М. Ф. Легкова, В. Б. Марченко Податкове право України, 2004 (книга)

М. Ф. Легкова, В. Б. Марченко Податкове право України, 2004

ВСТУП

В ринкових умовах податки, з одного боку , є безумовно, головним
джерелом державних доходів, а з другого – суттєвим важелем державного
впливу на економічні процеси в країні. Окрім громадських інтересів
податки безпосередньо торкаються матеріальних інтересів практично всіх
категорій осіб: недержавних і приватних, фізичних і юридичних. За таких
умов сфера податків є надзвичайно важливим об’єктом правового
регулювання як провідного інструменту державного управління економікою
та суспільством у цілому.

Виключна актуальність сфери податків та величезний обсяг
нормативно-правового матеріалу, спрямованого на її регулювання
спричинили до утвердження думки про необхідність викладання податкового
права як окремої навчальної дисципліни, не дивлячись на те, що з точки
зору місця в системі права податкове право переважно розглядається як
підгалузь фінансового права.

Навчальна дисципліна “Податкове право” вивчається студентами
спеціальності 6601 “Правознавство” всіх форм навчання.

Головною метою пропонованого навчального посібника є забезпечення
студентів спеціальності “Правознавство” навчально-методичними
матеріалами, освоєння яких сприятиме формуванню у них ефективного
методологічного підходу до аналізу сфери податків як правового явища,
вмінню відмежовувати юридичні аспекти податків від чисто економічних,
чітко визначати структуру й зміст податкових правовідносин, статус,
права й обов’язки їх учасників. Використання матеріалів посібника в
процесі самостійної роботи, як необхідної складової поряд із аудиторною
роботою, має допомогти студентам засвоїти теоретичні положення
податкового права, систему податкового законодавства, сформувати вміння
застосовувати нормативно-правові акти при вирішенні практичних ситуацій.

Оподаткування є комплексним економічно-юридичним явищем і цей факт
обумовлює двоєдине завдання для юриста: з одного боку, бути обізнаним з
основними закономірностями об’єктивних фінансових відносин у сфері
оподаткування, а з іншого, – вміти відділити суто юридичний аспект цих
відносин. Як показує практика викладання дисципліни податкового права,
проблема розмежування цих двох сфер є досить актуальною для студентів.

Економічна проблематика податків полягає переважно у визначенні
оптимального рівня оподаткування з точки зору як наповнення доходної
частини державного бюджету, так і стимулювання виробництва, досягнення
ефективного регулюючого впливу податків на економіку. Головна ж юридична
проблематика податкової сфери полягає переважно у визначенні та
ефективному забезпеченні меж свободи і необхідності у поведінці
суб’єктів податкових правовідносин через відповідні правові, законодавчі
норми, у захисті права власності окремих платників та інтересів
суспільства, які реалізуються у фінансово-податковій діяльності держави.

Податкове право як правове явище має певну систему. Так само і
навчальний курс податкового права має систему, яка відповідає системі
галузі податкового права, проте не тотожна останній. Перш за все система
курсу податкового права полягає в поділі його на загальну і спеціальну
частини. Загальна частина курсу включає такі елементи як поняття про
податки та інші обов’язкові платежі і їх види, функції податків, система
оподаткування України, податкове право, його предмет і метод, податкові
правовідносини, їх зміст, елементи податкового закону, відповідальність
за порушення податкового законодавства тощо.

Особлива частина курсу включає поняття про окремі категорії та види
податків та інших обов’язкових платежів, такі, зокрема, як прибуткові
податки з підприємств та громадян, податок на додану вартість, акцизний
збір, ресурсно-екологічні платежі, місцеві податки і збори.

Посібник, безумовно, спрямований на основи юридичного аспекту податків і
у зв’язку з цим не ставить за мету вивчення тонкощів обчислення
елементів податкових баз, податкового і бухгалтерського обліку, схем
легальної мінімізації податкових зобов’язань тощо. Окрім цього, при
користуванні посібником слід враховувати, що податкове законодавство і
право України перебувають на етапі становлення (зокрема, очікується
прийняття Податкового кодексу України), який схоже, є далеким від
завершення і характеризується перманентними елементними і системними
змінами у податковій сфері.

Навчально-методичний посібник містить щодо кожної теми методичні
вказівки, плани семінарських занять, термінологічний словник ключових
понять, навчальні завдання та завдання для перевірки знань,
рекомендовану літературу, а також типову програму навчальної дисципліни
“Податкове право”, завдання для блочно-модульного контролю, критерії
оцінювання знань студентів та список літератури до курсу в цілому.

ТИПОВА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“ПОДАТКОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ”

Загальна частина

Тема 1. Поняття податків, інших обов’язкових платежів та їх види.

Система державних доходів та місце в ній податків і інших обов’язкових
платежів. Поняття податків у широкому та вузькому розумінні.
Розмежування окремих видів обов’язкових платежів. Поняття податкових та
неподаткових обов’язкових платежів. Поняття мита, зборів і плати як
неподаткових платежів. Поняття податків, внесків та відрахувань. Ознаки
податків та інших обов’язкових платежів. Визначення поняття власне
податку. Поняття функцій податку. Види (класифікації) податків та їх
характеристика. Прямі і непрямі податки. Податки на майно і на доходи.
Загальнодержавні і місцеві податки. Закріплені і регулюючі податки.
Загальні і цільові податки. Податки з фізичних, юридичних, фізичних і
юридичних осіб. Регулярні і разові податки. Грошові і натуральні
податки. Розкладні і окладні податки.

Тема 2. Поняття та характеристика податкової системи України.

Поняття податкової системи. Система оподаткування. Поняття системи
податків. Поняття та категорії принципів у сфері оподаткування. Юридичні
принципи оподаткування. Економічні принципи оподаткування. Організаційні
принципи оподаткування. Система податків в Україні. Загальні правила
щодо встановлення і скасування обов’язкових платежів та їх елементів в
Україні. Поняття встановлення та введення податків та їх елементів.
Основні характеристики податкових систем. Поняття податкового тягаря.

Тема 3. Податкове право і податкові правовідносини.

Визначення предмету податкового права. Групи відносини, що утворюють
предмет податкового права. Метод податкового права. Поняття податкового
права. Місце податкового права. Зв’язок податкового права з
конституційним, адміністративним, бюджетним правом. Особливості
податкового права України на сучасному етапі. Поняття і види податкових
норм. Система податкового права. Поняття джерел податкового права.
Особливості джерел податкового права України. Податковий закон, як
основне джерело податкового права. Поняття і ознаки податкових
правовідносин. Види податкових правовідносин. Склад податкових
правовідносин. Суб’єкти податкових правовідносин і суб’єкти податкового
права. Об’єкт податкових правовідносин. Зміст податкових правовідносин.
Юридичні факти як підстава виникнення, зміни або припинення податкових
правовідносин.

Тема 4. Елементи податкового закону.

Поняття та правове значення елементів податкового закону. Суб’єкт
оподаткування. Предмет, об’єкт та джерело податку. Податкова база та
масштаб податку. Одиниця оподаткування. Податковий період. Способи
(методи) визначення бази податку. Методи обліку бази оподаткування.
Метод оподаткування. Ставка податку. Податкові пільги. Порядок
обчислення податку. Способи, строки та порядок сплати податку.

Тема 5. Державні податкові органи як суб’єкти податкового права України.

Поняття та система контролюючих органів. Поняття органу стягнення.
Поняття організаційно-правового статусу органів ДПС. Система органів
ДПС. Поняття податкової міліції. Система підпорядкованості та взаємодії
органів ДПС. Порядок призначення керівників органів ДПС. Завдання
органів ДПС. Функції органів ДПС. Повноваження органів ДПС. Обов’язки та
відповідальність органів ДПС. Організаційно-правові основи податкової
міліції. Організаційна структура податкової міліції. Завдання податкової
міліції. Повноваження податкової міліції. Права податкової міліції.
Відповідальність податкової міліції.

Тема 6. Платники податків як суб’єкти податкових правовідносин.

Визначення поняття „платник податку”. Особи, що можуть бути платниками
податків. Особи, що не можуть бути платниками податків. Критерії
класифікації платників податків. Правовий статус фізичних осіб –
платників податків. Податкова правоздатність. Податкова дієздатність.
Фізичні особи – податкові резиденти. Фізичні особи – податкові
нерезиденти. Поняття юридичних осіб – платників податків. Юридичні
особи, що є платниками податків в Україні. Юридичні особи – податкові
резиденти. Юридичні особи – податкові нерезиденти. Поняття
консолідованої групи платників податків. Умови і порядок створення
консолідованої групи платників податків. Поняття податкового агента.
Особливості утримання податкових платежів податковим агентом. Правовий
статус податкових агентів. Інститут „податкового агента” в податковому
законодавстві України. Поняття „збирач податків”. Розмежування понять
„податковий агент” і „збирач податків”. Особи, що відносяться до
збирачів податків. Податкове представництво, поняття і форми. Випадки
призначення офіційного податкового представника. Державний реєстр
фізичних осіб – платників податків. Органи, що здійснюють державну
реєстрацію фізичних осіб – платників податків. Ідентифікаційний номер.
Державний реєстр юридичних осіб – платників податків: поняття і мета
створення. Законодавча основа існування державного реєстру юридичних
осіб –платників податків. Етапи реєстрації юридичних осіб –платників
податків. Права платників податків. Право на отримання податкових пільг.
Право на оскарження дій і рішень податкових органів. Право на отримання
відстрочки, розстрочки сплати податків. Обов’язки платників податків.

Тема 7. Податкове зобов’язання: способи узгодження і забезпечення.

Поняття податкового зобов’язання. Визначення суми податкового
зобов’язання. Самостійне узгодження податкового зобов’язання. Апеляційне
узгодження податкового зобов’язання. Порядок і строки адміністративного
оскарження. Закінчення процедури адміністративного оскарження. Строки
погашення суми податкового зобов’язання. Податковий борг. Джерела сплати
податкових зобов’язань і податкового боргу. Податкова застава: підстави
застосування і зміст. Узгодження операцій із заставленими активами.
Податковий керуючий. Припинення податкової застави. Адміністративний
арешт активів: поняття і підстави застосування. Повний і умовний арешт
активів. Тимчасове затримання активів. Порядок застосування арешту
активів. Припинення адміністративного арешту активів. Продаж активів,
що знаходяться в податковій заставі. Списання безнадійного податкового
боргу.

Тема 8. Відповідальність за порушення податкового законодавства.

Види відповідальності за порушення податкового законодавства. Підстави
застосування відповідальності за порушення податкового законодавства.
Поняття і ознаки податкового правопорушення. Склад податкового
правопорушення. Об’єкт податкового правопорушення. Об’єктивна сторона
податкового правопорушення. Суб’єкт податкового правопорушення.
Суб’єктивна сторона податкового правопорушення. Види податкових
правопорушень. Кримінальна відповідальність за порушення податкового
законодавства. Адміністративно-правова відповідальність за порушення
податкового законодавства. Порядок притягнення до адміністративної
відповідальності за порушення податкового законодавства. Поняття і
характерні риси фінансово-правової відповідальності за порушення
податкового законодавства. Поняття фінансово-правових санкцій. Види
фінансово-правових санкцій. Характеристика пені як виду
фінансово-правових санкцій. Особливості фінансового штрафу, що
встановлюється за порушення податкового законодавства. Порядок
застосування фінансових санкцій до порушників податкового законодавства.

Тема 9. Організація державного податкового контролю.

Організаційно-правові основи державного податкового контролю. Поняття
податкового контролю. Види податкового контролю. Порядок проведення
податкового контролю. Поняття форм податкового контролю. Податкова
перевірка як одна з основних форм податкового контролю. Планові та
позапланові податкові перевірки. Виїзні та камеральні податкові
перевірки. Вибіркові та комплексні податкові перевірки. Зустрічні
податкові перевірки. Порядок оформлення результатів податкових
перевірок. Податковий контроль та захист прав платників.

Особлива частина

Тема 10. Правове регулювання прибуткового податку з громадян в Україні.

Поняття і місце прибуткового оподаткування громадян. Загальні засади
правового регулювання прибуткового податку з громадян. Платники
прибуткового податку з громадян в Україні. Обов’язки громадян, суб’єктів
виплати доходів та установ банків. Об’єкт оподаткування. Усунення
подвійного оподаткування громадян. Пільги з прибуткового податку з
громадян. Виплати, що не включаються до сукупного оподатковуваного
доходу громадян. Поняття благодійної організації. Суми, на які
зменшується сукупний оподатковуваний доход. Ставки прибуткового податку
з громадян. Порядок обчислення і сплати прибуткового податку з громадян
та його особливості. Особливості оподаткування доходів, одержуваних за
місцем основної роботи. Особливості оподаткування доходів, одержуваних
не за місцем основної роботи. Особливості оподаткування доходів від
заняття підприємницькою діяльністю. Особливості оподаткування доходів
від підприємницької діяльності за фіксованим податком. Особливості
оподаткування доходів із джерел в Україні громадян, які не мають
постійного місця проживання в Україні. Особливості оподаткування доходів
іноземних громадян та осіб без громадянства. Порядок утримання і
повернення неправильно утриманих сум податків.

Тема 11. Правове регулювання податку на прибуток підприємств.

Правове регулювання оподаткування прибутку підприємств. Платники податку
на прибуток підприємств. Поняття консолідованого податку на прибуток.
Порядок консолідованої сплати податку на прибуток. Об’єкт оподаткування
податком на прибуток. Поняття валового доходу і скоригованого валового
доходу. Визначення валових витрат. Визначення поняття амортизації
основних фондів і нематеріальних активів. Витрати, що підлягають
амортизації. Витрати, що не підлягають амортизації. Визначення основних
фондів. Визначення сум амортизаційних відрахувань. Визначення балансової
вартості групи основних фондів. Особливості включення витрат на оплату
праці до валових витрат. Ставка податку на прибуток. Порядок та строки
сплати податку на прибуток.

Тема 12. Правове регулювання податку на додану вартість.

Загальна характеристика непрямих податків. Характерні риси податку на
додану вартість. Позитивні риси і недоліки застосування податку на
додану вартість. Нормативно-правові акти, якими здійснювалося
регулювання податку на додану вартість з часу введення в дію. Групи
платників податку на додану вартість. Платники консолідованого податку
на додану вартість. Реєстр платників податку на додану вартість.
Операції, що складають об’єкт податку на додану вартість. База
оподаткування ПДВ. Ставки ПДВ. Пільги по ПДВ. Дата виникнення обов’язку
із сплати ПДВ. Строки і порядок подання звітів і сплати ПДВ. Податкова
накладна. Бюджетне відшкодування ПДВ. Податковий кредит. Податковий
вексель. Особливості оподаткування бартерних операцій ПДВ. Особливості
оподаткування операцій при здійсненні імпорту товарів, робіт, послуг.

Тема 13. Правове регулювання акцизного збору.

Загальна характеристика акцизів. Відмінності ПДВ і акцизу.
Законодавство, яким регулюється оподаткування акцизним збором. Поняття
акцизного збору. Платники акцизного збору. Податкові агенти. Об’єкт
оподаткування акцизним збором. Визначення об’єкту оподаткування акцизним
збором при імпорті. Ставки акцизного збору. Визначення суми акцизного
збору. Порядок і строки звітування і сплати акцизного збору.

Тема 14. Правове регулювання ресурсно-екологічних обов’язкових платежів
в Україні.

Поняття та загальні засади правового регулювання ресурсно-екологічних
обов’язкових платежів. Плата (податок) за землю. Платежі за користування
надрами. Рентна плата за нафту і природний газ, що видобуваються в
Україні. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок
державного бюджету. Плата за користування надрами для видобування
корисних копалин. Плата за користування надрами в цілях, не пов’язаних
із видобуванням корисних копалин. Збір за спеціальне використання
водних ресурсів. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та
користування земельними ділянками лісового фонду. Платежі за спеціальне
використання тваринних природних ресурсів. Збір за спеціальне
використання рибних та інших водних живих ресурсів. Збір за спеціальне
використання диких тварин. Збір за забруднення навколишнього природного
середовища. Збір за використання радіочастотного ресурсу.

Тема 15. Правове регулювання місцевих податків і зборів.

Визначення поняття місцевого самоврядування, місцевих бюджетів.
Характеристика дворівневої податкової системи України. Елементи, що
утворюють місцевий рівень податкової системи. Органи, що встановлюють та
вводять в дію місцеві податки і збори. Колізії законодавства, що регулює
встановлення і введення в дію місцевих податків і зборів .
Обов’язковість введення місцевих податків і зборів. Податок з реклами.
Комунальний податок. Збір за паркування автотранспорту. Ринковий збір.
Збір за видачу ордера на квартиру. Курортний збір. Збір за участь у
бігах на іподромі. Збір за виграш на бігах на іподромі. Збір з осіб, які
беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі. Збір за право
використання місцевої символіки. Збір за право проведення кіно – і
телезйомок. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного
розпродажу і лотерей. Збір за проїзд по території прикордонних областей
автотранспорту, що прямує за кордон. Збір за видачу дозволу на
розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг. Збір з власників собак.

БЛОК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДО КУРСУ “ПОДАТКОВЕ ПРАВО”

Тема 1. Поняття податків, інших обов’язкових платежів та їх види.

Юридичне визначення сфери податків і інших обов’язкових платежів та їх
місце у системі державних доходів України.

Поняття податків у широкому та вузькому розумінні.

Розмежування окремих видів обов’язкових платежів.

Поняття податкових та неподаткових обов’язкових платежів.

Визначення поняття власне податків.

Види податків та їх характеристика.

Функції податків.

Методичні вказівки

Юридичне визначення сфери податків і інших обов’язкових платежів та їх
місце у системі державних доходів України.

Як відомо, норми податкового права регулюють відносини у сфері
встановлення, введення і справляння податків. Тому питання про сферу
податків, тобто про те, які власне явища слід розуміти під терміном
“податки”, яким є коло платежів, що входять до сфери регулювання
податкового права, безумовно, є визначальним для курсу податкового
права. Іншими словами, необхідно визначити коло обов’язкових платежів,
що підлягають режиму правового регулювання податкової системи.

Відповідно до Закону України “Про систему оподаткування” під податком і
збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових
фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня
або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на
умовах, що визначаються законами України про оподаткування. При цьому
система оподаткування законодавчо визначається як сукупність податків і
зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових
фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.
Будь-які податки і збори (обов’язкові платежі), які запроваджуються
законами України, мають бути включені до ЗУ “Про систему оподаткування”,
а обов’язкові платежі, справляння яких не передбачене цим Законом сплаті
не підлягають.

Таким чином, у контексті податкового законодавства під терміном
“податки” звичайно розуміють сукупність обов’язкових платежів, що
містяться у переліку видів податків і зборів (обов’язкових платежів) ЗУ
“Про систему оподаткування”.

Визначення сфери податків не може бути повним без їх розгляду в системі
вищого порядку. З теорії фінансового права відомо, що податки належать
до системи державних доходів. Щоб визначити місце податків у системі
державних доходів коротко згадаємо структуру останніх.

Під державними доходами звичайно розуміють сукупність різних видів
грошових надходжень до фондів держави, що використовуються нею для
здійснення її завдань і функцій.

За порядком формування державні доходи поділяють на централізовані і
децентралізовані.

Децентралізовані доходи – це доходи державних підприємств, установ,
організацій, що формуються в основному за рахунок їх прибутку.

Централізовані доходи – це доходи Державного та місцевого бюджетів,
Пенсійного фонду, фонду соціального страхування та інших державних
цільових фондів.

Залежно від того, який метод фінансової діяльності застосовують при
залученні того чи іншого виду державного доходу розрізняють обов’язкові
платежі і добровільні надходження.

Як відомо, поняття державних доходів є ширшим за поняття доходів
Державного бюджету і крім останніх охоплює також доходи інших
централізованих і децентралізованих фондів коштів.

Виділяють особливості у правовому регулюванні відносин по залученню того
чи іншого виду державного доходу. Це пояснюється різноманітністю джерел
надходження доходів і видів фондів, до яких ці доходи зараховуються.
Враховуючи особливості правового регулювання різних видів доходів, їх
класифікують за спільністю ознак у кілька груп:

1) неподаткові доходи,

2) податки,

3) доходи від державного кредиту,

4) доходи від особистого і майнового страхування.

Значна доля державних доходів формується за рахунок неподаткових
платежів, до складу яких входять як неподаткові доходи державного та
місцевих бюджетів, так і внески до державних цільових фондів.

Доходи державного бюджету – це здійснювані на підставі правових норм
обов’язкові і добровільні надходження до бюджету, що використовуються
державою для здійснення її функцій.

За методами залучення коштів доходи бюджетів класифікують на: 1)
обов’язкові платежі неподаткового характеру; 2) податки; 3) інші
надходження.

Доходи бюджетів за юридичними формами поділяють на податкові і
неподаткові.

Бюджетне законодавство класифікує доходи бюджету за п’ятьма розділами:

податкові надходження,

неподаткові надходження,

доходи від операцій з капіталом,

офіційні трансферти,

державні цільові фонди.

При цьому податковими надходженнями визнаються передбачені податковими
законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші
обов’язкові платежі.

Неподатковими надходженнями визнаються доходи від власності та
підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від
некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та
фінансових санкцій, інші неподаткові надходження.

Визначення обов’язкових платежів, поділ бюджетних доходів на податкові і
неподаткові у податковому та бюджетному законодавстві має більше
формальний, аніж суттєвий характер. Предметом вивчення податкового права
прийнято вважати коло обов’язкових платежів, що містяться у переліку ЗУ
“Про систему оподаткування”.

Таким чином, з точки зору місця в системі однорідних явищ податки – це
різновид державних централізованих доходів, що надходять до бюджетів та
державних цільових фондів.

Податки є безумовно найважливішим джерелом державних доходів. За
оцінками фахівців їх частка у складі Державного бюджету України в
останні роки становить близько 80%. Для порівняння, в США доля
податкових надходжень становить 90% бюджету, у Німеччині – 80%, у Японії
– 75%, в Росії – 80%.

2. Поняття податків у широкому та вузькому розумінні.

Одна з головних проблем юридичного визначення податку полягає в тому, що
в теорії, законодавстві і практиці цієї сфери склалась традиція
неоднозначного вживання терміну “податок”. Така традиція є невипадковою,
оскільки в процесі розвитку оподаткування як основної форми фінансової
діяльності держави з мобілізації коштів до централізованих фондів у
складі державних доходів сформувався цілий ряд різноманітних як за
формою , так і за сутністю обов’язкових платежів: податки, збори, мито,
внески, плата, тощо. Проте їх об’єднує те, що всі вони є складовими
системи державних доходів, є вилученнями частини національного доходу,
тобто, власності платників і їх надходження використовується для
фінансування виконання функцій і завдань держави. При цьому щодо складу
платежів системи оподаткування сформувалось два основних підходи :
вузький і широкий.

При вузькому підході до складу платежів системи оподаткування відносять
виключно податки як специфічні платежі, наділені характерними ознаками,
що відрізняють їх від інших платежів. В цьому разі лише власне податки
підлягають режиму правового регулювання податкової системи, а правове
регулювання інших, неподаткових платежів, є відмінним від податкової
системи і законодавство, що їх визначає не відноситься до податкового.
Юридичне визначення податку є досить однозначним і не викликає
особливого різнобою у тлумаченнях.

При широкому підході до складу платежів податкової системи відносять як
власне податки, так і інші платежі: збори, мито, внески, тощо. Тобто,
будь-які вилучення коштів для фінансування публічних видатків є
елементами податкової системи. При цьому всі вони підлягають режимові
правового регулювання податкової системи і визначаються податковим
законодавством. У цьому випадку з’являється необхідність двозначного
вживання терміну “податок”: у вузькому та у широкому тлумаченні.

3. Розмежування окремих видів обов’язкових платежів.

Застосована в бюджетному законодавстві систематизація платежів на
податкові і неподаткові побудована за формальними критеріями і не дає
розуміння про сутнісні відмінності між окремими платежами. Таким же по
суті є підхід і податкового законодавства, яке не робить різниці між
податком, збором, іншими видами обов’язкових платежів. Тобто, виходячи з
нормативного визначення податку, збору, іншого обов’язкового платежу
відповідно до ст. 2 “Про систему оподаткування” всі ці платежі за
юридичним визначенням, статусом є рівними, підлягають єдиному режиму
правового регулювання податкової системи.

Проте насправді відмінності між окремими видами обов’язкових платежів
безумовно існують і їх неврахування часом приводить до цілком конкретних
юридичних наслідків. Потреба визначення відмінностей між окремими видами
обов’язкових платежів обґрунтовується необхідністю правильного їх
розуміння суб’єктами як у сфері правозастосування – платниками і
податковими органами, так і у сфері правотворчості – законодавцями.

Прикладом такого нехтування відмінностями між окремими видами
обов’язкових платежів можна навести нині вже, щоправда, не чинну
редакцію кримінальної статті щодо ухилення від сплати податків за
номером 148-2 під назвою “Ухилення від сплати податків”. В процесі
правозастосування виявилось, що термін “податки” у цьому випадку може
бути застосований лише у вузькому розумінні, тобто, як специфічний
платіж, один із різновидів обов’язкових платежів системи оподаткування,
а не в широкому розумінні, як родове поняття щодо всіх обов’язкових
платежів системи оподаткування, що очевидно мав на увазі законодавець.
Подібний приклад маємо і в статті 74 Конституції України, яка забороняє
проведення референдумів щодо законопроектів з питань податків, бюджету
та амністії. Широке розуміння терміну “податки”, що очевидно мав на
увазі законодавець, у даному випадку є сумнівним або щонайменше вимагає
додаткового тлумачення. Очевидно, що до родового поняття стосовно
платежів системи оподаткування доцільно застосувати термін “обов’язковий
платіж”, що випливає з тексту ЗУ “Про систему оподаткування”.

Отже, потреба розмежування окремих видів обов’язкових платежів є не суто
теоретичною, але й значною мірою практичною.

Оскільки законодавчі визначення не дають чіткого розмежування окремих
видів обов’язкових платежів, то природно, що цю справу намагається
вирішити наука податкового права.

Слід зазначити, що наукові підходи до систематизації обов’язкових
платежів ґрунтуються переважно на сутнісних критеріях, на відміну від
законодавчих підходів, які більшою мірою є формальними.

Поняття податкових та неподаткових обов’язкових платежів.

Теорія фінансового і податкового права всю сукупність обов’язкових
платежів до державних централізованих фондів за їх характером,
сутнісними ознаками класифікує на дві великі групи: податкові платежі та
платежі неподаткового характеру.

Неподаткові доходи бюджетів можна об’єднати в групи, залежно від їх
походження чи підстави для справляння:

платежі, що надходять у вигляді плати за послуги, надані державою
(переважно за оформлення певних прав та пов’язаних з ними документів);

платежі, що випливають із права власності держави (народу);

платежі за реєстрації, видачу ліцензій, сертифікатів та інші дозволяння
у сфері господарювання;

платежі штрафного характеру;

інші доходи.

Платежі із першого та другого різновидів входять до законодавчої системи
оподаткування.

Податкові платежі можна розділити на власне податки і цільові податкові
платежі. Всі вони повністю входять до законодавчої системи
оподаткування.

В науці податкові та неподаткові платежі прийнято розрізняти переважно
за двома головними критеріями: по-перше, за характером підстави для
сплати платежу і, по-друге, за критерієм для визначення розміру платежу.
Таким чином, вважається, що податкові платежі мають індивідуально
безвідплатний характер, а їх розмір визначається платоспроможністю
платника. На відміну від податкових неподаткові платежі, по-перше, як
правило, мають відплатний або компенсаційний чи штрафний характер, а
по-друге, не залежать від розміру доходу (прибутку) платника.

Природа податкових платежів визначається тим, що визначальною підставою
для їх стягнення є наявність у платників певних доходів чи відповідного
майна, тобто, об’єктів оподаткування. При цьому податок встановлюється і
вводиться законом, його сплата має примусовий характер, він сплачується
на основі безвідплатності, є абстрактним платежем і , як правило, не має
цільового призначення. При сплаті неподаткового платежу, як правило, є
спеціальна мета (за що конкретно сплачується платіж) і спеціальні
інтереси (платник певною мірою безпосередньо відчуває відплатність
платежу). Справляються неподаткові платежі лише з тих осіб, які
звертаються у відповідні органи з приводу надання потрібних їм послуг.

Таким чином, з точки зору вищенаведених критеріїв встановлений
законодавством про систему оподаткування перелік обов’язкових платежів
містить платежі як податкового, так і неподаткового характеру. Тобто,
система оподаткування України охоплює повністю категорію податкових
платежів та частково неподаткові платежі.

5. Визначення поняття власне податків.

В теорії прийнято визначати власне податок як окремий специфічний
обов’язковий платіж. Виділяють декілька ознак податку, як спільних для
всіх обов’язкових платежів, так і специфічних:

1) односторонній характер встановлення – податок встановлюється державою
в особі парламенту, отже погоджується з усім народом, представником
якого є парламент, проте він не погоджується з кожним конкретним
громадянином; стаття 74 нової Конституції України забороняє проведення
референдуму з питань податків;

2) адресність до бюджету полягає в тому, що податок на відміну від
деяких інших обов’язкових платежів може бути сплачений лише до бюджету,
а не до іншого централізованого грошового фонду;

3) відсутність цільового призначення полягає в тому, що метою справляння
податків на відміну від інших обов’язкових платежів є забезпечення
державних видатків взагалі, а не якогось конкретного видатку;

4) індивідуальна безвідплатність податку виражається в тому, що при його
стягненні на відміну від інших видів обов’язкових платежів, держава не
бере на себе обов’язків по наданню кожному окремому платнику певного
еквіваленту сплаченого податку, тобто, податок сплачується не залежно
від отримання якихось послуг чи благ з боку держави;

5) безповоротність стягнення податку полягає в тому, що законно
сплачений до бюджету податок в принципі не підлягає поверненню ні за
яких умов; повернення суми податку у випадку його переплати не
суперечить принципу безповоротності, оскільки всі ці випадки
визначаються державою в односторонньому порядку і не впливають на
характер платежу в цілому;

6) обов’язковість (примусовий характер стягнення) податку полягає в
тому, що за порушення встановлених правил справляння податку, зокрема,
строків сплати, розміру платежу, за ухилення від сплати тощо
законодавством передбачена юридична відповідальність платника;
обов’язковість також передбачає можливість примусового стягнення платежу
в разі несплати у добровільному порядку;

7) перехід права власності витікає із економічної суті податку як форми
перерозподілу національного доходу і полягає в тому, що при сплаті
податку відбувається перехід частини коштів із власності окремих
платників у власність держави; такого переходу права власності немає при
внесенні до бюджету обов’язкових платежів державними підприємствами;
такі платежі є податками лише за формою, а не за змістом;

8) регулярність (постійність, стабільність) внесення податку полягає в
тому, що податок вноситься періодично, в чітко встановлені
законодавством строки, на відміну від деяких інших обов’язкових
платежів, адже держава може існувати лише в умовах стабільних надходжень
до бюджету і відповідно забезпечувати стабільні видатки;

9) конкретний розмір суми податку визначається платоспроможністю
платника, розміром доходу; отже податок сплачується лише при наявності у
платника самостійного джерела доходу: нема доходу – нема податку.

Таким чином, для поняття власне податку може бути використане наступне
визначення:

податок – це встановлена законом форма відчуження власності фізичних та
юридичних осіб на засадах обов’язковості, індивідуальної
безвідплатності, безповоротності, забезпечена державним примусом, яка не
носить характеру покарання чи контрибуції і має на меті забезпечення
платоспроможності суб’єктів публічної влади.

Можна виділити такі специфічні ознаки податків:

сплачуються лише до бюджетів,

безвідплатність,

відсутність цільового призначення,

сума податку для конкретного платника визначається його
платоспроможністю (доходом).

6. Види податків та їх характеристика.

За способом справляння (формою оподаткування чи покладення податкового
тягаря) податки поділяють на прямі і непрямі.

Прямі (прибутково-майнові) податки справляються у процесі отримання і
накопичення матеріальних благ безпосередньо з доходів чи майна
платників. Загальною підставою для їх справляння є отримання платником
відповідних доходів (прибутку) у грошовій чи іншій матеріальній формі чи
наявність певного майна. Кінцевим платником прямих податків є власник
майна (доходу). Прямі податки справляються на основі платоспроможності,
тобто, більше платять ті, хто має вищий доход. Такий підхід в
оподаткуванні вважається найбільш справедливим. Основними проблемами
прямих податків є труднощі обліку об’єкта оподаткування та можливість
ухилення від їх сплати. Приклади прямих податків: прибуткові податки з
підприємств та громадян, податок на землю, на нерухомість, тощо.

Непрямі (на споживання або адвалорні) податки справляються у процесі
справляння матеріальних благ. Підставою для їх справляння є придбання
споживачем певних товарів чи послуг, у ціну яких і включаються суми цих
податків. При цьому фактичним (кінцевим) платником виступає споживач, на
якого податок перекладається шляхом надбавки до ціни, а юридичним
(формальним) платником виступає продавець товару. Розмір податку на
одиницю товару для окремого платника не залежить від його доходів . В
абсолютному розмірі більше платить той, хто більше споживає, а отже, в
кінцевому рахунку, той, хто має вищі доходи. Приклади непрямих податків:
ПДВ, АЗ, ввізне-вивізне мито, тощо.

За об’єктом оподаткування прямі податки поділяються на податки на майно
і на доходи.

Податки на доходи (особисті) сплачуються платником з дійсно отриманого
доходу (прибутку) і відображають фактичну платоспроможність платника.
Приклади – прибуткові податки з підприємств та громадян.

Податки на майно (реальні, від англ. real – майно) справляються не з
дійсно отриманого платником доходу, а з припущеного середнього доходу,
отримуваного в даних економічних умовах від того чи іншого предмета
оподаткування (нерухомої власності, грошового капіталу, тощо). Реальними
податками обкладається переважно майно. В багатьох випадках важко
визначити дохід, отриманий від того чи іншого майна чи виду діяльності
чи проконтролювати правильність оголошеного платником доходу. Наприклад,
важко проконтролювати водія таксі. В таких випадках встановлення плати
за патент на заняття перевезенням людей у розмірі податку з припущеного
доходу спрощує оподаткування. Інша причина справляння майнових податків
– прагнення зрівняти осіб, використовуючих майно продуктивно і
непродуктивно. Оподаткування лише доходів звільнило б від оподаткування
осіб, використовуючих майно, наприклад, земельну ділянку, лише для
відпочинку. Приклади реальних (майнових) податків: податок з власників
транспортних засобів, податок на землю, податок на нерухомість.

За рівнем компетенції органів, що встановлюють та вводять в дію податки
розрізняють загальнодержавні та місцеві податки.

Загальнодержавні податки встановлюються та вводяться в дію рішенням
вищого представницького органу; справляються на всій території держави;
зараховуються – 1) до державного бюджету або 2) до місцевих бюджетів або
3) розподільно – і до державного, і до місцевого бюджетів.

Місцеві податки встановлюються та вводяться в дію переважно за участі як
вищого представницького, так і відповідного місцевого органів влади. В
Україні, зокрема, перелік місцевих податків та граничні розміри їх
ставок встановлюються на рівні центрального представницького органу.
Місцеві податки вводяться в дію на локальній території за рішенням
органу місцевого самоврядування, справляються лише на даній території і
зараховуються завжди до місцевих бюджетів.

За постійністю надходження податків до доходів тієї чи іншої ланки
бюджетної системи виділяють закріплені та регулюючі податки.

Закріплені – це податки, доходи від яких безстроково, повністю або
частково (у процентному відношенні) закріплені законодавством за певними
бюджетами і для їх зарахування до відповідного бюджету не потрібне
спеціальне рішення представницького органу влади вищого рівня.

Регулюючі податки щорічно перерозподіляються між бюджетами різних рівнів
з метою покриття дефіцитів. Розподіл сум цих податків і зарахування до
відповідних бюджетів у певному розмірі визначається щорічно рішенням
вищого представницького органу про відповідний бюджет.

За цільовою спрямованістю введення податків розрізняють загальні і
цільові податки.

Загальні податки вводяться для формування доходної частини бюджету в
цілому і не мають на меті покриття якихось конкретних видатків.

Цільові (спеціальні) податки вводяться з метою фінансування конкретного
напряму державних видатків. Для цільових платежів часто встановлюється
спеціальний цільовий фонд.

За характером суб’єкта або платника податку виділяють:

податки з фізичних осіб;

податки з юридичних осіб;

податки з фізичних і з юридичних осіб.

За регулярністю внесення бувають регулярні і разові податки.

Регулярні (систематичні, поточні) податки справляються з певною
періодичністю протягом всього терміну отримання доходу чи володіння
майном.

Разові податки справляються у зв’язку із настанням відповідних юридичних
фактів нерегулярного характеру, що спричиняють виникнення у платника
обов’язку по сплаті цих податків.

За формою стягнення виділяють грошові і натуральні податки. На сьогодні
діючі в Україні податки є грошовими за формою. Проте іноді законодавство
допускає заміну грошової форми на натуральну. Так, відповідно до статті
32 Кодексу України про надра плата за користування надрами може
вноситись як у вигляді грошових платежів, так і в натуральному вигляді
(частина видобутої мінеральної сировини або іншої виробленої
користувачем надр продукції, виконання робіт чи надання інших послуг),
крім матеріалів, продуктів та послуг, перелік яких визначається
Кабінетом Міністрів України.

7. Функції податків.

В літературі переважно виділяють три різновиди функцій податків.

Суть податків як фінансово-економічної категорії – перерозподіл вартості
створеного ВНП між державою, юридичними та фізичними особами. Це
здійснюється шляхом централізації частини ВНП у бюджеті на
загальносуспільні потреби. Таким чином визначається розподільча функція
податків.

Фіскальна функція (фіск від лат. Fiscus – державна казна, скарбниця)
визначається тим, що податки виступають засобом наповнення державної
казни.

Регулююча функція полягає у можливості за допомогою податкової політики
впливати на різні сторони діяльності платників. Спрощена схема
регулюючої функції полягає в тому, що встановлюючи пільгові чи підвищені
ставки оподаткування держава стимулює чи стримує розвиток тих чи інших
видів господарської діяльності.

План семінарського заняття

Юридичне визначення сфери податків і інших обов’язкових платежів та їх
місце у системі державних доходів України.

Поняття податків у широкому та вузькому розумінні.

Розмежування окремих видів обов’язкових платежів.

Поняття податкових та неподаткових обов’язкових платежів.

Визначення поняття власне податків.

Види податків та їх характеристика.

Функції податків.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Податок, збір (обов’язковий платіж) – обов’язковий внесок до бюджету
відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний
платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про
оподаткування.

Державні доходи – це сукупність різних видів грошових надходжень до
фондів держави, що використовуються нею для здійснення її завдань і
функцій.

Податок (наукове визначення) – це встановлена законом форма відчуження
власності фізичних та юридичних осіб на засадах обов’язковості,
індивідуальної безвідплатності, безповоротності, забезпечена державним
примусом, яка не носить характеру покарання чи контрибуції і має на меті
забезпечення платоспроможності суб’єктів публічної влади.

Прямі (прибутково-майнові) податки – це податки, що справляються у
процесі отримання матеріальних благ безпосередньо з доходів чи майна
платників.

Непрямі (на споживання або адвалорні) податки – це податки, що
справляються у процесі споживання матеріальних благ і включаються до
ціни товарів і послуг.

Податки на доходи – це податки, що сплачуються платником з дійсно
отриманого доходу (прибутку) і відображають фактичну платоспроможність
платника.

Податки на майно – це податки, що справляються не з дійсно отриманого
платником доходу, а з припущеного середнього доходу, отримуваного в
даних економічних умовах від того чи іншого предмета оподаткування
(нерухомої власності, грошового капіталу, тощо).

Загальнодержавні податки – це податки, що встановлюються та вводяться в
дію рішенням вищого представницького органу, справляються на всій
території держави і зараховуються або до державного бюджету, або до
місцевих бюджетів або розподільно: і до державного, і до місцевого
бюджетів.

Навчальні завдання

Дослідити різновиди вживання терміну “податки” у науковій, законодавчій
та діловій сферах.

Визначити місце, роль і значення податків у системі суміжних явищ,
застосувавши порівняльний метод стосовно економічних систем ринкового та
соціалістичного типів.

Порівняти науково-теоретичний та законодавчий підходи до визначення і
систематизації обов’язкових платежів.

На прикладі українського законодавства дослідити актуальність проблеми
законодавчого розмежування окремих видів обов’язкових платежів.

Дослідити закріплені в законі України “Про систему оподаткування”
обов’язкові платежі з точки зору їх належності до визначених в теорії
різновидів податків (прямі і непрямі, на майно і на доходи тощо)

Завдання для перевірки знань

Як юридично визначається сфера податків і інших обов’язкових платежів в
Україні.

В чому полягає необхідність розмежування окремих видів обов’язкових
платежів.

Які платежі відносять до категорії податкових у законодавчій та науковій
сферах.

Які платежі відносять до категорії неподаткових у законодавчій та
науковій сферах.

Які ознаки належать до специфічних ознак власне податку.

Які функції виконує податок.

Який зміст понять податку у вузькому та широкому розумінні.

Які бувають класифікації податків.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Про систему оподаткування: Закон України від 25 червня 1991 р. № 1251 //
Відомості Верховної Ради України.— 1991. — № 39. – ст.510, із зм. і доп.

Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — Харьков: Консум,
1997.—432с.

Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — Харьков: Легас,
2001.—584с.

Налоги и налоговое право: Учебное пособие / Под ред. А. В.
Брызгалина.—М.: Аналитика-Пресс, 1997.—600с.

Налоги, налогообложение и налоговое законодательство/Под ред.
Евстигнеева Е. Н. – СПб: Питер, 2000. – 320с.

Основы налогового права: Учебно-методическое пособие / Под ред. С. Г.
Пепеляева. — М.: Инвест-фонд, 1985. — 496 с.

Федосов В. М, Опарін В. М., П’ятаченко Г. О. Податкова система
України.—К.: Либідь, 1994.

Фінансове право: Навч. посібник для студентів юридичних вузів та
факультетів / За ред. Л. К. Воронової і Д. А. Бекерської. — К.: Вентурі,
1995.—272с.

Фінансове право: Підручник / Керівник авторського колективу і
відповідальний редактор Л. К. Воронова. – Вид. 2-ге, виправл. та доп. –
X.: Фірма «Консум», 1999.—496 с.

