Сценарій
Загадки про тварин і пори року
Пори року
1. Перша сестра — від квітів рябіє,
друга сестра — палить, як вогнище,
третя сестра від дощів мокра,
а четверта сестра сувора — жах!
(Пори року: весна, літо, осінь, зима)
2. У садку, у гаях блукає,
Жовті шати одягає.
Золотисту стелить постіль,
Жде сестрицю білу в гості.
(Осінь)
3. Невидимка ходить в гаї,
всі дерева роздягає.
(Осінь)
4. Без пензлика, без олівця
розмалювала деревця.
(Осінь)
5. Голі поля, мокне земля, дощ поливає,
коли це буває?
(Восени)
6. Сонечко землицю вже не зігріває,
Із дерев пожовкле листя опадає.
Часто дощик ллється, птахи відлітають,
У садах збирають щедрі урожаї.
Відгадайте, діти, коли це буває?
(Восени)
7. Прийшла до нас бабуся
У білому кожусі,
Поля причепурила,
Пухнастим снігом вкрила.
Вгадайте, хто вона,
Бабуся чепурна?
(Зима)
8. Стало біло навкруги,
Я розтрушую сніги,
Наганяю холоди,
Води сковую в льоди
В дружбі з дітьми я всіма.
Здогадались? Я…
(Зима)
9. Хто наткав полотна
аж від лісудо вікна?
І сміється, задається:
От така ширина!
(Зима)
10. Чудо-сани прилетіли,
Скакуни в тих санях білі.
В санях тих сидить цариця
Білокоса, білолиця.
Рукавом махає,
Сріблом все вкриває.
(Зима)
11. Сніг на полях, лід на річках,
хуга гуляє, коли це буває?
(Взимку)
12. Привітанням журавля
Я пробуджую поля,
Небеса і ручаї
Та заквітчую гаї.
Відгадали, хто вона,
Ця красуня чарівна?
(Весна)
13. Зійшли сніги, шумить вода,
Земля вже квіти викида.
Буяє травка молода,
Все мертве оживає.
Коли, діти, це буває?
(Навесні)
14. Тане сніжок,
Квітне лужок,
День прибуває.
Коли це буває?
(Навесні)
15. Я пробуджую поля,
Небеса і ручаї
Та заквітчую гаї.
І усякий мене зна…
Відгадали? Я…
(Весна)
16. Сонце пече,
А липа цвіте,
Вишня поспіває.
Коли це буває?
(Влітку)
17. Розквітають в луках квіти,
зеленіють в лісі віти.
Все зелене, молоде…
За весною… (літо йде).
18. Теплий довгий-довгий день,
Повна миска черешень,
Достигає жовтий колос,
Демонструє коник голос,
І суничка дозріває.
Тож коли це все буває?
(Улітку)
Явища природи
1. Гріє, гріє, припікає
всіх у воду заганяє.
(Сонце).
2. Вдень у небі гуляє,
а ввечері на землю сідає.
(Сонце)
3. Блакитна хустина, червоний клубок
по хустині качається, людям усміхається.
(Сонце / небо)
4. Всі його люблять, всі його чекають,
А кожен, хто подивиться, той одразу
скривиться.
(Сонце)
5. Високо стоїть, одне око має,
всюди заглядає.
(Сонце)
6. Хто однаково всіх любить?
Всіх однаково голубить?
Кожний скоса тільки гляне,
А обняти не дістане.
(Сонце)
7. Що сходить без насіння?
(Сонце)
8. Жовтий котиться клубок,
Та клубок цей без ниток.
Ані його розмотати,
Ні нового намотати.
Цілий день катається:
Спершу піднімається,
Згодом опускається.
Як це називається?
(Сонце)
9. Що то за очі: одне світить вдень,
а друге вночі?
(Сонце і місяць)
10. Один пастух багато овець пасе.
(Місяць і зорі)
11. Вдень блідніє, а вночі світить та не гріє.
(Місяць)
12. Без рук, без ніг, тільки з рогами,
а ходить попід небесами.
(Місяць)
13. Золотий пішов, а срібний прийшов.
(Сонце і місяць)
14. Всю ніч бродить навмання,
Прокладає шлях до дня.
(Місяць)
15. Без рук, без олівця малює без кінця.
(Мороз)
16. Скатертина біла весь світ покрила.
(Сніг)
17. В небі хмарка пролітала,
білий пух порозсипала.
Він на землю міцно ліг.
Називають його…
(Сніг).
18. Лежить, лежить та й побіжить.
(Сніг)
19. Надворі горою, а в хаті водою.
(Сніг)
20. Що це за птиця, що сонця боїться?
(Сніг)
21. І не борошно, а білий,
І не вата, а м’який,
І як дзеркало блискучий,
Покриває гори, кручі.
Застилає землю вкрай,
Щоб був кращий урожай.
Що це буде? Відгадай.
(Сніг)
22. Ніжна зірка сніжно-біла
На рукав мені злетіла,
Поки ніс її сюди,
Стала краплею води.
(Сніжинка)
23. Взимку вкрили ми навкруг —
Ліс, дорогу, поле й луг.
А як сонце припече —
Ми струмочком потечем.
(Сніжинки)
24. Що тут сталося за нічку?
Де була раніше річка
Від санчаток видно слід,
Все скував довкола… (лід).
25. Крил не має, а гарно літає.
(Сніжинка)
26. Без рук, без фарб, вікна розмальовує.
(Мороз)
27. Сам не біжить, а стояти не дозволяє.
(Мороз)
28. Зроду рук своїх не має, а узори вишиває.
(Мороз)
29. Коли нема — чекають,
коли прийду — тікають.
(Дощ)
30. Крил не має, скрізь літає
та ще й куряву здіймає.
(Вітер)
31. Невидимий дух скинув капелюх.
(Вітер)
32. Без рук, без ніг, а вікна й двері відчиняє.
(Вітер)
33. Чорне сукно лізе в вікно.
(Ніч)
34. Тече, тече — не витече, біжить,
біжить — не вибіжить.
(Річка)
35. Наче скло прозоре,
В’ється синя стрічка
То біжить у море
Безупинна… (річка).
36. Росте вона додолу головою,
Росте вона холодною зимою.
А тільки сонечко засяє —
Вона заплаче й помирає.
(Бурулька)
37. Іду — іде, стану — стоїть.
(Тінь)
38. Не дід, а сивий, не спить,
а стелиться,
Вкриває землю й океан, а звуть
його… (туман).
39. Зимою спить, а влітку шумить.
(Річка)
40. Крутиться, вертиться,
берега держиться.
(Річка)
41 .Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить.
(Річка)
42. Із-під гірки, з-під крутої
Прокрадається норою,
Та й до моря утіка
Через лози по ярках.
