.

Україна – космічна держава (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
317 22056
Скачать документ

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

“УКРАЇНА – КОСМІЧНА ДЕРЖАВА”

Україна і космос – нероздільні. Зв’язок цей міцно встановився на зорі
космонавтики, і витравити його зараз просто неможливо. Українське
походження мали такі творці теорії польотів у світовому просторі, як
Костянтин Ціолковський (до речі, повне прізвище Циолковський-Наливайко),
Микола Кибальчич, Юрій Кондратюк.

У Київському політехнічному свого часу вчилися Сергій Корольов і
Володимир Челомей (конструктор відомої ракети-носія “Протон”). Ракетна
техніка взагалі пішла, до речі кажучи, із просторів “неньки”: перші у
світі бойові ракети (після китайських дослідів, що канули в Лєту, до
н.е.) створив нащадок українських козаків генерал-лейтенант Олександр
Засядько, він же організував у російській армії першу ракетну роту. А
іменами Янгеля і, пізніше, Уткіна (генеральних конструкторів КБ
“Південне” у Дніпропетровську, творців серії балістичних ракет,
включаючи “Сатану” і “Скальпель”) на Заході починаючи з 50-х рр. лякали
діточок. 

В останні роки діяльність у цій галузі дещо уповільнилась, але, як
вважають у Національному космічному агентстві України (НКАУ), зараз
Україна виходить на новий виток в освоєнні космосу. 

Сьогодні НКАУ координує роботу більш ніж 40 підприємств – у тому числі
таких гігантів, як “Південмаш”, де виробляються ракети-носії, КБ
“Південне” ім. М.Янгеля, де вони проектуються, підприємства “Комунар”,
“Хартрон”, “Укркосмос”, “Обрій”, “Київський радіозавод”, мережа
науково-дослідних центрів і інститутів. Всі вони зосереджені в шести
географічних пунктах – Києві, Дніпропетровську, Харкові, Львові,
Чернігові і Криму. Для керування супутниками в Україні також створений
єдиний наземний автоматизований комплекс керування (НАКК), що включає
центри керування польотами космічних апаратів, прийому наукової
інформації, її опрацювання, контролю навігаційного поля і космічного
простору. 

Основна продукція, якою можуть похвалитися українські виробники – це в
першу чергу ракети-носії, що доставляють супутники на орбіту. Їхній
спектр широкий – від “космічного пікапа” типу “Циклон-3”, що бере на
борт 600 кг вантажу, до “ваговика” “Зеніт-3SL”, що витягає за межі
планети добрих шість тонн. Зараз йдуть роботи над створенням потужної
ракети-носія “Циклон-4” із високоточною системою керування і збільшеного
запасу палива, із наступного року їх планується запускати по 6 одиниць у
рік. 

Новий напрямок – використання переустаткованих міжконтинентальних
балістичних ракет РС-20 (більше відомих під натовською класифікацією як
SS-18 “Сатана”). У цьому проекті, що одержав назву “Дніпро”, Україна
тісно співробітничає з Росією. Спочатку фігурував у цій програмі і
Казахстан – але лише на правах власника космодрому Байконур, що нині
орендують усе ті ж росіяни (так що, зустрівши в літературі згадування
про казахів-учасників, не вірте очам своїм). Перша модель – “Дніпро-1”
(маса корисного навантаження 3,5 тонн) – вже здійснила два виводи на
орбіту супутників, а дебютний запуск “Дніпро-М” із вантажопідйомністю 5
тонн запланований на 2003 рік

Цікавий той факт, що українська космічна галузь спроможна виготовляти
далеко не лише транспорт – ракети-носії. Якщо авіаційне бортове
устаткування вітчизняного виробництва не завжди відповідає міжнародним
нормам, то в космосі – інша картина, і досвід у наших виробників уже є. 

Україна спроможна виготовляти устаткування для потреб космосу. Так,
покладене на нас завдання по розробці і виробництву систем керування
космічними апаратами “Компарус” для МКС (міжнародна космічна станція)
“Альфа” виконали на сто відсотків. Апаратура радіоуправління (вона являє
собою чотирьохконтейнерний варіант, два з яких – наші, а два контейнери
– російські) зараз відмінно діє в службових модулях МКС “Зоря” і “Зірка”
безпосередньо на орбіті. Українські підприємства мають потужний
потенціал у розробці і виробництві найсучаснішої продукції для космосу,
і готові виконувати подібні замовлення, але, усе впирається в кошти. При
належному фінансуванні українці спроможні забезпечити космічну галузь
високоякісними бортовими і наземними системами керування, апаратурою
командних радіоліній і радіотехнічних систем для супутників. 

