.

Асептичні пододерматити у великої рогатої худоби (етіологія, патогенез, профілактика та лікування) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 5993
Скачать документ

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ХОМИН

Надія Михайлівна

УДК 619:617.571:632.2

Асептичні пододерматити у великої рогатої худоби (етіологія, патогенез,
профілактика та лікування)

16.00.05 – ветеринарна хірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

Біла Церква – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівській національній академії ветеринарної медицини
імені С.З.Гжицького

Науковий консультант – доктор ветеринарних наук, професор

БОРИСЕВИЧ Володимир Борисович,

Національний аграрний університет,

професор кафедри хірургії

ім. проф. І.О. Поваженка

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

ПАНЬКО Іван Семенович,

Білоцерківський державний аграрний

університет, професор кафедри хірургії;

доктор ветеринарних наук, професор,

ФОМЕНКО Георгій Миколайович

Харківська державна зооветеринарна академія,

професор кафедри анатомії;

доктор ветеринарних наук, професор

РУДИК Станіслав Костянтинович,

Національний аграрний університет,

завідувач кафедри анатомії

ім. проф. В.Г. Касьяненка.

Провідна установа – Державний агроекологічний університет,

кафедра акушерства, терапії і хірургії

м. Житомир

Захист відбудеться “_6_”_липня__2006 року о _11_ годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 27.821.02 у Білоцерківському державному
аграрному університеті за адресою: 09117, м. Біла Церква, вул.
Ставищенська, 126; навчальний корпус № 8, ауд. № 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Білоцерківського
державного аграрного університету за адресою: м. Біла Церква, Соборна
площа, 8/1.

Автореферат розісланий “_3_”__червня__ 2006 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Чорнозуб М.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У практиці ветеринарної хірургії хвороби копитець
реєструються у 55–75 % корів. Найбільш поширеною формою ураження
копитець є пододерматиті, які складають близько 51 % серед усіх
захворювань пальця у великої рогатої худоби (Островський М.С., 1981,
Варданян А.В., 1998). Збитки завдані хворобами копитець, це –
недоодержання молока, запланованого приплоду, порушення статевих циклів,
що часто призводить до безпліддя; передчасне вибракування цінних
продуктивних та племінних тварин; лікування корів із захворюваннями
копитець вимагає значних економічних витрат (Карпов Н.В., Лобанова С.А.,
1980; Борисевич В.Б., 1991).

У сучасних умовах ведення скотарства копитця нерідко зазнають впливу
різних несприятливих факторів, перш за все зумовлених похибками у
годівлі та утриманні (Полікарпов І.С., Барт І.І., 1988). Відомо, що у
країнах Європи, в умовах стійлового утримання худоби, асептичні
пододерматити виникають внаслідок гіподинамії та високобілкової
годівлі.

В Україні, серед причин, які сприяють виникненню запалення основи шкіри
копитець у великої рогатої худоби, необхідно відмітити, насамперед,
незадовільні умови утримання, зумовлені переважно невідповідністю різної
конструкції підлог морфофункціональним особливостям копитець, як
дистального органа опори та недоодержання організмом тварин поживних і
мінеральних речовин (Ткаченко С.М., 1994).

Питанню вивчення хвороб пальця велику увагу приділяли В.О Лук’яновський
(1985), М.В. Рубленко, В.Й. Іздепський (1991), В.А. Молоканов (1993),
І.С. Панько (1998), В.Б. Борисович (2000), В.Й. Іздепський зі співав.
(2000), В.І. Козій зі співав. (2000). Однак переважна більшість
науковців основну увагу у виникненні і перерізі асептичного
пододерматиту відводить роговому башмаку, залишаючи поза увагою основу
шкіри копитець, де власне і розгортаються головні етапи запалення,
дистрофії та дегенерації, які відіграють важливу роль у патогенезі
уражень копитець. Відсутні також біохімічні та біофізичні дослідження
основи шкіри і копитцевого рогу корів за різних форм перебігу
асептичного пододерматиту.

Отже, вивчення особливостей патогенезу асептичного пододерматиту у
великої рогатої худоби залежно від умов утримання, рівня годівлі та
особливостей перебігу захворювання на підставі глибоких комплексних
досліджень з урахуванням змін загального стану корів та місцевої
запальної реакції, опрацювання відповідно до цього науково обгрунтованих
заходів профілактики та методів лікування є актуальною проблемою, яка
спрямована на підвищення ефективності виробництва тваринницької
продукції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри хірургії
Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З.
Гжицького “Вивчення і порівняння різних методів лікування, їх
удосконалення новими розробками при хірургічній патології кінцівок у
великої рогатої худоби” (номер держреєстрації 0104U000346) та кафедри
хірургії імені І.О. Поваженка Національного аграрного університету, яка
є частиною наукової теми “Сучасні методи діагностики, лікування та
профілактики хірургічних хвороб у ділянці голови, тулуба, черевної
порожнини та опорно-рухового апарату”, що виконується за завданням
Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України
(номер держреєстрації 0103U005853).

Мета дослідження – обґрунтувати причини виникнення і особливості
розвитку асептичного пододерматиту у корів залежно від перебігу
захворювання та на підставі одержаних результатів досліджень розробити
ефективні заходи профілактики й методи лікування запалення основи шкіри
копитець.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1) вивчити деякі питання патогенезу окремих клінічних форм
асептичного пододерматиту у великої рогатої худоби та на підставі цього
розробити методи лікування; 2) виявити частоту виникнення асептичного
пододерматиту у корів та місце їх локалізації; 3) визначити
інтенсивність росту та стирання копитцевого рогу залежно від пори року;
4) на підставі змін біохімічних показників та фізико-механічних
параметрів епідермісу встановити вплив умов утримання та рівня годівлі
на стан копитцевого рогу у корів; 5) вивчити гістологічні та
гістохімічні зміни основи шкіри і копитцевого рогу залежно від
нозологічної форми та перебігу асептичного пододерматиту; 6) встановити
залежність між динамікою морфолого-біохімічних, імунологічних показників
крові та характером перебігу запалення основи шкіри копитець; 7) виявити
зміни біохімічних показників основи шкіри та епідермісу копитець за умов
гострого та хронічного перебігу асептичного пододерматиту; 8) визначити
біофізичні параметри копитцевого рогу залежно від перебігу запалення
основи шкіри копитець; 9) розробити ефективні заходи профілактики
асептичного пододерматиту; 10) розробити і обґрунтувати методи лікування
асептичного запалення основи шкіри копитець у корів.

Об’єкт дослідження: хвороби кінцівок у великої рогатої худоби.

Предмет дослідження: асептичні пододерматити у великої рогатої худоби,
обґрунтування особливостей етіології та патогенезу, розробка ефективних
заходів профілактики та методів лікування запалення основи шкіри
копитець у корів.