(Джерело)
43. Два брати у воду дивляться,
а ніколи не зійдуться.
(Береги)
44. Без рук, без ніг, на гору побіг.
(Вітер)
45. Рукавом махнув — дерево зігнув.
(Вітер)
46. Ревнув віл на сто гір, на тисячу городів.
(Грім)
47. Без рук, без ніг, а стукає й гримить.
(Грім)
48. Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить.
(Грім)
49. Шило-покотило попід небесами ходило,
з полями говорило.
(Грім)
50. Два брати рідні: одного всі бачать,
але не чують, другого всякий чує,
але не бачить.
(Грім і блискавка)
51. Що без леза та без зуба
розтина міцного дуба?
(Блискавка)
52. Без рук, без олівця малює без кінця.
(Мороз)
53. За горами, за лісом золота діжа встає.
(Сонце)
54. Сірі кабани усе поле затягли.
(Туман)
55. Один ллє, другий п’є, третя росте.
(Дощ, земля, рослина)
56. Щоб зернятко ожило,
треба сонце і… (тепло).
57. Летить орлиця по синьому небу,
крила розкрила, сонце закрила.
(Хмара)
58. Червоне коромисло через річку повисло.
(Веселка)
59. Дівчина з коромислом
вийшла в дощик літній,
А на тім коромислі стрічечки
семицвітні.
(Веселка)
60. В нас зимою білим цвітом
сад зацвів неначе літом.
(Іній)
61. Рано-вранці увесь світ
Вбрався в білий оксамит.
А як вітер налітає,
Оксамит цей опадає.
(Іній)
62. Росте вона тільки вниз.
Любить крівлю і карниз.
(Бурулька)
63. Як сонечка нема —
Мене шукать дарма.
А сонечко сія —
Завжди з тобою я.
Стрибаєш ти чи йдеш —
Стрибаю, йду я теж.
(Тінь)
64. Хто за тобою ходить,
а наздогнати не може.
(Тінь)
65. Неживе, а за людиною ходить.
(Тінь)
66. Очима бачиш, а руками не візьмеш.
(Тінь)
67. Шумить, гуде і все горою йде.
(Завірюха)
68. Горя не знаю, а гірко плачу.
(Хмара)
69. Без крил по небу літає,
ніхто її не б’є, а вона плаче.
(Хмара)
70. Білі овечки по небу блукали,
впали додолу, в річку попали.
(Хмари)
71. Усі ми рівні перед ним, —
І світлі, й темні, й русі,
Коли й на місці на однім,
То все одно ми в русі.
А він біжить, а він летить,
Бо вічності він служить.
Якщо прогаяти хоч мить,
То вже не надолужиш. Хто він?
(Час)
72. Куди ступиш — всюди маєш,
хоч не бачиш, а вживаєш.
(Повітря)
73. Скільки б не їв, ніколи ситий не буває.
(Вогонь)
74. Бажаний гість, замість цукерок дрова їсть.
(Вогонь)
75. Ниток багато, а в клубок не змотати.
(Павутина)
76. Видно край, а до нього не підійдеш.
(Обрій)
77. Не звір, а виє.
(Буря)
78. Звечора вмирає, вранці оживає.
(День)
79. Хто найдовші нитки має,
небо й землю вмить єднає.
(Дощ)
80. Прозорий, як скло,
та не вставиш у вікно.
(Лід)
81. Уночі літає, вогнем миготить,
а диму немає.
(Світлячок)
82. Зоряна зоряниця, молода дівиця,
Гуляти ходила, сльозу зронила.
Місяць бачив — не підняв,
Сонце встало — і підняло.
(Роса)
83. Нашуміла, нагриміла,
все зілляла і пішла.
(Злива)
84. Прислухайся до шуму:
з весною він іде!
Щось тріщить, ламається, скрегоче і гуде!
(Льодохід)
85. Дерева по коліна у воді стоять,
Сонячні промінчики виблискують, горять.
Зупинись і пильно подивись туди.
Що це за симфонія сонця і води?
(Повінь)
Рослини лісу, саду та городу
1. Навесні веселить, влітку холодить,
восени годує, взимку гріє.
(Дерево)
2. Що повітря очищає, вдень від спеки
захищає ще й від вітру в час негоди,
й є частинкою природи.
(Дерево)
3. Ріжуть — не кричить, рубають—
не пищить, а скрізь воно потрібне.
(Дерево)
4. Літом в шубі, взимку в шапці.
(Дерево)
5. На літо одягається, на зиму
одежі цурається.
(Дерево)
6. Чим більше кілець, тим старший жилець.
(Дерево)
7. Хто на зиму роздягається,
а на літо одягається?
(Листяні дерева)
8. Не сучок, не листок, а на дереві росте.
(Кора)
9. Літом виростають, а восени опадають.
(Листочки)
10. В шубі літом, а взимку роздітий.
(Ліс)
11. Літом зелений, квітучий, співучий.
Іноді він загадковий і дивний.
Стане у пору осінню чарівний.
(Ліс)
12. Біла кора, тонкі віти, що це? Відгадайте, діти.
(Береза)
13. Стрімко вибігли на гору
Дві подружки білокорі.
Дощик їм полоще кіски,
Звуть тих подружок… (берізки).
14. У вінку зеленолистім,
У червоному намисті,
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду.
(Калина)
15. Не дівка, а червоні стрічки носить.
(Калина)
16. Стоїть півень над водою
з червоною бородою.
(Калина)
17. Що за гостя в нас така:
І зелена, і струнка?
Сяє зірка угорі,
На гіллі скрізь ліхтарі
І ростуть на ній не шишки,
А цукерки та горішки?
(Ялинка)
18. Зелені їжачки
Почіплялись за гілки.
Хто зірветься з деревини,
Той колючу шубу скине.
(Каштан)
19. На дереві гойдається,
Жупан колючий має.
На літо одягається,
А восени скидає.
(Каштан)
20. Сто свічок на гілках стоять,
сто свічок без вогню горять.
(Суцвіття каштана)
21. Як дерево називається,
що влітку в білий пух одягається?
(Тополя)
22. Сам маленький, а шуба дерев’яна.
(Горіх)
23. Ріс, виріс, постарівся,
дітям полюбився.
(Горіх)
24. У лісі на пралісі висить діжка з тістом.
(Горіх)
25. Восени не в’яне, взимку не вмирає.
(Ялинка)
26. Їсти не просить, влітку і взимку
одне вбрання носить.
(Ялинка)
27. Літом і зимою одне вбрання у нас,
А можна нас побачить, як рік почавсь у вас.
(Ялинки)
28. Батько синів тисячі має,
кожному шапочку справляє.
(Дуб, жолуді)
29. Сини в шапках, а батько — ні.
(Дуб, жолуді)
30. Весною біле, літом зелене,
восени жовте, зимою добре.
(Яблуня з плодами)
31. А воно мов золоте, спілим соком
вщерть налите, і рум’яне, й духовите,
медом сповнене ясним, видно зернятка у нім.
(Яблуко)
32. Маленькі плоди, мов
сережки повисли.
Червоні — солодкі, зелені — ще кислі.
(Вишні)
33. Червоний колір, а винний смак,
кам’яне серце, з дерев посміхається.
Як називається?
(Вишня)
34. В жовто-біле платтячко вбереться,
Аромат духмяний ллється.
А потім вкрита чисто
З чорних ягідок намисто.
(Черемха)
35. Червона кожушинка,
всередині вітамінка.
(Шипшина)
36. Росла-росла, виросла,
через смачні горішки дітям полюбилася.
(Ліщина)
37. Кущ весняний, запашний
зацвітає біля хати.
Відламаю гілочку малу і візьму в кімнату,
Хай він пахне мамі й тату.
(Бузок)
38. Маю плаття зелененьке,
Гнучкі, ніжні віти,
Білу кору, стан тоненький…
Як я звуся, діти?
(Берізка)
39. Всі ми в шапочках-брилях
Заховались під кущі,
Бо як вийдемо на шлях —
Враз опинимось в борщі!
(Гриби)
40. І великі, і малі
Повдягалися в брилі,
І дощу ці одноніжки
Не бояться ані трішки.
Ліс — улюблений їх край.
А як звуться, відгадай!
(Гриби)
41. В теплий дощик народився,
Парасолькою накрився,
Може б з лісу пострибав,
Якби другу ногу мав!
(Гриб)
42. Без вікон, без дверей, повна хата людей.
(Огірок, гарбуз)
43. Народився зелененький,
Був шорсткий, а став гладенький.
Та й улігся під листком
Догори кривим листком.
(Огірок)
44. Хто мене бачить, той і плаче.
(Цибуля)
45. Як на неї подивився, то сльозами залився.
(Цибуля)
46. Має шкір сім, сльози витирає всім.
(Цибуля)
47. Їде пані в золотім жупані.
Хоч жупан той латка на латці,
Та приймають в кожній хатці.
(Цибуля)
48. Маленьке, кругленьке, зачепив —
плакати будеш.
(Цибуля)
49. Сидить Марушка в семи кожушках,
Хто її роздягає, той сльози проливає.
(Цибуля)
50. Сама жовта і цукриста, я —
красуня золотиста.
(Диня)
51. Білі зуби маю, та усі ховаю,
довгі коси маю, та не заплітаю.
(Кукурудза)
52. Що за грона висять
І на сонечку блищать?
Вони прикрашають сад.
Це солодкий… (виноград)
53. Без рук, без ніг,
а по тичині в’ється.
(Горох)
54. Хто ховає під кущі наші супи та борщі?
(Картопля)
55. Парубійко я вродливий,
Дуже гарний, не шкодливий,
І росту собі на волі —
На городі і у полі,
Квіт до сонця повертаю,
За те й назву собі маю.
(Соняшник)
56. На городі молода
Пишні коси розпліта,
У зеленії хустинки
Золоті хова зернинки.
(Кукурудза)
57. Круглий, як куля, зелений, як трава,
Червоний, як кров, солодкий, як мед.
(Кавун)
58. Хоч зубів багато маю,
та нікого не кусаю.
Сама свиням та коровам я на
зуби попадаю.
(Кукурудза)
59. Закотився під пліт,
В борозні дрімає,
Свій смугастий живіт
Сонцю підставляє.
(Гарбуз)
60. Сивий кіт перевісився на пліт.
(Гарбуз)
61. Не кінь, не віл, а прив’язаний.
(Гарбуз, кавун)
62. Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі.
(Морква)
63. Царівна в неволі, у темній коморі,
А коси на сонці, на вільнім просторі.
(Морква)
64. Повна бочечка чорних круп,
а замість затички зверху — струп.
(Маківка)
65. Стоїть дуб повен круп.
(Мак)
66. Під одним ковпаком сімсот козаків.
(Мак)
67. Гуси в городі все літо сиділи,
Пізньої осені десь полетіли.
Не лопотали, не ґелґотали,
Лапи на грядці позалишали.
(Капуста)
68. Проситься загадка,
Щоб вгадать зумів:
В ній на латці латка,
А немає швів.
(Капуста)
69. Сидить баба серед літа
в сто сорочок одіта.
(Капуста)
70. Сидить баба на грядках
вся закутана в латках.
(Капуста)
71. Хто голівку свою влітку накриває
І по двадцять хустин на голівці має.
(Капуста)
72. Порошину вкину в грядку,
Потім витягну товкач.
Коли знаєш цю загадку,
То, будь ласка, розтлумач.
(Редька)
73. Переплутав ноги,
Переплутав вуса,
Ліг біля дороги
Для нашої спокуси.
І тяжко обминути,
Щоб не скубнути.
(Горох)
74. Під розложистим дубком
Укладаються клубком.
А тонкий, як в миші хвостик,
Підіпхну під себе просто.
(Ріпа)
75. Сам червоний, а чуб зелений.
(Буряк)
76. Баран в коморі, а роги надворі.
(Буряк)
77. Я кругленька, червоненька,
З хвостиком тоненьким.
На городі мене рвуть
І до столу подають.
(Редиска)
78. Без рук, без ніг, а пнеться на батіг.
(Квасоля)
79. Під землею птиця кубло звила
і яєць нанесла.
(Картопля)
80. Ці плоди кругленькі, пишні і червоні,
наче вишні, сонце любить над усе.
Їх не можна не любити.
Відгадайте, що це, діти?
(Помідори)
81. Червоний Макар по полю скакав,
а в борщ плигнув.
(Перець)
82. Моє тіло під землею,
Кучерики над нею.
Любить мене кожна юшка,
Називаюсь я… (петрушка).
83. Що то за голова,
що лиш зуби та борода? (Часник)
84. На кожному городі побачите мене.
І всі із мене їли насіннячко смачне.
(Соняшник)
85. Росте хлопчик гарненький на
городі в мене:
Чорні очі, жовті вії, капелюх зелений.
(Соняшник)
86. Золоте решето, а в ньому
чорних хатинок багато.
(Соняшник)
87. В чистім полі він росте на
високих ніжках,
В зелених панчішках,
квіточки блакитні, оченьки привітні.
(Льон)
88. Били мене били, на шматки порвали,
у воді мочили, по траві валяли.
Одну половину із кашею з’їли,
другу половину — на плечі носили.
(Коноплі)
89. Маю жовтий вусок, золотий колосок,
Буде з мене мука й паляниця м’яка.
(Пшениця)
90. Що то за твір: не чоловік і не звір,
а має вуса?
(Ячмінь)
Квіти
1. У гаю, на лузі, в полі —
Скільки там квіток!
Ми нарвали їх доволі,
Потім посідали в полі,
Щоб сплести… (вінок).
2. Дзвіночки-перлинки на ніжці тоненькій
Такі запашні і тендітні такі.
В широкому листі, немов у гіллі
Ховають від сонця голівки свої.
(Конвалії)
3. Я гордо голову тримаю
І перед вітром не схиляю.
Я жовтий, білий, полум’яний,
І наче яблуко, рум’яний.
В саду я квітну навесні.
Скажи, яке ім’я мені?
(Тюльпан)
4. Дівчинка трима в руці
Хмарку-пух на стебельці.
Як подуєш ти на нього —
Не залишиться нічого.
(Кульбаба)
5. Сонечко в траві зійшло,
Усміхнулось, розцвіло.
Потім стало біле-біле
І за вітром полетіло.
(Кульбаба)
6. Синьоока ця заброда
В полі водить хороводи.
Де вона вінки спліта —
Пшениці рідкі й жита.
(Волошка)
7. Ту дівчину синьооку
Завжди стрінеш край потоку.
В неї ніжки вмиті в росах,
В неї небо сяє в косах.
(Незабудка)
8. Я квітка ніжна, як весна,
Я різні сукні маю.
Все літо пишна й запашна,
Я й осінь зустрічаю.
Буваю кольору зорі,
Лимона колір маю,
І снігу зимної пори,
І вишнею палаю.
(Троянда)
9. Осіння квітка сукню вділа
рожеву, синю, ніжно-білу.
Стоїть, неначе їжачок, у неї сотні
пелюсток.
(Айстра)
10. У зеленім зіллі
Виросло дівчатко —
В неї вії білі
Й золоті очатка.
(Ромашка)
11. Я перший розцвітаю серед гаю
І білий, наче сніг, я колір маю.
Хто я? Відгадайте!
Ви мене не ображайте,
Не зривайте, не топчіть.
Хочу довго-довго жить.
То хто ж я?
(Підсніжник)
12. На стеблинці волохатій
Шість пелюсток лілуватих.
Гарна квітка — навіть в сні
Усміхається мені.
(Сон-трава)
13. Лікувальну силу маю,
Жовтим цвітом розцвітаю.
Називають ключ весни!
Як я звуся? Ти скажи!
(Первоцвіт)
14. Цвіте травневою порою,
її знайдеш в затінку лісовому,
На стебельці, як намистинки
вряд, Квіти духмяні висять.
(Конвалія)
15. Я найперша розквітаю
Синім цвітом серед гаю.
Відгадайте, що за квітка?
Бо мене не стане влітку.
(Пролісок)
16. На просторах поля золотого
Сині зірочки тремтять.
Мов шматочки неба голубого,
Виграють, виблискують, горять.
(Волошки)
17. Стебельце — шорстка драбинка,
У середині чорна вуглинка,
Пелюстки блискучі, як лак.
Це квітує… (мак).
18. Цвіте синьо, лист зелений
квітник прикрашає.
Хоч мороз усе побив — його не займає.
(Барвінок)
19. Білі горошини на зеленій стеблині.
(Конвалії)
20. Стоять красуні на воді,
вінки в них білі й золоті.
(Лілії водяні)
21. Він маленький, він біленький
Має ніженьку тоненьку.
З ним легенько вітер грає
Все гойдає, колихає,
Сповіщає рідний край: —
Гей. Весна прийшла! Стрічай!
(Підсніжник)
22. Я на сонце дуже схожа —
Золотиста, ніжна, гожа.
Я щоранку розквітаю,
Промінцями всіх вітаю.
Відгадати всім не важко.
Що за квітка я? (Ромашка)
23. Стоїть паличка, на паличці булавочка,
В тій булавочці людей не перелічиш.
(Маківка)
24. Стоїть півень на току в червонім ковпаку.
(Мак)
25. На городі тичка, а на тичці —
півень у червонім ковпаку.
(Мак)
26. Стоять у полі сестрички:
Жовте очко, білі вічка.
(Ромашки)
27. Червонію я сама, не знаю чого,
А своєю красотою зупиняю кожного,
В зеленій одежині ходжу,
Стріли в боку ношу, —
Відгадайте, хто я, прошу.
(Рожа)
28. Які квіти, що вміють так гарно цвіти,
Хлібороби клянуть працьовиті?
(Волошки)
29. Чудова квіточка така,
Чорними брівками морга.
(Чорнобривці)
Свійські тварини і птахи
1. Гавкає, кусає і в дім не пускає.
(Собака)
2. Не балакає, не співає,
А коли хто йде,
То господаря сповіщає.
(Собака)
3. Голодна — мукає, сита —
жує, всім дітям молоко дає.
(Корова)
4. Як ступа, ніхто не чує,
Тихо, крадучись, полює,
І маленькі сірі мишки
Утікають геть від… (кішки).
5. Хто з хвостиком і з вушками?
В кого лапки з подушками?
Як ступа, ніхто не чує,
На мишей завжди полює.
(Кіт)
6. Коло бабусі Сидить у кожусі,
Проти печі гріється,
Без водички миється.
(Кіт)
7. Я великий, я красивий,
Як біжу я, в’ється грива.
Копитами туп-туп-туп,
Про камінню цок-цок-цок.
Хвіст у мене довгий-довгий,
Хвіст у мене, мов шовковий.
(Кінь)
8. Хвіст крючком, а ніс п’ятачком.
(Свиня)
9. З рогами, а не бик, доять, а не корова,
Кору здирає, а кошиків не плете.
(Коза)
10. За горами, за долами ходить
свита і кожух.
(Вівця)
11.3 копитами — та не кінь.
(Осел)
12. По землі ходить, а неба не бачить.
(Свиня)
13. Серед двору стоїть копа,
Спереду вила, а ззаду мітла.
Спереду — рогач,
А на хвості — квач.
Огрядна, боката,
На молоко багата.
(Корова)
14. Чотири ходуни — щоб
чобітки топтати.
Чотири чвиркуни — щоб дітям
втіху дати.
А вила над собою несе усім на страх,
А ззаду мухобоєм хлясь-мах,
хлясь-мах!
(Корова)
15. Народився бородатим,
Та не зміг нас здивувати.
Обдирає з стовбурів
Лико не для личаків.
Вкритий пухом з головою,
Бродить лугом між травою.
(Козел)
16. І вдень, і вночі у кожусі на печі.
(Кіт)
17. Мале забавненьке воно: у
дворі гуляє,
Або підійде під вікно — хліба дожидає.
Буває, з двору як чкурне,
шукать його — робота!
Або дивується воно,
що перед ним ворота.
