Реферат на тему:
на тему
Олімпійські ігри – історія та сьогодення
План
1. Виникнення олімпійських ігор.
2. Відлуння тисячоліть.
3. Олімпія — центр Олімпійського світу.
4. Історія виникнення Олімпійського вогню.
5. Відродження Олімпійських ігор.
6. Розвиток Ігор у XX столітті.
Існує безліч міфів про виникнення Олімпійських ігор. Найпочеснішими
їхніми родоначальниками вважають богів, міфічних героїв, царів і
правителів. Точно встановлено, що перша відома нам Олімпіада відбувалася
в 776 р. до н. є. Кожні Олімпійські ігри перетворювалися на свято для
народу, служили свого роду конгресом для правителів і філософів,
конкурсом для скульпторів і поетів, драматургів і співаків. Це був час
загального перемир’я між ворожими полісами.
Олімпіади звеличували людину, тому що вони відбивали світогляд, наріжним
каменем якого були культ досконалості духу і тіла, ідеалізація
гармонійно розвинутої людини — мислителя й атлета. Олімпіонику —
переможцеві ігор — співвітчизники відплачували почестями, яких
удостоювалися боги. Олімпійський герой, увінчаний вінком, одягнений у
пурпурні шати, урочисто в’їжджав у рідне місто на колісниці, але не
через звичайні ворота, а через пролам у стіні, який того ж дня городяни
зашпаровували, щоб олімпійська перемога, яка ввійшла в місто, ніколи не
покидала його. У місті встановлювалася статуя на честь переможця,
складалися хвалебні оди, влаштовувалися бенкети. Окремо потрібно сказати
про статуї. Це не були точні портрети переможців; особистість переможця
увічнювалася тільки через ім’я, написане на постаменті. Уже значно
пізніше допускалося зображення не божества або обожненого героя, а
реальної людини.
Але не тільки фізична краса і пропорційність частин тіла служили
«пропуском» для участі в Олімпіаді. Враховувався і духовний елемент.
Учасник змагань повинен був бути морально бездоганним, з незаплямованою
репутацією. Ця вимога пояснювалася культовим характером свят — можна
образити бога, допустивши до змагань непорядну людини, що порушить
святість його храмових володінь. Тому допущені до ігор юнаки
символізували собою гармонію, красу, доблесть, моральність і духовність.
Справедливим є твердження, що перемогу приносить не тільки фізична
підготовка, але й морально-вольові якості учасника.
Центром олімпійського світу давнини був священний округ Зевса в Олімпії
— гай уздовж ріки Алфей, недалеко від струмка Кладей, що впадає в неї. У
цьому прекрасному місці Еллади майже триста разів улаштовувалися
традиційні загальногрецькі змагання на честь бога-громовержця. Вітри
іонічного моря хитали могутні сосни і дуби на вершині пагорба Кронос.
Біля його підніжжя розкинулася заповідна територія, тишу якої раз на
чотири роки порушувало олімпійське торжество. Такою була Олімпія, про
велич якої нагадують нам античні автори, а картину олімпійських видовищ
передають статуї і зображення на вазах і монетах. Згодом біля священної
Олімпії виросло однойменне містечко в оточенні апельсинових і маслинових
гаїв.
Нині Олімпія — типове провінційне містечко, що живе на прибутки від
туризму. У ньому абсолютно все є олімпійським: назви вулиць і готелів,
страви в тавернах, сувеніри в численних магазинчиках. Визначною
пам’яткою міста є археологічний і Олімпійський музеї. За містом протікає
струмок Кладей, через який перекинуто кам’яний місток, що виводить до
заповідної Олімпії. Нічим не примітний вхід до священного гаю. Під
ногами почорнілий мармур сходин і плити священного черепашнику. Росте
дика олива, гілками якої вінчали колись голови олімпійників. До неба
тягнуться могутні сосни і дуби, а над ними — блакитне небо, під яким
були побудовані величні споруди. На жаль, їх не пощадили ні розливи рік,
ні землетруси, ні час. Але якими урочистими є залишки колишньої величі!
Своєю донині збереженою славою Олімпія повністю зобов’язана Олімпійським
іграм, що проводилися там раз на чотири роки і тривали лічені дні. У
перервах між іграми безлюднів величезний стадіон, заростала травою
бігова доріжка стадіону, вкривалися дикою порослю схили пагорба і
насипів, що служили для глядачів трибуною.
