Реферат на тему
Маркетинг в туризмі
План
1. Суть і зміст маркетингу в туризмі
2. Організація і проведення маркетингових досліджень
3. Організація і контроль маркетингу туристичного підприємства
Список літератури
1. Суть і зміст маркетингу в туризмі
Туризм за своїми основними характеристиками не має жодних принципових
відмінностей від інших форм господарської діяльності. Тому всі існуючі
положення сучасного маркетингу можуть бути повною мірою застосовані і в
туристичній сфері.
Водночас у туризму є специфіка, яка відрізняє його не тільки від
торгівлі товарами, але й від інших форм торгівлі послугами. Тут має
місце торгівля як послугами, так і товарами (за оцінками спеціалістів,
частка послуг в туризмі складає 75 %, товарів – 25 %), а також особливий
характер споживання туристичних послуг і товарів на місці їх
виробництва, більше того, в певній ситуації.
В традиційному виробництві, де результат праці – конкретний товар чи
продукція – поняття маркетингу має більш конкретний зміст. В туризмі
результат діяльності зводиться до туристичного продукту, якому
притаманні певні специфічні особливості, що суттєво впливають на
маркетингову діяльність у туризмі. Як немає однозначного визначення
маркетингу в цілому, так і відсутнє єдине трактування маркетингу
туризму. Виходячи з визначення поняття “турист”, яке дає ВТО, французькі
спеціалісти Р.Ланкар і Р. Оллє зазначають, що туристичний маркетинг – це
серія основних методів і прийомів, вироблених для дослідження, аналізу і
вирішення поставлених завдань. Головне, на що мають бути направлені ці
методи і прийоми, – виявлення можливостей найбільш повного задоволення
потреб людей, з точки зору психологічних і соціальних факторів, а також
визначення способів найбільш раціонального, з фінансової точки зору,
ведення справ туристичними підприємствами, які дозволяють враховувати
виявлені або приховані потреби в туристичних послугах.
Деякі автори вкладають в поняття маркетингу в туризмі глобальний зміст,
як, наприклад, швейцарський спеціаліст Є. Крипендорф: туристичний
маркетинг – це систематичні зміни і координація діяльності туристичних
підприємств, а також приватної і державної політики в галузі туризму,
яка здійснюється за регіональними, національними чи міжнародними
планами. Мета таких змін полягає в тому, щоб якнайповніше задовольнити
потреби певних груп споживачів, враховуючи при цьому можливість
отримання відповідного прибутку.
Всесвітня туристична організація виокремлює три головних функції
маркетингу в туризмі:
налагодження контактів зі споживачами;
розвиток
контроль.
Налагодження контактів ставить перед собою мету переконати потенційних
клієнтів у тому, що запропоноване місце відпочинку і існуючі там служби
сервісу, пам’ятки і очікувані вигоди повністю відповідають тому, чого
бажають отримати самі клієнти.
Розвиток припускає проектування нововведень, які зможуть забезпечити
нові можливості для збуту туристичного продукту.
Контроль передбачає аналіз результатів діяльності по просуванню послуг
на ринок і перевірку того, наскільки ці результати відображають повне і
успішне використання можливостей сфери туризму.
Російські вчені І.В. Зорін та В.А. Квартальнов визначають наступні
основні функції маркетингу туристичного:
створення туристичного продукту і послуг для подальшої пропозиції
споживачам;
– просування туристичного продукту на ринок, реклама і збут;
– організація прямих продажів;
– отримання відповідного рівня доходів.
Отже, узагальнено, маркетинг туристичний – це система координації
діяльності туристичного підприємства в процесі розробки, виробництва,
реалізації туристичного продукту та послуг з метою отримання
максимального прибутку шляхом найбільш повного задоволення споживача.
Маркетинг будь-якого підприємства здійснюється в певному середовищі.
Ф.Котлер, всесвітньо відомий американський спеціаліст з маркетингу,
зазначає: “…Маркетинговая среда фирмы – совокупность активных
субъектов и сил, действующих за пределами фирмы и влияющих на
возможности руководства службой маркетинга устанавливать и поддерживать
с целевыми клиентами отношения успешного сотрудничества”. Іншими
словами, маркетингове середовище – це комплекс внутрішніх і зовнішніх
факторів, які впливають на систему маркетингу фірми.
