Дiдкiвський М.I. 2006 – Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємства (книга)

Дiдкiвський М.I. 2006 – Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємства

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-369.html” Вступ
9 

Розділ І. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА: СУБ’ЄКТИ, ВИДИ ТА
МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ 11 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-371.html” Тема 1.
Зовнішньоекономічна діяльність як вид підприємництва 11 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-372.html” 1.1.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємств в умовах глобалізації
міжнародної економіки 12 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-373.html” 1.2.
Еволюція зовнішньоекономічної діяльності підприємств України 17 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-374.html” 1.3.
Основні напрямки розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України 27 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-375.html” Тема 2.
Нормативно-правове забезпечення ЗЕД підприємств 35 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-376.html” 2.1.
Роль держави в регулюванні зовнішньоекономічного сектору економіки 36 

2.2. Механізми регулювання ЗЕД в Україні 39 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-378.html” 2.2.1.
Цілі, суб’єкти та інструменти регулювання ЗЕД 39 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-379.html” 2.2.2.
Органи державного регулювання ЗЕД 40 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-380.html” 2.2.3.
Інструменти регулювання ЗЕД 43 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-381.html” 2.3.
Принципи, суб’єкти та види ЗЕД підприємств 52 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-382.html” 2.3.1.
Принципи зовнішньоекономічної діяльності 52 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-383.html” 2.3.2.
Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності 53 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-384.html” 2.3.3.
Види зовнішньоекономічної діяльності 54 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-385.html” 2.3.4.
Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності 56 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-386.html” Тема 3.
Митне регулювання ЗЕД підприємств 58 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-387.html” 3.1.
Суть і принципи митного регулювання ЗЕД в Україні. Єдиний митний тариф
України 59 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-388.html” 3.2.
Система митних податків та митних зборів. Митна вартість товару і
розрахунок митних платежів 62 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-389.html” 3.3.
Види митного режиму в Україні 71 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-390.html” 3.4.
Основні митні процедури і порядок їх здійснення 85 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-391.html” 3.5.
Організація діяльності митних брокерів і ліцензійних митних складів 95 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-392.html” 3.6.
Особливості діяльності магазинів безмитної торгівлі 102 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-393.html” Тема 4.
Валютне регулювання ЗЕД підприємства 109 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-394.html” 4.1.
Механізм валютного регулювання і валютного контролю в Україні 110 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-395.html” 4.2.
Розрахунки у безготівковій іноземній валюті 119 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-396.html” 4.3.
Розрахунки в готівковій іноземній валюті 123 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-397.html” 4.4.
Відповідальність за порушення валютного законодавства 127 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-398.html” Тема 5.
Оподаткування ЗЕД підприємств 132 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-399.html” 5.1.
Система оподаткування ЗЕД в Україні та її основні принципи 133 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-400.html” 5.2.
Порядок відшкодування ПДВ при здійсненні експортних операцій 140 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-401.html” 5.3.
Основні види пільг суб’єктам ЗЕД, що діють на території України 144 

Розділ II. МІЖНАРОДНИЙ МАРКЕТИНГ ЯК ФІЛОСОФІЯ ВИХОДУ ПІДПРИЄМСТВА НА
ЗОВНІШНІ РИНКИ 150 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-403.html” Тема 6.
Стратегія входження в міжнародний ринок 150 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-404.html” 6.1.
Мотиви та етапи виходу підприємства на міжнародні ринки 151 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-405.html” 6.2.
Підходи до вибору зарубіжного ринку 154 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-406.html” 6.3.
Основні напрямки дослідження міжнародних ринків 157 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-407.html” 6.4.
Сегментація закордонного ринку 165 

6.5. Вибір способу виходу на зовнішні ринки 170 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-409.html” 6.5.1.
Критерії вибору способу виходу на зовнішні ринки 170 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-410.html” 6.5.2.
Порівняльна характеристика основних способів виходу на зовнішні ринки
172 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-411.html” Тема 7.
Товарна політика на світових ринках 180 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-412.html” 7.1.
Суть міжнародної товарної політики 181 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-413.html” 7.2.
Міжнародна товарна стратегія 183 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-414.html” 7.3.
Роль упаковки в просуванні товару на закордонні ринки 190 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-415.html” 7.4.
Стратегія товарних знаків 195 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-416.html” Тема 8.
Ціноутворення в ЗЕД підприємств 201 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-417.html” 8.1.
Ціни і цінова політика на світовому ринку 202 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-418.html” 8.2.
Фактори ціноутворення в ЗЕД 204 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-419.html” 8.3.
Цінові стратегії на зовнішньому ринку 210 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-420.html” Тема 9.
Пошук і оцінка закордонних партнерів 220 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-421.html” 9.1.
Класифікація підприємств, що діють на світовому ринку 221 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-422.html” 9.2.
Вибір і вивчення зовнішньоекономічних партнерів 229 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-423.html” 9.3.
Проведення переговорів з іноземним партнером 234 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-424.html” 9.4.
Всесвітня мережа Інтернет як інструмент ЗЕД 247 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-425.html” 9.4.1.
Інтернет як засіб ділового спілкування і комунікацій 248 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-426.html” 9.4.2.
Інтернет як засіб реклами 249 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-427.html” 9.4.3.
Інтернет як засіб маркетингового дослідження ринку 252 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-428.html” 9.4.4.
Інтернет як засіб електронної комерції 253 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-429.html” 9.4.5.
Інтернет-магазини 256 

Розділ III. ТЕХНІКА ВЕДЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ 260 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-431.html” Тема 10.
Договори міжнародної купівлі-продажу 260 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-432.html” 10.1.
Поняття і види зовнішньоекономічних договорів 261 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-433.html” 10.2.
Укладання договору купівлі-продажу 265 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-434.html” 10.3.
Структура договору купівлі-продажу 267 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-435.html” 10.4.
Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг)
269 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-436.html” Тема 11.
Діяльність підприємств на світовому ринку технології 289 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-437.html” 11.1.
Світовий ринок технології: суть і структура 290 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-438.html” 11.1.1.
Структура світового ринку технології 291 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-439.html” 11.1.2.
Форми міжнародного трансферу технологій 293 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-440.html” 11.2.
Ліцензійна торгівля в міжнародній економіці 295 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-441.html” 11.3.
Специфіка економічних розрахунків при купівлі-продажу ліцензій 298 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-442.html” 11.4.
Франчайзинг як сучасна форма міжнародного руху технологій 301 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-443.html” 11.5.
Державне та міждержавне регулювання передачі технології 305 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-444.html” Тема 12.
Міжнародні розрахунки при здійсненні ЗЕД 314 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-445.html” 12.1.
Суть, способи та форми розрахунків у ЗЕД 315 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-446.html” 12.2.
Акредитивні розрахункові операції 318 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-447.html” 12.3.
Інкасова форма платежу 330 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-448.html” 12.4.
Механізм здійснення платежів чеками 336 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-449.html” Тема 13.
Кредитування ЗЕД підприємств 348 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-450.html” 13.1.
Необхідність кредитування ЗЕД, його суть і види 349 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-451.html” 13.2.
Комерційний міжнародний кредит 352 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-452.html” 13.3.
Банківське кредитування ЗЕД 359 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-453.html” 13.4.
Міжнародні лізингові операції 367 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-454.html” Тема 14.
Транспортне забезпечення ЗЕД підприємств 374 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-455.html” 14.1.
Транспортні послуги в системі зовнішньоекономічних відносин 375 

14.2. Організація зовнішньоекономічних перевезень 379 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-457.html” 14.2.1.
Критерії вибору виду транспорту 379 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-458.html” 14.2.2.
Основні види транспорту, що використовуються вЗЕД 382 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-459.html” 14.3.
Специфіка діяльності транспортно-експедиційних підприємств 397 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-460.html” 14.4.
Міжнародна логістика 403 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-461.html” Тема 15.
Страхування ЗЕД підприємств 411 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-462.html” 15.1.
Ризики в ЗЕД та їх страхування 412 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-463.html” 15.2.
Страхування валютних ризиків 422 

HYPERLINK “http://www.info-library.com.ua/books-text-464.html” 15.3.
Специфіка страхування вантажів при експортно-імпортних операціях 429 

Вступ

Сучасні процеси глобалізації світового економічного розвитку не оминають
і Україну, яка поступово інтегрується до міжнародної економіки. Основним
суб?єктом сучасних міжнародних економічних відносин виступає
підприємство як ключова ланка ринкової економіки. Зовнішньоекономічна
діяльність підприємства є важливою і невід?ємною сферою господарської
діяльності, яка при ефективному використанні всього комплексу сучасних
форм і методів міжнародного бізнесу здатна позитивно впливати на
ефективність виробництва, його технічний рівень, якість продукції, що
виробляється.

Вихід підприємства на зовнішні ринки сприяє пристосуванню економіки до
системи світогосподарських відносин, формуванню економіки відкритого
типу. Саме тому розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств —
це суттєвий фактор підвищення ефективності господарської діяльності як
на рівні мікроекономіки, так і в масштабах усього народного
господарства.

Створення високоефективного механізму функціонування зовнішньої
економіки України потребує належної підготовки спеціалістів у цій
галузі. Курс “Зовнішньоекономічна діяльність” — це професійно
орієнтована дисципліна, яка є під?рун-тям для формування системи
теоретичних знань і професійних навичок майбутніх фахівців у сфері
економіки. Цей курс є інтегрованим і вивчає міжнародні аспекти
діяльності підприємства, механізми, що регулюють цю діяльність, способи
виходу підприємства на міжнародні ринки, алгоритми ведення
зовнішньоекономічних операцій та розрахунків за цими операціями.

Предметом курсу є відносини суб?єктів міжнародної економіки, що
виникають у процесі їх зовнішньоекономічної діяльності.

Мета курсу — формування у студентів системи теоретичних знань і набуття
практичних навичок у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Завдання курсу — вивчення механізмів регулювання зовнішньоекономічної
діяльності, інструментів дослідження закордонних ринків з метою їх
вибору, способів виходу на зовнішні ринки, особливостей міжнародної
товарної та цінової політики, засвоєння методичних засад міжнародної
контрактної діяльності, міжнародних розрахунків, специфіки валютного,
митного та податкового регулювання такої діяльності.

Майбутній фахівець із зовнішньоекономічної діяльності повинен знати:
сучасну термінологію міжнародного бізнесу; методи та інструменти
регулювання зовнішньоекономічної діяльності; особливості та тенденції
сучасного етапу розвитку світового ринку; критерії відбору міжнародних
ринків; принципи вибору способу виходу на зовнішні ринки; особливості
товарної та цінової політики на світових ринках; порядок розробки та
укладання міжнародних господарчих контрактів; принципи міжнародних
розрахункових та кредитних відносин; особливості оподаткування,
страхування ЗЕД, її митного і валютного регулювання.

Він повинен уміти: збирати та аналізувати інформацію з метою вибору та
дослідження закордонних ринків; аргументувати рішення про вихід на
зовнішні ринки; оцінювати кон?юнктуру зарубіжного ринку; планувати
стратегію виходу на зовнішні ринки, обґрунтовуючи її вибір; розробляти
міжнародний товарний асортимент; розраховувати експортні ціни;
здійснювати пошук та оцінку закордонних партнерів; здійснювати й
укладати міжнародні контракти, розрахунки за ними; планувати розміри
податків за підсумками ЗЕД, вміти оптимізувати їх; розраховувати митну
вартість товару, суму мита, митних зборів, ПДВ при перевезенні товарів
через кордон; здійснювати операції з валютними цінностями; страхувати
зовнішньоекономічні операції.

Курс “Зовнішньоекономічна діяльність” як навчальна дисципліна
викладається майбутнім економістам, менеджерам, юристам, працівникам
органів державної влади. Навчальний посібник розрахований насамперед на
студентів вузів, слухачів інститутів післядипломної освіти та центрів
підвищення кваліфікації. Автор сподівається на те, що пропонований
матеріал буде корисним у вивченні курсу, сприятиме підвищенню рівня
підготовки спеціалістів, розширенню обізнаності за рахунок отримання
нових знань, виробленню навичок, необхідних для майбутньої практичної
діяльності.

Розділ І. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА: СУБ’ЄКТИ, ВИДИ ТА
МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ

Тема 1. Зовнішньоекономічна діяльність як вид підприємництва

1.1. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства в умовах глобалізації
міжнародної економіки.

1.2. Еволюція зовнішньоекономічної діяльності підприємств України.

1.3. Основні напрямки розвитку зовнішньоекономічних зв?язків України.

Ключові поняття

Глобалізація економічної діяльності. Форми прояву, чинники глобалізації.
Світовий фінансовий ринок. Багатонаціональне підприємництво.
Зовнішньоекономічна діяльність. Зовнішньоекономічні зв?язки. Експортна,
імпортна політика. Іноземні інвестиції. Напрямки розвитку
зовнішньоекономічних зв?язків. Зовнішня економіка. Передумови інтеграції
в міжнародну економіку. Європейський Союз. Світова організація торгівлі.
Міжнародний валютний фонд.

1.1. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств в умовах глобалізації
міжнародної економіки

Глобалізація економічної діяльності є однією з головних тенденцій у
розвитку сучасного світу, яка істотно впливає не лише на економічне
життя, але й має політичні (внутрішні та міжнародні), соціальні і навіть
культурно-цивілізаційні наслідки. Ці наслідки все більше відчувають на
собі практично всі країни і серед них, звичайно, Україна, яка цілком
усвідомлено, активно і цілеспрямовано рухається в напрямку інтеграції в
міжнародну економіку.

Що означає глобалізація? З усього розмаїття визначень можна виділити два
найбільш прийнятних. По-перше, це загальнопланетарний процес
інтернаціоналізації міжнародної економіки як логічний результат
взаємодії національних економік, їх взаємного проникнення і
переплетіння. По-друге, це універсалізація або гомогенізація
економічного життя, яке під впливом обміну товарами, факторами
виробництва, знаннями, культурними здобутками все більше тяжіє до єдиних
стандартів, принципів, цінностей.

Сьогодні терміну “глобалізація” надають вираженого емоційного
забарвлення. Одні вважають, що це позитивний процес, який має ключове
значення для розвитку міжнародної економіки в майбутньому і є неминучим
і необоротним. Інші ж ставляться до нього вороже, навіть зі страхом,
вважаючи, що глобалізація робить ще більшою прірву між багатими і
бідними країнами та веде до розшарування населення всередині країни,
породжує загрозу зростання безробіття і зниження рівня життя і є гальмом
на шляху соціального прогресу. Глобалізація насправді відкриває
практично необмежені можливості для всесвітнього розвитку, однак темпи
її поширення не рівномірні. Процес інтеграції у міжнародну економіку
відбувається в одних країнах швидше, ніж в інших. У країнах, що зуміли
досягти інтеграції, спостерігаються більш високі темпи зростання
економіки та добробуту. У свою чергу, підвищення рівня життя створило
можливості для розвитку демократії і просування вперед у вирішенні таких
економічних питань, як захист навколишнього середовища і поліпшення умов
праці.

На відміну від цього для багатьох країн, що проводили в 70—80-ті роки XX
ст. автаркічну політику, були характерні застій чи спад економіки,
зростання бідності й високі темпи інфляції. Кризи, які спостерігалися в
останнє десятиліття в країнах з перехідною економікою, з усією
очевидністю продемонстрували, що можливості, які відкриваються
глобалізацією, несуть у собі певні небезпеки. Ці ризики пов?язані з
нестійким рухом капіталу, а також із загрозою соціальної, економічної й
екологічної деградації, яка породжується бідністю. Це, однак, не є
підставою для відмови від наміченого курсу на ринкову трансформацію
економіки, інтеграцію до світового співтовариства.

Глобалізація, як і її основа — інтернаціоналізація, відбувається на двох
рівнях. Перший рівень — це рівень стихійно-ринкового протікання
глобальних процесів, в основі яких лежать постійні пошуки виробниками
способів мінімізації витрат через використання механізму порівняльних
переваг і створення нових комбінацій міжнародної спеціалізації. Іншими
словами, це рівень ринкових механізмів, що стали глобальними. Другий
рівень — це рівень міждержавних форм, що компенсують втрату або
обмеженість можливостей з боку держави регулювати стихійно-ринкові
прояви глобалізації. Обидва рівні були причиною появи цілої низки
інституціональних утворень, серед яких лідерство, безумовно, належить
транснаціональним корпораціям.

Процес глобалізації розгортається в певних, властивих саме йому формах:
у збільшенні обсягів та диверсифікації структури міжнародної торгівлі; в
міжнародних прямих і портфельних інвестиціях; у міжнародній міграції
робочої сили; у зростаючому використанні знань, технологій, менеджменту,
маркетингу, що продукуються в більш розвинутих країнах, а
використовуються в економічних системах, які поступово інтегруються у
світогосподарські процеси.

Однією з найяскравіших форм прояву процесу глобалізації є “вибухове”
зростання в останні роки світового фінансового ринку, фінансових
трансакцій, що здійснюються між різними суб?єктами світогосподарських
зв?язків. Головними суб?єктами міжнародного фінансового ринку виступають
транснаціональні корпорації, банки, пенсійні та спільні фонди, страхові
компанії і трасти.

Ще однією формою глобалізації є становлення і розвиток
багатонаціонального підприємництва на основі значного розширення та
диверсифікації діяльності мультинаціональних і транснаціональних
корпорацій. Вони, зокрема, контролюють половину світової торгівлі
готовими виробами, велику частину торгівлі послугами, а їхній загальний
обсяг продажу значно перевищує загальносвітовий експорт. Головними
мотивами такої бурхливої діяльності міжнародних корпорацій є значне
розширення ринку шляхом розвитку горизонтальної та вертикальної
інтеграції, суттєве зниження витрат виробництва за рахунок зростання
його масштабів і залучення дешевої сировини та робочої сили, контроль за
технологічними трансферами.

Що ж до причин і рушійних сил глобалізації світової економіки, то в
основі цього явища лежать декілька чинників, що належать до ключових
сфер сучасного життя.

По-перше, це економічний чинник. Величезна концентрація і централізація
капіталу, зростання великих компаній і фінансових груп, які у своїй
діяльності все більше виходять за межі національних кордонів, освоюючи
світовий економічний простір.

По-друге, політичний чинник. Державні кордони поступово втрачають своє
значення, стають все більш прозорими, що створює все більше можливостей
для свободи пересування.

По-третє, міжнародний чинник. Динаміка глобалізації пов?язується з
такими великими міжнародними подіями, як закінчення “холодної” війни між
Сходом і Заходом, розпад РЕВ і Варшавського пакту, возз?єднання
Німеччини.

По-четверте, це технічний чинник. Засоби транспорту і зв?язку створюють
досі небачені можливості для швидкого поширення ідей, товарів,
фінансових ресурсів.

По-п?яте, суспільний чинник. Послаблення ролі традицій, соціальних
зв?язків і звичаїв сприяє мобільності людей в географічному, духовному й
емоційному значенні.

По-шосте, лібералізація, дерегулювання ринків товарів і капіталу
посилили тенденцію до інтернаціоналізації економічної діяльності.

У сучасних умовах величезне значення для всієї світової економіки й
особливо її міжнародного сектору набула інформація — економічна,
фінансова, політична, науково-технічна. Зі зростанням масштабів
економічної діяльності, з розширенням загальних рамок світових ринків —
товарних, фінансових, фондових, інтелектуальної власності, послуг —
потрібен все більший обсяг різноманітної інформації. Процеси
глобалізації охоплюють і цю специфічну галузь. Виникає не тільки швидко
зростаючий світовий ринок інформаційних технологій, але й ринок
міжнародної інформації (різні бази даних), яка сама по собі стає цінним
товаром, і притому таким, що швидко втрачає актуальність і потребує
постійного оновлення і поповнення. Нічого подібного, звичайно, не було
раніше.

Глобалізація сьогодні супроводжується процесом, водночас аналогічним і
протилежним, а саме: регіоналізацією економічної діяльності. Це, так би
мовити, глобалізація в обмежених масштабах, що охоплює групу країн, які
створюють об?єднання, в рамках яких відбуваються більша або менша
лібералізація торгівлі, рух капіталу і робочої сили. В останні
десятиріччя спостерігалося зростання інтеграційних процесів у світі, в
процесі яких багато країн ставали все більш взаємозалежними і шукали
вирішення проблем, що виходять за межі національних. Ці прагнення до
спільного вирішення господарських завдань, до об?єднання зусиль для
подолання труднощів регіонального чи глобального характеру привели до
створення кількох десятків угруповань, що характеризуються різним рівнем
інтеграції господарського життя.

Найбільш розвиненим представником інтеграційного угруповання є
Європейський Союз (ЄС), який об?єднує сьогодні 25 країн-членів. Його
створення стало поштовхом для хвилі ре-гіоналізму, що охопив увесь світ.
У процеси регіоналізації включилися майже всі “головні діючі” особи
планети. Канада, Мексика та США сформували Північноамериканську зону
вільної торгівлі. В Азії почала успішно діяти Асоціація держав
Південно-Східної Азії. Подібні процеси спостерігалися й на інших
континентах. Країни Латинської Америки створили декілька регіональних
об?єднань: Латиноамериканську асоціацію вільної торгівлі,
Центральноамериканський спільний ринок, Карибський спільний ринок,
Латиноамериканську асоціацію інтеграції, Спільний ринок країн Південної
Америки.

Зазначені вище процеси привели до якісної трансформації міжнародної
економіки, появи у неї низки нових ознак:

— вона дедалі більше стає глобальною цілісністю, в якій посилюється
взаємозалежність національних економік на основі поглиблення
транснаціоналізації виробництва та обігу, всього господарського життя;

— зростає інтенсивність регіональних інтеграційних процесів, що веде, з
одного боку, до виникнення великих економічних просторів та отримання
відповідного ефекту за рахунок зростання масштабів виробництва, а з
іншого — до сегментації світового ринку, до секторизації єдиного
світового господарства внаслідок створення порівняно замкнутих
торгово-економічних блоків та інтеграційних угруповань;

— глобальна економіка як міжнародна господарська система
характеризується циклічністю розвитку, яка впливає на динаміку, темпи та
пропорції економічного поступу окремих країн як її елементів та ланок;

— домінуючими факторами і світового, і національного економічного
розвитку стають інтелектуально-інформаційні складові, які отримують
могутній поштовх внаслідок науково-технічної революції;

— поступово змінюється економічна основа сучасної цивілізації.
Постіндустріальна модель розвитку визначається пріоритетом знань,
людського капіталу.

Хоча глобалізація економічної діяльності розгортається на двох рівнях
(мікро- і макроекономічному), основні процеси в ринковій економіці
ініціюються і розвиваються передусім на рівні самостійних суб?єктів
господарювання. Саме вони встановлюють виробничі, торгові,
науково-технічні, фінансові зв?язки зі своїми зарубіжними партнерами,
створюють або купують компанії в інших країнах, формують
транснаціональні корпорації і банки, міжнародні альянси і синдикати.

Головною особливістю глобалізації на мікроекономічному рівні є передусім
загальна стратегічна орієнтація компаній на ринки збуту по всьому світі,
на такі ж джерела постачання, а також, звичайно, на розміщення
виробництва в різних країнах. Цей перелік основних рушійних сил
глобалізації відображає переважаючу послідовність у розвитку цього
процесу: збут — постачання — виробництво.

Процес глобалізації в процесі свого розвитку потребує підтримки
державної влади, її макроекономічної політики. Головний (хоч і не
єдиний) зміст цієї підтримки в державній зовнішньоекономічній політиці
полягає в понятті “лібералізація”. Глобалізація економічної діяльності
наполегливо вимагає її лібералізації, тобто скорочення або усунення
обмежень на шляхах міжнародної торгівлі, іноземних інвестицій,
міжнародних фінансових операцій. Саме це і відбувається протягом
останніх десятиріч, саме цим передусім займається Світова організація
торгівлі (СОТ).

До останнього часу вважалося, що головними суб?єктами глобалізації є
країни. Але дослідження останнього десятиріччя показали, що реальний
контроль над процесами глобалізації все більше переходить до світової
промислово-фінансової еліти в особі глобальних корпорацій і глобальних
банків. Так, за даними Світового банку, до 100 найбільших суб?єктів
міжнародної економіки за розмірами ВПП (доданої вартості) належать 51
транснаціональна корпорація та 49 держав. Оборот найбільших з ТНК можна
порівняти із ВВП таких розвинених країн, як Франція, Нідерланди, Швеція,
Австралія, Канада. Отже, міжнародні економічні відносини в сучасних
умовах глобалізації все більше набувають форми транснаціоналізації,
розвиваються на мікрорівні, тобто рівні міжнародних корпорацій. Саме
підприємство, а не держава стає головним суб?єктом зовнішньої економіки.

1.2. Еволюція зовнішньоекономічної діяльності підприємств України

Поняття “зовнішньоекономічна діяльність підприємства” з?явилося в СРСР в
1986 р. в контексті загальної спроби реформувати
адміністративно-командну систему економіки, яка на той час перебувала в
стані глибокої кризи. Суть так званої “перебудови системи управління
економікою” полягала в намаганні децентралізувати процес прийняття
економічних рішень, надати підприємствам певні права без демонтажу
державної власності на засоби виробництва, монопольної влади міністерств
і відомств.

У зовнішньоекономічній сфері так звана “перебудова” передбачала
поступову відмову від монополії держави на здійснення будь-яких
економічних операцій. Зазначена монополія була законодавчо закріплена ще
у квітні 1918 р. Декретом Ради Народних Комісарів “Про націоналізацію
зовнішньої торгівлі” як тимчасовий засіб захисту зовнішньоекономічних
інтересів молодої більшовицької держави від “зазіхань світового
імперіалізму”. З часом цей “тимчасовий засіб” було поширено не тільки на
зовнішню торгівлю, а й на всі зовнішньоекономічні операції.

Станом на 1986 р. в СРСР сформувалася централізована система управління
зовнішньоекономічними зв?язками у складі Міністерства зовнішньої
торгівлі СРСР і низки підпорядкованих йому спеціалізованих
зовнішньоторговельних об?єднань, через які всі підприємства СРСР
здійснювали експортно-імпортні операції. В УРСР, як і в інших союзних
республіках, не було власних структур управління зовнішньоекономічними
зв?язками, вони мали проходити тільки через Москву.

Така ситуація спричинила абсолютну незацікавленість підприємств у
будь-яких стосунках із закордоном, адже економічний ефект від обміну між
країнами вилучався союзним урядом. Керівники підприємств усіма законними
і незаконними засобами намагалися звільнитися від експортних поставок,
орієнтували виробництво виключно на внутрішній ринок, який у зв?язку з
тотальним дефіцитом взагалі не висував ніяких вимог до якості продукції.
У структурі радянського експорту домінували енергоносії, сировина,
золото і зброя. За рахунок імпорту держава мінімально забезпечувала
внутрішній споживчий ринок товарами широкого вжитку, а промисловість —
необхідним обладнанням. Серед населення і підприємств побутував “культ
імпортних товарів”, які різко відрізнялися за якістю та технологічним
рівнем виробництва від вітчизняної продукції.

Падіння на початку 80-х років минулого століття світових цін на
енергоносії спричинило проблему дефіциту зовнішньоторговельного балансу
СРСР, який держава намагалась покривати за рахунок зовнішніх запозичень.
Однак тотальний товарний дефіцит на внутрішньому ринку та гостра потреба
в сучасному технологічному обладнанні змусили уряд піти на реформування
системи зовнішньоекономічних зв?язків. Було зроблено перші кроки з
розширення прав міністерств, відомств, підприємств і організацій щодо
самостійного виходу на зовнішній ринок, формування системи їх
економічної зацікавленості в зовнішньоекономічній діяльності. Постановою
ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 19.08.1986 р. № 991 “Про заходи з
удосконалення управління зовнішньоекономічними зв?язками” держава надала
право безпосереднього здійснення зовнішньоторговельних операцій
обмеженому колу міністерств, відомств, найбільшим виробничим об?єднанням
і підприємствам.

Це був перший крок на шляху демонтажу державної зовнішньоекономічної
монополії, яка проіснувала майже сімдесят років і довела на практиці
свою повну неспроможність. Наступною постановою перелік таких
міністерств і об?єднань було збільшено майже вдвічі, а починаючи з
квітня 1989 р. всі підприємства й організації отримали право
самостійного виходу на зовнішній ринок і ведення на ньому
операційно-комерційної діяльності. На цей же час припадає і прийняття
постанови про дозвіл радянським підприємствам створювати спільні
підприємства за участю іноземного капіталу.

Таким чином, в результаті проведення зовнішньоекономічних реформ
склалося два поняття: “зовнішньоекономічні зв?язки” та
“зовнішньоекономічна діяльність”. Перше поняття є більш загальним і
включає як форми реалізації міждержавних відносин у галузі виробничого,
торгового та науково-технічного співробітництва і валютно-фінансових
відносин, так і сукупність зовнішньоекономічних операцій підприємств,
організацій різних форм власності. Друге поняття застосовується
переважно для характеристики зовнішньоекономічних операцій на мікрорівні
(підприємств, організацій, об?єднань); операцій, метою яких було
отримання прибутку в умовах самоокупності.

Після проголошення в 1991 р. незалежності України були здійснені заходи,
спрямовані на істотну лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності в
країні, розширення прав підприємств і організацій у цій сфері.
Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) починає розглядатися не тільки як
складова господарської діяльності підприємства, але й як важливий фактор
економічного зростання, створення передумов більш інтенсивного розвитку
інтеграційних процесів на мікрорівні. У цей період були прийняті і
важливі законодавчі акти, зокрема закони України “Про
зовнішньоекономічну діяльність”, “Про єдиний митний тариф”, “Про режим
іноземного інвестування”, Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему
валютного регулювання і валютного контролю” та ін.

На початковому етапі ринкових перетворень в Україні реалізовувалася
концепція “захисту внутрішнього ринку” — комплексу заходів, спрямованих
фактично на обмеження експорту товарів, дефіцит яких відчувався на
внутрішньому ринку. Оскільки в умовах значного надлишку грошей дефіцит
відчувався майже за всіма товарними групами, ця концепція набула
антиекспортної спрямованості. Інструментами реалізації цього підходу в
різні періоди були:

— оподаткування валютної виручки експортерів;

— зобов?язання експортерів продавати частину валютної виручки за
нереальним, штучно завищеним курсом національної валюти (фактично
приховане оподаткування експортної виручки);

— стягнення вивізного мита, спрямованого на компенсацію приблизно
половини різниці між внутрішніми та світовими цінами;

— широке ліцензування та квотування експорту: на початку 1993 р.
квотуванню підлягало більше 80 % українського експорту, наприкінці того
ж року — близько 60 %, у травні 1994 — ЗО % експорту.

3 початком у 1994 р. етапу радикальної лібералізації економіки
спостерігається перехід до якісно іншої експортної політики. Значно
скорочується перелік товарів, експорт яких підлягає квотуванню та
ліцензуванню. З 1995 р. були вжиті заходи з демонтажу системи державних
замовлень, завдяки яким раніше здійснювалося інтенсивне втручання
держави у сферу експортних операцій.

Одним із нових інструментів регулювання експорту стали так звані
індикативні ціни, які вказували експортерам мінімальні рівні експортних
цін для широкого спектра товарів. Однак уже в лютому 1996 р. такі ціни
перестали бути обов?язковими для більшості товарів і стали інструментом
інформаційної підтримки ЗЕД.

Іншим заходом контролю за експортом з листопада 1994 р. стала реєстрація
певних категорій зовнішньоекономічних контрактів (особливо бартерних
операцій). Однак дуже скоро цей захід був обмежений під впливом
суб?єктів ЗЕД України та міжнародних фінансових організацій.

У 1996 р. були спроби відновити експортне мито для низки
“високоліквідних” товарних позицій, обсяги експорту за якими були
значні. У квітні 1996 р. було введено мито в розмірі 50— 75 % на експорт
живої худоби, 30—50 % на експорт відходів чорних та кольорових металів.
Однак під сильним внутрішнім та зовнішнім тиском мито на відходи металів
було ліквідоване, а стосовно інших товарів уряд пішов на значні
поступки.

Лібералізація експортної діяльності мала виражений і разом з тим
суперечливий вплив на розвиток українського експорту. Позитивний вплив —
прискорення з 1994 р. темпів зростання експорту, збільшення його частки
у ВВП. Це — ознака формування більш відкритої, орієнтованої на експорт
економіки України. Негативний бік — утворення розриву між експортно
орієнтованими галузями та виробництвами, орієнтованими в основному на
внутрішній ринок.

Імпортна політика України на тому етапі також зазнала значної еволюції.
До квітня 1994 р. спостерігалася майже повна відмова від митного захисту
ключових галузей національного виробництва. Лише з січня 1993 р. була
введена система імпортного мита на основі Єдиного митного тарифу
України. Для більшості товарів ставки встановлювалися на рівні 0—10 %,
для незначної кількості товарів — 15—30 %, максимум досягав помірної
навіть за міжнародними стандартами величини 50 %. Для країн, що
користувалися режимом найбільшого сприяння, імпортний тариф складав 2—5
% .

Однак ліберальний митний режим нейтралізувався знеціненням національної
валюти, що вело до подорожчання імпортних товарів, а також відсутністю
вільного ринкового доступу до іноземної валюти, необхідної для
фінансування імпортних операцій. Ситуація почала змінюватися в 1993 р. У
грудні була зроблена спроба запровадити режим квотування та ліцензування
на широкий асортимент імпортних товарів, але ця спроба була невдалою,
оскільки у травні 1994 р. ці заходи були скасовані. З середини 1994 р.
спостерігається чітка тенденція переходу до протекціонізму. Ставки
імпортного мита зросли з 10— 20 % до 40—100 % (хутро, шкіра — 150 %,
лікеро-горілчані та тютюнові вироби — 200—350 %). Були введені ПДВ та
акцизні збори на імпортні товари.

Однак слід зазначити, що нарощення протягом 1994— 1995 pp. захисних
антиімпортних заходів відбувалося головним чином через тарифний
протекціонізм. Нетарифні обмеження були несистематичними і стосувалися
лише окремих товарів: засоби захисту рослин, фармацевтичні препарати,
косметика. З другої половини 1995 р. застосовувався диференційований
підхід у митному регулюванні залежно від групи виробів, що
виготовляються в межах країни “на недостатньому, достатньому та
надлишковому рівні”.

Важливим напрямком удосконалення інструментарію регулювання стало
перешкоджання ухилянню від сплати ввізного мита та митних платежів (ПДВ,
акцизів), для чого на більшість товарних позицій поширювалася дія
специфічних митних ставок замість адвалорних.

Однак у цілому політика посилення протекціонізму в Україні виявилася
неефективною. Основні причини цього:

— зростання тарифного захисту значною мірою нейтралізувалося
“тінізацією” імпортної торгівлі з масовим ухиленням від сплати мита та
митних зборів;

— український протекціонізм мав яскраво виражений пасивний, а не
активний характер;

— не було стимулів для переорієнтації на імпорт інвестиційних товарів,
технологій, закупівлі ліцензій для виробництва національних
конкурентоспроможних товарів;

— слаборозвинутою залишалась система нетарифного регулювання за
допомогою стандартів, екологічних, санітарних норм безпеки споживача, що
створило ідеальні умови для перетворення ринку України на ринок збуту за
низькими цінами неякісних та шкідливих для здоров?я і навколишнього
середовища товарів. Тільки у 1996 р. було прийнято комплекс заходів
контролю в галузі імпорту лікеро-горілчаних, тютюнових виробів та
харчових продуктів, введена обов?язкова сертифікація певних видів
продукції.

Для вирішення проблем ефективного захисту вітчизняного виробника і
забезпечення достатніх доходів державного бюджету, поряд з певним
зниженням середнього рівня імпортного мита, ліквідовуються пільги, що
надавалися в рамках так званого преференційного режиму, яким
користувалася раніше численна група країн, що розвиваються. Більшість із
них сьогодні мають кращий економічний стан, ніж Україна, тому в 1996 р.
ці пільги були ліквідовані.

Для української економіки була характерною, з одного боку, підвищена
увага до залучення іноземного капіталу з метою макроекономічної
стабілізації та стимулювання структурних змін, а з іншого —
несприятливий інвестиційний клімат для будь-яких видів інвестицій (і
зовнішніх, і внутрішніх), що зумовлювало низький рівень інвестиційної
активності, особливо щодо оновлення обладнання. Зрозуміло, що в таких
умовах значний приплив іноземних інвестицій, перш за все прямих, був
неможливий.

До 1996 р. для України була характерною політика, яка полягала в
забезпеченні підприємствам з іноземними інвестиціями суттєвих податкових
пільг (автоматичне звільнення на 5 років від податків на прибуток
(дохід) за умов наявності 20-від-соткової частки у статутному капіталі і
при досягненні мінімально обумовленої суми інвестицій, яка з 1993 р.
називалася кваліфікованою інвестицією). Ці пільги доповнювалися
звільненням майна, що ввозилося як іноземна інвестиція, від ввізного
мита та митних платежів. Частковою компенсацією таких пільг було
оподаткування за ставкою 15 % прибутків та доходів, що вивозилися.

Така схема надання пільг на загальних засадах виявилася малоефективною.
Більше того, вона створювала умови для ухилення національних виробників
від сплати податків шляхом створення спільних підприємств за мінімальною
участю іноземного капіталу, не пов?язаного з розвитком виробничих
технологій.

Непродумана політика надання пільг більшості підприємств з іноземним
капіталом забезпечувала їм односторонню перевагу перед суто національним
виробником, що, у свою чергу, порушувало умови конкуренції на
внутрішньому ринку і зумовлювало зменшення конкурентоспроможності
останніх.

Слід зазначити, що багатьма солідними іноземними інвесторами такі пільги
сприймалися як підтвердження наявності в країні несприятливого
інвестиційного клімату, недоліки якого уряд намагався компенсувати
податковими пільгами.

У 1996 р. був прийнятий новий закон щодо регулювання умов для іноземних
інвестицій, в якому була переглянута концепція їх залучення. До
іноземних інвестицій відтоді застосовувався національний режим
регулювання, у тому числі в питаннях оподаткування. А податкові пільги
надавалися виключно на основі спеціальних урядових рішень щодо
конкретних інвестиційних проектів, якщо вони визнавалися пріоритетними
для економіки. Разом з тим перший досвід застосування такого підходу
показав, що він пов?язаний з надмірними пільгами для учасників проектів,
з одного боку, і надмірними обмеженнями для їх потенційних конкурентів,
з іншого.

Починаючи з 1996 р. основні зміни в інвестиційній політиці спрямовані на
поліпшення загальних макроекономічних умов у країні, а також на розвиток
приватизації за участю іноземних інвесторів. Цей курс спричинив певне
збільшення іноземних капіталовкладень. За даними Міністерства
статистики, у 1994 р. обсяг вкладень іноземного капіталу в економіку
України склав 147,5 млн дол. США, в 1995 — 266 млн, у 1996 — 458 млн, в
1997 — 759,2 млн, в 1998 — 743 млн дол. США.

Однак і сьогодні прямі іноземні інвестиції як додаткове джерело
фінансування структурної перебудови економіки України все ще не
відіграють вагомої ролі, хоча накопичені обсяги інвестицій наприкінці
2003 р. зросли порівняно з 2000 р. у 2,2 раза і досягли з урахуванням
приватизації 7,1 млрд дол. США, що складає 150 дол. США у розрахунку на
одну особу. У більшості постсоціалістичних країн ці показники є значно
вищими. Так, у Чехії, наприклад, цей показник дорівнює приблизно 4 тис.
дол. США, в Угорщині — 2,4 тис. дол., у Польщі — 1 тис. дол., в Росії —
370 дол. США.

Географічна структура прямих іноземних інвестицій протягом останніх
років залишалася незмінною. Більше половини інвестиційного капіталу
належить п?яти країнам. На першому місці залишаються США — понад 1 млрд
дол. США, або 15 % , далі Кіпр — 0,8 млрд (11,0 %), Велика Британія —
0,7 млрд (10,0 %), Росія та Нідерланди — по 0,6 млрд дол. США (8 %).
Близько третини всіх інвестицій належить нерезидентам з офшорних зон.

Залежно від видів економічної діяльності найбільша частка прямих
інвестицій надходить в оптову торгівлю та посередництво в торгівлі —
996,0 млн дол. США (14,0 %), харчову промисловість та переробку
сільськогосподарських продуктів — 988,0 млн (13,9%), машинобудування —
597,0 млн (8%), фінансову діяльність — 491,0 млн (7,0 %), металургію та
обробку металу — 388 млн дол. США (5,4 %).

Основні фактори, що робили непривабливою Україну для іноземних
інвесторів:

— загальна макроекономічна та політична нестабільність;

— відсутність розвинутої ринкової інфраструктури (слабка потужність та
ненадійність банків, нерозвиненість фінансових ринків);

— нестабільність законодавства, яке регулює іноземні інвестиції та
економічну діяльність у цілому;

— загальні несприятливі умови із законністю та правопорядком у межах
країни, перш за все високий рівень корупції;

— відсутність секторальних пріоритетів у залученні іноземних інвестицій,
що зумовлює таку структуру їх перерозподілу, яка не відповідає
національним пріоритетам;

— вузькість спектра методів залучення інвестицій;

Особливо слід вказати на суттєві викривлення у політиці портфельних
інвестицій в українську економіку. Вони не є інвестиціями в реальний
сектор економіки, оскільки ринок корпоративних цінних паперів в Україні
залишається слаборозвинутим. Портфельні інвестиції в основному пов?язані
з діяльністю іноземних інвесторів на ринку облігацій державної позики.
Влітку 1997 р. частка облігацій державної внутрішньої позики, що
належала нерезидентам, сягала 70 % . Однак з осені 1997 р. в результаті
“втечі” нерезидентів з ринку цих облігацій їх частка різко скоротилася.

Одним з найнесприятливіших моментів розвитку ситуації з зовнішнім
сектором української економіки у 1992—1998 pp. була хронічна
незбалансованість платіжного балансу. Від?ємне сальдо поточного рахунку
платіжного балансу в зазначений період сягало 2,7—3,3 % ВВП. У 1999—2001
pp. позитивне сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу склало
3,0— 3,9 % ВВП, а у 2002—2003 pp. — 7,6—6,0 % ВВП. Протягом 2000—2003
pp. спостерігалися високі темпи зростання експорту товарів, вони
збільшилися майже вдвічі.

Привертає увагу прискорення темпів зростання експорту машинобудівної
продукції. У 2003 р. обсяги експорту останньої збільшилися на 38,3 %.
Основними споживачами продукції машинобудування залишаються країни СНД.
Водночас суттєво зросла (до 36,5 %) частка європейських країн. Проте
зростання обсягів експорту продукції машинобудування суттєво не
позначилося на поліпшенні його загальної структури. Український експорт
характеризується значною часткою продукції сировинної спрямованості та
низьким рівнем доданої вартості, що виснажує ресурсну базу країни та
робить її економіку досить вразливою щодо зовнішніх шоків, зміни цінової
кон?юнктури. Частка товарів з високою доданою вартістю в загальному
обсязі експорту залишається незначною — на продукцію машинобудування
припадає лише 15 % .

У структурі українського експорту продовжує домінувати продукція
металургійної промисловості, хоча частка цієї групи в загальному обсязі
експорту зменшилася з 41,9 % у 2000 р. до 35,8 % у 2003 р. Останнім
часом вартісні обсяги чорних металів зростали переважно за рахунок
зростання цін (в середньому на 30—35 %) та збільшення частки продукції з
порівняно високим ступенем переробки. Обсяги експорту виробів з чорних
металів збільшилися в 1,8 раза за рахунок підвищення попиту на сталеві
труби на російському ринку. Водночас спостерігалося скорочення експорту
кольорових металів та виробів із них.

Динаміка обсягів імпорту товарів у 2000—2003 pp. формувалася під впливом
комплексу різноспрямованих чинників, насамперед за рахунок зменшення
енергомісткості української економіки, приватизації українських
нафтопереробних заводів, коливання цін на нафту, зрушень у структурі
внутрішнього попиту. Структура імпорту, в якій більше третини становлять
енергоносії, відображає високу залежність української економіки, у т. ч.
й експортно орієнтованих галузей — хімічної та металургійної — від
зовнішніх джерел постачання енергоносіїв. Частка цих товарів у
загальному обсязі імпорту зменшилася з 40 % у 2000 р. до 32,8 у 2003 р.
Жорстка політика у розрахунках за використані енергоносії та активізація
інноваційної діяльності підприємств сприяли зниженню енергомісткості
української економіки. За зростання ВВП протягом 2000— 2003 pp. обсяги
імпортованого газу поступово скорочуються (з 59,2 млрд м3 у 2000 р. до
55,3 млрд у 2003 p.). Спостерігалася тенденція до збільшення обсягів
імпорту нафти для переробки на НПЗ та скорочення імпорту нафтопродуктів.
За 2000— 2003 pp. обсяги імпорту нафти зросли у 3,9 раза. Головним
чинником зростання вартісних обсягів імпортованої нафти у 2003 р. було
зростання цін (62 % приросту).

Слід відзначити позитивну тенденцію зростання у структурі імпорту частки
продукції машинобудівної промисловості з 17,6 % у 2000 р. до 23,8 у 2003
р. Протягом 2003 р. імпортні поставки машинобудівної продукції зросли на
51,0 % . Основним чинником такої динаміки є прискорення темпів оновлення
основного капіталу та зростання у зв?язку з цим інвестиційного попиту на
імпортні машини та обладнання. Протягом останніх років сталися істотні
зміни в географічній структурі зовнішньої торгівлі товарами та
послугами: скорочувалися обсяги торгівлі з країнами СНД. Частка країн
цієї групи в загальному товарообігу скоротилася з 44,6 % у 2000 р. до
38,8 у 2003 р. Торгівля з країнами далекого зарубіжжя, у т.ч. з ЄС,
навпаки, розвивалася більш швидкими темпами.

Додатковим джерелом інвестування національної економіки залишаються
довго- та середньострокові приватні запозичення, заборгованість за
якими, починаючи з 2001 p., зросла більш ніж удвічі й наприкінці
третього кварталу 2003 р. становила 3,4 млрд дол. США. За практично
незмінних (10,2— 10,4 млрд дол. США) обсягів зовнішнього боргу за
довгостроковими іноземними запозиченнями уряду та кредитами, наданими
міжнародними фінансовими організаціями (МФО), частка приватних
негарантованих кредитів у загальному обсязі зросла з 12,4 % (2000 р.) до
24,5 (2003 p.), що свідчить про підвищення рівня довіри іноземних
кредиторів до української економіки.

Зменшення обсягів зовнішніх запозичень, отримуваних державою від МФО у
2001 р., та практичне припинення їх надходжень у 2002 р. спонукало
Україну вийти на міжнародні фондові ринки через розміщення
єврооблігацій. Підвищення кредитного рейтингу країни та успішно
проведена презентація українських єврооблігацій дали змогу уряду в 2003
р. залучити 1 млрд дол. США, а іншим позичальникам — 0,3 млрд дол.

Проте в організації й управлінні ЗЕД в Україні залишається ще багато
невирішених проблем. Структура зовнішньоторговельного обороту, як і
раніше, має переважно сировинний характер, все ще нераціональним є
імпорт, недостатньо ефективно функціонують підприємства з іноземним
капіталом. Великої уваги потребують і такі питання, як створення
стабільної правової бази, сприятливого інвестиційного клімату,
ефективної системи управління ЗЕД на рівні підприємства, підвищення
якості експортної продукції і багато ін.

1.3. Основні напрямки розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України

Реальна трансформація зовнішньої економіки нашої країни передбачає
взаємодію всіх чинників внутрішньоекономічного розвитку зі зміною
співвідношення між ними. Більш тісна взаємодія української економіки зі
світовою зумовлюється значною потребою в нових технологіях,
інвестиційних та фінансових ресурсах. Основними передумовами інтеграції
України в міжнародну економіку є:

— системна ринкова трансформація;

— реструктуризація економіки;

— формування відкритої економіки, розвиток не лише зовнішньої торгівлі,
а й руху факторів виробництва між країнами.

Інтеграція України у світовий економічний простір залежить від
трансформаційних процесів, які, сприяючи зростанню
конкурентоспроможності суб?єктів господарювання, визначатимуть напрями і
форми взаємодії національного народного господарства зі світовим.
Ринкова трансформація економіки передбачає вирішення
внутрішньоекономічних проблем шляхом адаптації перехідної економіки до
зовнішнього ринкового середовища, що еволюціонізує. Процеси внутрішньої
трансформації слід розглядати водночас і як процеси входження України до
світогосподарського простору, оскільки формування зовнішнього сектору
економіки є складовою формування ринкової економічної системи.

Розвиток зовнішнього сектору економіки України є реакцією народного
господарства на потреби розвитку національних факторів виробництва.
Участь у міжнародному поділі праці є умовою формування сучасної
народногосподарської структури, яка має забезпечити нормальний розвиток
вітчизняного виробництва і більш повне задоволення потреб членів
суспільства. Зовнішня економіка повинна формуватися як органічна
складова національної економіки, що пов?язує її з народними
господарствами інших країн для розв?язання комплексу проблем щодо
задоволення різноманітних потреб суспільства як у сфері виробництва, так
і сфері споживання.

Трансформація зовнішньої економіки має вирішувати два основних завдання:
сприяти оптимальному розподілу факторів виробництва та економічному
зростанню. Перше завдання передбачає визначення видів товарів і послуг
та обсягів їх виробництва за наявного рівня ресурсів у суспільстві та
вибір комбінації наявних факторів виробництва і типу виробничої
технології.

Становлення зовнішнього сектору економіки України припадає на період,
коли світові ринки не тільки сформувалися, але й поділені між основними
суб?єктами світової господарської діяльності. За цих умов країні
непросто знайти свою ринкову нішу й посісти гідне місце у світовому
економічному співтоваристві. Визначаючи зовнішньоекономічну стратегію,
Україна має виходити з двох найважливіших реалій. По-перше, з потреб і
тенденцій розвитку міжнародної економіки, по-друге, — з рівня розвитку й
структури національної економіки.

