Реферат на тему:
Державні інтереси можуть підсковзнутися на олії
До підсумків соняшникових жнив можна зарахувати той факт, що
наприкінці минулого місяця олія в крамницях стала на гривню-півтори
дешевшою. Тепер покупець може купити літрову пляшку олії за 7–8 грн.
Водночас насіння соняшнику, схоже, досягло точки цінового мінімуму й
почало поволі дорожчати.
Незважаючи на його рекордний урожай, який у рази перевищує внутрішнє
споживання. Причиною такої, здавалося б, нелогічної ситуації із
соняшниковою олією є зокрема й політична складова. Одна з нарад, яка
відбулася в листопаді в Кабінеті Міністрів, була присвячена цьому
продукту харчування. Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко особисто переймалася
олійним питанням. Ціни, мовляв через перевиробництво ліквідного насіння,
порівняно з минулим сезоном, упали практично втричі, й керівники
олієжирових підприємств мають можливість задешево закуповувати сировину
для переробки. Разом з тим, олія в крамницях і надалі залишається
недешевою, як і тоді, коли насіння було дорогим. “Не можу зрозуміти цієї
диспропорції… й хочу, щоб ви мені пояснили все це”, — звернулася Юлія
Володимирівна до керівників потужних переробних компаній. Треба сказати,
що надалі нарада тривала в закритому режимі, й журналісти не змогли
почути деталей тієї захоплюючої розмови.
Чому дорого — запитайте в торгівців!
Як пояснив ситуацію після завершення наради голова правління асоціації
“Укроліяпром” Степан Капшук, ніхто не хоче чути, що олієжирові
підприємства навіть восени переробляли соняшник урожаю’2007, закуплений
раніше за цінами, значно вищими за нинішні. Співрозмовник закликав
згадати минулий маркетингововий рік, коли ціни на стратегічну сировину в
Україні були рекордними. У деякі періоди вони коливалися від чотирьох до
п’яти тисяч гривень за тонну, що призвело до небувалого здорожчання
олії. Лише ближче до завершення цьогорічних соняшникових жнив, пояснив
пан Капшук, олієжирові комбінати мали можливість купувати насіння за
1200–1700 грн/т. Відповідно, тоді впали й відпускні ціни підприємств на
нерафіновану соняшникову олію. Буцімто, на кінець жовтня підприємства
реалізували її за ціною 3,5–4,5 тис./грн за тонну, що на 40% нижче, ніж
у жовтні 2007 року. Тож питання, чому розфасована рафінована олія на
полицях магазинів не дешевшає, — цілком слушне, але про це треба питати
не лише виробників, а, наприклад, і торговців. Степан Капшук наголосив,
що в ціні бутильованої олії, крім вартості сировини, закладені ще й
затрати на рафінування, бутилювання, саму упаковку. До того ж, продукція
надходить у магазини через дистрибуторські мережі, які накручують свою
маржу. Впливає на вартість олії й роздрібна націнка самих магазинів. Тож
у підсумку, ціна літрової пляшки практично вдвічі вища за ціну літра
сирої олії, бо на всіх етапах суттєво зростають затрати.
Попри це, виробники, за підсумками наради, погодилися ще знизити
оптово-відпускні ціни на фасовану олію. Відтак, прогнозує Степан Капшук,
у роздрібній торгівлі пляшка соціально-значущого продукту не повинна
дорожчати. Але робити довгострокові цінові прогнози голова правління
асоціації “Укроліяпром” не береться: надто хитка нині економічна
ситуація і в країні, і в світі.
На нараді розглядали також питання про скасування вивізного мита на
насіння соняшнику. Відповідний законопроект запропонувало
Мінагрополітики, щоб підвищити експортний попит на український соняшник.
