Реферат на тему:
Селекційний індекс “по-українському ”
Процес селекції в тваринництві — справа довговічна. В ній задіяно
кілька поколінь тварин і використовується копітка праця спеціалістів,
які ведуть облік інформації щодо цих тварин. Селекціонування потребує
грошових коштів, без яких воно не може швидко розвиватися. В усіх
країнах світу, де галузь тваринництва високорозвинута, процес селекції
держава дотує. Не є винятком і Україна, хоча ця галузь у нашій країні не
на такому рівні, як би хотілося. Але все-таки закон “Про племінну справу
в тваринництві” існує, діє, і на розвиток галузі щороку в Державному
бюджеті закладаються певні суми.
Порядок використання й розміри доплат за видами робіт та напрямами
діяльності суб’єктів племінної справи за останні роки майже не
змінювався і не викликав ніяких запитань. Можливо, тільки щодо отримання
конкретними суб’єктами планових доплат.
І ось нещодавно єдиний пункт у цій програмі викликав чимало непорозумінь
і запитань — це пункт про відшкодування за кожну реалізовану дозу
спермопродукції плідників (оцінених за якістю потомства в країнах, що
входять до міжнародної системи “Інтербул”), селекційний індекс яких
становить +600 і вище.
У кращих племінних господарствах, де облік та відбір бугаїв-плідників
ведуть на належному рівні, в зоотехніків-селекціонерів виникло багато
запитань, бо під час підбору бугая для стада їм рекомендують
орієнтуватися на індекс СІ +1000 і вище.
У зв’язку з переведенням тваринництва на промислову основу з широким
використанням різних засобів механізації, а також підвищенням вимог до
якості продукції, поступово збільшується кількість ознак, за якими
оцінюють і відбирають тварин. Працюючи з молочною худобою, протягом
багатьох років враховували величину надою, вміст жиру в молоці, масу
тіла, основні особливості конституції. До числа цих традиційних ознак
тепер додають вміст білка в молоці, форму вимені та дійок, швидкість
молоковіддачі, легкість отелення та інші ознаки.
Очевидно, що вести селекцію з урахуванням усіх цих ознак практично
неможливо. В стаді не знайдеться жодної тварини, яка б повністю
відповідала вимогам селекціонера. Чим більше ознак враховують під час
відбору, тим меншим може бути позитивний результат щодо кожної тварини
окремо.
Теоретичні розрахунки показують таку залежність кількості ознак і
відносну ефективність селекції:
Якщо селекціонер більше приділятиме уваги одній ознаці, а потім, після
досягнення позитивного результату, зміцнюватиме відбір за іншою, то на
поліпшення стада за комплексом ознак не вистачить людського життя. Щоб
подолати цю перешкоду, було введено таке поняття, як селекційний індекс.
Селекційний індекс — числова характеристика, яка виражає племінну
цінність тварин за деякими ознаками, відносне значення яких встановлено
на основі математичного розрахунку залежно від господарської важливості
кожної ознаки, її спадковості й корелятивного зв’язку між ними.
Використання індексу селекції дає змогу порівнювати бугаїв на основі
величини, розрахованої способом надання кожній обраній ознаці “відносної
ваги”. “Вага” є характеристикою важливості, яку виробник молока вважає
за потрібне приписати конкретній ознаці. Реальна ціна компонентів
молока, наприклад, може бути використана як вирішальний чинник. У такому
разі індекс матиме грошову одиницю виміру.
Однак абсолютна величина індексу не має суттєвого значення. Бугаїв слід
відносити до певного рангу на підставі найбільш відповідного індексу, і
перший бугай у переліку повинен бути використаний незалежно від величини
самого індексу. Іншими словами, немає сенсу визначати мінімальні
стандарти для величини індексу, та й який селекціонер задовольниться
відхиленою величиною індексу, не намагаючись з’ясувати, які надій,
жирність, білковомолочність, екстер’єрні характеристики приховані за
цією величиною.
Отже, селекційний індекс — це інструмент для організації оцінки та
відбору в конкретному стаді конкретної популяції. Цим і визначається
набір ознак, включених до нього.
Аналізуючи використання спермопродукції та включення до каталогу
бугаїв-плідників молочних порід, допущених до використання (в даному
разі голштинів), ми бачимо велику кількість бугаїв-плідників іноземного
походження (Європа та Північна Америка). От тут і починається плутанина.
Бугаї надходили з різних країн, у кожній із них свої підходи та методи
оцінки за потомками, свої формули вирахування селекційних індексів.
