РЕФЕРАТ

на тему:

“Архітектура Венеціанської школи”

Творчість Сансовіно

Сансовіно (Sansovino; власне Татті, Tatti) Якопо (2.7.1486, Флоренція, —
27.11.1570, Венеція), італійський архітектор і скульптор Високого і
Пізнього Відродження.

Учився у Флоренції в А. Сансовіно. Працював у Римі (1503-1510, 1518-27),
Флоренції (1510-18), з 1527 — у Венеції і Падуї (з 1529 головний
архітектор Венеціанської республіки). Архітектурні втори Сансовіно у
Венеції [церква Сан-Франческо делла Вінья (з 1534, фасад побудований А.
Палладіо, 1572), бібліотека Сан-Марко, Монетний двір (так звана Дзекка;
початий 1536), палаццо Корнер (з 1532)] відрізняються соковитістю
профілів, багатством скульптурного, а іноді і мальовничого оздоблення,
тонко підлеглого тектоніці будинку.

У скульптурній творчості Сансовіно мальовничість світлотіньового
моделювання органічно з’єднується з витонченою експресією образного ладу
(«Вакх», мармур, 1518, Національний музей, Флоренція; 4 статуї на фасаді
Лоджетти у Венеції, бронза, 1540-45; статуя медика Т. Рангони на фасаді
церкви Сан-Джулиано у Венеції, бронза, 1554).

Палладіо — теоретик і практик Відродження

ПАЛЛАДІО, АНДРЕА (Palladio, Andrea) (1508-1580), що видається
італійський архітектор пізнього Відродження. На прикладі своїх простих і
витончених будівель він продемонстрував, як досягнення античності і
Високого Відродження (переважно в римському варіанті) можуть бути творчо
перероблені і використані, тобто зробив класичну мову архітектури
загальнодоступним і універсальної. Його досвід виявився особливо
коштовним для зодчих 17-18 вв. Послідовники майстра утворили цілий
напрямок у європейській архітектурі, що одержала назву палладианства.

Палладіо народився 30 листопада 1508 у Падуе; незабаром родина переїхала
у Виченцу, де в основному і протікала його творча діяльність. Гуманіст
Джанджорджо Триссино (1478-1550) став його заступником і переконав
перемінити ім’я архітектора Андреа ди Пьетро (Andrea di Pietro) на
псевдонім Палладіо (від гречок. Палладіон: так називалася статуя богині
Афіни Паллади, що, відповідно до вірувань афинян, захищала місто від
ворогів). Саме за порадою Триссино майбутній архітектор відправився
учитися в Рим, а після повернення знаменитий гуманіст став його першим
замовником. У 1545 Палладіо виграв конкурс на право перебудови Васильки
у Виченце. Двома найважливішими сферами його діяльності було будівництво
міських будинків (т.зв. палаццо, чи палаців) і заміських резиденцій
(вілл).

До раннього періоду творчості Палладіо відносяться проекти вілл Годи в
Лонедо (1540) і Пизани в Баньоло (1544). В обох випадках він створив
прекрасні зразки сполучення архітектури і природного ландшафту. Уміння
підкреслити гармонійність будівлі, мистецьки розмістивши її на тлі
мальовничих венеціанських пейзажів, придалося йому і надалі при
спорудженні вілл Мальконтента (1558), Барбаро-Вольпи в Мазері
(1560-1570), Корнаро (1566) і, нарешті, вілли «Ротонда» (чи Капра) у
Виченце (1551-1567). Остання по праву вважається самою зробленою
будівлею архітектора. Це квадратне в плані будинок з іонічними
шестиколонними портиками на кожнім фасаді. Усі чотири портики ведуть до
круглого центрального залу, перекритому невисоким куполом під черепичною
покрівлею.

В оформленні фасадів вілл і міських будинків Палладіо звичайно
застосовував великий ордер, як це можна бачити на прикладі палаццо
Кьерикати у Виченце (1550). Величезні колони піднімаються на стилобатах
(кам’яних плитах під колонами) — звичайних, як у палаццо Вальмарана
(почате в 1566) і в незакінченій Лоджії дель Капитанио (1571), чи дуже
високих, цілком поглинаючий перший поверх, як у палаццо Тьене (1556).

