МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

КУРЧЕНКО АНДРІЙ ІГОРОВИЧ

УДК 615.5-002-056.3-07:57.083.3:615.3:612.017.1

Атопічний дерматит: характеристика змін системного та локального
імунітету

14.03.08 – імунологія та алергологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

КИЇВ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному медичному університеті імені
О.О.Богомольця МОЗ України

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор Драннік Георгій Миколайович,
Національний медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ України,
завідувач кафедри клінічної імунології та алергології з курсом дитячої
клінічної імунології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Бережна Нінель Михайлівна, Інститут
експериментальної патології, онкології і радіобіології імені.
Р.Є.Кавецького НАН України, керівник лабораторії імунології та
алергології;

доктор медичних наук, професор Прилуцький Олександр Сергійович,
Донецький державний медичний університет імені М.Горького МОЗ України,
завідувач кафедри клінічної імунології та алергології;

доктор медичних наук, професор Бєлоглазов Володимир Олексійович,
Кримський державний медичний університет імені С.І.Георгієвського МОЗ
України, завідувач кафедри внутрішньої медицини №2.

Захист відбудеться “6” березня 2008 р. о 1330 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.003.02 у Національному медичному
університеті імені О.О.Богомольця МОЗ України за адресою: 01023, м.
Київ, вул. Шовковична, 39/1, Центральна міська лікарня, корпус 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного
університету імені О.О.Богомольця МОЗ України (03057, м. Київ, вул.
Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий “25 ” грудня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор __________________ С.Г.Свирид

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Атопічний дерматит (АД) — хронічне рецидивуюче
запальне захворювання шкіри, що характеризується папульозними
висипаннями з типовою локалізацією морфологічних елементів,
ліхеніфікацією, екскоріаціями, вираженою сухістю шкіри та частими
бактеріальними ускладненнями. АД є найпоширенішим системним алергійним
захворюванням, що має стійку тенденцію до прогресуючого плину та
зустрічається із частотою 10-20% у населення економічно розвинених країн
[Ревякина В.А., 2000; Novak N.,2003]. Серед алергійних захворювань
частота АД становить від 30 до 60% [Bieber T., 2004; Leung D.Y.M., 2004;
Степаненко В.І., 2005]. За даними публікацій за останні три десятиліття
в усьому світі відзначений істотний ріст (в 10 і більше раз)
захворюваності АД, у тому числі й в Україні [ Коляденко В.Г., 2002;
Ласиця О.І., 2003; Драннік Г.М., 2006]

У світі усе ще формуються концепції розвитку АД та намічені тенденції
застосування спрямованої, патогенетично обґрунтованої терапії цього
захворювання. Становить інтерес визначення характеру імунологічних
порушень, що відбуваються на системному та локальному рівні у хворих на
IgE-залежну та IgE-незалежну форму АД [Werfel T., 1999; Кунгуров Н.В.,
2000; Курамшина Д.В., 2003; Novak N., 2003]

На сьогоднішній день у клініці відома та виділяється підгрупа хворих з
типовими шкірними проявами АД, для яких не характерні прояви
гіперчутливості до аеро- і харчових алергенів. В анамнезі таких хворих
немає вказівок на прояви інших атопічних захворювань, таких як алергійна
астма та ринокон’юктивіт. У таких хворих спостерігаються нормальні рівні
сироваткових IgE-антитіл. Такий тип АД зустрічається рідше (від 10 до
40% дорослого контингенту хворих на АД) і виділяється як IgE-незалежна
форма АД, на противагу IgE-залежній формі, для якого характерний
підвищений рівень IgE у крові [Akdis C.A., 2006].

Безсумнівно, розвиток IgE-залежної форми АД, з характерним підвищенням у
крові рівня IgE, пов’язане з активацією імунітету на системному рівні.
Відомо, що в запальних інфільтратах шкіри хворих IgE-залежної форми АД
не спостерігається В-лімфоцитів і плазматичних клітин, які продукують
IgE. Можна думати, що в умовах IgE-залежної форми АД локальне запалення
шкіри ініціює розвиток IgE-залежної відповіді на системному рівні, тоді
як при IgE-незалежній формі АД імунна відповідь формується переважно на
локальному рівні, без залучення в процес клітин, що синтезують IgE
[Schmid-Grendelmeier P., 2001].

У зв’язку із цим викликає інтерес зіставлення порушень в усіх ланках
формування системної та локальної імунної відповіді як при IgE-залежній
так і IgE-незалежній формі АД. Можна припустити, що в цих зіставленнях
з’явиться можливість розкрити особливості, якими буде визначатися
розвиток різних форм АД, а також виявити нові критерії діагностики цих
захворювань.

У рамках розмежування шляхів активації імунної відповіді на системну і
локальну, стає більш привабливим застосування цілеспрямованої терапії
препаратами, що чинять вибірковий вплив, як місцево, так і на системному
рівні.

Розуміння суті імунологічних порушень при різних клінічних формах АД,
дозволить також визначити підходи до профілактики та лікування не тільки
АД, але й інших атопічних захворювань, таких як бронхіальна астма та
алергійний ринокон’юнктивіт. При цьому доступність шкіри для досліджень
уможливлює розкриття механізмів хронічних алергійних хвороб інших,
малодоступних для дослідження локалізацій.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведені
наукові дослідження є частиною комплексних науково-дослідних робіт які
були виконанні на кафедрі клінічної імунології та алергології
Національного медичного університету імені О.О.Богомольця в рамках
наукових тем за планами МОЗ України: “Розробити нові методи діагностики
та лікування імунозалежної патології на основі вивчення механізмів їх
розвитку з врахуванням факторів міжклітинної кооперації” — № державної
реєстрації 0199U002962 (2002-2004 рр.); “Розробка та впровадження нових
методів імунодіагностики та імунотерапії атопічних захворювань” — №
державної реєстрації 0105U003574 (2004-2006 рр.). У ході виконання
планових наукових робіт автор виконував обов’язки відповідального
виконавця, провів літературний та патентний пошук, підбір та клінічне
обстеження хворих, вибір тактики їх лікування та розробив диференційний
підхід щодо імунодіагностики хворих на різні клінічні форми АД.

Мета дослідження: Визначити системні та локальні особливості
імунологічних механізмів розвитку IgE-залежної й IgE-незалежної форм АД,
оптимізувати критерії їхньої диференціальної діагностики та намітити
можливі шляхи медикаментозної корекції.

Завдання дослідження:

1. Дослідити імунофенотипічні властивості мононуклеарних клітин та їх
співвідношення у периферичній крові хворих з різними формами АД у
гострому та хронічному періоді захворювання.

2.З’ясувати функціональні особливості клітин CD4+Т-хелперної
субпопуляції лімфоцитів периферичної крові хворих на IgE-залежну й
IgE-незалежну форму АД на підставі визначення експресії CD45RO, CD45RА,
HLA-DR, CD25 та CLA антигенів.

3. Дослідити імунофенотипічні властивості CD14+ клітин
моноцитарно-макрофагального ряду периферичної крові, визначаючи
експресію високо- та низькоафінних рецепторів для IgE (Fc(RI, Fc(RII) у
хворих на IgE-залежну та IgE-незалежну форму АД.

4. Вивчити імуногістохімічі особливості клітин що формують склад
запальних інфільтратів ураженої шкіри у хворих IgE-залежною та
IgE-незалежною формою АД.

5. Вивчити кількісні зміни й характер розподілу в епідермісі запаленої
шкіри клітин, експресуючих молекули CD1a та HLA-DR, ко-стимуляторні
молекули (CD80, CD86), молекули адгезії ICAM-1 та рецептори до
гамма-інтерферону (ІFN-(R) у хворих з різними формами АД.

6. З’ясувати особливості цитокінового профілю периферичної крові хворих
на IgE-залежну та IgE-незалежну форму АД в гострому та хронічному
періоді захворювання на підставі визначення фонового рівня концентрації
IL-2, IL-5, IL-10, IL-12, IL-16, IL-18, а також ІFN-( та TNF-(.

7. Дослідити ступінь функціональної активності мононуклеарних клітин
циркулюючої крові за рівнем спонтанної та індукованої продукції in vitro
цитокінів ( IL-1, TNF-(, IL-12, IL-2, IFN-(, IL-4, IL-5, IL-10 і TGF-()
у хворих IgE-залежною й IgE-незалежною формою АД в гострому та
хронічному періоді захворювання.

8. Провести імунофенотипічний аналіз культивованих in vitro лімфоцитів
ураженої шкіри хворих IgE-залежною та IgE-незалежною формою АД.

9. Визначити in vitro рівень проліферативної активності лімфоцитів,
виділених із запаленої шкіри хворих АД, при стимуляції стафілококовим
токсином токсичного шоку — 1 (TSST-1) та ентеро-токсином В (SEB).

10. Вивчити можливість асоціації HLA фенотипу індивіда з розвитком
IgE-залежної та IgE-незалежної форм АД.

11. Дослідити імуномодулюючий ефект препарату Ербісол, визначаючи in
vitro характер його впливу на продукцію цитокінів: IFN-(, IL-4 і TGF-(
мононуклеарними клітинами крові хворих IgE-залежною формою АД.

12. Вивчити протизапальний ефект антигістамінних препаратів, визначаючи
зміни спонтанної та індукованої продукції цитокінів мононуклеарними
клітинами крові in vitro і експресію кератиноцитами молекул адгезії
ICAM-1 in vivo у хворих IgE-залежною формою АД.

Об’ект дослідження: імунні механізми, що формують розвиток запального
процесу в шкірі хворих атопічним дерматитом.

Предмет дослідження: характеристика локальних і системних імунних
реакцій при IgE-залежній і IgE-незалежній формі АД.

Методи дослідження: клінічні, лабораторні, імунологічні,
імуногістохімічні.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні положення, які
характеризують новизну результатів досліджень, що виносяться на захист,
зводяться до наступного: Доведено, що формування IgE-залежної форми АД
пов’язано зі збільшенням кількості клітин периферичної крові,
експресуючих маркери CD25 і HLA-DR, збільшенням у рамках субпопуляції
CD4+ Т-лімфоцитів чисельності клітин з експресією CD45RA, CD45RO, CLA
антигенів, а також збільшенням чисельності CD14+CD16+ і CD14+FcеRI+
моноцитів. Для IgE-незалежної форми АД характерних розходжень у
співвідношеннях клітин імунної системи периферичної крові не виявлено.

Показано, що IgE-залежна форма АД характеризується збільшенням кількості
CD1a+дендритних клітин епідермісу, експресуючих ко-стимуляторні молекули
CD80 та CD86, збільшенням кількості кератиноцитів, що експресують
рецептори до IFN-(, молекули адгезії ICAM-1 та HLA-DR антигени, а також
збільшенням кількості клітин дермального інфільтрату що експресують CD25
та HLA-DR антигени. При аналогічному зіставленні імуноморфологічних
властивостей епідермального та дермального компонентів ураженої шкіри
хворих різними формами АД у хворих на IgE-незалежну форму АД
особливостей не виявлено.

Встановлено розходження в цитокіновому профілі периферичної крові хворих
IgE-залежною та IgE-незалежною формами АД, як у гострому, так і в
хронічному періоді захворювання. IgE-залежна форма АД, на відміну від
IgE-незалежної форми в гострому періоді захворювання супроводжується
збільшенням у крові рівня концентрації цитокінів Th2 профілю та
зниженням рівня концентрації цитокінів Th1 профілю. Для хронічного
періоду IgE-залежної форми АД характерне підвищення в крові концентрації
IL-2, IL-5, IL-12, IL-16, IL-18, а також підвищення показників рівня
концентрації IFN-( та TNF-(.

Отримані нові дані про функціональні властивості мононуклеарних клітин
крові хворих різними формами АД, що виявилися в спонтанній та
індукованій продукції цитокінів в умовах in vitro. Для IgE-залежної
форми АД був характерний високий рівень індукованої продукції клітинами
IL-5, IL-12, TNF-( і IFN-( при незначному підвищенні рівня продукції
IL-1, IL-2, IL-10 і зменшенні продукції TGF-(. Для мононуклеарних клітин
крові хворих IgE-незалежною формою АД був характерний високий рівень
спонтанної продукції TGF-( і IFN-(, при незначному підвищенні IL-5,
IL-1, IL-12, IL-4. Для цієї форми АД було також характерне підвищення
індукованої продукції IL-12, TGF-(, TNF-(, IL-4, при підвищенні
продукції IL-1, IL-2, IL-5, IL-10 і зниженні продукції IFN-(.