Тема 2. Поняття та характеристика податкової системи України.

Загальне поняття про податкову систему.

Система принципів оподаткування.

Загальна характеристика системи податків України.

Загальні правила щодо встановлення та скасування податків (обов’язкових
платежів) та їх елементів в Україні.

Основні характеристики податкових систем.

Методичні вказівки

Загальне поняття про податкову систему.

Як відомо, податкова система є провідною складовою системи державних
доходів. Законодавче визначення податкової системи дає стаття 2 Закону
України “Про систему оподаткування”: “Сукупність податків і зборів
(обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що
справляються у встановленому законами України порядку, становить систему
оподаткування”.

З наукової точки зору вищенаведене визначення, очевидно, є неповним,
оскільки систему не можна визначити лише як просту сукупність її
елементів. Податковій системі властиві ознаки, характерні для будь-якої
системи – елементний склад, співвідношення, взаємодія, взаємозалежність
елементів, органічна цілісність і єдність, тощо.

Отже, вищенаведене визначення по суті є визначенням системи податків,
яка є елементною складовою податкової системи, але не вичерпує змісту
останньої.

В літературі з податкового права наводять хоч і більш загальне, проте й
більш відповідне визначення, за яким податкова система – це
взаємопов’язана сукупність діючих в даний момент у конкретній державі
суттєвих умов оподаткування. При цьому в теорії до суттєвих умов
оподаткування, крім переліку видів чи системи податків, відносять:

принципи податкової політики,

система і принципи податкового законодавства,

загальні елементи податків,

система податкових органів, їх права, обов’язки, відповідальність,

порядок встановлення та введення в дію податків,

порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів,

порядок та умови податкового провадження (справляння податків),

форми і методи податкового контролю,

права, обов’язки, відповідальність, способи захисту прав та інтересів
платників і інших учасників податкових правовідносин,

порядок міжнародного оподаткування, тощо.

Таким чином, поняття податкової системи не є тотожним поняттю системи
податків, перше з них є ширшим і включає в себе окрім системи податків
ще цілий ряд як політико-правових, так економічних елементів.

2. Система принципів оподаткування.

Як відомо, принципи (від лат. principium – основа, першопочаток) – це
основоположні і керівні ідеї, провідні положення, фундаментальні начала
певної сфери. Тому стосовно оподаткування принципами слід вважати базові
ідеї і положення, що лежать в основі податкової сфери.

З огляду на багатоаспектність змісту податків, їх комплексний характер
та неоднозначну природу, в літературі щодо сфери оподаткування виділяють
три категорії принципів:

юридичні принципи оподаткування або принципи податкового права,

організаційні принципи податкової системи або принципи побудови
податкової системи,

економічні принципи оподаткування.

Окрім поділу на три підсистеми, в рамках кожної з них прийнято виділяти
загальні принципи, притаманні системі оподаткування в цілому та
спеціальні принципи оподаткування, які стосуються лише окремих розділів
і положень оподаткування, наприклад, принципи застосування
відповідальності за порушення податкового законодавства, принципи
обчислення та сплати податку на прибуток підприємств, принципи
справляння податків з нерезидентів, принципи місцевого оподаткування,
тощо.

Юридичні принципи оподаткування звичайно розглядаються у складі теми, що
стосується поняття та змісту податкового права.

Вважається, що економічні принципи оподаткування вперше були
сформульовані у 1776 р. А. Смітом у роботі “Дослідження про природу та
причини багатства народів”. А. Сміт виділив п’ять принципів
оподаткування, які пізніше були названі “Декларацією прав платника”:

принцип господарської незалежності і свободи платника, який грунтується
на праві приватної власності і займає провідне місце, а відповідно, всі
інші принципи – підпорядковане щодо нього становище;

принцип справедливості, який полягає у рівному обов’язку громадян
сплачувати податки відповідно до своїх доходів, якими вони користуються
під заступництвом і захистом держави;

принцип визначеності, відповідно до якого сума, спосіб та час платежу
мають бути завчасно відомі платнику;

принцип зручності, відповідно до якого податок має стягуватись в такий
час і таким способом, які є найзручнішими для платника;

принцип економії, відповідно до якого витрати по справлянню податків
повинні бути меншими, аніж самі податкові надходження.

До організаційних принципів податкової системи звичайно відносять
положення, відповідно до яких здійснюється її побудова та структурна
взаємодія її елементів. Окрім того, організаційні принципи податкової
системи обумовлюють основні напрями її розвитку та управління. До числа
організаційних принципів у літературі відносять, зокрема, принцип
єдності, принцип еластичності, принцип стабільності, принцип множинності
податків, принцип вичерпного переліку податків.

В Україні законодавчо регулюються так звані принципи побудови системи
оподаткування, які за назвою близькі до організаційних, проте аналіз їх
складу підтверджує думку про певну умовність чіткого розмежування
принципів оподаткування, оскільки в числі законодавчих принципів
побудови системи оподаткування можна побачити елементи усіх вищеназваних
категорій. Відповідно до ст. 3 ЗУ “Про систему оподаткування” принципами
побудови системи оподаткування в Україні є:

стимулювання підприємницької виробничої діяльності та
інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування
прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

обов’язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів
(обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про
об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення
відповідальності платників податків за порушення податкового
законодавства;

рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних
осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і
забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов’язкових
платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів
(обов’язкових платежів) – на більші доходи;

рівність, недопущення будь-яких проявів податкової
дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб’єктів
господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при
визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів
(обов’язкових платежів);

соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки
малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно
обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та
застосування диференційованого і прогресивного оподаткування
громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів
(обов’язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг
протягом бюджетного року;

економічна обгрунтованість – встановлення податків і зборів
(обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку
національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням
необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його
доходами;

рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів
(обов’язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення
своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування
витрат;

компетенція – встановлення і скасування податків і зборів
(обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються
відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною
Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і
сільськими, селищними, міськими радами;

єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки
податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і
збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела
сплати податку і збору (обов’язкового платежу), податкового
періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), строків та
порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

доступність – забезпечення дохідливості норм податкового
законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових
платежів).

3. Загальна характеристика системи податків України.

Однією з провідних складових податкової системи є система податків.
Відповідно до ст. 13 ЗУ “Про систему оподаткування” види податків і
зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України
поділяються на дві великі категорії: загальнодержавні та місцеві.

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов’язкові
платежі):

податок на додану вартість;

акцизний збір;

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб;

мито;

державне мито;

податок на нерухоме майно (нерухомість);

плата (податок) за землю;

рентні платежі;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів;

податок на промисел;

збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного
бюджету;

збір за спеціальне використання природних ресурсів;

збір за забруднення навколишнього природного середовища;

збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

збір на обов’язкове соціальне страхування;

збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

збір до Державного інноваційного фонду;

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

фіксований сільськогосподарський податок;

збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

гербовий збір;

єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон
України;

збір за використання радіочастотного ресурсу України;

збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Слід зауважити, що наведений перелік вимагає додаткових уточнень. Деякі
з наведених платежів насправді не введені в дію (податок на нерухоме
майно), інші – вже не діють чи не справляються (зокрема, гербовий збір,
збір до Чорнобильського фонду і деякі інші)

До місцевих податків належать:

податок з реклами;

комунальний податок.

До місцевих зборів (обов’язкових платежів) належать:

готельний збір;

збір за припаркування автотранспорту;

ринковий збір;

збір за видачу ордера на квартиру;

курортний збір;

збір за участь у бігах на іподромі;

збір за виграш на бігах на іподромі;

збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

збір за право використання місцевої символіки;

збір за право проведення кіно- і телезйомок;

збір за право проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і
лотерей;

збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що
прямує за кордон;

збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

збір з власників собак.

4.Загальні правила щодо встановлення та скасування податків
(обов’язкових платежів) та їх елементів в Україні.

Визначені Законом України “Про систему оподаткування” загальні правила
щодо встановлення і скасування податків та їх елементів для зручності
можна умовно поділити на дві групи: правила щодо встановлення і
скасування податків у цілому та правила щодо встановлення і скасування
окремих елементів податків.

Встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів)
до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх
платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою
Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами
відповідно до цього Закону, інших законів України про
оподаткування.

Податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не
передбачено Законом України “Про систему оподаткування”, сплаті не
підлягають. Будь-які податки і збори (обов’язкові платежі),
які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону
України “Про систему оподаткування”. Всі інші закони України про
оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому законі.

Щодо встановлення і скасування окремих елементів податків і зборів
(обов’язкових платежів) Закон України “Про систему оподаткування”
визначає наступний ряд положень.

Ставки податків і зборів (обов’язкових платежів)
встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної
Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами
відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються
протягом бюджетного року за винятком випадків, пов’язаних із
застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних
заходів відповідно до законів України.

Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів
(обов’язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про
Державний бюджет України на відповідний рік.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів),
за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування
не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України,
крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на
підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних
і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські
ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування
у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Зміни і доповнення до законів України про оподаткування стосовно
надання пільг, зміни податків, зборів (обов’язкових платежів),
механізму їх сплати вносяться до законів України про оподаткування не
пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і
набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило
не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків,
зборів (обов’язкових платежів) або скасування пільг з
оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил
конкуренції та створення податкових переваг окремим суб’єктам
підприємницької діяльності або фізичним особам.

Окремої уваги заслуговує питання щодо припинення обов’язку по сплаті
податку. Відповідно до Закону України “Про систему оподаткування”
обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових
платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового
платежу) або його скасуванням або списанням податкової
заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. У
разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і
зборів (обов’язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому
відповідними законами України. У разі укладення мирової угоди у
процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з
податків і зборів (обов’язкових платежів) сплачується у розмірах,
визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому
відповідними законами України.

Обов’язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових
платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов’язкового
платежу) або його скасуванням, а також у разі смерті платника.

5. Основні характеристики податкових систем.

Основні характеристики податкових систем здебільшого поділяють на дві
категорії: політико-правові та економічні. З точки зору побудови
податкової системи держави визначального значення надають факторам
політико-правового характеру. До числа найважливіших відносять три
політико-правові характеристики організації податкової системи.

По-перше, це усталені в державі пропорції в розподілі
господарсько-економічних функцій та соціальних ролей між центральною
державною адміністрацією та місцевими органами влади. Другою важливою
політико-правовою характеристикою податкової системи є роль податків
серед джерел доходів бюджетів різних рівнів. Третьою обставиною, що
визначає характер податкової системи є ступінь контролю центральної
адміністрації за органами місцевої влади або співвідношення компетенцій
центральних і місцевих органів влади в питаннях регулювання податкової
сфери..

Відповідно до Закону України “Про систему оподаткування” місцеві податки
і збори (обов’язкові платежі), механізм справляння та порядок їх
сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами
відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок,
установлених законами України, крім збору за проїзд по території
прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який
встановлюється обласними радами. При цьому комунальний податок, а також
ринковий збір, збір за припаркування автотранспорту, збір за видачу
ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів
торгівлі та сфери послуг, збір з власників собак є обов’язковими для
встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності
об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язане запровадження
цих податків і зборів.

Суми місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів) зараховуються
до місцевих бюджетів у порядку, визначеному сільськими, селищними,
міськими радами, якщо інше не встановлено законами України.

До основних економічних характеристик податкових систем відносять такі
показники як податковий тягар, співвідношення доходів від внутрішньої і
зовнішньої торгівлі, співвідношення прямих і непрямих податків,
структура прямих податків.

Податковий тягар (навантаження) вважається найбільш узагальненим
показником, що характеризує роль податків у житті суспільства і держави.
Він визначається як відношення загальної суми податкових платежів до
сукупного національного продукту і, таким чином, показує, яка частина
виробленого суспільством продукту перерозподіляється шляхом бюджетних
механізмів.

Податковий тягар у країнах-членах Організації економічного
співробітництва і розвитку (ОЕСР) варіюється від 52 відсотків у Швеції
до 30 відсотків у США і Турції. В основній групі країн він складає
близько 40-45 відсотків. При цьому спостерігається певна тенденція до
його зростання.

План семінарського заняття

Загальне поняття про податкову систему.

Система принципів оподаткування.

Загальна характеристика системи податків України.

Загальні правила щодо встановлення та скасування податків (обов’язкових
платежів) та їх елементів в Україні.

Основні характеристики податкових систем.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Система оподаткування (законодавче визначення) – це сукупність податків
і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових
фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.

Податкова система (наукове визначення) – це взаємопов’язана сукупність
діючих в даний момент у конкретній державі суттєвих умов оподаткування.

Принципи оподаткування – це базові ідеї і положення, що лежать в основі
організації і функціонування податкової сфери.

Організаційні принципи податкової системи – це положення, відповідно до
яких здійснюється побудова та структурна взаємодія елементів податкової
системи.

Принцип єдиного підходу – забезпечення єдиного підходу до розробки
податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і
збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела
сплати податку і збору (обов’язкового платежу), податкового
періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), строків та
порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

Принцип однократності оподаткування – об’єкт одного й того самого виду
підлягає оподаткуванню податком одного й того самого виду лише одного
разу протягом одного податкового періоду.

Податковий тягар (навантаження) – це найбільш узагальнений показник, що
характеризує роль податків у житті суспільства і держави, він
визначається як відношення загальної суми податкових платежів до
сукупного національного продукту і, таким чином, показує, яка частина
виробленого суспільством продукту перерозподіляється шляхом бюджетних
механізмів.

Навчальні завдання

Порівняти підходи до визначення податкової системи, застосовані в
законодавстві України та Російської Федерації.

Дослідити співвідношення понять “податкова система” та “система
податків”.

Дослідити співвідношення організаційних, юридичних та економічних
принципів оподаткування.

Порівняти податкові системи країн СНД, України із податковими системами
розвинутих країн Заходу за основними характеристиками податкових систем.

Дослідити залежність між рівнем податкового тягаря та станом розвитку
економічних та правових відносин у тій чи іншій країні.

Завдання для перевірки знань

Яка відмінність наукового та законодавчого підходів до визначення
поняття податкової системи.

Які складові відносять до суттєвих умов оподаткування.

Наскільки адекватно співвідносяться термін “система оподаткування” та
відповідне законодавче визначення.

Що таке система податків та як вона співвідноситься із податковою
системою.

Які категорії складають систему принципів оподаткування.

Що таке економічні принципи оплакування.

Що таке організаційні принципи оподаткування.

Як побудована система податків України.

Які основні правила щодо встановлення та скасування податків та їх
елементів.

Які основні категорії характеристик податкових систем та їх зміст.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Про систему оподаткування: Закон України від 25 червня 1991 р. № 1251 //
Відомості Верховної Ради України.— 1991. — № 39. – ст.510, із зм. і доп.

Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — Харьков: Консум,
1997.—432с.

Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — Харьков: Легас,
2001.—584с.

Налоги и налоговое право: Учебное пособие / Под ред. А. В.
Брызгалина.—М.: Аналитика-Пресс, 1997.—600с.

Налоги, налогообложение и налоговое законодательство/Под ред.
Евстигнеева Е. Н. – СПб: Питер, 2000. – 320с.

Основы налогового права: Учебно-методическое пособие / Под ред. С. Г.
Пепеляева. — М.: Инвест-фонд, 1985. — 496 с.

Федосов В. М, Опарін В. М., П’ятаченко Г. О. Податкова система
України.—К.: Либідь, 1994.

Фінансове право: Навч. посібник для студентів юридичних вузів та
факультетів / За ред. Л. К. Воронової і Д. А. Бекерської. — К.: Вентурі,
1995.—272с.

Фінансове право: Підручник / Керівник авторського колективу і
відповідальний редактор Л. К. Воронова. – Вид. 2-ге, виправл. та доп. –
X.: Фірма «Консум», 1999.—496 с.

Тема 3. Податкове право і податкові правовідносини.

Предмет і метод податкового права.

Місце податкового права в системі права України.

Податкові норми.

Система податкового права.

Джерела податкового права.

Податкові правовідносини: поняття, ознаки і види.

Склад податкових правовідносин.

Методичні вказівки

1. Предмет і метод податкового права.

Специфіка податкового права характеризується предметом і методом
регулювання.

Предмет податкового права складає система однорідних суспільних
відносин, що виникають між державою і платниками податків з приводу
встановлення, введення та справляння податку. Ці відносини можна
поділити на такі групи:

1. Відносини, пов’язані з встановленням податків та інших обов’язкових
платежів;

2. Відносини, пов’язані з введенням податків;

3. Відносини по справлянню податків;

4. Відносини, які виникають при здійсненні податкового контролю;

5. Відносини, пов’язані з відповідальністю за податкові правопорушення.

Методом податкового права є система способів впливу на суспільні
правовідносини, які складають предмет податкового права. Основним
методом податкового права є метод владних приписів. Він характеризується
особливими засобами впливу, заснованими на нерівності суб’єктів і
передбачає використання в основному імперативних норм.

Таким чином, податкове право – це сукупність фінансово-правових норм, що
регулюють суспільні відносини по встановленню, введенню і справлянню
податків та інших обов’язкових платежів податкового характеру з
юридичних і фізичних осіб до державного та місцевих бюджетів, а в
передбачених законодавством випадках до державних цільових фондів.

2. Місце податкового права в системі права України.

Податкове право є складовою частиною одного з розділів фінансового права
– „Правове регулювання державних доходів”, тісно пов’язане з
конституційним і адміністративним правом, а також з основним інститутом
фінансового права – бюджетним правом України.

Зв’язок з конституційним правом.

Конституційні норми, що закріплюють принципи діяльності органів
державної влади і місцевого самоврядування, повноваження цих органів в
галузі оподаткування, які визначають правові форми встановлення податків
є базою розвитку податкового законодавства і входять в склад податкового
права.

Зв’язок з адміністративним правом.

Правові акти, що регламентують діяльність таких державних органів
виконавчої влади, як органи державної податкової служби України,
Міністерство Фінансів України, Державний митний комітет України є
джерелом адміністративного права України і містять в собі правові норми,
які визначають повноваження в галузі стягнення податків. Ці норми
включаються і до податкового права. Тісний зв’язок податкового права з
адміністративним обумовлюється також і тим, що заходи адміністративної
відповідальності встановлюються по відношенню до порушників податкового
законодавства – фізичних осіб.

Зв’язок з бюджетним правом простежується в змісті і структурі доходної
частини бюджетної класифікації, тісно пов’язаних із складом податкової
системи, в залежності виконання доходної частини бюджетів всіх рівнів
від реалізації норм податкового права із стягнення податків.

Діюче податкове право України має ряд особливостей:

Оподаткування юридичних осіб є приоритетним напрямом податкових
вилучень.

Достатньо висока питома вага (порівняно з зарубіжними країнами) частки
непрямих податків і відносно низька – прямих.

Розгалужена система органів державної податкової служби, безпосереднє
підпорядкування нижчестоящих структур, що входять до неї, вищестоящим,
головним завданням яких є забезпечення контролю за надходженням всіх
податків, включаючи місцеві.

Широкий перелік різноманітних пільг, встановлених законодавством.

Встановлення жорстких санкцій за різноманітні порушення податкового
законодавства, включаючи заходи фінансової, адміністративної,
кримінальної відповідальності.

Обов’язковість постановляння всіх суб’єктів підприємницької і
господарської діяльності на облік у податкових органах з правом
відкриття поточних рахунків в банках тільки після реєстрації в
податкових органах.

Першочерговість спрямування коштів, які є на рахунках підприємств, на
сплату податків порівняно з іншими видатками підприємства.

Можливість для платників податків отримання відстрочок і розстрочок
платежів в межах поточного року.

3. Податкові норми.

Вихідними елементами, що формують податкове право, є податкові норми –
правила, які складають зміст податкового права. Норми податкового права
визначають:

принципи податкового права;

порядок встановлення податків;

склад податкової системи;

порядок введення податків;

порядок обчислення і сплати податків;

заходи, що забезпечують сплату або стягнення податків.

Всі податкові норми можна класифікувати за змістом на матеріальні і
процесуальні.

Матеріальні норми податкового права закріплюють комплекс прав і
обов’язків, а також відповідальність учасників податкових правовідносин,
основи взаємодії платників податків і органів управління в податковій
сфері. Таким чином. в матеріальних податкових нормах встановлюється
правовий режим, в рамках якого повинна існувати податкова система.

Процесуальні норми податкового права регламентують порядок прийому,
розгляду, вирішення скарг і заяв платників податків, порядок провадження
у справах з податкових правопорушень. Їх призначення полягає у
визначенні процедури реалізації юридичних обов’язків і прав,
встановлених матеріальними нормами податкового права в рамках податкових
правовідносин, що регулюються ними.

4. Система податкового права України.

Норми податкового права утворюють загальну і особливу частину
Податкового права.

В загальну частину включаються норми, що:

визначають поняття податку і оподаткування;

закріплюють принципи і функції податків;

повноваження державних органів по їх встановленню;

визначення поняття і складу податкової системи;

основні права і обов’язки сторін податкових правовідносин;

встановлюють склад податкових правопорушень, фінансову відповідальність
і порядок її застосування.

Особлива частина включає норми, що регламентують порядок стягнення
податкових платежів, коло платників по кожному податку, об’єкти
оподаткування, порядок нарахування і сплати.

5. Джерела податкового права України.

Сукупність податкових норм в зовнішньому прояві формують джерела
податкового права.

Джерела податкового права – це форми вираження правотворчої діяльності
держави з приводу прийняття компетентними державними органами
нормативних актів, які встановлюють норми податкового права.

Джерела податкового права характеризуються рядом особливостей:

1. Відповідно до ч.2 ст. 92 Конституції України система оподаткування,
податки і збори встановлюються виключно законами України, а тому основу
нормативно-правових актів, що регулюють податкові правовідносини,
складають закони.

2. Всі закони, що регулюють податкові відносини можна поділити на
податкові і неподаткові. До основних податкових законів належать закони
“Про систему оподаткування”, “Про державну податкову службу в Україні”,
“Про податок на додану вартість”, “Про оподаткування прибутку
підприємств” та інші. Серед неподаткових законів, які непрямо регулюють
відносини, що входять до сфери податкового права можна назвати закони
“Про державний бюджет”, “Про підприємства в Україні”, “Про
підприємництво”, “Про власність”, “Про господарські товариства”, “Про
банки і банківську діяльність”, “Про зайнятість”, кодекси – Земельний,
Кримінальний, Кодекс “Про адміністративні правопорушення” та інші.

3. Всі податкові і неподаткові закони утворюють взаємопов’язані, залежні
групи. Наприклад, майже всі податкові закони містять посилання на
закони, що регулюють функціонування вільних економічних зон.

4. Поряд з законами існує широка мережа підзаконних нормативних актів
(укази, інструкції, роз’яснення, накази), що регулюють податкові
правовідносини і повинні конкретизувати і полегшувати застосування
податкових законів. Проблемою є те, що такі підзаконні нормативні акти
нерідко суперечать законам і ускладнюють механізм їх застосування для
платників податків.

Таким чином, основу джерел податкового права складають податкові закони
– нормативно-правові акти вищого законодавчого органу держави, які
зобов’язують юридичних і фізичних осіб сплачувати до бюджетів (державних
цільових фондів) податки і збори (обов’язкові платежі). Податкові закони
мають певну структуру, елементи якої є необхідними для розкриття змісту
конкретних податків та механізму їх сплати.

Елементи податкового закону можна поділити на дві групи: 1)основні –
платник податку, об’єкт оподаткування, ставка податку; 2)додаткові –
пільги по оподаткуванню, строки і періодичність перерахування податку.

Детальне розкриття змісту кожного елементу податкового закону
наводиться у відповідній темі методичних вказівок.

6. Поняття, ознаки і види податкових правовідносин.

Податкові правовідносини – відносини, які виникають у відповідності з
податковими нормами, і регулюють встановлення, введення, справляння та
стягнення податків та інших обов’язкових платежів.

Податкові правовідносини характеризуються особливими рисами, що
обумовлені специфікою предмету і методу податкового права.

По-перше, податкові правовідносини виникають і розвиваються виключно в
сфері фінансової діяльності держави на стадії формування державних
доходів.

По-друге, податкові правовідносини є формами реалізації публічних
інтересів, в зв’язку з чим вони повинні розглядатися як
публічно-правові.

По-третє, одною з характерних рис податкових правовідносин є їх майновий
характер. В якості майнових благ виступають грошові кошти, що поступають
від різних суб’єктів до бюджетів і державних цільових фондів у вигляді
податків та інших обов’язкових платежів.

В-четвертих, податкове правовідношення по суті є відношенням владного
характеру. Це обумовлено тим, що воно є формою реалізації податкової
норми, що має імперативний характер. В зв’язку з цим однією стороною в
податкових правовідносинах завжди виступає держава або уповноважені
державою органи, що мають право видавати владні приписи.

Податкові правовідносини можна класифікувати за різними підставами.

Виходячи з функцій, які вони виконують, можна поділити на регулятивні і
охоронні. Регулятивні правовідносини забезпечують упорядкування
діяльності в сфері оподаткування – більшість податкових правовідносин
носить регулятивний характер. Охоронні правовідносини виникають в
зв’язку з порушенням податкової норми на основі санкції такої норми.

По характеру податкових норм податкові правовідносини поділяються на
матеріальні і процесуальні. Матеріальні правовідносини виникають на
основі матеріальних норм податкового права. Змістом матеріальних
податкових правовідносин є обов’язок платника податків сплачувати
податок і право податкового органу вимагати його сплати. До
процесуальних податкових правовідносин належать відносини, що виникають
в ході провадження у справах про податкові правопорушення, в процесі
надання відстрочок і розстрочок сплати податків, інших обов’язкових
платежів.

7. Склад податкових правовідносин.

Склад податкових правовідносин розкривається через категорії, які
складають сукупність елементів і характеризують: об’єкт правовідношення,
суб’єкт правовідношення, зміст – права і обов’язки суб’єктів
правовідношення, підстави виникнення правовідношення.

Об’єктом податкових правовідносин є те, з приводу чого між суб’єктами
податкових правовідносин виникає правовий зв’язок. Наприклад, у
відносинах із сплати податків, зборів об’єктом є відповідні податки та
збори.

Поняття суб’єкта податкових правовідносин тісно пов’язане з поняттям
суб’єкта податкового права.

Суб’єктом податкового права є особа, поведінка якої регулюється нормами
податкового права і яка може виступати учасником податкових
правовідносин, носієм суб’єктивних прав і обов’язків.

Суб’єкт податкових правовідносин – реальний учасник конкретних
податкових правовідносин.

В якості суб’єктів можна виділити чотири групи учасників податкових
правовідносин:

держава ( в особі органів влади, що встановлюють і регулюють механізм
оподаткування );

податкові органи;

платники податків;

особи, що сприяють сплаті податків.

Права і обов’язки суб’єктів податкових правовідносин, які є елементом
структури податкових правовідносин будуть розглянуті в двох наступних
темах.

Підставою виникнення, зміни і припинення податкових правовідносин є
юридичні факти. Основний поділ юридичних фактів відбувається за ознакою
волі на юридичні дії і юридичні події. Юридичні дії – це вольова
поведінка фізичних і юридичних осіб. Юридичні події – це обставини, що
не залежать від волі людей.

За ознакою узгодження з приписами правових норм юридичні факти – дії
поділяються на правомірні дії і неправомірні дії. Правомірні дії в свою
чергу поділяються на юридичні вчинки і юридичні акти.

Дії, що призводять до юридичних наслідків незалежно від намірів особи,
називаються юридичними вчинками. Дії, що здійснюються з метою досягнення
юридичних наслідків, називаються юридичними актами.

Основним юридичним фактом в податковому праві є юридичні акти. До них
можна віднести закони, Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів
України, накази, інструкції ДПА, судові рішення тощо.

Прикладом юридичного вчинку в податкових правовідносинах є купівля
фізичною особою автомобіля, що є юридичним фактом виникнення
правовідношення із сплати податку з власників транспортних засобів.
Отримання юридичною особою прибутку, що здійснюється при реалізації
продукції, робіт, послуг є юридичним фактом виникнення правовідношення
із сплати ПДВ і податку на прибуток.

Податкові правопорушення є неправомірними діями, які тягнуть за собою
відносини по застосуванню фінансових санкцій.

До юридичних фактів – подій, що викликають рух податкових правовідносин
відносяться строки. Наприклад, закінчення строку, на який надана
платнику податків відстрочка або розстрочка сплати податку є юридичним
фактом зміни правовідношення із сплати податку. Також виконання
податкового зобов’язання пов’язано із юридичними фактом у вигляді
строків сплати податків.

План семінарського заняття

Предмет і метод податкового права.

Місце податкового права в системі права України.

Податкові норми.

Система податкового права.

Джерела податкового права.

Податкові правовідносини: поняття, ознаки і види.

Склад податкових правовідносин.

Термінологічний словник .

Податкове право – це сукупність фінансово-правових норм, що регулюють
суспільні відносини по встановленню і справлянню податків та інших
обов’язкових платежів податкового характеру з юридичних і фізичних осіб
до державного бюджету, а в передбачених законодавством випадках до
державних цільових.

Джерела податкового права – це форми вираження правотворчої діяльності
держави з приводу прийняття компетентними державними органами
нормативних актів, які встановлюють норми податкового права.

Податкові закони – нормативно-правові акти вищого законодавчого органу
держави, які зобов’язують юридичних і фізичних осіб сплачувати до
бюджетів та державних цільових фондів податки і збори (обов’язкові
платежі).

Податкові правовідносини – відносини, які виникають у відповідності з
податковими нормами, і регулюють встановлення, справляння та стягнення
податків та інших обов’язкових платежів.

Об’єкт податкових правовідносин – це те, з приводу чого між суб’єктами
податкових правовідносин виникає правовий зв’язок.

Суб’єкт податкового права – це особа, поведінка якої регулюється нормами
податкового права і яка може виступати учасником податкових
правовідносин, носієм суб’єктивних прав і обов’язків.

Суб’єкт податкових правовідносин – реальний учасник конкретних
податкових правовідносин.

Юридичний факт – конкретна життєва обставина, з якою юридична норма
пов’язує виникнення, зміну або припинення правових наслідків.

Навчальні завдання.

1. Методами податкового права є:

Імперативний;

Диспозитивний,

Рекомендації;

Владних приписів;

Погодження;

Субординації.

2. Система податкового права – це:

Об’єктивно обумовлена його внутрішня будова;

Сукупність податкових норм.

3. Виходячи з функцій, які вони виконують, податкові правовідносини
можна поділити на:

Матеріальні;

Регулятивні;

Процесуальні;

Охоронні.

4. Рисами податкових правовідносин є:

Суспільний характер;

Виникають за волевиявленням сторін;

Майновий характер;

Ґрунтуються на принципі рівності сторін;

Субординацій ний характер.

5. До основних елементів податкових законів відносяться:

Об’єкт оподаткування;

Предмет оподаткування;

джерело сплати податку;

термін плати податку;

податкові пільги;

одиниця оподаткування.

6. За ознакою волевиявлення юридичні факти в податковому праві
поділяться на:

правопорушення;

правомірні дії;

дії;

події.

7. До джерел податкового права відносять:

Указ Президента України;

рішення місцевої ради народних депутатів;

рішення податкового органу про надання відстрочки сплати податку;

рішення Голови Митного комітету.

8. Податкові норми за змістом можна поділити на:

диспозитивні;

матеріальні;

імперативні;

процесуальні.

9. Об’єктом податкових правовідносин є:

закони, що встановлюють податки;

податковий контроль;

збір;

мито.

10. До складу податкових правовідносин включають:

податковий контроль;

права суб’єктів податкових правовідносин;

об’єкт оподаткування;

суб’єкт податку.

Завдання для перевірки знань

Дати порівняльну характеристику імперативного та диспозитивного методів
правового регулювання.

Визначити, яким є місце податкового права як правового явища: інститут,
галузь чи підгалузь права.

Деякі автори відносять Верховну Раду до суб(єктів податкового права.
Обґрунтувати власну точку зору з цього приводу.

Дослідити співвідношення понять “об(єкт оподаткування” та “об(єкт
податкових правовідносин”.

На основі законодавства України визначити основні загально-правові
принципи, на яких ґрунтується податкове право як один із підрозділів
права України.

Дослідити правове значення юридичного закріплення та основний зміст
спеціальних принципів податкового права.

Дослідити Конституцію України з точки зору джерела податкового права
України.

Дослідити конституційні повноваження Президента України та практику
видання ним указів у податковій сфері.

Визначити систему джерел податкового права України.

Визначити суть єдиного поелементного підходу до правового регулювання
податків.

Дослідити співвідношення понять “суб’єкт податкового права” та ” суб’єкт
оподаткування”.

На основі аналізу податкового законодавства України визначити поняття та
види податкових пільг.

Рекомендована література.

Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про систему
оподаткування” від 18.02.1997 // Відомості Верховної Ради України. –
1997. – № 16.

Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про державну
податкову службу в Україні” від 5 лютого 1998 // Голос України. – 1998.
– № 28. – 14 лютого.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997
// Голос України. – 1997. – 12 червня.

Брызгалин А.В. Принципы налогового права: теория и практика //
Законодательство и экономика.- М., 1997.- Вып. 19/20.- с. 3-9

Дымченко В.И. Правовое значение объекта налогообложения // Правоведение.
– М., 1998.- 2. –с.80-84

Пепеляев С.Г. К вопросу о налоговом законодательстве и налоговых
отношениях //Налоговый вестник. – М., 1997.- №5.-с.17-26

Пепеляев С.Г. Законы о налогах: элементы структуры. – М.: СВЕА, 1995.-
94 с.

Пепеляев С.Г. Налоговое законодательство и налоговые отношения //
Налоги. Вып. 1.- М., 1997.-с.27-38

Тема 4. Елементи податкового закону.

Поняття та правове значення елементів податкового закону.

Елементи податкового закону та їх характеристика:

суб’єкт оподаткування;

предмет, об’єкт та джерело податку;

податкова база та масштаб податку;

одиниця оподаткування;

податковий період;

способи (методи) визначення бази податку;

методи обліку бази оподаткування;

метод оподаткування;

ставка податку;

податкові пільги;

порядок та способи обчислення податку;

способи, строки та порядок сплати податку.

Методичні вказівки

Поняття та правове значення елементів податкового закону.

До законів про оподаткування ставляться підвищені вимоги, оскільки вони
зачіпають матеріальні інтереси як окремих осіб-платників податків, так і
держави та суспільства в цілому. Податок має бути точно визначеним,
тобто, будь-який закон про податок має містити вичерпний перелік
положень, що однозначно визначає, по-перше, зобов’язану особу, розмір
зобов’язання та порядок його виконання і, по-друге, межі вимог держави
щодо майна платника.

Неповнота, нечіткість, неоднозначність податкового закону можуть
привести, з одного боку, до можливості ухилення від сплати податку на
легітимних підставах, а з іншого боку, до зловживань із боку податкових
органів.

Податок – це складна система відносин, комплексне економіко-правове
явище, яке містить у собі сукупність певних взаємодіючих складових
елементів, кожен з яких має самостійне юридичне значення.

У зв’язку з цим податкові закони, які регулюють окремі види податків,
тобто, спеціальні податкові закони повинні мати відповідну обов’язкову
структуру. Українське податкове законодавство через визначення принципу
єдиного підходу елементами такої структури визначає: платника податку,
об’єкт оподаткування, джерела сплати податку, податковий період, ставки
податку, строки та порядок сплати податку, підстави для надання
податкових пільг.

Таким чином, об’єктивно, податок є певною структурою, що складається з
необхідних елементів. Яке правове значення цього явища. В науці
податкового права існує теорія, відповідно до якої обов’язок по сплаті
податку чи збору виникає лише тоді, коли податок чи збір достатньо
визначений у законодавстві. Законодавча визначеність податку полягає в
тому, що відповідним спеціальним податковим законом мають бути
врегульовані всі необхідні елементи відповідного податку. Лише
сукупність всіх необхідних елементів закону про податок є необхідною
підставою для виникнення у платника обов’язку по сплаті податку.

Якщо законодавець з якоїсь причини не встановив та/або не визначив хоча
б один із таких елементів, обов’язок платника по сплаті податку не може
вважатися встановленим. В ситуації недостатньої визначеності необхідних
елементів податку платник може отримати підстави не сплачувати податок
взагалі або сплачувати його найвигіднішим для себе способом.

Отже, податок є складною системою взаємопов’язаних елементів. Причому,
не дивлячись на велику кількість різновидів податків і їх відмінності,
існує певний набір елементів та їх структура, які мають загальне чи
універсальне значення стосовно всієї множини обов’язкових платежів.
Іноді говорять про існування універсальної “податкової формули”. Весь
набір універсальних елементів податку з точки зору їх значення для
юридичної визначеності податкового зобов’язання поділяють на дві
категорії: необхідні та факультативні елементи податку (податкового
закону).

Таким чином, ті елементи податкового закону, без яких податкове
зобов’язання не може вважатись встановленим називають в теорії
необхідними або суттєвими елементами податкового закону. До обсягу
вищевказаного поняття відносяться: платник або суб’єкт податку, об’єкт
оподаткування, предмет, масштаб податку, метод обліку податкової бази,
податковий період, одиниця оподаткування, податкова ставку та метод
оподаткування, порядок обчислення податку, звітний період, строки сплати
податку, способи і порядок його сплати.

Окрім вказаних елементів виділяють також т. зв. факультативні елементи,
відсутність яких безпосередньо не впливає на ступінь визначеності
податкового зобов’язання, проте суттєво знижує гарантії належного
виконання цього зобов’язання. Це, зокрема:

порядок стягнення недоїмки і повернення неправильно утриманих сум
податку,

відповідальність за податкові правопорушення,

податкові пільги.

В теорії податкового права розрізняють поняття встановлення і визначення
як щодо податку в цілому, так і щодо його елементів. Встановити елемент
закону про податок означає номінально прийняти (узаконити, затвердити)
щось як одну із підстав виникнення податкового зобов’язання чи способу
його виконання. Визначити елемент закону про податок означає описати
фактичну сторону елемента, виділити його серед інших схожих (суміжних)
явищ (предметів, обставин) на основі певних ознак, даних.

Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що у разі
коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на
підставі закону, або коли норми різних законів чи різних
нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне)
трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих
органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як
платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах
апеляційного узгодження приймається на користь платника податків.

2.1. Суб’єкт оподаткування.

Суб’єктом оподаткування або платником прийнято називати особу, на яку
покладено юридичний обов’язок сплатити податок за рахунок власних
коштів. Отже, податок неодмінно має скорочувати доходи суб’єкта
оподаткування.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про систему оподаткування”
платниками податків і зборів (обов’язкових платежів)” є юридичні і
фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов’язок
сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).

З точки зору обсягу податкових зобов’язань перед даною державою платники
за принципом постійного місцеперебування поділяються на резидентів і
нерезидентів.

Від поняття платника чи суб’єкта податку слід відрізняти пов’язані з ним
похідні поняття носія податку, податкового представника (агента),
збирача податку

Похідні суб’єкти податку пов’язані з явищами перекладення податкового
навантаження та податкового представництва і відображають особливості
платників залежно від виду обов’язкового платежу.

У випадку непрямих податків фактично відбувається перекладення
податкового навантаження з суб’єкта оподаткування , тобто, особи, яка
сплачує податок у бюджет, на іншу особу – носія податку, який фактично
сплачує суму податку у складі ціни придбаного товару.

Таким чином, носій податку, – це особа, яка несе податкове навантаження
у кінцевому підсумку, тобто, в результаті процесу перекладення податку.

Іноді, щоб підкреслити вищевказане явище вживають терміни юридичний
платник і фактичний платник, маючи на увазі, що носій податку є
фактичним платником, а юридичний платник є формальним платником.

Слід зауважити, що перекладення податкового навантаження можливе лише на
підставі закону. Забороняється використання податкових застережень,
тобто, будь-яких угод між особами про перекладення обов’язку по сплаті
податку на іншу особу.

Не дивлячись на явище перекладення, в будь-якому разі податок
сплачується з коштів на рахунку, що є власністю платника, тобто, за
рахунок його власних коштів.

Обов’язок сплатити податок за рахунок власних коштів не означає, що
платник повинен сплатити податок лише безпосередньо. Існує поняття
податкового представництва. Розрізняють податкове представництво за
законом і за призначенням (довіреністю).

Законодавством передбачені випадки, коли від імені платника та за
рахунок його коштів податок має бути сплачений іншою особою. Так,
зокрема, підприємства, установи і організації, які виплачують заробітну
плату своїм працівникам, зобов’язані обчислити, утримати і перерахувати
до бюджету прибутковий податок з громадян. Іноді вживають поняття
податковий представник, тобто, особа, на яку на підставах та в порядку,
передбачених законом, покладено обов’язок по обчисленню, утриманню та
перерахуванню податку до бюджету чи державного цільового фонду від імені
іншої особи (платника) та за рахунок коштів останньої. Таке
представництво є представництвом за законом.

2.2. Предмет, об’єкт та джерело податку.

Предмет оподаткування – це те, на що спрямоване відношення
оподаткування.

У загальному смислі прийнято говорити, що податками обкладаються різні
реальні речі, факти, дії, відношення, блага, як матеріального характеру
(земельні ділянки, заробітна плата, прибуток, будівлі, транспортні
засоби тощо, тобто, різні види майна і доходів та земля), так і
нематеріального (державна символіка, права на певні дії тощо).
Вищеперелічені у загальному вигляді реальні речі чи факти називають
предметами оподаткування. Отже, предмет оподаткування характеризує
реально-сутнісну, фактичну сторону того, що оподатковується.

Предмети оподаткування, тобто, реальні матеріальні і нематеріальні речі
(факти) обумовлюють і передозначують об’єкт оподаткування. Сам по собі
предмет оподаткування ще не породжує податкових зобов’язань. Підстава
останніх пов’язуються із певним юридичним станом, відношенням суб’єкта
стосовно предмета оподаткування.

Під об’єктом оподаткування слід розуміти предмет оподаткування, що
перебуває у відповідному юридичному відношенні до суб’єкта оподаткування
і при цьому такий зв’язок обумовлює виникнення податкового зобов’язання.

