АРХІТЕКТУРА БОЙКІВСЬКОЇ ЦЕРКВИ.

Архітектурні форми в пейзажі.

пірамідальний тип бойківської церкви з трьома вежами. Асиметричний і
одночасно добре зрівноважений, артистично вироблений образ цієї
найчастіше скомпонованої в добрих пропорціях церкви дає якнайбільше
естетичне задоволення і створює піднесений настрій.

Давши мистецький огляд кількох соток окремих пам’яток архітектури з
дерева, переходимо до все більш і більш узагальнюючих оцінок та
висновків.

архітектури в цій праці не був легкий. Насамперед х отілося подати
якнайбільшу кількість пам’яток саме з території, заселеної бойками.В
цьому, найпершому нашому бажанні відразу виявилася трудність, бо маємо в
своєму розпорядженні замало опублікованих, а тому й мало
спопуляризованих і мало знаних пам’яток — таких, які зовсім не
фігурували ані на виставках,ані у виданнях. Або хоч би й таких, що мало
знані самим бойкам і українцям взагалі, які тепер перебувають не тільки
в Україні, а й по країнах цілого світу, і тим самим мало знані людям
інших націй.

А все ж таки високу оцінку бойківській архітектурі можна дати і на
підставі того матеріялу, який сьогодні доступний для наукових і
мистецьких студій.

Крім подання пам’яток з самої Бойківщини, виявилася цілком логічною
потреба аналізи і деяких пам’яток, взятих з-поза території, заселеної
бойками.

певних мистецьких мотивів в архітектурі Бойківщини з проявами творчости
чимсь подібної і на інших, українських землях, а подруге, досліджувати
розвиток пам’яток бойківської архітектури в тісному зв’язку з еволюцією
творчих звершень в своєрідних формах української архітектури взагалі.
Без такого критерію не може бути мова про широкий погляд на мистецтво
бойківської архітектури в аспекті історії, теорії та філософії
мистецтва.

розглянемо бойківську архітектуру не ізольовано від навколишнього
середовища, а серед краєвидів довкільного пейзажу.

Пошуки відповіді па це питання вже робилися, як і спроба поставити
висоту бойківської архітектури в залежність від висоти більш або менш
близьких до Будівлі гір (В.Щербакінський. Церкви на Бойківщині, „Літопис
Бойківщини», ч. 3-4 (18-19). — США — Канада, вересень-грудень.,
1970.-С.20).

Тут потрібне певне уточнення цієї залежности. Нам здається, що в цьому
питанні є два міркування. Перше, практичне, з погляду клімату, зведене
до того, що з підвищенням гір збільшується пересічна кількість
атмосферних опадів, отже виникає потреба робити всякі покриття високими,
з крутими схилами для полегшення спливу цих опадів дощових вод і снігу з
метою зберегти стійкість покрівель. А друге обгрунтування чисто
естетичне — потреба в певного роду переклику або, ще краще сказати, в
уподібненні штучних форм, утворених людськими руками, з натуральними
формами краєвиду.

В пейзажній архітектурі існує два принципи погодження архітектурних форм
з навколишньою природою: принцип асиміляції та принцип контрасту.

В бойківській архітектурі принцип асиміляції, тобто уподібнення,
проявляється насамперед у самому будівельному матеріялі — дереві, з
якого збудовано сільські церкви і хати.

походження цього будівельного матеріялу, але й щодо загального кольору,
близького до барви стовбурів і галуззя живих дерев.

Форма пірамідально-ступінчастої вежі, з мистецького погляду
найоригінальнішого й найкраще виробленого типу бойківських церков,
очевидно, виникла поступово — як архітектурний образ в уявленні
бойківських майстрів — під впливом загального вигляду струнких
карпатських смерек. Саме ця пірамідальпо-ступінчаста структура об’єднує
форму живого дерева з формою вежі як архітектурної композиції.

Пірамідальна форма дзвіниць і башт архаїчного типу церков — як видовжена
форма покрівлі хати зі схилами на чотири боки — є уподібненням цих форм
до горбів поземелля і навіть завершенням певних високих місць у
верховині.

Інший варіянт наслідування форм смерек становлять шпилясті завершення
особливого типу закарпатських церков з яскраво вираженою і високо до
неба піднесеною вертикаллю. В цих вертикалях струпінчастість згладжено,
але загальну гостро пірамідальну форму стрункої смереки виявлено.

Принцип контрасту в бойківських архітектурних формах найбільше
проявлений у зіставленні геометричне чітких прямих з великою
різноманітністю контурів і форм поземелля всякої верховини.