З погляду реальних міжнародних чинників визначальний вплив на формування
зовнішнього сектору економіки в сучасних умовах має зумовлена діями
високорозвинутих індустріальних країн тенденція до лібералізації
світової економіки, в тому числі в рамках СОТ. Пріоритетний характер
цієї тенденції не виключає контртенденцію — до геоекономічного
протекціонізму

Формування зовнішнього сектору економіки України відбувається в умовах
реструктуризації міжнародної економіки, суть якої полягає у формуванні
на мегаекономічному рівні багато-полярної системи суб?єктів ЗЕД за
радикальної зміни співвідношення сил між ними і центрами їх
геоекономічного впливу. Посилюється тенденція до створення й подальшого
розвитку високоінтегрованих економічних просторів, які об?єднують
країни, близькі за географічним положенням, рівнем економічного та
культурного розвитку. Таких потужних інтеграційних груп у світі сьогодні
три: Європейський Союз, Північноамериканська зона вільної торгівлі та
угруповання країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Це позначається на формуванні зовнішньоекономічних зв?язків України, яка
повинна зважати на наявність інтеграційних угруповань, враховувати
особливості зовнішньоекономічної політики країн — учасниць таких
центрів. Це передбачає таку орієнтацію зовнішньоекономічних зв?язків
України зі світовими центрами, за якої відкритість економіки не
суперечить національним економічним інтересам, реалізації яких може
заважати тиск з боку цих центрів. Вимога міжнародних організацій і
регіональних інтеграційних угруповань щодо лібералізації
зовнішньоторговельних зв?язків має бути збалансована з потребами
українських виробників експортної продукції та продукції, що конкурує з
імпортом.

Формування багатофункціональної моделі зовнішньої економіки України не
обмежується визначенням завдань і місця країни у взаємовідносинах з
інтеграційними угрупованнями. Важливим зовнішнім чинником становлення
такої моделі є співробітництво з країнами СНД. Вирішення питання про
входження до міжнародної економіки потребує від України також чіткого
визначення стратегічних і тактичних цілей ЗЕП. З огляду на економічну і
політичну ситуацію, що склалася у світі, стратегічні цілі формування
зовнішнього сектору економіки України визначаються як орієнтація країни
на європейські інтеграційні структури, які розвиваються на основі ЄС.
Україна стоїть сьогодні на початку шляху до європейської спільноти.
Набуття повноправного членства в ЄС передбачає послідовне здійснення
певних практичних кроків.

1. Набуття Україною членства в COT. Це слід розглядати як один із
пріоритетів зовнішньоекономічної політики України, системний чинник
розвитку національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності,
лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливого середовища для
залучення іноземних інвестицій.

2. Проведення переговорного процесу та підписання угоди про асоціацію
України та ЄС. Зміна Угоди про партнерство та співробітництво на Угоду
про асоціацію України та ЄС визначатиме новий формат відносин, який
відповідатиме довгостроковим інтересам України, і наближатиме її до
кінцевої мети — утворення передумов набуття повноправного членства в
Євро-союзі.

3. Проведення переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі
між Україною та ЄС, яка б передбачала функціонування ринкових
інститутів, гарантування правових норм у діловій сфері, стабільні та
недискримінаційні правові рамки, чітко визначені права власності,
застосування відповідних правил походження товарів, належну організацію
прикордонної інфраструктури тощо.

4. Приведення законодавства України у відповідність до вимог
законодавства ЄС у пріоритетних сферах.

5. Виконання процедур, необхідних для набуття чинності Угоди про
асоціацію між Україною та ЄС. Отримавши такий асоційований статус,
Україна зможе бути краще інформованою про внутрішні перетворення у
Євросоюзі, брати неформальну участь у переговорах стосовно різних питань
загальноєвропейського масштабу і значення, отримати полегшений та в
більших обсягах доступ до фінансових ресурсів ЄС.

6. Проведення переговорного процесу та створення митного союзу між
Україною та ЄС, метою якого має стати поступове усунення митних,
правових і технологічних перепон у цій сфері.

7. Повне виконання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС та
копенгагенських критеріїв членства в Євросоюзі.

8. Створення реальних передумов для вступу України до ЄС.

Тактичні цілі спрямовані на посилення співробітництва в

рамках СНД. Це дасть змогу, з одного боку, зберегти і закріпити на
перспективу ринки збуту в країнах пострадянського простору, з іншого —
нарощувати експортний потенціал і отримувати ті види товарів і послуг,
капіталу та робочої сили, в яких Україна відчуває потребу через
обмеженість економічних ресурсів і відсутність конкурентних переваг у їх
виробництві.

Євроінтеграційний курс нашої держави має органічно узгоджуватися з
економічними відносинами з Росією. Ці стратегічні стосунки мають
базуватися на принципах добросусідства, партнерства, рівності та
взаємної вигоди. Росія є нашим найбільшим торговим партнером, а Україна
— головний торгово-економічний партнер Російської Федерації. У свою
чергу Україна залишається одним із найбільших споживачів російських
енергоносіїв, контролює наземні, морські та повітряні комунікації в
життєво важливому для Росії південно-західному напрямку.

Відповідно до національних інтересів та цілей України, її економічної
безпеки пріоритетними напрямами стратегічного партнерства з Російською
Федерацією в економічній сфері в наступному десятиріччі мають стати:

— співробітництво в енергетичній галузі (розвиток єдиної енергетичної
системи, спільне використання нафтопереробних та інших виробництв
паливно-енергетичних комплексів);

— науково-технічне та інноваційне співробітництво;

— розвиток транспортної мережі в Україні в інтересах обох держав;

— інвестиційне співробітництво, розвиток спільних виробничих структур,
коопераційних та технологічних зв?язків;

— розвиток військово-технічного співробітництва;

— розвиток фондових ринків та процесів взаємоінвестування;

— взаємне розширення ринку трудових ресурсів.

Україна зацікавлена в подальшій лібералізації зовнішньо

економічних зв?язків і з іншими країнами — членами СНД.

Визначальним напрямом співпраці з ними є формування зони вільної
торгівлі, що сприяло б інтенсифікації господарських взаємовідносин,
активному обміну капіталом, товарами, послугами, робочою силою.

Зовнішньоекономічна стратегія нового етапу має підпорядковуватися ідеї
європейської інтеграції, використанню таких її форм та механізмів, які
забезпечать повніше й ефективніше використання потенціалу взаємозв?язків
України з розвиненими країнами світу, передусім із США, особливо в
трансфері технологій, залученні прямих інвестицій, запровадженні
сучасних систем менеджменту та маркетингу.

Слід суттєво активізувати зовнішньоекономічні зв?язки з іншими країнами
Центральної та Південно-Східної Європи, для яких Україна може стати
перспективним і привабливим партнером, зокрема щодо транзитних
перевезень, агропромислового виробництва, машинобудування,
рекреаційно-туристичної галузі.

Істотної реструктуризації потребують економічні взаємовідносини з
країнами, що розвиваються. Зовнішньоекономічна активність на ринках
країн Азії, Африки, Латинської Америки повинна мати цілеспрямований,
системний і динамічний характер, органічно вписуватися у стратегію
економічного зростання та євроінтеграційного курсу України.

Процеси інтернаціоналізації та глобалізації господарського життя,
відкритий характер економіки України зумовлюють необхідність продовження
і поглиблення співпраці з міжнародними фінансовими інституціями на
усталених принципах міжнародного права, поваги до взаємних інтересів і
позицій. Центр ваги у відносинах з МВФ поступово має зміститися в
площину безкредитних стосунків, координації у сфері валютної політики,
узгодження головних параметрів макроекономіч-ної політики з тенденціями
та прогнозами розвитку світової економічної кон?юнктури, з динамікою та
напрямами світових фінансових та інвестиційних потоків.

Для повноцінного входження України до світового господарства потрібна не
безконтрольна лібералізація зовнішньої торгівлі, як це було в попередні
роки, а регульований з боку держави процес відкриття вітчизняного ринку,
доповнений Цілеспрямованою політикою захисту вітчизняних виробників і
споживачів та наближення до світових норм і стандартів. Ключове завдання
зовнішньоекономічної стратегії — забезпечення відповідно до світових
стандартів та критеріїв оптимальних параметрів відкритості української
економіки, дотримання яких сприятиме економічній безпеці держави,
забезпечуватиме тісніше поєднання внутрішньої та зовнішньої економічної
політики.

Інтеграція України у світові економічні структури потребує певного часу
і відбуватиметься в міру формування внутрішніх і зовнішніх передумов.
Основними з них є:

— розвиток власних галузей, що мають конкурентні переваги у світовій
економіці;

— створення могутнього внутрішнього ринку — основи для завоювання
міжнародних ринків і закріплення на них;

— забезпечення фінансової стабільності, розвитку підприємництва та
сприятливого інвестиційного клімату;

— досягнення повної конвертованості національної грошової одиниці;

— постійна гармонізація національного зовнішньоекономічного
законодавства з вимогами і нормами СОТ.

Найбільш прийнятною для України є експортно орієнтована модель
економічного розвитку. При цьому виникають певні проблеми: труднощі з
проникненням на ринки розвинутих країн; сировинна орієнтація експорту
може вести до занепаду обробної промисловості та машинобудування;
внутрішнє економічне зростання залежатиме від кон?юнктури міжнародних
ринків. Тому втілення експортно орієнтованої стратегії має відбуватися
паралельно з реалізацією політики імпортозаміщення.

Реалізація такої моделі повинна спиратися на комплексну і динамічну
державну зовнішньоекономічну політику, основними елементами якої мають
бути:

— інтеграція економіки в європейські та світові економічні об?єднання;

— створення могутнього експортного сектору;

— залучення іноземних інвестицій;

— здійснення закордонної підприємницької діяльності;

— гнучка податкова, цінова, кредитна, фінансова та валютна політика, що
стимулюватиме диверсифікацію експортно-імпортних відносин;

— формування розгалуженої зовнішньоекономічної інфраструктури;

— кадрове забезпечення ЗЕД.

Головне завдання української держави сьогодні — визначити нові напрямки,
форми, засоби та етапи реалізації зовнішньоекономічної стратегії.
Реструктуризація народного господарства країни має бути здійснена з
урахуванням внутрішніх можливостей і зовнішніх факторів для того, щоб,
використавши існуючі та розкривши потенційні конкурентні переваги
національної економіки, сприяти реалізації національних економічних
інтересів, зростанню добробуту народу.

Тема 2. Нормативно-правове забезпечення ЗЕД підприємств

2.1. Роль держави врегулюванні зовнішньоекономічного секто ру економіки.

2.2. Механізми регулювання ЗЕД в Україні.

2.3. Принципи, суб?єкти та види ЗЕД підприємств.

Ключові поняття

Зовнішньоекономічна політика держави. Принципи, види
зовнішньоекономічної політики держави. Протекціонізм. Фритредерство.
Економічна інтеграція. Механізм регулювання ЗЕД. Цілі, суб?єкти та
інструменти регулювання ЗЕД. Державне регулювання зовнішньоекономічної
діяльності. Органи державного регулювання ЗЕД. Механізм державного
регулюван няЗЕД. Торговельно політичні та валютно політичні інструменти
регулювання ЗЕД. Мито. Нетарифне регулювання. Ліцензування та квотування
ЗЕД. Заборона експорту/імпорту. Спеціальні імпортні процедури. Правові
режими. Національний режим, режим найбільшого сприяння, спеціальний
режим. Принципи, суб?єкти та види ЗЕД. Право на здійснення ЗЕД.

2.1. Роль держави в регулюванні зовнішньоекономічного сектору економіки

В умовах ринкової економіки держава має виконувати певні функції, які
компенсують так звані “відмови ринку”, тобто регулювати ті сфери
господарського життя, у яких ринок є безсилим. Для виконання таких
функцій держава здійснює економічну політику із забезпечення країни
суспільними благами, з підтримки досконалої конкуренції та боротьби з
монополізмом, регулювання зовнішньоекономічного сектору та ін.

Зовнішньоекономічна політика є частиною економічної політики, яка у свою
чергу є складовою політики держави взагалі, її цілі мають бути сумісними
з цілями економічної політики та політики взагалі. Так само
зовнішньоекономічні заходи мають бути сумісними із загальним
політико-економічним та суспільно-політичним ладом у суспільстві. Певні
зовнішньоекономічні цілі можуть розглядатися тільки як засіб або
проміжна мета для досягнення стратегічної загальноекономічної або
загальнополітичної цілі.

Під зовнішньоекономічною політикою розуміють політичне оформлення
міжнародних економічних зв?язків країни. При цьому міжнародні економічні
відносини охоплюють всі економічні операції, які здійснюються між
господарськими суб?єктами країни та їх іноземними партнерами (зокрема
імпорт та експорт товарів, капіталу, послуг, а також транскордонний рух
робочої сили та грошей).

Основою зовнішньоекономічної політики є теорія міжнародної економіки,
яка займається визначенням основ зовнішньоекономічних операцій та
досліджує їх вплив на господарські події в країні і за кордоном.
Одержані при цьому знання є основою для формулювання цілей та прийняття
рішень для ефективної зовнішньоекономічної політики.

Основними цілями зовнішньоекономічної політики держави є:

— створення сприятливих економічних та організаційно-правових умов для
суб?єктів економіки у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

— забезпечення раціонального входження економіки країни у міжнародний
поділ праці (пошук власного місця у світо-господарській структурі);

— реалізація конкурентних переваг країни;

Нормативно-правове забезпечення ЗЕД підприємств

— підвищення конкурентоспроможності економіки на основі структурної
перебудови та модернізації виробництва;

— розвиток орієнтованого на експорт сектору економіки, розширення
експортного потенціалу країни;

— раціоналізація експортно-імпортних операцій;

— досягнення зовнішньоекономічної рівноваги.

Зовнішньоекономічна політика держави має відповідати

таким принципам:

— адекватність національним інтересам;

— врахування вимог сучасного процесу глобалізації;

— паритетність у відносинах з іншими державами;

— відповідність міжнародній практиці і законодавству;

— демократизація, демонополізація та деідеологізація
зовнішньоекономічних зв?язків;

— селективна підтримка експортного виробництва на основі критеріїв
ефективності.

Залежно від зовнішньоекономічної доктрини, цілей і участі держави в
регулюванні зовнішньоекономічних відносин, його методів та інструментів
розрізняють два основні види зовнішньоекономічної політики:

— фритредерство — політика вільної торгівлі з метою лібералізації
зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення вільного доступу на
національний ринок товарів, капіталів, робочої сили тощо;

— протекціонізм — політика держави, спрямована на захист національної
економіки від іноземної конкуренції.

Прагнення до вільної торгівлі є теоретично обґрунтованим. Класична
теорія зовнішньої торгівлі стверджує, що запровадження вільної торгівлі
підвищує добробут тих країн, які беруть у ній участь, і сприяє
оптимальній алокації факторів виробництва та до вирівнюванню їх оплати.
Оскільки мета вільної торгівлі є не тільки суспільно-політично, але й
економічно раціональною, то через її реалізацію проявляються в повному
обсязі переваги міжнародного поділу праці.

Політика вільної торгівлі реалізується шляхом усунення всіх торговельних
бар?єрів і відповідає ліберальній організації суспільства.
Організаційно-політично ця мета кореспондується з уявленнями класичного
лібералізму та сучасного неолібералізму та означає вільне функціонування
ринкового господарства.

Мета вільної торгівлі для багатьох країн має характер ідеального стану,
до якого в реальності ще дуже далеко, і проти принципів якого виступають
певні політичні сили. Однак мета вільної торгівлі мала значний вплив на
формування міжнародного торговельного порядку після Другої світової
війни і до сьогодні є орієнтиром, на який рівняються у своїй
зовнішньоекономічній політиці більшість країн.

На практиці стан вільної торгівлі сьогодні забезпечується в рамках
інтеграційних об?єднань. Економічна інтеграція народного господарства з
економікою інших країн передбачає об?єднання (злиття) багатьох
національних економік в один більш чи менш єдиний спільний економічний
простір. При цьому бажаний ступінь єдності визначає ступінь інтеграції
та її конкретні форми. Як свідчить світовий досвід, процес інтеграції
проходить певні етапи.

Перший етап — укладення преференційних торгових угод. Такі угоди можуть
підписуватися або на двосторонній основі між окремими державами, або між
уже існуючим інтеграційним угрупованням і окремою країною або групою
країн. Відповідно до них країни забезпечують режим сприяння одна одній,
порівняно з третіми країнами. Ніяких міждержавних органів для керування
преференційними угодами не створюється.

Другий етап — створення зони вільної торгівлі, що передбачає вже не
просто скорочення, а повне скасування митних тарифів у взаємній торгівлі
за умови збереження національних митних тарифів у відносинах з третіми
країнами.

Третій етап — створення митного союзу — погоджене скасуванням групою
країн національних митних тарифів і введення загального митного тарифу
та єдиної системи нетарифного регулювання торгівлі щодо третіх країн.
Митний союз передбачає безмитну внутрішньоінтеграційну торгівлю товарами
і послугами та повну свободу їх переміщення усередині регіону.

Четвертий етап — створення спільного ринку — країни, що інтегруються,
домовляються про вільний рух не тільки товарів і послуг, але і факторів
виробництва — капіталу і робочої сили. На цьому етапі усуваються всі
торговельні обмеження, а також обмеження, які заважають вільному
переміщенню факторів виробництва.

П?ятий етап — створення економічного союзу, що передбачає поряд з єдиним
митним тарифом і свободою руху товарів та факторів виробництва
координацію макроекономічної політики й уніфікацію законодавства у
ключових галузях — валютній, бюджетній, грошовій. Уряди узгоджено
відмовляються від частини своїх функцій і тим самим поступаються
частиною державного суверенітету на користь наддержавних органів.

Принципово можливим є існування і шостого етапу інтеграції — політичного
союзу, що передбачає передачу національними урядами більшої частини
своїх функцій у відносинах з третіми країнами наддержавним органам. Це
фактично означає створення міжнародної конфедерації і втрату
суверенітету окремими державами. Однак жодне інтеграційне угруповання не
тільки не досягло такого рівня розвитку, але навіть не ставить перед
собою подібних завдань.

Хоча економічна інтеграція однозначно підвищує рівень добробуту в
країнах-членах за рахунок усунення перешкод для мобільності факторів
виробництва, зниження витрат на зовнішньоекономічні операції та
прискорення процесу оптимізації загальноекономічної алокації в рамках
спільного інтеграційного простору, її не можна обґрунтувати виключно з
економічних позицій. Чим вищим є досягнутий ступінь інтеграції, тим вищі
інституціональні витрати інтеграції, насамперед політичні, у формі
відмови від національного суверенітету.

Політика протекціонізму, на відміну від вільної торгівлі, передбачає
активне втручання держави у функціонування зовнішньоекономічного
сектору. При цьому застосовується сукупність правових,
фінансово-економічних і організаційно-управлінських форм, методів та
інструментів, за допомогою яких держава стимулює, координує і
регламентує діяльність суб?єктів у сфері зовнішньоекономічних зв?язків
відповідно до конкретних цілей та завдань.

2.2. Механізми регулювання ЗЕД в Україні

2.2.1. Цілі, суб’єкти та інструменти регулювання ЗЕД

Абстрактні цілі регулювання зовнішньоекономічного сектору реалізуються
кожною країною не ізольовано, а в певних пропорціях, з певними акцентами
на певних історичних етапах. Так, в Законі України “Про
зовнішньоекономічну діяльність”, який є основним нормативно-правовим
документом у цій сфері, зафіксовані такі цілі регулювання
зовнішньоекономічної діяльності в Україні:

— забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку
України;

— стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі
зовнішньоекономічних зв?язків суб?єктів зовнішньоекономічної діяльності
України;

— створення найбільш сприятливих умов для доручення економіки України до
системи світового поділу праці та її наближення до ринкових структур
розвинутих зарубіжних країн.

Цей самий Закон визначає суб?єктів регулювання зовнішньоекономічної
діяльності в Україні:

— Україна як держава в особі її органів у межах їх компетенції;

— недержавні органи управління економікою (товарні, фондові, валютні
біржі, торговельні палати, асоціації, спілки та інші організації
координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

— самі суб?єкти зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних
координаційних угод, що укладаються між ними.

Для регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні
використовуються певні інструменти, а саме:

— закони України;

— передбачені в законах України акти тарифного і нетарифного
регулювання, які видаються державними органами України в межах їх
компетенції;

— економічні заходи оперативного регулювання (валютно-фінансового,
кредитного та іншого) в межах законів України;

— рішення недержавних органів управління економікою, які приймаються за
їх статутними документами в межах законів України;

— угоди, які укладаються між суб?єктами зовнішньоекономічної діяльності
і не суперечать законам України.

2.2.2. Органи державного регулювання ЗЕД

Кожна країна самостійно формує систему та структуру державного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території, метою якого
є: захист власних економічних інтересів та законних інтересів суб?єктів
зовнішньоекономічної діяльності; створення рівних можливостей для
суб?єктів зовнішньоекономічної діяльності; розвиток усіх видів
підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всіх напрямів
використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та
ліквідація монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в
зовнішньоекономічну діяльність суб?єктів цієї діяльності, за винятком
випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з чинним
законодавством.

Нормативно-правове забезпечення ЗЕД підприємств

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної
діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради
України належить:

— прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються
зовнішньоекономічної діяльності;

— затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;

— розгляд, затвердження та зміна структури органів державного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

— укладання міжнародних договорів відповідно до законів України про
міжнародні договори та приведення чинного законодавства України у
відповідність до правил, встановлених цими договорами;

— встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на
території України;

— затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає
ліцензуванню або забороняється.

Також органом державного регулювання ЗЕД є Кабінет Міністрів України,
який:

— вживає заходів для здійснення зовнішньоекономічної політики України
відповідно до законів України;

— здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та
відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

— координує роботу торговельних представництв України в іноземних
державах;

— приймає нормативні акти з питань зовнішньоекономічної діяльності у
випадках, передбачених законами України;

— проводить переговори й укладає міжурядові договори з питань
зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами
України про міжнародні договори України, забезпечує виконання
міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності
всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету
Міністрів України, та залучає до їх виконання інших суб?єктів
зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;

— відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить
на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств,
державних комітетів і відомств — органів оперативного державного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть
бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він має
згідно з законами України;

— забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану
України;

— здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів
Державного валютного фонду України.

Важливі функції регулювання виконує також Національний банк України:

— зберігає і використовує золотовалютний резерв України та інших
державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;

— представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших
держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами
та укладає відповідні міжбанківські угоди;

— регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших
держав;

— здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах
і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами,
які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження
Національного банку України;

— здійснює інші функції відповідно до Закону України “Про банки і
банківську діяльність” та інших законів України. Національний банк
України може делегувати виконання покладених на нього функцій банку для
зовнішньоекономічної діяльності України.

До центральних органів державного регулювання ЗЕД належить також
Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, яке:

— забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при
здійсненні суб?єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на
зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому
числі відповідно до міжнародних договорів України;

— здійснює контроль за додержанням усіма суб?єктами зовнішньоекономічної
діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;

— проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування
у порядку, визначеному законами України;

— виконує інші функції відповідно до законів України.

Відповідні повноваження мають Державна митна служба

України, яка здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними
законами України, Антимонопольний комітет України, який контролює
додержання суб?єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного
законодавства та Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, до
компетенції якої належить оперативне державне регулювання
зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства
України та прийняття рішення про порушення і проведення антидемпінгових,
антисубсидиційних або спеціальних розслідувань, застосування відповідно
антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.

Крім центральних органів, діють також органи місцевого управління
зовнішньоекономічною діяльністю, до яких належать:

— місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі і розпорядчі
органи;

— територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання
зовнішньоекономічної діяльності України.

Нормативні акти місцевих рад народних депутатів України та
підпорядкованих їм виконавчих органів щодо регулювання
зовнішньоекономічної діяльності приймаються тільки у випадках,
передбачених законами України. Місцеві Ради народних депутатів України
та їх виконавчі органи діють як суб?єкти зовнішньоекономічної діяльності
лише через створені ними зовнішньоекономічні комерційні організації, які
мають статус юридичної особи України. Органи державного регулювання
зовнішньоекономічної діяльності України можуть створювати свої
територіальні підрозділи (відділення), якщо це випливає з їх
компетенції, яка визначається законами України та положеннями про ці
органи.

2.2.3. Інструменти регулювання ЗЕД

Держава бере активну участь у розвитку ЗЕД шляхом цілеспрямованого
впливу на певні сфери й об?єкти цієї діяльності. Цей вплив здійснюється
за допомогою комплексу інструментів регулювання, які поділяються на
торговельно-політичні та валютно-політичні. До перших відносять ті
інструменти, які впливають на реальну ситуацію з міжнародним обміном
товарами. Найважливішими торговельно-політичними інструментами є мито та
нетарифні торговельні обмеження.

Мито є найдавнішим інструментом торговельної політики. В цілому мито —
це податок, який держава накладає на товар, якщо він перетинає державний
кордон або кордон митної зони.

Раніше мито служило насамперед фіскальним цілям — отриманню державних
доходів. Воно належить до найстаріших джерел доходів держави. Однак мито
є не тільки джерелом доходів держави, а й так званою тарифною перешкодою
для торгівлі. Нарахування мита штучно підвищує ціну товарів при
переміщенні їх через кордон, що впливає на попит та пропозицію. Мотиви
нарахування мита сьогодні такі:

— для формування доходів держави (так званий фіскальний мотив);

— для коригування рівноваги платіжного балансу;

— для захисту вітчизняних товаровиробників (класичний аргумент захисного
мита);

— для захисту економіки країн, що розвиваються;

— для захисту молодих галузей вітчизняної економіки;

— для захисту вітчизняних робочих місць;

— для перерозподілу доходів;

— позаекономічні мотиви (національний престиж, національна безпека
тощо).

За напрямом товарних потоків розрізняють ввізне, вивізне та транзитне
мито. Найбільше економічне значення сьогодні має ввізне мито. Вивізне
мито накладається тільки деякими країнами, насамперед на аграрні
продукти та сировину. За способом стягнення мито поділяється на
адвалорне, яке нараховується в процентах до митної вартості товарів, що
ним обкладаються; специфічне, нараховується у встановленому розмірі за
одиницю товару, та комбіноване, що поєднує обидва зазначені вище види
мита.

За характером мито буває:

— сезонне, застосовується для оперативного регулювання міжнародної
торгівлі продукцією сезонного характеру, насамперед
сільськогосподарською;

— антидемпінгове, застосовується у випадку імпорту товарів за ціною,
нижчою за звичайну ціну;

— компенсаційне, застосовується при імпорті тих товарів, у виробництві
яких прямо чи опосередковано використовувалися субсидії
країни-експортера.

За походженням мито поділяють:

— на автономне, вводиться на підставі односторонніх рішень органів
державної влади;

— конвенційне, вводиться на основі дво- чи багатосторонніх угод;

— преференційне, вводиться щодо товарів, які походять з

країн, що розвиваються, і має більш низькі ставки порівняно

зі звичайним.

Для сучасної світової економіки характерна тенденція поступового
переходу від тарифних до нетарифних методів регулювання. Останні
поділяються на:

1. Кількісні обмеження (контингентування та ліцензування).

2. “Добровільні” обмеження експорту.

3. Приховані методи торговельної політики.

3.1. Технічні бар?єри:

• вимоги дотримання національних стандартів;

• вимоги отримання сертифікатів якості імпортної продукції;

• вимоги щодо специфічної упаковки та маркірування товарів;

• вимоги дотримання певних санітарно-гігієнічних норм, включаючи
здійснення заходів із захисту довкілля;

• вимоги дотримання ускладнених митних формальностей та законів про
захист прав споживачів тощо.

3.2. Внутрішні податки і збори.

3.3. Політика в рамках державних закупівель.

3.4. Вимога про вміст вітчизняних компонентів.

4. Фінансові методи регулювання торговельних потоків.

4.1. Субсидії.

4.2. Кредитування.

4.3. Демпінг.

5. Неекономічні методи регулювання.

5.1. Торговельні договори.

5.2. Правові режими.

Найпоширенішою формою нетарифних обмежень зовнішньої торгівлі як у світі
в цілому, так і в Україні, є ліцензування та квотування
(контингентування). Ці інструменти використовуються Україною в особі її
державних органів у таких випадках:

— в разі різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо
негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25 % від загальної
суми валютних вимог України;

— в разі досягнення встановленого Верховною Радою України рівня
зовнішньої заборгованості;

— в разі значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому
ринку України, особливо по сільськогосподарській продукції, продуктах
рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарах
народного споживання першої потреби;

— за необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною та
вітчизняною сировиною у виробництві;

— за необхідності здійснення заходів у відповідь на дискримінаційні дії
інших держав;

— в разі порушення суб?єктом зовнішньоекономічної діяльності правових
норм цієї діяльності, встановлених законом (як санкція запроваджується
режим ліцензування);

— відповідно до міжнародних товарних угод, які укладає або до яких
приєднується Україна (запроваджується режим квотування).

В Україні використовують такі види експортних (імпортних) ліцензій:

— генеральна — відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по
певному товару (товарах) та/або з певною країною (групою країн) протягом
періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах);

— разова (індивідуальна) — разовий дозвіл, що має іменний характер і
видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб?єктом
ЗЕД на період, необхідний для здійснення експортної (імпортної)
операції;

— відкрита (індивідуальна) — дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом
певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його
загального обсягу;

— антидемпінгова (індивідуальна) — належним чином оформлене право на
імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів),
який є об?єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових
заходів;

— компенсаційна (індивідуальна) — належним чином оформлене право на
імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів),
який є об?єктом антисубсидицій-ного розслідування та/або компенсаційних
заходів;

— спеціальна (індивідуальна) — належним чином оформлене право на імпорт
в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є
об?єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів;

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид ліцензії.

Квотування здійснюється шляхом запровадження режиму видачі
індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за
цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В
Україні прийняті такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):
глобальні, групові, індивідуальні, антидемпінгові, компенсаційні,
спеціальні. Для кожного виду товару може встановлюватись лише один вид
квоти.

Рішення про встановлення режиму ліцензування та квотування експорту
(імпорту) приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету
Міністрів України з визначенням списку конкретних товарів, що підпадають
під режим ліцензування та квотування, і строків дії цього режиму по
кожному товару.

Режим ліцензування та квотування не поширюється на експорт та реалізацію
компенсаційної та прибуткової продукції, отриманої інвестором у
власність на умовах угоди про розподіл продукції, укладеної відповідно
до вимог Закону України “Про угоди про розподіл продукції”. Введення
будь-яких обмежень щодо експорту та реалізації такої продукції, в тому
числі кількісних, не допускається, якщо інше не передбачено угодою про
розподіл продукції.

Ліцензії видаються Міністерством економіки та з питань європейської
інтеграції України, а також у межах наданих ним повноважень —
відповідним республіканським органом Автономної Республіки Крим,
структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій. Ліцензування операцій з переміщення валютних
коштів між суб?єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою інвестицій
та/або надання (одержання) кредитів здійснюється Національним банком
України.

Забороняється одночасне встановлення до одних і тих самих товарів режиму
ліцензування і квотування, режиму оподаткування експорту (імпорту), за
винятком випадків, передбачених законодавством України, та режиму
попередніх імпортних депозитів.

Інформація про перелік товарів та/або країн, що підпадають під режим
ліцензування і квотування, із зазначенням виду ліцензії або квоти по
кожному товару (або по кожній групі товарів) має бути доведена до відома
суб?єктів зовнішньоекономічної діяльності не менш як за 60 днів до дати
запровадження режиму ліцензування (квотування) шляхом опублікування її в
офіційних загальнодоступних засобах інформації України, а також негайно
доводитись до відома органів державного митного контролю України. Режим
ліцензування і квотування експорту та імпорту набирає чинності лише
після закінчення 60 днів з моменту офіційного опублікування.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб?єктів зовнішньоекономічної
діяльності, складених за формою, затвердженою і опублікованою
Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України.

Заявка на ліцензію повинна мати такі реквізити: номер заявки, офіційне
найменування суб?єкта зовнішньоекономічної діяльності, найменування та
код товару (товарів), виготовлювач, споживач товару, шифр та назву
країни (країн), у яку (які) товар експортується або з якої (яких) він
імпортується, строк дії, кількість або вартість товару (в разі
квотування експорту та імпорту і видачі відкритої індивідуальної
ліцензії), митниця, повне найменування та адреса продавця і покупця, вид
угоди, валюта платежу, одиниця виміру товару, ціна товару, погодження,
ім?я керівника подавця, орган, який видав ліцензію, особливі умови
ліцензії.

У разі прийняття рішення про видачу ліцензії на бланку заявки ставиться
номер та вид ліцензії, підпис службової особи, яка видала ліцензію, і
печатка відповідної установи. Бланк заявки, на якому проставлено
зазначені вище реквізити, є документом, що засвідчує наявність ліцензії.
Наявність у подавця заявки контракту, який було укладено до прийняття
рішення про видачу ліцензії, не є підставою для її видачі.

Рішення про видачу ліцензії або про відмову видається подавцю заявки не
пізніш як у 30-денний строк з дня реєстрації поданої заявки у
спеціальному реєстрі протягом двох робочих днів з дня її надходження.
Рішення щодо заявки на ліцензію реєструється у Державному реєстрі
експортних та імпортних ліцензій, зміст якого відкрито для суб?єктів
зовнішньоекономічної діяльності. Рішення про відмову у видачі ліцензії
має бути мотивованим і надсилається (видається) подавцю у письмовій
формі.

У разі відсутності зареєстрованого рішення щодо заявки на ліцензію у
встановлений законом строк або в разі необґрунто-ваної відмови у видачі
ліцензії подавець заявки може звернутися за захистом своїх прав до
судових органів України. За видачу ліцензії стягується державний збір,
розмір якого встановлюється Кабінетом Міністрів України і який має
відповідати фактичним витратам держави на здійснення операцій з видачі
ліцензії. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції
України не має права вимагати у подавця додаткової інформації, крім
тієї, що міститься у заявці.

У разі запровадження режиму квотування заявки на індивідуальні ліцензії
розглядаються Міністерством економіки та з питань європейської
інтеграції України в порядку надходження, який визначається згідно з
датами їх реєстрації.

Якщо на момент надходження заявки встановлену квоту вичерпано, приймання
та реєстрація заявок припиняється. Про факт вичерпання квоти протягом
семи робочих днів з моменту її вичерпання має бути офіційно повідомлено
суб?єкту зовнішньоекономічної діяльності, який подав відповідну заявку.

Копія ліцензії, одержаної суб?єктом зовнішньоекономічної діяльності,
додається до вантажної митної декларації і є підставою для пропуску
через митницю вантажів, які підпадають під режим ліцензування та
квотування. Органи державного митного контролю України надсилають
протягом трьох робочих днів до Міністерства економіки та з питань
європейської інтеграції України повідомлення про проходження через
митний кордон товарів, що підлягають ліцензуванню і квотуванню.

Крім кількісних обмежень експорту/імпорту, якими є ліцензування та
квотування, держава встановлює також заборону на певні
зовнішньоторговельні операції. Так, в Україні забороняється:

— експорт з території України предметів, які становлять національне,
історичне або культурне надбання українського народу, що визначається
згідно із законами України;

— імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що
вони можуть завдати шкоди здоров?ю або становити загрозу життю населення
та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього
середовища;

— імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму
та расової дискримінації, геноциду і т. п., які суперечать відповідним
нормам Конституції (Основного Закону) України;

— експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав
інтелектуальної власності.

Конкретний перелік товарів, експорт/імпорт яких підпадає під заборону,
затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів
України.

На територію України дозволяється імпорт лише тих товарів, які за своїми
технічними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними,
ветеринарними та екологічними характеристиками не порушують мінімальних
умов відповідних стандартів та вимог, що діють на території України. В
разі відсутності національних стандартів та вимог України щодо певного
товару застосовуються відповідні міжнародні стандарти та вимоги або
іноземні стандарти та вимоги, що діють у провідних країнах — експортерах
зазначених товарів.

Технічні, фармакологічні, санітарні, фітосанітарні, ветеринарні та
екологічні стандарти та вимоги, а також процедури їх застосування не
можуть використовуватися з метою створення нетарифних бар?єрів для
здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб?єктами цієї діяльності.
Товари, що імпортуються на територію України, підлягають обов?язковій
сертифікації на предмет їх відповідності фармакологічним, санітарним,
фіто-санітарним, ветеринарним та екологічним нормам, якщо відповідні
вимоги діють і щодо аналогічних товарів національного виробництва згідно
із законами України. До товарів, що імпортуються на територію України,
застосовується національний режим їх сертифікації.

У разі імпорту товарів, які не мають аналогів в Україні, суб?єкт
зовнішньоекономічної діяльності, який здійснює імпорт, або іноземний
суб?єкт господарської діяльності, який здійснює експорт, повинен
пред?явити сертифікат, що засвідчує відповідність технічних,
фармакологічних, санітарних, фітосанітар-них, ветеринарних та
екологічних характеристик цього товару чинним міжнародним стандартам та
вимогам або національним стандартам та вимогам країни, яка є провідною в
експорті цього товару. Іноземні суб?єкти господарської діяльності можуть
пред?являти згідно з цією статтею сертифікати, що засвідчують
відповідність товару зазначеним у цій статті стандартам і вимогам, які
діють у країні іноземного експортера, в тому разі, якщо Україна уклала
угоду з відповідною державою про взаємне визнання результатів
сертифікації товарів.

Відмова у видачі сертифікатів, зазначених в цій статті, має бути
обґрунтована і видана подавцю в письмовій формі у встановлені для
процедури сертифікації строки. У разі незгоди з відмовою подавець має
право оскаржити зазначену відмову в судовому порядку.

До спеціальних імпортних процедур, що застосовуються в Україні,
належать:

— застосування процедури міжнародних торгів або аналогічних їм процедур;

— режим попередніх імпортних депозитів, що вносяться у банки.

Державні закупівлі по імпорту комплексного устаткування або масових
партій інших товарів з використанням коштів

Державного валютного фонду України мають обов?язково провадитись через
процедуру міжнародних торгів.

Режим попередніх імпортних депозитів запроваджується Національним банком
України з метою регулювання платіжного балансу України. При цьому
Національний банк України встановлює порядок здійснення операцій з
попередніми імпортними депозитами та відносний розмір сум депозитів у
процентах до вартості договору (контракту), який не може перевищувати 50
%.

Попередній імпортний депозит відкривається не пізніш як через три
робочих дні з моменту набрання договором (контрактом) юридичної сили. У
разі порушення зазначеного строку або інших умов відкриття попередніх
імпортних депозитів до суб?єктів зовнішньоекономічної діяльності
застосовуються санкції, які визначаються порядком, затвердженим
Національним банком України. Забороняється застосування режиму
попередніх імпортних депозитів щодо товарів, до яких запроваджується
режим ліцензування і квотування імпорту.

Одним із інструментів нетарифного регулювання ЗЕД є правовий режим для
іноземних суб?єктів господарської діяльності на території країни. Так, в
Україні діють:

— національний режим, який означає, що іноземні суб?єкти господарської
діяльності мають обсяг прав та обов?язків, не менший ніж суб?єкти
господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо
всіх видів господарської діяльності іноземних суб?єктів цієї діяльності,
пов?язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо
експортно-імпортних операцій іноземних суб?єктів господарської
діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних
союзів;

— режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб?єкти
господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо
мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися
іноземний суб?єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, щодо
якої діє згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита,
податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального
режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на
основі взаємної угоди суб?єктам господарської діяльності інших держав
згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері
зовнішньої торгівлі;

— спеціальний режим, який застосовується на територіях спеціальних
економічних зон, а також на територіях митних

союзів, до яких входить Україна, і в разі запровадження будь-якого
спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.

2.3. Принципи, суб’єкти та види ЗЕД підприємств

2.3.1. Принципи зовнішньоекономічної діяльності

Суб?єкти господарської діяльності України та іноземні суб?єкти
господарської діяльності у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
керуються відповідними принципами.

1. Принцип суверенітету народу України у здійсненні зов

нішньоекономічної діяльності, що полягає:

— у виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати
зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами,
що діють на території України;

— обов?язку України неухильно виконувати всі договори і зобов?язання
України в галузі міжнародних економічних відносин.

2. Принципом свободи зовнішньоекономічного підприєм

ництва, що полягає:

— у праві суб?єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати
у зовнішньоекономічні зв?язки;

— праві суб?єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в
будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

— обов?язку дотримуватися при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
порядку, встановленого законами України;

— виключному праві власності суб?єктів зовнішньоекономічної діяльності
на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

3. Принципом юридичної рівності і недискримінації, що

полягає:

— у рівності перед законом усіх суб?єктів зовнішньоекономічної
діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при
здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

— забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави,
результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб?єктів
зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб?єктів
господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та
іншими ознаками;

— неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь- яких її
суб?єктів, крім випадків, передбачених законом.

4. Принципом верховенства закону, що полягає:

— у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

— забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих
органів, що у будь-який спосіб створюють для суб?єктів
зовнішньоекономічної діяльності умови, менш сприятливі, ніж ті, які
визначені законами України.

5. Принципом захисту інтересів суб?єктів зовнішньоекономічної
діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

— забезпечує рівний захист інтересів усіх суб?єктів зовнішньоекономічної
діяльності та іноземних суб?єктів господарської діяльності на її
території згідно з законами України;

— здійснює рівний захист всіх суб?єктів зовнішньоекономічної діяльності
України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

— здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і
за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею
міжнародних договорів та норм міжнародного права.

6. Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при
ввезенні та вивезенні товарів.

2.3.2. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності

Суб?єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

— фізичні особи — громадяни України, громадяни республік Союзу РСР,
іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну
правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно
проживають на території України;

— юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне
місцезнаходження на території України (підприємства, організації та
об?єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських
товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми,
посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові
установи, міжнародні об?єднання, організації та ін.), в тому числі
юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності
іноземних суб?єктів господарської діяльності;

— об?єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є
юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне
місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами
України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

— структурні одиниці іноземних суб?єктів господарської діяльності, які
не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення
тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

— спільні підприємства за участю суб?єктів господарської діяльності
України та іноземних суб?єктів господарської діяльності, зареєстровані
як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території
України;

— інші суб?єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Україна в особі її владних органів, місцеві органи влади й управління в
особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь
у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть
участь у господарській діяльності на території України, діють як
юридичні особи.

2.3.3. Види зовнішньоекономічної діяльності

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні
суб?єкти цієї діяльності, належать:

— експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

— надання суб?єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг
іноземним суб?єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих,
транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових,
експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних,
управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та ін.,
що прямо і виключно не заборонені законами України; надання зазначених
вище послуг іноземними суб?єктами господарської діяльності суб?єктам
зовнішньоекономічної діяльності України;

— наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та
інша кооперація з іноземними суб?єктами господарської діяльності;
навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

— міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у
випадках, передбачених законами України;

— кредитні та розрахункові операції між суб?єктами зовнішньоекономічної
діяльності та іноземними суб?єктами господарської діяльності; створення
суб?єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та
страхових установ за межами України; створення іноземними суб?єктами
господарської діяльності зазначених установ на території України у
випадках, передбачених законами України;

— спільна підприємницька діяльність між суб?єктами зовнішньоекономічної
діяльності та іноземними суб?єктами господарської діяльності, що включає
створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних
господарських операцій та спільне володіння майном як на території
України, так і за її межами;

— підприємницька діяльність на території України, пов?язана з наданням
ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних
об?єктів власності з боку іноземних суб?єктів господарської діяльності;
аналогічна діяльність суб?єктів зовнішньоекономічної діяльності за
межами України;

— організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок,
аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних
заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб?єктів
зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової,
консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну
валюту у передбачених законами України випадках;

— товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на
формах зустрічної торгівлі між суб?єктами зовнішньоекономічної
діяльності та іноземними суб?єктами господарської діяльності;

— орендні, в тому числі лізингові, операції між суб?єктами
зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб?єктами господарської
діяльності;

— операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах,
валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

— роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними
суб?єктами господарської діяльності як на території України, так і за її
межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній платній основі з
суб?єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так
і за и межами;

— інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у
виключній формі законами України.

Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не
переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів,
договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

2.3.4. Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності

Всі суб?єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право
здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України,
незалежно від форм власності та інших ознак. Фізичні особи мають право
здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними
цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які
мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене
право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України
“Про підприємництво”. Юридичні особи мають право здійснювати
зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з
моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її
суб?єктів у випадках, не передбачених законом, в тому числі і шляхом
видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови, гірші
від встановлених законом, є обмеженням права здійснення
зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється. До суб?єктів
зовнішньоекономічної діяльності може бути застосована санкція у вигляді
тимчасового призупинення права здійснення такої діяльності у випадках
порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності.

Суб?єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї
діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші
результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними на
свій розсуд. Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у
власника у будь-якій платній або неоплатній формі без його згоди
забороняється, за винятком випадків, передбачених законами України.

Тема 3. Митне регулювання ЗЕД підприємств

3.1. Суть і принципи митного регулювання ЗЕД в Україні. Єдиний митний
тариф України.

3.2. Система митних податків та митних зборів. Митна вартість товару і
розрахунок митних платежів.

3.3. Види митного режиму в Україні.

3.4. Основні митні процедури і порядок їх здійснення.

3.5. Організація діяльності митних брокерів і ліцензійних митних
складів.

3.6. Особливості діяльності магазинів безмитної торгівлі.

Ключові поняття

Митна справа. Митне регулювання. Митна територія. Митний кордон України.
Спеціальні митні зони. Державна митна служба України. Єдиний митний
тариф. Мито. Види мита: адвалорне, специфічне, комбіноване, ввізне,
вивізне, транзитне. Особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове,
компенсаційне. Митна вартість товарів. Країна походження товару.
Українська класифікація товарів зовнішньоекономіч ної діяльності.
Гармонізована система опису та кодування товарів. Комбінована
номенклатура Європейського Союзу. Митний режим. Види митного режиму:
імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, тимчасове ввезення
(вивезення), митний склад, спеціальна митна зона, магазин безмитної
торгівлі, переробка на митній території України, переробка за межами
митної території У країни, знищення або руйнування, відмова на користь
держави. Митний контроль. Зони митного контролю. Митне оформлення.
Декларант. Митна декла рація. Митний брокер. Митний ліцензійний склад.

3.1. Суть і принципи митного регулювання ЗЕД в Україні. Єдиний митний
тариф України

Порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших
предметів, митне регулювання, пов?язане з установленням мита та митних
зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя
митної політики становлять митну справу. Митна справа в Україні
розвивається у напрямі гармонізації та уніфікації з загальноприйнятими в
міжнародній практиці нормами та стандартами.

Україна самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему
та здійснює митне регулювання на своїй території відповідно до Митного
кодексу, законів України та міжнародних договорів за участю України.
Митне регулювання здійснюється на основі принципів:

— виключної юрисдикції України на її митній території;

— виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної
справи;

— законності;

— єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через
митний кордон України;

— системності;

— ефективності;

— додержання прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, що
охороняються законом;

— гласності та прозорості.

Територія України, в тому числі території штучних островів, установок та
споруд, що створюються в економічній (морській) зоні України, над якими
Україна має виключну юрисдикцію Щодо митної справи, становить єдину
митну територію. Межі митної території України є митним кордоном
України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України,
за винятком меж спеціальних митних зон. Межі території спеціальних
митних зон є складовою митного кордону України.

На території України можуть створюватися спеціальні митні зони різного
типу. Статус та територія зазначених зон визначається Верховною Радою
України відповідно до законів України про спеціальні митні зони.

Україна може укладати з державами двосторонні та багатосторонні
договори, які на основі взаємності встановлюють спеціальні митні режими,
що передбачають пільгові умови для суб?єктів зовнішньоекономічної
діяльності України та іноземних суб?єктів господарської діяльності цих
держав.

Митні правила мають бути опубліковані не пізніш як за 45 днів до дати
введення їх у дію. У разі, якщо зазначені правила не будуть офіційно
опубліковані, вони не набирають чинності. Якщо такі правила будуть
опубліковані невчасно, датою набрання чинності вважатиметься сорок
шостий день з моменту офіційної публікації.

Регулювання митної справи здійснюють найвищі органи державної влади та
управління України. Так, Верховна Рада України визначає:

— головні напрями митної політики України;

— структуру системи органів державного регулювання митної справи;

— розміри мита та умови митного обкладення;

— спеціальні митні зони та митні режими на території України;

— перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію
України забороняється.

Кабінет Міністрів України забезпечує:

— здійснення митної політики України відповідно до законів України;

— встановлення розмірів митних зборів і плати за митні процедури;

— координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств
України з питань митної справи;

— проведення переговорів та укладання міжнародних договорів України з
митних питань у випадках, передбачених законами України;

— подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо системи
митних органів України.

Спеціально уповноваженим органом в галузі митної справи є Державна митна
служба України, яка є центральним органом виконавчої влади зі
спеціальним статусом. Державна митна служба України приймає нормативні
акти тільки відповідно до Митного кодексу та інших законів України.

Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи
України. Система митних органів України складається з Державної митної
служби України, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних
управлінь та організацій, установ і навчальних закладів. Митні органи
України, здійснюючи митну політику, розв?язують такі головні завдання:

Митне регулювання ЗЕД підприємств

— захист економічних інтересів України;

— контроль за додержанням законодавства України про митну справу;

— забезпечення виконання зобов?язань, які випливають з міжнародних
договорів за участю України стосовно митної справи;

— використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при
переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів;

— вдосконалення митного контролю і оформлення товарів та інших
предметів, що переміщуються через митний кордон України;

— комплексний контроль разом з Національним банком України за валютними
операціями;

— здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і
додержання учасниками зовнішньоекономічних зв?язків державних інтересів
на зовнішньому ринку за участю відповідних міністерств;

— створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та
пасажиропотоку через митний кордон країни;

— боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;

— співробітництво з митними та іншими органами зарубіжних країн, а також
з міжнародними організаціями з питань митної справи;

— ведення митної статистики.

Товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і
вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом. Мито
нараховується митним органом України відповідно до положень Закону “Про
Єдиний митний тариф” і ставок Єдиного митного тарифу України. Мито йде
до державного бюджету України.

Єдиний митний тариф України — це систематизований перелік ставок мита,
яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну
територію України, вивозяться за межі цієї території або переміщуються
транзитом по цій території. Ставки Єдиного митного тарифу України єдині
для всіх суб?єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм
власності, організації господарської діяльності і територіального
розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та
міжнародними договорами за її участю.

