Реферат на тему:
Основний обробіток грунту під соняшник
E
gdaL• я, тому що їх проростки можна знищити, як правило, передпосівним
обробітком чи під час боронування по сходах. Інша група бур’янів — пізні
ярі (курай, просо півняче, щириця, нетреба, мишії та інші), що
проростають за температури 14…16°С і вищій, найнебезпечніші, оскільки
їх масові сходи з’являються в посівах переважно після закінчення
обробітку грунту в міжряддях. Для знищення пізніх бур’янів застосовують
переважно грунтові гербіциди. Проте треба мати на увазі, що в посушливих
умовах застосування Трефлану недоцільне. Виходячи з цього, значно
зростає роль системи основного обробітку в знищенні пізніх бур’янів.
Пізні післяжнивні бур’яни продовжують вегетувати після збирання хлібів,
дають насіння і постійно поповнюють запаси його в грунті. Тому
потенційна засміченість невпинно зростає. При інтенсивній технології
потрібно зосередити основну увагу на запобіжних заходах: максимально
використовувати післяжнивний і ранньоосінній періоди для очищення грунту
від насіння бур’янів. Такий шлях економічніший, ніж боротьба з
бур’янами, коли вони вже завдали шкоди врожаю. Застосування до оранки
неодноразових неглибоких обробітків провокує проростання минулорічного
насіння, що перезимувало в грунті і в якого закінчився період
біологічного спокою. При утриманні понад два місяці у злущеному стані і
після наступної оранки проростає і знищується бур’янів удесятеро більше,
ніж по ранньому зябу після одноразового лущення. Виняткове господарське
значення такого обробітку полягає в тому, що поле очищується від пізніх
або післяжнивних бур’янів, які рано навесні через нестачу тепла не
проростають. Унаслідок багаторазових обробітків до оранки верхній шар
грунту достатньо зволожується навіть невеликими опадами і росами при
високій відносній вологості пригрунтового шару повітря, що створює
сприятливі умови для підвищення біологічної активності грунту і вмісту
азоту, а звідси — і збільшення врожаю соняшнику. Поліпшений зяб
ефективний майже в усіх зонах, де вирощують соняшник. При засміченні
поля багаторічними бур’янами (будяк, осот, берізка, латук татарський,
ластовець гострий та ін.) слід здійснювати пошаровий обробіток грунту:
раннє дискове лущення на глибину 8–10 см, після відростання бур’янів —
лущення дисковими боронами або лемішним знаряддям на глибину 10–12 см;
після повторного відростання бур’янів проводять культивацію на 8–10 см
та оранку на глибину 27–30 см. Напівпаровий обробіток грунту
застосовують у районах достатнього зволоження після озимих та ярих
колосових на полях, які не уражені вітровою ерозією. При цьому злущене
поле виорюється в липні-серпні. Бур’яни, що з’являються, знищують
культиваціями на глибину 8–10 см з одночасним боронуванням. Після
напівпарового обробітку грунту вдвічі-втричі зменшується забур’яненість
полів однорічними бур’янами. У районах, що зазнають вітрової ерозії,
доцільне безполицеве розпушення грунту з залишенням стерні на поверхні
поля. Система протиерозійного обробітку складається з мілких лущень
культиваторами-плоскорізами та безполицевого розпушення на глибину 25–27
см культиваторами-глибокорозпушувачами. Плоскорізний обробіток під
соняшник доцільний на полях, схильних до вітрової ерозії, як засіб
боротьби з нею. Але після такого обробітку основна маса насіння бур’янів
залишається у верхньому шарі, через що у весняно-літній період різко
збільшується засміченість посівів. Тому при плоскорізному обробітку слід
під передпосівну культивацію вносити гербіциди. На схилах (до 2°) для
нагромадження більших запасів у грунті води і боротьби з водною ерозією
потрібно орати тільки впоперек схилу. На ерозійнонебезпечних землях
треба застосовувати оранку з грунтопоглиблювачем, що запобігає стокові
води і сприяє прискоренню поглинання, нагромадження її в грунті. При
розміщенні соняшнику після просапних культур, зокрема після кукурудзи,
зяблевий обробіток складається з дворазового дискування відразу після
збирання попередників. Подрібнення коренестеблових решток сприяє
повнішому їх заорюванню. Кращі результати дає обробіток ярусним плугом
ПНЯ-4-40, яким загортають всі післяжнивні рештки на дно борозни. За
наявності мінеральних добрив варто внести їх під зяблеву оранку.
Досліджено, що своєчасне лущення стерні підвищує врожай соняшнику на 2–3
ц/га, а при збільшенні глибини оранки з 22 до 32 см на площах,
засмічених кореневищними та коренепаростковими бур’янами, — на 2 ц/га і
більше.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