(Теля)
18. Чотири біжать,
Двоє стирчать,
Двоє бачать —
Дорогу значать,
Сімсот поганяє..
Хто відгадає?
(Кінь)
19. Хоч вона не хвора, ні,
але стогне день при дні.
Хоч нічого не згубила,
Увесь час чогось шука.
Все довкола перерила.
Угадайте, хто така?
(Свиня)
20. А ото що за тварина?
їй багно, немов перина.
Ляже в нього і дріма,
Рохне, стогне. Хто вона?
(Свиня)
21. Ходить по городу кожух та свита.
(Вівця)
22. Біжить чимчик по долинці
у сіренькій кожушинці.
(Вівця)
23. І своє дитя не забула, і чужих погодувала.
(Корова, коза)
24. Звірята рогаті,
Та ще й бородаті,
Ходять пастись в лози.
Хто це? (Кози).
25. Коротенькі ноги,
Завитками роги,
Шерсть м’яка і густа,
І курдюк замість хвоста.
(Баран)
26. З бородою народився,
та ніколи не голився.
(Козлик)
27. Часто умивається,
але рушником не втирається.
(Кіт)
28. Двічі родився, у школі не вчився, а години знає.
(Півень)
29. Хто співає на паркані у червоному
жупані й чобітку: «Ку-ку-рі-ку!»?
(Півень)
30. Один усю роботу робить,
Другий хазяїна молоком поїть,
Третій хату стереже.
(Кінь, корова, собака)
31. Більше за всіх кричить,
а найменше робить.
(Півень)
32. Йде поважною ходою,
несе млинці під бородою.
(Півень)
33. Попищали, попищали,
Дружно просо поклювали —
І до матері стрибочком
Жовті збіглися клубочки.
Заховались під крило,
Наче їх і не було.
Треба загадку кінчати,
Ці клубочки — то… (курчата)
34. З білого каменю, з жовтого воску
Вийшов співак і пустив поголоску.
(Півень)
35. Двійчата борода,
Розгониста хода,
Йде, як цар до трону,
На голові корона.
(Півень)
36. Має гребінь,
а розчесатись ним не може.
(Півень)
37. Хто найраніше встає?
(Півень)
38. Бігає Марушка
У ста кожушках,
Як вітер повіє,
То й спина замріє.
(Курка)
39. Шипить, ґелґоче, Щипнути мене хоче.
(Гусак)
40. Летіло, як міх, упало, як сніг.
Лопатами ходить, а рогом їсть.
(Гуска)
41. У воді купалася, а сухою зосталася.
(Качка)
42. Жовтенькі клубочки ходять
біля мами-квочки.
(Курчата)
43. Кругом бочки бігають клубочки.
(Курчата)
44. Біле, як сніг, надуте, як міх,
Лопатами ходить, а рогом їсть.
(Гуска)
45. Сторожем не служить,
а всіх рано будить.
(Півень)
46. Сірий — та не вовк,
Довговухий — та не заєць,
З копитами, та не кінь.
(Осел)
47. Хто ж то ходить тихо-тихо?
Всім мишкам від нього лихо.
Гарні вуса, хвіст трубою,
Спить, мурлика сам з собою.
Ніби сниться йому рай.
Хто ж то буде? Відгадай.
(Кіт)
48. Пухнастий клубочок
під столом вуркоче.
(Кіт)
49. Пестиш — ласкається,
Дражниш — кусається.
На ланцюгу сидить,
Дім сторожить.
(Собака)
50. Hi старому, ні малому
Не дасть приступити до дому.
(Собака)
51. Цілий день жує, всім дітям молоко дає.
(Корова)
52. Маленьке, сивеньке, всіх людей одягає.
(Вівця)
53. Куцохвоста і рогата, молоко щодня дає,
Влітку, як не прив’язати, деревця гризе — псує,
Винищить, немов гроза, а вона лише… (коза).
54. На тім рогачі, що не був у печі,
Якась куховарка здорова
Щоденно нам приносить корисні харчі.
Звемо її просто — … (корова).
Дикі тварини
1. Прийшла кума із довгим віником
На бесіду з нашим півником,
Схопила півня на обід,
Та й замела мітлою слід.
(Лисиця)
2. В лісі молодиця гуляє
На всі боки поглядає.
На ній шубка дорога
Вся горить, мов золота.
Хвіст пухнастий і м’який.
Що за звір такий?
(Лисиця)
3. В темнім лісі проживає,
Довгий хвіст пухнастий має.
Їй на місці не сидиться.
Як зовуть її?
(Лисиця)
4. Хвостата, носата, руда і зубата.
Уміє хвостата нечутно ступати,
В курник залізати, тягнути курчата.
Як злодійку звати?
(Лисиця)
5. Пишним хвостом славиться,
хит-рункою називається.
(Лисиця)
6. Вночі руда дівчина
Залізла тихо в двір,
Курей перелічила
Та й понесла у бір.
(Лисиця)
7. Я руда, низького росту,
Хитра я і довгохвоста.
На курей я вельми ласа —
В них таке смачненьке м’ясо…
Вовку-брату я сестриця,
А зовуть мене… (лисиця)
8. Я страшенний боягуз,
Всіх на світі я боюсь.
В полі, лісі навкруги
Скрізь у мене вороги.
Часом лізу я у шкоду,
Їм капусту на городах,
Моркву, ріпу, буряки.
Відгадайте — хто такий?
(Заєць)
9. Влітку сіренький,
А взимку біленький,
Довгі вуха має,
Швидко стрибає.
(Заєць)
10. Пара довгих вушок,
Сіренький кожушок,
Швидкий побігайчик,
А зветься він … (зайчик)
11. Влітку — сірий, взимку — білий,
Полохливий, несміливий,
Попсує в городі грядку —
утікає без оглядки.
А собачий вчує гавкіт,
так душа відразу в п’ятки?
(Заєць)
12. Не ходжу я, а стрибаю,
Бо нерівні ноги маю.
Через поле навмання
Перегнав би я коня.
Я страшенний боягуз,
Всіх на світі я боюсь.
(Заєць)
13. Я маленький, я вухатий,
Попелястий, волохатий.
Я стрибаю і тікаю,
Дуже куций хвостик маю.
(Заєць)
14. Зимою в білому, як сніг,
А влітку в сірому гуляє.
Вловить його ніхто не зміг,
Тому що ноги довгі має.
Великі вуха, косий зір,
Як називається цей звір?
(Заєць)
15. Він із казки, він із пісні,
В нього зуби, як залізні.
Капустину він гризе.
Зветься звір на букву «зе».
(Заєць)
16. Довгі вуха, куций хвіст,
Невеличкий сам на зріст,
На городі побував,
Там капусти пожував.
Довгі лапи: скік та скік;
Ми погнались, а він втік.
(Заєць)
17. Біжить він по долині
в сіренькій кожушині.
(Заєць)
18. Що за звір? Впав сніжок на лужок,
На стіжок і на бір.
Під стіжком з мотузком ходить звір.
Здалека з дубняка до стіжка він прибіг.
Скинув шапку, став на лапку — смиче стіг.
При долині в’язку сіна тягне звір зв’язав,
Із долини в’язку сіна тягне в бір хижий звір.
Він вухатий, білобокий, косоокий і вусатий…
Як же звіра того звати?
(Заєць)
19. Ще не впав на землю сніг,
Він ховається в барліг.
І до теплої весни
Поринає він у сни.
(Ведмідь)
20. Хоч у нього шуба є,
Та як холод настає,
Він не їсть тоді, не п’є
І не ходить, не гуляє,
А у лігво спать лягає.
(Ведмідь)
21. Буркотливий, вайлуватий
Ходить лісом дід волохатий,
Одягнувся в кожушину,
Мед шукає і ожину.
Літом любить полювати,
А зимою в лігві спати,
А зачує він весну —
Прокидається від сну.
(Ведмідь)
22. Влітку медом ласував,
Досхочу малини мав.
А як впав глибокий сніг,
Позіхнув і спати ліг.
Бачив чи не бачив сни,
А проспав аж до весни.
(Ведмідь)
23. Влітку наїдається, взимку відсипається.
(Ведмідь)
24. Влітку гуляє, а взимку спочиває.
(Ведмідь)
25. Живу я там, де вічний лід,
Люблю я рибу на обід.
В кожусі білому завжди
Виходжу часто я з води,
Умію плавати й пірнати…
А як мене, малята, звати?
(Білий ведмідь)
26. Сірий, зубастий, по полю блукає,
ягнят шукає.
(Вовк)
27. Сам собі у путь і світить,
аби з’їсти кого мітить.
(Вовк)
28. Ходить хмуро між дубами,
Хижо клацає зубами.
Весь, як є, жорстока лють,
Очі так її і ллють.
Зачаївся і примовк.
Грізний звір цей звісно… (вовк).
29. По полю та лісу гасає,
овечок хапає та всіх лякає.
(Вовк)
30. Лісом гасає, вівчарів лякає,
овечок хапає, у хащах зникає.
(Вовк)
31. Невсипущий, хитрий, сірий,
Голоднющий, ікла шкірить.
Між кущами припадає,
Пасовисько оглядає,
Чи не ходить там телятко,
Не телятко, так ягнятко,
Не ягнятко, хоч би гуска —
Хоч би що, аби закуска.
(Вовк)
32. Червонясту шубку має,
По гілках вона стрибає,
Хоч мала сама на зріст,
Та великий має хвіст.
Як намисто оченята…
Хто це? Спробуй відгадати.
(Білка)
33. Хвіст трубою, спритні ніжки,
Плиг із гілки на травичку!
Носить все вона горішки
В золоту свою скарбничку.
В неї очі мов горішки,
Кожушинка хутряна,
Гострі вушка, наче ріжки,
У дуплі живе вона.
(Білка)
34. Пухова руденька шуба
Із сосни стриба на дуба.
Хвіст у неї, як мітла,
А сама на зріст мала.
Очі сяють, як намисто,
Мов дві цяточки вогнисті.
В неї хата гарна, тиха,
Взимку повненька горіхів.
В лісі любить вона жити,
Відгадайте, хто це, діти?
(Білка)
35. Що за дивна непосида?
На стежинку шишки кида?
З гілки скік та скік на гілку…
Упізнали, друзі,… (білку)?
36. Я веселенький звірок:
плиг з ялинки на дубок.
(Білка)
37. З гілки на гілку стрибає, грається,
спритна і проворна, а не птах.
(Білка)
38. У дуплі її домівка —
живе, як вільна пташка.
Із гілки та на гілку шугати їй
не важко.
Грибків собі насушить, горішків
назбирає.
Зима снігів натрусить, а їй біди немає.
(Білка)
39. В лісі є кравець чудовий,
Шиє звірам він обнови.
Для ведмедів — кожушки,
Для лисичок — сорочки,
Для куничок — рукавички,
І для білочок — спіднички,
Зайцю — валянки на лапки,
А для вовка — теплу шапку,
І собі пошив піджак.
Хто кравець такий?
(Їжак)
40. Під дубочком, під листочком звився,
скрючився клубочком.
(Їжак)
41. Котиться клубочок зовсім без ниточок,
Замість ниточок триста голочок.
(Їжак)
42. Дивний звірок: круглий, мов клубок,
голки стирчать — спробуй узять.
(Їжак)
43. Хоч не шию я ніколи, та голок в мене доволі.
(Їжак)
44. Лиш торкнись до колючок —
Він згортається в клубок.
Не вгадаєте ніяк?
Підказать вам? Це… (їжак)
45. В мене шубка з колючок,
В мене сіра спинка.
Ніс, як чорний п’ятачок,
Очі-намистинки.
(Їжак)
46. Між листям і гілками по
лісових доріжках
Біжить клубок з голками на
коротеньких ніжках. (їжак)
47. Повзун повзе, голки везе.
(Їжак)
48. Гостроносий і малий,
Сірий, тихий і не злий.
Вдень ховається, вночі
Йде шукать собі харчі.
Весь із тонких голочок.
Як він зветься?
(Їжачок)
49. По землі скаче, по воді пливе.
(Жаба)
50. У воді сидить охоче,
Та не риба і не рак.
Вистромля булькаті очі
І співає: «Кум-квак».
(Жаба)
51. У зеленому жакеті
Галасує в очереті,
Хоч і плавати мастак,
А не риба і не рак.
(Жаба)
52. Що то за воно: у воді водиться,
з хвостом родиться,
А як виростає, хвіст відпадає.
(Жаба)
53. Вирлоока дівка Мотря —
Пострибуха вічно мокра.
Доки ж співу не почне —
Кожен просто обмине.
А як пісню заведе —
Нема радоньки ніде.
Хоч ти вуха затуляй,
Чи за три верстви втікай.
(Жаба)
54. Не козлик, а рогатий,
повільний, вайлуватий.
На собі носить дім і ховається у нім.
(Равлик)
55. Хто на собі свою хатку носить?
(Равлик)
56. Дивний крихітний автобус по
піску кудись поліз…
А він ходить так повільно через
те, що без коліс.
(Черепаха)
57. Куди повзе, за собою хатку несе.
(Черепаха)
58. Мала та ще й плеската,
На спині в неї хата.
А сили має досить:
Допомогти не просить.
(Черепаха)
59. У кого кам’яна сорочка?
(У черепахи)
60. Очі на рогах, а дім на спині.