Методи дослідження: клінічні – огляд, пальпація, перкусія;
трипанобіопсія (щільність нативної сирої кістки, сухої знежиреної
кістки, органічного матриксу, мінеральних речовин, індекс
мінералізації); дослідження морфологічного складу крові (еритроцити,
лейкоцити, лейкограма); біохімічні (загальний білок, білкові фракції,
гемоглобін, глюкоза, кетонові тіла, лужна фосфатаза, вітаміни А і Е;
кальцій, фосфор, сірка, мідь, цинк, кобальт, волога, зола, жир, білок,
кератози, SH-групи, гістамін, амінокислоти), гістологічні, гістохімічні
(білки, протеоглікани, глікопротеїни), імунологічні (фагоцитарна
активність, бактерицидна активність, лізоцимна активність, Т-лімфоцити,
В-лімфоцити, Т-хелпери, Т-супресори, імунорегуляторний індекс, IgG, IgM)
та біофізичні дослідження копитцевого рогу (щільність, твердість, опір
до стирання, ріст, стирання).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше у вітчизняній
ветеринарній хірургії при вивченні патології копитець у великої рогатої
худоби проведені комплексні клінічні, морфологічні, гістологічні,
гістохімічні, імунологічні, біохімічні та біофізичні дослідження з
урахуванням умов утримання, рівня годівлі тварин та особливостей
розвитку захворювання у зв’язку з перебігом, що дало змогу встановити
окремі особливості етіології та патогенезу гострого і хронічного
асептичних пододерматиту, які призводять до значних економічних збитків
у скотарстві.

Вивчення окремих питань етіології та патогенезу асептичного
пододерматиту дозволяє пропонувати науково обгрунтовані заходи
профілактики та методи лікування. Вперше з цією метою було проведено
визначення амінокислотного складу основи шкіри та копитцевого рогу;
визначено вміст кератозів у копитцевому розу корів за різних форм
асептичного пододерматиту; проведено визначення вмісту вологи, золи,
жиру, білка, а також щільності, твердості, опору до стирання та росту і
стирання копитцевого рогу у корів, при гострому та хронічному перебігу
асептичного пододерматиту; розроблено методику визначення стану основи
шкіри на підставі дослідження копитцевого рогу; проведено комплексне
вивчення целюлярної, тканинної та органної патології, що є новим
напрямом у поглибленому вивченні хвороб копитець; вироблено та
обгрунтовано профілактичні заходи, які сприяють покращенню обміну
речовин в організмі корів, завдяки максимальному засвоєнню поживних
речовин корму, а також якості копитцевого рогу, внаслідок стимуляції
обмінних процесів у цій ділянці пальця у тварин; розроблено раціональний
метод лікування асептичного пододерматиту у корів за гострого перебігу з
використанням лікарських речовин, які глибоко проникають у тканини,
тривалий час звужують судини, діють протинабряково, протизапально,
сприяють розсмоктуванню ексудату, що забезпечує скорочення періоду
видужання великої рогатої худоби; розроблено лікування асептичного
пододерматиту у корів з хронічним перебігом з використанням лікарських
речовин, що знеболюють, викликають покращення циркуляції крові у ділянці
пальця, а також, глибоко проникаючи у тканини, діють протизапально та
лізуюче; цей метод дає змогу скоротити період лікування тварин.

Практичне значення одержаних результатів. Доповнено та розширено ряд
питань патогенезу окремих форм пододерматитів та на підставі цього
розроблено методи їх лікування. Розкрито окремі етіологічні та
патогенетичні аспекти асептичного пододерматиту, зокрема механізми
впливу на стан копитець похибок утримання та годівлі худоби, а також
особливості розвитку асептичного запалення основи шкіри копитець залежно
від перебігу захворювання, встановлено діагностичні критерії оцінки
стану основи шкіри копитець. Розроблено заходи профілактики асептичного
пододерматиту у корів, які дають можливість покращити якість копитцевого
рогу та попередити виникнення захворювання. Удосконалено і обґрунтовано
лікування гострого асептичного пододерматиту у корів, що полягає у
скороченні лікарських речовин, які сприяють інтенсивному зменшенню
запального процесу у ділянці основи шкіри копитець. Розроблено лікування
корів при хронічному асептичному пододерматиті з використанням
протизапальної та антисклеротичної терапії, що дає можливість скоротити
період їх лікування.

На підставі аналізу отриманих експериментальних даних, апробації і
впровадження результатів дослідження у виробництво підготовлено
методичні рекомендації “Діагностика, профілактика і лікування асептичних
пододерматитів та їх ускладнень у великої рогатої худоби” (протокол № 6
від 17 грудня 2002 року) та “Асептичні пододерматити у великої рогатої
худоби: Методичні рекомендації з питань етіології, патогенезу,
діагностики, профілактики та методів хірургічного лікування” (протокол
№ 3 від 23 грудня 2005 року)”, затверджені науково-методичною радою
Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України.
Одержані результати щодо профілактики та лікування гострого і хронічного
асептичного пододерматитів у великої рогатої худоби апробовані в
господарствах Західного регіону України (Львівська, Тернопільська,
Івано-Франківська області) і рекомендовані до впровадження у
виробництво.

Результати досліджень використовуються у навчальному процесі, та у
науково-практичній роботі у Львівській національній академії
ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького, Національному аграрному
університеті, Полтавській державній аграрній академії.

Особистий внесок здобувача. Авторка особисто обгрунтувала наукову
концепцію дисертації, сформулювала мету роботи, визначила науковий
напрям досліджень. Дисертантка самостійно виконала, проаналізувала і
обгрунтувала весь обсяг експериментальних досліджень. Гістологічні та
гістохімічні дослідження проводила за консультативної допомоги доктора
ветеринарних наук, професора В.Б. Борисевича. Розробила науково
обгрунтовані рекомендації щодо профілактики та лікування запалення
основи шкіри копитець у великої рогатої худоби в умовах стійлового
утримання.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження було
представлено на міжнародних науково-виробничних конференціях: у
Національному аграрному університеті (2000–2003 рр.), “Проблеми
зооінженерії та ветеринарної медицини” (м. Харків, 2001, 2002 рр.),
“Досягнення та перспективи розвитку ветеринарної медицини” (м. Полтава,
2002 р.); “Проблеми неінфекційної патології тварин“ (м. Біла Церква,
2003 р.); “Біологічні основи продуктивності та здоров’я тварин” (м.
Львів, 2004 р.); на конференції “Актуальные проблемы ветеринарной
хирургии”, присвяченій 75-річчю Уральської державної академії
ветеринарної медицини (г. Троицк, Россия, 2004 р.), конференції,
присвяченій 100-річчю з дня народження доктора ветеринарних наук,
професора, заслуженого діяча науки України І.І. Магди (м. Харків, 2004
р.) та на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу і
науковців Львівської національної академії ветеринарної медицини імені
С.З. Гжицького (2002-2004 рр.).

