ЕкоПраво-Київ 2004 – Оцiнка доступу до iнформацiї, участi у прийняттi
рiшень та правосуддя в Українi
Над оглядом працювала
Національна команда програми «Ініціатива доступу в Україні» у складі:
д. с. н. Олександра Стегнія,
старшого наукового співробітника відділу соціально-політичних процесів
Інституту соціології НАН України (відповідальний виконавець);
к. е. н. Євгена Хлобистова,
провідного наукового співробітника відділу методології стійкого розвитку
і екологічної безпеки Ради по вивченню продуктивних сил України;
Лілії Попової,
в.о. начальника відділу опрацювання та супроводження законодавчих актів
Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України при Президентові
України;
к. арх. Олени Сімонової,
головного спеціаліста відділу взаємодії із засобами масової інформації
та громадськістю Міністерства охорони навколишнього природного
середовища України;
Сергія Сухобойченка,
голови громадської організації «Місцеві екологічні плани», м. Євпаторія,
АРК;
Євгена Бойка,
студента юридичного факультету Національної академії управління,
волонтера еколого-правової організації «ЕкоПраво-Київ»;
Юлії Гарник,
координатора по зв’язках з громадськістю еколого-правової організації
«ЕкоПраво-Київ».
Відповідальна за випуск: Олена Паніна Упорядник: Валерія Котляренко
Редактор: Олександр Евтушенко Переклад: Ярослав Іванов Дизайн та
верстка: Ірина Айвазова Обкладинка: Світлана Бєлокопитова
Якщо окремо не зазначено, то надані в даному звіті погляди, пояснення та
висновки належать спеціалістам громадської еколого-правової організації
«ЕкоПраво-Київ» і не обов’язково відображають точку зору «Ініціативи
доступу», Інституту сталих спільнот (США) та Агентства США з
міжнародного розвитку (USAID).
Всі матеріали огляду можуть бути використані з обов’язковим посиланням
на джерело.
Огляд видано для безкоштовного розповсюдження.
Зміст
Передмова 4
Вступ 6
Доступ до інформації 9
Оцінка законодавства щодо доступу до інформації 9
Оцінка практичного доступу 10
Участь 16
Оцінка законодавства з точки зору забезпечення участі 16
Оцінка практичної участ 17
Розвиток інституційної спроможності 20
1. Оцінка політики та практики щодо розвитку інституційної спроможності
20
V. Загальні висновки 25
VI. Додатки 26
Додаток 1. Вивчення конкретних прикладів, документів щодо доступу до
інформації 26
Додаток 2. Адреси щорічних національних та спеціальних доповідей про
стан
навколишнього природного середовища в мережі Інтернет 36
Додаток 3. Вивчення конкретних прикладів, документів щодо учасл 38
Додаток 4. Вивчення конкретних прикладів, документів щодо розвитку
інституційної спроможності 43
Додаток 5. Результати за індикаторами по категоріям 54
Додаток б. Література 56
Список використаних скорочень/глосарій 60
Передмова
Шановний читачу!
Ви тримаєте в руках аналітичний огляд з доступу громадськості до
екологічної інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя з питань
довкілля, який було здійснено з метою оцінки загального рівня
забезпечення урядом прав громадян, прописаних в Оргу-ській конвенції.
Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості у процесі
прийняття рішень та правосуддя з питань, що стосуються довкілля
(Оргуська конвенція) була підписана 25 червня 1998 року у м. Оргус
(Данія) під час 4-ої Всеєвропейської конференції міністрів охорони
навколишнього природного середовища «Довкілля для Європи». Хоча Оргуська
конвенція є регіональною — її значення універсальне. Вона є найбільш
повною розробкою принципу 10 Ріо-де-Жанейрської декларації, який
підкреслює необхідність участі громадськості до вирішення екологічних
питань та доступу до екологічної інформації, що є у розпорядженні
державних органів. На момент виходу цього огляду Конвенцію підписало 40
країн, а сторонами стали 27 країн.
6 липня 1999 року Україна ратифікувала Оргуську конвенцію, зробивши її
невід’ємною частиною національного законодавства. Органами влади за
останні роки були зроблені значні кроки, спрямовані на впровадження
засад Оргуської конвенції в національне законодавство. Так, у 2002 році
були прийняті зміни в Законах України «Про охорону навколишнього
природного середовища», «Про екологічну експертизу» та Кодексі про
адміністративні правопорушення, а в лютому 2004 року Міністерством
охорони навколишнього природного середовища були затверджені два
Положення «Про порядок надання екологічної інформації» та «Про участь
громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля». Важливість
Конвенції для України, як і для інших країн ННД, важко переоцінити,
оскільки вона зосереджена на співпраці між громадськістю та владою в
умовах демократії і закладає основу нового процесу участі громадськості
у прийнятті владних рішень.
Громадянське суспільство — це соціальна солідарність в демократичному
суспільстві, це суспільна життєдіяльність, яка відокремлена від держави
і є самоорганізацією. Саме застосування на практиці положень Оргуської
конвенції сприяє його становленню, так як покладає на Сторони і державні
органи чіткі зобов’язання перед громадськістю в частині забезпечення
доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та доступі до
правосуддя, а також наголошує на необхідності підзвітності, гласності та
здатності урядових органів реагувати на вимоги громадськості.
Даний огляд було здійснено в рамках програми «Ініціатива доступу в
Україні» на основі методології, наданої Ініціативою доступу.
Ініціатива доступу — це глобальна коаліція груп громадянського
суспільства, ініційована Інститутом світових ресурсів (World Resources
Institute, Вашингтон, США) на початку 2000 року. Дана програма
реалізувалася в рамках проекту ЕкоПраво-Київ «Мережа участі
громадськості у прийнятті рішень» за підтримки Інституту сталих спільнот
та фінансування Агентства США з міжнародного розвитку в межах Проекту
UCAN (Мережа громадянської дії в Україні).
Аналогічне дослідження в рамках програми було здійснене в ряді країн,
які виступили в якості пілотних — США, Мексика, Угорщина, Таїланд,
Південна Африка, Індонезія, Чилі, Уганда та інші (майже 20 країн на
сьогоднішній день). Україна першою серед країн ННД долучилась до цієї
програми.
Вашій увазі представляємо першу редакцію огляду. В наступному виданні
членами команди групи буде зроблений більш детальний аналіз та
рекомендації для органів влади, громадськості та бізнесу, адже кількість
отриманої інформації досить значна. Однак, вже зараз можна зробити
висновок, що не дивлячись на значну роботу, яку проводить Комітет
Верховної Ради України з екологічної політики та подолання наслідків
Чорнобильської катастрофи, Міністерство охорони навколишнього природного
середовища України та його підрозділи на місцях, інші міністерства і
відомства практично нічого не знають про Конвенцію, а тому зміни, в
екологічній ситуації в бік покращення не значні, а участь громадськості
в процесах прийняття рішень залишається на початковій стадії, особливо
на регіональному рівні.
Завданням цього огляду є збільшення можливостей покращення доступу
громадськості до інформації, участі в прийнятті рішень та доступу до
правосуддя з питань довкілля через підвищення екологічної спроможності
громадськості, реформування національної політики та законодавства,
розвиток відповідних державних інститутів.
Огляд адресований, у першу чергу, представникам органів державної влади,
що опікуються проблемами охорони довкілля, а також представникам
громадських організацій екологічного спрямування.
Отримати його Ви можете безкоштовно, звернувшись до ЕкоПраво-Київ за
адресою, що вказана на початку.
Колектив ЕкоПраво-Київ висловлює щиру подяку усім членам Національної
команди та Наглядової ради Програми, особливо Геннадію Руденку, голові
Комітету Верховної Ради України з екополітики, Святославу Куруленку,
заступнику Міністра охорони навколишнього природного середовища України,
Сергію Курикіну, міністру екології та природних ресурсів України у
2001—2002 роках, та Вероніці Ван, директору програми Європейського Союзу
«Екологічна інформація, освіта та поінформованість громадськості в
країнах ННД» за цінні поради та зауваження в процесі підготовки огляду.
Ми сподіваємося, що Ви використовуватимете результати даного огляду,
щоб:
знайти спосіб покращення системи участі громадськості;
підвищити поінформованість громадськості про можливості отримання
достовірної інформації та участі в прийнятті владних рішень;
спланувати та здійснити заходи для усунення недоліків;
розробити стратегії участі громадськості в окремих законодавчих
рішеннях;
націлити широку громадськість на покращення доступу до екологічної
інформації, участі у прийнятті рішень та доступу до правосуддя.
Успіхів! ГО «ЕкоПраво-Київ»
I. Вступ
На думку Генерального Секретаря ООН Кофі Аннана, «Оргуська конвенція є
найбільш амбіційним явищем екологічної демократії, яке коли-небудь
здійснювалося під егідою ООН». Вперше на міжнародному рівні ця Конвенція
закріпила такі базові екологічні права як право на доступ до екологічної
інформації, право на участь громадськості у прийнятті рішень та право на
доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля.
Оргуська конвенція встановлює лише мінімальні вимоги щодо гарантованих
нею прав, а тому усі держави повинні розглядати можливість просування
вперед в наданні доступу до інформації, участі громадськості у прийнятті
рішень та доступі до правосуддя з питань, що стосуються довкілля.
Програма «Ініціатива доступу в Україні» здійснюється для вивчення рівня
розвитку демократії щодо прийняття екологічно значимих рішень. Основне
завдання програми — збільшення можливостей покращення доступу
громадськості до інформації, участі в прийнятті рішень та доступу до
правосуддя з екологічних питань через підвищення екологічної
спроможності громадськості, реформування національної політики та
законодавства, розвиток відповідних державних інститутів.
З метою вирішення поставлених завдань Програми, була створена українська
команда дослідників (аналітиків та консультантів-радників) та Наглядова
рада, до якої увійшли високі посадові особи, представники різних гілок
влади, провідні вчені та експерти міжнародних організацій. Функції цієї
ради полягали у проведенні консультацій, розробці рекомендацій щодо
відбору конкретних прикладів, які б ілюстрували втілення положень
Оргуської конвенції в реальному житті сучасного українського
суспільства, здійсненні моніторингу, вивченні результатів Програми та
внесенні відповідних рекомендацій.
Методологія Програми ґрунтується на індикаторах — дослідницьких
запитаннях, відповіді на які дозволяють здійснити оцінку доступу. Всі
індикатори поділені на чотири категорії.
Перша категорія
Доступ до інформації. Інформація є основою для прийняття рішень,
оскільки дає людині знання та усвідомлення того, що необхідно
запроваджувати громадський контроль за станом довкілля.
Друга категорія
Участь. Участь дає громадянам можливість висловлювати власні думки,
обговорювати рішення, впливати на політику, яка торкається інтересів
громадськості та впливає на стан довкілля.
Третя категорія
Доступ до правосуддя. На момент проведення даного дослідження індикатори
цієї категорії ще не були остаточно розроблені. Відтак, в даному огляді
індикатори правового характеру розглядаються в контексті аналізу інших
трьох базових категорій.
Четверта категорія
Розбудова інституційної спроможності. Розвиток інституційної
спроможності державними установами забезпечує громадськість знаннями,
вмінням та підтримкою задля отримання ними екологічної інформації,
участі у процесі прийняття рішень, можливості захисту своїх прав.
Кожна з перелічених категорій оцінюється через індикатори відповідного
законодавства та індикатори реальних практик його втілення. Індикатори
законодавства оцінюють загальні юридичні передумови для реалізації права
доступу, тоді як індикатори реальних прикладів дозволяють простежити
рівень відповідності існуючої практики чинному законодавству.
Використання зазначених двох типів індикаторів дозволяє ідентифікувати
глибину розриву між державною політикою та її реальною імплементацією
щодо принципів доступу.
Кожна з категорій надалі розбивається на дослідницькі питання, які
вимірюють відповідні характеристики законодавства та практичних
випадків. Діапазон значень відображений на шкалі від меншого до більшого
значення в кожному з питань.
Дослідницькі запитання сформульовані таким чином, щоб відповіді
генерували відповідні індикатори для оцінки законодавства та прикладів,
що існують в Україні. Питання щодо законодавства оцінюють наявність
сфери дії законодавства, поширеність його застосування та підтримки
доступу, а також рівень його достатності для реалізації і контроля за
дотриманням прийнятих законів. Більшість питань та індикаторів були
складені таким чином, щоб оцінка практики отримання інформації та участі
громадськості ґрунтувалася на аналізі відібраних прикладів. Питання щодо
практики вимірювали своєчасність та ефективність діяльності держави з
надання інформації, забезпечення можливості брати участь у прийнятті
рішень.
