Ярошенко І. С. 2003 – Цивільне процесуальне право
ВСТУП
Цивільне процесуальне право України є однією з фундаментальних
навчальних дисциплін, що опановують студенти юридичного факультету
Київського національного економічного університету. Мета вивчення
дисципліни полягає в усвідомленні майбутніми фахівцями значення норм
права, які регулюють різноманітні форми захисту суб’єктивних та
об’єктивних прав, їх дійсного характеру та відмінності від інших норм
права; зростаючої ролі цивільного процесуального права в демократичному
правовому суспільстві, яке гарантує право всіх громадян на судовий
захист, а також право на оскарження в суді дій посадових осіб; засвоєнні
порядку розгляду й вирішення цивільних справ у загальних судах,
третейських судах; розумінні безпосереднього зв’язку норм права з їх
практичним застосуванням відповідними органами.
Мета курсу — допомогти студентам всебічно й глибоко зрозуміти природу і
сутність цивільних процесуальних відносин, процесуальний порядок захисту
майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів
громадян, здобути знання про основні принципи та норми цивільного
судочинства, зміст Цивільного процесуального кодексу України, розкрити
питання про підвідомчість цивільних справ, регламентування прав і
обов’язків осіб, які беруть участь у розгляді цивільних справ,
забезпечення доказів і т. ін.; підготувати до практичної діяльності
висококваліфікованих фахівців-правознавців.
Навчальний курс включає поняття про предмет і систему цивільного
процесуального права, принципи цивільного судочинства, суб’єкти
цивільних процесуальних правовідносин, представництво, процесуальні
строки і судові витрати, докази і доказування, підвідомчість і
підсудність, провадження в судах першої, апеляційної і касаційної
інстанцій, окремого провадження та виконання судових рішень тощо.
У процесі вивчення курсу студенти мають оволодіти навичками самостійної
практичної роботи з цивільними процесуальними нормами, засвоїти суть
цивільних процесуальних правових категорій, зміст цивільних
процесуальних правових інститутів, об’єктивні закономірності їх
розвитку, навчитися розуміти конкретний зміст норм цивільного
процесуального права, тлумачити їх та правильно застосовувати при
вирішенні конкретних справ, розуміти та правильно тлумачити роз’яснення
пленуму Верховного суду України, набути досвіду науково-дослідної роботи
в галузі цивільного процесуального права.
Курс цивільного процесуального права викладається із застосуванням
активних методів та передбачає різноманітні форми навчання: лекційні
заняття, семінарські, колоквіуми, експериментальні форми практичних
робіт.
Семінарські заняття проводяться за всіма основними темами, які
передбачені навчальною програмою, у формі співбесід, дискусій з питань,
що виносяться на розгляд за конкретною темою, аудиторних конференцій,
запитань та відповідей, ділових ігор, вирішення проблемних ситуацій і
практичних завдань тощо, а також аналізу узагальнень юридичної практики.
Плани семінарських занять включають основні питання тем, які виносяться
на розгляд. До кожної теми додаються список рекомендованої літератури та
типові практичні завдання. Під час занять рекомендується використовувати
також матеріали судової практики, практичні завдання з виданих
практикумів з цивільного процесуального права, тестові завдання тощо.
У процесі проведення семінарських занять студенти вирішують такі основні
завдання: засвоєння теоретичних положень науки цивільного та сімейного
права; норм чинного законодавства; формування навичок застосування у
практичній діяльності здобутих знань і норм цивільного та сімейного
права при вирішенні конкретних завдань.
На семінарських заняттях перевіряється ступінь засвоєння студентами
теорії цивільного процесуального права з відповідних питань, змісту норм
законодавства, відпрацьовуються практичні навички вирішення конкретних
спорів. Перевірка знань студентів здійснюється також у формі написання
самостійних аудиторних і домашніх робіт, підготовки та захисту
рефератів.
Підсумковою формою контролю знань є іспит, який має на меті перевірити,
як студенти засвоїли теоретичні знання, уміння застосовувати ці знання
при вирішенні конкретних спірних ситуацій, а також уміння самостійно
працювати з науковою та навчальною літературою.
У результаті вивчення цивільного процесуального права України студенти
повинні:
знати стан основних проблем науки процесуального права; функції судової
влади в системі державної влади та форми її здійснення; суть і значення
цивільної процесуальної форми; джерела цивільного процесуального права
та їх структуру; поняття й значення цивільних процесуальних
правовідносин, їх місце в механізмі правового регулювання; передумови їх
виникнення; правовий статус суду та осіб, які беруть участь у справі, їх
процесуальні права та обов’язки; діючі норми цивільного процесуального
права, зміст правових інститутів, сутність цивільних процесуальних
правових категорій; систему процесуальних актів та вимоги, яким вони
повинні відповідати; порядок реалізації судових постанов;
вільно орієнтуватися в системі цивільного процесуального права України
та судовій практиці у цивільних справах;
ознайомитися з практикою застосування цивільного процесуального закону
судами України, перспективами та основними напрямками розвитку
цивільного процесуального законодавства;
вміти правильно тлумачити та застосовувати норми цивільного
процесуального права в процесі роботи за юридичною спеціальністю;
використовувати дані науки цивільного процесуального права для вирішення
професійних завдань; оцінювати докази у цивільній справі; складати
цивільно-процесуальні документи та ділову документацію; аргументувати
власну точку зору та прийняте за конкретним завданням рішення.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Тема 1. Предмет і система цивільного
процесуального права
Цивільне процесуальне право — це система правових норм, які регулюють
діяльність і пов’язані з нею процесуальні відносини суду та інших
учасників судової справи, що виникають при здійсненні правосуддя по
цивільних справах.
Предметом цивільного процесуального права є процесуальні дії і пов’язані
з ними процесуальні відносини суду та інших учасників судової справи, що
виникають при здійсненні правосуддя по цивільних справах, — тобто
цивільний процес.
Роль процесуальних дій полягає не тільки в тому, що вони створюють
процесуальні відносини, а ще й у тому, що між процесуальними діями і
відносинами існує тісний взаємозв’язок. Цивільний процес — це система
взаємопов’язаних дій і правовідносин його учасників. Ось чому
процесуальні дії є самостійним елементом предмету поряд із
процесуальними відносинами.
Метод цивільного процесуального права можна охарактеризувати як
імперативно диспозитивний, що проявляється в правовому становищі
суб’єктів, характері юридичних фактів, шляхах формування юридичних прав
і обов’язків, у специфіці санкцій.
Імперативний метод впливу на поведінку суб’єктів даних відносин
закріплений у нормах права, що встановлюють зобов’язання, заборони і
примушування (ст.ст. 95, 135, 142, 217 ЦПК). Імперативність проявляється
і в процесуально-правовому становищі суду. Він як орган держави, що
здійснює правосуддя, наділений активністю і виконує керівну роль у
цивільному процесі, спрямовує дії учасників процесу, забезпечує
здійснення ними прав і виконання обов’язків. Суд вирішує цивільну
справу, виносить по ній рішення, яке має обов’язковий характер.
Імперативний метод характеризується також окремим видом юридичних
фактів. Це процесуальні дії суду та осіб, котрі беруть участь у справі,
від яких залежать виникнення, розвиток і припинення правовідносин і які
є засобами здійснення процесуальних прав і виконання обов’язків.
Гарантіями їх реалізації виступають цивільні процесуальні санкції. В
санкціях впроваджено позитивне зобов’язання і примушування, що
характеризує їх імперативність.
Диспозитивність як метод правового регулювання проявляється в правовому
становищі сторін: позивача і відповідача. Цей спосіб характеризується
дозволом і визначається правом суб’єктів цивільних процесуальних
правовідносин на активну поведінку в межах, встановлених ЦПК (ст.ст. 99,
103).
У деяких нормах визначається дозволена поведінка суду (ст.ст. 140,149,
222).
Таким чином, метод цивільного процесуального права є імперативно
диспозитивним.
Норми та інститути цивільного процесуального права об’єднані в систему.
Вона визначається структурою ЦПК України та складається з двох частин:
загальної та особливої. Загальна частина об’єднує норми й інститути
цивільного процесуального права, які мають значення для всієї галузі,
всіх видів провадження і стадій цивільного процесу (розділи 1, 2 ЦПК
України). До Особливої частини включені норми та інститути, які
врегульовують порядок розгляду і вирішення справ по стадіях процесу
(розділи 3—6 ЦПК України).
Цивільне процесуальне право як частина системи права має певний зв’язок
з іншими галузями, зумовлений тим, що суспільні відносини, пов’язані із
захистом прав та інтересів, регулюються тією чи іншою мірою нормами
різних галузей права; крім того — природний зв’язок із галузями
матеріального права (сімейне, трудове, земельне та ін.).
Захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом
загальної юрисдикції, господарським і третейським судом,
адміністративними та нотаріальними органами. Виходячи з цього можна
виділити такі процесуальні порядки: судовий (цивільний процесуальний і
господарський процесуальний), адміністративний, громадський,
нотаріальний. Вони називаються процесуальними формами захисту прав. Але
слід пам’ятати, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, до
яких входять тільки професійні судді. Щодо інших органів, то вони
захищають права та законні інтереси юридичних і фізичних осіб, не
здійснюючи правосуддя.
Законодавство про цивільне судочинство встановлює єдиний порядок
розгляду цивільних справ, об’єднаних за матеріальними ознаками в три
види:
справи позовного провадження. Це провадження по спорах, що виникають із
цивільних, сімейних, трудових, кооперативних правовідносин. Справи
позовного провадження характеризуються наявністю двох сторін з
протилежними інтересами і
спірністю їх правовідносин, які передаються на розгляд суду;
провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин
і стосуються спору, який виник з приводу законності дій органів
державного управління. В цих справах однією зі сторін обов’язково буде
орган державного управління чи посадова особа (гл. 30—32 ЦПК України);
справи окремого провадження. В цих справах відсутні спір про право, а
також сторони з протилежними інтересами. Вони намагаються встановити
певні обставини, наявність юридичних фактів або юридичного стану особи,
необхідних для реалізації суб’єктивних прав (гл. 33—39 ЦПК України).
Цивільне судочинство складається з окремих частин (стадій).
Стадії цивільного процесу
1. Порушення цивільної справи в суді.
2. Підготовка цивільної справи до судового розгляду.
3. Судовий розгляд справи:
підготовча частина;
розгляд справи по суті;
судові дебати;
винесення рішення, ухвали.
4. Апеляційне провадження.
5. Касаційне провадження.
6. Виконавче провадження.
7. Перегляд рішень за нововиявленими та винятковими обставинами.
Література
1. Конституція України. — К., 1996.
2. Хутыз М. Х. Общие положения гражданского процесса. Историко-правовое
исследование. — М., 1979.
3. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
4. Кузьменко С. Г. Гражданский процесс в вопросах и ответах. — Донецк,
1998.
Тема 2. Принципи цивільного
процесуального права
Сутність і значення права найбільш яскраво проявляються в його
принципах, які мають таку саму мету, що й право, забезпечують шляхи
розвитку цієї галузі. З розвитком суспільства розвиваються і принципи
цивільного процесуального права, вдосконалюючись з урахуванням потреб
політичних і соціально-економічних перетворень, подальшого забезпечення
гарантій захисту суб’єктивних прав та інтересів.
Значення принципів зумовлюється їх впливом на нормотворчу діяльність,
вони визначають основні форми й методи діяльності суду та інших
учасників процесу при здійсненні правосуддя по цивільних справах.
Принципи тісно взаємопов’язані і становлять систему, в якій кожен із
них, будучи самостійним, не може існувати окремо від інших.
Принципи класифікуються на групи за різними ознаками.
За змістом та сферою поширення
на загальноправові (демократизм, гуманність, законність);
міжгалузеві (здійснення правосуддя виключно судом, рівність усіх
громадян перед законом і судом, незалежність суддів і підкорення їх
тільки закону, національна мова судочинства, гласність, об’єктивна
істина). Це принципи цивільного процесуального, кримінального
процесуального права та деяких інших галузей;
галузеві, які стосуються тільки цивільного процесуального права
(диспозитивність, змагальність, процесуальна рівноправність сторін);
принципи окремих правових інститутів, які стосуються, наприклад, тільки
інституту судового розгляду цивільних справ (безпосередність, усність).
За формою нормативного закріплення
конституційні;
закріплені в законодавстві про судочинство.
За роллю в регулюванні процесуально-правового становища суб’єктів
правовідносин
принципи, які визначають процесуально-правову діяльність суду;
принципи, які визначають діяльність інших учасників процесу.
Найбільш поширена класифікація принципів за формою нормативного
закріплення.
У Конституції України закріплені такі принципи:
здійснення правосуддя виключно судами (ст. 124);
принцип територіальності (ст. 125);
участь народу в здійсненні правосуддя (ст. 124). Цей принцип не
реалізований у цивільному процесуальному праві, оскільки розгляд
цивільних справ здійснюється професійними суддями;
виборність і призначуваність суддів (ст. 128). Вперше на посаду
професійного судді (на 5 років) призначає Президент України. Надалі
судді судів загальної юрисдикції обираються Верховною Радою України
безстроково;
здійснення правосуддя суддею одноособово, колегією суддів, судом
присяжних (ч. 2 ст. 129);
незалежність та недоторканість суддів і підпорядкованість їх тільки
закону (ст.ст. 126, 129). Незалежність суддів є проявом самостійності
судової гілки влади, яка діє незалежно від законодавчої та виконавчої
влад. У своїй діяльності судді незалежні й нікому не підзвітні. Вимоги і
розпорядження суддів, при здійсненні ними своїх повноважень, обов’язкові
для всіх. Але законодавець, проголошуючи незалежність суддів, встановив
їх обов’язок дотримуватись Конституції та законів України;
здійснення правосуддя професійними суддями (ст. 127). На посаду судді
може бути рекомендований громадянин України, не молодший 25 років, який
має вищу юридичну освіту, певний стаж роботи в галузі права, володіє
українською мовою та склав кваліфікаційний іспит;
законність (ст. 129). Правосуддя в Україні здійснюється у точній
відповідності із законом. Дотримання законності при здійсненні
правосуддя знаходиться в прямому зв’язку із чіткістю формулювань закону,
які повинні виключати можливість їх різного трактування. Всі інші
принципи, їх реалізація є гарантією принципу законності, оскільки
порушення будь-якого із принципів є порушенням принципу законності, адже
кожен із них закріплений у законі;
рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129). Всі
громадяни мають рівну можливість брати участь у цивільному судочинстві,
перебувати в правовому становищі позивача, відповідача, третьої особи і
здійснювати свої суб’єктивні права й обов’язки. Правосуддя здійснюється
на основі єдиного для всіх законодавства, в одному й тому самому
процесуальному порядку, в точній відповідності із законом і з рівними
гарантіями для кожної особи;
змагальність сторін (ст. 129);
гласність судового процесу (ст. 129);
державна мова судочинства (ст. 10). Судочинство в Україні здійснюється
українською мовою. Особи, які беруть участь у справі і не володіють
національною мовою, мають право робити заяви, давати показання,
виступати в суді рідною мовою, користуватися послугами перекладача і
знайомитися за його допомогою з усіма матеріалами справи. Особи, які
входять до складу суду, повинні володіти мовою судочинства. Важливою
гарантією даного принципу є обов’язок суду пояснити особам, які беруть
участь у справі, їх право виступати в суді рідною мовою, користуватися
послугами перекладача. Порушення принципу національної мови судочинства
є серйозним порушенням процесуального закону;
забезпечення апеляційного оскарження рішення суду (ст. 129);
доступність і гарантованість судового захисту прав і свобод людини
(ст.ст. 8, 32, 55, 59, 129);
публічність (ст.ст. 3, 19, 121);
недоторканість людини (ст.ст. 3, 29). У цивільному судочинстві України
забороняється посягати на свободу й гідність учасників процесу. Не
допускаються такі примусові заходи, як арешт боржника, його особистий
обшук, обмеження територіального пересування тощо.
таємниця листування, телефонних розмов і т. д. (ст. 131).
Законодавство про судочинство закріплює такі принципи:
диспозитивність. Цей принцип є багатоплановим і має декілька складових —
ініціювання судового процесу заінтересованою особою; сторони судового
процесу самостійно надають судові докази, здійснюють їх пошук і
звертаються за допомогою до держави лише в тому випадку, коли особа не
може самостійно розв’язати проблему отримання і надання доказів; сторони
самостійно доводять суду переконливість своїх доказів і здійснюють
попередній правовий аналіз; сторони зобов’язуються законом попередньо
повідомляти суд та іншу сторону про наявність доказів, джерела їх
надходження, аргументи заперечень; передбачається відповідальність у
різних формах за порушення будь-якою зі сторін обов’язків, викладених у
попередньому пункті;
об’єктивна істина (ст. 202 ЦПК). Змістом цього принципу є відповідність
висновків суду, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи;
раціональна процесуальна форма. Вона полягає у створенні найбільш
сприятливого порядку для процесуальної діяльності суду, для доступу в
цивільний процес по справі заінтересованих осіб та їх процесуальної
діяльності (стадійність, змагальність, усність, безпосередність);
неможливість процесуального сумісництва. Суб’єкт цивільних процесуальних
правовідносин не може в одній і тій самій справі перебувати більше, ніж
в одному процесуальному становищі;
усність (ст. 160 ЦПК). Розгляд справи провадиться усно, процесуальна
діяльність суддів і учасників процесу відбувається в словесній формі.
Усна форма судового розгляду сприяє реалізації вимог принципу гласності
й безпосередності;
безпосередність. Суди при розгляді справи повинні, як правило, сприймати
докази по справі з першоджерел і досліджувати їх безпосередньо;
процесуальна рівність сторін (ст. 103 ЦПК). Цей принцип встановлює для
сторін рівні можливості для здійснення ними своїх процесуальних прав і
виконання обов’язків .
Порушення будь-якого із принципів цивільного процесуального права
призводить до відміни судового рішення.
Література
1. Конституція України. — К., 1996.
2. Закон України «Про судоустрій» від 7 лютого 2002 р.
3. Основные принципы гражданского процесса / М. К. Треушников,
И. В. Логинов и др. — М., 1991.
4. Омельченко М. П. Принцип об’єктивної істини цивільного процесуального
права України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — К., 1996.
5. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
6. Кузьменко С. Г. Гражданский процесс в вопросах и ответах. — Донецк,
1998.
7. Шишкін В. Диспозитивність — принцип судочинства // Право України. —
1999. — № 6. — С. 10—15.