Поняття предмета оподаткування характеризує фактичний зміст того, що
оподатковується, а поняття об’єкта оподаткування, охоплюючи фактичний
бік, додає до цього ще і відповідний юридичний зміст. Окрім цього,
об’єкт оподаткування переважно відрізняється від предмета ще й рівнем
конкретизації того, що оподатковується або оподатковуваних речей, адже
переважно не всі види із даного класу предметів залучаються до
оподаткування.

Необхідність чіткого розрізнення предмета і об’єкта оподаткування
викликана і відбиває той факт, що переважно серед множини однопорядкових
предметів лише частина входить до кола оподатковуваних, а решта – такими
не є. Тобто, через об’єкт оподаткування із множини предметів має бути
чітко і однозначно виділений саме той, що підлягає оподаткуванню згідно
із законодавством.

Вважається, що відмінність між предметом і об’єктом оподаткування
найбільш виражена стосовно податків на майно. Однак і оподаткування
доходів вимагає не менш чіткого визначення об’єкта оподаткування. Доходи
можуть бути отримані у різній формі – грошові кошти у національній та
іноземній валюті, майно, безкоштовні послуги, привілеї, переваги тощо.
Наприклад, до сукупного оподатковуваного доходу можуть бути віднесені як
гроші і матеріальні блага, так і пільги та привілеї, що не пов’язані із
передачею грошей чи майна. Неоднозначне тлумачення поняття доходу може
привести, з одного боку, до ущемлення прав платників, а з іншого, – до
ухилення від сплати податку.

Чітка класифікація об’єктів (предметів) оподаткування виявляється
справою досить непростою, оскільки їх важко вишикувати за якимось одним
критерієм. В теорії класифікації об’єктів оподаткування побудовані на
виділенні декількох категорій, зокрема:

права майнові і немайнові;

дії (діяльність) суб’єкта;

результати господарської діяльності.

Інший критерій поділу стосується матеріальності змісту об’єкта. За цим
критерієм об’єкти (предмети) поділяють на матеріальні і нематеріальні
(майнові, немайнові).

Поняття об’єкта (предмета) оподаткування слід відрізняти від поняття
джерела податку. Якщо наявність першого є підставою виникнення
податкового зобов’язання, то друге визначає кошти, за рахунок яких
сплачується податок.

Отже, під джерелом податку розуміють певний резерв, економічний
показник, грошовий фонд, що використовується для сплати податку.
Виділяють лише два джерела, за рахунок яких може бути сплачений податок
– доход і капітал платника. Як правило, податки сплачуються із доходів
платника. Доходи платника можуть мати різні форми (заробітна плата,
прибуток, рента, проценти тощо).

2.3.Податкова база та масштаб податку.

В кінцевому підсумку для визначення розміру податкових зобов’язань
необхідно вийти на конкретні кількісні показники, тобто, для обчислення
податку необхідно застосувати ставку податку до певної кількісної
величини. Наприклад, ставка у 30 відсотків застосовується до суми доходу
чи прибутку, вираженої у гривнях. Для виразу кількісної характеристики
об’єкта оподаткування застосовується поняття податкової бази. Отже,
податкова база – це кількісна характеристика, кількісний вираз об’єкта
(предмета) оподаткування. База оподаткування є основою для обчислення
суми податку, оскільки до неї власне і застосовується безпосередньо
ставка податку. Поняття податкової бази застосовується саме для мети
обчислення податку.

Податкові бази класифікують переважно за двома критеріями: ступенем
пов’язаності із предметом оподаткування та характером показників.

В одних випадках податкова база фактично є частиною предмета
оподаткування, до якої застосовується ставка оподаткування. Це
стосується предметів оподаткування, які безпосередньо визначають і
дозволяють застосувати до себе міру обчислення. Наприклад,
оподатковуваний прибуток безпосередньо і достатньо однозначно може бути
виражений і обчислений лише у грошових одиницях.

В інших випадках предмет оподаткування безпосередньо не вказує на якусь
міру, через яку його можна було б виразити і обчислити. Тоді такий
вимір, параметр, що кількісно характеризує предмет має бути спеціально
вибраний.

За характером показників розрізняють податкові бази із вартісними
показниками (сума доходу) і фізичними або натуральними (обсяг добутої
сировини).

Іноді предмет оподаткування має лише один очевидний і прийнятний
параметр, кількісну характеристику, що дозволяє безпосередньо
застосувати податкову ставку. Наприклад, оподатковуваний прибуток з
очевидністю характеризується його сумою і безпосередньо може бути
виражений та обчислений лише через грошові одиниці.

Проте частіше предмет оподаткування має декілька параметрів чи вимірів,
фізичних характеристик і не може бути безпосередньо і однозначно
виражений певними одиницями оподаткування. Наприклад, предметом
(об’єктом) податку з власників транспортних засобів є транспортний
засіб. Але виміряти цей предмет можна різними способами. І в різних
країнах вибрані різні параметри оподаткування того самого предмета: у
Франції, Італії і Бельгії – потужність двигуна, у Бельгії і Нідерландах
– вага автомобіля, у ФРН – об’єм робочих циліндрів. В деяких випадках
застосовується такий параметр як габаритні розміри.

Таким чином, предмет (об’єкт) оподаткування вимагає свого кількісного
виразу, виміру. Між предметом (об’єктом) оподаткування та його
кількісним виразом (базою оподаткування) стоїть спосіб цього кількісного
виразу, виміру, який називається масштабом оподаткування. Отже, масштаб
оподаткування – це встановлена законом характеристика, параметр, спосіб
виміру предмета оподаткування. Об’єкт (предмет) оподаткування може бути
виміряний різними способами, тобто, до об’єкта можуть бути застосовані
різні масштаби.

2.4. Одиниця оподаткування.

Безпосередньо з масштабом і базою оподаткування пов’язане поняття
одиниці оподаткування. Для того, щоб на основі вибраного масштабу
виразити податкову базу необхідно попередньо вибрати відповідну одиницю
виміру. Отже, одиниця оподаткування – це одиниця масштабу оподаткування,
яка використовується для кількісного виразу податкової бази. Тобто, це
та елементарна частина податкової бази, відносно якої встановлено
податкову ставку. Іншими словами, це одиниця виміру вираженого через
базу предмета (об’єкта) оподаткування.

Часом той самий масштаб може бути виражений різними одиницями.
Наприклад, масштабом податку з власників транспортних засобів може бути
потужність двигуна, яка може виражатись в різних одиницях – кінських
силах чи кіловатах. Вибрана для мети оподаткування конкретна одиниця
виміру потужності і буде одиницею оподаткування.

Вибір одиниці оподаткування обумовлюється міркуваннями зручності та
традицій для різних країн. Так, площа земельної ділянки може
вимірюватись в акрах, гектарах, сотках, квадратних метрах тощо;
кількість бензину – в літрах, галонах, барелях; прибуток чи доход – в
національних грошових одиницях.

Залежно від виду бази оподаткування одиниці оподаткування можуть бути
фізичними або грошовими.

2.5. Податковий період.

Податкова база для багатьох податків має часовий вимір свого формування.
Приміром, річна податкова база може відрізнятись від квартальної,
причому як у більший, так і в менший бік.

Податковий період – це визначений законом період, протягом якого
завершується процес формування податкової бази і остаточно визначається
розмір податкового зобов’язання. Не всі види податкових баз мають
часовий вимір. Поняття податкового періоду має сенс лише стосовно
об’єктів оподаткування, формування розміру яких залежить від часової
складової і для разових податків не встановлюється. Наприклад, для
прибуткового податку з громадян об’єктом оподаткування є сукупний
оподатковуваний доход за календарний рік.

Чітке визначення податкового періоду має значення для, по-перше,
контролю за правильністю обчислення і сплати податку і, по-друге,
дотримання однократності оподаткування.

Від податкового періоду слід відрізняти поняття звітного періоду, тобто,
періоду підведення підсумків (остаточних чи проміжних), складення і
надання в податковий орган звітності. Іноді податковий і звітний періоди
можуть збігатися.

Іноді податкова звітність подається декілька разів протягом одного
податкового періоду. Це пояснюється, як правило, необхідністю
рівномірного внесення податку до бюджету, що не завжди може бути
забезпечено сплатою авансових платежів.

Нечіткість визначення податкового періоду може спричинити серйозні
порушення прав як платників, так і держави.

2.6. Способи (методи) визначення бази податку.

В теорії і практиці податкового права виділяють поняття способів
(методів) визначення бази оподаткування. Спосіб (метод) визначення
розміру бази оподаткування визначається характером застосовуваних для
визначення бази податку показників, які можуть бути прямими
(безпосередніми) або непрямими (умовними, презумптивними).

В літературі виділяють наступні способи визначення бази оподаткування:
прямий, непрямий (розрахунок за аналогією), умовний (презумптивний),
паушальний.

Прямий спосіб ґрунтується на визначенні реально і документально
підтверджених показниках платника. При цьому, наприклад, дані про доходи
і витрати платника є базою для розрахунку бази податку на прибуток.

Непрямий спосіб ґрунтується на визначенні оподатковуваної бази на основі
порівняння з діяльністю інших платників. При відсутності обліку доходів
і витрат розрахунок оподатковуваного доходу ведеться за аналогією.

Умовний спосіб ґрунтується на визначенні умовної суми доходу за
допомогою вторинних ознак. Доход особи може визначатись виходячи із суми
оренди, середньої суми витрат на проживання тощо.

Паушальний спосіб ґрунтується на визначенні умовної суми податку (а не
доходу) за допомогою вторинних ознак. Наприклад, податок пенсіонерів у
Ліхтенштейні складає 12 відсотків їх витрат на проживання.

2.7. Методи обліку бази оподаткування.

Питання віднесення об’єкта оподаткування до того чи іншого податкового
періоду насправді є не таким простим. Воно може вирішуватись
неоднозначно, шляхом застосування того чи іншого методу обліку
податкової бази. Метод обліку податкової бази має визначальне значення
для правильного визначення моменту виникнення податкового зобов’язання.
Метод обліку, як і податковий період характеризує податкову базу з боку
часового виміру, а саме – з точки зору правил віднесення елементів
податкової бази до конкретного податкового періоду. Існує два основних
таких методи: касовий і накопичувальний.

Перший (касовий) враховує момент реального чи фактичного отримання
коштів і здійснення виплат. Відповідно до цього методу, наприклад,
доходом є всі суми, дійсно отримані платником в конкретному періоді, а
витратами – реально виплачені суми. Цей метод називають касовим, а також
методом присвоєння, оскільки враховуються лише ті суми (майно), які
присвоєні платником у певній юридичній формі, наприклад, отримані в касі
готівкою, передані у власність шляхом оформлення певних документів тощо.

Відповідно до цього методу, наприклад, приріст вартості майна не є
доходом до того моменту, поки цей приріст тим чи іншим способом не
об’єктивований: проценти по вкладу в банку отримані, акції продані по
ціні більшій, ніж ціна їх придбання тощо.

При застосуванні другого методу вирішальним є момент виникнення майнових
прав і обов’язків. Так, доходом визнаються всі суми, право на отримання
яких виникло у платника в даному податковому періоді, незалежно від
того, чи отримані вони фактично. Для визначення зроблених витрат
підраховується сума майнових зобов’язань, що виникли у звітному періоді,
незалежно від того чи зроблені по цих зобов’язаннях фактичні виплати, чи
ні. Цей метод називається накопичувальним або методом чистого доходу.
Іноді вживається також термін метод нарахувань.

2.8. Метод оподаткування.

Під методом оподаткування (способом обкладення податкової бази) –
звичайно мають на увазі порядок зміни ставки податку залежно від
зростання розміру податкової бази.

Виділяють чотири основних методи оподаткування: рівне, пропорційне,
прогресивне і регресивне оподаткування.

При рівному оподаткуванні для кожного платника встановлюється рівна сума
податку, тобто, фактично ставка не застосовується. Таке оподаткування ще
називають подушним. Це найдавніший і найпростіший метод. Він не враховує
майнового стану платника і застосовується досить рідко.

При пропорційному оподаткуванні для кожного платника встановлюється
рівна ставка (але не сума) податку. Ставка податку не залежить від
величини бази оподаткування і є єдиною . З ростом бази сума податку
росте пропорційно. Тобто, метод враховує майновий стан та
платоспроможність платника. Сума податку буде різною для платників з
різним майновим становищем та доходами.

При прогресивному оподаткуванні значення податкової ставки зростають з
ростом податкової бази. Вибір прогресивного оподаткування
обґрунтовується поняттям дискреційного доходу, який визначається як
різниця між сукупним доходом і доходом, що затрачається на задоволення
першочергових потреб, оскільки саме дискреційний доход визначає справжню
платоспроможність платника.

При регресивному методі, на відміну від прогресивного, із ростом розміру
податкової бази розміри податкової ставки зменшуються, а не
збільшуються. Широкого застосування на сьогодні не має.

2.9. Ставка податку.

Ставка податку – це розмір податку на одиницю оподаткування.

Характер податкової ставки визначається прийнятим методом оподаткування.

Ставка оподаткування покликана визначити розмір податку у грошовому
виразі, вона відбиває спосіб отримання суми податку на основі конкретної
податкової бази. Отже, ставка податку має враховувати вид, характер
одиниці оподаткування. Одиниці оподаткування можуть бути або фізичними
або грошовими.

Залежно від способу визначення суми податку (за методом встановлення)
виділяють тверді і процентні ставки. Тверда ставка визначає фіксований
розмір податку на одиницю оподаткування, наприклад, 10 гривень на гектар
землі. Процентні ставки характерні для оподаткування прибутку і доходу і
визначають розмір податку у вигляді певної частки (процента, відсотка)
від одиниці оподаткування, наприклад, 30 відсотків кожної гривні
оподатковуваного прибутку.

З точки зору залежності розміру ставки від розміру податкової бази
розрізняють універсальні і диференційовані ставки. Універсальна ставка є
єдиною для даного податку, вона має єдине значення, не залежить від
розміру бази цього податку. Диференційована ставка фактично передбачає
наявність декількох її значень, які застосовується залежно від розміру
податкової бази.

Виділяють поняття універсальних процентних ставок, які ще називають
пропорційними

Диференційовані ставки, у свою чергу, залежно від типу диференціації
поділяються на прогресивні та регресивні.

Прогресивні – це ставки, розмір яких зростає із збільшенням розміру
об’єкта оподаткування.

Регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшують своє значення
із зростанням об’єкта оподаткування.

Фактично застосування того чи іншого різновиду податкової ставки
визначається прийнятим методом оподаткування (способом обкладення
податкової бази).

За своїм змістом виділяють маргінальні, фактичні та економічні ставки.
Під маргінальними мають на увазі диференційовані ставки. Наприклад,
ставки прибуткового податку з громадян в Україні: 10%, 15%, 20%. 30%,
40%. Фактична ставка визначається як відношення розміру сплаченого
податку до розміру податкової бази. Економічна ставка визначається як
відношення сплаченого податку до всього отриманого доходу (включаючи
суми пільг, тощо).

2.10. Податкові пільги.

Будь-які податкові пільги завжди спрямовані або на скорочення розміру
податкового зобов’язання платника, або на відстрочку чи розстрочку
платежу, що в кінцевому підсумку, хоч і непрямо, впливає у бік
скорочення податкового зобов’язання.

Однак за механізмом своєї дії податкові пільги різняться між собою.
Залежно від того, на зміну якого з елементів структури податку –
предмета (об’єкта) оподаткування, податкової бази чи окладної суми –
безпосередньо спрямована пільга, всі пільги можуть бути поділені на три
групи: вилучення, скидки і податкові кредити.

Вилучення – це зменшення податкового зобов’язання шляхом виключення
з-під оподаткування окремих предметів (об’єктів) оподаткування.

Наприклад, до складу сукупного оподатковуваного доходу громадян не
включаються соціальні допомоги, пенсії, успадковані суми, тощо.

Скидки – це зменшення податкового зобов’язання через скорочення
податкової бази. Щодо податків на прибуток і доходи скидки, на відміну
від вилучень, пов’язані не з доходами, а з витратами платника.

Наприклад, платник має право зменшити оподатковуваний прибуток на суму
витрат, проведених із цілями, що заохочуються державою і суспільством:
перерахування до благодійних фондів, установ освіти, охорони здоров’я,
культури, на природоохоронні заходи, тощо. Сюди ж, очевидно, можна
віднести неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Податкові кредити – це зменшення податкового зобов’язання шляхом
зменшення податкової ставки чи податкового окладу. Існує декілька форм
надання податкових кредитів: зниження ставки податку, зменшення суми
податкового окладу (валового податку), відстрочка чи розстрочка сплати
податку, повернення раніше сплаченого податку (або його частини),
зарахування раніше сплаченого податку, цільовий (інвестиційний)
податковий кредит.

Поняття кредит вживається в умовному сенсі і в загальному випадку не
включає ознак строковості, платності та поворотності. Всі ці ознаки
стосуються лише одного спеціального виду – інвестиційного податкового
кредиту. Більшість видів податкового кредиту є і безповоротними, і
безплатними.

Повернення раніше сплаченого податку застосовується, наприклад, щодо
податку на додану вартість при експорті товарів. Іноді цей різновид
податкового кредиту називають податковою амністією. Цей же термін
застосовують і щодо звільнення платника від фінансових санкцій.

Зарахування раніше сплаченого податку стосується переважно випадків
уникнення подвійного оподаткування. Іноді в рахунок сплати одного
податку може зараховуватись інший.

З точки зору суб’єктів податкові пільги можуть бути загальними і
спеціальними, тобто, стосуватись або всього кола платників або лише
окремих категорій. З точки зору тривалості в часі податкові пільги
можуть бути тимчасовими або постійними.

В українському законодавстві загальні умови податкових пільг практично
майже не регулюються, а лише – конкретні пільги щодо окремих видів
податків.

Таким чином, податкові пільги – це повне або часткове звільнення
платника від податкового зобов’язання (тобто, скорочення його розміру)
або відстрочка чи розстрочка його виконання з метою стимулювання певних
видів діяльності, надання підтримки певним категоріям платників та
досягнення інших соціальних цілей.

2.11. Порядок та способи обчислення податку.

Під порядком обчислення податку, як правило, розуміють правила щодо
суб’єктів обчислення суми податку.

З точки зору суб’єктів обов’язок обчислити суму податку може бути
покладений законом на: 1) платника, 2) податковий (контролюючий) орган,
3) третю особу або податкового представника (фіскального агента).

Прикладом першого підходу може бути податок на прибуток підприємств. І
другий, і третій підхід застосовується щодо прибуткового податку з
громадян.

Суб’єкт обчислення визначається законом про відповідний податок. Окрім
того загальні умови та порядок визначення податкового зобов’язання
контролюючим органом визначені Законом України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами”. Разом із обов’язком обчислити суму податку на суб’єкта також
покладається і відповідальність за правильність такого обчислення.

В Україні обчислення суми податку податковими органами здійснюється при
оподаткуванні доходів громадян від заняття підприємницькою діяльністю
без створення юридичної особи на підставі відомостей, що надходять від
самих громадян та з інших джерел.

Прикладом покладення обов’язку по обчисленню суми податку на третю
особу, яка на підставі закону зобов’язана виступати податковим
представником (фіскальним агентом) є прибутковий податок з громадян.

З точки зору способів обчислення суми податку найпростіша система
полягає в обкладенні податкової бази частинами. Наприклад, кожна виплата
підприємством на користь фізичної особи може бути обкладена податком
окремо, без врахування доходів, отриманих раніше. Така система
називається некумулятивною системою обчислення податку. Ця система є
простою з точки зору обліку доходів, проте потребує перерахунку суми
доходу і, відповідно, суми податку за результатами року, внаслідок чого
може виникнути необхідність доплати суми податку чи, навпаки, повернення
її частини.

Цього недоліку позбавлений метод обчислення податку наростаючим
підсумком або кумулятивна система обчислення податку. При цьому на
кожний момент виплати доходу визначають загальну суму виплат конкретному
платникові з початку року. Із загальної суми доходу, з врахуванням суми
знижок, розрахованої також наростаючим підсумком, обчислюють суму
податку. При сплаті, обчислену таким чином суму податку зменшують на
суму податку, утриманого з доходу раніше. Таким чином, платник,
отримуючий доход із одного джерела звільняється від необхідності
перерахунку та можливої доплати податку в кінці року. Однак при цьому
способі зростають вимоги щодо точності обліку доходів платника.

Сполучення кумулятивної і некумулятивної систем застосовується, коли
платник отримує доходи з декількох джерел і немає можливості регулярного
підрахунку його сукупного доходу.

2.12. Способи, строки та порядок сплати податку.

Виділяють три основних способи сплати податку:

– сплата податку по декларації,

– сплата податку у джерела доходу,

– кадастровий спосіб сплати податку.

Сплата податку по декларації передбачає покладення на платника обов’язку
надати у встановлений строк в податковий орган офіційну заяву про свої
податкові зобов’язання.

Іноді на основі декларації податковий орган самостійно обчислює суму
податку і вручає платникові повідомлення на його сплату. Таку роль
виконує декларація, наприклад, при сплаті прибуткового податку з
фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення
юридичної особи. Проте переважно, подача декларації є лише звітною дією,
смисл якої полягає у фіксуванні суми податку, обчисленої платником
самостійно. При подачі такої декларації платник не чекає вручення йому
податковим органом повідомлення про сплату податку, а сплачує податок
самостійно у встановлений строк. Надалі при проведенні податкових
перевірок дані декларації порівнюються з контрольними цифрами.
Розбіжності цих даних є підставою або для повернення платникові надміру
сплачених сум, або для стягнення суми недоїмки та застосування заходів
відповідальності.

Стосовно деяких видів податків, з метою наблизити момент сплати податку
до моменту отримання доходу встановлюють обов’язок сплати проміжних
(авансових) внесків податку. Як правило, розмір авансового внеску
встановлюється виходячи із розміру суми податку, сплаченого за
попередній період. Розмір авансового внеску може визначатись і на основі
припущення щодо отримання суми прибутку чи доходу. Це, зокрема,
стосується платників, що вперше залучаються до сплати податку.

Після закінчення звітного періоду проводиться перерахунок фактичної суми
податку. Авансові платежі зараховуються в рахунок сплати фактичної суми
податку. Недостатня сума доплачується, а надміру сплачена повертається
або зараховується в рахунок майбутніх платежів по даному виду податку.

Сплата податку у джерела доходу. На відміну від сплати податку по
декларації, де моменту сплати податку передує момент отримання доходу,
при сплаті податку у джерела доходу вищевказана послідовність
змінюється. Платник отримує частину доходу вже за вирахуванням суми
податку, розрахованої і утриманої бухгалтерією підприємства чи
підприємцем, який здійснює виплату.

Для платника цей спосіб сплати податку постає як автоматичне утримання,
безготівковий спосіб. Податки, утримані таким способом називають також
авансовими податками, оскільки платник авансує державу, сплачуючи
податок раніше, ніж отримує доход.

Кадастровий спосіб сплати податку. Кадастр – це реєстр, який встановлює
перелік типових об’єктів (земель, майна, доходів тощо), класифікованих
за зовнішніми ознаками та середню дохідність об’єкта оподаткування.

В основу побудови кадастру може бути покладена певна характеристика
відповідного об’єкта. Наприклад, при побудові земельного кадастру – вид
землі (рілля, пасовища, сіножаті, ліси тощо). Такий кадастр називається
парцелярним.

Кадастр також може бути побудований на основі певної юридичної підстави,
наприклад, власності особи на певне майно. Такий кадастр називається
реальним. Реальний земельний кадастр відображає дохідність землі, що
належить платникові в цілому, а не окремих її частин.

Можуть бути види кадастрів залежно від об’єктів оподаткування:
будинковий, земельний, промисловий і ін.

При сплаті подушного (рівного) податку роль кадастру виконує список
населення відповідної території.

Особливість сплати податку кадастровим способом полягає в тому, що
оскільки майно обкладається на підставі зовнішніх ознак та
передбачуваної дохідності, момент сплати податку ніяк не зв’язаний з
моментом отримання доходу. Тому для сплати таких податків встановлюються
фіксовані строки їх внесення.

Порядок сплати податку – під ним, як правило, розуміють сукупність
технічних прийомів, способів внесення платником чи фіскальним агентом
суми податку у відповідний бюджет чи фонд:

1) напрямок чи адреса платежу, тобто, відповідний бюджет чи фонд, куди
сплачується податок;

2) валюта сплати податку; податки, як правило, сплачуються у
національній валюті;

3) механізм платежу; питання про механізм платежу (в готівковій чи
безготівковій формі, в касу збирача податку чи на бюджетний рахунок
через банк платника тощо), як правило, вирішується в законі, що визначає
загальні умови оподаткування; щодо окремих платежів можуть
встановлюватися певні особливості механізму сплати; різновидом механізму
платежу є придбання марок акцизного збору;

4) форма внесення платежів, – як правило, є грошовою;

5) особливості контролю за сплатою податку, – як правило, це предмет
спеціальних законів про податкову службу; специфічні особливості можуть
визначатися в законах про окремі податки.

План семінарського заняття

Поняття та правове значення елементів податкового закону.

Елементи податкового закону та їх характеристика:

суб’єкт оподаткування;

предмет, об’єкт та джерело податку;

податкова база та масштаб податку;

одиниця оподаткування;

податковий період;

способи (методи) визначення бази податку;

методи обліку бази оподаткування;

метод оподаткування;

ставка податку;

податкові пільги;

порядок та способи обчислення податку;

способи, строки та порядок сплати податку.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Необхідні елементи податкового закону – це ті елементи податкового
закону, без яких податкове зобов’язання не може вважатись встановленим .

Факультативні елементи – це ті елементи податкового закону, відсутність
яких безпосередньо не впливає на ступінь визначеності податкового
зобов’язання, проте суттєво знижує гарантії належного виконання цього
зобов’язання.

Суб’єкт оподаткування або платник – це особа, на яку покладено юридичний
обов’язок сплатити податок за рахунок власних коштів.

Податковий представник – це особа, на яку на підставах та в порядку,
передбачених законом, покладено обов’язок по обчисленню, утриманню та
перерахуванню податку до бюджету чи державного цільового фонду від імені
іншої особи (платника) та за рахунок коштів останньої.

Об’єкти оподаткування – це реальні матеріальні і нематеріальні речі, що
перебувають у такому юридичному відношенні до суб’єкта оподаткування,
яке обумовлює виникнення відповідного податкового зобов’язання.

Податкова база – це кількісна характеристика об’єкта (предмета)
оподаткування.

Масштаб оподаткування – це встановлена законом характеристика,
параметр, спосіб виміру предмета оподаткування.

Одиниця оподаткування – це одиниця масштабу оподаткування, яка
використовується для кількісного виразу податкової бази.

Податковий період – це визначений законом період, протягом якого
завершується процес формування податкової бази і остаточно визначається
розмір податкового зобов’язання.

Навчальні завдання

Визначити суть єдиного поелементного підходу до правового регулювання
податків.

Дослідити співвідношення понять “суб(єкт податкового права” та “суб(єкт
оподаткування”.

На прикладі оподаткування доходів фізичних осіб дослідити співвідношення
понять “платник податку” та “податковий представник”

На прикладі непрямих податків дослідити співвідношення понять “юридичний
платник” та “фактичний платник”. Яке податкове явище опосередковується
вказаними поняттями ?

Дати порівняльну характеристику касового та накопичувального методів
обліку бази оподаткування.

На основі аналізу податкового законодавства України визначити поняття та
види податкових пільг.

Дослідити способи обчислення суми податку на основі податкового
законодавства України.

На основі аналізу податкового законодавства України дослідити способи та
порядок сплати податків.

Завдання для перевірки знань

В чому призначення суттєвих та факультативних елементів податкового
закону.

Яка необхідність окремого визначення понять предмет і об’єкт
оподаткування.

Що таке джерело сплати податку.

Як визначається масштаб податку.

В чому суть касового і накопичувального методів обліку податкової бази.

Що характеризує податкова база.

Як співвідносяться поняття податковий період і звітний період.

Які бувають види ставок податку.

В чому призначення та які бувають види податкових пільг.

В чому суть кумулятивного та некумулятивного способів обчислення
податку.

Які основні способи сплати податку.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Про систему оподаткування: Закон України від 25 червня 1991 р. № 1251 //
Відомості Верховної Ради України.— 1991. — № 39. – ст.510, із зм. і доп.

Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — Харьков: Консум,
1997.—432с.

Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — Харьков: Легас,
2001.—584с.

Налоги и налоговое право: Учебное пособие / Под ред. А. В.
Брызгалина.—М.: Аналитика-Пресс, 1997.—600с.

Налоги, налогообложение и налоговое законодательство/Под ред.
Евстигнеева Е. Н. – СПб: Питер, 2000. – 320с.

Основы налогового права: Учебно-методическое пособие / Под ред. С. Г.
Пепеляева. — М.: Инвест-фонд, 1985. — 496 с.

Тема 4. Державні податкові органи як суб’єкти податкового права України.

Державні податкові органи в системі контролюючих органів.

Організаційно-правовий статус органів державної податкової служби.

Головні завдання, функції та права, обов’язки і відповідальність
державних податкових органів.

Правові основи організації та діяльності податкової міліції.

Методичні вказівки

1. Державні податкові органи в системі контролюючих органів.

При розгляді питання про правовий статус державних податкових органів,
як і контролюючих органів у цілому, слід враховувати конституційний
принцип, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в
межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.

Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00 в
податкове законодавство і право України введене поняття контролюючого
органу, до числа яких відносяться, окрім податкових органів, також митні
органи та установи Пенсійного фонду України і Фонду соціального
страхування України

Таким чином, податкові органи, як складові системи контролюючих органів,
– це державні органи, які у межах своєї компетенції, визначеної
законодавством, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю,
повнотою нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) та
погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу.

Державні податкові органи мають право здійснювати перевірки
своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно
тих податків і зборів (обов’язкових платежів), які віднесені до їх
компетенції.

З цієї точки зору компетенція або сфера контролю податкових органів
стосується податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються
до бюджетів та до державних цільових фондів, за виключенням платежів, що
віднесені до сфери контролю інших контролюючих органів, а саме:

ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість,
інших податків і зборів (обов’язкових платежів), які відповідно до
законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на
митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів
з митної території України;

внесків до Пенсійного фонду України;

внесків до Фонду соціального страхування України;

Серед інших контролюючих органів державні податкові органи мають
особливий спеціальний статус органів стягнення. Це означає, що серед
контролюючих органів лише податкові органи уповноважені здійснювати
заходи з погашення податкового боргу. При цьому слід зазначити, органами
у межах своєї компетенції є також державні виконавці.

2. Організаційно-правовий статус органів державної податкової служби.

Загальні засади організаційно-правового статусу державної податкової
служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені
Законом України “Про державну податкову службу в Україні” № 509 від
04.12.90.

До системи органів державної податкової служби (ДПС) належать: Державна
податкова адміністрація України (ДПАУ), державні податкові адміністрації
в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та

Рис. 1. Структура ДПА України (офіційний сайт http://www.sta.gov.ua.)

Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст
Києва та Севастополя), районах у містах.

Положення про Державну податкову адміністрацію України затверджене
Указом Президента України № 886 від 13.07.00.

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні
спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями –
податкова міліція.

Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників
податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і
більше районів), об’єднані (на місто і район) державні податкові
інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

У Державній податковій адміністрації України та державних податкових
адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії Державної
податкової адміністрації України затверджуються Кабінетом Міністрів
України, а колегій державних податкових адміністрацій в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі – Державною
податковою адміністрацією України. Колегії є дорадчими органами і
розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних
податкових адміністрацій.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про державну податкову службу в
Україні” структура Державної податкової адміністрації України
затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 12
Положення про ДПА України структуру ДПА України затверджує Голова ДПА
України.

За місцем у системі органів виконавчої влади Державна податкова
адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.

Законом встановлена система підпорядкованості органів державної
податкової служби. Державні податкові адміністрації в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються
Державній податковій адміністрації України.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та
Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні
податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим
адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі.

Законом передбачена взаємодія органів ДПС з іншими органами. Органи
державної податкової служби України координують свою діяльність з
фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами
служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними
митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами,
установами банків, а також з податковими службами інших держав.

Закон встановлює загальний порядок призначення керівників органів ДПС.

Державну податкову службу України очолює Голова Державної податкової
адміністрації України, якого призначає на посаду та звільняє з посади
Президент України за поданням Прем’єр-міністра України.

Відповідно до Закону заступники Голови Державної податкової
адміністрації України призначаються на посаду і звільняються з посади
Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної податкової
адміністрації України. Кількість заступників Голови Державної податкової
адміністрації України визначається Кабінетом Міністрів України.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі очолюють голови, які призначаються на посаду
і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови
Державної податкової адміністрації України.

Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та
Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні
податкові інспекції очолюють начальники, які призначаються на посаду і
звільняються з посади Головою Державної податкової адміністрації України
за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Положенням про ДПАУ передбачений дещо інший порядок призначення
заступників Голови ДПА та керівників середньої і нижчої ланок системи
органів ДПС.

Начальники управлінь податкової міліції призначаються Головою Державної
податкової адміністрації України.

Законом визначений юридично-особовий статус органів ДПС. Державна
податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,
державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та
Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні
податкові інспекції є юридичними особами, мають печатку із зображенням
Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи,
відповідні бланки, рахунки в установах банків.

Видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються
Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

3. Головні завдання, функції та права, обов’язки і відповідальність
державних податкових органів.

Завдання, функції та повноваження державних податкових органів визначені
Законами України “Про державну податкову службу в Україні”, “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами”, іншими законами про оподаткування.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в
Україні” завданнями органів державної податкової служби є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства,
правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів,
державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а
також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі – податки,
інші платежі);

внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення
податкового законодавства;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і
методичних рекомендацій з питань оподаткування;

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників
податків та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про
платників податків – юридичних осіб;

роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників
податків;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до
компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування
та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Функції органів ДПС диференційовані відповідно до вертикальної структури
державної податкової служби в Україні (центральний, регіональний та
місцевий рівні) на три категорії:

функції Державної податкової адміністрації України,

функції державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі та державних податкових інспекцій
в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя),

функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного
поділу, районах у містах, міжрайонних та об’єднаних державних податкових
інспекцій.

Функції ДПА України в узагальненому вигляді включають, зокрема, наступні
питання:

контроль дотримання законодавства про податки та з інших питань,

контроль дотримання податкових відносин місцевими органами,

облік платників та надходжень податків,

роботу по боротьбі з незаконним обігом алкогольних та тютюнових виробів,

видання нормативно-правових та методичних документів з питань
оподаткування,

затвердження форм податкової звітності,

податкові роз’яснення,

кадрова роботу,

організаційно-методична і практична допомогу органам ДПС,

заходи по інформатизації, автоматизації та комп’ютеризації роботи
органів ДПС,

розробка основних напрямів, форм і методів податкових перевірок,

направлення матеріалів з питань організованої злочинної діяльності до
відповідних спеціальних органів,

передача відповідним правоохоронним органам матеріалів за фактами щодо
кримінальних правопорушень, розслідування яких не входить до компетенції
податкової міліції,

подання звіту про надходження податків до Мінфіну та Держказначейства,

внесення пропозицій, розробка проектів та виконання міжнародних
договорів щодо оподаткування,

надання ідентифікаційних номерів фізичним особам-платникам та ведення
Єдиного банку даних про платників-юридичних осіб,

аналіз та прогнозування надходження податків, розробка пропозицій щодо
їх збільшення,

виготовлення та контроль марок акцизного збору,

внесення пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства,

охорона державної таємниці в органах ДПС.

Функції органів ДПС регіонального рівня значною мірою аналогічні
функціям центрального рівня окрім питань щодо видання
нормативно-правових та методичних документів, затвердження форм
податкової звітності, розробки основних напрямів, форм і методів
податкових перевірок, подання звіту про надходження податків до Мінфіну
та Держказначейства, внесення пропозицій, розробки проектів та виконання
міжнародних договорів щодо оподаткування, надання ідентифікаційних
номерів фізичним особам-платникам та ведення Єдиного банку даних про
платників-юридичних осіб, внесення пропозицій щодо вдосконалення
податкового законодавства та забезпечення виготовлення марок акцизного
збору.

У разі, коли органи державної податкової служби регіонального рівня
безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших
платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні
податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у
містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції.

Перелік функцій органів ДПС місцевого рівня вміщений у статті 10 Закону
України “Про державну податкову службу” і відбиває ту особливість, що
саме на цьому рівні виконується основний обсяг безпосередньої роботи з
платниками щодо податкового контролю.

Повноваження податкових органів складають ті права, які вони можуть і
повинні, зобов’язані здійснювати для реалізації покладених на них
завдань і функцій. Повноваження податкових органів визначені Законами
України “Про державну податкову службу в Україні”, “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами”, іншими законами про оподаткування і в узагальненому
вигляді включають, зокрема, права щодо:

здійснення перевірок платників,

одержання інформації, відомостей та копій документів,

обстеження приміщень та вимог про усунення порушень законодавства,

вилучення документів у зв’язку із порушеннями законодавства,

застосування заходів фінансової відповідальності,

стягнення сум недоїмки, пені та штрафних санкцій,

відстрочення та розстрочення податкових зобов’язань, застосування
податкового компромісу, списання безнадійного боргу,

застосування заходів адміністративної відповідальності,

користування засобами зв’язку підприємств та організацій, проведення
ревізій, інвентаризації, опечатування об’єктів, надання інформації з
Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та застосування
морального і матеріального заохочення громадян,

звернення до судових органів з позовом про скасування державної
реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності,

застосування непрямих методів визначення суми податкового зобов’язання,

надання податкових роз’яснень,

застосування заходів забезпечення виконання податкових зобов’язань.

Обов’язки посадових осіб органів державної податкової служби в
узагальненому вигляді зводяться до того, що вони зобов’язані дотримувати
Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та
охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ,
організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної
податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм
права. Посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані
дотримувати комерційної та службової таємниці.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання посадовими
особами органів державної податкової служби своїх обов’язків полягає в
тому, що вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної,
кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним
законодавством.

Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної
податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного
бюджету.

4. Правові основи організації та діяльності податкової міліції.

Загальні правові основи організації та діяльності податкової міліції
визначені в Законах України “Про державну податкову службу в Україні”,
“Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про боротьбу з
корупцією”, Кримінально-процесуальному Кодексі України.

Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з
податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів
державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням
податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову,
кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Організаційна структура податкової міліції включає:

Головне управління податкової міліції, Слідче управління податкової
міліції, Управління по боротьбі з корупцією в органах державної
податкової служби Державної податкової адміністрації України;

управління податкової міліції, слідчі відділи податкової міліції,
відділи по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби
відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

відділи податкової міліції, слідчі відділення (групи) податкової міліції
відповідних державних податкових інспекцій в районах, містах, районах у
містах, міжрайонних та об’єднаних державних податкових інспекцій.

У складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, який
проводить роботу по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та
тютюнових виробів.

Податкову міліцію очолює начальник податкової міліції – Перший заступник
Голови Державної податкової адміністрації України.

Податкову міліцію в державних податкових адміністраціях в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють
начальники управлінь податкової міліції – перші заступники голів
відповідних державних податкових адміністрацій.

Завданнями податкової міліції є:

запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх
розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні
правопорушення;

розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення
її фактів;

забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової
служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням
службових обов’язків.

Відповідно до статті 21 Закону України “Про державну податкову службу”
податкова міліція уповноважується на здійснення ряду видів діяльності.
За прийнятою в науці термінологією вони є скоріше функціями. Отже,
податкова міліція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює
наступні дії, визначені в законі як повноваження:

приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і
правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому
порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову
підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання
та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає
заходів до відшкодування заподіяних державі збитків;

виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших
правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення;

забезпечує безпеку працівників органів державної податкової служби та їх
захист від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням ними посадових
обов’язків;

запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників
державної податкової служби;

збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового
законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів
кримінального характеру, пов’язаних з оподаткуванням.

Особа начальницького складу податкової міліції незалежно від займаної
нею посади, місцезнаходження і часу в разі звернення до неї громадян або
посадових осіб із заявою чи повідомленням про загрозу особистій чи
громадській безпеці або в разі безпосереднього виявлення такої загрози
повинна вжити заходів щодо запобігання правопорушенню і його припинення,
рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують,
встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони
місця події і повідомити про це в найближчий орган внутрішніх справ.

Права податкової міліції, тобто, саме ті дії, які відповідні посадові
особи можуть і повинні вчиняти для виконання покладених на них завдань
(і які за загальноприйнятою термінологією і відносять до повноважень)
визначені в статті 22 Закону України “Про державну податкову службу”
шляхом посилання на відповідні права посадових осіб податкових органів
та органів міліції. Окрім цього, права податкової міліції визначаються у
Законі України “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про боротьбу з
корупцією”, “Про банки і банківську діяльність”, а
кримінально-процесуальні права – у Кримінально-процесуальному Кодексі
України.

Загальні умови відповідальності посадових і службових осіб податкової
міліції визначені статтею 25 Закону України “Про державну податкову
службу в Україні”, відповідно до якої посадова чи службова особа
податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими
законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або
бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним
статутом органів внутрішніх справ або іншу, передбачену законодавством,
відповідальність.

При порушенні посадовою чи службовою особою податкової міліції прав і
законних інтересів громадянина відповідний орган державної податкової
служби зобов’язаний вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування
завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно
вибачитися.

Посадова чи службова особа податкової міліції, яка виконує свої
обов’язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах
закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки
компенсуються за рахунок держави.

Посадова чи службова особа податкової міліції, яка порушила вимоги
закону або неналежно виконує свої обов’язки, несе відповідальність у
встановленому порядку.

Дії або рішення податкової міліції, її посадових та службових осіб
можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду чи
прокуратури.

План семінарського заняття

Державні податкові органи в системі контролюючих органів.

Організаційно-правовий статус органів державної податкової служби.

Головні завдання, функції та права, обов’язки і відповідальність
державних податкових органів.

Правові основи організації та діяльності податкової міліції.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Податкові органи – це державні органи, які у межах своєї компетенції,
визначеної законодавством, здійснюють контроль за своєчасністю,
достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов’язкових
платежів) та погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу.

Компетенція податкових органів – це коло податків і зборів (обов’язкових
платежів), які віднесені законами України до сфери контролю державних
податкових органів.