Публікації. Результати досліджень висвітлені у збірниках матеріалів
конференцій (4), методичних рекомендаціях (2) та у 23 статтях (у тому
числі у 12 без співавторів), опублікованих у наукових журналах та
фахових збірниках наукових праць (Ветеринарна медицина України – 4;
Науковий вісник Національного аграрного університету – 3; Вісник
Білоцерківського державного аграрного університету – 6; Наукові праці
Полтавської державної аграрної академії – 2; Зб. наук. праць “Аграрний
вісник Причорномор’я” – 1; Ветеринария – 2; Вісник аграрної науки – 1;
Ветеринарна медицина – 1; Науковий вісник Львівської національної
академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького – 3. Співавтор
підручника “Загальна ветеринарно-медична хірургія”. – К., Науковий світ,
2001. – 274 с. Дисертантка написала розділи: Хвороби судин та
лімфатичних вузлів, Хвороби шкіри, Хвороби сухожилків, сухожилкових піхв
та бурс.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 270 сторінках
комп’ютерного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, 5
розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів
досліджень, висновків, пропозицій виробництву, списку використаних
джерел та додатків. Вона ілюстрована 34 таблицями, 42 рисунками та 5
схемами. Список використаної літератури включає 583 джерела, у тому
числі з далекого зарубіжжя – 200.

ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ

ВИКОНАННЯ РОБОТИ

За темою дисертаційної роботи протягом 1997–2005 років було проведено
7 дослідів на коровах чорно-рябої породи, 3–5-ї лактацій, продуктивністю
3000–5000 кг молока у 8 господарствах Львівської, Тернопільської та
Івано-Франківської областей. Клінічно було досліджено 6502 корови.

Перший дослід полягав у проведенні диспансеризації з метою виявлення
пододерматитів. Визначали поширеність пододерматитів у великої рогатої
худоби та інтенсивність росту і стирання копитцевого рогу в корів
залежно від пори року. Дослідження проводили протягом 1997–2000 рр. у
ТзОВ ім. Б. Хмельницького та ПАФ “Маяк” Кам’янко-Бузького району
Львівської області відповідно на 2040 та 1529 коровах; 1997–1999 рр. – у
ПАФ “Злагода” Кам’янко-Бузького району Львівської області на 684;
1998–2000 рр. – у СВК “Бистриця” Тисменицького району Івано-Франківської
області на 711 та у ПАФ “Лан” Кам’янко-Бузького району Львівської
області – на 568; у 2001 році у ПАП “Озерна” Зборівського району
Тернопільської області на 593 коровах.

У другому досліді вивчення впливу умов утримання на стан копитець та
частоту виникнення пододерматиті здійснювали у зимово-стійловий період
2000–2001 рр. у ПАФ “Злагода” Кам’янко-Бузького району Львівської
області та у 2002–2003 рр. – у ТзОВ “Прометей” Зборівського району
Тернопільської області. У кожному господарстві було сформовано дві групи
корів (контрольна і дослідна) по 5 голів у кожній. Корів контрольної
групи утримували на дерев’яній підлозі, а дослідної – на залізобетонній
щілинній у чотирьохрядних типових приміщеннях. Гній прибирали скребковим
транспортером. Раціони були збалансовані згідно з нормами. Дослідження
копитцевого рогу проводили двома методами: біохімічним (визначення
вмісту вологи, золи, жиру, білка, кератозів та SH-груп) та біофізичним
(визначення щільності, твердості, опору до стирання, інтенсивності росту
та стирання). Матеріалом для досліджень слугував копитцевий ріг.

Третій дослід полягав у вивченні впливу годівлі на виникнення і перебіг
асептичного пододерматиту при дефіциті в раціоні тварин поживних та
мінеральних речовин. Дослідження проводили у 2001 році у ПАФ “Лан”
Кам’янко-Бузького району Львівської області. Для цього було сформовано
дві групи корів чорно-рябої породи (контрольна та дослідна) по 5 голів у
кожній продуктивністю 3000 – 4000 кг молока. Коровам дослідної групи
згодовували корми раціону, дефіцитні за поживними та мінеральними
речовинами, а тварини контрольної утримувались на раціоні,
збалансованому згідно з рекомендованими нормами. Визначали величини
кутів пальцевих суглобів у корів у нормі та при остеодистрофії;
багатофакторний мас-об’ємний аналіз кісткової тканини, який полягав у
визначенні щільності нативної сирої, сухої знежиреної кістки, щільності
органічного матриксу і мінеральних речовин та індексу мінералізації;
біохімічні дослідження крові щодо вмісту загального білка, глюкози,
кетонових тіл, лужної фосфатази, вітамінів А і Е та кальцію, фосфору,
міді, цинку і кобальту; біохімічні дослідження копитцевого рогу, які
включали встановлення вмісту кальцію, фосфору, сірки, міді, цинку,
кобальту, а також вологи, золи, жиру, білка, кератозів та SH-груп;
біофізичні дослідження щодо визначення щільності копитцевого рогу,
твердості, опору до стирання, інтенсивності росту та стирання.
Матеріалом для досліджень слугувала кров, кісткова тканина та копитцевий
ріг.

Четвертий дослід проведений з метою виявлення особливостей розвитку
асептичного пододерматиту залежно від перебігу захворювання. Дослідження
проводили у 2001–2002 рр. у ТзОВ “Прометей” Зборівського району
Тернопільської області у зимово-весняний період. Для цього було
сформовано три групи тварин – контрольну та дві дослідні, відповідно з
гострим і хронічним перебігом захворювання (5-4-5 голів). З метою
встановлення перебігу захворювання проводили гістологічні дослідження
основи шкіри копитець та копитцевого рогу. Для отримання чіткої
мікроморфологічної картини та змін у процесі патологічної перебудови
тканини фарбували гематоксилін-еозином, пікрофуксином за Ван-Гізоном,
толуїдиновим синім, аніліновим синім за методом Малорі; проводили
ПАС-реакцію та реакцію Рітера-Олесона з метиленовим синім; дослідження
крові для визначення кількості еритроцитів, лейкоцитів та виведення
лейкограми; визначення вмісту гемоглобіну, вмісту загального білка,
білкових фракцій, вітамінів А і Е, а також кальцію, фосфору, міді, цинку
та кобальту; імунобіологічні дослідження крові для визначення
фагоцитарної, бактерицидної, лізоцимної активності, кількості Т- і
В-лімфоцитів, Т-хелперів, Т-супресорів, величини імунорегуляторного
індексу та IgG і IgM; біохімічні дослідження основи шкіри копитець на
вміст гістаміну та амінокислот; біохімічні дослідження копитцевого рогу,
які включали визначення вмісту амінокислот, вологи, золи, жиру, білка,
кератозів, SH-груп, а також кальцію, фосфору, сірки, міді, цинку та
кобальту; біофізичні дослідження копитцевого рогу з метою визначення
щільності, твердості, опору до стирання, інтенсивності росту та
стирання. Матеріалом слугувала кров, основа шкіри копитець та копитцевий
ріг.

