Курсова робота з РПС
Донецький економічний район
План
Вступ
Значення Донецького економічного району для економіки України.
Економічна характеристика природно-ресурсного потенціалу району.
Населення і трудові ресурси району.
Галузева структура господарства, її економічна оцінка.
Проблеми і перспективи розвитку Донецького економічного району.
Висновки
Зміст
TOC \o “1-3” \h \z
HYPERLINK \l “_Toc532550323” Вступ PAGEREF _Toc532550323 \h 4
HYPERLINK \l “_Toc532550324” 1. Значення Донецького економічного
району для економіки України. PAGEREF _Toc532550324 \h 5
HYPERLINK \l “_Toc532550325” 2. Економічна характеристика природно –
ресурсного потенціалу. PAGEREF _Toc532550325 \h 7
HYPERLINK \l “_Toc532550326” 3. Населення і трудові ресурси району.
PAGEREF _Toc532550326 \h 11
HYPERLINK \l “_Toc532550327” 4. Галузева структура господарства, її
економічна оцінка. PAGEREF _Toc532550327 \h 14
HYPERLINK \l “_Toc532550328” 5. Проблеми і перспективи розвитку
Донецького економічного району. PAGEREF _Toc532550328 \h 24
HYPERLINK \l “_Toc532550329” Висновки PAGEREF _Toc532550329 \h 29
HYPERLINK \l “_Toc532550330” Список використаної літератури PAGEREF
_Toc532550330 \h 30
Вступ
Перед тим як перейти до розгляду даної теми, слід зауважити, що метою
курсової роботи є розкриття економічної характеристики Донецького
економічного району.
Завданням курсової роботи є висвітлення наступних питань:
значення району для економіки України;
економічна характеристика його природно ресурсного потенціалу;
трудові ресурси та населення району;
галузева структура господарства та її економічна оцінка;
проблеми і перспективи розвитку району.
Донецький економічний район відіграє провідне місце у економіці нашої
держави і є одним з найрозвинутіших територіально-виробничих комплексів
на території України.
У межах району розміщений Український Донбас – один із найрозвинутіших у
країні територіально – виробничих комплексів з переважаючою
спеціалізацією добувних галузей промисловості та пов’язаних з ними
галузей обробної промисловості, значними природними ресурсами, потужним
виробничим потенціалом. Має густу мережу транспортних магістралей.
На Донбас припадає 10,7 % вартості товарів народного споживання України.
Луганська і Донецька області належать до старих індустріальних районів,
де зосереджені потужності важкої промисловості.
1. Значення Донецького економічного району для економіки України
У Донецький економічний район входить Донецька і Луганська області.
Площа району становить 53,2 тис. км. кв., що становить 8,8 % усієї
території України.
Район охоплює південний схід України, межує з областями Російської
Федерації – Бєлгородською, Воронезькою, Ростовською. На півдні
омивається водами Азовського моря, на заході межує із Запорізькою,
Дніпропетровською та Харківською областями (рис. 1.). У межах району
розміщений Український Донбас – один з найрозвиненіших у країні
територіально-виробничих комплексів з переважаючою спеціалізацією
добувних галузей промисловості та пов’язаних з ними галузей обробної
промисловості, значними природними ресурсами, потужним виробничим
потенціалом. Має густу мережу транспортних магістралей.
Займаючи територію, яка становить 8,8% території України, при
чисельності населення, частка якого дорівнює 15,4% від загальної
кількості населення республіки, район на початок 1999 p. давав 21,2%
промислової продукції держави, з них електроенергії – 24,7%, продукції
паливної промисловості – 63,5%, чорної металургії – 43,1%, хімічної і
нафтохімічної промисловості – 31,3%, машинобудування -13,3%, будівельних
матеріалів – 16,6%, з них цементу 23,3%. Тут виробляють 13,6% продукції
легкої промисловості та 20,9% – харчової. Виділяються такі галузі, як
виробництво коксу(54,3% продукції в Україні), доменного і
сталеплавильного (44,1%) та прокатного устаткування (95.8%), побутових
холодильників і морозильників (95,0%).
Вартість продукції сільського господарства регіону становила 7,7%
вартості виробництва її в державі, валове виробництво зерна -6,4%
загальнодержавного, овочів – 9,5%, м’яса – 7,7%, молока -10,3%, олії
соняшникової – 42,8%.
Рис. 1. Донецький економічний район
На Донбас припадає 10,7% вартості товарів народного споживання України.
Луганська й Донецька області належать до старих індустріальних регіонів,
де зосереджені потужності важкої промисловості.
Провідними галузями в Луганській області є паливна, хімічна й
нафтохімічна, важке машинобудування; у Донецькій – металургія, паливна
промисловість, машинобудування, електроенергетика. Значним є рівень
розвитку агропромислового комплексу. Донбас має багаті природні ресурси
та потужний виробничий потенціал. Район дає 26% вартості експорту
України.
2. Економічна характеристика природно – ресурсного потенціалу
Рельєф регіону складний. Північна частина – полого-хвиляста лісова
рівнина, глибоко розчленована річковими долинами, балками та ярами
відрогів Середньоруської височини. На значних ділянках на денну поверхню
виходять корінні породи – крейдяні й палеогенові. Південніше ріки
Сіверського Донця розміщена Донецька височина -хвиляста, горбиста,
платоподібна, дуже розчленована річковими долинами і крутосхилими
балками. Висота над рівнем моря 200 – 250 м. Тут найвища точка всієї
Лівобережної України – гора Могила-Мечетна (367 м над рівнем моря).
Спостерігаються часті виводи на денну поверхню кам’яновугільних порід.
Поширені антропогенні форми рельєфу: терикони, кар’єри, кургани. На
південному заході – Приазовська височина з окремими підвищеннями
(Могила-Гончариха, Савур-Могила), яка змінюється вузькою смугою
низовини, котра уступом обривається до Азовського моря. У місцях
залягання вапняків (басейни рік Мокрої Волновахи і Сухої Волновахи) та
соленосних відкладів розвинені карстові форми рельєфу. Клімат району
помірноконтинентальний з вираженими посушливо-суховійними явищами.
Характерна особливість зими – часті відлиги, коли майже повністю сходить
сніговий покрив. Влітку панує антициклональна погода з великою кількістю
ясних і сонячних днів. Виникають суховії та пилові бурі. Суховії
найчастіше спостерігаються у травні, червні й серпні.