Для збору емпіричної інформації використовувались такі методи, як:
аналіз законодавчої бази;
і стандартизоване інтерв’ю за місцем роботи відповідних посадових осіб;
письмові запити;
аналіз доступних друкованих видань, аналітичних матеріалів та інформації
в електронному вигляді.
Аналіз доступу здійснювався з використанням комп’ютерної бази даних з
урахуванням можливостей програмного забезпечення TAI Version 1.0, яке
було надане українській команді дослідників Інститутом світових ресурсів
(Вашингтон, США).
Другий розділ даного огляду містить матеріал стосовно доступу пересічних
громадян до екологічної інформації в Україні, а саме: аналіз юридичних
передумов та реальної практики. Третій розділ охоплює аналіз рівня
доступу громадян до участі у прийнятті рішень з питань, що стосуються
довкілля. Четвертий розділ розповідає про наявну інституційну
спроможність української держави щодо забезпечення доступу своїх
громадян до екологічної інформації та участі у прийнятті рішень з питань
довкілля. П’ятий розділ містить основні висновки проведеного
дослідження. В додатках огляду міститься весь емпіричний матеріал,
зібраний колективом дослідників протягом всієї Програми.
II. Доступ до інформації
1. Оцінка законодавства щодо доступу до інформації
Для оцінки юридичних передумов доступу до екологічної інформації в
дослідженні використовувались три пріоритетні індикатори з восьми
існуючих в програмному забезпеченні:
право доступу громадськості до інформації, що становить інтерес;
загальний рівень свободи доступу до інформації;
регламентація доступу громадськості до екологічної інформації.
Об’єктом оцінки були Конституція України, Закон України «Про охорону
навколишнього природного середовища» та Закон України «Про інформацію».
Рівень сприяння зазначених юридичних документів інформуванню громадян
України здійснювався за допомогою бального ранжування відповідей на
дослідницькі запитання (індикатори).
Таблиця 2
Підкатегорія А Дослідницьке запитання:
Загальні законодавчі Право на доступ до інформації, що становить
суспільний інтерес
передумови для доступу (і) Свобода доступу до інформації, що становить
суспільний інтерес відсутня,
до інформації існує заборона на рівні конституції, прав людини, рішень
суду тощо;
(іі) Про доступ до інформації нічого не говориться в конституції,
правах
людини, рішеннях суду тощо;
(ііі) Свобода доступу до інформації гарантована конституцією, правами
людини, рішеннями суду, але з нечітко сформульованими обмеженнями
та виключеннями;
(іу) Свобода доступу до інформації гарантована конституцією, правами
людини, рішеннями суду з чітко сформульованими обмеженнями
та виключеннями.
Дослідницьке запитання:
Вільний доступ до інформації
(і) Свобода доступу до суспільної інформації відсутня і заборонена
законом або рішенням суду;
(іі) Про свободу доступу до суспільної інформації нічого не сказано
в законі або рішеннях суду;
(ііі) Свобода доступу до суспільної інформації гарантована законом
або рішенням суду, але з нечітко сформульованими обмеженнями
та виключеннями;
(іу) Свобода доступу до суспільної інформації гарантована законом
або рішеннями суду з чітко сформульованими обмеженнями
та виключеннями;
продовження таблиці 2
Дослідницьке запитання:
Оцінка доступу громадськості до екологічної інформації
Доступ до екологічної інформації відсутній і заборонений законом або
рішенням суду;
Відсутній будь-який закон або рішення суду, яке б регламентувало свободу
доступу до екологічної інформації;
Про доступ до екологічної інформації йде мова в деяких законах або
рішеннях суду;
(іу) Доступ до екологічної інформації обумовлюється основним законом про
навколишнє природне середовище або рішеннями суду;
Конституція України гарантує кожному право вільно збирати, зберігати,
використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в іншій
спосіб, аналогічно як і право вільного доступу до інформації про стан
довкілля, якість продуктів харчування та предметів побуту. Ця інформація
ніким не може бути засекречена.
Ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»
визнає за громадянами України право на одержання повної і достовірної
інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на
здоров’я населення. Ст. 21 цього ж Закону вказує, що громадські
природоохоронні об’єднання мають право одержувати інформацію про стан
навколишнього природного середовища, джерела його забруднення, програми
і заходи щодо охорони навколишнього природного середовища. Інші
екологічні закони передбачають право на отримання того чи іншого виду
інформації залежно від сфери регулювання закону. Наприклад, Закон
України «Про відходи» передбачає право на одержання достовірної
інформації про безпеку об’єктів поводження з відходами — як тих, що вже
експлуатуються, так і тих, що планується збудувати.
Конституція України і законодавчі акти надають громадянам право
звертатися за отриманням екологічної інформації як до державних органів,
так і суб’єктів господарської діяльності [Тустановська І., 2002, с.28].
Загальною умовою отримання будь-якої інформації, у тому числі й
екологічної, є її відкритий характер. Інформація про стан довкілля, його
вплив на здоров’я людини, як одна з основних складових екологічної
інформації завжди є відкритою і не може бути визнана конфіденційною або
таємною.
Законодавство України ототожнює поняття «інформація про стан
навколишнього природного середовища» з поняттям «екологічна інформація».
Ст. 25 у редакції Закону України «Про охорону навколишнього природного
середовища» від 28 листопада 2002 року № 254-ІУ подає розгорнуте
тлумачення цього поняття, яке максимально наближене до визначення
екологічної інформації, поданого в Оргуській конвенції. Ст. 25 детально
розглядає систему екологічного інформаційного забезпечення.
2. Оцінка практичного доступу
Для аналізу практичного доступу до екологічної інформації
використовувались чотири підкатегорії прикладів:
інформування про екологічні надзвичайні ситуації;
можливість отримання інформації про моніторинг повітря і води;
можливість ознайомлення з державними звітами про довкілля;
рівень доступу до інформації про вплив на довкілля окремих промислових
підприємств. 1. Екологічні надзвичайні ситуації (ЕНС):
Після попереднього узгодження з членами Наглядової ради в якості
конкретних прикладів були обрані:
регіонального масштабу — техногенне забруднення ґрунту і води в п’яти
населених пунктах Первомайського району Миколаївської області внаслідок
впливу комплексу високотоксичних хімічних речовин («аварія в
Болеславчику»);
і локального масштабу — техногенне забруднення ґрунту на території
Відкритого акціонерного товариства «Радикал» (Дніпровський район м.
Київ) внаслідок недосконалості процесів виробництва хлору і каустичної
соди ртутним методом пестицидів, хлор-оксиду міді та інших хімічних
речовин.
Обидві ЕНС мали місце в 2000 році.
Критерії відбору цих випадків:
і достатній рівень типовості для України, пов’язаний з наслідками
діяльності військових, зокрема утилізацією отруйних речовин (перша ЕНС);
поширеність забруднення ґрунту промислових підприємств токсичними
відходами
(друга ЕНС).
Враховувався і той факт, що випадки обох ЕНС, завдяки висвітленню в
засобах масової інформації (ЗМІ), мали помітний суспільний резонанс.
Моніторинг повітря і води: практика проведення моніторингу у Києві як
великому промисловому місті та практика здійснення моніторингу в
Євпаторії як малому місті з рекреаційною інфраструктурою.
Інформація про державні звіти про стан довкілля:
и Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Україні
у 2001 році;
Національна доповідь про гармонізацію життєдіяльності суспільства у
навколишньому природному середовищі (інформація за десять років, видана
в 2003 р.).
Критерії відбору цих документів: офіційний статус видань відповідно до
видавця — Міністерства екології та природних ресурсів України.
Інформація про екологічну звітність промислових підприємств:
На першому етапі відбору визначалася галузь промисловості. З урахуванням
рівня важливості галузі для народного господарства України, чисельності
зайнятих і впливу на стан довкілля була обрана хімічна промисловість. На
другому етапі відбору визначалися п’ять конкретних підприємств з
урахуванням їх географічного розташування на території України. В
результаті були відібрані такі підприємства:
и Відкрите акціонерне товариство «Краситель», м. Рубіжне Луганської
області;
Українське державне об’єднання «Родон», Київський державний міжобласний
спец-комбінат, м. Київ;
Придніпровський хімічний завод, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської
області;
Відкрите акціонерне товариство «Концерн Стирол», м. Горлівка Донецької
області;
? Закрите акціонерне товариство «Лукор», м. Калуш Івано-Франківської
області. Таким чином, для оцінки практичного доступу до екологічної
інформації загалом було
обрано 12 випадків, які охоплювали всі названі чотири підкатегорії
прикладів.
Для оцінки доступу до інформації про ЕНС використовувалися такі
дослідницькі запитання-індикатори:
наявність відповідальних органів, посадових осіб за розповсюдження серед
громадськості інформації про вплив на довкілля та здоров’я людей
наслідків ЕНС;
оцінка якості інформації, наданої у звітах для громадськості за
результатами розслідування причин ЕНС;
наявність інформації про саму подію ЕНС в мережі Інтернет;
наявність інформації про результат розслідування причин та наслідків ЕНС
в мережі Інтернет;
можливість отримання інформації для ЗМІ під час події ЕНС;
можливість отримання інформації по каналам ЗМІ після завершення події
ЕНС;
якість інформації, доступної для громадськості під час події ЕНС.
Серед всіх зазначених індикаторів найвищу бальну оцінку отримав
індикатор щодо наявності інформації про саму подію ЕНС в мережі
Інтернет. Це і не дивно, оскільки такого роду інформація без особливих
перешкод розміщується на сайті Міністерства України з питань
надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи (МНС).
Принципово важливою для інформування громадськості про наведені ЕНС була
якість інформації, доступна для широкого загалу саме під час аварій. Тут
показник виявився помітно нижчим.
Загальна оцінка якості інформації про ЕНС на заводі «Радикал», з точки
зору залучених до участі в дослідженні експертів, є доволі посередньою,
оскільки наведена інформація мала оглядовий характер і низьку
інформативність щодо реальної небезпеки наслідків аварії для населення
та довкілля. Інформація з відомчих джерел (Видання МНС України: часопис
«Надзвичайна ситуація», газета «Рятувальник») ілюструвала подію з
позицій особистого героїзму окремих рятувальників і кваліфікованої
організації рятувальних та ліквідаційних робіт, але конкретної
інформації щодо небезпеки надано не було.
В свою чергу, інформація про техногенне забруднення ґрунту і води в
п’яти населених пунктах Первомайського району Миколаївської області
надавалася у достатньо повному обсязі, що було великою мірою обумовлено
неможливістю покарання за надзвичайну ситуацію будь-кого з чинних
службовців, та проведеною ЗМІ інформаційною кампанією щодо цієї події, а
також внаслідок указу Президента України про надання населеним пунктам
статусу території Надзвичайної екологічної ситуації.
Однак і в цьому випадку у населення не було достатнього доступу до
оперативної інформації про наслідки цієї ЕНС для здоров’я та довкілля,
особливо щодо впливу на якість питної води.
Оцінка якості та доступу до інформації моніторингу повітря і води
визначалася на підставі таких індикаторів:
наявність відповідальних органів, посадових осіб за збір і поширення
інформації про якість атмосферного повітря і питної води;
кількість та різноманітність параметрів моніторингу якості атмосферного
повітря і питної води;
розміщення даних моніторингу про якість атмосферного повітря і питної
води в мережі Інтернет;
можливість відкритого доступу громадськості до звітів про якість повітря
і питної води.
Отримані результати зафіксували абсолютно найвищий показник індикатору
параметрів моніторингу якості повітря і води, тоді як посередніми
виявились показники індикатору розміщення даних моніторингу в мережі
Інтернет. Що ж до можливості відкритого доступу громадськості до звітів
про якість повітря і питної води, то числове значення цього індикатору
можна визнати як достатньо високе (75 балів).
Як зазначають експерти з числа учасників Програми, існує дві основні
можливості ознайомлення громадськості зі звітами про стан повітря і
питної води: шляхом надсилання письмового запиту до Центральної
геофізичної обсерваторії Міністерства охорони навколишнього природного
середовища України (Мінприроди) та звернення до громадської приймальні
при Державному управлінні екологічних ресурсів м. Києва та АР Крим
відповідно.