Барочні бані церков, увінчані тонко орнаментованими хрестами, дають
чудовий — лагідний і гармонійний — перехід від архітектурного об’єму до
навколишнього вільного простору у відкритому краєвиді під склепінням
неба. Це увінчання будівлі творить найсильніший її релігійний акцент.

Еволюція архітектури з дерева.

Поступове вироблення пірамідально-ступінчастих

форм з трьома вежами.

господарські будівлі, ані муровані міські будівлі не становлять чогось у
такій мірі оригінального, різноманітного і своєрідного з погляду
національного і світового мистецтва, як церковні дерев’яні будівлі.

більше, що часто, наприклад, барочні надбудови і дедалі додавалися до
церковної будівлі пізніше, під впливом нової течії у мистецтві і в
процесі реставрації або ремонту будівлі.

Нам здавалося найбільш раціональним не обтяжувати нашу клясифікацію
ніякими ускладненнями і подробицями,а тільки виявити основні характерні
риси кожного етапу в розвитку основного своєрідного архітектурного
образу. При цьому треба мати на увазі те, що групи будівель у нашій
клясифікації не завжди збігаються з попереднім . хронологічним поданням
пам’яток архітектури з метою мистецької аналізи кожного зразка
дерев’яного будівництва зокрема.

Мета нашої клясифікації полягає в тому, щоб оцінювати в бойківській
архітектурі найголовніше з погляду мистецтв, тобто признати в ній прояв
наймогутнішого засобу гармонізації буття в релігійному аспекті.

В основу поділу пам’яток на групи покладено основні архітектурні форми
будівель, які в цілому дають психо-емоціональний образ […]

Всю різноманітність дерев’яних бойківських дзвіниць і церков умовно
можна поділити на такі чотири групи:

1. архаїчні елементарні форми,

2. частково розвинені форми,

3. багатоярусні розвинені форми,

4. різні мішані форми.

В першу групу — архаїчні елементарні форми — включені дзвіниці і церкви
з чотиригранними формами та з найпростішими пірамі-дальними завершеннями
веж, які уважаються найархаїчнішими.

восьми-гранних елементів і восьмигранних пірамідальних завершень (у
певних випадках з появою ступінчастости, заломів тощо).

До третьої групи — багатоярусні розвинені форми — належать дзвіниці й
церкви з дальшим удосконаленням компонентів, таких як опасання, поверхи
з галереями, збільшена ступінчаста багатоярусність і витончено барочні
лагідно вигнуті переходи-заломи та завершення у вигляді барочних бань і
голівок, увінчаних маківками та орнаментованими хрестами.

До цієї групи пам’яток, розвинених найбільше в ХVІІ-ХІХ сторіччях,
належать найкращі зразки бойківської архітектури, які становлять найвище
її досягнення в аспекті національного і світового значення.

Саме до цієї групи відносяться найхарактерніші тридільні, тризрубні і
завершені трьома багатоярусними вежами (до 8-ми ярусів) храми з п’ятьма
мальовничими ступінчасто-пірамідальними вежами.

До четвертої групи — різні мішані форми — належать дзвіниці й церкви,
форми яких мають відхилення від схарактеризованих вище зразків, від того
основного шляху розвитку, який довів церковні вежі до 8 ярусів і сприяв
виробленню найоригінальніших і найтонше викінчених, з мистецького
погляду, храмів.

Серед цих відхилень розрізняємо багато нюансів нівеляції трьох
традиційних зрубів, виведених від землі.

Помічаємо об’єднання чітких тридільних розчленувань в узагальнені
об’єми, в форми, поєднані спільними покрівлями, в загальну форму церкви,
основою якої є хата або житловий будинок, з наближенням такої форми до
базиліки, часто на два поверхи.

В таких храмах нерідко лишаються тільки натяки на зниклу традиційну
тризрубність за участю ризалітів центральної нави в формі трьох
завершень, які не становлять трьох органічних увінчань окремо виведених
веж, а є штучно надбудованими декоративними формами на звичайних
чотирисхильних або восьмисхильних покрівлях.

Трапляються ще й форми церков, подібні до двоповерхових будинків з одною
маленькою вежею, надбудованою на гребені покрівлі тільки посередині, або
позначення трьох пунктів на гребені покрівлі (західній кінець, осередок
і східній кінець) за допомогою самих лише трьох хрестів.

Бувають і форми церков, скомбіновані з фрагментів звичайного будинку і
цілої вежі, виведеної від землі, та форми церков з різними добудовами з
півночі або півдня.

цього мистецтва вважаємо за такі, що мають національне значення, і які —
світове.

