Поява комет, здається, спостерігалася споконвічно. Давні люди пов’язували проходження комети небом із якими-небудь природними катаклізмами або зі смертю кого-небудь із родичів
Комети як небесні тіла цікавлять не тільки астрономів, але й фізиків, хіміків, біологів, істориків. Такий інтерес до комет зумовлений недостатньою їхньою вивченістю. Для їхнього дослідження потрібні вельми дорогі проекти. Загадкові комети, наприклад, “підказали” ученим про існування сонячного вітру, вони можуть дати цінну інформацію про виникнення галактик тощо.
Комети – своєрідні космічні айсберги, що не містять вільного водню, складаються із заморожених газів складної хімічної будови, водяного льоду і тугоплавкої мінеральної речовини у вигляді пилу й більших фрагментів і розташовуються навколо Сонячної системи у хмарі Оорта. Щорічно відкривають 5-7 нових комет і один раз на 2-3 роки спостерігається проходження яскравої “хвостатої” комети в Сонячній системі.
Якщо звернутися до історії, то перші згадки про комети датуються 2296 р. до н. є. Рух комети у сузір’ях ретельно спостерігався давніми китайськими астрономами. Небо уявлялося їм величезною країною, де яскраві планети були правителями, а зорі — органами влади. Тому комету, яка рухалася небом, давні астрономи вважали гінцем, що доставляє депеші. Будь-яка подія на зоряному небі сприймалася як указ небесного імператора жителям Землі, що доставляється кометою-гінцем.
Давні греки в будь-якій кометі, що пролітала небом, бачили голову з розпущеним волоссям, звідси й виникла назва цього явища, тому що слово “комета” утворене від давньогрецького “кометіс”, що в перекладі означає “волосатий”. Як уже згадувалося, давні люди панічно боялися комет, їхню появу вважали пророкуванням мору, голоду, стихійних лих тощо. Комет боялися тому, що не могли знайти досить зрозумілого й логічного пояснення цього явища. Звідси виникли численні міфи про комети.
Першим науково обґрунтувати явище спробував Аристотель. Не помічаючи жодної закономірності в появі й русі комет, він запропонував вважати їх займистими атмосферними випаровуваннями. Думка Аристотеля стала загальновизнаною. Однак римський учений Сенека спробував спростувати вчення Аристотеля. Він писав, що “комета має власне місце між небесними тілами… вона описує свій шлях і не гасне, а тільки віддаляється”. Але його проникливе припущення визнали абсурдним, тому що авторитет Аристотеля був занадто високим.
Але через невизначеність, відсутність єдиної думки і пояснення цього феномену люди ще довго продовжували вважати їх чимось надприродним, у яскравих образах комет бачили вогненні мечі, криваві хрести, палаючі кинджали, драконів, відрубані голови. Враження від їхньої появи були настільки сильними, що забобонам піддавалися навіть освічені люди. Наприклад, відомий математик Бернуллі стверджував, що хвіст комети є знаменням гніву Божого.
В епоху середньовіччя знову відродився науковий інтерес до цього явища. Один з видатних астрономів тієї епохи Регіомонтан регулярно вів спостереження за небесними світилами і згодом він першим описав траєкторію руху й напрямку хвоста комети. У XVI столітті астроном Апіан, проводячи схожі спостереження, дійшов висновку, що хвіст комети завжди спрямований у протилежний від Сонця бік.
Трохи пізніше датський астроном Тіхо Браге, спостерігаючи за рухом комет (із найвищої для того часу точністю), спростував вчення Аристотеля, він довів, що комети являють собою не атмосферні випаровування, а це небесні тіла, що знаходяться далі від Місяця. Поряд з норою науковою інформацією, що надходила від астрономів, забобони продовжували панувати й поступатися своїми позиціями не збиралися.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
