.

Антропогенна трансформація ландшафтних систем західної частини Волинського Полісся: Автореф. дис… канд. геогр. наук / І.Б. Койнова, Львів. держ. ун-

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3392
Скачать документ

Львівський державний університет імені Івана Франка

КОЙНОВА ІРИНА БОГДАНІВНА

УДК 551. 4 (477.82)

АНТРОПОГЕННА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЛАНДШАФТНИХ
СИСТЕМ ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ

11.00.11 – конструктивна географія і раціональне
використання природних ресурсів

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Львів – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі раціонального використання природних ресурсів і охорони природи Львівського державного університету імені Івана Франка Міністерства освіти України
Науковий керівник: кандидат географічних наук, доцент
Кукурудза Семен Ілліч,
доцент кафедри раціонального використання
природних ресурсів і охорони природи
Львівського державного університету
імені Івана Франка
Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор
Мольчак Ярослав Олександрович,
завідувач кафедри фізичної географії
Волинського державного університету
імені Лесі Українки

кандидат географічних наук, доцент
Царик Любомир Петрович,
декан географічного факультету
Тернопільського державного
педагогічного університету
імені Володимира Гнатюка
Провідна установа: Інститут географії НАН України м.Київ
Захист відбудеться “24” червня 1999 р. о 15.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К.35.051.05 у Львівському державному
університеті імені Івана Франка (290000, м.Львів, вул. Дорошенка, 41)
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці
Львівського державного університету імені Івана Франка
(м.Львів, вул.Драгоманова, 5)