3.2. Система митних податків та митних зборів. Митна вартість товару і
розрахунок митних платежів

Мито, що стягується митницею, — це податок на товари та інші предмети,
які переміщуються через митний кордон України. Залежно від способу
стягнення в Україні застосовуються такі види мита:

— адвалорне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та
інших предметів, які обкладаються митом;

— специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на
одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

— комбіноване, що поєднує обидва ці види мита.

Надання пільг та зміна ставок мита, в тому числі на предмети

особистого користування, здійснюються Верховною Радою України за
поданням Кабінету Міністрів України. Забороняється застосовувати інші
види мита, крім тих, що встановлені законом. Залежно від об?єкта
обкладення мито буває: ввізне, вивізне і транзитне. Ввізне мито
нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну
територію України. Це мито є диференційованим:

— до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом
з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і
в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного
режиму згідно з міжнародними договорами за участю України,
застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним
митним тарифом України;

— до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних
союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий
означає, що іноземні суб?єкти господарської діяльності цих країн або
союзів мають пільги щодо мита, за винятком випадків, коли зазначені мито
та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного
митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита,
передбачені Єдиним митним тарифом України;

— до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні)
ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні
за межі митної території України. Вивізне мито нараховується за
ставками, передбаченими Єдиним митним тарифом України.

На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і
вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх
встановлення. З метою захисту економічних інтересів України, українських
виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення
на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів
незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види
мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.

Спеціальне мито застосовується:

— як засіб захисту українських виробників;

— як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари
ввозяться на митну територію України в таких обсягах та (або) за таких
умов, що завдають значної шкоди або створюють загрозу заподіяння значної
шкоди національному товаровиробнику;

— як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності,
які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної
діяльності;

— як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших
держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують
реалізацію законних прав та інтересів суб?єктів зовнішньоекономічної
діяльності та (або) ущемляють інтереси України.

Антидемпінгове мито застосовується:

— відповідно до Закону України “Про захист національного товаровиробника
від демпінгового імпорту” у разі ввезення на митну територію України
товарів, які є об?єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному
товаровиробнику;

— у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною,
істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних товарів, або таких, що
безпосередньо конкурують, на момент цього вивезення, якщо таке вивезення
завдає шкоди.

Компенсаційне мито застосовується:

— відповідно до Закону України “Про захист національного товаровиробника
від субсидованого імпорту” в разі ввезення на митну територію України
товарів, які є об?єктом субсидованого імпорту, що завдає шкоди
національному товаровиробнику;

— у разі вивезення за межі митної території України товарів, для
виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або
споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія,
якщо таке вивезення завдає шкоди.

Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування
антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих
відповідно до законів України “Про захист національного товаровиробника
від демпінгового імпорту”, “Про захист національного товаровиробника від
субсидованого імпорту”, “Про застосування спеціальних заходів щодо
імпорту в Україну”. У разі, якщо імпорт товару є об?єктом
антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не
встановлюються або призупиняються чи припиняються органом, який їх
установив.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному
обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка
фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного
кордону України. Митна вартість товарів — це заявлена декларантом або
визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний
кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного
кордону України. Методи визначення митної вартості товарів, які
переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування
встановлюються Митним кодексом.

Відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час
переміщення товарів через митний кордон України й отримані митним
органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення
митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі
застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами
України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються)
митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний
кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та
умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через
митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а
порядок заповнення декларацій митної вартості — Державною митною службою
України. Митна вартість товарів визначається декларантом відповідно до
положень, встановлених Митним кодексом. Контроль правильності визначення
митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне
оформлення товарів.

Інформація, надана декларантом і визнана такою, що становить комерційну
таємницю чи є конфіденційною, може використовуватися митним органом
виключно для митних цілей і не може розголошуватися, передаватися третім
особам, включаючи інші органи державної влади, без спеціального дозволу
декларанта, за винятком випадків, передбачених законом. За розголошення
інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною,
посадові особи митних органів несуть відповідальність згідно з законом.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про
її визначення мають базуватися на достовірній, документально
підтвердженій інформації, що подається у кількісному вираженні. У разі
потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів
декларант зобов?язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні
для цього відомості. Митний орган має право прийняти рішення про
неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої декларантом митної
вартості товарів або у разі незгоди декларанта з митною вартістю,
визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного
органу з проханням надати йому товари, що декларуються, у вільний обіг
під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори згідно з
митною оцінкою цих товарів, здійсненою митним органом. Гарантією також
може бути простий вексель, виданий декларантом митному органу та
авальований уповноваженим банком, або депозит у банку.

При наданні декларантом гарантії уповноваженого банку митний орган
зобов?язаний випустити товари у вільний обіг. У випадку сплати
декларантом податків і зборів згідно з митною оцінкою, зробленою митним
органом, і прийняття остаточного рішення митним органом вищого рівня або
судом щодо митної оцінки, зробленої декларантом, митний орган
зобов?язаний відшкодувати декларанту суму надміру сплачених податків і
зборів.

Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв?язку з уточненням
заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової
інформації, несе декларант. При цьому збільшення строку митного
оформлення товару, зумовлене проведенням митної оцінки, не може бути
використане декларантом для одержання фактичної відстрочки у сплаті мита
та інших податків і зборів.

Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів
з урахуванням положень Митного кодексу, має право приймати рішення про
правильність заявленої декларантом митної вартості товарів. У разі
відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої
декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих
сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган
може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються,
послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені
Митним кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі
цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з
коригуванням, що здійснюється згідно з Митним кодексом.

Митний орган на письмовий запит декларанта зобов?язаний у термін, що не
перевищує ЗО календарних днів, надати декларанту письмове роз?яснення
причин, за якими заявлена декларантом митна вартість товарів не може
бути прийнята митним органом як основа для нарахування податків і
зборів. Рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів
може бути оскаржене в порядку, встановленому законом.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію
України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

— за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються;

— за ціною угоди щодо ідентичних товарів;

— за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;

— на основі віднімання вартості;

— на основі додавання вартості;

— резервного.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на
підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни,
яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на
момент перетину митного кордону України. До митної вартості товарів, що
вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо
вони не були раніше до неї включені:

— на навантаження, вивантаження, перевантаження, транс

портування та страхування до пункту перетинання митного

кордону України;

— комісійні та брокерські винагороди;

— ліцензійні та інші платежі за використання об?єктів права
інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи опосередковано
здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на
підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни,
визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними,
банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять
відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на
транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного
кордону України.

У разі встановлення цінових обмежень під час вивезення (експорту)
окремих товарів (індикативні ціни, граничні рівні цін, ціни, встановлені
в результаті антидемпінгових розслідувань тощо) митна вартість таких
товарів у разі вивезення (експорту) їх з України визначається з
урахуванням положень, що визначають порядок застосування зазначених
обмежень.

З метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення
товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території,
а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі
визначається країна походження товару. Визначення країни походження
товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок
визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів
України на підставі положень Митного кодексу.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю
вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв,
встановлених Митним кодексом. При цьому під країною походження товару
можуть мати на увазі гРУпу країн, митні союзи країн, регіон чи частину
країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження
товару.

Товарами, повністю виробленими у країні, вважаються:

— корисні копалини, видобуті на її території або в її територіальних
водах, або на її континентальному шельфі і в морських надрах, якщо
країна має виключне право на розробку Цих надр;

— рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;

— живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;

— продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;

— продукція мисливського, рибальського та морського промислів;

— продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена у Світовому
океані суднами цієї країни, а також суднами, орендованими
(зафрахтованими) нею;

— вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших
операцій, здійснених у країні;

— продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на
космічних кораблях, що належать цій країні чи орендуються нею;

— товари, вироблені у цій країні виключно з продукції,

зазначеної вище.

Якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження
товару визначається згідно з критерієм достатньої переробки. Критерій
достатньої переробки визначається:

— правилом, яке потребує в результаті переробки товару зміни
класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та
кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

— правилом адвалорної частки, яке полягає в зміні вартості товару в
результаті його переробки, якщо при цьому додана вартість становить не
менш як 50 % від вартості товару, одержаного в результаті переробки, або
частка використаних матеріалів з іншої країни чи невідомого походження
становить менш як 50 % від вартості товару, одержаного в результаті
переробки;

— переліком виробничих та технологічних операцій, які хоч і не ведуть у
результаті переробки товару до зміни його коду чи його вартості
відповідно до правила адвалорної частки, але з дотриманням певних умов
визнаються достатніми.

У разі застосування правила адвалорної частки вартість товару,
одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі
ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що
походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих
складових, походження яких не визначене, — за встановленою ціною першого
їх продажу в цій країні.

Не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки:

— операції, пов?язані із забезпеченням збереження товарів

під час зберігання чи транспортування;

— операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування
(роздрібнення партії, формування відправлень, сортування,
перепакування);

— прості складальні операції;

— змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції
характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових;

— комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище операцій;

— забій тварин.

Для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом
випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого
товару. У разі вивезення товарів з митної території України сертифікат
про походження товару в тих випадках, коли він необхідний і це
відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено
міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом
порядку, видається органом, уповноваженим на це Кабінетом Міністрів
України.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про
походження товару подається обов?язково:

— на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за
Митним тарифом України;

— на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними
обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання
зовнішньоекономічної діяльності;

— якщо це передбачено міжнародними договорами за участі України,
укладеними в установленому законом порядку, а також законодавством
України в галузі охорони довкілля, здоров?я населення, захисту прав
споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво
важливих інтересів України;

— у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення,
немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні
підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження
товарів.

Для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної
діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного
оформлення товарів використовується Українська класифікація товарів
зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка є товарною номенклатурою
Митного тарифу. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи
опису та кодування товарів, затвердженої Міжнародною конвенцією від 14
червня 1983 p., і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу. В
УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними
позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких
уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД
включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири
знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії
(перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків). Для
докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий,
дев?ятий та десятий знаки цифрового коду.

Ведення УКТЗЕД передбачає:

— відстеження змін та доповнень до міжнародної основи УКТЗЕД, пояснень
та інших рішень з тлумачення цієї основи, що приймаються Всесвітньою
митною організацією;

— деталізацію УКТЗЕД на національному рівні та запровадження додаткових
одиниць виміру;

— розроблення пояснень та рекомендацій з метою забезпечення однакового
тлумачення і застосування УКТЗЕД;

— прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД;

— поширення інформації про застосування УКТЗЕД;

— ведення та зберігання еталонного примірника УКТЗЕД (у паперовому та
електронному вигляді);

— організацію роботи з видання і поширення УКТЗЕД та пояснень до УКТЗЕД;

— здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТЗЕД.

Ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган
виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України. Митні органи класифікують товари, тобто
відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.
Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є
обов?язковими для підприємств і громадян.

З метою встановлення достовірних відомостей про товари та їх
відповідності опису класифікаційних групувань УКТЗЕД митні органи можуть
вимагати від суб?єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян
зразки товарів та техніко-техно-логічну документацію на такі товари для
проведення експертизи. Порядок надання зразків товарів та
техніко-технологіч-ної документації на них, строки і порядок проведення
експертизи, а також порядок розпорядження зразками та документацією
визначаються Кабінетом Міністрів України.

За митне оформлення товарів і транспортних засобів, які переміщуються
через митний кордон України (у т. ч. у міжнародних поштових
відправленнях та вантажем), та інших предметів, а також за перебування
їх під митним контролем справляються митні збори, розміри яких
встановлює Кабінет Міністрів України.

За митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю
на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та
інші предмети, чи поза робочим часом, встановленим для митниці, і за
зберігання товарів та інших предметів під відповідальністю митниці у
випадках, коли передача їх на зберігання митниці не є обов?язковою,
справляються митні збори. Ставки таких митних зборів встановлюються у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, виходячи з того, що
розмір цих ставок не повинен перевищувати приблизної вартості митних
послуг.

3.3. Види митного режиму в Україні

Митний режим — це сукупність правил, відповідно до яких товари
переміщуються через кордон. Від нього залежить порядок оформлення і
розмір митних платежів. Відповідно до мети переміщення товарів через
митний кордон України запроваджені такі види митного режиму:

— імпорт;

— реімпорт;

— експорт;

— реекспорт;

— транзит;

— тимчасове ввезення (вивезення);

— митний склад;

— спеціальна митна зона;

— магазин безмитної торгівлі;

— переробка на митній території України;

— переробка за межами митної території України;

— знищення або руйнування;

— відмова на користь держави.

Декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних
засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до
мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному
органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Зміна митного режиму допускається за умови виконання всіх належних
процедур щодо заявленого режиму, дотримання вимог законодавства щодо
тарифних і нетарифних заходів регулювання та подання митному органу для
здійснення митного контролю та митного оформлення відповідних
документів, що підтверджують заявлений режим.

Імпорт — митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну
територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування
на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних
обмежень. Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту
передбачає:

— подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови
ввезення товарів на митну територію України;

— сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення
на митну територію України відповідно до законів України;

— дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного
регулювання та інших обмежень.

Реімпорт — митний режим, відповідно до якого товари, що походять з
України та вивезені за межі митної території України згідно з митним
режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк
ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій
території.

Товари можуть переміщуватися через митний кордон України у митному
режимі реімпорту, якщо вони:

— походять з митної території України;

— ввозяться на митну територію України не пізніше ніж через один рік
після їх вивезення (експорту) за межі митної території України;

— не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку;

— ввозяться у тому самому стані, в якому вони перебували на момент
вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або втрат
за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших
випадків, визначених Кабінетом Міністрів України.

Оформлення митним органом товарів у режимі реімпорту можливе лише за
умови, що товари, заявлені у режим реімпорту, можуть бути ідентифіковані
як такі, що були раніше експортовані.

У разі реімпорту товарів протягом одного року з дати їх експорту суми
вивізного (експортного) мита, сплачені при їх експорті, повертаються
власникам цих товарів або уповноваженим ними особам на підставі їх заяв.
Повернення зазначених сум здійснюється за рахунок державного бюджету
України органами Державного казначейства України за поданням відповідних
митних органів.

Особа, що переміщує товари в режимі реімпорту, сплачує суми, одержані
експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих під час
вивезення (експорту) цих товарів, а також проценти з цих сум, нараховані
за обліковою ставкою Національного банку України.

Експорт — митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі
митної території України для вільного обігу без зобов?язання щодо їх
повернення на цю територію та без визначення умов їх використання за
межами митної території України. Вивезення товарів за межі митної
території України в режимі експорту передбачає:

— подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови
вивезення товарів за межі митної території України;

— сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів;

— дотримання експортером вимог, передбачених законом.

Реекспорт — митний режим, відповідно до якого товари,

що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством
строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї
території в режимі експорту. Товари, що походять з інших країн, можуть
вивозитися за межі митної території України у режимі реекспорту, якщо:

— митному органу подано дозвіл уповноваженого Кабінетом Міністрів
України органу чи органу, визначеного міжнародним договором за участю
України, укладеним в установленому законом порядку, на реекспорт
товарів;

— товари, що реекспортуються, перебувають у тому самому стані, в якому
вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін
внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов
транспортування та зберігання;

— товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України
з метою одержання прибутку;

— товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше ніж через один рік з
дня їх ввезення на митну територію України.

Звільнення від оподаткування товарів, що реекспортуються, регулюється
виключно законами України. До товарів, що реекспортуються, не
застосовуються заходи нетарифного регулювання, крім випадків, визначених
законом.

Транзит — митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби
переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в
межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання
таких товарів і транспортних засобів на митній території України.
Товари, що переміщуються транзитом, мають:

— перебувати у незмінному стані, крім змін внаслідок природного зношення
або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

— не використовуватися на території України ні з якою іншою метою, крім
транзиту;

— у випадках, визначених законодавством України, переміщуватися за
наявності дозволу на транзит через територію України, який видається
відповідними уповноваженими органами;

— у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, переміщуватися
встановленими маршрутами та шляхами;

— бути доставленими до митного органу призначення у строк, визначений
відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів,
виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та
інших умов перевезення.

У випадках, передбачених законодавством України, митний орган дозволяє
переміщення товарів у режимі транзиту лише за умови належного обладнання
транспортного засобу та застосування заходів гарантування доставки
товарів до митного органу призначення. Рішення про допущення товарів до
переміщення в режимі транзиту приймається митним органом на підставі
наявних документів і за умови виконання перевізником положень Митного
кодексу та інших законів України.

Тимчасове ввезення (вивезення) — митний режим, відповідно до якого
товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі
митної території України з обов?язковим подальшим поверненням цих
товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за
нормальних умов транспортування. Переміщення товарів у режимі
тимчасового ввезення (вивезення) передбачає:

— подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням
підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за
межі митної території України);

— надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які
тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов?язання про їх зворотне вивезення
(ввезення) у строки, зумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення),
але які не перевищують строків, встановлених Митним кодексом;

— подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які
тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу відповідного компетентного
органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого
дозволу передбачено законом.

Дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове
вивезення за межі митної території України) під зобов?язання про
зворотне вивезення допускається:

— щодо товарів, призначених для демонстрації або використання на
виставках, ярмарках, конференціях або інших подібних заходах;

— професійного обладнання, необхідного особам, які прибувають в Україну
(виїжджають з України), для підготовки репортажів, здійснення записів
або передач для засобів масової інформації або зйомки фільмів;

— контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких інших товарів, що
ввозяться (вивозяться) у зв?язку з якою-небудь комерційною операцією,
але ввезення яких саме по собі

не є комерційною операцією;

— зразків товарів і предметів та рекламних фільмів за умови, що вони
залишаються власністю особи, яка перебуває або проживає за межами
території тимчасового ввезення, і їх використання на території України
не має комерційного характеру;

— товарів, що ввозяться з освітніми, науковими чи культурними цілями,
тобто наукового та навчального обладнання, обладнання для поліпшення
дозвілля моряків, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться в рамках
навчальної, наукової або культурної діяльності;

— особистих речей пасажирів та товарів, що ввозяться для спортивних
цілей;

— матеріалів для реклами та туризму;

— транспортних засобів, що використовуються виключно

для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України
в режимі тимчасового ввезення (вивезення) приймається митним органом у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Митні органи не
допускають товари до переміщення в режимі тимчасового ввезення
(вивезення), якщо немає можливості встановити надійність їх
ідентифікації, а також у разі відсутності гарантій їх повернення.

Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один
рік з дня ввезення на митну територію України (вивезення з митної
території України). З урахуванням мети ввезення (вивезення) товарів та
інших обставин строк, зазначений у викладених вище положеннях, може бути
продовжений відповідним митним органом. Звільнення від сплати податків
під час переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення)
регулюється виключно законами України.

До закінчення строків тимчасового ввезення (вивезення) особа, яка надала
зобов?язання про зворотне вивезення (ввезення) товарів, що перебувають у
режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинна:

— вивезти (ввезти) ці товари згідно із зобов?язанням, наданим митному
органу;

— або заявити про зміну митного режиму, що допускається щодо таких
товарів з додержанням вимог Митного кодексу та інших законодавчих актів
України.

У разі тимчасового ввезення (вивезення) окремих видів товарів, які
визначаються Кабінетом Міністрів України, митне оформлення товарів у
режимі тимчасового ввезення (вивезення) здійснюється митними органами за
умови гарантування відповідно до закону додержання режиму тимчасового
ввезення (вивезення).

Митний склад — митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної
території України товари зберігаються під митним контролем без
справляння податків і зборів і без застосування до них заходів
нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари,
що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним
контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх
вивезення за межі митної території України.

Режим митного складу може застосовуватися щодо будь-яких товарів, за
винятком товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України
та транзиту через територію України, а також товарів, перелік яких
визначається Кабінетом Міністрів України. Товари, що можуть завдати
шкоди іншим товарам або потребують особливих умов зберігання, мають
зберігатися у спеціально обладнаних приміщеннях.

Строк зберігання товарів, ввезених з-за меж митної території України, в
режимі митного складу не може перевищувати трьох років з дати поміщення
цих товарів у зазначений режим. Строк зберігання в режимі митного складу
підакцизних товарів, ввезених із-за меж митної території України, не
може перевищувати трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим.

Товари, ввезені з-за меж митної території України, що зберігаються у
режимі митного складу, до закінчення строків зберігання мають бути
задекларовані власником або уповноваженою ним особою для отримання
іншого митного режиму. Товари, що вивозяться за межі митної території
України, можуть зберігатися в режимі митного складу протягом трьох
місяців з дати поміщення їх у цей режим. До закінчення зазначеного
строку такі товари мають бути вивезені за межі митної території України.

З товарами, які перебувають у режимі митного складу, можуть проводитися
такі операції:

— операції, необхідні для забезпечення збереження цих товарів;

— підготовка товарів з дозволу митного органу до продажу (відчуження) та
транспортування: подрібнення партій, формування відправлень, сортування,
пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження,
перевантаження та інші подібні операції.

Конкретний перелік та порядок здійснення таких операцій встановлюються
Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Для зберігання товарів у режимі митного складу використовуються
спеціально обладнані приміщення, резервуари, майданчики — митні
ліцензійні склади. Ліцензування діяльності, пов?язаної з відкриттям та
експлуатацією митних ліцензійних складів, здійснюється відповідно до
Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”
та ліцензійних умов.

Спеціальна митна зона — це митний режим, відповідно до якого до товарів,
які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних)
економічних зон з-за меж митної території України, а також до товарів,
які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території
України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання,
якщо інше не передбачено законом. Спеціальними митними зонами є частини
території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної
зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на території спеціальних
митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної
території України.

Спеціальні митні зони створюються відповідно до законодавства України
про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону
для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території,
строку, на який вона створюється, та особливостей застосування
законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги
щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до
ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у
межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи
спеціальної митної зони та обов?язки органів управління зоною з
виконання вимог митного законодавства під час здійснення митного
контролю.

Митний орган, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона,
з метою належної організації митного контролю може вимагати від органів
управління цією зоною вжиття таких заходів:

— спорудження огорожі по периметру зони;

— встановлення обмежень щодо порядку доступу в зону у певні години
роботи;

— застосування інших заходів, що не перешкоджають нормальному
функціонуванню зони відповідно до закону про таку зону.

Забороняється будь-яке будівництво в межах спеціальних митних зон без
попереднього погодження з митним органом, у зоні діяльності якого
знаходиться спеціальна митна зона.

З метою забезпечення належного митного контролю у спеціальних митних
зонах митні органи мають право:

— здійснювати постійний контроль та нагляд за кордонами спеціальних
митних зон, а також за доступом у них;

— вимагати від осіб, які переміщують товари через кордон спеціальної
митної зони, ведення обліку руху таких товарів з метою їх контролю;

— проводити перевірку товарів, що переміщуються через кордон спеціальної
митної зони, з метою забезпечення здійснення передбачених Митним
кодексом операцій та недопущення переміщення заборонених товарів;

— здійснювати перевірки товарів, що перебувають у спеціальних митних
зонах;

— здійснювати інші передбачені законом заходи, спрямовані на
забезпечення надійності митного контролю.

У спеціальних митних зонах допускається здійснення виробничих та інших
комерційних операцій з товарами за умови додержання положень Митного
кодексу. Перелік видів товарів та операцій, що з ними здійснюються,
визначається у законі про конкретну спеціальну митну зону. З метою
забезпечення виконання законів та з урахуванням характеру товарів можуть
запроваджуватися окремі заборони та обмеження щодо здійснення операцій з
товарами у спеціальних митних зонах. Такі заборони та обмеження стосовно
спеціальних митних зон встановлюються законами. Кабінет Міністрів
України може обмежувати або забороняти ввезення окремих товарів у
спеціальні митні зони. Товари можуть перебувати у спеціальних митних
зонах протягом усього часу функціонування таких зон.

Особи, які здійснюють операції з товарами у спеціальних митних зонах,
ведуть облік товарів, що ввозяться, вивозяться, зберігаються,
виробляються, переробляються, закуповуються та реалізуються, і подають
митним органам звітність про такі операції у порядку, що встановлюється
Державною митною службою України. Будь-які зміни, що відбуваються з
товарами в межах спеціальних митних зон, мають відображатися в облікових
документах.

У разі ліквідації спеціальної митної зони власники товарів, що
перебувають у цій зоні, або уповноважені ними особи зобов?язані
розпорядитися зазначеними товарами до моменту остаточного вирішення усіх
питань, пов?язаних з ліквідацією спеціальної митної зони. У разі якщо до
моменту остаточного вирішення усіх питань, пов?язаних з ліквідацією
спеціальної митної зони, власник товарів, що перебувають у цій зоні, або
уповноважена ним особа не розпорядиться зазначеними товарами, такі
товари підлягають декларуванню для отримання іншого митного режиму.

Магазин безмитної торгівлі — митний режим, згідно з яким товари, а також
супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території
України, перебувають та реалізуються під митним контролем у пунктах
пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного
сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами
України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та
імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного
регулювання.

Товари, а також супутні товарам роботи в режимі магазину безмитної
торгівлі реалізуються лише у спеціальних торговельних закладах
(магазинах безмитної торгівлі). Розташування магазинів безмитної
торгівлі та умови реалізації в них товарів мають виключати можливість
безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території
України. Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе:

— торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громадського
харчування;

— допоміжні приміщення;

— склад магазину.

Строк перебування товарів у режимі магазину безмитної торгівлі не може
перевищувати трьох років з дня їх поміщення у цей режим. Після
закінчення або впродовж зазначеного строку товари можуть бути заявлені
митному органу:

— для вільного обігу на митній території України;

— вільного обігу за межами митної території України;

— поміщення в режим митного складу;

— знищення під митним контролем.

Власники магазинів безмитної торгівлі можуть мати митні склади для
зберігання та подальшого постачання в магазини всіх видів товарів, у
тому числі підакцизних. Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю
всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів вітчизняного (на
умовах експорту) та іноземного походження, крім товарів, заборонених
законодавчо до ввезення, вивезення та транзиту через територію України.
Порядок відкриття (ліквідації) магазинів безмитної торгівлі, а також
правила продажу ними товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Власником магазину безмитної торгівлі може бути лише
підприємство-резидент. Власник магазину безмитної торгівлі зобов?язаний:

— своєчасно декларувати митному органу товари, що над

ходять до магазину чи вибувають з магазину, та подавати всі

документи, необхідні для здійснення митного контролю та

митного оформлення;

— виключити можливість надходження до магазину та вилучення з магазину
товарів поза митним контролем;

— дотримуватися положень Митного кодексу та інших законодавчих актів
України щодо умов діяльності магазинів безмитної торгівлі;

— вести облік товарів, що надходять до магазину безмитної торгівлі та
реалізуються ним, і подавати митним органам, в зоні діяльності яких
знаходиться магазин безмитної торгівлі, звіт про рух товарів у магазині
за формою, встановленою Державною митною службою України.

Коли набирає чинності рішення про ліквідацію магазину безмитної
торгівлі, розміщення нових партій товарів, а також реалізація товарів у
магазині не дозволяються. Товари, що перебувають в магазині безмитної
торгівлі, підлягають негайному переміщенню на склад магазину та
декларуванню власником магазину до іншого митного режиму.

Переробка на митній території України — митний режим, відповідно до
якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших
країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без
застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення
за межі митної території України продуктів переробки відповідно до
митного режиму експорту.

Ввезення та переробка на митній території України товарів, що походять з
інших країн, здійснюються з дозволу митного органу відповідно до
положень Митного кодексу та інших законів України. Дозвіл на переробку
товарів на митній території України може бути скасований митним органом,
якщо він виданий на підставі недостовірних даних, що мали істотне
значення для прийняття рішення, або у разі, якщо підприєм-ство-резидент,
якому виданий такий дозвіл, не дотримується положень Митного кодексу та
інших актів законодавства України.

Кількість операцій з переробки товарів у митному режимі переробки на
митній території України не обмежується. Операції з переробки товарів
можуть включати:

— власне переробку товарів;

— обробку товарів — монтаж, збирання, монтування та налагодження,
внаслідок чого одержують інші товари;

— ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання;

— використання окремих товарів, що не є продуктами переробки, але які
сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо
самі вони при цьому повністю витрачаються.

Обмеження на окремі операції з переробки товарів, порядок виконання
операцій з переробки товарів, включаючи можливість та умови використання
українських товарів у процесі переробки, визначаються Митним кодексом та
іншими законами України.

Окремі операції з переробки товарів за дорученням
підпри-ємства-резидента, якому видали дозвіл на переробку товарів на
митній території України, та з дозволу митного органу можуть
здійснюватися іншим підприємством. При цьому відповідальність перед
митними органами за дотримання визначеного порядку переробки товарів
несе підприємство, якому видали дозвіл на проведення операцій з
переробки товарів на митній території України.

У разі, якщо за умовами переробки товарів на митній території України
передбачається виконання кількох операцій з їх переробки кількома
підприємствами, кожне з підприємств, яке бере участь у процесі
переробки, повинне одержати дозвіл митного органу на переробку товарів
на митній території України. Переміщення товарів між підприємствами, що
беруть участь у їх переробці, здійснюється з дозволу і під контролем
митних органів.

Строк переробки товарів на митній території України обчислюється
починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом товарів, що
ввозяться для переробки. Строк переробки товарів на митній території
України встановлюється митним органом під час надання дозволу
підприємству-ре-зиденту з огляду на тривалість процесу переробки товарів
та розпорядження продукцією їх переробки, але, як правило, не може бути
більшим ніж 90 днів.

Зважаючи на технологічні особливості переробки, Кабінет Міністрів
України за поданням відповідного міністерства або іншого центрального
органу виконавчої влади може встановлювати інші строки переробки
товарів, ніж ті, що зазначені вище.

Митні органи можуть проводити перевірку товарів, ввезених для переробки
на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої
особи, яка здійснює операції з переробки таких товарів. Митні органи
здійснюють контроль за обов?язковим обсягом виходу продуктів переробки,
що створюються в результаті переробки товарів на митній території

України. Дані про обов?язковий обсяг виходу продуктів переробки
зазначаються в договорі (контракті) на переробку товарів на митній
території України.

У разі вивезення за межі митної території України товарів, ввезених для
переробки на митній території України, чи продуктів їх переробки такі
товари підлягають декларуванню митним органам з поданням окремого
документа — митної декларації, в якій зазначають кількість та вартість
українських товарів, витрачених на здійснення операцій з переробки
товарів, що ввозилися для переробки.

Митне оформлення українських товарів, використаних під час переробки
товарів, що походять з інших країн, здійснюється у порядку,
встановленому Митним кодексом та іншими законами України для митного
оформлення експорту товарів українського походження.

Якщо умовами переробки на митній території України товарів, що походять
з інших країн, передбачено проведення розрахунків частиною продуктів їх
переробки, такі продукти мають бути оформлені як ввезені на митну
територію України в режимі імпорту зі справлянням усіх належних податків
і зборів та застосуванням відповідних заходів нетарифного регулювання
відповідно до законодавства.

Переробка за межами митної території України — митний режим, відповідно
до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території
України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного
регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та
подальшого повернення в Україну.

Під час переробки товарів за межами митної території України можуть
здійснюватися операції, зазначені у Митному кодексі України. Законами
України можуть бути встановлені обмеження щодо окремих операцій з
переробки товарів за межами митної території України.

Вивезення товарів для переробки за межами митної території України
здійснюється з дозволу митного органу на основі положень Митного кодексу
та інших законів України. Дозвіл на вивезення товарів для переробки за
межами митної території України може бути скасовано митним органом у
разі, якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне
значення для прийняття рішення, або якщо підприємство-резидент, якому
видано такий дозвіл, не дотримується положень Митного кодексу та інших
законів України.

Строк переробки товарів за межами митної території України обчислюється,
починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом товарів, що
вивозяться для переробки. Строк переробки товарів за межами митної
території України встановлюється митним органом під час видачі дозволу
підприємству-резиденту з огляду на тривалість процесу переробки товарів,
але, як правило, не може бути більшим ніж 90 днів.

Зважаючи на технологічні особливості переробки, Кабінет Міністрів
України за поданням відповідного міністерства або іншого центрального
органу виконавчої влади може встановлювати інші строки переробки
товарів, ніж ті, що зазначені вище.

Митні органи здійснюють контроль за обов?язковим обсягом виходу
продуктів переробки, що створюються в результаті переробки товарів за
межами митної території України. Дані про обов?язковий обсяг виходу
продуктів переробки зазначаються в договорі (контракті) на переробку
продукції за межами митної території України.

У разі ввезення на митну територію України товарів, вивезених за її межі
для переробки, чи продуктів переробки вони підлягають декларуванню з
поданням окремого документа — декларації на товари іноземного
походження, які були витрачені в процесі переробки українських товарів.
Продукти переробки, що ввозяться на митну територію України,
оподатковуються відповідно до закону.

Знищення або руйнування — митний режим, відповідно до якого товари,
ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи
приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння
податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів
нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються.

Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу
митного органу, який надається за умови наявності дозволів інших органів
державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль
під час переміщення товарів через митний кордон України. Такий дозвіл
митним органом не видається, якщо знищення товарів може завдати істотної
шкоди навколишньому природному середовищу, а також в інших випадках, що
визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади в галузі митної справи спільно з іншими органами державної влади,
що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон
України.

Знищення або руйнування товарів здійснюється за рахунок їх власника чи
іншої заінтересованої особи. Відходи (залишки), що утворилися в
результаті знищення або руйнування товарів, мають бути поміщені у
відповідний митний режим як товари, ввезені на митну територію України і
які перебувають під митним контролем.

Відмова на користь держави — митний режим, відповідно до якого власник
відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без
будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на
товари не нараховуються і не справляються податки і збори, а також не
застосовуються заходи нетарифного регулювання.

Відмова від товарів на користь держави допускається з дозволу митного
органу, виданого у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів
України. Кабінет Міністрів України визначає перелік товарів, що не
можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави.

3.4. Основні митні процедури і порядок їх здійснення

Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що
переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає
проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для
забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно
до Митного кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних
договорів України.

Митний контроль товарів, транспортних засобів перевізників У пунктах
пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово
відповідно до типових технологічних схем пропуску через державний кордон
України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних
засобів перевізників, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних
органів шляхом:

— перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;

— митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів,
особистого огляду громадян);

— обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний
кордон України;

— усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

— перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через
митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти
нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів
справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

— огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних
ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної
торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і
транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться
діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

— використання інших форм, передбачених Митним кодексом та іншими
законами України з питань митної справи.

Під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають
форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання
законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів
України, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту
його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі
ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів
митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного
кордону України. У разі вивезення за межі митної території України
митний контроль розпочинається з моменту пред?явлення товарів і
транспортних засобів для митного оформлення та їх декларування в
установленому Митним кодексом порядку. Тривалість перебування товарів і
транспортних засобів під митним контролем на території зони митного
контролю у пункті пропуску на митному кордоні України встановлюється
відповідно до технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб,
товарів і транспортних засобів.

Митний контроль закінчується:

— у разі ввезення на митну територію України — після здійснення у
повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що
переміщуються через митний кордон України;

— у разі вивезення за межі митної території України — після здійснення у
повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів та
перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів,
які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу
дії митного режиму.

Товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх
упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються
через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби
пред?являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах
пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території
України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю
та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених
товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

Особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон
України зобов?язані подавати митним органам документи та відомості,
необхідні для здійснення митного контролю. Перелік документів та
відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх
подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Правоохоронні органи України, фінансові установи, податкові та інші
контролюючі органи України відповідно до законодавства України на запити
митних органів або за власною ініціативою інформують митні органи про
наявні в них відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Посадові особи митних органів з метою здійснення митного контролю мають
право в межах наданої їм законами України компетенції безперешкодного
доступу на територію чи в приміщення будь-якого підприємства незалежно
від форми власності та підпорядкування, де знаходяться або можуть
знаходитися товари, що підлягають митному контролю.

З метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю за
товарами та транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон
України, проведення заходів, пов?язаних з виявленням, попередженням та
припиненням контрабанди та порушень митних правил, у пунктах пропуску на
митному кордоні України, в межах прикордонної смуги на державному
кордоні України, у морських і річкових портах, аеропортах, на
залізничних станціях, на територіях підприємств, спеціальних митних зон,
а також в інших місцях, визначених митними органами, створюються зони
митного контролю.

Режим зони митного контролю — це встановлені законодавством України з
питань митної справи приписи, заборони та обмеження щодо перебування
товарів, транспортних засобів та громадян, умови розташування будівель
та споруд, а також проведення господарських робіт у зоні митного
контролю.

Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному
органові:

— при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону
України;

— декларуванні товарів і транспортних засобів;

— повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і
транспортних засобів через митний кордон України;

— здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до
Митного кодексу.

З метою перевірки законності переміщення через митний кордон України
товарів і транспортних засобів митний орган має право на проведення
огляду цих товарів і транспортних засобів. Переогляд товарів і
транспортних засобів може бути здійснено за рішенням керівника митного
органу або його заступника, якщо є підстави вважати, що зазначені товари
і транспортні засоби переміщуються через митний кордон України з
порушенням норм Митного кодексу та інших законів України з питань митної
справи. Огляд та переогляд товарів і транспортних засобів здійснюються
тільки в присутності особи, яка їх переміщує через митний кордон України
чи зберігає під митним контролем.

Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час
митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через
митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а
також статистичного обліку ввезення на митну територію України,
вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і
транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами
митного органу.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних
декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного
оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом
Міністрів України. Митне оформлення здійснюється в місцях розташування
відповідних підрозділів митних органів протягом часу, що його
встановлюють митні органи за погодженням з органами, уповноваженими
здійснювати види контролю.

Митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через
митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків
переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у
режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких
розташовані ці резиденти. У випадках, визначених Кабінетом Міністрів
України, митне оформлення в іншому митному органі може здійснюватися за
письмовим погодженням між цим митним органом і митним органом, у зоні
діяльності якого розташований відповідний резидент.

Митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через
територію України у режимі транзиту, здійснюється митним органом за
місцем ввезення цих товарів і транспортних засобів на митну територію
України.

Товари, які при ввезенні на митну територію України були оформлені у
режим митного складу, у подальшому можуть бути переоформлені у режим
транзиту митним органом за місцем розташування митного ліцензійного
складу, на якому зберігаються зазначені товари.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
митної справи можуть визначатися ділянки території з комплексом
будівель, споруд, інженерно-технічних засобів та комунікацій, необхідних
для здійснення митного контролю та оформлення товарів і транспортних
засобів, що переміщуються через митний кордон України, — вантажні митні
комплекси, автопорти, автотермінали. Вантажний митний комплекс,
автопорт, автотермінал можуть входити до митної служби України як
спеціалізована митна організація або належати на праві власності
юридичній особі — резиденту, зареєстрованій як суб?єкт підприємницької
діяльності. Відкриття вантажних митних комплексів, автопортів,
автотермі-налів суб?єктами підприємницької діяльності здійснюється за
погодженням із Державною митною службою України. Вимоги, яким має
відповідати вантажний митний комплекс, автопорт, автотермінал,
визначаються Кабінетом Міністрів України.

Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної
декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та
оформлення документів, відомостей про товари і транспортні засоби, які
підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття
товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю
та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних
відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Декларування здійснюється шляхом заявления за встановленою формою
(письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і
транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а
також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та
митного оформлення.

Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей,
необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення,
визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних
декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного
оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється Державною
митною службою України.

Якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної
справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і
транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України,
безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім
товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі
товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після
подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під
зобов?язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному
порядку не пізніше ніж через ЗО днів з дня випуску товарів у вільний
обіг.

Рішення про можливість випуску товарів у вільний обіг з подальшим
оформленням митних документів у повному обсязі приймається митним
органом виходячи з обставин переміщення таких товарів через митний
кордон України, характеристики підприємства, установи, організації та за
умови сплати належних податків і зборів у повному обсязі.

У разі, якщо товари регулярно переміщуються через митний кордон України
однією і тією самою особою на тих самих умовах та підставах, митний
орган може дозволити такій особі подавати періодичну митну декларацію,
яка оформляється на переміщення товарів за певний погоджений з митним
органом період.

Товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон
України, декларуються митному органу, який здійснює митне оформлення цих
товарів і транспортних засобів. Митна декларація подається митному
органу, який здійснює митне оформлення, протягом 10 днів з дати доставки
товарів і транспортних засобів у митний орган призначення. Подання
митної декларації має супроводжуватися наданням митному органу
комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких
визначається Кабінетом Міністрів України або органом, ним уповноваженим.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній
містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні
документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою
особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку
митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З
моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує
факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити
в прийнятті митної декларації, якщо декларант виконав усі умови,
встановлені Митним кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної
декларації має бути вмотивованою, а про причини відмови мають повідомити
письмово декларанта.

Декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать
товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон
України, або уповноважені ними митні брокери (посередники). Декларантами
товарів і транспортних засобів, що належать громадянам, також можуть
бути громадяни, уповноважені власниками зазначених товарів і
транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально посвідченими
дорученнями.

Декларант виконує всі обов?язки і несе у повному обсязі
відповідальність, передбачену Митним кодексом, незалежно від того, чи
він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через
митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.
Декларант зобов?язаний:

— здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до
порядку, встановленого Митним кодексом;

— на вимогу митного органу пред?явити товари і транспортні засоби для
митного контролю і митного оформлення;

— надати митному органу передбачені законодавством документи і
відомості, необхідні для виконання митних процедур;

— сплатити податки і збори.

До ввезення товарів на митну територію України декларантом може
подаватися до відповідного митного органу попередня митна декларація.
Подання попередньої митної декларації при ввезенні на митну територію
України підакцизних товарів є обов?язковим.

З дозволу митного органу відомості, зазначені у митній декларації,
можуть бути змінені чи доповнені, а подана митна декларація відкликана.
Зміни, доповнення чи відкликання можуть бути здійснені лише до моменту
прийняття митним органом митної декларації до митного оформлення. Зміни,
доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним
органом до митного оформлення не допускаються. Внесення до митної
декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для
застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних
засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до
них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному
органу нової митної декларації, якщо це дозволяється за Митним кодексом.
Посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну
декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній
декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до
компетенції митних органів.

Попередніми операціями вважаються дії, що виконуються до початку митного
оформлення товарів і транспортних засобів. Попередні операції покликані
сприяти прискоренню митного оформлення товарів і транспортних засобів, а
також здійсненню передбачених Митним кодексом митних процедур. Умови та
порядок застосування попередніх операцій, передбачених Митним кодексом,
не залежать від країни походження товарів або країни їх відправлення.

Якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі
відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання
митного кордону, митному органу в пункті пропуску на митному кордоні
України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи,
що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для
прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон
України.

У разі ввезення товарів на митну територію України у випадках,
передбачених Митним кодексом, декларант заздалегідь повідомляє
відповідний митний орган про намір ввезти ці товари. У разі вивезення
товарів за межі митної території України декларант попередньо повідомляє
відповідний митний орган про намір вивезти ці товари. Митний орган
визначає час і місце доставки зазначених товарів для здійснення митного
контролю та митного оформлення.

Після подання зазначеного вище повідомлення декларант зобов?язаний
доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у
визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому
місці до прибуття посадових осіб митного органу. Доставка товарів та
документів на них має здійснюватись у строк, визначений митним органом у
межах звичайних строків доставки, з огляду на можливості транспортного
засобу, визначеного маршруту та інших умов перевезення.

Товари та транспортні засоби, якими вони перевозяться, після прибуття у
місце доставки розміщуються у зонах митного контролю. У місці доставки
товари і транспортні засоби пред?являються, а документи на них
передаються митному органу. Заява про пред?явлення товарів і
транспортних засобів для митного контролю та передання документів на них
мають бути зроблені у мінімально можливий строк після їх прибуття, а у
разі прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, — у
мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.

Зміна місця стоянки транспортного засобу, вивантаження, перевантаження
товарів, розпакування, пакування чи перепакування товарів, зміна,
вилучення чи пошкодження засобів ідентифікації допускаються лише з
дозволу митного органу. Усі додаткові витрати, яких зазнає декларант
внаслідок дій чи обставин, передбачених цією статтею, митними органами
не відшкодовуються.

Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України
здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік
яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних
договорів за участю України. Переміщення окремих видів товарів через
митний кордон України може здійснюватися через спеціально визначені
пункти пропуску на митному кордоні України. Перелік таких пунктів
пропуску затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ввезення в Україну, вивезення з України та транзит через її територію
товарів окремих видів можуть заборонятися законами України. Не можуть
бути пропущені через митний кордон України товари:

— заборонені до ввезення в Україну;

— заборонені до вивезення з України;

— заборонені до транзиту через митну територію України;

— щодо яких не було здійснене митне оформлення;

— які переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог
Митного кодексу та інших законів України.

Рішення митних органів щодо заборони або дозволу переміщення через
митний кордон України конкретних товарів може бути оскаржене у суді.

У випадках, передбачених?законом, щодо окремих товарів можуть
запроваджуватися обмеження у разі їх переміщення через митний кордон
України. Пропуск таких товарів через митний кордон України здійснюється
на підставі дозволів уповноважених органів державної влади, що виконують
відповідні контрольні функції.

Перелік товарів, переміщення яких через митний кордон України
здійснюється на підставі дозволів органів державної влади, а також
порядок видачі таких дозволів затверджуються Кабінетом Міністрів
України. Органи державної влади, уповноважені видавати такі дозволи,
визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок переміщення через
митний кордон України валютних цінностей встановлюється Національним
банком України, а товарів, щодо яких встановлено обмеження, — Кабінетом
Міністрів України.

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 14.10.2002 №
561, митний контроль і митне оформлення товарів і транспортних засобів
здійснюються за такими етапами.

1. Прийняття вантажної митної декларації (ВМД) до оформлення.

1.1. Контроль за відповідністю даних електронної копії ВМД даним,
зазначеним у ВМД на паперовому носії.

1.2. Контроль за виконанням вимог товарної номенклатури Митного тарифу
України при класифікації товарів та інших предметів для цілей митного
оформлення.

1.3. Контроль за правильністю визначення митної вартості.

1.4. Контроль за надходженням коштів, перевірка правильності нарахування
податків і зборів, правильності визначення країни походження товарів та
інших предметів.

1.5. Логічний контроль і контроль за правильністю застосування заходів
нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

2. Митний огляд.

3. Нарахування й стягнення збору за митне оформлення товарів та інших
предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях
підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, чи поза робочим
часом, установленим для митного органу.

3.1. Завершення митного оформлення.

3.2. Видача оформлених документів декларанту.

3.3. Статистичний контроль.

3.5. Організація діяльності митних брокерів і ліцензійних митних складів

Митний брокер (посередник) — це підприємство, що здійснює декларування
товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон
України, і має ліцензію на право здійснення митної брокерської
діяльності, видану Державною митною службою України. Митним брокером
може бути тільки підприємство-резидент. Митний брокер здійснює
брокерську діяльність відповідно до норм Митного кодексу та ліцензійних
умов, що затверджуються спеціально уповноваженим органом з питань
ліцензування та органом ліцензування. Взаємовідносини митного брокера з
особою, яку він представляє, визначаються договором доручення.
Ліцензування діяльності митного брокера здійснюється відповідно до
Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Митний брокер виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням
особи, яку він представляє, здійснювати будь-які операції, пов?язані з
пред?явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів
на них до митного оформлення. Митний брокер має право здійснювати свої
функції з декларування товарів і транспортних засобів у будь-якому
митному органі України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі
митної справи веде реєстр митних брокерів і забезпечує його періодичну
публікацію.

Інформація, отримана митним брокером та його працівниками від особи, яку
вони представляють у процесі здійснення митних процедур, може
використовуватися виключно для цілей цих процедур. За розголошення
інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною,
митний брокер несе відповідальність відповідно до закону.

Митний склад — це митний режим, за якого ввезені з-за меж митної
території товари зберігаються під митним контролем без справляння мита
та інших податків та без застосування до них заходів нетарифного
регулювання та інших обмежень в період зберігання, а товари, що
вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним
контролем з моменту початку їх митного оформлення митними органами
України до фактичного вивезення за межі митної території України.
Зберігання товарів у режимі митного складу забезпечується шляхом
використання спеціально призначеного та обладнаного приміщення або
іншого місця — митного ліцензійного складу.

Власниками митних ліцензійних складів є суб?єкти підприємницької
діяльності, які отримали ліцензію на право відкриття та експлуатації
митного ліцензійного складу. Основні завдання митних ліцензійних складів
це:

— сприяння розвитку зовнішньоекономічної діяльності

України та її зближенню з існуючою світовою практикою;

— створення умов для підготовки імпортних товарів для їх використання на
території України;

— зниження витрат, пов?язаних із переміщенням товарів через митний
кордон України.

Територія митних складів є зоною митного контролю і становить невід?ємну
складову частину митної території України, на якій діє законодавство
України, Митний кодекс України, нормативні акти Державної митної служби
України, а також нормативні акти інших відомств, що регулюють вимоги до
товарів, які ввозяться в Україну або вивозяться з України, відповідно до
Митного кодексу України.

Митний ліцензійний склад може бути відкритого або закритого типу:

— митний ліцензійний склад відкритого типу — митний ліцензійний склад,
який може використовувати для зберігання товарів будь-яка особа;

— митний ліцензійний склад закритого типу — митний ліцензійний склад,
який використовується для зберігання товарів, що належать власнику
складу.

Власники митних ліцензійних складів сплачують на депозитні рахунки
митних установ, в зоні діяльності яких вони знаходяться, збір за
здійснення працівниками митниць митного оформлення товарів у зонах
митного контролю на територіях і в приміщеннях митних ліцензійних
складів, у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За видачу ліцензії на право відкриття та експлуатації митного
ліцензійного складу справляється збір у розмірі, що встановлюється
Кабінетом Міністрів України, який зараховується до державного бюджету.

