Реферат на тему:
Інтегрований захист вишневих насаджень від шкідників і хвороб
Нині задовольняється фактично третина зазначеної потреби споживання
плодів вишні. Причина — соціальні чинники та порушення технології її
вирощування, зокрема, недотримання елементів інтегрованої системи
захисту або повна відсутність захисних заходів.
Вишня — одна з найпопулярніших плодових культур. Її цінність полягає в
скоростиглості та високоякісних плодах, які мають важливе значення для
повноцінного харчування людини. Залежно від сорту та зони вирощування,
плоди вишні містять від 11,5 до 23% сухих речовин, переважну частку яких
становлять вуглеводи. Вміст цукрів коливається від 6,2 до 15,6%,
органічних кислот — від 0,70 до 3%. Крім того, плоди вишні багаті на
Р-активні речовини, аскорбінову (вітамін С) та фолієву (вітамін В9)
кислоти, рибофлавін (вітамін В2), кумарини, в тому числі оксикумарини.
Оптимальна норма споживання плодів вишні, в середньому, становить 4 кг
на людину.
Нині в різних країнах Європи з розвинутим садівництвом використовують
системи інтегрованого захисту рослин, які передбачають не повне знищення
всього живого, а науково обгрунтований контроль та управління їхнім
розвитком. Для досягнення поставленого завдання в інтегрованих системах
застосовують комплекс організаційно-господарських, агротехнічних,
механічних, селекційно-генетичних, біологічних, хімічних та інших
заходів.
Неінфекційні хвороби
На розвиток дерев відчутно впливають неінфекційні хвороби. Вони
зумовлені несприятливими абіотичними чинниками, а також порушенням
загальноприйнятих рекомендацій із догляду за насадженнями.
У суворі зими, за відчутного зниження температури повітря (нижче -25°С),
у дерев пошкоджуються бруньки, пагони, камбій, деревина гілок і штамбів,
а також коренева система. Під дією низьких температур вегетативні та
генеративні утворення чорніють і відмирають.
Значних ушкоджень деревам завдають сонячно-морозні опіки, які можливі
впродовж зими — напровесні. Через різку зміну температури повітря в
сонячні дні та морозні ночі нерівномірно прогріваються штамби й скелетні
гілки. Кора при цьому розтріскується, відстає й відмирає. Підмерзання
деревини та камбію спричинює закупорювання судин камеддю, яка
унеможливлює рух поживних речовин і води. Пошкодження морозами деревини
руйнує провідну систему, внаслідок чого розвивається дрібнолистість,
хлороз, молочний блиск. За сильного підмерзання деревини рослини гинуть.
Для нормального росту й розвитку рослин важливе значення має їхнє
забезпечення поживними речовинами органічного та мінерального живлення.
Життєво важливими є азот, фосфор, калій — макроелементи — та хлор, бор,
молібден, сірка, кальцій, магній, залізо, марганець, цинк і мідь —
мікроелементи. Дефіцит біогенних елементів зумовлює погіршення
фізіологічного стану рослин, що проявляється у пригніченні росту,
осипанні плодів і листя, зменшенні приросту пагонів, зміні забарвлення
листя. Буває, що дерева мають чахлий вигляд, погано ростуть. Такі
симптоми можливі через вирощування їх на непридатних грунтах,
висаджування у низинних місцях, із близьким заляганням підгрунтових вод
або на схилах, де більша ймовірність ушкодження рослин морозно-сонячними
опіками.
Порівняно з неінфекційними хворобами, зумовленими антропічними
факторами, інфекційні викликають різні патогени: гриби, бактерії,
нематоди, віруси, мікоплазми, квіткові паразити.
Інфекційні хвороби
Найпоширенішими та найшкідливішими є грибні хвороби: клястероспоріоз
(Clasterosporium carpophilum Aderh.), кокомікоз (Coccomyces hiemalis
Higg.) і моніліоз (Monilia cinerea Bonord.). Вони проявляються в двох
формах: весняній — моніліальний опік і літній — плодова гниль.
Епіфітотійний розвиток плямистостей спричинює передчасну дефоліацію
(листя опадає на два місяці раніше). У третій декаді липня рослини
втрачають 60–80% листя, а молоді рослини оголюються повністю. Найбільшої
шкоди ці хвороби завдають молодим садам і розсадникам. Передчасний
листопад погіршує загальний стан дерев, знижує їхню морозостійкість і
зменшує продуктивність не тільки в рік зараження, а й у наступні. В
суворі зими насадження вимерзають.
Моніліальний опік уражує квітки, листя, молоді плодові гілочки та
однорічні пагони. Після ураження вегетативні та генеративні утворення
раптово в’януть і всихають. За інтенсивного розвитку хвороби уражуються
всі суцвіття. Таке дерево має вигляд обпаленого вогнем, від чого
походить і назва хвороби. Хвороба розвивається так швидко, що
асоціюється з результатом зимового підмерзання.
gd4b?