Вперше показано, що IgE-залежна форма АД характеризується асоціацією з
HLA-А24, В7, В22, DR2 фенотипами, що не характерно для IgE-незалежної
форми захворювання.

При випробуванні виявлені нові властивості препарату Ербісол, які
проявляються в здатності стимулювати in vitro продукцію цитокінів TGF-(
і IFN-( лімфоцитами, виділеними із крові хворих IgE-залежною формою АД.

Вперше виявлено властивості антигістамінного препарату цетиризин, що
проявляються в збільшенні синтезу мононуклеарними клітинами крові TGF-(
та IL-10, а також у зменшенні експресії молекул адгезії ICAM-1
кератиноцитами базального відділу епідермісу у хворих IgE-залежною
формою АД.

Практичне значення та впровадження одержаних результатів. На підставі
великої кількості досліджень автором розкриті нові механізми
імунопатогенезу різних клінічних форм АД та запропонований
імунодіагностичний алгоритм, що дозволяє проводити диференціальну
діагностику між IgE-залежною й IgE-незалежною формою АД.

Запропоновано новий метод культивування лімфоцитів, що інфільтрують
уражену шкіру, який дозволяє провести кількісний імунофенотипічний
аналіз лімфоцитарного складу запального інфільтрату у хворих різними
формами АД, а також визначити ступінь проліферативної активності
лімфоцитів у відповідь на дію стафілококових токсинів.

Проведені в умовах in vitro експерименти дозволили встановити, що
препарат Ербісол має ефект із впливом на клітинну ланку та цитокіновий
профіль, що дає можливість включити його в схему імунотропної терапії у
хворих IgE-залежною формою АД. На підставі клініко-лабораторних і
сучасних імунологічних досліджень були продемонстровані позитивні ефекти
пролонгованої терапії сучасним антигістамінним препаратом цетиризин.

Запропонований алгоритм диференціальної імунодіагностики та методи
лікування хворих на різні клінічні форми АД апробовано на кафедрі
клінічної імунології та алергології Національного медичного університету
імені О.О.Богомольця та в клініці Київського міського
шкірно-венерологічного диспансеру. Результати дослідження та
запропоновані методи діагностики та лікування хворих на АД можуть бути
впроваджені в спеціалізованих клініках та при амбулаторному лікуванні
фахівцями відповідного профілю — алергологами, клінічними імунологами,
дерматологами, а також у навчальний процес (в тематику лекцій та
практичних занять на кафедрах клінічної імунології та алергології,
дерматовенерології, патологічної анатомії та клінічної фармакології.
Матеріали дисертації увійшли в розділи посібника під редакцією професора
Г.М. Дранніка: „Навчальний посібник з клінічної імунології та
алергології для позааудитної роботи студентів” (Київ, 2005 р.).
Методичні підходи до імунодіагностики IgE-залежної та IgE-незалежної
форм АД дозволяють рекомендувати їх для використання, крім вищезгаданих
фахівців, лікарями-лаборантами і педіатрами.

Особистий внесок здобувача. Ідея дисертаційної роботи запропонована
автором і підтримана провідними спеціалістами в області клінічної
імунології, алергології та дерматології — доктором медичних наук,
професором Г.М. Дранніком і доктором медичних наук, професором Б.Т.
Глухеньким. Автором самостійно проведено відбір, обстеження та лікування
хворих АД зі спостереженням пацієнтів у динаміці. Діагностика і терапія
хворих на АД проводилася за допомогою як традиційних, так і
запропонованих дисертантом науково-обґрунтованих внаслідок проведених
досліджень методів. У процесі роботи над дисертацією автором
оптимізовані та розроблені методи диференційної імунодіагностики і
терапії різних форм захворювання. Загально-клінічне, алергологічне,
імунологічне та імуногістохімічне обстеження хворих було проведено
автором спільно з фахівцями відповідного профілю. Дерматологічне
обстеження пацієнтів відбувалося на клінічній базі НМУ — Київського
міського шкірно-венерологічного диспансеру і кафедри клінічної
імунології та алергології НМУ імені О.О.Богомольця. Імунологічні
дослідження були проведені разом зі співробітниками імунологічних
лабораторій інститутів урології, нефрології та гематології АМН України.
Імуногістохімічні дослідження були проведені спільно з фахівцями кафедри
патологічної анатомії Буковинського державного медичного університету та
лабораторіями патоморфології інститутів урології та нефрології АМН
України. Розробка основних напрямків досліджень, визначення мети і
завдання роботи, а також аналіз отриманих результатів, положень і
висновків проведено автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи були
повідомлені та обговорені на конференціях і з’їздах: “V Українській
науково-практичній конференції з актуальних питань клінічної імунології
та алергології” (Київ, 2000); Всеукраїнський науково-практичній
конференції “Імунозалежні, мікотичні, паразитарні дерматози та
захворювання, що передаються статевим шляхом” (Київ, 2001);
“Науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю Наукового
товариства лікарів-дерматовенерологів міста Києва” (Київ, 2001); “VI
Українській науково-практичній конференції з актуальних питань клінічної
і лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації” (Київ,
2002);

“І Українській науково-практичній школи-семінару з актуальних питань
клінічної імунології та алергології” (Судак, 2003); VI Міждисциплінарній
науково-практичній конференції: „Епідеміологія, імунопатогенез,
діагностика, лікування хламідіозу та TORCH-інфекцій” (Київ, 2004);

“VII Українській науково-практичній конференції з актуальних питань
клінічної і лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації”
(Київ, 2005); I(VIII)З’їзді української асоціації
лікарів-дерматовенерологів і косметологів” (Київ, 2005); “VIIІ
Українській науково-практичній конференції з актуальних питань клінічної
і лабораторної імунології та імунореабілітації” (Київ, 2007); “II
Національному конгресі з клінічної імунології та алергології” (Миргород
2007).

На міжнародних симпозіумах і конгресах: “American College of Allergy,
Asthma and Immunology Annual Meeting”(Orlando, USA, 2001); “American
Academy of Allergy, Asthma and Immunology 58th Annual Meeting”(New-York,
USA, 2002); “World Allergy Organization Congress – XVIII ICACI”
(Vancouver, Canada, 2003); American Academy of Allergy, Asthma and
Immunology 60th anniversary meeting” (Denver, USA, 2003); “XXII Congress
of the European Academy of Allergology and Clinical Immunology” (Paris,
France, 2003); “American College of Allergy, Asthma and Immunology
Annual Meeting”(New Orleans, USA, 2003); “American College of Allergy,
Asthma and Immunology Annual Meeting”(Boston, USA, 2004); “American
Academy of Allergy, Asthma and Immunology 61st Annual Meeting”
(San-Antonio, USA, 2005); “Federation of Clinical Immunology Societies
(FOCIS) 5th Annual Meeting”(Boston, USA, 2005); “World Allergy Congress”
(Munich, Germany, 2005); “American College of Allergy, Asthma and
Immunology Annual Meeting” (Anaheim, USA, 2005); “American Academy of
Allergy, Asthma and Immunology 62nd Annual Meeting” (Florida, USA.
2006); “XXV Congress of the European Academy of Allergology and Clinical
Immunology” (Vienna, Austria, 2006); “American College of Allergy,
Asthma and Immunology Annual Meeting” (Philadelphia, USA, 2006);
“American Academy of Allergy, Asthma and Immunology Annual Meeting” (San
Diego, USA, 2007); “XXVI Congress of the European Academy of Allergology
and Clinical Immunology” (Goteborg, Sweden, 2007);
“Amer?????????????????????????????????????????

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи достатньо повно
висвітлені у 55 роботах, у тому числі в 27 статтях у фахових наукових
журналах, які входять до переліку ВАК України, 28 в матеріалах
конференцій: тезах та постерних доповідях, з яких 17 опубліковано за
кордоном.

Структура та обсяг дисертації. Загальний обсяг дисертації становить 320
сторінок, робота складається із вступу, огляду літератури, 8 глав
власних досліджень, аналізу та узагальненню отриманих результатів,
висновків, рекомендацій щодо наукового та практичного використання
здобутих даних. Результати досліджень відображені у 32 таблицях та у 35
малюнках. Вказівник літератури включає 350 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Дисертаційна робота базується на
аналізах результатів обстеження та лікування 160 хворих з різними
клінічними формами атопічного дерматиту, які перебували на стаціонарному
та диспансерному лікуванні в умовах поліклінічного та стаціонарного
відділень клініки Київського міського шкірно-венерологічного диспансеру,
а також на базах кафедри клінічної імунології та алергології НМУ імені
О.О.Богомольця що розташовуються на території вузлової залізничної
лікарні № 1 ст. Дарниця та поліклініки № 3 Подільського району м. Києва
в період з 1999 по 2006 рр. Досліджувану групу склали винятково дорослі
люди віком від 16 до 55 років. По вікових групах хворі розподілилися в
такий спосіб (рис.1). Контрольну групу склали 30 здорових осіб
репрезентативного віку.

Рис. 1. Процентний розподіл хворих за віком.

Комісією з біоетики Національного медичного університету імені
О.О.Богомольця (протокол № 20 від 30.05.07 р.) встановлено, що
обстеження, лікування хворих, проведення лабораторних та наукових
досліджень в дисертаційній роботі відповідають вимогам норм біоетики.

Діагноз атопічний дерматит визначався згідно широко використовуваним в
зарубіжній і вітчизняній практиці клінічним критеріям, запропонованим
Hanifin і Rajka [1980] та підтвердженим рекомендаціями об’єднаного
експертного комітету європейської та американської академій алергології
та клінічної імунології [PRACTALL, 2006]. У більшості обстежених хворих
спостерігалися 2 основних і 3-4 додаткових клінічних критеріїв, що було
достатньо для постановки діагнозу. Беручи до уваги поліморфізм клінічної
картини АД, а також відсутність єдиної думки із приводу класифікації
дерматозу, ми провели поглиблене комплексне клініко-лабораторне
обстеження всіх 160 хворих. При розподілі хворих на групи ми
використовували один з основних діагностичних лабораторних критеріїв АД,
запропонованих проблемною комісією по номенклатурі атопічних захворювань
Європейської академії алергології та клінічної імунології [EAACI, 2001]
яким служила висока концентрація загального IgE в крові хворих на АД.
Відповідно до цих рекомендацій всі обстежені хворі атопічним дерматитом
(80 пацієнтів), що мали високі рівні, як загального, так і специфічного
IgE були визначені нами в групу IgE-залежної форми АД.

Хворі, з типовими клінічними проявами захворювання, у яких концентрації
загального і специфічного IgE були низькими, або перебували в межах
показників вікової норми, склали групу (80 хворих) IgE-незалежної форми
атопічного дерматиту.

Відповідно до встановлених мети і завдань при обстеженні пацієнтів
підбиралися та використовувалися загальноприйняті в алергології та
клінічній імунології клініко-анамнестичні та лабораторні методи
дослідження. Основна увага приділялась збору алергологічного анамнезу.

Концентрацію загального та алерген специфічного IgE в сироватці крові
визначали відповідними тест-системами методом твердофазного
імуноферментного аналізу (ELISA) за методикою запропонованою фірмою
“ICN” (СШA).

Рівень імуноглобулінів (IgG, IgМ і IgА) та сироваткових цитокінів (
IL-2, IFN-( і TNF-(, IL-4, IL-5, IL-10, IL-13, IL-12, IL-16, IL-18 та
sIL-2R) також визначали за допомогою твердофазного імуноферментного
аналізу (ELISA). Для визначення концентрації цитокінів використовували
методики та комерційні набори тест-систем фірм “Immunotech” і “Diaclone”
(Франція).

Для визначення спонтанної та індукованої продукції цитокінів
мононуклеарами периферичної крові in vitro використовувалося
культуральне середовище RPMI-1640, що містило 10% ембріональної телячої
сироватки, 40 мкг/мл гентаміцина, 5х10 М 2-меркаптоетанола та 3%
L-глютамін. Клітинну суспензію в концентрації 1,5х10 кл/мл інкубували 24
години в СО2-інкубаторі при 37єС без стимулюючого агента, а також у
присутності мітогенів. По закінченні строку інкубації клітини осаджували
центрифугуванням при 1600 об/хв. протягом 10 хвилин, збирали
супернатанти та зберігали до тестування при -20єС. Вміст цитокінів
(IL-1, TNF-(, IL-12, IL-2, IFN-(, IL-4. IL-5, IL-10 та TGF-() у
супернатантах визначали за допомогою методу імуноферментного аналізу,
згідно методики запропонованої фірмами-виробниками:“Immunotech” і
“Diaclone” (Франція).