Декларування товарів на митних ліцензійних складах закритого типу
здійснює власник складу, який і несе відповідальність за сплату всіх
митних платежів.

Для забезпечення декларування товарів на митному ліцензійному складі
відкритого типу власник складу має отримати свідоцтво про визнання його
як декларанта відповідно до Митного кодексу України. Декларування
товарів при їх розміщенні на митний ліцензійний склад відкритого типу
має право здійснювати виключно власник складу. Декларування товарів при
їх випуску з митного ліцензійного складу відкритого типу може проводити
як власник складу, так і власник товару. При цьому відповідальність за
сплату всіх належних митних платежів несе особа, що здійснює
декларування товарів.

Робота митного ліцензійного складу має бути організована таким чином,
щоб ввезення та вивезення зі складу товарів здійснювалось відповідно до
вимог митного законодавства, а порядок зберігання товарів гарантував їх
постійне перебування під митним контролем в режимі “митний склад” та
виключав можливість надходження (вилучення) товарів поза митним
контролем. Митним ліцензійним складом може виступати одне або декілька
спеціально визначених і обладнаних приміщень, чи інших споруд,
призначених для зберігання товарів згідно з режимом митного складу.
Територія складу має бути огороджена. Приміщення митного ліцензійного
складу має відповідати таким вимогам:

— обов?язкова наявність охоронної та протипожежної сигналізацій, що
виведені на пульт організації, яка здійснює охорону митного ліцензійного
складу (охоронна сигналізація має виключати можливість проникнення на
територію митного ліцензійного складу без її реагування);

— обов?язкова наявність обладнаних засобами зв?язку службових місць,
призначених для митних службовців, які здійснюють митний контроль на
цьому складі;

— при наявності вікон у приміщенні складу — обов?язкове

обладнання їх з внутрішньої сторони металевими ґратами.

Власник складу забезпечує матеріально-технічне обладнання складу, що є
достатнім для його функціонування, у тому числі:

— навантажувально-розвантажувальні і транспортні засоби;

— складське устаткування;

— засоби зв?язку;

— оргтехніку;

— меблі;

— засоби обліку та контролю для складів, призначених для зберігання
наливних та насипних товарів.

Працівникам митного органу власник складу безкоштовно надає необхідні
виключно для здійснення митного контролю і митного оформлення обладнані
приміщення, засоби зв?язку, транспортні засоби, що відповідають вимогам
митного органу. Охорона митного ліцензійного складу і забезпечення
пропускного режиму проводиться власником складу за його рахунок. Митниця
має право встановлювати додаткові конкретні вимоги до обладнання митного
ліцензійного складу для забезпечення надійності зберігання товарів.

Особа, яка має намір відкрити та експлуатувати митний ліцензійний склад,
подає до митниці, в зоні діяльності якої знаходиться склад, заяву на
отримання ліцензії на право відкриття та експлуатації митного
ліцензійного складу. До заяви додаються такі документи:

— копії установчих і реєстраційних документів особи, яка подає заяву на
отримання ліцензії (статут, установчий договір, свідоцтво про реєстрацію
тощо);

— документи, що підтверджують право володіння або користування
приміщенням;

— економічне обґрунтування доцільності відкриття митного ліцензійного
складу;

— плани приміщення, призначеного для митного ліцензійного складу, з
позначенням приміщень для працівників митниці;

— плани (схеми) охоронної та протипожежної сигналізації, узгоджені
уповноваженими службами;

— договір охорони з органами МВС або з підприємством, що має ліцензію на
охоронну діяльність від МВС;

— дозволи органів санітарного та екологічного контролю

(для складів, що призначені для зберігання товарів, підконт

рольних цим органам);

— технологічна схема із зазначенням засобів контролю та обліку (для
складів, призначених для зберігання наливних та насипних товарів);

— перелік товарів, які будуть зберігатися на складі (для митних
ліцензійних складів закритого типу).

Заява розглядається митницею протягом ЗО днів з дня її надходження. В
разі прийняття рішення про можливість відкриття митного ліцензійного
складу митниця встановлює “Процедуру організації митного режиму — митний
склад” залежно від конструкції митного ліцензійного складу, видів
товарів, які будуть зберігатися на ньому, товарообігу та інших факторів
функціонування конкретного складу, а в разі відмови від погодження, —
митниця повідомляє про це заявника письмово, із зазначенням причин
відмови.

Ліцензія діє безстроково, за умови щорічної перереєстрації митного
ліцензійного складу, і не може бути передана іншій особі. Відмова у
видачі ліцензії може бути оскаржена згідно з положеннями Митного кодексу
України

Для оперативного керівництва діяльністю митного ліцензійного складу
власник призначає відповідальну особу — керуючого митним ліцензійним
складом. Власник митного ліцензійного складу відповідає за професійну
підготовку керуючого та за знання ним митного законодавства України.
Особа керуючого складом зазначається у Процедурі організації митного
режиму — митний склад після попереднього складання ним іспиту.

Власник складу веде облік (у тому числі, на окрему вимогу митного
органу, автоматизований) і подає митним органам звіт щодо товарів, які
зберігаються на складі, у порядку, затвердженому Процедурою організації
митного режиму “митний склад”.

На митних ліцензійних складах дозволяється зберігати всі види товарів
українського та іноземного походження, як імпортні так і призначені для
вивезення за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню
митом та зборами, а також таких, що потрапляють під обмеження щодо
ввезення в Україну та вивезення з України. Товари, що переміщуються
через митну територію України транзитом, можуть розміщуватись на митних
ліцензійних складах в разі проведення перевантаження з одного виду
транспорту на інший, за умови дотримання загальних термінів транзиту,
визначених постановами Кабінету Міністрів України.

Товари та інші предмети зберігаються на митному складі під митним
контролем з обов?язковим накладенням митного забезпечення митного
органу. При цьому, разом з митним забезпеченням обов?язковою є наявність
пломби власника митного ліцензійного складу.

Товари, ввезені на митну територію України, можуть зберігатися в режимі
митного складу протягом трьох років. Цей строк може бути обмежений для
окремих видів товарів митним органом. Товари, що вивозяться за межі
митної території України, можуть зберігатися в режимі митного складу
протягом трьох місяців. Конкретний термін зберігання товарів у
встановлених межах визначається спільно з власником складу особою, яка
розміщує товари на зберігання.

При переміщенні товарів, що були ввезені в Україну, з одного митного
ліцензійного складу на інший термін зберігання товарів встановлюється з
дати їх розміщення в режим митного складу, тобто з моменту первинного
розміщення на митний ліцензійний склад.

Після закінчення терміну зберігання товарів на складі вони мають бути
передані на зберігання митниці або заявлені до іншого митного режиму.
Митне оформлення таких товарів проводиться згідно із заявленим режимом.

З товарами, що зберігаються на митному ліцензійному складі, можуть
проводитися такі операції для забезпечення їх зберігання:

— переміщення товарів у межах складу з метою раціонального розміщення;

— чищення;

— провітрювання;

— створення оптимального температурного режиму;

— сушіння (у тому числі потоком тепла);

— фарбування;

— захист від корозії;

— боротьба зі шкідниками;

— інвентаризація.

Крім зазначених вище операцій з товарами, розміщеними на митному
ліцензійному складі, можуть проводитися такі операції для підготовки їх
до продажу й транспортування: подрібнення партій; формування
відправлень; сортування; пакування; перепакування; маркування;
навантаження; розвантаження; перевантаження; тестування.

Товари, розміщені в митному режимі митного складу, можуть випускатися з
митного ліцензійного складу:

— у вільний обіг на митній території України;

— за межі митної території України;

— для тимчасового користування на митній території України в режимі
тимчасового ввезення;

— для переробки на митній території України;

— для передання на склад митного органу для зберігання в режимі митного
складу або при відмові на користь держави;

— для знищення під контролем митного органу;

— для перевезення на інший митний ліцензійний склад у зоні діяльності
того самого митного органу;

— для перевезення в інший митний орган з метою митного оформлення в
обраний митний режим;

— тимчасово з подальшим поверненням для демонстрації на міжнародній
виставці, що проводиться в Україні; проведення сертифікації органами
Держстандарту України або досліджень іншими органами державної влади
(санітарно-епідеміологічною, ветеринарно-санітарною, фітосанітарною,
екологічною службами).

Митне оформлення товарів, що випускаються з митного ліцензійного складу
відповідно до обраного митного режиму, здійснюється за умови подання
декларантом митному органу ВМД заповненої в установленому законодавством
порядку декларації, а також комплекту документів, потрібних для
здійснення митного оформлення цих товарів, і сплати всіх установлених
законодавством податків і зборів (обов?язкових платежів).

Ліцензія на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу
може бути анульована або дія її може бути призупинена на термін до трьох
місяців. Призупинення дії ліцензії може застосовуватись за письмовим
рішенням начальника митниці у випадках:

— нефункціонування митного ліцензійного складу протягом чотирьох
місяців;

— неодноразове прийняття (як і не прийняття) рішень (дій) власником
складу (керуючим складом або уповноваженими на доступ до складу осіб)
щодо діяльності митного ліцензійного складу, які можуть привести до
порушення вимог чинного митного законодавства;

— при порушенні митних правил;

— якщо за повідомленням від державних служб та уповноважених органів
власником митного ліцензійного складу допущено порушення чинного
законодавства щодо зовнішньоекономічної діяльності.

Анулювання ліцензії застосовується у випадках:

— невиконання вимог, зазначених у рішенні начальника митниці про
призупинення дії ліцензії;

— повторного вчинення порушень, зазначених в п/п а, б, в п. 8.2, якщо
раніше вже застосовувалось тимчасове призупинення дії ліцензії;

— порушення кримінальної справи за злочинами у сфері ЗЕД;

— виявлення порушень чинного законодавства в ході перевірки діяльності
митного ліцензійного складу Державною митною службою України.

Митний ліцензійний склад ліквідується у таких випадках:

— при скасуванні ліцензії за підсумками щорічної перереєстрації;

— при анулюванні ліцензії на право відкриття та експлуатації митного
ліцензійного складу;

— на підставі заяви власника за його бажанням.

3.6. Особливості діяльності магазинів безмитної торгівлі

Магазин безмитної торгівлі, як зазначалось вище, це — митний режим,
відповідно до якого товари, не призначені для споживання на митній
території України, перебувають та реалізуються під митним контролем у
пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного
сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами
України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та
імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного
регулювання.

Порядок відкриття і ліквідації магазинів безмитної торгівлі та правила
продажу товарів магазинами безмитної торгівлі затверджені постановою
Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1089.

Відповідно до зазначеного Порядку магазин безмитної торгівлі
відкривається на підставі дозволу, який суб?єктові підприємницької
діяльності — власникові чи орендареві призначеного для магазину
приміщення або суб?єктові, що має намір спорудити відповідне приміщення
у пункті пропуску на митному кордоні України, в інших зонах митного
контролю, визначених митними органами.

Суб?єкт підприємницької діяльності подає митному органу та органу
охорони державного кордону, в зоні діяльності яких планується відкрити
магазин безмитної торгівлі, заяву про надання дозволу на відкриття
магазину за формою, встановленою спільним наказом Держмитслужби та
Держкомкордону. До заяви додаються такі документи:

— копії свідоцтва про державну реєстрацію суб?єкта підприємницької
діяльності та установчих документів;

— довідка банку (банків) про розрахунковий та валютний рахунок заявника;

— план пункту пропуску через митний кордон України з позначенням місця,
де планується відкрити магазин безмитної торгівлі;

— попередню письмову згоду власника приміщення, розташованого в зоні
митного контролю, на укладення договору оренди (у разі, якщо
передбачається оренда приміщення);

— план приміщення магазину безмитної торгівлі.

У разі прийняття попереднього рішення про можливість відкриття магазину
безмитної торгівлі заявник подає митному органу, в зоні діяльності якого
планується відкрити магазин, документи, що підтверджують:

— право власності на приміщення або на користування ним;

— згоду начальника органу охорони державного кордону на відкриття
магазину безмитної торгівлі;

— наявність дозволу відповідного органу в разі спорудження магазину;

— відсутність заборгованості з податків, зборів (обов?язкових платежів)
до державного та місцевих бюджетів.

Якщо документи відповідають вимогам митного режиму та перетинання
державного кордону, видається дозвіл на відкриття магазину безмитної
торгівлі строком на три роки. У видачі дозволу може бути відмовлено у
разі:

— невідповідності приміщення вимогам Митного кодексу України;

— відсутності необхідних документів або коли у документах містяться
неправдиві відомості;

— якщо розташування такого магазину в пункті пропуску через державний
кордон ускладнюватиме забезпечення режиму, встановленого законодавством
у цих пунктах.

Дозвіл не може передаватися іншому суб?єкту підприємницької діяльності.
Для продовження строку дії дозволу власником (керівником) магазину
безмитної торгівлі подається заява митному органу та органу охорони
державного кордону, в зоні діяльності яких відкрито магазин безмитної
торгівлі.

Дозвіл може бути анульований або дія його призупинена на строк до трьох
місяців у разі:

— прийняття власником (керівником) магазину рішень, які призвели до
порушень вимог нормативно-правових актів;

— порушення митних правил або податкового законодавства;

— порушення встановленого режиму в пункті пропуску через державний
кордон;

— порушення правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі.

Дозвіл анулюється в разі:

— невиконання вимог, зазначених у рішенні про зупинення дії дозволу;

— порушення умов, зазначених у Митному кодексі України, якщо раніше вже
застосовувалося зупинення дії дозволу;

— зміни митного режиму в пункті пропуску через митний кордон.

Магазин безмитної торгівлі може бути ліквідовано у разі:

— прийняття рішення власником (керівником) магазину;

— прийняття рішення про зміну місця розташування пункту пропуску через
митний кордон;

— прийняття спільного рішення Держмитслужби та Держ-комкордону про
анулювання дозволу.

Робота магазину безмитної торгівлі організовується таким чином, щоб
забезпечити надходження, зберігання та продаж товарів відповідно до
вимог Митного кодексу України, законодавства з питань оподаткування і
митного оформлення, інших нормативно-правових актів. Магазин безмитної
торгівлі здійснює реалізацію товарів за готівку в національній або
іноземній валюті, кредитними картками та чеками фізичним особам, а також
у безготівковій формі — юридичним особам, які обслуговують пасажирів
міжнародних рейсів після проходження ними паспортного та митного
контролю.

Магазини безмитної торгівлі мають право реалізовувати в установленому
порядку продовольчі та непродовольчі товари всіх видів вітчизняного та
іноземного виробництва та проводити підготовку товарів до продажу, їх
пакування, демонстрацію, перепакування.

Магазинами безмитної торгівлі реалізуються товари у пунктах пропуску на
митному кордоні України або на транспортних засобах, що виконують
міжнародні рейси, фізичним особам, які від?їжджають за кордон, за умови
пред?явлення ними документа, який посвідчує особу, з відміткою про
проходження митного контролю або належного їм проїзного документа на
транспортний засіб, який прямує за межі України. Факт продажу товару
підтверджується касовим або товарним чеком з послідовною нумерацією (у
двох примірниках), у якому мають зазначатися номер рейсу або реквізити
документа, який посвідчує особу, з відміткою про проходження митного
контролю, ідентифікаційний код товару і його вартість. Оригінал чека
видається пасажирові, який придбав товар, а копія зберігається у
магазині безмитної торгівлі протягом не менш як трьох років.

Власник (керівник) магазину безмитної торгівлі завчасно інформує
відповідну посадову особу митного органу про запланований час
надходження товарів. У разі, якщо між переліком товарів у документах, що
подаються митному органу для декларування, і кількістю товарів, що
фактично надійшли на склад магазину безмитної торгівлі, виявлено
розбіжність, власник (керівник) магазину безмитної торгівлі:

— разом з відповідною посадовою особою митного органу проводить опис
товарів, яких не вистачає або кількість яких виявилася більшою, ніж
зазначено у документах;

— складає відповідний акт (у трьох примірниках), який підписується
власником (керівником) магазину та посадовою особою митного органу;

— виконує інші дії, передбачені митним законодавством.

Товари, що реалізуються магазином безмитної торгівлі, повинні мати
відповідне маркування, яке дає змогу їх легко ідентифікувати. Вид і
метод маркування товарів затверджується керівником митного органу, в
зоні діяльності якого відкрито магазин. Посадові особи митного органу
під час виконання службових обов?язків мають право доступу до приміщень
магазину безмитної торгівлі у будь-який час.

На складі магазину безмитної торгівлі дозволяється здійснювати
розпакування, пакування, перепакування та здійснювані операції,
пов?язані із забезпеченням зберігання товарів і підготовкою їх до
продажу. Товари мають зберігатися на складі магазину безмитної торгівлі
таким чином, щоб посадова особа митного органу могла провести їх
перевірку.

Продаж товарів із допоміжних приміщень та зі складу, за зразками,
попереднім замовленням та в розстрочку, а також використання приміщень
магазину безмитної торгівлі для зберігання та реалізації товарів, що не
пройшли митного оформлення, не дозволяється. Усі надходження товарів зі
складу до торговельного залу магазину безмитної торгівлі реєструються за
формою, погодженою з митним органом.

Приміщення магазину безмитної торгівлі має відповідати вимогам Митного
кодексу України та іншим нормативно-правовим актам щодо регулювання
питання роздрібної торгівлі, а також бути обладнаним засобами, які дають
змогу забезпечити:

— накладення митного забезпечення на всі місця доступу до приміщення
магазину:

— неможливість надходження або продаж товарів поза митним контролем;

— надійне функціонування охоронної та пожежної сигналізації;

— телефонний зв?язок посадової особи митного органу, яка здійснює митний
контроль у магазині.

У неробочий час магазину безмитної торгівлі товари зберігаються в
приміщенні магазину з обов?язковим накладенням митного забезпечення на
двері та інші місця доступу. При цьому наявність пломб, печаток та інших
видів забезпечення з реквізитами власника у місцях доступу до магазину є
обов?язковою разом із забезпеченнями митного органу.

Магазин безмитної торгівлі відчиняється та зачиняється у присутності
посадової особи митного органу. Власник (керівник) магазину безмитної
торгівлі забезпечує належні умови для роботи посадової особи митного
органу, персоналу магазину, а також вживає заходів для дотримання вимог,
установлених законодавством про безпеку праці.

Власник (керівник) магазину безмитної торгівлі зобов?язаний щомісяця
проводити декларування товарів, реалізованих у магазині, шляхом
заповнення митної декларації. Порядок заповнення митної декларації,
декларування зазначених товарів та їх митного оформлення встановлюються
Держмитслужбою.

У магазинах безмитної торгівлі мають розміщуватися на видному місці
оголошення (рекламні листки) про те, що:

— продаж товарів здійснюється лише за умови подання громадянами
відповідних документів;

— заборонено продаж алкогольних напоїв пасажирам віком до 21 року та
тютюнових виробів віком до 18 років;

— касові чеки на товари мають обов?язково зберігатися разом з проїзним
документом до відправлення транспортного засобу в рейс або до виїзду з
пункту пропуску через митний кордон України.

Власником (керівником) магазину безмитної торгівлі один раз на квартал
проводиться інвентаризація. Митний орган у разі потреби має право
проводити інвентаризацію товарів у приміщенні магазину в будь-який час
його роботи.

Тема 4. Валютне регулювання ЗЕД підприємства

4.1. Механізм валютного регулювання і валютного контролю в Україні.

4.2. Розрахунки в безготівковій іноземній валюті.

4.3. Розрахунки в готівковій іноземній валюті.

4.5. Відповідальність за порушення валютного законодавства.

Ключові поняття

Валютні відносини. Валютні ринки. Валютні операції. Валютне регулювання.
Правовий режим валютних відносин. Ва лютні обмеження. Валютні цінності.
Валюта України. Платіжні документи. Іноземна валюта. Банківські метали.
Уповноважені банки. Генеральні, індивідуальні ліцензії. Офіційний курс
гривні. Валютний контроль. Розрахунки в безготівковій та готівковій
валюті. Порушення норм валютного законодавства.

4.1. Механізм валютного регулювання і валютного контролю в Україні

Особливістю механізму нормативно-правового регулювання валютних відносин
є їх особлива природа, яка визначається розробленою державою моделлю
функціонування національного валютного ринку України, формами участі
резидентів в іноземних та міжнародних валютних ринках. Валютні відносини
в цілому регулюються за допомогою трьох засобів правового регулювання:
припису, дозволу і заборони.

Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режим
валютних обмежень. Сутність такого режиму полягає в законодавчій або
адміністративній забороні, лімітуванні або регламентуванні операцій з
валютою або валютними цінностями. Введення валютних обмежень може
диктуватися економічними або політичними причинами.

Валютні обмеження полягають у дорученні Національному банку керувати
валютними операціями, їх ліцензуванні, можливості блокування валютних
рахунків, вимозі обов?язкового продажу 50 % надходжень в іноземній
валюті на валютному ринку України. Одним із важливих валютних обмежень є
заборона обігу і використання іноземних валют як платіжного засобу.

Таким чином, законодавство України надає загальний дозвіл на ведення
валютних операцій, але в суворо обмеженому порядку і при забороні
здійснення певних дій. Згідно з цим вказаним загальним дозволом кожний
конкретний суб?єкт має право бути власником валютних цінностей з усіма
повноваженнями, що з цього випливають: володіння, користування і
розпорядження валютними цінностями. Але при загальному дозволі є певні
обмеження:

1. Регулювання переказів та платежів за кордон, вивезення капіталу,
репатріації прибутків, золота, грошових знаків та цінних паперів.

2. Обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюти та зобов?язання
продавати частину іноземної валюти в обмін на національну валюту.

3. Здійснення валютних операцій у центральних або спеціально
уповноважених банках.

4. Контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів у країні
(авуари — це кошти, що належать резидентам або нерезидентам і
зберігаються на рахунках в іноземних банках).

5. Контроль за створенням та ліквідацією авуарів нерезидентів —
учасників валютних операцій в країні.

6. Контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та
резидентів в економіку інших країн.

7. Здійснення декларування, попереднього дозволу, контролю або заборони
у здійсненні окремих видів валютних операцій.

Основним документом нормативно-правової бази, що регулює валютні
операції учасників ЗЕД, є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему
валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. Цей
Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території
України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження
державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ
України в регулюванні валютних операцій, права й обов?язки суб?єктів
валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю,
відповідальність за порушення валютного законодавства.

Декрет містить визначення основних термінів, які використовуються у
сфері валютного регулювання. Так, поняття “валютні цінності” має такі
значення:

— валюта України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських
білетів, монет, в інших формах, що перебувають в обігу та є законним
платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або
такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки,
які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та
інших кредитно-фінансових установах на території України;

— платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до
них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки,
банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові
та банківські документи), виражені у валюті України;

— іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів,
казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним
платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також
вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають
обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових
одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових)
одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та
інших кредитно-фінансових установ за межами України;

— платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до
них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські
накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи),
виражені в іноземній валюті або банківських металах;

— банківські метали — це золото, срібло, платина, метали платинової
групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових
стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також
монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Слід зазначити, що під терміном “валюта України” розуміють як власне
валюту України, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені
у валюті України, а під терміном “іноземна валюта” — як власне іноземну
валюту, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні
папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах.

Валютні операції визначаються цим Декретом як:

— операції, пов?язані з переходом права власності на валютні цінності,
за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

— операції, пов?язані з використанням валютних цінностей в міжнародному
обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших
зобов?язань, предметом яких є валютні цінності;

— операції, пов?язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на
територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її
межі валютних цінностей.

Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей,
що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути
власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України,
крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Резиденти і
нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням
обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного
законодавства України.

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України,
який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов?язань,
якщо інше не передбачено актами валютного законодавства України. Порядок
ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення,
переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти
України визначається Національним банком України. Суми у валюті України,
що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон,
можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну.

Уповноважені банки зобов?язані купувати іноземну валюту на
міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок
резидентів з метою забезпечення виконання зобов?язань резидентів.
Національний банк України зобов?язаний проводити політику, спрямовану на
підтримання валюти України, і з цією метою може виступати суб?єктом
міжбанківського валютного ринку України.

Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на
здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування
згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам
та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних
операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії
режиму валютного регулювання. Уповноважені банки та інші
кредитно-фінансові установи, що одержали генеральну ліцензію
Національного банку України на здійснення операцій, пов?язаних з
торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України
пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод
з іншими юридичними особами-резидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення
разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої
операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних
цінностей, за винятком:

— вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними
особами-резидентами іноземної валюти на суму, Що визначається
Національним банком України;

— вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними
особами-резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше
ввезена ними в Україну на законних Підставах;

— платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі
України на виконання зобов?язань у цій валюті Перед нерезидентами щодо
оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших
майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами
(страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя;

— платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за
кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

— вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті,
раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної
діяльності;

б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за
винятком випадків, передбачених законодавством України;

в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо
терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством
межі;

г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу
або як застави;

д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами
України, за винятком:

— відкриття фізичними особами-резидентами рахунків у іноземній валюті на
час їх перебування за кордоном;

— відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

— відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в
абзаці четвертому п. 5 ст. 1 вказаного Декрету;

є) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних
паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав,
отриманих фізичними особами-резидентами як дарунок або у спадщину.

Одержання індивідуальної ліцензії однією зі сторін валютної операції
означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою,
яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами
індивідуальної ліцензії. Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік
документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для
відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.
Відмова у видачі Національним банком України ліцензії може бути
оскаржена в суді.

Торгівля іноземною валютою на території України здійснюється юридичними
особами — резидентами і нерезидентами через уповноважені банки та інші
кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною
валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському
валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а
також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському
валютному ринку визначаються Національним банком України.

Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали
ліцензію Національного банку України:

а) від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському
валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і
нерезидентів;

б) мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну
валюту готівкою у фізичних осіб — резидентів і нерезидентів, а також
продавати її фізичним особам — резидентам.

Фізичні особи — резиденти і нерезиденти мають право продавати іноземну
валюту уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які
одержали ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом
— іншим фізичним особам-резидентам.

Фізичні особи-резиденти мають право купувати іноземну валюту в
уповноважених банках та інших кредитно-фінансових установах, що одержали
ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом — у інших
фізичних осіб — резидентів і нерезидентів.

У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного
обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі
розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах
торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання
індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних
валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних
валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях.

Офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним
банком України відповідно до постанови НБУ від 06.03.2001 р. № 98.
Офіційний курс встановлюється:

— щоденно — для вільно конвертованих валют (1 група Класифікатора
іноземних валют Національного банку України та для іноземних валют інших
країн, які є головними зовнішньоекономічними партнерами України);

— один раз на місяць — для інших іноземних валют;

— один раз на місяць повторно — для спеціальних прав запозичення.

Офіційний курс гривні до іноземних валют розраховується:

— до долара США — на підставі котирування валюти на міжбанківському
валютному ринку, а також з урахуванням інформації про діючий офіційний
курс Національного банку України та про проведені ним операції з
купівлі-продажу іноземних валют;

— до інших вільно конвертованих валют, які широко використовуються для
здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних
валютних ринках світу, — на підставі інформації про щоденний фіксинг
Європейського центрального банку поточних крос-курсів валют до евро та
поточні крос-курси відповідних валют до долара США на міжнародних
валютних ринках, у тому числі тих, що публікує газета “Financial Times”;

— до вільно конвертованих валют, які обмежено використовуються для
здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на
головних валютних ринках світу, а також до неконвертованих іноземних
валют — на підставі інформації про крос-курси, розраховані відповідно до
курсу гривні до долара США та курси національних валют до долара США,
встановлені центральними (національними) банками держав СНД та Балтії;
крос-курси, розраховані відповідно до курсу гривні до долара США, та
поточні крос-курси відповідних валют до долара США на міжнародних
валютних ринках, у тому числі тих, що публікує газета “Financial Times”.

Розрахунок офіційного курсу гривні до іноземних валют здійснюється
Департаментом валютного регулювання та затверджується Головою
Національного банку України або його першим заступником. Національний
банк установлює офіційний курс гривні до іноземних валют без
зобов?язання здійснювати за ним операції з купівлі-продажу іноземної
валюти. Офіційний курс гривні до іноземних валют використовується
резидентами та нерезидентами України для здійснення бухгалтерського
обліку операцій з іноземною валютою, а також в інших випадках,
передбачених чинним законодавством України. Національний банк у межах
своїх повноважень щодо забезпечення стабільності гривні може впливати на
формування офіційного валютного курсу в результаті купівлі-продажу
іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України.

Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за
операціями на міжбанківському валютному ринку України уповноважених
банків та інших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію
Національного банку України, за винятком операцій, пов?язаних зі
строковими (ф?ючерсними) угодами.

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами
України, підлягає обов?язковому декларуванню у Національному банку
України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним
банком України.

Порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і
нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком
України за погодженням з Міністерством статистики України з урахуванням
чинного законодавства України. Несвоєчасне подання, приховування або
перекручування звітності про валютні операції тягне за собою
відповідальність згідно з чинним законодавством.

Декрет визначає також повноваження державних органів і функції
банківської системи у сфері валютного регулювання і валютного контролю.
Так, Національний банк України:

— здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної
політики України;

— складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

— контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту
зовнішнього державного боргу України;

— визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті
уповноважених банків нерезидентам;

— видає у межах, передбачених цим Декретом, обов?язкові для виконання
нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

— нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для
здійснення державної валютної політики;

— видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про
їх скасування;

— установлює способи визначення і використання валютних (обмінних)
курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних
цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових)
одиницях, згідно зі ст. 8 зазначеного Декрету;

— установлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині
форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок
контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

— забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та
операції уповноважених банків.

Кабінет Міністрів України:

— визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт
зовнішнього державного боргу України;

— бере участь у складанні платіжного балансу України;

— забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що
стосується руху валютних цінностей;

— забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного
фонду України згідно із ст. 14 цього Декрету;

— визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових
(клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з
іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які
використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на
підставі положень міжнародних договорів України.

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають
валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов?язання
щодо декларування валютних цінностей та іншого майна.

Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і
одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення
ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у
межах своїх повноважень.

Національний банк України є головним органом валютного контролю, що
здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на
території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до
компетенції інших державних органів, забезпечує виконання уповноваженими
банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом
та іншими актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що
провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна
податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними
операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території
України, а Державний митний комітет України здійснює контроль за
додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон
України.

4.2. Розрахунки у безготівковій іноземній валюті

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за господарськими
операціями резидентів регулюється Законом України “Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті”. Згідно із цим Законом,
виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні
валютні рахунки в уповноважених банках у терміни сплати заборгованості,
зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з моменту
митного оформлення (оформлення вантажної митної декларації)
експортованої продукції, а в разі експорту робіт (послуг), прав
інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого
документа, який засвідчує виконання робіт (надання послуг), експорт прав
інтелектуальної власності.

У разі здійснення резидентами імпортних операцій за
зовнішньоекономічними договорами, що передбачають відстрочки постачання,
імпорт має надійти в Україну в терміни, зазначені в договорі, але не
пізніше 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або
виставлення векселя на користь постачальника імпортованої продукції
(робіт, послуг). При здійсненні розрахунків за імпортними операціями у
формі документарного акредитива товари (роботи, послуги), що є предметом
зовнішньоекономічного договору, який передбачає таку форму розрахунків,
мають надійти в Україну протягом 90 календарних днів з моменту
здійснення платежу уповноваженим банком на користь нерезидента.

Порушення резидентами термінів, установлених законом, призводить до
стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % від суми
неотриманої виручки (митної вартості недопоставлених товарів, вартості
недоотриманих робіт (послуг)), вираженої в іноземній валюті,
перерахованій у грошову одиницю України за курсом Національного банку
України на день виникнення заборгованості.

Днем виникнення заборгованості вважається перший день після закінчення
законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними,
імпортними, лізинговими операціями або термінів, установлених відповідно
до раніше отриманих за цими операціями ліцензій.

Слід зазначити, що розрахунки за експортно-імпортними операціями в
національній валюті також здійснюються резидентами України в порядку,
установленому Законом “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті”. Це означає, що на такі операції також поширюється термін 90
календарних днів та установлений порядок нарахування і стягнення пені за
порушення термінів розрахунків за такими операціями.

У випадку, коли встановлені терміни розрахунків за експортно-імпортними
операціями порушено резидентами за договорами, що передбачають виробничу
кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, оперативний і
фінансовий лізинг, постачання складних технічних виробів товарів
спеціального призначення, Національний банк України може видати таким
суб?єктам зовнішньоекономічної діяльності індивідуальну ліцензію на
подовження цих термінів.

Оскільки виручка за експортними операціями резидентів підлягає
зарахуванню на їх рахунки в банках у законодавчо встановлені терміни, то
відлік таких термінів банк починає з наступного календарного дня після
оформлення вантажної митної декларації або підписання акта (іншого
документа) про виконання робіт, надання послуг. В останньому випадку при
наявності декількох документів з різними датами підписання банк з метою
контролю використовує той із документів, який підтверджує фактичне
виконання робіт або надання послуг відповідно до умов
зовнішньоекономічного договору і підписаний раніше за інші документи.

Експортна операція знімається уповноваженим банком з контролю після
зарахування виручки за такою операцією (або її частиною, у випадку
здійснення обов?язкового продажу) на поточний рахунок резидента.

Відлік законодавчо встановлених термінів розрахунків за імпортними
операціями резидентів банк починає з наступного календарного дня після
здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь
постачальника імпортованих товарів, а в разі застосування акредитивної
форми розрахунків — з моменту здійснення банком платежу на користь
нерезидента. З контролю імпортна операція резидента знімається банком
після пред?явлення ним акта або іншого документа, який свідчить про
поставку нерезидентом продукції (виконання робіт, отримання послуг), яка
раніше була оплачена резидентом. У разі отримання резидентом послуг від
міжнародних інформаційних систем і міжнародних платіжних систем для
підтвердження факту їх отримання використовуються відповідні договори,
рахунки на оплату послуг, документи, які формує платіжна система після
здійснення розрахунків.

Якщо на рахунок резидента повертаються кошти, які раніше були переказані
нерезиденту за імпортним договором, у зв?язку з неможливістю виконання
нерезидентом договірних зобов?язань повністю або частково, резидент
самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснював такий
переказ, копії документів, що однозначно підтверджують повернення
коштів. Ця умова стосується випадків, коли зазначені кошти повертаються
на рахунок резидента в іншому банку. При цьому відповідальність за
порушення такої умови покладається на резидента.

Слід мати на увазі, що у разі, коли умовами зовнішньоекономічного
договору передбачена поставка товарів в Україну або здійснення
авансового платежу на користь нерезидента в декілька етапів, банк
здійснює контроль за термінами розрахунків окремо за кожним фактом
здійснення поставки товарів або авансового платежу.

Окремого роз?яснення потребують дії Національного банку щодо порядку
розрахунків за іншими видами зовнішньоекономічних операцій.

Наприклад, для здійснення резидентом (юридичною особою), який є членом
міжнародних організацій, операцій з переказом валютних коштів за межі
України у вигляді вступних або членських внесків до іноземних установ
або організацій, необхідно отримати відповідну разову індивідуальну
ліцензію Національного банку України. Вимоги Закону “Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті” не поширюються на операції із
залучення резидентом кредиту в іноземній валюті від нерезидента,
оскільки кредит в іноземній валюті не є валютною виручкою резидента і
штрафні санкції за неотримання кредиту протягом 90 календарних днів з
моменту підписання кредитного договору застосовуватися не можуть.

Що ж стосується порядку здійснення виплат резидентом нерезиденту за
використання авторських і суміжних прав, то основним документом для
здійснення розрахунків з автором-нерезидентом за використання твору є
угода між іноземним правовласником і українським користувачем. В угоді
мають бути передбачені сума авансу, терміни її перерахування у
конкретній валюті та умови остаточного розрахунку. На операції, які
здійснюються за такими угодами, також поширюються вимоги зазначеного
вище Закону.

3 метою запобігання відпливу капіталу та підвищення прозорості платежів
за договорами, які передбачають виконання робіт і надання послуг
нерезидентами, а також запобігання можливим діям щодо відмивання грошей
та з метою захисту вітчизняних товаровиробників Правління Національного
банку України прийняло постанову від 12.02.2003 р. № 58. “Про здійснення
переказування коштів у національній та іноземній валюті щодо оплати
робіт та послуг нерезидентів”.

Відповідно до цієї постанови підставою для переказування уповноваженими
банками та небанківськими фінансовими установами (далі — банки) коштів у
національній та іноземній валютах на користь (на рахунок) нерезидентів
як за дорученням резидентів юридичних осіб і фізичних осіб — суб?єктів
підприємницької діяльності, так і на виконання власних зобов?язань, за
договорами, які передбачають виконання робіт та надання послуг
нерезидентами, можуть бути такі документи:

— договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного
законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним
законодавством України має силу договору;

— документи, які свідчать про фактично надані послуги чи виконані
роботи;

— індивідуальна ліцензія Національного банку України на переказування за
межі України валютних цінностей, якщо операція потребує такої ліцензії.

Проведення зазначених операцій протягом дня на користь однієї і тієї
самої особи, або споріднених осіб, на суму, що не перевищує 50 тис.
євро, або еквівалент цієї суми в іншій валюті за офіційним курсом гривні
до іноземних валют, установленим Національним банком України на день
проведення операції, здійснюється за умови, що загальна сума договору не
перевищує 50 тис. євро, або еквівалент цієї суми в іншій валюті за
офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним
банком України на день укладення договору.

Підставою для проведення зазначених операцій, якщо загальна сума
договору перевищує 50 тис. євро, або еквівалент цієї суми в іншій валюті
за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним
банком України на день укладення договору, окрім зазначених вище
документів, є:

— акт цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру
моніторингу зовнішніх товарних ринків щодо відповідності контрактних цін
на послуги, які є предметом договорів, кон?юнктурі ринку;

— калькуляція витрат за надані послуги, завірена нерезидентом.

Якщо ціновою експертизою встановлено завищення контрактних цін,
переказування коштів за цим договором дозволяється лише за наявності
згоди Національного банку України.

4.3. Розрахунки в готівковій іноземній валюті

Використання готівкової іноземної валюти в Україні регулюється
постановою НБУ від 26.03.98 р. № 119. Юридичним особам-резидентам та
розташованим на території України представництвам юридичних
осіб-нерезидентів використання готівкової іноземної валюти з власних
поточних рахунків дозволяється:

1. Для забезпечення витрат працівників юридичних осіб-резидентів чи
представництв юридичних осіб-нерезидентів, які повністю або частково
здійснюють підприємницьку діяльність нерезидента на території України
(далі — постійні представництва юридичних осіб-нерезидентів), на
відрядження за кордон (оплата добових, витрат, пов?язаних з найманням
житлового приміщення (оплатою готелю) та бронюванням місць у готелях,
транспортних та інших витрат за кордоном здійснюється згідно з чинним
законодавством України про відшкодування витрат на відрядження за
кордон),

2. Для забезпечення витрат працівників іноземних дипломатичних,
консульських, торговельних та інших офіційних представництв, міжнародних
організацій та їх філій, які користуються імунітетом та дипломатичними
привілеями (далі — офіційні представництва), представництв юридичних
осіб-нерезидентів, які не здійснюють підприємницької діяльності, на
відрядження за кордон (оплата витрат, пов?язаних з найманням житлового
приміщення (оплатою готелю) та бронюванням місць у готелях, транспортних
та інших витрат за кордоном здійснюється згідно з кошторисом).

3. Для забезпечення експлуатаційних витрат юридичних осіб-резидентів або
постійних представництв юридичних осіб-нерезидентів, які мають власні
транспортні засоби (орендують, фрахтують) для виконання рейсів за кордон
(оплата пального, лоцманських послуг, аеронавігаційних послуг, митних та
дорожніх зборів, стоянки тощо).

4. Для оплати праці працівників-нерезидентів, які працюють в Україні за
контрактом (з юридичною особою-резидентом чи представництвом юридичної
особи-нерезидента).

5. Для виконання статутної діяльності представництва Бюро міжнародної
організації з міграції, в тому числі для покриття витрат, пов?язаних із
забезпеченням виїзду мігрантів на батьківщину (купівля мігрантам
квитків, оплата їх проживання в готелях та харчування в країнах, через
які вони прямують транзитом, сплата підйомних тощо), за рахунок коштів,
що надійшли від нерезидентів на рахунок зазначеного бюро.

6. Для виконання зобов?язань, передбачених ст. 116—119 Кодексу
торговельного мореплавства, згідно з контрактом (угодою) на здійснення
агентських послуг щодо виплат морським агентом (юридичною
особою-резидентом) готівкової іноземної валюти та/або дорожніх чеків
міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій валюті на
експлуатаційні потреби капітану судна, що належить (зафрахтоване)
судновласнику-нере-зиденту (в тому числі на оплату праці членів екіпажу,
репатріацію моряків із судна, яке знаходиться в порту України, тощо).

7. Для відшкодування фізичним особам втрат у разі виникнення рекламацій,
форс-мажорних обставин, що призвели до невиконання юридичною
особою-резидентом (або постійним представництвом юридичної
особи-нерезидента), яка надає послуги з оплатою в іноземній валюті
відповідно до чинного законодавства України, зобов?язань перед фізичною
особою, яка сплатила в іноземній валюті вартість послуги.

Використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу
платежу або як застави дозволяється у разі відсутності у фізичних осіб —
нерезидентів чи резидентів, а також повноважних представників юридичної
особи нерезидента — суб?єкта підприємницької діяльності коштів у
грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютообмінної
операції через пункт обміну іноземної валюти в таких випадках.

На територіях митниць у разі:

— сплати мита, митних платежів, зборів, штрафів фізичними
особами-резидентами та нерезидентами відповідно до митного законодавства
України;

— сплати нерезидентами (юридичними й фізичними особами) дорожніх зборів
і оформлення перевезень негабаритних, великовагових та небезпечних
вантажів;

— сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних
товарів митними органами із залученням, у разі потреби, підрозділів
Міністерства внутрішніх справ України відповідно до чинного
законодавства України;

— сплати нерезидентами консульських зборів для відкриття віз на в?їзд в
Україну;

— оплати нерезидентами послуг, наданих прикордонними
санітарно-карантинними, ветеринарними, фітосанітарними та іншими
службами контролю;

— оплати нерезидентами послуг з обов?язкового медичного страхування, яке
гарантує надання їм екстреної медичної допомоги відповідно до чинного
законодавства України;

— реалізації суб?єктами підприємницької діяльності товарів та надання
ними послуг (у зоні, що звільнена від сплати мита та податків) за
наявності відповідного дозволу Державної митної служби України.

На територіях вокзалів, аеропортів та портів у разі:

— реалізації нерезидентам суб?єктами підприємницької діяльності
пально-мастильних матеріалів, продуктів харчування, медикаментів та
надання нерезидентам послуг з обслуговування іноземних транспортних
засобів (літаків, суден, поромів, потягів), їх пасажирів і членів
екіпажу;

— переоформлення фізичним особам суб?єктами підприємницької діяльності
квитків та доплати за багаж у день здійснення цього міжнародного рейсу;

— реалізації суб?єктами підприємницької діяльності юридичним
особам-нерезидентам, які через метеорологічні умови чи поломку змушені
були здійснити непередбачену посадку чи зайти в порт, пально-мастильних
матеріалів, продуктів харчування, медикаментів та надання нерезидентам
послуг з обслуговування пасажирів і членів екіпажу іноземних
транспортних засобів (літаків, суден);

— надання суб?єктами підприємницької діяльності послуг нерезидентам із
застосуванням дорожніх чеків міжнародних платіжних систем у вільно
конвертованій валюті;

Дозволи на роботу з дорожніми чеками міжнародних платіжних систем у
вільно конвертованій валюті суб?єктам підприємницької діяльності
надаються Кримським республіканським, обласними та по м. Києву і
Київській області управліннями Національного банку України чи Головним
управлінням Національного банку України за наявності агентської угоди
між суб?єктом підприємницької діяльності та уповноваженим банком.

Використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу
платежу дозволяється у разі надання суб?єктами підприємницької
діяльності готельних послуг фізичним особам-нерезидентам з оплатою в
іноземній валюті, у тому числі із застосуванням дорожніх чеків
міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій валюті.

Використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється
у разі здійснення резидентами—суб?єктами підприємницької діяльності
торгівлі та надання послуг за межами України на транспортних засобах, що
їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні),
у таких випадках:

— за реалізовані товари та надані послуги на повітряних, морських,
річкових суднах, у потягах та в автобусах;

— за надані послуги з міжнародних пасажирських перевезень та поромних
переправлень у прикордонних з Україною зонах.

Іноземна валюта, що ввозиться в Україну у касах суден, потягів, поромів,
автобусів, командирами літаків та яку одержано за продані квитки, товари
і перевезення багажу, підлягає обов?язковому декларуванню на митниці та
зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті юридичної
особи-резидента в сумах, задекларованих у митній декларації.

В інших випадках дозволяється зараховувати готівкову іноземну валюту на
рахунок в іноземній валюті юридичної особи-резидента в разі:

— отримання її як благодійного внеску від нерезидента (підтверджується
прибутковими ордерами, актами тощо);

— сплати фізичними особами — резидентами та нерезидентами державного
мита згідно з чинним законодавством України;

— сплати фізичними особами-нерезидентами зборів за дії, пов?язані з
охороною прав на об?єкти інтелектуальної власності.

Невикористаний залишок готівкової іноземної валюти, отриманої юридичною
особою-резидентом або представництвом юридичної особи-нерезидента для
сплати за витрати на відрядження за кордон чи на експлуатаційні витрати
за кордоном, підлягає зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній
валюті в уповноваженому банку України протягом п?яти банківських днів з
часу оприбуткування до каси юридичної особи-резидента або представництва
юридичної особи-нерезидента.

Уповноважений банк може приймати від повноважного представника
нерезидента — суб?єкта підприємницької діяльності в касу (для подальшого
зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті, відкритий цим
банком резиденту — суб?єкту підприємницької діяльності) готівкову вільно
конвертовану валюту в сумі, що не перевищує 10 тис. (десять тисяч)
доларів США або еквівалент цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті
за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним
банком України на день здійснення операції.

Для підкріплення власної каси уповноважені банки мають право надавати
один одному міжбанківські кредити у готівковій іноземній валюті і
здійснювати купівлю-продаж готівкової іноземної валюти за безготівкову
грошову одиницю України (за курсом продажу готівкової іноземної валюти
банку-про-давця) або за безготівкову іноземну валюту відповідно до
чинного законодавства України.

Зняття банками-нерезидентами з власного кореспондентського рахунку,
відкритого в уповноваженому банку України, іноземної валюти готівкою для
вивезення її за кордон здійснюється за наявності індивідуальної ліцензії
на право вивезення за межі України валютних цінностей, наданої
Національним банком України.

Готівкова іноземна валюта, отримана юридичними особами-резидентами
та/або представництвами юридичних осіб-нерези-дентів в уповноваженому
банку, використовується виключно на цілі, на які вона отримана. На
власників рахунків згідно з чинним законодавством України покладається
відповідальність за цільове використання цих коштів.

4.4. Відповідальність за порушення валютного законодавства

Порушення норм валютного законодавства може тягнути за собою
цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність згідно
з чинним законодавством України.

До правопорушень банків, інших кредитно-фінансових установ, резидентів і
нерезидентів валютне законодавство відносить:

— пропуск термінів розрахунків у валютних операціях, при виконанні
зобов?язань за угодами тощо;

— здійснення валютних операцій без генеральної чи індиві

дуальної ліцензії Національного банку України;

— незаконне приховування в інших державах валютних цінностей, що
належать резидентам;

— невиконання уповноваженими банками доручень резидентів щодо купівлі і
продажу іноземної валюти;

— невиконання резидентами встановлених вимог щодо продажу валютних
коштів, що надійшли на їхні рахунки;

— невиконання уповноваженими банками функції валютного контролю;

— несвоєчасне подання, приховування або перекручення

звітності про валютні операції тощо.

За вказані вище порушення передбачені такі санкції:

— штраф у розмірі, еквівалентному вартості валютних цінностей, на суму
яких відбулось порушення;

— штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України:

— пеня;

— позбавлення ліцензії Національного банку України:

— виключення з реєстру банків та кредитно-фінансових установ.

Відповідальність за конкретні види правопорушень передбачена в Декреті
Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і
валютного контролю” (ст. 16), Законі України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземних валюті”, положенні Національного банку України
про валютний контроль та в інших актах.

Так, здійснення банками операцій з валютними цінностями без одержання
генеральної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу в сумі,
еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей з
виключенням банку з Реєстру банків або без такого виключення. Здійснення
резидентами і нерезидентами операцій з валютними цінностями, що
потребують індивідуальної ліцензії НБУ, без її одержання тягне за собою
накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних
цінностей.

Торгівля іноземною валютою банками без одержання ліцензії НБУ та (або) з
порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на
міжбанківському валютному ринку України, встановлених НБУ, тягне за
собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених
валютних цінностей з виключенням банку з Реєстру банків або без такого
виключення.

Невиконання уповноваженими банками зобов?язань щодо купівлі іноземної
валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за
рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов?язань резидентів
тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії Національного банку
України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі 25 %
від суми (вартості) іноземної валюти, що була зафіксована у дорученні
резидента.

Нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю в
частині запобігання проведенню резидентами і нерезидентами через ці
банки незаконних валютних операцій тягне за собою позбавлення
генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення
валютних операцій або штраф у розмірі 25 % від суми (вартості) валютних
операцій, здійснених резидентами та нерезидентами через ці банки з
порушенням чинного законодавства.

Нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю в
частині своєчасного інформування у випадках та в порядку, установленому
законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного
банку України, відповідних державних органів про порушення резидентами і
нерезидентами законодавства, пов?язаного з проведенням ними валютних
операцій, тягне за собою штраф у розмірі 5 % від суми (вартості)
валютних операцій, про які уповноважений банк згідно зі встановленим
порядком зобов?язаний був поінформувати відповідні державні органи.

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах
торговельного обороту без участі уповноваженого банку або здійснення
розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного
обороту у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії НБУ тягне
за собою накладення штрафу на резидента в розмірі, еквівалентному сумі
валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках.

Невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування
валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:

— порушення строків декларування — накладення штрафу в розмірі одного
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення;

— порушення порядку декларування — накладення штрафу в розмірі 20
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Несвоєчасне подання, приховування або перекручення встановленої
Національним банком України звітності про валютні операції тягне за
собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян. Одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від
нерезидентів без реєстрації договорів тягне за собою накладення штрафу в
сумі, еквівалентній 1 % від розміру одержаного кредиту чи позики з
подальшою обов?язковою реєстрацією зазначених договорів.

Тема 5. Оподаткування ЗЕД підприємств

5.1. Система оподаткування ЗЕД в Україні та її основні принципи.

5.2. Порядок відшкодування ПДВ при здійсненні експортних операцій.

5.3. Основні види пільг для суб?єктів ЗЕД, що діють на території
України.

Ключові поняття

Принципи оподаткування зовнішньоекономічних операцій. Податок на
прибуток від ЗЕД. Оподаткування ЗЕД податком на додану вартість.
Балансова вартість заборгованості. Нерезиденти, що мають офшорний
статус. Податковий вексель. Нульова ставка ПДВ. Відшкодування ПДВ.
Податкові пільги. Спеціальна (вільна) економічна зона.

5.1. Система оподаткування ЗЕД в Україні та її основні принципи

Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
викладені в Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.
Оподаткування суб?єктів ЗЕД України здійснюється за такими принципами:

— Україна самостійно встановлює і скасовує податки і пільги для
суб?єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

— ставки податків встановлюються і скасовуються Верховною Радою України
за поданням Кабінету Міністрів України;

— рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досягнення
та підтримання самоокупності і самофінансування суб?єктів
зовнішньоекономічної діяльності та з метою бездефіцитності платіжного
балансу України;

— стабільність кількості видів і розмір податків гарантуються державою
на строк, не менш як 5 років;

— забороняється встановлювати інші податки крім тих, що затверджені
Верховною Радою України;

— ставки податків є однаковими для всіх суб?єктів зовнішньоекономічної
діяльності та визначаються за товарною ознакою: для одного і того ж
товару діє єдина ставка податку;

— заохочення експорту готової продукції.

Основними законами, що регулюють оподаткування ЗЕД підприємств, є закони
України “Про оподаткування прибутку підприємств” і “Про податок на
додану вартість”. Якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною
Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цими
законами, то застосовуються норми міжнародного договору. Однак у разі
укладення договорів з нерезидентами не дозволяється включення до
контракту податкових застережень, згідно з якими підприємства, що
виплачують доходи, беруть на себе зобов?язання щодо сплати податків на
доходи нерезидентів.

Коротко розглянемо особливості оподаткування окремих видів
зовнішньоекономічних операцій. Обкладення податком на прибуток
експортних операцій здійснюється за загальною схемою і не має будь-яких
особливостей. Тобто валовий дохід по експортних операціях виникає на
дату будь-якої події, що сталася раніше. Такою датою може бути:

— дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок
платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), які підлягають
продажу;

— дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного
надання результатів робіт (послуг) платником податків.

Сума валового доходу, отриманого за експортною операцією, визначається
як сума доходу, отриманого в іноземній валюті, перерахована у гривні за
офіційним обмінним курсом Національного банку України, що діяв на дату
отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягає перерахуванню у
зв?язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду.

Заборгованість в іноземній валюті, що виникла при здійсненні експортної
операції (дебіторська або кредиторська, залежно від того, яка подія
сталася раніше — отримання валюти чи відвантаження), також бере участь у
формуванні об?єкта обкладення податком на прибуток. Причому до складу
валового доходу або валових витрат відносять тільки різницю, що виникла
внаслідок зміни курсу Національного банку України у період між такими
датами:

— якщо заборгованість виникла і погашена в одному і тому ж податковому
кварталі — між датою виникнення і датою погашення;

— якщо заборгованість виникла в одному, а погашена в наступному кварталі
— між датою виникнення й останнім робочим днем кварталу, а в наступному
кварталі — між останнім робочим днем попереднього кварталу і датою
погашення.

У Законі “Про оподаткування прибутку підприємств” заборгованість,
виражена в іноземній валюті й перерахована у гривні за офіційним
обмінним курсом Національного банку України на дату її виникнення,
названа “балансовою вартістю заборгованості”.

Обкладення податком на додану вартість експортних операцій має низку
особливостей. Перша з них полягає в тому, що при продажу товарів, які
були вивезені платником податків за межі митної території України,
податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою. Якщо
експорт був здійснений на території України, обкладення ПДВ здійснюється
за звичайною ставкою 20 % . Не дозволяється застосування нульової ставки
до операцій з вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) у випадку,
коли такі операції звільнені від оподаткування на митній території
України згідно з Законом “Про податок на додану вартість”.

Однією з особливостей відображення в бухгалтерському обліку валютних
операцій є те, що гривневий еквівалент суми в іноземній валюті не є раз
і назавжди зафіксованою величиною, а підлягає перерахунку на певну дату
за офіційним курсом Національного банку України. Механізм формування
офіційного курсу гривні до іноземних валют детально викладено в темі 4.

Витрати платника податків в іноземній валюті у зв?язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відносять до валових витрат,
визначаються в сумі, яка має дорівнювати балансовій вартості такої
інвалюти. Тобто балансова вартість іноземної валюти визначається таким
чином:

— якщо іноземна валюта отримана як виручка, то її балансова вартість
визначається за курсом Національного банку України, що діяв на дату
отримання доходу;

— якщо іноземна валюта самостійно придбана підприємством за гривні, то
її балансова вартість дорівнює сумі гривень, сплачених у зв?язку з такою
купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, які
здійснюють конверсійні операції);

— якщо іноземна валюта самостійно придбана підприємством за іншу
інвалюту, то її балансова вартість дорівнює балансовій вартості проданої
інвалюти;

— якщо іноземна валюта надійшла на валютний рахунок у попередньому
податковому періоді, то для поточного податкового періоду її балансова
вартість визначається за курсом Національного банку України, що діяв на
останній робочий день попереднього звітного періоду.

Оскільки підприємство може розраховуватися з постачальником за конкретну
партію товарів інвалютою, загальна сума якої складається з окремих сум,
що надійшли на підприємство в різний час і з різних джерел, то необхідно
вести оперативний облік для визначення балансової вартості інвалюти.

Підприємство може розрахуватися з постачальниками заздалегідь або з
відстрочкою платежу. Якщо вийде так, що першою подією буде отримання
товарів (робіт, послуг), тоді до складу валових витрат вартість такого
товару (робіт, послуг) буде включена за курсом Національного банку
України на дату оформлення вантажної митної декларації (підписання
акта), але при другій події, коли вже буде відома балансова вартість
інвалюти, що перераховується, необхідно відкоригувати суму, раніше
включену до складу валових витрат. Якщо ж першою подією буде оплата
товарів (робіт, послуг), то нічого коригувати не треба, адже вже при
першій події відома балансова вартість переказаної у вигляді авансу
інвалюти.

У разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів
(робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи
при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх
банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в
грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або
нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів
(робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що
становить 85 % вартості цих товарів (робіт, послуг).

При цьому під терміном “нерезиденти, що мають офшорний статус”
розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за
винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які
надали платнику податку виписку із правоустановчих документів,
легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про
звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента.

Законодавство України передбачає усунення подвійного оподаткування при
здійсненні ЗЕД. Так, суми податків на прибуток, отриманий з іноземних
джерел, що сплачені суб?єктами господарської діяльності за кордоном,
зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Україні. При
цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами,
встановленими зазначеним Законом. Розмір зарахованих сум податку на
прибуток з іноземних джерел протягом податкового періоду не може
перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником
податку протягом такого періоду.

Не підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов?язань такі
податки, сплачені в інших країнах:

— податок на капітал (майно) та приріст капіталу;

— поштові податки;

— податки на реалізацію (продаж);

— інші непрямі податки незалежно від того, підпадають вони під категорію
прибуткових податків чи оподатковуються окремими податками згідно із
законодавством іноземних держав;

— суми податку, сплачені з пасивного прибутку (дивідендів, процентів,
страхування, роялті).

Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку на прибуток
здійснюється за умови подання письмового підтвердження податкового
органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності
міжнародного договору України про усунення подвійного оподаткування
доходів, ратифікованого Верховною Радою України.

Заборгованість в іноземній валюті, що виникла при здійсненні імпортної
операції (дебіторська або кредиторська, залежно від того, яка подія
сталася раніше — перерахування валюти або отримання товарів (отримання
результатів робіт, послуг), також бере участь у формуванні об?єкта
обкладення податком на прибуток.

Що ж стосується обкладення податком на додану вартість імпортованих
товарів (робіт, послуг), то датою виникнення податкових зобов?язань при
ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної
декларації зі вказівкою в ній суми податку, що підлягає сплаті.

Датою виникнення податкових зобов?язань при імпорті робіт (послуг) є
дата списання грошових коштів з розрахункового рахунка платника податку
в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт
виконання робіт (послуг) нерезидентом, залежно від того, яка з подій
сталася першою.

База обкладення податком на додану вартість визначається згідно з
Законом “Про податок на додану вартість”. Не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат на сплату податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при
імпорті робіт (послуг) — актом прийняття робіт (послуг) чи банківським
документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких
робіт (послуг).

Платники ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію
України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю
простий вексель на суму податкового зобов?язання (податковий вексель).
Порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів визначено
постановою Кабінету Міністрів України від 01.01.1997 р. № 1104.

Податковий вексель з ПДВ не може бути виданий при ввезенні підакцизних
товарів (крім тютюнової сировини) і товарів, які відносять до товарних
груп 1—24 Гармонізованої системи опису і кодування товарів. Податковий
вексель складається на суму податкового зобов?язання, тобто на суму
податку на додану вартість, яка нарахована і має бути сплачена при
ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.

При митному оформленні ввезеного (пересланого) на митну територію
України товару сума податкового зобов?язання за однією вантажною митною
декларацією не може бути частково оплачена векселем, а частково коштами.
Вексель видається на повну суму податкового зобов?язання, нарахованого
за вантажною митною декларацією, і окремо для кожної вантажної митної
декларації. Строк, на який видається податковий вексель, не може
перевищувати ЗО днів, включаючи дату його видачі. У разі ввезення
(імпортування) товарів документом, що засвідчує право на отримання
податкового кредиту, вважається належним чином оформлена митна
декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Сума, зазначена в податковому векселі, включається до суми податкових
зобов?язань платника податку в звітному (податковому) періоді, в якому
вексель підлягає погашенню. При цьому податковий вексель вважається
погашеним. У наступному звітному (податковому) періоді сума, зазначена в
податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника
податку. За умови здійснення оплати векселя шляхом перерахування коштів
до строку погашення векселя, до податкового кредиту зазначена сума
коштів включається у тому звітному періоді, в якому відбулося таке
погашення.

Обов?язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим
особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші
види плати за користування податковим векселем не нараховуються.
Податкові векселі, виписані платниками податку, що мали протягом
останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів
(робіт, послуг) більше п?яти мільйонів гривень та проти яких не порушено
справу щодо банкрутства, не підлягають забезпеченню. Довідка щодо
відповідності статусу імпортера зазначеним вимогам безоплатно видається
податковим органом за запитом платника податку та поновлюється кожні три
календарні місяці. Податкові векселі, виписані іншими платниками
податку, підлягають підтвердженню комерційними банками шляхом авалю.

Коротко розглянемо оподаткування податком на додану вартість експортних
операцій. Об?єктом оподаткування у цьому випадку є операції з вивезення
(пересилання) товарів за межі митної території України і надання послуг
(виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
ПДВ за такими операціями обчислюється за нульовою ставкою.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі
митної території України у випадку, якщо їх вивезення (експорт)
засвідчене належним чином оформленою вантажною митною декларацією (ВМД).

Застосування нульової ставки ПДВ для операцій з продажу товарів,
вивезених (експортованих) за межі митної території України, але
декларування яких було здійснене на внутрішній митниці, можливе тільки
за умови підтвердження фактичного вивезення цих товарів за межі митної
території України. У випадках, якщо фактичне вивезення за межі митної
території України не підтверджується, операції з продажу товарів
розглядаються як операції з продажу на митній території України, що
підлягають обкладенню ПДВ на загальних засадах за ставкою 20 %.

Оподаткування за нульовою ставкою передбачено також щодо операцій з
надання транспортних послуг для перевезення вантажів за межами митного
кордону України, а саме від пункту проведення митних процедур по випуску
вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці)
до пункту за межами державного кордону України. Тому в разі надання
окремих послуг для транспортування вантажів, які знаходяться під митним
контролем, тільки між внутрішньою митницею і митницею на кордоні, тобто
без перетинання державного кордону України, операції з падання таких
послуг вважаються операціями, здійсненими на митній території України.
Оподаткування послуг для транспортування вантажів, які пройшли митне
оформлення на внутрішній митниці, до митниці на кордоні здійснюється за
ставкою 20 % незалежно від того, резидентам чи нерезидентам України такі
послуги надаються.

Застосування нульової ставки ПДВ для операцій з транспортування
експортних вантажів можливе тільки за умови підтвердження транспортними
організаціями факту надання послуги міжнародного перевезення і
фактичного перетинання цими вантажами митного кордону України.

Слід пам?ятати, що не дозволяється застосування нульової ставки податку
до операцій з вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) у випадку,
коли такі операції звільнені від оподаткування на митній території
України згідно з Законом “Про податок на додану вартість”.

До експортних обсягів продажу товарів (робіт, послуг) з метою
оподаткування не зараховуються майнові добровільні пожертвування на
користь нерезидентів, майнові внески для продовження будь-якої спільної
з нерезидентом діяльності за межами України, майнові внески, які
повертаються іноземному інвесторові.

На операції з товарами (майном), які вивозяться за межі митної території
України за зовнішньоекономічними договорами й оформлені належним чином з
метою тимчасового вивезення протягом одного року, з товарами, які
поставляються на консигнацію, з переробленою давальницькою сировиною
нерезидента, що повертається його власникові, а також на операції з
експорту товарів без фактичного їх вивезення з митної території України,
нульова ставка ПДВ не поширюється. Експорт товарів без фактичного їх
вивезення з митної території України митними органами не оформлюється.

Податок на додану вартість за нульовою ставкою нараховується при продажу
товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі,
розташованими на території України в зонах митного контролю (безмитних
магазинах), відповідно до Порядку, визначеного постановою Кабінету
Міністрів України від 30.06.1998 р. № 984. Продаж товарів (робіт,
послуг) безмитними магазинами без нарахування ПДВ може здійснюватися
виключно фізичним особам, які виїжджають за митний кордон України, або
фізичним особам, які переміщуються транспортними засобами, що належать
резидентам і знаходяться за межами митних кордонів України. При цьому
ПДВ за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів і
супровідних щодо таких товарів (робіт, послуг) з митної території
України на територію безмитних магазинів або ліцензійних складів. Під
час здійснення операцій з подальшого вивезення (пересилання) товарів і
супровідних щодо таких товарів (робіт, послуг) з території безмитних
магазинів або ліцензійних складів за межі митного кордону України
(експорту) ПДВ не справляється (у тому числі за нульовою ставкою).

5.2. Порядок відшкодування ПДВ при здійсненні експортних операцій

Попередня оплата (авансування) товарів, які згідно з договорами
підлягають вивезенню (експортуванню) за межі митної території України,
не є підставою для виникнення податкових зобов?язань. Таким чином,
операції, пов?язані з експортом товарів, відображаються в Податковій
декларації тільки в тому випадку, коли товари фактично вивезені з митної
території України, що підтверджено ВМД, а суми авансів, отриманих за
товари, що підлягають експорту, у декларації з ПДВ не відображаються.
Тобто підприємство отримує право на відшкодування сум ПДВ з бюджету
протягом наступного місяця, що настає після подання декларації, і тільки
тоді, коли здійснений експорт товарів.

Що ж до експорту робіт (послуг), то дата виникнення податкових
зобов?язань визначається по першій події: або по даті зарахування коштів
від замовника робіт (послуг) на банківський рахунок платника податків,
або по даті оформлення документа, що засвідчує факт виконання таких
робіт (послуг).

При здійсненні операцій, що обкладаються ПДВ за нульовою ставкою
відповідно, бюджетне відшкодування сум ПДВ здійснюється протягом місяця,
що настає після подання декларації за звітний період, у якому були
здійснені такі операції. Причому сума бюджетного відшкодування може бути
повністю або частково зарахована в рахунок платежів по цьому податку або
інших податках, зборах (обов?язкових платежах), які зараховуються до
державного бюджету України. Платник податків може за рахунок суми
бюджетного відшкодування оплатити лише податковий вексель, виданий ним
під час розмитнення імпортних товарів.

Якщо платник податків зареєстрований як квартальний платник ПДВ, то при
здійсненні експортних операцій він також має право на щомісячне
відшкодування ПДВ з бюджету за підсумками результатів діяльності першого
або двох перших місяців кварталу.

Подана до органів податкової служби Податкова декларація підлягає
попередній перевірці. У разі виявлення факту, що вона заповнена з
порушенням установлених вимог, декларація повертається на доробку і при
повторному здаванні після закінчення терміну подання звітності
приймається як подана несвоєчасно із застосуванням адміністративних і
фінансових санкцій.

Декларація, подана платником податків до органів податкової служби,
підлягає перевірці з метою підтвердження суми, задекларованої до
відшкодування. Така перевірка складається з декількох послідовних етапів
і здійснюється податковим інспектором на підставі аналізу даних
податкової декларації і додатків до неї без отримання від платника
податків додаткових відомостей (за винятком окремих випадків) і без
виходу на місце роботи (знаходження) платника податків. За результатами
такої перевірки податковий інспектор може прийняти рішення про передачу
податкової декларації до відділу документарних перевірок для проведення
відповідної перевірки. Причому якщо у податковій декларації вказана сума
до відшкодування перевищує 10 тис. грн, то така декларація відразу
передається до відділу документарних перевірок, і відшкодування суми ПДВ
з бюджету здійснюється тільки за умови проведення обов?язкової
попередньої документарної перевірки платника податків і зустрічних
документарних перевірок основних постачальників такого платника
податків. При цьому у першу чергу перевірці підлягають суми, подані для
відшкодування на розрахунковий рахунок платника, а потім суми,
зараховуються в рахунок наступних платежів, а також суми податкового
кредиту, що викликають підозру, незалежно від виду відшкодування.

Зустрічні перевірки проводяться щодо постачальників — юридичних осіб з
місячним обсягом придбаних товарів (робіт, послуг) на загальну суму ПДВ
у розмірі 3 тис. грн і більше та у фізичних осіб — суб?єктів
підприємницької діяльності на загальну суму ПДВ понад 500 грн, яка
зарахована платником податків до податкового кредиту. У випадку, якщо
платник податків щомісяця подає звітні декларації на відшкодування ПДВ і
має постійних постачальників, зустрічні перевірки таких постачальників
проводяться один раз на півріччя.

Податкові органи при проведенні документарних перевірок
платників-експортерів і підприємств, які здійснюють міжнародні
перевезення, перевіряють заявлені дані про фактично здійснені експортні
поставки товарів за межі митних кордонів України, а також звіряють їх з
даними Державної митної служби України про анульовані вантажні митні
декларації.

При виявленні за результатами перевірок комерційних структур,
зареєстрованих на підставних осіб за втраченими або викраденими
паспортами, які не звітують перед державним податковим органом про
здійснену господарську діяльність і переховуються від державних
податкових органів, державні податкові органи, на податковому обліку в
яких перебувають підприємства, що безпосередньо мали відносини з такими
комерційними структурами, подають у встановленому порядку до
арбітражного суду позовні заяви про визнання недійсними угод між такими
підприємствами і комерційними структурами. Рішення арбітражного суду про
визнання недійсними угод (договорів) між суб?єктами підприємницької
діяльності (якщо таке матиме місце) є підставою для визнання
неправомірності віднесення до валових витрат сплачених сум і до
податкового кредиту сум ПДВ у підприємств, які безпосередньо мали
відносини з комерційними структурами.

У разі настання терміну подання висновку про суми відшкодування ПДВ
органам Державного казначейства до закінчення документарної перевірки з
урахуванням зустрічних перевірок основних постачальників, державні
податкові органи повинні подати висновки про суми відшкодування ПДВ
органам Державного казначейства у встановлений термін — не пізніше 5
робочих днів до закінчення терміну відшкодування ПДВ на підставі
Податкової декларації, поданої до податкового органу, і акта
документарної перевірки без урахування результатів зустрічних перевірок.

По новостворених підприємствах, у яких сплачений статутний фонд менший
від суми, що підлягає відшкодуванню, подання висновків органам
Державного казначейства до закінчення документарних перевірок з
урахуванням зустрічних перевірок заборонене.

Якщо за результатами документарної перевірки буде встановлено завищення
у податковій декларації суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, і
зазначені суми вже відшкодовані з бюджету, то завищена сума
відшкодування ПДВ стягується у встановленому порядку, а платник податків
визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього
застосовуються санкції згідно із законодавством.

Якщо платник податків завищив суми бюджетного відшкодування, заявленого
у податковій декларації, то орган державної податкової служби за
результатами перевірки застосовує до нього фінансову санкцію у вигляді
стягнення однократного розміру суми такого завищення, а у разі
повторного порушення протягом року після порушення, виявленого
попередньою перевіркою, — у двократному розмірі суми завищення
бюджетного відшкодування.

5.3. Основні види пільг суб’єктам ЗЕД, що діють на території України

Податкові пільги згідно з законами України надаються суб?єктам
зовнішньоекономічної діяльності, які відповідають критеріям, наведеним
нижче:

— їх експорт перевищує імпорт (нетто-експортери) за фінансовий рік;

— обсяг їх експорту становить не менше 5 % від обсягу реалізованих за
фінансовий рік товарів;

— стабільно експортують наукові, наукомісткі товари, а також товари, у
вартості яких частка доданої вартості становить не менше 30 % .

Зазначеним суб?єктам зовнішньоекономічної діяльності надаються пільги
щодо строків амортизації основних виробничих фондів у вигляді:

— норм прискореної амортизації основних виробничих фондів, що
використовуються для виробництва експортних товарів;

— пільгових норм амортизації основних фондів, створених за рахунок нових
інвестицій, що використовуються для виробництва експортних товарів;

— норм амортизації на імпортне обладнання, яке використовується для
виробництва експортних товарів, не менших, ніж ті, що встановлені в
країні походження такого обладнання.

Зазначені пільги надаються Міністерством економіки і з питань
європейської інтеграції України за поданням суб?єктів
зовнішньоекономічної діяльності. При цьому Міністерство приймає
відповідне рішення, яке є обов?язковим для державних фінансових та
податкових органів України.

Крім зазначених пільг, слід згадати також про пільгове оподаткування
суб?єктів ЗЕД, які діють на території спеціальних економічних зон (СЕЗ).

Спеціальна (вільна) економічна зона — це частина території України, на
якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної
діяльності та порядок застосування і дії законодавства України.

Функціонування спеціальних економічних зон регулюється Законом України
“Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних)
економічних зон” від 13.10.1992 р. і постановою Кабінету Міністрів
України “Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в
Україні” від 14.03.1994 р. № 167. Відповідно до зазначеного Закону СЕЗ
створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України,
Кабінету Міністрів або місцевих рад народних депутатів та місцевої
державної адміністрації. Статус і територія СЕЗ, а також термін, на який
вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття
окремого закону для кожної СЕЗ.

На території СЕЗ законодавство України діє з урахуванням особливостей,
передбачених Законом України “Про загальні засади створення і
функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” та законом про
створення конкретної СЕЗ. В Україні залежно від господарської
спрямованості та економі-ко-правових умов діяльності можуть створюватися
такі ВЕЗ:

Зовнішньоторговельні зони — частина території держави, на якій товари
іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без
сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Створюються ці зони
з метою активізації зовнішньої торгівлі (імпорт, експорт, транзит) за
рахунок надання митних пільг, послуг зі зберігання і перевалки вантажів,
надання в оренду складів, приміщень для виставочної діяльності, а також
послуг із доробки, сортування, пакування товарів тощо. Форми їх
організації: вільні порти (“порто франко”), вільні митні зони (зони
франко), митні склади.

Комплексні виробничі зони — частина території держави, на якій
запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий,
митний та ін.) режим економічної діяльності з метою стимулювання
підприємництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства,
розширення зовнішньоекономічних зв?язків, запозичення нових технологій,
забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму:

— експортних виробничих зон, у яких розвивається насамперед експортне
виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно
складальні операції;

— імпортоорієнтованих зон, головна функція яких — розвиток
імпортозамінних виробництв.

Науково-технічні зони — СЕЗ, спеціальний правовий режим яких
орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення
нової якості економіки через стимулювання фундаментальних і прикладних
досліджень, з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у
виробництво. Вони можуть мати форму:

— регіональних інноваційних центрів — технополісів;

— районів інтенсивного наукового розвитку;

— високотехнологічних промислових комплексів;

— науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових,
агропарків);

— локальних інноваційних центрів;

— опорних інноваційних пунктів.

Туристично-рекреаційні зони, які створюються в регіонах,

що мають багатий природний, рекреаційний та історико-куль-турний
потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також
активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням
іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

Банківсько-страхові зони — це зони, в яких запроваджується особливо
сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в
іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус
надається банківським та страховим установам, які були створені за
участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку
діяльність, що здійснюється за межами України.

Зони прикордонної торгівлі — частина території держави на кордонах із
сусідніми країнами, в яких діє спрощений порядок перетину кордону і
торгівлі.

Крім зазначених вище, в Україні можуть створюватися СЕЗ інших типів, а
також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у
собі риси та елементи зон різних типів.

При організації СЕЗ застосовують два відмінних концептуальних підходи:
територіальний та функціональний. У першому випадку зона розглядається
як відокремлена територія, де всі підприємства-резиденти користуються
пільговим режимом господарської діяльності. Відповідно до другого
підходу, зона — це пільговий режим, який застосовується до певного виду
господарської діяльності незалежно від місця знаходження відповідного
підприємства в країні.

Загальною характерною рисою різних видів СЕЗ є наявність сприятливого
інвестиційного клімату, який включає в себе митні, фінансові, податкові
пільги та переваги порівняно із загальним режимом для підприємців, що
існує в тій чи іншій країні. Конкретні пільги і стимули мають деякі
кількісні відмінності по різних зонах, однак по суті вони, як правило,
схожі. Виділяють чотири основні групи пільг:

— зовнішньоторговельні пільги, які передбачають запровадження особливого
митно-тарифного режиму (зниження чи скасування експортно-імпортного
мита) і спрощеного порядку здійснення зовнішньоторговельних операцій;

— податкові пільги. Містять норми, пов?язані з податковим стимулюванням
конкретних видів діяльності чи поведінки підприємців. Ці пільги можуть
стосуватись податкової бази (прибуток, вартість майна тощо), окремих її
складових (амортизаційні відрахування, витрати на зарплату, НДДКР,
транспорт), рівень податкових ставок, питання постійного чи тимчасового
звільнення від оподаткування;

— фінансові пільги. Включають різні форми субсидій. Вони надаються у
вигляді більш низьких цін на комунальні послуги, зниження орендної плати
за користування земельними ділянками та виробничими приміщеннями,
пільгових кредитів тощо;

— адміністративні пільги. Надаються адміністрацією зони з метою
спрощення процедур реєстрації підприємств і режиму “в?їзду — виїзду”
іноземних громадян, а також надання різних послуг.

Зазначені пільги надаються в найрізноманітніших комбінаціях. Пільги, що
надаються СЕЗ, не завжди є головним стимулом для припливу в країну
іноземного капіталу. Більш суттєвим з цього погляду можуть виявитись
такі фактори, як політична стабільність, інвестиційні гарантії, якість
інфраструктури, кваліфікація робочої сили, спрощення адміністративних
процедур тощо. Разом з тим, за інших рівних умов на перший план
виступають пільги, що надаються СЕЗ.

При вивченні цього питання слід брати до уваги той факт, що дію
більшості пільг для СЕЗ в Україні зупинено згідно з Законом “Про
внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005
рік” та інших законодавчих актів України”.

Розділ II. МІЖНАРОДНИЙ МАРКЕТИНГ ЯК ФІЛОСОФІЯ ВИХОДУ ПІДПРИЄМСТВА НА
ЗОВНІШНІ РИНКИ

Тема 6. Стратегія входження в міжнародний ринок

6.1. Мотиви та етапи виходу підприємства на міжнародні ринки.

6.2. Підходи до вибору зарубіжного ринку.

6.3. Основні напрямки дослідження міжнародних ринків.

6.4. Сегментація закордонного ринку.

6.5. Вибір способу виходу на зовнішні ринки.

Ключові поняття

Маркетинг, міжнародний маркетинг, мотиви, етапи вихо ду підприємства на
зовнішні ринки, пробний експорт, екстенсивний експорт, інтенсивний
експорт, експортний маркетинг, міжнародний маркетинг, глобальний
маркетинг, підходи до вибору зарубіжного ринку: суб?єктивний,
дискретний, комплек сний; дослідження ринку, продуктово ринкова
комбінація, кабінетне, польове дослідження, первинна, вторинна
інформація, сегментація ринку, сегмент міжнародного ринку, моделі сегмен
тації ринку, способи виходу на зовнішні ринки: експорт, спільна
підприємницька діяльність, пряме інвестування.

6.1. Мотиви та етапи виходу підприємства на міжнародні ринки

Вихід підприємства на зовнішній ринок, де панує жорстка міжнародна
конкуренція, можливий лише за умови використання сучасних методів
управління, насамперед маркетингу. Маркетинг в перекладі з англійської
означає “дію на ринку”, тобто діяльність у сфері ринків збуту. У
класичному розумінні маркетинг — це підприємницька діяльність, пов?язана
із просуванням товарів і послуг від виробника до споживача. Сучасні
спеціалісти у сфері економіки розглядають його більш широко — як
філософію бізнесу, що визначає стратегію і тактику підприємства в умовах
конкуренції.

Принципових відмінностей між маркетингом для внутрішнього і зовнішнього
ринків немає. І в першому, і у другому випадку використовуються
різноманітні методи, засоби, прийоми та принципи маркетингової
діяльності. Міжнародний маркетинг — це систематична, планомірна та
активна обробка міжнародних ринків на різних етапах руху товарів до
покупця, яка має враховувати особливості окремих закордонних ринків.

Міжнародний ринок є надзвичайно складним утворенням. Він
характеризується значною місткістю, що створює значні перспективи для
підприємств, але одночасно висуває і додаткові вимоги до маркетингу.
Підприємство має забезпечити відповідність якості товару, упаковки,
дизайну, реклами міжнародним стандартам, а виробничого комплексу —
сучасному науково-технічному рівню. Персонал повинен вміти налагоджувати
тісні зв?язки із закордонними представниками та організовувати на
високому професійному рівні міжнародні торги, виставки, ярмарки,
конференції тощо. Експортно-імпортна політика підприємства потребує
специфічного підходу до підтримання конкурентоспроможності як з
кількісних, так і з якісних параметрів, більш старанного дотримання
принципів і методів маркетингу.

Міжнародний маркетинг має дати відповідь на такі основні питання:

1. Чи виходити на міжнародний ринок взагалі? Які цілі ставити при цьому?

2. Які перспективи можуть відкритись перед підприємством і які ризики
можуть виникнути?

3. Якщо виходити на зовнішній ринок, то на ринок якої країни?

4. Яку продукцію можна запропонувати споживачам на цьому ринку: ту, що
випускається чи нову?

5. Яким шляхом вийти на обраний ринок, знайти споживача і запропонувати
йому свою продукцію?

6. Яку конкретну програму заходів маркетингового комплексу (міксу)
розробити для того, щоб досягти поставлених цілей на обраному ринку?

7. Які економічні, науково-технічні та інші результати можуть і мають
бути отримані в результаті участі підприємства в міжнародному поділі
праці?

Маркетингове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємства
включає:

— дослідження основних характеристик зовнішніх ринків, їх динаміки,
тенденцій розвитку та пріоритетів;

— визначення основних суб?єктів, що діють на цих ринках, особливостей їх
поведінки і мотивації;

— характеристику основних параметрів міжнародного маркетингового
середовища;

— розробку стратегії виходу та діяльності на потенційному зарубіжному
ринку;

— визначення проблем та специфіки зовнішньоекономічної діяльності на
конкретних зовнішніх ринках.

Основною метою, з якою підприємства виходять на зовнішні ринки, є
максимізація прибутку за рахунок використання ефекту масштабу.
Досягнення цієї мети не вичерпує всі елементи мотиваційного механізму,
який складається із конкретних збуджувальних мотивів. Наведемо деякі з
них:

1. Обмеженість та відносно низькі можливості розширення внутрішнього
ринку.

2. Рівень розвитку внутрішнього ринку, за якого вигідно розміщувати
капітали за кордоном: насичення ринку товарами; посилення тиску
конкурентів; зростання залежності від посередницької торгівлі; зростання
зборів, що пов?язані із захистом довкілля; труднощі у дотриманні
соціального законодавства.

3. Подолання залежності від внутрішнього ринку, сезонних коливань попиту
та розсіювання ризиків шляхом завоювання закордонних ринків.

4. Скорочення витрат виробництва за рахунок кращого використання
виробничих потужностей, зменшення податкових платежів, у тому числі
шляхом виробництва продукції за кордоном.

5. Продовження життєвого циклу товару.

6. Використання державних програм сприяння, які діють у своїй країні чи
за кордоном.

7. Підвищення ефективності збутової діяльності шляхом посилення ринкових
позицій на основі створення відділень, філій, дочірніх підприємств,
розширення мережі сервісних пунктів тощо.

8. Компенсація коливань валютного курсу шляхом організації паралельного
виробництва і збуту у відповідних країнах.

9. Подолання тарифних та нетарифних бар?єрів шляхом організації
закордонного виробництва.

10. Підвищення престижу підприємства на національному ринку як суб?єкта
міжнародних економічних відносин.

Водночас не слід залишати поза увагою й інші фактори, які ставлять під
сумнів доцільність виходу підприємства на зовнішній ринок. Ось деякі з
них:

1. Рівень прибутку від ЗЕД може виявитись насправді значно нижчим, ніж
планувалось, через нестабільність економічної або політичної ситуації за
кордоном.

2. Модифікація товару для відповідності його вимогам закордонного ринку
може виявитись надто витратною.

3. Проникнення і закріплення на закордонному ринку буде вимагати значних
коштів.

4. Застосування урядом країни-імпортера нетарифних бар?єрів на шляху
експортованого товару поставить під загрозу бізнес на цьому ринку.

Вихід підприємства на зовнішні ринки зазвичай є тривалим еволюційним
процесом. Досвід показує, що систематичне, поступове набуття досвіду в
зовнішньоекономічній діяльності — найкращий, а в багатьох випадках і
єдиний шлях до стабільного успіху. Для отримання доступу на закордонні
ринки підприємство повинне пройти декілька етапів, кожен з яких має свої
особливості.

1. Етап пробного експорту характеризується односторонніми спробами
підприємства продати закордонному покупцю стандартну вітчизняну
продукцію. Успішні продажі на окремому зарубіжному ринку підприємство
намагається повторити і на інших ринках. Як наслідок — багатообіцяючі
окремі продажі без повторних замовлень, невеликі доходи при досить
значних витратах.

2. Етап екстенсивного експорту. На цьому етапі відбувається охоплення
незначної кількості ринків без їх сегментації. Експортний асортимент
представлений традиційним для даного підприємства набором товарів.

3. Етап інтенсивного експорту — відбувається обмеження асортименту
найбільш вигідною продукцією по кожному ринку з використанням всіх
методів активного маркетингу. Закордонна торговельна мережа експортера
отримує значний розвиток, зовнішньоекономічні зв?язки стали більш
глибокими й ефективними, але все ще залишаються придатком
внут-рішньоекономічних відносин.

4. Етап експортного маркетингу — продукція все більш пристосовується до
вимог зовнішнього ринку. Підприємство розвиває двосторонні відносини із
зовнішніми ринками, збираючи й обробляючи відповідну інформацію.
Маркетингові комунікації набувають міжнародних ознак.

5. Етап міжнародного маркетингу — закордонні ринки починають грати
домінуючу роль у формуванні маркетингової концепції даного підприємства.

6. Етап глобального маркетингу — підприємство більш не орієнтується на
внутрішній ринок, а переймається задоволенням потреб, характерних для
споживачів усього світу.

6.2. Підходи до вибору зарубіжного ринку

Вибір ринку та можливість виходу з нього — це суттєва відмінність
міжнародного маркетингу від внутрішнього. Саме тому управлінське рішення
щодо виходу на певний зарубіжний ринок може мати як позитивні, так і
негативні довгострокові наслідки. Залежно від глибини обґрунтування
управлінського рішення можна виділити три підходи до вибору зовнішнього
ринку.

1. Суб?єктивний підхід ґрунтується на суб?єктивних відчуттях,
очікуваннях, досвіді осіб, які приймають рішення про вихід на конкретний
ринок. Цей підхід має тільки одну перевагу — відсутність витрат на
обґрунтування рішення. Ризик при цьому максимальний, а ступінь
обґрунтованості рішення, відповідно, мінімальна. Слід зазначити, що у
чистому вигляді цей підхід майже не застосовується. Найчастіше він буває
пріоритетним, але доповнюється елементами дискретного.

Найбільш поширеними причинами застосування суб?єктивного підходу є:

— позитивне ставлення осіб, що приймають рішення, до країни або її
культури;

— наслідки закордонного відрядження або несподіваних зустрічей;

— інтуїтивна довіра до зарубіжного партнера;

— прагнення працювати на новому або дуже складному ринку, бути першим;

— бажання легалізувати за кордоном певні дії.

2. Дискретний підхід ґрунтується на оцінці 2—3 найбільш важливих для
підприємства показників розвитку ринку або інших критеріїв. Успішність
використання дискретного підходу залежить від правильного вибору цих
показників, які мають відповідати цілям виходу підприємства на зовнішній
ринок; об?єктивно характеризувати стан чи особливості розвитку
зарубіжного ринку; бути дослідженими за певний період часу. Загальною
вимогою до інформаційної бази за дискретного підходу є надійність,
правдивість, перевіреність обраних показників. Єдиних правил відбору
показників немає, але найчастіше для обґрунтування рішення про вибір
зарубіжного ринку за дискретного підходу використовують такі показники
та критерії:

— розмір ринку;

— динаміка зростання ринку;

— власні конкурентні переваги;

— потенціал ринку;

— доступність ринку;

стабільність (оцінка ризиків).

3. Комплексний підхід передбачає кількісну оцінку кожного ринку за
системою показників або глибоке аналітичне обґрунтування. Цей підхід є
найбезпечнішим, оскільки він мінімізує ризик від виходу підприємства на
неадекватний ринок, підвищує обґрунтованість управлінського рішення, але
і потребує значних витрат на проведення дослідження. Тому за обмеженості
фінансових ресурсів підприємства найчастіше застосовують дискретний
підхід.

Ідея комплексного підходу до обґрунтування вибору зарубіжного ринку
полягає у всебічному аналізі та оцінці системи показників, яка
характеризує не тільки ринок певного товару, а й економічні,
політико-правові та соціально-культурні процеси, що відбуваються в
країнах, які досліджуються. Для організації такого дослідження
розробляється спеціальна таблиця, яка містить:

— перелік показників, що аналізуються;

— кількісну чи якісну характеристику показника;

— кількість балів за кожну кількісну та вартісну характеристику
показника;

— перелік країн, що досліджуються.

Для порівняння ринків кожної країни, що досліджується, складають таблицю
показників та їх характеристик, проставляють бали, а потім підсумовують
ці бали (вагові коефіцієнти) за кожною країною окремо. Ринок, який
набрав максимальну кількість балів, вважається найбільш сприятливим.

Так, наприклад, журнал “Euromoney” періодично проводить опитування
спеціалістів у сфері економіки та фінансів для визначення ступеня
ризику, який виникає при співробітництві з підприємствами 180 держав.
Залежно від його величини кожна країна отримує бали в межах від нуля
(максимальний ризик) до 100 (мінімальний ризик). Для підрахунку
підсумкової оцінки обирають підоцінки з дев?яти параметрів з різною
кількістю балів: максимальна (25, 10 або 5 балів) відповідає найбільш
сприятливому варіанту, нульова — найменш сприятливому. Агреговані
підоцінки виставляються за такими параметрами:

1. Політичний ризик пов?язаний з припиненням обслуговування боргу,
несплатою за позиками та дивідендами, неможливістю платежів за
поставлені товари, наявністю перешкод для репатріації капіталу (максимум
— 25 балів).

2. Економічне становище країни — величина ВНП на душу населення, прогноз
перспектив на найближчі два роки (25 балів).

3. Показник зовнішньої заборгованості — відношення сумарного боргу до
ВНП, річних зобов?язань з обслуговування боргу до експорту, сальдо
балансу поточних операцій до ВНП (10 балів).

4. Показник, який відображає наявність дефолту або ре-програмування
зовнішнього боргу (10 балів).

5. Кредитний рейтинг (10 балів).

6. Доступ до банківських ресурсів, який розраховується як відношення
приватних довгострокових негарантованих кредитів до ВНП (5 балів).

7. Доступ до короткострокових фінансових ресурсів — доступність
кредитних ресурсів найбільших банків США і Великої Британії (5 балів).

8. Доступ на ринки капіталів (5 балів).

9. Доступність форфейтингових послуг (5 балів). Експерти міжнародних
дослідницьких компаній визначають

також рейтинг країн світу з урахуванням найближчих перспектив
національної економіки. Береться до уваги економічний ризик,
стабільність національної валюти, стан бюджету і платіжного балансу,
рівень безробіття, наявність структурних диспропорцій в економіці тощо.

6.3. Основні напрямки дослідження міжнародних ринків

Більшість менеджерів усвідомлює необхідність маркетингових досліджень
для виходу на зовнішній ринок. Так, аналіз причини невдач на іноземних
ринках часто показує, що підприємство не має уявлення про смаки і
преференції споживачів, відмінності зовнішнього середовища, а також
недостатньо знайоме з внутрішніми і зовнішніми джерелами інформації і їх
використанням. Усе це є наслідком проведення маркетингових досліджень у
недостатньому обсязі, тому що керівники підприємств вважають, що витрати
на проведення досліджень зовнішнього ринку надмірно високі порівняно з
передбачуваними вигодами, отже, не варті інвестицій.

Завдання менеджерів підприємства показати, що вихід на зовнішній ринок
без маркетингового дослідження піддає ризику його основний капітал і
його ЗЕД у цілому. Необхідно знати особливості проведення таких
досліджень, уміти обрати оптимальний варіант із доступними витратами.

Дослідження ринку — це систематичний збір, запис, аналіз та
інтерпретація даних про продаж товарів чи послуг, а також організацію
маркетингу. Деякі менеджери вважать, що методи і техніка проведення
міжнародних маркетингових досліджень такі самі, як і дослідження
внутрішнього ринку, а розбіжності тільки в зовнішньому середовищі. Однак
саме зовнішнє середовище і визначає, які методи, техніку і види
досліджень застосовувати на іноземному ринку. Хоча цілі маркетингових
досліджень можуть бути схожими, проведення дослідження для зовнішнього
ринку істотно відрізняється від того, що проводиться для внутрішнього.
Виділяють чотири основні причини, що викликають ці розбіжності:

— нові умови зовнішнього середовища;

— ширше поле дослідження;

— збільшення кількості залучених чинників;

— високий рівень конкуренції.

При виході за межі своєї держави підприємство має справу з новими
умовами зовнішнього середовища. Наприклад, інші види податків, валюти,
цін, способів транспортування тощо. Необхідно шукати докладну інформацію
про кожну нову умову середовища, щоб управління компанією могло почати
відповідні дії на ринку. Крім того, підприємство може обирати різні
форми присутності на іноземних ринках, що спричинює збільшення нових
чинників зовнішнього середовища.

Перешкоди можуть виникнути з найнесподіваніших причин, пов?язаних із
будь-якою складовою зовнішнього середовища. Тому для підприємства
важливо вивчити всі чинники, а отже, потрібне активне збирання і аналіз
інформації про зовнішнє середовище. Необхідно вивчати економічне
середовище, рівень технічного і технологічного розвитку, політичну
систему, правові основи, культуру іншої країни. Вихід на міжнародний
ринок часто означає вихід більше ніж на один ринок. У результаті
кількість змінних чинників зовнішнього середовища зростає в геометричній
прогресії. Крім того, варто враховувати і розуміти взаємодію між ними.

На зовнішньому ринку підприємство зіткнеться з більшим числом
конкурентів, ніж на внутрішньому ринку, не тільки в розрізі товарів
(послуг) — конкурентів, але і підприємств (місцевих, іноземних).
Підприємство має усвідомити гостроту конкурентної боротьби на цьому
ринку, свою конкурентну стратегію.

Маркетингове дослідження не може проводитися без визначення його цілей,
тому що вони визначають вибір інформації, виконавців, методів і
технологій. Підготовка проекту ринкового дослідження включає:

1. Визначення ринкової проблеми.

2. Вирішення питання про те, чи може вивчення ринку допомогти вирішенню
цієї проблеми.

3. Визначення завдань і обсягу дослідження.

4. Підготовка вимог до необхідної інформації.

5. Збір інформації.

6. Аналіз та інтерпретація інформації.

7. Підсумкова доповідь і рекомендації.

8. Прийняття маркетингових рішень.

Саме дослідження складається з двох частин: дослідження ринку і
дослідження власного потенціалу підприємства. Перша частина включає:

1. Вивчення та аналіз умов ринку: вивчення загальних умов; аналіз
попиту; аналіз пропозиції; аналіз вимог споживачів до товару; аналіз
перспектив розвитку ринку.

2. Вивчення суб?єктів, форм і методів торгівлі: аналіз та оцінка
діяльності фірм-постачальників; вивчення та оцінка фірм-конкурентів;
вивчення покупців; вивчення комерційної практики; вивчення транспортних
умов; вивчення торговельно-політичних умов.

Друга частина — вивчення потенційних можливостей власного підприємства
передбачає:

1. Аналіз результатів господарської діяльності.

2. Аналіз конкурентоспроможності продукції.

3. Аналіз конкурентоспроможності підприємства.

4. Оцінка перспектив розвитку підприємства.

Вивчення міжнародних ринків проводиться за такими па

раметрами:

1) продукція (галузі, види продукції, підприємства-виробники, методи і
форми збуту та обслуговування продукції);

2) споживачі (галузі, види продукції, підприємства-вироб-ники та
покупці, цілі та способи споживання);

3) місцезнаходження ринку (регіон, країна, територія).

Комбінація цих характеристик складає продуктово-ринкову комбінацію.
Формування, оцінка та відбір продуктово-ринкових комбінацій (сегментів)
є завданням сегментації або ринково-сегментної політики підприємства.

На першому етапі вивчення ринку в міжнародному маркетингу підприємство
повинне охопити дослідженням якомога ширший сегмент, тобто світовий
ринок якоїсь продукції. В подальшому ця інформація має деталізуватися і
уточнюватися, а кожна продуктово-ринкова комбінація описуватися все
більшим числом параметрів.

Методи дослідження міжнародного ринку аналогічні тим, які
використовуються для внутрішнього ринку: кабінетні (лабораторні),
польові дослідження або їх поєднання.

Кабінетне дослідження (інколи його називають вторинним, або
бібліографічним дослідженням) включає в себе збір та вивчення наявних
даних (як правило, опублікованих).

Польове дослідження (його називають первинним або оригінальним) включає
в себе отримання даних від інформаторів за допомогою інтерв?ю, анкетних
опитувань тощо. Цей метод збору інформації набагато дорожчий, ніж
простий аналіз опублікованих матеріалів.

Кабінетне дослідження в міжнародному маркетингу має бути комплексним і
включати:

1) вивчення всієї інформації, доступної для компанії;

2) аналіз каталогів конкурентів, що містять не тільки опис продукції,
але й інформацію про ринки;

3) ознайомлення зі спеціальними бібліотеками;

4) отримання консультацій в державних установах і посольствах;

5) встановлення контактів зі спеціалізованими міжнародними
організаціями;

6) отримання інформації від відповідних інформаційних банків,
дослідницьких організацій тощо.

Дослідження міжнародних ринків може проводитись підприємством власними
силами, або силами спеціалізованої маркетингової компанії. Є сенс
проводити дослідження власними силами, коли:

— дослідження охоплює продукцію виробничого призначен

ня і потребує обмеженої кількості інтерв?ю;

— підприємство має достатній досвід на цьому ринку чи вважає за доцільне
набути такого досвіду;

— можуть виникнути комунікаційні труднощі між підприємством та
маркетинговою компанією, якщо мова йде, наприклад, про
високотехнологічні товари;

— підприємство має свій кваліфікований апарат дослідників, які досконало
знають мову і мають досвід роботи за кордоном;

— в закордонній країні немає відповідної маркетингової компанії.

Скористатись послугами маркетингової компанії є сенс, коли:

— дослідження охоплює велику кількість споживачів;

— дослідження має специфічний характер, наприклад вивчення споживацьких
мотивів;

— підприємство не має досвіду в дослідженні місцевого ринку;

— є труднощі в обміні інформацією, проблема мовного бар?єра, незнання
культури, традицій;

— підприємство має дефіцит ресурсів для вивчення ринку;

— потреба в незалежній та об?єктивній оцінці ринку.

Сьогодні є декілька типів компаній та агентств, які надають

послуги у сфері маркетингових досліджень:

1. Міжнародні агентства, які надають повний комплекс дослідницьких
послуг на ринках різних країн.

2. Міжнародні компанії, які займаються дослідженням одного ринку в
різних країнах.

3. Локальні компанії, які надають повний комплекс дослідницьких послуг
на ринку або на його конкретному сегменті.

4. Локальні компанії, які займаються певним типом досліджень ринку
(кількісним або якісним).

5. Аналітичні та консалтингові компанії, які здійснюють дослідження на
основі агрегованої інформації з різних джерел, в тому числі досліджень
інших компаній.

За видом інформації, що використовується, і методами її одержання
дослідження бувають первинними і вторинними. Первинні дані можуть бути
отримані такими способами:

1. Спостереження (обстеження): аудиторські операції,
при-строї-реєстратори, лічильники відвідування магазинів, частота
здійснення покупок; безпосереднє спостереження.