органи вишні вирізняються середньою стійкістю проти ураження некрозом
порівняно з грушею та абрикосом, що було встановлено в умовах
південно-східного Казахстану. Для ураження та розвитку фітопатогенів
сприятливі умови створюють кліматичні чинники: потепління
зимово-весняного періоду. Під час відлиги в період спокою рослин
підвищується інтенсивність розвитку інфекційного всихання вишні,
моніліального опіку, дірчастої плямистості. Коли температура повітря
знижується до -30°С, тоді більше гине дерев вишні від передчасного
інфекційного всихання. Літні посухи на фоні обробок, насамперед
препаратами, до складу яких входить мідь, впливають на водний режим,
спричинюючи осипання листя, що погіршує підготовку рослин до зими.
Шкідники
Серед головних шкідників, які спричинюють економічні втрати, — вишнева
муха та вишнева попелиця. У вишневих насадженнях поширені вишневий
слизистий пильщик (Caliroa cerasi L.), каліфорнійська щитівка
(Quadraspidiotus perniciosus Comst.), вишневий трубковерт (Rhynchites
auratus Scop.), а також комплекс листовійок (розанова — Archips rosana
L., сітчаста — Adoxophyes orana F. R., смородинова кривовуса — Pandemis
ribeana Hb., вербова кривовуса — P. heparana Den. U. Schiff.) і
п’ядунів (зимовий — Operophthera brumata L., обдирало плодовий — Erannis
defoliaria Cl., шовкопряд буро-смугастий — Biston hirtaria Schiff.)
Профілактичні захисні заходи
Слід вдатися до комплексу заходів із догляду за плодовими та ягідними
культурами. Виконання зазначених нижче робіт має профілактичну дію, яка
проявляється в зменшенні чисельності шкідників та інфекційного запасу
збудників хвороб у період вегетації, і водночас вони спрямовані на
створення сприятливих умов для росту та розвитку рослин і несприятливих
для шкідливих організмів. За умов теплої зими шкідливі об’єкти добре
перезимували, тому профілактичні заходи проти них є надзвичайно
важливими.
Негативний вплив антропічних і абіотичних чинників на плодові насадження
передбачають ще на етапі проектування та підбору ділянки для закладання
саду. Вибір ділянки для вишневого саду залежить від грунтово-кліматичних
зон садівництва. Вишня менш зимостійка культура, ніж яблуня. Тому для її
висадження придатні ділянки на підвищених елементах рельєфу, де холодне
повітря затримується менше. Крутість схилів не має перевищувати 7–8°. На
рівнинних ділянках вишня розвивається гірше та частіше уражується
заморозками. Не придатні для вирощування вишні котловани, низини, лісові
галявини з поганою аерацією повітря. У таких місцях взимку
нагромаджується холодне повітря, відбуваються різкі коливання
температури. Влітку дерева довго не висихають після дощу, що сприяє
розвитку грибних хвороб. З огляду на високу продуктивність вишня
потребує родючих грунтів. Залягання підгрунтових вод не може бути ближче
1,5–2 м. Залежно від зони, кращими грунтами є дерново-підзолисті, сірі
лісові, чорноземи, перегнійно-карбонатні, темно- й сіро-каштанові. За
реакцією грунтового розчину кращими є нейтральні або близькі до них (рН
6,5–7) грунти. За рН менше 5 дерева слабо ростуть і плодоносять, більше
підмерзають.
Для закладання промислових насаджень вишні не придатні землі після
вирощування пасльонових культур. Під час вирощування саджанців
кісточкових порід дотримуються сівозміни, не включаючи в неї
пасльонових. Основною вимогою сучасного садівництва є застосування для
садіння оздоровленого садивного матеріалу. Щоб отримати безвірусний
матеріал, навесні та восени (до опадання листя) обстежують розсадники та
маточно-живцеві сади на виявлення дерев, уражених вірусною (хлоротична
кільцева плямистість, некротична кільцева плямистість) та бактеріальною
(бактеріальний некроз або рак кісточкових, бактеріальна дірчаста
плямистість, бактеріальний кореневий рак) інфекціями. Виявлені хворі
рослини видаляють за межі саду та спалюють. Такі самі заходи проводять
із деревами, зараженими грибними патогенами (молочний блиск, вілт).
Грунт на місцях видалених дерев дезінфікують хлорним вапном (100 г/м2),
розкидаючи його по поверхні, та перекопують. Живці для вічкування
заготовляють тільки із здорових рослин, попередньо протестованих на
наявність вірусів, саджанці — тільки із незаражених розсадників.
Закладаючи вишневі сади, ранні сорти вишні відокремлюють від пізніх.
Таке розміщення сортів полегшує організацію збирання врожаю та
проведення захисних заходів. Наприклад, якщо ранні сорти висаджено на
окремій ділянці, тоді є можливість додатково (за 20–30 днів до збирання
врожаю) обприскати середні та пізні сорти проти вишневої мухи або проти
плямистостей.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