Автореферат розісланий 23 травня 1999 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Дубіс Л.Ф.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Концепція сталого розвитку України поряд із вирішенням економічних проблем передбачає забезпечення ренатуралізації природи та поступове поліпшення екологічного стану довкілля, що може бути реалізоване шляхом нормування антропогенних навантажень на ландшафтні системи. Для цього необхідно, щоб параметри антропогенного впливу на довкілля встановлювались на безпечних для життя людини рівнях, за яких гарантується функціонування геосистем у зрівноважених станах. Для розробки норм антропогенних навантажень на ландшафтні системи обов’язковим є дослідження антропогенної трансформації шляхом виявлення їх сучасного екологічного стану, встановлення залежності змін від інтенсивності антропогенних навантажень індивідуально для кожного природного регіону. Оцінка масштабів та глибини антропогенної трансформації ландшафтних систем дає змогу визначити пріоритетні заходи (залежно від ступеня трансформації) з охорони, підтримки та відтворення їх екологічної стійкості. Така оцінка можлива лише на підставі належно організованого контролю за станом довкілля і створення системи збалансованого еколого-економічного розвитку території.
Для дослідження процесів антропогенної трансформації ландшафтних систем західну частину Волинського Полісся обрано з декількох причин: тут своєрідно поєднані типові і унікальні види ландшафтних систем Українського Полісся; детальні описи даної території вченими з кінця ХІХ і до нашого часу – дозволило простежити основні тенденції розвитку та динаміку змін ландшафтних систем у ХХ столітті; тут існують контрастні екологічні проблеми, кожна з яких потребує різних шляхів розв’язання, залежно від конкретних умов і проявів різних видів антропогенних навантажень; територія входить до Єврорегіону Буг, тому регіональні екологічні проблеми стають транскордонними і можуть бути вирішені шляхом розробки та реалізації спільної екологічної політики та використання зарубіжного досвіду ренатуралізації ландшафтів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям досліджень пов’язаний з тематикою, яку розробляє кафедра. Результати роботи використані при виконанні держбюджетних робіт: “Ландшафтні основи та геоінформаційне забезпечення оптимізації природних ресурсів західного регіону України” та “Розробка системи метризації природних комплексів для оцінки екологічної ситуації регіону” у 1996-1999 рр. Основні результати досліджень та рекомендації використані при виконанні міжнародного дослідного проекту РВZ-059-01 Єврорегіон Буг, в якому авторка брала участь як експерт з української сторони.
Мета дослідження – інтегральна оцінка антропогенної трансформації ландшафтних систем для обгрунтування рекомендацій щодо оптимізації довкілля в рамках реалізації концепції сталого розвитку України.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. За допомогою архівних, фондових, літературних матеріалів і польових досліджень проаналізувати інтенсивність і динаміку різних видів антропогенних навантажень на ландшафтні системи;
2. Удосконалити методику визначення антропогенної трансформації;
3. Дати оцінку процесам антропізації ландшафтних систем;
4. Визначити інтегральні показники антропогенних навантажень;
5. Оцінити ступінь антропогенної трансформації ландшафтних систем;
6. Класифікувати ландшафтні системи щодо гостроти екологічної ситуації залежно від інтенсивності антропогенної трансформації;
7. Обгрунтувати рекомендації для зменшення антропогенного навантаження в межах територій з різною гостротою екологічної ситуації для розробки і впровадження регіональної екологічної політики.
Об’єктом дослідження є ландшафтні системи західної частини Волинського Полісся. Предмет дослідження – кількісні та якісні показники антропогенної трансформації ландшафтних систем, які характеризують їх зміни у просторі й часі.
Наукова новизна роботи:
– вперше зроблено комплексний аналіз різних видів антропогенного навантаження та отримані результати змін ландшафтних систем західної частини Волинського Полісся у ХХ столітті;
– удосконалено методику визначення антропогенної трансформації;
– складено картосхеми інтенсивності та територіального поширення різних видів антропогенного навантаження;
– встановлено залежність екологічної ситуації у ландшафтних системах від інтегрального антропогенного навантаження та ступеня трансформованості;
– запропоновано районування території щодо гостроти екологічної ситуації;
– розроблено деякі елементи екополітики, котрі дають змогу зменшити негативний антропогенний вплив на ландшафтні системи.
Практичне значення одержаних результатів. Основні прикладні та методичні результати дисертації можуть бути використані для аналізу антропогенної трансформації інших територій з метою визначення сучасної екологічної ситуації після їх адаптації до індивідуальних особливостей природного та господарського розвитку ландшафтних систем. Районування регіону за ступенем гостроти екологічної ситуації має практичне значення для визначення пріоритетних напрямів розвитку господарства, зокрема проведення відновних (рекультиваційних) заходів на територіях із кризовою і передкризовою екологічними ситуаціями та нормування антропогенних навантажень у ландшафтних системах з конфліктною, задовільною та сприятливою екологічними ситуаціями. Запропоновані у роботі практичні рекомендації щодо зменшення антропогенного навантаження на ландшафтні системи можуть бути використані для розробки регіональної екологічної політики.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі раціонального використання природних ресурсів і охорони природи Львівського державного універсистету ім.І.Франка. Авторка брала участь у польових дослідженнях антропогенної трансформації та радіоактивного забруднення ландшафтних систем Шацького ПНП, що проводились спільно з кафедрою радіаційної екології Львівського державного універсистету ім.І.Франка протягом 1995-1998 років, а також була учасником міжнародного українсько-польського проекту Єврорегіон Буг (1995-1997рр.), в рамках проведення якого розроблялася стратегія екологічної політики української частини Єврорегіону Буг. Здобувач є співавтором монографії “Skala przeksztalcen srodowiska i polityka ekologiczna Euroregionu Bug” (Lublin, 1997). Удосконалено методику комплексного визначення антропогенної трансформації ландшафтних систем, виявлено закономірності впливу окремих видів антропогенного навантаження на формування сучасної екологічної ситуації.
Апробація роботи. Основні результати дослідження доповідались на VII з’їзді Українського географічного товариства; на конференціях: “Проблеми становлення та функціонування новостворених заповідників” (Гримайлів, 1995); “Еврорегіон Буг: проблеми транскордонного співробітництва” (Луцьк, 1995); “Современные проблемы охраны земель” (Київ, 1997); “Правобережне Полісся України: вчора, сьогодні, завтра” (Луцьк, 1998); всеукраїнській науково-практичній конференції “Екологічна освіта та виховання” (Луцьк, 1996); на міжнародних конференціях: “Ways to solve interconnected problems of the natural environment and development of border terrains in Ukraine, Poland, Slovakia” (Lviv, 1995); “Euroregion Bug: srodowisko przyrodnicze jako plaszczyzna wspolpracy transgranicznej” (Chelm, 1995); “Екологічний стан ріки Західний Буг та її басейну” (Шацьк, 1996); “Zrownowazony rozwoj a zdrowie czlowieka” (Lublin, 1997); “Analiza zrownowazonego rozwoju w piec lat po Rio” (Lublin, 1997); “Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку” (Рахів, 1998); на українсько-польському семінарі “Сучасна екологія і екологічна патологія людини” (Львів, 1997); на науково-практичній конференції “Екологічні знання та художнє освоєння довкілля – запорука сталого розвитку України” (Львів, 1998); на звіт-них наукових конференціях Львівського державного університету за 1995-98рр.