Маркетингове середовище можна умовно поділити на дві частини – внутрішню
і зовнішню. Внутрішнє середовище маркетингу – це все те, що впливає на
його організацію на підприємстві. (Це ті люди і ті сили, якими
здійснюється маркетинг на підприємстві). Зовнішнім середовищем
маркетингу є середовище навколо підприємства, куди воно виходить зі
своїми маркетинговими заходами. (Це клієнти, незалежні посередники,
замовники, конкуренти, засоби масової інформації, працівники фірм
суміжних галузей тощо).
Система маркетингу – це складна система, яка включає широкий комплекс
програм по створенню, веденню і реалізації найбільш ефективної
діяльності підприємства на ринку. Цільова спрямованість маркетингу
залежить від типу фірми (туроператор, турагент) і базується на колі тих
проблем, які необхідно вирішити як в найближчій, так і в далекій
перспективі. При цьому вона визначає вибір тих форм, методів і напрямків
маркетингової роботи, які підприємство вважає для себе пріоритетними.
Велику роль відіграють і такі фактори, як стан кон’юнктури ринку та
рівень конкуренції в туристичній галузі, ступінь монополізації надання
цих послуг, поточна і перспективна взаємодії фірми з різними ринками і
т.д., залежно від коливань яких і формується вся маркетингова
діяльність.
Туризм, за визначенням ВТО, є не тільки економічним, але одночасно
соціальним, культурним, екологічним і політичним явищем. Виходячи з
цього, туристичний маркетинг необхідно використовувати з максимальним
врахуванням всіх цих факторів. Тоді він в повній мірі буде відображати
інтереси як туристичних фірм, так і споживачів.
З огляду на те, що туризм – складна система, симбіоз економіки,
політики, екології, культури, для досягнення позитивного маркетингового
ефекту необхідна тісна координація маркетингу різних підприємств і
організацій. Концепція маркетингу в туризмі носить більше, ніж будь-де,
цілісний і загальноохоплюючий характер.
2. Організація і проведення маркетингових досліджень
Жодна турагентська фірма не може користуватись тільки наявними в її
асортименті маршрутами. Постійно змінюються поняття населення про
найкращий відпочинок, змінюється мода на престижні місця відпочинку,
з’являються нові курортні райони, нові клієнти приходять з новими
запитами і т.ін.
Жодна туроператорська фірма не може не враховувати постійно мінливий
попит на ті чи інші послуги, яких вимагають туристи, і жодна не може
обійтись без спадів і підйомів попиту на її послуги протягом року.
Кожне туристичне підприємство повинне постійно стежити за змінами, які
відбуваються на ринку туристичних послуг, встигати реагувати на них.
Для того, щоб постійно володіти інформацією про всі зміни на ринку
туристичних послуг, мати можливість оперативно реагувати на них і навіть
самому створювати вигідні для себе зміни, кожному туристичному
підприємству необхідно проводити маркетингові дослідження – постійні і
періодичні.
Основними етапами маркетингових досліджень є:
– виявлення проблем, які стоять перед підприємством;
формулювання цілей
планування проведення досліджень по кожній цілі
вибір джерел інформації і визначення широти охоплення;
– збір інформації;
узагальнення і аналіз інформації;
розробка рекомендацій і прогнозування їхньої ефективності.
На етапі розробки рекомендацій і прогнозування їх ефективності
дослідження закінчується, але воно має і своє продовження – реалізацію
рекомендацій, одержаних під час дослідження, і контроль за їх
виконанням.
Оскільки маркетинг включає дослідження не тільки фактичного стану
об’єкта, але й комплекс прогнозування, дослідження можуть проводитися
різними методами. Класифікувати методи маркетингових досліджень можна за
різними ознаками, наприклад, за періодичністю, за використанням
обладнання, за часом на їх реалізацію, але ми пропонуємо розглянути
тільки ті методи, які найчастіше використовуються в маркетингових
дослідженнях і прості в застосуванні.
Розглянемо методи збору інформації. Особисте опитування —. один з
найбільш трудомістких способів збору первинної інформації.