Оцінка якості та доступу до інформації Національних доповідей про стан
навколишнього природного середовища (далі, Доповідь) ґрунтувалась на
таких індикаторах:
наявність відповідальних органів, посадових осіб за розповсюдження цих
Доповідей;
кількість показників, індикаторів, даних про тенденції стану довкілля,
подані в Доповідях;
кількість випусків Доповідей, розміщених на веб-сайті Мінприроди;
рівень доступності для представників ЗМІ до інформаційних матеріалів під
час презентації Доповідей;
і наявність в Доповідях інформації, яка б дозволяла громадськості мати
об’єктивне уявлення про існуючу екологічну ситуацію, тенденції її
розвитку;
? рівень доступності офіційних звітів з екологічної проблематики в
мережі Інтернет. Підготовка Доповідей регулюється на законодавчому рівні
доповненою статтею 251 до
Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»
(відповідно до Закону України від 28.11.2002 р. №254-ІУ). Ця стаття
покладає відповідальність за підготовку щорічної Національної доповіді
про стан навколишнього природного середовища в Україні на спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та
природних ресурсів, а після її розгляду Верховною Радою України (ВРУ),
передбачає опублікування окремим виданням та розміщення в мережі
Інтернет.
Проведений аналіз дозволяє загалом говорити про високий професійний
рівень підготовки Доповідей, достатню кількість показників і даних про
тенденції стану довкілля в Україні. Поруч з цим, дослідження зафіксувало
проблеми зі своєчасною підготовкою цих Доповідей та їх розповсюдженням
серед широкого загалу потенційних споживачів.
На момент закінчення дослідження поширювалась Національна доповідь про
стан навколишнього природного середовища за 2001 рік, тоді як дві
наступні доповіді перебували на стадії підготовки до друку. Проблеми з
розповсюдженням Доповіді починаються з відсутності практики проведення
офіційних презентацій із запрошенням ЗМІ та потенційних споживачів такої
інформації. Обов’язкове поширення Доповіді серед обласних бібліотек
України відбувається у «ручному режимі», тобто залежить від конкретних
посадових осіб, а не регулюється нормативно-правовим актом.
Позитивним моментом слід визнати наявність матеріалів Доповідей та інших
офіційних звітів екологічного змісту на сайті Мінприроди (див. Додаток
2). Позитивна динаміка зростання споживачів послуг Інтернет в Україні
однак не знімає гостроти питання про розповсюдження друкованих видань
Доповідей серед зацікавлених сторін, включно з науковими та обласними
публічними бібліотеками.
Рівень доступу до екологічної інформації відібраних промислових
підприємств автори методології з Інституту світових ресурсів пропонували
визначати на підставі таких індикаторів:
положення про відповідальних за нормативні звіти забруднення, доступні
для громадськості;
положення про відповідальних за Реєстр викиду та перенесення
забруднювачів (РВПЗ), доступного для громадськості;
існуючий рівень конфіденційності щодо викидів шкідливих речовин
підприємства в повітря і воду;
існуючий рівень конфіденційності щодо РВПЗ;
типи даних, що містяться у нормативних звітах про забруднення;
наявність РВПЗ або аналогічного документу;
РВПЗ, доступні в мережі Інтернет.
Зміст та порядок складання звіту, проведення інвентаризації викидів
забруднюючих речовин на підприємствах регулюються відповідною
інструкцією, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього
природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 року
№ 7, а також Постановою КМУ «Про затвердження ведення державного обліку
в галузі охорони атмосферного повітря» №1655 від 13 грудня 2001 року.
Згідно зазначеного наказу, інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в
атмосферу на підприємстві виконують спеціалізовані організації,
відповідні підрозділи підприємств, які мають певний досвід роботи,
технічне обладнання і знаходяться на обліку в Мінприроди України.
На всіх п’яти підприємствах відповідальними за підготовку нормативних
звітів забруднення є керівники окремих структурних підрозділів (як
правило, начальники відділів охорони навколишнього природного середовища
або екологічної безпеки).
На території промислового майданчика колишнього виробничого об’єднання
«Придніпровський хімічний завод» в ході реструктуризації та
перепрофілювання створено 11 підприємств, що спеціалізуються головним
чином на випуску мінеральних добрив, іонообмінних смол та рідкісних
металів. Згідно офіційної відповіді начальника Управління
енергозбереження, охорони праці, навколишнього середовища та пожежної
безпеки в Дніпропетровській області, «збір інформації щодо впливу на
навколишнє природне середовище покладається на відділи охорони
навколишнього природного середовища, які також існують на кожному з
підприємств».
Матеріали звіту інвентаризації викидів забруднюючих речовин
затверджуються керівником підприємства, для якого вона виконується,
відповідним записом і печаткою на звіті. Матеріали звіту, з моменту
затвердження його керівником підприємства, зберігаються на підприємстві
до проведення наступної інвентаризації. За результатами проведеної
вибіркової інвентаризації, у випадку необхідності, вносяться відповідні
зміни в матеріали повної інвентаризації викидів підприємства.
Звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин подається в органи
Мінприроди України для реєстрації у вигляді роздрукованого звіту, а
також на дискеті за програмою, затвердженою цим міністерством.
Існуючу систему державної статистичної звітності складають три основні
форми:
ш 2-ТП (вода);
2-ТП (повітря);
форма № 1 (важкі метали тощо).
Першу звітність ведуть обласні підрозділи Держводгоспу, а дві інші —
підрозділи Держкомстату.
У випадку відібраних підприємств форми державної звітності 2ТП-повітря,
2ТП-вода готуються щоквартально (ВАТ «Краситель», об’єднання «Родон»,
ВАТ «Концерн Стирол», ЗАТ «Лукор»).
На державному підприємстві «Бар’єр», що функціонує на території
проммайданчика Придніпровського хімічного заводу, зазначені форми
звітності не ведуться. В даному випадку щоквартально до МНС України та
Мінприроди України надсилаються дані моніторингу хвостосховищ, а за умов
перевищення рівня радіації — терміново.
Згідно Постанови КМУ «Про затвердження Положення про державну систему
моніторингу» та Закону України «Про охорону атмосферного повітря» дані
викидів шкідливих речовин у повітря і воду не можуть бути засекречені як
такі, що містять загрозу виникнення або дійсний шкідливий вплив
діяльності підприємств на здоров’я людей та довкілля. Для досягнення
цієї мети на підприємства покладено обов’язок відкрито надавати таку
інформацію для моніторингу.
Підприємства, установи й організації незалежно від їх підпорядкування і
форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до
погіршення стану довкілля, зобов’язані здійснювати екологічний контроль
за виробничими процесами та станом промислових зон, збирати, зберігати
та безкоштовно надавати дані і/або узагальнену інформацію для її
комплексної обробки. З цією метою між суб’єктами системи моніторингу та
постачальником інформації укладається угода, яка підлягає реєстрації в
Мінприроди або його органах на місцях.
Як свідчать проведені інтерв’ю з відповідними посадовими особами, на
відібраних п’яти підприємствах не існувало обмежень на отримання такої
інформації. Певний виняток становить об’єднання «Родон», де інформація
про радіаційний вплив частково обмежена у доступі відповідно до Закону
України «Про державну таємницю».
Згідно Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення
інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві Міністерства
охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України (№ 7 від
10.02.1995 р.), у звітах мають бути представлені дані щодо:
характеристики джерел утворення забруднюючих речовин;
джерел викидів забруднюючих речовин;
характеристики газоочисних установок;
характеристики викидів забруднюючих речовин від основних виробництв.
На момент завершення даної Програми лише двоє з обраних підприємств мали
свої сторінки в мережі Інтернет: ЗАТ «Лукор» та ВАТ «Концерн Стирол».
Відомості про форми державної звітності 2ТП відсутні. На сайті ВАТ
«Концерн Стирол» розміщена інформація про фактичні та нормативні
значення питомих викидів таких інгредієнтів, як:
двооксид азоту при виробництві аміаку;
двооксид сірки при виробництві сірчаної кислоти;
аміак при виробництві карбаміду.
На 5-ій Всеєвропейській конференції міністрів охорони навколишнього
середовища «Довкілля для Європи» був прийнятий і підписаний Протокол про
реєстри викидів та перенесення забруднювачів. Свій підпис під цим
Протоколом поставила і Україна. Насьогодні ця система впроваджена в
деяких країнах Європи, Північної Америки та в Австралії. Однак на момент
завершення даної Програми в Україні подібної системи ще не існувало.
За ініціативою Агентства США з міжнародного розвитку в Україні була
створена Робоча група з впровадження проекту «Реєстри викидів та
перенесення забруднювачів в Україні». За висновками цієї групи (до якої
входив також Український центр менеджменту землі і ресурсів) в Україні в
цілому існує правова база, що забезпечує систему обліку викидів (скидів)
та перенесення забруднювачів, а також положення про інформування
громадськості у цій сфері. Однак для використання її з метою створення
РВПЗ окремі елементи цієї системи потребують певних змін та доповнень.
Використання інформації існуючої статистичної звітності підприємств у
РВПЗ можливе лише за умови її суттєвої модифікації. Необхідно перейти на
використання міжнародних класифікаторів хімічних сполук, а також
визначитися з якісним та кількісним складом [Л. Грінкевич, с. 17].
НІ. Участь
1. Оцінка законодавства з точки зору забезпечення участі
З метою визначення правового контексту реалізації права українських
громадян на участь у прийнятті рішень з питань, що стосуються довкілля,
використовувались три пріоритетних індикатори з чотирьох наявних у
програмному забезпеченні: свобода безпосередньої участі в громадських
заходах; участь громадськості в розробці законопроектів та правил участі
громадськості в законах, що мають відношення до захисту навколишнього
середовища.
Відповідно до ст. 69 Конституції України, народне волевиявлення
здійснюється через вибори, референдуми та інші форми прямої демократії.
Отже, участь громадськості в процесі прийняття рішень з питань, що
стосуються довкілля, може бути як опосередкованою (представницькою), так
і безпосередньою. Українське законодавство виокремлює два види
референдумів: за територіальними масштабами (всеукраїнські і місцеві) та
за обов’язковістю прийнятих на референдумі рішень (імперативні й
консультативні). Особливість консультативних референдумів полягає у
відсутності вимоги обов’язково виконати їх рішення. Даний різновид
референдумів проводиться з метою виявлення думки громадян при вирішенні
важливих питань загальнодержавного та місцевого значення [Г.
Пристинська, с.39].
Також громадянам гарантується право об’єднуватися в громадські
об’єднання для здійснення та захисту своїх прав, свобод і задоволення
інтересів.
Згідно ст.93 Конституції в Україні законодавчою ініціативою наділені
чотири суб’єкти: Президент України, Кабінет Міністрів України, народний
депутат України та Національний банк України. Проте, законодавство не
забороняє громадянам, їх об’єднанням розроблювати законопроекти та за
окремими заявами подавати їх суб’єктам законодавчої ініціативи для
винесення на розгляд до Верховної Ради України.
Право на участь у прийнятті рішень з питань, що стосуються довкілля
відповідно до Оргуської конвенції належить громадськості. Наказ
Міністерства охорони навколишнього природного середовища «Про
затвердження Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у
сфері охорони довкілля» (№ 168 від 4 лютого 2004 року) дає визначення як
поняття «громадськість», так і поняття «зацікавлена громадськість». Так,
громадськість — це одна або більше фізичних чи юридичних осіб, їх
об’єднання, організації або групи, які діють згідно з чинним
законодавством України або практикою. В свою чергу, зацікавлену
громадськість становить громадськість, на яку впливає реалізація рішень
з питань, що мають чи матимуть негативний вплив на стан довкілля.
Право громадськості на участь в процесі прийняття екологічно значимих
рішень закріплене низкою нормативно-правових актів України, що регулюють
загальні положення і конкретні види правовідносин у галузі охорони
довкілля: Закон України «Про охорону навколишнього природного
середовища»; поресурсні кодекси України (за винятком Земельного Кодексу
України від 25.10.01 р.); Закон України «Про відходи» від 05.03.98 р. №
187/98-ВР; Закон України «Про екологічну експертизу» від 09.02.95 р. №
45/95-ВР та Закон України «Про рослинний світ» від 09.04.99 р. №
591-ХІУ.