Системи органів державної податкової служби включає: Державну податкову
адміністрацію України (ДПАУ), державні податкові адміністрації в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,
державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та
Севастополя), районах у містах.

Податкова міліція – це спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими
правопорушеннями у складі органів державної податкової служби.

Міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції – це утворені
Державною податковою адміністрацією України залежно від кількості
платників податків та інших місцевих умов податкові інспекції,
відповідно, на два і більше районів чи на місто і район, включаючи
відповідні підрозділи податкової міліції у їх складі.

Колегії – це дорадчі органи, що утворюються у Державній податковій
адміністрації України та державних податкових адміністраціях в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і
розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних
податкових адміністрацій.

Повноваження податкових органів – це ті права, які вони можуть і
повинні, зобов’язані застосовувати для реалізації покладених на них
завдань і функцій.

Навчальні завдання

Початково система державних податкових органів була складовою
Міністерства фінансів України, а згодом набула самостійного статусу. В
чому могла полягати необхідність такої зміни. Які недоліки і переваги
кожного із наведених варіантів статусу.

В Україні податкова міліція початково діяла у складі органів внутрішніх
справ, тепер діє у складі податкових органів. В деяких країнах податкова
міліція має самостійний організаційний статус. Які недоліки і переваги
кожного із трьох підходів, чи є якийсь із них доцільнішим.

Відповідно до законодавчих тенденцій останніх років із компетенції
податкових органів вилучено контроль за справлянням платежів до
соціальних фондів. Чи доцільно це. Які недоліки і переваги такого
підходу.

На яких засадах, принципах має будуватись взаємодія державних податкових
органів та банківської системи з точки зору контролю за справлянням
податків.

Проаналізувати повноваження податкових органів з точки зору
співвідношення інтересів держави та захисту прав і свобод особи.

Завдання для перевірки знань

Як організаційно побудована система податкових органів.

Яка система підпорядкованості та призначень керівників в органах
держаної податкової служби.

Як співвідносяться між собою функції державних податкових органів
центрального, регіонального та місцевого рівнів.

Яке місце державних податкових органів в системі контролюючих органів.

В чому необхідність та як організована взаємодія податкових органів з
іншими органами.

Які обов’язки та відповідальність податкових органів.

В чому особливість статусу та повноважень органів податкової міліції.

Як співвідносяться між собою повноваження податкових органів та
податкової міліції.

Чи є податкова міліція правоохоронним органом.

Які обов’язки та відповідальність податкової міліції.

Якою є організаційна побудова податково міліції.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Конституція України // Урядовий кур`єр. – 1996. – №129 – 130.

Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990
р. № 509 // Відомості Верховної Ради України — 1991.— № 6. – ст. 37, із
зм. і доп.

Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990р. № 565 // Відомості
Верховної Ради України — 1991.— № 4. – ст. 20, із зм. і доп.

Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — Харьков: Консум,
1997.—432с.

Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — Харьков: Легас,
2001.—584с.

Налоги и налоговое право: Учебное пособие / Под ред. А. В.
Брызгалина.—М.: Аналитика-Пресс, 1997.—600с.

Налоги, налогообложение и налоговое законодательство/Под ред.
Евстигнеева Е. Н. – СПб: Питер, 2000. – 320с.

Основы налогового права: Учебно-методическое пособие / Под ред. С. Г.
Пепеляева. — М.: Инвест-фонд, 1985. — 496 с.

Тема 6. Платники податків як суб`єкти податкових правовідносин.

Поняття платників податків, критерії їх класифікації.

Фізичні особи як платники податків.

Юридичні особи як платники податків.

Консолідовані групи платників податків.

Податкові агенти і збирачі податків.

Податкове представництво.

Облік платників податків.

Права і обов’язки платників податків.

Методичні вказівки

1. Поняття платників податків і критерії їх класифікації.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про систему оподаткування”
платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні і
фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов’язок
сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).

Платниками податків можуть бути:

1. фізичні особи (податкові резиденти і нерезиденти України);

2. юридичні особи (податкові резиденти і нерезиденти України), їх філії
та інші відокремлені підрозділи, якщо вони мають окремий баланс і
окремий розрахунковий або інший рахунок в банківській установі;

3. консолідовані групи платників податків;

4. інші особи, які відповідають положенням податкового законодавства
України.

Кожний платник може бути платником податку по одному або декількох
податках.

Не можуть бути платниками податків і зборів:

1. органи, які входять в систему органів державної влади і управління,
органи місцевого самоврядування в межах виконання покладених на них
функцій;

2. релігійні організації.

В основному використовуються два критерії класифікації платників
податків: резидентство і територіальність.

Принцип резиденства (постійного місця перебування) поділяє всіх
платників на дві групи: резидентів і нерезидентів.

Таким чином, поділ на резидентів і нерезидентів здійснюється на підставі
трьох принципів:

1. постійного місця знаходження на території держави ( частіше
закріплюється кількісний критерій 183 дні);

2. джерела отримання прибутків;

3. межі податкової відповідальності.

Принцип територіальності визначає національну залежність джерела доходу.
При цьому оподаткуванню в даній країні підлягають лише доходи, отримані
на її території, в той час як будь-які доходи, отримані за її межами,
звільняються від податків в цій країні.

2. Фізичні особи як платники податків.

Правовий статус фізичних осіб як платників податків можна розкрити через
категорії податкової правоздатності і дієздатності.

Податкова дієздатність – здатність суб`єкта податкових правовідносин
створювати і реалізовувати своїми діями сукупність прав і обов`язків,
пов`язаних з реалізацією податкового обов`язку в цілому.

Податкова дієздатність поділяється на:

1. повну – податкова дієздатність платника, яка охоплює всі види
податкових зобов`язань ( по веденню податкового обліку, по сплаті
податку, з податкової звітності). Наступає з отриманням паспорту; з
моменту присвоєння ідентифікаційного коду.

2. неповну – податкова дієздатність, пов`язана із сплатою податку.
Характерна для осіб, які працюють до досягнення 16 річного віку і
сплачують податки через податкових агентів.

Фізичними особами – платниками податків в Україні є громадяни України,
іноземці, особи без громадянства.

Податковими резидентами України визнаються фізичні особи, які проживають
в Україні у цілому не менше 183 днів у календарному році. Днем
перебування в Україні є будь-який календарний день, в який фізична особа
фактично знаходилася на території України, незалежно від строку такого
перебування. Час фактичного перебування на території України включає час
безпосереднього перебування на території України, а також час, на який
така особа виїхала за межі України спеціально на лікування, навчання,
відрядження.

Не відноситься до часу фактичного перебування на території України час,
на протязі якого іноземець або особа без громадянства знаходились в
Україні:

1. як особа, яка має дипломатичний або консульський статус або є членом
сім`ї такої особи;

2. як співробітник міжнародної організації, створеної за міждержавною
угодою, учасником якої є Україна, або як член сім`ї такого
співробітника;

3. на лікуванні, відпочинку, навчанні за умови знаходження фізичної
особи в Україні виключно з цією метою;

4. виключно для проїзду через територію України.

Податковими нерезидентами України визнаються фізичні особи, які не є
податковими резидентами України.

3. Юридичні особи як платники податків.

Платниками податків можуть бути не тільки індивіди – фізичні особи, але
і різні колективні утворення: підприємства і організації, господарські
товариства, установи. Платниками податків вони стають за наявності у них
статусу юридичної особи. Юридична особа є самостійним суб’єктом
податкових правовідносин, її податкові обов’язки не пов’язані з
податковими обов’язками фізичних осіб, що її утворили.

Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно,
можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав,
нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами у суді, господарському
або третейському суді.

В Україні платниками податків і зборів з юридичних осіб є:

1. українські підприємства і організації, місцем діяльності яких є
Україна або органи управління яких знаходяться в Україні;

2. іноземні підприємства і організації.

В основі виникнення податкових зобов`язань у таких платників податків,
визначення їх розмірів і особливостей полягає диференціація юридичних
осіб на резидентів і нерезидентів з метою оподаткування. Ці положення
регулюються ст.1 Закону України від 22.05.1997р. “Про оподаткування
прибутку підприємств”.

Резидентами вважаються юридичні особи і суб`єкти господарської
діяльності України, які не мають статусу юридичної особи (філії,
представництва т.і.), які створені і здійснюють свою діяльність
відповідно до законодавства України і з місцезнаходженням на її
території. До резидентів також відносяться дипломатичні представництва,
консульські установи та інші офіційні представництва України за
кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і
представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не
здійснюють господарської діяльності.

Нерезидентами є юридичні особи і суб’єкти господарської діяльності
України, що не мають статусу юридичної особи, з місцезнаходженням за
межами України, що створені і здійснюють свою діяльність відповідно до
законодавства іншої держави. Нерезидентами також є розміщені на
території України дипломатичні представництва, консульські установи та
інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та
їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також
представництва інших іноземних організацій і фірм, що не здійснюють
господарську діяльність відповідно до законодавства України.

4. Консолідовані групи платників податків.

Консолідованою групою платників податку визнається створене і
зареєстроване відповідно до національного законодавства об`єднання
підприємств і організацій, яке виступає як єдиний платник податку
відносно одного або декількох податків. Консолідована група платників
податку може бути створена тільки за умови, якщо учасниками такої групи
є підприємства і організації – податкові резиденти даної держави, місцем
діяльності кожного з яких є ця держава.

Консолідована група може бути створена на підставі договору між її
учасниками. При цьому підприємство, організація не може бути учасником
більше ніж однієї консолідованої групи платників податку. Права і
обов`язки цієї групи реалізуються головним підприємством, а всі учасники
несуть солідарну відповідальність з уплати податків, пені, штрафів.
Операції з реалізації товарів, робіт, послуг між підприємствами,
організаціями, які входять до однієї консолідованої групи платників
податків, прирівнюються до операцій між структурними підрозділами одного
підприємства тільки для цілей тих податків, по яким прийнято рішення по
консолідації.

В Україні сплата консолідованого податку передбачена Законом України
“Про оподаткування прибутку підприємств”.

5. Податкові агенти і збирачі податків.

Податковий агент – це юридична чи фізична особа, на яку актом
податкового законодавства покладаються обов`язки з обчислення, утримання
з платника і перерахування податку або збору в бюджет.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і користуються
правами, встановленими податковим законодавством для платників податків.

Утримання податкового платежу податковим агентом має ряд особливостей:

1. проводиться з належних платнику податку грошових коштів;

2. здійснюється незалежно від волевиявлення платника податку;

3. утримання податкового платежу здійснюється в межах чітко визначеного
часового періоду.

Статус податкових агентів характеризується певною двоякістю. З одного
боку, по відношенню до платників податків вони представляють податкові
органи і реалізують функції з обчислення, обліку і утриманню податку. З
другого боку, у відношеннях з фіскальними органами їм відводиться статус
платників податків і вони виступають як зобов`язані особи, що породжує
фактично ідентичні повноваження податкових органів по відношенню як до
податкових агентів, так і до платників податків.

В разі відсутності грошових коштів у податкового агента не виникає
обов`язку з утримання і перерахування податку в бюджет, він тільки
повинен повідомити в податковий орган про неутримані суми податків у
встановлений законодавством термін.

Діюче податкове законодавство України передбачає використання інституту
податкових агентів за декількома видами податків:

1. при сплаті прибуткового податку з громадян податковими агентами є
підприємства, установи, організації, приватні підприємці, які здійснюють
виплату доходів фізичним особам;

2. при сплаті податку на прибуток іноземними юридичними особами в якості
податкових агентів виступають українські підприємства і організації, що
здійснюють виплату доходів іноземним юридичним особам;

3. аналогічний попередньому механізм існує при сплаті ПДВ;

4. відносно новим є статус податкового агента при сплаті акцизного
збору.

Докладно про податкових агентів при розгляді теми “Акцизний збір”.

Необхідно зазначити, що законодавчого визначення термінів “податковий
агент” і “збирач податків” не існує. Відмінність збирача податків від
податкового агента полягає в наступному:

1. на податкового агента покладено обов`язок обчислювати, утримувати і
перераховувати податок в бюджет, а збирач податків, крім того, повинен
вимагати внесення сум податку. Часто це можуть бути одні і ті ж особи.

2. Збирачі податків здійснюють приймання коштів в рахунок сплати
податків і зборів у платників податків за їх волевиявленням. Податкові
агенти здійснюють утримання податків у платників податків незалежно від
їх волевиявлення.

3. На відміну від податкових агентів збирачі податків не є джерелом
виплати доходів платникам податків і не мають повноважень по утриманню
податків. Однак їх функції з приймання платежів доповнюються функціями
по здійсненню контролю за сплатою податків і зборів платникам.

4. На відміну від податкових агентів, по відношенню до платників
податків збирачі податків є нейтральними, відсутня кореспонденція прав і
обов`язків платників податків і збирачів податків, які не зобов`язані і
не мають права вимагати від платників податків виконання їх обов`язків.

Підприємство, що сплачує дохід своєму працівнику виступає як податковий
агент по відношенню до обчислення, утримання із заробітної плати і
перерахуванню в бюджет податку на доходи фізичних осіб. Особи, які
збирають податки, виступають як уповноважені органи і посадові особи,
які здійснюють приймання коштів від платників (або їх агентів) в
рахунок сплати податків і зборів.

До збирачів податків відносяться:

1. підприємства, установи, організації, що утримують і перераховують в
бюджет податки з сум, які виплачуються фізичним особам;

2. підприємства, установи, організації, що утримують і перераховують в
бюджет податки з доходів від акцій, облігацій та інших цінних паперів,
які належать підприємству, від дольової участі в інших підприємства;

3. підприємства, установи, організації, які утримують і перераховують в
бюджет податки з доходів, що отримуються іноземними юридичними особами.

6. Податкове представництво.

Податкове представництво – це правовідношення, через яке юридичні дії,
що виконуються податковим представником від імені платника податку в
межах повноважень, які визначаються особливістю, пов`язаною із сплатою
податків і зборів, створюють, змінюють або припиняють права і обов`язки
платника податків.

Податкове представництво виступає в трьох формах:

1. Законне податкове представництво – основується на положеннях
нормативних актів і не потребує додаткових угод. Це, наприклад, батьки,
усиновителі, опікуни, піклувальники.

2. Договірне податкове представництво – здійснюється за угодою сторін,
кожна з яких може бути як юридичною, так і фізичною особою,
підтвердженням є нотаріально посвідчені договори або доручення.

3. Офіційне податкове представництво – представництво платника податку,
який бере участь в розгляді справи у відповідному суді, при цьому
представник призначається судом за відсутності законного або договірного
представника і за умови, що платник податку не може безпосередньо брати
участь в розгляді справи.

Офіційний представник платнику податків може бути призначений в
наступних випадках:

1. якщо особа, яка бере участь в справі, не може взяти участь в її
розгляді через об`єктивні обставини;

2. якщо майно, яке є предметом розгляду спору є безгосподарним.

Зазвичай, не можуть бути офіційними представниками платника податків
судді, слідчі, прокурори, посадові особи податкових органів.

7. Облік платників податків.

Облік платників податків здійснюється шляхом внесення інформації про них
у відповідні державні реєстри.

Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових
платежів – це автоматизований банк даних, створений для забезпечення
єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати
податки, збори, інші обов`язкові платежі до бюджетів та внески до
державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються
законодавчими актами України.

За законом для осіб, які через свої релігійні та інші переконання
відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно
повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше
встановлені форми обліку платників податків та інших обов`язкових
платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у
них права здійснювати будь-які платіж без ідентифікаційного номеру. Але
на цей час питання про фіксацію в паспорті такої відмови не вирішено, і
тому таким особам поточні і депозитні рахунки в банках відкриваються
тільки за наявності ідентифікаційного коду.

До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які:

1. постійно проживають в Україні, мають об`єкти оподаткування,
передбачені чинним законодавством, і зобов`язані сплачувати податки та
інші обов`язкові платежі;

2. не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до
чинного законодавства повинні сплачувати податки в Україні.

Реєстрація фізичних осіб проводиться державними податковими інспекціями
по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем
постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного
місця проживання в Україні, – за місцем отримання доходів або за
місцезнаходженням іншого об`єкта оподаткування.

Податковий номер містить відомості про платника: дата народження (перші
5 цифр), порядковий номер при реєстрації, стать (цифра 9).

Ідентифікаційний номер є обов`язковим для використання в разі:

1. виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов`язкові
платежі згідно з чинним законодавством України;

2. укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об`єкти
оподаткування та щодо яких виникають обов`язки сплати платежів;

3. відкриття рахунків в установах банків.

Положення, затверджене постановою КМУ від 22.12.1996р. № 118 “Про
створення єдиного державного реєстру підприємств і організацій в Україні
закріплює єдину державну систему обліку, накопичення і обробки даних про
підприємства, організації всіх форм власності, а також їх окремих
підрозділів. Метою створення державного реєстру є забезпечення єдиних
принципів ідентифікації і обліку суб`єктів господарської діяльності,
здійснення нагляду за структурними змінами в економіці, забезпеченням
інформацій. В реєстр включаються дані про юридичних осіб, що розташовані
і здійснюють свою діяльність на території України або за межами України,
але створених за участю юридичних осіб України. Реєстр створений як
комплекс відомостей, куди входять ідентифікаційні класифікаційні,
довідкові реєстраційні і економічні дані. Створення і ведення державного
реєстру реалізується Міністерством статистики України.

Другим етапом реєстрації є постановка на облік в податкові органи.
Єдиний банк даних про юридичних осіб-платників податків веде ДПАУ.

У відповідній темі буде розглянуте питання про створення реєстрів
платників ПДВ.

8. Права і обов’язки платників податків.

Основні права і обов’язки платників податків визначено в законі „Про
систему оподаткування” і деталізовано у відповідних підзаконних
нормативних актах.

Згідно з законами України платники податків мають право на:

1)подання державним податковим органам документів, що підтверджують
право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами
України.;

2)одержання та ознайомлення з актами перевірок, проведених державними
податковими органами;

3)оскарження у встановленому порядку рішень державних податкових органів
та дій їх посадових осіб.

Рішення органів державної податкової служби оскаржуються до органів
державної податкової служби та/або в судовому порядку. Скарги подаються
щодо податкових повідомлень про суми податкових зобов’язань, постанов
про накладення адміністративних стягнень та рішень щодо визначення сум
податкових зобов’язань, узгодження операцій із заставленими активами
платника податків, узгодження плану реорганізації тощо. Особа, яка
подала скаргу на рішення державної податкової адміністрації має право:
1) особисто викласти аргументи особі, що перевіряла скаргу та брати
участь у перевірці поданої скарги; 2) знайомитися з матеріалами
перевірки; 3) користуватися послугами адвоката; 4) одержати письмову
відповідь про результати розгляду скарги.

Скарга повинна бути подана протягом десяти календарних днів, наступних
за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого
рішення, що оскаржується. Податковий орган зобов’язаний прийняти
вмотивоване рішення та надіслати його платникові протягом двадцяти
календарних днів від дня отримання скарги платника податків. Заява,
подана із дотриманням вказаних строків зупиняє виконання платником
податків зобов’язань, визначених у податковому повідомленні на строк від
дня подання такої заяви до дня закінчення процедури адміністративного
оскарження.

4) Право на розстрочення і відстрочення податкових зобов`язань платника
податків.

Будь-який платник податків має право вимагати розстрочення або
відстрочення його податкових зобов`язань, а орган, уповноважений
приймати рішення по таких розстроченнях, відстроченнях, повинен
задовольнити таку вимогу в разі, якщо за таких же підстав іншим
платникам податків були надані розстрочення(відстрочення).

Розстроченням податкових зобов`язань є надання платнику податків
бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов`язань без
врахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим ставки
НБУ.

Відстроченням податкових зобов`язань є перенесення сплати основної суми
податкових зобов’язань платника податків без врахування сум пені під
проценти, розмір яких не може бути меншим облікової ставки НБУ, на
пізніший термін.

Підставою для розстрочення податкових зобов`язань платника податків є
надання їм достатніх доказів відносно існування загрози виникнення
податкового боргу, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про
можливість погашення податкових зобов`язань та(або) збільшення
податкових надходжень у відповідний бюджет внаслідок застосування режиму
розстрочення, на протязі якого відбудуться зміни політики управління
виробництвом або збутом такого платника податків.

Підставою для відстрочення податкових зобов’язань платника податків є
надання їм достатніх доказів відносно дії обставин непереборної сили,
які призвели до загрози виникнення податкового боргу та (або)
банкрутства такого платника податків, а також економічного обґрунтування
(див. розстрочку).

Розстрочення податкових зобов`язань надається на умовах податкового
кредиту, по яким основна сума кредиту і нараховані на неї проценти
погашаються рівними долями, починаючи з податкового періоду, який слідує
за періодом надання такого кредиту.

Відстрочення податкових зобов`язань надається на умовах, по яким основна
сума податкових зобов`язань і нараховані на неї проценти сплачуються
рівними долями, починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного
відповідним податковим органом або відповідним органом місцевого
самоврядування, який затверджує рішення про розстрочення та відстрочення
податкових зобов`язань, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців
з моменту виникнення такого податкового зобов`язання або одноразово в
повному об`ємі.

Рішення про відстрочення (розстрочення) в межах одного бюджетного року
приймається:

1. відносно загально державних податків (зборів) – керівником
податкового органу і повинно бути затверджено керівником податкового
органу вищого рівня;

2. відносно місцевих податків і зборів – керівником податкового органу,
і затверджено фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, в
бюджет якого зараховуються такі податки і збори.

Рішення про надання розстрочення (відстрочення) на строк, що виходить за
межі одного бюджетного року приймається відносно загальнодержавних
податків – керівником центрального податкового органу за згодою
Міністерства фінансів України. Такі рішення повинні щорічно
публікуватися. Розстрочення (відстрочення) надається окремо по окремому
податку, збору.

Не можуть надаватися відносно податкових зобов`язань з:

1. ввізного мита; 2. акцизного збору; 3. ПДВ при ввезенні товарів
(робіт, послуг) на митну територію України; 4. внескам в Пенсійний фонд,
іншим внескам в межах державного або соціального страхування.

Договори про відстрочення, розстрочення можуть бути достроково
розірвані:

1. за ініціативою платника податку – при достроковому погашенні суми
податкового боргу, відносно якого була досягнута домовленість;

2. за ініціативою податкового органу, в разі, якщо:

встановлено, що інформація, яку надав платник податків при укладенні
договору є недостовірною або неповною;

буде визнано, що платник має податковий борг, який виник після укладення
відповідних договорів;

платник порушує умови погашення розстроченого (відстроченого)
податкового боргу.

Рішення про розірвання договору може бути оскаржено.

5) повернення та перегляд неправильно сплачених податків і неподаткових
платежів.

Заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових
платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими
законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем
здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Граничний строк для подання заяв про повернення надміру сплачених
податків, зборів (обов’язкових платежів) підлягає продовженню керівником
податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника
податків, якщо такий платник податків протягом зазначеного строку не мав
змоги подати таку заяву через підстави, вичерпний перелік яких
визначений законом.

Платники податків і зборів зобов`язані:

1)вести бухгалтерський облік, складати звітність про
фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у
терміни, встановлені законами;

2)подавати до державних податкових органів та інших державних органів
відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші
документи і відомості, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і
зборів;

3)сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом
терміни;

4)допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження
приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з
утриманням об`єктів оподаткування, а також для перевірок з питань
обчислення і сплати податків і зборів;

5)під час перевірки, що проводиться державними податковими органами,
зобов`язані давати пояснення з питань оподаткування, виконувати вимоги
державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів
про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.

План семінарського заняття

1. Поняття платників податків, критерії їх класифікації.

2. Фізичні особи як платники податків.

3. Юридичні особи як платники податків.

4. Консолідовані групи платників податків.

5. Податкові агенти і збирачі податків.

6. Податкове представництво.

7. Облік платників податків.

8. Права і обов’язки платників податків.

Термінологічний словник ключових понять теми.

Платник податку – особа, що має, отримує (передає) об’єкти оподаткування
або здійснює діяльність, яка є об’єктом оподаткування, і на яку
покладено обов’язок по сплаті податків податковим законодавством.

Податкова дієздатність – здатність суб’єкта податкових правовідносин
створювати і реалізовувати своїми діями сукупність прав і обов’язків,
пов’язаних з реалізацією податкового обов’язку в цілому.

Консолідована група платників податків – створене і зареєстроване
відповідно до національного законодавства об`єднання підприємств і
організацій, яке виступає як єдиний платник податку відносно одного або
декількох податків. Консолідована група платників податку може бути
створена тільки за умови, якщо учасниками такої групи є підприємства і
організації – податкові резиденти України, місцем діяльності кожного з
яких є Україна.

Податковий агент – це юридична чи фізична особа, на як в силу акта
податкового законодавства покладаються обов`язки з обчислення, утримання
з платника і перерахування податку або збору в бюджет.

Податкове представництво – це правовідношення, в силу якого юридичні
дії, які виконуються податковим представником від імені платника податку
в межах повноважень, які визначаються особливістю, пов`язаною із сплатою
податків і зборів, створюють, змінюють або припиняють права і обов`язки
платника податків.

Розстрочення податкових зобов`язань – це надання платнику податків
бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов`язань без
врахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим ставки
НБУ.

Відстрочення податкових зобов`язань – це перенесення сплати основної
суми податкових зобов’язань платника податків без врахування сум пені
під проценти, розмір яких не може бути меншим облікової ставки НБУ, на
пізніший термін.

Навчальні завдання

Повна податкова дієздатність громадян в Україні настає:

З досягненням 16 річного віку;

З досягненням 18 річного віку;

З моменту, коли особа починає отримувати доходи;

Свій варіант.

За принципом територіальності оподаткуванню в даній країні підлягають
доходи:

Отримані громадянином даної держави за кордоном;

Отримані іноземцем в даній державі;

Свій варіант.

Платниками податків в Україні є:

Селищна Рада народних депутатів;

Іноземний громадянин;

Міністр фінансів України;

Філія підприємства.

Платник податку має право оскаржити правильність нарахування сум
податкового обов’язку в податковому органі на протязі:

30 днів з моменту отримання податкового повідомлення;

20 днів з моменту отримання податкового повідомлення;

10 днів з моменту отримання податкового повідомлення.

Продовжити відповідь.

Процедура адміністративного оскарження закінчується:

Днем отримання платником податку рішення податкового органу про
задоволення скарги;

Податковий орган повинен надати рішення по скарзі платника податку на
протязі:

10 днів з дня отримання скарги;

20 днів з дня отримання скарги;

40 днів з повідомлення про продовження строку розгляду скарги;

60 днів з дня отримання скарги.

Платник податку має право оскаржити рішення податкового органу на
протязі:

1095 календарних днів з дня отримання оскаржуваного рішення;

на протязі трьох років з дня прийняття оскаржуваного рішення;

законодавчим шляхом такий строк не визначено;

свій варіант.

Рішення про надання розстрочки або відстрочки в межах одного бюджетного
року приймає:

Керівник центрального податкового органу;

Керівник територіального фінансового органу;

Посадова особа податкового органу;

Керівник податкового органу.

Рішення про надання розстрочки або відстрочки на строк більше одного
бюджетного року приймає:

Керівник центрального податкового орган;

Керівник територіального фінансового органу;

Посадова особа податкового органу;

Керівник податкового органу.

Розстрочка або відстрочка податкових обов’язків не може встановлюватися
стосовно таких видів податкових обов’язків:

Податку на додану вартість;

Податку на прибуток підприємств;

Акцизного збору;

Земельного податку.

Задача 1.

Підприємство запланувало протягом двох місяців здійснити реконструкцію.
Ця акція вимагатиме значних коштів. В зв`язку з цим керівництво
підприємства звернулося в серпні до ДПІ за місцем реєстрації з проханням
відстрочити до грудня сплату податків за вересень – листопад (у сумі 32
тис. грн.)

Яку відповідь дасть ДПІ? Обґрунтуйте.

Задача 2.

Громадянин А. – інвалід 2-ї групи, звернувся із заявою до Райради –
надати йому додаткову пільгу по прибутковому податку: 100% звільнення
від сплати податку.

Райрада прохання задовольнила. Але ДПІ за місцем проживання вимагає від
громадянина А. сплатити податок.

Громадянин звернувся до юриста за порадою – як йому відстояти своє право
на

пільгу?

Завдання для перевірки знань.

1. Хто є платниками податків?

2. В чому полягає різниця між поняттями „резидент” і „нерезидент”

3. Хто такі податкові агенти?

4. Розкрийте співвідношення понять „податкові агенти” і „збирачі
податків”?

5. Яким чином здійснюється облік платників податків?

6. Що є консолідованою групою платників податків?

7. Проаналізуйте співвідношення прав і обов’язків платників податків за
законодавством України.

8. Як реалізується право на відстрочку, розстрочку податкового
зобов’язання платника податку?

9. Яким чином здійснюється оскарження рішень і дій податкових органів?

10. В чому полягає зміст права на отримання податкової пільги?

Рекомендована література.

Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про систему
оподаткування” від 18.02.1997 // Відомості Верховної Ради України. –
1997. – № 16.

Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про державну
податкову службу в Україні” від 5 лютого 1998 // Голос України. – 1998.
– № 28. – 14 лютого.

Закон України „Про порядок погашення обов’язків платників податків перед
бюджетами і державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000р. №
2181-111.

Закон України „Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків
та інших обов’язкових платежів” від 22 грудня 1994р. // Відомості
Верховної Ради України. – 1995. – № 2

Закон України „Про порядок погашення обов’язків платників податків перед
бюджетами і державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000р. №
2181-111.

Положення, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 22
січня 1996 р. № 118 „Про створення єдиного державного реєстру
підприємств і організацій”.

Порядок застосування норм пункту 15.4 статті 15 Закону України „Про
порядок погашення обов’язків платників податків перед бюджетами і
державними цільовими фондами”. Наказ ДПАУ від 19.03.2001р. № 113.

Порядок розстрочки та відстрочки податкових обов’язків платників
податків, затверджений наказом ДПАУ від 18.09.2001 р. № 378

Порядок застосування податкового компромісу органами державної
податкової служби в межах адміністративної апеляційної процедури. Наказ
ДПАУ від 26.04.2001р. №182

Положення про порядок подання і розгляду скарг платників податків
органами державної податкової служби, затверджене наказом ДПАУ від
03.03.1998 р. № 93

Бакун О.В. Податкова правосуб’єктність громадян //Науковий вісник
Чернівецького університету. Вип..75. Правознавство. Збірник наук. праць.
– Чернівці, ЧДУ, 2000. – С. 83-89

Перепелица М.А. Представительство в налоговом праве / Збірник наукових
праць з фінансового права / Відп. ред. Л.К. Воронова. – Харків: АПН
України, 1999. – С.194-199

Петрова Г.В. Защита имущественных прав налогоплательщиков //Право и
экономика, 1998. – №2. – С. 34-39

Селіванов В.М., Московенко О.М., Головач І. В. Захист прав платників
податків в Україні. – К., 1999, 21 с.

Семененко В. Розгляд скарг платників податків // Вісник податкової
служби України. – 1999. – № 19. – С.17-18

Федорчук О.М. До питання захисту прав платників податків // Наукові
записки Острозької академії. Т.2 Частина 1. – Острог, 1999. – С.223-228

Щербанюк О.В. Особливості податкових правовідносин з участю фізичних
осіб // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип..33.
Правознавство. Збірник наук. праць. – Чернівці, ЧДУ, 1998. – С.174-184.

Щербанюк О.В. Громадянин як суб’єкт податкових правовідносин. –
Чернівці: Рута, 2000. – 280 с.

Тема7. Податкове зобов’язання: способи його узгодження і забезпечення.

Податкове зобов’язання і способи його узгодження.

Податковий борг, наслідки його виникнення.

Способи забезпечення податкового боргу (податкова застава, порука,
адміністративний арешт).

Продаж активів, що знаходяться під податковою заставою.

Списання безнадійного податкового боргу.

Методичні вказівки

1. Податкове зобов’язання і способи його узгодження.

Законом „Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і
державними цільовими фондами” вперше так детально розглядаються питання
податкового зобов’язання платників податків, його узгодження та способів
забезпечення.

Податковим зобов’язанням визнається обов’язок платника податку сплатити
в бюджети або державні цільові фонди відповідну суму коштів в порядки і
строки, визначені законодавством України. Для того, щоб абстрактний
обов’язок сплачувати податки (невиконання якого тягне застосування
примусових заходів негативного характеру з боку держави) став реальним,
такий обов’язок необхідно узгодити. Існує два способи узгодження
податкового зобов’язання: 1. Самостійне узгодження платником податку –
здійснюється шляхом заповнення і подання податкової декларації.

2. Апеляційне узгодження податкового зобов’язання.

В разі, коли суму податкового зобов’язання визначає контролюючий орган
(наприклад, при невчасному поданні податкової декларації), таке
зобов’язання вважається узгодженим в день отримання платником
податкового повідомлення. Винятком з цього правила є випадок, коли
платник податку не згоден з сумою, визначеною податковим органом і подає
в зв’язку з цим скаргу в податковий орган протягом 10 днів з дня
отримання податкового повідомлення. В такому випадку податковий орган
повинен протягом 20 днів з дня отримання скарги прийняти вмотивоване
рішення. Якщо таке рішення не надходить до платника податку в зазначений
термін, його скарга вважається повністю задоволеною. Процедура
адміністративного оскарження закінчується:

1. по закінченні 10 денного строку з моменту отримання податкового
повідомлення, якщо скарга не була подана;

2. днем отримання платником податку рішення про повне задоволення його
скарги;

3. днем отримання платником рішення центрального податкового органу, що
не підлягає оскарженню;

4. днем порушення провадження судом по справі по позову платника на
рішення податкового органу.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем
узгодження податкового зобов’язання платника.

Податкове зобов’язання необхідно сплатити в такі строки:

1. протягом 10 днів, що слідують за останнім днем граничного строку
подання податкової декларації;

2. якщо суму податкового обов’язку визначає контролюючий орган –протягом
10 днів з дня отримання податкового повідомлення;

3. у випадку апеляційного узгодження –протягом 10 днів з дня такого
узгодження.

2. Податковий борг та наслідки його виникнення.

Узгоджена сума податкового зобов’язання , несплачена платником податків
в зазначені вище строки, визнається сумою податкового боргу платника
податків.

З метою захисту бюджетних інтересів по відношенню до платника податків,
що має податковий борг, можуть застосовуватися наступні способи
забезпечення виконання ним податкового зобов’язання: 1. податкова
застава; 2. поручительство; 3. адміністративний арешт активів.

3. Способи забезпечення податкового боргу.

В ст. 13 закону України „Про заставу” зазначено, що норми цієї статті не
поширюються на право податкової застави, яке регулюється податковим
законодавством. Тому можна зробити висновки, що відповідно до
податкового законодавства України, податкова застава є інститутом
фінансового права, регулюється податковим законодавством і суттєво
відрізняється від застави в цивільно-правовому розумінні. Зазначається,
що податкова застава виникає з метою захисту бюджетних споживачів і
встановлюється по відношенню до активів платників податків, які мають
податковий борг.

Сутність податкової застави полягає в тому, що платник податків, активи
якого знаходяться в податковій заставі, здійснює розпорядження ними, за
виключенням операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим
органом. До таких операцій відносять, наприклад, будь-які види
відчуження або ліквідацію заставленого майна. Таким чином, право
власності платника податку на такі активи суттєво обмежується. Підставою
виникнення податкової застави згідно з українським законодавством є
одностороннє рішення податкового органу.

Припинення податкової застави відбувається за наявності певних
обставин, наприклад, смерть платника податків, прийняття рішення про
арешт активів, закінчення строків давності стосовно податкового боргу.

Також підставою припинення податкової застави є отримання договору
поруки від банку – резидента на повну суму податкового боргу платника
податку. В такому випадку банк – поручитель набуває всі права і
обов’язки платника податку відносно строків погашення податкового боргу,
оскарження дій податкового органу.

Виключним способом забезпечення можливості погашення податкового боргу є
адміністративний арешт активів.

Підстави такого арешту є різними, наприклад, порушення правил відчуження
активів, що знаходяться в податковій заставі, відмова від проведення
податкової перевірки, відсутність свідоцтв про державну реєстрацію
суб’єктів підприємницької діяльності. Таким чином, адміністративний
арешт активів в Україні є не тільки способом забезпечення податкового
обов’язку в прямому розумінні, але і заходом державного примусу по
відношенню до порушників правил різного характеру, які встановлюються
для суб’єктів господарювання в Україні. Суб’єктами, до яких
застосовується арешт активів (майна) є як юридичні, так і фізичні особи,
що з точки зору деяких авторів є неправильним, оскільки будь-який арешт
як фізичної особи, так і її майна необхідно проводити за рішенням суду.
Суть же адміністративного арешту активів полягає в забороні платнику
податків здійснювати будь-які дії відносно таких активів, крім охорони,
зберігання, підтримання в належному функціональному і якісному стані.

Припинення адміністративного арешту активів відбувається в зв’язку з
відміною рішення керівника податкового органу про такий арешт,
погашенням податкового боргу платника, ліквідацією платника, закінченням
граничного строку накладення адміністративного арешту. Арешт може бути
накладено на активи строком до 96 годин з часу підписання відповідного
рішення про його накладення.

4. Продаж активів, що знаходяться під податковою заставою

У випадку, коли інші заходи по погашенню податкового боргу, не дали
позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків і
на користь держави заходи по залученню додаткових джерел погашення суми
податкового боргу шляхом стягнення грошових коштів, які знаходяться в
його власності, а за їх недостатності – шляхом продажу інших активів
такого платника.

5. Списання безнадійного податкового боргу.

У випадку визнання податкового боргу безнадійним, податковий орган
здійснює списання такого боргу. Безнадійним є, наприклад, податковий
борг платника, визнаного банкрутом або фізичної особи в разі смерті і
недостатності майна, на яке може бути спрямоване стягнення. Списання
податкового органу здійснюється щоквартально в порядку, що визначається
центральним податковим органом з погодженням з Міністерством фінансів
України.

План семінарського заняття

1. Податкове зобов’язання і способи його узгодження.

2. Податковий борг, наслідки його виникнення.

3. Способи забезпечення податкового боргу (податкова застава,
поручительство, адміністративний арешт).

4. Продаж активів, що знаходяться під податковою заставою.

5. Списання безнадійного податкового боргу.

Термінологічний словник ключових понять теми.

Арешт активів – заборона вчиняти платником податків будь-які дії
відносно своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій по
охороні, зберіганню і підтриманню в належному функціональному і якісному
стані.

Податковий обов’язок – обов’язок платника податку сплатити в бюджети
або в державні цільові фонди відповідну суму коштів в порядку і строки,
встановлені податковим законодавством.

Податковий борг – податковий обов’язок ( з врахуванням штрафних санкцій
за їх наявності), узгоджений платником податку або встановлене судом
(господарським судом), але не сплачене у встановлений строк, а також
пеня, нарахована на суму такого податкового обов’язку.

Податкова застава – спосіб забезпечення податкового обов’язку платника
податків, не погашеного в строк.

Податкова вимога – письмова вимога податкового органу до платника
податків погасити суму податкового боргу.

Податкове повідомлення – письмове повідомлення контролюючого органу про
обов’язки платника податків сплатити суму податкового обов’язку,
визначену контролюючим органом у випадках, передбачених посадковим
законодавством.

Повний арешт активів – виключна заборона платнику податків на реалізацію
прав розпорядження або користування його активами з їх тимчасовим
вилученням або без такого.

Умовний арешт активів – обмеження платника податків відносно реалізації
прав власності на такі активи, яке полягає в обов’язковому попередньому
отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на
здійснення будь-якої операції з такими активами.

Навчальні завдання

1. Податковий обов’язок вважається узгодженим:

в день отримання платником рішення, що не підлягає адміністративному
оскарженню;

в останній день строку, передбаченого для подання платником податкової
декларації;

в день отримання податкового повідомлення;

в день отримання податкової вимоги.

2. Додатковим джерелом погашення податкового боргу є:

право вимоги боргу;

активи, що належать на праві власності іншим особам і знаходяться у
тимчасовому користуванні платника податку;

активи, передані платником податків третім особам у тимчасове
розпорядження або користування;

майно платника, що знаходиться під заставою.

3. Які з перерахованих умов договору поручительства відповідають закону:

укладається в простій письмовій формі;

потребує нотаріального посвідчення;

потребує письмової згоди податкового органу;

поручитель має право оскаржувати рішення податкового органу щодо
визначення суми податкового боргу;

договір може бути розірвано тільки за ініціативою платника податків;

в разі неспроможності поручителя, сплата сум податкового боргу
здійснюється третіми особами за дорученням поручителя.

4. Платник податку, активи якого знаходяться в податковій заставі:

має право здійснювати будь-які операції з ними;

не має права здійснювати операції з такими активами;

має право здійснювати всі операції, за виключенням деяких, визначених
законодавством;

деякі операції можна здійснювати тільки за умови узгодження з податковим
органом.

5. Для узгодження певних операцій з активами необхідно:

звернутися з заявою до податкового управляючого;

направити запит в податковий орган;

отримати письмову згоду податкового управляючого;

отримати письмовий припис, затверджений керівником податкового органу.

В будь-якому випадку активи звільняються з податкової застави в разі:

Смерті фізичної особи платника податку;

Закінчення строків давності щодо податкового боргу;

Прийняття рішення про відстрочку податкового боргу;

Визнання боржника банкрутом.

Арешт активів застосовується:

По відношенню до будь-яких активів юридичних осіб;

По відношенню до будь-яких активів фізичних осіб;

По відношенню до будь-яких активів фізичних осіб – суб’єктів
підприємницької діяльності, які використовуються ними при здійсненні
такої діяльності;

По відношенню до будь-яких активів, що не знаходяться в податковій
заставі.

Строк адміністративного арешту активів:

Не може бути більше 48 годин;

Може бути продовжений за рішенням податкового органу вищого рівня;

Не застосовується до активів, власників яких не виявлені;

Продовжується за поданням податкового органу.

Рішення про тимчасове затримання активів приймається:

Керівником відповідного підрозділу податкової міліції;

Посадовою особою митних органів;

Керівником або заступником відповідної державної податкової
адміністрації або інспекції;

Посадовою особою податкової міліції.