Не лунав стукіт копит і гуркіт колісниць на сусідньому іподромі. Не
тренувалися атлети на просторій площі гімнасії та в монументальному
будинку палестри. Не лунали голоси в леонідайоні — готелі для почесних
гостей.
Зате під час Олімпійських ігор усе навколо оживало, кипіло життя.
Прибували десятки тисяч атлетів і гостей, вщерть заповнювалися
грандіозні на ті часи спортивні споруди, які за своєю суттю мало чим
відрізнялися від сучасних спортивних комплексів. На Олімпіадах виявляли
лише переможця в окремих видах змагань — олімпіоника. Але в основному
збиралися для того, щоб узяти участь в обрядовому святі, присвяченому
Зевсу.
До 776 р. до н. є. усі держави, розташовані на Пелопоннеському
півострові, почали брати участь в Олімпіадах і саме з цієї дати почалася
традиція увічнювати імена переможців.
Офіційно свято тривало п’ять днів. Напередодні урочистого відкриття
Олімпійських ігор на березі ріки Алфей поблизу стадіону розкидали
намети. Сюди, крім численних шанувальників спорту, прямували торговці
різними товарами і власники розважальних закладів. Так, ще в давні часи,
в організаційну підготовку Ігор втягувалися різні соціальні прошарки
населення Греції.
Олімпійські ігри зі зростанням їхньої популярності впливали на центр
Олімпії — Альтис. Більше 11 століть в Олімпії проводилися ігри, у яких
брали участь жителі всієї країни. Подібні ж ігри відбувалися також в
інших центрах країни, але жодні з них не могли зрівнятися з
Олімпійськими.
У грецькій міфології вважалося, що всі мистецтва в людей від Прометея.
У міфології Прометей був протипоставлений Зевсу, займав позицію мученика,
який пожертвував собою заради людей. Підступний і жорстокий Зевс діяв
проти суперника, використовуючи грубе насильство. Одна з найкрасивіших
легенд минулого оповідає про богоборця і захисника людей Прометея.
Прометей, благодійник людей, дарував людству незалежність від природи.
Він викрав вогонь з Олімпу, приніс його в очереті й навчив смертних
користуватися ним. Як говорять міфи, Зевс звелів Гефесту прикувати
Прометея до Кавказької скелі, пробив йому груди списом, а величезний
орел щоранку прилітав клювати печінку титана, яка щодня виростала знову.
Прометей був врятований Гераклом. Греки вміли любити своїх богів, вони
хотіли висловити свою вдячність цьому титанові, тому культ Прометея
втілився в одному з видів Олімпійських ігор — змаганні бігунів з
палаючими смолоскипами.
Фігура цього титана залишається і сьогодні одним із найяскравіших
образів у грецькій міфології. Вираз «вогонь Прометея» означає прагнення
до високих цілей у боротьбі зі злом. Хіба не той самий зміст вкладали і
древні, коли близько трьох тисячоріч тому запалювали Олімпійський вогонь
у гаю Альтиса?
Під час літнього сонцестояння учасники змагань і організатори, прочани і
вболівальники віддавали почесті богам, запалюючи вогонь на вівтарях
Олімпії. Переможець змагань із бігу удостоювався почесті запалити вогонь
для жертвопринесення. Блиск цього вогню припиняв на час війни, приводив
до згоди ворогуючі сторони, суперництво віталося тільки на бігових
доріжках. От чому потім була відновлена традиція запалювання вогню, а
пізніше і доставки його до місця проведення змагань. Церемонія
запалювання вогню, який проноситься не тільки через країни, але й
континенти — особливий олімпійський ритуал.
Вперше Олімпійське полум’я спалахнуло в перший день ігор на стадіоні
Амстердама в 1928 р. Однак не залишилося жодних свідчень, що цей вогонь
був доставлений, як велить традиція, естафетою з Олімпії. Початок
смолоскиповим естафетам, що приносили вогонь з Олімпії у міста
проведення Олімпіад, було покладено в 1936 р. Біг факелоносців — один із
найбільш урочистих моментів Ігор. 20 червня 1936 р. в Олімпії був
запалений вогонь, що подолав потім 3075-кіломе-тровий шлях дорогами
Греції, Болгарії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини й Німеччини. А в
1948 р. смолоскип уперше здійснив морську подорож.