Температурний режим нестійкий. Найхолодніший місяць – січень (середні
температури мінус 6,7,5°С). У теплий період року атмосферна циркуляція
послаблена середня температура липня 21 -23°С. Кількість опадів у районі
варіює від 500 мм на північному сході до 600 мм у межах Донецького кряжу
і зменшується до 450 мм у Приазов’ї. Річний максимум опадів – у червні
(50 – 60 мм), мінімум -у вересні – в басейні Сіверського Донця за теплий
період року буває в середньому 5 бездощових періодів тривалістю 10 днів
(засухи) та 2 – тривалістю понад 20 днів (жорстокі засухи).
Головне багатство надр Донецького економічного району – кам’яне вугілля.
Геологічні запаси його становлять близько 240 млрд т, з них балансові –
41 млрд т. Є поклади вугілля від довгополум’яного (Д) до антрацитів (А).
Запаси коксового вугілля (марки К,ПС,ПЖ) становлять 13%, їх частка у
видобутку – 40%. Основні запаси – у районах Старого Донбасу (так звана
«Гірничопромислова зона»). Пласти кам’яного вугілля малопотужні – 40-70
см, рідше трапляються 1,5 – 2,0 м. Винятком є пласт «Велетень», що
залягає поблизу станції Хацапетівки, який має потужність 5 м.
Налічується до 400 вугільних пластів, вони часто залягають похило і
навіть вертикально, нерідко виклинюються марки довгополум’яного вугілля
(7500 ккал) залягають на півночі вугленосної зони, антрацитів – у
центральній частини, коксівні марки (ПС – 8500 ккал) – у
південно-західній частині. Поклади вугілля є в таких районах:
Красноармійському, Горлівсько-Щербинівському, Донецько-Петровському,
Мушкетово-Макіївському, Дебальцевському, Сніжнянсько-Чистяківському
(Донецька область), Лисичанському, Алмазнянському, Луганському,
Краснодонському, Боково-Хрустальному, Селезнівському і
Довжано-Ровеньківському (Луганська область). Забезпеченість розвіданими
запасами на рівні видобутку 1980р. становить у Луганській області 125
років, у Донецькій – 77 років. За запасами антрацитів Донбас посідає
перше місце у світі.
Поряд з вугіллям у районі виявлено родовища природного газу:
Красиопопівське, Слов’яносербське, Борівське, Співаківське,
Кружилівське, а також 21 газоперспективну площу.
З рудних корисних копалин виявлено бурі залізняки в басейнах рік
Кальміуса і Торця – Донецької та рік Айдара і Деркула – Луганської
областей, промислового значення вони не мають. В межах Артемівського,
Лисичанського й Володарського районів розвідано мідні руди, проте вони
не розробляються через відсутність промислових запасів. На Нагольному
кряжі (Антрацитівський і Ровеньківський райони) відкрито невелике
родовище поліметалів (свинець, цинк, срібло), яке промислового значення
не має. Ртуть видобувають на Микитівському ртутному комбінаті.
Поклади кам’яної солі залягають в Артемівському, Слов’янському,
Новокарфагенівському родовищах (9 млрд т). Це основні райони видобутку
солі в Україні. Тут працює чотири соляні шахти та два солевиварних
підприємства в Слов’янську.
Поклади вапняків зосереджені на півдні Донецької області: Оленівське й
Новотроїцьке, в районі Старобешева, є у відслоненнях біля рік Кальміуса,
Мокрі Яли.
Білогорівське родовище високоякісної крейди для содового виробництва
розробляється на заводі «Лисичанська сода». Крейду видобувають у
кар’єрах Райгородки біля Слов’янська, а також біля Краматорська,
Артемівська та в інших місцях.
Великі поклади вогнетривких глин та підприємства з виробництва
вогнетривів зосереджені в Часовому Ярі, Красногорівці, Красноармійську,
Пантелеймонівці, Костянтинівці, Ямі, Микитівці. Найбільший центр
виробництва вогнетривів – Часів Яр: чотири заводи і велике кар’єрне
господарство.
Значні поклади цементного мергелю є поблизу Амвросіївки. Це родовище –
одне з найбільших у світі. Мергель залягає тут шарами потужністю 50 – 70
м. Цементні заводи виробляють портландський і романський цемент,
клінкер.
У районі є значні запаси гіпсів, будівельних пісків, пісковиків. Всього
розвідано близько 50 видів корисних копалин, з них 30 видів
використовуються в народному господарстві.
За останні роки серед древніх кристалічних порід Приазовського масиву
відкрито світового значення родовища цирконію та рідкісних металів.
Виявлено кімберлітові (алмазоносні) трубки, родовища танталу, ніобію,
літію, цезію, нових нетрадиційних видів мінеральної сировини (ставроліт
– замінник гостродефіцитного плавикового шпату). У східній частині
Єнакієвсько-Міуської зони виявлено перші ділянки локалізації
золото-сульфідної мінералізації. У районах, що прилягають до Харківської
області, оцінено промислові запаси свинцево-цинкових руд.
Проводяться роботи, пов’язані із збільшенням водозабезпеченості району
за рахунок підземних мінеральних джерел, освоєність яких порівняно з
1991 p. зросла в 6 – 8 разів.
Наявні водні ресурси не забезпечують потреб регіону. Обсяг поверхневого
стоку з території Донецької області – 0,954 км куб., Луганської – 1,094
км т. Отже всього – 2,0487 км куб. води, яку можна використати для
господарських потреб. Споживачі забезпечені місцевими водними ресурсами
від 500/o у басейні Сіверського Донця до 27% у басейні ріки Міус. Води
каналів Дніпро – Донбас та Сіверський Донець – Донбас не повністю
вирішують проблему. Використання вод для питтєвого водопостачання
лімітується забрудненістю шахтними (1 км куб щороку),
господарсько-побутовими, промисловими стічними водами. У басейні
Сіверського Донця придатними для зрошення (за хімічним складом) є
паводкові води.
Ґрунти в регіоні – здебільшого чорноземи, від звичайних до південних. У
цілому ґрунти родючі, але потребують правильного обробітку та високої
агротехніки. Велике значення для підвищення врожайності за умов
недостатнього зволоження має зрошення.
У регіоні переважає степова рослинність, особливо сухолюбні вузьколисті
злаки: вузьколиста ковила, ковила-волосатик або тирса, українська
ковила, ковила Лесінга, типчак, кипець, степовий овес. Ростуть степовий
тюльпан, сон-трава, ірис, кермек, катран. Мала лісистість Донбасу
увійшла в приказки. Колись казали, що тут «до неба сім верстов, і все
степом» або «в Приазов’ї бідному чумаку і кнутовища нема з чого
зробити». На сьогодні в регіоні покрита лісом площа становить 250 тис.