(Равлик)
61. Показав з доріжки
Голову і ріжки.
Хто повільно так повзе,
На собі свій дім везе?
(Слимак)
62. Тварина багата і рогів багато.
(Олень)
63. Сіреньке, маленьке,
хоч якого кота з місця стягне.
(Миша)
64. Кулька-малявка
Бігає під лавку,
Крихти підбирає,
Від кота втікає.
(Миша)
65. Хто хвіст залишає,
а від ворога втікає?
(Ящірка)
66. Тоненьке, вузеньке, по землі в’ється,
Як батіг, довге, але зовсім не б’ється.
Людини боїться, молоко вживає:
В лісі їх багато, — мабуть, кожен знає.
(Вуж)
67. В’ється вірьовка — на кінці головка.
(Змія)
68. Має він великі ікла, ще й
густу щетину.
Любить борсатись в багні —
та ще й зве родину.
(Кабан)
69. Біжить кума з мітлою,
Замітає слід за собою.
Вдень в дуплі спочиває,
Вночі ж спокою не знає.
(Куниця)
70. В ріках Африки пірнав Злий,
зелений пароплав.
Хто б на зустріч не поплив,
Всіх ковтне. Хто це? (Крокодил)
71. Дуже товсті ноги маю,
Ледве їх переставляю.
Сам високий я на зріст,
Замість рота в мене хвіст.
(Слон)
72. Тварина, що має довгу шию,
живе в теплих країнах.
(Жираф)
73. Що за звір, що на носі має він
великий ріг?
Звісно, діти, … (носоріг)
74. З-поміж інших тварин всяк
його впізнає;
Із усіх тільки він ріг на носі має.
(Носоріг)
75. Пазуристий він, гривастий,
Як збирається напасти,
Гиркне — ох і лютий рев…
Відгадали? Так, це… (лев)
76. Люблю в воді купатися,
На сонечку валятися.
Маю я великий рот,
А звуть мене… (бегемот)
77. Маленький, горбатенький,
все поле перерив.
(Кріт)
78. Вік свій ходить з горбами
Та ще й сідають на нього з мішками.
(Верблюд)
79. Скочила в мішок до мами, як
скінчила жваву гру,
Понесе в мішку додому мама
доню-… (кенгуру).
80. Сама не бачить світла днини,
Під землею риє нірки,
А над ними робить з глини,
Наче піраміди, гірки.
(Кріт)
81. На самому дні річному
дім він збудував. Тепер
Він живе з сім’єю в ньому,
роботящий наш … (бобер).
82. На дереві все грається, угору
піднімається,
Кривляється, чіпляється, на
хвостику гойдається,
А зветься це малятко —
веселе… (мавпенятко).
Птахи
1. Без сокири і без рук, а дім будує.
(Пташка)
2. Двічі народжується, а раз помирає.
(Птах)
3. Біла латка, чорна латка по дереві скаче.
(Сорока)
4. Біле, як сніг, чорне, як жук, вертиться,
як біс, і повертає в ліс.
(Сорока)
5. Над подвір’ячком літає,
Все блискуче підбирає.
І сварлива й білобока.
Відгадай, хто це? (Сорока)
6. Маленький хлопчик у сірій свитині
По дворах стрибає, крихти збирає.
(Горобець)
7. Я ловлю комах, жучків,
їм біленьких черв’ячків,
В теплий край я не літаю:
Під стріхою хату маю.
Цвірінь — сів я на хлівець.
Звуть мене… (горобець).
8. За вікном летить сніжок,
Піднялася віхола.
Але бачу я пташок,
Що сидять під стріхою.
Чив-чив-чив! Чив-чив-чив!
Хто співати їх навчив?
Сірі пташенята ці
Звуться, діти,… (горобці)
9. Спритний, невеличкий, у
сіренькій свитці.
Розшукує пшеничку,
щоб добре поживиться.
(Горобець)
10. Сіренький, моторний, на
соняшник сів,
Надзьобався добре і далі полетів.
(Горобець)
11. Ростом він маленький,
Сірий, чепурненький,
Справжній молодець?
Хто він? (Горобець)
12. Швидко скрізь цей птах літає,
Безліч мушок поїдає,
За вікном гніздо будує,
Тільки в нас він не зимує.
(Ластівка)
13. Я гніздо люблю будувати
під дахом сільської хати.
(Ластівка)
14. Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу.
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників їм добуваю.
(Дятел)
15. Відгадайте, діти, хто
носик-долото має?
Ним комах з кори виймає,
Про здоров’я лісу дбає?
(Дятел)
16. Цілий день працюю в гаї,
Діловито дзьобом б’ю.
Я не цвяхи забиваю —
Я комашок дістаю.
(Дятел)
17. Хоч я не молоток —
По дереву вдаряю,
Кожнісінький куток
Обстежити бажаю.
(Дятел)
18. Стук-стук-стук:
Лине лісом перегук.
То ж у будень і у свято
В лісі трудиться дзьобатий.
(Дятел)
19. У річці купається,
В сорочку вдягається,
В повітрі літає,
Завжди суха буває.
(Дика качка)
20. Які ноги заввишки,
Такий ніс завдовжки.
Хату на хаті має,
Жабам рахунок знає.
(Лелека)
21. Відлітають за моря у краї далекі,
На будинках гнізда в’ють.
Звати їх… (лелеки).
22. У червоних чоботях, в білому халаті,
Він весною прилетів і сидить на хаті.
(Лелека)
23. Летів птах через дах,
сів на воротях в червоних чоботях.
(Лелека)
24. Стоїть у лозі на одній нозі.
(Лелека)
25. Довгонога, чорно-біла,
У гніздо на хату сіла.
Довгим дзьобом, знай туркоче,
Ніби щось сказати хоче.
– Де ж це ти була?
– Далеко!
– Як зовуть тебе?
(Лелека)
26. Ноги, як лопати, хату поверх хати має.
Рахунок жабам знає.
(Лелека)
27. Чорномазий, чорнодзьобий,
Він за плугом поважно ходить,
Черв’ячків, жучків знаходить —
Сторож вірний, друг полів,
Перший вісник теплих днів.
(Грак)
28. Чорний, моторний, по полю
ходить, черв’ячків ловить.
Кричить: «Крак!», а звати його…
(грак).
29. У садочку, біля тину
Я зробив йому хатину,
Він навколо обдивився,
Засміявся й оселився.
Здогадались ви, однак,
Поселився у нас… (шпак).
30. Першим я приніс весну,
Пробудив усе від сну.
Заспіваю під вікном,
Звуть усі мене… (шпаком).
31. Маленький, сіренький,
по полях літає; уночі співає.
(Соловей)
32. Сам вечірньої години
Заховався в кущ малини,
Та голосно на дуду
Грає пісню чарівну.