Звичайно, оцінку за продуктивними ознаками включено до всіх формул, і
деякі ознаки екстер’єру подібні, але в кожній країні є свої особливості
в ціновій політиці на молоко, в годівлі та утриманні, а, найголовніше, —
всі країни різняться за національними системами оцінки: різні визначення
бази (корови, бугаї), різні одиниці оцінок (кг, фунти), різне вираження
генетичних оцінок (EBV, PTA), різні методи (модель тварини, контрольний
день), різна частота оцінок (2 або 4 рази на рік). Тому порівняння EBV в
кг та PTA США у фунтах через перерахунок кілограмів на фунти та EBV на
PTA є некоректним.
Кілька слів можна сказати й про “Інтербул”, який чомусь згадується в
разі використання бугаїв в Україні.
“Інтербул” (Міжнародна служба оцінки бугаїв) — це некомерційна
організація, яка відповідає за сприяння розвитку та стандартизації
міжнародних генетичних оцінок ВРХ.
Зростаючі темпи продажу сперми, ембріонів та худоби викликали в
тваринників бажання порівняти тварин, яких використовують у своїй та в
інших країнах.
Проте цей процес дещо ускладнили кілька моментів:
– різниця в методах генетичних оцінок;
– різниця в племінних цілях;
– різниця в умовах утримання на фермах.
Тому міжнародний обмін інформацією, який проводить “Інтербул”, допоміг
країнам-членам розробити значно ефективніші методи генетичної оцінки
худоби.
“Інтербул” було засновано в 1983 році як спільне підприємство
Міжнародного комітету з реєстрації тварин (ICAR), Європейської асоціації
продуктів тваринництва (EAAP) та Міжнародної молочної федерації (IDF). У
1988 році “Інтербул” став постійною підкомісією Міжнародного комітету з
реєстрації тварин (ICAR), а в 1991 році заснував свій центр згідно з
контрактом зі Шведським університетом сільськогосподарських наук в
Уппсала, Швеція. Центр “Інтербулу” надає низку платних послуг
країнам-членам. У 2001 році “Інтербул” мав 41 члена з перспективою
приєднання нових.
На сьогодні “ІНТЕРБУЛ” надає чотири основні послуги своїм членам.
1. Міжнародні зв’язки
Головна перевага членства в “Інтербулі” — це обмін інформацією з іншими
країнами-членами. “Інтербул” координує цей міжнародний зв’язок з
допомогою зустрічей, семінарів, оглядів, презентацій та публікацій.
2. Міжнародні дослідження та розвиток
gd?W„
Центр “Інтербулу” забезпечує міжнародне лідерство в дослідженнях та
розвитку методів для одержання міжнародних генетичних оцінок. Це стало
можливим завдяки координуванню та вивченню досліджень, які проводять у
країнах-членах, а також власних досліджень.
3. Міжнародна технічна підтримка
“Інтербул” надає країнам-членам консультаційні послуги та допомогу з
усіх питань, що стосуються генетичних оцінок худоби. Сюди входить
інструкція для країн, які розробляють спільну оцінку або схему
реєстрації даних, а також рекомендовані норми для міжнародних систем
оцінки.
4. Служба міжнародних генетичних оцінок
Служба регулярно проводить генетичні оцінки худоби. Цією послугою
користуються понад 25 країн (у травні 2004 року 26 країн надіслали дані
до організації).
Міжнародні генетичні оцінки — це визначення генетичної якості за
окремими рисами по всій країні. “Інтербул” використовує передовий
науковий метод, відомий під назвою “оцінка за багатьма рисами по країні”
(МАСЕ), для розрахунку міжнародних генетичних оцінок.
МАСЕ має дві основні переваги над іншими методами:
1. Він використовує всі відомі родинні зв’язки між тваринами.
МАСЕ поєднує інформацію з кожної країни, використовуючи всі відомі
родинні зв’язки між тваринами як усередині, так і поза популяцією.
Наприклад, бугаї-плідники з дочками в кількох різних країнах
забезпечують інформацію про їх власну генетичну якість, а також
порівняння з іншими плідниками.
2. Генотип та його взаємодія з навколишніми умовами
МАСЕ враховує можливість зміни рейтингу тварини між певними країнами. Це
трапляється, коли тварини в одних умовах продуктивніші, ніж в інших. З
цієї причини для кожної країни-учасника розраховують окрему низку
результатів.
Кожній країні-члену надають окремий перелік міжнародних генетичних
оцінок за всіма показниками та оціноу бугаїв, що виражені у власних
одиницях щодо власної базової групи тварин.
Будь ласка, зверніть увагу: “ІНТЕРБУЛ” жодним чином не рангує тварин.
Відповідальність за рангування бугаїв-плідників несуть країни-члени,
використовуючи свої власні племінні цілі та публікуючи результати
оцінок.
