Реферат
на тему:
“Марс. Останні дослідження”
Сама досліджувана зараз планети, на якій ведуться пошуки, – Марс, але
не усі вчені погоджуються з тим, що на ній можуть існувати які – те
форми життя, деякі вважають Марса ненаселеним. З обліком цього
зупинимося на цій планеті подробней. Аргументи проти життя на Марсі
переконливі і добре відомі, приведемо деякі.
Температура.
Середня температура майже -550С (на Землі + 150С). температура всієї
планети може упасти до світанку до -800С. У середині марсіанського літа
біля екватора температура склала +300С, але, можливо, у деяких областях
поверхня ніколи не нагрівається до 00С.
Атмосфера.
Як показали польоти “Маринеров”, загальний тиск лежить в області 3 – 7
мб (на Землі 1000 мб). При цьому тиску вода буде швидко випаровуватися
при низьких температурах. Атмосфера містить невелику кількість азоту й
аргону, але головна маса – вуглекислота, що повиннео благоприятствовать
фотосинтезу; але ще менше в марсіанській атмосфері кисню. Правда, багато
рослин можуть жити і без нього, але для більшості земних він необхідний.
Вода.
Спостерігаючи полярні шапки, астрономи зробили висновок, що вони
складаються з води. Вважалося, що вони можуть складатися з твердої
вуглекислоти (сухого льоду). В атмосфері не раз спостерігалися хмари
різних типів, по – видимому, що складаються з крижаних кристалів
(взагалі утворення хмар на Марсі – рідкість. Спектроскопически недавно
була виявлена вода, але вологість там повинна бути дуже низкою. Це може
вказувати на змочування ґрунту вологою атмосфери, хоча таке явище буває
дуже рідко. Не видно руху рідкої води по планеті, хоча переміщення води
від полюса до полюса дійсно відбувається (у міру танення південної
полярної шапки північна наростає).
Ультрафіолетове випромінювання.
Практично все ультрафіолетове випромінювання Сонця проникає крізь
розріджену атмосферу до поверхні планети, що згубно впливає на все живе
(на земне, принаймні). Рівень космічного випромінювання вище, ніж на
Землі, але по більшості розрахунків він не небезпечний для життя.
Проте клімат Марса, атмосфера віддалено аналогічні земними. Ця планета
вільна від зараження речовинами земного походження. Тому виявлення життя
на ній найбільше ймовірно.
Цікаві спостереження.
Не дивлячись на всі ці доводи, ряд спостережень промовляє на користь
життя на Марсі настільки переконливо, що не можна не згадати про них.
Приведемо деякі з них.
Ділянки марсіанської поверхні, що учені називають морями, виявляють всі
ознаки життя: під час марсіанської зими вони чи тьмяніють майже
зникають, а з настанням весни полярні шапки починають відступати, і тоді
“моря” негайно починають сутеніти; це потемніння просувається до
екватора, тоді як полярна шапка відступає до полюса. Важко придумати
цьому явищу інше пояснення, крім того, що потемніння викликається
вологою, що виникла при таненні полярної шапки.
Поступове просування потемніння від краю полярної шапки до екватора
відбувається з постійною швидкістю, однакової щорічно. У середньому
фронт потемніння рухається до екватора зі швидкістю 35 км / доба. Саме
по собі це неймовірно, оскільки швидкість вітру на поверхні Марса (рух
жовтих пилових хмар) досягає 48 – 200 км / година і для нього типова
форма гігантських циклонів. Усе це виглядає аномалією, якщо вважати, що
потемніння ґрунту обумовлене переносом вологи з полярних шапок
атмосферними плинами. У всякому разі, фізичні теорії, що висувалися
дотепер для пояснення цього явища, були відкинуті.
Іноді марсіанські “моря” покриваються шаром жовтого пилу, але через
кілька днів з’являються знову. Якщо вони складаються з марсіанських
організмів, ці організми чи повинні прорости крізь пил, чи “стряхнути”
її із себе. Разюча “ щільність” марсіанських “морів” порівняно з
навколишніми їх так називаними “пустелями”. Якщо “моря” так добре
фотографуються крізь червоний фільтр, то, виходить, вони складаються з
організмів, що покривають ґрунт суцільним шаром (аналогічне
спостереження наших пустель з літака з висоти, такий, щоб окремих рослин
не можна було розрізнити).