Тема 3. Цивільні процесуальні правовідносини
Це суспільні відносини, врегульовані нормами цивільного процесуального
права, які складаються між судом та іншими учасниками процесуальної
діяльності в процесі здійснення правосуддя по цивільних справах та при
виконанні судових рішень.
Цивільні процесуальні правовідносини виникають і розвиваються на
диспозитивній основі внаслідок вольових дій особи, яка звертається до
суду за захистом свого права.
Метою даних правовідносин є захист порушеного права чи інтересу, тому
вони за своєю природою відносяться до охоронних — на відміну від
цивільних матеріальних правовідносин, які є регулятивними. Цивільні
процесуальні правовідносини — це зв’язок між судом і окремими учасниками
процесу. В даному правовідношенні немає великої кількості суб’єктів.
Обов’язковим учасником усіх цивільних процесуальних правовідносин є суд,
тому інші учасники процесу в цивільних процесуальних правовідносинах між
собою не перебувають. Вони адресують свої вимоги суду і несуть перед ним
обов’язки.
Об’єднані єдиною метою — правильним і швидким вирішенням справи —
цивільні процесуальні правовідносини складають по кожній справі єдину
систему. По положенню в системі можна виділити головні процесуальні
правовідносини, без яких взагалі не може бути процесу (між судом і
сторонами), та допоміжні, необхідні в певних випадках (між судом та
експертом).
Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин: норма
права, правоздатність, юридичні процесуальні факти (тобто необхідна
наявність процесуальної норми права, яка передбачає дані правовідносини,
а також щоб їх суб’єкти були учасниками даного процесу).
До складу юридичних фактів цивільних процесуальних правовідносин, на
відміну від матеріальних, повинні входити процесуальні дії суду. Лише
дій сторін та інших суб’єктів процесу недостатньо для розвитку, зміни та
припинення цивільних процесуальних правовідносин.
Цивільні процесуальні правовідносини складаються з трьох елементів:
суб’єкт; об’єкт; зміст.
Правовідносини можуть виникати тільки між носіями цивільних
процесуальних прав і обов’язків у процесі здійснення правосуддя.
Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин класифікуються за їх
роллю, завданнями і метою участі в процесі:
особи, які здійснюють правосуддя в цивільних справах і діяльність яких
пов’язана з ним (суд, державна виконавча служба);
особи, що беруть участь у справі (які захищають свої права — позивач,
відповідач; які захищають інтереси інших осіб — прокурор, органи
держави);
особи, які не беруть участі в справі (вони не мають юридичного інтересу
до процесу, в результаті чого не наділені правом впливати на його хід —
експерти, перекладачі, свідки).
Суб’єкти повинні мати правоздатність, а для того щоб здійснювати свої
процесуальні права особисто, — ще й дієздатність.
Об’єктом будь-якого правовідношення є те, відносно чого воно виникає і
на що воно спрямоване. Таким об’єктом є матеріальний правовий спір чи
інша вимога, що висувається для вирішення в суді. Кожне конкретне
правовідношення, крім загального для всієї системи, має свій спеціальний
об’єкт. Ним є результат, який досягається в процесі здійснення
конкретних правовідносин. Отже, об’єктом цивільних процесуальних
правовідносин будуть процесуальні наслідки, на досягнення яких
спрямовуються процесуальні права, обов’язки та дії суб’єктів.
Зміст цивільних процесуальних правовідносин становлять процесуальні
права й обов’язки їх суб’єктів. Цивільні процесуальні права й обов’язки
виникають і реалізуються у міру руху процесу. Так, із прийняттям суддею
позовної заяви у позивача виникає право за певних умов заявити ряд вимог
(викликати свідків, забезпечити позов). Із залученням особи до справи як
відповідача у нього теж виникають права (висувати вимоги, вчиняти
процесуальні дії). Права тісно пов’язані з обов’язками, які
забезпечуються процесуальними санкціями.
Для свідків, перекладачів, експертів характерною є наявність обов’язків,
виконання яких допомагає встановленню істини по справі. Процесуальні
права надані цим особам головним чином з метою кращого виконання ними
процесуальних обов’язків (право експерта ставити запитання свідкам).
Отже, цивільні процесуальні правовідносини характеризуються такими
ознаками:
виникають на підставі норм цивільного процесуального права в результаті
їх реалізації;
створюються між учасниками суспільних відносин — судом та іншими
учасниками справи;
юридично закріплюють взаємну поведінку зазначених суб’єктів через їх
процесуальні права й обов’язки;
реалізація суб’єктивних процесуальних прав і обов’язків забезпечується
заходами правового впливу — санкціями цивільного процесуального,
адміністративного, трудового та кримінального права.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України. — К., 1963.
2. Чечина Н. А. Гражданские процессуальные правоотношения. — Л., 1966.
3. Цивільне процесуальне право України / За ред. В. В. Комарова. —Х.,
1992.
4. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
5. Кузьменко С. Г. Гражданский процесс в вопросах и ответах. — Донецк,
1998.
Тема 4. Сторони в цивільному процесі
Сторони — це основні суб’єкти позовного провадження, особисто
зацікавлені в позитивному для них судовому рішенні, від імені та в
інтересах яких ведеться справа, на яких поширюється матеріально-правова
сила рішення і покладаються судові витрати. Сторони — це особи, чий спір
про право повинен вирішити суд. Сторонами в цивільному процесі є позивач
і відповідач. Для сторін характерна протилежність їх процесуальних
інтересів. Тому злиття позивача й відповідача обов’язково зумовлює
припинення справи (наприклад, у випадку майнового спору між батьком і
сином смерть батька може викликати припинення процесу. Адже якщо син
прийме спадщину, то стане суб’єктом права вимоги до самого себе).
На всіх стадіях процесу і позивач і відповідач мають права й обов’язки
(ст. 99 ЦПК). Будучи суб’єктами спірного правовідношення, сторони можуть
розпоряджатися об’єктом процесу: позивач має право змінювати предмет і
підставу позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог,
відмовитися від позову; відповідач може визнати позов; сторони можуть
укласти мирову угоду. До основних прав сторін належать також права,
закріплені в принципах. Процесуальні обов’язки сторін розділяються на
загальні (що стосуються будь-якої справи) і спеціальні (пов’язані з
певною категорією справ).
Згідно зі ст. 104 ЦПК позов може бути пред’явлений одночасно кількома
позивачами або до кількох відповідачів. Це називається процесуальною
співучастю.
Процесуальну співучасть розрізняють за формами:
активна — кілька позивачів пред’являють позов до одного відповідача;
пасивна — один позивач пред’являє позов до кількох відповідачів;
змішана — декілька позивачів пред’являють позов до декількох
відповідачів.
За ступенем обов’язковості співучасть буває:
обов’язкова — коли неможливо вирішити спір без залучення в процес інших
суб’єктів цього правовідношення (у справах про право спільної власності,
про виключення майна з опису, про право спадкування, про захист честі і
гідності);
факультативна — коли необов’язково залучати всіх суб’єктів
правовідношення, щоб вирішити питання про права одного із них. Вона
ґрунтується на доцільності спільного розгляду позовних вимог кількох
позивачів або до кількох відповідачів.
Законодавство не визначає підстав настання обов’язкової або
факультативної співучасті. У ст. 144 ЦПК є лише вказівка на те, що суддя
може постановити ухвалу про об’єднання в одне провадження кількох
однорідних позовних вимог. Однорідність вимог означає, що це вимоги з
одних правовідносин, в яких збігаються предмет і підстави. Одночасний
розгляд таких вимог сприяє економії процесуальних засобів та запобігає
винесенню судом суперечних рішень із однорідних питань. Кожен із
співучасників виступає у процесі самостійно. Але всі співучасники можуть
доручити ведення справи одному з них.
Таким чином, процесуальна співучасть є однією з гарантій встановлення
об’єктивної істини по справі та значно прискорює розгляд і вирішення
питань.
Для нормального розвитку в суді цивільного процесу необхідно, щоб особа
була належним позивачем або відповідачем (ст. 105 ЦПК). Під час розгляду
справи суд може встановити, що одна зі сторін є неналежною. В такому
випадку виникає необхідність її заміни.
Правові наслідки заміни неналежної сторони:
розгляд справи починається спочатку;
всі дії неналежної сторони не мають юридичної сили для належної сторони.
Інститут заміни неналежної сторони усуває пред’явлення нових позовів,
економить час та засоби суду й сторін.
Крім заміни неналежної сторони, в цивільному процесі допускається заміна
однієї особи іншою в порядку процесуального правонаступництва.
Процесуальне правонаступництво — це заміна відповідної сторони у
спірному правовідношенні у випадку її вибуття із цивільної справи
(ст. 106 ЦПК).
Розрізняють два види правонаступництва:
універсальне (повне) — виникає у випадку смерті фізичної особи,
припинення діяльності юридичної особи, яка є стороною в справі;
сингулярне (часткове) — виникає у випадку уступки вимоги, переводу боргу
або прийняття боргу на себе.
Правові наслідки правонаступництва:
розгляд справи триває;
всі дії правопопередника мають юридичне значення для правонаступника.
Порядок вступу правонаступника в справу.
Правонаступник позивача повинен пред’явити в суді документи, які
підтверджують його права як правонаступника.
Правонаступник відповідача повинен визнати позивача.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України. — К, 1963.
2. Заворотько П. П., Штефан М. Й. Особи, які беруть участь у справі. —
К., 1967.
3. Цивільне процесуальне право України / За ред. В. В. Комарова. — Х.,
1992.
4. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
5. Кузьменко С. Г. Гражданский процесс в вопросах и ответах. — Донецк,
1998.
Тема 5. Треті особи в цивільному процесі
У кожній цивільній справі беруть участь дві сторони. Але процес
вирішення цивільного спору між позивачем і відповідачем може бути
ускладнений вступом третіх осіб. Головною ознакою, що відрізняє третіх
осіб від осіб, які сприяють розгляду справи, є наявність у них юридичної
зацікавленості, тому що на їх правове становище можуть вплинути наслідки
розгляду судом спірної справи між сторонами.
Розрізняють два види третіх осіб: із самостійними вимогами (ст. 107 ЦПК)
та без самостійних вимог (ст. 108 ЦПК).
Треті особи із самостійними вимогами — особисто зацікавлені учасники
процесу, які вступають у справу, що вже почалася, шляхом подачі позову
до однієї чи обох сторін. Вони можуть вступати в справу до постановлення
судового рішення (ст. 107 ЦПК). Їх процесуальне становище визначається
такими характеристиками:
участь третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, є вторгненням у
чужий процес;
третя особа, вступаючи в процес, пред’являє самостійний позов, який
повинен відповідати всім вимогам, передбаченим ст. 137 ЦПК;
вступ третьої особи можливий у період провадження по справі, але до
постановлення судового рішення;
треті особи із самостійними вимогами мають всі права сторони.
Ухвала суду про допуск чи відмову допустити третю особу до участі в
справі не підлягає оскарженню.
Треті особи без самостійних вимог. Розрізняють два види третіх осіб без
самостійних вимог на предмет спору: а) які вступають у справу на боці
позивача; б) які вступають у справу на боці відповідача.
Вони відрізняються від третіх осіб із самостійними вимогами характером
зацікавленості — не в предметі спору, а в певному його результаті. Ці
особи прагнуть захистити себе на майбутнє від виконання перед однією зі
сторін певних обов’язків або забезпечити можливість пред’явити до однієї
з них вимогу в порядку регресу.
Треті особи, які не мають самостійних вимог, вступають у процес або з
власної ініціативи, або за клопотанням сторін, або з ініціативи суду на
будь-якій стадії до постановлення рішення. Ці особи обмежені в
процесуальних правах. Вони не можуть розпоряджатись матеріальним правом,
визнавати позовні вимоги, заявляти зустрічний позов тощо.
Має свою особливість участь третіх осіб у справах, що виникають з
трудових правовідносин. Стаття 109 ЦПК регулює питання участі третіх
осіб у справах про поновлення на роботі незаконно звільнених чи
переведених працівників.
Особливістю процесуальної конструкції даного виду справ є те, що суд
обґрунтовує своє рішення по регресному позову, базуючись на рішенні щодо
основної вимоги, яке ще не вступило в силу. Це одна з нетипічних
процесуальних ситуацій (див. схему).
Якщо суд встановить, що посадова особа порушила трудове законодавство,
то залучить її до справи як третю особу без самостійних вимог. Суд у
цьому самому процесі повинен зобов’язати винну посадову особу (тобто
третю особу без самостійних вимог) відшкодувати відповідачеві шкоду,
нанесену йому у зв’язку з тим, що відповідач змушений був оплатити
позивачеві час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи.
Треті особи відрізняються від співучасників
Треті особи Співучасники
вступають у справу, що вже почалася;
можуть пред’явити позов до обох сторін;
їх інтереси не збігаються з інтересами позивача є ініціаторами процесу;
пред’являють позов лише до однієї особи;
мають спільні інтереси
Участь третіх осіб у процесі сприяє всебічному, повному й об’єктивному
встановленню судом дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін, а
отже — і постановленню законного й обґрунтованого рішення.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Заворотько П. П., Штефан М. Й. Особи, які беруть участь у справі. —
К., 1967.
3. Шакарян М. С. Участие третьих лиц в гражданском процессе. — М., 1990.
4. Цивільне процесуальне право України / За ред. В. В. Комарова. —Х.,
1992.
5. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
6. Кузьменко С. Г. Гражданский процесс в вопросах и ответах. — Донецк,
1998.
Тема 6. Участь прокурора у цивільному процесі
У розділі 15 Конституції України передбачається, що прокуратура
продовжує виконувати відповідно до чинного законодавства функцію нагляду
за додержанням і застосуванням законів — до введення в дію законів, що
регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням
законів. Виходячи зі змісту ст. 34 Закону України «Про прокуратуру»
можна дійти висновку, що прокурорський нагляд за дотриманням судом
законності під час розгляду цивільних справ не діє. Тепер завдання
полягає в тому, щоб сприяти суду при розгляді справи.
Разом із тим прокурорський нагляд здійснюється за додержанням і
правильним застосуванням законів іншими суб’єктами цивільних
процесуальних правовідносин. Прокурор займає особливе процесуальне
становище у справі. Він виступає як посадова особа, а не як позивач,
представник.
Прокурор може брати участь у цивільному процесі в двох формах:
ініціювання процесу;
участь у справі, що вже почалася.
Відповідно до ст. 13 ЦПК прокурор може брати участь у розгляді цивільної
справи, порушеної за його заявою. Із заявою прокурор може звернутися до
суду:
по-перше, для захисту інтересів держави (в такому випадку законодавство
не містить обмежень для нього — незалежно ні від категорії справи, ні
від будь-яких інших обставин);
по-друге, прокурор може подати позов на захист прав та законних
інтересів громадян, але тільки тоді, коли вони за станом здоров’я чи з
інших поважних причин (вік, недієздатність) не можуть захищати свої
права.
Відповідно до ст. 122 (ч. 2) ЦПК України відмова прокурора від поданої
ним заяви або зміна заявлених вимог не позбавляє особу, на захист прав
та законних інтересів якої була подана заява, права вимагати від суду
розгляду справи по суті. Судові витрати в цьому випадку оплачуються на
загальних підставах.
Участь прокурора може бути:
факультативною (порушення в суді справи на захист інтересів інших осіб);
обов’язковою:
— на вимогу закону;
— на вимогу суду.
Прокурор користується правами та обов’язками, передбаченими ст. 99, але
має лише процесуальний інтерес до справи і тому не має матеріальних
прав, тобто не може укладати мирову угоду, на нього не поширюється
судове рішення.
Література
1. Конституція України. — К., 1996.
2. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
3. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р.
4. Радзієвська Л. До процесуального становища прокурора в радянському
цивільному процесі // Радянське право. — 1990. — № 4. — С. 39—42.
5. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
Тема 7. Участь у цивільному процесі органів державного
управління, місцевого самоврядування та осіб,
які захищають права інших осіб
Характер юридичної зацікавленості осіб, яким за законом надано право
захищати права та свободи інших осіб, інший, ніж у сторін і третіх осіб,
— він може бути охарактеризований як службовий.
Профспілки, організації, окремі громадяни, які захищають права інших
осіб, можуть вступати в справу шляхом подачі позову. Мета їх участі у
цивільному процесі — захист суб’єктивних прав і охоронюваних законом
інтересів інших осіб. Правовою підставою їх участі в справі є надане їм
законом право на здійснення процесуальних дій по захисту «чужих»
інтересів.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть
пред’являти позов для захисту прав та інтересів інших осіб, тільки вони
можуть залучатися до справи, що вже почалася, — для дачі висновку.
Практика довела, що такі висновки мають велике значення: їх необхідність
зумовлюється питаннями, для правильного вирішення котрих потрібен
спеціальний досвід. Наприклад, коли вирішується справа про виховання
дитини одним із батьків, які не живуть разом, суд залучає до справи
районний відділ освіти і доручає йому дати висновок про умови життя
сторін.
Висновки органів державного управління схожі з висновками експертів, але
суттєво відрізняються від них. Висновки експертів — це думки
спеціалістів, які володіють спеціальними знаннями в галузі науки,
техніки, культури тощо. Висновки органів управління — це акти органів
управління, які видаються у зв’язку з виконанням покладених на них
завдань по керівництву в галузі народного господарства. Висновки
експертів повинні стосуватися тільки фактичного боку справи, а висновки
органів державного управління стосуються також правового.
Органи державної влади можуть брати участь у справах, які пов’язані з
відповідною галуззю народного господарства і якщо це передбачено
законом. Таке право мають органи опіки й піклування, житлово-комунальні
організації, фінансові установи місцевої державної адміністрації,
Державний комітет України у справах захисту прав споживачів, Державний
комітет України по нагляду за охороною праці, Міністерство охорони
довкілля та ін.
Органи державної влади, місцевого самоврядування, фізичні та юридичні
особи, що можуть звертатися до суду із заявою для захисту прав і свобод
інших осіб, віднесені до осіб, які беруть участь у справі. Тому вони
користуються правами та обов’язками, передбаченими ст. 99 ЦПК України.
Але, на відміну від сторін та третіх осіб, вони не можуть розпоряджатися
матеріальною стороною справи (укладати мирову угоду, змінювати предмет
спору, на них не поширюється судове рішення). Водночас у них є право на
оскарження рішення чи ухвали, брати участь у засіданнях суду апеляційної
інстанції.
Отже, статус органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
фізичних та юридичних осіб, які захищають права інших осіб, не
збігається зі статусом інших суб’єктів цивільного процесу.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»:
Науково-практичний коментар. — К, 1999.
3. Постанова пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду
цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня
1996 р.
4. Киреева Н. А. Участие органов опеки и попечительства в гражданском
процессе: Автореф. дис. … канд. экон. наук. — М., 1984.
5. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
Тема 8. Представництво в цивільному процесі
Цивільне процесуальне законодавство встановлює одне з найважливіших прав
осіб—учасників справи: право мати представника своїх інтересів у суді.
Процесуальне представництво особливо важливе у випадках захисту
інтересів недієздатних та обмежено дієздатних осіб, юридичних осіб,
юридично необізнаних осіб, які не можуть особисто брати участь у справі.
Процесуальне представництво — це правовідношення, в силу якого одна
особа (представник) здійснює в суді дії від імені та в інтересах другої
особи (довірителя) в межах наданих повноважень.
Відмінність цивільного процесуального представництва від цивільного:
тільки для процесуального представника характерні відносини із судом;
цивільний представник завжди заміняє довірителя, і довіритель взагалі не
бере участі в укладенні угоди. Процесуальне представництво не позбавляє
довірителя права діяти поряд з представником;
роль представництва визначається двома головними завданнями:
надання юридичної допомоги громадянам та організаціям під час розгляду й
вирішення цивільних справ у суді;
надання допомоги суду в установленні дійсних прав та обов’язків сторін
та інших осіб, які беруть участь у справі.
За ступенем обов’язковості представництво в суді можна поділити на
обов’язкове та факультативне. За підставами виникнення процесуальне
представництво буває договірне та законне.
Законне представництво виникає на основі спеціальної вказівки в законі.
Представництво в суді по справах недієздатних і обмежено дієздатних
здійснюють їх законні представники — батьки, усиновителі, опікуни,
піклувальники. Законні представники користуються всіма правами сторони
або третьої особи, яких вони представляють, мають також право доручити
ведення справи іншій особі по договору. Договірний і законний
представники можуть виступати в суді разом.
Договірне представництво ґрунтується на добровільній згоді двох осіб
відносно його встановлення. Коло договірних представників визначається
ст. 112 ЦПК. Договірні представники від імені осіб, яких вони
представляють, можуть виконувати всі процесуальні дії, крім передачі
справи до третейського суду, повної або часткової відмови від позовних
вимог, визнання позову, зміни предмету позову, владнання мирової угоди,
передачі повноважень іншій особі, оскарження рішення суду, пред’явлення
виконавчого листа до виконання, отримання присудженого майна або грошей.
Вказані повноваження повинні окремо обумовлюватися в дорученні.
Представниками не можуть бути особи, перелічені в ст. 116 ЦПК. До осіб,
яким взагалі заборонено бути представниками в суді, належать
неповнолітні. Однак, якщо особа вступила в зареєстрований шлюб до
досягнення повноліття, вона отримує дієздатність у повному обсязі та
вправі бути представником у суді.
Документи, що підтверджують повноваження представника у суді, визначені
ст. 113 ЦПК. Законні представники, зокрема батьки й усиновителі, у
випадку необхідності стверджують свої повноваження паспортом або
свідоцтвом про народження чи всиновлення.
Цивільний процесуальний представник зобов’язаний добросовісно вести
справу, здійснювати виключно такі дії, які спрямовані на правильне
вирішення справи.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Шерстюк В. М. Судебное представительство по гражданским делам. — М.,
1984.
3. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
4. Штефан М. Й., Дрижчана Е. Г., Гусев Е. В. Представительство граждан в
суде. — К., 1991.
5. Павлуник І. Особливості участі адвоката в цивільному процесі // Право
України. — 1999. — № 9.
Тема 9. Процесуальні строки
Процесуальні дії в цивільному судочинстві повинні провадитися протягом
певного строку. Разом з іншими засобами це забезпечує швидкий і чіткий
розгляд цивільних справ, від чого значною мірою залежить дієвість
охорони прав та інтересів осіб, що звернулись до суду по допомогу.
Процесуальне право для вчинення процесуальних дій встановлює строки, з
одного боку, достатні для вчинення необхідних дій, а з іншого, — такі,
що забезпечують швидкий рух справи.
Процесуальний строк — це період часу, визначений для вчинення
процесуальних дій учасниками процесу.
Передбачені два види процесуальних строків:
1. Встановлені законом — їх тривалість визначена процесуальним
законодавством (ст.ст. 291, 359 ЦПК).
2. Визначені судом — тривалість яких визначається судом з урахуванням
обставин кожної конкретної справи та кожної процесуальної дії
(ст.ст. 85, 139 ЦПК).
Відповідно до ст. 86 ЦПК України строки, визначені законом чи
встановлені судом, обчислюються роками, місяцями, днями. Процесуальний
строк може також визначатися точною календарною датою, вказівкою на
подію, яка обов’язково має настати (ст. 34 ЦПК). У цивільному
судочинстві не застосовуються строки, які обчислюються годинами. Однак
при визначенні моменту закінчення процесуального строку беруться до
уваги й години його закінчення (касаційну скаргу можна відправляти
поштою до 24 години останнього дня десятиденного строку).
Перебіг процесуальних строків починається після настання події, вказаної
законом чи судом (з наступного дня після винесення рішення починається
перебіг десятиденного строку для подачі касаційної заяви).
Закінчення перебігу строку, який обчислюється роками, визначається
відповідним місяцем і числом останнього року строку.
Перебіг строків, якщо вони ще не закінчилися, може призупинитися тоді,
коли суд призупиняє справу. Після відновлення провадження у справі
процесуальні строки продовжуються протягом часу, який залишився до їх
закінчення.
Правила про продовження та поновлення процесуальних строків викладені в
ст. 89 ЦПК. Якщо пропущений строк визначений судом, то суд може його
продовжити. Клопотання про це можна подати як після, так і до закінчення
такого строку.
Строк, визначений законом, може бути поновлений. Клопотання про це
подається тільки тоді, коли такий строк пропущено.
Процесуальний строк продовжується безперервно, тобто в нього включаються
календарні дні. Виключення становить випадок, коли неробочий день
припадає на останній день строку. Під неробочим слід розуміти неробочий
день суду, коли ні суд, ні особа не можуть вчиняти ніяких процесуальних
дій. У цьому випадку закінчення строку переноситься на найближчий
робочий день.
Недотримання без поважних причин процесуальних строків є порушенням
закону, яке призводить до тяганини, несвоєчасного захисту прав
зацікавлених осіб. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із
закінченням встановленого законом чи призначеного судом строку.
Документи, подані після закінчення процесуального строку, залишаються
без розгляду, якщо суд не знайде підстав для його продовження або
поновлення.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
3. Кузьменко С. Г. Гражданский процесс в вопросах и ответах. — Донецк,
1998.
4. Постанова пленуму Верховного суду України «Про підготовку цивільних
справ до судового розгляду» від 5 березня 1977 р. № 1.
Тема 10. Підвідомчість цивільних справ
Кожен державний орган повинен виконувати певні функції.
Захист цивільних прав та охоронюваних законом інтересів будь-якої особи
здійснюється рядом державних органів, а це вимагає чіткого визначення їх
компетенції, що, у свою чергу, забезпечує законність і об’єктивність
розгляду справ.
Судова підвідомчість визначає коло цивільних справ, які розглядаються в
суді. Питання такої підвідомчості регулюється ст. 24 ЦПК, відповідно до
якої судам підвідомчі:
справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових і
кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією зі сторін у спорі є
громадянин, за винятком, коли вирішення таких спорів віднесено законом
до відання інших органів;
справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, перелічені у
ст. 236 ЦПК;
справи окремого провадження, перелічені у ст. 254 ЦПК. Ця стаття
встановлює три загальних критерія підвідомчості справ суду: 1) наявність
спору про право; 2) суб’єктний склад; 3) зміст спору.
Розрізняють чотири види підвідомчості цивільних справ суду: імперативну,
умовну, договірну, альтернативну.
Імперативна (виключна) — коли закон визначає категорично, що дана справа
може бути розглянута тільки в суді (про поновлення на роботі, про
відібрання дітей).
Умовна — коли справа може бути розглянута в суді тільки після виконання
певної умови (у справах про захист честі, гідності та ділової
репутації).
Договірна — коли підвідомчість визначається за угодою сторін (громадяни
за взаємною згодою можуть передати будь-який спір, що виник між ними, на
вирішення третейського суду, за винятком спорів, які виникають з
трудових і сімейних правовідносин).
Альтернативна — коли закон допускає можливість для сторін вибирати
будь-який юрисдикційний орган із кількох можливих (постанову
адміністративної комісії про адміністративне правопорушення можна
оскаржити, наприклад, у суд і до виконкому відповідної Ради народних
депутатів).
Встановлення різних видів підвідомчості дає можливість державі активно і
гнучко впливати на різні форми юрисдикційної діяльності, використовуючи
її особливості й переваги при урахуванні інтересів сторін у розгляді
цивільних справ.
Але слід мати на увазі, що пленум Верховного суду України в п. 8
постанови від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про практику застосування
Конституції України при здійсненні правосуддя» роз’яснив: суд не в праві
відмовити особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених
законом, який обмежує гарантоване ст. 55 Конституції України право
кожної людини на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів
державної влади, місцевого самоврядування, службових і посадових осіб.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
3. Кузьменко С. Г. Гражданский процесс в вопросах и ответах. — Донецк,
1998.
4. Постанова пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду
судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9.
5. Постанова пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду
судами справ, пов’язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів»
від 28 червня 1991 р. № 3.
Тема 11. Підсудність цивільних справ
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судом. Чинне законодавство
встановлює правила розподілу цивільних справ між судами як різних ланок,
так і однієї ланки. Сукупність цивільних справ, які підлягають розгляду
і вирішенню по суті в даній конкретній ланці судової системи і в даному
конкретному суді цієї ланки, називається підсудністю.
Визначення компетенції різних судів системи здійснюється залежно від
виконуваних ними функцій, від предмета справи, суб’єктів розгляду і
території, на яку поширюється юрисдикція певного суду. У зв’язку з цим
підсудність поділяється на функціональну, родову і територіальну.
Функціональна підсудність визначає компетенцію окремих ланок судової
системи України на підставі виконуваних ними функцій. Згідно з правилами
цієї підсудності місцевий суд, військовий суд гарнізону є судами першої
інстанції, і вони виконують функцію розгляду і вирішення справ по суті.
Інші суди виконують потрійні функції:
розглядають і вирішують цивільні справи по суті (перша інстанція);
перевіряють в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішень
та ухвал, що не набрали законної сили (друга інстанція);
переглядають у касаційному порядку постанови, що набрали законної сили.
Всі суди системи виконують також функцію перегляду справ у зв’язку з
нововиявленими обставинами. Порушення правил
функціональної підсудності призводить в усіх випадках до відміни рішення
суду.
Призначення родової підсудності полягає в тому, щоб розподілити всі
цивільні справи, підвідомчі суду, між окремими ланками системи.
Визначити родову підсудність конкретної справи — значить установити, суд
якої ланки повинен вирішувати дану цивільну справу як суд першої
інстанції (наприклад, Верховний суд України буде судом першої інстанції
при вирішенні справ по скаргах на рішення Центральної виборчої комісії
по виборах народних депутатів України, про визнання виборів недійсними).
Територіальна підсудність необхідна для того, щоб розподілити підвідомчі
суду справи між окремими судами в середині кожної ланки судової системи
— залежно від території, на яку поширюється юрисдикція кожного із цих
судів. Процесуальні норми, які регламентують порядок визначення
територіальної підсудності, забезпечують можливість безпомилково
вирішити у кожному конкретному випадку питання про місце розгляду
цивільної справи, тобто із судів однакової компетенції визначити саме
той, який уповноважений розглянути дану цивільну справу.
Є п’ять видів територіальної підсудності: загальна, альтернативна,
договірна, виключна, за зв’язком справ.
За загальним правилом (загальна територіальна підсудність) цивільні
справи розглядає той місцевий суд, у межах юрисдикції якого постійно або
переважно проживає відповідач. Місце проживання відповідача
встановлюється позивачем у позовній заяві. Місцем проживання
неповнолітніх і осіб, над якими встановлена опіка, вважається місце
проживання їх законних представників.
Справа розглядається судом, якому вона була підсудна на момент прийняття
її до провадження. Наступна зміна обставин, які зумовлюють підсудність,
не є підставою для передачі справи до іншого суду.
За правилами альтернативної підсудності по деяких справах підсудність
може визначатися за волевиявленням позивача. Заяви про витребування
аліментів, про встановлення батьківства можуть розглядатися за місцем
проживання позивача. Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну,
можуть пред’являтися за місцем заподіяння шкоди; позови про розірвання
шлюбу — за місцем проживання позивача (у випадку, якщо при ньому
знаходяться неповнолітні діти, або якщо з інших поважних причин виїзд до
місця проживання відповідача є утрудненим).
З метою максимального сприяння у вирішенні спорів, згідно із ст. 129 ЦПК
України, сторонам надається право встановлювати договірну територіальну
підсудність, визначивши її за домовленістю між собою. Сторони можуть
змінити тільки територіальну підсудність, зробивши відповідну вказівку
на це у договорі. Угода сторін про зміну підсудності є для них
обов’язковою. Однак, якщо під час розгляду справи буде встановлено, що
визначена угодою підсудність суттєво порушує права однієї зі сторін або
третіх осіб, суд повинен визнати таку угоду недійсною і застосувати
правила підсудності, передбачені законом.
Як виключення із загальних правил територіальної підсудності, для деяких
категорій справ законом встановлена особлива підсудність (виключна).
Стаття 130 ЦПК України визначає вичерпний перелік таких справ. Ця
підсудність не може бути змінена за угодою сторін.
Підсудність кількох пов’язаних між собою справ (ст. 131 ЦПК). Ознакою
пов’язаності між собою цивільних справ є їх матеріально-правовий або
процесуальний зв’язок — за предметом або підставами позову, участю одних
і тих самих сторін, можливості зарахування зустрічних вимог. Якщо
співвідповідачі проживають у різних місцях відносно відповідача, то такі
позови підсудні за місцем проживання або знаходження одного з
відповідачів.
Якщо суддя визнає, що справа даному судові не підсудна, він повертає
позивачеві його позовну заяву для подачі її до належного суду.
Забороняється передавати справи до іншого суду, якщо почався розгляд їх
по суті (за винятком випадків, передбачених ст. 133 ЦПК). Розгляд судом
справи з порушенням правил підсудності сам по собі не є підставою для
відміни рішення. Це пояснюється тим, що формальне дотримання судом
правил підсудності після закінчення підготовки справи до розгляду і
початку її судового розгляду по суті призведе до невиправданої тяганини
і додаткових матеріальних витрат.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Цивільне процесуальне право України / За ред. В. В. Комарова. — Х.,
1992.
3. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
4. Кузьменко С. Г. Гражданский процесс в вопросах и ответах. — Донецк,
1998.
5. Постанова пленуму Верховного суду України «Про практику застосування
судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по
першій інстанції» від 21 грудня 1990 р. № 9.
Тема 12. Судові витрати
Судові витрати — це витрати по провадженню справи в суді. Відповідно до
ст. 63 ЦПК України судові витрати складаються із державного мита та
витрат, пов’язаних з розглядом справи.
1. Державне мито — це грошовий збір, що справляється із заяв і скарг,
котрі подаються юридичними і фізичними особами до суду, та за видачу їм
копій документів — судових рішень, ухвал, постанов, який зараховується
до бюджету місцевого самоврядування. Мито справляється з цивільних
процесуальних документів (позовних заяв, касаційних скарг, копій
процесуальних рішень та ухвал), буває просте (визначені тверді ставки)
та пропорційне (визначається у процентному відношенні до ціни позову).
Ціну позову вказує позивач. Ціна позову — це грошова сума в гривнях, яка
відображає матеріально-правову вимогу позивача до відповідача.
Але якщо вказана ціна не відповідає дійсній ціні стягуваного, то її
встановлює суддя, виносячи про це ухвалу. У випадках, визначених ст. 69
ЦПК, мито може повертатися. Цю дію можна вчинити протягом року з дня
зарахування суми в бюджет держави. Стаття 4 Декрету Кабміну України «Про
державне мито» визначає коло осіб, які звільняються від сплати
державного мита. Також суд, виходячи з майнового стану громадянина,
вправі звільнити його від сплати державного мита у дохід держави.
2. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать:
суми на виплати свідкам, експертам, перекладачам;
витрати на огляд на місці;
витрати, пов’язані з розшуком відповідача.
У цивільному праві діє принцип, за яким відповідальність за шкоду несе
той, хто її заподіяв. Цей принцип конкретизований у ст. 75 ЦПК України:
«Стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої
сторони всі судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові
витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених
судом позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини
позовних вимог, в якій позивачеві відмовлено».
У випадку відмови позивача від позову судові витрати відповідачем не
відшкодовуються. Якщо позивач відмовляється від вимог у зв’язку з тим,
що відповідач задовольнив їх добровільно, відповідач відшкодовує всі
вимоги на загальних підставах. Порядок розподілу судових витрат при
укладенні мирової угоди сторони встановлюють самостійно. Якщо вони цього
не зробили, то суд розподіляє витрати при винесенні ухвали про
затвердження мирової угоди.
Стороні, на користь якої постановлено рішення, суд може присудити з
другої сторони витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката, який брав
участь у справі (ст. 76 ЦПК). Цивільне процесуальне законодавство не
містить вказівки на необхідність запрошення адвоката в судове засідання
для захисту інтересів сторони чи третіх осіб. Тому оплата юридичної
допомоги адвоката не входить у склад судових витрат і не завжди
відшкодовується.
Вимоги цивільного процесуального законодавства про оплату судових витрат
забезпечують можливість відшкодування державі частини витрат на
здійснення правосуддя, стимулюють добровільне виконання
цивільно-процесуальних обов’язків і попереджують пред’явлення
необґрунтованих позовів.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня
1993 р.
3. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
4. Цивільне процесуальне право України / За ред. В. В. Комарова. — Х.,
1992.
Тема 13. Санкції цивільного процесуального права
Правова норма складається з трьох частин: гіпотеза, диспозиція, санкція.