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 17 робіт. Серед них 2 розділи монографії, 8 статей, 7 матеріалів конференцій. 8 робіт опубліковано у співавторстві.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел (241 найменування), 11 додатків. Дисертація викладена на 150 сторінках машинописного тексту, проілюстрована 24 рисунком та 18 таблицями. Загальний обсяг дисертації становить 213 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Теоретичні засади та методика досліджень антропогенної
трансформації ландшафтних систем
Теоретичною базою визначення антропогенної трансформації є наукові основи сучасної ландшафтної екології розроблені в працях М.Д. Гродзинського (1993, 1995), геоекології – О.Г.Топчієва (1996), геосистемного моніторингу – А.В.Мельника, Г.П.Міллера (1993), ландшафтно-геохімічної екології –В.М.Гуцуляка (1995), Л.Л.Малишевої (1998). Загальною теоретико-методологічною базою досліджень виступає еколого-ландшафтний підхід і пов’язані з ним принципи оптимізації природного середовища, обгрунтовані в працях А.Г.Ісаченка (1980), П.Г.Шищенка (1988), Г.І.Швебса (1989) та ін. Ландшафтно-екологічний аналіз території проводився на основі праць Ю.А.Ісакової, Н.С.Казанської, Д.В.Панфілова (1980), В.С.Преображенського, Т.Д.Александрової (1988), А.М.Гріна, Л.І.Мухіної (1989), Л.Г.Руденка, І.О.Горленка, Л.М.Шевченко та ін. (1990), І.І.Мамай (1992), В.М.Пащенка (1993), В.С.Давидчука (1994). У роботі використаний досвід досліджень антропогенних трансформацій на регіональному рівні, що нагромаджений у роботах С.В.Трохимчука (1968), П.І.Штойка (1986).
Серед теоретичних положень важливим є поняття про об’єкт досліджень. Ландшафтна система – це складна інтегральна сукупність взаємопов’язаних, взаємозумовлених природних компонентів, що утворюють єдину територіальну чи аквальну систему з певною структурою та властивостями, однорідну за природними умовами та реакцією на однакові за масштабом антропогенні навантаження.
Антропогенна трансформація – це зміна ландшафтних систем під впливом господарської діяльності людини. Це інтегральна характеристика, яка враховує не лише зміни структури геокомплексу в цілому, але й хімічні та фізичні забруднення компонентів ландшафтної системи, зміни видового складу. Антропогенна трансформація характеризує сукупний вплив різних видів навантажень на ландшафтну систему. Це результат взаємодії людини з природним середовищем у рамках конкретних геосистем. Антропізація ландшафтних систем – це процес зміни компонентного складу, структури, здатності до самовідновлення і самоочищення внаслідок їх функціонального використання людиною. Показник антропізації – це ступінь зміненості структури ландшафтної системи в результаті господарської діяльності людини.
На основі оцінки масштабів антропогенної трансформації визначається певний ступінь гостроти екологічної ситуації. Екологічна ситуація – це загальна характеристика якісного стану ландшафтних систем, що включає широкий спектр питань, пов’язаних із життєзабезпеченням людини оптимальними природними умовами. Ступінь гостроти екологічної ситуації – показник, що визначається відношенням сучасного екологічного стану до оптимального режиму функціонування та якісного стану ландшафтної системи. Залежно від цього співвідношення на досліджуваній території нами виділено шість ступенів гостроти екологічної ситуації.
-сприятлива (оптимальна, добра) екологічна ситуація – геосистеми практично не змінені господарською діяльністю людини, швидкість відновних процесів перевищує або дорівнює темпам антропогенної трансформації. Це території, які не зазнають впливу радіонуклідів та антропогенного забруднення;
-задовільна екологічна ситуація – слабо змінені ландшафтні системи, що раціонально використовуються у господарстві. Основні природні зв’язки не порушені, але відбуваються деякі зміни компонентів природних ландшафтів. Забруднення незначне;
-конфліктна екологічна ситуація – змінені ландшафтні системи, в яких швидкість антропогенних трансформацій вища від темпів самовідновлення, але докорінні зміни ландшафтних систем ще не відбуваються. Антропогенне забруднення проявляється локально, концентрації забруднюючих речовин не перевищують гранично допустимих меж;
-передкризова екологічна ситуація – сильно змінені ландшафтні системи, в яких проявляються процеси деградації та хімічного забруднення окремих компонентів геосистем;
-кризова екологічна ситуація – стан ландшафтних систем ускладнює ведення традиційного господарства, відбуваються процеси деградації ландшафтних систем. Значне антропогенне забруднення радіонуклідами, важкими металами, пестицидами, вміст яких у десятки разів перевищує ГДК;
-катастрофічна екологічна ситуація – відбуваються важковідновні або й незворотні процеси деградації, деструкції та забруднення (зараження) ландшафтних систем, що робить неможливим будь-яке господарювання, призводить до реальної загрози життю людей.
Враховуючи різноманітність поліських геосистем, для досліджень були узагальнені та удосконалені раніше існуючі методики визначення антропогенної трансформації геосистем – Ф.М.Мількова (1973); Н.С.Казанської та ін. (1980); П.Г.Шищенка (1988); Л.І.Мухіної (1989); Г.Марущака (Н.Maruszcak) (1989); Т.Хмілєвского (Т.Chmielewskiego) (1996). Поєднання цих методик дає змогу ширшого аналізу антропогенних чинників трансформації природних комплексів і отримання, на нашу думку, більш об’єктивних результатів.
Дослідження антропогенної трансформації ландшафтних систем західної частини Волинського Полісся проводились за основними видами антропогенного навантаження, що характерні для регіону, зокрема: сільськогосподарським, осушувально-меліоративним, промисловим, транспортним, радіоактивним, селитебним, рекреаційним. Додатково досліджувались зміни структури ландшафтних систем регіону шляхом визначення показника антропізації в межах ключових ділянок.
Для картографічного аналізу нами використані топографічні карти масштабу 1:100000 різних років виготовлення: Варшавського Військового інституту (1926-1933 рр.) та Генерального штабу Радянської Армії (1952, 1976-86 рр.). Вибір карт військового призначення для регіональних досліджень зумовлений наявністю різночасових карт: від 1926 до 1986 рр. та їх достатньо високою інформативністю. Використовувались також карти грунтового покриву, плани внутрішньогосподарського землекористування селянських спілок, аерофотознімки.
Для досліджень антропогенної трансформації було обрано 11 ключових ділянок у різних видах ландшафтів західної частини Волинського Полісся. В основу вибору ділянок покладена ландшафтна карта території, складена С.І.Кукурудзою (1996). На кожній ділянці проводились виміри за 14 параметрами на різночасових топографічних картах, зокрема: 1) динаміка зміни структури ландшафтів через порівняння площ, зайнятих лісом, болотами, заболоченими природними луками, озерами та водотоками (природна складова); сільськогосподарськими угіддями, забудовами – у т.ч. населеними пунктами, автомобільними шляхами (антропогенна складова); 2) динаміка меліоративного навантаження через порівняння довжини та кількості природних водотоків, озер, меліоративних каналів, площі боліт і заболочених територій до і після проведення осушувальної меліорації у 60-х роках; 3) транспортне навантаження за допомогою вимірів довжини автомобільних доріг (з твердим покриттям та грунтових) і залізниць; 4) селитебний вплив методом обліку кількості населених пунктів, їх площі, кількості та щільності населення; 5) величина показника антропізації ландшафту через визначення співвідношення площ антропогенно змінених угідь і природних територій з врахуванням індексу глибини перетвореності ландшафту. Залежно від зонального типу геосистем їх зміненість одним видом навантаження – різна. Негативний вплив розорювання на лісові геосистеми є більшим, ніж на лучні та степові. Тому, визначаючи показник антропізації ландшафтів, ми використовували формулу:
К = ,
де К – коефіцієнт антропогенної трансформації ландшафтної системи, S – частка площі геосистеми, яку займає угіддя і-го виду, b – індекс глибини перетвореності ландшафту при його використанні під угіддя і-го виду. В чисельнику сума антропогенно перетворених угідь (у відсотках), у знаменнику – сума природних територій у ландшафті. Для обрахування прийняті індекси глибини перетвореності ландшафтів, запропоновані П.Г.Шищенком (1988): луки – 1,15; сади – 1,2; рілля – 1,25; сільська забудова – 1,3; міська забудова – 1,35; водосховища – 1,4; землі промислового використання -1,5.
Для кожного з семи виділених нами видів антропогенного навантаження розроблені критерії інтенсивності впливу за п’ятибальною шкалою (табл. 1): від 1 бала – найменший вплив, що не призводить до суттєвого погіршення екологічної ситуації, до 5 балів – навантаження, які спричиняють незворотні трансформації і створюють катастрофічну екологічну ситуацію в геосистемах. Всього враховано 21 критерій інтенсивності антропогенного впливу, за допомогою яких визначено середній бал навантаження для кожної ключової ділянки. Залежно від величини сумарного навантаження, встановлено певний рівень антропогенної трансформації ландшафтних систем і територіям присвоєно відповідний ступінь гостроти екологічної ситуації.
Антропізація ландшафтних систем західної частини
Волинського Полісся у ХХ столітті
У чотирьох видах ландшафтів західної частини Волинського Полісся, процеси антропізації протягом останнього століття проходили по-різному. Серед багатьох перетворень назвемо: загальне пониження рівня грунтових вод (РГВ), зумовлене широкомасштабним осушенням Західного Полісся; значне зменшення площі боліт, деградація торфовищ; зміна хімічного складу озерних вод; зменшення популяції рідкісних видів болотної флори і фауни.
Озерно-алювіальний заплавно-терасовий вид ландшафту на початку століття був суцільним заболоченим масивом, а невеликі канали були прориті поблизу населених пунктів. Побудова та запуск у 1965-66 рр. потужних Турської та Заболотівської меліоративних систем спричинили зміни усієї структури ландшафту. З 1930 до 1985 р. протяжність меліоративних каналів, згідно картографічних вимірів, збільшилась у 5 разів, коефіцієнт меліорованості (Км) становить близько 1км/км . Дрібні природні потічки каналізовані або зникли в результаті пониження РГВ. Площа оз.Турське зменшилась з 11,2 до 10,8 км (на 3,6%), значно зменшилась площа оз.Велихово. У зв’язку з осушенням болота Галя, площа якого зменшилась у 3-4 рази, змінилась конфігурація берегів та загальна площа оз.Любовель. Більшість боліт трансформовані у сільськогосподарські угіддя, ландшафт перерізаний меліоративними каналами, заболоченість території зменшилась з кінця минулого століття майже вдвоє: з 42% (Жилінський, 1899) до 23,7% у 1985 р. Площа сільськогосподарських угідь за досліджуваний період збільшилась у 2,5-3 рази і зараз становить близько 31% загальної площі даного виду ландшафту. Лісистість території практично не змінилась, але заболоченість лісів зменшилась із 45% до 10%, що позначилось на їх видовому складі. Зросла протяжність автомобільних доріг із твердим покриттям. Показник антропізації даного виду ландшафтів почав різко зростати з 1930 р. і до 80-х рр. збільшився у 2-2,5 раз.
Алювіально-воднольодовиковий карстово-западинний вид ландшафту (Шацький) у західній частині Волинського Полісся є монотипний. Протягом ХХ століття площа боліт тут скоротилась майже втроє (з 202,8 км у 1929 р. до 132 км у 1951 р. і до 74 км у 1986 р.). Повністю осушені: болото Білка між оз.Луки та Перемут; болото урочища Шнурок між оз.Світязь, Чорне, Острів’янське, Луки; болотний масив навколо оз.Соменець, Озерце, Карасинець. Після введення в дію Копаївської осушувальної системи у 1956-69 рр. відбулося пониження рівня води в оз.Світязь на 40-50 см. В результаті цього затока оз.Світязь Бужня стала практично окремим озерцем, а площа затоки Луки зменшилась майже наполовину (-44%). Про інтенсивність зменшення площ озер можна твердити за аналізом зміни морфометричних характеристик оз.Кругле та Карасинець, площа яких зменшилась майже вдвоє, а оз.Довге та Плотниче – вчетверо. Довжина меліоративних каналів зросла на 582 км, Км – у 4 рази. Одночасно за останні роки спостерігається незначне збільшення площі боліт, пов’язане із процесами природного відновлення боліт, оскільки багато меліоративних каналів замулилися, заросли і не виконують своїх функцій. Площа сільськогосподарських угідь зросла майже вдвічі, причому найбільші зміни відбулися у 1929-1951 рр. (+12%), що пов’язано із збільшенням кількості поселень у ці роки. На фоні загального зменшення лісистості в Україні та на Поліссі протягом ХХ століття у Шацькому ландшафті площа лісів дещо збільшилась – на 5%, хоча до 1951 р. лісистість зменшувалась (-2%), а потім почала зростати. Це пов’язано із створенням у 1983 р. Шацького природного національного парку та забороною рубок на його території. Зараз лісистість становить 34,6%. Показник антропізації ландшафту зріс у 2 рази.
Моренно-зандровий горбисто-рівнинний вид ландшафту за ступенем антропізації можна умовно поділити на дві частини: західну та східну. У західній частині відбулись значні перетворення: площа боліт з початку ХХ століття зменшилась у 10 разів; на всіх озерах змінилась конфігурація берегів і зменшилась площа (площа оз.Ничемли зменшилась у 2 рази); протяжність меліоративних каналів збільшилась у 2-3 рази, Км досягнув 0,7 км/км . Спостерігається зменшення площі лісів (1,5%). Заболоченість лісів зменшилась на 30%, що зумовлено додатковим проведенням лісової меліорації. Площа сільськогосподарських угідь збільшилась вдвоє, а показник антропізації ландшафту – у 3,5 раза. Східна частина – найменш трансформована і найбільш заліснена на даний час (лісистість – 51,6%) територія західної частини Волинського Полісся. Площа боліт з 30-х років зменшилась на 5%. Побудовано 79,6 км меліоративних каналів, Км = 0,36 км/км . Площа сільськогосподарських угідь збільшилась на 2%. Незначні зміни у структурі ландшафту протягом ХХ століття дають підставу твердити, що ця територія – одна з малозмінених. Але дослідження антропізації доповнюються нами оцінкою антропогенного забруднення території, яка заперечує такий висновок.
Елювіально-воднольодовиковий денудаційно-рівнинний вид ландшафту. Тут найсильніше простежуються процеси меліоративної дигресії ландшафтних систем: площі заболочених територій скоротились у 10-13 разів, Км зріс у 10 разів і зараз становить 1,0-1,1 км/км , зникло 7 невеликих озер. Площа сільськогосподарських угідь збільшилась на 30%. Протяжність автомобільних доріг зросла в основному за рахунок будівництва доріг з покриттям, їх щільність досягла 1,3 км/км . В результаті інтенсивного господарського освоєння території показник антропізації збільшився у 4 рази – найбільша динаміка показника антропізації серед досліджуваних видів ландшафтів.
Показник антропізації на кінець ХХ століття збільшується в напрямку з північного сходу (0,4-0,7у.о.) на південь (1,2-9,7у.о.). Протягом століття найбільші зміни у структурі природних комплексів відбулись у центральній та південній частині регіону, де показник антропізації збільшився у 3-4 рази. Найменші зміни у структурі угідь відбулися у східних та північно-західних ландшафтних системах, де показник антропізації збільшився в 1-3 рази. Ці висновки ілюструються діаграмами, на яких показано співвідношення природних та антропогенно перетворених угідь репрезентативних ділянок різних видів ландшафтів (рис.1). Лінія, що розмежовує ці угіддя, вважається показником антропізації ландшафтів.
