Реферат на тему:
Іншомовний кейс як засіб підвищення ефективності навчання іноземним
мовам
Досягнення кінцевої мети освіти – трансформації знань у систему
цінностей, вироблення необхідного ставлення до світу та природного
способу поведінки у мінливому середовищі, яке розвивається в напрямку
глобалізації, та в організації, що дедалі більше відчуває потребу в
гнучкості є неможливим, якщо опиратися виключно на лекції та підручники.
Таку місію виконують різноманітні активні методи та форми навчання
іноземним мовам. Зазвичай, найбільший інтерес у викладача викликають ті
з них, які не потребують особливих умов або якихось надзвичайних
особистих якостей. Метою даної роботи є дослідження таких нескладних,
але досить ефективних засобів навчання, якими є навчальні ігри та ігрові
завдання, основані на використанні кейсів. Вони сприяють оволодінню
іноземними мовами і комплексній реалізації цілей навчання: практичних,
виховних, освітніх та розвиваючих.
Якщо узагальнити усі відомі визначення кейсу, то можна сказати, що
типовий кейс – це розповідь про реальну проблему чи ситуацію, що може
виникнути у керівника або працівника підприємства, організації чи
певного адміністративного підрозділу і яка, як правило, вимагає
прийняття певного рішення. Тобто, кейс – це інструмент, який дозволяє
застосовувати теоретичні знання під час вирішення практичних завдань.
Він допомагає розвивати у студентів самостійність мислення, пов’язуючи
теорію з практикою. У стислій письмовій формі кейс подає основні деталі
проблемної ситуації та ілюструє її складність. При цьому необхідно
нагадати, що мова йде про реальні ситуації, а не такі, що були придумані
за письмовим столом на основі використання загального досвіду автора
[3].
У кейсі розглядається конкретна ситуація, яка склалася на конкретному
підприємстві чи у якійсь конкретній галузі, з конкретною бізнес-персоною
за певний проміжок часу. Кейс може бути складений на основі
узагальненого досвіду, але він завжди повинен містити максимум реальної
інформації, декілька конкретних фактів, до яких може бути додано трохи
вигаданих подій, пов’язаних з темою практичного заняття, що допоможе
студентам розібратися у ситуації і висловити свої думки іноземною мовою.
Зазвичай, кейс-метод має багато спільного з тими ж мовленнєвими вправами
комунікативної спрямованості, обговоренням статей, діловими іграми:
техніка роботи в аудиторії у багатьох випадках буде однаковою.
Відмінність кейс-методу від традиційних способів засвоєння знань полягає
у специфічному навчальному ефекті, до якого він повинен привести.
Завданням кейс-методу є не просто передати знання, як під час
традиційних методів навчання, а навчити здатності справлятися з
унікальними та нестандартними ситуаціями, з якими, як правило, ми і
маємо справу в реальному житті. Центр уваги у разі застосування
кейс-методу переміщується з процесу передавання знань на розвиток
навичок аналізу й прийняття рішення [1].
З позиції викладача робота з кейсами є однією з форм організації
навчального процесу, метою якої є формування і розвиток мовленнєвих
навичок і вмінь студентів. Завдання викладача полягає в підборі
відповідного реального іншомовного матеріалу на прикладі реальних людей,
організацій тощо; студенти ж повинні вирішити поставлену перед ними
проблему і отримати реакцію колег та викладача на свої дії. Викладач при
цьому допомагає студентам міркувати, дискутувати, а не нав’язувати свої
рішення проблеми. Таким чином, педагогічна мета використання кейсів у
навчальному процесі реалізується в завуальованій формі, оскільки
викладач лише направляє бесіду або дискусію за допомогою проблемних
питань, які тісно пов’язані з майбутнім фахом студента, та залучає усіх
студентів групи до обговорення кейсу.
Існує декілька способів отримати іншомовний кейс, придатний до
використання у навчальному процесі. По-перше, можна купити, або знайти у
сучасних засобах інформації готовий кейс. По-друге, викладач може
самостійно обробити інформацію, що може знайти у засобах масової
інформації, наукових іншомовних журналах, Інтернеті тощо, розробити
проблемні завдання і вже після цього використовувати власноруч складений
кейс на практичних заняттях з іноземної мови.
Викладачам потрібно укладати свої, автентичні кейси. Бажано з самого
початку чітко визначити цілі теми курсу, для якої укладено кейс, тобто
відповісти собі на досить загальне, але важливе питання: в якому
контексті буде використовуватися цей кейс? Інакше кажучи, де його місце
в навчальній програмі предмету іноземна мова професійного спрямування
(або ділова іноземна мова), з якою метою він буде використовуватись? І,
найважливіше, – які теоретичні концепції ви плануєте висвітлити з
допомогою обговорення цього кейсу?
На думку фахівців [1; 4; 5], можна виділити низку рис якісних кейсів.