Примусове стягнення податкового боргу здійснюється:

За виконавчими написами нотаріусів;

За рішенням податкового органу, крім активів, що знаходяться під
заставою;

За рішенням господарського суду;

За рішенням суду.

Завдання для перевірки знань.

1. Які існують способи узгодження податкового зобов’язання?

2. В чому полягає різниця між податковим зобов’язанням і податковим
боргом?

3. Які ви знаєте особливості інституту „податкової застави”

4. В чому полягає різниця між податковою заставою і умовним арештом
активів платника податку?

5. Хто такий податковий керуючий?

6. Що визнається тимчасовим затриманням активів?

7. Через які установи відбувається примусовий продаж активів платників
податків?

8. Що є підставою застосування адміністративного арешту активів?

9. На який строк може бути застосовано тимчасове затримання активів?

10. Який податковий борг визнається безнадійним?

Рекомендована література.

Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про систему
оподаткування” від 18.02.1997 // Відомості Верховної Ради України. –
1997. – № 16.

Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про державну
податкову службу в Україні” від 5 лютого 1998 // Голос України. – 1998.
– № 28. – 14 лютого.

Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000р. №
2181-111.

Указ Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності” від 23 червня 1998 р.// Голос України. –
1998.- 29 липня.

Постанова КМУ від 29.11.2001р. №1608 „Про затвердження переліку
документів, що є підставою для звільнення активів платника податків
з-під податкової застави і його виключення з державних реєстрів застав
рухомого і нерухомого майна”.

Перелік документів, що є підставою для звільнення активів платнка
податків з-під податкової застави і його виключення з державних реєстрів
застав рухомого і нерухомого майна.

Порядок направлення органами державної податкової служби України
податкових повідомлень платникам податків. Наказ ДПАУ від 21.06.2001 №
253.

Порядок направлення органами державної податкової служби України
податкових вимог платникам податків. Наказ ДПАУ від 03.07.2001р. №266

Порядок застосування податкової застави органами державної податковї
служби. Наказ ДПАУ від 28.08.2001р. №338

Порядок застосування адміністративного арешту активів платників
податків. Наказ ДПАУ від 25.09.2001.

Азаров Л. Административный арест активов. // Бухгалтерия: сборник
систематизированного законодательства. – 2002 – №16/1 (483).

Бенедисюк И. Административный арест активов и как с ним бороться //
Бухгалтерия: сборник систематизированного законодательства. – 2002 –
№4/2 (471).

Брылев А. Налоговый залог – залог, но особый // Бухгалтерия: сборник
систематизированного законодательства. – 2001 – №46/2 (461).

Брылев А. Административное обжалование как преграда для налогового
залога // Бухгалтерия: сборник систематизированного законодательства. –
2002 – №5/2 (472).

Журавская И. Самостоятельное согласование и уплата налогового
обязательства. // Бухгалтерия: сборник систематизированного
законодательства. –2002 – №16/1 (483).

Сухомлин И. Налоговый залог. // Бухгалтерия: сборник
систематизированного законодательства. – 22.04.2002 – №16/1 (483).

Тема 8. Відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підстави притягнення до відповідальності за порушення податкового
законодавства.

Склад податкового правопорушення.

Види податкових правопорушень.

Види юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства.

Фінансово – правова відповідальність, фінансові санкції за порушення
податкового законодавства.

Методичні вказівки

1.Підстави притягнення до відповідальності за порушення податкового
законодавства.

Законодавством встановлено декілька видів юридичної відповідальності за
порушення податкового законодавства – кримінальну, адміністративну,
фінансову.

Підставами для застосування заходів перерахованих видів
відповідальності за порушення податкового законодавства є:

1. Відповідна норма податкового права, за порушення якої встановлена та
чи інша відповідальність.

2. Суспільно небезпечні, протиправні, винні дії певного суб`єкта, що
порушують відповідну податкову норму і за вчинення яких передбачено
застосування юридичної відповідальності.

Такі дії визнаються податковим правопорушенням.

Податкове правопорушення – це протиправне, винне діяння (дія чи
бездіяльність), яке виражається в невиконанні або неналежному виконанні
податкових зобов’язань і за яке встановлена юридична відповідальність.

Необхідно зазначити, що податковим правопорушенням ми вважаємо саме
невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку в широкому
розумінні (по веденню податкового обліку, по сплаті податків і зборів і
по податковій звітності). Завдання матеріальної шкоди платнику податків
діями посадових осіб податкових органів або посадовий підлог не є
податковими правопорушеннями.

2. Склад податкового правопорушення.

Діяння може бути визнано правопорушенням тільки за наявності об`єктивних
і суб`єктивних ознак, які в своїй сукупності є складом правопорушення.

Склад податкового правопорушення – це сукупність ознак, яка необхідна
для визнання діяння податковим правопорушенням і притягнення особи до
юридичної відповідальності.

Елементами складу податкового правопорушення є: об’єкт, об’єктивна
сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона

Об’єкт податкового правопорушення – суспільні правовідносини, які
виникають з приводу сплати податків, зборів, інших обов’язкових
платежів.

Об’єктивна сторона податкового правопорушення – протиправні дії чи
бездіяльність суб’єкта податкових правовідносин, які приводять до
ненадходження коштів до доходної частини бюджету чи фонду; суспільно
шкідливі наслідки; причинний зв`язок між протиправними діями і суспільно
шкідливими наслідками.

Одним з важливих елементів складу податкового правопорушення є суб’єкт
податкового правопорушення, тобто особа, яка вчинила податкове
правопорушення і яка за діючим законодавством може бути притягнута до
відповідальності. Такими особами є:

платники податків (фізичні і юридичні особи),

збирачі податків (посадові особи юридичних осіб, юридичні особи, і
громадяни-суб`єкти підприємницької діяльності;

особи, які сприяють сплаті податків (банківські та інші кредитні
установи, які зобов’язання здійснювати перерахування податків, зборів,
інших обов`язкових платежів до бюджетів, податкові агенти).

Суб’єктивна сторона податкового правопорушення – характеризує внутрішню
сторону податкового правопорушення (на відміну від зовнішнього прояву,
що відповідає об’єктивній стороні) і відображає ті психічні процеси, які
відбуваються в свідомості особи, що вчинила податкове правопорушення.
Тому суб’єктивна сторона може бути визначена як психічна діяльність
особи в момент вчинення податкового правопорушення або безпосередньо
пов’язана з податковим правопорушенням.

3. Види податкових правопорушень.

Податкові правопорушення можна класифікувати за декількома підставами.

1. Залежно від об`єкта:

приховування ( заниження ) об`єктів оподаткування:

приховування прибутку;

заниження прибутку;

приховування іншого об`єкта оподаткування;

порушення встановленого порядку подання документів в податкові органи:

неподання в податковий орган документів, необхідних для нарахування, а
також сплати податків;

несвоєчасне подання в податковий орган документів, необхідних для
нарахування, а також сплати податків;

порушення порядку сплати податків:

несплата податку у встановлений законодавством граничний строк;

несвоєчасне утримання, перерахування або неперерахування в бюджет суми
податків збирачем податків;

порушення порядку, встановленого для розпорядження активами, що
знаходяться в податковій заставі:

здійснення відчуження активів, що знаходяться в податковій заставі без
попередньої згоди податкового органу.

2. Залежно від галузі права, яка регулює її встановлення і застосування:

кримінальна;

адміністративна;

фінансова.

3. Залежно від ступеню суспільної небезпеки:

податкові злочини;

податкові проступки.

4. Види юридичної відповідальності за порушення податкового
законодавства.

Як було зазначено, за порушення податкового законодавства передбачено
притягнення до адміністративної, кримінальної та фінансової
відповідальності.

Кримінальну відповідальність можна визначити як форму реалізації
охоронних кримінально-правових відносин, пов`язаних із вчиненням
злочину, яка завжди полягає у державному осуді злочинця, що здійснюється
судом в обвинувальному вироку, і, як правило, втілюється в застосуванні
до нього конкретних заходів кримінально-правового впливу.

Кримінальна відповідальність характеризується такими особливими рисами:

1. Представляє собою реакцію держави на вчинений особою злочин;

2. Суб`єктами є лише фізичні особи;

3. Регулюється кримінально-правовими нормами ( може встановлюватися лише
Кримінальним кодексом)

4. Здійснюється виключно в судовому порядку шляхом прийняття
обвинувального вироку.

Під адміністративною відповідальністю розуміють застосування у
встановленому порядку уповноваженими органами і посадовими особами
адміністративних стягнень, передбачених в санкціях
адміністративно-правових норм, до винуватих в скоєні адміністративних
провин, що містить державний осуд протиправних дій і виражається в
негативних наслідках по відношенню до таких осіб.

Адміністративна відповідальність характеризується такими ознаками:

1. відсутність тяжких правових наслідків для особи, по відношенню до
якої вона застосовується;

2. застосовується в разі вчинення менш суспільно шкідливих правопорушень
– проступків;

3. застосування не тягне за собою судимості;

4. застосовується до фізичних осіб;

5. обов`язковою умовою для притягнення до такої відповідальності є вина
правопорушника ( у формі умислу або необережності).

Керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій,
включаючи установи банків, громадяни, в тому числі суб`єкти
підприємницької діяльності, в разі порушення норм податкового права
можуть бути притягненні до адміністративної відповідальності. Підстави
притягнення до адміністративної відповідальності та санкції, які
накладаються на порушників, перелічені в п. 11 ст.11 Закону України “Про
державну податкову службу в Україні”.

Притягнення до адміністративної відповідальності за порушення норм
податкового законодавства здійснюється у порядку, визначеному Кодексом
України про адміністративні правопорушення для винесення постанови про
накладення адміністративного стягнення обов`язковою умовою є протокол
про адміністративне правопорушення, вимоги до якого встановлені в главі
19 КпАП. Протокол підписується працівником податкового органу, який його
складає, та порушником. Протокол протягом 15 днів з моменту надходження
розглядається керівником податкового органу (заступником керівника),
працівник якого склад протокол. Про час і місце розгляду справи в
обов`язковому порядку повідомляється порушник. За результатами розгляду
справи виносять постанову про накладення адміністративного штрафу або
про припинення справи.

5. Фінансово-правова відповідальність, фінансові санкції за порушення
податкового законодавства.

Основним видом відповідальності за порушення податкового законодавства є
фінансово – правова відповідальність.

Фінансово-правову відповідальність можна визначити як застосування до
порушника фінансово-правових норм заходів державного примусу
уповноваженими державними органами, які покладають на правопорушника
додаткові обтяження майнового характеру.

Фінансово-правова відповідальність має такі специфічні риси:

1. Суб`єктами фінансово-правової відповідальності є як фізичні, так і
юридичні особи;

2. Фінансові санкції завжди носять майновий характер;

3. характеризується особливим процесуальним порядком реалізації.

Фінансово-правова відповідальність реалізується у вигляді фінансових
санкцій.

Фінансові санкції – це заходи державного примусу, передбачені
фінансово-правовими нормами, які покладають на правопорушника додаткові
обтяження у вигляді фінансової пені і штрафів.

Всі фінансово-правові санкції поділяються на два види:
правовідновлювальні і штрафні ( каральні ).

Правовідновлювальні санкції спрямовані на усунення шкоди, спричиненої
державі фінансовим правопорушенням. Існує два види правовідновлювальних
санкцій:

1) стягнення всієї суми прихованого або заниженого платежу в бюджет в
формі податку;

2) пеня – її можна визначити як встановлену законодавством грошову суму,
яку платник податку або збору повинен сплатити у випадку сплати належних
сум податку або збору в пізніші порівняно з встановленим законодавством
про податки і збори строки. Порядок справляння пені регулюється ст. 16
Закону України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Функція пені полягає в
тому, щоб компенсувати державі шкоду, а саме збитки, які вона несе в
зв’язку з несвоєчасною сплатою відповідними суб’єктами в бюджет податку
або збору. Таким чином, фінансово-правова пеня – це додаткові витрати
для правопорушника. Розмір пені як фінансово-правової санкції
встановлюється в законодавчому порядку.

Каральні ( штрафні ) фінансово-правові санкції встановлюються за
фінансові правопорушення з метою покарання правопорушника. Вони
встановлюються у вигляді штрафів. Види штрафів, які відносять до
фінансових санкцій за порушення податкового законодавства та їх розміри
перераховані в ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов`язань
платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами”.

Фінансовий штраф має декілька особливостей:

не може бути замінений іншим стягненням, а також уповноважений орган не
може за своїм розсудом звільняти від накладання штрафу;

виключається можливість стягнення штрафу і оскарження постанови про
накладання штрафу в порядку провадження у справах про адміністративні
правопорушення;

нерідко фінансовий штраф накладається разом із стягненням недоїмки по
податках і пені;

фінансові штрафи накладаються контролюючими органами і самостійно
сплачуються платниками податків.

В окремих випадках, коли платник податку до початку його перевірки
контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового
обов’язку і самостійно погашає суму недоплати і штраф в розмірі 10% суми
недоплати, штрафи, адміністративні штрафи не застосовуються до такого
платника податку.

Це правило не діє, якщо:

платник податку не представляє податкову декларацію за період, на
протязі якого виникла недоплата податкового обов`язку;

судом встановлено скоєння злочину (умисне ухилення від сплати
податкового обов`язку) посадовими особами платника податку або фізичною
особою платником податку.

Фінансові санкції можуть бути накладені як на юридичних осіб, так і на
громадян – платників податків. Вони застосовуються незалежно від причин,
за яких сталося порушення податкового законодавства. Але їх застосування
допускається лише щодо податків, інших обов’язкових платежів, за якими
встановлене обов’язкове подання податковим органам податкових декларацій
і розрахунків. Діючим законодавством передбачена як добровільна сплата,
так і примусове стягнення фінансових санкцій.

План семінарського заняття

Підстави притягнення до відповідальності за порушення податкового
законодавства.

Склад податкового правопорушення.

Види податкових правопорушень.

Види юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства.

Фінансова – правова відповідальність, фінансові санкції за порушення
податкового законодавства.

Термінологічний словник .

Картотека – реєстр розрахункових та виконавчих документів, направлених
обслуговуючому банку платником податків або органом стягнення і не
сплачених в строк в зв’язку з недостатністю коштів на такому рахунку.

Податкове правопорушення – протиправне, винне діяння (дія чи
бездіяльність), яке виражається в невиконанні або неналежному виконанні
податкових обов’язків і за яке встановлена юридична відповідальність.

Примусове стягнення – звернення стягнення на активи платника податків в
рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження
його суми таким платником податків.

Склад податкового правопорушення – це сукупність ознак, яка необхідна
для визнання діяння податковим правопорушенням і притягнення особи до
юридичної відповідальності.

Фінансово-правова відповідальність – це застосування до порушника
фінансово-правових норм заходів державного примусу уповноваженими
державними органами, які покладають на правопорушника додаткові
обтяження майнового характеру.

Фінансові санкції – це заходи державного примусу, передбачені фінансово
– правовими нормами, які покладають на правопорушника додаткові
обтяження у вигляді фінансової пені і штрафів.

Фінансова пеня в податковій сфері – плата у вигляді відсотків,
нарахованих на суму податкового боргу, яка стягується з платника
податків в зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового обов’язку.

Фінансовий штраф в податковій сфері – це плата у твердій грошовій сумі
або у вигляді процентів від суми податкового обов’язку, яка стягується з
платника податків в зв’язку з порушенням ним правил оподаткування,
визначених відповідними законами.

Навчальні завдання

Пеня нараховується на:

Суму податкового обов’язку;

Суму податкового боргу;

Суму податкового боргу і штрафу

Свій варіант.

Пеня нараховується з розрахунку 120 % річної облікової ставки НБУ:

На день виникнення податкового боргу;

На день погашення податкового боргу;

Свій варіант.

Вкажіть, коли починається нарахування пені:

При самостійному нарахуванні суми податкового обов’язку –

??3/4,A,-@-B-d-f-e-i--4 4?4?4v8x8a8a8Z?\?¦???oiiaOaaaaaaaaaI3/43/4aaa dha$ dh`„?a$ dh ??AeBAEBXCZCHH‚HPURUUUUeUx\z\ue\th\JeLeoaeTHaeaeaeOeEaeOe1/41/4ae?¦¦ae dha$ ’„”„c„¦„8…:… F & & 9¦:?;r