Оцінка антропогенного навантаження
Західна частина Волинського Полісся – один із небагатьох регіонів України, де забруднення довкілля не викликає великого занепокоєння. Але результати регіональних досліджень сукупного антропогенного впливу та слабка буферна здатність поліських ландшафтних систем свідчать, що ці висновки недостатньо обгрунтовані.
Сільськогосподарський вплив. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва з середини 60-х років супроводжувалась зростанням хімізації та збільшенням розорювання земель, що призвело до помітних змін властивостей грунтів. З початку 90-х років цей вплив значно зменшився, але прояви негативних процесів – надмірна розораність, забруднення грунтів пестицидами, нітритами, вітрова ерозія – є і тепер.
З 1950 року у західній частині Волинського Полісся, як і в Україні, відбувається процес скорочення площ сільськогосподарських угідь, незважаючи на включення у використання меліорованих та рекультивованих земель. З 1956 до 1997 р. площа сільськогосподарських угідь регіону, за даними Держуправління екобезпеки у Волинській області, зменшилась на 127 тис.га (близько 10%), а забезпеченість 1 жителя ріллею з 0,84 до 0,64 га. У 1990-х роках процес зменшення площ сільськогосподарських угідь призупинився і їх частка становить 52%, з яких розорано 64,5%. Орні землі все більше поширюються на схили та заплави річок, внаслідок чого активізуються ерозiйні процеси. У 1997 році 105,2 тис.га земель зазнавали водної ерозiї (близько 10% сільськогосподарських угідь), площа дефляцiйно небезпечних земель становила 257,8 тис.га (24%).
Поряд з кількісними трансформаціями відбуваються зміни якісного стану грунтів. З 1990 року обсяги внесення органічних добрив постійно зменшувались і досягли у 1997 р. рівня 60-х років. У 1996 р. органічних добрив вносилось лише 6 т/га, що у 2,7 разів менше, ніж на початку 90-х рр., а мінеральних – 35 кг/га (у 7 разів менше). Зменшились і об’єми внесення пестицидів (у 7 разів менше, ніж на початку 90-х років). Отже, про надмірні кількості застосування добрив і пестицидів зараз говорити не доводиться, адже вони значно менші від оптимальних. Але великі об’єми їх застосування у 80-90-х рр. призвели до стійкого забруднення грунтів, грунтових вод та сільськогосподарської продукції.
Інтенсивний осушувально-меліоративний вплив почався у середині 60-х років. З початку століття на Волинському Поліссі заболоченість зменшилась у 10 разів, що спричинило дегуміфікацію мінеральних грунтів, вітрову і водну ерозію, пересихання малих рік, зменшення популяцій болотної флори і фауни. Згідно з даними Держуправління екобезпеки у Волинській області, у 1997 р. площа осушених земель становила 416,6 тис.га, з них 76,8% сільськогосподарських угідь, близько 7% яких знаходиться у незадовільному стані. Інтенсивний меліоративний вплив спостерігається на 50% території, де, за даними Волинського обласного управління осушувальних систем, частка осушених земель становить близько 30% загальної площі, а щільність меліоративних каналів – 1,1-1,3 км/км2. Основний спосіб осушення – гончарний дренаж, який не забезпечує оптимального водно-повіфтряного режиму. А найбільш ефективні осушувально-зволожувальні системи займають третю частину осушуваних площ. Спостерігається тенденція до збільшення частки осушених земель, що використовуються під сіножаті та багаторічні трави, особливо у північних геосистемах, де під ріллю використовується лише 3 частина осушених земель. Найбільше площ переосушених земель, що не використовуються у сільськогосподарському виробництві, зосереджено у Камінь-Каширському (близько 10% осушеної ріллі) та Любешівському (5%) районах.
До основних видів промислового забруднення західної частини Волинського Полісся належать:
– викиди в атмосферу забруднюючих речовин вiд стацiонарних джерел в 1997 р., згідно з даними Держуправління екобезпеки у Волинській області, становили 13,3 тис.т, на 1 мешканця регіону в середньому припадає 12,2 кг шкідливих речовин на рік (в Українi – 119 кг/рік). Найбільші осередки забруднення зосереджені навколо міст: Ковеля, Володимир-Волинського, Маневичів, де оновними забрудниками є котельнi, управлiння магiстральних газопроводiв (м.Ковель), торфозаводи. Промислове забруднення регіону протягом останніх 5 років значно зменшилось, хоча 40 пiдприємств працювали без дозволiв на викиди, і на 9 з них виявленi перевищення ГДВ.
– відведення використаних стічних вод у природні водотоки у 1997 р. становило 42,08 млн.м3, у т.ч. без очистки – 0,198 млн.м3. Основними забруднювачами водних ресурсiв є органiзацiї комунального господарства та промисловостi, на якi припадає відповідно 89,6 i 10% загальної кiлькостi скидів забруднених стічних вод. У 1997 р. з 42 очисних споруд, що мають кiнцевий випуск стiчних вод у воднi об’єкти. тiльки одна забезпечила нормативну очистку, а решта працювали неефективно. Крiм цього, 5 пiдприємств скидають забрудненi стоки в поверхневi води зовсім без очистки.
– утворення небезпечних промислових відходів. В процесi виробництва у 1996 р. на пiдприємствах регіону, за даними статистичної звiтностi утворилось, близько 2,2 тис.т вiдходiв. Згідно з даними Держуправління екобезпеки у Волинській області, на АТ “Ковельсiльмаш” накопичено 42 т змащувально-охолоджувальних рiдин, 20 т вiдпрацьованих нафтопродуктiв, 26 т вiдходiв фарбувального виробництва, 2,5 т вiдходiв гальванiки. На переробних установках знешкоджується лише 16% небезпечних вiдходiв, що утворюються в регіоні, 25% вiдходiв III і IV класу небезпеки вивозяться на смiттєзвалища, решта залишаються на територіях підприємств.
Транспортне забруднення. У 1997 роцi викиди вiд автотранспорту становили 36,1 тис.т, або 71% загальних викидiв в атмосферу регіону. Пік викидів забруднюючих речовин від автотранспорту припадає на 1990 р. (130 тис.т). У 1995 р. кількість викидів зменшилась до 31,5 тис.т, а далі знову почала плавно зростати. Найбільшу частку в автотранспортні викиди вносить Ковельський (4,1 тис. т.) район з містом, найменшу – Шацький (0,51тис.т), Любешівський (0,66 тис.т), Старо-Вижівський (0,68 тис.т). Автотранспорт є основним джерелом поступлення важких металів в атмосферу регіону. Санепідслужбою Волинської області зараєстровані перевищення ГДК свинцю у грунтах вздовж автомагістралей та навколо транспортних вузлів Ковеля, Володимир-Волинського.
Основною причиною радіаційного забруднення західної частини Волинського Полісся є “захiдний слiд” радiоактивних опадiв, внаслідок аварiї на ЧАЕС, що залишився в Маневицькому, Любешiвському та Камiнь-Каширському адміністративних районах. Згідно з офіційними даними, радiонуклiдами у Волинськiй областi забруднено 167 населених пунктів, де проживає 144,6 тис.чол. Загальна площа забруднених земель – 5372 км2, що становить 25% площі регіону, з них ріллі – 45%, природних кормових угідь –55%. Найбільша частка ріллі серед забруднених сільськогосподарських угідь (близько 50%) – у Камінь-Каширському районі. Крім цього, Держуправлінням екобезпеки у Волинській області, додатково виявлено 2800 га сільськогосподарських угідь та 3050 га лісів, забруднених радіоцезієм (>1 Кі/км2). Небезпечна ситуація у забруднених районах ускладнюється тим, що останнім часом тут проводиться лише 50% запланованих контрзаходів, в результаті чого збільшуються площі кислих грунтів, з найвищими рівнями переходу радіонуклідів з грунту в рослини.