1. Кейс – це вміло розказана історія: у ньому присутня послідовність
викладу подій, подачі інформації, інтрига, структура і добра мова як
іноземна, так і рідна. Кейс містить реальну інформацію про реальну
компанію, товар чи продукт. Відчуття дійсності викликає більший інтерес,
ніж штучно створена ситуація. Але хороший кейс – це щось більше ніж
просте оповідання або усім відомий кухарський рецепт.
2. Кейс повинен відкрито чи приховано стосуватися важливої фахової
проблеми та бути підпорядкованим загальній меті спеціальності студентів
та предмету, який ми викладаємо, і цікавим для студентів. Кейс розвиває
управлінські навички, такі як уміння відділити важливу інформацію від
менш важливої, задавати точні запитання, чітко діагностувати головну
проблему та розробити і оцінити альтернативні варіанти її вирішення.
3. Кейс описує драматичну ситуацію, в якій необхідно прийняти
рішення. У кейсі повинна бути драма, певна боротьба суперечливих
інтересів. Наприклад, прибутковість компанії часто пов’язується з
необхідністю знизити витрати, що у свою чергу, означає звільнення ряду
працівників. Для забезпечення життєдіяльності підприємства керівнику
компанії часто доводиться приймати складні, суперечливі рішення, які не
сприймаються багатьма іншими співпрацівниками. Кейс повинен
висвітлювати, а не приховувати такі суперечності.
4. Кейс повинен містити контрастні порівняння, оскільки така
інформація значно полегшує аналіз ситуації та дає основу для порівняння.
5. Було б добре, якби кейс стосувався подій, які відбувалися
не так давно, протягом останніх, скажімо, п’яти років. Студенти мають
більший інтерес до матеріалу, який у них більше асоціюється з почутим у
випусках новин, а не з підручником історії.
6. Кейс не повинен бути ні надто коротким, ні надто довгим. Не варто
забувати, що кейси, складені іноземною мовою потребують багато часу на
лексико-граматичне опрацювання текстового фахово-спрямованого матеріалу
окрім роботи над самим кейсом. Найкраще, коли іншомовний кейс укладений
не більш ніж на дві сторінки, які повинні бути написані настільки
професійно, щоб викликати жваву та інтенсивну дискусію іноземною мовою в
аудиторії.
Добре структуровані і добре підібрані кейси переважно переписуються,
адаптуються і відшліфовуються декілька разів. Крім цього, автори часто
змінюють і дописують кейс після того, як вони використали його кілька
разів в аудиторії і таким чином пересвідчились у необхідності
доопрацювання кейсу.
Інколи кейс може супроводжуватися відео матеріалом, який дозволяє
студентам побачити людей, про яких ідеться у кейсі. Як уже зазначалося,
це, в першу чергу, педагогічний інструмент, який використовується для
досягнення певних навчальних цілей.
Кейс-метод допомагає розвивати вміння аналізувати ситуацію, оцінювати
альтернативи, вибирати найкращий варіант із запропонованих, наряду з
розвитком і подальшим удосконаленням комунікативних здібностей
студентів, розвитком усіх аспектів мовленнєвої діяльності іноземною
мовою.
У процесі роботи над підбором матеріалу для створення кейсів і виділення
проблемних питань, автори намагались знайти відповіді на питання,
пов’язані з характеристиками і критеріями створення гарних, якісних
кейсів. Результатом такого пошуку можна вважати критерії для підбору
матеріалу за кейсами. На погляд авторів гарний іншомовний кейс:
– інформує, має фабулу і фактичний матеріал;
– фокусується на темі, яка викликає інтерес і зацікавленість у
студентів;
– не повинен виходити за рамки останніх п’яти років;
– повинен містити у собі цитати та вислови із джерел матеріалів компанії
(усні чи письмові, офіційні та неофіційні);
– повинен містити проблеми, зрозумілі та цікаві для студентів нашої
країни, відповідно їхньому віку;
– прищеплює навички прийняття рішень (менеджменту). Тобто, деякі кейси
документують процес управління бізнесом, являючи собою модель, яку можна
взяти за зразок реального бізнес-життя.
Список літератури
1. П.Шеремета, Г. Каніщенко. «Кейс-метод: з досвіду викладання в
українській бізнес-школі», Центр інновацій та розвитку, Київ,1999.
2. “Making Business Decisions”. Real Cases from Real Companies.
American Language Program, Columbia University, 1994.
3. Abell, Derek. The Case Method Today and Tomorrow. Лекція на
конференції Центрально- і Східноєвропейської Асоціації Розвитку
Менеджменту CEEMAN в Будапешті 17 березня 1998 року.
4. Lynn Laurence. The Case Method: An Overview Method for
International Teachers. The University of Western Ontario, 2002, p.
16-21.
5. James A. Erskine, Michiel R. Leenders. Case Research: The Case
Writing Process. University of Western Ontario, 1999.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
