РОМЕНСЬКА ФОРТЕЦЯ ХVІІ — ХVIII СТОЛІТТЬ

м.Ромни Сумської обл.

Відома з 1604 року, коли Ромни (Ромен) разом із розлогими теренами
Посулля захопили князі Корибут-Вишневецькі. У польських актах 1618 року
значаться Старі й Нові Ромни. На думку О.Лазаревського, Старі Ромни були
укріпленим поселенням на городищі давньоруського Ромна (вперше згаданого
в „Повчанні» Володимира Мономаха своїм дітям під 1096 роком, у якому
розповідається про виправу князя проти половців), а Нові Ромни були
передмістям.

Хоч Ромни як населений пункт вряди-годи згадуються в документах ХV-ХVІ
століть, але про тогочасні укріплення достеменних відомостей немає.
Можна гадати, що вони були традиційними — дерев’яно-земляними.

Дводільна фортеця, збудована за часів Михайла Вишневецького, складалася
з невеликої цитаделі — замку і загальноміських укріплень бастіонної
системи, полігональних обрисів у плані, з шістьма бастіонами. Такою
показана структура укріплень міста на мапах Г-Л. де Боплана середини
XVII століття.

Прямокутний у плані з чотирма наріжними вежами замок займав вузький
мисоподібний останець високого правого берега Сули, де в Х-ХІІІ
століттях містився дитинець. Довжина замку досягла 250 метрів, ширина —
від 50 до 100 метрів; на північному заході він сполучався вузьким
перешийком з плато. Тут-таки була надбрамна вежа. Укріплення складалися
із земляного валу й частоколу. На кутах, крім веж, замок, можливо, мав
ще й невеликі земляні бастіони. Через ворота в східному пряслі валу
можна було дістатися Сули. Від замку йшли переважно до річки численні
підземні хідники („тайники», потерни, „слухи»). У середині XVIII
століття в цих підземеллях переховувався ватажок повстанських загонів
Семен Гаркуша. Згадані елементи давньої фортифікації досі не
досліджувалися.

У 1632-1633 роках навколо Роменської фортеці розгорталися події
російсько-польської війни: її здобули московські війська під командою
воєводи Шеїна. Наступного року фортецю повернуто Речі Посполитій. При
цьому місто й фортеця були так поруйновані, що їх довелося „осаживать
вновь». Мсріплення відбудовано, коли Ромнами володів Адам Казановський.
1644 року місто захопив князь Ярема (Ієремія) Вишневецький (1612-1651
рр.).

ae

z

??????????

я район нової забудови — Пригородок на східних схилах плато й частково
на надзаплавній терасі. У середині століття для захисту Пригородка з
півдня та півночі споруджено земляні вали з двома дерев’яними брамами.

У другій половині цього ж століття у зв’язку зі складними перипетіями
військово-політичної боротьби в Гетьманщині фортеця поступово занепала,
досить архаїчні вже па ті часи укріплення не модернізувалися. Їх не раз
руйнували: 1663 року місто захопив і сплюндрував польський загін
полковника Тележинського, а через п’ять років те саме зробили московські
стрільці князя Ромодановського. Та найбільших нищень фортеця зазнала під
час Північної війни 1700- 1721 років.

18 листопада 1708 року в Ромнах у районі теперішньої Базарної площі
розмістилася штаб-квартира Карла XII, тимчасом як основні
украінсько-шведські військові сили дислокувалися поблизу Гадяча. Це
стало приводом для підступної каральної акції Петра І. У середині грудня
частина московської армії рушила на Гадяч. Довідавшись про це, 16 грудня
Карл XII виїхав з Ромен до свого війська. Через два дні російський
корпус під командою генерала Алларта, не зустрічаючи опору, зайняв Ромни
і вчинив там криваву різанину. Згадка про неї є в Шевченковій містерії
„Великий льох»:

Сулу в Ромні загатила

Тілько старшинами

Козацькими…

Згодом укріплення Ромен відбудовано. Насамперед реконструйовано
загальноміську лінію укріплень: вона перетворилася на кронверк у формі
неправильного шестикутника з п’ятьма п’ятикутними в плані бастіонами й
одним чотирикутним. Бастіони містилися на кутах фортеці і вздовж
західного фронту, де з напільної сторони, не було природних перешкод.
Ширину сухого рову доведено до 10-12 метрів, профіль валу — до
нормативного, на вершині валу лишився дубовий частокіл. Фортеця мала
чотири дерев’яні надбрамні вежі із звідними мостами через рів:
Пригородську, Монастирську, Микільську, Житянську. Характерно, що замок
тоді вже не був цитаделлю, тож територію почали використовувати під
гамазеї, цейхгаузи тощо.

У другій половині XVIII століття Роменська фортеця втратила своє
стратегічне значення і потроху руйнувалася. У 1770-х роках розвалено
надбрамні вежі, з 1785 — фортечні вали почали розкопувати для
виварювання селітри. У зв’язку з переплануванням міста на засадах
класицистичної регулярності в першій половині XIX століття всі лінії
укріплень було знесено. Трасування їх можна простежити по сучасних
вулицях: уздовж колишнього північного валу Пригородка тепер пролягають
Червоний спуск і провулок Комарова, а по трасі загальноміських укріплень
— вулиця Пушкіна і частково — Леніна. А замок зберігся у вигляді
невеликого городища на південь від Базарної площі, з крутими схилами й
без жодних ознак валів чи бастіонів. Це городище як дитинець
давньоруського Ромна включено до загальнодержавного реєстру пам’яток
археології.

Похожие записи