Скасування мита, вважає Степан Капшук, для галузі неприйнятне. А такий
крок може спровокувати кризу на продовольчому ринку країни. В Україні й
так після вступу в СОТ експортне мито на насіння соняшнику одразу
знизили із 17 до 14%. Крім того, Мінекономіки з жовтня скасувало
встановлення мінімальних індикативних цін під час вивезення його за межі
держави. Ці дії значно лібералізували експорт ліквідного насіння. У разі
ж скасування, навіть тимчасового, експортного мита на соняшник його
масово вивезуть за кордон, причому за демпінговими цінами. Тоді
олієжирова галузь повернеться до стану, який через брак сировини
переживала в 1997–1998 роках. Скоротиться виробництво олії, маргаринової
продукції, майонезу і, як наслідок, зменшаться надходження в бюджети
всіх рівнів. Експорт готової продукції, зокрема олії, буде практично
зупинено, і Україна втратить зовнішні ринки. Відміна експортного мита
призведе до зупинки більшості заводів, що перетворить нашу державу на
сировинний придаток ЄС. Як підтвердження цієї тези Степан Капшук навів
ситуацію з ріпаком. Його виробництво в країні різко зростає, але понад
80% урожаю експортують за кордон.
До Президента чи “на деревню дедушке”?
Треба сказати, що старання уряду не минули марно. Виробництва
активізували закупівлі соняшнику, який від цього поволі почав зростати в
ціні. Бо ж, якщо ринки відкриють, олійне насіння хутко “втече” за
кордон. Тому підприємства запасаються сировиною для переробки. Водночас,
якщо уряд таки відкриє кордони, пророкують галузеву кризу, відтак
виробники апелюють до Президента Ющенка.
Пояснити, наскільки загрозлива склалася ситуація, керівники олієжирових
підприємств намагаються у відкритому листі до глави держави. “Звернутися
з таким посланням, — ідеться в листі, — спонукає загрозлива можливість
створення в олієжировій галузі критичної ситуації у разі прийняття
Верховною Радою України закону “Про внесення змін до деяких законів
України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової
кризи на розвиток агропромислового комплексу” (реєстраційний номер –
3353 від 11.11.2008), проектом якого передбачено тимчасове скасування
експортного мита на насіння соняшнику.
Сьогодні, коли в Україні вживаються дієві антикризові заходи задля
збереження галузей та робочих місць, скасуваня експортного мита на
насіння соняшнику стане причиною зупинки більшості олієдобувних заводів,
початком розвалу олієжирової промисловості.
Невже мало розвалу та знищення галузей тваринництва та цукрової, зупинки
підприємств гірничо-металургійного комплексу та будівельної галузі?
Для України, яка має потужний сільськогосподарський потенціал, саме
тепер необхідно визначити пріоритет розвитку власного АПК: чи займати у
світовому ринку продовольства місце повноцінного партнера з виробництва
і реалізації харчових продуктів, чи бути сировинним додатком економічно
розвинених держав, постачальником сільгосппродукції для завантаження
переробних потужностей інших країн.
?????????~?Основні світові виробники насіння соняшнику для максимального
завантаження власних переробних потужностей встановили експортне мито на
насіння соняшнику, зокрема, Аргентина збільшила його з 32% до 39%, в
Росії діє мито 20% на насіння всіх олійних культур. В Україні вивізне
мито на насіння соняшнику — 14%, яке буде зменшено до 10 відсотків.
Олія — це єдиний український харчовий продукт, який завоював світовий
ринок. Соняшникову олію експортуємо в 56 країн світу.
Переробка насіння соняшнику в Україні — це робочі місця для 50 тисяч
працюючих та 2 мільярди гривень відрахувань у бюджет.
Експорт насіння соняшнику, а не соняшникової олії призведе до значного
погіршення платіжного балансу України, що сприятиме збільшенню
девальвації національної валюти та підвищенню інфляції через скорочення
виробництва олії і зниження обсягів цього соціально значимого продукту
на внутрішньому ринку.
Наявні потужності олієдобувних заводів становлять 7,2 млн тонн за рік і
дають можливість переробити весь цьогорічний урожай соняшнику — 6,8 млн
тонн.
За збереження експортного мита на насіння соняшнику в Україні вперше
може бути вироблено близько 2,4 млн тонн олії.
Скасування експортного мита на насіння соняшнику не стане запобіжним
чинноком негативних наслідків для агропромислового комплексу, зумовлених
міжнародною фінансовою кризою. Навпаки, цей захід буде фактором, який,
як свідчить минулий досвід, спровокує кризову ситуацію не тільки в
олієжировій галузі, а й на всьому продовольчому ринку України.