У марсіанських “морях” і “пустелях” іноді швидкі, що відбуваються
протягом декількох років зміни. Так, у 1953 р. з’явилася темна область
величиною з Францію (Лаоконов вузол). Вона з’явилася там, де в 1948 р.
була пустеля. Якщо така навала на “пустелю” зробили марсіанські рослини,
то вони, мабуть, не просто існують. Це спостереження так разюче, що
можна подумати про Марсіанський розум, що відвоював для себе частина
“пустелі” за допомогою агротехніки. Зроблені апаратами “Маринер” знімки
показують, що в областях, називаних астрономами “морями”, кратери
розташовані найбільше густо. Так чи інакше – імовірно, що життя могло
зародитися на дні кратерів і потім перейти на височині між ними. У дуже
гарних умовах видимості марсіанські “моря” дійсно розпадаються на безліч
дрібних деталей, але в нас немає основ вважати, що зараз життя
обмежується дном марсіанських кратерів, тому що “моря” занадто великі
для такого пояснення.
Не дуже давно була висунута гіпотеза (І. С. Шкловським) про те, що
супутники Марса можуть бути штучними. Вони рухаються по майже круговим,
екваторіальної орбіта, і в цьому змісті вони відрізняються від природних
супутників будь-якої іншої планети Сонячної системи. Вони знаходяться на
близькій відстані від Марса і по величині дуже невеликі (близько 16 і 8
кілометрів у діаметрі). Як видно, їхня відбивна здатність більше, ніж у
Місяця. Прискорення при русі одного із супутників відбувається таким
чином, що їсти підставу допустити, що супутники представляють порожню
сферу.
На поверхні Марса іноді спостерігаються дуже яскраві світлові спалахи.
Іноді вони продовжуються по 5 хвилин, а слідом за цим виникає біла
хмара, що розширюється. У деяких учених склалося враження, що з 1938
року – першого відомого такого випадку – така подія повторювалася 10 –
12 разів. Яскравість спалаху еквівалентна яскравості вибуху водневої
бомби. Такий яскравий блакитнувато – біле світло навряд чи може бути
вулканічним, а зривши упалого метеорита не міг би продовжуватися так
довго. Але в той же час навряд чи це термоядерний вибух. Чи є так
називані спалахи на поверхні Марса чи феноменів яким – те продуктом
розуму? Для відповіді на це питання треба буде досліджувати Марс
безпосередньо.
Канали. Ці утворення на Марсі довго були предметом суперечки як можливий
доказ розумного життя. У цієї замкнутої мережі ліній, що стає видимої
при сприятливих умовах у нашій атмосфері і на поверхні Марса, повинне
бути пояснення. Перша особливість у тім, що це замкнута мережа, у якої
лише далеко не всі лінії попросту обриваються в “пустелях”, не
приєднуючи ні до чого іншому. Друга – у тім, що лінії сітки
перетинаються в темних плямах, названих оазисами. На Місяці немає нічого
схожого. І ця мережа несхожа на лінії чи скидання тріщини між кратерами
(метеоритними) на поверхні Землі. Але міста на дні кратерів напевно
будуть з’єднані мережею комунікацій, включаючи підземну зрошувальну
систему, уздовж якого розташовуються ”ферми” (цим, може бути,
порозумівається ширина каналів – до 30 – 50 кілометрів). Зараз можна
сказати, що сірі лінії, що спостерігалися на Марсі, незвичайно
правильної геометричної форми – результат складної і недостатньо
дослідженої оптичної ілюзії, що виникає при спостереженні планети, а
також при фотографуванні в слабкі чи телескопи при поганій якості
зображення. На знімках, отриманих з космічних станцій, сітка “каналів”
на Марсі отсутствует, проте окремі квазилинейные природні утворення
існують. Але серед них великі не мають досить правильної форми, а дрібні
ні при яких умовах не могли бути замічені з Землі.
Отже, ми маємо складну мережу каналів, сезонні зміни фарбування,
супутники, яскраві світлові спалахи, за яких випливають білі хмари.
Найпростіше пояснення цьому – на Марсі є життя, принаймні могла б бути.
Виходячи з вище сказаного і з огляду на останні дані, можна припустити,
що там, можливо, є і розум. Ця можливість достатня велика, щоб
виправдати всякі зусилля для досягнення Марса і дослідження його
поверхні.
Одвічне питання “Чи є життя на Марсі?” вже не актуальне – на червоній
планеті воно є. Там живуть мікроби, і то з Землі, спроможні вижити
навіть у неземних умовах. Найпевніше, мікроорганізми потрапили на Марс
разом із космічними апаратами. Більшість мікробів гине в космосі, але,
як виявилося, не всі.