За результатами експериментальних досліджень було проведено п’ятий
дослід, який включав розробку заходів профілактики виникнення
асептичного пододерматиту у корів. Для проведення досліджень у ПАП
“Озерна” Зборівського району Тернопільської області у 2003 р. було
сформовано дві групи корів (контрольну і дослідну) по 6 у кожній,
підібраних за принципом аналогів щодо породи, віку та продуктивності.
Профілактику виконували протягом 2 міс. (лютий – березень). Коровам
контрольної групи з профілактичною метою проводили корегувальну
розчистку та застосовували копитцеві ванни з 10%-ним розчином міді
сульфату двічі на тиждень з тижневим інтервалом. Тварин утримували на
солом’яній підстилці. Коровам дослідної групи, крім корегувальної
розчистки та моціону, використовували підстилку соломи зі сфагновим
мохом у співвідношенні 3:1, здійснювали ультрафіолетове опромінення
лампою ПРК-2 у дозі – 250 мер/год/м2, тривалістю – 25 хв двічі на
тиждень, а один раз у тиждень – внутрішньом’язово вводили по 5 мл
тривіту (А – 10 тис. ОД, D3 – 15 тис. ОД та Е – 20 мг). На ділянку
вінчика і волярну поверхню п’ястя та пальмарну – плесни двічі на тиждень
наносили 5%-ний водний розчин йоду і на вінчик один раз у тиждень
20%-ний розчин натрію сульфату у поєднанні з 20%-ним розчином
диметилсульфоксиду. Дослідження проводили до початку профілактики на 30
і 60 доби. Поряд з клінічними дослідженнями визначали цитологічні зміни
епідермісу копитець; біохімічні показники крові на вміст цистину,
метіоніну, вітамінів А і Е, кальцію, фосфору, міді, цинку, кобальту і
копитцевого рогу – на вміст вологи, кальцію, фосфору, сірки, міді,
цинку, а також біофізичні показники (ріст та стирання). Проведено
виробничу перевірку методу у 2004 р. у ТзОВ ім. Б.Хмельницького на 186
коровах.

Шостий дослід полягав у розробці методу лікування великої рогатої худоби
з гострим перебігом асептичного пододерматиту. Для цього у 2002 р. у ПАФ
“Лан” Кам’янко-Бузького району Львівської області було сформовано дві
групи тварин (контрольну та дослідну) по 4 корови у кожній. Тварин обох
груп утримували на солом’яній підстилці. Коровам контрольної групи на
ділянку копитець застосовували водний душ (температура 15 оС, тривалість
10 хв тричі на добу), а дослідної – на ділянку вінчика аплікували
фармазолін-димексидний розчин (0,1%-ний розчин фармазоліну у поєднанні з
10%-ним водним розчином димексиду) двічі на добу тривалістю 25-30 хв. До
початку та на другу і четверту доби були проведені клінічні,
гематологічні, гістологічні та гістохімічні дослідження основи шкіри для
визначення вмісту гістаміну; гістологічні дослідження основи шкіри
копитець. У 2003–2004 ррр. у ПАФ “Лан” та ПАФ “Злагода” проведено
виробничу перевірку на 38 коровах, хворих на гострий асептичний
пододерматит.

Сьомий дослід полягав у розробці схеми лікування корів з хронічним
перебігом асептичного пододерматиту. Дослідження проводилися у 2003 р. у
ТзОВ “Прометей” Зборівського району Тернопільської області. Для цього
було сформовано дві групи корів (контрольну і дослідну) по 5 у кожній,
яких утримували на солом’яній підстилці. Тваринам контрольної групи
забезпечували активний моціон та на копитця наносили парафін у вигляді
аплікації двічі на тиждень. У дослідній групі один раз на тиждень
внутрішньом’язово вводили по 5 мл тривіту та проводили активний моціон.
Цим коровам на ділянку вінчика двічі на тиждень наносили 5%-ний
йод-димексидний розчин та через кожні три доби застосовували аплікації
20%-ого водного розчину диметилсульфоксиду з лідазою. Поряд з клінічними
дослідженнями до лікування, на 7, 14 та 21-у доби проводили дослідження
крові (визначали кількість лейкоцитів, вміст міді, цинку, вітаміну А) і
копитцевого рогу, які включали визначення вмісту вологи, кератозів,
SH-груп, сірки, міді та цинку; гістологічні дослідження основи шкіри
копитець. Кров та копитцевий ріг відбирали до початку та на 7, 14 і 21-у
доби лікування, а основу шкіри – до початку та на 14-у добу у дослідній
групі і на 21–у у контрольній. Виробничу перевірку проведено у 2004–2005
рр. У ПАФ “Маяк” та ТзОВ ім. Б.Хмельницького на 89 коровах з хронічним
асептичним пододерматитом.

Клінічні дослідження тварин включали вимірювання температури тіла,
частоти пульсу, дихання, а також встановлення наявності та типу
кульгавості. Стан кінцівок оцінювали оглядом, пальпацією та вимірюванням
кутів суглобів суглобовим кутоміром; стан кістяка – оглядом, пальпацією,
а також проводили трепанобіопсію кісткової тканини в ділянці зовнішнього
горба клубової кістки з наступним проведенням багатофакторного
мас-об’ємного аналізу отриманих трепанобіоптатів за В.Б. Борисевичем
(2000 р.).

Гістологічні та гістохімічні дослідження основи шкіри пальців і
копитцевого рогу. Для гістологічного та гістохімічного дослідження
відразу після забою тварин гострим скальпелем висікали зразки тканин
площею біля 1 см2 і товщиною 3 – 5 мм. Отриманий матеріал негайно
занурювали у фіксуючу рідину – 10% розчин забуференого формаліну,
кальцій-формол при 40С (у холодильнику), рідину Карнуа. Заморожені та
парафінові зрізи виготовляли відповідно до загальноприйнятих методик з
наступним фарбуванням гематоксилін-еозином, пікрофуксином за Ван
Гізоном, толуїдиновим синім, аніліновим синім за методом Малорі та
метиленовим синім; використовували ПАС-реакцію. Гістохімічні методи
включали виявлення білків, протеогліканів, глікопротеїнів та ферментів
(Лилли Р., 1969; Авцын А. П. и др., 1971; Киссели Д., 1972; Берман
А.Е., 1987; Odland G.E., 1991).

Морфологічні, біохімічні та імунологічні дослідження крові. Для
виявлення прихованих змін у тканинах, органах і системах організму в
лабораторних умовах визначали загальні клінічні показники крові –
кількість еритроцитів і лейкоцитів шляхом підрахунку у лічильній камері
з сіткою Горяєва (Левченко В.І. та співав., 1995). Лейкограму виводили
підрахунком клітин білої крові у мазках, пофарбованих за
Романовським-Гімзою, абсолютну кількість лімфоцитів у периферичній крові
– розрахунковим методом. Вміст гемоглобіну визначали
гемоглобін-ціанідним методом, загального білка – рефрактометрично,
білкових фракцій – нефелометричним методом (Кондрахин И.П. и др., 1985),
кальцію, міді та цинку – методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
(Львов Б.М., 1966), цистину та метіоніну – методом рідинної іонообмінної
хроматографії на аналізаторі амінокислот марки “ААА-339М” фірми
“Мікротехна – Прага”, фосфор з ванадат-молібденовим реактивом (за
Пулсом, у модифікації Коромисло ва В.Ф. та Кудрявцевої Л.А.), кобальту –
за методом Гусєвої у модифікації Титової, кетонових тіл – йодометричним
методом, глюкози – за кольоровою реакцією з орто-толуїдиновим реактивом,
вітамінів А та Е – методом мікроколонкової нормально-фазної
високоефективної рідинної хроматографії з УФ-детекцією на апараті
“Міліхром-4” (Скурихин В.Н., Шабаев С.В., 1996), активність лужної
фосфатази – за методом Боданські (Кондрахин И.П. и др., 1985).
Фагоцитарну активність лейкоцитів визначали за В.Ю. Чумаченком (1992),
бактерицидну активність сироватки крові – фотонефелометричним методом за
Мюнсеном і Греффенсоном у модіфікації О.В.Смірнової, Т.А.Кузьміної,
лізоцимну – нефелометричним методом (Маслянко Р.П. і співав., 2001).
Кількість Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій (Т-хелпери, Т-супресори)
визначали за методом M. Gondow et al. у модифікації Д. К. Новікова і
В.И.Новикової; Т – та В-лімфоцитів – за розеткоутворенням з еритроцитами
барана, а вміст імуноглобулінів класу IgG та IgM – шляхом
імуноелектрофорезу за методом дискретного осадження (метод Афонсо)
(Маслянко Р.П. і співавт., 2001).