(Соловей)
33. Ми пішли до гаю вдвох—
Я й сестра Даринка,
А в гаю там «тьох» та «тьох»,
Та іще так дзвінко.
Що за співанки? Чиї?
То співають… (солов’ї).
34. В мене є великий хист,
Я співаю як артист.
Спів мій радісний усюди.
Дуже люблять мене люди.
(Соловей)
35. Шубка з сірого пушку,
Скаче в жовтім фартушку.
Чорний шарфик та шапчина,
Хоч маленька ця пташина,
Та корисна трудівниця
Називається… (синиця).
36. Спереду — шильце, а ззаду —
вильце, ззаду — суконце,
а спереду білий рушничок.
(Синичка)
37. На зріст маленька,
Свитка сіренька.
І у лісі в холодку
Все кує: «Ку-ку! Ку-ку!».
(Зозуля)
38. Сіла пташка на дубку,
Завела своє: «Ку-ку!».
Стрепенулись їжачок,
Заєць і козуля.
Всіх збудив той голосок —
Пісенька… (зозулі).
39. А це хто свої яєчка підкида
в чужі гніздечка?
Хто ця пташка-ледащиця?
(Зозуля)
40. Хто це влітку на суку
все співає нам: «Ку-ку!»?
(Зозуля)
41. Майстер цей з’явився рано,
По даху помандрував.
І без цегли, і без крана
Дім собі побудував.
(Чорногуз)
42. Довгі ноги, довгий ніс.
Прилетів — обід приніс:
Смачних жабеняток
Для своїх маляток.
(Журавель)
43. Дивний ключ у небо лине,
Не залізний, а пташиний.
Цим ключем в осінній млі
Відлітають… (журавлі)
44. Уночі гуляє,
А вдень спочиває, Має круглі очі,
Бачить серед ночі.
(Сова)
45. Вдень не бачить — в хащі спить,
Ніч настане — шелестить.
Страшно глипає, бува,
Сіромашенька… (сова).
46. Удень відпочиває — не видко і не чути,
А уночі гукає, мов розбишака лютий.
Він полювати любить,
коли всім іншим спиться.
Його бояться люди,
а він людей боїться.
(Пугач)
47. Невеличка, сніжно-біла, що її
в небесну шир
Люди радісно пускають,
сповістити всіх про мир.
Кожний з нас цю пташку знає,
її назву відгадає.
(Голуб)
48. У болоті плаче, а з болота не йде.
(Кулик)
49. На скелі він будує дім
І не боїться жити в нім.
І могутніх два крила
Є у птаха у … (орла).
Комахи та риби
1. Я труд поважаю,
Все літо літаю у поле до гаю,
Збираю медок
Із різних квіток.
Кого не злюблю,
Того жалом колю.
(Бджола)
2. У саду малий Микитка
Захотів зірвати квітку.
А вона його вкусила,
Загула та й полетіла.
Що за квітка це була?
То не квітка, а… (бджола).
3. Зимою спить,
Літом бринить,
Понад садами літає,
Солодку росу збирає.
(Бджола)
4. Хто над нами догори ногами?
(Муха)
5. Летить — пищить, сяде — мовчить.
(Комар)
6. Яка це тварина: самої не видно,
а пісню чути?
(Комар)
7. Ні рак, ні риба, ні звір, ні птиця!
Голос тоненький, а ніс довгенький.
Хто його вб’є, той свою кров проллє.
(Комар)
8. Сімсот солов’ят на одній подушці сидять.
(Бджоли)
9. Не мотор, а гуде, не пілот,
а летить, не гадюка, а жалить.
(Бджола)
10. Проти сонечка квітник —
Тут Юрась гуляти звик.
Зазира у квітку кожну:
— Чи тебе понюхать можна?
— Нюхай, нюхай та гляди,
Щоб не скоїлось біди, —
Шелестить увесь квітник.
Раптом наш Юрась у крик:
— Ой, ой, ой! — біжить щосили,
— Мамо, квітка укусила.
Мама каже: — Укусити
Аж ніяк не можуть квіти.
— Хто ж тоді, — Юрась питає,
— Укусив мене? Не знаю.
Чи не можете, малята,
Ви Юрасеві сказати?
(Бджола)
11. Велика подушка, а в ній сім’я незліченна.
(Вулик)
12. Сам чорний, та не ворон, є роги,
та не бик, шість ніг без копит.
(Жук)
13. Летить — виє,
Сяде — землю риє.
Чорне тіло, чорний вус,
Ніби справжній сажотрус.
(Жук)
14. На капусті я вродився
І капустою живився,
На капусті я умер,
Та ізнов ожив тепер.
Тільки вже й не той я став,
Що в капусті плазував:
Не плазую, а літаю,
Бо прегарні крильця маю.
(Метелик)
15. Що літає дуже гарно,
Робить діло всім погане?
Як раніше нас устане,
То в саду чогось не стане.
(Метелик)
16. Хто тче без верстата і без рук?
(Павук)
17. За пеньком, тут недалечко
Побудоване містечко.
А до нього — сто доріг!
В мешканців по шість є ніг.
(Мурашник)
18. Він вправи добре знає,
Ночами навіть грає.
Не маючи ні нот, ні струн,
Всіх веселить… (цвіркун)
19. Родич рака, живе в морі, ходить боком.
(Краб)
20. У воді вона живе, дзьоба не має, а дзьобає.
(Риба)
21. Пір’я є, та не літає, ніг немає, а не здоженеш.
(Риба)
22. В морі рибка золота кораблі переверта.
(Кит)
23. Я великий, важкий, мов ракета, стрімкий.
В океані живу — випірнаю,
пливу з буруна на бурун…
Потрапляю на гарпун.
(Кит)
24. Щоб не згинуть у біді,
тримає ножиці в воді.
(Рак)
25. Крила має, та не літає, ніг не має, а гуляє,
По землі не ходить і людей не знає.
(Риба)
26. Ось дивись — цей хитрунець
Сплів химерний ятірець,
Ятірець легкий, як пух,
Не для рибок, а для мух.
(Павук)
27. Без рук, без верстата
Вміє добре ткати.
А коли натче —
Здобич не втече.
(Павук)
28. Хто тче без верстата і без рук?
(Павук)
29. Швець — не швець, кравець — не кравець,
Тримає в роті щетинку, а в руках ножиці.
(Рак)
30. Крила є та не літає, ніг нема,
а не доженеш, зуби є та не порахуєш.
(Щука)
31. У річці, у ставі, у морі
Живе і не відає горя.
Дзьоба нема та дзьобає із гачків
Мушок, жучків, черв’ячків.
(Риба)
32. У кого вуса довші за ноги?
(У таргана, рака)
33. У мулі він ховається, в сметані смажиться.
(Карась)
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