Антигени HLA визначали за допомогою стандартного
мікролімфоцитотоксичного тесту на планшетах Терасакі з використанням
спеціальної панелі анти-HLA сироваток, за допомогою якої можна визначити
більше 20 антигенів локусу А, близько 30 — локусу В и 20 антигенів
локусу DR. Лімфоцити, необхідні для проведення типування, виділяли з
гепаринізованої периферичної крові шляхом центрифугування на градієнті
щільності фікол-верографіна.

Вірогідність різниці в частоті визначення порівнюваних HLA-антигенів
оцінювали за допомогою критерію хі-квадрат. У випадках, коли один з
показників був менше 10, для оцінки вірогідності різниці використовували
метод Фішера. Величину відносного ризику захворювання (RR) визначали за
коефіцієнтом: RR = аб/вг, де а – кількість хворих, позитивних по даному
антигену, б – кількість осіб у контролі, негативних по даному антигену,
в – кількість хворих, негативних по даному антигену, г – кількість осіб
у контролі, позитивних по даному антигену. При цьому вірогідно значимими
вважали показники RR>2,0.

Визначення імунотипових властивостей та кількісних співвідношень клітин
мононуклеарної фракції периферичної крові здійснювали за допомогою
метода лазерної проточної цитофлуорометрії. Виділені мононуклеарні
клітки периферичної крові хворих на АД і здорових донорів фарбували за
допомогою прямого одно- і двокольорового імунофлуоресцентного метода. У
дослідженні використовували різні панелі моноклональних антитіл, мічених
як флюоресцєїном, так і фікоерітрином. Список застосованих в дослідженні
мкАТ приведений в табл. 1.

Імунофенотипічний профіль клітин вивчали на проточному лазерному
цитофлуориметрі FACScan фірми “Becton Dickinson” (CШA). Збір даних і
статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою
програмного забезпечення LYSYS-II Ver.I.I. (Becton Dickinson), Win MDI
2.8 (Joseph Trotter, Scripps Institute, LA Jolla, CA, USA) та Microsoft
Excel 2000 з пакета Microsoft Office 2000.

З метою встановлення остаточного діагнозу АД та диференційної
діагностики АД та Т-клітинної лімфоми шкіри у 33 хворих було проведено
гістологічне та імуногістохімічне дослідження біоптатів ураженої шкіри.
Досліджувалися біоптати шкіри, діаметром 3мм. Біоптичний матеріал брався
після письмової згоди пацієнтів. Контролем служили біоптати шкіри,
одержані при косметологічних операціях. Біоптати після узяття
заморожували в рідкому азоті або безпосередньо в кріостаті. В умовах
кріостата одержували послідовні серійні зрізи завтовшки 10 мікрон.
Одержані серійні кріостатні зрізи наносили на стекла, покриті поли
L-лізином, підсушували на повітрі протягом 1 години і фіксували 5 мін в
ацетоні при температурі 3°С. У дослідженні було застосовано стандартний
метод біотін-стрептавідін імунопероксидазного фарбування (Strept
ABComplex/HRP) виробництва фірми “DAKO”(Данія) з використанням як
хромогенного субстрату 3-амино-9-этилкарбозола (АЕС) або ж 3,3’
діамінобензідіна солянокислого (DAB). Фонове фарбування проводили за
допомогою гематоксиліна. У дослідженні використовували панель
моноклональних антитіл різної антигенної спрямованості (список антитіл
приведений в табл. 1).