Відповідь з нашого боку була, в основних рисах, така:

до національного „золотого фонду» пам’яток иародньої архітектури
зараховуємо ті зразки будівельної майстерности, які підпадають під одну
з цих чотирьох категорій:

1) давність, тобто винятково щасливі обставини, в яких певна пам’ятка з
XV або XVI сторіччя збереглася, хоч була збудована з такого нестійкого
матеріялу, як дерево (що легко загниває або згоряє);

2) характерність загального образу в розумінні вірности традиційним
національним формам;

3)наявність своєрідних місцевих компонентів і деталів, які збагачують
форми національної будівельної майстерности; і

4) цінні мистецькі якості пам’ятки архітектури в цілому або лише певних
її частин.

позитивні прикмети для визначення її цінною з погляду національного. На
жаль, тільки після двох світових воєн починаємо все серйозніше сі
ввитися до охорони і точного обліку пам’яток минулого.

Переглядаючи зразки дерев’яних дзвіниць, для яких в цій праці подано
чільні профілі, зупинимося на окремих з них.

@

B

< беручи до уваги величну монументальність оборонно-замкового типу двох із них: з Дрогобича - 1600 року га з с.Радруж -XVI віку. Кожна з цих пам'яток цікава своїми окремими компонентами, серед яких особливо вражають нижня і верхня частини неповторної дзвіничної башти в Радружі. Не можна залишити без уваги і цілий ряд цікавих (давністю, різноманітністю та ефектом образу в цілому) дзвіниць XVII століття: в Курниках - року 1616, в Дрогобичі - року 1636, в Крехові - року 1638, реставрацію* дзвіниці в Софії Київській - року 1651, в Підлісках - року 1655, в Ісаях - року 1663, реставрацію - в Києво-Печерській лаврі - року 1674, в Тупачах - року 1680, в Старій Солі -з XVII сторіччя, в Рожанці Вижній - з XVII сторіччя, в Чорткові - з XVII сторіччя та в Яворові - також з XVII сторіччя. Все це старі пам'ятки цього віку, різноманітні й привабливі як архітектурні об'єкти. особливою увагою відібрані пам'ятки: в с.Підгірці - з року 1720, що має блискуче поєднання традиційної форми з бездоганними пропорціями; в с.Присліп - з року 1729 через своєрідний образ з виразним і витончено елегантним силюетом; в с.Топільниця - з року 1730 за оригінальний і великий образ; в с.Ясениця Замкова -з року 1760 за прославлений своїми ґалеріями архітектурний образ; в с.Бусовисько - з року 1773 за своєрідно розв'язаний і тонко вироблений у деталях, принадний для очей образ; в с.Поздяч - з року 1777, за зовсім незвичний, але гарно створений образ високої будівлі; в с.Велика Горожанка - з року 1790, за цікаву розвязку верхньої частини будівлі; в Кам'янці Струмиловій - з XVIII віку, де також, як і в Ясениці Замковій, майже ціла дзвіниця охоплена відкритими ґалеріями, які нагадують театральні ложі. Окремо ставимо дзвіницю XVIII віку в селі Ямне як блискуче розв'язання архітектурної споруди - традиційної і неповторно оригінальної з витончено мистецьким силюетом. мистецьких скарбів. У XIX сторіччі також з'явилися дзвіниці, досі ойні бути зачислені до першорядних пам'яток української архітектури. Серед них особливо цікаві ті, що вносять нові варіянти дзвіниць, які в основному презентують національні риси:простоту форм,добрі пропорції та виразність образу. Вже на початку нашого століття виникла триярусна струнка й пожвавлена гарними отворами дзвіниця з напівокруглими завершеннями - більшими на другому і меншими на третьому поверсі - в селі Рожанка Вижня з 1804 року. В такому ж роді триярусна дзвіниця, але в інших пропорціях, у селі Комарники - з 1815 року, з пошуком нових форм віконних вирізів нагорі. монументальної форми належать дзвіниці в с.Репель - з 1826 року та особливо в селі Чуква - з 1854 року. Ще до виникнення останньої, яка становить пережиток сторожової вежі, збудовано було в селі Труханів у 1830 році витонченого силюету двоповерхову дзвіницю. Принадна не тільки своєю простотою і добрими пропорціями двоповерхова дзвіничка в селі Барбівці з XIX століття. В ній внесено нову і чудову з мистецького погляду видовжено ромбічну форму чотирьох стовпців з кожного боку другого поверху, на яких тримається невисока чотирисхильна пірамідальна покрівля. формами пережитого вже козацького барокко. Навіть і перечислених вище пам'яток досить, щоб признати національний фонд українських дзвіниць, у більшій або меншій мірі бойківського походження, достойним високої оцінки серед світових пам'яток архітектури в дереві [...] Щодо вибраних нами 