Україна не є членом “Інтербулу”. Вона не надсилає свої дані про оцінку
тварин, а отже, не може одержувати ніяких рекомендацій щодо використання
бугаїв. Тому згадування “Інтербулу” щодо використання імпортних бугаїв в
Україні дещо передчасне.
Запровадження в Україні системи управління молочним скотарством
“Орсек-СЦ” принесло величезну користь: вона посприяла систематизуванню
наявного племінного поголів’я та створенню інформаційної бази даних
бугаїв племпідприємств України. Але, на жаль, цю систему не скрізь
впроваджено, що не дає змоги провести повноцінну оцінку тварин для
формування того селекційного індексу, про який згадується на початку
цієї публікації.
Якщо в селекційних індексах з країн з високим розвитком тваринництва
вносяться дані, одержані об’єктивним шляхом (тобто їх надали незалежні
організації), то, на жаль, в Україні в інформаційну систему кожен
власник вносить суб’єктивні дані, що є абсолютно неприпустимим для
виведення об’єктивного селекційного індексу. В селекційний індекс для
бугаїв, оцінених в Україні, вводять тільки дані про продуктивність (які,
знову ж таки, надають власники тварин) з різною їх достовірністю і
зовсім не вводять лінійну оцінку тварин. Тож про який селекційний індекс
для голштинів, оцінених в Україні, може йти мова, і введення поняття СІ
+1200 і вище в разі відшкодування витрат під час реалізації
спермопродукції — це просто нерозуміння ситуації.
У 2005 році виходить з друку новий “Каталог бугаїв-плідників”, допущених
до використання, і в ньому знову буде незрозуміле рангування бугаїв за
селекційними індексами.
Складається враження, що присвоєння бугаю високого селекційного індексу
за формулою, яку використовують в Україні, — це якийсь пріоритет для
окремих власників селекційного матеріалу. Йде орієнтація на добавки по
молоку не за високими надоями, а за середніми. Де знову ж ігнорується
основне правило: кожна країна використовує свої методи оцінки.
Свою власну оцінку бугаїв в Україні ми не доводимо до належного рівня, а
починаємо “знущатися” з бугаїв, які пройшли незалежну оцінку в країнах з
високорозвинутим рівнем тваринництва та одержали дуже високий рейтинг
популярності, тобто увійшли в сотню кращих бугаїв світу.
Якщо ж все-таки є бажання спрогнозувати використання імпортної селекції
в Україні, то чи не було б доцільніше на початку каталогу виділяти ці
матеріали в окремі підрозділи з поясненням методів оцінки по
країні-експортеру з виділенням кращих бугаїв за жиром, білком,
екстер’єрними та іншими ознаками і з присвоєними справжніми селекційними
індексами тієї чи іншої країни?
Таке розміщення бугаїв набагато б полегшило роботу
зоотехніків-селекціонерів, для яких, зокрема, цей каталог і
випускається, полегшило б підбір бугаїв. Якщо господарство отримує в
середньому 7–8 тис. кг молока на корову, то в його стаді однозначно є
певна кількість корів з 10 тис. кг молока і вище, для яких потрібен
індивідуальний підбір.
І знову ж, поняття “СІ більше тисячі” випливає на арену, а насправді
бугай за дочками має 6,5–7 тис. кг молока, хоча селекційний індекс в
українському варіанті високий. Знову виникає запитання: “А де ж
логіка?”.
Підсумовуючи викладене вище, ми знову повертаємося до поняття селекції
як до процесу, який, по-перше, — довготривалий (особливо у
тваринництві), а по-друге, — потребує дуже уважного ставлення для
одержання позитивних результатів.
Згідно зі статистичними даними, поголів’я ВРХ в Україні зменшується, але
на фоні загального негативу з’являються господарства, які “процес
кількості” перетворюють у “процес якості”, тобто підвищують надої по
стаду. З певною відповідальністю можна сказати, що племінне ядро, з
якого можна починати оцінку в Україні, є, але кожного дня на
м’ясокомбінати відправляють бугайців від матерів із продуктивністю 9–10
тис. кг молока і батьків з оцінкою за потомством 10–12 тис. кг молока.
Чому? Тому що вони нікому не потрібні.
Племпідприємствам живі бугаї не вигідні, бо спермобанки мають запаси
сперми 20-річної давності, а програма оцінки бугаїв в Україні ніяк не
вступить в повну силу, контролю за використанням недопущеної
спермопродукції немає, і ми кожного дня відкидаємо себе в цій справі на
кілька років назад.
Запропонованим матеріалом ми пояснили деякі положення, закладені в
загальнодержавну програму селекції, і на виконання яких виділяються
кошти. Деякі питання потребують значно ширшого висвітлення, тому
запрошуємо до дискусії тих людей, які безпосередньо мають до них
відношення, а також тих, кому не байдуже майбутнє скотарства України.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