Воно проводиться для виявлення переваг клієнтів про асортимент наданих
послуг, їх якість, необхідність у них тощо.
Методи спостереження вимагають більш високої кваліфікації, оскільки
передбачають наявність власної оцінки ситуації тією особою, яка
проводить спостереження. Як правило, ця робота проводиться шляхом
безпосереднього спостереження за реальними або потенційними клієнтами та
іншими об’єктами, які цікавлять туристичне підприємство.
Методи анкетування застосовуються для опитування великої кількості осіб,
які розташовані в різних місцях і мають різне коло інтересів.
Анкетування проводиться спеціальними агентами, які збирають інформацію
для кожної анкети або за допомогою телефону, факсу, Інтернету, або при
особистій зустрічі з людьми. Можливе також проведення анкетування шляхом
розсилання анкет по підприємствах, організаціях, приватних адресах і їх
наступний збір.
Цікавим методом збору інформації може бути експеримент. Для його
проведення” необхідно попередньо змоделювати весь процес, виявити групи
потенційних і реальних клієнтів тощо. Заслуговує на увагу метод відбору
необхідної інформації з першоджерел. Аналізом і збором інформації, яка
з’являється в періодичній пресі, як правило, займаються інформаційні
працівники бібліотек або спеціальні підрозділи фірми.
В маркетингових дослідженнях можна виділити два напрямки: типові
дослідження, без яких не може обійтись жодне підприємство, та
індивідуальні дослідження, які проводяться у відповідності з
індивідуальними запитами підприємства в ситуації, що склалася.
До типових належать дослідження потреб, попиту, ємності ринку та інші. А
індивідуальні дослідження кожне підприємство розробляє і проводить
самостійно.
?
¶
U
Ue
FHaeae?
‚
Ue
uuuuuuuuuuuiiaeaeaaOOOOOE
&
&
&
&
WЯк і будь-який інший товарний ринок, ринок туризму неоднорідний. В його
структурі можна виділити наступні ринки: ринок туризму в межах країни,
який об’єднує внутрішній і в’їзний (іноземний) туризм; ринок
національного туризму, який об’єднує внутрішній і виїзний (зарубіжний)
туризм; ринок міжнародного туризму, який складається з в’їзного та
виїзного туризму.
З точки зору особливостей і змісту маркетингової діяльності,
виокремлюються такі ринки:
цільовий, тобто ринок, на якому підприємство реалізує або збирається
реалізовувати свої цілі;
– безперспективний – ринок, який не має перспектив для реалізації певних
послуг;
– основний – ринок, де продається основна частина послуг підприємства;
– додатковий – ринок, на якому забезпечується продаж незначного обсягу
послуг;
– зростаючий – ринок, який має реальні можливості для зростання обсягу
продажів.
Загальна мета дослідження ринку полягає у визначенні умов, за яких
забезпечується найбільш повне задоволення попиту населення в туристичних
послугах і створюються передумови для ефективного їх збуту. У
відповідності з цим першочерговим завданням вивчення ринку є оцінка
поточного співвідношення попиту і пропозицій на туристичні послуги,
тобто кон’юнктури ринку.
Кон’юнктура – економічна ситуація на ринку в певний момент часу як
результат взаємодії факторів і умов, які визначають співвідношення
попиту і пропозиції на туристичні послуги, а також рівень і динаміку цін
на них.
Важливе завдання дослідження ринку – визначення його ємності. Цей
показник демонструє принципову можливість роботи на конкретному ринку.
Ємністю ринку називають потенційно можливий обсяг туристичних послуг, що
реалізуються на ньому впродовж певного періоду часу.
Ємність ринку розраховується як в натуральному (кількість туристів), так
і у вартісному (обсяг надходжень від туристів) виразах.
Знаючи ємність ринку і тенденції її змін, підприємство має можливість
оцінити перспективи того чи іншого ринку для себе.
Не менш важливі є маркетингові дослідження туристичного продукту,
конкурентів, споживачів тощо.
3. Організація і контроль маркетингу туристичного підприємства
Реалізація концепції маркетингу на туристичному підприємстві вимагає
створення відповідної служби маркетингу. В організаційній структурі
туристичних фірм служба маркетингу є елементом, який координує
діяльність всіх без винятку структурних підрозділів.
