Реферат на тему:
Пріоритети технічної політики в аграрному секторі України
Державна технічна політика в АПК — це система організаційно-економічних
заходів, які здійснюють органи державного управління для підвищення її
ефективності завдяки вдосконаленню формування та раціонального
використання матеріально-технічної бази, для підвищення рівня технічного
забезпечення. Вона є невід’ємною складовою державної аграрної політики.
У вирішенні завдань технічної політики значна роль належить інженерній
науці.
Машинно-технологічне забезпечення аграрного сектору є головним чинником
підвищення ефективності галузі. Його функціонування в технологіях
виробництва визначає конкурентоспроможність продукції.
Завдяки відновленню машинно-технологічної бази, передбачається в 2015 р.
виробити: зерна — 46 млн т, цукрових буряків — 24–25, насіння соняшнику
— 3,5–3,6, картоплі — 18–19, молока — 18, м’яса — 4,7–4,8 млн т, яєць
—13–14 млрд штук.
Основним засобом досягнення цих результатів стане застосування
прогресивних технологій виробництва продукції, забезпечених ефективною
машинно-технологічною базою.
Провідним фактором інтенсифікації виробництва продукції і забезпечення
її конкурентоспроможності буде рівень продуктивності праці, який слід
збільшити втроє-вчетверо.
Для цього потрібно:
– зосередити виробництво сільгосппродукції у великих агропромислових
корпораціях із закінченим циклом виробництва, в складі яких на
договірних засадах об’єднаються виробники сільгосппродукції та її
переробники;
– модернізувати вітчизняне сільгоспмашинобудування, забезпечивши його
інтегрування з провідними машинобудівними фірмами Західної Європи,
створити та організувати виробництво на цій основі високопродуктивної
надійної техніки нового покоління;
– забезпечити формування сільгосптоваровиробниками раціональної
структури машинно-тракторного парку з урахуванням грунтово-кліматичних
умов, виробничої спеціалізації та обсягів робіт;
– забезпечити раціональні форми організації механізованих польових
робіт, їх технологічне та технічне обслуговування, високу якість і
економічність на основі спеціалізації і кооперації у використанні
ресурсів;
– підвищити ефективність управління виробництвом на основі прогресивних
методів планування та організації праці, економічних важелів
стимулювання її високої продуктивності й інформаційного забезпечення;
– організувати ефективну ринкову систему ресурсного та сервісного
забезпечення аграрних підприємств із використанням наявної
інфраструктури технічного сервісу;
– забезпечити надійне енергопостачання сільськогосподарських об’єктів і
соціально-побутових потреб сільських населених пунктів.
Щоб сільгосптоваровиробники сформували раціональну структуру
машинно-тракторного парку і довели його кількісний склад до рівня
технологічної потреби, впродовж 10–12 років потрібний щорічний обсяг
інвестицій у сумі 14–15 млрд гривень.
Крім того, слід істотно підвищити технічний рівень вітчизняної техніки.
Для цього доцільно створити спільно із західноєвропейськими фірмами
підприємства з виробництва сучасної елементної бази та компонентів
конструкцій машин, насамперед дизельних двигунів внутрішнього згоряння,
гідросистем, приводних пасів, засобів автоматизації режимів роботи.
Іншим важливим завданням сучасного етапу розвитку аграрного сектору є
призупинення катастрофічного зменшення кількісного складу наявного
машинно-тракторного парку завдяки відновлювальним ремонтам з частковою
модернізацією основних видів сільськогосподарської техніки.
На ці потреби знадобиться 2,2–2,5 млрд грн щороку. Але тільки за таких
умов можна буде найближчим часом вивести з експлуатації 30–40% техніки,
що відпрацювала свій амортизаційний термін.
Модернізація тракторів і комбайнів із встановленням на них нових вузлів
і агрегатів подовжить строк їх експлуатації на 5–6 років і забезпечить
виконання ними в цей період близько 50–60% обсягів механізованих робіт
із вдвічі-втричі меншими затратами, ніж у разі придбання їх нових
аналогів.
