ПЛОЩА ЗГОДИ В ПАРИЖІ

Площа Згоди (Пляс де ла Конкорд), безумовно, є однією з найкрасивіших
площ у світі. Споруджувати її задумав Людовік XV, щоб не відстати від
свого діда Людовіка XIV. Проте часи вже були не ті. Над абсолютистським
режимом насувалася глибока криза. Та й будувати такі ансамблі, як
Версаль, королеві було вже не під силу. Проте життя конче потребувало
упорядкування паризького центру.

У 1753 р. було оголошено конкурс на спорудження площі Людовіка XV.
Переможцем конкурсу вийшов видатний французький архітектор Жак Анж
Габріель (1699-1782), один з основоположників класицизму XVIII ст. Площа
Згоди (спочатку вона називалася площею Людовіка XV) має форму
прямокутника зі скошеними кутами, розміри якого 245*140 м. Спочатку
площу оточували рови з балюстрадою, а в центрі стояв кінний монумент
Людовіка XV (робота скульптора Жирардона). Після французької буржуазної
революції монумент знесли, рови засипали, а в центрі площі поставили
великий обеліск, привезений за часів Наполеона І з Луксорського храму в
Єгипті. Згодом було споруджено фонтани, а замість караулень, що стояли
навколо площі, з’явилися скульптурні групи, які символізували міста й
департаменти Франції.

Від площі Згоди на захід було прокладено нову магістраль — Єлісейські
Поля, що стала головною вулицею Парижа. Єлісейські Поля та ще дві бокові
магістралі трьома променями сходяться до центра площі. Особливістю площі
Згоди е те, що вона відкрита з трьох боків: зі сходу до неї підходить
Тюільрійський сквер, із заходу — паркова зона Єлісейських Полів, з
півдня — набережна Сени. Перспективу магістралі завершує на протилежному
березі дванадцятиколонний портик Бурбонівського палацу. Північна сторона
площі — це її парадний фасад. Тут Габріель спорудив два симетричні
палаци (розпочато було будівництво в 1775 р.), де зараз містяться музей
меблів та Військово-морське міністерство. Палаци видовженої форми, з
двома різолітами, що прикрашені портиками з обох боків, аркадами на
першому ярусі і колонадами на другому, які утворюють мальовничу гру
світлотіні. Поміж палацами — проїзд невеликої вулиці Ройяль, що
закінчується в перспективі великим корінфського ордера портиком церкви
Мадлен, збудованої в 1807 р. архітектором Віньйоном. Особливо красива
площа увечері, коли прожектори освітлюють струмені води, що б’ють з
фонтанів, та Луксорський обеліск. Праворуч, у перспективі вулиці Ройяль
велично здіймаються колони портика Мадлен; ліворуч, за Сеною,
відкривається широка панорама Парижа, а прямо аж до великої тріумфальної
арки на площі Зірки (зараз вона називається площа де Голя) тече вгору
суцільним потоком по Єлісейських полях діамантова ріка вогнів автомашин.
Пригадуються слова В. Маяковського:

Вокруг меня —

авто фантастят танец. Вокруг меня —

из зверорьібнмх морд — Еще с Людовиков

свистит вода, фонтаняоь. Я вьіхожу

на Пляс де ля Конкорд.

(«Париж»).

МЦХЕТСЬКИЙ СВЕТІ-ЦХОВЕЛІ

В XI ст. збудовані найвизначніші пам’ятки грузинської архітектури. Це
був період високого злету грузинської феодальної культури. В результаті
розвитку виробничих сил і ремісництва, бурхливого росту міст і торгівлі
Грузія, як сильна держава, виходить на світову арену. Виникають
передумови для розквіту грузинської архітектури і мистецтва. Цьому
сприяли багатовікові традиції грузинської архітектури.

У XI ст. в Грузії будується кілька великих соборів-кафедралів і церков:
храм Баграта в Кутаїсі (1003 р.), собор Светі-Цховелі (1010-1029 рр.) та
храм Самтавро (XI-XII ст.) у Мцхеті, храми в Алаверді (1 пол. XI ст.) та
в Самтавісі (1030 р.). Кожний з цих соборів є архітектурним шедевром.
Найвідоміший з них собор Светі-Цховелі, побудований великим грузинським
архітектором Константіне Арсакідзе в тодішній столиці Грузії — Мцхеті,
за правління царя Георгія і на замовлення католікоса-патріарха
Мельхіседека.

З високої гори, де стоїть славнозвісний храм Джварі (590-604 рр), що був
оспіваний М. Ю. Лєрмонтовим у поемі «Мцирі», відкривається дивовижний
краєвид па долину, де зливаються ріки Арагві і Кура. На широкому мисі
розташувалися квартали стародавньої Мцхети; серед них — два високих
храми: Светі-Цховелі і праворуч Самтавро.

Светі-Цховелі (у перекладі означає животворний хрест, що є однією із
стародавніх грузинських церковних реліквій) збудовано на місці, де за
переказами стояла найдавніша грузинська церква. Соборний двір обнесено
міцною фортечною стіною з бійницями. До нього з міста ведуть урочисті
ворота. У великому дворі знаходилися палацові і службові споруди — від
них залишилися лише руїни. Перед нами стрімко здіймається вгору
славетний храм. На передньому плані — низький західний притвор, далі —
нартекс і, нарешті, західний фасад, над яким здійнявся високий барабан з
гостроверхим куполом. Собор, на жаль, не зберігся повністю в первісному
вигляді. Його західна частина була перебудована після навали Тімура, па
початку XV ст. Собор витягнутий у плані, з чотирма стовпами в центрі, на
які спираються підпружні арки. За допомогою парусних склепінь на них
поставлено барабан купола. Це конструктивна схема хрестовокупольної
системи, що була загальноприйнятою в східнохристиянській церкві в ті
часи. Центральний і поперечний нефи високо здіймаються над боковими,
утворюючи в об’ємі просторовий хрест. Склепінчаста структура перекрить
виявилася на фасадах профільованими вертикальними лопатками, що є
головним елементом фасадного декору. Тонкою ошатною різьбою прикрашено
капітелі лопаток, центральні частини фасадів та віконні пройоми. Різьба
небагата, але зроблена з великим художнім смаком. У Светі-Цховелі все
відповідає «класичній кондиції»: його пропорції, пластика. Особливої
художньої виразності надає споруді жовто-зеленуватий колір із сепійним
відтінком прекрасно зроблених блоків з вапняку, що ними облицьовано
фасади. Великий простір всередині храму, світлі кольори фарб,
вертикальні форми підкупольної частини — усе це надає йому
стримано-урочистого вигляду. Від храму віє красою і величчю.

Похожие записи