Таблиця 1

Моноклональні антитіла, використані у дослідженнях

CD Маркер Фірма-Виробник

CD1a Дендритні клітини, клітини Лангерганса DAKO

CD3 Pan Т-лімфоцити DAKO

CD4 Т-лімфоцити хелпери DAKO

CD8 Т-лімфоцити кілери/супресори DAKO

CD14 Моноцити/макрофаги Beсton Dickinson

CD16 NK-клітини Beсton Dickinson

CD19 Pan В-лімфоцити Beсton Dickinson

CD22 Pan В-лімфоцити DAKO

CD25 Клітини, що несуть IL-2R, T-reg Beсton Dickinson

CD56 NK-клітини DAKO

CD80 Молекули ко-стимуляції (В7.1) Beсton Dickinson

CD86 Молекули ко-стимуляції (В7.2) Beсton Dickinson

HLA-DR Антиген головного комплексу гістосумісності II класу DAKO

CLA Шкірний лімфоцитарний антиген Beсton Dickinson

CD54 Адгезивні молекули ICAM-1 Beсton Dickinson

Fc(RI Високоафінний рецептор IgE Hoffmann-La Roche

Fc(RII/23 Низькоафінний рецептор IgE Beсton Dickinson

CD119 Рецептор до ІFN-( Caltag laboratories

CD45RO Т-лімфоцити пам’яті/ефекторні клітини Beсton Dickinson

CD45RA “Наївні” Т-лімфоцити Beсton Dickinson

CD7 Адгезивна молекула Beсton Dickinson

Отримані результати оброблені статистично на персональному комп’ютері за
допомогою пакета програм “SPSS for Windows. Версія 11” і “MedStat”.
Математична обробка отриманих результатів проводилася з урахуванням
перевірки показників на нормальний розподіл і порівняння груп за
ознаками статі й віку з використанням тесту Колмогорова-Смирнова і
критерію хi-квадрат [Славин М.Б., 1989]. Для статистичної обробки
використовувалися параметричні критерії статистики — тест Ст’юдента або
метод Шефе та непараметричні — критерій Уілкоксона, аналіз
Крускала-Уолліса [Пилипенко М.І., 2000]. Для порівняння залежних вибірок
використовували критерії Ст’юдента і Уілкоксона. Достовірною вважали
різницю при р < 0,05. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ При зіставленні клітинних гематологічних показників периферичної крові здорових осіб і хворих, що знаходилися у гострому періоді IgE-залежної форми АД звертає на себе увагу значне збільшення чисельності CD3+, CD4+, CD19+ і CD56+ лімфоцитів (табл. 2). Збільшення чисельності CD4+ клітин хелперної популяції було найвагомішим (65,5%, контроль - 38,4%). Трохи, але зростала чисельність CD8+Т-клітин, що належать до субпопуляції кілерів/супрессорів. У хелперній субпопуляції Т-лимфоцитів зростала чисельність активованих клітин з маркером CD4+HLA-DR+ (18.1%, контроль – 6.2%) та чисельність CD4+CD25+ Т-лімфоцитів (24.9%, контроль – 5.3%). Підвищення в крові рівня загального IgE, властивого для загострення IgE-залежної форми АД, супроводжувалося підвищенням в крові чисельності CD19+В-лимфоцитов (26,3%, контроль – 17,2%). Відмічені зміни вказують на активацію імунітету системного рівня з характерним підкріпленням гуморальної ланки надходженням з кісткового мозку в кров незрілих В-лімфоцитів та їх подальшим перетворенням в зрілі В-лімфоцити та плазматичні клітини. Для гострого періоду IgE-залежної форми АД було властиве також збільшення в крові чисельності CD14+ клітин мієлоїдного ряду. Підвищувалася кількість CD14+CD16+ клітин – попередників макрофагів та дендритних клітин (21.6%, контроль – 9.1%), а також CD14+FcеRI+ клітин (8.5%, контроль – 2.5%), що мають на своїй поверхні високо афінний рецептор до імуноглобуліну E. Вихід CD14+CD16+ клітин в зону запалення повинен супроводжуватися посиленням напруженості у запаленні, а із зростанням кількості CD14+FcеRI+ клітин буде пов’язане підвищення реактогенності на присутність алергену. При зіставленні клітинних показників крові у гострому періоді IgE-залежного АД та IgE-незалежного АД з показниками норми звертає на себе увагу відсутність в крові хворих при загостренні IgE-незалежного АД істотних змін в чисельності CD3+, CD4+, CD4+HLA-DR+, CD4+CD25+, CD8+, CD56+Т-лімфоцитів, CD19+В-лімфоцитів, а також CD14+CD16+ та CD14+FcеRI клітин. При чому, чисельність цих клітин була близька до показників норми. Виявлені особливості гострого періоду IgE-незалежного АД вказують на малий ступінь реактогенності імунітету на системному рівні при цій формі захворювання. Для хронічного перебігу IgE-залежного АД було властиве збереження в крові великої чисельності CD19+В-лімфоцитів та не таке помітне зменшення чисельності CD3+, CD4+, CD4+ CD25+Т-лімфоцитів. Зіставлення клітинних показників хронічного перебігу IgE-залежного АД та хронічного перебігу IgE-незалежного АД показує чітку відмінність у кількості CD19+В-лімфоцитів. Хронічному перебігу IgE-залежного АД була властива велика кількість CD19+В-лимфоцитів (27.1%, контроль – 17.2%) на відміну від IgE-незалежного АД де вміст CD19+В-лімфоцитів знаходився у межах норми. В хронічному періоді IgE-залежного АД у хворих була відмічена велика чисельність CD4+HLA-DR+ і CD4+CD25+ клітин. Незначне перевищення показника норми в кількості цих клітин спостерігалося й при хронічному перебігу IgE-незалежного АД. Таблиця 2 Субпопуляційний склад та експресія маркерів активації клітинами імунної системи периферичної крові хворих на IgE-залежну АД та IgE-незалежну форму АД CD фенотип % Контрольна група IgE-залежна форма АД Загострення IgE-залежна форма АД Хроніч. стад IgE-незалеж форма АД Загострення IgE-незалеж форма АД Хроніч. стад CD3+ 56,4±2,4 84,3±3,2* 66,5 ± 4,8* 67.1±3,6 63,3 ± 2,5 CD4+T 38,4 ± 2,5 65,5±2,7* 52,3 ± 3,2* 42,2±1,6 42,9 ± 1,2 CD8+ 19,7 ± 3,9 23,3±1,5 20,6 ± 1,2 18,3±9,3 18,2 ± 3,5 CD19+ 17,2 ± 5,4 26,3±4,9* 27,1 ± 3,8 * 16,5±1,4 17,8 ± 1,4 CD56+ 9,8 ± 0,021 15,5±4,5* 14,9 ± 6,3* 8,9±0,25 9,5 ± 0,22 CD4+HLA-DR+ 6,2 ± 0,54 18,1±1,5* 14,5 ± 2,5* 7,3±0,13 8,2 ± 0,31 CD4+CD25+ 5,3± 0,17 24,9±3,7* 18,2±5,1* 5,6±0,19 6,7±0,15 CD4+CLA+ 11.5± 0,24 - 29.3± 3.4 - 13.5±2.1 CD8+CLA+ 4.4±0,23 - 5.3± 1.4 - 3.9± 0,23 CD4+CD45RO+ 19.2±5.3 - 32.5±1.8 - 18.5±3.4 CD4+CD45RO+CLA+ 5.1±0,24 - 17.2±6.5 - 6.6±0,12 CD14+CD16+ 9.1±0,34 21.6±1.3 - 10.2±5.4 - CD14+CD16- 77.3±1.5 55.2±0,24 - 69.1±3.6 - CD14+FcеRI+ 2.5±0,13 8.5±0,22 - 3.1±0,47 - CD14+ FcеRII+ 1.2±0,24 1.4±0,31 - 1.3±0,15 - *- р < 0,05 достовірно в порівнянні з показниками в контрольній групі Відмінності між IgE-залежною та IgE-незалежною формами АД в хронічному перебігу захворювання найчіткіше виявляються в особливостях субпопуляцій циркулюючих лімфоцитів (табл.2). IgE-залежна форма АД характеризується більшою присутністю в крові CD4+CLA+ Т-лімфоцитів (29,3%, норма – 11,5%), тобто лімфоцитів, здатних до міграції в шкіру, тоді як при IgE-незалежній формі АД такого виразного збільшення чисельності CD4+CLA+Т-лімфоцитів по відношенню до показників норми не спостерігається (13,5%, норма – 11,5%). Цікаво, що в крові хворих на різні форми АД не підвищується чисельність субпопуляції CD8+CLA+ Т-лімфоцитів, що теж мають здатність до міграції у шкіру (IgE-залежна форма – 5,3%, IgE-незалежна форма – 3,9%, норма – 4,4%). В умовах хронічного перебігу IgE-залежного АД в циркулюючій крові серед лімфоцитів хелперної субпопуляції збільшується чисельність CD4+CD45RO+ клітин пам'яті (32,5%, норма – 19,2%), чого не відмічено у групі хворих з хронічним перебігом IgE-незалежної форми захворювання (18,5%). Більш того, 17,2% CD4+CD45RO+ Т-лімфоцитів периферичної крові в хронічному періоді IgE-залежного АД виявилися здатними до міграції в шкіру, експресуючи молекулу CLA (CD4+CD45RO+CLA+ Т-лімфоцити), тоді як в хронічному періоді IgE-незалежного АД цей показник виявився значно нижчим (6.6%, норма – 5.1%). Ці особливості на нашу думку можуть служити диференційним діагностичним критерієм для розмежування різних клінічних форм АД. Імунна відповідь визначається активацією клітинних систем локального і системного рівня, їх регуляторною і коригуючою взаємодією. Ці взаємодії клітинних систем здійснюються за допомогою цитокінів. Градієнтом локальної концентрації цитокінів визначаються локальні параметри клітинних реакцій у вогнищі запалення, а фоновим рівнем концентрації цитокінів крові визначається як якісний рівень системної відповіді, так і якісні і кількісні особливості локальної реакції у формі запалення. В цілому, рівень концентрації цитокінів в периферичній крові повинен відображати особливості і параметри формування імунної відповіді при АД. Таблиця 3 Рівень цитокінів периферичної крові у хворих на IgE-залежну та IgE-незалежну форму АД. Цитокіни Контроль Загострення Хронічна стадія IgE-залежна IgE-неза-лежна IgE-залежна IgE-неза-лежна IL-2 pg/ml 15,7± 7,2 25,7±3,2* 25,1±1,5* 25,5±9,7* 17,5±2,3 IFN-г pg/ml 2,3±0,18 0.5±0,11* 2.3±0,72 3,9±0,12* 1,9±0,24 TNF-б pg/ml 1,2±0,16 0,3±0,26* 2,1±0,42* 2,3±0,14* 0,5±0,18* IL-4 pg/ml 20,1±3,7 50,3±6,5* 25,3±1,2 25,2±3,3 25,1±4,3 IL-5 pg/ml 15,3±4,3 103,2±8,3* 18.7±8,2 50,6±6,7* 20,3±3,4* IL-10 pg/ml 55,1±3,2 82,3±1,3* 40,1±4,2 63,4±5,3* 44,7±4,3* IL-12 pg/ml 1,1±0,02 - - 0,1±0,07* 0,05±0,003* IL-13 pg/ml 40,1±2,3 - - 63,7±4,1 37,8±2,5 IL-16 pg/ml 352.5±14,5 991.6±12,7* 452.8±13,3* 861,5±16,7* 398,7±15,3 IL-18 pg/ml 153,2±2,5 - - 211.3±4,6* 147.4±5,2 *- р < 0,05 достовірно в порівнянні з показниками в контрольній групі Проведення зіставлень показує (табл. 3), що для гострого періоду обох клінічних форм АД характерне підвищення рівня ключового чинника імунної відповіді - IL-2, стимулюючого як лімфоїдний (Т- і В- лімфоцити), так і мієлоїдний компонент (IgE-залежна форма АД –25.7 pg/ml, IgE-незалежна форма –25.1 pg/ml, норма –15.7 pg/ml). Проте у фонових рівнях IL-4, IL-5 та IL-10 при загостренні IgE-залежного і IgE-незалежного АД помітні чіткі відмінності. IgE-залежний АД характеризується в цей час значним підвищенням рівня IL-4 (50.3 pg/ml, норма –20.1 pg/ml), IL-5 (103.2 pg/ml, норма –15.3 pg/ml) та IL-10 (82.3 pg/ml, норма –55.1 pg/ml), тоді як при IgE-незалежній формі при загостренні захворювання виразних змін у концентрації цитокінів не відмічено (IL-4 –25.3 pg/ml; IL-5 –18.7 pg/ml; IL-10 –40.1 pg/ml). У гострому періоді IgE-залежної форми АД спостерігалося зниження в крові рівня IFN-г (0.5 pg/ml; норма –2.3 pg/ml) та TNF-б (0.3 pg/ml; норма –1.2 pg/ml), тоді як при IgE-незалежній формі АД рівень IFN-г був в межах норми, а рівень TNF-б підвищувався (2.1 pg/ml; норма –1.2 pg/ml). Виявлені зміни відзначають особливості гострого періоду АД, що пов’язане з перевагою Тh2 типу імунної відповіді з характерним підвищенням продукції CD4+ Т-лімфоцитами IL-4, IL-5 та IL-10 в умовах їх стимуляції. Фоновим рівнем IL-4 визначається трансформація “наївних” CD4+Т-лимфоцитів в Тh2 фенотип. Рівень IL-4 також сприяє перетворенню В-лімфоцитів на клітини, що продукують антитіла. Переважне накопичення у вогнищі гострого запалення в умовах АД CD4+Т-лімфоцитів обумовлене підвищенням фонового рівня в крові IL-16 (IgE-залежна форма –991.6 pg/ml; IgE-незалежна –452.8 pg/ml; норма –352.5 pg/ml). IL-16, як відомий хемоатрактант лімфоцитів, вибірково сприяє міграції CD4+Т-лімфоцитів, будучи крім CD8+Т-лімфоцитів, продуктом еозинофілів, накопичення яких характерне для вогнища запалення при АД. Для хронічного перебігу запалення IgE-залежної форми АД характерне деяке зниження в крові фонового рівня IL-4, IL-5 та IL-10, проте, в цілому, рівень цих цитокінів відповідно показникам норми залишається підвищеним (табл.3). Звертає на себе увагу високий рівень IL-16 (861.5 pg/ml; норма –352.5 pg/ml), який, як відмічено, сприяє міграції CD4+Т-лімфоцитів у зону запалення. У хронічному періоді IgE-залежного АД відмічено підвищення рівня IFN-г (3.9 pg/ml; норма –2.3 pg/ml) та TNF-б (2.3 pg/ml; норма –1.2 pg/ml). При хронічному перебігу IgE- незалежної форми АД не відмічено чітких змін у вмісті в крові IL-4, IL-5, IL-10, та IL-16, при виразному зниженні рівня TNF-б (0.3 pg/ml; норма – 1.2 pg/ml). Звертає на себе увагу відсутність змін у рівні IL-12 як при IgE-залежній, так і при IgE-незалежній формі АД. З підвищенням рівня IL-12 звичайно зв'язується перетворення “наївних” Т-лімфоцитів в Тh1 фенотип, а також хронізация локального запалення. Можливо, хронізация локального запалення не визначається тільки загальним фоновим рівнем IL-12. У хронічному періоді IgE-залежної форми АД має місце підвищення фонового рівня IL-18 (відомого індуктора продукції IFN-г), якого не відмічено при хронічному перебігу IgE-незалежної форми АД (IgE-залежна форма –211.3 pg/ml; IgE-незалежна –147.4 pg/ml; норма –153.2 pg/ml). У хронічному періоді IgE-залежної форми відмічене також підвищення рівня IL-13, чинника, що інгібірує запальний процес і підсилює гуморальну IgE-залежну відповідь (63.7 pg/ml; норма –40.1 pg/ml). Такого підвищення рівня IL-13 не відмічено при хронічному перебігу IgE-незалежної форми АД (37,8 pg/ml; норма – 40.1 pg/ml). На підставі виявлених змін можна припустити, що активація імунної системи в гострому і хронічному періоді IgE-залежної і IgE-незалежної форми АД неоднорідна. Відмічені відмінності можуть бути проявом