Біохімічні дослідження основи шкіри копитець. Вміст гістаміну у зразках
копитцевої дерми, які отримували після забою корів, визначали
флюориметричним методом (Сидельников Ю.Н., Сиворакша Г.А., 1996);
концентрацію амінокислот – методом рідинної іонообмінної хроматографії
на аналізаторі амінокислот марки “ААА-339М” фірми “Мікротехна – Прага”.

Біохімічні та біофізичні дослідження копитцевого рогу. Вміст вологи
визначали стабільним висушуванням зразка до постійної маси; кількість
золи – шляхом озолення у муфельній печі при температурі 500-600оС; уміст
жиру – на апараті Соксклета, білка – на апараті Кьєльдаля (Лебедев П.Т.,
Усович А.Т., 1976). Кератози визначали за методом Корфілда у модифікації
І.А.Макара; SH-групи – за методом В.В. Калініна та А.А. Мглінєц з
використанням реактиву Елмана, вміст сірки – з реактивом
Бенедикта-Деніса (Макар И.А., 1977). Визначення концентрації кальцію,
міді, цинку та кобальту проводили на атомно-абсорбційному
спектрофотометрі “С-115 ПК” (Львов Б.М., 1966); фосфору –
фотоколори-метричним методом за А.Т.Усовичем (Лебедев П.Т., Усович А.Т.,
1976). Амінокислотний склад копитцевого рогу визначали методом рідинної
іонообмінної хроматографії на аналізаторі амінокислот марки “ААА-339М”
фірми “Мікротехна – Прага”, щільність – гідростатичним зважуванням,
твердість – за методом Бринеля, ріст і стирання – за допомогою насічок,
нанесених на зачіпну частину стінки копитець, опір до стирання –
спеціальним приладом УкрНІІКП (Панасик В.В., 1991).

Біометричну обробку отриманих даних здійснювали з використанням програм
електронних таблиць Exсel (російська версія 7,0 для Windows 2000).
Вираховували три ступені вірогідності – * р( 0,05, ** р (0,01, ***
р(0,001.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Поширеність та причини виникнення асептичного пододерматиту у великої
рогатої худоби.

За результатами хірургічної диспансеризації поголів’я великої рогатої
худоби у господарствах Західного регіону України протягом 1997–2001 рр.
встановлено, що при обстеженні 1473 корів, яких утримували на
залізобетонній щілинній підлозі, виявлено 135, хворих на асептичний
пододерматит, що складає 9,2 %, тоді як на дерев’яній – лише 6,0% від
1121-ї обстеженої тварини. Отже, асептичний пододерматит у 1,5 рази
частіше виникає у корів, яких утримують на залізобетонній щілинній
підлозі.

За диспансеризації 991-ї корови, що отримували корми раціону, за
енергетичною забезпеченістю 78–86% від норми, вмістом кормових одиниць –
82–85, перетравного протеїну – 72–80, цукру – 38–50, каротину – 66–83,
кальцію – 81–89, фосфору – 52–58, сірки – 61–70, міді – 49–60 та цинку –
51–66%, виявлено 120 тварин, хворих на асептичний пододерматит, що
становить 12,1%. При обстеженні 1414 корів, яким згодовували корми
раціонів, збалансовані згідно з норми, було виявлено лише 74 хворих
тварини, що складає 5,2 %, тобто у 2,3 рази менше.

На виникнення та поширеність асептичного пододерматиту впливають вади
постав кінцівок. Дослідженнями встановлено, що найчастіше у корів
реєструвалася Х-подібна постава, що складає 33,8%. Гострий асептичний
пододерматит у них виникав, переважно, на медіальних копитцях, а при
бочкоподібній поставі – на латеральних. За такої постави кінцівок
виникає перевантаження сухожилково-зв’язкового апарату. Зміна форми
копитець, яка при цьому відбувається, спричиняє перерозподіл ваги тіла
на підошву та може слугувати однією з причин виникнення намулювань, а її
поєднання з іншими супутніми негативними факторами – призводити до
виникнення складних захворювань не тільки сухожилків і зв’язок, але й
розвитку різних форм асептичного пододерматиту; що деякою мірою впливає
на інтенсивність та рівномірність стирання рогу підошви.

Встановлено, що інтенсивність росту і стирання копитцевого рогу мала
сезонний характер. Найбільш інтенсивно він ріс у літні місяці, коли
тварини у достатній кількості забезпечені кормами, а раціони годівлі
збалансовані за поживними та мінеральними речовинами. У цей час худоба
перебувала на стійлово-пасовищному утриманні, а тверде покриття на
вигулах буває здебільшого сухим, що сприяє кращому стиранню рогу. Ріст
копитцевого рогу на грудній кінцівці складав 9,3(0,76 мм/міс., тазовій –
9,8(0,38 мм/міс., а стирання 8,0(0,71 та 8,6(0,42 мм/міс відповідно.

Дещо повільніше відростав і стирався копитцевий ріг восени. Зимовий
період характеризувався найнижчими показниками росту та стирання
епідермісу підошви. Інтенсивність росту копитцевого рогу на грудних і
тазових кінцівках становила 7,0(0,47 та 7,1(0,52 мм/міс., що на 32,9 та
38,0% нижче, порівняно з аналогічними показниками у літній період і на
24,3 та 29,6 % – в осінній. Показник стирання у абсолютних величинах
становив 5,0(0,33 і 4,8(0,44 мм/міс (р(0,01), однак він набагато менший
від аналогічного у літньо-осінній період, що зумовлено
стійлово-прив’язним утриманням, коли активний рух тварин обмежений, а
отже, інтенсивність стирання знижена.

У весняний період стирання копитцевого рогу відбувалося дещо
інтенсивніше порівняно із зимовим, оскільки у другій половині цього
періоду худоба перебувала на пасовищі. На грудних кінцівках
інтенсивність стирання складала 5,8(0,65, тазових – 5,5(0,71 мм/міс, а
відростання рогу – 7,7(0,54 та 7,8(0,35 мм/міс (Р(0,05) відповідно.

Вплив умов утримання на стан копитець та виникнення запалення основи
шкіри.

