Реферат на тему
Реклама в індустрії туризму
План
Поняття і напрямки рекламної діяльності туристичного підприємства
Організація рекламної діяльності, принципи та канали поширення реклами
Правила проведення рекламної компанії та імідж туристичного підприємства
Список літератури
1. Поняття і напрямки рекламної діяльності туристичного підприємства
Туристична реклама – активний засіб здійснення маркетингової політики
туристичної фірми по просуванню туристичного продукту, посиленню зв’язку
між виробником і споживачем туристичного продукту.
Реклама – це засіб поширення інформації і переконання людей, які
створюють уяву про продукт, викликають довіру до нього та бажання купити
цей продукт.
Рекламуючи ті чи інші послуги, туристична фірма публічно подає дані про
свої можливості за допомогою художніх, технічних і психологічних
прийомів з метою посилення попиту і збільшення їх реалізації.
В туризмі розрізняють рекламу:
– початкову – ознайомлення раніше встановленого кола споживачів з новим
для конкретного ринку туристичним продуктом або послугами шляхом
повідомлення детальних даних про якість, ціну, спосіб споживання, місце
проведення туристичні акції;
конкурентну – виділення рекламованого туристичного продукту з великої
кількості аналогічної продукції, що пропонується конкуруючими
туристичними фірмами;
– зберігаючу – підтримка високого рівня попиту на раніше рекламований
туристичний продукт.
Реклама в туризмі має характерні риси, які визначаються специфікою
галузі і її товару – туристичних послуг. Ця відмінність полягає в тому,
що:
– туристична реклама несе велику відповідальність за правдивість і
точність повідомлень, які просуваються за її допомогою;
– послуги, які, на відміну від традиційних товарів, не мають постійної
якості, смаку, корисності, вимагають пріоритетного розвитку таких
функцій реклами, як інформаційність і пропаганда;
– специфіка туристичних послуг передбачає необхідність використання
глядацьких, наочних засобів, які більш повно відображають об’єкти
туристичного інтересу (кіно-фотоматеріали, картини, ілюстровані
матеріали тощо).
– реклама є постійним супутником туризму і обслуговує людей не тільки
до, але й під час, і після подорожі, що покладає на неї особливу
відповідальність.
Реклама туристичної фірми складається з двох частин: реклама власних
потреб і реклама своїх можливостей.
Реклама потреб – це вид реклами, необхідний для інформування можливих
партнерів про існування підприємства і його потребах в чомусь.
Основними об’єктами реклами потреб є наступні оголошення:
– про залучення посередників. Для туристичної фірми ця реклама життєво
необхідна, оскільки без наявності і розширення посередників її
діяльність може бути значно обмежена, що неминуче призведе до краху.
Туроператор зацікавлений в залученні і поширенні інформації про себе і
його співпрацю з транспортними, готельними, кредитно-фінансовими та
іншими організаціями. Турагент, будучи посередником між туроператором і
клієнтом, на зможе ефективно працювати без пошуку нових туроператорів у
відповідності з попитом клієнтів на нові маршрути, вищий рівень
обслуговування тощо;
– про найняття на постійну або тимчасову роботу працівників,
спеціалістів, обслуговуючого персоналу, які мають певну кваліфікацію та
досвід роботи. Сезонний характер діяльності багатьох фірм змушує їх
наймати працівників на активні туристичні сезони і без широкої
інформації про це складно підібрати достатню кількість кваліфікованого
персоналу;
– про пошук матеріально-технічних ресурсів, які можуть бути як
основними, так і оборотними. Це бажання туристичного підприємства купити
або орендувати приміщення під офіс, орендувати готелі, придбання меблів,
інвентаря, залучення до співпраці власників пунктів прокату туристичного
спорядження та ін;
про розпродаж матеріально-технічних ресурсів. Необхідність в реалізації
виникає у випадках, коли фірма проводить реконструкцію або модернізацію
діючих об’єктів, продає свої філіали або надлишок товарно-матеріальних
цінностей тощо.
Як правило, реклама потреб носить чисто інформаційний характер, тому
вона може бути подана у вигляді звичайних об’яв у засобах масової
інформації, розклеєних або розповсюджених листівках, розісланих
спеціальних зверненнях.
Реклама можливостей – це напрямок рекламної діяльності фірми, завдяки
якому зацікавлені сторони інформуються про можливості фірми в сфері
надання туристичних послуг. Зацікавленими сторонами можуть бути як
юридичні, так і фізичні особи.
Юридичні особи – вітчизняні та іноземні фірми, громадські організації,
підприємства різних форм власності. Вони можуть бути зацікавлені в
послугах фірми у випадках:
придбання з метою перепродажу;
– організації одноразових або періодичних масових заходів (наради,
конференції, з’їзди та ін.);
– організації відпочинку для своїх підлеглих;
– організації ділових поїздок для своїх працівників;
– використання туристичних поїздок для реклами власних товарів та
послуг.
Як турагентська, так і туроператорська фірми зацікавлені в тому, щоби
юридичні особи користувались їх послугами на постійній основі. Для цього
зацікавлені сторони можуть підписати спеціальну угоду, згідно з якою цій
юридичній особі при організації поїздок і розміщенні своїх працівників
передбачені додаткові знижки.
Фізичні особи – громадяни України та іноземці отримують інформацію про
туристичні фірми та їх можливості і на цій основі роблять вибір
маршрутів, видів туризму, напрямків і тривалості подорожей у
відповідності з метою туризму, фінансовими можливостями і конкретними
побажаннями.
Реклама можливостей зазвичай носить не тільки інформаційний характер,
але й зацікавлює та залучає туриста в туристичну поїздку, запевняє в
надійності і безпечності маршруту, гарантує йому хороший відпочинок.
2. Організація рекламної діяльності, принципи та канали поширення
реклами
Розробка ідей, вибір каналів поширення реклами, підготовка текстового,
наочного та іншого матеріалу – все це робота професіоналів –
спеціалістів з реклами. Великі туристичні фірми мають власні рекламні
відділи, які розробляють макети реклами і здійснюють рекламні заходи.
Для великомасштабних рекламних акцій залучаються рекламні агентства, які
мають філії або угоди про спільну рекламну діяльність у різних країнах.
Середні фірми мають у штаті 2-3 працівників, які відповідають за
рекламну діяльність і в обов’язки яких входить розробка плану рекламної
компанії, ідей і макетів рекламних оголошень, підтримка зв’язків з
партнерами, але для розробки і проведення конкретних рекламних заходів,
як правило, вони залучають спеціалізовані рекламні агентства.
Малі туристичні фірми проводять обмежені рекламні акції. Це об’яви в
газетах, радіо, телебачення, листівки, афіші, розраховані на споживача,
інформаційні листи, звернення до посередників і партнерів.
В умовах зростання конкурентної боротьби малим туристичним підприємствам
складно виживати на ринку, тому останнім часом фірми, що мають однаковий
продукт, або підприємства, які розташовані в одній місцевості, почали
об’єднуватись в асоціації, об’єднання або просто укладати угоди про
проведення спільної рекламної діяльності.
Для проведення успішної рекламної кампанії необхідно диференціювати
ринок споживачів. Як потенційні споживачі реклами виділяються три
категорії партнерів і груп населення:
– відчувають необхідність у предметі реклами, шукають інформацію, тобто
у цієї групи уже сформована позитивна установка на предмет реклами з
різних джерел;
– знаходяться в стані байдужості або невизначеності щодо предмету
реклами;
– відчувають необхідність, але з деяких причин негативно ставляться до
предмету реклами.
Інтереси туристичного підприємства полягають в тому, щоб ці три
категорії перетворити з потенційних споживачів у реальних. В першому
випадку необхідно просто проінформувати (підтримуюча реклама), в другому
– сформувати думку (стимулююча реклама), в третьому – впливати з великою
силою, щоб зламати існуючий стереотип (конверсійна реклама). В
будь-якому випадку реклама повинна активізувати споживача, викликати у
нього реакцію у відповідь, спонукати його до дій.
Основні принципи реклами – її правдивість, достовірність, етичність.
Неприпустимою за своїм характером є реклама: недостовірна – та, де
подаються дані, які не відповідають дійсності; неправдива – реклама, з
допомогою якої рекламодавець свідомо вводить в оману споживача реклами;
неетична – реклама, яка ганьбить честь, гідність і ділову репутацію
якоїсь фізичної або юридичної особи, державну символіку, об’єкти
культури, історії та ін.
HYPERLINK “http://tourlib.net/Books_others/reklama.htm” Реклама – це
самостійна галузь індустрії, в якій каналами поширення називають ті
реальні засоби, які використовуються для популяризації та просування на
ринок продукції та послуг. До каналів поширення відносять:
– засоби масової інформації;
спеціалізовану друковану продукцію;
завнішню рекламу;
засоби “директ мейл”;
фантазійну рекламу;
товарну рекламу;
інші засоби просування реклами.
Засоби масової інформації (газети, журнали, телебачення, радіо,
Інтернет) є основними провідниками рекламних звернень інформаційного
характеру і разом поглинають майже 60% всіх коштів, що витрачаються на
рекламу.
Через засоби масової інформації туристичні підприємства інформують
потенційних клієнтів про власне існування та про можливості організації
відпочинку, екскурсійних, пізнавальних, лікувальних та інших турів.
Спеціалізована друкована продукція – один із важливих засобів поширення
реклами для туристичних фірм.
Підприємства-виробники туристичних послуг (туроператорські фірми,
підприємства розміщення, харчування, розваг) видають самостійно або з
іншими аналогічними фірмами ілюстровані брошури, буклети, каталоги,
листівки і т.п., в яких образотворчим і текстовим способом рекламують
наявні можливості обслуговування туристів. Для підвищення привабливості
такої продукції фірми використовують високоякісні фотографії ландшафтів,
історичних пам’ятників, готелів та інших об’єктів туристичної уваги.
Самостійним видом спеціалізованої друкованої продукції є прайс-листи, в
яких публікуються ціни і розцінки на туристичні товари і послуги.
Зовнішня реклама – це зазвичай реклама не конкретних товарів і послуг, а
фірми. Однак у туризмі зовнішня реклама часто використовується для
поширення інформації про наявні тури та послуги. Особливо цс характерно
для сучасного вітчизняного туризму, оскільки багато туристичних фірм
просто не мають коштів для тотальної реклами через засоби масової
інформації.
Зовнішня реклама оформлюється у вигляді щитової реклами, реклами на
транспорті, вивісок та ін. Щитова реклама – найбільш поширений вид
зовнішньої реклами. Вона може бути оформлена на спеціально встановлених
щитах, місця на яких продаються на місяць і більше (бігборд), на дошках
оголошень у вигляді листівок, на будівлях, спорудах, зупинках міського
транспорту, огородженнях тощо.
Реклама на транспорті – це розміщення рекламних закликів або іншої
інформації про фірму як всередині салону міського і міжміського
транспорту, так і зовні – на бортах транспортних засобів. Цей вид
реклами також використовується в будівлях аеропортів, залізничних
вокзалів, морських та річкових портів, автобусних станцій.
Вивіска – один з обов’язкових для туристичної фірми видів реклами.
Будь-яка туристична фірма повинна мати привабливий вигляд не тільки
всередині, але й зовні.
Вивіска зазвичай виконує дві функції: інформує клієнтів про місце
розташування та створює імідж фірми.
Засоби “директ мейл ” – це прямі рекламні звернення, поширені за
допомогою поштового зв’язку, електронної пошти, Інтернету, телефаксу та
телефону.
В туризмі вони частіше застосовуються для реклами власних потреб або для
встановлення тривалих зв’язків з посередниками чи виробниками
туристичних послуг і товарів.
Але в окремих випадках засобами “директ мейл” поширюється реклама
дорогих курортів або спеціалізованих туристичних послуг шляхом прямого
звернення до окремих фірм, успішних бізнесменів та відомих особистостей.
Тут використовується спеціалізована друкована продукція (каталоги,
рекламні брошури і таке інше), яка містить рекламну інформацію.
Фантазійна реклама – це широкий спектр звернень, які створюються за
допомогою залучення нетрадиційних рекламних засобів, наприклад: реклама
на повітряних кулях, під час карнавалів, реклама на аудіо- та
відеокасетах, комп’ютерних дисках. Цей канал поширення реклами є досить
цікавий, але не завжди вкладені кошти скуповуються, тому застосовують
його лише ті фірми, які стабільно працюють та мають широку рекламу, що
поширюється традиційними каналами.
Товарна реклама — це реклама через рекламні звернення, розміщені на
пакувальних матеріалах, а також власна розроблена упаковка для певного
виду продукції. У туризмі цей вид реклами використовується часто,
незважаючи на те, що основним об’єктом купівлі-продажу є не товари, а
послуги, на які важко “приклеїти” рекламне звернення. Підприємства
туристичної індустрії можуть поширювати товарну рекламу наступними
шляхами:
.
0
E
I
@BTVdfAAZ
\
‚
„
a
ae
ooooooooooonooaeaeaeUooIA
&
&
M:M\M?M^\^c?i//i//O/E1/41/41/41/4iiiiii///
&
F
&
Wфірмовою символікою або рекламних закликів;
– для турагентських фірм – дрібні сувеніри для клієнтів з рекламною
символікою або текстом (пакети, значки, ручки тощо);
– для підприємств-виробників туристичних товарів – розміщення на своїй
продукції фірмових назв, звернень, закликів.
Використання товарної реклами підвищує престиж фірми, дозволяє
встановити зворотний зв’язок: реклама послуг – реклама фірми – реклама
послуг.
До інших каналів поширення реклами можна віднести:
– рекламу в книжках і довідниках. Як правило, рекламодавець виступає
спонсором видання даної книжки чи довідника або частково чи повністю
фінансує це видання;
– побічну рекламу, яка проводиться через надання допомоги різним фондам,
виділення іменних стипендій, пенсій;
– побічну рекламу через використання в рекламних зверненнях нагадувань
про престижні фірми, відомі особи, що якимось чином пов’язані з даною
фірмою.
Важливою складовою рекламного заходу є його планування. Від того,
наскільки правильно будуть обрані канали поширення реклами, її
періодичність, направленість на певні сегменти ринку, залежить кінцевий
результат заходу, окупність вкладених у рекламу коштів, отримання такого
ефекту, на який розраховували рекламодавці.
3. Правила проведення рекламної компанії та імідж туристичного
підприємства
Рекламна компанія – це комплекс рекламних та інших заходів, об’єднаних
загальними метою і завданнями, погодженими по часу проведення та
розрахованими на широкі верстви населення.
Метою рекламної кампанії є збільшення продажу та забезпечення просування
туристичного продукту на ринку послуг і отримання стабільного прибутку.
При розробці стратегії рекламної кампанії необхідно провести
класифікацію груп маршрутів за певними ознаками: сезонність, вид
маршруту, категорія населення.
Якщо рекламна кампанія проводиться залученою спеціалізованою фірмою або
рекламним бюро, то необхідно звернути увагу на такі моменти, як досвід
роботи, наявність виробничої і поліграфічної бази, відповідних
спеціалістів тощо.
Коли рекламна кампанія проводиться самостійно туристичним підприємством,
то необхідно дотримуватись наступних правил:
– визначити мету рекламної кампанії;
підібрати виконавців рекламних заходів;
розробити теми рекламної кампанії;
вибрати носіїв реклами;
провести калькуляцію витрат на рекламну кампанію;
створити рекламні макети під обрані носії;
замовити дату появи реклами в пресі та ефірі;
проконтролювати вихід реклами у вказаний час
– провести аналіз ефективності реклами.
Доцільно проводити рекламну кампанію в “масованому” режимі, додержуючись
послідовності операцій та заходів.
При самостійному проведенні рекламної кампанії найбільшу складність
викликає створення рекламного оголошення, в якому інформація повинна
бути простою, цікавою, прямою, стверджуючою, короткою, правдивою,
неподібною на інші. Оголошення має бути оригінальним, виділятись і
затримувати увагу, повторювати найбільш важливі аргументи, подавати
майбутньому клієнту чітку орієнтуючу інформацію. Важливе значення при
написанні та поданні рекламного тексту в пресі має вибір шрифту. При
цьому рекомендується використовувати комбінації шрифтів: основного,
декоративного, збільшуючого, виділеного.
Якщо туристична фірма має свій товарний знак або інші елементи фірмового
стилю, доцільно використовувати їх при монтажі тексту.
Для більшої переконливості рекламний текст може бути змонтований на
фотографії, малюнку, схемі, плакаті.
Не менш важливі телевізійна та радіореклама, які мають свою специфіку
сприйняття та створюються за певними правилами.
Останнім часом, з появою все більшої кількості користувачів Інтернетом,
великої популярності набуває реклама у світовій електронній мережі.
Створюються власні веб-сторінки, де можуть бути розміщені матеріали про
туристичне підприємство, його можливості, наявні тури та послуги, інша
інформація.
Розробка рекламних матеріалів повинна бути пов’язана з групою
споживачів, на яку вона розрахована.
З точки зору ефективності реклами важливим фактором є місце розташування
її в друкованому органі або електронних засобах масової інформації.
Чоловіки більше читають або дивляться спортивні матеріали, політичні
огляди, комерційні репортажі; жінки – про культурне життя, моду,
кулінарію та ін.
Вибір часу реклами визначається також певними факторами: кількість разів
публікації або показу реклами, період року, час доби, в рекламних блоках
чи окремо.
Туристична реклама можливостей підприємства розпочинається, як правило,
значно раніше початку сезону, поступово зростає і переходить у масовану
рекламу. Практика показує, що найкращими термінами проведення рекламної
кампанії є:
для літнього відпочинку – з лютого по травень;
– для зимнього – з вересня по листопад.
Якщо в структурі рекламної кампанії передбачена усна реклама для
конкретної аудиторії, то тут необхідно звернути увагу на окремі вимоги:
зацікавленість аудиторії в інформації; послідовність і логічність
звернення; донесення повідомлення або інформації різними методами
спілкування та інші.
Реклама тісно пов’язана з іміджем туристичного підприємства. Якщо фірма
має власний імідж серед споживачів, тобто своє обличчя, то реклама
працює набагато ефективніше.
Імідж – це цілеспрямована створена форма відображення об’єкта у
свідомості людей, тобто сукупність громадського сприйняття.
Імідж прийнято розуміти як позитивний образ туристичної фірми, в
більшості випадків спеціально створений.
Позитивний образ кожної фірми, в тому числі й туристичної, починається з
назви. Назва може бути будь-якою і залежить це тільки від фантазії і
смаків засновників. Але з метою подальшого успіху підприємства необхідно
врахувати певні принципи при виборі назви фірми. Це – незмінність назви,
асоціація з основною діяльністю, неповторність, прийнятність назви для
іноземців та інші.
Культура обслуговування, надійність, чіткість, швидкість – все це має
важливе значення для створення позитивного іміджу туристичного
підприємства.
На імідж фірми працюють і її емблема, і її товарний знак.
Імідж туристичної фірми має ряд ознак:
– фірма повинна бути відома клієнту чи групі клієнтів;
– фірма повинна викликати до себе цікавість і привертати увагу
– своїми послугами;
– фірма повинна вміти впливати на свідомість, емоції, дії як окремих
людей, так і цілих груп.
Створення іміджу підприємства в туристичному бізнесі є однією із
стратегічних цілей і завдань маркетингу. Основними характеристиками
іміджу є:
– адекватність, тобто точна відповідність створеного образу;
– оригінальність – імідж має легко розпізнаватись та запам’ятовуватись;
– пластичність – залишаючись незмінним, повинен оперативно реагувати на
зовнішнє середовище;
адресність – повинен залучати на свій сегмент ринку визначені
споживацькі групи;
– ясність і конкретність, комплексність, незавершеність.
Імідж – широке поняття, яке охоплює престижну рекламу, зареєстрований
товарний знак, високу якість своїх послуг, постійну турботу про клієнтів
та інше.
Реклама престижу має дещо інші форми, ніж звичайна реклама. Вона включає
в себе організацію благодійних заходів із відомими людьми, рекламні тури
із запрошенням зірок естради, щоу-бізнесу, журналістів, топ-моделей,
лауреатів престижних конкурсів тощо. Така реклама дозволяє створити
певний образ фірми – імідж фірми.
Одним з основних засобів формування позитивного іміджу фірми, образу її
торговельної марки є створення фірмового стилю.
Згідно з одним із найбільш вдалих визначень, “фирменный стиль – это
набор цветовых, графических, словесных, типографических, дизайнерских,
постоянных элементов (констант), обеспечивающих визуальное и смысловое
единство товаров (услуг) всей исходящей от фирмы информации, её
внутреннего и внешнего оформления”.
Основними елементами фірмового стилю є товарний знак, фірмовий шрифтовий
напис (логотип), фірмовий лозунг, фірмовий колір, фірмовий комплект
шрифтів та інші фірмові константи.
Основними носіями фірмового стилю туристичного підприємства можуть
виступати:
– елементи діловодства (фірмові бланки, конверти, папки-реєстратори,
записні книжки та ін.);
реклама в пресі, радіо- і телереклама;
-друкована реклама (листівки, проспекти, буклети, каталоги, та ін.)
рекламні сувеніри;
зовнішня реклама (вказівники, оформлення офісу, фірмовий одяг
працівників, значки, нашивки тощо);
виставковий стенд;
документи і посвідчення (візитні картки, посвідчення працівників,
перепустки, запрошення і т.д.);
– виставковий стенд та засоби пропаганди (пропагандистські проспекти,
оформлення залів для прес-конференцій тощо).
Отже, фірмовий стиль – це використання єдиних принципів оформлення,
кольорових поєднань для всіх форм реклами, ділових паперів, технічної та
інших видів документації, офісу, а інколи й одягу працівників.
Зрозуміло, що фірма, яка тільки почала свою діяльність, не зможе охопити
всю повноту такого явища, як фірмовий стиль, але не можна втрачати час,
відкладаючи на майбутнє, формування у споживача образу фірми.
Список літератури
1. HYPERLINK “http://tourlib.net/Zakon/pro_turyzm.htm” Закон України
“Про туризм” (15 вересня 1995р.). – К., 1995 .
2. HYPERLINK “http://tourlib.net/Zakon/pro_strahuv.htm” Закон України
“Про страхування”: Збірник нормативно-правових актів. – Т 2. – Ужгород,
1999 .
3. HYPERLINK “http://tourlib.net/Books_tourism/aleks1.htm”
Александрова А.Ю. Международный туризм. – Москва, 2001 .
4. Ананьев М.А. Экономика и география международного туризма. – Москва,
1975.
5. Балабанов И. Т., Балабанов А.И. Экономика туризма. – Москва, 2000.
6. Барчукова Н.С. Международное сотрудничество государств в области
туризма. – М.: Международные отношения, 1986.
7. Бейдик О. О. Словник-довідник з географії туризму, рекреології та
рекреаційної географії. – К.: Палітра, 1997.
8. Биржаков М.Б. Введение в туризм. – Москва – Санкт-Петербург: Герда,
2000.
9. Гаврилишин І.П. Туризм України: проблеми і перспективи. -К., 1994.
10. Гаврилишин И.П. Рекреационный рынок мира // Посредник. -1995.- №40.
11. Герасименко ВТ. Основы туристического бизнеса. – Одесса, 1997.
12. Гуляев В.Г. Организация туристической деятельности. -Москва, 1996.
13. Державна програма розвитку туризму в Україні до 2010 року. -Київ,
2002.
14. Джон Уокер. Введение в гостеприимство. – Москва: Юнити, 1999.
15. Долішній М.І., Кравців В.С. Карпатський регіон у контексті державної
економічної політики: оцінка стану і стратегія розвитку // Економіка
України. – 1995. -№ 8.
16. Дурович А.П. Маркетинг в туризме. – Минск, 2001.
17. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму. -Чернівці:
Прут, 1996.
18. Євдокименко В.К., Садова У.Я., Шевчук Л.Т. Соціальна інфраструктура
Карпатського регіону: пошуки перпектив розвитку. – Чернівці: Прут, 1995.
19. HYPERLINK “http://tourlib.net/statti_tourism/kravciv1.htm” Жук
П.В., Кравців В.С. Концептуальні основи перспективного розвитку
рекреаційної індустрії в Карпатах // Економіка України. – 1993, № 12 .
20. Ресторанный и гостиничный бизнес. – 2001. – № 4(8).
21. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма. -Москва, 2000.
22. Іванов Ю. Туристична діяльність і оподаткування // Бухгалтерія.
-2002.-№20/2.
23. Іванова И.О. Маркетингові можливості сучасного готельного бізнесу в
Україні. – Львів, 1997.
24. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма. – Минск: Новое знание, 2001.
25. Квартальнов В.А. Туризм. – Москва, 2001.
26. HYPERLINK “http://tourlib.net/Books_tourism/kvartalnov1.htm”
Квартальнов В.А. Стратегический менеджмент в туризме: современный опыт
управления. – Москва: Финансы и статистика, 2000 .
27. Кириллов А.Т. Маркетинг в туризме. – С.-Петербург, 1997.
28. Кирилов А. Т., Волкова Л.А. Маркетинг в туризме. – Издательство
С.-Петербургского университета, 1996.
29. Ковалевский Г.В., Абрамов В.В. Проблемы развития туризма в Украине:
интегрированый подход // Туристично-краєзнавчі дослідження. – 1999. –
Вип.2.
30. Котлер Ф. Основы маркетига. – Москва, 1990.
31. Крачило М.П. Основи економічної теорії. – К., 1997.
32. Кузик С.П., Касянчук З.О. Оцінка туристської придатності території
Карпат Карпати: український міст в Європу: проблеми і перспективи. –
Львів, 1993.
33. Кузнецова Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного
господарства. – К., 1997.
34. Макконнелл Кемпбел Р., Брю Стенли Л. Экономикс: принципы, проблемы и
политика. – К.: ХаГар, 1998.
35. Матеш В. Україна запрошує на відпочинок // Вісті з України.
-1994.-№4.
36. Межгосударственый стандарт. Туристско-екскурсионное обслуживание.
Класификация гостиниц. – Киев: Госстандарт Украины, 1996.
37. Межгосударственый стандарт. Туристско-екскурсионное обслуживание.
Проектирование туристских услуг. – Киев: Госстандарт Украины, 1996.
38. Папирян Г.А. Менеджмент в индустрии гостеприимства. – Москва:
Економика, 2000.
39. HYPERLINK “http://tourlib.net/Books_tourism/EkonTur.htm” Папирян
Г. А. Экономика туризма. – М.: Финансы и статистика, 1998 .
40. Песоцкая Е.В. Маркетинг услуг. – С.-Петербург: Питер, 2000.
41. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – Київ, 2001.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