дефектної реакції системного рівня у відповідь на стимуляцію або ж особливостями стимуляції імунної системи локальним запальним процесом в шкірі, оскільки фоновий рівень цитокінів крові є сумарним виразом продукції цитокінів як у вогнищі запалення (локальний рівень), так і в лімфоїдній тканині (системний рівень), де здійснюється презентація антигена дендритними клітинами. Загальний рівень концентрації цитокінів у крові не відображує функціонального цитокін-продукуючого потенціалу клітин, мобілізованих з лімфоїдної системи в кровотік. Синтез цитокінів клітинами повинен проявити себе безпосередньо, після виходу цих клітин з кровотоку, в зоні запалення, де відбувається активація їх функції. У даному дослідженні зроблено вивчення цитокін-продукуючих властивостей клітин мононуклеарної фракції крові хворих з різними формами АД. Визначався рівень продукції цитокинів мононуклеарними клітинами в умовах in vitro без дії на них стимулюючого чинника (спонтанна продукція) і при неспецифічній стимуляції мітогеном (індукована продукція). Припускали, що в умовах in vitro повинна проявити себе як генетично обумовлена недостатність клітин щодо продукції того або іншого цитокіна, або ж особливість, що була придбана клітинами при їх диференціюванні. В цілому, в цих властивостях повинна виявитися особливість формування відповіді на системному рівні імунітету. Таблиця 4 Показники спонтанної та індукованої продукції цитокінів клітинами периферичної крові у хворих на IgE-залежну та IgE-незалежну форму АД (pg/ml). Цитокіни Контроль Загострення Хронічна стадія IgE-залеж IgE незал IgE залеж IgE незал IgE залеж IgE незал IgE залеж IgE незалеж спонт індуц спонт індуц спонт індуц спонт індуц спонт індуц IL-1 119,9±17,2 199,8±15,2 128,7±12,5* 357,6±18,6* 127,3±18,5* 289,6±16,7* 131,3±24,2* 312,4±11,6* 147,3±21,3* 248,3± 19,5* IL-2 354,1±17,6 548,8±36,4 489,8±26,3* 693,5±32,4* 297,6±22,4* 579,6±12,4* 412,5±25,3* 706,3±12,1* 365,5±32,2* 678,5± 14,6* IL-4 39,4± 7,1 78,6± 7,3 72,5± 1,2* 138,6± 14,6* 48,2± 5,3 97,3± 1,7* 59,6± 6,1* 76,5± 6,4 47,3± 5,2* 115,3± 16,5* IL-5 28,3± 9,7 69,8± 5,2 77,5± 1,2* 185,6± 12,2* 38,8± 4,6* 147,3± 13,2* 47,5± 3,7* 183,4± 17,8* 39.4± 1,2* 85,3± 3,8* IL-10 134,4± 13,8 613,3±14,8 175,4± 11,5* 687,3± 14,2* 125,4± 12,8* 487,5± 13,2* 158,6± 13,1 689,5± 18,8* 165,3± 15,5* 808,6± 17,2* IL-12 202,6±20,8 386,6±22,7 448,3±11,4* 639,5±17,8* 546,5±22,3* 789,6±18,7* 488,5±12,1* 748,6±48,5* 379,5±12,5* 583,5± 17,6* IFN-г 15,9± 0,4 42,5±5,2 10,3± 3,1* 30,4± 6,3* 25,5± 4,2* 35,3± 3,3* 33,4± 5,2* 78,9± 5,1* 23,7± 6,1* 42,5± 5,2* TNF-б 19.6± 4,3 31,6±2,4 16,6± 7,4* 28,3± 5,3* 25,6± 4,3* 41,3± 3,8* 34,7± 3,8* 78,6± 5,5* 23,8± 1,5* 47.2± 2,5* TGF-в 85,3± 1,6 118,6±12,2 65.4± 2,1* 87,9± 3,4* 185,3± 15,8* 227,0± 18,7* 87,5± 3,4* 105,3± 11,2* 153,8± 16,6* 177,5± 12,6* *- р < 0,05 достовірно в порівнянні з показниками в контрольній групі При проведенні зіставлень (табл.4) була показана наявність певних відмінностей у потенційній здатності мононуклеарних клітин крові продукувати цитокіни. При зіставленні показників функціональної активності клітин in vitro при загостренні IgE-залежної і IgE-незалежної форм АД була виявлена висока активність клітин взятих у хворих на IgE-залежну форму захворювання, що виявилося у високому рівні продукції IL-2, IL-4, IL-5 та IL-10. У зіставленні відмічено, що в гострому періоді IgE-незалежної форми АД рівень синтезу цих цитокінів був значно меншим, а синтез IL-10 був навіть нижчим за рівень норми (спонтанна продукція –125.4 pg/ml, індукована –487.5 pg/ml; норма – відповідно –134.4 pg/ml та –613.3 pg/ml). Зворотні співвідношення виявилися в здатності клітин до спонтанної та індукованої продукції IFN-г, TNF-б та TGF-в. Показники продукції клітинами in vitro цих цитокінів виявилися менше рівня норми при IgE-залежній формі АД, при належній реактогенності в умовах загострення IgE-незалежної форми захворювання, де продукція IFN-г, TNF-б та TGF-в перевищувала показники норми (табл.4). При хронічному перебігу процесу в IgE-залежній формі АД продукція IFN-г, TNF-б та TGF-в підвищувалася, а рівень продукції IFN-г і TNF-б навіть перевищував показники норми. До показників норми підвищувалася й продукція TGF-в (спонтанна –87.5 pg/ml, індукована –105.3 pg/ml; норма –85.3 pg/ml і –118.6 pg/ml відповідно). Відмічені зміни відповідають даним досліджень, що вказують на зміну характеру імунної відповіді з Тh2 на Тh1 тип, для якого характерна продукція IFN-г, що співпадає за часом з хронізациею IgE-залежної форми АД. Для хронічного перебігу IgE-незалежної форми АД було характерне істотне підвищення продукції IL-10 з перевищенням рівня норми (спонтанна –165.3 pg/ml, індукована –808.6 pg/ml; норма –134.4 pg/ml та –613.3 pg/ml відповідно) до рівня, характерного для хронічної стадії IgE-залежної форми. В цілому, гострий період IgE-залежної фори АД відзначається високим рівнем цитокін-продукуючої здатності мононуклеарних клітин крові до синтезу IL-4, IL-5 і малою здібністю синтезувати IFN-г, TNF-б та TGF-в. Загострення IgE-незалежної форми АД характеризується також циркуляцією в крові клітин з малою здатністю до продукції IL-10. Ці особливості можуть бути використані як критерій розмежування різних клінічних форм АД при загостренні захворювання, а також повинні враховуватися при розробці коригуючої терапії. Зіставляючи показники функціональної активності клітин при хронічному перебігу IgE-залежного та IgE-незалежного АД необхідно відзначити наявність у хворих на IgE-незалежну форму АД низької здатності клітин крові до синтезу IL-5, IL-12 і, особливо, IFN-г та TNF-б. Виявлені потенційні особливості синтезу мононуклеарними клітинами крові цитокінів in vitro у хворих на хронічний IgE-незалежний АД співпадають з проявами фонового рівня IL-5, IL-10, IFN-г та TNF-б в сироватці крові та підтверджує виявлений в даному дослідженні низький рівень системної продукції цих цитокінів. В цілому, це свідчить про те, що при різних формах АД існує певна збитковість реакції на системному рівні імунітету, де відбувається взаємодія клітин за допомогою цитокінів та формується здатність клітин до їх продукції. Представляють інтерес і вимагають подальшого вивчення деякі особливості синтезу цитокінів in vitro при різних формах АД: високий рівень спонтанної продукції IL-2, IL-4, IL-12 та TGF-в в умовах хронічного перебігу IgE-залежної форми АД і зниження продукції цих цитокінів в умовах стимуляції мононуклеарних клітин мітогеном, дія якого зазвичай супроводжується підвищенням рівня синтезу цитокінів. Такі ж тенденції відмічені й при хронічному перебігу IgE-залежного АД: зниження продукції IFN-г та зменшення продукції IL-5, IL-12 та TGF-в в умовах стимуляції міогеном (індукована продукція).   c ? O ‚ † ? ue 2 ?   ? O h?\(@? ??? h?\(@? h?\(@? h?\(@? 8 8 8 8 8 8 ?? 8 ? ? ? ? ????копичення CD1a+ дендритних клітин, що мігрують з епідермісу через дерму в лімфатичні вузли. Значно менше містилося CD8+Т-лімфоцитів та CD45RA+ “наївних” Т-лімфоцитів. У зіставленні показників клітинного складу інфільтратів шкіри при IgE-залежній та IgE-незалежній формі АД виявлені незначні відмінності, пов’язані з дещо великими величинами характерними для IgE-залежної форми АД. Вагомі відмінності в клітинному складі інфільтратів між різними клінічними формами АД виявилися в кількості клітин що несуть маркери активації HLA-DR і CD25 (IgE-залежна форма – 69.8% HLA-DR+клітин та –67.3% CD25+ клітин); При IgE-незалежній формі вміст цих клітин склав – 10% HLA-DR+клітин та – 8% CD25+ клітин відповідно. Все це вказує на високу напруженість місцевого імунологічного процесу в умовах хронічного перебігу IgE-залежної форми АД. У контексті певних властивостей шкірного бар'єру, його участі у формуванні локального запалення, представляв інтерес з вивчення імунологічних властивостей епідермісу запаленої шкіри хворих з хронічним перебігом АД. Вивчали імунологічні властивості й вміст в епідермісі клітин Лангергансу (CD1а+, HLA-DR+ та CD80+, CD86+ клітини), імунологічні властивості кератиноцитів (експресія HLA-DR антигену та молекул ICAM-1, CD119), а також присутність клітин лімфоїдного ряду (CD3+, CD4+, CD8+, CD22+ та CD45RO+клітини). Необхідно відзначити, що лімфоцити в епідермісі у зоні запалення зустрічали рідко в одиничному числі, а CD22+ В-лімфоцитів зовсім не спостерігали. У співвідношенні до чисельності кератиноцитів число CD1а+ клітин Лангерганса в епідермісі зростало щодо контролю (7.1±0.025%) як при IgE-залежній (23.1±3.2%), так і при IgE-незалежній (13.3±1.3%) формі АД. Такі ж кількісні співвідношення клітин Лангерганса виявилися й в експресії HLA-DR антигенів. Все це вказує на функціональну зрілість клітин Лангерганса їх здатності до міграції та презентації антигену. Представляє інтерес вивчення особливості експресії в епідермісі CD80 і CD86 молекул, яка була характерна тільки для клітин з морфологією дендритних клітин. Звичайно такої експресії не спостерігається в незміненому епідермісі (контрольне дослідження). На відміну від норми у чисельності CD80+ та CD86+ клітин при різних формах АД були знайдені певні відмінності. Для IgE-залежного АД число CD80+ і CD86+ клітин складало –9.7±0.11% та –16.3±1.3% відповідно. Менша чисельність CD80+ і CD86+ клітин була відмічена в епідермісі хворих на IgE-незалежну форму АД (CD80+ клітин –5.3±0.11%; CD86+ клітин –8.4±0.13%). Експресія клітинами Лангерганса ко-стімуляторних молекул CD80 і CD86 вказує на високий рівень зрілості цих клітин, що створює умови для презентації антигена зразу ж після виходу клітин за межі епідермісу. Оскільки представлення антигена відбувається в лімфоїдній тканині, прояв таких властивостей в межах запаленої дерми визначатиме вплив на напруженість локального запального процесу. Кератиноцити нормальної шкіри конституційно не експресують молекулу міжклітинної адгезії ICAM-1. Проте в умовах хронічного перебігу АД експресія цієї молекули виявлялася в кератиноцитах базального відділу епідермісу. Прояв ICAM-1 позитивності клітин топічно співпадав з прилеглими запальними інфільтратами дерми і проявлялася локусами, складеними з ICAM-1+ кератиноцитів. Відмічені відмінності між IgE-залежною та IgE-незалежною формою АД в чисельній кількості в епідермісі ICAM-1+ кератиноцитів: клітинні скупчення у вигляді локусів із вмістом до 30 ICAM-1+ кератіноцитов при IgE-залежному АД та клітинні скупчення із вмістом до 10 ICAM-1+ кератіноцитов при IgE-незалежному АД. Відміченими властивостями кератиноцити привертають лейкоцити в зону ураження шкіри і запалений епідерміс. Кератіноцити нормальної шкіри не експресують також рецептора до IFN-г (CD119 молекула), проте відомо, що секреція Т-лімфоцитами IFN-г може, через таке посередництво, активувати кератиноцити, індукуючи експресію ними HLA-DR антигенів. Було проведено дослідження епідермісу зони запалення в хронічному періоді IgE-залежного і IgE-незалежного АД. В епідермісі експресія CD119 виявлялася в групах кератиноцитів по 5-15 клітин, з переважною локалізацією в базальних і парабазальних відділах епідермісу, безпосередньо над дермальними запальними інфільтратами. При зіставленні кількості клітин що єкспресують CD119 в різних формах АД відмічено приблизно рівний кількісний склад у вмісті CD119+ кератиноцитів в клітинних локусах по 10-15 клітин при IgE-залежній формі АД і до 10 клітин епідермісу при IgE-незалежній формі АД. З метою з'ясування проліферативних властивостей лімфоцитарного компоненту клітинних інфільтратів запаленої шкіри хворих на хронічний IgE-залежний АД подрібнений біоптат шкіри інкубувався в культуральному середовищі з додаванням IL-2 та IL-4. Після шестиденної інкубації виділені з культурального середовища мононуклеарні клітини вивчали за допомогою проточного лазерного цитофлуоріметра з використанням мічених моноклонарних антитіл в одно (CD3, CD4, CD8, CD56, CD19) та двобарвному (CD3+HLA-DR+, CD4+CD45RO+, CD4+ CD45RA+) імунофлюресцентному тесті. Паралельно досліджувалися реактогенні властивості мононуклеарної фракції периферичної крові тих же хворих. У зіставленні показників визначали реактогенно-проліфератівні відмінності між клітинами вогнища запалення АД і клітинами що циркулюють у крові. Аналіз показав високу проліферативну активність CD3+, CD4+, CD8+ клітин запаленої шкіри із співвідношенням CD4:CD8=3.17:1 що співпадає з якісними особливостями проліферації клітин крові (CD4:CD8=3.26:1). Проте CD56+клетки, що виділені із запаленої шкіри мали меншу реактивність і склали 4.8% проліферуючої маси клітин (CD56+клітини периферичної крові – 9.5%). Більшість проліферуючих in vitro CD3+ Т-лімфоцитів (71.3%), виділених з шкіри, була в активованому стані і експресувала HLA-DR антиген. Виділені з крові і проліферуючі