2. Експерименти (тестування): контрольний експеримент, пробний
маркетинг.

3. Інтерв?ю (опитування): особиста бесіда, телефонне опитування,
опитування поштою.

Технологія виконання цих досліджень докладно вивчається в курсі
“Маркетинг”.

Вторинні дані — це дані, зібрані і вивчені іншим суб?єктом ринку.
Вивчення вторинних даних передує вивченню первинної інформації.
Використання у процесі дослідження вторинних даних називається
деск-дослідженнями. Вивчення зовнішнього ринку на основі вторинних даних
є дешевшим, крім того, воно часто може дати всю необхідну досліднику
інформацію або стати важливою і корисною основою для неї. Тому малі і
середні підприємства частіше проводять вторинні маркетингові
дослідження.

За цілями маркетингові дослідження поділяються на загальні і попередні,
дослідження особливостей функціонування іноземного ринку і спеціальні
дослідження, що передують створенню філії.

Загальні і попередні дослідження проводяться з метою визначення
комерційного інтересу, що становить ринок певної країни або географічної
зони. Отримана в ході дослідження інформація використовується для
розробки міжнародної стратегії підприємства. Ключовими питаннями
досліджень є питання, пов?язані з визначенням потенціалу ринку, його
прибутковості, доступності, ризиків і умов зовнішньоекономічної
діяльності.

У ході досліджень збираються й аналізуються макроеко-номічні дані про
чисельність населення, його купівельну спроможність, види промислової
діяльності тощо, а також загальна інформація про стан місцевої й
іноземної конкуренції, попит і ціни на товари (послуги). Ця інформація
дає змогу визначити сукупну місткість ринку, зробити прогноз про
можливий обсяг продажу й оцінити обсяг потенційного товарообігу.

Дослідження особливостей функціонування іноземного ринку мають на меті
вивчити його динаміку і включають проведення чотирьох видів аналізу.

Аналіз ринкового середовища передбачає виявлення найго-стріших питань
для визначення пріоритетних орієнтирів у збиранні інформації.
Аналізуються політико-правове, науково-технічне, економічне і
соціокультурне середовище.

Аналіз попиту особливо важливий для проведення досліджень зовнішнього
ринку. Покупка того самого товару в різних країнах має відмінності і
залежить від множини різних чинників. Домінуюча релігія, соціальна
організація, звичаї та багато іншого обумовлюють різну поведінку
покупців і проходження процедур прийняття рішення про покупку. Пізнання
цієї “мовчазної мови” покупців — головна мета експерта при вивченні
попиту на товари.

Аналіз конкуренції завжди складно проводити на іноземному ринку, тому що
немає точної інформації. Аналізуючи конкурентні позиції, експортер
повинен з?ясувати, чи існують апріорні переваги в місцевих конкурентів,
породжені духом націоналізму в покупців, чи він має краще становище
внаслідок снобізму (імітації) потенційних покупців.

Важливо встановити вплив клейма “Зроблено в…” на ухвалення рішення про
покупку товару, а також — має воно реальне підґрунтя чи навіяне.

Аналіз посередників включає вивчення інформації про дистриб?юторів,
контролюючі організації (архітектурні, медичні тощо), роздрібних
торговців, оптовиків. Така інформація важлива не тільки для з?ясування
питань збуту продукції, але й вирішення проблем із рекламою,
фінансуванням збуту, збереженням товарно-матеріальних запасів. Такий
підхід до вивчення зовнішнього ринку дасть змогу одержати інформацію про
його стан і структуру, динаміку і можливості експортера і його товару на
цьому ринку.

Дослідження, що передують створенню філії, проводяться в тому випадку,
коли підприємство планує довгострокову зовнішньоекономічну діяльність.
Крім загальних досліджень і вивчення ринку, при цьому здійснюється збір
інформації з таких напрямків:

— законодавство, оподатковування і соціальне право;

— відносини з місцевою владою;

— можливі обмеження;

— ринок праці і специфіка управління персоналом;

— робота з місцевими фінансовими організаціями тощо.

Таким чином, створення закордонної філії передбачає вивчення низки
питань, пов?язаних з організацією й управлінням виробництвом продукції в
інших умовах.

Міжнародні маркетингові дослідження пов?язані з процесом ухвалення
рішення, необхідного для вирішення проблеми, яке стоїть перед
підприємством. Але для того, щоб визначити природу проблеми, необхідна
інформація. Так, вторинна інформація може бути використана як основа для
ідентифікації і визначення проблеми, для розробки гіпотези можливих
рішень проблеми або подальшої перевірки на основі первинної інформації,
як методологічна основа (якщо подібні дослідження проводилися раніше)
при підготовці вибіркового аналізу, як довідковий матеріал.

Першим етапом дослідження вторинних даних є розуміння необхідності цієї
інформації. Оскільки мета проведення досліджень зовнішнього ринку —
правильне розміщення ресурсів, то потреба в повній і достовірній
інформації дуже велика. Але для проведення дослідження ринку
підприємством потрібні гроші і час, які, як правило, обмежені. Щоб
керівництво підприємства виділило кошти на проведення досліджень, воно
повинне усвідомити їх корисність. Цінність досліджень може бути
визначена з двох позицій. Один підхід — це аналіз переваг, які одержить
підприємство, що проводить такі дослідження. Іншій підхід — визначення
прихованих ризиків, що очікують підприємство, яке не проводить цих
досліджень.

Варто зазначити, що дослідження міжнародного ринку треба сприймати як
інструмент, а не заміну ухвалення рішення. Важко одержати досить
правильну інформацію в часових рамках, щоб визначити точні дії. Однак
дослідження допомагає уникнути глобальних помилок. Наступний крок —
уточнення цілей дослідження. Хоча вони виглядають простими, але можливі
ситуації, коли різні групи всередині підприємства висувають різні цілі
дослідження ринку. Завдання полягає в тому, щоб усі ці цілі були
уточнені й об?єднані в один загальний план дослідження. Далі необхідно
визначити, яка інформація потрібна, оцінити якість отриманих даних і
з?ясувати, наскільки вони підходять для дослідження. Якість інформації
багато в чому залежить від джерел, що її надають. Джерела вторинної
інформації бувають внутрішні і зовнішні. До внутрішніх відносять
матеріали і документи компанії. Найчастіше використовуються дані
торгової статистики за такими категоріями: покупці, регіони, товар,
розмір замовлень, торговий оборот тощо.

Зовнішніх джерел досить багато. їх можна поділити на такі групи:

1) урядові (матеріали перепису населення, підприємств торгівлі і
промисловості, статистичні звіти, баланс зовнішньої торгівлі);

2) спеціальні інформаційні організації і видання (центри зовнішньої
торгівлі, торгові радники, торгово-промислові палати, науково-технічні
журнали, газети);

3) організації, що надають послуги, пов?язані з експортом (банки,
страхові компанії, рекламні агентства).

Інформацію, отриману в результаті аналізу вторинних даних, необхідно
належним чином перевірити. У зв?язку з цим корисно розглянути такі
аспекти:

1. Завдання дослідження.

2. Характер установи, яка надала інформацію.

3. Методи збору інформації, що використовувались, і її повнота.

4. Терміни, що використовувались, їх тлумачення і відповідність
загальноприйнятим.

5. Актуальність інформації.

Вибираючи джерела інформації, слід враховувати дію закону Парето, який
стверджує: 80 % необхідної інформації зазвичай міститься в 20 % джерел.
Тому із великої кількості джерел слід відбирати найбільш авторитетні,
апробовані, тобто найцінніші.

Після оцінки джерел інформації дані збираються, обробляються й
аналізуються відповідно до прийнятої методики дослідження. Потім
отримані результати доводяться до керівництва підприємства, щоб воно
прийняло відповідне рішення про дії на зовнішньому ринку. У цей час
міжнародні підприємства розробляють і удосконалюють структури
інформаційних систем для міжнародного маркетингу, тому що проблема не в
обсязі інформації, а в тому, щоб її скоординувати і зробити зручною у
використанні.

6.3. Основні напрямки дослідження міжнародних ринків

Більшість менеджерів усвідомлює необхідність маркетингових досліджень
для виходу на зовнішній ринок. Так, аналіз причини невдач на іноземних
ринках часто показує, що підприємство не має уявлення про смаки і
преференції споживачів, відмінності зовнішнього середовища, а також
недостатньо знайоме з внутрішніми і зовнішніми джерелами інформації і їх
використанням. Усе це є наслідком проведення маркетингових досліджень у
недостатньому обсязі, тому що керівники підприємств вважають, що витрати
на проведення досліджень зовнішнього ринку надмірно високі порівняно з
передбачуваними вигодами, отже, не варті інвестицій.

Завдання менеджерів підприємства показати, що вихід на зовнішній ринок
без маркетингового дослідження піддає ризику його основний капітал і
його ЗЕД у цілому. Необхідно знати особливості проведення таких
досліджень, уміти обрати оптимальний варіант із доступними витратами.

Дослідження ринку — це систематичний збір, запис, аналіз та
інтерпретація даних про продаж товарів чи послуг, а також організацію
маркетингу. Деякі менеджери вважать, що методи і техніка проведення
міжнародних маркетингових досліджень такі самі, як і дослідження
внутрішнього ринку, а розбіжності тільки в зовнішньому середовищі. Однак
саме зовнішнє середовище і визначає, які методи, техніку і види
досліджень застосовувати на іноземному ринку. Хоча цілі маркетингових
досліджень можуть бути схожими, проведення дослідження для зовнішнього
ринку істотно відрізняється від того, що проводиться для внутрішнього.
Виділяють чотири основні причини, що викликають ці розбіжності:

— нові умови зовнішнього середовища;

— ширше поле дослідження;

— збільшення кількості залучених чинників;

— високий рівень конкуренції.

При виході за межі своєї держави підприємство має справу з новими
умовами зовнішнього середовища. Наприклад, інші види податків, валюти,
цін, способів транспортування тощо. Необхідно шукати докладну інформацію
про кожну нову умову середовища, щоб управління компанією могло почати
відповідні дії на ринку. Крім того, підприємство може обирати різні
форми присутності на іноземних ринках, що спричинює збільшення нових
чинників зовнішнього середовища.

Перешкоди можуть виникнути з найнесподіваніших причин, пов?язаних із
будь-якою складовою зовнішнього середовища. Тому для підприємства
важливо вивчити всі чинники, а отже, потрібне активне збирання і аналіз
інформації про зовнішнє середовище. Необхідно вивчати економічне
середовище, рівень технічного і технологічного розвитку, політичну
систему, правові основи, культуру іншої країни. Вихід на міжнародний
ринок часто означає вихід більше ніж на один ринок. У результаті
кількість змінних чинників зовнішнього середовища зростає в геометричній
прогресії. Крім того, варто враховувати і розуміти взаємодію між ними.

На зовнішньому ринку підприємство зіткнеться з більшим числом
конкурентів, ніж на внутрішньому ринку, не тільки в розрізі товарів
(послуг) — конкурентів, але і підприємств (місцевих, іноземних).
Підприємство має усвідомити гостроту конкурентної боротьби на цьому
ринку, свою конкурентну стратегію.

Маркетингове дослідження не може проводитися без визначення його цілей,
тому що вони визначають вибір інформації, виконавців, методів і
технологій. Підготовка проекту ринкового дослідження включає:

1. Визначення ринкової проблеми.

2. Вирішення питання про те, чи може вивчення ринку допомогти вирішенню
цієї проблеми.

3. Визначення завдань і обсягу дослідження.

4. Підготовка вимог до необхідної інформації.

5. Збір інформації.

6. Аналіз та інтерпретація інформації.

7. Підсумкова доповідь і рекомендації.

8. Прийняття маркетингових рішень.

Саме дослідження складається з двох частин: дослідження ринку і
дослідження власного потенціалу підприємства. Перша частина включає:

1. Вивчення та аналіз умов ринку: вивчення загальних умов; аналіз
попиту; аналіз пропозиції; аналіз вимог споживачів до товару; аналіз
перспектив розвитку ринку.

2. Вивчення суб?єктів, форм і методів торгівлі: аналіз та оцінка
діяльності фірм-постачальників; вивчення та оцінка фірм-конкурентів;
вивчення покупців; вивчення комерційної практики; вивчення транспортних
умов; вивчення торговельно-політичних умов.

Друга частина — вивчення потенційних можливостей власного підприємства
передбачає:

1. Аналіз результатів господарської діяльності.

2. Аналіз конкурентоспроможності продукції.

3. Аналіз конкурентоспроможності підприємства.

4. Оцінка перспектив розвитку підприємства.

Вивчення міжнародних ринків проводиться за такими па

раметрами:

1) продукція (галузі, види продукції, підприємства-виробники, методи і
форми збуту та обслуговування продукції);

2) споживачі (галузі, види продукції, підприємства-вироб-ники та
покупці, цілі та способи споживання);

3) місцезнаходження ринку (регіон, країна, територія).

Комбінація цих характеристик складає продуктово-ринкову комбінацію.
Формування, оцінка та відбір продуктово-ринкових комбінацій (сегментів)
є завданням сегментації або ринково-сегментної політики підприємства.

На першому етапі вивчення ринку в міжнародному маркетингу підприємство
повинне охопити дослідженням якомога ширший сегмент, тобто світовий
ринок якоїсь продукції. В подальшому ця інформація має деталізуватися і
уточнюватися, а кожна продуктово-ринкова комбінація описуватися все
більшим числом параметрів.

Методи дослідження міжнародного ринку аналогічні тим, які
використовуються для внутрішнього ринку: кабінетні (лабораторні),
польові дослідження або їх поєднання.

Кабінетне дослідження (інколи його називають вторинним, або
бібліографічним дослідженням) включає в себе збір та вивчення наявних
даних (як правило, опублікованих).

Польове дослідження (його називають первинним або оригінальним) включає
в себе отримання даних від інформаторів за допомогою інтерв?ю, анкетних
опитувань тощо. Цей метод збору інформації набагато дорожчий, ніж
простий аналіз опублікованих матеріалів.

Кабінетне дослідження в міжнародному маркетингу має бути комплексним і
включати:

1) вивчення всієї інформації, доступної для компанії;

2) аналіз каталогів конкурентів, що містять не тільки опис продукції,
але й інформацію про ринки;

3) ознайомлення зі спеціальними бібліотеками;

4) отримання консультацій в державних установах і посольствах;

5) встановлення контактів зі спеціалізованими міжнародними
організаціями;

6) отримання інформації від відповідних інформаційних банків,
дослідницьких організацій тощо.

Дослідження міжнародних ринків може проводитись підприємством власними
силами, або силами спеціалізованої маркетингової компанії. Є сенс
проводити дослідження власними силами, коли:

— дослідження охоплює продукцію виробничого призначен

ня і потребує обмеженої кількості інтерв?ю;

— підприємство має достатній досвід на цьому ринку чи вважає за доцільне
набути такого досвіду;

— можуть виникнути комунікаційні труднощі між підприємством та
маркетинговою компанією, якщо мова йде, наприклад, про
високотехнологічні товари;

— підприємство має свій кваліфікований апарат дослідників, які досконало
знають мову і мають досвід роботи за кордоном;

— в закордонній країні немає відповідної маркетингової компанії.

Скористатись послугами маркетингової компанії є сенс, коли:

— дослідження охоплює велику кількість споживачів;

— дослідження має специфічний характер, наприклад вивчення споживацьких
мотивів;

— підприємство не має досвіду в дослідженні місцевого ринку;

— є труднощі в обміні інформацією, проблема мовного бар?єра, незнання
культури, традицій;

— підприємство має дефіцит ресурсів для вивчення ринку;

— потреба в незалежній та об?єктивній оцінці ринку.

Сьогодні є декілька типів компаній та агентств, які надають

послуги у сфері маркетингових досліджень:

1. Міжнародні агентства, які надають повний комплекс дослідницьких
послуг на ринках різних країн.

2. Міжнародні компанії, які займаються дослідженням одного ринку в
різних країнах.

3. Локальні компанії, які надають повний комплекс дослідницьких послуг
на ринку або на його конкретному сегменті.

4. Локальні компанії, які займаються певним типом досліджень ринку
(кількісним або якісним).

5. Аналітичні та консалтингові компанії, які здійснюють дослідження на
основі агрегованої інформації з різних джерел, в тому числі досліджень
інших компаній.

За видом інформації, що використовується, і методами її одержання
дослідження бувають первинними і вторинними. Первинні дані можуть бути
отримані такими способами:

1. Спостереження (обстеження): аудиторські операції,
при-строї-реєстратори, лічильники відвідування магазинів, частота
здійснення покупок; безпосереднє спостереження.

2. Експерименти (тестування): контрольний експеримент, пробний
маркетинг.

3. Інтерв?ю (опитування): особиста бесіда, телефонне опитування,
опитування поштою.

Технологія виконання цих досліджень докладно вивчається в курсі
“Маркетинг”.

Вторинні дані — це дані, зібрані і вивчені іншим суб?єктом ринку.
Вивчення вторинних даних передує вивченню первинної інформації.
Використання у процесі дослідження вторинних даних називається
деск-дослідженнями. Вивчення зовнішнього ринку на основі вторинних даних
є дешевшим, крім того, воно часто може дати всю необхідну досліднику
інформацію або стати важливою і корисною основою для неї. Тому малі і
середні підприємства частіше проводять вторинні маркетингові
дослідження.

За цілями маркетингові дослідження поділяються на загальні і попередні,
дослідження особливостей функціонування іноземного ринку і спеціальні
дослідження, що передують створенню філії.

Загальні і попередні дослідження проводяться з метою визначення
комерційного інтересу, що становить ринок певної країни або географічної
зони. Отримана в ході дослідження інформація використовується для
розробки міжнародної стратегії підприємства. Ключовими питаннями
досліджень є питання, пов?язані з визначенням потенціалу ринку, його
прибутковості, доступності, ризиків і умов зовнішньоекономічної
діяльності.

У ході досліджень збираються й аналізуються макроеко-номічні дані про
чисельність населення, його купівельну спроможність, види промислової
діяльності тощо, а також загальна інформація про стан місцевої й
іноземної конкуренції, попит і ціни на товари (послуги). Ця інформація
дає змогу визначити сукупну місткість ринку, зробити прогноз про
можливий обсяг продажу й оцінити обсяг потенційного товарообігу.

Дослідження особливостей функціонування іноземного ринку мають на меті
вивчити його динаміку і включають проведення чотирьох видів аналізу.

Аналіз ринкового середовища передбачає виявлення найго-стріших питань
для визначення пріоритетних орієнтирів у збиранні інформації.
Аналізуються політико-правове, науково-технічне, економічне і
соціокультурне середовище.

Аналіз попиту особливо важливий для проведення досліджень зовнішнього
ринку. Покупка того самого товару в різних країнах має відмінності і
залежить від множини різних чинників. Домінуюча релігія, соціальна
організація, звичаї та багато іншого обумовлюють різну поведінку
покупців і проходження процедур прийняття рішення про покупку. Пізнання
цієї “мовчазної мови” покупців — головна мета експерта при вивченні
попиту на товари.

Аналіз конкуренції завжди складно проводити на іноземному ринку, тому що
немає точної інформації. Аналізуючи конкурентні позиції, експортер
повинен з?ясувати, чи існують апріорні переваги в місцевих конкурентів,
породжені духом націоналізму в покупців, чи він має краще становище
внаслідок снобізму (імітації) потенційних покупців.

Важливо встановити вплив клейма “Зроблено в…” на ухвалення рішення про
покупку товару, а також — має воно реальне підґрунтя чи навіяне.

Аналіз посередників включає вивчення інформації про дистриб?юторів,
контролюючі організації (архітектурні, медичні тощо), роздрібних
торговців, оптовиків. Така інформація важлива не тільки для з?ясування
питань збуту продукції, але й вирішення проблем із рекламою,
фінансуванням збуту, збереженням товарно-матеріальних запасів. Такий
підхід до вивчення зовнішнього ринку дасть змогу одержати інформацію про
його стан і структуру, динаміку і можливості експортера і його товару на
цьому ринку.

Дослідження, що передують створенню філії, проводяться в тому випадку,
коли підприємство планує довгострокову зовнішньоекономічну діяльність.
Крім загальних досліджень і вивчення ринку, при цьому здійснюється збір
інформації з таких напрямків:

— законодавство, оподатковування і соціальне право;

— відносини з місцевою владою;

— можливі обмеження;

— ринок праці і специфіка управління персоналом;

— робота з місцевими фінансовими організаціями тощо.

Таким чином, створення закордонної філії передбачає вивчення низки
питань, пов?язаних з організацією й управлінням виробництвом продукції в
інших умовах.

Міжнародні маркетингові дослідження пов?язані з процесом ухвалення
рішення, необхідного для вирішення проблеми, яке стоїть перед
підприємством. Але для того, щоб визначити природу проблеми, необхідна
інформація. Так, вторинна інформація може бути використана як основа для
ідентифікації і визначення проблеми, для розробки гіпотези можливих
рішень проблеми або подальшої перевірки на основі первинної інформації,
як методологічна основа (якщо подібні дослідження проводилися раніше)
при підготовці вибіркового аналізу, як довідковий матеріал.

Першим етапом дослідження вторинних даних є розуміння необхідності цієї
інформації. Оскільки мета проведення досліджень зовнішнього ринку —
правильне розміщення ресурсів, то потреба в повній і достовірній
інформації дуже велика. Але для проведення дослідження ринку
підприємством потрібні гроші і час, які, як правило, обмежені. Щоб
керівництво підприємства виділило кошти на проведення досліджень, воно
повинне усвідомити їх корисність. Цінність досліджень може бути
визначена з двох позицій. Один підхід — це аналіз переваг, які одержить
підприємство, що проводить такі дослідження. Іншій підхід — визначення
прихованих ризиків, що очікують підприємство, яке не проводить цих
досліджень.

Варто зазначити, що дослідження міжнародного ринку треба сприймати як
інструмент, а не заміну ухвалення рішення. Важко одержати досить
правильну інформацію в часових рамках, щоб визначити точні дії. Однак
дослідження допомагає уникнути глобальних помилок. Наступний крок —
уточнення цілей дослідження. Хоча вони виглядають простими, але можливі
ситуації, коли різні групи всередині підприємства висувають різні цілі
дослідження ринку. Завдання полягає в тому, щоб усі ці цілі були
уточнені й об?єднані в один загальний план дослідження. Далі необхідно
визначити, яка інформація потрібна, оцінити якість отриманих даних і
з?ясувати, наскільки вони підходять для дослідження. Якість інформації
багато в чому залежить від джерел, що її надають. Джерела вторинної
інформації бувають внутрішні і зовнішні. До внутрішніх відносять
матеріали і документи компанії. Найчастіше використовуються дані
торгової статистики за такими категоріями: покупці, регіони, товар,
розмір замовлень, торговий оборот тощо.

Зовнішніх джерел досить багато. їх можна поділити на такі групи:

1) урядові (матеріали перепису населення, підприємств торгівлі і
промисловості, статистичні звіти, баланс зовнішньої торгівлі);

2) спеціальні інформаційні організації і видання (центри зовнішньої
торгівлі, торгові радники, торгово-промислові палати, науково-технічні
журнали, газети);

3) організації, що надають послуги, пов?язані з експортом (банки,
страхові компанії, рекламні агентства).

Інформацію, отриману в результаті аналізу вторинних даних, необхідно
належним чином перевірити. У зв?язку з цим корисно розглянути такі
аспекти:

1. Завдання дослідження.

2. Характер установи, яка надала інформацію.

3. Методи збору інформації, що використовувались, і її повнота.

4. Терміни, що використовувались, їх тлумачення і відповідність
загальноприйнятим.

5. Актуальність інформації.

Вибираючи джерела інформації, слід враховувати дію закону Парето, який
стверджує: 80 % необхідної інформації зазвичай міститься в 20 % джерел.
Тому із великої кількості джерел слід відбирати найбільш авторитетні,
апробовані, тобто найцінніші.

Після оцінки джерел інформації дані збираються, обробляються й
аналізуються відповідно до прийнятої методики дослідження. Потім
отримані результати доводяться до керівництва підприємства, щоб воно
прийняло відповідне рішення про дії на зовнішньому ринку. У цей час
міжнародні підприємства розробляють і удосконалюють структури
інформаційних систем для міжнародного маркетингу, тому що проблема не в
обсязі інформації, а в тому, щоб її скоординувати і зробити зручною у
використанні.

6.4. Сегментація закордонного ринку

Теорія маркетингу визнає, що задовольнити специфічні потреби кожного
споживача не можливо. Вона має справу з групами споживачів або
кластерами індивідуумів, що мають схожі споживчі звички, поведінку,
економічні характеристики. З огляду на це останні десятиліття активно
використовується концепція ринкової сегментації. Підприємства, що
виходять на зовнішній ринок, також стоять перед проблемою вибору
перспективних сегментів ринку іноземної країни, а значить перед
необхідністю не тільки вивчити її ринок, але і провести його
сегментацію.

Міжнародна сегментація ринку — процес ідентифікації специфічних
сегментів потенційних споживачів у вигляді групи країн або груп
індивідуальних покупців з однаковими характеристиками, що з великою
вірогідністю продемонструють схожу поведінку під час купівлі. Сегмент
міжнародного ринку — група споживачів з однаковими очікуваннями та
вимогами до товарів, незважаючи на культурні та національні відмінності.
Метою сегментації ринку є пошук власної ринкової ніші — вузького
сегмента ринку з чітко обмеженою кількістю споживачів та асортименту
товару.

Процес сегментації проходить певні стадії:

1. Виділення груп споживачів за однією або кількома ознаками та
характеристика їх можливої кількості.

2. Визначення величини сегмента та його місткості.

3. Оцінка ефективності сегмента.

Для того, щоб процес сегментації був ефективним, мають виконуватись
певні умови:

1. Наявність суттєвих та сталих відмінностей між споживачами, необхідних
для реальної диференціації ринку.

2. Можливість моніторингу параметрів сегмента — наявність інформаційної
бази для оцінки величини, динаміки та інших показників і характеристик
сегмента в майбутньому.

3. Прибутковість — сегмент має бути достатньо великим для забезпечення
нормальних доходів підприємства.

4. Доступність сегмента — можливість здійснення маркетингового впливу на
сегмент, яка вимагає наявності відповідних каналів розподілення
продукції та можливості організації ефективного процесу маркетингової
комунікації.

5. Перспективність сегмента — сприятливий прогноз розвитку параметрів
сегмента, отриманий за результатами маркетингового дослідження.

Класичний маркетинг передбачає традиційну схему обробки результатів
маркетингового дослідження, яке приводить до відбору цільових ринків. Ця
схема включає:

— сегментацію ринку після замірів обсягу попиту;

— вибір цільових сегментів;

— позиціонування товарів на ринку.

Сама процедура сегментації виконується за відомими методиками, які
можуть мати різну кількість кроків. Так, семи-крокова модель сегментації
ринку передбачає:

1. Визначення широкого ринку товару.

2. Облік потреб потенційних споживачів.

3. Формування однорідних субринків (вузьких ринків товару).

4. Виявлення визначальних параметрів кожного з них.

5. Класифікація можливих ринків товару.

6. Уточнення можливої поведінки споживачів і коригування виділених
сегментів.

7. Оцінка величини кожного сегмента.

Більш детально розглянемо чотирикрокову модель, яка зазвичай
використовується при виборі експортних ринків. Окремі етапи цієї моделі
можуть мати відмінності при реалізації в умовах конкретних підприємств.
Спільним залишається обов?язкова попередня оцінка і остаточний відбір
ринків.

Перший крок передбачає виключення менш привабливих і відбір найбільш
привабливих ринків. Для виключення найменш привабливих ринків
використовують такі фактори:

— економічні (низький рівень доходів населення, відсутність твердої
валюти);

— політичні (нестабільна політична ситуація, ризик націоналізації);

— географічні (значна віддаленість від країни, неприйнятні умови
місцевості та клімату);

— культурні (мовний бар?єр, релігія, низький рівень культури та освіти);

— технологічні (низький технологічний рівень та відсутність
технологічної майстерності);

— торговельно-політичні (тарифні та нетарифні бар?єри).

Процедура відбору найбільш привабливих ринків проводиться за
відповідними блоками критеріїв для конкретних підприємств і товарів.
Розглянемо більш детально ці блоки.

1. Економіко-географічні фактори: країна, регіон, місто/ село, клімат,
наявність виробничої та транспортної інфраструктури. Зазначені критерії
допомагають визначити одну чи декілька країн (регіонів), на жителів яких
варто націлити пропозицію своїх товарів.

2. Структурно-демографічні фактори: чисельність і щільність населення,
стать, вік, сімейний статус, расова, національна, професійно-галузева
приналежність, частка виробничо активного населення, рівень урбанізації.
Використання цих критеріїв дає змогу виділити специфічні групи
населення, інтенсивність купівельної діяльності яких визначається
соціальним статусом, походженням і життєвим укладом.

3. Культурно-історичні фактори: освіта, релігійна приналежність, ступінь
і характер поділу суспільства на прошарки, відданість історичним
традиціям, мовні особливості, наявність комунікативних бар?єрів. Ці
фактори також дають змогу виділити окремі групи споживачів з однаковими
смаками і перевагами.

4. Політичні фактори: рівень політичної стабільності в країні, тенденції
розвитку суспільства, нормативно-правова база ведення бізнесу, наявність
гарантій від примусового відчуження власності, ставлення населення до
іноземців. Ці фактори визначають сприятливість політичного клімату в
країні для іноземців, безпеку зовнішньоекономічних зв?язків і залежать
від характеру влади в країні, наявності міжнародно-правових документів,
що регулюють ті чи інші сфери підприємництва.

5. Психологічні фактори: асоціативне сприйняття товару, міркування
престижності, емоційна мотивація, психологічні особливості оцінювання
товару, психологічна залежність, сприйнятливість до цілеспрямованого
впливу на громадську думку. Ці фактори вказують насамперед на
особливості рекламної діяльності на тому чи іншому ринку.

6. Фактори індивідуального добробуту: об?єктивні відмінності в
платоспроможності окремих груп населення, наявність сезонних доходів,
можливості мобілізації грошових заощаджень. Цей блок факторів пов?язаний
з відмінностями в рівнях соціального розшарування в окремих країнах. При
всій очевидності дії, ці фактори не є самодостатніми для визначення
подібних сегментів ринку і мають чітко окреслене національне
забарвлення.

7. Фактори потреби (схильності): наявність на ринку покупців, які
розрізняються за ступенем інтенсивності споживання товару; традиційна
схильність окремих груп споживачів до певних товарів, виробників;
відмінності в реакції на новації в товарах; схильність окремих груп
покупців до конкретних якісних параметрів товару. Дія цих факторів
обумовлена відмінністю в реакції окремих груп споживачів незалежно від
їх фінансових можливостей чи інших передумов, відповідно до звичок,
схильності, сімейно-індивідуальних традицій.

8. Фактори відносної ймовірності: наявність більш чи менш стабільного
попиту на товари, наявність приводів для здійснення покупки, можливість
здійснення випадкової покупки. Ці фактори слід враховувати при
визначенні маркетингової стратегії і тактики на конкретному ринку.

Другий крок — макросегментація — передбачає проведення аналізу галузевої
структури ринків, тобто макроекономічний підхід. Ринок можна поділити за
галузями економіки, групами і підгрупами товарів тощо. Найбільш важливим
моментом у цій процедурі є пошук основи для макросегментації, що дасть
можливість виміряти кількісні параметри ринку. По можливості
макросегментація має кореспондуватись із зовнішньоторговельною
статистикою.

Третій крок враховує потенціал ринку, попит на ринку і можливості
підприємства. Потенціал ринку визначається як загальний ринок, що
включає як існуючі, так і можливі ринки конкретного товару. Попит на
ринку вимірюється обсягом продажу цього товару усіма
підприємствами-конкурентами. Можливості підприємства розглядаються як
еквівалент обсягу продажу конкретного товару цим підприємством. Всі три
зазначені параметри аналізуються для минулого, теперішнього і
майбутнього часу.

Четвертий крок — сегментація ринку — означає поділ ринку на певні групи
покупців, тобто сегментацію ринку як основу для виходу на нього. Для
полегшення остаточного вибору закордонного ринку використовують матрицю
“привабливість ринку — можливості підприємства (конкурентні позиції)”.
Цей метод базується на встановленні відповідності між доступністю і
привабливістю ринку, з одного боку, і здатністю фірми працювати на
ньому. Використовують таку послідовність дій:

— вибір факторів (критеріїв);

— визначення важливості факторів;

— оцінка доступності й привабливості ринку;

— оцінка здатності підприємства працювати на ринку;

— порівняння та вибір кращого ринку (за критерієм максимальної
наближеності узагальнених характеристик ринку і здатності фірми
працювати на ньому).

Для оцінки факторів ринкової привабливості використовують експертні
методи, оцінюючи кожний критерій за шкалою від 0 до 100 балів.
Розглядаються такі критерії:

1. Обсяг (місткість) ринку — як обсяг збуту продукції за певний період у
певній країні.

2. Динаміка ринку певної країни — як індекси обсягу ринку за певний
період.

3. Структура споживачів — як частка споживання тими чи іншими групами
споживачів.

4. Діапазон цін — співвідношення верхніх та нижніх меж цін на певну
продукцію.

5. Купівельна спроможність покупців — здатність потенційних покупців чи
кінцевих споживачів купувати товари.

6. Доступність ринку — залежить від тарифних та нетариф-них заходів
уряду.

7. Політичні та економічні ризики — залежать від політичної та
економічної нестабільності, слабкої правової бази, бюрократизації,
інфляції, загального незадовільного підприємницького клімату.

Попередня оцінка конкурентних позицій підприємства на ринку кожної
країни може проводитися з використанням таких критеріїв:

1. Конкурентоспроможність продукції передбачає зіставлення з пропозицією
аналогічних товарів конкурентів.

2. Ціни та інші умови контрактів у кожній країні.

3. Умови та можливості присутності на тому чи іншому ринку: можливість
створення спільного підприємства, філії, дочірнього підприємства.

4. Оцінка розподілу ринкових часток підприємств-конку-рентів на кожному
ринку.

5. Оцінка можливих фінансових результатів, які підприємство може
отримати на кожному ринку.

Враховуючи, що не всі утворені сегменти є однаково привабливими і
доступними з позиції ринкових шансів, конкуренції, наявних у
підприємства можливостей, на цьому етапі необхідно провести більш
поглиблене дослідження окремих сегментів, їх оцінку з огляду на наявні
шанси та ризики, сильні та слабкі сторони самого підприємства і
відібрати ті сегменти, на яких підприємство зупиняє свій вибір і буде
здійснювати маркетингову діяльність. Для кожного обраного сегмента в
подальшому розробляються і реалізуються відповідні комплекси
маркетингових заходів — маркетинг-мікси.

6.5. Вибір способу виходу на зовнішні ринки

6.5.1. Критерії вибору способу виходу на зовнішні ринки

Після вибору найбільш адекватного конкурентним перевагам та потенціалу
підприємства зарубіжного ринку логічно постає питання про форми
присутності на цьому ринку, а отже, і спосіб виходу на нього. Проблема
вибору способу виходу підприємства на зарубіжний ринок виникає при
виробленні міжнародної маркетингової стратегії підприємства або при
виникненні можливості (або необхідності) розвитку діяльності на якомусь
зарубіжному ринку. Перше рішення є стратегічним, а друге — тактичним. В
обох випадках на остаточне рішення про спосіб виходу на зовнішній ринок
впливає сукупність внутрішніх та зовнішніх (щодо підприємства) умов:

1. Умови ринку — відкритий чи закритий, з передовою чи відсталою
торговельною структурою, такий, що функціонує в умовах лібералізованої
чи децентралізованої економіки.

2. Умови, пов?язані з товаром — фірмова продукція чи товар пересічної
якості, з технічним обслуговуванням чи без нього, легко чи важко
експортується.

3. Умови, пов?язані з діяльністю підприємства — обмежені чи розширені
цілі, наявність досвіду дій в умовах міжнародного ринку чи його
відсутність, добре розвинений чи недостатньо розвинений ресурсний
потенціал (фінанси, кадровий склад, виробничі потужності тощо).

Вибір способу виходу на зовнішні ринки залежить від мети підприємства,
масштабів діяльності, характеру товару й намірів контролювати продаж.
Враховується також потенційний обсяг продажу, витрати й інвестиції на
організацію руху товарів, наявність підготовленого персоналу (продавців)
та інші умови. В загальному вигляді вибір способу виходу на зовнішні
ринки може здійснюватися за такими критеріями:

— форма руху капіталу;

— рівень витрат, пов?язаних із виходом на закордонний ринок;

— ступінь привабливості інвестування;

— контроль ринку;

— рівень ризику;

— можливість виходу з ринку.

Основні способи виходу на зовнішні ринки такі:

1. Експорт.

1.1. Непрямий експорт.

1.2. Прямий експорт.

2. Спільна підприємницька діяльність.

2.1. Ліцензування.

2.2. Виробництво за контрактом.

2.3. Управління за контрактом.

2.4. Підприємства спільного володіння.

3. Пряме інвестування.

6.5.2. Порівняльна характеристика основних способів виходу на зовнішні
ринки

1. Експорт є найпростішим способом виходу на зовнішній ринок. За
інтенсивністю і обсягами розрізняють нерегулярний і регулярний експорт.
Нерегулярний експорт — це пасивний рівень зовнішньо-економічних
відносин, коли підприємство час від часу експортує свої надлишки і
продає товари місцевим оптовикам, що представляють закордонних покупців.
Про регулярний експорт можна говорити тоді, коли підприємство має за
мету розширити свої зовнішньоторговельні операції на конкретному ринку.

Застосовуючи стратегію експорту, підприємство виготовляє свої товари у
власній країні, пропонуючи їх на експорт у модифікованому або в
немодифікованому вигляді. Переваги цього способу:

— потребує мінімальних змін у товарному асортименті

підприємства, його структурі;

— потребує мінімальних інвестиційних витрат та поточних грошових
зобов?язань;

— забезпечує мінімальний ризик при вході на ринок та легкість виходу.

Експорт буває двох різновидів: непрямий і прямий. За непрямого експорту
підприємство користується послугами посередників, а за прямого проводить
експортні операції самостійно. Підприємства, що тільки починають свою
експортну діяльність, частіше використовують непрямий експорт. Вони
віддають перевагу цьому варіанту з двох причин. По-перше, такий експорт
потребує меншого обсягу капіталовкладень, оскільки підприємству не
доводиться створювати за кордоном власний торговий апарат або
налагоджувати мережу контактів. По-друге, за непрямого експорту
підприємство менше ризикує. Оптовою реалізацією товару займаються
посередники, які застосовують у цій діяльності свої специфічні
професійні знання, уміння і послуги, і тому продавець, як правило,
робить менше помилок.

Використання посередників при експорті має не тільки переваги, а й
недоліки:

— ізольованість виробника від ринку, відсутність інформації про реакцію
споживача на товар;

— залежність експортера від посередника;

— недостатня увага посередника до роботи з товаром експортера;

— відсутність у посередника в силу різних причин прагнення просувати
товар експортера на всі доступні сегменти цільового ринку.

Непрямий експорт, або делегування повноважень без інвестування, має
різноманітні форми.

1. Передача повноважень з експорту передбачає використання системи
збуту, що знаходиться в одній або декількох країнах і належить іншому
підприємству. Таку систему збуту експортер використовує тоді, коли його
потенціал слабкий, щоб діяти самостійно на зовнішньому ринку.

2. Експортна франшиза — такий спосіб організації справи, за якого
франчайзі купує у відомої компанії право на продаж її товарів під її
товарним знаком.

3. Комерційні посередники активно беруть участь в експортних операціях.
їх розрізняють за двома ознаками: винагороді (торгова націнка або
комісійні) і сталості зв?язків з експортером. Основні види посередників,
що працюють у сфері міжнародної торгівлі, такі:

— міжнародний маклер шукає і налагоджує контакти, не

одержуючи повноважень продавця і покупця, працює за комісійні (куртаж) з
обох сторін угоди;

— агент із закупівлі виконує доручення покупця знайти за кордоном товар
визначеної якості і за визначеною ціною, з конкретним терміном
постачання;

— агент з продажу виконує доручення експортера вивчити ринок, продати і
поставити товар, виписати рахунок на умовах одержання комісійних у
відсотках від ціни. Може бути гарантом покупця за додаткову плату;
комісійний агент представляє експортера — постачальника товару за
кордоном, працює на основі контракту; агент з міжнародної торгівлі купує
і продає від свого власного імені;

— концесіонер — посередник міжнародної торгівлі, у якого тісний зв?язок
з експортером, працює на умовах контракту і виконує три основні функції:
торгову, технічну, фінансову;

— імпортер-дистриб?ютор укладає контракт з експортером, інколи працює на
умовах виключності. Основа взаємовідносин із експортером — традиція. Сам
виписує рахунки й інформує про покупців.

Прямий експорт передбачає прямий продаж через власний торговий персонал.
Він застосовується у випадку, коли легко визначити споживачів або вони
самі знаходять продавця. Організація прямого експорту може здійснюватися
за допомогою:

— експортного відділу, що вирішує всі питання з просування товару на
зовнішній ринок;

— торгового представника, який відряджений за кордон і працює тільки на
своє підприємство. Він добре знає товар і просуває його на ринок;

— представництва — команди, яка постійно працює за кордоном, головним
завданням якої є стимулювання збуту, укладання угод, контроль за їх
виконанням.

2. Спільна підприємницька діяльність. Ця стратегія виходу підприємства
на зовнішній ринок ґрунтується на поєднанні його зусиль із ресурсами
комерційних підприємств країни-партнера з метою створення виробничих і
маркетингових потужностей. На відміну від експорту при спільній
підприємницькій діяльності (СПД) формується партнерство, у результаті
якого за рубежем створюються певні потужності. Законодавство ряду країн
передбачає, що присутність на їхньому ринку іноземної компанії можлива
лише при укладанні контракту з місцевими фірмами про виробництво товарів
у цих країнах. Навіть промислово розвинені країни іноді чинять тиск на
експортерів, щоб вони створювали спільні

виробництва за рубежем. Міжнародний маркетинг виділяє чотири види СПД:

1) ліцензування;

2) виробництво за контрактом;

3) управління за контрактом;

4) підприємства спільного володіння.

Ліцензування є одним із найпростіших шляхів виходу на зовнішній ринок.
Ліцензіар укладає на закордонному ринку угоду з ліцензіатом, передаючи
права на використання виробничого процесу, товарного знаку, патенту,
торгового секрету в обмін на гонорар або ліцензійний платіж. Ліцензіар
одержує вихід на ринок з мінімальним ризиком, а ліцензіату не доводиться
починати з нуля, тому що він відразу набуває виробничого досвіду, добре
відомий товар або ім?я. Використання ліцензування при СПД має
економічні, стратегічні і політичні мотиви. Економічні мотиви полягають
у тому, що ліцензіар знижує ризик створення виробництва за рубежем з
огляду на невеликий обсяг продажу, небезпеку удосконалення товару
конкурентом, обмеженість ресурсів тощо. Великі підприємства з
диверсифікованим виробництвом, переглядаючи асортимент, зосереджують
зусилля на сильних сторонах своєї діяльності, що дають високий прибуток.
Продаючи ліцензії, вони відмовляються від продукції і технології, що не
становлять інтерес сьогодні. У цьому полягає стратегічний мотив
ліцензійної угоди. Політичні і правові мотиви лежать в основі
ліцензійної угоди тоді, коли є обмеження на придбання іноземцями
власності в країні-реципієнті або відсутній захист іноземної власності.
Для зазначеного способу є характерним:

— наявність патентно-ліцензійного продукту або ноу-хау;

— використання для проникнення на новий ринок;

— обмежені інвестиційні витрати та поточні зобов?язання. Однак
ліцензування має й недоліки — підприємство має

менший контроль над ліцензіатом, ніж над своєю філією. До того ж, у
випадку великого успіху ліцензіата, прибутки підуть саме йому, а не
ліцензіару. У результаті, виходячи на зовнішній ринок таким способом,
підприємство може саме створити собі конкурента. Передаючи права на
об?єкт ліцензійної угоди, підприємство втрачає контроль над своїми
активами. Тому в ліцензійному контракті необхідно передбачити такі
моменти:

— умови його припинення, якщо сторони не виконують своїх зобов?язань;

— методи перевірки якості товару, послуг;

— зобов?язання щодо витрат на створення системи збуту;

— географічні межі застосування активів;

— умови використання новаторських технологій, заснованих на знаннях,
переданих за ліцензійною угодою;

— конфіденційність інформації, що міститься в ліцензійній

УГОДІ.

Іншим різновидом стратегії СПД є виробництво за контрактом, тобто
укладання контракту з місцевими виробниками на випуск товару. Причини,
що зумовлюють використання такого способу:

— дефіцит власних потужностей;

— наявність перешкод для експорту у відповідну країну;

— високі транспортні витрати;

— економія на факторах виробництва.

Загальна схема виробництва за контрактом на практиці має різні
модифікації. Значного поширення набуло виробництво комплектуючих. До
різновидів виробництва за контрактом відносять переробку давальницької
сировини — толінгові операції. Технологічна схема їх виконання полягає у
постачанні вітчизняних матеріалів, напівфабрикатів і компонентів за
кордон, де вони обробляються, монтуються, а потім реімпортуют-ся як
готова продукція.

Цей спосіб виходу на зовнішній ринок також має недоліки. Застосовуючи
його, підприємство менше контролює процес виробництва, що може мати
наслідком втрату частини потенційних прибутків. Однак підрядне
виробництво дає підприємству можливість розгорнути свою діяльність на
зовнішньому ринку швидше, зі меншим ризиком і з перспективою вступу в
партнерство з місцевим виробником або купівлі його підприємства.

Ще одним способом виходу на зовнішній ринок, що відносять до стратегії
СПД, є управління за контрактом. За такого способу підприємство надає
закордонному партнеру “ноу-хау” у сфері управління, а той забезпечує
необхідний капітал. Інакше кажучи, підприємство експортує не товар, а
скоріше управлінські послуги. Частіше за все це відбувається у формі
консультацій для іноземних компаній. Такий спосіб використовувало
підприємство “Хілтон”, організовуючи роботу готелів у різних країнах
світу. З погляду країни-реципієнта контракт на управління усуває потребу
в прямих інвестиціях як засобі, обов?язковому для одержання
управлінської допомоги. Підприємству, що надає такі послуги, контракти
допомагають уникнути ризику втратити капітал, коли прибуток від
інвестицій не високий, а капітальні витрати непомірно великі.

Управління за контрактом широко застосовується у країнах, що
розвиваються, які мають капітал і виконавчий персонал, але не мають
“ноу-хау” і кваліфікованих працівників. Пропозиції щодо кооперації за
участю закордонного капіталу в цих країнах нерідко відхиляються через
острах допустити іноземне засилля. Угода ж на здійснення комплексу робіт
в галузі менеджменту обмежена в часі, і в остаточному підсумку
закордонні фахівці будуть замінені місцевими.

Цей спосіб виходу на зовнішній ринок характеризується мінімальним
ризиком і одержанням прибутку із самого початку діяльності. Недолік його
полягає в тому, що для виходу на зовнішній ринок підприємству необхідно
мати достатній штат кваліфікованих управлінців, котрих можна
використовувати з більшою вигодою для себе. До цього способу також
недоцільно вдаватись у тому випадку, коли самостійне здійснення всього
бізнесу принесе підприємству, що виходить на зовнішній ринок, набагато
більші прибутки. Крім того, управління за контрактом на якийсь час
позбавляє підприємство можливості розгорнути власний бізнес у цій
закордонній країні.

Ще одним способом проникнення на зовнішній ринок є створення
підприємства спільного володіння. Таке підприємство є результатом
об?єднання зусиль закордонних і місцевих інвесторів з метою створення
місцевого комерційного підприємства, яким вони володіють і управляють
спільно. Існують різні шляхи заснування такого підприємства, наприклад
закордонний інвестор може купити частку в місцевому підприємстві, або
місцеве підприємство може купити собі частку у вже існуючому місцевому
підприємстві закордонної компанії, або обидві сторони можуть спільними
зусиллями створити нове підприємство. Основні риси цього способу:

— він є обов?язковим при виході на окремі ринки;

— потребує інвестиційних витрат;

— супроводжується політичними ризиками;

— має високу ймовірність конфліктів з партнерами;

— передбачає складну процедуру виходу з ринку.

Підприємство спільного володіння може виявитися необхідним або бажаним з
економічних або політичних міркувань. Зокрема, виходячи на зовнішній
ринок, підприємство має дефіцит фінансових, матеріальних або
управлінських ресурсів для здійснення проекту самотужки. Інша можлива
причина — іноземний уряд тільки в такий спосіб допускає на ринок своєї
країни товари іноземних виробників.

Цей спосіб, як і інші, не позбавлений недоліків. Партнери, що походять з
різних країн, можуть розійтися в думках з питань, пов?язаних із
капіталовкладеннями, маркетингом та іншими аспектами діяльності.
Наприклад, багато американських фірм, вивозячи капітал у ті або інші
країни, прагнуть використовувати зароблені кошти для повторного
інвестування на розширення виробництва, а місцеві підприємства цих країн
нерідко надають перевагу вилученню цих надходжень з обороту.
Американські підприємства велику роль відводять маркетингу, а місцеві
інвестори найчастіше покладаються винятково на організацію збуту. Крім
того, створення підприємств спільного володіння може ускладнити для
транснаціональної компанії втілення в життя конкретних заходів у сфері
виробництва і маркетингу у світовому масштабі.

3. Стратегія прямого інвестування. Велика кількість підприємств, що
ведуть зовнішню торгівлю, з часом засновують за кордоном власні
виробничі філії для виготовлення товарів, споживаних на іноземному
ринку. Цей спосіб виходу на зовнішній ринок передбачає інвестування
капіталу в створення за кордоном власних складальних або виробничих
підрозділів, забезпечуючи найбільш повне залучення підприємства до ЗЕД.
У міру накопичення компанією досвіду експортної роботи і за досить
великого обсягу такого зовнішнього ринку виробничі підприємства за
кордоном дозволяють очікувати на значні вигоди. Основні риси цього
способу:

— максимальні інвестиційні витрати та поточні грошові зобов?язання;

— максимальна відповідальність за результати діяльності;

— максимальний контроль за діяльністю;

— складна процедура виходу з ринку.