2. Оцінка практичної участі
Аналіз реальної практики участі громадськості України в процесі
прийняття екологічно значимих рішень ґрунтується на двох підкатегоріях
прикладів: участь у прийнятті рішень в розробці політики на
національному на місцевому рівнях, участь у розробці стратегій, планів,
програм, законів та участь у прийнятті рішень на рівні реалізації
проектів.
Перша підкатегорія містить індикатори, які розкривають участь
громадськості у прийнятті рішень уряду на різних рівнях, від
національного до місцевого.
За своїм змістом національні рішення можуть торкатися основних верств
населення країни, регуляції секторів промисловості в
загальнонаціональному масштабі (у випадку нашого дослідження — хімічна
промисловість), створення мережі екологічного захисту (наприклад,
системи контролю за промисловими викидами, транспортуванням токсичних
відходів). Оскільки окремі рішення можуть не торкатися всієї України,
відтак можуть існувати регіональні та місцеві рішення.
За типом прийняття рішення розподіляються на політику і стратегію —
загальні положення мети або узагальнені підходи до заходів, сфокусованих
на політичному порядку денному або розробці механізму прийняття рішень,
а також на плани і програми, які конкретизують кроки для виконання
політичних рішень.
Пошук емпіричного матеріалу, який би поєднував галузеву приналежність
прикладів до хімічної промисловості з прецедентами участі громадськості
у прийнятті екологічно значимих рішень виявився заскладним завданням для
колективу дослідників. Головна причина полягала у відсутності таких
практичних прикладів.
Відтак, було знайдене компромісне рішення, яке полягало у демонстрації
прикладів прийняття рішень щодо проведення політики, стратегії, програм
і законодавства в хімічній промисловості з додатковим залученням
прецедентів участі громадськості, взятих з екологічного сектору.
На переконання колективу дослідників, з яким погодились також члени
Наглядової Ради та представник Інституту світових ресурсів, такий підхід
дозволяє найбільш об’єктивно продемонструвати наявну практику участі
громадськості України в процесі прийняття екологічно значимих рішень.
В якості конкретних прикладів були обрані:
Приклад політики. Концепція реалізації державної політики щодо
скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, прийнята
Постановою КМУ від 15.10.03 р. №610-р.
Приклад стратегії. Загальнодержавна програма поводження з токсичними
відходами на 2000—2005 роки, затверджена Законом України від 14.09.00 р.
№ 1947-ІІІ.
Приклад плану. План реалізації проектних рішень по мінімізації
радіаційної аварії на пункті захоронення радіоактивних відходів
Київського державного міжобласного комбінату «Родон». На момент
підготовки цього огляду План узгоджувався з Міністерством охорони
здоров’я України та Державним комітетом ядерного регулювання України.
Приклад програми. Державна програма приведення небезпечних об’єктів
виробничого об’єднання «Придніпровський хімічний завод» в екологічно
безпечний стан і забезпечення захисту населення від шкідливого впливу
іонізуючого випромінювання на 2005 — 2014 роки, прийнята Постановою КМУ
від 26.11.03 р. № 1846.
Приклад законодавства. Законопроект «Про хімічні джерела струму». На
момент підготовки даного огляду відібрано один з трьох варіантів
законопроектів, який пройшов екологічну експертизу.
В якості додаткових прикладів, які б містили прецеденти участі, були
обрані з екологічного сектора:
1. Приклад плану. Національний план дій з гігієни довкілля, прийнятий
Постановою КМУ «Про заходи щодо поліпшення стану гігієни довкілля на
2000—2005 роки» від 13.10.00 р.
№ 1556.
2. Приклад законодавства. Закон України «Про питну воду та питне
водопостачання» від 10.01.02 р. №2918-111.
Оцінка рівня участі громадськості у прийнятті рішень щодо проведення
політики, стратегії, планів, програм та законодавства здійснювалася на
підставі таких індикаторів:
період часу для попереднього ознайомлення з проектами рішень, що
приймаються;
якість інформації, яка б стимулювала (підтримувала) участь громадськості
в реалізації рішень (обсяг інформації, її об’єктивність, достовірність,
оперативність як рівень відповідності існуючому стану речей);
наявність і доступність документів прийнятих рішень щодо проведення
політики, стратегії, програм і законодавства в місцях публічного доступу
до інформації (бібліотеки, веб-сайти тощо);
рівень зовнішнього (позавідомчого) консультування щодо визначення
параметрів та змісту рішень, що приймаються;
рівень поширеності консультування на стадії проектів рішень, що
приймаються;
своєчасність інформування громадськості про результати проведених
консультацій в процесі розробки та реалізації відповідних рішень.
Отримані результати засвідчили, що незважаючи на відсутність участі
громадськості в розробці зазначених документів в хімічному секторі
промисловості, всі ці документи наявні та доступні для публічного
ознайомлення. Мова йде про розміщення текстів цих документів в двох
офіційних виданнях, які знаходяться в книжкових фондах обласних
бібліотек («Відомості Верховної Ради» і «Офіційний вісник України») та
на спеціальному сайті Верховної Ради України.
Що стосується прикладів з екологічного сектору, то тут участь
громадськості за всіма індикаторами має найвищий показник. Однак,
принципово важливим для загальної оцінки участі громадськості в
прийнятті державних рішень різного територіального масштабу залишається
фактична її відстороненість від подібної участі в базових галузях
промисловості України. Відтак, загальний показник участі громадськості
за сумою всіх семи прикладів цієї підкатегорії можна визнати скоріше
незадовільним, ніж посереднім.
Друга підкатегорія містить індикатори, які розкривають участь
громадськості в процесі прийняття рішень на різних етапах екологічного
проекту.
Під проектом розуміється соціальна активність, пов’язана з новим
інвестуванням (капіталовкладенням) і виробництвом товарів, послуг або
створення інфраструктури. Проекти можуть бути ініційовані різними
шляхами, зокрема шляхом концесій, дозволів або контрактів. Прийняття
рішень на різних етапах проекту включають оцінку екологічного впливу у
зв’язку з відкриттям шахти, отриманням дозволу для побудови автостради,
отриманням концесії на лісорозробку тощо.
Внаслідок вищезгаданої відчутної нестачі позитивних прикладів участі
громадськості в хімічному секторі промисловості, колектив дослідників
спромігся знайти лише один приклад такої участі в процесі прийняття
рішень на різних етапах екологічного проекту. Це розпорядження КМУ про
створення державного підприємства і спеціалізованого полігону для
поводження з токсичними та промисловими відходами (перше розпорядження
від 13.11.99 р., друге розпорядження від 26.11.03 р.).
Для оцінки рівня участі громадськості на різних етапах даного проекту
використовувалися такі індикатори:
період часу для ознайомлення з попередніми варіантами проекту;
якість інформації, яка б стимулювала (підтримувала) участь громадськості
на стадії проекту прийняття рішення (обсяг інформації, її об’єктивність,
достовірність, оперативність як рівень відповідності існуючому стану
речей);
наявність і доступність для ознайомлення проектів прийняття відповідних
рішень (наприклад, концесійних угод, контрактів, дозволів тощо);
рівень зовнішнього (позавідомчого) консультування щодо визначення
параметрів або змісту проекту;
проведення консультацій стосовно реалізації проектів з представниками
населення, які в першу чергу будуть відчувати вплив проекту.
Обраний приклад проекту має дві основні особливості. По-перше, цей
приклад знов-таки не належить суто до хімічного сектору з огляду на
природу токсичних та промислових відходів, які є супутніми продуктами не
лише підприємств хімічної промисловості.
По-друге, участь громадськості в обговоренні дозволу на розміщення
полігону для поводженнями з токсичними та промисловими відходами була
опосередкованою (представницькою), тобто здійснювалась через вільно
обраних представників державної законодавчої влади, а саме місцевих Рад.
Серед всіх індикаторів цієї підкатегорії максимально вищий бал отримали
достатність часу для ознайомлення з попереднім варіантом рішення та
наслідки консультування з громадськістю, що вплинули на кінцевий
результат цього проекту. Нагадаємо (див. Додаток II), саме відмова
місцевих Рад надати дозвіл на розміщення полігону на території своїх
областей змусила уряд переглянути своє перше розпорядження з цього
приводу і видати друге розпорядження з урахуванням позиції
громадськості.
IV. Інституційна спроможність
1. Оцінка політики та практики щодо розвитку інституційної спроможності
Інституційна спроможність в нашому дослідженні розглядається насамперед
як розвиненість власної спроможності уряду та його відповідної
організаційної інфраструктури щодо поширення екологічної інформації,
участі громадськості в прийнятті екологічно значимих рішень, а також
зусилля урядових структур, спрямовані на зростання спроможності
громадянського сектору суспільства щодо реалізації принципів доступу.
Розбудова інституційної спроможності означає зусилля, спрямовані на
зміцнення соціальної, освітньої, технологічної, юридичної та
інституційної інфраструктури для створення доступу громадськості до
прийняття рішень для вирішення екологічних проблем.
Оцінка юридичних передумов власної інституційної спроможності урядових
органів проводилася на підставі аналізу трьох пріоритетних індикаторів:
свобода об’єднань громадян;
право на чисте довкілля;
умови оподаткування для громадських (недержавних) організацій.
Аналіз відповідних нормативно-правових документів свідчить, що в Україні
існує правова база для регламентації порядку створення і діяльності
громадських об’єднань. За різними оцінками, станом на 2003 рік в Україні
існувало близько 40 тисяч зареєстрованих недержавних організацій (НДО),
проте за думкою багатьох експертів, лише кожну десяту організацію можна
вважати повністю активною і до певної міри ефективною у своїй діяльності
[Громадянське суспільство, с. 3].
Проте відсутність сучасного закону про недержавні непідприємницькі
організації суттєво гальмує розвиток громадянського суспільства. Діє
застарілий закон 1992 року «Про об’єднання громадян», недосконалість
якого посилюється адміністративною та судовою практикою.
Ступінь свободи діяльності українських НДО різко звужується також
внаслідок відсутності закону про порядок проведення мирних публічних
акцій. Українське законодавство взагалі не містить визначення таких
понять, як «пікет», «наметове містечко» та інших. Органи державної влади
та місцевого самоврядування досі користуються Указом Президії ВР СРСР
від 18 липня 1988 року, який суперечить ст. 39 Конституції України,
оскільки запроваджує суто дозвільний порядок проведення публічних акцій.
На цей Указ за відсутності закону вимушені спиратися і суди.
Українське законодавство доволі чітко регламентує як саме право на
безпечне довкілля, так і гарантії та шляхи дотримання цього права. Однак
необхідно зазначити відмінність понять «право на чисте довкілля» та
«право на безпечне довкілля»: в українському законодавстві (зокрема в
Конституції України) усталеним поняттям є «право на безпечне довкілля»,
яке на наш погляд, не в повній мірі відображає право людини на чисте
довкілля. Тому, задля повноти дотримання прав людини, назріла
необхідність конкретизації цього поняття, зокрема в Конституційному суді
України.
Що ж до умов оподаткування НДО, то загальна норма закону встановлює
зменшення пільг для громадських організацій. Істотною перепоною в їх
діяльності є обов’язкове відрахування третини від доходу, яку сплачує
працівник (який не є суб’єктом підприємницької діяльності).
Аналіз практики розбудови власної інституційної спроможності урядових
установ ґрунтується на прикладах діяльності трьох міністерських структур
та чотирьох судових органів.
Відбір міністерств відбувався з урахуванням наявності екологічної
складової в їх діяльності та відібраної галузі промисловості (хімічний
сектор). Це Міністерство охорони навколишнього природного середовища
України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у
справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а
також Міністерство промислової політики України, до компетенції якого
входить управління хімічною промисловістю.
Відбір судових установ відбувався з урахуванням масштабу їх юрисдикції,
профілю діяльності та географічного розташування. Це Верховний суд
України, Апеляційний суд м. Києва, Печерський районний суд м. Києва і
Євпаторійський міський суд.
Оцінка інституційної спроможності обраних державних установ визначалася
на підставі таких індикаторів:
рівень сприяння держави доступу до інформації та участі громадськості
відповідно до існуючого законодавства, регламентуючих документів та
реальної політики;
система навчання службовців урядових структур щодо дотримання принципів
доступу громадськості до екологічної інформації та участі у прийнятті
рішень з екологічних питань;
система навчання представників судових органів щодо юридичного захисту
прав громадськості на отримання екологічної інформації та участі у
прийнятті рішень з екологічних питань.
В кожному з відібраних міністерств є відповідний структурний підрозділ,
відповідальний за інформування громадськості. Механізм доступу до
екологічної інформації регламентується відповідним законодавством. На
підставі письмового звернення у відповідне міністерство (згідно Закону
України від 02.10.96 № 394/96-ВР «Про звернення громадян»), громадянин
отримує відповідь у письмовій формі. Якщо інформація, з точки зору
громадянина, є неповною або не відповідає дійсності, він має право
подати жалобу в установленому порядку.
Серед чотирьох міністерств найбільшу увагу інформуванню громадськості з
екологічних питань приділяє Мінприроди України. На виконання п. 11.1.1
розпорядження КМУ від 28.01.02 р. № 34-р «Про заходи щодо реалізації
пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу
в 2002 році», доручення Прем’єр-міністра України від 25.12.02 р. №
18938/3 «До закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України» від 28.11.02 р. № 254-IV, та ряду доручень КМУ Мінприроди
затвердило своїми наказами Положення «Про порядок надання екологічної
інформації» та «Про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері
охорони довкілля», а також провело їх державну реєстрацію в Міністерстві
юстиції України 4 лютого 2004 року.
Спеціалісти по зв’язкам з громадськістю є в різних відділах усіх
територіальних органів Мінприроди і надають інформацію населенню
відповідних областей, районів чи населених пунктів або регіонів Чорного
чи Азовського морів. Створено інформаційний екологічний центр при
Держуправлінні у Донецькій області. Працюють громадські ради та
приймальні для інформування громадськості та її залучення до прийняття
рішень. Створені веб-сторінки в 5 областях, а інші розміщують свою
інформацію на веб-порталі даного міністерства.
Навчання, стажування та підвищення кваліфікації службовців Мінприроди
України відбувається за Комплексною програмою підготовки, перепідготовки
та підвищення кваліфікації державних службовців, яка затверджена Указом
Президента України від 9 листопада 2000 року №1212/2000 та відповідно до
Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації державних службовців, затвердженого Постановою КМУ від 8
лютого 1997 року № 167.
В Інституті державного управління у сфері цивільного захисту МНС
України, а також в мережі курсів учбово-методичних центрів цивільної
оборони МНС України обов’язковим є учбовий курс з роботи зі зверненнями
громадян.
В рамках проекту ТАСІС підготовлені проекти посібників для
держслужбовців та громадськості щодо доступу до екологічної інформації
та участі громадськості у прийнятті рішень з питань, що стосуються
охорони довкілля, які після їх завершення використовуватимуться для
проведення семінарів та в навчальних планах Державного інституту
підвищення кваліфікації (ДІПК) Мінприроди України. В рамках даного
проекту також готують тренерів, які проводитимуть семінари-тренінги для
держслужбовців та громадськості щодо використання посібників у своїй
практиці та впровадження вимог Оргуської конвенції в Україні.
Аналіз законодавства України дає можливість стверджувати, що громадянин
або громадська організація може звернутися до суду для захисту свого
порушеного права на екологічну інформацію. У цьому випадку громадянин
має право звернутися до загального місцевого суду в порядку цивільного
судочинства зі скаргою на неправомірні дії (наприклад, у разі надання
інформації, що не відповідає дійсності) чи бездіяльність у випадку
неотримання відповіді на інформаційний запит. Громадська організація у
разі порушення її права на екологічну інформацію повинна звертатися до
господарського суду з позовом про відновлення її права.
На інституційну спроможність судових органів щодо сприяння захисту прав
громадян на екологічну інформацію негативним чином впливає загальна
ситуація щодо доступу до правосуддя в Україні. Закон про правову
допомогу, який регулював би надання її державою, так і не прийнятий,
немає і доброякісного законопроекту. Великою проблемою є величезне
недофінансування судової системи, яка не отримує навіть ті суми, які
закладені в бюджеті.
За даними Харківської правозахисної групи, станом на 2003 рік в Україні
працювало 3700 суддів, при потребі 4500 суддів. За 9 місяців 2003 року
розглянуто 1.2 млн. цивільних справ, 2 млн. адміністративних справ, 150
тис. кримінальних справ, але терміни розгляду справ порушуються.
В березні 2001 року Центром Верховного Суду України по підвищенню
кваліфікації суддів України з екологічного права було проведено семінар
«Оргуська конвенція. Доступ до правосуддя з питань охорони довкілля». В
травні 2001 року громадська еколого-правова організація «ЕкоПраво-Київ»
спільно з Координатором проектів ОБСЕ в Україні провела Всеукраїнський
науково-практичний семінар «Права громадян та екологічна безпека.
Процесуальні аспекти їх реалізації». Серед учасників проведених
семінарів були і представники Верховного суду України та Апеляційного
суду м. Києва.
Оцінка практичного втілення інституційної спроможності зусиль уряду
спрямованих на реалізацію принципів доступу громадськості до екологічної
інформації, участі у прийнятті екологічно значимих рішень та правосуддя
ґрунтується на трьох пріоритетних індикаторах:
наявність посадових осіб або структурних підрозділів, відповідальних за
надання громадськості інформації з екологічних питань;
наявність державних фондів і цільових субсидій для підтримки діяльності
громадських організацій;
підготовка вчителів та наявність навчальних матеріалів з екологічної
освіти.
Як свідчать отримані дані, в усіх чотирьох міністерствах є відповідні
посадові особи або структурні підрозділи, в коло службових обов’язків
яких входить також надання громадськості інформації з екологічних питань
(див. Додаток 4).
Окремо слід зазначити, що при Мінприроди України діє Громадська рада як
консуль-тативно-дорадчий орган національного рівня, головна функція якої
задекларована як комунікаційний обмін між екологічними НДО та
Міністерством.
За сучасних умов перехідного періоду громадські організації України
продовжують переживати значні фінансові труднощі. Згідно національного
опитування представників українських НДО, проведеного в 2003 році Фондом
«Демократичні ініціативи» та Центром соціальних та політичних досліджень
«СОЦІС» на замовлення Регіонального представництва Світового Банку,
серед різних проблем діяльності своїх організацій більшість респондентів
назвала брак фінансування та матеріальне забезпечення [Громадянське
суспільство…, с. 19].
Подібна ситуація спостерігається і серед екологічних громадських
організацій, серед яких у середньому третина ледь підтримує свою основну
природоохоронну діяльність. Для порівняння: лише 15 відсотків у цілому
не відчувають браку фондів, однак окремі з поточних та/або перспективних
програм і цієї частки українських екологічних НДО також не мають
достатнього фінансування [О. Стегній, 2002, с. 284—285].
Аналіз фінансових ресурсів на підставі соціологічних досліджень
свідчить, що одним із базових джерел українських екологічних НДО все ще
залишаються зарубіжні й міжнародні дотації та гранти [О. Стегній, 2002,
с. 285]. Цей висновок підтверджують і результати нашого дослідження.
На момент проведення цього дослідження підтримка громадських організацій
в Україні здійснювалась шляхом їх залучення до виконання державних
програм з Державного, обласних, місцевих фондів охорони навколишнього
природного середовища через тендерні процедури, які організовують
Мінприроди України та його органи на місцях, спираючись на Закон України
«Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
Крім названого Закону, участь громадських організацій у виконанні
державних замовлень в Мінприроди України регламентується ще сімома
нормативно-правовими актами, але в жодному з них не передбачено нормою
участь громадськості. Представник Громадської ради входить до тендерної
комісії з правом дорадчого голосу.
Для об’єктивного аналізу державної фінансової підтримки діяльності
громадських організацій екологічного профілю було проведене інтерв’ю як
з посадовими особами відділу взаємодії із ЗМІ та громадськістю
Мінприроди України, так і з шістьма екологічними НДО. Критеріями відбору
останніх слугували профіль діяльності, територіальний статус за шкалою
«місцевий-обласний-національний», географія розташування та факт участі
в роботах і програмах із залученням бюджетних (державних) коштів.
В такий спосіб були відібрані:
Громадська організація «Місцеві екологічні дії», м. Євпаторія, АРК;
Всеукраїнська екологічна громадська організація «МАМА-86»;
Ініціативний центр сприяння активності та розвитку громадянського почину
«Єднання» (ІБАІІ-Єднання, Київ);
Благодійний фонд «Екоправо-Львів»;
Інститут екології (ІНЕКО);
Всеукраїнська екологічна ліга (ВЕЛ).
На факт участі в реалізації проектів із залученням бюджетних коштів
вказали чотири представники з вищеназваних організацій. Це насамперед
залучення коштів на реалізацію місцевих екологічних планів і виконання
науково-дослідних робіт.
Зокрема, в 2002 році через відділ інформації та зв’язків з громадськістю
Мінекоресурсів України було виконано чотири науково-дослідні роботи:
«Розробка проекту Національної програми системної підтримки діяльності
екологічних громадських організацій», виконана Українським відділенням
міжнародної спілки «Екологія людини»;
«Організація та проведення Всеукраїнського конкурсу «До чистих джерел»,
виконана Українським відділенням міжнародної спілки «Екологія людини»;
«Проведення заходів щодо інформування та залучення громадськості до
підготовки порядку денного конференції» (мається на увазі Всеєвропейська
конференція міністрів охорони навколишнього природного середовища
«Довкілля для Європи»), виконана ВЕЛ.
«Підготовка та видання довідника для тих, хто поширює інформацію
«Довкілля для Європи», виконана Інформаційно-видавничим центром «Зелене
досьє» (м. Київ).
У 2003 р. через Відділ взаємодії із ЗМІ та громадськістю було виконано
дві науково-дослідні роботи: «Організація та проведення Всеукраїнського
конкурсу «До чистих джерел», виконана Українським відділенням
міжнародної спілки «Екологія людини» і «Науково-інформаційне
забезпечення виставкової діяльності Мінекоресурсів України», виконане
ВЕЛ. Обидві роботи фінансувалися за рахунок коштів держбюджету в рамках
бюджетної програми «Сприяння екологічній освіті, випуску та поширенню
екологічної інформації».
Наведені приклади, однак, не знімають гостроти питання про системну
державну фінансову підтримку інституційної спроможності екологічних НДО
(«офісна підтримка»), яка б дозволила виконувати задекларовану їхнім
статутом діяльність.
Недостатність систематичної фінансової підтримки державою діяльності
українських екологічних НДО актуалізує можливість збільшення благодійних
внесків шляхом лібералізації Податкового Кодексу України. Стимуляція
відрахувань у фонд громадських організацій досягається наданням донорам
певних пільг, які не тільки відшкодовують їхні витрати на фінансові
ін’єкції, а й дають змогу отримати певний зиск від благодійності.
Однією з найбільших перешкод, що гальмують будь-який політичний прогрес
у розв’язанні екологічних проблем, у тому числі й зусиллями громадських
організацій, є загальний рівень розуміння екологічних проблем більшістю
населення, разом з тими хто приймає відповідальні рішення.
У письмовій відповіді Управління змісту освіти Міністерства освіти і
науки України (МОН) зазначається, що МОН України «розвиток екологічної
освіти розглядає як пріоритетний напрям модернізації освіти в Україні».
Її координацію здійснюють обласні управління даного міністерства,
інститути післядипломної педагогічної освіти, де передбачені посади
фахівців, що займаються питаннями екологічної освіти та виховання.
Колегією МОН України затверджено Концепцію екологічної освіти України,
що має на меті розв’язати проблему безперервної багатоступеневої
екологічної освіти.
В МОН України є департамент розвитку загальної, середньої, дошкільної і
позашкільної освіти на замовлення якого, Інститут засобів навчання
Академії педагогічних наук України розробив в 2002 році автоматизований
банк даних «Система нормативно-правового і методичного забезпечення
організації навчального процесу в загальноосвітніх навчальних закладах
України». Серед розділів цього Банку є: «Організація навчально-виховного
процесу (навчальні програми, плани, література, засоби навчання,
державні стандарти тощо); Позашкільна і шкільна робота; Безпека
життєдіяльності.
Згідно до Постанови КМУ «Про затвердження Державного стандарту базової
та повної загальної середньої освіти» серед навчальних посібників для
загальноосвітніх навчальних закладів на 2003/04 навчальний рік для учнів
початкової школи (3—4 класи) рекомендовано: 11 підручників, посібник та
хрестоматію з програми «Я і Україна. Природознавство» (автор Байбара Т.
М.) та програми «Я і Україна. Довкілля» (автори Ільченко В., Гуз. К.).
Для перевірки практичної наявності учбового матеріалу для екологічної
освіти, згідно методології проекту, передбачалось залучення двох
середніх загальноосвітніх шкіл та двох публічних бібліотек. З
урахуванням географії розташування та рівня юрисдикції (стосовно
бібліотек) були обрані:
середня загальноосвітня школа м. Києва № 133 (Печерський район);
центральна районна бібліотека ім. Салтикова-Щедріна Печерського району
м. Києва;
середня загальноосвітня школа № 16 м. Євпаторії АРК;
центральна міська бібліотека ім. О. С. Пушкіна м. Євпаторії АРК.
В перелічених школах і бібліотеках екологічній освіті приділяється
належна увага.
Зокрема, середня школа № 16 м. Євпаторії має профільний «екологічний»
клас, а в приміщенні школи проводяться засідання Міської екологічної
Ради, розташовані офіси двох екологічних НДО. Середня школа № 133 м.
Києва має факультатив екологічного спрямування «Основи екологічних
знань», під час навчального року періодично проводяться екологічні
акції, а учні школи видають свою газету «ОКО», яка має екологічний
розділ.
В бібліотечних фондах вказаних бібліотек наявна учбово-методична
література з питань екологічного виховання та освіти, систематично
проводяться тематичні екологічні виставки наявної літератури та
періодичних видань.
Важливою подією для системи екологічного виховання та освіти України має
стати поява Національного атласу України, видання якого планується
здійснити на кінець 2004 року. Це однотомне фундаментальне видання з
анотацією російською та англійською мовами, в якому зібрано близько 500
карт з накладом 10 тис. примірників. Блок екологічних карт атласу
відобразить вплив суспільства на природу, його наслідки через показники
стану довкілля і здоров’я людей, дасть характеристику
еколого-географічного стану регіонів України. До підготовки атласу
залучено 226 авторів. Планується також електронна версія.
V. Висновки
Аналіз документів діючої нормативно-правової бази дозволяє стверджувати,
що сучасне українське законодавство створює в цілому сприятливі правові
передумови для доступу пересічних громадян до екологічної інформації.
Доступ громадськості до оперативної інформації про ЕНС, незалежно від їх
масштабу, був обмежений і, як наслідок, у населення не існувало
достатньо повної і об’єктивної інформації про реальну небезпеку ЕНС для
свого здоров’я та довкілля.
Практика проведення моніторингу води і повітря дозволяє говорити про
високий професійний рівень системи спостережень за якісним і кількісним
складом параметрів, чітке нормативно-правове регулювання доступу до
такої інформації.
Високий якісний зміст Національних доповідей про стан навколишнього
природного середовища також не викликає заперечень, однак мають місце
затримки зі своєчасною їх підготовкою, відсутність системного підходу до
презентації та розповсюдження Доповідей серед широкого загалу
зацікавлених споживачів.
За рівнем екологічної звітності підприємств може судити лише на підставі
форм 2ТП державної статистичної звітності, оскільки в Україні не
впроваджена система реєстрів викиду та перенесення забруднювачів.
Дослідження зафіксувало доволі чітку регламентацію змісту та порядку
складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин
на підприємствах. Доступ громадськості до такої інформації в цілому є
відкритий, однак відсутність екологічних звітів підприємств в мережі
Інтернет об’єктивно ускладнює оперативне отримання цієї інформації.
Аналіз чинного законодавства України свідчить про достатнє законодавче
підґрунтя реалізації права пересічних громадян на участь в процесі
прийняття екологічно значимих рішень через різні юридично закріплені
форми «екологічної демократії».
Практика реалізації участі громадськості України в прийнятті екологічно
значимих рішень в цілому обмежується екологічним сектором. Що ж до
базових галузей економіки України, включно з хімічною промисловістю, то
тут подібний досвід виглядає скоріше як виняток. Можливим поясненням
такої ситуації є переважно технократичний менталітет керівників
промислового сектору економіки України, недостатність усвідомлення
господарською елітою важливості побудови громадянського суспільства, а
також вагомий вплив корпоративних інтересів окремих
фінансово-промислових груп на результати публічного обговорення
актуальних екологічних проблем.
На тлі доволі сприятливих рамкових умов правового регулювання
інституційної спроможності держави у створенні доступу громадськості до
прийняття рішень для вирішення екологічних проблем, суттєво гальмує
розвиток демократичного суспільства в Україні відсутність сучасного
закону про недержавні непідприємницькі організації, який би замінив
діючий застарілий Закон України «Про об’єднання громадян» від 1992 року.
Як засвідчив зібраний фактологічний матеріал, урядові структури мають
достатньо розвинену організаційну інфраструктуру та людські ресурси для
реалізації участі громадськості у прийнятті екологічно значимих рішень.
Поруч з цим, слід визнати маловагомість державної фінансової підтримки
діяльності громадських екологічних організацій, відсутність в
нормативно-правових актах, що регулюють участь громадських організацій у
виконанні державних замовлень Мінприроди України, самої норми участі
громадськості. Відтак помітна більшість українських екологічних НДО
змушена шукати фінансові ресурси за межами своєї країни.
Ситуативне дослідження з доступу до
Інформація про надзвичайні ситуації
Надзвичайна ситуація 1: Масштабна/національного рівня
Надзвичайна ситуація 2:
Незначна за розміром/місцевого рівня
Тип
надзвичайної ситуації:
Чи є ця надзвичайна ситуація типовою для України?
Надзвичайна екологічна ситуація внаслідок техногенного забруднення
ґрунту і води населених пунклв
Такого роду випадки є непоодинокими для України і пов’язані з наслідками
діяльності військових, зокрема, утилізацією отруйних речовин. Так, після
розпаду Радянського Союзу на території України підлягало знищенню
320—390 тис. тон боєприпасів, з яких 40 тис. тон палива і 5 тис. тон
особливо небезпечного рідкого ракетного палива — гептила [Борейко В.Е.
Экологические преступления военных в Украине и сопредельных территориях.
Киев, 200. — С. 6] Відтак цей випадок підлягає порівнянню з іншими
подібними випадками, хоча й відрізняється за своїм розміром та
рефлексією вищої влади країни.
липень— вересень 2000 року (від перших ознак захворювання до прийняття
Указу Президента України та проведення відповідних заходів)
Техногенне забруднення ґрунту на території заводу внаслідок попадання
ртуті
Забруднення ґрунту промислових підприємств токсичними відходами є доволі
типовим для України, тому не випадково у листопаді 2000 р. було прийнято
Закон «Про утилізацію токсичних відходів». За своїм розміром, характером
забруднення і неналежною рефлексією суб’єкту підприємницької діяльності
цей випадок підлягає порівнянню з іншими подібними випадками.
Тривалість:
За період роботи ВАТ «Радикал» з 1954 року, внаслідок недосконалосл
технологічних процесів виробництва хлору та каустичної соди ртутним
методом пестицидів, хлорокису міді та інших хімічних речовин відбулося
значне забруднення ґрунлв та підземних вод на території заводу, що
підтверджено висновками хімічних аналізів, проведених за дорученням
Держуправління екобезпеки в м. Києві, Державною геологічною парлєю
«ПівнічУкрГеологія» в 1990 році. Сам факт попадання ртуті у землю став
відомий у грудні 2000 р. Але за думкою начальника проектного відділу СП
«Єврохім», яке працювало над проблемою демеркуризації цього
підприємства, сумарна втрата ртуті за роки функціонування даного
виробництва (з 1954 до 1996 років) складає 200 тон. Скільки з них пішло
під землю невідомо. ВАТ «Радикал» не працює з 15 липня 1996 р.
[Вечерние вести. — 2000. — 8 декабря].
Місцезнаходження: Миколаївська область, Первомайський район, п’ять м.
Київ, Дніпровський район, Відкрите акціонерне населених пунклв:
Болеславчик, Мічуріно, Підгір’я, товариство «Радикал» (раніше завод
хімікал’в) Чаусово-1 та Чаусово-2
Характеристика: Внаслідок техногенного забруднення ґрунту та води
мало місце масове захворювання жителів п’яти населених пунклв.
Особливість ситуації полягала у тому, що джерело забруднення не було
оперативно встановлено. Причиною гострого екзогенного отруєння населення
був вплив комплексу високотоксичних хімічних речовин, таких як
поліхлоровані біфеніли, дибензофурани, дибензодиоксини, газоподібні
вільнорадикальні сполуки азоту, динітрохлор- та динітрофторбензоли,
трис- (2-хлоретил)аміни та біс (2-хлоретил)
Мова йде про попадання в ґрунт ртуті на території закритого внаслідок
банкрутства ВАТ «Радикал». Ртуть попала у ґрунт на глибині від 3 до 10
метрів. Головним джерелом ртутного забруднення був цех виробництва
каустичної соди та хлору, де встановлені електролізери з ртутними
катодами, в яких на сьогоднішній день знаходиться 109,7 тонн ртуті та
накопичено шламів, що містять ртуть, в кількості 44 тон. Крім цього,
ртуть в кількості 24,9 тон зберігається в металевих балонах на складі
корпусу № 80. За результатами аналізів було встановлено, що
Надзвичайна ситуація 1: Масштабна/національного рівня
Надзвичайна ситуація 2:
Незначна за розміром/місцевого рівня
Вплив:
Відповідальна сторона:
сульфіди, нітрозоаміни, хлористий та фтористий водень та інші речовини,
критичні рівні концентрацій яких були перевищені в червні — липні в
умовах надзвичайно високого вмісту нітратів, а також нітритів в об’єктах
довкілля, деяких важких металів (в першу чергу — хрому), особливо
високої температури повітря та інтенсивного сонячного випромінювання.
Масове захворювання людей розпочалося у результаті надходження протягом
декількох днів великої кількосл високотоксичних хімічних речовин, які
утворились внаслідок термодеструкції полівінілхлоридних ізоляцій
військового призначення із спеціальними пластифікаторами,
стабілізаторами та антипіренами, різки металевих конструкцій,
виплавляння кольорових металів тощо та присутності в усіх процесах інших
технологічних речовин військового призначення на влаштованому в першій
половині червня в північній частині села Болеславчика майданчику навколо
розкритої силосної траншеї. Створенню цих критичних рівнів хімічних
речовин сприяло практично повний штиль над селом і розташування
майданчика у саме тій частині села, де проживали постраждалі.
За весь період в зоні надзвичайної екологічної ситуації захворіло 378
чоловік, з них 208 дітей. Всі потерпілі пройшли стаціонарне та
амбулаторне лікування, а все населення зони надзвичайної екологічної
ситуації (2711 осіб, у тому числі 615 дітей) — комплексні профілактичні
медичні огляди. Крім того, проведено медичне обстеження 112379 осіб зони
контролю та спостереження (станом на 11 жовтня 2000 року), що становить
92,8 відсотка від загальної чисельності населення, яке підлягає огляду
(121151 особа). Негативний вплив на довкілля виявився у забрудненні
ґрунту та підземних шарів питної води.
Конкретного винуватця не було знайдено. Зволікання влади з виявленням
реальних причин захворювання людей зумовило громадську активність.
Зокрема, 6 вересня 2000 року у Первомайському Палаці культури відбулись
збори 600 людей, на яких було поставлено вимогу про створення незалежної
міжнародної комісії для з’ясування причин захворювання та щоденного
інформування через пресу про екологічну ситуацію у постраждалому районі
[Факты и комментарии. — 2000. — 8 сентября]. Рефлексією влади став
підписаний у вересні 2000 року Президентом України Указ «Про оголошення
територій в межах населених пунктів Болеславчик, Мічуріно, Підгір’я,
Чаусово-1, Чаусово-2 Первомайського району Миколаївської області зоною
надзвичайної екологічної ситуації». Після затвердження Верховної Ради
України цей Указ діяв до 1 вересня 2001 року. В свою чергу, уряд України
прийняв рішення про виділення 5 мільйонів гривень на фінансування
першочергових заходів для ліквідації наслідків цього екологічного лиха.
основними забруднювачами ґрунтів на території підприємства є хімічні
елементи І класу небезпеки, вміст яких становить: ртуть 10—200 мг/кг,
при ГДК 2 мг/кг; свинець 30— 200 мг/кг, при ГДК 30 мг/кг; кадмій 5 — 30
мг/кг, при ГДК 4 мг/кг тощо.
Офіційної інформації про постраждалих не надходило. Стан, який склався
внаслідок забруднення ґрунтів, вплинув безпосередньо на якість підземних
вод підприємства. Забруднення виявлено в 10 спостережних свердловинах та
свердловині цивільної оборони на площі 12 га. Гранично допустима
концентрація (ГДК) по ртуті в підземних водах перевищена в середньому в
20 разів. Найбільш небезпечною в екологічному плані для ВАТ «Радикал» та
міста, в цілому, залишається проблема забруднення території, підземних
вод та цехів підприємства ртуттю та солями важких металів.
Внаслідок банкрутства підприємства, обслуговування і контроль за
залишками ртуті у першому цеху були зведені до мінімуму. У Законі «Про
утилізацію токсичних відходів» ВАТ «Радикал» було у переліку найбільш
небезпечних підприємств. ВАТ «Радикал» належить до основних
забруднювачів довкілля Києва, тому екологічний стан підприємства
знаходиться під постійним контролем органів Мінекобезпеки України.
Держуправлінням екобезпеки в м. Києві була проведена перевірка ВАТ
«Радикал» для з’ясування загрози екологічного забруднення міста. За
результатами перевірки було встановлено, що екологічний стан
підприємства, не зважаючи на те, що основні цехи підприємства фактично
не працюють з 1996 року, не покращився. На виконання вимог
Держуправління екобезпеки в м. Києві ВАТ «Радикал» розроблено програму з
демеркурізації виробничого майданчика підприємства кошторисною вартістю
14,8 млн. грн. На сьогоднішній день питання фінансування цих робіт не
вирішено. Першочергово необхідно вирішити
Надзвичайна ситуація 1: Масштабна/національного рівня
Надзвичайна ситуація 2:
Незначна за розміром/місцевого рівня
Офіційним документом слід також вважати Постанову КМУ від 11 вересня
2000 року № 1408 «Про виділення коштів для проведення невідкладних
заходів з ліквідації наслідків масового захворювання населення на
токсикодермію у Первомайському районі Миколаївської обласл», відповідно
до якого виділено кошти для здійснення невідкладних заходів з ліквідації
наслідків масового захворювання населення у Первомайському районі
Миколаївської обласл в сумі 5 млн. гривень.
виділення ртуті із електролізерів та передачу 44 тон шламів на
підприємство «Меркурій» (м. Горлівка).
Необхідні кошти — 550 тис. грн.
Інформація про моніторинг повітря та води
Моніторинг повітря
Моніторинг води
Юрисдикція:
Чи ця система моніторингу є типовою для України? Чому?
Організації, що здійснюють моніторинг (форма власності, назва
організації та контактна інформація):
м. Київ — столиця України
Ця система моніторингу вважається фахівцями типовою для системи
моніторингу повітря в Україні, оскільки здійснюється на основі Постанови
КМУ від 30.03.98 № 391 «Про затвердження порядку проведення моніторингу
в Україні», але має можливості для визначення оперативних даних в різних
точках Києва навколо спостережних послв і тому не охоплює всю територію
міста. Площа моніторингу не визначена.
Центральна геофізична обсерваторія (ЦГО) Міністерства охорони
навколишнього природного середовища України
Державна форма власності. м. Київ, пр-т. Науки, 39
Досліджує стан якості повітря населених пунклв керуючись держстандартами
радянських часів ГОСТ 17.2.3.01-86 «Охрана природы. Атмосфера. Правила
контроля качества воздуха населенных пунктов» за 21 показником, в т.ч.
за 4 показниками щоденно (крім неділі) 4 рази/день, за іншими —
показниками — щоденно, але вибірково в залежносл від розміщення
шкідливих об’єктів навколо 16 спостережних постів-лабораторій. Радіус
охоплення території навколо поста-лабораторії до 5 км. Існуюча кількість
постів недостатня для охоплення всієї території Києва.
Управління екоресурсів в м. Києві
Державна форма власності. м. Київ, вул. Турівська, 28 Здійснює
моніторинг стаціонарних (звіти підприємств) та пересувних джерел
забруднення атмосфери (автотранспорт). Має 3 стаціонарні
пости-лабораторії, на яких самостійно веде контроль. Аналізує свою та
отриману від вище названої установи з 16 постів-лабораторій інформацію
за допомогою спеціальної комп’ютерної програми, яка дає змогу оперативно
визначати стан повітря в деяких точках м. Києва навколо
постів-лабораторій в радіусі.
Ця система моніторингу вважається фахівцями типовою для системи
моніторингу води в Україні оскільки здійснюється на основі Постанови КМУ
від 30.03.98 № 391 «Про затвердження порядку проведення моніторингу в
Україні», але діє на застарілих нормативах якост води, які будуть
поступово змінені впродовж 2005— 2010 років. Площа моніторингу не
визначена.
Центральна геофізична обсерваторія (ЦГО) Міністерства охорони
навколишнього природного середовища України.
Державна форма власності. м. Київ, пр-т. Науки, 39
Досліджує стан поверхневих вод в Канівському водосховищі та по 3 створах
на р. Дніпро в межах м. Києва.
Моніторинг здійснюють за 20 — 40 показниками: 1 раз/10 днів — 20; 1
раз/місяць — 40 показників
Управління екоресурсів в м. Києві
Державна форма власності. м. Київ, вул. Турівська, 28 Здійснює
моніторинг поверхневих вод (річок та водоймищ). Контролює по 6 створам
на р. Дніпро та Канівському водосховищі — щоквартально та 20 створів на
малих річках — 2 — 3 рази/рік. Користуються 30-ма методичними вказівками
радянських часів (наприклад, РД 52.24.61-88 «Методические указания по
выполнению измерений массовой концентрации гидрокарбонатных ионов в
пробах природных вод методом обратных фильтров») та 7-ма новими
методиками (МВВ 081/12-0020-01, наприклад «Методика виконання
вимірювання кольоровості фотометричним методом») за 35 — 46 показниками
щоденно, щотижня, щомісячно або 1 раз/рік. Кількість вимірювальних
параметрів обирається в залежності від якості стану води в водоймищах,
яка залежить від кількосл оточуючих витоків забруднення. В Києві виміри
на водних
Моніторинг повітря Моніторинг води
3. Санітарно-епідеміологічна станція (СЕС) об’єктах проводяться 1
раз/10 днів
м. Києва за 7—12 параметрами, кількість яких
Державна форма власності. визначається станом якост води водоймища.
м. Київ, вул. Некрасовська, 10/8.
Контролює та аналізує стан повітря в житловій 3.
Санітарно-епідеміологічна станція (СЕС)
забудові за 29 показниками на відстані 1,5 м м. Києва
від поверхні землі та 1,5 м від будинків Державна форма власності.
1 — 2 рази/тиждень за даними 10 районних м. Київ, вул. Некрасовська,
10/8.
та 1 міської лабораторій. Діє на підставі Постанови головного
державного
санітарного лікаря від 05.04.99 № 19 «Про
затвердження державних санітарних правил і норм»,
зареєстрованої Міністерством юстиції України,
ГОСТу 2786-82 «Вода питьевая», нових ДСПіН «Вода
питна», які будуть повністю введено у 2005-2010 рр.
Контролюють 3 пости на створах р. Дніпро в пунктах
водозабору Деснянського та Дніпровського
водогонів, а також скиду очисних споруд в с. Бортничі
за 30 — 40 параметрами.
Крім того контролюють якість питної води
у водогонах Києва, артезіанських свердловинах
та 169 бюветах раз на місяць.
Контролюють стан води на пляжах в сезон купання.
4. ВАТ АК «Київводоканал»
Державна форма власності.
м. Київ, вул. Алішера Навої, 1
Має 3 лабораторії (Дніпровська, Деснянська,
Центральна). Контролює стан води в 22 точках
водогону Києва, санітарних зонах охорони
водозаборів із р. Дніпро та р. Десна (в зоні
суворого режиму на 2-х точках — щоденно, у 2 зоні
санітарної охорони водозаборів та в 6 точках
по р. Дніпро та р. Десна на кожній річці —
1 раз/місяць), а також на створі р. Дніпро між
Україною та Білорусією — 1 раз/рік. Кількість
параметрів обирається в залежност від виду аналізу
(мікробіологічний, хімічний тощо) та частоти
контролю: щоденно — 3 — 5 параметрів,
1 раз/місяць — 25 параметрів, 1раз/рік —
150 параметрів
Інформація Найбільше за чисельністю місто країни. Кількість мешканців
становить 2 млн.607 тисяч чол.
про кількість Територія 827 кв. км. Пріоритетні види виробництва:
літако-, корабле-, машинобудування, металообробка,
населення, електроенергетика, хімічна, нафтохімічна, харчова
промисловості
кліматичні та
географічні
особливості
території:
Дата проведення Інтерв’ю проведено у лютому 2004 р.
інтерв’ю:
Контактні дані 1) Колесник Ірина Аркадіївна, 1) Микитенко Олександра
Леонідівна,
людей, з якими начальник відділу інформації Центральної начальник
лабораторії спостережень
було проведено геофізичної обсерваторії Міністерства охорони за
забрудненням поверхневих вод,
інтерв’ю (ПІП, навколишнього природного середовища України, тел. (044)
2652004
місце роботи, тел. (044) 2650330
посада, контактна
2) Безрук Зоя Домініківна,
інформація): 2) Подоляк Ігор Павлович, начальник відділу начальник
відділу використання води
контролю атмосферного повітря Управління Управління екоресурсів в м.
Києві,
екоресурсів в м. Києві, тел. (044) 4636379 тел. (044) 4178385
Моніторинг повітря
Моніторинг води
3) Тимошенко Сергій Миколайович, завідуючий відділу гігієнічних проблем
екології, СЕС м. Києва: м. Київ, вул. Некрасовська, 10/8,
тел. (044) 2446930
Тимошенко Сергій Миколайович, завідуючий відділу гігієнічних проблем
екології, СЕС м. Києва: м. Київ, вул. Некрасовська, 10/8,
тел. (044) 2446930,
Костюк Володимир Андрійович,
начальник Департаменту експлуатації водопровідного господарства ВАТ АК
«Київводоканал»
тел. (044) 5419523
Юрисдикція:
Чи ця система моніторингу є типовою для України? Чому?
Організації, що здійснюють моніторинг (форма власності, назва
організації та контактна інформація):
м. Євпаторія — Автономна Республіка Крим (АРК)
Ця система моніторингу є типовою для системи моніторингу повітря в
Україні з огляду на організацію проведення моніторингу, кількість
параметрів та площу моніторингу.
Моніторинг повітря в місті проводиться на основі ГОСТів та технічних
умов (ТУ), вимоги яких є обов’язковими до виконання в Україні. Вказані
керівні документи застосовуються в усіх містах України. Лабораторний
загальний контроль забруднення атмосферного повітря здійснюється на
стаціонарному контрольному посту Міської СЕС. Система моніторингу
повітря в Євпаторії організована згідно з наступними Держстандартами:
ДСТУ — 17.2.3.02-78 (оцінка стану повітря). Кількість параметрів: 4;
СН (санітарні норми) № 245 (оцінка шкідливих викидів). Кількість
параметрів: 4.
Площа моніторингу — 6539 га.
Санітарно-епідеміологічна станція(СЕС) в м. Євпаторія
Державна форма власності. вул. Некрасова, 37.
Регіональна інспекція Мінекоресурсів в м. Євпаторія
Державна форма власності. вул. Лінейна, 6
Ця система моніторингу є типовою для системи моніторингу води в Україні
з огляду на організацію його проведення та кількість параметрів.
Моніторинг води здійснюється на основі нижченаведених ГОСТів та
технічних умов (ТУ) на двох водозаборах, що мають по 13 свердловин і
шести окремих водоносних свердловин, які є єдиними джерелами питної води
міста. Моніторинг мінеральної питної води здійснюється на свердловинах
єдиного виробника Євпаторійських мінеральних вод «Євпаторійський завод
безалкогольних напоїв» і в санаторіях, що використовують мінеральні води
для лікування, а також згідно з ГОСТами, єдиними для всієї України.
Система моніторингу води в м. Євпаторія організована згідно з наступними
Держстандартами:
ДСТУ 2874-82 (оцінка стану питної води). Кількість параметрів: 16;
ДСТУ 42.10-02-96 і ДСТУ 878-93 (оцінка стану мінеральної води і ропи).