Селитебне навантаження інтегрує дію всіх видів антропогенного впливу. Особливою проблемою поселень в останні десятиріччя стало утворення великої кількості побутових відходів, переробка та утилізація яких не налагоджена. Згідно з даними Держуправління екобезпеки у Волинській області, у 1997 р. жодне з 15-ти звалищ твердих побутових вiдходiв регіону не має дозволу на розміщення, не вiдповiдає екологiчним вимогам, 9 заповнені більше як на 50%. Небезпечна ситуація склалася на сміттєзвалищах Ковеля і Володимир-Волинська, які розміщені в межах міста, в санітарних зонах водозаборів, і вже заповнені на 100%. Експлуатацiю смiттєзвалища у місті Ковелi офіційно припинено. Але будівництво нового сміттєзвалища не ведеться, тому старе продовжує функціонувати. Критичний стан сміттєзвалищ спостерігається також у Старій Вижівці, Шацьку, Кiверцях. У 1997 р. лише третя частина мiст та селищ мiського типу регіону каналiзована. Але загальномiськi каналізаційні очиснi споруди не забезпечують необхiдного ступеню очищення стiчних вод. Це призводить до забруднення рiчок Турiя, Путилiвка, Прудник, Луга, Гапа, Гнила Липа. Крім цього, близько 15% загальної протяжностi каналiзацiйних мереж знаходяться в аварійному стані, що спричинює збiльшення кількості аварiй на цих об’єктах протягом останнiх років.
Рекреаційне навантаження на ландшафтні системи західної частини Волинського Полісся щороку зростає. Протягом 1990-98 рр. дисертантом досліджувалась рекреаційна дигресія прибережних смуг Шацьких озер, зокрема Пісочного та Світязь. Озеро Пісочне відвідує в 11 разів менше рекреантів, ніж оз.Світязь, тут розміщено лише 5 баз відпочинку та санаторій “Лісова пісня”, а на узбережжі оз.Світязь – 60 рекреаційних закладів. З цим пов’язана більша частка площ ІІІ та ІV-ї стадій рекреаційної дигресії на оз.Світязь. Сюди приїжджає також більша кількість неорганізованих рекреантів з наметами на вихідні дні, що є основною причиною рекреаційної дигресії ландшафтних систем. Нерегульованість туристських потоків спричинює рекреаційну дигресію найбільш популярних місць для відпочинку: зникає ліс на північно-східному березі оз.Пісочне навколо санаторію “Лісова пісня”, рідшають насадження в урочищі Гряда. Серйозною проблемою рекреаційних закладів є те, що вони не обладнані каналізаційною мережею. На багатьох базах немає бетонних майданчиків для сміттєконтейнерів, побутові відходи вивозяться нерегулярно.
Антропогенні навантаження, що висвітлені у даному розділі спричинюють трансформацію ландшафтних систем і виступають головними чинниками утворення певної екологічної ситуації, що розглянуте у наступному розділі.
Інтегральна оцінка антропогенної трансформації ландшафтних
систем західної частини Волинського Полісся
На основі сумарних показників антропогенного навантаження на ландшафтні системи західної частини Волинського Полісся нами проведене районування за гостротою екологічної ситуації і методом ізоліній побудована картосхема (рис.2). Сприятлива екологічна ситуація з практично незміненими ландшафтними системами збереглась на даний час на 6% досліджуваної території, а саме у Любомльському та на крайній північній частині Володимир-Волинського адміністративних районів. Задовільна екологічна ситуація з малопорушеними ландшафтними системами займає 9% території і зафіксована на півночі досліджуваного регіону в Ратнівському та північній частині Старовижівського району, а також неширокою смугою навколо територій з доброю екологічною ситуацією. Ці ландшафтні системи найбільше зазнали меліоративного впливу, а незначний середній бал антропогенного навантаження цих територій зумовлений слабким промисловим, транспортним та селитебним впливом. Конфліктна екологічна ситуація з порушеними ландшафтами в результаті їх нераціонального використання склалась на території, що займає 22%, і простягнулась від Шацького району на південний схід до Старої Вижівки, а далі двома смугами: на північ до озера Білого, на південь до Володимир-Волинського і на схід до Ківерців. Поряд із зміною гідрологічного режиму території в результаті осушення відчутний вплив промислового та транспортного забруднення. Передкризова екологічна ситуація з сильно порушеними ландшафтами зафіксована на 17% території, що простягнулась вузькою смугою з півночі на південь через Ковель, далі на схід через Ківерці й невеликим “хвостом” в напрямку до Луцька. Ці ландшафтні системи потребують великих обмежень антропогенних навантажень та проведення значних за обсягами рекультиваційних робіт. Території з кризовою екологічною ситуацією з трансформованими та забрудненими ландшафтами займають всю східну частину досліджуваної території (44%) Любешівський, Маневицький, Камінь-Каширський райони та східні частини Ковельського й Ківерцівського районів. Ці території зазнають широкого спектру інтенсивного антропогенного навантаження, за винятком Любешівського та Камінь-Каширського районів, які потрапили у цю категорію земель лише через радіоактивне забруднення в результаті аварії на ЧАЕС. Територій з катастрофічною екологічною ситуацією у досліджуваному регіоні не виявлено.
Для порівняння нами визначено екологічний стан регіону без врахування радіоактивного забруднення і проведене районуваня (рис.2). Загальна екологічна ситуація на досліджуваній території була б значно кращою: території з кризовою екологічною ситуацією були б відсутні, а ландшафтні системи з сприятливою та задовільною екологічною ситуацією займали б близько половини території. Та реальна екологічна ситуація ускладнюється радіоактивним забрудненням. Тому території з сприятливими для проживання умовами на даний час поширені лише у західній та північно-західній частинах регіону (близько – 37%). Решта ландшафтних систем відносяться до територій з незадовільними екологічними умовами.
Природоохоронні заходи щодо зменшення антропогенного впливу на
ландшафтні системи західної частини Волинського Полісся
Проведений нами аналіз сукупного антропогенного навантаження на ландшафтні системи західної частини Волинського Полісся виявив, що для більшої частини території характерна суттєва антропогенна трансформованість ландшафтів і значна забрудненість довкілля. Хоча площинне поширення територій з кризовою екологічною ситуацією у даному регіоні зумовлене радіоактивним забрудненням, однак в певних місцях і без нього сформувались потужні вогнища незадовільного екологічного стану. На підставі запропонованого районування західної частини Волинського Полісся за гостротою екологічної ситуації пропонуємо деякі природоохоронні заходи для зменшення антропогенного навантаження.
Невеликі ділянки з сприятливою та задовільною екологічною ситуацією (рис.2) слід включити до заповідних територій. Саме тут знаходяться цінні ландшафтні системи озер, торфовищ, боліт у долинах Прип’яті та Зах.Бугу, віднесені до водно-болотяних угідь міжнародного значення. Оптимальним вирішенням питань охорони цих об’ктів є утворення екологічних коридорів та вузлів, рекомендованих для впровадження на території Еврорегіону Буг спільними українсько-польськими дослідженнями.
На територіях з конфліктною екологічною ситуацією крім розширення площ природно-заповідного фонду, слід проводити заходи, що передбачають обмеження антропогенних навантажень, відновлення окремих компонентів та природної структури ландшафту. Зниження розорювання шляхом виведення з ріллі земель, непридатних для обробітку (піщаних земель та осушених торфовищ Полісся, схилів, заплавних, заболочених земель), буде оптимізувати структуру угідь, а також зменшувати площі еродованих земель. Основою раціонального землекористування на осушених землях повинно стати луківництво із створенням травостоїв тривалого використання. Необхідна реконструкція існуючих гідромеліоративних систем для підвищення їх економічної ефективності та екологічної обгрунтованості, а не будівництво нових. Заходи щодо збільшення площ лісів будуть послаблювати процеси видування і переносу радіоактивно забрудненого пилу. Одним із напрямків розвитку екологічно благополучних територій західної частини Волинського Полісся є пріоритетне освоєння рекреаційного потенціалу.