На підставі викладеного вище, ми, представники багатотисячних колективів
однієї із небагатьох бюджетоформувальних галузей промисловості,
звертаємося до Вас, вельмишановний Вікторе Андрійовичу, з проханням
зберегти дію Закону України “Про ставки вивізного (експортного) мита на
насіння деяких видів олійних культур”, зокрема соняшнику, й не допустити
знищення балансу економічних інтересів учасників як внутрішнього, так і
зовнішнього ринків насіння соняшнику”, — підсумовують у відкритому листі
керівники олієдобувних підприємств.
Сухий залишок
Водночас виробники олії всебічно розкритикували перший пункт урядового
законопроекту “Про внесення змін до деяких Законів України щодо
запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на
розвиток агропромислового комплексу”. Саме цим пунктом автори
підготовленого до розгляду у Верховнїй Раді документа пропонують внести
зміни до статті 2 Закону України “Про ставки вивізного (експортного )
мита на насіння деяких видів олійних культур” і викласти її у такій
редакції:
“Тимчасово, до 1 вересня 2009 року, дозволяється вивезення насіння
соняшнику, подрібненого або неподрібненого (код товару, згідно з УКТ
ЗЕД, — 120600), без сплати вивізного (експортного) мита, ставки якого
затверджено статтею 1 цього Закону, за умови вивезення його
безпосередньо сільськогосподарськими товаровиробниками або закупівлі
його безпосередньо у таких товаровиробників за цінами не нижче
мінімальних закупівельних цін, встановлених відповідно до законодавства,
в режимі неавтоматичного ліцензування”.
Запропонований законопроект, стверджують виробники олії, має суттєві
недоліки.
1. Створюється можливість здійснювати експорт насіння соняшнику як із
сплатою експортного мита для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності, так і без сплати експортного мита в режимі неавтоматичного
ліцензування, тобто квотування за умови вивезення його безпосередньо
сільськогосподарськими товаровиробниками або закупівлі його
безпосередньо в таких товаровиробників за цінами не нижче мінімальних
закупівельних цін.
2. Обсяги експорту насіння соняшнику без сплати експортного мита
передбачаються в межах 1,3–2 млн тонн. Разом з тим, мито на насіння
соняшнику не забороняє його вивезення за межі держви. Так, у 2006/2007
маркетинговому році експорт даної сировини становив 336 тис. тонн із
сплатою в Державний бюджет 17% експортного мита.
3. Втрати Державного бюджету в 2008/2009 маркетинговому році тільки за
рахунок несплати 14% експортного мита на насіння соняшнику становитимуть
84 млн доларів, тобто майже півмільярда гривень (у разі експорту 2 млн
тонн насіння соняшнику вартістю 300 доларів за тонну).
4. Втрати бюджету внаслідок скорочення виробництва олії соняшникової та
інших видів олієжирової продукції можуть перевищити мільярд гривень.
5. Масовий експорт насіння соняшнику з України призведе до повного
обвалу цін на світовому ринку соняшнику.
6. Експорт олієжирової продукції, зокрема олії, буде практично зупинено,
і наша держава втратить зовнішні ринки. Україна перетвориться в
сировинний придаток ЄС. Олієжирова галузь повернеться до кризового
стану, який переживала в 1997–1998 роках.
Виробники олії наголошують, що питання експорту насіння соняшнику
повністю врегульовано чинним законодавством і не потребує додаткового
втручання.
Після набуття Україною повноправного членства в СОТ експортне мито на
насіння соняшнику, згідно із Законом України “Про ставки вивізного
(експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур” (№1033-Х1У
від 10.09.99) із змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін
до Закону України “Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння
деяких видів олійних культур” (від 07.07.05 № 2773-1У), знизилось із 17
до 14 відсотків.
Крім того, відповідно до Закону України “Про внесення зміни до статті 2
Закону України “Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння
деяких видів олійних культур”, Мінекономіки України, починаючи з жовтня
поточного року, скасувало встановлення мінімальних індикативних цін під
час експорту насіння соняшнику, що стало значною лібералізацією експорту
цієї сільськогосподарської сировини.
Запропоноване внесення змін у Закон України “Про ставки вивізного
(експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур “ є
економічно не обгрунтованим та призведе до дестабілізації на олійному
ринку України, стверджують виробники олії.
Від себе додамо: майже в усьому з викладеного вище переробників можна
підтримати. Але чи достукаються вони до чиновницьких владних кабінетів,
чи знову переможуть інтереси тих, хто лобіює вивезення сировини за межі
держави? Ось у чому питання.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