Що на Марсі колись могло бути життя, – теж науково доведений факт.
Щоправда це були найпростіші організми, а древній Марс нагадував собою
Землю в часи, коли в її океанах зароджувалося життя. Таке відкриття НАСА
стало найважливішим за майже сорокап’ятирічну історію переважно
невдалого дослідження Марса: з 30 марсіанських місій тільки 10 були
радше вдалими, ніж навпаки… У 60-70-х роках більшість радянських та
американських апаратів через технічні проблеми до Марса просто не
долітали, а рештою земляни часто назавжди втрачали зв’язок. Саме вони й
могли занести на червону планету земні мікроби.
За останні роки на Марс посилали декілька апаратів, однак, тільки в
січні через посередництво марсоходів Spirit та Opportunity науковці
змогли, так би мовити, торкнутися планети. Опинившись по різні її боки,
Spirit, демонструючи рекордні швидкості, фотографував поверхню, а
Opportunity досліджував грунт. Це відкриття означає, що Марс був колись
теплою, вологою, гостинною для живих організмів планетою, і тут була
атмосфера. На думку науковців, зміни клімату деякою мірою пов’язані зі
зміною вісі Марса. Можливо, 3 мільярди років тому сталася катострофа,
яка повністю змінила клімат планети. Відтоді життя на Землі та Марсі
розвивалося по-різному: у нас воно прогресувало, а на сусідній планеті,
яка втрачала атмосферу й магнітне поле, космічні промені нищили все
живе. Чи не показовий це приклад для всіх землян? Для науковців же Марс
– як знахідка, котра допоможе зрозуміти історію формування Землі і
спрогнозувати її майбутнє.
Місцевість, де зараз перебуває Opportunity, була колись береговою лінією
солоного моря. На Землі схожі рельєфні утворення трапляються в
океанічних шельфах та пустелях, які на попередньому етапі історії були
морським дном.
Але не слід поспішати з висновком, що води на Марсі зараз немає.
Атмосферний тиск тут у 160 разів нижчий за земний – вода в таких умовах
частково випаровується, а частково перетворюється на кригу. І саме під
кригою ізольована від атмосфери вода може довгий час існувати і текти.
Знайти воду на Марсі – наступна мета вчених. А за років 15 планується
доставити перші зразки марсіанського грунту на Землю.
Для астрологів планета імені римського бога війни завжди була пов’язана
з катастрофами та битвами. Тому, на їхню думку, наближення Марса до
Землі свідчить про наближення руйнівних війн. Торішня ж відстань між
Марсом та Землею була найменшою за останні 73 тисячі літ. 1971-й, 1986-й
і 2003-й роки, коли спостерігалися останні три наближення, для
космонавтики стали справді трагічними. 71-го загинув екіпаж “Союзу-11”,
86-го на старті вибухнув космічний корабель “Челенджер”, а незадовго до
третього протистояння загинув екіпаж “Коламбії”…
Марс лишив нам іще вдосталь загадок, та хіба цікаво було б жити, знаючи
все про всіх у Всесвіті?..
Після двох тижнів перебування на Марсі марсоход «Спірит» розпочав
наукові дослідження. Сьогодні Земля дізналася про перші результати
дослідження грунту Марса за допомогою спектрографів і мікроскопів.
Вже в перші дні після посадки марсохода вчені були здивовані незвичайною
реакцією верхнього шару поверхні на навантаження.
Марсіанський грунт на місці посадки апарату змістився і утворив зморшки
на зразок ковзаючого по підлозі килима, що і дало назву цьому феномену –
«чарівний килим».
Після початку роботи апарату на них чекав черговий сюрприз. Після досить
сильного натиску пластини спектрографа на ділянку грунту, що
досліджувалася, апарат практично не залишив сліду. Ці два випадки можуть
пояснюватися тим, що шар грунту на Марсі дуже тонкий, а найдрібніші
частинки грунту міцно скріплені між собою солями хлора і сірки, що
утворилися в процесі випаровування води.
Дослідження показали, що хімічний склад марсіанського грунту сильно
відрізняється від земного. Марсіанський грунт містить значну кількість
заліза, кремнію, хлора і сірки. Несподіванкою стало і виявлення на
поверхні мінералу під назвою «олівін». На Землі цей мінерал складає
основу земної кори, і практично не зустрічається на поверхні.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