& & gd‡^» & & & & F & dh`„?a$ & & & „?`„? & & O$OrO„OTHOeoioeaoUeoUeoUeoUeoUeoUeoUeoUeoUeoeaoNoNoNoaoUeoEAE?EaE?a?EaE! E!E!E!E!E ‰R‰¶‰oe‰o‰eUUUUUUUUUNE???????® & & & & & & & & & gd‡^» & & & gd‡^» & & & gd‡^» & & dh`„?a$ & b?AE?o?‚?°?Oe?,?p???1/4?a?.µ„µ†µ¬µ®µ"¶$¶?aaaaaaaaaIIIECA?§ & F & F & & & gd‡^» h‡^»@? & dh^„`„? dh^„? a$ & dh^„`„? uouououeueueuTHuOOueueueuOuouTHuououououTHuOuououououOIuOuoEououououeueu eueouou oaeaeaeaeaeaeoaeaeaeaeaeaeUaeaeaeaeaeaeaeaeaeae dh`„?a$ dh`„?a$ & F: & & gd‡^» & gd‡^» & & gd‡^» dh`„?a$ & a & & & gd‡^» h‡^» gd‡^» & & & gd‡^» dh`„?a$ & iiiiiiiiiiiiiiiiicU????? gd‡^» oooeaeeTHOAEOOOOOOOOOOOOOO ooocooooooooooooooooUoooo oooooocooooocooooooooooooo o oooooooooooocoooooooooooco dh`„Aea$ ooooooooooooooooocoooooooo dh`„Aea$ & ooooooonaoooooooooOeooooo & & & „Ae`„Aea$ eeOCeeeeOeeeeOeeeeOeeee & eOOOOeOOOOCCCCCCCCCC» & & gd‡^» & gd‡^» & nnnnaaa*aaaaaaaaaaaaaaa*a & & & & & & & gd‡^» & p O & & gd‡^» & - ‚ & & & gd‡^» & & gd‡^» & & & & F\ gd‡^» & $a$ eeeYeeYeeYeYeeeYeeYYYYYYY & & $a$ & F\ & & gd‡^» & & & „?`„?a$ dh`„?a$ & F\ & & & & При нарахуванні суми податкового обов’язку контролюючим органом. Розмір штрафу при неподанні податкової декларації в строки, передбачені законодавством: 10 неоподатковуваних мінімумів; 30 неоподатковуваних мінімумів; 10 % суми податкового обов’язку за кожний місяць затримки; 5 % суми податкового обов’язку за кожний місяць затримки. Розмір штрафу в разі заниження суми податкового обов’язку: 10 неоподатковуваних мінімумів; 30 неоподатковуваних мінімумів; 10 % суми заниженого податкового обов’язку; 5 % суми заниженого податкового обов’язку . Штраф в розмірі не менше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сплачується в разі заниження суми податкового обов’язку: У великому розмірі; У крупному розмірі; У значному розмірі. Організація примусового продажу активів здійснюється: Виконавцем рішення про адміністративний арешт; Керівником податкового органу; Податковим управляючим; Державним виконавцем. У випадку, коли податковий борг має державне підприємство, яке не підлягає приватизації, податковий орган повинен: Здійснити продаж всіх активів; Здійснити продаж тільки частини акцій такого підприємства; Здійснити продаж цілісних майнових комплексів; Свій варіант. Які дії повинен провести податковий орган в разі відмови органом виконавчої влади здійснити продаж акцій державного підприємства, що має податковий борг: Адміністративний арешт активів такого підприємства; Примусовий продаж акцій такого підприємства через біржові установи; Звернення до господарського суду з заявою про примусовий продаж акцій такого підприємства; Звернення до господарського суду з заявою про визнання такого божника банкрутом. Через які установи або організації будуть продаватися з публічних торгів наступні активи: Зброя; 1 кг вовни; 1 т бананів; квартира; вагон зерна. Задача 1. Підприємство “Меркурій” не сплатило вчасно податки. За результатами фінансової перевірки керівник ДПІ наклав на підприємство фінансові санкції. Підприємство частково оплатило санкції, а частково має заборгованість перед бюджетом на суму 2 тис. грн. у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку. У підприємства є боржник - фірма “Дельта”, яка повинна розрахуватися з підприємством за надані послуги 15.08.2000. Але послуги були надані 15.07.2000, тоді ж був складений акт про прийняття робіт. І вже 16.07.2000 ДПІ здійснила безспірне списання коштів з рахунку фірми “Дельта” на суму 2 тис. грн в рахунок погашення податкової заборгованості перед бюджетом. Чи правомірні дії податкових органів? На які кошти дебіторів можна звертати стягнення і який порядок звернення стягнення? Задача 2. Підприємством було отримано розпорядження про арешт активів, що знаходяться на їх рахунку в банку. Таке ж розпорядження отримав і обслуговуючий банк. Не зважаючи на це банком було виконане за платіжними дорученнями підприємства: списання коштів на сплату ПДВ, податку на прибуток; повернуто кошти, що були помилково зараховані на рахунок; було видано кошти на виплату авансу на відрядження, що не перевищував 2-х місячного розміру коштів на оплату праці. Поясніть, чи правомірні дії платника та пов`язаної особи. Завдання для перевірки знань. 1. Що є підставою юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства? 2. Хто може бути суб’єктом податкового правопорушення? 3. Що є об’єктом податкового правопорушення? 4. В чому особливість суб’єктивної сторони податкового правопорушення? 5. Які елементи утворюють об’єктивну сторону податкового правопорушення? 6. Які види податкових правопорушень можна виділити при аналізі податкового законодавства України? 7. Яка відповідальність встановлена за ухилення від сплати податків в Україні? 8. В чому особливості адміністративно-правової відповідальності в податковій сфері? 9. Вкажіть, які види фінансових санкцій ви знаєте? 10. В якому порядку стягуються фінансові санкції? Рекомендована література. 1. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” від 18.02.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 16. 2. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 5 лютого 1998 // Голос України. – 1998. - № 28. – 14 лютого. 3. Закон України „Про порядок погашення обов'язків платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000р. № 2181-111. 4. Інструкція про порядок нарахування і погашення пені, затверджена наказом ДПАУ від 1 березня 2001р. № 77 5. Інструкція про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затверджена наказом ДПАУ від 17.03.2001 6. Податкове роз’яснення про відповідальність платника податків за порушення строків сплати сум податкових обов'язків при перерахуванні платником грошових коштів на рахунки, які відкриті не за місцем його реєстрації, неправильні коди бюджетної класифікації тощо, затверджене наказом ДПАУ від 15 січня 2002 р. 7. Брич Л.П. Кваліфікація ухилення від сплати обов’язкових внесків державі. – Львів, 1998.- 76 с. 8. Бакун О.В. Деякі проблемні питання відповідальності фізичних осіб за податкові правопорушення.// Науковий вісник Чернівецького університету. Вип..45. Правознавство. Збірник наукових праць. – Чернівці, ЧДУ, 1999. – с.131-140 9. Грек Г. Административная и уголовная ответственность за нарушение налогового законодательства. // Бухгалтерия: сборник систематизированного законодательства. – 22.04.2002 - №16/1 (483). 10. Кураш Я.М. Ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів: конспект лекцій. –Х., 1999.- 42 с. 11. Комлик М.І. Відповідальність та санкції за податкові правопорушення: збірник нормативних актів. – К., 2000. – 120 с. 12. Легкова М.Ф.Склад правопорушення у сфері оподаткування як підстава фінансової відповідальності: законодавство Російської Федерації та перспективи України. // Правове регулювання економіки: збірник наукових праць. Вип. 2 . К., 2001.- с.113-123 17. Налоговое законодательство и финансовая ответственность. Право и практика. – К., 2000. -104 с. 18. Китела И. Финансовая ответственность налогоплательщиков. // Бухгалтерия: сборник систематизированного законодательства. – 22.04.2002 - №16/1 (483). Тема 5. Організація державного податкового контролю. Поняття, та види податкового контролю. Суб’єкти державного податкового контролю. Поняття, види та порядок проведення податкових перевірок. Методичні вказівки 1. Поняття та види податкового контролю. Засади державного податкового контролю визначені Законами України “Про державну податкову службу в Україні”, “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про здійснення контролю за сплатою збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове соціальне страхування”, Указом Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” та рядом підзаконних актів. Податковий контроль можна визначити як встановлену законодавством діяльність наділених відповідними повноваженнями компетентних органів, яка визначається сукупністю відповідних способів і методів і спрямована на забезпечення дотримання податкового законодавства, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податків (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів. Зміст податкового контролю характеризується складовими видами діяльності, до числа яких можуть бути включені, зокрема: спостереження за підконтрольними об’єктами; прогнозування, планування, облік і аналіз тенденцій у податковій сфері; застосування заходів щодо запобігання і припинення податкових порушень; виявлення винних і притягнення їх до відповідальності. Види податкового контролю можуть бути визначені за декількома підставами. З точки зору часу проведення контролю відносно звітного періоду виділяють оперативний і періодичний податковий контроль. Оперативний контроль здійснюється у межах звітного періоду після закінчення контрольованої операції. Джерелами інформації при цьому є планові, оперативно-технічні, бухгалтерські і статистичні дані. Періодичний контроль здійснюється за підсумками певного звітного періоду з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності і повноти сплати податків, а також виявлення порушень і застосування заходів щодо їх усунення. Інформаційними джерелами при цьому є дані планів, кошторисів, первинних документів, облікових регістрів, тощо. За характером джерел виділяють документальний і фактичний податковий контроль. Документальний податковий контроль – це перевірка відповідності підконтрольного об’єкта встановленим нормативам на підставі первинних та похідних документів. Фактичний податковий контроль – це перевірка, при якій стан підконтрольного об’єкта виявляється на підставі огляду, обмірювання, перерахунку, контрольної закупки, тощо. 2. Суб’єкти державного податкового контролю. Суб’єктами державного податкового контролю є органи, що спеціально уповноважені на здійснення податкового контролю законами України. До числа таких суб’єктів відносяться так звані контролюючі органи, які фактично утворюють систему органів податкового контролю. Поняття контролюючого органу, визначене Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00. Контролюючий орган – це державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів включає (із вказівкою на сферу контролю): митні органи - стосовно ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України; установи Пенсійного фонду України - стосовно внесків до Пенсійного фонду України; установи Фонду соціального страхування України - стосовно внесків до Фонду соціального страхування України; податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених вище. До компетенції контролюючих органів належить право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до сфери їх контролю. При цьому порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу. Контролюючі органи мають виключні повноваження щодо податкових перевірок, оскільки інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів. Окремою категорією є орган стягнення – державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами. Серед контролюючих органів органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, тобто, органами стягнення є виключно податкові органи. Статус органів стягнення мають також державні виконавці у межах їх компетенції. 2. Поняття, види та порядок проведення податкових перевірок. Податкові перевірки є однією з основних форм податкового контролю, до числа яких також відносять отримання пояснень платників, огляд і обстеження приміщень, створення податкових постів, тощо. Загальні засади проведення податкових перевірок регулюються Указом Президента України “Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.98р. № 817 та Постановою Кабінету Міністрів “Про порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами” від 29.01.99р. № 112. Види податкових перевірок можуть визначатись з точки зору різних підстав. За строками проведення виділяють планові та позапланові податкові перевірки. За формою проведення виділяють камеральні та виїзні перевірки. За способом контролю виділяють вибіркові (тематичні) та суцільні або комплексні податкові перевірки. За методом встановлення достовірності виділяють формальні і арифметичні та зустрічні перевірки. Камеральні перевірки, на відміну від виїзних, не передбачають виходу працівників податкових органів безпосередньо на підприємство чи інший об’єкт. Камеральна перевірка здійснюється в податковому органі в день надходження платежів чи в інші періоди і на підставі поданих платниками звітних документів. До головних завдань камеральних перевірок відносять: візуальна перевірка правильності оформлення бухгалтерських звітів; перевірка правильності складення розрахунків податків; логічний контроль і взаємна ув’язка показників, що містяться у звітності і податкових розрахунках; попередня оцінка достовірності бухгалтерської звітності і податкових розрахунків. При проведенні камеральної перевірки податковий орган вправі вимагати у платника додаткові відомості , отримувати пояснення і документи, що підтверджують правильність обчислення і своєчасність сплати податків. За результатами камеральної перевірки і аналізу бухгалтерської звітності складається висновок щодо необхідності проведення наступної документальної перевірки. Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу. Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення. Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства; суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документи обов'язкової звітності; виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності; суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки; у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту; проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства. В останньому випадку позапланові виїзні перевірки проводяться лише органами державної податкової служби. Позапланова виїзна перевірка може здійснюватись і на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови. Підприємствам, установам і організаціям усіх форм власності рекомендується ведення журналів відвідання їх та їх структурних підрозділів представниками контролюючих органів з обов'язковим зазначенням у цих журналах строків та мети відвідання, посади і прізвища представника, який обов'язково ставить свій підпис у цьому журналі. Відмова представника контролюючого органу від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки. Про факт цієї відмови суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє письмово у триденний строк контролюючому органу, в якому працює такий представник. Форма та порядок ведення журналу встановлюються Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва. Комплексні перевірки передбачають перевірку всіх регістрів бухгалтерського обліку та інших необхідних для податкової перевірки документів. Комплексна перевірка також охоплює питання правильності обчислення і сплати всіх видів податків. Тематична перевірка передбачає перевірку лише частини первинних документів за певний період часу. Тематична перевірка охоплює питання правильності обчислення та сплати лише окремих обов’язкових платежів. Формальна і арифметична перевірка передбачає встановлення правильності як заповнення всіх реквізитів документів, так і правильності підрахунків у них Зустрічні перевірки застосовуються, коли для встановлення правомірності ведення господарської діяльності, правильності розрахунків з бюджетом, дотримання податкового законодавства в ході проведення документальних перевірок виникає необхідність перевірок суб’єктів підприємницької діяльності, з якими підконтрольний суб’єкт має господарські відносини. План семінарського заняття Поняття, та види податкового контролю. Суб’єкти державного податкового контролю. Поняття, види та порядок проведення податкових перевірок. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК Податковий контроль – це встановлена законодавством діяльність наділених відповідними повноваженнями компетентних органів, яка визначається сукупністю відповідних способів і методів і спрямована на забезпечення дотримання податкового законодавства, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податків (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів. Оперативний контроль – це контроль, що здійснюється у межах звітного періоду після закінчення контрольованої операції, джерелами інформації при цьому є планові, оперативно-технічні, бухгалтерські і статистичні дані. Періодичний контроль – це контроль, що здійснюється за підсумками певного звітного періоду з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності і повноти сплати податків, а також виявлення порушень і застосування заходів щодо їх усунення, інформаційними джерелами при цьому є дані планів, кошторисів, первинних документів, облікових регістрів, тощо. Документальний податковий контроль – це перевірка відповідності підконтрольного об’єкта встановленим нормативам на підставі первинних та похідних документів. Фактичний податковий контроль – це перевірка, при якій стан підконтрольного об’єкта виявляється на підставі огляду, обмірювання, перерахунку, контрольної закупки, тощо. Контролюючий орган – це державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Орган стягнення – це державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами. Планова виїзна перевірка – це перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Навчальні завдання Охарактеризувати систему правового регулювання сфери податкового контролю. Чи відповідає вона за замістом і формою критеріям правової держави. Чи достатнім є рівень захисту прав платників в діючій системі податкового контролю в Україні. Дати обґрунтовану відповідь. Як при побудові системи податкового контролю мають поєднуватись критерії інтересів держави та прав і свобод особи. Порівняти повноваження контролюючих органів у сфері податкового контролю. Дослідити порядок оскарження дій контролюючих органів при проведенні податкового контролю. Завдання для перевірки знань В чому полягає призначення податкового контролю. Які види контролю прийнято виділяти і за якими критеріями. В чому особливості та призначення оперативного та періодичного контролю. В чому особливості та призначення документального та фактичного контролю. Які органи відносяться до числа суб’єктів державного податкового контролю. В чому зміст поняття контролюючих органів. Як визначається компетенція контролюючих органів. Яким є поняття та призначення податкових перевірок. Які є види податкових перевірок та за якими критеріями вони виділяються. В чому призначення і зміст камеральних та виїзних податкових перевірок. Який зміст та особливості планових та позапланових податкових перевірок. В чому призначення і зміст комплексних та тематичних податкових перевірок. Яка необхідність проведення зустрічних податкових перевірок. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Конституція України // Урядовий кур`єр. - 1996. - №129 - 130. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21 грудня 2000р. № 2181 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10. – ст. 44, із зм. і доп. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 р. № 509 // Відомості Верховної Ради України — 1991.— № 6. – ст. 37, із зм. і доп. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990р. № 565 // Відомості Верховної Ради України — 1991.— № 4. – ст. 20, із зм. і доп. Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — Харьков: Консум, 1997.—432с. Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — Харьков: Легас, 2001.—584с. Налоги и налоговое право: Учебное пособие / Под ред. А. В. Брызгалина.—М.: Аналитика-Пресс, 1997.—600с. Налоги, налогообложение и налоговое законодательство/Под ред. Евстигнеева Е. Н. – СПб: Питер, 2000. – 320с. Основы налогового права: Учебно-методическое пособие / Под ред. С. Г. Пепеляева. — М.: Инвест-фонд, 1985. — 496 с. Тема 6. Правове регулювання прибуткового податку з громадян в Україні. 1. Поняття і місце прибуткового оподаткування громадян. 2. Загальні засади правового регулювання прибуткового податку з громадян. 3. Платники прибуткового податку з громадян в Україні. 4. Об’єкт оподаткування. 5. Ставки прибуткового податку з громадян. 6. Пільги з прибуткового податку з громадян. 7. Особливості обчислення і сплати прибуткового податку з громадян: 8. Порядок утримання і повернення неправильно утриманих сум податків. Методичні вказівки 1. Поняття і місце прибуткового оподаткування громадян. Прибутковий податок з громадян відноситься до категорії прямих податків або, як їх ще називають, прибутково-майнових податків. До цієї категорії також відносять земельний та майнові (на рухоме та нерухоме майно, тощо) податки. Прибуткове оподаткування є найрозвинутішим у цій категорії, земельне і майнове поки-що є недостатньо вагомим в Україні. Головна ідея прибуткового податку полягає у забезпеченні рівнонапруженості оподаткування на основі прямого визначення доходів платників. На відміну від реальних (майнових) податків прибуткові податки вважаються більшою мірою відповідаючими дійсній платоспроможності громадян. Окрім того, прибуткове оподаткування певною мірою усуває несправедливість непрямого оподаткування, яке не розрізняє бідних і багатих і є більш обтяжливим для менш заможних громадян. Прибуткове оподаткування передбачає рівність для різних громадян не абсолютної величини податку, а відносної величини податку з прибутку. В Україні за питомої ваги податкових надходжень зведеного бюджету у загальній сумі доходів за 2001 р. у 68%, питома вага прибуткового податку з громадян становить 16,3% загальної суми доходів, податку на прибуток підприємств - 15,3%, податку на додану вартість - 19,2%, акцизного збору - 4,9%. В розвинутих країнах доля прибуткового податку у загальній сумі податкових надходжень до бюджетів є вельми значною і складає: у США - 60%, у Великобританії, Швейцарії та Швеції - 40%, у Франції - 17% (у Франції джерелами податкових надходжень більшою мірою є податки на споживання, а не на доходи). У країнах - учасницях Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) прибуткові податки з громадян у загальних податкових надходженнях складають у середньому 30%, а разом із внесками на соціальне страхування, які справляються на спільній із прибутковим податком основі, - 55%. А прибутковий податок з підприємств складає лише 8%. Вважається, що провідне місце прибуткового податку обумовлене рядом обставин. По-перше, це - особистий податок, тобто податок, об’єкт якого - прибуток, дійсно отриманий платником, а не припущений усереднений прибуток, який міг би бути отриманий в даних економічних умовах (на основі усередненого прибутку встановлюються реальні податки - на землю, на майно тощо). По-друге, прибутковий податок дозволяє найбільшою мірою реалізувати основні принципи оподаткування - загальність і рівномірність. Головний недолік справляння прибуткового податку - можливість для ухилень від його сплати. В літературі наводяться дані, що у Франції приховується від сплати прибуткового податку до третини доходів громадян, а у Швеції не декларується до 25% доходів. 2. Загальні засади правового регулювання прибуткового податку з громадян. Ефективність функціонування системи прибуткового оподаткування громадян визначається принципами і підходами, які покладено в основу побудови цієї системи. Прибутковий податок із громадян визначається шляхом визначення необхідних елементів: платників, об’єкта оподаткування, податкового періоду, ставок, порядку обчислення податку, строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг. Структурно-логічна схема прибуткового податку з громадян показана на рис. 1. До визначення основних елементів прибуткового податку з громадян (суб’єкта, об’єкта, ставок) може застосовуватись диференційований або єдиний підхід. Прикладом диференційованого підходу може бути такий, відповідно до якого платники та отримувані ними доходи за видом діяльності та характером одержуваного доходу поділяються на категорії, для кожної з яких встановлюються різні умови оподаткування. При цьому платники, наприклад, розділяються на категорії: 1) робітники та службовці; 2) літератори та працівники мистецтв; 3) громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю, тощо. Доходи кожної з груп оподатковуються за різними ставками, різними також можуть бути характер пільг та порядок сплати податку. В цілому така диференціація існувала в Україні до 1993 р., проте окремі її елементи існують і сьогодні. Рис. 1 . Структурно-логічна схема прибуткового податку з громадян. При єдиному підході до оподаткування доходів громадян встановлюються єдині ставки для всіх категорій платників і видів доходів, що підлягають оподаткуванню. Незалежно від диференціації за категорією платників та видом доходів, ставка оподаткування доходів громадян може бути єдиною (універсальною) або диференціюватись залежно від розміру доходу. Прибутковий податок з громадян в Україні регулюється Декретом КМ від 26.12.92 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" та Наказом Мінфіну і ГДПІ України від 21.04.93 № 12 "Про затвердження Інструкції про прибутковий податок з громадян". 3. Платники прибуткового податку з громадян в Україні. Визначення платників прибуткового податку в Україні грунтується на двох основних принципах: 1) принцип рівності громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства щодо оподаткування доходів, отриманих ними в Україні; 2) принцип резидентства, що грунтується на критерії осідлості. Відповідно до статті 1 ДКМ "Про прибутковий податок з громадян" платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні. До громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні у цілому не менше 183 днів у календарному році. Справляння прибуткового податку з громадян покладає певні обов’язки як на платників, так і на суб’єктів, що виплачують їм доходи та на установи банків. Громадяни, доходи яких підлягають оподаткуванню відповідно до Декрету "Про прибутковий податок з громадян", зобов'язані: вести облік доходів, одержаних протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням, за формою, що встановлюється центральним податковим органом України; зазначена умова не поширюється на громадян, які одержують доходи лише за місцем основної роботи; за окремими видами підприємницької діяльності облік повинен вестися також із застосуванням технічних засобів - лічильників, касових апаратів тощо; подавати в передбачених Декретом "Про прибутковий податок з громадян" випадках податковим органам декларації про доходи і витрати за формами, що їх встановлює центральний податковий орган України, та інші необхідні документи, які підтверджували б достовірність вказаних у деклараціях даних. Неподання громадянином декларації вважається приховуванням доходів від оподаткування; пред'являти підприємствам, установам, організаціям і фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, які виплачують доходи, а також податковим органам документи, що підтверджують право на одержання пільг; своєчасно і в повному обсязі сплачувати до бюджету належні до сплати суми податку; допускати службових осіб податкових органів у приміщення, що використовуються для здійснення підприємницької діяльності та для одержання доходів; зберігати облікові дані про доходи, витрати та сплату податків протягом трьох років. Підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані: своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати; своєчасно подавати податковим органам відомості за встановленою формою про виплачені громадянам доходи, що підлягають обліку і оподаткуванню; у 3-денний строк повідомляти податкові органи за місцем реєстрації громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, про відкриття в установах банків розрахункового рахунку. При укладанні договорів та інших угод забороняється включення податкових застережень, відповідно до яких підприємства, установи, організації, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання нести витрати по сплаті податку за громадян. 4. Об’єкт оподаткування. В основі визначення оподатковуваного доходу також можуть бути покладені два головних підходи: або презумпція неоподатковуваності доходу, або презумпція загальної оподатковуваності доходу. Відповідно до презумпції оподатковуваності доходу будь-які отримувані платником суми чи майно є для мети оподаткування його доходом, якщо платник не доведе протилежного. Одним із важливих принципів, що лежить в основі визначення оподатковуваного доходу громадян є принцип вільного доходу. Податкову базу, тобто, частину об’єкта, що підлягає оподаткуванню, складає не весь отриманий платником доход, а лише так званий вільний доход. Людині мають бути залишені достатні засоби для підтримання життєдіяльності себе і своєї сім’ї. Об’єктом оподаткування прибутковим податком з громадян в Україні є сукупний оподатковуваний доход. У контексті прибуткового податку з громадян поняття доходу включає як доходи у вигляді різних виплат, винагороди, зарплати, дивідендів тощо, так і підприємницькі доходи, пов’язані із здійсненням затрат. Доходи фізичних осіб включаються до складу об’єкта оподаткування незалежно від того, в якій формі вони отримані: у грошовій чи натуральній. Визначення оподатковуваного доходу залежить від резидентського статусу платника. Стосовно резидентів України оподаткуванню підлягають доходи, отримані ними будь-де, а стосовно нерезидентів - лише доходи отримані із джерел в Україні. Правила усунення подвійного оподаткування наведені в статті 3 ДКМ "Про прибутковий податок з громадян", відповідно до якої доходи, одержані за межами України громадянами з постійним місцем проживання в Україні, включаються до складу сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні. Суми податку, сплачені за кордоном з одержаних за межами України доходів громадянами з постійним місцем проживання в Україні, зараховуються при сплаті ними прибуткового податку в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум податку з доходів, сплачених за межами України, не може перевищувати суми прибуткового податку, що підлягає сплаті цими особами відповідно до законодавства України. Зарахування сплачених за межами України сум податку провадиться лише у разі письмового підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави факту сплати (утримання) податку. Загальна характеристика об’єкта оподаткування доходів громадян в Україні наведена у статті 2 ДКМ "Про прибутковий податок з громадян", відповідно до якої об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний з джерел в Україні. При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній формі, так і в грошовій (національній або іноземній валюті). Доходи, одержані в натуральній формі, зараховуються до сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік за вільними (ринковими) цінами, якщо інше не передбачено ДКМ "Про прибутковий податок з громадян" Сплата податку з доходів, одержаних в іноземній валюті, провадиться в українській валюті. Доходи, одержані в іноземній валюті, перераховуються в українську валюту за курсом, що встановлюється Національним банком України на дату одержання доходу. 5. Ставки прибуткового податку з громадян. Ставка прибуткового податку з громадян побудована по методу складної прогресії, тобто, розмір ставки росте із ростом доходу, але підвищена ставка застосовується не до всього доходу, а лише до суми, що перевищує певний рівень. Фактично така побудова утворює ступінчасту прогресивну шкалу ставок прибуткового податку з громадян. Нині діюча шкала ставок є єдиною для всіх платників і встановлена відповідно до Указу Президента України № 519 від 13.09.94 "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян". Отже, прибутковий податок із сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи (служби , навчання) обчислюється за такими ставками: Місячний сукупний оподатковуваний доход (у неоподатковуваних мінімумах) Ставки та розміри податку З доходу в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму не оподатковується З доходу в розмірі від одного неоподатковуваного мінімуму + 1 грн. до 5 неоподатковуваних мінімумів 10 відсотків від суми доходу, що перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму З доходу в розмірі від 5 неоподатковуваних мінімумів + 1 грн. до 10 неоподатковуваних мінімумів податок з доходу в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів + 15 відсотків від суми, що перевищує доход у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів З доходу в розмірі від10 неоподатковуваних мінімумів + 1 грн. до 60 неоподатковуваних мінімумів податок з доходу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів + 20 відсотків від суми, що перевищує доход у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів З доходу в розмірі від60 неоподатковуваних мінімумів + 1 грн. до100 неоподатковуваних мінімумів податок з доходу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів + 30 відсотків від суми, що перевищує доход у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів З доходу в розмірі понад100 неоподатковуваних мінімумів податок з доходу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів + 40 відсотків від суми, що перевищує доход у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів Із сум авторських винагород, що виплачуються спадкоємцям повторно (неодноразово), податок нараховується до джерел виплати у складі сукупного оподатковуваного річного доходу за наведеними вище ставками, збільшеними вдвічі, але не більше 70 процентів. Із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20 процентів. Таким чином, ставки прибуткового податку з громадян диференціюються як за розміром доходу, так і за видом чи характером доходу. 6. Пільги з прибуткового податку з громадян. Принцип податкової рівності передбачає, що підставою надання пільг має бути матеріальний стан суб’єкта оподаткування. Інші підстави надання пільг (рід занять, особливі заслуги тощо), якщо вони прямо не пов’язані з матеріальним становищем суб’єктів мають бути ретельно зважені законодавцями і суспільством. Залежно від того, на зміну якого елемента податкової формули безпосередньо спрямована пільга, всі пільги поділяють на три класи: вилучення, скидки і податковий кредит. Під вилученнями мають на увазі особливі доходи, оподаткування яких з точки зору їх характеру є недоцільним. Вилучення не включаються до сукупного оподатковуваного доходу громадян. Сюди відносять, наприклад, соціальні допомоги, пенсії, успадковані суми тощо Скидки, на відміну від вилучень, пов’язані не з доходами, а з витратами платника. Сукупний оподатковуваний доход зменшується на суму скидки. Сюди відносять, наприклад, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вирахування на утриманців, внески до благодійних установ, вирахування для певних осіб у зв’язку з їх особливим статусом тощо. Податковий кредит - це пільга, об’єктом якої є не доходи і не витрати платника, а обчислена сума податку. Форми цієї пільги можуть бути різними: скорочення загальної суми податку (податкового окладу), зменшення ставки податку, відстрочка або розстрочка платежу. Термін кредит тут вживається у специфічному контексті і безпосередньо не пов’язується із банківською сферою. Пільги з прибуткового податку з громадян визначені у статтях 5 і 6 ДКМ "Про прибутковий податок з громадян". Відповідно до статті 6 вказаного Декрету Кабінет Міністрів України може постановами надавати додаткові пільги щодо прибуткового податку з громадян. Органи місцевого самоврядування базового рівня, враховуючи матеріальний стан, мають право додатково зменшувати сукупний оподатковуваний доход окремих громадян або звільняти їх від сплати податку в календарному році. Забороняється встановлення іншими законодавчими актами додаткових пільг щодо прибуткового податку з громадян, не передбачених Декретом про прибутковий податок з громадян. Інші пільги можуть бути встановлені тільки шляхом доповнення цього Декрету. 7. Особливості обчислення і сплати прибуткового податку з громадян. Практично громадяни можуть отримувати доходи із різних джерел: від роботи за наймом, від підприємницької діяльності, за місцем основної роботи, за сумісництвом. Різним може бути громадянський і податковий статус фізичних осіб. Ці фактори та їх комбінації спричинилися до неможливості обійтися єдиним, універсальним порядком обчислення і сплати прибуткового податку з громадян. Тому законодавець був змушений виділити ряд особливостей оподаткування доходів громадян: особливості оподаткування доходів, одержуваних громадянами за місцем основної роботи (служби, навчання) і прирівняних до них доходів; особливості оподаткування доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи (служби, навчання); особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю та інших доходів; особливості оподаткування доходів, що підлягають виплаті із джерел в Україні, громадянам, які не мають постійного місця проживання в Україні; особливості оподаткування доходів іноземних громадян та осіб без громадянства. 8. Порядок утримання і повернення неправильно утриманих сум податків. У разі несвоєчасного залучення громадян до сплати податку або неправильного оподаткування їх доходів стягнення або повернення відповідної суми податку допускається не більш як за три роки до виявлення факту неправильного оподаткування. Суми податку, не стягнені через ухилення платника від оподаткування, стягуються за весь час ухилення від їх сплати. Не утримані (утримані не повністю або несвоєчасно), а також не перераховані до бюджету суми податку, що підлягають стягненню, стягуються у безспірному порядку податковим органом з підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що виплачували доходи громадянам. З громадян, які займаються підприємницькою діяльністю і не мають розрахункових рахунків в установах банків, стягнення прибуткового податку провадиться через нотаріальні контори за виконавчими написами або у судовому порядку. При наявності фактів перерахування підприємством, установою, організацією і фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності сум податку за своїх працівників зазначені суми включаються до складу оподатковуваного доходу цих працівників з відповідним переобчисленням суми прибуткового податку. План семінарського заняття 1. Поняття і місце прибуткового оподаткування громадян. 2. Загальні засади правового регулювання прибуткового податку з громадян. 3. Платники прибуткового податку з громадян в Україні. 4. Об’єкт оподаткування. 5. Ставки прибуткового податку з громадян. 6. Пільги з прибуткового податку з громадян. 7. Особливості обчислення і сплати прибуткового податку з громадян: 1) особливості оподаткування доходів, одержуваних за місцем основної роботи; 2) особливості оподаткування доходів, одержуваних не за місцем основної роботи; 3) особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю; 4) особливості оподаткування доходів від підприємницької діяльності за фіксованим податком; 5) особливості оподаткування доходів із джерел в Україні громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні; 6) особливості оподаткування доходів іноземних громадян та осіб без громадянства. 8. Порядок утримання і повернення неправильно утриманих сум податків. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК Благодійна організація - неприбуткова організація, створена для здійснення благодійної діяльності відповідно до Закону України "Про благодійництво та благодійні організації", яка зареєстрована у відповідному податковому органі як благодійна організація та відповідно до установчих документів зобов’язана не рідше одного разу на рік оприлюднювати повні звіти про джерела залучення коштів і напрями їх використання, а також надавати такі звіти будь-якому благодійникові цієї організації за його запитом і яка одночасно є релігійною організацією або професійною спілкою, що створені відповідно до закону та зареєстровані у відповідному податковому органі. Дисконт – в економічному контексті – 1) різниця між поточною біржовою продажною ціною цінного паперу і її номіналом (чи ціною погашення); 2) різниця між форвардним курсом валюти (курсом, зафіксованим у момент укладання угоди, але з оплатою по ньому у майбутні строки) і курсом при негайній оплаті; 3) облік векселів за вирахуванням процентів за невикористаний до строку платежу час (купівля векселя до закінчення строку його дії за ціною нижче номіналу); 4) різниця між цінами на ті самі товари залежно від строків їх поставки; 5) скидка з ціни товару. Доход – в економічному контексті – 1) грошові або інші цінності, отримувані в результаті будь-якої діяльності; 2) результат виробничо-господарської діяльності, отримуваний як різниця між вартістю реалізованої продукції і послуг і зробленими затратами; 3) виплачувані власникам дивіденди чи проценти, виражені у процентах від поточної ціни цінних паперів, аналогічно – по вкладах і депозитах. Ендавмент - сума коштів або інших ліквідних активів, яка вноситься благодійником у банківську або небанківську фінансову установу, завдяки чому набувач благодійної допомоги отримує право на використання пасивних доходів, що виникають внаслідок користування такими коштами (активами) такими установами; при цьому набувач не має права на витрачання основної суми ендавменту. Якщо протягом вищезазначеного строку цільова благодійна допомога не була використана за призначенням її набувачем, вона підлягає поверненню благодійнику у невикористаній сумі протягом кварталу, на який припадає кінець призначеного строку її використання, або протягом цього строку має бути внесеною до місцевого бюджету, до якого зараховується податок, стягнутий з такого набувача, у розмірі такої невикористаної суми. У такому ж порядку використовуються пасивні доходи, отримані від розміщення такої благодійної допомоги. Набувач цільової благодійної допомоги має право звернутися до податкового органу з поданням щодо продовження строку використання цільової благодійної допомоги у разі існування достатніх підстав, що підтверджують неможливість її повного використання у зазначені строки. У разі коли податковий орган відмовляє у такому продовженні, його рішення може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку згідно із законодавством. Прибуток – в економічному контексті – перевищення доходів від продажу товарів і послуг над затратами на виробництво і продаж цих товарів; визначається як різниця між виручкою від реалізації продукту господарської діяльності і сумою затрат факторів виробництва на цю діяльність у грошовому виразі. Розрізняють повний (загальний, валовий, балансовий), чистий (після сплати з валового прибутку податків і відрахувань), бухгалтерський і економічний. Сукупний чистий доход – різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. Навчальні завдання Дослідити як впливає резидентський статус платників прибуткового податку з громадян на обсяг їх податкових зобов’язань. Визначити особливості оподаткування прибутковим податком фізичних осіб-нерезидентів. Дати характеристику системи пільг по прибутковому податку з громадян. Визначити характеристику та особливості об(єкта оподаткування прибутковим податком з громадян. Охарактеризувати особливості оподаткування доходів, одержуваних громадянами за місцем основної роботи. Охарактеризувати особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю. Дати характеристику фіксованого податку з громадян та його особливості. Визначити характеристику та особливості відповідальності платників прибуткового податку з громадян. Завдання для перевірки знань В чому сутність прибуткового податку з громадян. Яке місце займає прибутковий податок з громадян в системі податкових доходів. Якими є загальні засади побудови прибуткового податку з громадян в Україні. Як визначаються платники прибуткового податку з громадян в Україні та які їх обов’язки. За якими підходами визначається об’єкт оподаткування прибутковим податком з громадян в Україні. Які ставки застосовуються у прибутковому оподаткуванні громадян в Україні. Які види пільг застосовуються у прибутковому оподаткуванні з громадян в Україні. Які особливості обчислення і сплати прибуткового податку з громадян в Україні. Які особливості оподаткування доходів, одержуваних за місцем основної роботи; Які особливості оподаткування доходів, одержуваних не за місцем основної роботи; Які особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю; Які особливості оподаткування доходів від підприємницької діяльності за фіксованим податком; Які особливості оподаткування доходів із джерел в Україні громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні; Які особливості оподаткування доходів іноземних громадян та осіб без громадянства. Який порядок утримання і повернення неправильно утриманих сум прибуткового податку з громадян. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Про прибутковий податок з громадян: Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 13 // Відомості Верховної Ради України. — 1993.—№10. – ст. 77, із зм. і доп. Про затвердження Інструкції про прибутковий податок з громадян: Наказ Мінфіну, ГДПІ України від 21.квітня 1993р. № 12. Бондаренко Г. І., Данілов О. Д., Лєкарь С. І., Зайцев В. І., Нестеренко В. С. Оподаткування фізичних осіб: Навчальний посібник. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - С. 248. Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник - Харьков: Легас, 2001. - 584с. Основы налогового права. Учебно-методическое пособие. Под ред. С. Г. Пепеляева. - М.: Инвест Фонд, 1995. - 496с. Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — Харьков: Консум, 1997.—432с. Налоги и налоговое право: Учебное пособие / Под ред. А. В. Брызгалина.—М.: Аналитика-Пресс, 1997.—600с. Налоги, налогообложение и налоговое законодательство/Под ред. Евстигнеева Е. Н. – СПб: Питер, 2000. – 320с. Федосов В. М, Опарін В. М., П'ятаченко Г. О. Податкова система України.—К.: Либідь, 1994. Тема 11. Оподаткування прибутку підприємств. Платники податку на прибуток. Поняття консолідованого податку на прибуток. Об’єкт оподаткування податку на додану вартість. Поняття валових доходів і валових витрат. Особливості включення витрат на оплату праці до валових витрат. Поняття амортизації. Ставка податку на прибуток. Порядок та строки його сплати. Методичні вказівки 1. Платники податку на прибуток. Податок на прибуток є класичним прямим податком. Законом „Про оподаткування прибутку підприємств” виділено такі основні групи платників податків: 1. Із числа резидентів – суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи, організації, які здійснюють діяльність по отриманню прибутку як на території України, так і за її межами. 2. З числа нерезидентів – фізичні та юридичні особи, створені в будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом. 3. Філії, відділення а інші відокремлені підрозділи платників податку (резидентів), що не мають статусу юридичної особи і розташовані на території іншої територіальної громади, ніж такий платник податку. 2. Поняття консолідованого податку на прибуток. Платник податку, який має в своєму складі філії та інші відокремлені підрозділи, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток. При цьому є два варіанти сплати такого податку. Так, податок сплачується в бюджети територіальної громади за місцем знаходження таких філій або за місцем знаходження платника із зменшенням на суму податку, сплаченого в бюджети територіальних громад за місцезнаходженням філій. Порядок консолідованої сплати податку на прибуток не може поширюватися на філії, розташовані в межах однієї територіальної громади з юридичною особою. Після переходу на консолідовану сплату податку на прибуток філії втрачають статус платника податку, але вони зобов’язані надавати податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунки податкових обов'язків відносно сплати консолідованого податку. Сума податку на прибуток з філій за відповідний звітний період визначається, виходячи з загальної суми податку платника податку, яка розподіляється відповідно до питомої ваги суми видатків і амортизаційних відрахувань філій (на основні фонди, що знаходяться за місцем розташування філій) по відношення до загальної суми податкового обов’язку. Відповідальність за своєчасну і повну сплату сум податку філією несе юридична особа, в складі якої вона функціонує. Перехід на консолідовану сплату податку на прибуток дозволяється до 1 липня року, що передує звітному. Існують суб’єкти, перехід яких до консолідованої сплати податку є обов’язковим. До них відносяться: 1) постійні представництва нерезидентів; 2) управління залізниць; 3) Національний банк України та його установи; 4) установи пенітенціарної системи держави. 3. Об’єкт оподаткування податку на прибуток. Валові доходи і валові витрати. Об’єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скорегованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і сума амортизаційних відрахувань. Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого або нарахованого на протязі звітного періоду в грошовій , матеріальній чи нематеріальній формі на: території України; її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні; за межами території України. До валового доходу включаються доходи від продажу, від операцій по наданню фінансових послуг, від сумісної діяльності, доходи, не враховані в попередніх періодах, від позареалізаційних операцій та інших джерел (сум фінансової допомоги, повернених сум державного мита, отриманих сум штрафів, пені, неустойки) тощо. До валового доходу не включаються, наприклад, суми коштів в частині надмірно сплачених податків, що повинні бути повернені або повернені з бюджетів, кошти або майно у вигляді міжнародної технічної допомоги, що надається іншими державами відповідно до міжнародних угод України тощо. Скоригований валовий дохід – це валовий дохід без врахування доходів, що не включаються до валового доходу. Валові витрати – це сума будь-яких видатків платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються в якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які набуваються (виробляються ) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До валових витрат відносяться, наприклад, суми будь-яких видатків, здійснених на протязі звітного періоду в зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці; суми коштів, віднесених до страхових резервів. До валових витрат не включаються, наприклад, потреби, що не пов’язані з основною діяльністю ( наприклад, проведення свят), сплата податків, штрафів, пені, неустойки, виплата дивідендів тощо. 4. Особливості включення витрат на оплату праці до валових витрат. Слід зупинитися на особливостях включення витрат на оплату праці до валових витрат. Так, до складу валових витрат включаються: 1. видатки на оплату праці фізичних осіб, що перебувають в трудових відносинах з платником податків: - видатки на виплату основної і додаткові заробітної платні; - на інші заохочення і виплати в межах тарифних ставок; - на виплату авторських винагород; - виплати за виконання робіт, послуг згідно з цивільно-правовими договорами; 2. вартість послуг, що надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством; 3. обов`язкові внески на пенсійне і соціальне страхування працівників. Але до валових витрат не включаються витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб, на виплату винагород та інших видів заохочень пов’язаним з платниками податку фізичним або юридичним особам у випадку, якщо не має документальних доказів, вказана виплата або заохочення були проведені як компенсація за надану послугу. При цьому пов’язаною особою є особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль над платником податку, або контролюється платником податку, або знаходиться під контролем із платником податку; фізична особа або члени сімї фізичної особи, що здійснюють контроль над платником податку; посадова особа платника податку або члени її сімї. 5. Поняття амортизації. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів – це поступове віднесення видатків на їх придбання, виготовлення або покращення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань. Амортизації підлягають наступні видатки: на придбання і самостійне виготовлення основних фондів і придбання нематеріальних активів для власного виробничого використання; на проведення всіх видів ремонту, реконструкції та інших видів покращень основних фондів; на покращення якості землі, не пов’язане з будівництвом. Видатки, які не підлягають амортизації, можна поділити на дві групи. До першої групи належать видатки, які повністю відносяться до складу видатків звітного періоду, наприклад, на утримання основних фондів, що знаходяться на консервації, на вирощування багатолітніх плодових насаджень. До другої групи відносяться видатки, що не підлягають амортизації і здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування, наприклад, видатки бюджетів на будівництво і утримання автомобільних доріг загального користування, видатки на набуття та зберігання Національного архівного фонду України. Основні фонди і групи – матеріальні цінності, що використовуються в господарській діяльності платника податку на протязі періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується в зв’язку з фізичним або моральним зносом. Основні фонди підлягають розподілу по певних групах: 1. будівлі, меблі, електричні прилади; 2. транспорт; 3.інші, що не відносяться до перших двох груп. Принципи і механізм нарахування амортизації однакові для всіх платників податку. Суми амортизаційних відрахувань визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду. Ці суми не підлягають вилученню в бюджет і не можуть бути базою будь-яких податкових відрахувань. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду в розмірі, визначеному Законом „Про оподаткування прибутку підприємств”. Балансова вартість групи основних фондів визначається по формулі – Б(а) = Б(а-1) +П(а-1) – В(а-1) – А(а-1), де Б(а) – балансова вартість групи на початок звітного періоду; Б(а-1) – балансова вартість групи, що передував звітному періоду; П(а-1) – сума видатків, понесених на набуття основних фондів, здійснення капітального ремонту та інших покращень основних фондів на протязі періоду, що передував звітному; В(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів на протязі періоду, що передував звітному; А(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в періоді, що передував звітному. Платники податку мають право на протязі одного року віднести до валових витрат будь-які видатки, пов’язані з покращенням основних фондів в сумі, що не перевищує 5 % сукупної балансової вартості груп основних фондів. Видатки, що перевищують цю суму, відносяться на збільшення балансової вартості основних фондів і підлягають амортизації. 6. Ставка податку на прибуток. Порядок та строки його сплати. Ставка податку на прибуток підприємств складає 30% по відношенню до об’єкту оподаткування. Податок сплачується не пізніше 20 числа місяця, що слідує за звітним кварталом. Платники в строки, визначені законом, подають в податковий орган декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану зростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. На протязі кварталу платники податку на прибуток сплачують авансові внески податку в бюджет за перший і другий місяць кварталу. Розрахунки авансових внесків здійснюються платниками податків самостійно, без надання податкової декларації. Про результати розрахунків авансових внесків повідомляється відповідному податковому органу до 20 числа місяця, що слідує за звітним. Декларація про прибуток підприємства за рік подається не пізніше 1 березня року, що слідує за звітним. План семінарського заняття Платники податку на прибуток підприємств. Поняття консолідованого податку на прибуток підприємств. Об’єкт оподаткування податку на додану вартість. Поняття валових доходів і валових витрат. Особливості включення витрат на оплату праці до валових витрат. Поняття амортизації. Ставка податку на прибуток. Порядок та строки його сплати. Термінологічний словник . Амортизація основних фондів і нематеріальних активів – це поступове віднесення видатків на їх придбання, виготовлення або покращення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань. Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого або нарахованого на протязі звітного періоду в грошовій , матеріальній чи нематеріальній формі на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні та за межами території України. Валові витрати – це сума будь-яких видатків платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються в якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які набуваються (виробляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, в разі, коли безпосередня участь даної особи в організації цієї діяльності є регулярною, постійною і суттєвою. Матеріальний актив – основні фонди і оборотні активи в будь-якому вигляді, який відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів і нематеріальних активів Нематеріальний актив – об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, нематеріальними активами. Основні фонди і групи – матеріальні цінності, що використовуються в господарській діяльності платника податку на протязі періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується в зв’язку з фізичним або моральним зносом. Скоригований валовий дохід – це валовий дохід без врахування доходів, що не включаються до валового доходу. Навчальні завдання 1. Об’єктом податку на прибуток підприємств є прибуток, який визначається шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку: Так; Ні. 2. Платник податку повинен самостійно сплатити суму податкового обов’язку з податку на прибуток підприємств: Не пізніше 10 квітня поточного року; На протязі 10 днів з дня отримання податкового повідомлення; На протязі 10 днів з дня апеляційного узгодження. 3. Ставка податку на прибуток підприємств: 20% 30% 32% нульова. 4. Від сплати податку на прибуток звільняються: асоціації комерційних банків; державні установи; продаж на експорт продуктів дитячого харчування; підприємства, засновані Українським товариством сліпих; 5. Валовий дохід включає: суми грошових коштів отримані, від банківських, страхових операцій; суми грошових коштів, отримані по рішенню господарського суду; доходи від позареалізаційних операцій; доходи, що поступають у вигляді прямих інвестицій. 6. Валові видатки включають: суми видатків в зв’язку з охороною праці; суми видатків в зв’язку з проведенням капітального ремонту основних фондів; суми грошових коштів, що внесені на страхові резерви; сплата штрафів. Задачі Задача 1. Дружина директора підприємства працює на цьому ж підприємстві менеджером. Вона навчається на економічному факультеті університету на заочному відділенні. Навчання платне. Оплату навчання здійснюють за рахунок коштів підприємства. Чи можна віднести на валові витрати кошти, перераховані підприємством університету як оплата за навчання? Задача 2. Протягом звітного періоду підприємство, що займається ремонтом будівель, закупило 2 ксерокси вартістю 1300 грн., комп'ютер - 1500 грн., здійснило підписку журналу з питань бух обліку для працівників бухгалтерії та журналу “Ліза” - для відвідувачів, які чекають оформлення замовлення, надало позику в розмірі 5 тис. грн. іншому підприємству. Поясніть, які з перелічених витрат можна віднести на валові витрати, а які треба здійснити за рахунок прибутку. Задача 3. Підприємство протягом 1 кварталу отримало доход в розмірі 100 тис. грн. На підприємстві працює 26 чоловік. На оплату праці за цей період підприємство витратило 25 тис. грн. Амортизаційні відрахування склали 1 тис. 200 грн., на проведення рекламної кампанії витрачено 2 тис. грн., на прийом іноземної делегації направлено 6 тис. грн. Щомісяця підприємство сплачує компенсацію своєму працівнику за використання його автомобіля. Які з перелічених вище виплат можна віднести підприємству до валових витрат та виключити з оподаткування? Задача 4. Підприємство виступило в якості співзасновника фірми. Як внесок до статутного фонду фірми підприємством передано основні фонди вартістю 7 тис. грн. Яким чином передача основних фондів відобразиться на валовому доході підприємства та на валовому доході фірми? У кого з названих суб`єктів виникнуть податкові зобов`язання з ПДВ? Завдання для перевірки знань. 1. Проаналізувати Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. з точки зору основних елементів податку. 2. Визначити особливості оподаткування прибутку нерезидентів в Україні. 3. Навести особливості оподаткування неприбуткових установ і організацій. 4. Дати загальну характеристику порядку складання декларацій про прибуток підприємств. 5. Дати характеристику категорій платників податку на прибуток підприємств. 6. Охарактеризувати особливості визначення об(єкта податку на прибуток підприємств. 7. Дати характеристику методу обліку бази податку на прибуток підприємств. 8. Охарактеризувати порядок обчислення та строки сплати податку на прибуток підприємств. 9. Визначити характеристику та особливості відповідальності платників податку на прибуток підприємств. Рекомендована література. 1. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” від 18.02.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 16. 2. Закон України „Про порядок погашення обов'язків платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12. 2000р. № 2181-111. 3. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №27 4. Розпорядження КМУ №79-р від 14.03.2001 „Про перелік офшорних зон” Наказ Державної податкової адміністрації “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку нарахування та сплати консолідованого податку на прибуток” від 10.04.1998 р. № 175 // Вісник податкової служби України. - 1998.- № 22. 5. Наказ ДПА України від 16.01.1998р. № 23 „Про затвердження Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представників нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток //Галицькі контракти. - 1998.- № 14. 6. Наказ ДПА України від 11.07.1997 р. № 232 „Про затвердження Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ” // Галицькі контракти. - 1998.-№ 14. 7. Єрохіна Т. Особливості оподаткування прибутку виробників сільськогосподарської продукції // Вісник податкової служби України, 1998. - № 13.- С.21-27 8. Юровский Б.С. Объект налогообложения налогом на прибыль . – Х., 2000.-138с. 9. Юровский Б.С. Валовые расходы. Ч.3.- Х.,1999. - 220с. 10. Юровский Б.С. Валовые расходы. Ч.4.- Х.,1999. - 242с. Тема 12. Правове регулювання податку на додану вартість. Платники податку на додану вартість, їх облік. Об’єкт, ставка, база оподаткування податку на додану вартість. Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість. Поняття податкового кредиту і податкового векселя. Особливості справляння податку на додану вартість при здійснення бартерних операцій. Особливості справляння податку на додану вартість при імпорті товарів, робіт, послуг. Методичні вказівки 1. Платники податку на додану вартість. Їх облік. Податок на додану вартість є універсальним непрямим податком на споживання. Крім податку на додану вартість до категорії „непрямі податки” відносяться також податки з обороту, податок з продажу та податок з реалізації. Поширення податок на додану вартість набув в Європі в п’ятдесятих роках минулого століття. Вперше він був введений у Франції в 1958 році. Характерними рисами податку на додану вартість є: Закладається в ціні товару (роботи послуги) Не залежить від матеріального стану платника податку Податковий тягар перекладається на споживачів товару, робіт послуг, якими можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Таким чином, можна зазначити наступні позитивні риси податку на додану вартість: Оподаткування доданої вартості вигідніше як для держави, так і для платника податку, порівняно з оподаткуванням доходу. В зв’язку з тим, що безпосереднім об’єктом податку на додану вартість виступають видатки, відбувається стимулювання росту доходів. Механізм застосування податку на додану вартість дає можливість здійснювати посилений контроль з боку податкових органів за повнотою сплати податку до бюджету, що призводить до зменшення випадків порушень податкового законодавства у вигляді ухилень від сплати податку на додану вартість. Справляння податку на додану вартість надає можливість простимулювати окремі види операцій (наприклад, експортні операції) або виробництво окремих видів товарів (наприклад, видання навчальної літератури) шляхом введення системи пільг. Податок на додану вартість є одним з головних джерел поповнення доходної частини бюджету. В той же час застосування податку на додану вартість за ставками більше шести відсотків має такі недоліки: Зменшує обсяги споживання. Робить не конкурентноздатними малі підприємства, а також підприємства, які використовують високі технології і наукові досягнення. Стимулює інфляційні процеси. Крім того, природа податку на додану вартість, вимагає, щоб податкове законодавство з питань оподаткування будувалося на принципі стабільності, які забезпечують оптимальну його модель, а не задовольняло тимчасові потреби. Практика застосування податку на додану вартість в Україні свідчить про протилежне. Так, вперше податок на додану вартість введено в Україні Законом України „Про податок на додану вартість” від 1 січня 1992 року, який замінив існуючі на той час податок з обороту і податок з продажу податком на додану вартість. Нова редакція приймається 3 квітня 1997 року і вступає вдію 1 жовтня 1997 року. Майже за п’ять років дії вказаного закону, до нього приймається близько 60 змін. Все це поряд з існуванням великої кількості інструкцій та наказів державних податкових органів, Указів Президента України дезорієнтує платників податків і позбавляє можливості користуватися позитивними рисами податку на додану вартість. Платників податку на додану вартість можна поділити на такі групи: Особи, які стають платниками податку залежно від обсягу продажу: Юридичні особи, громадяни суб’єкти підприємницької діяльності, якщо обсяг, здійснюваних ними оподатковуваних операцій з продажу досягнув протягом будь-якого періоду за останні двонадцять календарних місяців 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Особи, які реєструються платниками незалежно від обсягу продажу: а) суб’єкти підприємницької діяльності, що займаються торговою діяльністю за готівкові кошти, за винятком громадян, що сплачують ринковий збір; б) суб’єкти підприємницької діяльності, що надають транзитні послуги на митній території України; Особи, які сплачують ПДВ незалежно від факту реєстрації в податкових органах, як платники податку на додану вартість: а) юридичні і фізичні особи, що імпортують, пересилають на митну територію України товар. Платники консолідованого ПДВ (один платник є відповідальним за сплату ПДВ іншими платниками.): а) особи, відповідальні за внесення податку по об’єктах оподаткування на залізничному транспорті (визначається Міністерством транспорту за погодження з ДПА (постанова КМУ від 24.09.1997 року № 1065 „Про безкоштовну передачу рухомого складу залізничного транспорту та визначення осіб, відповідальних за внесення ПДВ до бюджету з об’єктів оподаткування на залізничному транспорті”, Наказ ДПА від 02.03.1998, 04.12.1997); б) суб’єкти підприємницької діяльності, які надають послугу зв’язку і здійснюють консолідований облік доходів – витрат, пов’язаних з наданням цих послуг. Реєстр платників ПДВ. Особи, які за законом повинні бути зареєстровані як платники податку: подають заяви в органи ДПА; Отримують індивідуальний податковий номер; Отримують свідоцтво про реєстрацію Отримують право на виписку податкової накладної. Індивідуальні номера платників податків заносяться до єдиного реєстру, який ведуть органи ДПАУ. 2. Об’єкт, ставка і база оподаткування податку на додану вартість. Об’єкти ПДВ складають такі операції: з продажу товарів та послуг на митній території України; з ввезення, пересилання товарів за межі митної території України, надання послуг, виконання робіт для їх споживання поза межами митної території України. Від виду об’єкту залежить база оподаткування. Податок може обчислюватись, виходячи з: 1. договірної вартості товару, робіт, послуг, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням загальнодержавних обов’язкових платежів; 2. договірної вартості імпортного товару, але не нижче за митну вартість; 3. фактичної ціни бартерної операції, за умови, що вона не нижче звичайної ціни; 4. комісійної винагороди платника податку, коли він здійснює підприємницьку діяльність по продажу товарів, які знаходилися у користуванні і знаходилися у осіб, які не зареєстровані як платники ПДВ. Ставка ПДВ Об’єкти оподаткування, за виключенням операцій, звільнених від оподаткування, і операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 20 %. Податок складає 20 % бази оподаткування і додається до ціни товарів (робіт, послуг). За нульовою ставкою ПДВ обчислюється щодо операцій: з експорту товарів, робіт, послуг; продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (тільки фізичним особам, які виїжджають за територію України); надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митного контролю України; продаж переробними підприємствами м’яса та молока сільськогосподарськими товаровиробниками; продаж товарів, робіт, послуг підприємствами, заснованими Українським товариством сліпих іншим платникам податку. 3. Пільги по податку на додану вартість. Система пільг по ПДВ включає крім встановлення нульової ставки оподаткування для деяких операцій, і звільнення від оподаткування. Від оподаткування звільняються: 1. Певне майно, товари – на них не нараховується ПДВ ( наприклад, українські періодичні печатні видання масової інформації, товари спеціального призначення для інвалідів тощо). 2. Певні роботи, послуги – по охороні здоров’я, по доставці пенсій, по реєстрації актів громадянського стану. 3. Певні специфічні операції - передача конфіскованого майна державним організаціям, безоплатна передача рухомого складу однієї залізної дороги іншій. 4. Певні підприємства, установи, організації – підприємства, засновані українськими громадськими організаціями інвалідів, дипломатичні представництва. Різниця між нульовою ставкою і звільненням від оподаткування: 1. При нульовій ставці особи, які її застосовують є платниками податку на додану вартість і мають право на відшкодування сум податку, сплачених постачальникам ( податок по використаним на виробництво товарів матеріалам, сировині відшкодовуються в наступний податковий період). При звільненні від оподаткування податком на додану вартість особи, що звільняються не є платниками податку на додану вартість і не мають права на відшкодування суми сплаченого постачальникам податку. 4. Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість. Податкова накладна. Датою виникнення обов’язку по податку на додану вартість вважається дата, яка припадає на податковий період, на протязі якого відбувається будь-яка із зазначених подій, що сталася раніше: 1. дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку, в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата їх оприходування в касі; 2. дата відвантаження товарів, для робіт (послуг) – дата оформлення документу, що посвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Звіти по податку на додану вартість і його сплата здійснюються протягом місяця або кварталу, залежно від того, який податковий період обрав платник податку. Для місячних платників декларація подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, а для квартальних – не пізніше 10 травня, 9 серпня, 9 листопада, 9 лютого року. Сплата податку здійснюється платником податку протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем зазначеного строку подання декларації. Сплачений податок зараховується в Державний бюджет. В момент виникнення податкового обов’язку платником податку – продавцем виписується податкова накладна, яка надається покупцю за його вимогою, з залишенням копії у продавця. Податкова накладна є звітним податковим і розрахунковим документом, який може виписувати тільки зареєстрований платник податку на додану вартість. Не виписується податкова накладна, коли обсяг разового продажу не перевищує 20 гривень. При продажу транспортних квитків, при виписуванні готельних рахунків. Податкова накладна є документом, що підтверджує право на податковий кредит. В деяких випадках такими документами можуть бути товарний чек, інші розрахункові і платіжні документи, митна декларація. 5. Поняття податкового кредиту і податкового векселя. Податковий кредит представляє собою суму, на яку платник податку може зменшити суму податкового обов’язку звітного періоду. Право на податковий кредит виникає тільки у платника ПДВ, який має податковий обов’язок і складається з сум податків, сплачених платником податку при придбанні товарів, робіт, послуг, вартість яких включається в склад валових витрат і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Таким чином, суми податку, що підлягають сплаті в бюджет або відшкодуванню з бюджету визначаються як різниця між загальною сумою податкових обов'язків, що виникли в з в’язку з будь-яким продажем товарів, робіт, послуг на протязі звітного періоду і сумою податкового кредиту звітного періоду. В разі, якщо за результатами звітного періоду, сума податку має від’ємне значення, ця сума підлягає відшкодування платнику податку з Державного бюджету України на протязі місяця, наступного після подання декларації. Податковий вексель видається особою, платником ПДВ – зареєстрованою, що має індивідуальний податковий номер і статус імпортера на суму податкового обов’язку податку на додану вартість, що повинен бути сплачений при ввезенні товару на територію України і містить зобов’язання сплатити суму податкового обов’язку не пізніше 30 днів з моменту виписки. Виписується в трьох екземплярах – по одному для органу державної податкової інспекції, органу митного контролю, платника податку. 6. Особливості справляння податку на додану вартість при проведенні бартерних операцій. Необхідно зупинитися на особливостях оподаткування бартерних операцій. Бартер - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари, роботи, послуги в будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, за якими не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця як компенсація за товари, роботи, послуги. Розрізняють бартер, що здійснюється на території України і бартер, що здійснюється в ЗЕД. Оподаткування бартерних операцій, що здійснюються на території України характеризується такими особливостями: 1. Базою оподаткування є фактична ціна бартерної операції за умови, що вона не нижче звичайної ціни. Поняття звичайної ціни визначено Указом Президента України від 23.07.98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”. Згідно із ст. 13 Указу звичайні ціни визначаються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізованих товарів на внутрішньому ринку України, яка проводиться відповідними уповноваженими органами. 2. Датою виникнення податкових зобов`язань при здійсненні бартерних операцій вважається одна з подій, яка настала раніше: 1). дата відвантаження платником податку товарів; для робіт, послуг - дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання платником податку роботи, послуги або отримання результатів робіт, послуг. 2). дата оприбуткування платником податку товарів. 3. Нульова ставка та інші пільги при оподаткуванні бартерних операцій не застосовуються в Україні. 4. Право на податковий кредит виникає на дату здійснення заключної (балансової) операції, що відбулася після першої з подій, з якими пов`язується виникнення податкових зобов`язань. (п.2). 7. Особливості справляння податку на додану вартість при імпорті товарів, робіт, послуг. Також заслуговує уваги питання особливостей оподаткування операцій при здійсненні імпорту товарів, робіт, послуг. 1. Особи, що ввозять товари на територію України є платниками ПДВ незалежно від факту реєстрації як платники ПДВ. 2. Базою оподаткування для таких товарів є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, вказаної у ввізній митній декларації з врахуванням транспортних витрат, винагород за ввезення вказаних товарів, податків, що включаються в ціну товару, крім ПДВ. Ця вартість перераховується українські гривні по валютному курсу НБУ. що діяв на момент виникнення податкового зобов`язання. 3. В разі ввезення товарів документом, що підтверджує право на отримання податкового кредиту є належним чином оформлена митна декларація, що підтверджує сплату ПДВ (податкова накладна не виписується). 4. Платники податку повинні вести окремий облік в спеціальних книгах стосовно ввізних операцій. 5. Датою виникнення податкових обов`язків при ввезенні (імпортуванні): - товарів є дата оформлення ввізної митної декларації, в якій вказується сума податкового зобов`язання; - робіт і послуг є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт послуг або дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом в залежності від того, яка з подій відбулася першою. 6. Датою виникнення права на податковий кредит є дата сплати податку. План семінарського заняття Платники податку на додану вартість, їх облік. Об’єкт, ставка, база оподаткування податку на додану вартість. Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість. Поняття податкового кредиту і податкового векселя. Особливості справляння податку на додану вартість при здійснення бартерних операцій. Особливості справляння податку на додану вартість при імпорті товарів, робіт, послуг. Термінологічний словник . Бартер - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари, роботи, послуги в будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, за якими не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця як компенсація за товари, роботи, послуги. Бюджетне відшкодування – сума, що підлягає повернення платнику податку з бюджету в зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, передбачених чинним законодавством. Податковий вексель – це простий вексель, що видається платником податку на додану вартість на суму податкового обов’язку при ввезенні товарів на митну територію України. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку може зменшити суму податкового обов’язку звітного періоду. Податкова накладна - це звітний і розрахунковий податковий документ, що підтверджує виникнення податкового обов’язку платника податку в зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) і одночасно підтверджує право на податковий кредит у покупця платника податку в зв’язку з набуттям таких товарів (робіт, послуг). Податок на додану вартість – непрямий податок, що включається в ціну товару, представляє собою частину приросту вартості, що створюється на всіх стадіях виробництва, надання послуг або після митного оформлення, і вноситься в Державний бюджет. Навчальні завдання 1. До непрямих податків відносяться: Податок на прибуток підприємств; ПДВ; Акцизний збір; Мито; Податок на промисел. 2. Ставка податку на додану вартість: 20% 30% 18% нульова. 3. Платником податку на додану вартість є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів якої протягом будь-якого періоду з останніх двадцяти календарних місяців перевищує: 600 неоподатковуваних мінімумів; 1200 неоподатковуваних мінімумів; 3600 неоподатковуваних мінімумів. 4. Платником ПДВ є: суб’єкти підприємницької діяльності, що вивозять за межі України продукцію (товари); підприємства з іноземними інвестиціями, що здійснюють на митній території України торгову діяльність; громадяни України, що ввозять на митну територію України продукцію (товари). особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищує 3600 неоподатковуваних мінімумів. 5. Об’єктом оподаткування ПДВ є: оборот від реалізації товарів; оборот від реалізації товарів за межами митної території України; оборот від реалізації товарів для власного виробництва операції по отриманню послуг від нерезидентів на території України. 6. Від сплати ПДВ звільняються: продаж товарів підприємствами, заснованими Українським товариством сліпих; реалізація автомобілів спеціального призначення для інвалідів; реалізація товарів на експорт; іноземні дипломатичні установи в Україні. 7. За нульовою ставкою оподатковуються: операції з надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митного контролю України; продаж товарів підприємствами, заснованими Українським товариством сліпих; реалізація автомобілів спеціального призначення для інвалідів; послуги по доставці пенсій. 8. Сума, що підлягає повернення платнику податку з бюджету в зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, передбачених чинним законодавством є: податковим кредитом; бюджетним відшкодуванням; експортним відшкодуванням; податковим векселем. Задача 1. ТОВ закупило у акціонерного товариства обладнання. Покупець, який був акціонером АТ, розрахувався за придбане майно пакетом акцій, що належали АТ. Чи виникає в такому випадку об`єкт ПДВ? Задача 2. Комерційний банк здійснив реалізацію заставленого майна через аукціон для забезпечення погашення кредиторської заборгованості. Майно продано за ціною 14 тис. грн., а кредитна заборгованість складає 16 тис. грн. Виручена сума не забезпечила повного погашення кредиту. Залишок кредиту буде погашено за рахунок страхового резерву на можливі витрати за позиками банку. Як банку визначити базу оподаткування? Відповідь обґрунтуйте. Задача 3. Фірма орендує приміщення під офіс. Орендодавець - А, якому приміщення належить на праві приватної власності. Щомісяця фірма сплачує орендну плату. У договорі передбачається, що крім орендної плати орендар сплачує ПДВ. Порадьте, яким чином орендарю включити до податкового кредиту сплачену суму ПДВ, якщо орендодавець відмовляється виписувати податкову накладну. Задача 4. Підприємство сплачує ПДВ щомісяця. Вартість основних фондів підприємства - 2 млн. грн. У вересні було здійснено ремонт частини основних фондів. Вартість ремонту - 3600 грн. ( з них ПДВ - 600 грн. ). У цьому ж місяці було придбано новий верстат вартістю 7200 грн. ( з них ПДВ - 1200 грн. ). Строк експлуатації верстата - 5 років. Які суми підприємство зможе внести до податкового кредиту у вересні? Нормативно-правові акти (4, 22, 30, 36, 44 ) Завдання для перевірки знань Проаналізувати Закон України "про податок на додану вартість" від 03.04. 1997р. з точки зору основних елементів податку. В чому полягає особливість визначення об(єкту та бази оподаткування доданої вартості за законодавством України. Визначити особливості обчислення та сплати податку на додану вартість в Україні. Навести основні положення порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість. Охарактеризувати категорії платників податку на додану вартість. Дати характеристику операцій, що звільнені від податку на додану вартість. Охарактеризувати ставки податку на додану вартість та особливості їх застосування. Дати характеристику відповідальності платників податку на додану вартість та її особливостям. Рекомендована література. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” від 18.02.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 16. Закон України „Про порядок погашення обов'язків платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12. 2000р. № 2181-111. Закон України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР Указ Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” від 7 серпня 1998 р. //Голос України. - 1998.- 15 серпня Постанова Кабінету Міністрів України від 1.10.1997 р. № 1104 “Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України ( із змінами від 13.07.1998 р. № 1076) // Урядовий кур’єр – 1997.- № 187.- №139. Постанова Кабінету Міністрів України від 18.06.1999 р. № 1080 “Про перелік товарів критичного імпорту” // Урядовий кур’єр.-1999.- № 115. Постанова КМУ від 07.12.1999 № 2215 „Про деякі питання відшкодування сум податку на додану вартість і упорядкування розрахунків з бюджетом” Наказ ДПАУ від 01.03.2000 № 79 „Про затвердження Положення про Реєстр платників податку на додану вартість”. Крылова Н.С. Налог на добавленную стоимость в России и иностранных государствах: (Основные тенденции развития законодательства) // Государство и право. – М., 1996.- № 5.-С.38-48 Лісниченко С. Застосування податку на додану вартість при оподаткуванні іноземних інвесторів в Україні // Право України, 1998. - № 12. – С.51-57. Юровский Б.С. Льготы по НДС. Справочное пособие. – Х., 1999, 28 с. Юровский Б.С. Объект налогообложения НДС . Справочное пособие. – Х., 2001, 160 с. Тема 13. Правове регулювання акцизного збору. Загальна характеристика акцизного збору. Платники акцизного збору. Податковий агент. Об’єкт і ставка акцизного збору. Пільги по акцизному збору. Порядок обчислення і сплати акцизного збору. Методичні вказівки 1. Загальна характеристика акцизного збору. Непрямі податки представляють собою податки на споживання і реалізуються в цінах на товари. Історично основним видом непрямих податків є акциз, при якому об’єкт оподаткування – це, як правило, вартість товарів, що мали специфічні особливості ( тютюн, алкоголь, легкові автомобілі) або рівень споживання яких є малоеластичним по відношенню до зміни цін (товари розкоші і довгого користування). Позитивним моментом при стягненні акцизу в державному масштабі є отримання додаткових доходів і можливості контролю споживання і реалізації. За сучасних умов акциз є другим за значенням після ПДВ і встановлюється на дефіцитну і високорентабельну продукцію, а також на товари для населення, виробництво яких є монополією держави. Як і ПДВ, включається в ціну товару, тому кінцевим платником є споживач. Відмінності ПДВ і акцизу. ПДВ – універсальний податок, який сплачується за однією ставкою для всіх видів товарів, робіт, послуг. Акциз – специфічний податок, який сплачується по групам ставок, диференційованих по окремих видах товарів. Базова ставка відсутня. Об’єкт ПДВ – оборот від реалізації всіх товарів, робіт, послуг. Об’єкт акцизу – оборот від реалізації тільки специфічних, підакцизних товарів Акциз пов’язаний з митом, стягується разом або за умови сплати одного не сплачується інше. Перелік підакцизних товарів і розміри ставок встановлюються Верховною Радою України. Декрет Кабінету Міністрів „Про акцизний збір” визначає акцизний збір як непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, які включаються в ціну цих товарів. 2. Платники акцизного збору. Податковий агент. Платниками акцизного збору є: Суб’єкти підприємницької діяльності, підприємства, організації, філії, відділення (включаючи підприємства з іноземними інвестиціями) – по підакцизним товарам і продукції вітчизняного виробництва. Суб’єкти підприємницької діяльності, юридичні особи, філії – по товарам, що ввозяться на територію України. Фізичні особи, що ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України. При справлянні акцизного збору використовується термін „податковий агент”. Податковим агентами з метою оподаткування акцизним збором визнаються суб’єкти підприємницької діяльності в формі підприємства з іноземною інвестицією, яке має право на звільнення від окремих податків, зборів, підтверджене рішенням суду, господарського суду та мають право здійснювати нарахування і стягнення акцизного збору з платників, які отримують підакцизні товари від податкових агентів і вносити суми акцизного збору в бюджет. 3. Об’єкт і ставка акцизного збору. Передбачається три види об’єктів оподаткування акцизним збором: обороти від реалізації вироблених на території України підакцизних товарів; обороти від реалізації товарів, продукції для власного виробництва; митна вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту (за виключенням тих, по яких стягується мито). При імпорті об’єкт оподаткування акцизним збором визначається за формулою: 1.) по товарах, що підлягають оподаткуванню митом і митним збором (Митна вартість + мито) х ставка акцизного збору/100; 2.) по інших товарах: (Митна вартість х ставка )/100 4. Пільги по акцизному збору. Існують такі види звільнень від акцизного збору: 1. при реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту; 2. при реалізації легкових автомобілів спеціального призначення: спеціального призначення (міліція, швидка допомога) та спеціального призначення для інвалідів, сплата вартості яких здійснюється органами спеціального забезпечення. 3. при реалізації етилового спирту, що використовується на приготування лікарських засобів і ветеринарних препаратів. 4. при перетинанні митної території України підакцизних товарів транзитом. 5. Порядок обчислення і сплати акцизного збору. Сума акцизного збору визначається, виходячи з вартості реалізованих підакцизних товарів, по встановленим ставкам. Ставки можуть встановлюватися до обороту з продаж або в твердих сумах з одиниці реалізованого товару. Якщо ставка встановлюється в грошовому еквіваленті до одиниці виміру сума акцизного збору визначається як Аз = ставка Аз Х кількість товару. Якщо ставка встановлюється у відсотках, сума акцизного збору визначається як Аз = ставка х вартість. Суми акцизного збору визначаються платником самостійно і сплачуються в бюджет. Розрахунок по акцизному збору здійснюється щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, шляхом подачі податкової декларації. Сплата здійснюється на протязі 10 днів, з дня подання декларації. План семінарського заняття Загальна характеристика акцизного збору. Платники акцизного збору. Податковий агент. Об’єкт і ставка акцизного збору. Пільги по акцизному збору. Порядок обчислення і сплати акцизного збору. Термінологічний словник . Акциз – це непрямий податок на певні товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, що включається в ціну товару і сплачується покупцем. Акцизна марка – це спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої і тютюнові вироби, наявність якого на цих товарах і виробах підтверджує сплату акцизного збору. Алкогольні напої – продукти, отримані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з місткістю спирту етилового більше 1,2 відсотки об ємних одиниць, що відносяться до товарних груп Гармонізованої системи описання і кодування товарів; Податкові агенти – це суб’єкти підприємницької діяльності в формі підприємства з іноземною інвестицією, яке має право на звільнення від окремих податків, зборів, підтверджене рішенням суду, господарського суду та мають право здійснювати нарахування і стягнення акцизного збору з платників, які отримують підакцизні товари від податкових агентів і вносити суми акцизного збору в бюджет. Податковий вексель – простий вексель, який видається суб’єктом підприємницької діяльності – виробником підакцизної продукції в разі отримання спирту етилового і підтверджує його обов’язок своєчасно сплатити суму акцизного збору; Тютюнові вироби – сигарети, папіроси, різні види тютюну та виробів з тютюну та його замінників, що впливають на фізіологічний стан людини під час його застосування. Навчальні завдання. 1. До непрямих податків відносяться: Податок на прибуток підприємств; ПДВ; Акцизний збір; Мито; Податок на промисел. 2. Податковий агент: Є платником акцизного збору; Не є платником акцизного збору; Нараховує акцизний збір з платників; Вносить акцизний збір до бюджету. 3. Від сплати акцизного збору звільняються: продаж підакцизних товарів підприємствами, заснованими Українським товариством сліпих; реалізація автомобілів спеціального призначення для інвалідів; при реалізації підакцизних товарів на експорт; при реалізації спирту метилового для виготовлення медичних препаратів. 4. Об’єктом оподаткування акцизним збором є: оборот від реалізації товарів; оборот від реалізації підакцизних товарів за межами митної території України; оборот від реалізації товарів для власного виробництва. оборот від реалізації товарів; 5. Платником акцизного збору є: суб’єкти підприємницької діяльності, що вивозять за межі України підакцизну продукцію; підприємства з іноземними інвестиціями, що виробляють підакцизну продукцію на території України; громадяни України, що ввозять на територію України підакцизну продукцію. Задачі Задача 1. Торгівельне підприємство здійснює продаж імпортної кави та шоколаду. У газеті працівники магазини прочитали, що шоколад та кава є підакцизною продукцією, при реалізації якої здійснюється сплата акцизного збору. Підприємство жодного разу податок не платило. Воно звернулося з питанням до юриста, яку відповідальність вони будуть нести за несплату акцизного збору. Дайте відповідь. Задача 2. Іноземна благодійна організація “Марта” надіслала на адресу державної адміністрації м. Києва певну кількість шоколаду як гуманітарну допомогу. Чи повинна організація сплачувати акцизний збір при ввезенні зазначеної продукції на митну територію України? Завдання для перевірки знань. 1. Що спільного і відмінного між оподаткуванням акцизним збором і податком на додану вартість? 2. Хто є платниками акцизного збору? 3. Що є об’єктом акцизного збору? 4. Які види пільг передбачено при оподаткуванні акцизним збором? 5. Яким законодавством регулюється справляння акцизного збору в Україні? 6. В чому полягає різниця між визначенням „податкового агенту” в теорії податкового права і для оподаткування акцизним збором? 7. В чому полягає різниця між визначенням податкового векселю з метою оподаткування акцизним збором і податком на додану вартість? 8. Яким чином розраховується об’єкт акцизного збору при імпорті підакцизних товарів, що підлягають оподаткуванню митом і митним збором? 9. Як визначається сума акцизного збору, якщо ставка встановлюється у відсотках? 10. Як визначається сума акцизного збору, якщо ставка встановлюється у твердій сумі. Рекомендована література. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” від 18.02.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 16. Закон України „Про порядок погашення обов'язків платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12. 2000р. № 2181-111. Закон України “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” від 18.11.1999 р. // Вісник податкової служби України. - 1999.- № 47-48. Закон України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами” від 19.12.1995р. №481/95-ВР Закон України „Про акцизний збір на алкогольні і тютюнові вироби” від 15.09.1995 № 329/95-ВР Закон України „Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби” від 6.02.1996р. №30/96-ВР Закон України „Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої” від 7.05.1996 № 178/96-ВР Закон України „Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби” від 24.05.1996 №216/96-ВР Закон України „Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)” від 11.07.1996 №313/1996-ВР Декрет Кабінету Міністрів України “Про акцизний сбір” від 30 квітня 1993 р. // Голос України 1993 р. 21 травня. Указ Президента України “Про платників та порядок сплати акцизного збору” від 11.05.1998р. // Вісник податкової служби України. - 1999.- № 2. Постанова КМУ від 27.02.1999р. № 275 „Про затвердження Порядку видачі і погашення податкових векселів, що підтверджують обов’язки по сплаті суми акцизного збору і видаються суб’єктами підприємницької діяльності в разі отримання спирту етилового не денатурованого, призначеного для перероблення в іншу підакцизну продукцію”. Наказ ДПАУ №111 від 19.03.2001 „Про затвердження Положення про порядок нарахування, строки сплати і надання розрахунку акцизного збору і змін до наказів ДПА України” Методичний посібник "Акцизний збір". Державна податкова адміністрація України. – К., 1997р. Тема 14. Правове регулювання ресурсно-екологічних обов’язкових платежів в Україні. 1. Поняття та загальні засади правового регулювання ресурсно-екологічних обов’язкових платежів. 2. Плата (податок) за землю. 3. Платежі за користування надрами. 4. Збір за спеціальне використання водних ресурсів. 5. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду. 6. Платежі за спеціальне використання тваринних природних ресурсів. 7. Збір за забруднення навколишнього природного середовища. 8. Збір за використання радіочастотного ресурсу. Методичні вказівки 1. Поняття та загальні засади правового регулювання ресурсно-екологічних обов’язкових платежів. До категорії ресурсно-екологічних платежів звичайно відносять платежі, що справляються у зв’язку із використанням природних ресурсів та охороною навколишнього природного середовища. Загальні засади ресурсно-екологічних платежів регулюються Конституцією України, Кодексом України про надра, Водним Кодексом України, Лісовим Кодексом України, Земельним Кодексом України, Законами України: "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про тваринний світ", "Про радіочастотний ресурс", "Про плату за землю", "Про систему оподаткування". Справляння ресурсно-екологічних платежів звичайно обумовлюється народною чи державною власністю на природні ресурси та обов’язком держави забезпечувати екологічну безпеку. Так, відповідно до Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави. Відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами. Повновладдя народу України в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів реалізується на основі Конституції України як безпосередньо, шляхом проведення референдумів, так і через органи державної влади відповідно до законодавства України. Від імені народу України право розпорядження природними ресурсами здійснює Верховна Рада України. Одними із основних принципів охорони навколишнього природного середовища є принцип безплатності загального та платності спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності та принцип стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. До природних ресурсів загальнодержавного значення належать: територіальні та внутрішні морські води; природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; атмосферне повітря; підземні води; поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; лісові ресурси державного значення; природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; дикі тварини, що перебувають у стані природної волі, а також інші об'єкти тваринного світу у межах територіальних і внутрішніх морських вод, водойм, розташованих на території більш ніж однієї області, державних мисливських угідь, лісів державного значення, а також види тварин і рослин, занесені до Червоної книги України. корисні копалини, за винятком загальнопоширених. Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси. До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення. До економічних заходів забезпечення охорони навколишнього природного середовища, серед інших, відноситься встановлення нормативів збору і розмірів зборів за використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище на утворення і розміщення відходів та інші види шкідливого впливу. Збір за спеціальне використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів зборів і лімітів їх використання. Нормативи збору за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їх розповсюдженості, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, місцезнаходження, можливості переробки знешкодження і утилізації відходів та інших факторів. Нормативи збору за використання природних ресурсів, а також порядок її стягнення встановлюються Кабінетом Міністрів України. Ліміти використання природних ресурсів встановлюються в порядку, що визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міста загальнодержавного значення) Радами, крім випадків, коли природні ресурси мають загальнодержавне значення. Ліміти використання природних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Збори за використання природних ресурсів в межах встановлених лімітів відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітне використання та зниження їх якості стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян. Збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Ліміти скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище утворення і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й іншого виробництва та інші види шкідливого впливу в цілому по території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються: у випадках, коли це призводить до забруднення природних ресурсів республіканського значення, територій інших областей, - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів; в інших випадках - в порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами, за поданням органів спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України. Збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, але не більше 0,15 відсотка валових витрат для гірничо-металургійних підприємств, які беруть участь в економічному експерименті, що проводиться з 1 липня 1999 року до 1 січня 2002 року, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян. Порядок встановлення обмежень розмірів зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України. Збори за використання природних ресурсів надходять до місцевих бюджетів, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та Державного бюджету України і спрямовуються на виконання робіт по відтворенню, підтриманню цих ресурсів у належному стані. Збори за використання природних ресурсів місцевого значення надходять до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Збори за використання природних ресурсів зараховуються до відповідних бюджетів згідно з чинним законодавством. Кошти від збору за забруднення навколишнього природного середовища розподіляються між місцевими (сільськими, селищними, міськими), обласними та республіканським Автономної Республіки Крим, а також Державним фондами охорони навколишнього природного середовища у співвідношенні відповідно 20, 50 і 30 відсотків, а між Київським, Севастопольським міськими та Державним фондами охорони навколишнього природного середовища - у співвідношенні 70 і 30 відсотків. Розподіл коштів за використання природних ресурсів, що надходять до Державного бюджету України, здійснюється Верховною Радою України. Розподіл коштів за використання природних ресурсів, що надходять до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними обласними та міськими (міст загальнодержавного значення) Радами народних депутатів за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Для зручності розгляду всі платежі, що належать до класу ресурсно-екологічних, залежно від підстави їх справляння можна умовно поділити на сім категорій: платежі за користування надрами, водними ресурсами, лісовими ресурсами, землею, тваринними ресурсами, радіочастотним ресурсом і за забруднення навколишнього природного середовища. Кожна із вказаних категорій у свою чергу може включати від одного до декількох видів платежів. 2. Плата (податок) за землю. Використання землі в Україні є платним. Відповідно до статті 3 Закону України "Про плату за землю" плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів. Слід зауважити, що дія цієї норми про цільове призначення плати за землю на практиці може зупинятись поточним законодавством про бюджет і, зокрема, у 2002 році дія цієї норми зупинена. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному Законом України "Про плату за землю". Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. третьою згідно із Законом За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Плата (податок) за землю в Україні регулюється Земельним кодексом України від 25.10.01 № 2768, Законом України від 03.07.92 № 2535 "Про плату за землю", Законом України від 06.10.98 № 161 "Про оренду землі", а також може регулюватись законами про Державний бюджет на поточний рік. 3. Платежі за користування надрами. Відповідно до Кодексу України про надра поняття про надра юридично визначається як частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Користування надрами є платним, крім випадків, передбачених статтею 29 Кодексу України про надра. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Плата за користування надрами справляється у вигляді: платежів за користування надрами; відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій); акцизного збору. Плата за користування надрами не звільняє користувачів від сплати інших обов'язкових платежів, передбачених законодавчими актами України. Відповідно до статті 29 Кодексу України про надра від плати за користування надрами звільняються: землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках; користувачі надр - за проведення регіональних геолого-геофізичних робіт, геологічних зйомок, інших геологічних робіт, в тому числі розвідувального буріння з відбором зразків, проб, спрямованих на загальне вивчення надр, пошуки і розвідку родовищ корисних копалин, та робіт по прогнозуванню землетрусів і дослідженню вулканічної діяльності, інженерно-геологічних, еколого-геологічних та палеонтологічних досліджень, контролю за режимом підземних вод, а також за виконання інших робіт, що проводяться без порушень цілісності надр, якщо вони виконуються за рахунок державного бюджету, бюджетів Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; користувачі надр - при організації геологічних об'єктів природно-заповідного фонду; користувачі надр - за здійснення розвідки корисних копалин у межах гірничого відводу, наданого їм для видобування корисних копалин. Користувачам надр можуть надаватися й інші пільги щодо плати за користування надрами відповідно до законодавства України. Платежі за користування надрами можуть справлятися у вигляді разових внесків та (або) регулярних платежів, які визначаються на основі відповідних еколого-економічних розрахунків. Розміри платежів за проведення пошукових і розвідувальних робіт визначаються залежно від економіко-географічних умов і розміру ділянки надр, виду корисних копалин, тривалості робіт, стану геологічного вивчення території та ступеня ризику. Платежі за видобування корисних копалин визначаються з урахуванням геологічних особливостей родовищ та умов їх експлуатації. Розміри платежів за користування надрами континентального шельфу і в межах виключної (морської) економічної зони визначаються залежно від площі ділянки, що надається у користування, глибини моря та мети користування надрами. Платежі за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі для будівництва і експлуатації підземних споруд, визначаються залежно від розмірів ділянки надр, що надається у користування, корисних властивостей надр і ступеня екологічної безпеки при їх використанні. Нормативи плати за користування надрами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України. Платежі за користування надрами спрямовуються у державний бюджет, бюджети Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у такому співвідношенні: за видобування корисних копалин загальнодержавного значення: у державний бюджет - 40 відсотків, у бюджети Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя - 60 відсотків (на практиці дія цієї норми може зупинятися поточним законодавством про бюджет і, зокрема, на 2002 рік діє норма про стовідсоткове спрямування платежів у державний бюджет); за видобування корисних копалин місцевого значення та за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин: у бюджети Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя - 100 відсотків; за пошук та розвідку родовищ корисних копалин: у державний бюджет - 80 відсотків, у бюджети Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя - 20 відсотків; за користування надрами континентального шельфу і в межах виключної (морської) економічної зони: у державний бюджет - 100 відсотків. Платежі за користування надрами, що надходять до бюджетів Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, розподіляються між місцевими бюджетами різних рівнів відповідно Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими Радами народних депутатів. Плата за користування надрами може вноситись як у вигляді грошових платежів, так і у натуральному вигляді (частина видобутої мінеральної сировини або іншої виробленої користувачем надр продукції, виконання робіт чи надання інших послуг), крім матеріалів, продуктів та послуг, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Відрахування за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, справляються з користувачів надр, які здійснюють видобуток корисних копалин на раніше розвіданих родовищах і повністю надходять до державного бюджету та спрямовуються на розвиток мінерально-сировинної бази. Порядок встановлення нормативів відрахувань за виконані геологорозвідувальні роботи та їх справляння визначається Кабінетом Міністрів України. Розмір збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій) на користування окремими ділянками надр визначається Кабінетом Міністрів України виходячи з витрат на експертизу заявок, матеріалів та обґрунтувань на користування надрами, організаційних та інших витрат, пов'язаних з видачею спеціальних дозволів (ліцензій). По окремих видах мінеральної сировини, що видобувається з родовищ з відносно кращими гірничо-геологічними і економіко-географічними характеристиками, при одержанні користувачем надр наднормативного прибутку може встановлюватись акцизний збір відповідно до законодавчих актів України. Знижка за вичерпання надр застосовується до платежів за користування надрами і може надаватись користувачу надр, який здійснює видобування: дефіцитних корисних копалин при низькій економічній ефективності розробки родовищ, об'єктивно обумовленої і не пов'язаної з порушенням умов раціонального використання розвіданих запасів; корисних копалин із залишкових запасів зниженої якості, крім випадків погіршення якості запасів корисних копалин в результаті вибіркового відпрацювання родовища. Таким чином, до категорії платежів, що справляються за використання надр, як правило, належать декілька видів платежів. В Україні практично справляються такі чотири різновиди: збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, плата за користування надрами для видобування корисних копалин, рентна плата за нафту і газ, що видобуваються в Україні, плата за користування надрами у цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин. Рентна плата за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні регулюється Указом Президента України від 21.12.94 № 785 "Про встановлення рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються В Україні" та Постановою КМУ від 22.03.01 № 256 "Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту і природний газ у 2001 році" (термін дії цієї Постанови продовжено на 2002 рік відповідно до Постанови КМУ № 487 від 11.04.02). Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету регулюється Кодексом України про надра, Постановою КМУ від 29.01.99 № 115 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та його справляння", Наказом Держкомгеології та ДПА України від 23.06.99 № 105/309 "Про затвердження Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету" Плата за користування надрами для видобування корисних копалин регулюється Кодексом України про надра, Постановою КМУ від 12.09.97 № 1014 "Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин", Наказом Мінекобезпеки, ДПА, Держкомгеології, Мінпраці України від 30.12.97 № 207/472/51/157 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин". Плата за користування надрами в цілях, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин регулюється Кодексом України про надра, Постановою КМУ від 08.11.2000р. № 1682 "Про плату за користування надрами в цілях, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин", Наказом Мінекоресурсів, ДПА, Мінфіну, Мінпраці України від 08.02.01 № 37/45/73/44 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин". 4. Збір за спеціальне використання водних ресурсів. Води (водні об'єкти) є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними. Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування. Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать: поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море. До водних об'єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та територіальне море; підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать: поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання. Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів передбачають: видачу дозволів на спеціальне водокористування; встановлення нормативів збору і розмірів зборів за спеціальне водокористування та скидання забруднюючих речовин; надання водокористувачам податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідхідних, безвідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, здійснення відповідно до законодавства інших заходів, що зменшують негативний вплив на води; відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіяних водним об'єктам у разі порушення вимог законодавства. Збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин. Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води. Розмір збору за використання води водних об'єктів для потреб, не пов'язаних з вилученням води з водних об'єктів, визначається: для потреб гідроенергетики - на основі нормативів збору, фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни, та лімітів використання води (крім гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями); для потреб водного транспорту - на основі нормативів збору та часу користування поверхневими водами у звітному періоді; для потреб рибництва - на основі нормативів збору та фактичних обсягів води, необхідної для поповнення ставків під час розведення риби та інших водних живих ресурсів у рибних господарствах. Розмір збору за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти визначається на основі нормативів збору, фактичного обсягу скидів забруднюючих речовин та встановлених лімітів скиду. Збір за воду, втрачену при її транспортуванні, стягується з власників мереж водопостачання. За скидання забруднюючих речовин з дренажними водами у водні об'єкти з систем, що захищають сільськогосподарські угіддя та населені пункти від підтоплення (за винятком дренажних вод промислових об'єктів), збір не справляється, якщо таке скидання не погіршує якість води водних об'єктів в межах встановлених категорій. Відповідно до статті 32 Водного Кодексу збори за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення мають зараховуватись до Державного бюджету України в розмірі 80 відсотків, до бюджетів областей - в розмірі 20 відсотків, а збори за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення на території Автономної Республіки Крим мають зараховуватись до Державного бюджету України в розмірі 50 відсотків, до бюджету Автономної Республіки Крим - в розмірі 50 відсотків. Проте на практиці дія цих норм може зупинятися поточним законодавством про бюджет і, зокрема, у 2002 році діє норма про стовідсоткове зарахування збору до Державного бюджету України). Збори за використання поверхневих вод для потреб гідроенергетики, рибництва та водного транспорту, а також за втрати води при її транспортуванні зараховуються до Державного бюджету України в розмірі 100 відсотків. Збори за використання води з водних об'єктів місцевого значення надходять до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Порядок розподілу та використання зборів за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти та за понадлімітне використання води з них, а також коштів, відшкодованих за завдані водним об'єктам збитки, визначаються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища". За використання водних ресурсів в Україні практично справляються збори за спеціальне використання водних ресурсів та збори за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту. Збір за спеціальне використання водних ресурсів регулюється Водним Кодексом України, Постановою КМУ від 18 травня 1999 р. № 836 "Про затвердження нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту", Постановою КМУ від 16 серпня 1999 р. № 1494 "Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту", Наказом Мінфіну, ДПА, Мінекономіки та Мінекобезпеки України від 1 жовтня 1999 р. № 231/539/118/219 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту". 5. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду. Юридично поняття лісу визначається як сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що у своєму розвитку біологічно взаємопов’язані. Усі ліси в Україні є власністю держави, від імені якої лісами розпоряджається Верховна Рада. Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені Лісовим кодексом та іншими актами законодавства. Лісовими ресурсами є деревина, технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва. Лісові ресурси за своїм значенням поділяються на лісові ресурси державного і місцевого значення. До лісових ресурсів державного значення належить деревина від рубок головного користування і живиця. До лісових ресурсів місцевого значення належать лісові ресурси, не віднесені до ресурсів державного значення. Користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому Лісовим Кодексом (постійні лісокористувачі). У постійне користування для цієї ж мети окремі земельні ділянки лісового фонду площею до п'яти гектарів, якщо вони входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств, можуть також надаватися громадянам із спеціальною підготовкою. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею. У тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт (тимчасові лісокористувачі). Тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду може бути: короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. Право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду оформляється договором. Форма договору на право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду, в тому числі на умовах оренди, і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Використання лісових ресурсів здійснюється в порядку загального і спеціального використання. Загальне використання лісових ресурсів є безплатним. Спеціальне використання лісових ресурсів (крім розміщення пасік) та користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт є платним. Плата (збір) справляється за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах. Розмір плати за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, передбачене статтею 89, встановлюється виходячи з лімітів їх використання і такс на лісову продукцію та послуги з урахуванням якості і доступності. Такси і порядок справляння таких платежів встановлюються Кабінетом Міністрів України. У разі застосування конкурсних умов реалізації лісових ресурсів плата за них встановлюється не нижче від діючих такс. Розмір орендної плати визначається за угодою сторін у договорі оренди, але не нижче від встановлених такс на лісові ресурси. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції можуть встановлювати пільги щодо справляння платежів, передбачених Лісовим Кодексом. Відповідно до статті 91 Лісового Кодексу платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення в розмірі 80 відсотків мали б зараховуватись до державного бюджету і 20 відсотків - відповідно до бюджету Республіки Крим та бюджетів областей, проте на практиці дія цієї норми може зупинятися поточним законодавством про бюджет і, зокрема, у 2002 році діє норма про стовідсоткове зарахування цього збору до Державного бюджету України. Зупинена також і дія норми щодо цільового спрямування цих платежів на виконання робіт щодо відтворення лісів, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані. Плата за використання лісових ресурсів місцевого значення і користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт зараховується відповідно до бюджету Республіки Крим та бюджетів місцевого самоврядування. За використання лісових ресурсів в Україні практично справляється збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду. Платежі за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду регулюються Лісовим кодексом України, Постановою КМУ № 44 від 20.01.97р. "Про затвердження такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю", Постановою КМУ № 1012 від 06.07.97р. "Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду", Наказом Держкомлісгоспу, Мінфіну, Мінекономіки, Мінекобезпеки, ДПА України від 15.10.99р. № 91/241/129/236/565 " Про затвердження Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду". 6. Платежі за спеціальне використання тваринних природних ресурсів. Відповідно до статті 3 Закону України "Про тваринний світ" об'єктами тваринного світу є: дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі; частини диких тварин (роги, шкіра тощо); продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо). Дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об'єкти тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону і які перебувають у державній власності, а також об'єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті у комунальну або приватну власність і визнані об'єктами загальнодержавного значення, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення. Платність за спеціальне використання об’єктів тваринного світу є одним із основних принципів охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу. За спеціальне використання об'єктів тваринного світу справляється збір. Збір справляється за такі види спеціального використання об'єктів тваринного світу: мисливство; рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин; використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі; використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях у разі їх вилучення з природного середовища з метою отримання прибутку. Розмір збору встановлюється залежно від виду (групи видів) тварин, мети та обсягів їх використання, поширення та цінності, з урахуванням місцезнаходження, якості, продуктивності території та інших екологічних і економічних факторів. Спеціальне використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях (якщо це не пов'язане з отриманням прибутку), з метою відтворення тваринного світу, порятунку диких тварин, які зазнають лиха, регулювання чисельності диких тварин в інтересах охорони здоров'я населення і відвернення заподіяння шкоди природному середовищу, господарській та іншій діяльності, а також регулювання чисельності хижих і шкідливих тварин у порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється без справляння збору. Порядок справляння і розміри збору за спеціальне використання об'єктів тваринного світу встановлюються Кабінетом Міністрів України. Питання обов’язкових платежів за використання тваринних природних ресурсів при здійсненні мисливства регулюється також Законом України від 22 лютого 2000р. № 1478 "Про мисливське господарство та полювання". Відповідно до статті 25 цього закону за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення з користувачів мисливських угідь справляється збір. Збір за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення не справляється у разі: використання тварин у цілях, передбачених статтями 29 та 30 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" для користувачів мисливських угідь та єгерських служб; добування тварин, які не перебувають у державній власності. Розмір збору за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення встановлюється для окремих видів (груп видів) тварин залежно від їх поширення, чисельності, відтворювальної здатності та обсягу добування. Порядок справляння і розміри збору за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення встановлюються Кабінетом Міністрів України. Кошти від сплати збору за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення перераховуються у розмірі 50 відсотків до державного бюджету і 50 відсотків - до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя. Кошти від сплати збору за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення, що надходять до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя, розподіляються між місцевими бюджетами різних рівнів відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими радами. Практично в Україні справляються збори за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів та за спеціальне використання диких тварин. Збори за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів регулюються Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про тваринний світ", Постановою КМУ від 6 квітня 1998 р. № 449 "Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і нормативів плати за їх спеціальне використання", Наказом Держкомрибгоспу, Мінекономіки, Мінфіну, Мінекобезпеки, ДПА України від 24.12.99 № 167/156/299/300/650 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів", Інструкцією Держкомрибгоспу України від 15.02.99 №19 "Про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства". Збір за спеціальне використання диких тварин регулюється Законом України від 25.06.91 № 1264 "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України від 13.12.01 "Про тваринний світ", Постановою КМУ від 25 січня 1996 р. № 123 "Про затвердження Тимчасового порядку справляння плати за спеціальне використання диких тварин". 