Реферат на тему:

“Внесок українських вчених

у розвиток космонавтики”

авіаційному інституті Харківської реактивної групи під керівництвом Г.
Проскури, що здійснила запуск великої стратосферної ракети під Харковом.

Уряду великий автомобільний завод, що будується в Дніпропетровську, був
перетворений у завод № 586 для виробництва радянських ракет Р-1. Для
реалізації проекту по створенню ракети Р-12 з новими бойовими якостями в
1954 році на території заводу було створене самостійне Особливе
конструкторське бюро, головним конструктором якого був призначений
Михайло Янгель. У 1966 році завод № 586 був перейменований у Південний
машинобудівний завод, а конструкторське бюро № 586 – у конструкторське
бюро “Південне”.

У 1957 році на базі бойової ракети Р-12 була створена космічна
ракета-носій “Космос”, що була в експлуатації до 1977 року.

Українські підприємства й організації “Комунар”, “Арсенал”, “Моноліт”,
Евпаторійський космічний центр брали участь у підготовці  запуску
першого штучного супутника Землі, виведеного на орбіту 4 жовтня 1957
року.

розробку і виробництво систем керування, бортової автоматики й інших
систем і приладів для космічних об’єктів і комплексів.

12 квітня 1961 року російська модифікована міжконтинентальна балістична
ракета Р-7, обладнана приладами підприємств “Комунар” і “Арсенал”,
вивела на навколоземну космічну орбіту першого в історії людства
космонавта Юрія Гагаріна.

Діяльність конструкторського бюро “Південне” у сфері наукових досліджень
почалася в 1961 році з розробки космічних апаратів “Метеор” і “Стріла”.

У 1962 році ракета-носій “Космос” вивела на орбіту перший супутник
дніпропетровської розробки ДС-2, а в 1967 році ракетою-носієм “Космос”
на орбіту був виведений орієнтований в атмосфері супутник “Космічна
стріла”.

З 1965 року в конструкторському бюро “Південне” почалися роботи зі
створення серії малих уніфікованих супутників для проведення наукових
досліджень.

У середині 60-х років завод і конструкторське бюро “Південне” почали
розробку космічних ракет-носіїв “Циклон» на базі бойових
міжконтинентальних ракет Р-36.

У 1969 році з ініціативи конструкторського бюро “Південне” по створенню
і реалізації міжнародної космічної програми “Інтеркосмос” відбулося
виведення на орбіту першого супутника —  “Інтеркосмос-1”.

У рамках співробітництва з Французьким космічним центром протягом
1971-1982 років були здійснені запуски наукових супутників серії
“Ореол”, створеними конструкторським бюро “Південне” і Южмашем.

На початку 70-х років конструкторське бюро “Південне” початок розробку
автоматичних універсальних орбітальних станцій з орієнтацією на Землю і
Сонце.

Фахівцями конструкторського бюро “Південне” була зроблена технічна
допомога Індійської організації космічних досліджень під час розробки і
запусків у 1975-1979 роках індійських супутників “Ариабхата” і
“Бхаскара”.

У 1976 році в конструкторському бюро “Південне” під керівництвом
Володимира Уткіна почалися роботи зі створення космічного ракетного
комплексу “Зеніт”, розробка й іспити якого продовжувалися протягом 10
років.

На початку 80-х років почалися роботи з запусків космічних апаратів
серії “Океан” для дистанційного зондування і дослідження Світового
океану.

Для реалізації космічної діяльності в незалежній Україні в 1992 році був
створений спеціальний орган виконавчої влади Національне космічне
агентство України.

Через два роки була прийнята перша Державна космічна програма України на
1993-1997 роки.

У нових умовах успішно почалися розвиток і розробка нових космічних
проектів і програм.

У 1995 році Державне конструкторське бюро “Південне” і виробниче
об’єднання “Южмаш» разом з партнерами зі США, Росії і Норвегії почали
реалізацію унікального проекту “Морський старт” по створенню
ракетно-космічного комплексу з однойменною назвою.

У тому ж році з космодрому Плесецк ракета-носій “Циклон-3” зробила
запуск на орбіту першого супутника під юрисдикцією України “Сич-1”.

У 1996 році були створені Інститут космічних досліджень і Національний
центр керування й іспиту космічних засобів у місті Євпаторія.

На черговій сесії Верховної Ради України в 1996 році був прийнятий Закон
України “Про космічну діяльність”.

У 1997 році Державне конструкторське бюро “Південне” у кооперації з
російськими й українськими підприємствами почали створення космічного
ракетного комплексу “Дніпро” на базі міжконтинентальних балістичних
ракет РС-20 (SS-18 “Сатана” по класифікації НАТО).

У рамках розвитку міжнародного співробітництва в листопаду 1997 року
відбувся політ першого космонавта-дослідника незалежної України Леоніда
Каденюка в складі екіпажа американського космічного корабля «Колумбія»
місії STS –87.

З метою підвищення ефективності космічної діяльності України в 1998 році
в сферу керування Національного космічного агентства були передані
підприємства й установи космічної галузі.

програм.

У березні 1999 року відбувся перший запуск ракети-носія “Зеніт-3SL” по
програмі “Морський старт”, коли на орбіту був виведений макет супутника.
У жовтні ракета-носій “Зеніт-3SL” здійснила перший комерційний запуск із
плавучого космодрому і вивела на геостаціонарну орбіту американський
супутник зв’язку Direc TV — 1R.

У квітні 1999 року був реалізований перший запуск ракети-носія “Дніпро”,
що вивів на орбіту англійський супутник “Уосат-12”.

У липні 1999 року ракета-носій “Зеніт-2” запустила на орбіту
україно-російський супутник дистанційного зондування Землі “Про”.

Запуск ракетою-носієм “Зеніт-3SL” американського супутника PanAmSat-9 по
програмі “Морський старт” відбувся в липні 2000 року.

У вересні 2000 року ракета-носій “Дніпро-1” успішно запустила п’ять
іноземних невеликих супутників: “Саудисат-1A” і “Саудисат-1Б, що
належать Саудівської Аравії, італійські “Унисат” і “Мегсат”, і
малайзійський супутник “Тиунгсат”.

У 2001 році були здійснені шість пусків українських ракет-носіїв
Зеніт-2, Зеніт-3SL, Циклон-2, Циклон-3. Виведені на орбіти 15 космічних
апаратів, одним із яких був україно-російський космічний апарат
“АУОС-СМ-КФ”, призначений для реалізації програми дослідження сонячної
активності в рамках спільного україно-російського проекту “КОРОНАС».

15 червня 2002 року був здійснений останній до цього часу пуск РН
«Зеніт-3SL». Був виведений на орбіту космічний апарат «Galaxy IIIC».

24 жовтня 2002 року Верховна Рада України прийняла Третю
Загальнодержавну (Національну) космічну програму України на 2003-2007
роки.

20 грудня 2002 року конверсійна ракета-носій «Дніпро» вивела на орбіту
шість космічних апаратів закордонних замовників.

Як бачимо, внесок українських вчених у розвиток світової космонавтики є
досить солідним і багатим.

Використана література:

Ковалець І.М. Україна і космос. – К., 2002.

Космонавтика. Мала енциклопедія. – М., 1989.

PAGE

PAGE 6

Похожие записи