Санкція є гарантією реалізації норм ЦПК і може бути двох видів: захисту
і відповідальності. Захисні санкції спрямовані на припинення
правопорушення (відмова в прийнятті позовної заяви, якщо особа не має
права на її пред’явлення), на поновлення порушеного права (скасування
незаконних рішень), на забезпечення виконання обов’язків (попередження
свідка про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих
показань). Вони не покладають ніяких додаткових зобов’язань на суб’єктів
цивільних процесуальних правовідносин.
Санкції відповідальності покладають на правопорушника додаткові
обов’язки у вигляді штрафу, відшкодування майнових збитків. Заходи
відповідальності поширюються на майно та особу правопорушника, а заходи
захисту — на правопорушення та на дії правопорушника.
Цивільні процесуальні санкції сприяють попередженню правопорушень,
запобігають негативним наслідкам, які можуть настати в результаті
правопорушень. Вони мають майновий (штраф, відшкодування майнових
збитків) або немайновий (видалення із залу суду) характер.
Судовий штраф — це грошове стягнення, яке накладається судом на
учасників цивільного процесу у випадку невиконання ними процесуальних
обов’язків. Випадки накладення штрафу передбачені ст.ст. 95, 153, 172,
174, 358, 386, 407, 417 ЦПК України. Про накладення штрафу виноситься
ухвала. Розмір процесуального штрафу становить від одного до трьох
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідальність у вигляді відшкодування майнових збитків несуть:
особи, які порушили вжиті судом заходи по забезпеченню позову;
позивач — за збитки, завдані відповідачеві забезпеченням позову;
заявник — держателю цінного паперу за заборону видачі вкладів;
посадова особа, винна у невиконанні рішення про поновлення на роботі;
про сплату збитків за втрату робочого часу.
Цей вид відповідальності може бути застосований разом зі штрафом
(ст.ст. 153, 386 ЦПК України). Важливою умовою майнової відповідальності
є протиправність дій чи бездіяльність, внаслідок яких були завдані
збитки.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Цивільне процесуальне право України / За ред. В. В. Комарова. — Х.,
1992.
3. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
Тема 14. Доказування і докази в цивільному процесі
Cтаття 15 ЦПК України зобов’язує суд встановлювати по кожній справі, яку
він розглядає, об’єктивну істину. Це досягається шляхом доказування.
Доказування — це діяльність суду і осіб, які беруть участь у справі, по
збиранню, дослідженню та оцінці доказів, яка спрямована на встановлення
дійсних прав та обов’язків учасників спірного правовідношення. Факти,
які повинен встановити суд, перш за все є фактами юридичними, тобто
такими, з якими суд пов’язує виникнення, зміну або припинення
правовідносин. Такі факти встановлюються за допомогою доказів. Докази —
це будь-які фактичні дані, на їх підставі суд встановлює наявність або
відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та
інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Джерела отримання доказів називаються засобами доказування. До них
відносяться:
пояснення сторін та третіх осіб;
показання свідків;
письмові докази;
речові докази;
висновки експертів.
Пояснення сторін та третіх осіб про відомі їм обставини, що мають
значення для справи, повинні бути перевірені й оцінені поряд з іншими
зібраними у справі доказами. Їх пояснення можуть бути використані як
достатній доказ того чи іншого юридичного факту за умови, якщо відомості
про нього підтверджуються іншими доказами по справі.
Засобом доказування у цивільному процесі є показання свідків. Свідок
допитується в судовому засіданні з дотриманням правил ст. 182 ЦПК, після
попередження його про кримінальну відповідальність за дачу завідомо
неправдивих показань. Свідком може бути фізична особа, яка була
безпосереднім очевидцем обставин, що мають відношення до справи, або
дізналася про них з інших джерел, які можуть бути перевірені судом.
Юридичні особи свідками бути не можуть. Свідками не можуть бути також
недієздатні особи та особи, які через свої фізичні вади не в змозі
правильно сприймати обставини, які мають значення для справи;
представники по цивільній справі або захисники в кримінальній справі —
по обставинах, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням обов’язків
представника чи захисника (ст. 42 ЦПК). Не можуть бути свідками й особи,
які мають юридичний інтерес у даній справі. Особиста зацікавленість
особи у справі з підстав родинних, приятельських стосунків, ворожості до
однієї зі сторін не є перепоною для її допиту як свідка.
Своєю участю у цивільному процесі свідки допомагають суду встановити
дійсні права і взаємовідносини сторін.
Письмовими доказами є всякого роду документи, акти, листування
службового або особистого характеру, що містять відомості про обставини,
які мають значення для справи. Письмові докази розрізняються за їх
змістом і формою. За змістом вони поділяються:
на розпорядчі (воля осіб, від яких виходить документ, направлена на
виникнення, зміну або припинення правовідносин);
інформаційні (особи, які склали їх, повідомляють інших осіб про певні
фактичні обставини).
За формою письмові докази класифікуються:
на прості і нотаріальні;
офіційні та приватні.
Серед письмових доказів особливе місце займає особисте листування,
оскільки використання його як доказу по справі пов’язане з охороною
таємниці листування громадян. У цивільному процесі суду не надано права
виїмки кореспонденції в поштово-телеграфних установах. Суд не може
залучити до справи як докази листи осіб, які не є учасниками справи, без
їх згоди на це. Якщо в листі містяться відомості про інтимне життя
особи, державна таємниця чи інформація про всиновлення, то цей лист може
бути досліджений у закритому судовому засіданні (ст. 187 ЦПК).
Для того щоб забезпечити особі, яка бере участь у справі, можливість
отримати необхідні письмові докази, ст. 47 ЦПК встановлює певний порядок
їх витребування. Особа, яка подає клопотання суду про витребування
письмових доказів, повинна докладно зазначити такі обставини:
який письмовий доказ вимагається;
підстави, з яких особа вважає, що письмовий доказ знаходиться в інших
осіб;
обставини, які можуть підтвердити цей доказ.
Докази вимагаються судом. Вимога суду про надання письмових доказів є
обов’язковою для осіб, яким вона адресована. Відмова без поважних причин
надати письмові докази, а також неповідомлення в установлений строк про
відсутність можливості їх надати дають право суду накласти на винних
осіб штраф.
Накладення штрафу не звільняє відповідних посадових осіб від обов’язку
надати письмовий доказ (ст. 48 ЦПК).
Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Це положення
виходить із принципу безпосередності, в силу якого суд досліджує
обставини справи в основному із першоджерел (ст. 50 ЦПК). Але закон не
виключає можливості подання копій письмових доказів, які засвідчені у
встановленому порядку. Однак за наявності копії суд у будь-який час до
винесення судового рішення має право за клопотанням учасників справи або
з власної ініціативи вимагати надання оригіналу.
Оригінали письмових доказів можуть бути повернуті особам, від яких вони
були витребувані, при цьому у справі повинна залишитись засвідчена
копія.
Речовими доказами є предмети, які своїми властивостями свідчать про
обставини, що стосуються справи. Суд повинен вжити всіх заходів для
збереження речових доказів у незмінному стані до вступу рішення в
законну силу. Речі, які не можна доставити в суд, оглядаються на місці,
описуються, за необхідністю фотографуються. Ці дії вчиняються з
повідомленням усіх учасників справи про час і місце огляду речових
доказів.
Для з’ясування обставин, які потребують спеціальних знань у галузі
науки, техніки, ремесла, може бути призначена експертиза. Ухвала про
призначення експертизи складається з трьох частин: вступної, описової,
резолютивної. В ухвалі вказується:
з яких питань потрібні висновки експертів;
кому доручається провести експертизу.
У цивільному судочинстві найчастіше призначаються судово-почеркознавчі,
судово-медичні, судово-технічні та судово-психіатричні експертизи.
У процесі судового розгляду може бути призначена додаткова або повторна
експертиза.
Додаткова експертиза призначається, якщо висновок експерта буде визнано
неповним або нечітким, а також тоді, коли у суду виникнуть нові
запитання, для вирішення яких необхідно дослідити ті самі об’єкти або ті
самі обставини. Підставою для проведення додаткової експертизи є ухвала
суду. Провести її може той самий експерт, який робив першу експертизу,
або інший експерт.
Повторна експертиза призначається з метою усунення сумнівів у
правильності висновків експерта. Підставою проведення повторної
експертизи є ухвала суду. З метою об’єктивного проведення повторна
експертиза доручається іншому експерту.
Висновок експерта повинен містити в собі докладний опис проведених
досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді
на поставлені запитання.
Судові докази поділяються на особисті (джерелом яких є люди) та речові
(джерелом яких є речі); первинні (отримані із першоджерела) та похідні
(опосередковані); прямі (які містять безпосередньо відомості про
головний факт) та побічні (дають можливість зробити висновок про факт).
Наведені класифікації не означають, що особисті докази мають перевагу
над речовими, прямі — над побічними. Всі вони оцінюються судом однаково.
Одним із найважливіших положень про судові докази є правило про їх
належність. Суть його полягає в тому, що суд повинен брати до уваги лише
ті докази, які можуть підтвердити чи заперечити юридичні факти, що
відносяться до даної справи. Це правило дає можливість суду запобігати
загромадженню справи зайвими доказами, не допускати зловживань з боку
недобросовісного позивача, відповідача чи третьої особи своїм правом
надавати докази з метою заплутати або затягнути справу. Крім того,
правило про належність доказів орієнтує суд зосередити увагу на
дослідженні тих доказів, які мають суттєве значення для правильного
вирішення спору.
Стаття 29 ЦПК встановлює правило про допустимість засобів доказування.
Це означає, що суд обмежений нормами права у виборі засобів доказування.
У цивільному процесі для встановлення факту існування і дійсності певних
угод закон вимагає використовувати засоби доказування лише встановленої
форми і забороняє використання інших засобів доказування.
Для судового розгляду виключно важливе значення має предмет доказування.
Правильне його визначення сприяє цілеспрямованості процесу, забезпечує
повноту дослідження фактичних обставин справи. Предметом доказування є
обставини, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, тобто юридичні
факти.
Обов’язок доказування і надання доказів розподіляється між сторонами за
принципом: той, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують
його вимоги чи заперечення, повинен їх довести шляхом надання суду
відповідних доказів.
Серед юридичних фактів є такі, які не потрібно доказувати, — це факти,
на які стороні по справі достатньо тільки послатися, а доказувати їх не
потрібно. До таких фактів відносять:
загальновідомі — про які знає велика кількість людей (ст. 132 ЦПК);
преюдиційні — встановлені судовим рішенням по цивільній справі, яке
вступило в законну силу, при розгляді іншої цивільної справи між тими
самими особами. Згідно зі ст. 31 ЦПК до преюдиційних належать також
факти, встановлені вироком суду по кримінальній справі, який вступив у
законну силу, між тими самими особами, але тільки з таких питань: чи
мали місце ці дії? чи вчинені вони даною особою?
законні презумпції — відповідно до закону вважаються встановленими
(ст. 32 ЦПК). Використовуючи презумпцію, суд має право визнати істинним
існування певного юридичного факту (ст.ст. 7, 21, 441 Цивільного кодексу
України). Це допускається за умови, якщо даний факт за припущенням, яке
ґрунтується на суспільній практиці, є прямим наслідком або причиною
іншого, доказуваного факту і не заперечений під час розгляду справи.
Отже, на відміну від загальновідомих і преюдиційних фактів, законні
презумпції можна спростувати.
Одним із основних принципів цивільного процесуального права є принцип
безпосередності. Але послідовне здійснення його не завжди можливе, коли
виникає необхідність у збиранні доказів в іншій місцевості. Тому ст. 33
ЦПК дозволяє в таких випадках суду, який розглядає справу, доручати
іншому суду виконувати певні процесуальні дії. Предметом судового
доручення можуть бути: допит свідків, зібрання й огляд на місці
письмових і речових доказів, проведення експертизи. В ухвалі про судове
доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, вказуються
обставини, які мають бути досліджені, докази, які повинен зібрати суд,
що виконує доручення. Така ухвала є обов’язковою для суду, якому вона
адресована, і повинна бути виконана в десятиденний строк.
Закон встановлює певні строки для надання доказів та повідомлення їх
суду. Сторони зобов’язані надати свої докази або повідомити про них суд
до початку судового засідання по справі. Судовій практиці відомі
випадки, коли призначені до розгляду справи неодноразово відкладалися
через те, що сторони надавали нові докази або подавали клопотання про їх
витребування в ході судового засідання. Питання про прий-
няття доказів після встановленого строку вирішується судом залежно від
конкретних обставин справи. Головним тут є те, чи має доказ суттєве
значення для правильного вирішення справи.
Особи, які мають підстави побоюватися, що подача потрібних для них
доказів стане згодом неможливою або утрудненою, мають право просити суд
забезпечити ці докази. Заява про забезпечення доказів повинна містити:
конкретні дії, які необхідно здійснити по забезпеченню доказів;
зазначення обставин, які підтверджуються цими доказами;
підставу, на якій просять забезпечити докази;
справа, для якої потрібні забезпечувані докази.
Питання про забезпечення доказів можна поставити в стадії підготовки
справи до судового розгляду, в судовому засіданні, а також до
пред’явлення позову. Суд забезпечує докази способами, які визначені
ст. 36 ЦПК України: це допит свідків, призначення експертизи,
витребування та огляд письмових і речових доказів. Суддя вирішує питання
про забезпечення доказів, постановляючи про це ухвалу, в якій треба
вказати порядок і спосіб забезпечення доказів. Ухвала, якою задоволена
заява про забезпечення доказів, не може бути оскаржена. Відмова у
забезпеченні доказів може бути оскаржена.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному, повному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх
обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не
мають для суду наперед встановленої сили (ст. 62 ЦПК України).
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
3. Кузьменко С. Г. Гражданский процесс в вопросах и ответах. — Донецк,
1998.
4. Фаткуллин Ф. А. Общие проблемы процессуального доказывания. — Казань,
1976.
5. Захарова О. С. Докази та доказування в справах, що виникають із
шлюбно-сімейних відносин: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — К., 1995.
Тема 15. Порушення в суді цивільної справи
Захист порушеного або оспорюваного права чи інтересу здійснюється у
певній процесуальній формі. Звернення до суду юридично зацікавленої
особи для захисту порушеного суб’єктивного цивільного, сімейного,
трудового та ін. права називається позовом. Він є засобом початку
позовного провадження і передбачає стан спору, тобто невиконання однією
особою вимог іншої або оспорювання однією особою прав іншої. Тому вимога
до суду про вирішення правового спору завжди поєднана з певними
матеріально-правовими вимогами.
Позов має кілька елементів:
предмет;
підставу;
зміст.
Предметом позову є матеріально-правове відношення, вимога позивача до
відповідача. Предмет позову слід відрізняти від матеріального об’єкта.
Так, у позові про аліменти предметом буде аліментарне правовідношення, а
матеріальним об’єктом — певна грошова сума.
Підстава позову — це обставини, з якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Ці обставини створюють активну й пасивну підстави позову. Активна
підстава позову — це обставини, які мають правоутворююче значення (факт
займу); пасивна — це обставини, які свідчать про те, що дійсно настали
умови здійснення правовідношення (настання договірного строку і
відсутність добровільного платежу). Відсутність будь-якої із зазначених
підстав позову веде до відмови в прийнятті позову. Однак, якщо в
прийнятті позову відмовлено лише через відсутність пасивної підстави, то
зберігається можливість його повторного пред’явлення. При відмові через
відсутність активної підстави можливість повторного пред’явлення позову
виключається.
Зміст позову — це вказана у позовній заяві форма захисту, тобто те, що
позивач просить від суду: присудження відповідача до здійснення певних
дій (передача майна). Питання про наявність змісту як самостійного
елементу позову — спірне. Але позов без зазначення процесуальних
наслідків, на які він спрямовується, без вимоги до суду не буде повним.
Класифікувати позови можна за двома ознаками:
матеріально-правовою;
процесуальною.
Позови за матеріально-правовою ознакою, виходячи із правовідносин, які
підлягають судовому захисту, поділяються на цивільні, трудові, сімейні
та ін. Ця класифікація є основою для судової статистики, сприяє
узагальненню практики, розробці постанов пленуму Верховного суду
України.
Позови за процесуальною ознакою поділяються на позови:
про визнання;
про присудження;
перетворювальні.
Позови про визнання обмежуються вимогою про визнання наявності,
відсутності, припинення правовідношення.
Позови про присудження характеризуються тим, що позивач вимагає не
тільки підтвердження існування правовідносин між ним і відповідачем, але
й присудження відповідача до здійснення певних дій або ж до утримання
від них.
У перетворювальних позовах мова йде про зміну або припинення
матеріально-правового правовідношення.
Форма і зміст позовної заяви
Позовна заява у письмовій формі подається до суду, який буде розглядати
дану справу. Згідно зі ст. 137 ЦПК України позовна заява повинна містити
в собі:
назву суду, до якого подається заява;
точну назву позивача й відповідача, їх місце проживання або знаходження,
назву представника позивача, коли позовна заява подається позивачем;
зміст позовних вимог;
виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
перелік доказів, що стверджують позов;
зазначення ціни позову;
підпис позивача або його представника і час подання заяви.
Позовна заява подається разом з копіями (відповідно до кількості
відповідачів), до неї також додаються письмові докази.
Усі ці відомості мають важливе значення для вирішення питань про
підвідомчість спору суду взагалі, підсудності його даному суду, дії, які
необхідно провести в порядку підготовки справи до судового розгляду.
Вказані відомості полегшують діяльність суду по виклику сторін, третіх
осіб, свідків та інших учасників справи.
Звернення особи до суду є засобом порушення справи в суді лише в тому
випадку, коли є передбачені законом передумови, які створюють право на
пред’явлення позову (ст. 136 ЦПК України):
процесуальна правоздатність;
процесуальна дієздатність;
юридична зацікавленість;
підвідомчість справи суду;
підсудність;
відсутність такого, що набрало законної сили, рішення суду, винесеного
по спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, з тих самих
підстав або ухвали про прийняття відмови позивача від позову чи про
затвердження мирової угоди;
якщо в провадженні суду нема справи по спору між тими самими сторонами,
про той самий предмет, з тих самих підстав;
якщо між сторонами не укладено договір про передачу даного спору на
вирішення третейського суду;
якщо дотримано встановлений для даної категорії справ порядок
позасудового їх вирішення (але за Конституцією України особа має право
звертатися безпосередньо до суду із будь-яких питань).
Якщо не дотримуються необхідні передумови, то суддя може відмовити у
прийнятті позовної заяви, постановляючи при цьому мотивовану ухвалу.