Залежно від характеру і масштабів діяльності туристичного підприємства
організація маркетингу може мати різні варіанти.
Основним варіантами організаційних структур відділу маркетингу на
туристичному підприємстві можуть бути:
– функціональна організація;
– організація за продуктовим принципом;
– організація за регіональним принципом. Функціональна організація
служби маркетингу передбачає
– відповідальність за виконання кожного функціонального завдання окремою
особою або групою осіб. Наприклад, відповідальність за розробку
туристичного продукту, за збут.
Організація служби маркетингу за продуктовим принципом відрізняється від
функціональної організації тим, що керівництво маркетингом тут
відбувається по кожному туристичному продукту окремо.
Регіональна організація служби маркетингу ефективна для великих
туристичних фірм, які одночасно працюють на окремих національних чи
регіональних ринках.
При організації маркетингової служби туристичного підприємства необхідно
дотримуватись основних принципів її побудови:
– простота маркетингової структури. Простіша структура – мобільніше
управління нею і вищі шанси на успіх;
– ефективна система зв’язку між підрозділами. Це забезпечує чітку
передачу інформації і зворотний зв’язок;
гнучкість і пристосовуваність. Швидка зміна попиту, високі темпи
науково-технічного прогресу та інші фактори вимагають зміни стратегії
підприємства.
Правильний вибір організаційної структури служби маркетингу є тільки
передумовою для її ефективної роботи. Необхідно укомплектувати цю службу
висококваліфікованими спеціалістами, правильно розподілити між ними
обов’язки, наділити їх відповідними правами, створити сприятливі умови
для роботи.
Діяльність будь-якого підприємства спрямована на досягнення поставлених
перед ним цілей, які є початковим елементом при розробці планів і
програм маркетингу, що їх процес виконання повинен забезпечити
просування до визначених рубежів. Оцінка рівня виконання наміченої мети
і програм забезпечується за допомогою системи маркетингового контролю.
Контроль маркетингу – постійна, систематична і неупереджена перевірка і
оцінка стану і процесів в галузі маркетингу, іншими словами, –
порівняння норм і реального стану.
Процес контролю складається з чотирьох стадій:
-встановлення планових величин і стандартів (цілі і норми);
-з’ясування реальних значень показників;
-порівняння;
-аналіз результатів порівняння.
Всі стадії маркетингового контролю спрямовані на своєчасний вияв всіх
проблем і відхилень від нормального просування до поставлених цілей, а
також на відповідне коригування діяльності підприємства, щоб наявні
проблеми не переросли в кризу.
Система маркетингового контролю передбачає здійснення окремих видів
контролю, призначених для спостереження і оцінки ефективності діяльності
туристичного підприємства, виявлення всіх недоліків і вжиття відповідних
заходів.
Найважливішими видами контролю є контроль результатів та стратегічний
контроль.
Контроль результатів поєднує контроль за виконанням річних планів,
контроль прибутковості, контроль ефективності маркетингових заходів
тощо.
Динаміка розвитку туристичного ринку і виробництва туристичних послуг,
структурні зміни в економіці, нові громадські та державні орієнтири,
екологічні аспекти – все це та багато інших важливих для туристичного
підприємства факторів можуть і в реальному житті вже приводять до
відмови від раніше задекларованих цілей, зміни моделі розвитку,
суттєвого коригування раніше прийнятих планів, стратегій, програм. Тому
кожне туристичне підприємство повинно періодично проводити стратегічний
контроль маркетингу.
Список літератури
1. HYPERLINK “http://tourlib.net/Zakon/pro_turyzm.htm” Закон України
“Про туризм” (15 вересня 1995р.). – К., 1995 .
2. HYPERLINK “http://tourlib.net/Zakon/pro_strahuv.htm” Закон України
“Про страхування”: Збірник нормативно-правових актів. – Т 2. – Ужгород,
1999 .
3. HYPERLINK “http://tourlib.net/Books_tourism/aleks1.htm”
Александрова А.Ю. Международный туризм. – Москва, 2001 .
4. Ананьев М.А. Экономика и география международного туризма. – Москва,
1975.
5. Балабанов И. Т., Балабанов А.И. Экономика туризма. – Москва, 2000.