Виявлено, що у корів, які в зимово-стійловий період перебували на
залізобетонній щілинній підлозі, на 9,1 та 8,5% знижувався показник
вологи копитцевого рогу грудних і тазових кінцівок, порівняно з
аналогічним у тварин, яких утримували на дерев’яній підлозі, і становив,
відповідно 23,8(2,32 та 23,1(1,14 %. Крім того, спостерігалася тенденція
до зниження концентрації SH-груп. Зміни співвідношення кератозів
полягали у тенденції до зменшення вмісту (-фракції та збільшення –
(-кератозів, що становило, відповідно, для грудних кінцівок
67,4:12,9:19,7 % проти 67,3:12,4:20,3 %, а для тазових – 67,0:13,5:19,5
% проти 67,8:12,1:20,1 % у контролі.

У копитцевому розі грудних і тазових кінцівок тварин дослідної групи
спостерігалося зниження опору до стирання відповідно на 16,4 та 18,3 %
при р(0,05. Інтенсивність стирання копитцевого рогу грудних і тазових
кінцівок у тварин дослідної групи була вищою відповідно на 10,9, а
тазових – на 16,7 %, порівняно з контролем, що, у свою чергу, вплинуло
на зменшення інтенсивності відростання копитцевого рогу у тварин цієї
групи, показник якої на грудних кінцівках складав 7,0 %, тоді як на
тазових – лише на 3,9 %, що в абсолютних величинах становило відповідно
7,6(0,54 проти 7,1(0,10 та 8,0(0,29 проти 7,7(0,38 мм/міс. Отже,
внаслідок зниження щільності та опору до стирання зростає інтенсивність
стирання рогу підошви у корів, які перебувають на залізобетонній
щілинній підлозі.

Вплив годівлі на виникнення і перебіг асептичного

пододерматиту

Встановлено, що у корів, які отримували корми раціону, енергомісткість
якого складала 85,4 %, забезпеченість раціону перетравним протеїном –
68,3, цукром – 39,3, каротином – 63,0, кальцієм – 86,8, фосфором – 52,0,
сіркою – 61,9 % та майже половину від норми становив уміст міді та
цинку, реєструвалася статистично вірогідна різниця майже за всіма
компонентами, що відображають стан кістяка. Так, щільність нативної
сирої кістки була нижчою на 28,0 % (р(0,05), знежиреної – на 36,6%
(р(0,001), щільність мінеральних речовин – на 53,8 % ((р(0,001)
порівняно з контрольним показником. Індекс мінералізації був на 30,3 %
нижчим – 1,40(0,090 проти 2,01(0,039 (р(0,001).

Свідченням істотного порушення обміну речовин була зміна величини
окремих біохімічних показників крові. Вміст загального білка у сироватці
крові дослідних тварин становив 69,1(1,18 г/л, що на 13,9 % (р(0,001)
нижче контрольного показника. Ці зміни свідчать про порушення
протеїнового живлення, з яким пов’язані інші види обміну речовин,
зокрема вітамінів А та Е. За умов незбалансованої годівлі у крові корів
уміст цих вітамінів нижчий відповідно на 32,1 та 22,8 % (р(0,05 та
р(0,001).

Збільшення вмісту кетонових тіл (кетонемія) не залежить від рівня
згодовування концентратів, а пояснюється наявністю в раціоні силосу
низької якості. Низький рівень глюкози у крові сприяє кетонемії.
Збільшення активності лужної фосфатази свідчить про наявність
остеодистрофічних порушень, що має важливе діагностичне значення.
Незадовільні умови годівлі позначилися на вмісті мінеральних речовин у
крові корів дослідної групи: на 13,0 % знизився вміст міді – 11,17(0,497
проти 12,84(0,312 мкмоль/л у контрольній групі. Концентрація мінеральних
речовин у крові вказує на забезпеченість ними організму тварин, у тому
числі копитцевого рогу, що й підтверджується нашими дослідженнями.

Дефіцит мінеральних речовин у кормах раціону, сприяв зниженню
концентрації кальцію на 10,4, сірки – на 5,3, міді – на 16,9 та цинку –
на 10,0 % при (р(0,05), що в абсолютних величинах складало, відповідно,
0,19 та 0,96 г/кг, 4,78 і 1,88 мг/кг. Біохімічні показники копитцевого
рогу корів дослідної групи характеризувалися вірогідним зростанням
вмісту вологи на 7,7 %, сульфогідрильних груп – на 39,8 %.
Спостерігалася тенденція до зменшення концентрації жиру та білка.
Означені вище зміни характеризують якість епідермісу копитець, що
підтвердилося характером співвідношень окремих фракцій кератозів, яке
полягало у зменшенні кількості (-кератозів на 2,5 % (р(0,01) та
збільшення, відповідно, (-фракції на 2,4 % і складало 67,8:14,6:17,6 %
проти 65,4:14,5:20,1 % у контрольній групі.

Зміни біохімічних показників копитцевого рогу позначилися на його
біофізичних параметрах. Так, на 4,1 та 5,3 % вірогідно знизилася
щільність та твердість, що в абсолютних величинах складало, відповідно,
1,148(0,0142 проти 1,197(0,0076 г/см3 та 141,2(2,83 проти 149,1(1,40 кг
сили/см2, за умови зростання опору до стирання на 22,6 % (р(0,05), тобто
21,8 обертів/мм. Такі зміни, очевидно, вплинули на інтенсивність росту і
стирання рогу підошви копитець. Так, зміни, очевидно, вплинули на
інтенсивність росту і стирання рогу підошви копитець. У тварин дослідної
групи інтенсивність росту копитцевого рогу зменшилася на 17,6 (р(0,05),
тоді як стирання – на 55,4 % (р(0,001). Отже, у тварин дослідної групи
відбулося надмірне відростання епідермісу підошви внаслідок погіршення
якості копитцевого рогу та недостатнього його стирання і більш ніж
удвічі частіше реєстрували асептичний пододерматит.

Гістологічні та гістохімічні дослідження основи

шкіри копитець.

Гострий перебіг асептичного пододерматиту в корів гістопатологічно
проявлявся дилатацією та розривом дрібних кровоносних судин,
екстравазацією глікопротеїдів плазми крові та просяканням ними основи
шкіри копитець. У продукуючому шарі епідермісу спостерігалося розширення
міжклітинних щілин, заповнених глікопротеїдним матеріалом, що надходить
з копитцевої дерми.

За підгострого перебігу асептичному пододерматиті у корів помітною була
судинна реакція, в основному, у басейні мікроциркуляторного русла основи
шкіри копитець, чітка запальна гіперемія, переповнення кров’ю вен.
Виявлено дилатація вен невеликого діаметра, помірну екстравазація
білків та глікопротеїнів плазми крові. Останні просочували матрикс та
фіброзні пучки основи шкіри, утворюючи інколи преципітати. Лімфатичні
судини розширені, переповнені вмістом світлого кольору, часто звивисті,
що є ознакою їх ємності; спостерігалась лімфорея внаслідок розриву
деяких судин.