Якщо недоліки позовної заяви можна усунути, то після їх усунення позовна
заява може бути прийнята.
Принцип рівності сторін у процесі проявляється в наділенні їх рівними
процесуальними правами. Відповідач має всі права, які дають йому
можливість захистити свої інтереси. Є два процесуальних способи захисту
проти позову:
заперечення проти позову з посиланням на певні обставини з поданням
відповідних доказів;
зустрічний позов.
Заперечення проти позову поділяються на процесуальні та
матеріально-правові. Процесуальні заперечення — це посилання відповідача
на неправомірність порушення процесу, які направлені на припинення
провадження по справі або залишення позову без розгляду. До
процесуальних заперечень відносяться, наприклад, посилання відповідача
на непідвідомчість даної справи суду.
Матеріально-правові заперечення — це пояснення відповідача про
неправомірність вимог позивача, направлені на повну або часткову відмову
в задоволенні позову. Матеріально-правові заперечення можуть стосуватися
як правової необґрунтованості, так і недоказаності вимог позивача. Проти
вимоги позивача про відшкодування збитків, нанесених ушкодженням
здоров’я, відповідач може вказати, що він діяв у стані необхідної
оборони; проти вимоги позивача про повернення боргу відповідач, не
оспорюючи факту боргу, може посилатися на факт повернення боргу
позивачу.
Зустрічний позов — це позов відповідача до позивача. Від
матеріально-правових заперечень він відрізняється тим, що представляє
собою самостійні матеріально-правові вимоги відповідача до позивача.
Є три умови прийняття зустрічного позову:
1) подача не пізніше, ніж за три дні до початку судового розгляду;
2) взаємозв’язок позовів;
3) доцільність одночасного розгляду обох позовів.
Вимога відповідача буде зустрічним позовом тільки тоді (ст. 141 ЦПК
України), коли:
направлена на взаємозалік початкової. Наприклад, у відповідь на вимогу
позивача про відшкодування вартості пошкодженої речі пред’являється
зустрічний позов про стягнення боргу, строк повернення якого вже настав;
виключає повністю або частково можливість задоволення початкового
позову. Наприклад, у відповідь на позов про стягнення аліментів на
утримання дитини відповідач подає позов про визнання недійсним актового
запису про батьківство. Задоволення зустрічного позову виключає
можливість присудження аліментів.
Провадження по зустрічному позову здійснюється згідно із загальними
правилами. Позовна заява по зустрічному позову повинна відповідати
вимогам ст. 137 ЦПК України. Підсудність зустрічного позову визначається
підсудністю основного.
b d 1/4
3/4
i?f
h
U
Ue
&
F
hO,a@?
OJQJ
hO,a@?FBU†W¶Yae[^\’\TH\H]~]?]U]u]2^h^?^?^T_l_iUEA»AAA¤¤¤¤AAAA?
&
&
&
F
&
F
OJQJ
hO,a@?uey
hO,a@?thy
hO,a@?uey
hO,a@?uey
?
?
hO,aCJ
gdO,a
??a??
OJQJ
OJQJ
hO,a@?uey
gdO,a
hO,aCJ
hO,aCJ
uouououcUeIEAEAEAEAEAEAEAEAEAE??EAE??Y?Y??Y???E?EAEAE?“?
gdO,a
gdO,a
OJQJ
hO,a@?
hO,a
OJQJ
OJQJ
2??$
&
t v ”
ueoeueoeueoeueoeueicsscueoeueOCOuecsscueoeueoeueAueoeueoeueoeueoeueoeueo
eueoeueoeueoeueoeue?ueoeueoeueoeueoeuec?cueoeueoeueoeue
hO,a@?
hO,aCJ
i
??a? ??a?Цивільне процесуальне законодавство надає сторонам право
розпоряджатися предметом спору: позивач може змінити підставу і предмет
позову, збільшити чи зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від
позову; відповідач може визнати позов; сторони можуть закінчити справу
мировою угодою.
Приймаючи розпорядчий акт сторін, суд повинен перевірити дійсність
волевиявлення і його причини. Порушення судом цього правила може
призвести до відміни судового рішення.
Суд не може допустити одночасну зміну предмета й підстави позову. Зміни
допускаються лише в таких межах, щоб не був пред’явлений новий позов.
Відмова від позову є відмовою від судового процесу. Вона може бути
повною або частковою. При частковій відмові справа розглядається в тій
частині позову, що залишилась. Повна відмова позивача від позову,
прийнята судом, веде до припинення провадження по справі, й позивач
позбавляється права повторного пред’явлення того самого позову. Відмова
від позову прокурора, органу державного управління, установи,
організації та громадянина, які подали позов на захист інтересів інших
осіб, не позбавляє цих осіб права вимагати розгляду справи по суті.
Визнання позову — це розпорядча дія відповідача, яка підтверджує
обґрунтованість дій позивача. Визнання позову може бути повним або
частковим. При частковому визнанні відповідач може використати надані
йому законом засоби захисту своїх інтересів в іншій частині позову.
Визнання позову приводить до певних юридичних наслідків:
звільняє суд від подальшого дослідження обставин у справі;
звільняє позивача від доказової діяльності по обґрунтуванню позову;
є підставою для задоволення судом позовних вимог позивача.
Мирова угода — це договір про умови припинення спору про право між
сторонами. Вона відрізняється від відмови від позову і визнання позову
тим, що є взаємним волевиявленням сторін. Мирова угода може ґрунтуватись
на взаємних процесуальних по-
ступках, а може бути односторонньою поступкою.
Мирова угода може бути укладена тільки суб’єктами спірного
правовідношення: сторонами і третіми особами, які заявляють самостійні
вимоги на предмет позову.
Умови мирової угоди сторін, викладені в усній формі, заносяться до
протоколу судового засідання і підписуються сторонами. Про затвердження
чи незатвердження мирової угоди суд виносить мотивовану ухвалу.
Затверджена мирова угода є підставою для виконання. Мирова угода може
бути укладена в стадіях судового розгляду справи, касаційного оскарження
і судового виконання.
Залежно від обставин справи суддя може постановити ухвалу про об’єднання
або роз’єднання позовів (ст. 144 ЦПК України). Об’єднання позовів
полягає в тому, що в одному провадженні у справі може бути об’єднано
кілька вимог одного позивача до одного відповідача, кількох позивачів до
одного відповідача. Метою об’єднання позовів в одне провадження є
прискорення розгляду справи, скорочення кількості одних і тих самих
процесуальних дій і судових засідань. Розгляд в одному провадженні
кількох пов’язаних між собою позовів також усуває можливість винесення
рішень, які протирічать одне одному.
Об’єднувати позови може сам позивач або суддя, умовою такого об’єднання
є спільність предмета позову. Якщо спільний розгляд кількох вимог
утруднює вирішення справи, то суддя може постановити ухвалу про
роз’єднання вимог або позовів.
Суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, або за своєю
ініціативою може вжити заходів по забезпеченню позову — щоб гарантувати
можливість виконання судового рішення. Але такі заходи можуть
застосовуватися лише у випадку необхідності, адже необґрунтоване
звернення до таких заходів може призвести до порушення прав відповідача.
Вживати заходи по забезпеченню позову можна лише з моменту його
пред’явлення. Умовою забезпечення є обґрунтоване припущення, що майно,
яке є у відповідача на час пред’явлення до нього позову, може зникнути
на момент виконання рішення.
Забезпечення позову допускається у будь-якій стадії процесу. Його можна
здійснювати як по основному, так і по зустрічному позову, а також по
позовах третіх осіб із самостійними вимогами.
Способи забезпечення позову визначені ст. 152 ЦПК України:
1) накладення арешту на майно або грошові суми, що належать
відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;
2) заборона провадити певні дії;
3) заборона іншим особам провадити платежі або передавати майно
відповідачеві;
4) зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право
власності на дане майно;
5) зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріального
органу, коли боржник оспорює цей напис у позовному порядку.
Залежно від обставин справи суд (суддя) може забезпечити позов повністю
або частково. Якщо вид забезпечення позову обмежує права відповідача і
порушує його інтереси, він може бути замінений іншим. Така заміна
здійснюється також в інтересах позивача (якщо, наприклад, майно, на яке
накладено арешт, втратило свою цінність). Відповідач може внести на
депозитний рахунок суду позовну суму — це є підставою для відміни раніше
обраного способу забезпечення позову. Якщо умови, що були підставою для
забезпечення позову, відпали, суд може розглянути питання про відміну
забезпечення позову.
Ухвала суду про забезпечення позову або про відмову в його забезпеченні
може бути оскаржена в апеляційному порядку. Іноді забезпечення позову
може зумовити нанесення шкоди відповідачу. Тому суд, задовольняючи
клопотання позивача про забезпечення позову, у випадку необхідності
повинен вимагати від нього гарантій відшкодування можливих для
відповідача збитків. Якщо позивач відмовляється від забезпечення таких
гарантій, суд може відмовити у забезпеченні позову (ст. 158 ЦПК
України).
Отже, в процесі реалізації права на судовий захист особи, права якої
порушені, законом передбачається також можливість захисту прав іншої
сторони. Таким чином гарантується дотримання принципів процесуальної
рівності сторін та рівності громадян перед законом і судом.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
3. Кузьменко С. Г. Гражданский процесс в вопросах и ответах. — Донецк,
1998.
4. Анісімова Л. І. Зустрічний позов та заперечення проти позову //
Правознавство. — 1961. — № 1.
5. Гурвич М. А. Учение об иске. — М., 1981.
6. Бойко М. Д., Співак В. М., Хазін М. А. Цивільно-правові документи.
Зразки. — К., 2001.
Тема 16. Підготовка цивільної справи
до судового розгляду
Після прийняття позовної заяви суддя здійснює підготовку справи до
судового розгляду. Мета даної стадії цивільного процесу — забезпечення
своєчасного і правильного вирішення справи. Значення — справа має бути
розглянута в одному судовому засіданні, й повинно бути постановлене
законне і обґрунтоване рішення.
Пленум Верховного суду в своїй постанові «Про підготовку цивільних справ
до судового розгляду» зазначив, що належна і в установлені законом
строки підготовка справ до судового розгляду має важливе значення для
якісного їх вирішення з метою охорони наданих громадянам прав і законних
інтересів підприємств, установ, організацій.
У цій стадії має бути вирішено чотири групи питань:
1) про учасників процесу по даній справі;
2) про предмет доказування;
3) про особливості даної цивільної справи;
4) про призначення справи до розгляду.
Підготовку проводить суддя, який виконує процесуальні дії, передбачені
ст. 143 ЦПК України. Перелік дій є невичерпним і може бути — за
необхідністю — розширеним.
Суддя повинен не тільки визначити коло осіб, що мають брати участь у
справі, але й забезпечити їх своєчасну явку в судове засідання та
можливість участі цих осіб у дослідженні доказів. Для цього
використовують судові виклики та повідомлення. Виклик до суду — це
пропозиція з’явитися в суд. Для осіб, які беруть участь у справі, як
правило, явка необов’язкова, а для свідків, перекладачів та експертів —
обов’язкова (ст. 93 ЦПК).
Судове повідомлення — це повідомлення про здійснення тієї чи іншої
процесуальної дії, яка має чи може мати значення для даної особи, але
участь даної особи при проведенні даної дії не обов’язкова. Виклики та
повідомлення здійснюються судовими повістками. Повістка надсилається
кожній особі, якій адресований виклик чи повідомлення. В ній
повідомляються день, час і місце проведення процесуальної дії або день і
час судового засідання. Суд повинен достовірно знати, що повістки
отримані адресатами, тому вони вручаються під розписку. Коли повістка
надсилається поштою, то вона відправляється за адресою, вказаною у
позовній заяві. Тому учасники процесу зобов’язані по-
відомляти суд про зміну своєї адреси під час розгляду справи.
При визнанні підготовки справи до розгляду закінченою суддя постановляє
ухвалу, в якій перераховуються всі підготовчі дії, що були проведені, і
встановлюється час розгляду справи (ст. 147 ЦПК) у строки, передбачені
ст. 148 ЦПК України.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Постанова пленуму Верховного суду України «Про підготовку цивільних
справ до судового розгляду» від 5 березня 1977 р. № 1.
3. Чупрун В. Д. Підготовка цивільних справ до розгляду: Юридичний
довідник. — К., 1994.
2. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
4. Кузьменко С. Г. Гражданский процесс в вопросах и ответах. — Донецк,
1998.
Тема 17. Судовий розгляд цивільної справи
Судовий розгляд — це одна зі стадій цивільного процесу, яка є
обов’язковою, основною і відбувається у формі судового засідання, тобто
судове засідання є зовнішньою формою судового розгляду.
Дана стадія складається із чотирьох частин:
підготовча;
розгляд цивільної справи по суті;
судові дебати;
постановлення та оголошення судового рішення.
Мета підготовчої частини судового засідання — встановити можливість
розгляду справи в даному засіданні, вирішити питання, які мають
попереднє значення для другої частини судового розгляду справи. Розгляд
справи відбувається в залі суду, усно і при незмінному складі суддів.
Керує судовим засіданням голова суду або суддя. Права та обов’язки
головуючого викладені в ст. 162 ЦПК України. Секретар судового засідання
доповідає судові, хто з викликаних осіб з’явився, чи вручені повістки
особам, котрі не з’явилися, та які є відомості про причини їх неявки.
Перевірка і повідомлення даних про явку учасників процесу забезпечують
суду можливість зробити правильний висновок про необхідність виконання
тих чи інших процесуальних дій.
Заслухавши секретаря, суд встановлює особи тих, хто з’явився.
Якщо у справі бере участь перекладач, то йому пояснюють його права й
обов’язки. Він попереджається також про кримінальну відповідальність за
здійснення завідомо неправильного перекладу. До обов’язків перекладача
входить переклад усіх процесуальних дій суду, кожного пояснення і заяви
учасників справи. Переклад повинен здійснюватись повно і точно.
Скорочений переклад навіть окремих процесуальних дій не допускається.
Свідки видаляються із залу судового засідання у відведену для них
кімнату до вирішення питань про відвід суддів і про можливість вирішення
справи без осіб, що не з’явилися. Такий порядок має за мету усунути
можливість впливу на показання свідків таких обставин, як вирішення
судом питань по суті справи, а також пояснень сторін та інших учасників
справи.
Головуючий роз’яснює учасникам справи їх право заявляти відводи. Після
вирішення питання про відводи сторонам та іншим учасникам справи
пояснюються їх права та обов’язки (ст. 170 ЦПК).
Особи, які беруть участь у справі, можуть заявляти клопотання перед
судом щодо процесуальних дій, які вони вважають за необхідне здійснити
(про заміну неналежної сторони, притягнення до справи третіх осіб,
витребування нових доказів і т. п.).
Розглянути справу повно і винести законне рішення можна лише за умови,
що в судовому засіданні візьмуть участь усі учасники процесу. В ст. 172
ЦПК (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до статей
172, 173 і 229 Цивільного процесуального кодексу України» від 17 лютого
2000 р.) перелічені наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере
участь у справі. Залежно від причин неявки особи розгляд справи може
бути відкладено, або заява може бути залишена без розгляду (ст.ст. 172,
174, 175, 176 ЦПК). Відкладаючи розгляд справи, суд виносить ухвалу, в
якій вказує причини відкладення, заходи, яких необхідно вжити для
усунення цих причин, та день нового судового засідання. Розгляд справи
після її відкладення починається спочатку.
У цій же частині судового засідання пояснюються права та обов’язки
експерта, він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову
від виконання покладених на нього обов’язків або за дачу завідомо
неправдивого висновку.
Коли виконані всі перелічені дії, суд переходить до розгляду справи по
суті.
Це друга частина судового засідання. Мета її полягає в дослідженні
доказів з точки зору їх достатності й достовірності, на основі яких суд
встановлює наявність або відсутність обставин, необхідних для
правильного вирішення справи.
Розгляд справи по суті починається доповіддю одного із суддів, у якій
викладаються суть справи, вимоги позивача, зміст обставин, на які він
посилається для обґрунтування своїх вимог, а також називаються докази,
які є у справі. Суддя не повинен висловлювати думку про обґрунтованість
вимог позивача або заперечень відповідача. Такий висновок може бути
зроблений лише судом у дорадчій кімнаті після дослідження всіх обставин
справи.
Головуючий чи суддя повинен з’ясувати, чи підтримує позивач свої вимоги,
чи визнає відповідач вимоги позивача, чи не бажають сторони закінчити
справу мировою угодою або передати її на розгляд до третейського суду.
Після доповіді по суті справи суд досліджує докази у порядку,
передбаченому ст.ст. 180, 181, 182, 186, 187, 188, 190 ЦПК України.
Сторони та інші особи можуть заявляти додаткові клопотання, давати
додаткові пояснення. Вислухавши їх, суд постановляє ухвалу про
закінчення з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами і
переходить до судових дебатів.
Особи, які беруть участь у судових дебатах, у своїх виступах дають
правову оцінку спірним правовідносинам, висловлюють свої судження по
суті спору. Учасники дебатів підводять підсумки розгляду справи,
допомагають суду правильно та всебічно оцінити докази, посилаються на
закон, на основі якого, на їхню думку, слід вирішити справу. Порядок
проведення судових дебатів викладений у ст. 194 ЦПК.
Судові дебати проводяться незалежно від кількості учасників процесу, не
обмежені в часі, обмежені лише предметом судового розгляду справи. У
своїх виступах учасники справи не можуть посилатися на матеріали, які не
були досліджені в судовому засіданні. Але іноді у ході судових дебатів
постає необхідність перевірити окремі факти або докази. В такому випадку
суд поновлює розгляд справи по суті, про що виносить ухвалу. Потім
проводяться судові дебати.
Після закінчення судових дебатів суд видаляється у дорадчу кімнату для
постановлення та оголошення судового рішення. Вхід у дорадчу кімнату
стороннім особам заборонений.
Рішення постановляється тими суддями, які входили до складу суду, що
розглядав справу. Недотримання цього правила є підставою для відміни
судового рішення. Якщо суддя не може брати участі у прийнятті рішення,
то він замінюється іншим, і справа розглядається спочатку.
При колегіальному розгляді справи судове рішення постановляється
більшістю голосів, викладається в письмовій формі і підписується всім
складом суду. Описки й неточності виправляються шляхом закреслення
неправильних слів або речень і написання над ними змінених.