га. це переважно байрачні перелісків і так звана державна полезахисна
лісова смуга уздовж Сіверського Донця. Нині внаслідок господарської
діяльності природна рослинність зазнала великих змін. Значна частина
території розорана і зайнята культурною рослинністю. Великі площі
зайняті населеними пунктами, шляхами сполучення, гірничими виробками,
промисловими об’єктами тощо.
3. Населення і трудові ресурси району
Станом на 01.01.98 p. чисельність населення регіону становила 7770,8
тис. осіб і знизилася порівняно з цим показником у 1991 p. на 427,8
тис., в тому числі Донецької області 5064,4 тис. Луганської 2706,4 тис.
осіб (знизилася на 160,7 тис. чол.). Середня густота населення району
зменшилася до 146,06 осіб/км кв.
Середня густота сільського населення 16,8 осіб / км кв. – (на Донеччині
й Луганщині – відповідно 19,3 та 14,4 чол. / км кв.). Ці показники майже
в 1,6 рази нижчі за середні по Україні. В регіоні 88 міст, у тому числі
42 обласного підпорядкування (з них 28 на Донеччині), 242 містечка, з
яких 133 на Донеччині і 109 – на Луганщині.
Найбільші міста Донецької області – Донецьк, Макіївка, Маріуполь.
Горлівка. Снакісве, Дебальцеве, Краматорськ, Костянтинівка, Артемівськ,
Слов’янськ, Торез; Луганської – Луганськ, Лиснчанськ, Сєверодонецьк,
Рубіжне, Стаханов, Алчевськ. Красний Луч, Ровеньки, Краснодон,
Свердловськ.
Працездатного населення 56,3% (на 0,3% більше, ніж по Україні), молоді –
21,7%, осіб похилого віку – 22%.
Середньооблікова чисельність працюючих на підприємствах, в установах та
організаціях регіону становила в 1995 p. 2802,3 тис. осіб (18,2 %
зайнятих в Україні) і знизилася в 1998 p. до 2225,1 тис. (відповідно
17,8%). Безробітних у 1995 p. було 234,6 тис. (16,3% безробітних в
Україні), а в 1998 p. цей показник зріс до 410,4 тис. осіб (відповідно
на 13.9 %).
У Донецькій області найвищий абсолютний показник зайнятості серед
областей України (1513,1 тис. осіб у 1998 p.), разом з тим тут найбільше
безробітних (252,0 тис. осіб у 1998 p.).
Донбас характеризується високим показником руху робочої сили. У 1995 p.
було прийнято на роботу 560,3 тис. осіб (20,9 % від показника в
Україні), вибуло із сфери зайнятих 698,5 тис. осіб (відповідно 21,3 %).
Ці ж показники у 1998 p. становили відповідно 393,5 тис. (20,5 %) та
488,2 тис. (19,8 %) осіб.
З показниками високого рівня індустріального розвитку контрастують
показники життєвого рівня населення, що призводить до наростання
соціальних проблем, соціальної напруженості в суспільстві. Рівні
споживання продовольчих та непродовольчих товарів у цілому нижчі від
загальнодержавного рівня (табл. 1).
Українців проживає в регіоні 50,7% на Донеччині та 51,9° о -на
Луганщині; росіян – відповідно 43,6% і 44,8%, білорусів – 1,4% і 1,2%,
татар – 0,5% і 0,4%. Серед сільського населення абсолютно домінують
українці.
Таблиця 1
Роздрібний товарооборот з розрахунку на одного жителя
(станом на 01.01.98 р), гри.
Область Усього Товари
продовольчі непродовольчі
Донецька Луганська 381
299 244
196 137
103
По Україні 384 225 159
Мовні проблеми в регіоні пов’язані із складними історичними процесами,
особливо з русифікацією 30-х років XX ст., міграцією, що виникла у
зв’язку з формуванням так званого «радянського народу», тощо.
Розподіл учнів денних загальноосвітніх навчально-виховних закладів за
мовами навчання свідчить про майже суцільну російськомовність населення
регіону. Учнів, що навчаються українською мовою, в Луганській області
всього 9,2%, а російською – 90,8%, у Донецькій – відповідно 6,0% і 94%.
Проблеми регіону в розміщенні населення, його зайнятості в господарстві
сформувалися історично й поглиблені соціально-економічною кризою
останніх років. Насамперед це значна нерівномірність розселення,
концентрація населення у містах. Гірничопромислові зони з їх
монофункціональним характером, тобто з переважанням зайнятості в одній –
двох містоформувальних галузях господарства. Економічна криза в цих
галузях призвела до значного безробіття та сукупних демографічних і
соціальних проблем.
Соціальна незахищеність населення, йoгo невпевненість у завтрашньому дні
призвело до значної демографічної кризи, різкого зниження народжуваності
та зростання смертності. Швидкими темпами знижується купівельна
спроможність населення.
Почався відтік населення з міст, особливо промислових міст
Гірничопромислової зони. Проте село нині через непослідовність аграрної
реформи, затягування з вирішенням питань землекористування перебуває в
кризовому стані і не в змозі прийняти й використовувати як робочу силу
мігрантів з міста.
Значна частка російськомовного населення в Донбасі, велика кількість
етнічних росіян, безпосередня близькість Росії, де життєвий рівень (і
насамперед оплата праці) поки що вищий, ніж в Україні, різні
соціально-побутові зв’язки з російським прикордонням, у тому числі й
маятникова трудова міграція, – всі ці чинники становлять потенційну
загрозу соціально-політичній стабільності.
4. Галузева структура господарства, її економічна оцінка
Господарство Донецького економічного району є складним комплексом,
котрий поєднує потужну промисловість з переважанням важкої індустрії та
багатогалузеве сільське господарство і де розвинені усі види транспорту,
крім річкового. В сукупній валовій продукції господарства на
промисловість припадає 89%, на сільське господарство – 11 %. Галузями
спеціалізації є промисловість паливно-енергетична, металургійна,
хімічна. машинобудівна та будівельних матеріалів.
Вугільна промисловість є провідною галуззю в господарському комплексі
Донбасу. Балансові запаси вугілля в Донецькій області за категоріями
розвіданості (А+В+С) становлять майже 10 млрд т, з них коксівного – 56%,
антрацитів – 12%. На діючих шахтах цих запасів понад 5 млрд т,
коксівного – 3 млрд т, антрацитів – 1 млрд т. Видобуте енергетичне
вугілля використовується на електростанціях, промислових підприємствах
та для комунально-побутових потреб; довгополум’яне та газове вугілля –
також як газогенераторне паливо; антрацити – для виробництва
електрокорунду, карбіду кальцію, електродного та ливарного
термоантрациту. У Донецькій області розміщені 11 виробничих об’єднань з
видобутку вугілля (96 шахт і шахтоуправлінь); 14 самостійних шахт,
виробничі об’єднання «Донбастрансремонт» і технологічного зв’язку, трест
«Донецьквуглеавтоматика», комбінат «Донецькшахтобуд», виробниче
об’єднання «Респіратор», 10 науково-виробничих і проектних інститутів,
інші підприємства та організації системи Мінпаливенерго України.
На території Луганської області 9 виробничих об’єднань з видобутку
вугілля (71 діюча шахта), 8 самостійних шахт, 29 центральних
збагачувальних фабрик, шахтобудівельні організації, інші підприємства
інфраструктури галузі. Виробнича потужність шахт станом на 01.01.96 p. –
40,8 млн т, на шахтах працюють 146,7 тис. чоловік. Максимуму видобутку
вугільна промисловість області досягла у 1976 p.. після цього почалось
падіння обсягів видобутку палива: 1986 p. – 61,5 мли т; 1991 p. – 51,6
мли т; 1995 p. – 23,7 млн т. Основні причини незадовільної роботи галузі
– значне погіршення стану шахтного фонду, викликане незадовільним
виділенням капіталовкладень, відсутністю коштів на придбання
матеріально-технічних ресурсів для забезпечення життєдіяльності
вугільних підприємств.
Окрім нового шахтного будівництва та переоснащення діючих шахт, однією з
проблем зміцнення енергетичного комплексу Донецького району є
використання горючого газу вугільних пластів. Щороку вугільні пласти
дають 30 млрд м кв попутного газу.
За другою програмою освоєння ресурсів газу і нафти в Луганській області
роботи проводить дочірнє підприємство «Донбастрансгаз». Пройдено 6210 м
свердловин на трьох родовищах. На Капітанівському й Муратівському
родовищах готові до експлуатації 4 свердловини.
За рахунок експлуатації газово-вугільних родовищ планується задовольнити
10% потреб Донецької області у природному газі. Найбільш перспективним є
використання попередньо дегазованого метану як моторного палива та для
виробництва електроенергії.
Основа електроенергетики Донецького економічного району – потужні ДРЕС і
ТЕЦ. Виробництвом електроенергії займаються державні акціонерні
електрогенеруючі компанії (ДАЕГК): ДАЕГК «Центроенерго» – їй належить
Вуглегірська ДРЕС потужністю 3,6 млн кВт. Інші електростанції належать
ДАЕГК «Донбасенерго» – Зуївська, Курахівська. Луганська, Слов’янська,
Старобешівська та ін. Транспортуванням електроенергії займаються
Донбаські магістральні електромережі (MEM) – регіональні підрозділи
Державної електричної компанії «Укрелектропередачі».
Друга проблема енергетики – нарощування обсягів генеруючих потужностей,
насамперед Луганської ДРЕС (м. Щастя). Є можливості реабілітації та
модернізації енергетичних блоків із застосуванням газощільної топки,
установкою нових парових турбін.
Потрібна установка котлів з циркулюючим киплячим шаром (ЦКШ).
Застосування нових котлів ЦКШ поряд з підвищенням встановленої
потужності дасть змогу спалювати низькосортне тверде паливо без
застосування природного газу чи мазуту.
Чорни металургія представлена ВАТ: «Маріупольський металургійний
комбінат ім. Ілліча», Металургійний комбінат «Азовсталь», «Макіївський
металургійний комбінат», «Алчевський металургійний комбінат»;
металургійних заводів: «Єнакіївський металургійний завод», «Донецький
металургійний завод», «Краматорський металургійний завод»,
«Костянтинівський металургійний завод», «Алмазнянський феросплавний
завод», «Алмазнянський чавуноливарний завод»; заводів металовиробів:
«Силур» (м. Харцизьк), «Дружківський завод металевих виробів», ЗАТ
«Луганський трубний завод», «Харцизький трубний завод», «Макіївський
труболиварний завод», «Донецький металопрокатний завод», «Дебальцевський
завод металургійного машинобудування», а також Лутугинським об’єднанням
з виробництва прокатних валків, заводом металевих порошків (м.
Кіровськ), «Радіан» (м. Артемівськ), Луганським ливарно-механічним
заводом.
Потужності підприємств чорної металургії Донбасу дають змогу виробляти
до 23 млн т чавуну. 27 млн т сталі, 20 млн т готового прокату. 15.6 млн
т коксу 6% вологості, 2,5 млн т вогнетривів.
Виробничі потужності металургійних підприємств останнім часом
використовуються: з виробництва чавуну – на 60 %. сталі – 55, прокату –
50 . стальних труб – 32%.
Металургійний комплекс тривалий час експлуатувався на повне зношення;
технічне переозброєння і реконструкція тут практично не проводились. У
результаті спрацювання промислово-виробничих фондів становить у
середньому 65%, а на окремих підприємствах – 80%.
Основна продукція підприємств чорної металургії: чавун переробний і
ливарний, феромарганець, сталь кругла, квадратна, листова, кутникова,
арматурна: швелери, балки, катанка; лист гаряче та холоднокатаний,
оцинкований: рейки легкі, середні, важкі; товстий лист з конструкційних
низьколегованих і легованих марок сталей для котлів. суднобудування та
конструкцій; штрипси, труби стальні й чавунні; спеціальні профілі для
судно- й автотракторобудування та виробництва сільськогосподарських
машин; стальні канати, дріт, металовироби, кокс і хімпродукти коксування
(сульфат амонію, сірчана кислота, сірка, бензол, пековий і електродний
кокс, фталевий ангідрид та інші продукти).
Донбас – один з найбільших споживачів кольорових металів України. Його
металургійний комплекс використовує 85%, машинобудування – 8%,
виробництво товарів народного споживання – 7%. Тут розміщені
виробництва: свинцю, цинку, кадмію (ВАТ «Укрцинк», м. Костянтинівка);
ртуті та її сполук (ВАТ «Микитівський ртутний комбінат»); кремнію полі-
і монокристалічного йодиду титану; феросплавів тугоплавких металів –
молібдену, вольфраму, ванадію (Донецький хіміко-металургійний завод);
алюмінієвих сплавів (Свердловський завод алюмінієвих сплавів, Луганська
область), прокату кольорових металів і сплавів на основі міді й алюмінію
(ВАТ «Артемівський завод з обробки кольорових металів»); твердих сплавів
на основі заліза, нікелю, кобальту; порошку на основі заліза, нікелю,
порошкової стрічки й доломіту, мідних порошків (ВАТ «Торезтвердосплав»);
сурми й цезію (ВО «Вторчормет», м. Донецьк; завод «Втормет» м.
Костянтинівки, хіміко-металургійний завод у містечку Донське
Волноваського району); металів для електронної промисловості –
лантанідів, ербію, європію, самарію, гадолінію, тербію, скандію
(Хіміко-металургійний завод містечка Донське Волноваського району), а
також із заготівлі, переробки металобрухту та відходів кольорових
металів, з випуску ливарних сплавів на основі міді, цинку, алюмінію (ВАТ
«Донецькколмет», СП «Донкавамет»).
Промислові потужності підприємств кольорової металургії становлять, тис.
т за рік: з виробництва свинцю та його сплавів – 40,0; цинку – 20,0;
кадмію – 0,13; ртуті – 0,45; прокату міді – 60,0; сплавів на основі
міді, цинку, алюмінію – 50,0; міді фосфористої – 5,0; твердих сплавів і
порошків – 2,5; із заготівлі та переробки металобрухту й відходів
кольорових металів – 50,0. На підприємствах кольорової металургії працює
600 тис. чоловік. Частка експорту в обсязі реалізованої продукції галузі
становить 17%.
Основні проблеми галузі в даний час: неплатоспроможність споживачів,
збитковість виробництва на окремих підприємствах, відсутність оборотних
коштів на закупівлю сировини, необхідність реконструкції окремих
підприємств, низький рівень використання виробничих потужностей
підприємств.
Машинобудування регіону виділяється високим ступенем спеціалізації.
Більшість підприємств випускають унікальну продукцію і займають
монопольне становище з її виробництва в Україні.
У цілому до галузі машинобудування належать понад 200 підприємств
Донецької і 100 – Луганської областей. Більшість підприємств (90%
виробничих потужностей) спеціалізуються на виробництві так званого
важкого машинобудування для базових галузей промисловості. Найбільші в
Україні машинобудівні підприємства AT «Азов» у Маріуполі (колишній
концерн «Азовмаш») та AT «Hoвокраматорський машинобудівний завод». Вони
випускають доменне, сталеплавильне, прокатне, ковальсько-пресове
устаткування для металургії, роторні екскаватори, шахтові підйомні
машини, прохідницьке устаткування для гірничодобувної промисловості,
потужні козлові і портальні крани вантажопідйомністю понад 100 т,
залізничні цистерни.
Деяка частина промислових підприємств Донбасу працює на
військово-промисловий комплекс.
Хімічна та нафтохімічна промисловість випускає понад 30% продукції
України. З 51 мли т потужностей нафтопереробки 16 млн т припадає на
нафтопереробний завод у Донбасі – фірма «Лінос» у м. Лисичанську. Тут
виробляється уся гамма нафтопродуктів для потреб господарства. ДПП
об’єднання «Азот» (м. Северодонецьк) виготовляє аміачну селітру,
карбамід, а також концентровану азотну кислоту. калієву селітру, сіль
АГ, дисперсію ПВА, полівінілбутираль, полівініловий спирт, адипінову
кислоту, ацетилен, вінілацетат. ВАТ «Лисичанська сода» (м. Лисичанськ) –
найбільший виробник різних видів соди в Україні. ВАТ «Краситель» (м.
Рубіжне) виробляє 88% барвників для тканин у державі.
Серед 15 підприємств хімічної промисловості 4 найбільші випускають
близько 90% загального обсягу хімічної продукції Донецької області : ВАТ
концерн «Стирол» (м. Горлівка),
Фармацевтичні препарати виробляє ОП «ФАРМАПРОМІМП» (м. Артемівськ);
вінілові смоли, полівінілхлорид – завод «Полістирол» та ВАТ «Стирол» (
м. Горлівка).
Емалі, лаки, фарби, ґрунтовки продукують підприємство «Емаль» (м.
Краматорськ) та АТЗТ «Луганський емалевий завод».
Проблеми в діяльності підприємств галузі пов’язані з неплатоспроможністю
споживачів, роботою підприємств на імпортній сировині та зносом (до 50%)
основних виробничих фондів.
Промисловість будівельних матеріалів (віконне скло, цегла, керамічна
плитка, залізобетонні конструкції, шифер, цемент) розвинена завдяки
місцевій сировинній базі та великій потребі в продукції галузей важкої
промисловості й житлового будівництва. Основні центри виробництва цієї
продукції – Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієве (цемент), Костянтинівка,
Дружківка, Луганськ, Лисичанськ, Попасна, Рубіжне, Свердловськ,
Алчевськ, Антрацит.
Продукцію високої якості та можливості її експортувати мають
підприємства: з випуску портландцементу – ВАТ «Донцемент» (містечко
Новоамвросіївка). цементний завод «Строма» (Амвросіївський район). AT
«Аргон» (м. Луганськ), завод вибухозахисних матеріалів (м. Докучаєвськ),
завод обважнювачів (м. Костянтинівка); гіпсу, штукатурки, вапна –
алебастровий комбінат (м. Горлівка), AT «Аргон» (-м. Луганськ), ВО
«СОЮЗ» (м. Алчевськ), завод «Буддеталь» (м. Горлівка), вогнетривкий
завод (м. Красногорівка Мар’їнського району); листового скла – Скляний
завод та завод «Пролетар» (м. Лисичанськ); цегли, керамічної плитки –
підприємства міст Костянтинівки, Рубіжного, Сєвєродонецька.
Світлодарська, Краматорська, Луганська, Донецька, Красноармійська,
Слов’янська, Артемівська, Добропілля.
Донбас споживає значні обсяги продукції деревообробної та
целюлозно-паперової промисловості. Деревно-волокнисті, деревно-стружкові
плити, фанеру виготовляють завод «Буддеталь» (м. Артемівськ),
будівельний комбінат (м. Слов’янськ), завод будматеріалів (м.
Дебальцеве), АТЗТ деревних плит (м. Макіївка), деревообробні комбінати
міст Сєвєродонецька і Стаханова, «Донбасенергобуд» (м. Донецьк), завод
ЗБК (м. Макіївка), ОП «Квант» (м. Донецьк), фабрика «Ліра» (м.
Горлівка), ОП «Прогрес» (м. Торез), завод «Строма» (м. Амвросіївка).
Меблі виготовляють: меблева фабрика, АТЗТ «Донбасенергозбут», КП
«Донецькмеблі», ОП «Квант» (м. Донецьк), фабрика «Ліра» (м. Горлівка),
AT «Луганськмеблі» (м. Луганськ), АТЗТ «Меблева фабрика» (м. Ровеньки),
меблевий комбінат (м. Кремінна), СП «Донбас-Ліберті» (м. Харцизьк),
завод «Сигнал» (м. Алчевськ).
Друкарський папір випускає картонно-тарний комбінат (м. Рубіжне):
паперову упаковку, пакети, мішки – АТВТ «ЕОМІНФОРМ» (м. Торез), паперові
вироби – АТВТ «ДОНСЕРВІСПАК» (м. Донецьк).
Легка промисловість представлена підприємствами з випуску бавовняних
тканин: Донецький бавовняний комбінат, ОП «Імпульс» м. Макіївка),
фабрика художньої галантереї (м. Донецьк), шовкових тканин – АТЗТ
«Текстильеластотехніка» (м. Лисичанськ); вовняних тканин – тонкосуконний
комбінат «Лутекс» (м. Луганськ); трикотажного одягу – АТЗТ «Лутрі» (м.
Луганськ). ОП «Панчішна фабрика» (м. Рубіжне), АТЗТ «Доти», ОП
«Кальміус», фабрика «Динамо» (м. Донецьк); готового чоловічого,
жіночого, дитячого одягу – підприємства м. Макіївки (ДКП «Добре діло»,
КП «Кудесниця», підприємство «Берізка», ОП «Імпульс», КП «Ледіс»,
підприємства «Ліана», ДП «Макіяночка», «Рубін», «Силует»), м. Донецька
(ОП «Райдуга», підприємство «Успіх»), м. Артемівська (швейна фабрика ім.
8 Березня, підприємство «Лілія»), м. Луганська (швейна фабрика «Стиль»,
ОП «Праця»), м. Алчевська (фабрика «Шарм»), м. Сверд-ловська (фабрика
«Маяк»), м. Горлівки (фабрика «Горлівчанка»), м. Світлодарська (ОП
«Елегант»), м. Краматорська (КП «Швачка»), м. Стаханова (АТВТ «Швейна
фабрика») та ін.
Взуття стандартне виробляється на АТЗТ «Лугань» у м. Луганську – це
флагман галузі, АТЗТ «Аспект», підприємстві «Люкс», КП «Ширак»,
підприємствах «Ягуар» і «Крок» (м. Макіївка), АТЗТ «Світоч»,
підприємстві «Артемівськ-сервіс» (м. Артемівськ), ДП «Стиль» (м.
Маріуполь), ОП «Елегант» (м. Світлодарськ).
Серед галузей харчової промисловості провідними є м’ясна, молочна,
олійно-жирова, кондитерська, борошномельно-круп’яна та ін. М’ясопродукти
високої якості виготовляють: ОП «Делікатес» (м. Донецьк), АТЗТ
«Луганськм’ясо» (м. Луганськ), ДП «Аграрник», АТВТ «Ковбасна фабрика»
(м. Костянтинівка), АТЗТ «М’ясокомбінат» (м. Артемівськ), м’ясопереробне
AT (м. Краматорськ). Виділяється соляна промисловість: ВО «Артемсіль»,
«Словсіль».
Регіон має добре розвинене сільське господарство. Тут виробляють
продукцію 447 колгоспи, 303 радгоспи, 24 птахофабрики, 5 овочевих
фабрик, 35 комбікормових заводів, 917 кормоцехів. У користуванні
сільськогосподарських підприємств 3925 тис. га сільгоспугідь, у тому
числі орних – 3144 тис. га, сіножатей і пасовищ – 697 тис. га, посівні
площі становлять 2886 тис. га, (0,35 га на одного жителя регіону), в
тому числі 293,4 тис. га зрошуваних земель (табл. 2).
Зернові культури (ячмінь, озима пшениця, кукурудза) займають 50,4 % усіх
посівних площ; технічні (соняшник) – 10,6%; овоче-баштанні культури й
картопля – 5.0%; кормові культури – 34,0%.
Розвиткові тваринництва сприяють міцна кормова база та потреба
промислових районів у свіжій продукції. Переважає молочне та
молочно-м’ясне скотарство, розвинені свинарство й птахівництво
(здебільшого у промислових зонах), а також вівчарство (на півночі й
півдні регіону). Тваринництво дає 2/3 валової продукції регіону.
На початок 1998 p. реформовано майнові й земельні відносини у 337
сільськогосподарських підприємствах Луганської та 450 -Донецької
областей. Колгоспи перетворено на приватні сільськогосподарські
підприємства (ПСП), радгоспи – на КСП й акціонерні товариства відкритого
типу. Здійснюється паювання земель колективної власності і видача членам
ПСП сертифікатів з правом на земельну частку. Створюються акціонерні
товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, окремі члени
господарств вийшли із земельною та пайовою частками на самостійне
господарювання.
Таблиця 2
Показники виробничої діяльності сільського господарства Донецького
економічного району (станом на 01.01.98 p.)
Показник Кількість Частка в АПК України, %
Загальна земельна площа, тис. га
В т.ч. сільськогосподарські угіддя
3 них рілля
Вартість продукції сільського господарства, млн грн. (у цінах 1996 p.)
Збір зернових. тис. т
соняшнику. тис. т
картоплі, тис. т
овочів, тис. г
Поголів’я ВРХ. тис. голів
3 них корів
Поголів’я свиней, тис. голів
овець і кіз. тис. голів
Вироблено м’яса, тис. т
молока. тис. т
яєць, млн т. 5320
3877
3035
2176
2787
460,1
913
464
833
410
584
195
174
849
877 8,8
9,5
9,3
7.7
7,8
19.9
5,5
9,0
6.5
6.5
6,2
8,2
9,3
6,1
10.6
Регіон має густу мережу залізниць -2847 км завдовжки, густотою 53,2 км
на 1000 км2. Вища густота залізниць у Донецькій області – 62,4 км, у
Луганській – 44,6 км. Найбільші залізничні вузли – Ясинувата, Красний
Лиман, Дебальцеве, Микитівка. Їловаііськ, Волноваха, Попасна. Родакове,
Луганськ, Кіндрашівка. Сімейкнпе.
Загальна довжина автошляхів – 13600 км. з них із твердим покриттям –
13200 км. густота – 255.6 км на 1000 км2, вища в Донецькім області – 302
км.
Через регіон проходять магістральні газопроводи Ставрополь – Москва та
Оренбург – Ужгород і нафтопроводи Самара – Слов’янськ і Грозний –
Лисичанськ. Працює кілька потужних продуктопроводів. На Азовському морі
є великий морський порт -Маріуполь (вантажообіг – 14 млн т за рік).
Функціонують аеропорти Донецьк, Луганськ, Маріуполь, Сєвєродонецьк.
В Донецькій області 1258 загальноосвітніх шкіл у 147 з них навчання
проводиться українською мовою. Підготовка кваліфікованих фахівців
робітничих професій здійснюється у 139 професійно-технічних училищах.
Молодші фахівці готуються у 80 вузах І-ІІ рівнів акредитації, фахівці
вищої кваліфікації – у 27 вузах і 5 філіях III-IV рівнів акредитації (у
тому числі в 16 державних вищих закладах освіти). Функціонують Донецький
науковий центр, 6 інститутів Національної академії наук України, 123
галузевих науково-дослідних, проектно-конструкторських і технологічних
інститути. В них працюють 27 тис. співробітників, у тому числі 5
академіків і 12 членів-кореспондентів НАН України, 427 докторів наук та
близько 3000 кандидатів наук.
У Луганській області в системі освіти функціонують 835 загальноосвітніх
шкіл, 98 профтехучилищ, 43 вузи І-ІІ та 9 – III-IV рівнів акредитації.
Науково-технічний потенціал області включає 50 науково-дослідних,
проектно-конструкторських і технологічних інститутів. Серед них
«УкрНДІгідровугілля», Сєвєродонецький інститут «Хімтехнологія», «НДПІ
вуглеавтоматизація». Державний науково-дослідний інститут техніки
безпеки хімічних виробництв (НДІТБХВ) (м. Сєверодонецьк), Український
державний проектний інститут «Діпропромтеплиця», Інститут
«Луганськагропроект», AT «Луганськ ПТІМаш», Сєвєродонецькі AT «Імпульс»
та НВО «Квантор».
5. Проблеми і перспективи розвитку Донецького економічного району
Упродовж останніх 150 років у регіоні на базі інтенсивного розвитку
гірничопромислового комплексу, металургії, машинобудування та хімічної
промисловості сформувалось оптимальне територіальне розміщення
продуктивних сил. Проблема полягає у зниженні частки в
народногосподарському комплексі гірничодобувного чинника та подальшому
розвитку обробних галузей, нарощуванні частки наукомісткої продукції,
розвитку безвідходних технологій, галузей – носіїв технічного прогресу,
у вирішенні екологічних питань, різкому підвищенні продуктивності
сільського господарства на основі впровадження біотехнології та
найновішої агротехніки.
Найгостріша соціально-економічна проблема не лише Донбасу, а й України
загалом – необхідність докорінного реформування вугільної галузі. Тепер
стабільно працюють лише 18 шахт з тих 286, що функціонували в Донбасі.
Абсолютна їх більшість нерентабельна. За програмою реструктуризації
вугільної галузі передбачається закриття більше третини шахт, близько
1/5 шахт мають всі підстави для самостійного рентабельного
функціонування, біля половини їх треба реконструювати із залученням
іноземних кредитів та бюджетних асигнувань.
Потребує докорінної реконструкції та значних інвестицій чорна металургія
Донбасу, оскільки за останні 25 років капіталовкладення в неї були
незначними, технічний ресурс її обладнання вичерпаний.
У критичному стані перебувають підприємства важкого машинобудування та
військово-промислового комплексу Донбасу. Технологія їх унікальна, тому
багато виробництв треба зберегти для забезпечення економічної безпеки
держави. Вони потребують масштабної дієвої допомоги з боку держави.
У Донбасі поєднуються депресивні галузі та виробництва з такими, що
знайшли свою ринкову нішу, насамперед з експорто орієнтованими
підприємствами. Це значно посилює внутрішньорегіональні суперечності.
До загальнодержавних проблем, які потребують першочергового розв’язання,
належать такі:
– комплексна реструктуризація і технічне переоснащення вугільної
промисловості;
– структурна перебудова всього виробничо-територіального комплексу та
збалансування розвитку основних галузей спеціалізації з потребами
суспільного господарства України;
– технічна реконструкція перспективних підприємств базових галузей
промисловості (чорної і кольорової металургії, хімічної промисловості,
машинобудування, енергетики) та розвиток нових галузей (середнього,
точного, транспортного машинобудування, електроніки);
– нарощування потужностей легкої і харчової промисловості, ефективне
використання відходів виробництва та вторинних ресурсів;
– широке впровадження у виробництво безвідходних та маловідходних
технологій, переведення підприємств на оборотне водоспоживання;
– істотне поліпшення екологічної ситуації в регіоні шляхом
перепрофілювання підприємств, впровадження екологічно безпечних
технологій, здійснення рекультивації порушених земель, ліквідації або
зменшення до мінімуму хвосто- і шлакосховищ, різних відстійників,
закладання вироблених підземних просторів тощо;
– інтенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва, зокрема
тваринництва м’ясо-молочного напряму, інтенсифікація городництва в
приміських зонах;
– забезпечення зайнятості населення, зокрема через диверсифікацію
виробництва та створення нових робочих місць у шахтарських містах і
містечках;
– зміцнення матеріальної бази міського транспорту, комунального
господарства, забезпечення стабільного водопостачання.
Найважливішими екологічними проблемами регіону є:
– дефіцит чистої води для побутового й господарського споживання
(вирішується за рахунок використання вод Дніпра, підземних вод,
запровадження безводних технологічних процесів у промисловості);
– запиленість та загазованість Гірничопромислової зони, загроза засух та
пилових бур на чорноземах (потрібно застосовувати безвідвальну оранку,
нові технології обробітку ґрунту), проблема відведення та нейтралізації
бактеріальне забруднених шахтових вод. зростаючого забруднення стічними
водами Азовського моря, нагромадження відвалів гірських порід.
Для вирішення цих проблем у Донецькій області розроблено «Концепцію
охорони навколишнього середовища і заходи для її виконання». Одним з
основних шляхів вирішення екологічних проблем є структурна перебудова
виробництва базових галузей промисловості із впровадженням екологічно
безпечних ресурсозберігаючих технологій.
