Реферат на тему:

Внесок українських вчених у розвиток космонавтики у другій половині ХХ
ст.

План.

Становлення галузі. Огляд наукової та промислової бази.

Основні проекти . Видатні українські вчені – ракетобудівники.

Список використаної літератури.

Становлення галузі. Огляд наукової та промислової бази.

Становлення космічної галузі України почалося в 1937 році зі створення в
Харківському авіаційному інституті Харківської реактивної групи під
керівництвом Г. Проскури, що здійснила запуск великої стратосферної
ракети під Харковом.

У 1951 році за рішенням Радянського Уряду великий автомобільний завод,
що будується в Дніпропетровську, був перетворений у завод № 586 для
виробництва радянських ракет Р-1. Для реалізації проекту по створенню
ракети Р-12 з новими бойовими якостями в 1954 році на території заводу
було створене самостійне Особливе конструкторське бюро, головним
конструктором якого був призначений Михайло Янгель.

На початку 60-х років був успішно довершений період зародження
вітчизняного космічного апаратобудування. Створено могутню наукову,
матеріально-технічну і виробничу базу, здатна здійснювати розробку і
виготовлення в експлуатаційних варіантах космічної техніки різних
класів. Використання для цих запусків, що малася в ракетних військах
стратегічного призначення полігонної і командно-вимірювальної бази, що
серійно виготовлялися засобів виведення, добре підготовлених
фахівців-ракетників і спеціально створених військових частин, цілком
себе виправдало.

Розвиток ракетної промисловості на Україні диктувалося, в основному,
наявністю науково-виробничої бази на сході України (Дніпропетровськ,
Харків, Запорожжя) і виникненням нового технічного напрямку, що
забезпечує експлуатацію ракетних систем в умовах бойових підрозділів
Радянської Армії (висококиплячі компоненти палива, схема тандем, що
забезпечує укриття ракети в шахтних позиціях, автономна система
керування й ін.).

Прилади варіанта ЗКА виготовлялися з дотриманням спеціальних вимог, що
були спрямовані на забезпечення їхньої високої якості і надійності. Слід
зазначити, що, починаючи з цих перших комплектів у варіанті ЗКА, у
наступні роки колективом ПО «Комунар» була виготовлена апаратура
бортових СУ і наземного ИПЕО для всіх ракет, якими в період з 1961 р.
дотепер вироблялися всі запуски кораблів «Схід», «Схід» і «Союз» з
космонавтами на борті, а також усіх ИСЗ, що виводилися на орбіти РН
8ДО72 і її наступними модифікаціями.

У 1966 році завод № 586 був
перейменований у Південний машинобудівний завод, а конструкторське бюро
№ 586 – у конструкторське бюро “Південне”. В подальшому вони відігравали
неаби-яку роль в становленні галузі.

Основні проекти . Видатні українські вчені – ракетобудівники.

розробку і виробництво систем керування, бортової автоматики й інших
систем і приладів для космічних об’єктів і комплексів.
12 квітня 1961 року російська модифікована міжконтинентальна
балістична ракета Р-7, обладнана приладами підприємств “Комунар” і
“Арсенал”, вивела на навколоземну космічну орбіту першого в історії
людства космонавта Юрія Гагаріна.

Діяльність конструкторського бюро
“Південне” у сфері наукових досліджень почалася в 1961 році з розробки
космічних апаратів “Метеор” і “Стріла”.
У 1962 році ракета-носій
“Космос” вивела на орбіту перший супутник дніпропетровської розробки
ДС-2, а в 1967 році ракетою-носієм “Космос” на орбіту був виведений
орієнтований в атмосфері супутник “Космічна стріла”.
З
1965 року в конструкторському бюро “Південне” почалися роботи зі
створення серії малих уніфікованих супутників для проведення наукових
досліджень.

У середині 60-х років завод і конструкторське бюро “Південне” почали
розробку космічних ракет-носіїв “Циклон» на базі бойових
міжконтинентальних ракет Р-36. У 1969 році з ініціативи
конструкторського бюро “Південне” по створенню і реалізації міжнародної
космічної програми “Інтеркосмос” відбулося виведення на орбіту першого
супутника —  “Інтеркосмос-1”. У рамках
співробітництва з Французьким космічним центром років були здійснені
запуски наукових супутників серії “Ореол”, створеними конструкторським
бюро “Південне” і Южмашем.

Наприкінці 60-х років конструкторське бюро “Південне” початок розробку
автоматичних універсальних орбітальних станцій з орієнтацією на Землю і
Сонце.

Конструкторське бюро “Південне” і виробниче об’єднання “Южмаш» разом з
партнерами реалізували унікальний проекту “Морський старт” по створенню
ракетно-космічного комплексу з однойменною назвою.

Державним конструкторським бюро “Південне” у кооперації з російськими й
українськими підприємствами було створено космічний ракетний комплексу
“Дніпро” на базі міжконтинентальних балістичних ракет РС-20 (SS-18
“Сатана” по класифікації НАТО).

На конструкторській ниві працювали такі винахідники як Корольов Сергій
Павлович, якому належить розробка стратегічної ракети Р-11М з ядерною
бойовою частиною, та модифікував (Р-11ФМ) її для встановлення на
підводних човнах, Кондратюк Юрій Васильович розрахунки якого були
використані американцями для польоту і посадки на Місяці у проекті
„Аполлон”, Олександр Ігнатійович Шаргей, що розробив метод гальмування
корабля в атмосфері актуальний і до нашого часу, а також Кибальчич
Микола Іванович проект космічної капсули якого став прототипом для
сучасних космічних кораблів, Костянтин Едуардович Ціолковський що першим
висунув проект рідинно-паливних прискорювачів для виходу на земну
орбіту, а також Михайло Янгель, Володимиир Челомей, що працювали в цій
галузі. Як бачимо, внесок українських вчених у розвиток світової
космонавтики є досить солідним і багатим.

Використана література:

Ковалець І.М. Україна і космос. – К., 2002.

Космонавтика. Мала енциклопедія. – М., 1989.

Історія радянської космонавтики. – М., 1990.

Історія науки і техніки СРСР. – К., 1986.

Новітня історія. Підручник. – К., 1998.

Технічна енциклопедія. – М., 1983.

Космос сьогодні і вчора. – М., 1999.

PAGE

PAGE 8

Похожие записи