Наприкінці свого творчого шляху Палладіо звернувся до церковної
архітектури. Йому належать церква Сан Пьетро в Кастелло (1558), а також
Сан Джорджо Маджоре (1565-1580) і Иль Реденторе (1577-1592) у Венеції.
Незадовго до смерті архітектор створив проект театру Олимпико, що був
згодом побудований Виченцо Скамоцци. Умер Палладіо у Виченце 19 серпня
1580.

Палладіо завоював величезну популярність не тільки як архітектор, але і
як автор трактату Чотири книги про архітектуру (1570), що був
переведений на багато мов. У цьому творі, що представляє собою
ренесансну інтерпретацію трактату Витрувия Десять книг про архітектуру,
поряд з обмірюваннями античних пам’ятників Італії і Франції він помістив
малюнки і схеми, що ілюструють розроблені їм самим принципи
архітектурної композиції. Його творчість уплинула на розвиток
классицистического напрямку в європейському зодчестві 17-18 вв. В Англії
послідовниками Палладіо стали И.Джонс і К.Рен, у Франції — архітектори,
що працювали по замовленнях французьких королів Людовика XIV і Людовика
XV, в Італії — В.Скамоцци.

Джорджоне- основоположник живопису високого Відродження у Венеції

ДЖОРДЖОНЕ (Giorgione) (ок. 1477-1510), венеціанський художник епохи
Ренесансу. Народився в Кастельфранко у Венето. Точна дата його
народження невідомий: перший біограф Джорджоне, Джорджо Вазари, дає
різні дати в двох виданнях своїх Життєписів (1550, 1568). Дійсне ім’я
художника — Джорджо да Кастельфранко, але звичайно його називали
Джорджоне (великий Джорджо). Після смерті Вазари поширилася легенда, що
Джорджоне був зв’язаний з родиною Барбарелли; тому пізніше його часто
називали цим ім’ям (Джорджо Барбарелли да Кастельфранко).

Джорджоне приїхав у Венецію ще в юності й учився в майстерні Джованни
Беллини. Збереглося дуже мало документів того часу, що містять зведення
про творчу діяльність художника. Існують записуу про дв офіційні
замовлення, отриманих вони в 1507, але створені по ц замовленнях фрески
до ми не дійшли. Мистецтво Джорджоне збагатило венеціанський живопис
новим розумінням проблем композиції, кольору і мальовничої фактури, а
також розширило коло її сюжетів; воно стало зразком для його самого
знаменитого учня — Тиціана. Сучасники Джорджоне писали про нього як про
одному з найбільших італійських художників.

Немає ні однієї підписаної картини Джорджоне; деякі з його незакінчених
добутків відомі тільки по копіях і гравюрам. Тому атрибуція картин
художника представляє досить складну проблему, що викликала суперечки
серед істориків мистецтва вже в 16 в. Серед робіт, приписуваних
Джорджоне більшістю дослідників: вівтарний образ собору в Кастельфранко
(ок. 1504); Три філософи (після 1505, Відень, Художньо-історичний
музей), Юдифь (ок. 1502, Ермітаж), Що Спить Венера (ок. 1510, Дрезден,
Картинна галерея); Поклоніння пастухів (ок. 1504, Вашингтон, Національна
галерея мистецтв); Сільський концерт (ок. 1508, Лувр). Знаменита Гроза
(ок. 1506) з венеціанської Академії, що звичайно вважають приналежної
кисті Джорджоне, є однієї з перших картин у венеціанському живописі, де
головним предметом зображення стали пейзаж і атмосферні ефекти.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали із сайта
HYPERLINK «http://ar-kak.nm.ru/» http://ar-kak.nm.ru/

Бібліотека Сан-Марко

Палаццо Корнер

Церква Сан Пьєтро (Кастелло)

Церква Сан Джорджо Маджоре

Церква Іль Реденторе

Похожие записи