Постановлене рішення оголошується привселюдно (крім рішень про
усиновлення дітей громадянами України). Головуючий пояснює зміст рішення
і порядок його оскарження. Після проголошення рішення суд, який
постановив його, не вправі сам скасувати або змінити це рішення. Суд
може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити
допущені арифметичні помилки чи описки (ця дія вчиняється в судовому
засіданні).
Суд, який постановив рішення, має право постановити додаткове рішення
(ст. 214 ЦПК) у таких випадках:
1) якщо відносно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони
подавали докази і давали пояснення, не постановлено рішення;
2) якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точно розміру
присудженого стягнення або не вказав, які дії слід учинити;
3) якщо суд не вказав на негайне виконання рішення у випадках,
передбачених ст. 217 ЦПК;
4) якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Питання про постановлення додаткового рішення може бути порушене
протягом десяти днів з дня постановлення основного. Додаткове рішення
постановляється в судовому засіданні з викликом сторін. Воно не може
змінювати суть основного рішення або містити в собі висновки про права й
обов’язки осіб, які не брали участі в справі.
У разі, коли рішення є неясним, суд, який вирішив справу, на прохання
учасників справи або органу державного виконання може роз’яснити своє
рішення, не змінюючи при цьому його змісту (ст. 215 ЦПК).
Сторонам та третім особам, притягнутим до участі у справі, які фактично
не були присутніми в судовому засіданні під час розгляду справи, суд
надсилає копії рішення і ухвал протягом п’яти днів з дня їх оголошення.
У судовому процесі можуть виникнути ускладнення:
зупинення провадження по справі;
закриття провадження по справі;
залишення заяви без розгляду.
Зупинення провадження по справі означає, що суд тимчасово зупинив
розгляд справи у зв’язку з обставинами, які перешкоджають цьому
розгляду, — до їх усунення або виконання зацікавленими особами
необхідних дій.
Зупинення розгляду справи відрізняється від відкладення розгляду справи
такими ознаками:
підстави зупинення справи точно визначені законом, а перелік підстав
відкладення розгляду справи є невичерпним;
строки зупинення провадження по справі залежать від часу дії обставин,
які стали його причиною. Строки відкладення справи встановлює сам суд;
якщо провадження по справі зупинено, то забороняється здійснювати
будь-які процесуальні дії, а розгляд справи відкладається для виконання
певних процесуальних дій;
ухвала суду про зупинення провадження може бути оскаржена, а про
відкладення — ні.
Зупинити провадження по справі може суд першої інстанції в судовому
засіданні.
Підстави зупинення провадження по справі поділяються на обов’язкові для
суду (ст. 221 ЦПК України) та факультативні (ст. 222 ЦПК України). Ці
обставини стосуються сторін і третіх осіб, які заявляють самостійні
вимоги на предмет спору.
Закриття провадження по справі — це закінчення провадження по справі без
постановлення судового рішення. Має місце за наявності підстав, які
свідчать про те, що процес виник неправомірно або його продовження є
неправомірним. Підстави закриття провадження по справі значною мірою
збігаються з підставами відмови у прийнятті позовної заяви і визначені
ст. 227 ЦПК України (цей перелік є вичерпним). За наявності цих підстав
суд не має права вирішувати справу по суті. В разі закриття провадження
по справі повторне звернення до суду по спору між тими самими сторонами,
про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Ухвала про
закриття провадження може бути оскаржена.
Залишення заяви без розгляду — це закінчення провадження без
постановлення судового рішення за наявності точно встановлених у законі
обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на
звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не
втрачена, а також при повторній неявці сторін. Підстави залишення заяви
без розгляду визначені ст. 229 ЦПК. Після усунення обставин, які
перешкоджають прийняттю заяви, сторона знову може пред’явити цей же
позов. Саме цим дана форма відрізняється від закриття провадження по
справі.
По кожній справі, яка розглядається в судовому засіданні, складається
протокол. Він є процесуальним документом, який відображає весь хід
судового розгляду: в ньому вказуються процесуальні дії, здійснювані
судом під час розгляду справи. Повнота записів у протоколі судового
засідання, об’єктивне відображення у ньому ходу процесу — це основа для
постановлення правильного рішення, гарантія контролю за його законністю
й обґрунтованістю в касаційному і наглядовому порядку.
Всі дії суду, пов’язані з процесуальною процедурою розгляду справи, слід
заносити в протокол у такій самій послідовності, в якій вони
відбувалися, без скорочення слів. Якщо суд фактично виконав певні дії,
але вони в протоколі не зафіксовані, вищестоящий суд вправі зробити
висновок, що ці процесуальні дії не виконувались.
Протокол судового засідання веде секретар. Підписують протокол суддя,
який веде судове засідання, і секретар. Лише в окремих випадках у ньому
можуть ставити свої підписи інші особи.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право
ознайомитись з протоколом судового засідання і упродовж трьох днів після
підписання протоколу подавати свої зауваження з приводу допущених у
ньому неточностей або неповноти записів. Зауваження на протокол повинні
бути розглянуті протягом п’яти днів з дня їх подання.
Отже, значення стадії розгляду цивільних справ визначається змістом
діяльності суду першої інстанції і виконуваних ним функцій у цій частині
розвитку цивільного судочинства. Шляхом розгляду цивільних справ
здійснюються функції правосуддя і виконуються завдання цивільного
судочинства — захист прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб
і держави.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Постанова пленуму Верховного суду України «Про практику застосування
судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по
першій інстанції» від 21 грудня 1990 р. № 9.
3. Давиденко Г. И. Рассмотрение гражданских дел судом. — К., 1985.
2. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
4. Кузьменко С. Г. Гражданский процесс в вопросах и ответах. — Донецк,
1998.
Тема 18. Постанови суду першої інстанції
Вся діяльність судових органів проходить у певній процесуальній формі.
Воля суду також виражається у певній формі, яка має назву «судові
постанови». Постанови суду першої інстанції з приводу вирішення по суті
справ позовного провадження, окремого провадження та тих, що виникають з
адміністративно-правових відносин, називаються судовим рішенням.
Рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим. Законним вважається
таке рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив її
відповідно до норм матеріального права, які можуть бути застосовані до
даного правовідношення. Обґрунтованим слід визнати рішення, в якому
повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, і
висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні. Рішення може бути обґрунтоване тільки
тими доказами, які отримані у визначеному законом порядку і перевірені в
тому судовому засіданні, в якому постановляється рішення. Неприпустиме
витребування і залучення до справи матеріалів на підтвердження висновків
і мотивів рішення після його винесення.
Суд обґрунтовує рішення з урахуванням ст.ст. 28, 29 ЦПК про відносність
і допустимість засобів доказування.
При ухваленні рішення суд приймає рішення щодо
наявності обставин, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими
доказами вони підтверджуються;
наявності інших фактичних даних, які мають значення для справи
(наприклад, пропуск строку позовної давності);
правовідносин, зумовлених встановленими фактами;
правової норми, яка регулює ці правовідносини;
задоволення позову чи відмови в його задоволенні;
розподілу судових витрат;
наявності підстав для негайного виконання судового рішення;
наявності підстав для скасування заходів щодо забезпечення позову.
За змістом рішення повинне бути повним, ясним, чітким. Тому закон
визначає його структуру й відомості, які необхідно в ньому відобразити
(ст. 203 ЦПК України):
час постановлення рішення, місце його постановлення;
точну і повну назву суду першої інстанції, який розглянув і вирішив
справу;
склад суду, прізвище секретаря;
найменування сторін та інших осіб, які брали участь у справі;
вимоги позивача, заперечення відповідача, узагальнений виклад пояснень
інших осіб, які брали участь у справі;
встановлені судом факти й відповідні їм правовідносини;
наявність порушення прав і свобод, за захистом яких спрямоване звернення
до суду, чи невиконання зобов’язань або інші підстави щодо задоволення
позову;
статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт закону, за яким вирішено
справу, норми процесуального закону, яким суд керувався;
висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи
частково, вказівки на розподіл судових витрат, строк і порядок
оскарження рішення.
Якщо по справі був пред’явлений зустрічний позов, позов третьої особи
або в одному провадженні об’єднано кілька вимог, у рішенні слід
сформулювати, що саме присудив суд по кожній із вимог.
З метою запобігання виникненню неясності при виконанні рішення
зазначаються точне і повне найменування організації і прізвища, ім’я та
по батькові громадян, відносно яких суд вирішив питання.
Рішення суду може бути постановлено тільки суддею або суддями, які
входили до складу суду в даній справі. Суди мають точно і неухильно
додержуватися вимог закону про постановлення судового рішення.
За письмовою заявою, що подається протягом 10 днів з дня проголошення
рішення, сторони чи іншої особи, яка брала участь у справі, суд у
десятиденний строк з дня заявлення вимоги обґрунтовує висновки суду в
окремому процесуальному документі.
Крім рішень, суди першої інстанції виносять ухвали — постанови, якими
вирішуються лише окремі питання. Метою постановлення ухвал є
забезпечення своєчасного і правильного вирішення цивільних спорів.
Питання, з яких постановляються ухвали, можна згрупувати залежно від їх
юридичної направленості:
які пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції:
1) про судові доручення по збиранню доказів;
2) про призначення експертизи;
3) про визначення ціни позову;
4) про заміну неналежної сторони;
5) про об’єднання і роз’єднання позовів;
які стосуються здійснення особами—учасниками справи їх процесуальних
прав. Це клопотання і заяви осіб:
1) про відводи;
2) про забезпечення доказів, позову;
3) про звільнення від сплати судових витрат;
4) про визнання позову або про відмову від нього;
5) про укладення мирової угоди.
Всі ці питання вирішуються мотивованими ухвалами, які постановляються
судом у дорадчій кімнаті, а по окремих нескладних питаннях — порадившись
на місці.
В ухвалах, постановлених у дорадчій кімнаті, зазначається (ст. 234 ЦПК):
1) час і місце її постановлення;
2) найменування і склад суду, прізвище секретаря судового засідання;
3) особи, які беруть участь у справі, та предмет спору;
4) суть питання, яке вирішується ухвалою;
5) мотиви, по яких суд прийшов до своїх висновків, і закон, яким
керувався суд, постановляючи ухвалу;
6) висновок суду;
7) порядок і строк оскарження ухвали.
Ухвали, постановлені на місці, повинні містити відомості, передбачені
пп. 4, 5, 6 ст. 234 ЦПК.
Деякі недоліки в ухвалах можна виправити шляхом постановлення додаткової
ухвали. Виправлення слід відрізняти від перегляду вирішених судом питань
з постановленням при цьому ухвали, яка фактично відміняє або змінює
постановлену раніше.
При розгляді цивільних справ суд повинен звертати увагу на факти, які
негативно впливають на права осіб (ст. 235 ЦПК). З цією метою суд
постановляє окремі ухвали. Копія окремої ухвали направляється посадовій
особі чи державному органу для усунення виявлених судом порушень або
недоліків. Той, кому адресована ухвала, зобов’язаний протягом місяця
повідомити суд про вжиті заходи. В той самий час суд зобов’язаний
забезпечити належний контроль за виконанням своїх ухвал.
Окрема ухвала додається до справи. Вона може бути оскаржена на загальних
підставах особою, щодо якої вона постановлена, незалежно від участі її у
справі.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Постанова пленуму Верховного суду України «Про судове рішення» від 29
грудня 1976 р. № 11.
3. Зейдер Н. Б. Судебное решение по гражданскому делу. — М., 1966.
4. Заворотько П. П., Штефан М. Й. Судове рішення. — К., 1970.
5. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
6. Фазікош Г. Юридична та соціальна природа судового рішення // Право
України. — 2001. — № 3.
Тема 19. Провадження у справах, що виникають
із адміністративно-правових відносин
Даний вид провадження передбачає вирішення непозовних спорів (відсутній
спір про право), тому для нього не характерні такі категорії: сторони,
позов, відмова від позову, мирова угода.
Предметом судового розгляду є спір не про право, а про законність дій
адміністративних органів та посадових осіб.
Суду підвідомчі й розглядаються в порядку цього провадження чотири групи
справ (ст. 236 ЦПК):
1) по скаргах на неправильності у списках виборців;
2) на постанови адміністративних органів і посадових осіб про
адміністративне стягнення;
3) по скаргах на неправомірні дії органів державного управління і
посадових осіб, які порушують права громадян;
4) про відшкодування недоїмок по податках і неподаткових платежах.
Для даних справ встановлено два види судової підвідомчості:
альтернативна — скарга подається до суду або до вищестоящого
адміністративного органу;
умовна — скаргу повинен розглянути вищестоящий адміністративний орган і
тільки тоді можна звертатися до суду (ст. 240 ЦПК).
Скарги на неправильності в списках виборців та в списках громадян, які
мають право брати участь у референдумі; скарги на рішення і дії
територіальної, окружної виборчої комісії по виборах депутатів і голів
сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних рад
і заяв про скасування рішень виборчої комісії розглядаються районним
(міським) судом за місцем знаходження відповідної виборчої комісії.
Скарги на рішення, дії або бездіяльність дільничних і територіальних
виборчих комісій по виборах Президента України та заяви про скасування
реєстрації кандидатом у Президенти України; скарги на рішення, дії або
бездіяльність виборчих комісій (крім ЦВК) по виборах народних депутатів
України розглядаються Верховним судом Автономної Республіки Крим,
обласними, Київським і Севастопольським міськими судами.
Скарги на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії
розглядаються Верховним судом України.
Процесуальними засобами порушення справи в суді є письмова скарга або
заява, яка має предмет, підставу, зміст. Умовою для прийняття заяви до
провадження та її розгляду є наявність спору. В справі беруть участь
заявник та заінтересовані особи.
Рішення по справі є остаточним, набирає законної сили негайно і
оскарженню не підлягає. Його можна опротестувати в порядку судового
нагляду на загальних підставах.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Постанова пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду
судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення»
від 24 червня 1988 р. № 6.
3. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
4. Кузьменко С. Г. Гражданский процесс в вопросах и ответах. — Донецк,
1998.
5. Шевчук П. І. Реалізація виборчих прав громадян України і судова
практика // Вісник Верховного суду України. — 1999. — № 1(11).
Тема 20. Окреме провадження
Окреме провадження — це один із трьох видів провадження в суді першої
інстанції, в якому розглядається визначене законом коло справ, загальною
рисою яких є відсутність у них спору про право і метою — встановлення
юридичного факту або стану особи.
У порядку окремого провадження суд розглядає і вирішує такі справи
(ст. 254 ЦПК):
1) про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним;
2) про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його
померлим;
21) про усиновлення дітей, які проживають в Україні;
3) про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану;
4) про встановлення фактів, які мають юридичне значення;
5) про відновлення прав на втрачені цінні папери;
6) про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх здійсненні.
Особливості даного виду справ:
встановлюється стан або факт, але відсутній спір про право;
немає позову, справа починається заявою;
немає сторін;
коло заявників визначається законом (ст. 256 ЦПК);
немає мирової угоди, третіх осіб;
розглядаються за загальним правилом, але з урахуванням особливостей
даного виду справ.
Справи окремого провадження розглядаються з участю заявника і
заінтересованих осіб.
Заявник — це особа, яка звернулася до суду із заявою про встановлення
певних обставин або юридичного стану особи, з якими закон пов’язує
виникнення, зміну або припинення особистих або майнових прав особи для
здійснення іншою особою цих прав.
Заінтересовані особи — це особи, взаємовідносини яких із заявником
залежать від обставин, що повинні бути встановлені під час вирішення
справ окремого провадження; майнові й особисті права яких залежать від
юридичного факту, встановлення якого вимагає заявник; для яких після
встановлення судом певного юридичного факту виникає обов’язок визначити
й оформити правові наслідки та права заявника.
Наприклад: у випадку встановлення факту перебування на утриманні у
певної особи для оформлення пенсії у разі втрати годувальника
заінтересованою особою буде відділ соціального захисту населення, який
після встановлення даного факту повинен вирішити питання про призначення
заявнику пенсії. Якщо ж такий факт установлюється для оформлення спадку,
то заінтересованими особами будуть інші спадкоємці, оскільки в
результаті його встановлення зменшується розмір спадкової частки у
майні, яку б отримали спадкоємці за відсутності заявника, котрий вимагає
оформлення своїх прав на це майно.
Участь заінтересованих осіб у розгляді справ окремого провадження є
одним із способів захисту прав громадян та інтересів держави. Ці особи
не відносяться до категорії відповідачів чи третіх осіб, оскільки між
ними і заявником відсутній спір про цивільне право. Рішення суду по
справах окремого провадження не може бути підставою для пред’явлення
вимог у порядку регресу до заінтересованих осіб.
Участь у цивільному процесі заінтересованих осіб сприяє встановленню
судом об’єктивної істини і винесенню рішення, яке відповідає фактичним
обставинам справи. Тому залучення таких осіб до розгляду справ окремого
провадження є обов’язком, а не правом суду. Невиконання цього обов’язку
може призвести до відміни судового рішення.
Хоча у справах окремого провадження і відсутній спір про цивільне право,
це не дає підстав стверджувати, що певні докази по справі, на які
посилається заявник, не можуть бути сумнівними. Тому заявник
зобов’язаний доводити суду дійсність тих чи інших фактів, навіть коли їх
ніхто не оспорює.
У випадку виникнення між заявником і заінтересованими особами спору про
право суд повинен залишити заяву без розгляду і пояснити заінтересованим
особам їх право подати позов і , таким чином, порушити позовне
провадження.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Постанови пленуму Верховного суду України:
«Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено
дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 р. № 3;
«Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або
відмову в їх вчиненні» від 31 січня 1992 р. № 2;
«Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають
юридичне значення» від 31 березня 1995 р. № 5;
«Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності
запису в актах громадянського стану» від 7 липня 1995 р. № 12.
2. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
Тема 21. Провадження в апеляційній інстанції
За чинним законодавством суд другої (апеляційної) інстанції правомочний
по скаргах осіб, які беруть участь у справі, перевіряти законність і
обґрунтованість рішень та ухвал, що не вступили в законну силу.
Інститут апеляційного оскарження постанов судів першої інстанції надає
можливість зацікавленим особам досягати відміни або зміни відповідних
актів, якщо вони вважають це необхідним. У ході розгляду скарг суд
апеляційної інстанції має можливість виправити помилки, допущені при
розгляді справи по суті.