Створення закордонної виробничої філії є формою прямих інвестицій в
економіку іноземної держави. Фірма може керуватися такими мотивами:

— вертикальна інтеграція, коли необхідний контроль над різними етапами
проходження товару від стадії сировини до його розподілу. Товари і
маркетинг досить складні і вимагають об?єднання ресурсів декількох
країн;

— міждержавна раціоналізація виробництва, коли є істотні розходження у
вартості робочої сили, капіталу, сировини. Виготовлення комплектуючих
частин у країні-експортері, а складання здійснюється в іншій країні, де
дешевша робоча сила;

— теорія життєвого циклу товару, коли він перебуває на різних стадіях
життєвого циклу у різних країнах;

— державне стимулювання інвестицій, коли надаються певні пільги для
іноземних інвесторів, що і мотивує їх до відкриття своїх філій або
самостійних підприємств;

— політичні мотиви, коли інвестиції в економіку певної країни пов?язані
з її політичними рішеннями щодо інших країн.

Одна з переваг такої стратегії полягає в тому, що підприємство може
заощадити кошти за рахунок більш дешевшої робочої сили або сировини, за
рахунок пільг, наданих іноземними урядами закордонним інвесторам, за
рахунок скорочення транспортних витрат тощо. Створюючи робочі місця в
країні-партнері, підприємство забезпечує собі тим самим сприятливіший
клімат у цій країні. Застосовуючи стратегію прямого інвестування,
підприємство налагоджує глибші відносини з державними органами,
клієнтами, постачальниками і дистриб?юторами країни, на ринок якої воно
виходить. Це дає можливість краще пристосовувати свої товари до
місцевого маркетингового середовища.

І, нарешті, важлива характеристика прямого інвестування полягає в тому,
що здійснюючи його, підприємство зберігає повний контроль над своїми
капіталовкладеннями і, отже, може розробляти такі установки у сфері
виробництва і маркетингу, які будуть відповідати її довгостроковим
завданням у міжнародному масштабі.

Однак це і найбільш ризикована форма організації ЗЕД — всі ризики
інвестування підприємство бере на себе. Адже має місце певний контроль з
боку уряду іноземної держави, особливо в питаннях вивезення прибутку,
орендної плати тощо. Потенційно можливі націоналізація інвестиції,
військові перевороти, жорсткі урядові обмеження тощо.

Тема 7. Товарна політика на світових ринках

7.1. Суть міжнародної товарної політики.

7.2. Міжнародна товарна стратегія.

7.3. Роль упаковки в просуванні товару на закордонні ринки.

7.4. Стратегія товарних знаків.

Ключові поняття

Міжнародна товарна політика. Товарний асортимент. Асортиментна позиція.
Асортиментні групи. Ширина, глиби на асортиментної групи. Концентрична,
горизонтальна, конгломератна товарна політика. Міжнародна товарна
стратегія. Незмінність товару. Адаптація. Стратегія розробки нового
товару. Стратегія стандартизації. Модифікація товарів. Теорія життєвого
циклу товару. Продуктово асортиментна політика. Упаковка товару. Функції
упаковки. Етикетка. Маркірування. Стратегія товарних знаків Локальні,
регіо нальні, глобальні товарні знаки. Імітація торгової марки.

7.1. Суть міжнародної товарної політики

Ключовою тенденцією сучасної міжнародної економіки є глобалізація
ринків. Ця тенденція істотно впливає на стратегію підприємства та
структуру маркетингу. Важливим моментом у розвитку будь-якої
маркетингової програми є вибір товару (послуги), з яким підприємство
виходить на ринок. Найчастіше вибір товару залежить від орієнтації
підприємства. Так, підприємство, орієнтоване на внутрішній ринок,
виходить на міжнародний ринок з тим самим товаром. Підприємство,
орієнтоване на міжнародні ринки, створює різні товари, здатні
задовольнити специфічні запити ринку кожної з країн, хоча і намагається
ігнорувати кордони, відшукати спільні риси для ринків різних країн і
обмежитись створенням одного глобального товару. Але незважаючи на
обрану стратегію, ринок кожної країни має бути ретельно вивчений. У
протилежному випадку підприємство ризикує представляти неадекватний
товар на неправильно обраному ринку, використовуючи помилкові
маркетингові засоби.

Міжнародна товарна політика — певні дії виробника (експортера) з
формування ефективного з комерційного погляду асортименту товарів для
визначеного зарубіжного ринку (сегмента світового ринку). Основна
проблема міжнародної товарної політики — пристосування якогось
конкретного товару до різноманітних умов зовнішніх ринків.

Продукт з погляду маркетингу розглядається в трьох аспектах:

— у технологічному — це об?єкт, що має різноманітні фізичні, хімічні та
інші технічні властивості, які описуються параметрами, що відображають
рівень цих властивостей;

— в економічному — продукт є матеріальним (річ) або нематеріальним
(послуга) об?єктом, що має визначений потенціал корисності і задовольняє
тим самим потреби споживачів;

— у психологічному — це комплекс уявлень споживача, що існує в його
індивідуальній уяві як імідж (образ) товару.

З технологічного та економічного погляду продукт існує в реальності, а з
психологічної — віртуально. Ці три сторони продукту формують його
конкурентоспроможність, забезпечуючи переваги на ринку, сприяючи
успішному збуту в умовах конкуренції. Конкурентоспроможний товар — це
товар, який на одиницю своєї вартості (ціни) задовольняє більше потреб і
на більш високому рівні, ніж товари конкурентів. Рівень
конкурентоспроможності товару на ринку визначають дві групи факторів:

1. Техиіко-економічні параметри самого товару.

1.1. Ціна споживання товару, що дорівнює сумі придбання (продажу) товару
й експлуатаційних витрат у споживача за термін служби товару.

1.2. Клас продукції, у межах якого визначається конкурентоспроможність.

1.3. Технічні параметри, що характеризують призначення,
конструктивно-технологічні особливості, надійність, довговічність,
придатність виробу до ремонту.

1.4. Нормативні параметри, які вказують на відповідність товару
стандартам і нормам, що визначають патентну чистоту і правову
захищеність виробу.

1.5. Ергономічні параметри, що відображають рівень “приязності” товару
до споживача.

1.6. Естетичні параметри: рівень дизайну, відповідність вимогам моди
(для товарів невиробничого призначення).

1.7. Престижність торгової марки.

1.8. Організаційні параметри, до яких можна віднести сервісні послуги,
гарантії, умови фінансування покупки тощо.

2. Правильність вибору ринку.

2.1. Наявність на обраному ринку платоспроможного попиту.

2.2. Рівень конкуренції.

2.3. Заходи державного регулювання обраного ринку (контроль цін,
державні закупки тощо).

2.4. Наявність тарифних і нетарифних бар?єрів.

2.5. Монетарні чинники (рівень інфляції, наявність валютних обмежень).

2.6. Рівень інформаційного забезпечення (доступність, достовірність
інформації про ринок.

2.7. Роль “сірого” ринку.

Варіювання окремих властивостей товару залежно від конкретних умов
ринку, дозволяє:

— зробити його більш привабливим для споживачів (поліпшення продукту);

— пристосувати його до існуючих потреб і попиту на окремих сегментах
ринку (диференціація продукту).

В експортній товарній політиці споживча цінність товару тим вища, чим
більше вона відповідає за своїми показниками вимогам закордонного
покупця. Товар для зовнішнього ринку необхідно обирати з чіткою
орієнтацією на певну, завчасно визначену цільову групу потенційних
споживачів у країні-ім-портері, тобто орієнтуватись не на “пересічного”,
а на конкретного покупця. Цим вимогам має відповідати експортний товар —
спеціально створений з урахуванням вимог певного сегмента зарубіжного
ринку продукт чи послуга.

Товарна політика передбачає формування товарного асортименту. Обравши
експортний товар, підприємство повинне визначити різноманітність та
асортимент продукції. Асортиментна позиція — конкретна модель, марка,
розмір товару, який продає підприємство. Сукупність асортиментних
позицій складає асортиментні групи, які і становлять товарний асортимент
підприємства, який характеризується певною шириною та глибиною. Ширина —
це кількість асортиментних груп, що пропонуються, а глибина — кількість
позицій в кожній асортиментній групі. Широкий асортимент дає змогу
диверсифіку-вати продукцію, орієнтуватися на вимоги споживачів, але
потребує додаткових ресурсів. Глибокий асортимент дає змогу задовольнити
потреби різних споживацьких сегментів у якомусь одному товарі, а також
перешкоджає появі конкурентів.

У процесі планування товарного асортименту підприємство може
скористатись певним видом товарної політики. Розрізняють:

1. Концентричну товарну політику — пошук нових товарів, які б, з одного
боку, в технологічному та/або ринковому відношенні були б схожі на вже
існуючі товари, а з іншого — приваблювали нових покупців.

2. Горизонтальну товарну політику — розробка нового товару як
продовження вже існуючого з огляду на стале коло покупців без суттєвих
змін технології.

3. Конгломератну товарну політику — пошук для виробництва нового товару,
який ніяк не пов?язаний з товарами, що існували раніше в номенклатурному
портфелі фірми; потребує застосування інших технологій та освоєння нових
ринків.

7.2. Міжнародна товарна стратегія

Ключовим моментом міжнародної товарної політики підприємства є вибір
товарної стратегії — маркетингові дії щодо товарної складової
маркетингового комплексу. Міжнародна товарна стратегія — розробка
товарного асортименту підприємства на тривалий період з урахуванням
особливостей зарубіжного ринку та етапу розвитку підприємства.

При вирішенні того, який товар поставляти на зовнішній ринок, вибір
доводиться робити, як правило, між його незмінністю (стандартизацією),
адаптацією (пристосуванням до умов національних ринків) і розробкою
нового товару. Відповідно можна виділити три типи та конкретні види
міжнародної товарної стратегії.

1. Незмінність товару. Види:

— пошук покупця;

— пошук нових сфер застосування;

— забезпечення зовнішньої відмінності товару в очах покупця.

2. Адаптація. Види:

— залежно від особливостей обслуговування;

— залежно від сприйняття символів;

— залежно від витрат;

— залежно від фізичних характеристик продукту (обов?язкова або
необхідна).

3. Новий товар. Види:

— на новий ринок з новим товаром;

— створення експортного товару;

— створення “піонерного” товару;

— створення товару ринкової новизни.

Стратегія стандартизації розглядає товар як константу, а місце її
реалізації як змінну величину. Дослідження багатонаціональних компаній
показали, що товари, які були орієнтовані на міських жителів менш
розвинених країн, практично не відрізнялися від товарів, що продавалися
серед міських жителів високорозвинених країн. При виході на ринок зі
стандартизованим товаром зазвичай мають місце такі економічні
результати:

1. Виробництво зосереджене в одному місці, а не в декількох країнах, що
дозволяє використати ефект масштабу.

2. Витрати на розробку розподіляються на більший обсяг виробництва.

3. Стандартизація товару зменшує складські витрати.

4. Витрати на просування товару зменшуються, тому що можливе
забезпечення комплектуючими від головного підприємства.

5. Економія на уніфікованій технології.

6. Забезпечення високих прибутків завдяки стабільному попиту та
спільності смаків на однорідних ринках.

У свою чергу, певні переваги має і модифікація товарів для зовнішніх
ринків, яка може здійснюватись як добровільно, так і вимушено. Факторами
добровільної модифікації виступають:

1) смаки споживачів, особливо для продовольчих товарів;

2) низька купівельна спроможність споживача, що може викликати
встановлення нижчих цін і відповідне зниження якості;

3) загальний рівень технічної грамотності, що може викликати
необхідність спрощення товару;

4) недостатня кваліфікація ремонтних і обслуговуючих організацій (типова
проблема в країнах, що розвиваються), що може вимагати зміни конструкції
товару, збільшення надійності або спрощення конструкції;

5) вартість робочої сили, що може потребувати підвищення (або зниження)
ступеня автоматизації робіт.

Обов?язкова модифікація експортних товарів потрібна у випадку, коли
діють певні обмеження:

1) офіційні вимоги, наприклад встановлені законом особливі стандарти на
товари;

2) тарифні бар?єри, високий рівень яких робить виготовлення або
складання товарів на місці вигіднішим;

3) захист національних інтересів шляхом встановлення частки вітчизняних
компонентів у готовій продукції;

4) технічні причини, наприклад зміни у вольтажі або в калібруванні
вимірювальних приладів;

5) особливості оподатковування. Так, податок на автомобілі стягується
залежно від потужності двигуна;

6) клімат. Технічні характеристики обладнання відрізняються залежно від
кліматичних умов, у яких воно використовується.

Питання зміни товару для зовнішнього ринку має розглядатися одночасно з
проблемами комунікацій. Тому розрізняють чотири варіанти модифікації.

1. Товар і комунікаційні зв?язки для всіх ринків однакові. Такий спосіб
торгівлі характерний для нерегулярного експорту, але іноді
використовується і великими експортерами.

2. Модифікація комунікаційних зв?язків. Той самий товар має різні
функції і може задовольняти різні потреби на різних ринках за
відповідних змін у засобах комунікацій.

3. Модифікації зазнає тільки товар. Цей варіант прийнятний, коли товар
призначений для однієї і тієї ж цілі на всіх ринках, однак умови
використання відрізняються.

4. Товар і комунікаційні зв?язки зазнають модифікації. Ця практика
вимагає великих витрат на виробництво і маркетинг, однак найчастіше вона
необхідна для використання всіх можливостей ринку.

Розглянуті варіанти модифікації характерні для мультинаціональних
компаній. Що ж до глобальних компаній, то найчастіше вони обирають
стратегію створення глобального продукту.

Стратегія розробки нового товару є найскладнішою, але саме нові товари,
в яких вдало поєдналися потреби ринку та потенційні можливості
підприємства, забезпечують йому довгострокові конкурентні переваги.
Розробка нового товару зазвичай проходить такі етапи:

1) висування ідей, відбір найбільш перспективних ідей;

2) оцінка та порівняння відібраних ідей за системою певних критеріїв;

3) створення цільових груп для розробки нових товарів;

4) експериментальні розробки й організація виготовлення “установчої”
партії;

5) ринковий тест товару;

6) доопрацювання виробу;

7) серійне виробництво.

Приймаючи рішення про експорт певного товару, підприємство повинне
обов?язково дати відповіді на декілька найважливіших питань, таких як:

1. Наскільки товар відповідає соціальним запитам країни-імпортера?

2. Чи може місцева сервісна служба забезпечити його обслуговування?

3. Чи діють у країні-імпортері законодавчі акти, які можуть бути
перешкодою для експорту?

4. Чи має товар патентну чистоту в цій країні?

Для визначення відповідності товарної стратегії вимогам конкретного
ринку досить широко застосовується теорія життєвого циклу товару. Згідно
з цією теорією товари протягом свого ринкового життя проходять різні
етапи:

— впровадження на ринок;

— зростання;

— зрілість;

— насичення;

— спад.

Кожне підприємство прагне забезпечити собі максимально тривалий збут та
отримати найбільший прибуток, не розраховуючи, однак, на те, що його
товар може продаватись вічно. На першому етапі — впровадження на ринок —
починається розповсюдження товару та його поява у продажу. Збут товару в
цей період дуже повільний, тому що:

— розширення виробничих потужностей потребує певного часу;

— трапляються затримки з розповсюдженням товарів серед споживачів,
наприклад при формуванні або розширенні роздрібної торговельної мережі;

— споживачі не бажають змінювати звички у своїй поведінці.

На цьому етапі прибутку, як правило, немає або він дуже незначний.
Підприємство, маючи на меті стимулювати продаж, може скористатись
декількома видами маркетингових стратегій, що відповідають цьому етапу.

1. Стратегія інтенсивного маркетингу характеризується високими цінами і
високими витратами на стимулювання збуту. Може використовуватись на
місткому ринку, якщо більшість покупців не обізнана з товаром, а ті, хто
поінформований про товар, готові придбати його і заплатити високу ціну.

2. Стратегія вибіркового проникнення характеризується високою ціною і
низьким рівнем витрат на стимулювання збуту. Може використовуватись,
якщо місткість ринку обмежена, більша частина потенційних покупців має
уявлення про товар, а ті, хто хоче придбати товар, готові заплатити
високу ціну.

3. Стратегія широкого проникнення характеризується низькими цінами та
високим рівнем витрат на стимулювання збуту, її мета — завоювання
максимальної частки ринку. Найбільший ефект ця стратегія має, якщо
місткість ринку достатньо велика, потенційні покупці не мають чітких
уявлень про товар, а більшість покупців не здатні платити високу ціну за
товар.

4. Стратегія пасивного маркетингу також характеризується низькими
цінами, але незначними витратами на стимулювання збуту. Така ситуація
можлива, коли попит залежить від еластичності цін, ринок має велику
місткість, покупці знають товар і будуть купувати товар за низькими
цінами. Головним інструментом на цьому етапі є інформаційна функція
реклами.

Для етапу зростання характерні такі риси:

— товар цілком задовольняє потреби покупців;

— обсяг продажу стрімко зростає за рахунок широкого кола покупців;

— з?являються конкуренти та модифікації товару;

— ціна, як правило, знижується або залишається без змін;

— у зв?язку з появою конкурентів витрати на стимулювання збуту
зростають;

— розширюються канали збуту, відбувається проникнення у нові сегменти
ринку.

Якщо підприємство хоче подовжити період зростання ринку свого товару,
йому потрібно реалізувати такі стратегічні рішення:

— запропонувати новий товар з більш досконалими властивостями та вищим
рівнем якості;

— розширити канали розподілу;

— захопити нові сегменти ринку;

— знизити ціни.

Етап зрілості характеризується такими рисами:

— темпи зростання продажу поступово знижуються;

— збут та прибутки стабілізуються;

— зростають запаси товарів у виробників;

— вдаються до розпродажу товару за зниженими цінами;

— надаються пільги при укладенні договорів купівлі-про-дажу;

— зростають витрати на рекламу і дослідницьку роботу.

На цьому етапі життєвого циклу товару підприємство може

скористатися такими стратегіями:

— розробка нових сфер застосування товару;

— розробка модифікацій продукту;

— пошук нових сегментів ринку;

— виявлення нових споживачів продукту;

— активізація реклами. Етап спаду характеризується:

— різким зниженням попиту, обсягу продажу та прибутків;

— загостренням конкурентної боротьби;

— зменшенням кількості продавців на ринку;

— скороченням асортименту товарів, які пропонуються;

— падінням ціни та послабленням засобів стимулювання. На цьому етапі
підприємству можна запропонувати три

рішення в межах товарної стратегії:

— виключення товару з номенклатури;

— продаж іншому підприємству;

— припинення виробництва.

розробка нового експортного товару включає вибір назви, кольору і форми
товару, тобто його дизайну, який значною мірою залежить від культурних
особливостей населення країни. Ухвалюючи рішення щодо дизайну, варто
розглядати мовні особливості країни і сприйняття кольору.

Особливості мови країни варто розглядати на таких рівнях: фонетичному,
орфографічному, морфологічному і семантичному. Останнім часом значного
поширення набула політика “загальної марки”, коли марка розробляється
для певної категорії товарів з метою перенесення іміджу товару. Однак
при застосуванні цієї концепції на зовнішньому ринку варто враховувати
можливість негативної асоціації у споживачів.

У деяких випадках мовні особливості вимагають від підприємства розробки
спеціальних марок для зовнішніх ринків, оскільки назва товару має легко
вимовлятись, правильно розумітись і не викликати негативних асоціацій.
Можна привести приклади як позитивного, так і негативного досвіду
підприємств щодо переносу їх внутрішніх назв на експортні товари.

Вибір кольору і форми експортного товару, так само як і назви, багато в
чому визначається культурними і релігійними традиціями населення. Тут
велику роль відіграють також особливості використання товару в різних
країнах, зокрема кліматичні.

Що стосується форми і розміру товару, то слід зазначити, що на
зовнішньому ринку зазвичай складаються певні уявлення про форму і
розміри на основі споживчих переваг і досвіду споживання аналогічних
товарів конкурентів. Змінити їх самотужки для підприємства, як правило,
не є можливим, отже, споживчі уявлення мають бути вивчені до етапу
виходу з товаром на зовнішній ринок.

Дизайн товару, що відображає специфіку зовнішнього ринку, визначає у
свою чергу комунікативну, цінову і розподільну політику на зовнішньому
ринку.

Заключним кроком розробки товарної стратегії є формування
продуктово-асортиментної політики підприємства, в тому числі експортного
асортименту. Ця робота включає такі складові:

1. Визначення існуючих і нових потреб закордонних покупців, аналіз
способів використання товару на закордонному ринку.

2. Критична оцінка експортної продукції з позиції закордонного
споживача.

3. Оцінка конкуруючих виробів.

4. Додавання нових функцій товару, виключення, диференціація (в т. ч.
новий профіль).

5. Пропозиції за новими виробами, модифікаціями, новими способами
використання товару.

6. Аналіз можливостей виробництва, цін, собівартості, рентабельності.

7. Ринкові тести нової продукції (за кордоном).

8. Пропозиції щодо параметричних рядів товару (ціна, упаковка, сервіс).

9. Оцінка і коригування експортного асортименту.

7.3. Роль упаковки в просуванні товару на закордонні ринки

При розробці товарної політики особлива увага приділяється питанням
упаковки, у якій товар буде продаватися на іноземних ринках. Упаковка —
це оболонка, у якій міститься товар. Вона включає тару, етикетку,
вкладиш та маркірування і залежно від цілей товарної та комунікаційної
політики виконує такі функції:

— збереження товару і захисту його при транспортуванні;

— забезпечення зручності транспортування і використання;

— інформаційну;

— рекламну;

— комунікаційну — демонструє марку, склад, напрямок використання;

— сегментації ринку — може спеціально розроблятися для різних сегментів
ринку;

— обліку товару;

— оптимізації завантаження рухомого складу транспорту;

— раціоналізації складування і завантажувально-розвантажувальних робіт;

— псевдомодифікації товару — деякі підприємства, змінюючи упаковку,
представляють товар як новий.

У міжнародній торгівлі сторони домовляються про засоби упаковки, які
гарантують цілісність товару, його доставку за призначенням у погоджені
терміни. Вибір конкретної упаковки визначається декількома чинниками,
зокрема чутливістю упакованого товару, видами можливих ушкоджень у
процесі транспортування, складування, міжнародними нормативними актами,
окремими розпорядженнями щодо транспортування, перевантаження,
складування тих або інших видів товарів у країні-імпортері, країнах,
через які товари перевозяться транзитом, базисними умовами постачання.
Упаковка має також відповідати вимогам законодавства країни призначення
вантажу.

Упаковка як носій інформації має давати чітку і повну інформацію про
вид, найменування, марку товару, його виробника (країну, підприємство),
кількість або вагу виробів, колір, способи поводження з товаром під час
перевезення, перевантаження, зберігання, іноді ціну, термін придатності,
а також відрізняти цей товар від товарів конкурентів.

У рекламних цілях упаковка повинна мати привабливий вигляд, такий, що
запам?ятовується, давати можливість ототожнювати цей товар з
країною-експортером, конкретним іноземним виробником, надавати товару
певного “іміджу”, що відповідає рівню ціни продажу. Упаковка є візитною
карткою країни, конкретного виробника, продавця, засобом формування
попиту і його стимулювання. Ілюстрація і текст упаковки мають бути
такими, що легко впізнаються, чіткими, однозначними, цілком відповідати
змісту товару, не викликати у потенційного іноземного покупця будь-яких
помилкових вражень. У деяких випадках зазначаються особливості
застосування товарної продукції (температура зберігання, прання,
чищення, прасування, напруга електрики тощо), оскільки в деяких країнах
існують додаткові або скориговані міжнародні норми.

Упаковка часто використовується для обліку виробів на складі, на
транспорті, місці експедирування, відвантаження або приймання вантажу,
тому що знаючи загальне число тари, кількість або вагу продукції в
одиниці заповненої тари, нескладно визначити кількість або масу товару.

У процесі транспортування, використовуючи дані про вагу, габарити
заповнювання упаковки, здійснюють раціональне укладання для оптимального
використання площі, об?єму рухомого складу (вагона, платформи,
контейнера тощо).

У складському господарстві упаковка забезпечує зручність У роботі, дає
змогу вирішувати питання раціонального укладання товарів на стелажі,
штабелі, на піддонах, а також ефективно здійснювати
вантажно-розвантажувальні операції за допомогою засобів механізації.

Упаковка оплачується за домовленістю сторін. Існує декілька варіантів,
зокрема включення вартості упаковки в ціну товару, визначення
самостійної і незалежної від товару вартості, встановлення вартості у
відсотках від ціни конкретного експортно-імпортного товару.

При створенні експортної упаковки як засобу зберігання товару необхідно
враховувати:

1) кліматичні умови в країні, а також під час транспортування товару;

2) спосіб поводження з товаром;

3) час знаходження у сфері обігу (йдеться про те, що товар на світовому
ринку може пройти через більше число посередників, ніж на внутрішньому);

4) як швидко товар потрапить до споживача, а отже, скільки часу товар
може перебувати на складах.

Для визначення властивостей упаковки істотними є такі моменти: розмір
упаковки, її вартість, місцеві звичаї щодо кольору упаковки, вимоги
законодавства, освітній рівень населення.

Етикетка, яка є елементом упаковки, має:

— допомогти покупцеві впізнати товар;

— сприяти одержанню максимального задоволення від споживання товару;

— спонукати покупця до повторної покупки товару.

З огляду на сказане вище етикетка має бути написана на мові країни, де
продається товар, за винятком тих випадків, коли мова постачальника
відіграє роль у підтримці іміджу (наприклад, для французьких парфумів).
У деяких випадках для скорочення витрат компанія поміщає на етикетці
звернення до покупця кількома мовами, що дозволяє продавати товар у
різних країнах. Це доцільно, коли транснаціональний імідж позитивно
впливає на споживача, однак у ряді випадків доцільно витратити додаткові
кошти на створення індивідуальної етикетки для кожної країни, щоб
підкреслити національний імідж виробника.

При визначенні розміру упаковки слід враховувати, що розвинуті країни
перейшли на упаковки великих розмірів для товарів першої необхідності.
Це дозволяє споживачам заощаджувати час на відвідування магазинів. Однак
у країнах, що розвиваються, з причини низьких доходів населення часто
віддає перевагу упаковці невеликих розмірів за нижчою ціною.

Деякі товари можуть потребувати індивідуальної поштучної упаковки,
наприклад сигари, жувальна гумка, цукерки тощо. Практично у всіх країнах
діє законодавство у сфері упаковки з метою захисту інтересів покупців. У
ФРН, Австрії і Швейцарії розроблені загальні норми, які стосуються
упаковки. Так, у ФРН Товариство раціоналізації упаковки розробило норми
щодо упаковки товарів широкого вжитку, відповідно до яких:

— текст і ілюстрації на упаковці мають бути чіткими і визначати зміст
товару;

— інформація про вагу і кількість упакованого товару має розташовуватися
на видному місці;

— кількість одиниць товару в упаковці по можливості має бути округлена;

— ціна на упаковці має бути чіткою і добре видною.

Також обов?язковою є наявність на упаковці терміну реалізації і дати
виготовлення товару. Крім того, існують рекомендації для продавців —
знижувати витрати на упаковку, використовувати упаковку, яка легко
переробляється. Ці заходи необхідні у зв?язку з ускладненням екологічної
обстановки й економії матеріальних і природних ресурсів. У деяких
країнах заборонено на упаковці використовувати іноземні мови без
перекладу на національну мову.

Деякі товари, особливо першої необхідності, потребують стандартної
упаковки, щоб бути упізнаними в усьому світі. При експорті товарів у
країни, що розвиваються, варто мати на увазі, що в деяких із них дуже
велика кількість населення не вміє читати. Тому краще помістити на
упаковці малюнки, що пояснюють використання товару, а не просто текст.

Таким чином, перед тим, як продавати товар за кордон, необхідно ретельно
продумати його упаковку, вивчити відповідне законодавство і нормативні
акти в країнах, через які буде проходити товар, і країни-отримувача. Вид
упаковки залежить також від виду транспорту, яким будуть перевозити
товар. Найбільш міцна упаковка використовується при транспортуванні
товару морським транспортом. Вона має захищати товари від високої
вологості, корозії тощо.

Крім того, у зв?язку з загальною механізацією навантажувальних робіт
широкого застосування набули пакети або піддони. Існують спеціальні
міжнародні норми, що регламентують їх розміри і міцність. Всі
західноєвропейські країни мають єдині стандартні європіддони, що значно
полегшує транспортування.

У міжнародній торгівлі інформація про кожен вид виробу, що належить до
широкої і різноманітної товарної маси, має бути доведена до реальних
потенційних закордонних покупців. На практиці сформувався відповідний
засіб інформації про товар — маркірування (навантажувальна розмітка),
тобто нанесення на продукцію, упаковку, бирку умовних малюнків,
символічних, цифрових, буквених, буквено-цифрових знаків.

Маркірування виконує такі основні завдання:

1. Ідентифікує вантаж для перевізників, одержувачів, інших суб?єктів
міжнародного ринку, що беруть участь у транспортуванні.

2. Визначає відповідний порядок для забезпечення правильної доставки і
збереження вантажу.

3. Попереджає про небезпеку, яку вантаж може становити у випадку
неналежного з ним поводження.

Маркірування має включати загальні дані про товар: найменування
країни-імпортера, виготовлювача, відправника (постачальника),
одержувача, пункт відправлення і призначення, номер контракту, порядок
перевезення, перевантаження, зберігання (“Не кантувати”, “Верх”, “Низ”,
“Обережно” тощо), вагу нетто, вагу брутто, окремі попереджувальні знаки,
пов?язані з безпекою, обережністю.

У міжнародній торгівлі всі написи з маркірування виконуються на мові
країни-імпортера, а в країнах Західної Європи одержало поширення літерне
позначення на чотирьох, в окремих випадках шести, мовах. Розрізняють
такі види маркірування:

1. Товарне — найменування товару, номер ДСТ, ТУ, дата випуску, заводська
марка, номер замовлення.

2. Відправницьке — пункти відправлення і призначення, найменування
відправників і одержувачів, маса брутто і нетто.

3. Транспортне — число місць у партії, порядковий номер вантажного місця
в партії.

4. Спеціальне — попереджувальні написи і знаки, що вказують на спосіб
поводження з вантажем при транспортуванні, перевантаженні, зберіганні.

Товарне, відправницьке і спеціальне маркірування наносяться
вантажовідправником, а транспортне — перевізником або його агентом.

7.4. Стратегія товарних знаків

Особливу увагу при розробці товарної політики за кордоном доводиться
приділяти питанням товарних знаків (торгових марок).

Товарний знак — позначення, за яким товари і послуги одних осіб
відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Знаком можуть
бути словесні, зображувальні, об?ємні та інші позначення або їх
комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.

Розрізняють локальні, регіональні і глобальні товарні знаки, марки.
Локальними є товарні знаки внутрішнього ринку або спеціально розроблені
для цільового зовнішнього ринку. Регіональні товарні знаки розробляються
для регіонів. Глобальні марки мають на меті формування глобального
іміджу товару на світовому ринку. У деяких випадках поширенню
глобального іміджу може сприяти не тільки назва товару, але і його
символ. Окремі підприємства-виробники мають декілька товарних знаків.
Активне використання товарних знаків у сучасному міжнародному маркетингу
має низку позитивних наслідків:

1. За допомогою товарного знака відбувається ідентифікація конкретного
товару, завдяки якій потенційний закордонний покупець, вирішуючи питання
вибору товару, насамперед орієнтується на ім?я виробника.

2. Знижується комерційний ризик закордонних покупців.

3. Підвищується престижність товару в міру зростання його міжнародного
суспільного визнання.

4. Зменшується вплив цінового чинника, оскільки закордонні покупці
найчастіше орієнтуються на відмінності товарів за товарними знаками.

5. Забезпечується гарантія того, що товар має певний міжнародний рівень
якості.

6. Мислення потенційного закордонного покупця орієнтується на товарний
знак з його параметрами.

7. Товарний знак, що позитивно зарекомендував себе на міжнародному
ринку, підвищує ступінь конкурентоспроможності підприємства.

Сучасні дослідження впізнавання товарних марок і знаків у Західній
Європі, Японії і США показали, що найвідомішими знаками володіють
“Coca-Cola”, “IBM”, “SONY”. 3 40 товарних марок, найбільш відомих
респондентам, 17 належало США, 14 — Європі і 9 — Японії. Оскільки
світовий ринок стає усе більш і більш конкурентним і глобальним, товари
із сильною товарною маркою мають більше шансів завоювати значну частку
ринку.

Створення товарного знака вимагає від підприємства прийняття рішень в
галузі комунікативної, зокрема рекламної політики, без яких успіх не
можливий. При розробці локального знака для цільового ринку велику роль
відіграють культурні і мовні особливості населення.

Товарний знак вказує на оригінальність товару. Він засвідчує якість і
допомагає виробнику просувати свій товар без завдання незаконного збитку
своїм конкурентам. Успіх товарної політики багато в чому визначається
рівнем законодавчого захисту товарних знаків у цільовій країні. Охорона
процвітаючої і широко відомої марки спричинює особливі труднощі в
міжнародній торгівлі через проблеми реєстрації торгової марки, частково
через підробку (імітації) цієї марки, а іноді через незаконне
використання торгового знака.

Охорона здійснюється у двох планах — всередині країни та у міжнародному
масштабі. Більшість країн запровадили систему реєстрації та охорони
торгових марок як іноземних, так і власних виробників. Іноземний
постачальник, однак, повинен чітко розрізняти дві існуючі системи.

У першій групі країн (Україна, Франція, Італія, Австрія, Швеція,
Іспанія, Португалія, Греція, Туреччина, Росія, латиноамериканські
країни) діє “принцип реєстрації”, тобто для охорони торгової марки
потрібен сам факт реєстрації знака в патентному відомстві, що і
забезпечує охорону (пріоритет реєстрації). Так, в Україні відповідно до
Закону “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993
p., право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії
свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки і продовжується за
клопотанням власника свідоцтва, поданим протягом останнього року дії
свідоцтва, щоразу на 10 років.

Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які
зображують: державні герби, прапори та емблеми; офіційні назви держав;
емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових
організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма,
печатки; нагороди та інші відзнаки. Такі позначення можуть бути включені
до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода
відповідного компетентного органу або їх власників.

Не можуть одержати правову охорону також позначення, які: не мають
розрізнювальної здатності; є загальновживаними як позначення товарів і
послуг певного виду; вказують на вид, якість, кількість, властивості,
призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час
виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливими або
такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка
виробляє товар або надає послугу; є загальновживаними символами і
термінами.

Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або
схожими настільки, що їх можна сплутати з: знаками, раніше
зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім?я іншої
особи для однорідних товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки
охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником
яких є Україна; фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать
іншим особам, які одержали право на них до дати подання до установи
заявки щодо однорідних товарів і послуг; найменуваннями місць походження
крім випадків, коли вони включені до знака як елементи, що не
охороняються, і зареєстровані на ім?я осіб, які мають право
користуватися такими найменуваннями; сертифікаційними знаками,
зареєстрованими у встановленому порядку.

Не реєструються як знаки позначення ті, які відтворюють: промислові
зразки, права на які належать в Україні іншим особам; назви відомих в
Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з
них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського
права або їх правонаступників; прізвища, імена, псевдоніми та похідні
від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

У другій групі країн (США, Канада, Індія, Пакистан, Великобританія,
Ліван, Туніс, Марокко), в яких діє принцип першого використання, для
охорони марки необхідно мати “пріоритет У використанні”, тобто однієї
реєстрації не достатньо, необхідно здійснити певну кількість продажів
усередині країни.

Основною міжнародною угодою, що регулює питання охорони прав на винаходи
і товарні знаки, є Паризька конвенція з охорони промислової власності
1883 р. Головна мета Конвенції полягає у створенні більш сприятливих
умов для патентування винаходів, промислових зразків, реєстрації
товарних знаків підприємствами, організаціями і громадянами в інших
країнах. Учасники Конвенції утворюють Міжнародний союз з охорони
промислової власності (Паризький союз). У ньому беруть участь більше ста
держав. Для різних країн-учасниць Конвенція діє в різних редакціях,
залежно від того, яка з них ратифікована відповідною стороною.

Паризька конвенція не передбачає створення єдиного міжнародного
товарного знака. Одним із принципів Конвенції є принцип національного
режиму. Конвенція передбачає надання громадянам і фірмам будь-якої
країни такої самої охорони промислової власності, яка дається або буде
даватися в майбутньому своїм громадянам законодавством цієї держави.

Практично найбільш важливим правилом Паризької конвенції є правило про
конвенційний пріоритет. Введення правила про пріоритет у Конвенцію
пояснюється таким: патент або право на реєстрацію товарного знака
одержує той, хто першим подав заявку. Першість у поданні заявки
забезпечує новизну винаходу, що є необхідною умовою для видачі патенту.
Особа, що подала заявку на винахід або реєстрацію товарного знака в
одній із держав-учасниць, користується правом пріоритету протягом
річного терміну з дня подання заявки в інших країнах. Таким чином, мета
цієї угоди — створення сприятливих умов для патентування винаходів і
реєстрації товарних знаків іноземцями.

Паризьку конвенцію з охорони промислової власності доповнює Мадридська
конвенція про міжнародну реєстрацію фабричних і товарних знаків.
Відповідно до цієї Конвенції в Міжнародне бюро в Женеві подається заявка
на товарний знак, потім цей знак охороняється в усіх країнах-учасницях.
Особливої уваги заслуговує Договір про закони щодо товарних знаків,
розроблений у рамках Всесвітньої організації інтелектуальної власності.
Цей міжнародний акт вирішує завдання гармонізації і спрощення
адміністративних процедур, що здійснюються патентними відомствами у
сфері товарних знаків.

Експортер повинен виробити чітку позицію з питання реєстрації і захисту
торгової марки. З першого погляду може видатися бажаним зареєструвати
свою марку у всіх країнах. Але краще знайти компромісне рішення з тієї
простої причини, що вартість реєстрації висока, оскільки необхідно
заплатити за початкову реєстрацію, а в ряді країн — за поновлення
реєстрації, офіційний податок за реєстрацію і враховувати витрати на
досягнення визначеного рівня продажів.

Важливо провести реєстрацію в тих країнах, де діє або збирається діяти
компанія в найближчому майбутньому. Що ж до інших країн, то варто
враховувати такі чинники:

1) потенціал ринку зараз і в майбутньому;

2) складність і вартість реєстрації;

3) розмір витрат і доцільність розробки нового символу, якщо буде
потрібно;

4) важливість символу для продажу товару;

5) важливість установлення єдиної марки для використання у всіх країнах.

Товарні знаки як такі виступають фактором, що стримує диференціацію
продукту. Якщо підприємству вдалося створити товарний знак, добре
відомий в міжнародному масштабі, то в товарній стратегії буде домінувати
курс на незмінність товару. На практиці підприємство, яке свідомо прагне
до стандартизації свого товару, вже перші етапи процесу
інтернаціоналізації своєї діяльності розпочинає з товарів, що продаються
під міжнародною торговою маркою. Така стратегія в більшості випадків
приносить позитивні результати, прикладом чому може бути діяльність
компаній “Кока-кола”, “Екс сон” та ін.

Тема 8. Ціноутворення в ЗЕД підприємств

8.1. Ціна і цінова політика на світовому ринку.

8.2. Фактори ціноутворення в ЗЕД.

8.3. Цінові стратегії на зовнішньому ринку.

8.4. Послідовність дій у міжнародному ціноутворенні.

Ключові поняття

Ціни і цінова політика. Ціни, що публікуються. Розрахуй кові ціни.
Світові ціни. Фактори ціноутворення. Стратегія ціноутворення. Види
цінових стратегій: відшкодування повних витрат, “зняття вершків”,
прориву або проникнення на ринок, пов?язаного ціноутворення, престижних
цін, цінової диференціації, встановлення цін у рамках товарної
номенклатури, цінового вирівнювання, трансфертних цін. Методи
ціноутворення: витратний,ринковий, беззбитковості, на основі попиту, на
основі пропозиції (рівня конкуренції). Реалізація цінової стратегії.
Стандартні, змінні, єдині, гнучкі, округлені, не-округлені ціни. Знижки
з ціни

8.1. Ціни і цінова політика на світовому ринку

Ціни і цінова політика — найважливіші елементи зовнішньоекономічної
діяльності підприємства. Саме від рівня цін на товари залежать
комерційні результати діяльності підприємства, а обрана ним цінова
політика справляє тривалий і вирішальний вплив на ефективність його
роботи на світовому ринку. Ціна є вирішальним чинником в експортній
діяльності підприємства, оскільки вона визначає її економічну
доцільність. Підприємство повинне не тільки виробити, але й збути товар
з вигодою для себе, відшкодувати витрати й отримати прибуток. Це можливо
лише при правильному виборі цінової політики та стратегії ціноутворення.

Формування цінових рішень на зовнішніх ринках пов?язане зі значними
труднощами, які полягають насамперед у визначенні ступеня свободи при
формуванні власної ціни продажу товару (що має спектр від
адміністративної фіксації до повної свободи). У кожній країні існують
свої критерії оптимальної ціни, на яку впливають витрати, купівельна
спроможність, соціальна цінність товару, співвідношення “ціна — якість”,
походження товару (імідж) тощо.

Цінова політика — це визначення рівня цін і можливих варіантів їх зміни
залежно від цілей та завдань, що стоять перед підприємством в
короткотерміновому плані та в перспективі.

Глобальна мета діяльності будь-якого підприємства — отримання
максимального прибутку. Що ж до поточних цілей, то такими можуть бути:
захист своїх позицій; подолання конкурентів; завоювання нових ринків;
вихід на ринок з новим товаром; швидке відшкодування витрат;
стабілізація доходів. Залежно від завдань, що вирішуються на певному
етапі, підприємство може прагнути до: збереження встановленого рівня
цін; підвищення рівня цін; зниження рівня цін; зміни рівня ціни —
поступово чи стрибкоподібно.

Завдання цінової політики підприємства полягає в тому, щоб установити на
свій товар таку ціну і змінювати її залежно від ситуації на ринку так,
щоб опанувати певним його сегментом, досягти бажаного обсягу прибутку,
тобто вирішити завдання, пов?язане з реалізацією товару в певній фазі
його життєвого циклу, відреагувати на діяльність конкурентів тощо.
Політика ціноутворення створює методологічну основу для вибору та
обґрунтування цінової стратегії та пов?язує в інтегровану систему окремі
рішення щодо:

— методів установлення цін на нові товари;

— співвідношення цін підприємства з цінами конкурентів;

— взаємозв?язку цін на товари в межах номенклатури виробництва;

— використання системи знижок і частоти змін ціни тощо.

При розробці цінової політики підприємство повинне відповісти на такі
питання:

1. Чи є ціна засобом конкурентної боротьби на конкретному ринку?

2. Якою повинна бути цінова політика?

3. Яку цінову стратегію повинне обрати підприємство?

4. Чи повинна бути єдиною базисна ціна для всіх країн, з якими ведеться
торгівля?

5. Чи здійснює держава заходи щодо регулювання ціни на певний товар у
країнах-імпортерах?

6. Чи існують у цих країнах громадські організації, які контролюють
рівень цін?

Визначення рівня ціни в ЗЕД відбувається на основі двох видів цін: що
публікуються, та розрахункових.

Ціни, що публікуються, — це ціни, що оприлюднюються в спеціальних
джерелах інформації (ціни аукціонів, біржові котування, ціни
статистичних довідників, ціни укладених контрактів, ціни пропозиції
великих фірм). Ціни, що публікуються, відображають рівень світових цін.

Світові ціни — це ціни великих експортно-імпортних операцій, що
здійснюються в основних центрах світової торгівлі. При цьому операції
мають здійснюватись на умовах готівкового платежу в ВКВ, а обрані ринки
— регулюватись загальним (а не спеціальним) торговельно-політичним
режимом.

Світові ціни можна класифікувати за багатьма критеріями:

— за станом ринку (продавця, покупця);

— напрямом товарного потоку (експортні, імпортні);

— умовами розрахунків (комерційні, бартерні, клірингових розрахунків,
трансфертні);

— повнотою врахування витрат (нетто, валові, кінцевого споживання);

— характером реалізації (оптові, роздрібні);

— ступенем фіксації (тверді, рухомі, змінні, з наступною фіксацією);

— рівнем інформаційної відкритості (відкриті, розрахункові).

Відображаючи рівень ціни, що склався, світові ціни разом з тим
характеризуються множинністю і залежать від місця продажу, часу,
взаємовідносин між продавцем і покупцем, умов контракту, характеру
ринку, джерел цінової інформації тощо.

Рівень ціни на аналогічні товари розрізняється також залежно від каналу,
по якому здійснюється зовнішня торгівля. Необхідно розрізняти:

1) ціни “вільної” торгівлі, які складаються на основі контрактів, що
укладають між собою незалежні підприємства;

2) ціни, які формуються при торгівлі між підприємствами, що входять до
складу однієї транснаціональної корпорації (трансфертні). У цьому
випадку домінуючими чинниками при ціноутворенні є інтереси корпорації в
цілому. У зв?язку з цим ціни встановлюються на мінімальному (а іноді,
навпаки, на максимальному) рівні;

3) ціни, що складаються при закупівлі товарів у межах кредитних ліній. У
світовій торгівлі надання кредиту нерідко супроводжується додатковими
зобов?язаннями позичальника використовувати кредит для закупівлі певних
товарів у країні-кредиторі. Як правило, рівень цін при цьому істотно
перевершує ціни “вільної” торгівлі.

Розрахункові ціни застосовуються в контрактах на нестандартне
обладнання, що виробляється, як правило, за індивідуальними
замовленнями. Такі ціни розраховуються та обґрунтовуються постачальником
для кожного конкретного замовлення з урахуванням технічних і комерційних
умов конкретного контракту. У деяких випадках розрахункова ціна
встановлюється остаточно лише після виконання замовлення.

8.2. Фактори ціноутворення в ЗЕД

На процес прийняття цінових рішень при здійсненні ЗЕД впливає значна
кількість чинників, які можна поділити на такі групи:

1. Внутрішні, що характеризують фінансову та маркетингову ситуацію на
підприємстві:

1.1. Рівень витрат та їх структура.

1.2. Бажаний рівень прибутку.

1.3. Діюча система управління, планування і контролю діяльності.

1.4. Способи і методи одержання інформації про ринок.

2. Товарні, які діють тільки щодо цього товару:

2.1. Корисність товару.

2.2. Місце в товарній номенклатурі

2.3. Стадія життєвого циклу товару.

2.4. Якість товару.

2.5. Зміна цін інших товарів

2.6. Ступінь монополізації попиту і пропозиції товару.

2.7. Рівень обслуговування.

2.8. Система доставки.

3. Ринкові, які характеризують можливості та ризики зару

біжного товарного ринку:

3.1. Платоспроможність споживачів.

3.2. Інформаційне забезпечення.

3.3. Дії уряду (контроль цін, державні закупівлі).

4. Витрати на розробку ринку:

4.1. Адаптація товару.

4.2. Обслуговування.

4.3. Канали розподілення.

4.4. Просування.

5. Торговельні бар?єри:

5.1. Митні бар?єри;

5.2. Нетарифні бар?єри.

6. Чинники, які є зовнішніми щодо взаємодії покупців і

продавців товару:

6.1. Конкурентне середовище.

6.2. Цінова політика конкурентів.

6.3. Фаза економічного циклу.

6.4. Короткострокові коливання попиту і пропозиції.

6.5. Заходи державного регулювання і контролю над цінами.

6.6. Рівень інфляції.

6.7. Валютні чинники.

6.8. Роль “сірого” ринку.

Одним із найважливіших факторів, що береться до уваги при встановленні
ціни, є рівень витрат, пов?язаних із виробництвом і експортом товару, що
визначає нижню межу ринкової Ціни. Розрізняють витрати: перемінні та
постійні, прямі і непрямі, середні і граничні, пов?язані з виробництвом
і реалізацією товару на внутрішньому і зовнішньому ринках, витрати У
вітчизняній та іноземній валютах. Якщо підприємство має переваги у
витратах, то воно може встановити ціну з урахуванням стану конкуренції і
власних цілей. Якщо ж витрати вищі, ніж у конкурентів, і підприємство не
має резервів для маневру, то воно може програти у ціновій конкуренції.

Пам?ятаючи те, що будь-яке підприємство прагне максимізувати свій
прибуток, слід зважати і на більш реалістичні підходи до визначення
бажаного його рівня. Так, у галузях, які виробляють промислові товари,
більше значення приділяється досягненню певного рівня прибутковості
інвестованого капіталу. А при виробництві унікальних товарів і товарів
на замовлення найважливішою метою може бути збереження кадрового
потенціалу і завантаження унікального устаткування. При цьому ціни не
будуть постійними, встановленими раз і назавжди. При зміні обставин
(витрат, умов ринку) підприємство може переглянути пріоритетність цілей,
що призведе до коригування цінової політики.

Ступінь корисності товару для споживачів є ключовим чинником
ціноутворення. Чим більша корисність, тим вища, за інших умов, ціна
товару на зовнішньому ринку. Місце товару в товарній номенклатурі
визначає рівень і значення показника цінової еластичності попиту. Так,
при загальному правилі про обернено пропорційну залежність між рівнем
цін на товар і рівнем попиту на нього, є низка товарів з прямо
пропорційною залежністю або навіть нульовою ціновою еластичністю. Тому
зростання цін на більшість товарів масового споживання призводить до
падіння попиту, а здорожчання товарів першої необхідності, навпаки, до
зростання попиту на них.

Слід також зазначити, що будь-який товар протягом життєвого циклу зазнає
значних змін. Це, природно, впливає на здійснення цінової політики. Так,
на етапі розробки і впровадження можуть встановлюватись як максимально
високі, так і низькі ціни. Класичним прикладом першого підходу до
ціноутворення є продаж мікрокалькуляторів за ціною 200 дол. США і вище.
Другий підхід — вихід у 70-х роках на ринок японських виробників
побутових відеомагнітофонів з ціною, в 2—3 рази нижчою, ніж їх
собівартість на той час.

На етапі зростання підприємство отримує можливості для цінового маневру
внаслідок розширення обсягів продажу та економії за рахунок зростання
масштабів виробництва. Одночасно зростає і конкурентна боротьба.

При виникненні ознак початку стадії спаду перед підприємством постає
проблема вибору можливих варіантів зміни ціни:

ціноутворення в ЗЕД підприємств

— підвищення ціни (використовуючи переваги нееластичного попиту) для
короткотермінового підвищення прибутковості перед остаточним зняттям
товару і компенсації витрат на розробку та виведення на ринок нового
покоління товарів;

— зниження ціни (навіть нижче собівартості), щоб привернути увагу
покупців до супутніх товарів.

Характер впливу такого чинника, як зміна цін інших товарів, залежить від
типу товару, ціна якого змінюється. Збільшення цін на одні товари
викликає підвищення попиту на експортований товар і, відповідно,
зменшення цін на такі товари приводить до зниження попиту
(товари-субститути). Для інших товарів збільшення ціни приводить до
зниження попиту на експортований товар і, відповідно, зменшення цін — до
збільшення попиту на експортований товар (компліментарні товари). Таким
чином, встановлюючи ціну, необхідно попередньо з?ясувати, які товари є
замінниками експортованого товару, а які — його доповненнями.

Ступінь монополізації пропозиції товару виявляється в контролі продавцем
рівня ціни товару. Чим вищий ступінь монополізації пропозиції, тим
більший вплив підприємств-виробників на рівень ціни і, отже, тим більший
монопольний надприбуток. Виділяють три види структур ринку, що
характеризуються істотною монополізацією пропозиції:

а) монополія — на ринку діє один продавець товару, що не має близьких
товарів-замінників;

б) олігополія — на ринку діє обмежена кількість продавцівтовару з
незначною диференціацією споживчих властивостей;

в) монополістична конкуренція — на ринку діє великакількість продавців
товару з істотною диференціацією споживчих властивостей. Диференціація
споживчих властивостей товару обумовлює виникнення контролю кожного з
продавців надціною його товару.

Підвищення ймовірності вторгнення конкурентів змушує монополістів
знижувати ціни. Ефективність захисту вже зроблених інвестицій набагато
перевершує ефективність проектів, що не обтяжені необхідністю захищати
“старі” інвестиції. У зв?язку з цим запобігти вторгненню конкурентів
легше і дешевше, ніж конкурувати з ними після вторгнення на цей сегмент
ринку.

Окремо доводиться розглядати ступінь монополізації попиту. Нерідко
трапляється ситуація, коли коло споживачів товару обмежене. У цьому
випадку покупці отримують певну владу над цінами і можуть одержувати
монопольний надприбуток за рахунок заниження цін на продукцію, що
купується. Структура ринку тільки з одним споживачем товару називається
монопсонією. Якщо є декілька споживачів товару, структура ринку
називається олігопсонією.

Чинники, що впливають на обсяг попиту, не менш важливі для визначення
рівня цін у зовнішній торгівлі. Характер впливу фінансових можливостей
покупців залежить від типу товару. Для одних товарів збільшення
фінансових можливостей покупців приводить до підвищення попиту на них,
відповідно зменшення фінансових можливостей покупців приводить до
зниження попиту (нормальні товари). Для інших товарів збільшення
фінансових можливостей покупців обумовлює зниження попиту на них і,
відповідно, зменшення фінансових можливостей покупців викликає
збільшення попиту (товари “низької” якості). Таким чином, при
встановленні ціни необхідно попередньо з?ясувати, є товар нормальним чи
“низької” якості. Можлива ситуація, коли для одних груп споживачів товар
буде нормальним, а для інших — “низької” якості.

У країнах із розвинутими ринковими відносинами держава відіграє істотну
роль у процесі ціноутворення, особливо в зовнішньоторговельних
операціях. Є декілька інструментів державного регулювання цін:

1. Державне регулювання цін внутрішнього ринку, що здійснюється за
допомогою гарантування виробникам рівня продажних цін (наприклад, єдині
закупівельні ціни на сільськогосподарські товари встановлені в країнах
ЄС) і за допомогою субсидування конкретних видів витрат виробництва.

2. Митна політика, що включає встановлення імпортного мита, соціальне
оподатковування імпортованих товарів, кількісне обмеження імпорту,
ліцензування тощо. За допомогою цих засобів держава тією або іншою мірою
захищає внутрішній ринок і сприяє підвищенню цін на товари місцевих
виробників.

3. Бюджетне субсидування експорту. Для того, щоб підвищити
конкурентоспроможність вітчизняних товарів шляхом зниження експортних
цін, уряди видають експортерам субсидії, які є доплатою до експортного
виторгу.

Державне регулювання цін внутрішнього ринку має такі форми:

1. “Жорстке” регулювання цін здійснюється через фіксацію державних цін.

2. “М?яке” регулювання здійснюється через встановлення граничних рівнів
цін, граничних надбавок і коефіцієнтів, встановлення граничних значень
різних елементів ціни.

3. Непрямий вплив здійснюється через визначення “правил гри” при
ринковому ціноутворенні. Він може містити і ряд заборон, зокрема
заборону на вертикальне і горизонтальне фіксування ціни, недобросовісну
цінову рекламу, цінову дискримінацію, демпінгові ціни і т. п. При
наявності таких обмежень слід, з одного боку, неухильно виконувати
вимоги законів, але з іншого — спробувати знайти різні варіанти
“захисту” від подібних заборон.

Рівень ціни залежить і від конкуренції на цьому сегменті ринку. На
різних сегментах світового ринку складаються неоднакові рівні
конкуренції. Зазвичай на сегменті з порівняно низькою інтенсивністю
конкуренції є можливість для встановлення більш високої ціни, ніж на
ринках з інтенсивною конкуренцією.

Фаза економічного циклу належить до макроекономічних чинників
ціноутворення. При аналізі динаміки цін світового ринку необхідно брати
до уваги вплив економічних циклів, об?єктивною основою яких є цикли
відтворення основних фондів економічно відособлених товаровиробників.
Зміни цін залежно від фази економічного циклу мають такі закономірності:

а) мінімального рівня ціни досягають у фазі економічної кризи;

б) під час депресії і пожвавлення спостерігається зростання цін;

в) ціни досягають максимуму у фазі підйому, а потім починається зниження
цін.

У рамках загальних закономірностей розвитку зміна цін на різні групи
товарів відбувається нерівномірно. Найбільш різко і швидко реагують на
зміну кон?юнктури в різних фазах циклу ціни на сировину і товари
тривалого користування, товари споживчого призначення, менш різко — ціни
на напівфабрикати і ще нижча чутливість цін на машинобудівну продукцію
виробничого призначення.

Інфляційні процеси у світовій економіці приводять до виникнення
постійної тенденції цін до підвищення. Ця тенденція накладається на
циклічні коливання цін. У результаті абсолютне зниження цін на світовому
ринку в цей час трапляється порівняно рідко. Циклічні коливання цін
виявляються в більш-менш швидких темпах зростання цін у різні періоди
часу. Наслідком інфляції є мінливість цін на світовому ринку, що
підвищує значення проведення постійних кон?юнктурних! досліджень.

Поряд з циклічними коливаннями цін, викликаними глобальними змінами
попиту і пропозиції, виникають і внутріпгв ньоциклічні короткострокові
порушення відповідності попиту і пропозиції. Короткострокові коливання
не збігаються із заЛ гальними для всього ринку диспропорціями
відтворювальногощ процесу і накладаються на вплив економічного циклу й
інфляції. І Є такі види короткострокових коливань попиту і пропозиції:

— сезонні коливання цін;

— зміни цін при вимушеному продажу;

— зміни цін при вимушених закупівлях;

— спекулятивні коливання біржових котирувань;

— зміни цін, викликані раптовими форс-мажорними обставинами (посуха,
заморозки, землетрус).

При встановленні ціни важливо не прийняти короткострокові коливання цін
за початок загального підвищення або зниження цін.

8.3. Цінові стратегії на зовнішньому ринку

Стратегія ціноутворення має сприяти досягненню певних цілей
підприємства, які поділяються на три групи:

— фінансові, що ґрунтуються на прибутку (досягнення максимального
прибутку, отримання задовільного або визначеного прибутку, швидке
отримання готівки тощо);

— збутові, що ґрунтуються на цілях інтенсифікації чи екстенсифікації
збуту (зростання реалізації, максимізація частки ринку, ефективна
реалізація нового товару тощо);

— ситуаційні, що ґрунтуються на цілях збереження чи створення для
підприємства більш прийнятних умов діяльності (запобігання небажаних дій
уряду країни, що приймає, мінімізація наслідків діяльності конкурентів,
стимулювання зацікавленості учасників каналів розподілення, стабілізація
цін, І запобігання виникненню “цінової війни” тощо).

Цінова політика виробників і експортерів товару, що залежить від цілей
підприємства, слугує обґрунтуванням вибору ціни. Цілями підприємства, як
вже зазначалось, можуть бути: ] встановлення разової ціни при виході на
ринок із новою продукцією (разовий договір на постачання); зміна ціни
через зміну попиту; зміна ціни під тиском конкурентів, визначення
оптимальних співвідношень цін між продуктами. Підприємство може
одночасно мати кілька цілей, або чітко поділяти цілі на короткострокові
та довгострокові.

Розрізняють кілька видів цінових стратегій:

1. Стратегія відшкодування повних витрат. Застосовується великими
підприємствами чи підприємствами, що випускають унікальну продукцію або
мають монопольне становище на ринку. Вони можуть встановлювати ціни на
максимально високому рівні, що включає витрати виробництва та
максимальний прибуток. Такі підприємства виконують роль цінових лідерів,
а всі останні проводять політику слідування за лідером.

2. Стратегія “зняття вершків” застосовується до захищених патентом нових
товарів і полягає в послідовному охопленні різних дохідних сегментів
ринку. Застосовуючи цю стратегію, підприємство одержує можливість зняти
“фінансові вершки”. Поступово знижуючи ціну, можна залучати все нові
кола клієнтів, яких влаштовує нова ціна. Стратегія “зняття вершків” на
ринку має сенс за таких умов:

— спостерігається високий рівень поточного попиту з боку досить великої
кількості покупців;

— витрати дрібносерійного виробництва не настільки високі, щоб звести
нанівець фінансові вигоди компанії;

— висока початкова ціна не призведе до появи нових конкурентів.

Висока ціна підтримує імідж товару високої якості, на який існує
підвищений попит, і змінюється залежно від ступеня новизни товару, від
стадії його життєвого циклу. В міру насичення ринку, старіння товару
ціни падають.

3. Стратегія прориву або проникнення на ринок. Ґрунтується на
встановленні низьких цін для швидкого проникнення на нові для
підприємства ринки. Застосовується щодо нових товарів, які порівняно
легко можуть бути відтворені конкурентами і характеризується високою
еластичністю попиту. Ця стратегія передбачає встановлення на новинку
порівняно низьких цін з надією залучити велике число покупців і
завоювати значну частку ринку. При цьому бажано, щоб конкуренти не могли
ввести більш низькі ціни. Цією стратегією часто користуються японські
підприємства. Вона ефективна за існування досить високого рівня на товар
і за наявності товарів-замінників, а також за умови, що низькі ціни не
приваблюють конкурентів і не відлякують покупців, оскільки не
асоціюються з низькою якістю товару.

Стратегія “проникнення на ринок” може застосовуватися за таких умов:

— ринок дуже чутливий до цін, і низька ціна сприяє його розширенню;

— зі зростанням обсягів виробництва витрати скорочуються;

— низька ціна не приваблива для наявних і потенційних конкурентів.

4. Стратегія пов?язаного ціноутворення. її суть полягає у порівняно
низькій ціні на основні вироби за одночасного високого рівня цін на
супутні (компліментарні) товари, особливо на запасні частини, витратні
матеріали.

5. Стратегія престижних цін. Застосовується всесвітньо відомими
підприємствами, що мають гарну репутацію, на товари, аналогічні за
своїми властивостями товарам інших маловідомих підприємств. У цьому
випадку споживач платить за престиж торговельної марки.

6. Стратегія цінової диференціації полягає в тому, що на той самий товар
встановлюється різний рівень ціни для різних груп споживачів (за
визначеними критеріями). Ця стратегія є типовим інструментом
диференційованого опрацювання ринку. Передумовою для проведення
стратегії цінової диференціації є можливість і необхідність, з позицій
самого підприємства, сег-ментувати ринок за цими продуктовими,
споживчими і географічними критеріями. Ця стратегія можлива за таких
умов:

— ринок можна чітко розділити на сегменти;

— сегменти мають різну еластичність попиту;

— сегменти розділені між собою певними бар?єрами, тобто сегмент з
низьким рівнем цін не може перепродати товар у сегмент із високим рівнем
цін.

7. Стратегії встановлення цін у рамках товарної номенклатури. Підхід до
вибору стратегії ціноутворення змінюється, якщо товар є частиною
товарної номенклатури. У цьому випадку підприємство прагне розробити
систему цін, яка забезпечувала б одержання максимального прибутку по
номенклатурі в цілому.

Оскільки різні товари взаємозалежні між собою з погляду попиту і витрат
і зіштовхуються з різним ступенем конкурентної протидії, в цих умовах
можливі такі варіанти стратегії:

— встановлення ціни в межах товарного асортименту шляхом визначення
цінових інтервалів між товарами, що входять в асортиментну групу;
ціноутворення в ЗЕД підприємств

— встановлення “лінії ціни”, яка означає, що всі товари одного виду,
незалежно від собівартості, розташовуються за наявною шкалою, причому
особливе значення має вибір сходинок цієї шкали;

— визначення “лідера, що падає” зводиться до того, що ціну на один із
товарів різко знижують, розраховуючи, що залучені за рахунок цього
покупці куплять якісь інші товари за звичайними цінами;

— встановлення вищої ціни на витратні товари, що використовуються разом
з основним виробом;

— встановлення низької ціни на малоцінні побічні продукти виробництва;

— встановлення ціни на набори товарів, що продаються як одне ціле.

8. Стратегія цінового вирівнювання ґрунтується на тісній інтеграції
цінової та асортиментної політики підприємства. Це означає, що прибуток
від товарів, які успішно реалізуються і входять до асортиментної
програми, має обов?язково покривати збитки, що виникають по інших
товарах цього асортименту.

9. Стратегія трансфертних цін застосовується міжнародними корпораціями,
які мають численні закордонні філії. Основні принципи, що лежать в
основі трансфертного ціноутворення, такі:

— максимізація прибутків для корпорації в цілому;

— мінімізація податків, що сплачуються корпорацією в цілому;

— мінімізація митних платежів;

— удосконалення системи контролю материнською компанією фінансових
потоків філій;

— надання менеджменту всіх рівнів (як національного, так і міжнародного)
однакових умов для встановлення і підтримки таких цін, які б
забезпечували рентабельність філій і доброзичливе ставлення споживачів.

Мотивами використання трансфертних цін може бути:

1. Зменшення бази оподаткування податком на прибуток у країнах з високою
ставкою податку шляхом завищення цін на комплектуючі товари, що
поставляються у філії цих країн. А прибутки, “замасковані” у такий
спосіб, переводяться в країни з низьким рівнем оподаткування. Таке
переміщення прибутку також може використовуватися з метою “поліпшення”
фінансових звітів у тих країнах, де компанія брала кредити.

2. Зменшення митних витрат шляхом постачання товарів у країни з високим
митним тарифом за мінімальною ціною.

Компанія тим самим зменшує митну вартість а, отже, розмір мита також
зменшується.

3. Легкість процедури повернення дивідендів у свою країну. Якщо сума
дивідендів, що підлягають поверненню на бать-1 ківщину, обмежується
урядом країни — імпортера інвестиції, то прихований прибуток можна
отримати за рахунок встановлення високої ціни на товари, що
поставляються в цю країну. 1

4. Усунення валютних обмежень. Коли в країні не вистачає іноземної
валюти, уряд може ввести обмеження, що цілком забороняють або,
принаймні, лімітують суми репатрійованого прибутку. В такому випадку
головний офіс може дати вказівку своїй дочірній компанії в країні А
купувати комплектуючі у філії в країні Б за ціною, яка значно вища
собівартості, що дасть змогу перевести прибуток з країни А в країну Б.
Як тільки прибуток потрапив у країну Б, його можна перевести в країну
розташування головного офісу.

При розрахунку експортної ціни підприємство має пройти низку етапів:

1. Визначення та аналіз цільового ринку (сегмента світового ринку).

2. Аналіз елементів маркетингового комплексу (товар, просування, канали
розподілення).

3. Вибір цінової політики.

4. Визначення цілей ціноутворення.

5. Формулювання цінової стратегії.

6. Вибір методу розрахунку ціни.

7. Розрахунок експортної ціни.

8. Реалізація цінової стратегії.

Використовують різні методики встановлення початкової ціни на товар. При
цьому враховується як мінімум один з таких факторів:

— рівень витрат на одиницю товару;

— наявність унікальних характеристик товару;

— середній рівень ринкових цін на аналогічні товари. Залежно від того,
який фактор є визначальним, виділяють

два основних методи ціноутворення:

— витратний (на основі калькуляції витрат);

— ринковий (на основі врахування дії ринкових факторів).

Методи, що застосовуються на практиці, мають змішаний характер і
враховують вплив декількох факторів.

Витратний метод розрахунку ціни передбачає визначення її рівня на основі
суми витрат (виробничих, накладних та на обслуговування) та бажаного
прибутку (максимального, розрахованого, мінімального). Попит за такого
підходу не вивчається. Ця система розрахунку ціни використовується
компаніями переважно з фінансовими цілями ціноутворення.

Основною перевагою цього методу вважається його простота. Продавець
більше знає про витрати, ніж про характер ринкового попиту. Покупець
вважає його справедливим, тому що ціна не коригується залежно від
коливання попиту, а продавець відповідно не наживається за рахунок
покупця. Недоліки цього методу очевидні. По-перше, він не відображає
поточний попит, а по-друге, не враховує споживчих властивостей як цього
товару, так і товарів-замінників. Переваги і недоліки визначають межі
його застосування:

— при встановленні вихідної ціни на принципово нову продукцію, коли
неможливо зіставити її з продукцією, яка випускалась раніше;

— при встановленні ціни на дослідні зразки, вироби, які виготовляються
за індивідуальними замовленнями;

— при визначенні ціни на товари, попит на які, як правило, перевищує
пропозицію, а також у галузях, у яких переважна більшість підприємств
використовує такий метод.

Використання цього методу відображає цінову політику, яка забезпечує
швидше середню, ніж максимальну, виручку від продажу товарів.
Установлений рівень націнок, як правило, є нестандартним,
диференційованим залежно від особливостей поточного попиту, рівня
конкуренції, обсягів продажу, обігу товарних запасів. Існує два основних
підходи до використання цього методу: з урахуванням повних і граничних
витрат виробництва.

При використанні методики врахування повних витрат для встановлення ціни
товару визначаються перемінні і постійні складові витрат. Останні
розраховуються пропорційно тому вкладу, який окремі їх складові дають
для виробництва цього товару. Недоліком є довільний характер віднесення
на собівартість постійних накладних витрат. У сукупності з ігноруванням
умов ринку це може створити ситуацію, коли товар за такою ціною не буде
користуватися попитом.

Методика граничних витрат враховує тільки ті витрати, які. мають
безпосереднє відношення до виробництва. Такий підхід дає змогу досягти
певного збільшення обсягу продажу за рахунок зниження ціни порівняно з
методикою обліку повних витрат. Обмежені можливості його використання
визначаються тим, що він не може бути використаним для встановлення цін
на всі товари, що випускаються, тому що постійні накладні витрати мають
покриватись компанією з загальної виручки. )

Метод беззбитковості має перехідний характер від витратного методу до
ринкового. З одного боку, він базується на обліку витрат. З іншого —
враховує залежність попиту від рівня ціни. Цей метод дає змогу одержати
бажаний прибуток, продаючи товар за визначеною ціною і обсягом товару,
що відпускається. За допомогою цього методу можна дати відповідь на три
запитання:

1. Якою має бути ціна, щоб при заданому обсязі виробництва отримати
цільовий прибуток?

2. Яким має бути обсяг виробництва, якщо на ринку склалась відповідна
ціна (ціна, задана ринком), щоб отримати цільовий прибуток?

3. Якщо підприємство відчуває дефіцит ресурсів (сировини, матеріалів,
обладнання, робочої сили) і змушене скоротити обсяг виробництва, то яка
має бути ціна, щоб забезпечити цільовий прибуток?

Цей метод використовують:

— для досягнення запланованих термінів окупності капіталовкладень за
заданим коефіцієнтом;

— для підприємств, які мають зовнішні обмеження щодо норми прибутку і
які прагнуть максимізувати її без порушення існуючої заборони.

У випадку встановлення ціни на основі попиту підприємство визначає ціни
після детального вивчення потреб і можливостей споживачів та тестування
рівня цін, прийнятого для цільового сегмента. Ця система розрахунку ціни
використовується на тих зарубіжних ринках (сегментах) чи для таких
товарів, для яких ключовим чинником у прийнятті рішення споживачами є
ціна. При цьому виробничі витрати враховуються при прийнятті рішень
тільки як фактор обмеження, який свідчить про те, що товар може
продаватися за встановленою ціною із запланованим прибутком.

Визначення цінності товару здійснюється на основі експертних оцінок
покупців. Прикладом може бути так званий параметричний метод. Його суть
полягає в оцінці і співвідношенні якісних параметрів виробу. Необхідною
умовою використання цього методу є диференціація ринку. В його основі
лежить передумова, що виробник має справу не з однорідним ринком
покупців, які шукають однаковий товар, а з декількома його секторами,
кожен з яких складається зі споживачів, які по-різному оцінюють окремі
якості товару. Тому перед тим, як використовувати цей метод, слід
визначитися з бажаним сектором ринку. Друге обмеження у використанні
цього методу зводиться до того, що більшість складних товарів, які
пропонуються на ринку, не є абсолютно взаємозамінними. Диференціація
товарів, які випускаються, дає виробнику певну свободу дій з визначенням
цін, що не можливо при випуску однорідних товарів. Як правило, чим
більший ступінь диференціації товарів, тим більша еластичність
прийнятних для покупця цін.

Встановлення ціни на основі пропозиції (рівня конкуренції) ґрунтується
на вивченні цін та цінових стратегій конкурентів і розрахунку власної
ціни з огляду на лояльність споживачів та конкурентні переваги товару,
його імідж, сервіс, що пропонується тощо. Такий метод розрахунку ціни
доцільно використовувати підприємствам, які конкурують з продавцями
аналогічної продукції. При визначенні ціни на свій товар виходять
виключно з умов конкуренції, встановлюючи її трохи вище або трохи нижче
за ціни конкурентів. При цьому витрати і рівень попиту виступають лише
лімітуючими факторами. Головне — зберегти постійну залежність між своїми
цінами і Цінами конкурентів. При зміні цін конкурентами підприємство
змінює свою ціну, хоч його власні витрати чи рівень попиту залишились
без змін.

Останнім елементом у схемі послідовності ціноутворення в міжнародному
маркетингу є реалізація цінової стратегії, яка базується на використанні
окремо та в комбінації таких інструментів:

— встановлення стандартних або змінних цін;

— використання єдиних або гнучких цін;

— застосування округлених та неокруглених цін;

— використання залежності “ціна — якість”;

— застосування адаптивних інструментів.

j

l

“$.02®ununununununununui*IAI?I•?•?IAIpI•?IAI?I•?IA: h

h

h

}A( h

h

4 h

h

+ h

h

yt

gd

¤gd

yt

gd

yt

.06

>

@

yt

gd

yt

®°2

4

>

@

B

3/4

A

– b d n p r i ? N P Z \ ^ U Ue :
oUoAe1/2o¶oUoAe1/2o¶o?oAe1/2o¶oUoAe1/2Ae1/2o¶oUoAe1/2o¶oUoAe1/2o¶oUoAe1/
2o¶oUoAe1/2o¶oU: h

h

h

}A( h

h

4 h

h

yt

gd

yt

yt

gd

yt

yt

gd

yt

yt

gd

yt

ossOoNo¶ossOoNo¶ossOoNo¶ossOoNo?ossOoNo¶ossOoNo¶ossOoNo¶ossOoNo¶ossOo: h

h

4 h

h

h

}A( h

h

yt

gd

yt

yt

gd

yt

yt

gd

yt

yt

gd

yt

yt

gd

yt

&uiOi3/4·iuiOi3/4·iui™i3/4·iuiOi3/4·iuiOi3/4·iuiOi3/4·iuiOi3/4·iui™i3/4·
iuiOi: h

h

h

}A( h

h

4 h

h

yt

gd

yt

^!`!D”N”P”.#8#???G??Ukd,

yt

gd

yt

yt

gd

}AUkd?

yt

yt

gd

yt

.?.?.u.ue.eaeUOU·UeaeUOU·UeaeeaeUOU™UeaeUOU·UeaeUOU·UeaeUOU·UeaeUOU·Ueae
eaeUOU·U: h

h

4 h

h

h

}A( h

h

U??

??AU??

yt

gd

yt

yt

gd

yt

yt

gd

yt

yt

gd

yt

5f5h5t5v5x5o5oe5R6T6`6b6d6a6eaeUOU·UeaeUOU™UeaeUOU·UeaeUOU·UeaeUOU·UeaeU
OU·UeaeUOU™UeaeUOU·UeaeUO: h

h

4 h

h

h

}A( h

h

yt

gd

yt

yt

gd

yt

yt

gd

yt

yt

gd

yt

:?:‚:e:i:o:u:ue:x;z;Ue;TH;e;i;i;jb>c>¤>°
>oUoAe1/2o¶oUoAe1/2o¶o?oAe1/2o¶oUoAe1/2o¶oUoAe1/2o¶oUoAe1/2o¶oUoAe1/2o¶o
UoAe1/2o¶oUoAe: h

h

h

}A( h

h

4 h

h

yt

gd

yt

yt

gd

yt

yt

gd

yt

yt

gd

yt

yt

gd

yt

F’F?F FcFuiciIi·uiciIi·uiciIi·u·uici™i·uiciIi·uiciIi·uiciIi·uiciIi·ui: h

h

( h

h

4 h

h

h

yt

gd

yt

yt

gd

yt

yt

gd

yt

yt

gd

yt

O OvOxOui?i»?iui™i»?iui™i»?iui™i»?iui™i»?iui™i»?iui™i»?iui™i»?iui?i4 h

h

h

}A( h

h

: h

h

yt

gd

yt

yt

gd

yt

yt

gd

yt

yt

gd

yt

R–R?ReRiRoRuRueRxSzSAeSAESOSOSOeSRTTT3/4TATITIT?TLUNU–U?U¤U¦U?U$V&VhVjVv
VxVzVoeVeaeUOU·UeaeUOU·UeaeUOU·UeaeUOU·UeaeUOU™UeaeUOU·UeaeUOU·UeaeUOU·U
eaeUO: h

h

4 h

h

h

}A( h

h

_oUoAe1/2o¶o?oAe1/2o¶oUoAe1/2Ae1/2o¶oUoAe1/2o¶oUoAe1/2o¶oUoAe1/2o¶oUoAe1
/2o¶o?oAe1/2o¶oU: h

h

h

}A( h

h

4 h

h

?

?

h

4 h

h

h

}A( h

h

v

(3

?3

‚3

L9

?????;??

?

?

?

?

?

?

?

?

????????????????

?

?

??;???;?иті споживачів. Єдині ціни — однакові ціни для усіх споживачів,
які б хотіли придбати продукт чи послугу за аналогічних умов (ціна може
змінюватися тільки за об?єктивних обставин — розмір партії, надані
гарантії, сервісне обслуговування тощо). Гнучкі ціни — різні ціни для
різних споживачів залежно від їхньої здатності виторговувати ціну,
уміння торгуватися. Округлені — це ціни, при встановленні яких
використовується якомога більша кількість нулів (50, 200, 1000).
Неокруглені ціни встановлюються нижче круглих сум (49, 199, 999).
Взаємозв?язок ціни та якості — це концепція, згідно з якою споживачі
впевнені, що високі ціни забезпечують високу якість, а низькі ціни —
низьку якість товару чи послуги. Кожний зарубіжний ринок має свої
характеристики залежності “ціна — якість”. Водночас міжнародна практика
сформувала типові цінові субстратегії щодо показників “ціна — якість”.

Застосування адаптивних інструментів передбачає зміни в прейскурантах,
компенсації, додаткові надбавки, знижки тощо. Так, у міжнародній
торгівлі значно поширена практика надання знижок з ціни, що впливає на
кінцевий її рівень в контракті. Найбільш поширеними є загальна (проста)
знижка в розмірі 20—40 % від прейскурантної ціни на машини, обладнання;
знижка за оборот (бонусна), яка надається постійним покупцям; знижка за
кількість або серійність (прогресивна); дилерська знижка; спеціальна
знижка, яка надається привілейованим покупцям; експортна; сезонна;
прихована, яка формується, наприклад, як оплата фрахту тощо.

Тема 9. Пошук і оцінка закордонних партнерів

9.1. Класифікація підприємств, що діють на світовому ринку.

9.2. Вибір і вивчення зовнішньоекономічних партнерів.

9.3. Проведення переговорів з іноземним партнером..

9.4. Всесвітня мережа Інтернет як інструмент ЗЕД.

Ключові поняття

Контрагенти. Організаційно-правова форма підприємства. Приватні
підприємці, або комерсанти. Об?єднання підприємців: повне товариство
континентального права; товариство американського права; товариство з
необмеженою відповідальністю англійського права; товариство з обмеженою
відповідальністю; акціонерне товариство континентального типу;
англійська приватна і публічна компанія з обмеженою відповідальністю;
корпорація; командитне товариство; акціонерно командитне товариство.
Вибір і вивчення зовнішньоекономічних партнерів. Карта підприємства.
Переговори з партнером. Оферта: тверда, вільна. Оферент. Методи
переговорів. Все світня мережа Інтернет. Електронний бізнес. Електронний
обмін інформацією. Електронний рух капіталу. Електронна комерція.
Електронні гроші. Електронний маркетинг. Електронний банкінг. Електрон
ні страхові послуги. Електронна пошта. Веб сайт. Банернареклама. Веб
конференції. Електронні дошки оголошень. Пошукові служби.
Інтернет-магазин.

9.1. Класифікація підприємств, що діють на світовому ринку

Важливим етапом просування підприємства на світовий ринок є пошук і
вибір зовнішньоекономічного партнера, тобто контрагента. Контрагентами в
ЗЕД називають сторони, що перебувають у договірних відносинах щодо
купівлі-продажу товарів, надання послуг, міжкраїнного руху факторів
виробництва тощо. Так, контрагентом експортера виступає імпортер,
орендодавця — орендатор, виконавця — замовник. Вдалий вибір іноземного
партнера має важливе значення для забезпечення ефективності ЗЕД,
запобігання непорозумінням, фінансових втрат.

Основним суб?єктом, або ж контрагентом в ЗЕД виступають підприємства,
частка яких становить 80—85 % від загальної кількості контрактів, що
укладаються. Решта припадає на міністерства, відомства та спілки
підприємців, які зазвичай не висувають комерційних цілей і здійснюють
свою зовнішньоторгову діяльність із стратегічних міркувань, або у
випадку відмов ринку. Наприклад, Товарно-кредитна корпорація при
Міністерстві сільського господарства США скуповує надлишки
сільськогосподарської продукції на внутрішньому ринку країни і продає їх
за кордон як продовольчу допомогу.

Підприємства, що діють на світовому ринку, класифікуються за низкою
ознак. Залежно від виду господарської діяльності та характеру операцій
підприємства поділяються: на промислові, торгові, транспортні, страхові,
інжинірингові, туристичні та ін.

Організаційно-правова форма підприємства відповідає нормам цивільного і
торгового права певної держави і визначає відповідальність і
правомочність пайовиків підприємства, форми звітності, порядок
оподатковування отриманого прибутку, структуру органів управління
підприємством, порядок його ліквідації тощо. Організаційно-правовий
статус підприємства визначає:

— хто й у якому розмірі відповідає за зобов?язаннями підприємства;

— хто сплачує борги підприємства у випадку його банкрутства;

— хто має право укладати контракти від імені підприємства;

— у чиїй компетенції вирішення питань, пов?язаних з підписанням
контракту.

Відповідно до норм права окремих держав організаційно-правові форми
діяльності підприємств розрізняються і мають свої, специфічні для кожної
країни, особливості. Однак можна виділити основні види
організаційно-правових форм іноземних , підприємств і їх основні риси,
характерні для різних правових систем і загальні для більшості
розвинених країн.

Приватні підприємці, або комерсанти, — фізичні особи, які здійснюють
господарські операції в різних сферах діяльності (виробничій, торговій,
транспортній тощо). Приватні підприємці укладають комерційні угоди від
свого імені і несуть пов-1 ну відповідальність усім своїм майном за
власними зобов?язаннями. Найманих працівників до числа підприємців або
комерсантів не відносять.

Відповідно до законодавства підприємці повинні пройти] державну
реєстрацію, отримати дозвіл (патент) на ведення підприємницької
діяльності зі сплатою податків. Вони беруть участь у господарській
діяльності під визначеним найменуванням. Індивідуальний підприємець не
підлягає публічній звіт-1 ності і не є юридичною особою. В сучасній
ринковій економіці діють мільйони індивідуальних підприємців, які
працюють в основному в сферах роздрібної торгівлі й обслуговування
населення і, звичайно ж, не займають домінуючих позицій, які належать
об?єднанням підприємців.

Об?єднання підприємців функціонують у вигляді господар-? ських
товариств. До першої групи належать товариства, при організації яких
підприємці об?єднують свої капітали, беруть особисту участь у їх
діяльності і несуть необмежену майнову відповідальність за їхніми
зобов?язаннями. До таких товариств відносять:

— повні товариства континентального права;

— товариства американського права;

— товариства з необмеженою відповідальністю англійського права.

При створенні товариств другої групи об?єднуються тільки капітали
підприємців, які особисто не беруть участь у веденні справ. Управління
здійснюють професійні менеджери, призначені засновниками. У випадку
банкрутства такого товариства його засновники, звичайно, ризикують
своїми внесками, але водночас їхня майнова відповідальність ніби
заздалегідь обмежена, вони можуть попередньо розрахувати розмір
підприємницького ризику. До таких об?єднань відносять:

— товариства з обмеженою відповідальністю;

— акціонерні товариства континентального типу;

— англійські приватні й публічні компанії з обмеженою відповідальністю;

— корпорації США.

До третьої групи належать товариства, що водночас мають ознаки повного
товариства і товариства, заснованого на участі капіталу, а саме:

— командитне товариство;

— акціонерно-командитне товариство.

Зупинимося детальніше на основних видах об?єднань підприємців. Повне
товариство (відкрите товариство) — це об?єднання двох і більше осіб для
здійснення підприємницької діяльності, які особисто беруть участь у
справах товариства і несуть необмежену і солідарну відповідальність за
зобов?язаннями підприємства перед кредиторами не тільки вкладеним
капіталом, але й усім своїм майном. Іншими словами, вимоги кредиторів
можуть бути задоволені за рахунок майна самого товариства і за рахунок
особистого майна всіх його учасників. Договір не може виключити майнову
відповідальність будь-кого з учасників перед третіми особами. Майно
повного товариства є спільною власністю його членів і формується з
різних за видом і розміром внесків його учасників.

Компаньйонами повного товариства можуть бути фізичні особи, а також
юридичні особи (наприклад, акціонерне товариство, товариство з обмеженою
відповідальністю). Повне товариство поширене в багатьох країнах.
Кредитоспроможність повного товариства є значною внаслідок необмеженої
відповідальності компаньйонів усім своїм майном.

Найменування такого товариства має містити прізвище принаймні одного
компаньйона з доповненням, що вказує на існування товариства, або
прізвища всіх компаньйонів. Заснування відбувається шляхом укладання
принципово вільного від визначеної форми договору товариства з подальшою
його державною реєстрацією. У заявці на реєстрацію мають зазначатися
прізвище, ім?я, громадянство і місце проживання кожного компаньйона,
місцезнаходження товариства, дата початку ним Діяльності.

Майно товариства належить усім компаньйонам у сукупності і Має бути
чітко відділене від майна, що перебуває в приватній власності окремих
компаньйонів. Майно товариства формується за рахунок внесків
компаньйонів. Як компаньйони, так і товариство в цілому підлягають
оподаткуванню.

Учасники такого товариства зобов?язані зробити відповідний внесок до
статутного капіталу, виявляти сумлінність у веденні справ і не займатися
недозволеною конкуренцією. Необмежена відповідальність, пов?язана з
включенням усієї особистої власності учасників, робить повне товариство
найбільш ризикованою для компаньйонів формою товариства.

Кожний із компаньйонів має право:

— на ведення справ;

— представництво (наприклад, у відносинах із третіми особами
представництво повного товариства здійснюється будь-ким із його
учасників у повному обсязі, якщо в договорі не обумовлений інший
порядок);

— визначення і розподіл балансового прибутку і збитку;

— відшкодування витрат і компенсацій;

— контроль;

— ліквідацію товариства (товариство може бути розпущене у випадку виходу
з нього або оголошення про неплатоспроможність одного з учасників, а
також за рішенням самих учасників).

У всіх правових системах повне товариство визнається юридичною особою,
яка виступає у господарських взаємовідносинах під власним найменуванням,
але не підлягає публічній звітності. В організаційно-правовій формі
повного товариства діють в основному невеликі підприємства і, хоча їх
кількість велика, вони відіграють другорядну роль в економіці
високорозвинених країн.

Командитне товариство — це об?єднання двох чи кількох осіб, в якому
учасники (повні товариші) несуть відповідальність як своїм вкладом, так
і своїм майном, а вкладники (командисти) — тільки своїм вкладом.
Командист має деякі права на контроль. Так наприклад, він може вимагати
копію балансу і переглянути бухгалтерські книги й документи з метою
контролю за балансом. Укладати угоди від імені такого товариства можуть
тільки повні товариші.

Для заснування командитного товариства потрібна наявність як мінімум
одного повного товариша й одного командиста, яким може виступати і
юридична особа. У деяких країнах (наприклад, у США і ФРН) юридична особа
може виступати й у ролі повного товариша. При вибутті з товариства
повного товариша договір товариства припиняється або оформляється
заново. Вибуття командиста не веде до припинення діяльності товариства,
а його внесок переходить у спадщину.

Порядок реєстрації командитного товариства такий самий, як і повного
товариства. Найменування командитного товариства має містити прізвище
принаймні одного компаньйона із доповненням, що вказує на існування
товариства. У торговий реєстр мають бути внесені:

— назва, місцезнаходження, дата початку діяльності товариства;

— прізвище, ім?я, громадянство і місце проживання кожного члена
командитного товариства, що несе необмежену відповідальність;

— прізвища командистів і суми їхніх внесків.

Розподіл прибутку і збитку командитного товариства визначається в
договорі товариства. Компаньйони підлягають обкладенню прибутковим
податком, а саме товариство підлягає обкладенню податком на прибуток.
Значного поширення ця організаційно-правова форма підприємництва не
набула і використовується в основному дрібними і середніми
підприємствами.

Акціонерно-командитне товариство діє відповідно до законодавства про
товариства, створюється на підставі статуту, зареєстрованого державними
органами. Члени товариства — це один або декілька повних товаришів;
командистами є акціонери. Акції вільно продаються або розподіляються
серед вкладників капіталу. При котируванні на фондових біржах ціна на
акції, природно, може відхилятися від номінальної вартості, що залежить
від попиту і пропозиції. Управління товариством здійснюють повні
товариші, вони ж несуть необмежену і солідарну відповідальність за його
зобов?язаннями. Акціонери ж ризикують тільки падінням курсу своїх акцій.
Повним товаришем може бути і юридична особа.

На відміну від звичайного командитного товариства, акціонерно-командитне
може одержувати додаткові кошти від емісії (додаткового випуску) акцій і
вільного їх продажу на ринку цінних паперів. Вкладникам капіталу в такій
організаційно-правовій формі, як акціонерно-командитне товариство,
безумовно, імпонує і податковий режим, що дає їм можливість уникати
подвійного оподаткування. Справа в тому, що акціонерні товариства в
обов?язковому порядку повинні платити податок на одержуваний прибуток, і
крім цього податком обкладаються дивіденди, одержувані акціонерами.
Дивіденди, що виплачуються акціонерно-командитними товариствами,
оподатковуванню не підлягають.

Незважаючи на зазначені переваги, акціонерно-командитні товариства
значного поширення поки не набули, тому що в розвинених країнах є
законодавчі обмеження на залучення позикових коштів у формі випуску
облігацій.

Товариство з обмеженою відповідальністю — це правова форма об?єднання
вкладників капіталу. Законодавство ряду країн обмежує кількість членів
такого товариства. Але навіть якщо і немає обмежень, число їх, як
правило, значне. У такому товаристві найчастіше беруть участь добре
знайомі особи. За рахунок внесків учасників формується статутний
капітал.

Товариство з обмеженою відповідальністю у всіх правових системах
визнається юридичною особою і несе виключну майнову відповідальність за
своїми обов?язками. Пайовики — члени товариства можуть бути фізичними і
юридичними особами (правда, у деяких країнах, наприклад у Франції,
участь юридичної особи забороняється). Товариство засновується на
підставі статуту і має обов?язково реєструватися в державних органах.
Пайовикам видається пайове свідоцтво про внесок. Воно дає право на
одержання частини прибутку, не є цінним папером і не може на відміну від
акцій ділитися або передаватися третім особам без попередньої згоди
інших пайовиків. Цим і забезпечується закритий характер товариства.

Учасники відповідають за зобов?язаннями товариства тільки своїм внеском,
який дає право на одержання частини прибутку і право голосу. Товариство
може існувати навіть з одним пайовиком. Законом не дозволяється
товариству з обмеженою відповідальністю випускати облігаційні позики і
оголошувати публічну передплату на паї. Це обмежує фінансові можливості
товариства, а отже, і виробничі можливості. Тому порівняно з
акціонерними товариства з обмеженою відповідальністю знаходяться в менш
сприятливих умовах.

На загальних зборах пайовиків вирішуються найбільш важливі питання
діяльності товариства. Управління справами і укладання угод від імені
товариства можуть здійснювати один або декілька розпорядників, що
призначаються загальними зборами. Розпорядниками можуть бути особи, що
не є членами товариства.

Товариства з обмеженою відповідальністю зобов?язані вести торгові книги,
однак публікувати дані про результати своєї господарської діяльності,
свій статут вони не зобов?язані. Найбільш поширені товариства з
обмеженою відповідальністю в країнах Західної Європи. У ФРН такі
товариства становлять більш як 90 % усіх об?єднань підприємців; у цій
формі зазвичай існує основна частина великих концернів.

Акціонерне товариство — основна організаційно-правова форма великих
підприємств, об?єднання капіталів шляхом випуску акцій, які є цінними
паперами та обертаються на фондовому ринку. Засновується на основі
статуту і підлягає обов?язковій державній реєстрації. Від статуту
необхідно відрізняти договір, що укладають між собою засновники і яким
вони керуються при здійсненні спільних дій із заснування товариства.
Засновниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Статус акціонерного товариства дає його інвесторам ряд переваг.
Акціонери не несуть відповідальності за зобов?язаннями товариства перед
його кредиторами. Зазвичай закон передбачає відповідальність акціонерів
перед кредиторами тільки у випадку неповної оплати акції, якщо це
передбачено статутом, у розмірі невиплаченої суми.

Майно товариства цілком відособлене від майна окремих акціонерів. У
випадку неплатоспроможності товариства акціонери ризикують лише можливим
знеціненням акцій. Оскільки ризик обмежений заздалегідь обумовленою
сумою, це робить акціонерне товариство найбільш прийнятною формою
інвестування капіталу і створює перспективи для централізації численних
розрізнених капіталів.

За акціонерної форми є можливість об?єднання практично необмеженої
кількості вкладників, у тому числі дрібних, при цьому зберігається
контроль великих вкладників за діяльністю товариства. Акціонерне
товариство — найбільш стійка форма об?єднання капіталів, тому що вибуття
окремих вкладників не тягне за собою припинення діяльності товариства.
Вкладник має право самостійно й у будь-який момент продати свої акції
без попередньої згоди інших акціонерів. Акціонерне товариство має
найбільші можливості використання зовнішніх джерел фінансування. Можливе
створення акціонерного товариства, всі акції якого належать одній особі
(створення таких товариств дозволяється не у всіх країнах).

Початковий капітал акціонерного товариства утворюється в результаті
продажу акцій. У початковий період становлення товариства акціонерний
капітал є основним, а іноді і єдиним джерелом фінансування діяльності.
На кошти, отримані від реалізації акцій, купуються земельні ділянки,
зводяться виробничі приміщення, купуються устаткування, сировина і
матеріали для виробничих потреб. Надалі діяльність товариства усе
більшою мірою фінансується за рахунок одержуваного прибутку
(капіталізації прибутку) і зовнішніх джерел — банківських кредитів і
облігаційних позик, а роль акціонерного капіталу як джерела фінансування
поступово знижується.

Акціонерному товариству як юридичній особі цілком належить право
власності на вкладені в товариство капітали. Акціонери не можуть
вимагати повернення вкладених сум, крім випадків реорганізації або
ліквідації товариства. Акціонери можуть повернути вкладений капітал,
продавши акції за ціною, за якою вони котируються в певний момент на
ринку цінних паперів. Але ціна акції в цьому випадку не стабільна і
залежить від співвідношення попиту і пропозиції, які у свою чергу
залежать від стану господарства в цілому, від економічних підсумків
діяльності товариства за визначений період часу і, нарешті, від розмірів
дивідендів, що виплачуються за цими акціями. Права акціонерів
поділяються на майнові й особисті. Майнові — це право на одержання
оголошеного дивіденду і право на частину вартості майна товариства при
його ліквідації. Особисті — право на участь у голосуванні на загальних
зборах акціонерів, право на інформацію.

Кожна акція дає право на один голос. Оскільки рішення на акціонерних
зборах приймаються більшістю голосів, тому природно, що власник
контрольного пакета акцій по суті і приймає рішення. Що ж стосується
обов?язків акціонерів, то єдиний їхній обов?язок — оплатити акцію.

Акціонерне товариство підлягає публічній звітності. Відповідно до
законодавства кожної країни регулюється питання про те, які документи й
у якій формі мають бути опубліковані. У періодичній пресі або окремими
випусками публікуються квартальні і річні звіти. Акціонерні товариства
ведуть торгові книги. Зміст їх — комерційна таємниця, яку охороняє
закон. За акціонером зберігається право ознайомлення з торговими
книгами, але тільки у випадку пред?явлення позову і відповідно до
постанови суду.

В Англії діє дещо інша класифікація підприємств. Тут розрізняють
товариства (об?єднання осіб) і компанії (об?єднання капіталів).
Товариства бувають двох видів:

— з необмеженою відповідальністю;

— з обмеженою відповідальністю.

Товариство з необмеженою відповідальністю відповідає повному товариству
країн континентальної Європи. Англійським правом воно не визнається
юридичною особою і не підлягає обов?язковій реєстрації. Товариство з
обмеженою відповідальністю відповідає командитному товариству. Воно є
юридичною особою і підлягає реєстрації.

Компанії бувають:

— з необмеженою відповідальністю;

— з обмеженою відповідальністю;

— з відповідальністю у межах обмеженої суми. Компанія з необмеженою
відповідальністю відрізняється від

товариства з обмеженою відповідальністю тільки тим, що вона є юридичною
особою, їх кількість не значна. Компанії з обмеженою відповідальністю
відрізняються від акціонерних тим, що тут створюється пайовий капітал, а
пай не дробиться. У США функціонують два види об?єднань:

— товариства (об?єднання осіб);

— корпорації (об?єднання капіталів).

Товариства не визнаються за законом юридичною особою. Вони бувають повні
й командитні. Корпорація — це акціонерне товариство. Капітал ділиться
або на акції, або на паї, між якими немає відмінності. Корпорації у
різних штатах мають різне правове становище щодо податків і зборів.

За характером власності підприємства поділяються на приватні, державні,
кооперативні. За приналежністю капіталу і контролю підприємства можуть
бути національними, іноземними, багатонаціональними. За обсягом операцій
поділяються на великі, середні та малі.

9.2. Вибір і вивчення зовнішньоекономічних партнерів

Вибір зарубіжного партнера залежить від сукупності чинників, які
відповідають меті виходу підприємства на зовнішні ринки. При здійсненні
ЗЕД вибір партнера, насамперед, визначається:

— видом майбутньої зовнішньоекономічної угоди (експортна, імпортна,
ліцензійна, компенсаційна, страхування, кредитування тощо);

— предметом угоди (купівля-продаж товару чи надання

послуг);

— фінансово-економічними умовами угоди (наявність аван

сового платежу, купівля в кредит тощо).

При виборі партнера в першу чергу необхідно вивчити:

— технічний рівень продукції підприємства, рівень технологічної бази і
виробничі можливості;

— організацію НДДКР і витрати на них;

— організацію управління підприємством, враховуючи ЗЕД;

— фінансове становище підприємства;

— норми і правила, що діють у цій країні і регулюють співробітництво з
потенційним партнером.

У міжнародній практиці з урахуванням загальноприйнятих методик оцінки
потенційних партнерів виділяють характеристики, які важливо враховувати
при організації цієї роботи.

1. Ступінь солідності потенційного партнера. Під ступенем солідності
підприємства розуміють кількісні показники діяльності, масштаб операцій,
ступінь платоспроможності тощо. Для оцінки солідності підприємства можна
використати й інші показники, такі як кількість зайнятих (в т. ч. в
НДДКР), частка продукції, що цікавить, в загальному обсязі виробництва
підприємства й галузі тощо.

2. Ділова репутація підприємства, яка визначається тим, наскільки воно
добросовісно і скрупульозно виконує свої зобов?язання, який у нього
досвід у конкретній сфері бізнесу, вміння вести переговори на
цивілізованому рівні.

3. Досвід попередніх угод. За наявності рівних умов у потенційних
партнерів перевага надається тому, хто добре зарекомендував себе при
виконанні попередніх угод.

4. Позиції підприємства на зовнішньому ринку: чи є воно посередником, чи
безпосереднім виробником (споживачем) продукції. Якщо підприємство є
посередником, то слід серйозно підійти до вибору. Насамперед необхідно
звернути увагу на його фінансове становище і, крім того, отримати
інформацію про платоспроможність, з?ясувати характер товару, що
продається, обсяг реалізації, наявність власної мережі збуту. Важливо
звернути увагу і на особисті якості посередника.