6. Барчукова Н.С. Международное сотрудничество государств в области
туризма. – М.: Международные отношения, 1986.
7. Бейдик О. О. Словник-довідник з географії туризму, рекреології та
рекреаційної географії. – К.: Палітра, 1997.
8. Биржаков М.Б. Введение в туризм. – Москва – Санкт-Петербург: Герда,
2000.
9. Гаврилишин І.П. Туризм України: проблеми і перспективи. -К., 1994.
10. Гаврилишин И.П. Рекреационный рынок мира // Посредник. -1995.- №40.
11. Герасименко ВТ. Основы туристического бизнеса. – Одесса, 1997.
12. Гуляев В.Г. Организация туристической деятельности. -Москва, 1996.
13. Державна програма розвитку туризму в Україні до 2010 року. -Київ,
2002.
14. Джон Уокер. Введение в гостеприимство. – Москва: Юнити, 1999.
15. Долішній М.І., Кравців В.С. Карпатський регіон у контексті державної
економічної політики: оцінка стану і стратегія розвитку // Економіка
України. – 1995. -№ 8.
16. Дурович А.П. Маркетинг в туризме. – Минск, 2001.
17. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму. -Чернівці:
Прут, 1996.
18. Євдокименко В.К., Садова У.Я., Шевчук Л.Т. Соціальна інфраструктура
Карпатського регіону: пошуки перпектив розвитку. – Чернівці: Прут, 1995.
19. HYPERLINK “http://tourlib.net/statti_tourism/kravciv1.htm” Жук
П.В., Кравців В.С. Концептуальні основи перспективного розвитку
рекреаційної індустрії в Карпатах // Економіка України. – 1993, № 12 .
20. Ресторанный и гостиничный бизнес. – 2001. – № 4(8).
21. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма. -Москва, 2000.
22. Іванов Ю. Туристична діяльність і оподаткування // Бухгалтерія.
-2002.-№20/2.
23. Іванова И.О. Маркетингові можливості сучасного готельного бізнесу в
Україні. – Львів, 1997.
24. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма. – Минск: Новое знание, 2001.
25. Квартальнов В.А. Туризм. – Москва, 2001.
26. HYPERLINK “http://tourlib.net/Books_tourism/kvartalnov1.htm”
Квартальнов В.А. Стратегический менеджмент в туризме: современный опыт
управления. – Москва: Финансы и статистика, 2000 .
27. Кириллов А.Т. Маркетинг в туризме. – С.-Петербург, 1997.
28. Кирилов А. Т., Волкова Л.А. Маркетинг в туризме. – Издательство
С.-Петербургского университета, 1996.
29. Ковалевский Г.В., Абрамов В.В. Проблемы развития туризма в Украине:
интегрированый подход // Туристично-краєзнавчі дослідження. – 1999. –
Вип.2.
30. Котлер Ф. Основы маркетига. – Москва, 1990.
31. Крачило М.П. Основи економічної теорії. – К., 1997.
32. Кузик С.П., Касянчук З.О. Оцінка туристської придатності території
Карпат Карпати: український міст в Європу: проблеми і перспективи. –
Львів, 1993.
33. Кузнецова Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного
господарства. – К., 1997.
34. Макконнелл Кемпбел Р., Брю Стенли Л. Экономикс: принципы, проблемы и
политика. – К.: ХаГар, 1998.
35. Матеш В. Україна запрошує на відпочинок // Вісті з України.
-1994.-№4.
36. Межгосударственый стандарт. Туристско-екскурсионное обслуживание.
Класификация гостиниц. – Киев: Госстандарт Украины, 1996.
37. Межгосударственый стандарт. Туристско-екскурсионное обслуживание.
Проектирование туристских услуг. – Киев: Госстандарт Украины, 1996.
38. Папирян Г.А. Менеджмент в индустрии гостеприимства. – Москва:
Економика, 2000.
39. HYPERLINK “http://tourlib.net/Books_tourism/EkonTur.htm” Папирян
Г. А. Экономика туризма. – М.: Финансы и статистика, 1998 .
40. Песоцкая Е.В. Маркетинг услуг. – С.-Петербург: Питер, 2000.
41. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – Київ, 2001.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