Загалом, Україна може бути супердержавою, принаймні в космосі. Тільки їй
потрібні для цього гроші. 

Те, що космічний простір набуває для землян не тільки нав’язливий
відтінок комерції, але і щосили політизується, Україна відчуває на собі
як ніхто. Політ Леоніда Каденюка, першого українського космонавта, став
не більш ніж рекламним трюком. Наші друзі з мису Канаверал показали:
мовляв, ми не тільки визнаємо Київ у космосі – ми активно з ним
співробітничаємо. На цьому хвалене співробітництво, власне, і
закінчилося – Україна не бере сьогодні участі в жодній з американських
наукових космічних програм, утім, як і європейських. Запуск супутників
під американським та іншими прапорами українськими ракетами –
стовідсотковий бізнес, не більш. “Дешева доставка вашого вантажу на
орбіту, точно й у зазначений термін!” – от гасло цієї спільної
діяльності, ні про яку науку, зрозуміло, не йдеться. Запускаючи іноземні
супутники, українські спеціалісти навіть докладно не знають, що там за
начинка, для яких цілей. Та це і не повинно хвилювати – проїзд
оплачений! 

Говорячи про міжнародне співробітництво, НКАУ згадує насамперед свої
проекти “Морський старт” і “Старт із пустелі”. Обидва, що зрозуміло з
назви, належать до сфери так званих “пускових послуг”, і до освоєння
космічного простору і наукових досліджень відношення не мають, хоча і
дуже цікаві з технічної точки зору. Участь у розробках американської
компанії “Боїнг” і норвезької “Кварнер” надають їм незабутній присмак
комерції. Хоча і від цього, зрозуміло, нікуди не дітися. 

Дійсно ж серйозний шлях України в космос очевидний – або з Росією, або…
з Китаєм, або ж (що, очевидно, найбільше реально і раціонально) з обома
разом. З приводу російських партнерів питань не виникає – наші виробники
(наприклад, керівники того ж “Київприладу”) відзначають, що практично
всі розробки проводяться “наполовину” із росіянами. А з Китаєм сьогодні
ми дуже дружимо в авіаційній сфері, але вже зараз йдуть розмови і про
поширення цієї дружби за межі стратосфери. Передумови очевидні: Пекін
прагне в космос (за останніми даними, зараз готується перша група
китайських космонавтів), а Україні потрібні кошти і надійні партнери, що
мають намір реально співробітничати, а не запрошувати на другорядні ролі
в рекламних шоу з умовою: “Ти лети, але нічого не чіпай”. 

Зовсім неспроста сьогодні НКАУ пропонує достроково прийняти нову
Національну космічну програму, що вступила б у дію в 2002 році (на
період до 2006 року), і яку Верховна Рада повинна розглядати вже цього
року. Адже та, що нині чинна, за якою наша космонавтика живе з 1998
року, розрахована на період до 2003-го – тобто начебто б поспішати нема
чого. Проте, як вважають у космічному відомстві, сьогодні до освоєння
Всесвіту висуваються взагалі інші вимоги, ніж три роки тому. Зміст
подібних змін дуже прозаїчний: із зрозумілих причин різко скорочений
обсяг військових замовлень, на яких традиційно будувалася галузь ще з
радянських часів (здається, у 1998 році можна було передбачити подібний
нюанс), і щосили йде комерціалізація космосу. 

Крім виконання замовлень вітчизняних і іноземних клієнтів, підприємства
космічної галузі мають сьогодні стратегічне завдання – максимальне
використання своїх суперсучасних технологій для більш “приземлених”
сфер: виробництва товарів і послуг для пересічного споживача. Саме це
диктує і нещодавно прийнятий указ Президента “Про використання космічних
технологій для інноваційного розвитку держави”. Цій новоявленій
стратегії буде присвячена і виставка “Космічні технології — на службу
суспільству”, яку планується провести наприкінці літа в Києві. Варто
додати, що “приземленням космосу” убивається, за задумом, відразу
декілька зайців: зберігається потенціал підприємств, останні заробляють
собі кошти самі, створюються нові робочі місця, плюс державі приємно –
створюється конкуренція імпортним товарам. 

Використана література:

Космос і Україна. – К., 2001.

Енциклопедія авіації та космонавтики. – М., 1992.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020