Апеляційне провадження характеризується такими ознаками:
особи—учасники справи при подачі апеляційних скарг вправі посилатися на
будь-які обставини, які вони бажають представити для обґрунтування
прохання про відміну або зміну рішення чи ухвали;
апеляційна перевірка правильності рішень досить ефективна, оскільки суд
не зв’язаний волею осіб, які оскаржили рішення (ухвалу). При розгляді
справи суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції і в неоскарженій частині, а також стосовно осіб, які не подали
скаргу. Суд не зв’язаний доводами касаційних скарг, а зобов’язаний
перевірити скаргу в повному обсязі;
обсяг повноважень суду апеляційної інстанції дозволяє йому виправляти
судові помилки, впливати на правовідносини учасників справи.
Значення даного інституту полягає в тому, що апеляційне оскарження
постанов, які не вступили в законну силу, є однією із реальних гарантій
здійснення права на судовий захист.
Правом апеляційного оскарження наділені сторони, треті особи, законні
представники, договірні представники, за умови оговорення цієї
процесуальної дії в довіреності, яка видана довірителем, органи держави
та місцевого самоврядування, прокурор може вносити апеляційне подання.
Рішення Верховного суду України, а також місцевих судів по скаргах на
неправильності у списках виборців та на дії органів та службових осіб у
зв’язку з накладенням адміністративних стягнень апеляційному оскарженню
не підлягають, на них не може бути внесено подання прокурора.
Апеляційні скарги можуть бути подані протягом одного місяця з наступного
дня після оголошення рішення. В такий самий термін може бути внесено
апеляційне подання прокурора (ст. 292 ЦПК). Скарги, подання на ухвали
суду першої інстанції подаються протягом 15 днів з наступного дня після
їх ухвалення. Для осіб, які були учасниками справи, але фактично не були
присутні в судовому засіданні й отримали копію рішення суду,
десятиденний строк обчислюється з наступного дня після оголошення
рішення, а не з дня отримання копії рішення. Днем надходження
апеляційної скарги, подання є день подачі їх судді, здачі до канцелярії
суду або на пошту.
Подані після закінчення строку апеляційного оскарження скарги чи подання
не розглядаються. Але за клопотанням особи, яка пропустила строк, суд
може відновити даний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Апеляційну скаргу, подання у письмовому вигляді подають через суд першої
інстанції, який вирішив справу. Одержавши апеляційну скаргу, подання,
суд не пізніше наступного дня надсилає її особам, визначеним ст. 289
ЦПК. По закінченні апеляційного строку суд надсилає апеляційну скаргу
(подання) та матеріали справи до суду другої інстанції.
До апеляційної скарги, подання застосовуються вимоги ст. 139 ЦПК
України. Вона повинна містити в собі:
назву суду, якому адресується скарга, подання;
відомості про особу, яка подає скаргу, подання, її місце проживання,
поштовий індекс, номер засобів зв’язку;
повні й точні відомості про інших осіб, які беруть участь у справі, їх
місце проживання, поштовий індекс, номер засобів зв’язку;
посилання на рішення, ухвалу, що оскаржується, та межі оскарження;
обґрунтування скарги, подання: вказівку на те, в чому полягає
неправильність рішення (ухвали), обставини справи та закон, якими
спростовується рішення, нові факти чи засоби доказування (які з певних
причин не були досліджені), перелік використаних судом першої інстанції
доказів, що підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції;
прохання особи, яка подає скаргу;
перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги чи подання.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подавати
додаткові матеріали, що стверджують або спростовують скаргу (подання).
Прокурор, який вніс апеляційне подання, вправі до початку розгляду
справи в суді відкликати, доповнити або змінити подання. Сторона, яка
внесла скаргу, має право відмовитись від неї.
Позивач має право відмовитись від позову або може бути укладена мирова
угода. В цьому випадку суд скасовує постановлене рішення і закриває
провадження в справі. В іншому випадку суд розглядає справу в
апеляційному порядку.
Повноваження суду апеляційної інстанції (ст. 311 ЦПК):
постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги, апеляційного
подання прокурора. Це можливо, коли рішення є законним і обґрунтованим,
тобто постановленим із дотриманням норм матеріального і процесуального
права;
постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо
встановлено порушення процесуального права, що перешкоджає суду
апеляційної інстанції дослідити нові докази чи обставини, які не були
предметом розгляду в суді першої інстанції;
постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і
закрити провадження у порушеній справі або залишити заяву без розгляду;
змінити або ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції має право:
— відхилити скаргу;
— скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої інстанції;
— змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті.
По справі, розглянутій в апеляційному порядку, суд постановляє ухвалу
або рішення в дорадчій кімнаті. Рішення або ухвала постановляється
більшістю голосів, викладається у письмовому вигляді й підписується всім
складом суду.
Апеляційна ухвала повинна відповідати вимогам ст. 313 ЦПК. Зміст рішення
суду апеляційної інстанції визначений ст. 314 ЦПК.
Рішення чи ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з
моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку,
переглянута у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Ухвали, постановлені в судовому засіданні та зафіксовані в протоколі, не
можуть бути оскаржені окремо.
Отже, при розгляді справ в апеляційному порядку вищестоящі суди
перевіряють законність та обґрунтованість рішень і ухвал судів першої
інстанції, які не набрали законної сили, виправляють зроблені ними
помилки і цим самим сприяють правильному здійсненню правосуддя в
цивільних справах і виконанню завдань по захисту прав і законних
інтересів громадян, організацій і держави, утвердженню принципу
справедливості.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Закон України «Про судоустрій» від 7 лютого 2002 р.
3. Постанова пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду
судами України цивільних справ у касаційному порядку» від
11 жовтня 1985 р. № 2.
4. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
5. Лесницкая Л. Ф. Пересмотр решения суда в кассационном порядке. — М.,
1975.
Тема 22. Провадження в касаційному порядку
Для повної гарантії охорони прав учасників процесу законодавство
встановлює можливість перегляду у касаційному порядку рішень, які
набрали законної сили. Рішення суду набирає законної сили після
закінчення строку апеляційного оскарження, якщо воно не було оскаржене.
Якщо рішення було оскаржене, то воно вступає в законну силу з моменту
залишення його без зміни судом другої інстанції.
Перегляд рішень у касаційному порядку суттєво відрізняється від
апеляційного перегляду, а також від перегляду рішень за нововиявленими
обставинами. Особливість наглядового провадження полягає в тому, що
судом касаційної інстанції є Верховний суд України;
перегляд справ у касаційному порядку є виключним засобом виправлення
помилок нижчестоящих судів;
процесуальне законодавство обмежує підстави касаційного оскарження
(подання);
для опротестування постанов у касаційному порядку законодавство визначає
строки, які можуть бути поновлені лише в межах одного року.
Суб’єкти оскарження судових постанов у касаційному порядку:
сторони та інші особи, які беруть участь у справі;
прокурор і особи, які не брали участі у справі, коли суд вирішив їх
права й обов’язки.
Об’єкт оскарження:
постанови суду першої інстанції — лише у зв’язку з порушенням
матеріального чи процесуального права;
ухвали й рішення суду апеляційної інстанції.
Скарга подається протягом одного місяця з дня проголошення ухвали чи
рішення суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга (подання) подається через суд першої ін-
станції, в якому знаходиться справа. Касаційна скарга (подання) повинна
відповідати певним вимогам:
вона має бути адресована відповідному органу з додержанням принципу
інстанційності;
до скарги повинні додаватися копії судових рішень, ухвал, постанов у
справі;
аргументовано наведені й проаналізовані обставини справи, що свідчать
про незаконність і необґрунтованість постановлених у ній судових актів,
за необхідністю подані додаткові матеріали про це.
Після закінчення строку на касаційне оскарження суд надсилає касаційну
скаргу чи подання разом зі справою до суду апеляційної інстанції, а
потім справа разом з усіма матеріалами направляється до касаційного
суду. Якщо справа передається на розгляд всього складу судової палати,
то суд може зупинити виконання відповідних рішень до закінчення
касаційного провадження.
Підставами для подачі скарги в касаційному порядку є порушення норм
процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального
права.
Суд касаційної інстанції зобов’язаний переглянути справу, якщо (ст. 328
ЦПК):
наведені в скарзі (поданні) доводи містять ознаки неправильного
застосування норм процесуального права, що зумовлює скасування
ухваленого рішення;
в касаційному провадженні суду знаходиться справа аналогічного
характеру;
суд допустив інше застосування закону, ніж касаційна інстанція, при
розгляді справи аналогічного характеру;
справа по першій інстанції розглянута апеляційним судом.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє правильність
застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
або процесуального права. Він не може встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні, вирішувати
питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими.
Суд перевіряє законність рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у
суді першої інстанції.
Повноваження суду касаційної інстанції (ст. 334):
1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги, касаційного
подання прокурора (якщо буде встановлено, що рішення чи ухвала, винесені
нижчестоящим судом, є законними й обґрунтованими);
2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування оскаржуваного
судового рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої або
апеляційної інстанції;
3) постановити ухвалу про скасування оскаржуваного рішення і залишити в
силі судове рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної
інстанції;
4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити
провадження у справі або залишити заяву без розгляду;
5) змінити рішення по суті справи, не передаючи її на новий розгляд
(якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але допущено
помилку при застосуванні норм матеріального права).
Підстави для скасування постанов у касаційному порядку і направлення їх
на новий розгляд до суду першої інстанції:
справа розглянута неправомочним складом суду;
рішення підписане не тим складом суду, який розглядав справу;
справу розглянуто за відсутності будь-кого із осіб, які беруть участь у
справі, не повідомлених про час і місце судового засідання;
суд вирішив питання про права й обов’язки осіб, які не були притягнуті
до участі в справі.
Суд касаційної інстанції постановляє ухвали та рішення, які підписуються
головуючим та суддею-доповідачем.
За результатами розгляду справи суд касаційної інстанції постановляє
ухвалу:
про відхилення касаційної скарги (подання) і залишення судового рішення
без зміни;
скасування судового рішення із направленням справи на новий розгляд;
скасування судового рішення закриттям провадження в справі або
залишенням заяви без розгляду;
скасування судового рішення і залишення в силі судового рішення, що було
помилково скасовано судом першої інстанції.
Рішення постановляється, якщо суд змінив рішення по суті справи без
направлення справи на новий розгляд до суду нижчої інстанції.
Зміст ухвал визначається ст. 343 ЦПК, зміст рішень — ст. 344 ЦПК.
Ухвалені судом касаційної інстанції рішення або ухвали набирають
чинності після їх ухвалення і оскарженню не підлягають.
Отже, перевірка рішень, ухвал суду у касаційному порядку є самостійним
способом забезпечення законності здійснення правосуддя. Цей спосіб, на
відміну від апеляційного, характеризується об’єктом перегляду,
суб’єктами порушення процесу в касаційній інстанції, її повноваженнями
та істотними процесуальними особливостями розгляду справ і правовим
становищем осіб, які беруть участь у справі.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Закон України «Про судоустрій» від 7 лютого 2002 р.
3. Постанова пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду
цивільних справ у порядку нагляду» від 26 січня 1990 р. № 2.
4. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
Тема 23. Провадження за нововиявленими
та винятковими обставинами
Судове рішення, ухвала, постанова повинні відповідати встановленим під
час розгляду справи обставинам, тобто об’єктивній істині. Якщо суд
припустився помилки, то її можна виправити шляхом апеляційного
оскарження або в касаційному порядку.
Але на практиці іноді після вступу рішення, ухвали, постанови в законну
силу встановлюється, що існували обставини, які мали значення для
вирішення справи, але вони не могли бути відомі раніше і тому не були
враховані під час винесення рішення, ухвали, постанови. Незважаючи на
те, що рішення, ухвала, постанова можуть повністю відповідати
встановленим під час розгляду справи обставинам і суд правильно
застосував до них закон, їх не можна вважати правильними. Відповідно до
ст. 347-2 ЦПК вони можуть бути переглянуті у зв’язку з нововиявленими та
виключними обставинами. Цей спосіб гарантує розгляд нововиявлених та
виключних обставин.
Законом встановлені спеціальні підстави й особливий процесуальний
порядок перегляду за нововиявленими обставинами рішень, ухвал суду.
Підстави порушення провадження за нововиявленими обставинами:
істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі
заявникові. Під такими обставинами слід розуміти факти, а не нові
докази. Факти повинні бути такими, що, якби вони були відомі під час
розгляду справи, то рішення було б іншим. Нововиявлені обставини слід
відрізняти від нових, які не існували під час розгляду справи, а виникли
після її вирішення, а також від тих, які змінилися після винесення
рішення;
встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві
показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо
неправильний переклад, фальшивість документів чи речових доказів, що
потягли за собою постановлення незаконного або необґрунтованого рішення;
встановлені вироком суду, що набрав законної сили, злочинні дії сторін,
інших осіб, які беруть участь у справі, або їх представників чи злочинні
діяння суддів, вчинені при розгляді даної справи. За наявності цих
підстав перегляд справи за нововиявленими обставинами є обов’язковим —
незалежно від впливу цих умов на рішення, ухвалу, постанову суду;
скасування рішення, вироку, ухвали або постанови суду чи постанови
іншого органу, що стали підставою для постановлення даного рішення,
ухвали, постанови;
визнання неконституційним закону, який був застосований судом при
вирішенні справи.
Підстави для перегляду справи за винятковими обставинами:
неоднозначне застосування судами загальної юрисдикції одного і того
самого положення закону або його застосовано всупереч нормам Конституції
України;
якщо у зв’язку із цим рішенням міжнародна установа, юрисдикція якої
визнана Україною, встановила факт порушення Україною міжнародних
зобов’язань.
Особи, за заявою яких може бути переглянуто рішення (ухвалу, постанову)
за нововиявленими обставинами:
сторони (та їх правонаступники),
інші особи, які беруть участь у справі (ст. 98 ЦПК);
прокурор.
Згідно зі ст. 347-4 рішення, що набрало законної сили, переглядається у
зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами судом, який
постановив рішення, а за винятковими обставинами — колегією суддів у
складі суддів Верховного суду України. Перегляд у зв’язку з
нововиявленими обставинами ухвал і постанов судів апеляційної та
касаційної інстанції, якими змінено рішення суду першої інстанції чи
постановлено нове рішення, проводиться судом, який змінив рішення або
виніс нове. Ухвала суду апеляційної, касаційної інстанції, якою було
відхилено скаргу, подання на рішення суду першої інстанції, в разі
перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами втрачає свою силу.
Сторони та інші особи, які брали участь у справі, можуть подавати заяви
про перегляд рішень, ухвал, постанов за нововиявленими та винятковими
обставинами протягом трьох місяців з дня встановлення обставин, що стали
підставою для перегляду (з дня відкриття обставин, що мають істотне
значення для справи; з дня, коли вирок у кримінальній справі набере
законної сили).
Суд переглядає рішення, ухвалу, постанову відповідно до вимог ЦПК. Суд
перевіряє обґрунтованість заяви чи подання. За наявності передбачених
законом підстав постановляється ухвала про задоволення заяви чи подання
про перегляд рішення (ухвали, подання); скасовується рішення (ухвали,
подання). Після скасування рішення справа розглядається судом за
загальним правилом.
При необґрунтованості заяви або подання суд відхиляє їх.
Ухвала про задоволення заяви чи подання про перегляд за нововиявленими
та винятковими обставинами оскарженню не підлягає. Ухвала суду про
відхилення заяви чи подання про перегляд рішення, ухвали чи постанови за
нововиявленими та винятковими обставинами може бути оскаржена, на неї
може бути внесено окреме подання прокурора.
Таким чином, перегляд у зв’язку з нововиявленими та винятковими
обставинами судових рішень, ухвал, постанов, що набрали законної сили, є
самостійним видом перевірки їх законності й обґрунтованості,
процесуальним засобом, що забезпечує їх правильність з фактичної і
правової сторони, а також захист прав і охоронюваних законом інтересів
громадян, підприємств, установ, організацій та держави.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Постанова пленуму Верховного суду України «Про практику перегляду
судами в зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у
цивільних справах, що набрали законної сили» від 27 лютого 1981 р. № 1.
2. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
Тема 24. Виконавче провадження
Цивільне судочинство має забезпечувати не тільки правильний і швидкий
розгляд та вирішення справ, а й виконання постановлених у них рішень. Це
досягається шляхом примусової реалізації цих рішень.
Виконавче провадження — це сукупність дій органів і посадових осіб
державної виконавчої служби, спрямованих на примусове виконання рішень
судів.
Примусове виконання покладається на державну виконавчу службу, яка
входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до
Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання
рішень здійснюють державні виконавці районних, міських (міст обласного
значення) та районних у містах відділів державної виконавчої служби.
Примусовому виконанню підлягають:
рішення, ухвали й постанови судів у цивільних справах;
постанови судів у частині майнових стягнень у справах про
адміністративні правопорушення;
мирові угоди, затверджені судом.
У виконавчому документі повинні бути зазначені:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи,
що видали виконавчий документ;
2) дата й номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування стягувача й боржника, їх адреси, дата й місце народження
боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у
кредитних установах (для юридичних осіб);
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання рішенням чинності;
6) строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.
За кожним рішенням, яке набрало законної сили або допущено до негайного
виконання, за заявою особи, на користь якої постановлено рішення,
видається один виконавчий лист. Коли на підставі постановленого рішення
належить передати майно, що є в кількох місцях, або коли рішення
постановлено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів,
то суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів,
точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним листом
(ст. 348 ЦПК). Замість втраченого оригіналу виконавчого листа суд, який
постановив рішення, може видати дублікат (ст. 353 ЦПК).
Виконання рішень судів (ст. 349 ЦПК) здійснюється відповідно до Закону
України «Про виконавче провадження».
Заходами примусового виконання рішень є:
звернення стягнення на грошові кошти боржника;
звернення стягнення на інші види майна боржника;
звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію,
стипендію боржника;
вилучення в боржника й передача стягувачеві певних предметів, зазначених
у рішенні;
відібрання дитини;
інші заходи, передбачені рішенням.
Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони
(стягувач і боржник), їхні представники, експерти, спеціалісти,
перекладачі (гл. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
Державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача
або його представника, за заявою прокурора, при надходженні виконавчих
документів із судів.
Виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред’явлені до
виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням
законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи
розстрочки виконання рішення (ст. 35 Закону «Про виконавче
провадження»).
Стягувачам, які пропустили строк для пред’явлення виконавчого документа
до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може
бути поновлено (ст. 350 ЦПК).
Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав
виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в
судовому засіданні за загальним правилом. Суд розглядає таку заяву в
десятиденний строк. На ухвалу суду з питання поновлення строку може бути
подано скаргу, внесено окреме подання.
Державний виконавець у триденний строк з дня надходження до нього
виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого
провадження. У постанові він встановлює строк для добровільного
виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів, а рішень про
примусове виселення — 15 днів, та попереджає боржника про примусове
виконання рішення після закінчення встановленого строку. При цьому
вказується дата виконання.
Виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії та виконати рішення, не
пов’язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж у двомісячний
строк з дня надходження виконавчого документа до державного виконавця.
За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його
неможливим, за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд,
який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання
про відстрочку або розстрочку виконання, зміну способу і порядку
виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових
випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити спосіб і
порядок виконання рішення (ст. 351 ЦПК). Відстрочка виконання рішення
полягає у відкладенні провадження виконавчих дій на певний строк. При
розстрочці рішення виконується по частинах у точно визначені строки. На
ухвалу про відстрочку або розстрочку виконання, зміну способу і порядку
виконання рішення може бути подано скаргу, внесено окреме подання.
Мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від
примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій
формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає
її до суду за місцем виконання рішення на затвердження. За результатами
розгляду мирової угоди чи відмови від примусового виконання рішення суд
постановляє ухвалу відповідно до норм ст. 179 ЦПК.
Виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у випадках,
передбачених ст. 34 Закону «Про виконавче провадження»:
смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно
відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони —
юридичної особи, якщо установлені судом правовідносини допускають
правонаступництво;
визнання стягувача або боржника недієздатним;
проходження боржником строкової військової служби в Збройних Силах
України та інших військових формуваннях, якщо за умовами служби
провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який
проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших
військових формуваннях;
оспорювання боржником виконавчого документа в судовому порядку, якщо
таке допускається законом. При цьому боржник має надати письмове
повідомлення суду про надходження скарги;
прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб),
уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;
винесення постанови про зупинення виконання відповідного рішення
посадовою особою, якій законом надане таке право;
подання до суду позову про виключення майна з опису;
порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство
боржника.
Право державного виконавця зупинити виконавче провадження (ст. 35 Закону
«Про виконавче провадження»):
звернення державного виконавця до суду (або іншого органу), який видав
виконавчий документ, із заявою про роз’яснення рішення, що підлягає
виконанню;
прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил
України або інших військових формувань;
перебування боржника у тривалому службовому відрядженні;
знаходження боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі;
подання скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі;
оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
перебування боржника або стягувача у відпустці за межами населеного
пункту, де вони проживають.
Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого
провадження, державний виконавець зобов’язаний поновити виконавче
провадження за власною ініціативою або заявою стягувача.
Виконавче провадження підлягає закриттю державним виконавцем у випадках
(ст. 37 Закону «Про виконавче провадження»):
прийняття судом відмови стягувача від стягнення;
затвердження судом мирової угоди;
смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно
відсутнім боржника або стягувача, якщо виконання їхніх обов’язків чи
вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
недостатності майна юридичної особи-боржника, що ліквідується, для
задоволення вимог стягувача;
скасування рішення суду або іншого органу, яке підлягало виконанню на
основі виконавчого документа;
письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у
боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення
речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;
закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення.
У разі закриття виконавчого провадження припиняється чинність арешту
майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи
примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у
зв’язку із закриттям провадження. Закрите виконавче провадження не може
бути розпочате знову.
Виконавче провадження закінчується у випадках:
виконання рішення згідно з виконавчим документом;
закриття виконавчого провадження;
повернення виконавчого документа без виконання;
направлення виконавчого документа за належністю до іншого підрозділу
державної виконавчої служби.
Поворот виконання — це повернення стягувачем всього отриманого (гроші,
майно) за судовим рішенням, згодом відміненому. Обов’язковою умовою
повороту виконання є винесення нового рішення, за змістом протилежного
повністю або частково попередньому рішенню.
Питання про поворот виконання вирішує вищестоящий суд (ст. 420 ЦПК),
якщо він, скасувавши рішення, закриває провадження в справі, залишає
заяву без розгляду, відмовляє у позові повністю або, змінивши рішення,
задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Якщо рішення після його виконання скасовано і справу по-
вернуто на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові
відмовлено або позовні вимоги задоволені в меншому розмірі, суд,
постановляючи рішення, повинен зобов’язати позивача повернути
відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. У
разі неможливості повернути майно в рішенні, ухвалі, постанові суду
передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі суми,
одержаної від його реалізації.
Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено при новому
розгляді справи чи вищестоящим судом, заява відповідача про повернення
стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом
першої інстанції, в якому знаходиться справа. Заяву про поворот
виконання можна подати в межах загального строку позовної давності без
оплати державним митом.
Суд розглядає таку заяву в судовому засіданні та постановляє ухвалу, на
яку може бути подано скаргу, внесено окреме подання.
На дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб
державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у
здійсненні вказаних дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга
до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або до
суду за місцем знаходження відповідного відділу державної виконавчої
служби, або до іншого суду згідно з вимогами закону.
Отже, значення судового виконання полягає в тому, що воно гарантує
фактичну реалізацію рішень судових та несудових органів, завершує
юрисдикційну діяльність по захисту суб’єктивних прав громадян та
організацій.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. //
Урядовий кур’єр. — 1999. — 3 червня.
3. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про
проведення виконавчих дій» від 15 грудня 1999 р. № 74/5.
Тема 25. Цивільні процесуальні права
іноземних громадян і осіб без громадянства.
Судові доручення. Міжнародні договори
Під міжнародним цивільним процесом у науці міжнародного приватного права
розуміють сукупність питань процесуального характеру, пов’язаних із
захистом прав іноземців та іноземних юридичних осіб у суді та
господарському суді. Термін «міжна-
родний цивільний процес» має умовний характер. Зазвичай до нього
відносять такі питання:
1) визначення підсудності по справах, що виникають з цивільних,
сімейних, трудових правовідносин з іноземним елементом;
2) процесуальне становище іноземців;
3) процесуальне становище іноземної держави та її дипломатичних і
консульських представників;
4) судові докази в цивільних справах з іноземним елементом;
5) звернення до іноземних судів із судовими дорученнями;
6) визнання та примусове виконання іноземних судових рішень;
7) розгляд спорів у порядку арбітражу та ін.
Питання цивільного судочинства з іноземним елементом є складовою
частиною цивільного процесуального права України. Згідно зі ст.ст. 423,
424 ЦПК іноземні громадяни, іноземні підприємства та організації й особи
без громадянства мають право звертатися до судів України. Іноземні
громадяни — це особи, які належать до громадянства іноземних держав.
Особи без громадянства — це особи, які не належать до громадянства
будь-якої держави. Іноземні юридичні особи — це такі підприємства та
організації, які засновані за межами України за законами тієї країни, де
вони створені. Особи без громадянства користуються цивільними
процесуальними правами нарівні з громадянами України. Обсяг правового
захисту, що надається іноземцям, визначається національним режимом.
Поширення на іноземців національного режиму в цивільному судочинстві
ґрунтується на принципі безумовності та не пов’язано з їх проживанням в
Україні. Норми цивільного процесуального законодавства, якими визначені
правила процесуальної правоздатності та дієздатності, підвідомчості,
підсудності, процесуального становища учасників справи, поширюються на
іноземців незалежно від того, чи передбачено законодавством їх держави
рівнозначні права для громадян та юридичних осіб України (однак у
порядку реторсії можуть бути встановлені певні обмеження).
Цивільна процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних громадян,
підприємств та організацій, а також осіб без громадянства в Україні
визначається цивільним процесуальним законодавством України, в якому
відсутня прив’язка до іноземного елементу. По-іншому вирішуються питання
про визначення процесуальної правоздатності та дієздатності у
міжнародних договорах України (ст. 23 Конвенції держав СНД від 22 січня
1993 р.; ст. 22 Договору між Україною та Республікою Грузія від 9 січня
1995 р. та ін.).
Підсудність судам цивільних справ у спорах, в яких беруть участь
іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства та
організації, а також у спорах, в яких хоча б одна сторона проживає за
кордоном, визначаються законодавством України (ст. 4241 ЦПК України),
тобто діють правила загальної, альтернативної (ст. 126 ЦПК), договірної
(ст.ст. 127, 129 ЦПК), виключної (ст. 130 ЦПК) територіальної
підсудності та пов’язаних між собою справ. Норми про розмежування
компетенції судів у справах з участю іноземних громадян передбачені у
міжнародних конвенціях і двосторонніх договорах України (Конвенція
держав—членів СНД, Договір між Україною і Республікою Польща).
Визначення підсудності в міжнародних договорах України не виключає
можливості порушення тотожної справи в судах обох договірних сторін
(ст. 26 Договору між Україною і Республікою Польща).
Іноземці мають право вести цивільні справи в суді особисто або через
своїх представників (ст. 110 ЦПК). Представниками в суді можуть бути
адвокати, інші особи, допущені судом до представництва, а також консули
(таке представництво виникає на підставі міжнародного договору).
До справ з участю іноземного елементу застосовується правило про
обов’язок доказування та подання доказів (ст. 30 ЦПК України). Кожна зі
сторін, у тому числі й іноземець, повинна довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Під час здійснення провадження у цивільних справах може виникнути
необхідність виконання процесуальних дій за межами території своєї
держави. Оскільки суд може діяти тільки в межах території своєї держави,
виконання таких процесуальних дій можливе лише шляхом його звернення за
сприянням до судових органів іншої держави (судове доручення). Виконання
таких доручень називається наданням міжнародної правової допомоги.
Процесуальний порядок виконання судових доручень у кожній країні
регулюється її внутрішнім законодавством і міжнародними договорами, в
яких вона бере участь. З питань надання правової допомоги суди різних
країн зносяться між собою за посередництвом центральних органів
(наприклад, Міністерства юстиції).
Дія судового рішення, постановленого судом однієї з держав, обмежена
територією цієї держави.
Порядок визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів
визначається відповідними міжнародними договорами України. Рішення
іноземного суду може бути пред’явлено до примусового виконання протягом
трьох років з моменту набрання ним законної сили (ст. 427 ЦПК України).
Комплексним вирішенням питань визнання і виконання іноземних судових
рішень присвячена Гаазька конвенція про визнання і виконання іноземних
судових рішень у цивільних і торговельних справах від 1 лютого 1971 р.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Закон України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних
судів» від 29 листопада 2001 р.
3. Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн. 1. Боротьба із
злочинністю та взаємна правова допомога. — К., 1996.
4. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
5. Богуславский М. М. Международное частное право. — М., 1994.
6. Международное частное право. — Х., 1998.
7. Гусєв Є. Визначення міжнародної підсудності цивільних справ за участю
іноземців на підставі договорів про правову допомогу // Радянське право.
— 1991. — № 2.
8. Гнєздов О. Судові доручення в міжнародному цивільному процесі //
Право України. — 2001. — № 6.
СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
Виклик до суду — це пропозиція з’явитися в суд. Для осіб, які беруть
участь у справі, як правило, явка необов’язкова, а для свідків,
перекладачів та експертів — обов’язкова.
Виконавче провадження — сукупність дій органів державного виконання і
державних виконавців, спрямованих на примусове виконання рішень суду та
інших органів, які підлягають примусовому виконанню.
Виконавчі документи — письмові, оформлені за встановленою формою і
змістом документи, які видаються судом та іншими юрисдикційними органами
для примусового виконання постановлених ними рішень, ухвал та інших
актів.
Відповідач — це юридична чи фізична особа, яка притягується за заявою
позивача до відповідальності за порушення чи оспорення прав або
охоронюваних законом інтересів позивача.
Державне мито — грошовий збір, що справляється із заяв і скарг, котрі
подаються юридичними і фізичними особами до суду, та за видачу їм копій
документів — судових рішень, ухвал, постанов і який зараховується до
бюджету місцевого самоврядування.
Докази — будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює
наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і
заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для
правильного вирішення справи.
Доказування — діяльність суду й осіб, які беруть участь у справі, по
збору, дослідженню та оцінці доказів, направлена на встановлення дійсних
прав і обов’язків учасників спірного правовідношення.
Допустимість засобів доказування — вимога закону, яка передбачає для
встановлення певного юридичного факту можливість використовувати засоби
доказування лише встановленої форми і забороняє використання інших
засобів доказування.
Забезпечення позову — вжиття судом, у провадженні якого знаходиться
справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача,
які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання
позитивно прийнятого рішення.
Законні презумпції — факти, що не потребують доказування, певний
логічний засіб, який використовується судом, коли це передбачено законом
або випливає з його змісту. Законні презумпції можуть бути спростовані.
Закриття провадження по справі — закінчення провадження у справі без
постановлення судового рішення за наявності підстав, які свідчать про
те, що процес виник неправомірно або його продовження є неправомірним.
Залишення заяви без розгляду — закінчення провадження у справі без
постановлення судового рішення за наявності точно встановлених у законі
обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на
звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена
й при повторній неявці сторін. Підстави залишення заяви без розгляду
визначені ст. 229 ЦПК.
Заінтересовані особи — це особи, взаємовідносини яких із заявником
залежать від обставин, що повинні бути встановлені під час вирішення
справ окремого провадження; майнові й особисті права яких залежать від
юридичного факту, встановлення якого вимагає заявник; для яких після
встановлення судом певного юридичного факту виникає обов’язок визначити
й оформити правові наслідки та права заявника.
Заявник — це особа, яка звернулася до суду із заявою про встановлення
певних обставин або юридичного стану особи, з якими закон пов’язує
виникнення, зміну або припинення особистих або майнових прав особи для
здійснення іншою особою цих прав.
Зміст позову — вказана у позовній заяві форма захисту, тобто те, що
позивач просить від суду: присудження відповідача до певних дій.
Зупинення провадження по справі означає, що суд тимчасово призупинив
розгляд справи у зв’язку з обставинами, які перешкоджають цьому
розгляду, до їх усунення або виконання зацікавленими особами необхідних
дій.
Зустрічний позов — це самостійні матеріально-правові вимоги відповідача
до позивача, що розглядаються разом із початковим позовом.
Мирова угода — взаємоприйнятний договір про умови припинення спору про
право між сторонами.
Належність доказів — це прийняття судом до розгляду тих доказів, які
можуть підтвердити чи заперечити юридичні факти, які відносяться до
даної справи.
Неналежна сторона — це особа, яка не є суб’єктом спірного матеріального
правовідношення, тобто не має права вимоги по спору або не зобов’язана
відповідати по пред’явленому позову.
Підвідомчість — визначення кола цивільних справ, які підлягають розгляду
в суді.
Підстава позову — обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Підсудність — сукупність цивільних справ, які підлягають розгляду і
вирішенню по суті в даній конкретній ланці судової системи і в даному
конкретному суді цієї ланки.
Позивач — це юридична чи фізична особа, яка звертається до суду за
захистом своїх суб’єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів, а
також особа, в інтересах якої поданий позов.
Позов — письмове звернення до суду юридично зацікавленої особи для
захисту порушеного або оспорюваного цивільного, сімейного, трудового та
ін. права.
Предмет доказування — це обставини, які обґрунтовують вимоги і
заперечення сторін.
Предмет позову — матеріально-правове відношення, вимога позивача до
відповідача.
Преюдиційні факти — такі факти, які не потребують доказування, існування
чи відсутність яких встановлено рішенням суду по цивільній справі між
тими самими особами, яке вступило в законну силу.
Процесуальне правонаступництво — це заміна належної сторони у спірному
правовідношенні у випадку її вибуття із цивільної справи.
Процесуальне представництво — правовідношення, в силу якого одна особа
здійснює в суді процесуальні дії від імені та в інтересах іншої особи в
межах наданих їй повноважень.
Процесуальний строк — встановлений законом або судом час, протягом якого
можуть або повинні бути здійснені процесуальні дії.
Родова підсудність — це розподіл цивільних справ, підвідомчих суду, між
окремими ланками судової системи залежно від роду справ.
Санкції цивільного процесуального права — встановлені в нормах
цивільно-процесуального права наслідки, що настають за недодержання і
порушення цих норм, тобто всі правові наслідки, які забезпечують їх
реалізацію.
Співучасть — це участь в одному й тому самому процесі кількох позивачів
чи кількох відповідачів, інтереси яких не суперечать один одному.
Суб’єкти цивільного процесуального права — носії цивільних прав і
обов’язків у процесі здійснення правосуддя в цивільних справах.
Судове повідомлення — повідомлення про здійснення тієї чи іншої
процесуальної дії, яка має чи може мати значення для даної особи, але
участь даної особи при проведенні даної дії не обов’язкова.
Судове рішення — постанова суду першої інстанції з приводу вирішення по
суті справ позовного, окремого провадження та справ, що виникають з
адміністративно-правових відносин.
Судовий штраф — грошове стягнення, яке накладається судом на учасників
цивільного судочинства у випадку невиконання ними процесуальних
обов’язків та негідної поведінки.
Територіальна підсудність — розподіл підвідомчих суду справ між окремими
судами в середині кожної ланки.
Треті особи без самостійних вимог — процесуально зацікавлені в
результатах розгляду справи учасники процесу, які вступають у справу, що
вже почалась, за ініціативою суду, сторін, прокурора або за власною
ініціативою.
Треті особи із самостійними вимогами — це матеріально і процесуально
зацікавлені в результатах розгляду справи учасники процесу, які
вступають у справу, що вже почалась, шляхом пред’явлення позову одній
або обом сторонам.
Ухвала — постанова суду, якою вирішується окреме питання судової справи.
Функціональна підсудність — це визначення компетенції окремих ланок
судової системи України на підставі виконуваних ними функцій.
Цивільне судочинство — врегульована цивільно-процесуальним правом
діяльність суду, осіб, що беруть участь у справі, осіб, які сприяють
здійсненню правосуддя по цивільних справах, а також при виконанні
судових рішень та інших постанов суду.
Цивільне процесуальне право — система правових норм, які регулюють
діяльність і пов’язані з нею процесуальні відносини суду та інших
учасників судової справи, що виникають при здійсненні судом правосуддя
по цивільних справах.
Ціна позову — грошова сума в гривнях, яка відображає матеріально-правову
вимогу позивача до відповідача.
Відшкодування
Відшкодування
Третя особа без самостійних вимог
Відповідач
Позивач
Позов регресій
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