Важлива складова вирішення проблеми технічного забезпечення аграрного
сектору — розвиток системи сервісного забезпечення сільськогосподарської
техніки.
th
?
gd@
о захист прав покупців сільськогосподарських машин”. Згідно з вимогами
цього Закону, виробники машин організовують технічно-сервісні роботи, а
також виробництво і постачання належної кількості та асортименту
запасних частин, обмінних вузлів і агрегатів упродовж усього строку
виробництва машин, а після зняття їх із виробництва — впродовж наступних
10 років.
Для цього виробники машин створюють фірмову мережу підприємств
технічного сервісу, яка забезпечує підготовку машин до продажу,
гарантійне та післягарантійне технічне обслуговування та усунення
несправностей, навчає правил ефективного використання машин.
Підприємства-виробники сільгосптехніки забезпечують підприємства
технічного сервісу нормативною документацією з ремонту і технічного
обслуговування машин, комплектують їх відповідним ремонтно-технологічним
обладнанням, навчають робітників і спеціалістів.
Міністерство промислової політики України розробляє й реалізує
економічні та правові засади формування й розвитку ринку сільгосптехніки
та обладнання.
Результативність технічної політики в аграрному секторі з впровадження
досягнень науково-технічного прогресу, збереження та ефективного
використання наявного в аграрному секторі інженерно-технічного
потенціалу значною мірою залежить від управлінських рішень, координації
дій, їх інформаційного забезпечення. Тому актуальними є маркетингові
дослідження, підготовка кадрів, створення єдиного інформаційного
простору й бази даних із використанням сучасних комп’ютерних технологій
та оргтехніки, наближення їх до сільгосптоваровиробників.
Поширювачами інженерно-технічних інновацій будуть висококваліфіковані
фахівці з питань раціонального комплектування та організації ефективного
використання машинно-тракторного парку, вдосконалена система підготовки
та підвищення кваліфікації інженерно-технічних спеціалістів і
механізаторів.
Ситуація, що склалась в аграрному секторі з його технічним
забезпеченням, потребує державної підтримки та невідкладних
організаційно-економічних заходів. Під час їх здійснення треба
забезпечити перехід від неефективних програм в аграрній сфері до
прозорих адресних схем підтримки безпосередніх виробників
сільгосппродукції.
Щоб зупинити сповзання аграрного виробництва до повного занепаду, конче
потрібно:
– розробити й реалізувати нормативно-правові засади формування ринку
матеріально-технічних ресурсів, урегулювати питання технічної політики;
– забезпечити в повному обсязі виконання Закону України “Про
стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового
комплексу”;
– переоцінити основні засоби виробничого призначення, встановити їх на
рівні, еквівалентному вартості їх сучасних аналогів;
– урегулювати амортизаційну політику щодо порядку нарахування та обліку
амортизації на сільськогосподарську техніку та її дальше цільове
використання для просування на ринок вітчизняної техніки;
– створити фонд відновлення машинно-тракторного парку завдяки
відрахуванню до нього частки коштів від експорту сільськогосподарської
продукції та митних зборів на імпорт сільськогосподарської техніки та її
комплектуючих;
– удосконалити систему державного цільового кредитування технічного
переоснащення аграрних підприємств;
– урегулювати ринок матеріально-технічних та енергетичних ресурсів для
аграрного виробництва, вдосконалити лізингову торгівлю;
– вдосконалити систему комплектування машинно-тракторного парку
аграрного сектору та форм його використання, в тому числі створити
обслуговуючі кооперативи;
– запровадити державний реєстр сільськогосподарської техніки;
– вдосконалити систему сервісного обслуговування: забезпечити виробникам
сільськогосподарської техніки фірмове обслуговування з організацією
дилерської мережі та лізингу техніки її виробниками;
– сприяти створенню корпорацій аграрних і переробних підприємств із
закінченим циклом виробництва продукції.
Виконання цих вимог забезпечить реалізацію аграрної політики уряду
передусім у частині виведення галузі на етап сталого економічного
розвитку, відродження вітчизняного машинобудування, зростання
прибутковості виробництва та конкурентоспроможності продукції,
збільшення зайнятості населення й підвищення якості життя.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