in vitro CD3+клітини були менше активовані і лише 3% з них експресували HLA-DR антиген. Необхідно відзначити відсутність в проліферуючій масі клітин, виділених зі шкіри, CD19+ В-лімфоцитів, що в цілому було характерно для запаленої шкіри АД. У масі проліферуючих CD4+ Т-лімфоцитів виділених із запаленої шкіри та одержаних після активації, 73.4% володіли фенотипом CD4+CD45RO+ клітин пам'яті за відсутності “наївних” CD4+CD45RA+ Т-лімфоцитів. У масі проліферуючих CD4+Т-лімфоцитів, виділених з крові, тільки 35% мали фенотип CD4+CD45RO+ Т-клітин пам'яті. У контексті відомих даних про участь стафілококових токсинів (суперантигенів) у формуванні імунної відповіді при АД було проведено дослідження проліферативної активності лімфоцитів, виділених в умовах культивування біоптатів запаленої шкіри хворих на АД. Культивування проводилося з додаванням зростаючих доз стафілококового токсину-1 токсичного шоку (TSST-1) або ж стафілококового ентеротоксину В (SEB). Зіставлення індексів активацї показало підвищення проліферативної активності клітин при дії TSST-1 як в IgE-залежному АД, так і в IgE- незалежному АД. Для IgE-залежної форми АД відзначили триразове підвищення, щодо норми, проліферативної активності клітин, а для IgE-незалежної форми АД підвищення було двократне. Проте для IgE-незалежної форми АД зберігалася чутливість до підвищення доз токсину, чого не було відмічено в IgE-залежній формі АД, де високий рівень проліферації не залежав від дози токсину. Цікаво, що в обох формах АД відзначили, у протилежність ефекту TSST-1, зниження проліферативної активності у присутності SEB з більшою виваженістю в IgE-незалежній формі АД. Одержані результати вказують на те, що мікробні суперантигени в зоні запалення виконують важливу роль, проявляючи стимулюючий (TSST-1) або ж подавляючий (SEB) ефект, впливаючи на лімфоцитарний компонент запалення. При цьому велика чутливість клітин до дії TSST-1 виявляється в лімфоцитах хворих на IgE-залежну форму АД. Представляв інтерес з'ясувати якою мірою спостережувані відмінності клітинного складу системи імунітету при IgE-залежній і IgE-незалежній формі АД асоційовані з генетичними особливостями індивіда, з його фенотипом антигенів гистосумісності (HLA). Відомі дані про асоціацію HLA-фенотипу з порушеннями імунної відповіді при АД, проте в наведених дослідженнях немає розмежувань між різними клінічними формами АД. Нами був проведений аналіз розподілу HLA-A (А24), HLA-B (В5,В7, В8, В9, В22, В27) та HLA-DR (DR2, DR3, DR7) антигенів в двох формах АД. Результати дослідження підтверджують дані про асоціацію IgE-залежного АД з носійством HLA-B7 антигену. Результати дослідження показують, що антиген А24 можна вважати маркером ризику по локусу HLA-А схильності до виникнення IgE-залежної форми АД. Дослідження локусу В показало наявність атрибутивного ризику розвитку IgE-залежного АД тільки для індивідів з антигенами В7, В22, В27. На нашу думку особливе значення має частота HLA-В7 антигену, що зустрічається у хворих з IgE-залежною формою (RR1=2.8). Це підтверджує дані літератури про спадкову схильність до формування IgE-опосередкованої відповіді у хворих з атопічними захворюваннями, що мають носійство HLA-В7 антигену. Нами відмічений той факт підвищення частоти HLA-В22 антигену при IgE-залежній формі АД, що підтверджує провокаційну роль HLA-В22 антигену в розвитку IgE-залежного АД. Аналіз розподілу антигенів HLA-DR показав, що у хворих часто зустрічається експресія HLA-DR2 (18.2%), HLA-DR3 (11.4%) та HLA-DR7 (8.4%) антигенів. У хворих на IgE-незалежну форму АД асоціативного зв'язку з носійством HLA-А24, HLA-В7, HLA-В22, HLA-В27 та HLA-DR2 не виявлено. Це свідчить про многофакторність генезу шкірного синдрому АД у хворих на IgE-незалежну форму АД та відсутність чіткого зв'язку з HLA-фенотипом. По результатах дослідження були проведені більш поглиблені вивчення зв'язку продукції in vitro клітинами крові IFN-г та TGF-в з HLA-фенотипом у хворих на IgE-залежну форму АД. Аналіз даних показав, що продукція TGF-в мононуклеарними клітинами була нижчою у носіїв антигенів ризику HLA-A24, HLA-В7 і HLA-DR2. Можна припускати, що HLA-фенотип і низький рівень продукції клітинами TGF-в лежать в основі розвитку IgE-залежної форми АД. Метою першого дослідження було вивчення впливу препарату Ербісол на здатність імунокомпетентних клітин in vitro до продукції цитокінів IFN-(, IL-4 та TGF-( у хворих з IgЕ-залежною формою АД для обґрунтування можливості застосування даного препарату при цій формі захворювання. Результати дослідження спонтанної і індукованої препаратом Ербісол продукції IFN-(, IL-4 та TGF-( у здорових донорів і хворих IgЕ-залежною формою АД приведені в табл. 5. Таблиця 5 Показники спонтанної та індукованої продукції цитокінів in vitro здорових донорів і хворих IgЕ-залежною формою АД під впливом мітогенів та препарату Ербісол. Цитокіни Спонтанна продукція Індукована продукція Ербісол Здорові (n=30) IgЕ-залежний АД (n=33) Здорові (n=30) IgЕ-залежний АД (n=33) Здорові (n=30) IgЕ-залежний АД (n=33) IFN-( pg/ml 15,9±0,4 10,3±3,1* 42,5±5,2 30,4±6,3* 46,1±1,7 77,2±7,5* IL-4 pg/ml 39,4±7,1 72,5±1,2* 78,6±7,3 138,6±4,3* 22,1±5,4 33,4±4,6* TGF-( pg/ml 85,3±3,3 87,5±3,5* 118,6±2,2 105,3±11,2* 147,9±3,2 233,6±7,2* Примітка:*- достовірна відмінність щодо показників у здорових донорів (p < 0,05) Як видно з табл. 5, інкубація клітин in vitro із препаратом Ербісол приводила до достовірного підвищення показника індукованої продукції IFN-( у всіх хворих IgЕ-залежною формою АД. Як виявилося, препарат Ербісол в умовах in vitro, був здатен вірогідно знижувати високу активність лімфоїдних клітин по їхній спроможності продукувати IL-4 як у здорових, так і у хворих на IgЕ-залежну форму АД. При інкубації клітин хворих IgЕ-залежною формою АД із препаратом Ербісол у терапевтичній дозі відбувалося достовірне підвищення індукованої препаратом клітинної продукції TGF-(. Як з'ясувалося в процесі нашого дослідження, при IgЕ-залежній формі АД в умовах хронізації алергійного запалення проявляють себе клітини з відносно низькою спонтанною та індукованою продукцією TGF-(. Підтримка цієї продукції на певному рівні при призначенні препарату Ербісол у хворих IgЕ-залежною формою АД в хронічному періоді захворювання може бути використане в клінічній практиці і сприяти вираженому протизапальному ефекту. Метою другого дослідження було вивчення продукції in vitro цитокінів (IL-4, IL-10, ІFN-( і ТGF-() мононуклеарними клітинами периферичної крові хворих IgЕ-залежною формою АД до і після пролонгованої (3 тижні) терапії антигістамінними препаратами другого покоління. Проведене дослідження з порівняльного вивчення препаратів лоратадин, фексофенадин і цетиризин показали високу ефективність цих препаратів в пролонгованій монотерапії у хворих з IgЕ-залежною формою АД. Через три тижні терапії антигістамінними препаратами у всіх хворих було відзначене зникнення основних симптомів захворювання (сверблячки, гіперемії шкіри, інфільтрації та екскориацій). Однак зменшення основних симптомів алергійного запалення супроводжувалося достовірною зміною показників спонтанної та індукованої продукції цитокінів лише у групі хворих з IgЕ-залежною формою АД, які отримували цетиризин. Порівняльні величини отриманих показників спонтанної та індукованої продукції in vitro мононуклеарами периферичної крові IL-4, IL-10, ІFN-( і ТGF-( у хворих IgЕ-залежною формою АД до і після проведеної терапії представлені табл. 6. Таблиця 6 Порівняльні показники функціональної активності клітин по in vitro продукції цитокінів у хворих хронічною стадією IgЕ-залежної форми АД до й після терапії антигістамінними препаратами. Цитокіни Контрольна група до лікування (n = 30) Контрольна група (індиферентна терапія) (n = 30) Група хворих АД, що отримували лоратадин (n = 30) Група хворих, що отримували фексофенадин (n = 30) Група хворих, що отримували цетиризин (n = 30) спон індук спонт індук спонт індук. спонт індук спонт індук. IL-4 pg/ml 54,6± 6,1 176,5±16,4 62,5± 6,7 178,3± 3,1 53,6± 6,3* 162,5± 12,5* 48,2± 1,8** 157± 5,9** 38,2± 6,1*** 125,4± 11,5*** IL-10 pg/ml 165,3±5,5 848,6±17,2 164,5±13,2 845,6± 8,8 155,3± 11,8* 855,7±13,8 149,1±12,4** 838± 9,8 197,7± 15,2*** 925,4± 15,3*** IFN-( pg/ml 33,4± 5,2 78,9± 5,1 28,5± 1,2 78,3± 5,1 27,1± 5,5 82,3± 14,4 25,9± 3,2 86,6± 7,6** 38,5± 2,3*** 158,7± 12,1*** TGF-( pg/ml 87,5±3,5 105,3±11,2 89,1±8,9 111,3± 14,5 85,2± 7,7 98,7± 6,5 91,3± 3,3 99,3± 6,5 192,1± 12,3*** 282,3± 13,5*** Примітка. Показники достовірні: при порівнянні показників у контрольній групі після індиферентної терапії і у групі хворих, що приймають лоратадин (P1 < 0,05) ** при порівнянні показників у контрольній групі після індиферентної терапії іу групі хворих, що приймають фексофенадин (P2 < 0,05) *** при порівнянні показників у контрольній групі після індиферентної терапії і у групі хворих, що приймають цетиризин (P3 < 0,05) Особливо звертає на себе увагу збільшення показників спонтанної та індукованої in vitro продукції клітинами IL-10 (197,7±5,2 і 925,4±5,3 пкг/мл), IFN-( (38,5±2,3 і 158,7±2,1 пкг/мл) і TGF-( (192,1±2,3 і 282,3±3,5 пкг/мл), при p3<0,05. у хворих, що приймали цетиризин. Як видно з табл.. 6, показники спонтанної та індукованої продукції досліджуваних цитокінів у хворих, що отримували лоратадин і фексофенадин у наших дослідженнях вірогідно не відрізнялися від показників у контрольній групі. Метою третього проведеного дослідження було вивчення впливу антигістамінних препаратів другого покоління на експресію кератиноцитами ураженої шкіри молекул міжклітинної адгезії-1 (ICAM-1) у хворих IgЕ-залежною формою АД в умовах хронічного запалення. Протизапальний ефект препаратів оцінювався по здатності впливати на можливість епітеліальних клітин експресувати молекули адгезії ICAM-1. Контрольну групу склали хворі IgЕ-залежною формою АД, що отримували індиферентну терапію (які не приймали інші антигістамінні препарати і не використовували гормональні мазі). Як з’ясувалося у хворих IgЕ-залежною формою АД в хронічному періоді захворювання спостерігалося значне збільшення кількості клітин, експресуючих молекули міжклітинної адгезії-1 (ICAM-1). Експресія молекул ICAM-1 проявлялася на кератиноцитах базального відділу, в основному окремими локусами, що складаються з 20-30 ICAM-1+ кератиноцитів. Звичайний прояв клітинної ICAM-1 позитивності локально збігалося з наявністю дермальних запальних інфільтратів, близько прилягаючих до епідермісу. Для кератиноцитів ICAM-1 позитивність була характерна як для цитоплазми, так і для клітинної мембрани. Після проведеного лікування досліджуваними препаратами імуногістохімічна картина осередку ураження перетерпіла зміни, пов'язані зі зменшенням клітинного запального інфільтрату й особливо кількості кератиноцитів, експресуючих молекули ICAM-1. Зіставлення отриманих даних імуногістохімії свідчать про те, що із трьох досліджуваних препаратів (лоратадин, фексофенадин і цетиризин) найбільшою силою впливу на експресію ICAM-1 кератиноцитами хворих IgЕ-залежною формою АД володів цетиризин. Як виявилося, після трьох тижнів застосування в терапевтичній дозі даний препарат, на відміну від фексофенадину та лоратадину був здатний максимально знижувати кількість клітин епідермісу, експресуючих ICAM-1 у хворих IgЕ-залежною формою АД. ВИСНОВКИ У дисертаційній роботі представлено нове вирішення актуальної проблеми – встановлення особливостей патогенезу АД з визначенням характеру і рівню залучення імунної системи у формування запального процесу в шкірі, зіставляючи особливості системних і локальних змін в IgE-залежній і IgE-незалежній формах захворювання. На підставі отриманих даних обґрунтовані імунологічні механізми розвитку різних форм АД, що дозволило оптимізувати критерії їхньої диференціальної діагностики та намітити можливі шляхи медикаментозної корекції. 1. При IgE-залежній формі АД, на відміну від IgE-незалежної форми, у гострому і хронічному періоді захворювання спостерігається активізація системного імунітету, яка супроводжувалася: а) збільшенням у периферичній крові числа CD19+ В-лімфоцитів, а також клітин з експресією маркерів CD25 і HLA-DR; б) підвищенням числа CD4+CD45RО+ Т-лімфоцитів ефекторного типу із збільшенням чисельності CD4+CD45RO+ Т-лімфоцитів, експресуючих на своїй поверхні шкірний лімфоцитарний антиген (CLA+); в) змінами в співвідношенні клітин моноцитарно-макрофагального ряду, пов'язаними із збільшенням чисельності CD14+CD16+ і CD14+FcеRI+ моноцитів. 