Відповідно до угоди між Україною. Всесвітнім банком і Агентством
міжнародного розвитку США реалізуються програми створення екологічного
моніторингу та управління промисловими відходами. Вже запроваджено нові
технології, які дали змогу знизити забруднення стічних вод
нафтопродуктами (ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод») та
важкими металами («Сніжнянський машинобудівний завод»). Реалізовано
розробки з утилізації промислових відходів в AT «Єнакіївський
металургійний завод». Запровадження цих технологічних процесів на
Харцизькому грубному та Торезькому електротехнічному заводах дало змогу
розширити використання відходів без їх складування.
Однією з проблем є очищення невеликих обсягів господарсько-побутових
стічних вод. Виробничим об’єднанням «Торезантрацит» спільно з фахівцями
Угорщини та Росії проведено роботи із впровадження установок типу ТАБС у
селищах шахт «Волинська» й «Торезька», що дає змогу припинити
забруднення стічними водами Вільхівського водосховища.
У деяких сільськогосподарських підприємствах запроваджено нові
технології Нідерландів і Німеччини з вирощування картоплі, соняшнику та
зернових культур, що сприяло помітному скороченню застосовуваних
пестицидів.
Створено Екологічний фонд, запроваджується екологічне страхування.
Важливим завданням регіону є також розвиток ринкових відносин та малого
підприємництва. У Луганській області, наприклад, цільова регіональна
«Програма підтримки малого підприємництва» визначила такі пріоритетні
напрямки підприємницької діяльності:
– виробництво, переробка, транспортування, зберігання та реалізація
сільськогосподарської продукції;
– виробництво товарів народного споживання, продуктів харчування і
надання комунально-побутових послуг населенню;
– виробництво будівельних матеріалів, будівництво і реконструкція
об’єктів господарського та цивільного будівництва;
– виробництво засобів медичного призначення;
– інноваційна діяльність із запровадженням наукомістких технологій та
науково-технічних розробок з високим експортним потенціалом;
– діяльність, спрямована на вирішення екологічних проблем регіону чи
окремого підприємства, в тому числі переробка відходів виробництва.
Основними напрямками подальшого розвитку економіки регіону загалом
визначено:
– спеціалізацію на видобутку вугілля, виплавлюванні металів,
нафтопереробці, виробництві хімічної продукції та складної
машинобудівної техніки як для внутрішнього споживання, так і на експорт;
– реструктуризацію господарського комплексу з метою задоволення потреб
населення у товарах масового вжитку, забезпечення функціонування
виробництва, комунального господарства, переробки сільськогосподарської
продукції;
– використання найновіших технологій на підприємствах промисловості,
сільського господарства, в інших галузях і сферах;
– поєднання підприємств різних форм власності і розмірів, забезпечення
необхідних умов для динамічного розвитку підприємництва;
– створення безпечного навколишнього середовища, вирішення комплексу
екологічних проблем регіону;
– створення адекватного вимогам ринкового господарювання
кредитно-банківського середовища, інтегрованого в систему міжнародних
банківських розрахунків;
– забезпечення розвитку соціальної інфраструктури, здатної задовольнити
потреби населення в охороні здоров’я, загальній і професійній освіті,
житлі, комунальних послугах, культурній та іншій соціальній підтримці на
рівні, необхідному у демократичному суспільстві.
Отже, основним напрямом діяльності обласних держадміністрацій Донбасу є
створення регіональної економіки з високою ефективністю,
конкурентоспроможністю продукції, високими доходами, низьким рівнем
безробіття та високою якістю життя, характерною для країн з
високорозвиненою ринковою економікою.
Реалізація визначених завдань сприятиме становленню господарського
механізму регіону.
Висновки
Отже, Донецький економічний район займає важливе місце в економіці
України.
Провідними галузями в Луганській області є паливна, хімічна й
нафтохімічна, важке машинобудування; у Донецькій – металургія, паливна
промисловість, машинобудування, електроенергетика. Значним є рівень
розвитку агропромислового комплексу. Донбас має багаті природні ресурси
та потужний виробничий потенціал. Район дає 26% вартості експорту
України.
Отже, як видно, вугільна промисловість Донецького економічного району,
хоча і переживає складну економічну ситуацію, проте вона і надалі
залишається одним із головних постачальників вугілля на
паливно-енергетичний ринок України. Ми знаємо, що значну частину
електроенергії в Україні виробляють ТЕС, які працюють переважно на
кам’яному вугіллі з Донбасу. Тому для того, щоб Україна була незалежною
ні від чого в енергетиці, потрібно налагодити роботу в вугільній
промисловості регіону.
Другим аспектом можна вважати ту обставину, що внаслідок інтенсивного
видобутку вугілля в Донецькому економічному районі склалася складна
екологічна ситуація, яка може призвести до економічної катастрофи.
Слід подбати про страхування життя та забезпечення кращих умов праці
працівникам шахт, яких тут налічується більше мільйона. Подбати про те,
щоб знизити показник смертей та нещасних випадків серед шахтарів, який є
найвищим у світі і дорівнює 300 чоловік.
Не менш важливим залишається питання реструктуризації шахт та переосвіти
гірників. Як ми знаємо, на закриття однієї шахти потрібно не менше 3-4
млн. гривень, а їх тут є 295.
Та незважаючи на це, вугільна промисловість Донецького економічного
раж)ну і надалі залишатиметься основним постачальником твердого палива
на енергетичний ринок України.
Список використаної літератури
Іванух Р. Данилишин Б. Природо-ресурсний потенціал України і шляхи
підвищення його використання // Економіка України, 1993р. №11., ст. 39 –
46.
Лісовенко М. Реалії та ілюзії Донбасу // Урядовий кур’єр. -1999р. – 17
лютого. – ст. 4.
Макогін О. Бударіна Н. Експортний потенціал Донецької області //
Економіка України. – 1997р. – №6., ст.82-83.
Нагребецька І. Чи встигають за процесами на Донеччині // Урядовий
кур’єр. – 1999. – 5 травня.
Портрет Донецької області // Финансовая Украйна 1996. – 29 а в густа.
Рибаков О. Активізація місцевих органів самоврядування у вирішенні
екологічних проблем Донбасу та Азовського моря //
Розміщення продуктивних сил України / за ред. Є. П. Качана. – К.: Вища
школа. – 1997 р.
Розміщення продуктивних сил України / за ред. Є. П. Качана. – К.: 2001.
Схід.-1997.-№9.
Ященко О. У новому економічному полі Донбасу // Урядовий кур’єр. – 1999.
– 19 травня.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