В епоху Ренесансу, коли знову виник інтерес до мистецтва Давньої Греції,
згадали і про Олімпійські ігри. На початку XIX ст. спорт у Європі
одержав загальне визнання, тому природно, що виникло прагнення
організувати щось подібне й грандіозне, де спортсмени з різних країн
світу могли б показувати високі результати. Передісторією, своєрідним
поштовхом до цього стало проведення локальних ігор у Греції (1859, 1870,
1875, 1879 pp.). В організації міжнародного Олімпійського руху активну
участь брав французький суспільний діяч, педагог та історик П’єр де
Кубертен. Наприкінці XVIII ст. зростання економіко-культурного
спілкування між державами було настільки високим, що заклик П’єра де
Кубертена «Потрібно зробити спорт інтернаціональним, потрібно відродити
Олімпійські ігри!» знайшов належний відгук у багатьох країнах.
23 червня 1894 р. у Парижі у Великому залі Сорбонни зібралася комісія з
відродження Олімпійських ігор. її генеральним секретарем став П’єр де
Кубертен. Потім оформився Міжнародний олімпійський комітет — МОК, до
якого увійшли найбільш авторитетні й незалежні громадяни різних країн.
За рішенням МОК ігри І Олімпіади повинні були відбутися у квітні 1896 p.
y столиці Греції. Енергія Кубертена й ентузіазм греків подолали багато
перешкод, про які буде сказано нижче, і дозволили виконати намічену
програму. Перші Ігри викликали в публіки неймовірний інтерес, трибуни
стадіону, розраховані на 70 тисяч місць, вмістили в себе 80 тисяч
глядачів. Усі присутні на стадіоні побачили барвисті церемонії відкриття
і закриття відроджених Ігор, нагородження переможців змагань. Про
успішно проведені Олімпійські ігри усьому світі розповіла преса, і
громадськість зі схваленням зустріла починання.
Ще на початку підготовки Ігор в Афінах виникли фінансові труднощі,
пов’язані з економікою Греції. Прем’єр-міністр країни Триконіс відразу ж
заявив Кубертену, що Афіни не в змозі здійснити настільки великий
міжнародний захід, пов’язаний з великими фінансовими витратами й
обсягами робіт для перебудови міста і підготовки спортивних споруд. Лише
підтримка населення допомогла подолати цю перешкоду. Провідні суспільні
діячі Греції утворили Організаційний комітет і відшукали кошти. До фонду
підготовки Ігор надходили внески від приватних осіб, що склали великі
Суми. Були випущені поштові марки на честь Олімпійських ігор. Дохід від
їхньої реалізації пішов у фонд підготовки. Енергійна робота Оргкомітету
й участь усього населення Греції принесли бажаний результат.
Сьогодні організація сучасних Олімпійських ігор під силу лише економічно
розвинутим країнам. Для проведення цього заходу обираються тільки ті
міста, що мають необхідні спортивні споруди, а також можуть належним
чином прийняти необхідну кількість гостей. Така честь випала не багатьом
містам нашої планети: Парижу, Лондону, Антверпену (Бельгійському місту),
Амстердаму, що в Нідерландах, Лос-Анджелесу, Берліну, Гельсенкам, Риму,
Мехіко, Москві та Сіднеї. І нам, українцям, хочеться вірити, що в
недалекому майбутньому Олімпійський вогонь засяє в нашому краї. А наші
спортсмени принесуть славу своїй державі, завоювавши високі місця. Але
все це можливо за однієї умови – розквіту нашої України-неньки.
З давнини Олімпійські ігри були головною спортивною подією всіх часів і
народів. На період проведення Ігор усі країни припиняли війни, на землі
панувала згода. Боротьба за звання найкращого велася гідними людьми і
тільки в чесній боротьбі.
Багатовіковий Олімпійський рух подолав чимало перешкод на своєму шляху,
перебував колись навіть у забутті. Але незважаючи ні на що Олімпійські
ігри живі й донині. Звичайно, це вже не ті змагання, не те вшановування
переможців. Важко сьогодні уявити, наприклад, в’їзд чемпіона в рідне
місто через пролам у стіні.
У наші дні Олімпіади — одна з найбільших подій у світі Ігри технічно
оснащені — за результатами стежать комп’ютери і телекамери, час
визначається з точністю до тисячних часток секунди. Аматори спорту в
будь-якому куточку світу можуть приєднатися до всесвітнього свята —
супутникові антени спрямовані на всі сторони світу. З удосконалюванням
спортивного устаткування, удосконалюються і види спорту. До розряду
олімпійських вводяться нові спортивні ігри.
За останні роки олімпійський рух набув грандіозних масштабів, і столиці
Ігор на час їхнього проведення стають столицями світу.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