2. IgE-залежна форма АД, на відміну від IgE-незалежної форми в гострому період захворювання супроводжується збільшенням у крові рівня концентрації цитокінів Th2 профілю ( IL-4, IL-5, IL-10) і зниженням рівня концентрації цитокінів Th1 профілю (IFN-( і TNF-(); для хронічного періоду IgE-залежної форми АД на відміну від IgE-незалежної форми характерне підвищення в крові концентрації IL-2, IL-5, IL-12, IL-16, IL-18, а також підвищення показників рівня концентрації IFN-( та TNF-(. 3. Мононуклеарні клітини крові хворих IgE-залежною формою АД характеризуються in vitro високим рівнем спонтанної продукції IFN-(, IL-5 і TNF-( при відсутності істотних змін у продукції клітинами IL-1, IL-10 і TGF-(; спостерігається також високий рівень стимульованої продукції клітинами IL-5, IL-12, TNF-( та IFN-( при незначному підвищенні рівня продукції IL-1, IL-2, IL-10 і зменшенні продукції TGF-(. Для мононуклеарних клітин крові хворих IgE-незалежною формою АД характерний високий рівень in vitro спонтанної продукції TGF-( і IFN-(, при незначному підвищенні IL-5, IL-1, IL-12, IL-4, відсутності змін в стимульованій продукції IL-10 і IL-2 та значному підвищенні стимульованої продукції IL-12, TGF-(, TNF-(, IL-4, IL-1, IL-2, IL-5, IL-10 при зниженні продукції IFN-(. 4. Культивування in vitro лімфоцитів, виділених із запальної шкіри хворих IgE-залежною формою АД, виявило переважний вміст CD4+ Т-лімфоцитів з фенотипом клітин пам'яті (CD4+CD45RO+) і відсутність “наївних” CD4+CD45RA+ Т-лімфоцитів, CD19+ В-лімфоцитів та CD56+ клітин. При впливі in vitro на культивовані клітини стафілококовий токсин-1 токсичного шоку (TSST-1) на відміну від ентеротоксина B (SEB), значно підвищував індекс активації лімфоцитів, виділених зі шкіри хворих IgE-залежною формою АД, у порівнянні з індексом активації клітин хворих IgE-незалежною формою захворювання. 5. В інфільтратах дерми хворих IgE-залежною формою АД, на відміну від IgE-незалежної форми, спостерігається більша чисельність клітин, експресуючих маркери клітинної активації - HLA-DR і CD25, а локалізація CD56+ натуральних кілерних клітин в епідермісі і дермі хворих IgE-залежною формою АД, на відміну від IgE-незалежної форми, топічно збігалася з локалізацією клітин, експресуючих CD1a та HLA-DR антигени. 6. При зіставленні імуноморфологічних змін в епідермісі ураженої шкіри у хворих IgE-залежною формою АД на відміну від IgE-незалежної форми АД виявлене збільшення кількості клітин Лангерганса та CD1а+клітин, що експресують ко-стимуляторні молекули CD80 і CD86. При цьому експресія HLA-DR і CD1а антигену, була властива й кератиноцитам, які групуються навколо клітин Лангерганса. У хворих IgE-залежною формою АД на відміну від IgE-незалежної форми спостерігалося значне збільшення в базальному відділі чисельності кератиноцитів, експресуючих молекулу ICAM-1 а також рецептор IFN-(. 7. У хворих з IgE-залежною формою АД, на відміну від IgE-незалежної форми, виявлена достовірна асоціація з HLA-А24, HLA-В7, HLA-В22 і HLA-DR2 фенотипом. Аналіз даних показав, що продукція TGF-в мононуклеарними клітинами in vitro була нижчою у хворих IgE-залежною формою АД, носіїв антигенів ризику HLA-A24, HLA-В7 і HLA-DR2. Можна припускати, що визначений HLA-фенотип і низький рівень функціональної активності клітин по продукції TGF-в лежать в основі розвитку IgE-залежної форми АД. 8. В умовах культивування in vitro мононуклеарів периферичної крові хворих IgE-залежною формою АД препарат Ербісол проявляв властивість стимулювати продукцію клітинами IFN-( і TGF-(, що дає підстави для патогенетично обґрунтованого використання препарату в лікуванні цієї форми захворювання. 9. Після пролонгованої терапії цитиризином у хворих IgE-залежною формою АД відзначено підвищення спонтанної і, особливо, індукованої продукції мононуклеарними клітинами периферичної крові IFN-( та ІL-10, а також зменшення в запаленій шкірі експресії молекул клітинної адгезії ICAM-1 кератиноцитами базального відділу епідермісу що вказує на системні та локальні протизапальні властивості дії препарату в умовах IgE-залежного ураження шкіри. 10. У IgЕ-залежному і IgЕ-незалежному АД виявилися відмінності в рівнях залучення імунної системи в запальний процес: в умовах IgЕ-залежного АД виявляється активація як гуморальної, так і клітинної ланки системного імунітету, а також гіперреактивність імунної системи на локальному рівні (шкіра). В умовах IgE-незалежного АД - переважають прояви активації імунної системи на локальному рівні. Характер залучення імунної системи при різних формах АД, можливо, визначається генетично обумовленими властивостями клітин шкірного бар'єру (кератиноцити, дендритні клітини епідермісу) та імунної системи в цілому. 11. У діагностичному диференційному розмежуванні різних форм АД, крім показників рівня загального та специфічного імуноглобуліну Е, можуть бути використані виявлені в даному дослідженні відмінності в показниках фонової концентрації у сироватці Th1 і Th2 цитокінів, відмінності в цитокін - продукуючих властивостях клітин крові, імунофенотипічних особливостях клітин єпидермісу та дерми ураженої шкіри, а також особливості фенотипу антигенів гистосумісності (HLA) індивіда. 12. У розробці і застосуванні терапії АД необхідно враховувати особливості імунологічних змін, характерних для кожної форми АД, здійснюючи корекцію формування імунної реакції на системному і локальному рівні. Все це знаходить своє віддзеркалення у ряді показників: 1) у продукції загального та специфічного імуноглобуліну Е; 2) у особливостях фонового спектру цитокінів крові, яким визначається характер програмування фенотипічних і функціональних властивостей клітин асоційованою зі шкірою лімфоїдної тканини; 3) у цитокін- продукуючих особливостях клітин, що поступають в кровотік, а також 4) у проліферативній активності клітин, що мігрують в шкіру і формують вогнище запалення; та 5) у їх високій чутливості до дії стафілококового токсину (TSST-1). ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1) Використовувати в умовах клініки наявності у хворих з високим рівнем загального та специфічного IgE; збільшення у периферичній крові числа CD19+ В-лімфоцитів; клітин з експресією маркерів активації CD25 і HLA-DR; підвищення числа CD4+CD45RО+ Т-лімфоцитів ефекторного типу із збільшення чисельності CD4+CD45RO+ Т-лімфоцитів, експресуючих на своїй поверхні шкірний лімфоцитарний антиген (CLA+) та збільшення чисельності CD14+CD16+ і CD14+FcеRI+ моноцитів як додатковий диференційний критерій між IgE-залежною та IgE-незалежною формами АД. 2) Для скринінгового методу діагностики IgE-залежної форми АД можуть бути застосовані: а). Показники підвищення у крові фонового рівня цитокінів Th2 профілю (IL-4, IL-5, IL-10) та зниження рівня концентрації цитокінів Th1 профілю (IFN-( і TNF-() в гострому періоді захворювання. б) Характерне для хронічного періоду IgE-залежної форми АД підвищення в крові концентрації IL-2, IL-5, IL-12, IL-16, IL-18, а також підвищення показників рівня концентрації IFN-( та TNF-(. 3) Додатковим диференційним критерієм різних форм АД може слугувати високий рівень in vitro спонтанної продукції мононуклеарними клітинами крові хворих IgE-залежною формою АД IFN-(, IL-5 і TNF-( при відсутності істотних змін у продукції клітинами IL-1, IL-10 та TGF-(;. Для мононуклеарних клітин хворих IgE-незалежною формою АД диференційною ознакою є характерний високий рівень in vitro спонтанної продукції TGF-( і IFN-(, при незначному підвищенні IL-5, IL-1, IL-12, IL-4 та відсутності змін в стимульованій продукції IL-10 і IL-2. 4) Використовувати імуногістохімічну диференційну діагностику різних форм АД, що базується на: а). збільшенні в інфільтратах ураженої шкіри хворих на IgE-залежну форму АД на відміну від IgE-незалежної форми чисельності клітин, експресуючих маркери клітинної активації HLA-DR і CD25; б). збільшенні в епідермісі кількості клітин Лангергансу і CD1а+ клітин, експресуючих ко-стимуляторні молекули CD80 і CD86; в). збільшенні в базальному відділі чисельності кератиноцитів, експресуючих молекулу ICAM-1 та рецептор IFN-(. 5). Використовувати для диференційної діагностики IgE-залежної форми АД показники асоціації проявів захворювання з HLA-А24, HLA-В7, HLA-В22 і HLA-DR2 фенотипом. 6). Відповідно до виявлених особливостей проявів імунологічної реактивності в клінічних формах АД використовувати терапію, направлену на корекцію порушень системного і локального рівнів імунітету. Рекомендувати в терапії АД препарат Ербісол, що проявив ефективність в корекції порушень у продукції цитокінів мононуклеарними клітинами крові в умовах in vitro, Цитиризин, що має виразну протизапальну дію, пов’язану зі зменшенням експресії молекул адгезії в шкірі, а також локальну терапію, що запобігає колонізації запаленої шкіри стафілококом. ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ПРАЦЬ,ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Дранник Г.Н., Курченко А.И. Иммуногистохимические особенности воспалительного инфильтрата пораженной кожи больных атопическим дерматитом // Імунологія та алергологія –2000. –№1. –С.38–43.(Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки). 2. Курченко А.І. Роль клітин Лангерганса в імунній системі шкіри // Український журнал дерматології венерології косметології –2001. –№2-3. – С. 6–9. 3. Курченко А.І. Особливості імунної відповіді при атопічному дерматиті // Український журнал дерматології венерології косметології –2001. –№4. – С. 18–27. 4. Курченко А.И. Глухенькая А.Б Глухенький Б.Т. Лечение аллергодерматоза с применением антигистаминных препаратов второго поколения // Український журнал дерматології венерології косметології –2002. –№1. – С. 35–38. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана частина статті, зроблені висновки). 5. Курченко А.И., Глухенькая А.Б. Особенности экспрессии CD45RO+ и CLA+ на Т-лимфоцитах хелперах у больных хронической стадией атопического дерматита //Дерматология. Косметология. Сексопатология –2005. –№ 3-4(8). – С. 59–63. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки). 6. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Селективная экспрессия молекул HLA-DR и ICAM-1 на кератиноцитах у больных хронической стадией атопического дерматита // Імунологія та алергологія –2006. –№1. –С.67–70. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки). 7. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Экспрессия рецепторов ІFN-г на кератиноцитах больных хронической стадией атопического дерматита // Імунологія та алергологія –2006. –№2. –С.42–45. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки). 8. Курченко А.И., Дранник Г.Н., Вагалюк Л.Н., Фесенкова В.И. Влияние in vitro препарата Ербисол на продукцию цитокинов иммунокомпетентными клетками больных IgE-зависимой формой атопического дерматита // Імунологія та алергологія –2006. –№3. –С.30–33. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана частина статті, зроблені висновки). 9. Курченко А.И., Дранник Г.Н., Фесенкова В.И., Петрина Е.П. Особенности в проявлении фенотипов антигенов гистосовместимости у больных различными формами атопического дерматита // Імунологія та алергологія –2006. –№4. –С.41–44. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана частина статті, зроблені висновки). 10. Курченко А.И., Глухенький Б.Т. Исследование иммунологических особенностей противовоспалительного действия антигистаминных препаратов у больных IgE-зависимой формой атопического дерматита. // Дерматология. Косметология. Сексопатология –2006. –№ 1-2(9). – С. 59–62. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки). 11. Курченко А.И., Глухенькая А.Б., Глухенький Б.Т. Иммуногисто-химические особенности противовоспалительного действия антигистаминных препаратов у больных IgE-зависимой формой атопического дерматита. // Дерматология. Косметология. Сексопатология –2006. –№ 1-2(9). – С. 153–156. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана частина статті, зроблені висновки). 12. Курченко А.И., Курченко И.Ф. Экспрессия костимуляторных молекул на антигенпредставляющих клетках эпидермиса воспаленной кожи при атопическом дерматите // Клінічна та експериментальна патологія. –2006. –Т.V, –№ 1, –С.53–57. .(Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки). 13. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Изучение характера межклеточного взаимодействия между CD1a+ дендритными клетками и СD3-С56+натуральными киллерными клетками пораженной кожи больных хронической формой АД // Імунологія та алергологія –2005. –№3. –С.56–58. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки). 14. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Иммунофенотипическая картина и цитокиновый профиль периферической крови больных в острой и хронической стадии развития атопического дерматита // Український журнал дерматології венерології косметології –2006. –№2. – С. 9–12. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки). 15. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Участие CD7- негативных Т-лимфоцитов хелперов в патогенезе острой и хронической стадии атопического дерматита // Дерматологія та венерологія –2006. –№3(33), –С.42–46. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки). 16. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Иммунофенотипическая характеристика моноцитов периферической крови больных острой стадией атопического дерматита // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения –2006. –ТОМ № 142, –С.115–119. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки). 17. Курченко А.І. Дослідження рівню IL-16 крові у хворих на IgE-залежну та IgE-незалежну форми атопічного дерматиту при гострому та хронічному перебігу захворіння.// Вісник наукових досліджень –2007. –№1, –С.15–18. 18. Курченко А.И., Фесенкова В.И., Дранник Г.Н. Уровень сывороточных цитокинов (IL- 2, IL-10, IL-12,IL-18) у больных IgE-зависимой и IgE-независимой формой атопического дерматита // Проблеми екології та медицини –2006. –№1–2, –С.19–21. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана частина статті, зроблені висновки). 19. Курченко А.И. Сравнительная характеристика иммуногисто-химической картины очагов поражений кожи у больных IgE-зависимой и IgE-независимой формой атопического дерматита // Український медичний часопис. –2006. –№1(51), –С.1–4. 20. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Иммунофенотипический анализ лимфоцитов инфильтрирующих кожу больных атопическим дерматитом // Таврический медико-биологический вестник. –2006. –№1, –С69–73. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки). 21. Курченко А.І. Роль стафілококових суперантигенів в патогенезі атопічного дерматиту // Інфекційні хвороби. –2006. –№3, –С.46–49. 22. Курченко А.И. Цитокиновый профиль периферической крови больных с разными клинико-иммунологическими подтипами АД // Таврический медико-биологический вестник. –2006. –№2, –С.70–72. 23. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Курченко И.Ф. Особенности соотношений клеток иммунной системы крови и воспаленной кожи при хронической форме атопического дерматита // Імунологія та алергологія –2005. –№2. –С.47–50. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки). 24. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Курченко И.Ф. Особенности проявления экспрессии CLA-антигена Т-лимфоцитами периферической крови больных хронической формой атопического дерматита // Імунологія та алергологія –2005. –№4. –С.87–90. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки). 25. Курченко А.И., Курченко И.Ф. CD1a дендритические клетки лангерганса эпидермиса воспаленной кожи при атопическом дерматите // Клінічна та експериментальна патологія. –2006. –Т.V, –№ 2, –С.49–51. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки). 26. Курченко А.И. Исследования функциональной активности моно-нуклеарных клеток периферической крови in vitro у больных IgE-зависимой и IgE-независимой формой атопического дерматита по продукции IL-1, TNF-б и IL-12 в остром и хроническом периоде заболевания // Імунологія та алергологія –2007. –№1. –С.58–62. 27. Курченко А.И. Исследования in vitro продукции цитокинов (IL-2 и IFN-г) мононуклеарными клетками периферической крови у больных IgE-зависимой и IgE-независимой формой атопического дерматита в остром и хроническом периоде заболевания // Імунологія та алергологія –2007. –№2. –С.29–32. АНОТАЦІЯ Курченко А.І. “Атопічний дерматит: характеристика змін системного та локального імунітету”. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.08 – імунологія та алергологія. – Національний медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ України, Київ, 2007р. У зіставленні імунологічних показників периферичної крові і запаленої шкіри у 160 хворих на різні форми АД з'ясувалося, що для гострого періоду IgE-незалежної форми АД на відміну від IgE-залежної форми був характерний малий ступінь активації імунітету на системному рівні. Відмічені чіткі відмінності фонових рівнів IL-4, IL-5, IL-10 і IFN-г в периферичній крові хворих, як в гострому, так і хронічному періоді IgE-залежного та IgE-незалежного АД. При дослідженні виявилося, що мононуклеарні клітини крові IgE-незалежного АД в умовах in vitrо проявляють малу здібність до продукції IL-5, IL-12 і, особливо, IFN-г,TNF-б. На локальному рівні, в ураженій шкірі, відмінності між формами АД виявилися в зменшенні вмісту в запальних інфільтратах IgE-незалежного АД CD80+, CD86, HLA-DR+ і CD25+ клітин. З'ясувалося також, що виділені лімфоцити запаленої шкіри хворих на IgE-залежну форму АД в умовах in vitrо проявляли значно більший рівень проліферативної активності у відповідь на дію стафілококового токсину-1. При дослідженні антигістамінних препаратів з'ясувалося, що ефект препарату цитиризин виявився в стимуляції продукції клітинами периферичної крові хворих IgE-залежним АД IFN-г та IL-10, а також в зниженні запальної реакції пов'язаної із зменшенням в епідермісі кількості кератиноцитів що експресують молекулу ICAM-1. Ключові слова: атопічний дерматит, лімфоцити, дендрині клітини, цитокіни. АННОТАЦИЯ Курченко А.И. “Атопический дерматит: характеристика изменений системного и локального иммунитета”. –Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.03.08 – иммунология и аллергология. – Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца МЗ Украины, Киев,2007. Работа посвящена актуальной проблеме – установлению особенностей патогенеза АД, определяя характер и уровень вовлеченности иммунной системы в формировании воспалительного процесса в коже, сопоставляя особенности системных и локальных изменений в IgE-зависимой и IgE-независимой формах АД. В свете формирующейся концепции патогенеза АД, с целью разработки патогенетически обоснованной терапии заболевания, проведено исследование особенностей вовлеченности иммунной системы в формирование острой и хронической стадии IgE-зависимого и IgE-независимого АД. В сопоставлении иммунологических показателей периферической крови и воспаленной кожи у больных различными формами АД определялись качественные и количественные различия, что позволило судить об уровне вовлеченности в процесс иммунной системы на локальном и/или системном уровне. Обследовано 160 больных АД. Определялся количественный состав и соотношение клеток крови (CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD19+, CD56+ клетки), их фенотипические особенности (CD4+HLA-DR+, CD4+CD25+, CD4+CLA+, CD8+CLA+, CD4+CD45RA+, CD4+CD45RO+, CLA+, CD14+CD16+, CD14+CD16-, CD14+FcеRI+, CD14+FcеRII+), а также функциональные свойства клеток по их способности продуцировать цитокины: IL-1, IL-2, IL-4, IL-5, IL-10, IL-12, IFN-г, TNF-б и TGF-в в условиях in vitrо. В сыворотке крови больных анализировался спектр и количественный уровень цитокинов (IL-2, IL-4, IL-5, IL-10, IL-12, IL-13, IL-16, IL-18, IFN-г, TNF-б). В биоптатах кожи больных изучались соотношения клеток, формирующих воспалительные инфильтраты в дермальном компоненте (CD1a+, CD3+, CD4+, CD8+, CD11c+, CD16+, CD19+, CD22+, CD45RA+, CD45RO+, HLA-DR+, CD25+), а у выделенных из биоптатов лимфоцитов определяли, в условиях in vitrо, их пролиферативную реакцию в ответ на действие стафилококкового токсина токсического шока-1 и энтеротоксина В. В эпидермальном компоненте воспаленной кожи определяли количество, функциональные свойства и характер распределения дендритных клеток и клеток Лангерганса (CD1а+, HLA-DR+, CD80+, CD86+), а также иммуноморфологические особенности кератиноцитов (HLA-DR+, ICAM-1+, CD119+ клетки). Выяснилось, что для острого периода IgE-независимого АД была характерна малая степень активации иммунитета на системном уровне, что проявилось в отсутствии четких изменений в количественном составе иммунных клеток крови и изменении их функциональных свойств столь характерных для IgE-зависимого АД (увеличение доли CD19 клеток и CD4+ клеток с экспрессией CD45RO+CLA+, CD25+, HLA-DR+ антигенов). Отмечены четкие различия фоновых уровней IL-4, IL-5, IL-10 и IFN-г в периферической крови больных, как в остром, так и хроническом периоде IgE-зависимого и IgE-независимого АД. При исследовании оказалось, что мононуклеарные клетки крови IgE-независимого АД в условиях in vitrо проявляют более низкую способность к продукции IL-5, IL-12 и, особенно, IFN-г, TNF-б. Это свидетельствует о недостаточности иммунного ответа на системном уровне, где происходит межклеточное взаимодействие посредством цитокинов и программирование клеток к продукции цитокинов. На локальном уровне, в пораженной коже, различия между формами АД проявились в меньшем содержании в воспалительных инфильтратах IgE-независимого АД HLA-DR+ и CD25+ клеток, что указывает на меньшую напряженность иммунного процесса при этой форме АД. В сопоставлениях пролиферативной активности in vitrо мононуклеаров периферической крови и мононуклеаров выделенных из биоптатов кожи отмечено преобладание CD80+, CD86 клеток в IgE-зависимом АД, что указывает на более высокий функциональный потенциал этих клеток связанный с активацией иммунитета на системном уровне. Выяснилось также, что выделенные лимфоциты воспаленной кожи больных IgE-зависимой формой АД в условиях in vitrо проявляли значительно больший уровень пролиферативной активности в ответ на действие стафилококкового токсина-1, однако без сохранения дифференцированных реактогенных свойств клеток к изменению доз токсина, что было характерным для IgE-независимого АД. В соответствии с выявленными иммунологическими особенностями патогенетических нарушений у больных различными формами АД был исследован механизм корригирующего действия препарата Эрбисол и современных антигистаминных препаратов (лоратадин. цетиризин, фексофенадин). Выявлен стимулирующий эффект препарата Эрбисол на синтез IFN-г и TGF-в мононуклеарными клетками крови in vitrо у больных IgE-зависимым АД. При исследовании антигистаминных препаратов выяснилось, что эффект препарата цитиризин проявился в стимуляции продукции клетками периферической крови больных IgE-зависимым АД IFN-г и IL-10, а также в снижении воспалительной реакции связанной с уменьшением в эпидермисе количества кератиноцитов экспрессирующих молекулу ICAM-1. Ключевые слова: атопический дерматит, лимфоциты, дендритные клетки, цитокины. ANNOTATION Kurchenko A.I. “Atopic dermatitis: the characteristic of alteration in the systemic and local immunity properties” Dissertation for receiving the Doctor of Medical Sciences degree, specialty 14.03.08 – immunology and allergology. – National medical university, Ministry of Public Health of Ukraine, Kyiv, 2007. In consequence of the obtained results the acute IgE-independent AD was characterized with low degree activation of the systemic immunity. In the peripheral blood of patients with acute and chronic forms of IgE-dependent and IgE-independent AD were found the essential differences in basic levels of IL-4, IL-5, IL-10 and IFN-г. The results show that in vitro the mononuclear cells of blood of the IgE-independent AD were revealed itself with reduced capacity for IL-5, IL-12 and, especially, IFN-г, TNF-б production. At the local level of immune response, in skin, the differences between clinical forms of AD were revealed itself with reduction in numbers of CD80+, CD86+, HLA-DR+ and CD25+cells in the dermal infiltrates of IgE- independent AD. It is also turned out that the isolated lymphocytes from inflamed skin of IgE-dependent AD show in vitro the high level of proliferative activity in response to staphylococcus toxin-1 action. In accordance with the revealed immunological peculiarities in the pathogenesis of different forms AD there have been investigated mechanisms of antiinflammatory action of the antihistamine drugs. The Cetirizin show stimulating effect for production IFN-г and IL-10 by the blood mononuclear cells and reduce the number of ICAM-1+ keratinocytes in epidermis with resultant diminishing the inflammatory reaction. Key words: atopic dermatitis, dendritic cells, lymphocites, cytokines ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ АД - атопічний дерматит мкАТ - моноклональні антитіла CD - кластери диференціювання CLA - шкірний лімфоцит-асоційований антиген ELISA - твердофазний імуноферментний аналіз ICAM-1 - міжклітинна молекул адгезії-1 IL - інтерлейкін IFN-г - інтерферон-г HLA - антигени гістосумісності FcеRI - високоафінні рецептори до IgE FcеRII - низькоафінні рецептори до IgE SEB - ентеротоксин В Th - Т -хелпери TGF-в - трансформуючий фактор росту-в TNF-б - фактор некрозу пухлин-б TSST-1 - стафілококовий токсин токсичного шоку -1 PAGE 1 50-55р 40-49р 30-39р 20-29р 16-19р

Похожие записи