7. Збір за забруднення навколишнього природного середовища. Збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Ліміти скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище утворення і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й іншого виробництва та інші види шкідливого впливу в цілому по території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються: у випадках, коли це призводить до забруднення природних ресурсів республіканського значення, територій інших областей, - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів; в інших випадках - в порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами, за поданням органів спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України. Збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян. Порядок встановлення обмежень розмірів зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України. Кошти від збору за забруднення навколишнього природного середовища розподіляються між місцевими (сільськими, селищними, міськими), обласними та республіканським Автономної Республіки Крим, а також Державним фондами охорони навколишнього природного середовища у співвідношенні відповідно 20, 50 і 30 відсотків, а між Київським, Севастопольським міськими та Державним фондами охорони навколишнього природного середовища - у співвідношенні 70 і 30 відсотків. Збір за забруднення навколишнього природного середовища регулюється Законом України від 25.06.91 № 1264 "Про охорону навколишнього природного середовища", Постановою КМУ від 01.03.99 № 303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", Наказом Мінекобезпеки та ДПА України від 19.07.99 № 162/379 "Про затвердження інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища". 8. Збір за використання радіочастотного ресурсу. Відповідно до статті 2 Закону України "Про радіочастотний ресурс" радіочастотний ресурс України як її природний ресурс є об’єктом права власності Українського народу. Однією із основних засад управління у сфері радіочастотного ресурсу є використання радіочастотного ресурсу на дозвільній та платній основі. Отже, використання радіочастотного ресурсу в Україні здійснюється на платній основі. Збір за використання радіочастотного ресурсу України стягується з метою формування джерела коштів на фінансування заходів щодо ефективного його використання. Користувачі радіочастотного ресурсу України сплачують такі збори і платежі: одноразовий платіж за видачу ліцензії на використання радіочастот; щомісячний збір за використання радіочастотного ресурсу. Спеціальні користувачі радіочастотного ресурсу в Україні звільняються від сплати цих зборів і платежів. Кошти, що надходять від користувачів радіочастотного ресурсу України у вигляді зборів і платежів, зараховуються до Державного бюджету України. Ставки одноразових платежів за видачу ліцензії на використання радіочастот та щомісячних зборів за використання радіочастотного ресурсу визначаються Кабінетом Міністрів України не частіше одного разу на рік. Користувачі радіочастотного ресурсу України до 15 числа кожного поточного місяця сплачують щомісячний збір за його використання. За несвоєчасну сплату щомісячного збору за використання радіочастотного ресурсу України справляється пеня згідно з законами України. У разі несплати щомісячного збору протягом шести місяців відповідна ліцензія на використання радіочастотного ресурсу України, а також дозволи на використання відповідних радіоелектронних засобів і радіовипромінювальних пристроїв анулюються без компенсації збитків користувачу із стягненням суми заборгованості у судовому порядку. Збір за використання радічастотного ресурсу України регулюється Законом України від 25.06.91 № 1251 "Про систему оподаткування", Законом України від 01.06.2000р № 1770 "Про радіочастотний ресурс України", Постановою КМУ від 31 січня 2001р. № 77 "Про ставки щомісячних зборів за використання радіочастотного ресурсу України", Постановою КМУ від 20.12.2000р. № 1871 "Про затвердження переліку спеціальних користувачів радіочастотного ресурсу України". План семінарського заняття 1. Поняття та загальні засади правового регулювання ресурсно-екологічних обов’язкових платежів. 2. Плата (податок) за землю. 3. Платежі за користування надрами. 4. Збір за спеціальне використання водних ресурсів. 5. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду. 6. Платежі за спеціальне використання тваринних природних ресурсів. 7. Збір за забруднення навколишнього природного середовища. 8. Збір за використання радіочастотного ресурсу. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК Природні ресурси загальнодержавного значення – це територіальні та внутрішні морські води; природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; атмосферне повітря; підземні води; поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; лісові ресурси державного значення; природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; дикі тварини, що перебувають у стані природної волі, а також інші об'єкти тваринного світу у межах територіальних і внутрішніх морських вод, водойм, розташованих на території більш ніж однієї області, державних мисливських угідь, лісів державного значення, а також види тварин і рослин, занесені до Червоної книги України; корисні копалини, за винятком загальнопоширених. Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси. Надра – це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Ліс – це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що у своєму розвитку біологічно взаємопов’язані. Лісові ресурси – це деревина, технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва. Дикі тварини – це хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі; Водний фонд – це усі води (водні об'єкти) на території України, до яких належать поверхневі води (природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об'єкти), підземні води та джерела, внутрішні морські води та територіальне море. Навчальні завдання Дати загальну характеристику системи правового регулювання оподаткування природоохоронної сфери. На основі природоохоронного та податкового законодавства України визначити мету та принципи оподаткування природних ресурсів. Дати характеристику системи пільг по сплаті ресурсно-екологічних платежів та визначити її спрямування. На основі вивчення бюджетного законодавства останніх років визначати систему розподілу ресурсно-екологічних платежів між ланками бюджетної системи України. На основі аналізу природоохоронного та податкового законодавства визначити особливості обчислення та сплати ресурсно-екологічних платежів. Завдання для перевірки знань Які види платежів відносять до ресурсно-екологічних. Які особливості правового регулювання ресурсно-екологічних платежів. Які загальні засади справляння плати за землю. Які види обов’язкових платежів відносяться до категорії платежів за користування надрами. Які загальні засади справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету. Які загальні засади справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Які загальні засади справляння рентної плата за нафту і газ, що видобуваються в Україні. Які загальні засади справляння плати за користування надрами у цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин. Які загальні засади справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів. Які загальні засади справляння збору за спеціальне користування лісовими ресурсами та користування земельними ділянками лісового фонду. Які є види спеціального використання тваринних природних ресурсів та які платежі справляються за спеціальне використання тваринних природних ресурсів. Які загальні засади справляння збору за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів. Які загальні засади справляння збору за спеціальне використання диких тварин. Які загальні засади справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища. Які загальні засади справляння збору за використання радіочастотного ресурсу. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Конституція України від 28 червня 1996р. Земельний кодекс України від 25.10.01 № 2768. Кодекс України про надра від 27.07.94 № 132. Водний кодекс України від 06.06.95 № 213. Лісовий кодекс України від 21.01.94 № 3852. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 № 1251. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.91 № 1264. Закон України "Про плату за землю" від 03.07.92 № 2535. Закон України "Про оренду землі" від 06.10.98 № 161. Закон України "Про тваринний світ" від 13.12.01 № 2894. Закон України "Про мисливське господарство та полювання" від 22 лютого 2000р. № 1478. Закон України "Про радіочастотний ресурс" від 01.06.2000 № 1770. Указ Президента України "Про встановлення рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються В Україні" від 21.12.94 № 785. Постанова КМУ "Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту і природний газ у 2001 році" від 22.03.01 № 256. Постанова КМУ "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та його справляння" від 29.01.99 № 115. Наказ Держкомгеології та ДПА України "Про затвердження Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету" від 23.06.99 № 105/309. Постанова КМУ "Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин" від 12.09.97 № 1014. Наказ Мінекобезпеки, ДПА, Держкомгеології, Мінпраці України "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин" від 30.12.97 № 207/472/51/157. Постанова КМУ "Про плату за користування надрами в цілях, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин" від 08.11.2000р. № 1682. Наказ Мінекоресурсів, ДПА, Мінфіну, Мінпраці України "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин" від 08.02.01 № 37/45/73/44. Постанова КМУ "Про затвердження нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту" від 18 травня 1999 р. № 836. Постанова КМУ "Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту" від 16 серпня 1999 р. № 1494. Наказ Мінфіну, ДПА, Мінекономіки та Мінекобезпеки України "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту" від 1 жовтня 1999 р. № 231/539/118/219. Постанова КМУ "Про затвердження такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю" № 44 від 20.01.97р. Постанова КМУ "Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду" № 1012 від 06.07.97р. Наказ Держкомлісгоспу, Мінфіну, Мінекономіки, Мінекобезпеки, ДПА України " Про затвердження Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду" від 15.10.99р. № 91/241/129/236/565. Постанова КМУ "Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і нормативів плати за їх спеціальне використання" від 6 квітня 1998 р. № 449. Наказ Держкомрибгоспу, Мінекономіки, Мінфіну, Мінекобезпеки, ДПА України "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів" від 24.12.99 №167/156/299/300/650. Наказ Держкомрибгоспу України від 15.02.99 №19 " Інструкція про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства". Постанова КМУ "Про затвердження Тимчасового порядку справляння плати за спеціальне використання диких тварин" від 25 січня 1996 р. № 123. Постанова КМУ "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" від 01.03.99 № 303. Наказ Мінекобезпеки та ДПА України "Про затвердження інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" від 19.07.99 № 162/379. Постанова КМУ "Про ставки щомісячних зборів за використання радіочастотного ресурсу України" від 31 січня 2001р. № 77. Постанова КМУ "Про затвердження переліку спеціальних користувачів радіочастотного ресурсу України" від 20.12.2000р. № 1871. Данілов О. Д., Лапшин Ю. В., Онищенко В. А. Оподаткування місцевими, ресурсними, рентними податками та зборами. Неподаткові платежі : Навч. Посібник. - Ірпінь : Академія ДПС України, 2002. - 292с. Веклич О. О. Екологічне оподаткування в Україні: реалії та напрями вдосконалення з урахуванням світового досвіду: Наукове видання / НАН України, Інститут економіки. - Київ, 2001. - 47с. Ресурсные платежи / Ред. С. В. Сергеев. - Х.: Фактор, 2001. - 162с. Богдан А. Ресурсним платежам - надійне нормативно-правове забезпечення // Вісник податкової служби України. - 2002. - № 14-15. - С.3-4. Данілов О., Лапшин Ю. Платне водокористування в Україні: сьогодення та преспективи // Вісник податкової служби в Україні. - 2002. - № 14-15. - С.5-16. Тема 15. Правове регулювання місцевих податків. Сутність місцевого рівня податкової системи. Порядок встановлення і введення місцевих податків і зборів. Види місцевих податків і зборів. Їх характеристика. Методичні вказівки 1. Сутність місцевого рівня податкової системи. Податкова система України включає два рівні: державний і місцевий. Місцевий рівень податкової системи охоплює наступні елементи: Податкові надходження від загальнодержавних податків, що розподіляються між Державним і місцевими бюджетами. Види загальнодержавних податків, що перераховуються до місцевих бюджетів, а також їх розмір встановлюються Законом „Про систему оподаткування”, а також Законом „Про Державний бюджет” на відповідний бюджетний період. Такі податкові надходження в сою чергу поділяються на податки, що формуються і закріплюються на державному рівні, але повністю передаються до місцевих бюджетів (наприклад, податок на землю) та податки, що формуються як відрахування від загальнодержавних податків в певному розмірі (наприклад, частина ПДВ). Податкові надходження, що не мають формальних аналогів на рівні Державного бюджету і повністю закріплені за місцевими бюджетами (курортний збір, податок на рекламу тощо). Місцеві неподаткові доходи (пеня, ліцензійні збори). 2. Порядок встановлення і введення місцевих податків і зборів. Право територіальних громад села, селища, міста на встановлення ними безпосередньо або через утворені органи місцевого самоврядування місцевих податків і зборів закріплено в ст..143 Конституції України. В розвиток конституційних положень у ст..69 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що органи місцевого самоврядування відповідно до закону можуть встановлювати місцеві податки і збори, які зараховуються до місцевих бюджетів. Але в ст.. 1 Закону „Про систему оподаткування України” зазначено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів здійснюється Верховною Радою України. Тому органи місцевого самоврядування мають право не на встановлення, а на введення місцевих податків у відповідності до законів. Крім того, Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування в межах сум, що надходять до їх бюджетів. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) вводяться сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який вводиться обласними радами. При цьому, введення деяких місцевих податків і зборів є обов'язковим за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів (наприклад, комунальний податок і збір з власників собак). 3. Види місцевих податків і зборів. На законодавчому рівні встановлено 2 види місцевих податків і 14 видів місцевих зборів. До місцевих податків належать: 1) податок з реклами; 2) комунальний податок. 2. До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать: 1) готельний збір; 2) збір за паркування автотранспорту; 3) ринковий збір; 4) збір за видачу ордера на квартиру; 5) курортний збір; 6) збір за участь у бігах на іподромі; 7) збір за виграш на бігах на іподромі; 8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі; 9) збір за право використання місцевої символіки; 10) збір за право проведення кіно - і телезйомок; 11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; 12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; 13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; 14) збір з власників собак. Податок з реклами. Платники – юридичні і фізичні особи, що рекламують свою продукцію. Об’єкт оподаткування – вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Гранична ставка – 0,1% вартості послуг за одноразову рекламу і 0,5% - за розміщення реклами на тривалий час. Облік платників проводять органи, на які покладено функції розміщення реклами. Виплачується під час оплати послуг. Джерело сплати – за рахунок собівартості продукції або за рахунок особистих коштів. Комунальний податок. Платники – юридичні особи, за виключенням бюджетних і планово-дотаційних сільськогосподарських підприємств. Об’єкт оподаткування – річний фонд оплати праці, розрахований виходячи з мінімального розміру заробітної плати. Гранична ставка – 10 % річного фонду оплати праці. Облік здійснюють податкові інспекції на місцях. Джерело сплати – прибуток (дохід), що залишається в розпорядженні юридичних осіб. Звільняються від сплати комунального податку: Бюджетні установи; Сільськогосподарські підприємства; Метробуд і метрополітени; Державні комунальні підприємства, що отримують дотації з бюджету; Підприємства і організації, що повністю звільнені від податку на прибуток. Готельний збір. Платники – особи, що проживають в готелях. Об’єкт оподаткування – добова вартість житла, яке зняте, що розраховується без додаткових послуг. Граничне ставка – 20% добової вартості житла. Облік платників веде адміністрація готелю. Джерело сплати – за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг) або за рахунок особистих коштів особи, що перебуває у готелі. Пільги по даному збору відсутні. Збір за паркування автотранспорту. Платники – юридичні та фізичні особи, що паркують автомобілі в спеціально відведених або обладнаних місцях. Об’єкт оподаткування – одна година парковки автотранспорту. Оплачує водій на місці парковки. Гранична ставка – 3% неоподатковуваного мінімуму (у спеціально обладнаних місцях) і 1% (у віддалених місцях). Ринковий збір. Платники – юридичні та фізичні особи, що реалізують сільськогосподарську та промислову продукцію. Об’єкт оподаткування – торговельне місце ( на ринках, в павільйонах, на майданчиках, із автомашин). Ставка податку – 20 % неоподатковуваного мінімуму, для юридичних осіб – 3 неоподатковувані мінімуми. Сплата здійснюється за кожен день торгівлі. Облік платників веде адміністрація ринку. Термін сплати – до початку реалізації. Джерело сплати – собівартість продукції або особисті кошти. Збір за видачу ордера на квартиру. Платник – одержувач ордера на квартиру. Об’єкт оподаткування – послуги, пов’язані з видачею ордера. Ставка – 30% неоподатковуваного мінімуму. Облік платників здійснюється органами обліку і розподілу житла. Сплата здійснюється до одержання ордера. Джерело сплати – особисті кошти одержувача ордера. Збір з власників собак. Платники – громадяни, власники собак, що проживають в будинках державного і громадського житлового фонду, приватизованих квартир. Об’єкт оподаткування – за кожного собаку, крім службових (щороку). Граничний розмір ставки – 10% неоподатковуваного мінімуму на момент нарахування збору. Джерело сплати – особисті кошти платників. Курортний збір. Платники – громадяни, що перебувають в курортній місцевості. Гранична ставка – 10% неоподатковуваного мінімуму. Облік платників здійснюють адміністрації готелю, квартирно-посередницькі організації, органи внутрішніх справ, які контролюють додержання паспортного режиму. Утримується під час реєстрації не пізніше 3-добового терміну з дня прибуття чи при поселенні в приватному житлі громадян. Джерело сплати – особисті кошти громадян. Збір за участь в бігах на іподромі. Платники – юридичні і фізичні особи, що виставляють своїх коней на іподромі в змаганнях комерційного характеру. Об’єкт оподаткування – за кожного коня, виставленого на змаганнях комерційного характеру. Гранична ставка – 3 неоподатковувані мінімуми. Облік платників здійснюється адміністрацією іподромів. Утримується з платників до початку змагань. Збір за виграш на бігах. Платники – особи, що виграли на тоталізаторі при грі на іподромі. Об’єкт оподаткування – сума виграшу. Гранична ставка – 6% від суми виграшу. Облік платників здійснюється адміністрацією іподромів, що утримує збір під час виграшів. Джерело сплати – особисті кошти громадян. Збір з осіб, що беруть участь в грі на тоталізаторі на іподромі. Платники – особи, що беруть участь в грі на тоталізаторі на іподромі. Об’єкт оподаткування – плата за участь в грі на тоталізаторі у формі відсоткової надбавки до плати за участь у грі. Гранична ставка – 5% від суми цієї надбавки. Утримується під час придбання білетів на участь у грі. Облік платників здійснюється адміністрацією іподромів. Збір за право на використання місцевої символіки. Платники – юридичні та фізичні особи, що використовують місцеву символіку з комерційною метою. Об’єкт оподаткування – вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки. Гранична ставка – 0,1% вартості об’єкту оподаткування з юридичних осіб і 5 неоподатковуваних мінімумів з громадян. Облік здійснюють органи місцевого самоврядування, що видають дозвіл на використання символіки. Джерело сплати – собівартість продукції або особисті кошти платника. Збір за право на проведення кіно- і телезйомок. Платники – комерційні кіно- та телеорганізації, при зйомках яких вимагаються додаткові заходи. Об’єкт оподаткування – витрати на проведення додаткових заходів. Граничний розмір збору не повинен перевищувати фактичних видатків на проведення відповідних заходів. Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсних розпродаж і лотерей. Платники – юридичні і фізичні особи, що мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсних розпродаж і лотерей. Об’єкт оподаткування – вартість заявлених на місцеві аукціони, лотереї тощо товарів, виходячи з їх початкової ціни чи суми на яку відпускається лотерея. Гранична ставка – 0,1% від вартості товарів чи від суми, на яку випускається лотерея; для лотерей граничний розмір збору – 3 неоподатковуваних мінімуми. Стягується збір з три дні до проведення аукціону або під час одержання дозволу на випуск лотереї. Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що направляється за кордон. Платники – юридичні та фізичні особи. Об’єкт оподаткування транспортний засіб. Ставка – 0,5% неоподатковуваного мінімуму (залежно від марки та потужності автомобіля) або від 5 до 50 доларів США (з іноземних юридичних осіб).Облік платників здійснюють органи, на які покладено функції пропуску автотранспорту. Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі. Платники – юридичні і фізичні особи, що реалізують продукцію. Об’єкт оподаткування – оформлення та видача дозволів на торгівлю в спеціально відведених місцях. Граничний розмір – 20% неоподатковуваного мінімуму для суб’єктів, що постійно торгують і один раз на день за одноразову торгівлю. Облік здійснюють організації, що володіють відповідними правами. План семінарського заняття Сутність місцевого рівня податкової системи . Порядок встановлення і введення місцевих податків і зборів. Види місцевих податків і зборів. Їх характеристика. Термінологічний словник . Бюджети місцевого самоврядування – бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань. План утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування. Місцеві бюджети – бюджет Автономної Республіки Крим , обласні, районні, бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування – гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Обласні та районні ради – органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Представницький орган місцевого самоврядування – виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до законів наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Самооподаткування – форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення відповідної території для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру. Територіальна громада – жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Навчальні завдання 1. До місцевих податків належать: Готельний збір; Збір за припаркування автотранспорту; Ринковий збір; Комунальний податок; Збір за видачу ордера на квартиру; Податок з реклами. 2. Перелік місцевих податків і зборів закріплено в: Конституції України; Законі „Про систему оподаткування”; Законі „Про місцеве самоврядування”; Декреті КМУ „Про місцеві податки і збори. 3. Місцеві податки і збори встановлюються: Місцевими радами народних депутатів; Верховною Радою України. 4. Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон вводиться в дію: Районними радами народних депутатів; Міськими радами народних депутатів; Обласними радами народних депутатів; Верховною Радою України. 5. Збір за право на використання місцевої символіки вводиться в дію: Районними радами народних депутатів; Міськими радами народних депутатів; Обласними радами народних депутатів; Верховною Радою України. 6. За кожен день торгівлі до її початку стягується: Ринковий збір; Збір за видачу дозволу на розміщення об’єкту торгівлі; Податок на промисел. 7. Виключно юридичні особи сплачують такі види місцевих податків і зборів: Податок з реклами; Комунальний податок; Збір за право використання місцевої символіки; Готельний збір. 8. При начисленні яких місцевих податків (зборів) відсутні пільги: Комунальний податок; Готельний збір; Курортний збір; Збір за паркування автотранспорту. 9. Ставка якого місцевого збору встановлена в доларах США: Готельний збір. Курортний збір; Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон Збір з осіб, що беруть участь в грі на тоталізаторі на іподромі. 10. Об’єктом оподаткування якого податку (збору) є торгівельне місце: Ринковий збір; Збір за видачу дозволу на розміщення об’єкту торгівлі; Податок на промисел. Завдання для перевірки знань. 1. Які рівні податкової системи України ви знаєте? 2. За рахунок яких надходжень формуються місцеві бюджети в Україні? 3. Які органи встановлюють місцеві податки і збори в Україні? 4. Які повноваження мають місцеві ради по відношенню до місцевих податків і зборів? 5. Назвіть, які місцеві податки і збори визначено Законом „Про систему оподаткування”? 6. Хто є платниками комунального податку? 7. В чому різниця між ринковим збором і збором за видачу дозволу на розміщення об’єкту торгівлі? 8. Введення яких місцевих податків і зборів є правом місцевих рад, а яких – обов’язком? 9. Що є об’єктом оподаткування збору за використання місцевої символіки? 10. Платниками яких місцевих податків (зборів) є виключно фізичні особи? Рекомендована література. Конституція України // Урядовий кур`єр. - 1996. - №129 - 130. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” від 18.02.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 16 Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні “ від 21 травня 1997 р.// Голос України. - 1997.- 12 червня. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001р. №2542-111// Урядовий кур’єр. – 2001.- №131 Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №13. Закон України від 20.12.2001 р. № 2905-111 „Про Державний бюджет України на 2002 рік” Указ Президента України №761/99 від 28.06.1999 „Про впорядкування механізму сплати ринкового збору” Біленчук П.Д., Задояний М.Т., Форостовець В.А. Місцеві податки і збори: правове регулювання. Навчальний посібник./ За ред. Біленчука П.Д.- К.: Атіка, 1999.- 120 с. ЗАВДАННЯ ДЛЯ БЛОЧНО-МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ. З метою блочно-модульного контролю тематика навчального курсу “Податкове право” розбита на два блоки, кожен з яких включає декілька тем, об’єднаних за логічно-смисловою ознакою. Поділ тем відповідає структуруванню курсу на загальну та особливу частини. Блок (модуль) І Тема 1. Поняття податків, інших обов’язкових платежів та їх види. Тема 2. Податкове право і податкові правовідносини. Тема 3. Система оподаткування України. Тема 4. Державні податкові органи та платники податків як суб`єкти податкових правовідносин. Тема 5. Порядок погашення податкових зобов`язань перед бюджетом та державними цільовими фондами. Тема 6. Відповідальність за порушення податкового законодавства. Контроль знань здійснюється у формі письмових відповідей студентів на запитання та завдання. Запитання та завдання для контролю знань Поняття податкового права. Предмет податкового права. Методи податкового права. Принципи податкового права. Поняття податкових правовідносин. Суб`єкти податкових правовідносин. Об`єкти податкових правовідносин. Види податкових правовідносин. Поняття системи податкового права. Структура податкового права. Джерела податкового права. Поняття податкової системи. Поняття системи оподаткування. Принципи побудови системи оподаткування України. Поняття податку і збору (обов'язкового платежу) до бюджетів та до державних цільових фондів. Методи оподаткування. Предмет і об’єкт оподаткування. Поняття бази оподаткування. Поняття податкової ставки. Поняття податкового періоду. Поняття податкової пільги. Платники податків і зборів (обов'язкових платежів). Обов'язки платників податків і зборів (обов'язкових платежів). Права платників податків і зборів (обов'язкових платежів). Органи, що здійснюють встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх, платникам. Обов'язкові платежі, справляння яких не передбачено Законом України “Про систему оподаткування”: __________________________________ ___________________________________. Види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України. Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі). Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). Функції податків. Система органів державної податкової служби (ДПС). Визначення податкової міліції (ПМ). Завдання органів ДПС. Ланки системи органів ДПС за їх підпорядкованістю. Державну податкову службу України (ДПСУ) очолює __________________, якого призначає на посаду __________________, за поданням __________________. Заступники Голови Державної податкової адміністрації України (ДПАУ) призначаються на посаду та звільняються з посади __________________, за поданням __________________. Державну податкову адміністрацію (ДПА) в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють __________________, які призначаються на посаду та звільняються з посади __________________, за поданням __________________. Державні податкові інспекції (ДПІ) у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції очолюють __________________, які призначаються на посаду та звільняються з посади __________________, за поданням __________________. Начальники управлінь (ПМ) призначаються __________________. Статус органів ДПС України. Функції ДПА України. Функції ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, ДПІ в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя). Функції ДПІ в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об`єднаних ДПІ. Права органів ДПС щодо перевірки документів та отримання інформації. Права органів ДПС щодо обстеження приміщень. Права органів ДПС щодо вимоги усунення порушень законодавства. Права органів ДПС щодо вилучення документів. Право органів ДПС застосовувати фінансові санкції. Право органів ДПС стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій. Права органів ДПС щодо стягнення пені з установ банків. Адміністративний штраф з керівників та інших посадових осіб в разі відсутності податкового обліку або веденні його з порушенням встановленого порядку, неподанні або несвоєчасному поданні аудиторських висновків тощо. Адміністративний штраф з керівників та інших посадових осіб за невиконання вимог органів ДПС. Адміністративний штраф з керівників та інших посадових осіб, винних у неутриманні, неперерахуванні до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, перерахуванні податку за рахунок коштів підприємств тощо. Адміністративний штраф на громадян, винних у неподанні або несвоєчасному поданні декларацій про доходи тощо. Права органів ДПС щодо користування зв`язком. Право органів ДПС вимагати проведення інвентаризації. Право органів ДПС на звернення до суду. Скасування рішень органів ДПС. Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів ДПС, підлягають відшкодуванню за рахунок __________________. Функції ПМ. Завдання ПМ. Структура ПМ. ПМ очолює __________________. ПМ в ДПА АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють __________________. Повноваження ПМ. Права ПМ, аналогічні правам інших органів ДПС. Права ПМ, аналогічні правам міліції. Поняття податкового зобов`язання. Поняття податкового боргу. Поняття примусового стягнення податкового зобов’язання. Поняття податкового повідомлення. Поняття податкової вимоги. Види контролюючих органів та обов’язкових платежів, сплату яких вони контролюють. Компетенція контролюючих органів. Органи, вповноважені здійснювати заходи по погашенню податкового боргу. Підстави примусового стягнення активів платника податків у рахунок погашення його податкових зобов`язань. Види базових податкових (звітних) періодів. Строки подання декларацій відповідно до різних податкових періодів. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається __________________. Випадки, в яких контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання. Підстави застосування непрямого методу визначення суми податкових зобов`язань. Суть конфлікту інтересів. Поняття податкового роз`яснення. Суть самостійного узгодження податкового зобов`язання. Суть апеляційне узгодження податкового зобов`язання. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання, такий платник податків має право __________________. Скарга подається протягом __________________ з моменту __________________. Якщо вмотивоване рішення по скарзі не надсилається платнику податків протягом ______-денного строку або протягом __________________, така скарга вважається __________________. Строк оскарження рішення контролюючого органу в разі визначення ним податкового зобов`язання з причин, не пов`язаних з порушенням законодавства. Вчасно подана скарга зупиняє виконання зобов`язання на строк __________________. Закінчення процедури адміністративного оскарження. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем __________________. Платник податків має право оскаржити в суді (господарському суді) рішення контролюючого органу в строк __________________. Суть компромісного вирішення спору. Строк погашення податкового зобов`язання в разі подання податкової декларації. Строк погашення податкового зобов`язання в разі його визначення контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з порушенням законодавства. Строк погашення податкового зобов`язання в разі апеляційного узгодження. Випадки надіслання податкового повідомлення. Випадки надіслання податкової вимоги. Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, надіслання податкової вимоги здійснюється наступним чином __________________. Строки надіслання першої податкової вимоги. Строки надіслання другої податкової вимоги. Випадки, коли податкове повідомлення вважається відкликаним. Джерела самостійної сплати податкового зобов`язання або податкового боргу. Погашення податкового зобов`язання або податкового боргу шляхом заліку. Джерела погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення. Не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення наступні види активів __________________. Суть персональної податкової відповідальності. Суть рівності бюджетних інтересів. Активи платника податків, що має податковий борг передаються в __________________. Право податкової застави виникає згідно __________________ та не потребує __________________. Випадки виникнення права податкової застави. Активи, на які поширюється право податкової застави. Суть податкового пріоритету. Принцип захисту інтересів кредиторів щодо податкової застави. Операції з активами, які потребують письмового узгодження з податковим органом. Операції з коштами при податковій заставі. Відповідальність у разі здійснення операцій, що потребують узгодження, без такого узгодження при податковій заставі. Припинення податкової застави. Податковий керуючий. Наслідки податкової поруки для права податкової застави. Підстави звільнення окремих видів активів платника податків від податкової застави. Випадки застосування адміністративного арешту активів. Адміністративний арешт активів полягає в __________________. Види адміністративного арешту активів. Суть повного арешту. Суть умовного арешту. Рішення про адміністративний арешт активів приймається __________________ за поданням __________________. Суб`єкти податкових відносин, яким надсилається рішення про застосування арешту активів. Підстави зупинення адміністративного арешту активів. Поняття розстрочки податкових зобов`язань. Поняття відстрочки податкових зобов`язань. Поняття безнадійного податкового боргу. Податковий орган має право самостійно визначити суму податкового зобов`язання не пізніше __________________ з моменту __________________. Податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою в самостійному погашенні податкового зобов`язання, може бути стягнуто протягом __________________ . Строки початку нарахування пені. У разі коли платник податків до __________________ самостійно __________________, пеня не нараховується. Зупинення строків нарахування пені . Закінчення строків нарахування пені. Розмір пені. Розмір пені, встановлений Законом України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, не розповсюджується на __________________. Штраф за несвоєчасне подання податкової декларації. Штраф у разі визначення податкового зобов`язання контролюючим органом при неподанні податкової декларації. Штраф у разі визначення податкового зобов`язання контролюючим органом при документальній перевірці. Штраф в разі визначення податкового зобов`язання контролюючим органом у разі виявлення помилок. Штраф у разі несплати узгодженої суми податкового зобов`язання. Штраф у разі продажу активів, які перебували в податковій заставі. Штраф у разі продажу товарів або виплати грошей без попереднього нарахування та сплати податків. Випадок часткового звільнення від відповідальності. Блок (модуль) ІІ Тема 7. Податок на прибуток підприємств. Тема 8. Інші загальнодержавні прямі податки. Тема 9. Загальнодержавні непрямі податки. Тема 10. Місцеві податки і збори. Контроль знань здійснюється у формі письмових відповідей студентів на запитання та завдання. Запитання та завдання для контролю знань Платники податку на прибуток підприємств з числа резидентів. Платники податку на прибуток підприємств з числа нерезидентів. Об`єкт оподаткування податку на прибуток підприємств. Базова ставка податку на прибуток підприємств. Поняття валових витрат підприємства. Поняття валових доходів підприємства. Датою збільшення валових витрат по податку на прибуток підприємств є __________________. Датою збільшення валових доходів по податку на прибуток підприємств є __________________. Визначення амортизації основних фондів та нематеріальних активів. Групи основних фондів. Розмір норм амортизації з розрахунку на календарний квартал по групах основних фондів. Звітний період по податку на прибуток підприємств. Платники податку на додану вартість. Об`єкти оподаткування податку на додану вартість. База оподаткування податку на додану вартість. Базова ставка податку на додану вартість. Поняття податкової накладної. Право на нарахування податку на додану вартість та складання податкової накладної надається виключно__________________. Датою виникнення податкових зобов`язань по податку на додану вартість є __________________. Податковий кредит звітного періоду складається з__________________. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є __________________. Суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті в бюджет або відшкодуванню з бюджету, визначаються як __________________. Підставою для отримання бюджетного відшкодування є __________________. Звітний період по податку на додану вартість. Особи, що підпадають під визначення платників податку, зобов'язані __________________ в органі __________________ за місцем їх знаходження. Платники акцизного збору. Порядок обчислення акцизного збору. Об`єкт оподаткування акцизного збору. Визначення терміну “податковий агент”. Платники прибуткового податку з громадян. Об`єкт оподаткування прибуткового податку з громадян для громадян з постійним місцем проживання в Україні. Об`єкт оподаткування прибуткового податку з громадян для громадян без постійного місця проживання в Україні. Доходи, отримані за місцем основної роботи, відповідно до Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян”. Доходи, отримані не за місцем основної роботи, відповідно до Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян”. Порядок обчислення прибуткового податку з громадян з сукупного оподатковуваного доходу за місцем основної роботи. Ставка прибуткового податку з доходів громадян, одержуваних не за місцем основної роботи, або громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні. За яких умов і які громадяни мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за фіксованим розміром податку. Розміри фіксованого податку встановлюються __________________ і не можуть бути менше ніж __________________ та більше ніж __________________ за календарний місяць. Мито, що стягується митницею, являє собою __________________. Види мита (в залежності від методу нарахування). Види мита (в залежності від напрямку перетину митного кордону України). Єдиний митний тариф України. Єдиний митний тариф України затверджується __________________ за поданням __________________. Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі __________________, тобто __________________. До митної вартості включаються __________________. Мито сплачується наступним органам __________________ та вноситься до __________________. Платники державного мита. Об`єкти оподаткування державного мита. Види ставок державного мита. Плата за землю справляється у вигляді __________________. Платники земельного податку. Платники орендної плати за землю. Об`єкт плати за землю. Визначення ставки податку на землю. Платники податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Об`єкт оподаткування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Нарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів для наземних транспортних засобів здійснюється, виходячи з __________________. Нарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів для водних транспортних засобів здійснюється, виходячи з __________________. Платники рентних платежів. Об`єкт оподаткування рентних платежів. Ставки рентних платежів. Платники податку на промисел. Об`єкт оподаткування податку на промисел. Не декларується і не обкладається податком на промисел __________________. Ставки податку на промисел. Платники збору за геологорозвідувальні роботи, виконувані за рахунок держбюджету. Об`єкт збору за геологорозвідувальні роботи, виконувані за рахунок держбюджету. Платники збору за спеціальне використання природних ресурсів. Об`єкт збору за спеціальне використання природних ресурсів. Платники збору за забруднення навколишнього середовища. Об`єкт збору за забруднення навколишнього середовища. Суб`єкти загальнообов`язкового держаного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Об`єкти загальнообов`язкового держаного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Роботодавець згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. Особи, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Платники страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Розміри страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, обчислюються: для роботодавців __________________, для добровільно застрахованих __________________. Суб`єкти загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Об`єкти загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Страховик згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”. Страхувальник згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”. Особа, що підлягає страхуванню (застрахована особа), згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”. Платники страхових внесків до Фонду соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Розмір страхових внесків до Фонду соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, обчислюється: для роботодавців __________________, для найманих працівників __________________, для працюючих за межами України та таких, що забезпечують себе роботою самостійно__________________. Страхувальники-роботодавці сплачують внески до Фонду соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, наступним чином __________________. Громадяни, які працюють за межами України, та особи, які забезпечують себе роботою самостійно, сплачують внески до Фонду соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, наступним чином __________________. Суб`єкти загальнообов`язкового держаного соціального страхування на випадок безробіття. Об'єкти Страховик згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Страхувальник згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Роботодавець згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Особа, що підлягає загальнообов`язковому держаному соціальному страхуванню на випадок безробіття. Особа, що не підлягає загальнообов`язковому держаному соціальному страхуванню на випадок безробіття. Розмір внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття обчислюється: для роботодавців __________________, для найманих працівників __________________, для працюючих за межами України та таких, що забезпечують себе роботою самостійно__________________. Платники страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Платники збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Об`єкти оподаткування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Об`єкт оподаткування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для суб`єктів підприємницької діяльності та їх філій. Об`єкт оподаткування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб – суб`єктів підприємницької діяльності, які не використовують найману працю, адвокатів, нотаріусів тощо. Об`єкт оподаткування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб, що працюють на умовах трудового договору (контракту) та для фізичних осіб, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами. Ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для суб`єктів підприємницької діяльності та їх філій. Ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб – суб`єктів підприємницької діяльності, які не використовують найману працю, адвокатів, нотаріусів тощо. Ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб, що працюють на умовах трудового договору (контракту) та для фізичних осіб, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами. Торговий патент мають придбати суб`єкти підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є __________________. Суб`єкти правовідносин у сфері діяльності, здійснення якої вимагає отримання торгового патенту. Поняття торгівельної діяльності згідно Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”. Вартість торгового патенту на календарний місяць встановлюється в межах: на території м.Києва та обласних центрів __________________, на території м. Севастополя, міст обласного підпорядкування та районних центрів __________________ , на території інших населених пунктів. Строк дії торгового патенту. Спеціальний торговий патент може бути виданий на наступні види діяльності __________________. Суб`єкт підприємницької діяльності, який придбав спеціальний торговий патент, не сплачує такі податки __________________. Платники збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Об`єкти оподаткування збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Ставки збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Платники фіксованого сільськогосподарського податку. Об`єкти оподаткування фіксованого сільськогосподарського податку. Ставки фіксованого сільськогосподарського податку. Платники збору за використання радіочастотного ресурсу. Ставки збору за використання радіочастотного ресурсу. Платники єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України. Порядок визначення ставок єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України. Суб`єкти малого підприємництва, які мають право перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Ставка єдиного податку для суб`єктів малого підприємництва – фізичних осіб. Ставка єдиного податку для суб`єктів малого підприємництва – юридичних осіб. Виручка від реалізації продукції згідно Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва. Об`єкт оподаткування єдиного податку. Суб`єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок, не є платником наступних видів податків __________________. Платники збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Види зборів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Розмір початкового збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Розмір регулярного збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Розмір спеціального збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не повинен перевищувати __________________. Платники та розмір готельного збору. Платники та розмір збору за паркування автотранспорту. Платники та розмір ринкового збору. Платники та розмір збору з власників собак. Платники та розмір курортного збору. Платники та розмір збору за участь на бігах на іподромі. Платники та розмір збору за виграш на бігах на іподромі. Платники та розмір збору з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі. Платники та розмір збору за видачу ордера на квартиру. Платники та розмір збору за право на використання місцевої символіки. Платники та розмір збору за право на проведення кіно- і телезйомок. Платники, об`єкт та розмір збору на право на проведення місцевих аукціонів, конкурсних розпродажів і лотерей. Платники та розмір збору за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що прямує за кордон. Платники та розмір збору за видачу дозволу на розміщення об`єктів торгівлі. Платники податку з реклами. Об`єкт оподаткування податку з реклами. Платники комунального податку. Об`єкт оподаткування та розмір комунального податку. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ “ПОДАТКОВЕ ПРАВО” При підсумковому контролі знання студентів оцінюються у формі письмового іспиту за білетами, складеними відповідно до програми курсу “Податкове право”. До складу кожного білета входить 6 завдань, які мають узагальнений комплексний характер. Відповідь на кожне з 6 питань білета оцінюється окремо з диференціацією в 10, 5, 0 балів. Відповідь на кожне з 6 питань оцінюється в: 10 балів - якщо відповідь студента містить повне, розгорнуте, правильне та обґрунтоване викладення матеріалу; виявляє при цьому високі знання студентом усієї програми навчальної дисципліни, його вміння користуватися різноманітними методами наукового аналізу суспільних і правових явищ, виявляти їх характерні риси та особливості; відображає чітке знання відповідних категорій, їх змісту, розуміння їх взаємозв’язку і взаємодії, правильне формулювання відповідних тлумачень; свідчить про знання назв і змісту передбачених програмою нормативно-правових актів (для найважливіших – необхідно знати рік їх прийняття); містить аналіз змістовного матеріалу, порівняння різних поглядів на дану проблему, самостійні висновки студента, формулювання та аргументацію його точки зору; містить, поряд із теоретичним матеріалом, фактичні дані (статистичні, результати судової практики і т.ін.), їх оцінку та порівняння; логічно і граматично правильно викладена; 5 балів – якщо студент дав відповідь на поставлене запитання, однак вона має хоча б один з таких недоліків: є неповною, не містить усіх необхідних відомостей про предмет запитання, є не зовсім правильною: наявні недоліки у розкритті змісту понять, категорій, закономірностей, назв та змісту нормативно-правових актів, нечіткі характеристики відповідних явищ; не є аргументованою: не містить посилань на нормативно-правові акти (у разі необхідності), інші джерела, аналізу відповідних теорій, концепцій, наукових течій і т.ін.; недостатньо використано дані юридичної практики, інший фактичний і статистичний матеріал; свідчить про наявність прогалин у знаннях студента; викладена з порушенням логіки подання матеріалу, містить багато граматичних, грубих стилістичних помилок та виправлень; 0 балів – якщо студент не відповів на поставлене запитання, або відповідь є неправильною, не розкриває сутності питання, або допущені грубі змістовні помилки, які свідчать про відсутність знань у студента, або їх безсистемність та поверховість, невміння сформулювати думку та викласти її, незнання основних положень навчальної дисципліни. Результат письмового іспиту складається з суми балів, одержаних за всі 6 питань. Підсумкове оцінювання знань студентів здійснюється з урахуванням результатів оцінювання поточної роботи в семестрі (не менше 20 і не більше 40 балів) та результатів письмового іспиту (не менше 30 і не більше 60 балів) за 100-бальною системою з подальшим переведенням в традиційну систему для фіксації оцінки в нормативних документах за такою схемою: оцінка “задовільно” - 50 -60 балів; оцінка “добре” - 65-80 балів; оцінка “відмінно” - 85-100 балів. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ Основні нормативно-правові акти з питань правового регулювання податкової сфери Конституція України // Урядовий кур`єр. - 1996. - №129 - 130. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 р. № 509 // Відомості Верховної Ради України — 1991.— № 6. – ст. 37, із зм. і доп. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990р. № 565 // Відомості Верховної Ради України — 1991.— № 4. – ст. 20, із зм. і доп. Про систему оподаткування: Закон України від 25 червня 1991 р. № 1251 // Відомості Верховної Ради України.— 1991. — № 39. – ст.510, із зм. і доп. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21 грудня 2000р. № 2181 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10. – ст. 44, із зм. і доп. Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів: Закон України від 22 грудня 1994 р. № 320 // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — №2. – ст. 10, із зм. і доп. Про акцизний збір: Декрет Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992р. № 18 // Відомості Верховної Ради України. — 1993.—№ 10. – ст.82, із зм. і доп. Про податок на додану вартість: Закон України від 3 квітня 1997 р. № 168 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 21. – ст.156, із зм. і доп. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28 грудня 1994р. № 334 // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 4. – ст.28, із зм. і доп. Про Єдиний митний тариф: Закон України від 5 лютого 1992 р. № 2097 // Відомості Верховної Ради України.—1992.—№19. – ст. 259, із зм. і доп. Про митний тариф України: Закон України від 5 квітня 2001р. № 2371 // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 24. – ст. 125, із зм. і доп. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998р. № 16 // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 23. – ст. 121, із зм. і доп. Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 26 червня 1997 р. № 400 // Відомості Верховної Ради України. — 1997.—№37. – ст. 237. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленим народженням та похованням: Закон України від 18 січня 2001р. № 2240 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 14. – ст. 71, із зм. і доп. Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 22 лютого 2001р. № 2272 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 17. – ст. 80, із зм. і доп. Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування: Закон України від 11 січня 2001р. № 2213 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 11. – ст. 47, із зм. і доп. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 2 березня 2000р. № 1533 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 22. – ст. 171, із зм. і доп. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23 вересня 1999р. № 1105 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46-47. – ст. 403, із зм. і доп. Про прибутковий податок з громадян: Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 13 // Відомості Верховної Ради України. — 1993.—№10. – ст. 77, із зм. і доп. Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів: Закон України від 18 лютого 1997р. № 75 // Відомості Верховної Ради України.—1997.—№15. – ст.117, із зм. і доп. Про місцеві податки і збори: Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. № 96 // Відомості Верховної Ради України. —1993. — № 30. – ст. 336, із зм. і доп. Про державне мито: Декрет Кабінету Міністри України від 21 січня 1993р. № 7 // Відомості Верхової Ради України.— 1993.—№ 13. – ст. 113, із зм. і доп. Про податок на промисел: Декрет Кабінету Міністрів від 17 березня 1993р. № 24 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 19. – ст. 208, із зм. і доп. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 23 березня 1996р. № 98 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 20. – ст. 82, із зм. і доп. Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України: Закон України від 4 листопада 1999р. № 1212 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 51. – ст. 454, із зм. і доп. Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 20 вересня 2001 р. № 2740 // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 5. – ст. 30, із зм. і доп. Про фіксований сільськогосподарський податок: Закон України від 17 грудня 1998 р. № 320 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5-6. – ст.39, із зм. і доп. Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства: Закон України від 9 квітня 1999 р. № 587 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – ст.191, із зм. і доп. Про плату за землю: Закон України від 3 липня 1992р. № 2535 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 38. – ст.560, із зм. і доп. Про тваринний світ: Закон України від 13 грудня 2001р. № 2894 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 14. – ст.97, із зм. і доп. Про мисливське господарство та полювання: Закон України від 22 лютого 2000р. № 1478 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 18. – ст. 132, із зм. і доп. Кодекс України про надра від 27 липня 1994р. № 132 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – ст.340, із зм. і доп. Водний кодекс України від 6 червня 1995р. № 213 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – ст.189, із зм. і доп. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994р. № 3852 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – ст.99, із зм. і доп. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991р. № 1264 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – ст.546, із зм. і доп. Про радіочастотний ресурс: Закон України від 1 червня 2000р. № 1770 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – ст.298, із зм. і доп. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 23 березня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 20, із зм. і доп. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 травня 1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток № 20, із зм. і доп. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131 Про встановлення рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні: Указ Президента України від 21 грудня 1994р. № 785. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23.07.98р. № 817. Про деякі зміни в оподаткуванні: Указ Президента України від 7 серпня 1998р. № 857. // Голос України. – 1998. – 15 серпня. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва: Указ Президента України від 3 липня 1998р. № 727 // Урядовий кур’єр. – 1998р. – 7 липня. Про порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.01.99р. № 112. Література Біленчук П. Д. та ін. Місцеві податки і збори: Правове регулювання: Навч. Посібник. – К.: Атіка, 1999. – 120с. Бондаренко Г. І. Оподаткування фізичних осіб: Навч. посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 248с. Буряковський В. В. та ін. Податки: Навч. посібник. – Дніпропетровськ: Пороги, 1998.—611 с. Веклич О. О. Екологічне оподаткування в Україні: реалії та напрями вдосконалення з урахуванням світового досвіду: Наук. видання/НАН України, Інститут економіки. – Київ, 2001. – 47с. Все про податки: Довідник / М. Я. Азаров, В. Д. Кольга, В. А. Онищенко. – К.: Експерт-Про, 2000. – 492с. Гега П. Т., Доля Л. М. Основи податкового права: Навч. посібник. — К.: Товариство «Знання», КОО, 1998.—273 с. . Гуреев В. И. Налоговое право. — М.: Экономика, 1995. — 253 с. Данілов О. Д. і ін. Оподаткування місцевими, ресурсними, рентними податками та зборами. Неподаткові платежі: Навч. посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 292с. Данілов О. Д., Левченко Є. В. Акцизний збір: Навч. посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 370с. Данілов О. Д., Фліссак Н. П. Податкова система та шляхи її реформування: Навч. посібник. – К.: Парламентське видавництво, 2001. – 216с. Дорнберг Р. Міжнародне оподаткування: Пер. 2-го англ. видан. – К.: “Абрис”, 1997. – 304с. Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — Харьков: Консум, 1997.—432с. Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — Харьков: Легас, 2001.—584с. Налоги и налоговое право: Учебное пособие / Под ред. А. В. Брызгалина.—М.: Аналитика-Пресс, 1997.—600с. Налоги, налогообложение и налоговое законодательство/Под ред. Евстигнеева Е. Н. – СПб: Питер, 2000. – 320с. Ногина О. А. Налоговый контроль: вопросы теории. – СПб: Питер, 2002. – 160с. Основы налогового права: Учебно-методическое пособие / Под ред. С. Г. Пепеляева. — М.: Инвест-фонд, 1985. — 496 с. Петрова Г. В. Налоговое право: Учебник для вузов. — М.: Издательская группа ИНФРА НОРМА, 1997.-271 с. Страны ОЭСР. 2000. Статистический справочник ОЭСР / Пер. с англ. – М.: Изд-во “Весь Мир”, 2001. – 96с. Суторміна В. М, Федосов В. М, Андрущенко В. Л. Держава — податки — бізнес (із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки). — К.: Либідь, 1992. Теорія і практика обліку платників податків в органах ДПС України: Навчальний посібник / Р. Е. Островерха та ін. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 292с. Толстопятенко Г. П. Европейское налоговое право: Сравнительно-правовое исследование. – М.: НОРМА, 2001. – 336. Толстопятенко Т. П., Федотова И. Т. Налоговое право США. —М.:Изд. центр «Анкил», 1996. Федосов В. М, Опарін В. М., П'ятаченко Г. О. Податкова система України.—К.: Либідь, 1994. Фінансове право: Навч. посібник для студентів юридичних вузів та факультетів / За ред. Л. К. Воронової і Д. А. Бекерської. — К.: Вентурі, 1995.—272с. Фінансове право: Підручник / Керівник авторського колективу і відповідальний редактор Л. К. Воронова. – Вид. 2-ге, виправл. та доп. – X.: Фірма «Консум», 1999.—496 с. Химичева Н.И. Налоговое право: Учебник. — М.: Издательство «БЕК», 1997.—336с. Кримінальне право України. Загал. частина: Підруч.для студентів юрид. вузів і фак. /Андрусів Г.В., Андрушко П.П., Бенківський В.В. та ін.; За ред. П.С. Матишевського та ін. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - с. 77 Галаган И.А. Административная ответственность в СССР.- Воронеж, ВГУ, 1970, с. 41 Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: Учебник, - М.: Юристъ, 2000, с. 184. PAGE PAGE 2 Фізичні особи Ставки: залежно від розміру і виду (особливості оподаткування) доходу Сума прибуткового податку Оподатковуваний доход Пільги Сукупний доход Фіксований розмір податку Об’єкт оподаткування Спосіб оподат- кування Платники

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter