Реферат на тему
Визначні музеї України
Корсунь-Шевченківський історикокультурний заповідник створений у 1994
р. на площі 109 га. Під охороною заповідника перебувають пам’ятки
історії, культури та природи державно го значення, серед них – палацовий
комплекс князів Лопухіних(палац, брама- Швейцарський будинок,
Корсунський парк). У складі заповідника діють 5 музеїв, у тому числі
літературно-меморіальний музей І. С. Нечуя-Левицького.
Черкаський художній музей відкритий у 1992 р. Основу його експозиції
склали експропрійовані більшовиками приватні колекції графа Бобринського
та князів Лопухіних і Білокопито-вих. Експозицію поділено на два
відділи: декоративно-прикладного й образотворчого мистецтва.
У першому відділі представлені шедеври стародавньої української вишивки,
виконаної різноманітними способами (хрестиком, гладдю, вирізанням тощо),
вишивання й гаптування. Не менш вражає мистецьке розмаїття української
кераміки, виготовленої народними гончарами краю. Шедеври народної
орна-менталістики й декоративного розпису, зібрані в Черкаському
художньому музеї, справді вражають розмаїттям барв, сюжетів і
композиційних рішень.
У другому відділі експозиції представлений український іконопис XVII-XIX
ст., пейзажі XVIII ст. італійського художника Джузеппе Дзаіса,
портретний живопис XVIII – початку XX ст. з приватних збірок українських
колекціонерів добільшовицького періоду, понад 100 картин, фресок і
замальовок черкаської художниці О. Т. Павленко, колекція графіки й
картин інших майстрів пензля сучасності (Д. Г. Нарбута, В. І. Клименко,
П. Д. Козина, 1.1. Бондаря, В. Ф. Никанорова, В. А. Афоніна, В. В.
Полтавця тощо).
Серед музеїв Кіровоградщини зупинимося на описі Державного
музею-заповідника І. К. Тобілевіча “Хутір Надія”, включеного у
національну мережу туристичних маршрутів Україною.
“Хутір Надія” – оселя українського драматурга зі світовим ім’ям Івана
Тобілевича (псевдонім – Карпенко-Карий). Хутір названо на честь його
дружини – Надії Тарковської. Тут драматург створив 11 п’єс. Свого часу
на хуторі подовгу гостювали корифеї українського театру М. Садовський,
П. Саксаганський, М. Садовська-Барилотті й ін. До наших днів збереглися
Батькова хата і Стара чумацька криниця.
У 1970 p., під час святкування 125-річчя з дня народження І. Тобілевича,
у “Хуторі Надія” започатковано щорічний фестиваль театрального мистецтва
“Вересневі самоцвіти”, що з 1990 р. набув статусу Всеукраїнського.
Багатющою музейною спадщиною хизується Поділля – край збіжжя, молока й
меду, за панування в якому століттями точилися криваві війни подолян зі
скіфами, сарматами, готами, булгарами, хозарами, печенігами, половцями,
татарами, литвинами, волохами, поляками, турками й росіянами.
Серед кращих музеїв Вінничини згадаємо: Вінницький обласний краєзнавчий,
Вінницький обласний художній, Могилів-Подільський краєзнавчий,
Тиврівський краєзнавчий, Барський народний історико-краєзнавчий,
Бершадський краєзнавчий, Піщанський краєзнавчий, Тульчинський
краєзнавчий, Літинський краєзнавчий, Оратівський краєзнавчий,
Ободівський краєзнавчий, Музей гончарного мистецтва братів Герасименків
(Гайсинський район, Новоселівка), Державний музей фольклориста-етнографа
Г. Т. Танцюри (Гайсин), Вінницький національний музей-садибу М.
Пирогова, Вінницький літературно-меморіальний музей М. Коцюбинського
тощо.
Вінницький обласний краєзнавчий музей знаходиться у найдавнішому
архітектурно-оборонному ансамблі міста, що має назву “Мури” – колишньому
єзуїтському колегіумі XVII ст., обнесеному високим муром з баштами та
бійницями. Тут зібрано безліч унікальних археологічних пам’яток від
епохи появи людини на терені Поділля й виникнення тут першої
ранньоземлеробської Буго-Дністровської культури V тис. до н. є. до подій
Другої світової війни й новітньої історії краю. Експозиційними
“перлинами” є багатюща колекція скульптури, розписової
орнамента-лістики, сакральної й ужиткової кераміки Трипільської культури
IV тис. до н. е., розкішна колекція індоорійських (XIV-IX ст. до н. є.)
і сарматських (І ст.) золотих прикрас з бурштином та іншими коштовними
каменями, скарби монет XVI-XVII ст., колекція мінералів доктора
мінералогічних наук А. І. Проскурка. У музеї відтворено інтер’єр
селянської хати й зібрано зразки традиційного одягу подолян XIX ст.
Раритетні документи середньовіччя й козацької доби зберігаються тут таки
у фондах обласного архіву.
Вінницький обласний художній музей також розташований на території
архітектурного комплексу “Мури” XVII ст. Музей засновано в 1919 р.
Основу експозиції склала багатюща колекція художніх цінностей з
Немирівського палацу княгині М. Г. Щер-батової (з роду Потоцьких),
зокрема, полотна художників Західної й Центральної Європи XVII-XIX ст.
Нині його фонди нараховують 7315 експонатів XVII-XX ст.
У картинній галереї музею експонуються твори художників: Т. Ромбоутса,
Ф. Воувермана, Е. Бертьє, М. Баччіареллі, Ж. Лампі Старшого, Р.
ІПустера, Б. Роде, А. Шрейєра, Л. Майє, О. Фромме-ля, О. Росліна, М.
Квадаля, Г. Кюгельгена, Я. Мізевича, І. Ясинського, П. Стахевича, В.
Смоковського, Л. Горовиця, Ю. Сімлера, Т. Гольпайна, І. Рєпіна, В.
Поленова, К. Брюллова, К. Савиць-кого, І. Козакова, І. Світлицького, Є.
Буковецького, А. Кайгоро-дова, П. Нілуса, О. Новаківського, В.
Орловського, А. Маневича, Г. Головкова та інших митців. Вагому частину
збірки музею складає колекція графіки XVIII-XX ст.
Окрасою Вінницького художнього музею є унікальна колекція італійської
майоліки XVII ст., вироби порцелянових заводів Західної Європи, України
та Росії XVII-XX ст., скульптура, старовинні меблі, багата колекція
народного декоративно-ужиткового мистецтва (вишивка, ткацтво, кераміка,
писанка, витинанка, різьбярство, розпис), станковий народний живопис,
народна ікона.
Літинський краєзнавчий музей імені У. Я. Кармалюка знаходиться в одній з
будівель колишньої Літинської тюрми-фортеці – пам’ятки історії XVIII-XIX
ст. Свого часу тут неодноразово перебував в ув’язненні народний герой
Устим Кармалюк. Експозиція музею знайомить зі знаряддями праці
трипільців та слов’ян, трагедією голодомору 1932-1933 pp., діє постійна
виставка “Устим Кармалюк – життя та подвиг”.
Музей народного месника Устима Кармалюка діє також на батьківщині героя
– ус. Кармалюкове Жмеринського району. Устим Кармалюк є для подолян тим,
ким Олекса Довбуш для мешканців карпатського реґіону України. Експозиція
сільського музею знайомить зі сторінками біографії народного героя та
офіційними документами, які оповідають про його звитяги й месницьку
боротьбу з тими, хто “пив кров” з жил простого люду.
Хмельниччина репрезентована цілою низкою музеїв (11 державних і 211
недержавних), серед яких визнаною популярністю серед туристів
користуються: Хмельницький обласний краєзнавчий, Хмельницький
літературно-художній, Музей історії міста Хмельницького, Державний
історико-культурний заповідник “Самчики” в Самчиках
Старокостянтинівського району, Старокостянтинівський краєзнавчий, Музей
історії Во-лочиського району, Музей історії Дунаєвецького району, Музей
історії Славутського району, Кам’янець-Подільська картинна галерея,
Меморіальний музей поетеси Анни Ахматової тощо.
Справжніми туристичними “мекками” краю є Національний
історико-архітектурний заповідник “Кам’янець” (рис. 8.16) та
Меджибізький реґіональний історико-етнографічний музей-фортеця.
Музей-заповідник в Кам’янці-Подільському є одним з найдавніших музеїв
України, який започаткований ЗО січня 1890 p., коли в місті було
засновано Єпархіальне сховище старожитностей. Біля витоків музею стояли
такі відомі вчені, як А. Антонович, М. Грушевський, М. Петров, Ю.
Сіцінський. Державний історико-культурний заповідник на базі
Єпархіальних старожитностей створено у 1927 р. Фонди музею нараховують
понад 111 тис. експонатів. Чільне місце належить археологічним
знахідкам, колекціям ікон та хрестів, витончених мармурових скульптур
роботи італійських ваятелів XVIII – початку XX ст., порцелянової
кераміки та творів образотворчого мистецтва минулих століть.
Щороку музейні експозиції заповідника відвідує близько 100 тис.
туристів.
Нині Кам’янець-Подільський музей має шість відділів. Головним заповідним
об’єктом є Стара фортеця – пам’ятка фортифікаційного мистецтва XII-XVIII
ст. У підземеллях та вежах фортеці відкрито експозиції, які відтворюють
сторінки її історії. А в приміщеннях на території фортеці розташований
відділ етнографії, де представлено такі унікальні експонати музею:
колекції гончарних виробів, ковальські роботи, вишивку та ткацтво,
різьблення з дерева, цінні культові предмети. Експозиція побудована у
сценічному показі, вдало поєднані муляжі та музейні експонати дають
відвідувачам змогу наочно уявити розвиток ремесла й обрядовість з
найдавніших часів до наших днів.
В експозиції художнього відділу представлені твори західноєвропейського
та російського мистецтва XVIII-XX ст. Окреме місце відведено виставці
полотен сучасних художників Поділля.
У будинку Ратуші – пам’ятці архітектури XV-XVIII ст. – функціонують
виставкові зали, де проводяться виставки образотворчого та
декоративно-ужиткового мистецтва, а в її підземеллях відтворена
експозиція з історії судочинства на Поділлі у XVI-XVII ст.
У вірменському торговому домі – пам’ятці архітектури XVII ст. – діє
відділ археології, де експонується понад 1 тис. старожитностей,
знайдених на Поділлі. У музеї відтворено житло прадавньої людини,
реконструйовано знаряддя праці та побутові речі ранньоземлеробських
Буго-Дністровської й Трипільської культур, пам’ятки скіфів-орачів і
слов’ян. Окрасою відділу археології є високохудожні пам’ятки розвинутої
Черняхівської культури антів – творців грандіозної оборонної системи
Троя-нових валів. Велику історичну цінність складають римські монети
III-І ст. до н. е., польські монети XVII-XVIII ст., ордени та медалі
Російської імперії.
Мвджибізькийрегіональний історико етнографічний музей-фортеця є
складовою Державного історико-культурного заповідника “Меджибіж”. Тут
зібрані унікальна колекція кераміки Черняхівської культури антів III-V
ст., жіночі прикраси доби Київської Русі, ікони, вишивки. Поряд з
Меджибізькою фортецею, на старому кладовищі, знаходиться могила
засновника хасидизму – Баал Шем Това. Щорічно музей відвідують понад 10
тис. екскурсантів, серед яких чимало паломників-хасидів.
Хмельницький обласний краєзнавчий музей відкритий у 1929 р. Його фонди
нараховують 59 тис. експонатів, серед яких – 8 скарбів середньовічних
монет (в основному, польсько-литовських), 4 скарби ювелірних виробів
періоду Київської Русі, колекції тканин, меблів, ікон, стародруків,
зброї різних періодів історії. Варта уваги значна колекція української
порцеляни кінця XIX – початку XX ст.
Хмельницький обласний художній музей створений у 1986 p., його колекція
нараховує близько 8 тис. мистецьких творів. Експозиція знайомить з
творчістю сучасних українських художників.
Серед “малих” музеїв області згадаємо літературні музеї: поетеси Анни
Ахматової у Слобідці Шелехівській Деражнян-ського району на батьківщині
її матері І. Горенко та поета-бай-каря Л. Глібова у Чорному Острові,
який у 1855-1858 pp. тут жив і працював (викладав географію у
дворянському повітовому училищі).
Чекає на історико-меморіальне й анімаційне відродження з “забуття” Поле
Пилявецької битви козацьких військ під проводом Б. Хмельницького з
польською армією у вересні 1648 p., нині тут лише упорядкована могила
сподвижника Б. Хмельницького – уманського полковника Івана Ганжі.
Тернопільщина – один з найбагатших осередків музейництва України. Серед
туристично найпринадніших музеїв області слід назвати: Тернопільський
краєзнавчий, Тернопільський художній, Обласний історико-меморіальний
музей політв’язнів, Музей “Зборівська битва” у Зборові, Борщівський
краєзнавчий, Бережанський краєзнавчий, Бережанський музей книги і
Меморіальний музей Богдана Лепкого, Бучацький краєзнавчий, Кременецький
краєзнавчий, Гусятинський краєзнавчий, Заліщицький краєзнавчий,
Збаразький краєзнавчий, Чорт-ківський краєзнавчий, Шумський краєзнавчий,
Денисівський краєзнавчий, Музей історії християнства в Почаєві,
Копичи-нецький музей театрального мистецтва, Меморіальну садибу-музей
Леся Курбаса в Старому Скалаті Підволочиського району, Меморіальний
музей Уласа Самчука в Телявці Шумського району, Меморіальний музей
Соломії Крушельницької у с Біла Тернопільського району,
Етнографічно-меморіальний музей В. Гнатюка у Велесневі Монастирського
району, Меморіально-художній музей І. Хворостецького в Почаєві,
Меморіальний музей О. Неприцького-Грановського тощо.
Одним з кращих в Україні є Кременецький краєзнавчий музей, розташований
у приміщенні колишньої Волинської духовної консисторії. Виник він за
польського врядування у 1937 р. і спочатку називався Muzeum Ziemi
Krzemienieckiej im. Willi-balda Bessera. Зараз фонди музею нараховують
близько 65 тис. експонатів, що знайомлять з природою, матеріальною і
духовною культурою та етнографічними особливостями Південної Волині.
Експозиція Кременецького музею розгорнута в 10 залах. Тут представлені
ентомологічні, палеонтологічні, археологічні, нумізматичні колекції,
старовинна зброя, предмети побуту, вироби майстрів народної творчості,
першодруки творів польського поета Ю. Словацького, особисті речі
українського композитора М. Вериківського, полотна Ж. Сафонова, А.
Лазар-чука, В. Галімського та інших відомих митців.
Відвідувачі музею мають змогу побачити справжню кольчугу руського воїна,
середньовічні мечі, рідкісні стародруки, українські грошові знаки
1917-1920 pp., ознайомитися з матеріалами про перебування в Кременці Т.
Шевченка, М. Костомарова, Лесі Українки, М. Коцюбинського та інших
видатних людей. У науковій бібліотеці музею є близько 12 тис. книг, у
тому числі чимало рідкісних видань.
Борщівський краєзнавчий музей – один з найвідвідувані-ших в області
(завдяки розташуванню на під’їзді до славозвіс-них лабіринтових печер
Подністров’я). Його експозицію присвячено, передусім, багатющій спадщині
трипільської культури, пам’ятки якої в краї скрізь трапляються буквально
під ногами. Окрасою експозиції є археологічні пам’ятки з печери Вертеба
– унікального культово-житлового комплексу епохи неоліту-міді, а саме:
культова кераміка з загадковими міфологічними протописьменами й
орнаментами, керамічні фігурки жінок-рожаниць трипільської культури,
фігурки бика, що несе на собі жінку (сенсаційна трипільська
інтерпретація індоєвропейського міфу про викрадення биком-Зевсом
діви-Європи), ужитково-побутові речі трипільців та багато інших
цікавинок.
’
”
”
ьську й слов’янську кераміку, колекцію паперових грошей та монет XVII-XX
ст., картини подільських художників тощо.
“Полісся, ця космічна поганська колиска, басейн Прип’яті та Десни з його
арійською чистотою коренів і древлянською нескаламученістю джерел, з
його визначальними генетично-культурними кодами, з найархаїчнішим
фольклором, епосом, діалектами…”, – так образно характеризує сучасний
український письменник Ю. Андрухович у книзі “Дезорієнтація на
місцевості” один з етнічно найсамобутніших країв України.
Українське Полісся – це край, у музеях якого експонуються справжні
скарби традиційної української етнокультури й народного мистецтва. Він
охоплює північні Волинську, Рівненську, Житомирську, Київську й
Чернігівську області.
Західне Полісся, або Волинь – терен, який вчені вважають колискою
слов’янства й українського народу, земля, де збереглися старожитні
вірування, обряди й традиції, край, який маємо всі підстави називати
етнокультурним заповідником під відкритим небом.
Серед низки музеїв області відзначимо Луцький історико-культурний
заповідник, Волинський краєзнавчий, Музей Волинської ікони, Волинський
художній, Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки,
Володимиро-Волинський краєзнавчий, Волинський регіональний музей
українського війска і воєнної техніки, Ковельський історичний,
Маневичський краєзнавчий, Любомильський краєзнавчий, Горохівський
історичний, Кортелиський історичний тощо.
Волинський краєзнавчий музей у Луцьку знайомить туристів з народними
промислами та обрядами українців Волині. Тут зберігаються предмети
побуту остготів, Качинський срібний скарб антів V ст., колекція
безцінних старожитніх волинських ікон, рукописи Лесі Українки тощо.
Художній відділ музею знайомить з полотнами Хосе Рібери, Жака Куртуа, В.
Касіяна, І. Айвазовского, О. Валенти та інших митців Європи.
Музей Волинської ікони містить унікальну колекцію автентичного
українського іконопису волинської школи XVII-XIX ст.
Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки відкритий
на батьківщині поетеси – в є. Колодяжне. Тут відтворено атмосферу
родинного “гнізда”, в якому мешкала й творила Леся Ураїнка, зібрано
цінні документи біографічного та творчого шляху поетеси, її листування з
видатними діячами української культури, рукописи та збірки поетичих
рядків тощо.
Володимиро-Волинський краєзнавчий музей – один з кращих музеїв древньої
Волині. Основу його експозиції становлять унікальні археологічі знахідки
з літописного Володимира, заснованого князем Володимиром Великим після
приєднання західноукраїнських земль до складу Київської Русі. У XI-XIII
ст. град Володимир був найбагатшим й найвелелюднішим містом історичної
Волині, її адміністративним і духовним осередком. З тих часів збереглися
величні укріплення-вали давньоруського городища й унікальний Мстиславів
храм XI ст., нині разом з музеєм включені до складу Державного
історико-культурно-го заповідника “Володимир”.
Сучасна Рівненська область теж є складовою частиною історичного
Волинського краю. Кращими музеями цього терену є Національний
історико-меморіальний заповідник “Поле Берестецької битви” біля Пляшева
Радивилівського району, Державний історико-культурний заповідник в
Острозі (включає в себе Острозький краєзнавчий музей і Музей рукописної
книги і книгодрукування), Державний історико-культурний заповідник у
Дубно, Рівненський краєзнавчий, Березневський краєзнавчий, Костопольский
краєзнавчий, Млинівський краєзнавчий, Сарненський
історико-етнографічний, Корецький історичний, Радивилівський історичний,
Літературно-меморіальний музей М. Островського тощо.
Меморіально-музейною “перлиною” Рівненщини є Меморіальний комплекс
“Козацькі могили” біля Пляшева (рис. 8.17), де у червні 1651 р.
відбулася славнозвісна Берестецька битва козацьких полків Б.
Хмельницького з польською армією.
У розпал битви, коли козацьке військо вже починало перемагати,
підкуплений поляками Кримський хан Іслам Гірей III зрадив Б.
Хмельницького, забравши його самого в полон, втік з поля бою, залишивши
козацьке військо без керівництва. На екстренній раді козацькі полковники
вирішили припинити битву й відступати через болота, щоб наздогнати
татарів і визволити свого гетьмана. Для прикриття відходу основних
частин було залишено кілька невеликих загонів. Очевидець бою француз
П’єр Шевальє так описував завершення цієї битви: “В одному місці серед
болота скупчилося триста козаків і хоробро боронилися проти великого
числа атакуючих, які натискали на них звідусіль. Повністю оточені вони
загинули. Залишився один, який боровся протягом трьох годин проти всього
війська польського”.
Власне на цьому острівці на р. Пляшевці на початку XX ст. утворено
меморіал “Козацькі могили”, а музей відкрито 17 червня 1967 р. Його
експозиція розгорнута у сімох залах будинку, що знаходиться поруч з
Георгіївською церквою.
Перший зал знайомить з предметами козацького побуту, знайденими під час
розкопок в околицях: ножами, сокирами, вістрями стріл, окуттями,
лопатами тощо. Другий зал займає батальна діорама, що відтворює початок
битви під Берестечком. Експозиція третього залу демонструє зразки
козацького озброєння – мушкети з ударними та колісними замками, виявлені
розкопками на місці переправи.
У четвертому залі розміщені зразки вогнепальної зброї: мушкети,
карабіни, аркебуза, бандулет. А також речі, виявлені біля окремих
кістяків на переправі: дерев’яна ложка, викрутка, гак для підвішування
шаблі на поясі, гаманець з кулями, монетами, кремінцями та жіночим
перснем, знайдені поблизу скелета козака. Зібрані козацькі шкіряні
вироби: футляри ножів і ложок, сумки з вирізним орнаментом та гаманці
різних розмірів, пояси. Окрасою залу стало викопане на козацькій
переправі сідло зі стременами. П’ятий зал експозиції присвячений
останнім подіям Берестецької битви та завершенню національно-визвольної
війни.
В останньому залі експонуються твори істориків про Визвольну війну
українського народу – праці П’єра Шевальє, Миколи Костомарова, Івана
Крип’якевича, Андрія Малишка, Михайла Стельмаха та ін.
Унікальна колекція зібрана в Музеї рукописної книги й стародруків,
розташованому в оборонній башті Острозького замку.
Житомирщина – це географічне осердя Полісся, споконвічний терен оселення
древлян-поліщуків із самобутньою старожитньою етнокультурою. Серед
музеїв краю відзначимо Житомирські краєзнавчий і художній музеї, Музей
космонавтики імені С. П. Корольова, Музей природи, Житомирський
державний літературний, Музей коштовного і декоративного каміння у смт.
Володарськ-Волинський, Коростенський краєзнавчий, Но-воград-Волинський
літературно-меморіальний музей Лесі Українки, Романівський
літературно-меморіальний музей М. Рильського, Верхівнянський
літературно-меморіальний музей Оно-ре де Бальзака (с. Верхівня
Ружинського району), Житомирський літературно-меморіальний музей В.
Короленка, Кмитівський музей образотворчого мистецтва імені Й.
Буханчика.
Житомирський краєзнавчий музей – один з найдавніших на Поліссі,
відкритий ще в 1865 р. зусиллями членів Товариства дослідників Волині,
на чолі якого стояв академік П. А. Тут-ковський. Експозиція музею
знайомить з матеріалами діяльності одного з найбільших краєзнавчих
товариств України XIX – початку XX ст., його науковою спадщиною.
Картинна галерея музею володіє унікальними творами образотворчого
мистецтва, вилученими під час більшовицького вторгнення 1919-1920 рр. у
поміщиків Волинської губернії. Чимало з цього спадку було втрачено чи
вивезено в приватні європейські колекції під час фашистської окупації
краю. Однак і те, що вдалося врятувати, безцінне – майже тисяча полотен
XVI – початку XX ст., переважно з країн Західної Європи. Пошано-вувач
італійського, голландського, фламандського й французького малярства
знайде тут картини всіх жанрів: від портрета й побутових сюжетів до
пейзажу та класичного натюрморту.
Окрасою музею є відділ “Мистецтво Італії”, де зібрані картини видатних
італійських художників епохи пізнього Відродження (XVI ст.) і стилю
бароко (XVII-XVIII ст.) – Себаст’яно дель Пйомбо, Аннибале Карраччі,
Франческо Фуріні, Париса Бордоне, Алессандро Турки, Луки Джордано,
Помпео Баттоні, Джако-мо Франческо Чіппера, а також художників шкіл
Леонардо да Вінчі, Паоло Веронезе й Тиціана.
Не менш багата колекція полотен голландських художників XVII ст.: Карела
Слабберта, Баренда Аверкампа, Виллема ван дер Вельде Молодшого, Дирка
ван Далена III, Лудольфа Бакхю-зена, Бартоломео ван дер Хельста, а також
представників шкіл Рембрандта, Мельхіору д’Хондекутера, Давида Тенирса,
Яна Асселейна.
Фламандське мистецтво XVII ст. представлене полотнами Пітера ван
Блумена, Олександра Кооземанса, Антониса Губо, Пітера Баута, Адріана
Баудевейнса, а також полотнами художників школи Пауля Рубенса, Ван
Дейка, Хендрика ван Валена.
Художнє мистецтво Франції XVII-XVIII ст. репрезентують картини Якоба
Фердинанда Фута, Клода Лефевра, Шарля Леб-рена, Жозефа Парроселя, Гюбера
Робера й інших майстрів.
Польське образотворче мистецтво XIX ст. ілюструють роботи Йозефа
Процинського, Тадеуша Айдукевича, Яна Бонков-ського, Емілії Дукшинської,
Юліуса Коссака, Юзефа Брандта й ряду інших художників.
Житомирський краєзнавчий музей має у своїй колекції твори художників
Швейцарії (Жан-Етьен Ліотар), Угорщини (Янош Ромбауер), Австрії (Йозеф
Грассі), Німеччини (Рудольф Ернст) та багатьох інших країн. Діють багаті
експозиції полотен російських й українських художників XIX-XX ст.
Окрема експозиція краєзнавчого музею присвячена творам
народно-прикладного мистецтва поліщуків: вишитим рушникам, одягу,
килимам, кераміці й іншим предметам побуту селян поліського краю.
Самостійним відділом обласного краєзнавчого музею є Житомирський музей
природи. Його перші експонати були зібрані ще академіком П. А.
Тутковським та його однодумцями в другій половині XIX ст. Нині у фондах
Музею природи зберігається 12 тис. експонатів, що розповідають про
природу Полісся. Тут експонується одна з кращих в Україні колекція
опудал птахів і тварин поліського краю, а також мінералів,
напівкоштовного й коштовного каміння.
Житомирський Державний музей космонавтики імені С. П. Корольова – це
найбільший український музей історії космонавтики (третій за багатством
експозиції музей космонавтики в країнах СНД). Він складається з двох
частин: Меморіального будинку-музею С. П. Корольова та павільйону
космічної техніки “Космос”. У фондах музею знаходиться понад 7 тис.
експонатів, з них 1,5 тис. унікальні (не мають аналогів).
Меморіальний музей відкрито у будиночку, в якому народився й провів
дитинство майбутній Головний конструктор перших штучних супутників Землі
і космічних кораблів Сергій Павлович Корольов. Експозиція музею налічує
понад 2 тис. експонатів, що розповідають про життя і наукову діяльність
С. П. Корольова.
Павільйон “Космос” присвячений історії прориву людини в космос: від
першого штучного супутника Землі й першого польоту людини в космос до
наших днів. Тут зібрана унікальна колекція зразків космічної техніки, у
тому числі дослідні апарати “Восток”, “Венера-7”, “Венера-15”, супутники
“Інтеркосмос”, “Електрон”, “Ореол-3”, космічний корабель “Союз”,
спускова камера “Союзу-27”, зразки ґрунту з Місяця, космічні скафандри,
техніка для передпольотної підготовки космонавтів, їжа космонавтів тощо.
Окремий відділ експозиції павільйону висвітлює успіхи української
космонавтики. Є відділ філософії світосприйняття космосу та значна
бібліотека творів на космічну тематику.
Рекомендована література
1. Арсенич П. З історії музеїв Галичини // Наукові записки
Івано-Франківського краєзнавчого музею. – 1993. – Вип. 1.
2. Василенко А. О. Літопис історії становлення і розвитку народних
музеїв України. – К.: Наукова думка, 1974.
3. Гавдяк М. Із наших обласних музеїв // Наша Батьківщина. – 1938. – №
4.
4. Географічна енциклопедія України: У 3 т. – К.: Українська
енциклопедія імені М. П. Бажана, 1993.
5. Грабовецький В. Народні музеї Львівщини. – Л.: Книжно-журнальне
видавництво, 1962.
6. Данилюк А. Г. Народна архітектура Бойківщини. Житлове будівництво. –
Л.: Українські технології, 2004. – 168 с.
7. Данилюк А. Г., Рибак Б. Я. Музей народної архітектури та побуту у
Львові. – Л.: Каменяр, 1988.
8. Данилюк А. З глини, дерева і соломи. Пам’ятки народної архітектури
Західного Поділля. – Тернопіль: Навчальна книга “Богдан”, 2003. – 96 с
9. Данилюк А. Скарби народної архітектури Гуцулыцини: Етнографічний
нарис. – Л.: Логос, 2000. – 135 с
10. Данилюк А. Традиційна архітектура реґіонів України: Полісся:
Монографія. – Л.: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2001. – 147 с
11. Дем’ян Г. Історико-етнографічна діяльність першого бойківського
музею // Архіви України. – 1970. – № 5.
12. Закон України “Про музеї і музейну справу” від 29.06.1995 р.
№249/95.
13. Игнаткин И.А. Охрана памятников истории и культуры: Справ, пособ. –
К.: Вища школа, 1990.
14. Козицъкий А. Українські краєзнавчі музеї Галичини в міжвоєнний
період // Вісник Львівського університету. – Серія історична. – 1999. –
Вип. 34. – С 467-477.
15. Мезенцева Г. Г. Музеєзнавство (на матеріалах музеїв УРСР) / За ред.
С. М. Чайковського. – К.: Вища школа, 1990.
16. Музеї Карпатського регіону. – Л.: Центр Європи, 2004. – 63 с
17. Музеї України: Довідник / Міністерство культури і мистецтв України.
– К.: Задруга, 1999. – 130 с.
18. Музейний фонд України // Урядовий кур’єр. – 1992. – 7 серпня.
19. Папкова Є. В. Туристичне краєзнавство: Навч. посіб. – К., 2003.
20. Погорелова А. Музейна справа: орієнтири розвитку // Українська
культура. – 1996. – № 2. – С. 2-3.
21. Скрипник Г. Етнографічні музеї України. – К.: Наукова думка, 1989.
22. Скрипник Г. Українське етнографічне музейництво: становлення та
розвиток: Автореф. дис. …д-раістор. наук: НАНУ, Інститут мистецтва,
фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського. – К., 1998. – 40 с
23. Теодорович А. Ю. Основні напрямки діяльності музеїв
істо-рико-краєзнавчого профілю // Трибуна. – 1999. – № 9-10.
24. Україна: Путівник / Підг. і упоряд. О. Зінкевич і В. Гула. – К.:
Смолоскип, 1993.
25. Филипчак І. Про музейництво і наші музеї // Життя і знання. – 1935.
– № 6.
26. Хведась А. О. Розвиток краєзнавчих музеїв в західній Україні в кінці
XIX – І пол. 40-х pp. XX століття. Джерела і література (на матеріалах
Волинської, Рівненської та Тернопільської областей): Автореф. дис.
…канд. істор. наук. – Дніпропетровськ, 1997. – 19 с.
27. Шмелев В.Г. Музей под откытым небом. – К.: Наукова думка, 1983.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
