Присвійні займенники (Possessivpronomen)
Присвійні займенники належать до займенників-прикметників; порівняно
рідко вони вживаються як іменники.
Присвійні займенники відмінюються, як і більшість займенників, за
займенниковим типом. Займенниковий тип відміни характеризується більшою
кількістю флексій, ніж відмінювання іменників (іменний тип відміни). За
займенниковим типом відмінюються обидва види артикля, означений і
неозначений (через те що вони походять від займенників).
Присвійні займенники мають в однині закінчення неозначеного артикля, у
множині — закінчення означеного артикля.
Відмінювання присвійних займенників
Singular
Maskulinum Femininum Neutrum
Nom. Gen. Dat. Akk. mein, unser meines, uns(e)res meinem, uns(e)rem
meinen, uns (e)ren meine, uns(e)re meiner, uns(e)rer meiner, uns(e)rer
meine, uns(e)re mein, unser meines, uns(e)res meinem, uns(e)rem mein,
unser
Plural
Nom. meine uns(е) ге
Gen. meiner uns(e) rer
Dal. meinen uns(e) ren
Akk. meine uns(е) ге
Присвійні займенники вживаються звичайно як означення до іменника. Вони
стоять завжди перед означуваними ними іменниками і перед усіма
прикметниками — означеннями до даного іменника.
Meine Familie
wohnt in diesem Maus.
Meine grosse Familie
Unsere interessanten neuen Sowjetbuecher werden gelesen.
Кожному особовому займенникові відповідає певний пpисвійний займенник.
Singular Plural
ich — mein
du — dein
er — sein
sie — ihr
es — sein wir— unser
ihr — euer
sie — ihr
Sie— Ihr
Для третьої особи однини важливо пам’ятати рід предмета, належність до
якого показує присвійний займенник:
Die Stadt ist sehr schoen. Ihre Strassen sind breit.
Das Dorf liegt am Fuss des Berges. Im Sommer Jreibcn seine Bewohner das
Vieh in die Berge.
Der Artikel in der Wandzeitung gefaellt mir. Sein Anfang aber ist nicht
sehr gut.
В українській мові є присвійний займенник свій, що показує належність до
підмета, якою б особою він не був виражений. У німецькій мові такого
займенника нема.
Належність до підмета показує для кожної особи і роду присвійний
займенник тієї ж особи (роду і числа):
Ich gehe in mein Zimmer
Du gehst in dein Zimmer
Er geht in sein Zimmer
Sie geht in ihr Zimmer
Es (das Kind) geht in sein Zimmer
Wir gehen in unser Zimmer
Ihr geht in euer Zimmer
sie gehen in ihr Zimmer
Sie gehen in Ihr Zimmer у свою (мою) кімнату
у свою (твою) кімнату
у свою (його) кімнату
у свою (її) кімнату
у свою (його) кімнату
у свою (нашу) кімнату
у свою (вашу) кімнату
у свою (їх) кімнату
у свою (Вашу) кімнату
Пpимітка. В українській мові можна часто вживати в одному і тому ж
випадку займенники „мій”, „твій”, „пані”, „ваш” або „свій”.
твою
ваше
Візьми Сідайте на
свою
своє
Але присвійні займенники „його” і „її” належності до підмета; у такому
випадку йменник „свій”:
Вона (він) іде у свою кімнату.
Вона йде в її кімнату (значить у „чужу”).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