На територіях з передкризовою та кризовою екологічними ситуаціями першочерговими повинні стати рекультиваційні заходи на забруднених радіонуклідами територіях. Одержання радіаційно чистої продукції у забруднених районах забезпечується через усунення кислої реакції грунтів шляхом проведення вапнування разом із внесенням науково-обгрунтованого співвідношення мінеральних та органічних добрив.
Головними причинами негативних змін у регіоні, на нашу думку, є відсутність єдиної екологічно збалансованої системи раціонального природокористування та ігнорування параметрів допустимих норм навантаження на ландшафтні системи. При формуванні політики ведення господарства у західній частині Волинського Полісся необхідно враховувати, що у природному відношенні – це унікальна геосистема. Тому потрібно зберегти екологічний феномен території, розумно використавши його переваги.
ВИСНОВКИ
1. Одним із шляхів покращення сучасного екологічного стану довкілля є нормування антропогенних навантажень на ландшафтні системи. Для розробки таких норм обов’язковими є дослідження антропогенної трансформації шляхом встановлення залежності змін від інтенсивності впливу індивідуально для кожного регіону.
2. Антропогенні навантаження викликають глибокі трансформації ландшафтних систем, масштаби і глибина яких залежать від: сукупності видів антропогенного впливу та характеру їх прояву, тривалості дії, місцевих факторів.
3. Аналіз різних видів антропогенних навантажень протягом ХХ століття показав, що:
– інтенсивна антропогенна трансформація західної частини Волинського Полісся почалась у 60-х роках разом з активним розвитком промисловості, транспортної мережі, осушенням поліських грунтів та екстенсивним веденням сільського господарства;
– у 1986 році, після радіоактивного забруднення регіону в результаті аварії на ЧАЕС, площі сильно трансформованих ландшафтних систем значно збільшились;
– на початку 90-х років процеси антропогенної трансформації ландшафтних систем дещо сповільнились, що пов’язано із значним скороченням промислового та сільськогосподарського виробництва.
4. Картографічні дослідження є основними для вивчення багаторічних антропогенних змін структури ландшафтних систем. За допомогою порівняння різночасових карт виявлені характер та масштаби процесів антропізації.
5. Антропізація ландшафтних систем у західній частині Волинського Полісся зумовлена в основному осушенням перезволожених та заболочених земель. Співвідношення між природними та антропогенно трансфор-мованими угіддями змінюється від 1:1 у східних ландшафтних системах до 2:3 у центральних та 1:4 і 1:9 у південних. Загалом показник антропізації ландшафтних систем збільшується з північного сходу на південь.
6. Основні зміни у ландшафтних системах західної частини Волинського Полісся відбулись в результаті меліоративного, сільськогосподарського та радіоактивного впливу. Трансформації ландшафтних систем спричинені селитебним, транспортним та промисловим впливом не мають площинного характеру і поширені локально, навколо основних промислових і транспортних вузлів регіону. Інтенсивне рекреаційне навантаження спостерігається у ландшафтих системах Шацького ПНП.
7. Серія картосхем, отриманих в результаті досліджень, показує територіальне поширення та масштаби різних видів антропогенного навантаження і є основою для визначення загальної екологічної ситуації регіону, а також для розробки рекомендацій щодо її покращення.
8. Певна сукупність антропогенних навантажень зумовила значні трансформації ландшафтних систем і сформувала сучасну екологічну ситуацію. Сприятлива екологічна ситуація збереглась на теритиорії, що займає 6% регіону; задовільна – на 9%; конфліктна – на 22%; передкризова – на 17%; кризова – на 44%. Без радіоактивного забруднення загальна екологічна ситуація у західній частині Волинського Полісся була б значно краща: території з кризовою екологічною ситуацією були б відсутні, а ландшафтні системи з сприятливою та задовільною екологічною ситуацією займали б близько половини регіону.
9. Заходи щодо зменшення антропогенного впливу у західній частині Волинського Полісся зводяться до нормування навантажень на ландшафтні системи та формування політики збалансованого еколого-економічного розвитку з врахуванням специфіки даного регіону, котра повинна бути індивідуальною і одночасно близькою до загальної концепції сталого розвитку України.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ НА ТЕМУ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Койнова І. Деякі екологічні проблеми сільськогосподарського виробництва у західній частині Волинського Полісся // Вісн. Львів. у-ту. Сер.географ. – Львів: Простір М. – 1998. – Вип. 23. – С. 301 – 305.
2. Кукурудза С.І., Койнова І.Б. Антропогенна трансформація Шацького ландшафту протягом ХХ століття // Укр.географ. журнал. – 1998. – №1.- С.37-41.
3. Кукурудза С.І., Койнова І.Б., Ривчук О.Б. Зміна еколого-географічної ситуації внаслідок антропогенного навантаження на геосистеми Шацького поозер’я // Вісн. Львів. у-ту. Сер. географ. – Львів: Світ. – 1997.–Вип.20.-С.63-67.
4. Койнова І.Б. Деякі результати досліджень антропогенної трансформації ландшафтних систем Західного Полісся // Українське Полісся: вчора, сьогодні, завтра. – Луцьк: Надстир’я. – 1998. – С. 72-73.
5. Койнова І.Б. Оцінка інтегрального антропогенного навантаження на ландшафти з метою реалізації програми збалансованого розвитку України // Мат. міжн. наук.-практ. конф. Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку. – Рахів. – 1998. – С. 74-76.
6. Койнова І. Постекологічна освіта та її значення в попередженні дегра-даційних процесів // Екологічна освіта та виховання. – Луцьк. – 1996.- С.117-118.
7. Кукурудза С.І., Койнова І.Б. Еколого-географічні передумови природоохоронного співробітництва в Єврорегіоні Буг // Єврорегіон Буг: проблеми транскордонного співробітництва. – Київ: МОУ. – 1995.- С.133-134.
8. Кукурудза С.І., Койнова І.Б., Федунь О.В. Досвід та перспективи дослідження геосистем Шацького природного національного парку // Мат. наук.-практ. конф. Проблеми становлення та функціонування новостворених заповідників. – Гримайлів. – 1995. – С. 197.
9. Кукурудза С.І., Койнова І.Б. Особливості антропогенного навантаження на природні комплекси Шацького природного національного парку // Тези доповідей VII з’їзду Укр. географічного товариства. – Київ. – 1995.- С.119-120
10. Рожко І.М., Койнова І.Б., Федунь О.В. Можливості реабілітації хворих природними лікувальними засобами західного регіону України // Сучасна екологія і екологічна патологія людини. – Львів. – 1997.- С. 119-121.
11. Кукурудза С.І., Кіптач Ф.Я., Койнова І.Б. Гідрогенні та антропогенні чинники деградації земель західного регіону України // Современные проблемы охраны земель. – Київ:СОПС. – 1997. – Ч.2. – С. 236-237.
12. Koynova I. Same problems on the nature protection at the Shatsk National Park. Collection of science and methodical papers Internatitute Association … Lviv: . – 1995. – T.3. – p.102-105.
13. Kojnowa I. Antropopresja jako przyczyna zmiam krajobrazu Pojezierza Szackiego// Srodowisko przyrodnicze jako plaszczyzna wspolpracy transgranicnej. -Lublin: Politechnika Lubelska. -1996. -T.3. – L. 37-41.
14. Kojnowa I. Zmiany w ekosystemach lesnych w ciagu ostatnich 20 lat // Skala przeksztalcen srodowiska i polityka ekologiczna Euroregionu Bug. – Lublin: Norbertinum. – 1997. -T.15. – L. 216 – 218.
15. Kojnowa I. Strategia ochrony kluczowych ekosystemow // Skala przeksztalcen srodowiska i polityka ekologiczna Euroregionu Bug. – Lublin: Norbertinum. – 1997. – T.15. – L. 332-334.
16. Kojnowa I. Problemy ecologiczne Krajobrazu Szackiego // Czlowiek i przyroda. – 1998. – № 8-9. – L.213-217.
17. Kukurudza S., Kojnowa I. Degradacja krajobrazow oraz system wartosci ludzkich // Czlowiek i przyroda. – 1997. – № 7. – L.77-80.