Помірно виражений склероз дерми супроводжувався патологічними змінами
колагену. Клітинно-запальний інфільтрат представлений здебільшого
лімфоцитами, моноцитами та макрофагами, які утворювали незначні
скупчення, а також розташовувалися поодинці серед набряклих фіброзних
пучків. Макрофаги поступово резорбували білково-полісахаридні сполуки,
але внаслідок тривалого порушення опорної функції копитець виникали нові
вогнища загострення запального процесу. Основні патологічні зміни
копитцевої дерми на тлі млявого перебігу запалення проявлялися мукоїдним
набуханням матриксу та набряком і розпушенням колагенових пучків.

Хронічний перебіг асептичного пододерматиту у корів гістопатологічно
проявлявлявся постійним загостренням судинних реакцій у
сполучнотканинній основі копитець, переважно в басейні
мікроциркуляторного русла, проліферацією фібробластів, перивазальними
інфільтратами мононуклеарно-лімфоцитарних елементів. Між колагеновими
пучками виявлялася велика кількість еластичних волокон у стані
набухання, фрагментації та лізису. Патологічні зміни основи шкіри
копитець на тлі хронічного запалення спричиняли мукоїдне набухання
матриксу та змінами колагену, які за своїм характером можна
кваліфікувати як поверхневе набухання колагенових волокон.

Прогресування патології сполучнотканинної основи копитець проявлялося
фібриноїдними змінами колагену, які переходили у його фібриноїдний
некроз, що завершилося склерозуванням. Гістохімічна картина у вогнищах
фібриноїдних змін була більш плямиста і відображала порушення як
матриксу, так і колагенових волокон. Набухання, злиття, гомогенізація та
грудкуватий розпад колагенових волокон свідчать про більш глибокі зміни
останніх, ніж при поверхневому набуханні колагену, що визначається як
фібриноїд без фібрину.

Подальше прогресування захворювання сприяло тому, що вільні
полісахаридні групи дезорганізованого колагену вступали у хімічні
реакції з молекулами білка, утворювали міцні зв’язки з формуванням
нового патологічного стану тканини, що визначається як фібриноїд з
фібрином. Дезорганізація та руйнування колагенового комплексу та
матриксу значно погіршує трофічну функцію дерми щодо епідермісу.

Гістологічні та гістохімічні дослідження копитцевого рогу.

Вивчення зрізів копитцевого рогу в ділянці підошви за допомогою
мікроскопії дозволяє встановити особливості його будови, метаболізму та
патологічних змін на різних структурних рівнях. Це дає можливість
отримати важливу, раніше недоступну, клінічну інформацію як щодо
епідермісу, так і основи шкіри. Встановлено, що зниження біосинтетичної
активності, посилення клітинної смерті та дистрофії епідермоцитів
супроводжувалося зниженням продукування дефінітивних кератиноцитів та
збільшенням в епідермісі частки міжклітинного глікопротеїдного
матеріалу, що призводило до порушення процесів відторгнення
кератиноцитів. Це і викликало посилене відростання копитцевого рогу та
деформацію рогової капсули.

За таких обставин різко змінювалася структура рогу: кератиноцити
роз’єднувалися і виявлялися замурованими у масі патологічних цементуючих
субстанцій. Часто спостерігалася дистрофія самих кератиноцитів з
порушенням продукування кератину. Ріг таких копитець зазнавав
паракератозних змін і набував вигляду аморфної пухкої повстеподібної
маси, просякнутої глікопротеїдами плазми крові та білками
сполучнотканинного походження.

На підставі клініко-ортопедичних та гістологічних досліджень копитцевого
рогу виявлено, що при гострому асептичному пододерматиті (не
ускладненому дистрофією та деструкцією основи шкіри копитець)
зберігалася чітка трубчаста будова та виражено-клітинна структура
епідермісу; підгострий асептичний пододерматит проявлявся роз’єднанням
кератиноцитів, загибеллю частини з них та надмірним відкладанням
міжклітинної спайної речовини; за хронічного асептичного пододерматиту
спостерігали фібриноїдний некроз основи шкіри, виражену ексудацію,
порушення кератиногенезу та тканинно-клітинної організації копитцевого
епідермісу.

Розглядаючи сполучнотканинну основу та епідерміс копитця, як одне ціле,
приходимо до висновку щодо поєднаного і взаємно зумовленого перебігу
патологічних змін у цих двох тканинних шарах копитець. Отже,
гістологічне дослідження епідермісу копитець дає можливість оцінити не
тільки стан копитцевого рогу на тканинному та клітинному рівнях, але і
отримати об’єктивні дані стосовно змін основи шкіри у зв’язку з
перебігом пододерматиту.

Морфолого-біохімічні показники крові корів, хворих на асептичний
пододерматит.

За гострого перебігу асептичного пододерматиту встановлено збільшення
кількості лейкоцитів на 30,3 % (р(0,05), що в абсолютних величинах
складало 2,41?109/л та тенденцію до зменшення еритроцитів. Крім того,
вірогідно збільшилася кількість паличкоядерних нейтрофілів незрілих (з
5,0(0,23 до 6,4(0,52 %) та зменшилася – сегментоядерних (з 24,2(0,50 до
21,1(0,89 %). Це ознака подразнення кісткового мозку, який, компенсуючи
загибель зрілих клітин, викидає у кров’яне русло незрілі форми
лейкоцитів.

Подібні зміни спостерігали у крові корів з хронічним перебігом
асептичного пододерматиту: зменшення кількості у крові сегментоядерних
лейкоцитів на 2,7 % (21,5(1,01 проти 24,2(0,50 %; р(0,05) на тлі
збільшення паличкоядерних. Такі зміни характеризують патологічний стан
організму та вказують на наявність хронізації запального процесу.
Порівняно з гострим перебігом асептичного пододерматиту, хронічний
проявлявся дещо більшою кількістю сегментоядерних лейкоцитів і
лімфоцитів за незначного зниження усіх інших досліджуваних показників
лейкограми.

Біохімічні показники крові корів, до певної міри, підтверджують отримані
результати морфологічних досліджень. Так, за гострого перебігу
асептичного пододерматиту виявлялося незначне зменшення кількості
загального білка, в основному, за рахунок альбумінів та (-глобулінів.

У крові корів, з хронічним асептичним пододерматитом, спостерігали
зменшення вмісту альбумінів на 8,2 % (р(0,05) та тенденція до збільшення
концентрації (-глобулінів, що може бути використаним з діагностичною
метою. Крім того, знижувалася концентрація (-глобулінів на 10,9 %, що
складало 17,19(0,365 проти 19,30(0,588 г/л (р(0,05). Разом з тим,
зменшився вміст вітаміну А на 34,8 % (р(0,05) та вітаміну Е – на 28,0 %
(р(0,01), що свідчить про порушення мінерального обміну.

Виявлено зміну концентрації мінеральних речовин у крові корів залежно
від перебігу захворювання. Зокрема, за гострого перебігу асептичного
пододерматиту знизилась на 7,0 % концентрація міді (р(0,05) при
незначному зменшенні вмісту інших досліджуваних елементів, за винятком
фосфору, кількість якого мала тенденцію до збільшення. Кальцій-фосфорне
співвідношення склало 1,7 : 1, тоді як у контролі – 1,9 : 1. Хронічний
перебіг захворювання характеризувався вірогідним зменшенням концентрації
міді на 10,4 %, що становило 10,81(0,410 проти 12,07(0,206 мкмоль/л за
незначного зниження вмісту цинку та кобальту. Кальцій-фосфорне
співвідношення складало 1,6 : 1. Отже, результати досліджень показують,
що за хронічного перебігу захворювання спостерігаються більш виражені
зміни мінерального складу крові, тобто відбувається порушення
мінерального обміну в організмі тварин.

Стан показників імунної системи у корів з ураженнями основи шкіри
копитець.

Встановлено, що у тварин з гострим перебігом асептичного пододерматиту,
вірогідно на 3,4 % зменшилася кількість Т-хелперів (35,0(1,12 проти
38,4(0,82 %) та спостерігалася тенденція до зменшення Т-супресорів.

(„t

v

?

°

o

?

?

(|U2

t

v

oe

?????

???

?

???????$??

?????Ѓ?$??$

TH

a

??$????$??

?????Ѓ?$

???

0

2

?

?

?

?

a

?????$

?????

???????$???За хронічного перебігу асептичного пододерматиту у корів
спостерігалося вірогідне зниження фагоцитарної та бактерицидної
активності сироватки крові, відповідно, на 3,2 та 3,8 %, що складало
45,1(0,60 проти 48,3(1,05 та 39,9(1,00 проти 43,7(0,70 %. Водночас
знизився клітинний імунітет, який проявлявся зменшенням кількості
Т-лімфоцитів на 4,3 %. Зменшення кількості Т-хелперів на 4,5 та
збільшення Т-супресорів на 2,4 %, відповідно 33,9(0,88 проти 38,4(0,82
та 22,6(0,86 проти 20,2(0,56 % (р(0,05) призвело до зниження
імунорегуляторного індексу на 21,1 %, тобто з 1,90(0,08 до 1,50(0,12
(р(0,01). Вміст імуноглобулінів класу IgG дещо знизився, у той час, як
IgM – знаходився на рівні контрольного показника. Вищезгадані зміни
клітинного та гуморального імунітету сприяють розвитку цієї форми
асептичного пододерматиту.

Біохімічні показники основи шкіри копитець та копитцевого рогу корів за
асептичного пододерматиту.

Дослідження амінокислотного складу основи шкіри копитець корів з гострим
перебігом асептичного пододерматиту показали, що на тлі стабільного
вмісту дикарбонових та гідрофобних амінокислот зменшується концентрація
сірковмісних, а саме цистину та метіоніну. Натомість спостерігалося
вірогідне зростання концентрації гістидину на 0,52 %, що сприяло
збільшенню концентрації гістаміну на 19,5 %, який призводить до
розширення кровоносних судин, прискорення притоку крові та виходу рідкої
частини її поза межі судин з подальшим розвитком запального процесу.

Хронічний перебіг асептичного пододерматиту у корів проявлявся дещо
підвищеним умістом аспарагінової та кетогенних амінокислот, а також
подальшим зменшенням концентрації сірковмісних. Кількість гістидину була
незначно більшою відносно контрольного показника, але меншою від
аналогічного у корів з гострим перебігом запалення, що вказує на
зменшення ознак гострого запального процесу, оскільки гістидин бере
участь у синтезі гістаміну. У зв’язку з цим, характерною особливістю
хронічного перебігу асептичного пододерматиту було зниження вмісту
гістаміну порівняно з гострим.

Аналіз результатів досліджень стану копитцевого рогу корів, хворих на
асептичний пододерматиті з гострим перебігом, показав, що вірогідні
зміни спостерігалися стосовно гістидину, вміст якого зріс на 0,12 %.
Серед інших закономірностей слід відзначити зниження концентрації
сірковмісних амінокислот, а також незначне зростання вмісту розгалужених
амінокислот (валін та ізолейцин), які володіють кетогенними
властивостями. Співвідношення між гістидином, лізином та аргініном
становило 1:4:7.

Більш суттєві зміни амінокислотного складу копитцевого рогу
спостерігалися у тварин з хронічним перебігом асептичного пододерматиту.
Так, вірогідно нижчою була концентрація цистину та метіоніну
(відповідно на 0,86 та 0,10 %). Зменшення вмісту метіоніну – джерела
сірковмісних амінокислот – та цистину, як основної сірковмісної кислоти,
є негативним у патогенезі хвороби, оскільки вони відіграють важливу роль
у забезпеченні міцності копитцевого рогу, тобто в утворенні -S-S-
зв’язків між поліпептидними ланцюгами або в середині одного ланцюга.
Зниження концентрації проліну, як складової частини колагену і еластину,
теж негативно впливає на якість копитцевого рогу. Крім того, відбувалися
зміни основних амінокислот, а саме: на тлі незначно нижчого вмісту
аргініну зросла концентрація гістидину та вірогідно на 0,14 % знизився
вміст лізину. Співвідношення між основними амінокислотами склало 1:4:7.

Вірогідних змін стосовно досліджуваних біохімічних показників
копитцевого рогу у тварин з гострим перебігом асептичного пододерматиту
не виявлено (табл. 1).

Суттєві відмінності виявлено у копитцевому розі корів з хронічним
перебігом асептичного пододерматиту, особливо стосовно вмісту кератозів
та SH-груп. Так, спостерігався підвищений вміст (- та знижений –
(-кератозів як відносно контролю (р(0,05), так і показників у
копитцевому розі корів з гострим перебігом асептичного пододерматиту (на
3,6 та 2,6 %; р(0,01). Вміст SH-груп сягав 42,1(2,46 мкмоль/г, що на
26,8 % вірогідно вище контрольного показника. Разом з тим, у копитцевому
розі дещо знизився вміст золи, жиру та білка, а також кальцію на 15,7;
сірки – на 13,6; міді – на 21,7 та цинку – на 8,9 %.

Таблиця 1. Біохімічні показники копитцевого рогу корів за різних форм
пододерматиту, М(m.

Показники Клінічно здорові,

n=5 Гостра форма пододерматиту, n=4 Хронічна форма пододерматиту, n=5

Кератози( %:

– альфа(

– бета(

– гама(

SH-групи( мкмоль/г

Кальцій( г/кг

Фосфор( г/кг

Сірка( г/кг

Мідь( мг/кг

Цинк( мг/кг

Кобальт( мг/кг

65,8 ( 0,50

14,6 ( 0,21

19,6 ( 0,38

33,2 ( 1,97

1,85(0,072

1,19(0,020

18,28(0,335

26,92(0,595

19,38(0,285

9,17(0,142

66,0 ( 0,27

15,4 ( 0,39

18,6 ( 0,51

35,2 ( 0,58

1,69(0,074

1,25(0,066

17,20(0,419

25,94(2,276

18,74(0,589

8,85(0,085

68,9 (1,24*

15,1 ( 0,20

16,0 ( 0,70*

42,1 ( 2,46*

1,56(0,066*

1,21(0,057

15,79(0,464**

21,07(0,808***

17,66(0,588*

8,58(0,243

Примітка: * – р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020