240 чільних профілів дерев'яних церков, серед яких переважають пам'ятки більш або менш характерні для бойківського типу. То з цього числа всі зразки архітектури XVI віку і значну кількість пам'яток XVII сторіччя треба зарахувати до національного фонду. Ковелі - року 1505 (зовсім недавно її знесено), в Улючі - року 1510 (або 1517), в Суходолах - року 1580, в Коломиї - року 1587 та в Колодному -XVI віку, - всі вони не тільки „прадіди" пізніших дерев'яних храмів на Україні, але й дуже цінні зразки мистецької композиції, в яких пролито світло на попередню зниклу вже майстерність і закладено основи розвиненої пізніше творчости. Кожна з вищеперечислених церков має зразкові пропорції, свій індивідуальний образ і нахил до характерно української мальовничости. проявленої в розписах інтер'єру. В цій пам'ятці є ще дві риси, які вносять помітне пожвавлення в образ цілого: відкрита галерія та маленька прибудова, яка сприяє маштабному уявленню про будівлю. Церква в Стрибарівці з 1605 року дає одне з перших поривань угору центральної вежі, яка намічає дальше формування пірамідально-ступінчастих башт. Сміливе зіставлення трьох різнорідних форм зрубів дано в тому ж таки Дрогобичі, в церкві Здвиження з 1636 року. В рік рішучих перемог Богдана Хмельницького за незалежність України (1654 р.) з'явилась і така оригінальна пам'ятка, як масивна двозрубна церква в с.Грабарі, з низькими, але дуже широкими банями. І таке відхилення від звичних традиційних форм має ввійти в національний фонд як пошук нового, ще мало згармонізованого образу. дають підстави включити цю пам'ятку середини XVII віку до національного фонду української архітектури. До того ж віку належить майже симетрично зрівноважена церква в Городку (з 1670 р.), приваблива тонко й досить оригінальне виробленими деталями, церква в Седневі (XVII ст.), яка в свій час захоплювала стрункою барочною вежею Тараса Шевченка. Обидві ці пам'ятки достойні включення їх до основного національного фонду української архітектури. В дальшому зупинимося тільки на мистецьких пам'ятках бойківської архітектури з пірамідально-ступінчастими вежами, які мають усі дані для признання їх таким національним фондом, що ним можна гордитися серед мистецьких звершень цілого світу. пам'ятка, яка давно вже ввійшла в скарбницю кращих зразків українського народнього мистецтва світового значення. Цей довгий список пам'яток архітектури, показаних для включення в національний, а в певних випадках і в міжнародній фонд найвизначніших зразків українського мистецтва, можна поповнити ще пам'ятками XVIII віку: в селах Мшанець (1762), Верхній Бишкин (1772), Мошногір'я (1774), Шелестів (1777), Бусовисько(1780), Турка Долішня (1780), Шелестяни (1786), Гвоздець (1791), Яблінка Вижня (1791) - рідкісна п'ятизрубна бойківського типу, Ботелька Вижня (XVIII), Таламаш (XVIII), Будилів (XVIII) та Забереже (XVIII). селах Тисовець (1863), Чуква (1864), Орове (1867), Камінка(1872), Смерек (1875), Погар (1-876). Розлуч (1876), Должки (1882), Явора Горішня (1812), Сукіль (1886), Хащовання (1889), Гусне Вижцє (1890), Присліп (1896), Мохнате (XIX), Орявчик (XIX), Тернавка (XIX), Студене Вижне (XIX) - з поверненням до чотиригранних ярусів і з пошуками нових співвідношень у пропорціях. І в будівлях бойківського багатоярусного типу нашого, XX століття помітні дальші пошуки удосконалень в поєднанні українських народніх прикмет у мистецтві: ритміки з мелодійністю і досконало проявленою мальовничістю. Кращими зразками нашого віку можуть бути будівлі в таких місцевостях: Явора Долішня (1902), Івашківці (1921), Шумляч (1928)- з чудовим перекликанням ярусних піддашшів з гілками карпатських смерек та по-новому вираженим поверненням замість багатоярусности до малого числа об'ємно зменшуваних догори поверхів і віками потвердженою пошаною до бань козацького барокко, з вишукано лагідними заокругленнями силюету завершень. Пам'ятки світового значення найлегше було б уточнити після не наспіх, а Грунтовно підготованої вис тавки української народньої архітек тури, з бойківськими зразками на виду і обов'язково з лаконічними мистецькими поясненнями. Найціннішим | матеріялом для оцінки | пам'яток тоді будуть записи | відвідувачів і статті та рецензії мистецтвознавців. Фрагменти праці й рисунки, що ними їх проілюстровано, подаються за виданням: Кармазин-КаковськнН В. Архітектура Бойківської церкви. - Нью-Йорк: Філядельфія, 1987.

Похожие записи