АНОТАЦІЯ

Койнова І.Б. Антропогенна трансформація ландшафтних систем західної частини Волинського Полісся.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата географічних наук за спреціальністю 11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. – Львівський державний університет імені Івана Франка, Львів, 1999.
В дисертації проаналізовано різні види антропогенних навантажень на ландшафтні системи західної частини Волинського Полісся та отримані результати, що вказують на масштаби та глибину антропогенної трансформації. Удосконалена методика визначення інтегрального антропогенного навантаження на ландшафтні системи, за допомогою якої встановлена ступінь трансформованості ландшафтів. Проведено районування території щодо гостроти екологічної ситуації, на основі якого зроблені рекомендації для зменшення антропогенного впливу на ландшафтні системи, впровадження на терирорії регіону екополітики.
Ключові слова: ландшафтні системи, антропізація, види антропогенного навантаження, антропогенна трансформація, ступінь трансформованості ландшафту, екологічна ситуація.

ANNOTATION

Koуnova I.B. Antropogenic Transformation of the Landscape Systems of the Western Part of Volynske Polessia. – Manuscript.
Thesis for the Degre of Candidate of Geographical Science in speciality 11.00.11 – Constructive Geography and Wise Use of Natural Resources. – Lviv Ivan Franko State University, Lviv; 1999.
The scales and size of impact of antropogenic pressure different kinds on the landscape systems of hte western part of Volynske Polessia were investigated. The principles and methods to define the landscape systems integral antropogenic transformation have been worked out and used to define the degree of landscape transformation and resulted in division the territory in to districts concerning the ecological situation level. The basic nature protection measures concerning the landscape systems antropogenic transformation diminishing have been proposed.

Key words: landscape systems, antropization, kinds of antropogenic pressure, antropogenic transformation, degree of landscape transformation, ecological situation.

АНОТАЦИЯ

Койнова И.Б. Антропогенная трансформация ландшафтных систем западной части Волынского Полесья. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.11 – конструктивная география и рациональное исспользование природных ресурсов. – Львовский государственный университет имени Ивана Франка, Львов, 1999.
В диссертации исследованы различные виды антропогенной нагрузки на ландшафтные системы западной части Волынского Полесья и получены результаты, которые свидетельствуют о масштабах и степени антропогенной трансформации. Усовершенствована методика определения интегральной антропогенной нагрузки по семи основных видах антропогенного влияния на данную территорию: сельськохозяйственное, осушительно-меллиоративное, промышленное, транспортное, радиоактивное, селитебное, рекреационное. Для каждого из семи виделенных видов антропогенного влияния разработаны критерии интенсивности нагрузки по пятибальной шкале: от 1 бала – минимальные нагрузки, которые существенно не ухудшают общую экологическую ситуацию в ландшафтных системах, до 5 балов – нагрузки, которые приводят к необратимым трансформациям и создают катастрофическую экологическую ситуацию в геосистемах.
Методом сравнения разновременных топографических карт масштаба 1:100000 исследованы процессы антропизации ландшафтных систем на прояжении ХХ столетия путём изучения динамики изменений структуры природных и антропогенно преобразованных природный комплексов. Исследования проводились на 11 ключевых участках в разных видах ландшафтов западной части Волынского Полесья. Всего учтён 21 критерий интенсивности антропогенного влияния, с помощью которых определён средний бал нагрузки для каждого из исследованных ключевых участков.
Установлена зависимость масштабов антропизации ландшафтных систем от преобладания определенного вида антропогенных нагрузок. В западной части Волынского Полесья основной причиной антропизации ландшафтных систем стало осушение заболоченых угодий. Показатель антропизации в конце ХХ века увеличивается в направлении с северо-востока на юг. На протяжении столетия наибольшие изменения в структуре ландшафтниых систем произошли в центральной и южной части региона, где показатель антропизации увеличился в 3-4 раза. Наименьшие изменения в структуре угодий произошли в восточных и северо-западных ландшафтных системах, где показатель антропизации увеличился в 1-3 раза.
К самым существенным антропогенным нагрузкам, которые трансформируют ландшафты западной части Волынского Полесья относятся радиоактивная, мелиоративная и сельськохозяйственная. Трансформации обусловленные селитебным, промышленным, транспортным и рекреационным влиянием не имеют площадного характера и распространены локально, около основных промышленных узлов региона. Интенсивное рекреационное влияние наблюдается в Шацком ПНП.
В результате исследований построена серия картосхем, которые илюстрируют территориальное распространение и масштабы разных видов антропогенного влияния и служат основой для определения общей экологической ситуации, а также для разработки рекомендаций по уменьшению антропогенных нагрузок.
В зависимости от величины интегральной нагрузки, определён уровень антропогенной трансформации ландшафтных систем и территориям присвоена определённая степень остроты экологической ситуации. Проведено районирование западной части Волынского Полесья по остроте экологической ситуации. Оптимальная экологическая ситуация сохранилась на 6% территории; удовлетворительная – на 9%; конфликтная – на 22%; докризисная – на 17%; кризисная – на 44%. Без радиоактивного загрязнения общая экологическая ситуация в регионе была бы значительно лучше: территории с кризисной экологической ситуацией отсутствовали бы, а ландшафтные системы с оптимальной и удовлетворительной екологической ситуацией занимали бы около половины территории.
Анализ разных видов антропогенных нагрузок на западную часть Волынского Полесья в ХХ веке показал, что: интенсивная антропогенная трансформация в регионе началась в 60-ых годах, вместе с активным развитием промышленности, транспорта, осушением почв, екстенсивным ведением сельского хозяйства; в 1986 году, после радиоактивного загрязнения территории в результате аварии на ЧАЭС, площадь сильно трансформированых ландшафтных систем значительно увеличилась; в начале 90-ых годов процессы антропогенной трансформации ландшафтных систем несколько замедлились, что связано со значительными сокращениями промышленного и сельскохозяйственного производства.
Отсутствие единой экологически збалансированой системы рационального природопользования, игнорирование параметров допустимых норм нагрузок на ландшафтные системи – основные причины отрицательных изменений в регионе. В зависимости от реальной экологической ситуации, что сложилась на данное время, в дисертации предложены основные мероприятия для уменьшения антропогенной нагрузки на ландшафтные системы. Реализацию этих рекомендаций может обеспечить политика сбалансированого развития, которая должна быть индивидуальной (учитывать специфику региона) и в то же время близкой к общей концепции устойчивого развития Украины.

Ключевые слова: ландшафтные системы, антропизация, виды антропогенной нагрузки, антропогенная трансформация, степень трансформированости ландшафтов, экологическая ситуация.

Друк офсетний. Папір офсетний. Формат 60х84/16.
Замовлення № 99/5-20. Тираж 100 прим.
Друк ТзОВ “Простір М”

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020