Реферат на тему
Поняття про стиль і стилістичну норму.
Стиль – це різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що
обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до
цього має свої особливості добору й використання мовних засобів
(лексики, фразеології, граматичних форм, типів речення тощо).
Кожний стиль має свою сферу поширення (коло мовців), призначення
(функції повідомлення, впливу тощо), систему мовних засобів і
стилістичні норми, що оберігають цю систему, власне, роблять її досить
стійким стилем.
Літературна норма охоплює всі сфери використання мовних одиниць у
літературному (відшліфованому, культурному) мовлені. Стилістична ж норма
– це частина літературної норми, вона не заперечує літературну норму, а
тільки обмежує використання літературно унормованої одиниці (слова,
форми) певним стилем мовлення. Отже, стилістична норма – це норма
використання слова чи форми у певному стилі чи з певним стилістичним
значенням.
Стилі літературної мови.
Науковий стиль. Сфера використання наукового стилю мови – наукова
діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта.
Основне його призначення – повідомлення про результати дослідження,
доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ,
систематизація знань.
Основні ознаки наукового стилю: понятійність і предметність,
об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність,
точність, лаконічність, переконливість, аналіз, синтез, аргументація,
пояснення причинно-наслідкових відношень, висновки.
Основні мовні засоби: велика кількість термінів, схем, таблиць,
графіків, абстрактних (часто іншомовних) слів, наукова фразеологія
(стійкі термінологічні словосполучення), цитати, посилання; відсутність
всього того, що вказувало б на особу автора, його уподобання:
емоційно-експресивних синонімів, суфіксів, багатозначних слів, художніх
троп, індивідуальних неологізмів.
Науковий стиль має такі підстилі: власне науковий (з жанрами текстів –
монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези);
науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців -книги, статті
в неспеціальних журналах); науково-навчальний (підручники, лекції,
бесіди тощо). Зберігаючи основні ознаки стилю, кожний з підстилів
характеризується своїми особливостями використання мовних засобів.
Скажімо, науково-популярний підсиль користується й елементами художнього
мовлення (епітетами, порівняннями, метафорами).
Офіційно-діловий стиль. Сфера використання офіційно-ділового стилю мови
– спілкування в державно-політичному, громадському і економічному житті,
законодавство, адміністративно-господарська діяльність.
Основне призначення – регулювати ділові стосунки мовців у
державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговувати
громадянські потреби людей у типових ситуаціях.
Основні ознаки офіційно-ділового стилю: документальність (кожний
офіційний папір повинен мати характер документа), стабільність (довго
зберігає традиційні форми), стислість, чіткість, висока стандартизація
вислову, сувора регламентація тексту.
Основні мовні засоби: широке використання суспільно-політичної і
адміністративно-канцелярської термінології, специфічна фразеологія на
зразок порушити питання, подати пропозицію; відсутність
емоційно-експресивної лексики і будь-якої мовної індивідуальності
автора, обмежена синонімія, наявність безособових і наказових форм
дієслів; чітко регламентоване розміщення і будова тексту, обсяг основних
частин, наявність обов’язкових стандартних висловів (тому в діловому
спілкуванні прийнято частіше користуватися готовими бланками).
Офіційно-діловий стиль мови має такі підстилі: законодавчий (закони,
укази, статути, постанови); дипломатичний (міжнародні угоди – конвенції,
повідомлення – комюніке, звернення – ноти, протоколи); адміністративно –
канцелярський (накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви,
звіти).
Художній стиль. Це – найбільший і найпотужніший стиль української мови.
Він включає використання в міру потреби з стилістичною метою елементів
інших функціональних стилів.
o
o
Ee#,&ooooooooonoiaaaaaaaaaaaaaa
>??&AACtF.G8HdIHK?K?KIK~L?L‚Looooooooooooooooooooooo
текстів художньої літератури художній стиль засвідчує високий рівень
розвитку сучасної української літературної мови.
Сфера використання художнього стилю – творча діяльність, література,
різні види мистецтва, культура, освіта.
Основне призначення – впливати засобами художнього слова через систему
образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання,
моральні якості та естетичні смаки.
Основні ознаки художнього стилю: образність, поетичність, естетика
мовлення, експресія як інтенсивність вираження, зображувальність
(конкретно-чуттєве живописання дійсності -людей, природи, явищ, понять,
якостей, властивостей, відношень). В художньому стилі все подається
через призму інтелекту і світовідчуття особистості (образ автора), і все
спрямовується на особистість читача (слухача). Тому в художньому стилі
(зокрема в художніх творах), крім об’єктивності реального світу, існує і
суб’єктивність сприйняття його людиною.
Основні мовні засоби: багатство найрізноманітнішої лексики з
переважанням конкретно – чуттєвої (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак,
емоційно – експресивна лексика, різні види синонімів, омонімів,
фразеологізмів, використання з стилістичною метою історизмів, архаїзмів,
діалектизмів, просторічних елементів.
Особливою прикметою художнього стилю є широке вживання дієслівних форм –
родових – минулому часі і умовному способі, особових у теперішньому і
майбутньому часі дійсного способу, у наказовому способі. У художньому
стилі використовуються всі типи речень, синтаксичних зв’язків,
особливості інтонування і ритмомелодики.
Художній стиль поділяється на підстилі за родами і жанрами літератури:
епічні (прозові: епопея, роман, повість, оповідання, нарис), ліричні
(поема, балада, пісня, поезія), драматичні (драма, трагедія, комедія,
мелодрама, водевіль), комбіновані (ліро-епічний твір, драма феєрія,
усмішка тощо). Кожний з них має свої особливості мовної організації
тексту.
Публіцистичний стиль. Сфера використання публіцистичного стилю –
громадсько-політична, суспільно – культурна, виробнича діяльність,
навчання.
Основне призначення – вирішення суспільно-політичних питань, активний
вплив на слухача, спонукання його до діяльності, пропаганда певних
думок, переконань, агітація за втілення їх у життя.
Основні ознаки публіцистичного стилю: поєднання логічності доказів,
точності висловлення наукових положень з емоційно-експресивною
образністю, використання художніх засобів – епітетів, порівнянь,
метафор.
Основні мовні засоби – сплав елементів наукового, офіційно-ділового,
художнього стилів. В ньому широко використовуються суспільно-політична
лексика, політичні заклики, гасла, точні найменування (подій, дат,
місцевості, учасників), а також багатозначна образна лексика, що здатна
привернути увагу слухача (читача) і вплинути на нього.
В публіцистичному стилі виділяються кілька підстилів, кожний з яких має
жанрові й мовні особливості: стиль засобів масової інформації (газети,
журнали, радіо, телебачення), художньо-публіцистичний стиль (памфлети,
фейлетони, нариси), есе (короткі нариси вишуканої форми),
науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди тощо).
Розмовний стиль. Сфера використання – усне повсякденне спілкування у
побуті, на виробництві.
Основне призначення розмовного стилю – бути засобом невимушеного
спілкування, живого обміну думками, з’ясування побутових стосунків.
Основні ознаки розмовного стилю: усна форма спілкування, неофіційність
стосунків між мовцями і невимушеність спілкування, лаконізм, емоційні
реакції.
Основні мовні засоби: багатство інтонацій, емоційно-експресивна лексика,
суб’єктивної оцінки, різних типів простих речень (переважно коротких,
неповних, обірваних, односкладних і т.д.), можливі діалектизми,
фольклоризми, просторічна лексика.
Типовими формами мовлення є усні діалоги і полілоги.
Література:
І.С.Алєксєєва “Профессиональный тренинг переводчика”. Издательство
“Союз”, С.-П., 2001.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