Кількість параметрів — 11.
Санітарно-епідеміологічна станція (СЕС) в м. Євпаторія
Державна форма власності. вул. Некрасова, 37
Регіональна інспекція Мінекоресурсів в м. Євпаторія
Державна форма власності. вул. Лінейна,6
Комунальне підприємство «Водно-каналізаційне господарство»
вул. Дм. Ульянова, 26
Дочірнє підприємство «Гідрогеологічна режимно-експлутаційна станція»
вул. Полупанова, 30
Інформація
про кількість
населення,
кліматичні та
географічні
особливості
регіону:
В місті проживає 121 тис. мешканців. Територія — 65,4 кв. км.
Пріоритетний напрямок господарської діяльносл — санаторно-курортне
лікування та оздоровлення, в першу чергу дітей. Серед галузей
промисловост найбільш розвиненою є харчова.
Моніторинг повітря Моніторинг води
Період проведення 1 грудня 2003 — 25 січня 2004
інтерв’ю:
Контактні дані 1) Волхов В. Ф., старший спеціаліст СЕС 1) Волхов В. Ф.,
старший спеціаліст СЕС
людей, з якими тел.: (06569) 32211 тел.: (06569) 32211
було проведено
інтерв’ю (ПІП, 2) Сац М. І., начальник управління інспекції 2) Сац М.
І., начальник управління інспекції
місце роботи, Західно-Кримського регіону Мінекоресурсів
Західно-Кримського регіону Мінекоресурсів
посада, контактна тел.: (06569) 32351 тел.: (06569) 32351
інформація):
3) Трішкіна Є. П., провідний спеціаліст
«Гідрогеологічна режимно-експлутаційна станція»
тел.: (06569) 60695
6) Коршун А. Б., спеціаліст-еколог
Комунальне підприємство
«Водно-каналізаційне господарство»
тел.: (06569) 61169
Інше:
Ропа — соляний розчин морської води в лікувальних
грязьових озерах больнеологічного курорту
МОЙНАКІ рекреаційної зони м. Євпаторія.
Широко використовується як мешканцями, так
і приїжджими, відпочиваючими для оздоровлення.
Інформація про державні звіти про стан навколишнього природного
середовища
Доповідь 1 Доповідь 2
Назва доповіді: Національна доповідь про стан навколишнього природного
середовища в Україні у 2001 році Національна доповідь України про
гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному
середовищі
Відповідальний за видавництво орган або організація: Міністерство
екології та природних ресурсів України Видавництво Раєвського, Київ,
2003 Наклад 200 примірників Міністерство екології та природних ресурсів
України Видання здійснено за підтримки проекту ПРООН «Програма сприяння
сталому розвитку в Україні» та фінансування урядів Великобританії,
Нідерландів і Німеччини.
Ця доповідь надрукована ТОВ «Новий друк» Києві, 2003. Наклад 3000 прим.
Юрисдикція: Юрисдикція охоплює всю територію України
Дати публікацій та часові рамки доповіді: Дата публікації — 29.08.2003
р. Часові рамки: 2001 рік Дата публікації — 07.04.2003. Часові рамки: 10
років
Кількість видань та розмір доповіді: 11-й порядковий номер, оскільки
перша доповідь була надрукована у 1992 р., але станом довкілля за 1991
р.
Один том на 184 стор. 12-й порядковий номер. Один том на 128 стор.
Можливість доступу до доповіді: Доповідь можна отримати поштою за
інформаційним Доповідь можна отримати поштою за інформаційним запитом до
Мінприроди України, ознайомитися запитом до Мінприроди України,
ознайомитися на веб-порталі Міністерства, в Оргуському на
веб-порталі Міністерства, в Оргуському інформаційному центрі
Міністерства після його інформаційному центрі Міністерства після
його відродження, в Держуправліннях екоресурсів відродження, в
Держуправліннях екоресурсів в областях та м. Київ і м. Севастополь
в областях та м. Київ і м. Севастополь
Доповідь 1
Доповідь 2
Основний 1. Соціальний та економічний розвиток України 1.
зміст доповіді: у світ екологічних проблем; 2.
Атмосферні та гідрометеорологічні умови і явища;
Атмосферне повітря; 3.
Водні ресурси; 4.
Земельні ресурси та ґрунти;
Надра; 5.
Відходи;
Природно-техногенна (екологічна) безпека; 6.
Вплив негативних чинників довкілля на здоров’я населення;
Рослинний світ; 7.
Тваринний світ;
Території та об’єкти, що підлягають особливій охороні;
Деякі екологічні проблеми України та шляхи їх вирішення;
14. Екологічна політика в Україні;
Управління в галузі охорони довкілля;
Моніторинг довкілля;
Державний контроль у галузі охорони довкілля;
Економічні засади регулювання природокористування;
Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля;
Екологічна освіта. Інформування. Громадські рухи;
Виконання державних та міжнародних екологічних програм;
Висновки. Додатки 1 — 5.
Стисла географічна характеристика України; Проблеми екологізації
національного розвитку України;
Природно ресурсний потенціал України; Формування національної
культурно-екологічної мережі;
Результативність національної екологічної політики за минуле
десятиріччя; Національні рушійні сили гармонізації і прискорення
процесів переходу до сталого суспільства;
Національний шлях гармонізації життєдіяльносл суспільства і переходу до
сталого розвитку; Додатки. Загальна характеристика антропогенного впливу
на навколишнє природне середовище України.
Чи ця доповідь є типовою у порівнянні з попередніми, що були
опубліковані в Україні? Чому?
Ця доповідь є типовою в порівнянні з попередніми Спеціальне видання до
5-ї Всеєвропейської
доповідями про стан навколишнього природного конференції міністрів
охорони навколишнього
середовища за 1998 — 2000 роки, оскільки має природного середовища
«Довкілля для Європи»
однаковий формат і зміст готувався за єдиною Має однаковий формат книги
в порівнянні
типовою схемою з внесенням незначних змін. з попередніми доповідями.
Інше:
Публікація Національних доповідей про стан Публікація готувалася за
спеціальною схемою,
навколишнього природного середовища в Українідодатково видано CD-ROM
здійснюється з 1992 року відповідно до ст. 25 Закону України «Про
охорону навколишнього природного середовища» (1991).
Звіти підприємств
Сектор 1:
Хімічна промисловість України, керуючий державний орган — Міністерство
промислової політики України
Сектор 2:
Відсутній
Головна причина Частка хімічного комплексу у промисловому виробництві
залишається з радянських часів майже
вибору сектора незмінною: за випуском продукції — 6,2%, за вартістю
промислово-виробничих фондів — 8,3%, чисельністю
(відсоток від персоналу — 5,1%. Хімічний комплекс нараховує 2102
підприємства і виробництва всіх форм власності,
валового на яких працює 211,3 тис. чол., вартість основних
промислово-виробничих фондів складає 21,6 млрд. грн.
внутрішнього Хімічний комплекс дає 11,4% валютних надходжень до України
(поступається тільки металургії).
продукту, відсоток Комплекс повністю задовольняє мінімальний обсяг
потреб України у відповідній продукції. Найбільші
від робочої сили, підприємства комплексу відносяться до найвищого
(першого) класу небезпеки (за класифікацією
регіонального МНС України).
впливу тощо):
6Z
?
¤01$
?
?
????????? ??&??
??? ??}??????? ??&??
?
?
$
?”???????
???????
?
?
„
1$^„
„
y1$^„
„ 1$`„
`„
??????$????????????O??????a??y???????????????????$??&?
A?essAe«’«’’’‡|q
???????????????????$??&?
??????$????$??&?
? ??????????$????$??&?
??????$????$??&?
?
?
O
Oe
?
Oe
…
¤H1$
a„w
„
???????????????????????????????????????????????$?????????????????????$??
&?
?$??&?
?
?
¶
e???A?¤?¤¤?v
?
?
?
????$??????????????????????????????????????
¶
&
&
d#y1$
????(?та районів
підприємства
майданчику). Івано-Франківської,
(близько 4 тис. осіб),
Львівської
лісове господарство
та Тернопільської
(200 м2), мешканці
областей.
житлових будинків,
матеріальні об’єкти
інфраструктури
соціальної сфери
та промисловості.
Контактна 93096, Луганська Генеральний 51917, Голова правління 77306
Івано-
інформація: область, м. Рубіжне, директор м. Дніпродзержинськ, АТ
«Концерн Франківська обл.,
пл. Хіміків, 2 Іщенко Г. Г. пр. Аношкіна, 179, Стирол» — м. Калуш,
Керівництво: тел.: (044) 2595403, ДП «Бар’єр» Янковський тел.: (03472)
53021,
тел.: (06453) 97962, факс (044) 2652767 Директор: Лебедєв Микола
Андрійович; тел/факс:
97670, Київ-83, Віктор Миколайович, Президент АТ (03472) 51948,
98254 вул. Червоно- тел.: (05692) 46695, «Концерн Стирол» — 75141
факс: (06453) 98430, прапорна, 50 46551 Бєлоусов Олександр E-mail:
98229,
Васильович HYPERLINK “mailto:maiL@Lukor.com.ua” maiL@Lukor.com.ua
97229 03026, м. Київ-26,
84610, Донецька HYPERLINK “http://” http://
вул. Комунальна, 1
область, м. Горлівка, HYPERLINK “http://www.Lukor.com.ua/”
www.Lukor.com.ua/
Керівництво:
вул. Горлівської Бумбу Роман
тел.: (044) 2663714
дивізії, 10 Федорович,
тел: (06242) 78878, начальник відділу
78176 навколишнього
факс:(06242) 78243 середовища
e-mail: ЗАТ «ЛУКОР»,
HYPERLINK “mailto:office@maiL.stiroL.net” office@maiL.stiroL.net тел.:
(03472) 75655
HYPERLINK “http://www.stiroL.net” http://www.stiroL.net
Чи це підприємство За розміром і профілем виробництва Підприємство не є
За розміром і профілем виробництва
є типовим в цьому підприємство є типовим
типовим, але досить підприємство є типовим
регіоні або
унікальним за профілем
секторі?
виробництва
та функціями
Інше: Постановою Кабміну Стан сховищ твердих У 1991 році у зв’язку З
початку 2003 року Експертне
в 1996 р. хімічні радіоактивних відходів з розпадом приріст власного
дослідження Ради
відходи з Черкаською на «Родоні» не Радянського Союзу капіталу ВАТ
«Концерн по вивченню
області було наказано відповідає вимогам і відсутністю Стирол» склав
продуктивних сил
вивезти в Луганську діючих в Україні сировини, яка 41 399,5 грн. Він
України НАНУ
область та спалити нормативно-правових постачалася з-за досягнув цього
довели, що можливий
в печах рубіжанского документів, якими кордону, було завдяки введенню
збиток від потенційної
«Красителя», які обумовлюються зупинено уранове нових виробництв аварії
на «ЛУКОРі»
призначені для зовсім правила роботи виробництво і технологій, може
сягати понад
інших цілей. Депутат з радіоактивними на Виробничому модернізації 214
млн. грн., згідно
Сєвєродонецького відходами (РАВ). об’єднанні та реконструкції Методики
оцінки
виборчого округу У складі РАВ «Придніпровський діючих. Про це збитків
від наслідків
Юлій Іоффе, радіонуклідів хімічний завод» повідомив перший надзвичайної
ситуації
дізнавшись про це, виявлена активна (ВО ПХЗ) — першому заступник голови
техногенного
звернувся в Генеральну міграція тритію. підприємстві в Україні
правління, Президент і природного
прокуратуру України, У сховищах з виробництва ВАТ «Концерн Стирол»
характеру»
яка базуючись на Закон комбінату міститься уранового О. Білоусов. За
його (Постанови КМУ
України «Про місцеве 432 куб. м. рідких концентрату для даними, чистий
дохід № 175 від 15.02.02
самоврядування слабоактивних військового та концерну за 2002 р. та №
862 від 04.06.03.)
в Україні», який радіоактивних мирного використання. становив 21 млн.
грн.
забороняє подібні речі відходів, що є також Результатом зупинки Впродовж
2002 р.
без згоди міської ради, потенційно уранового завершено освоєння
відмінила владне небезпечним. виробництва стало інвестицій по проектам
Приклади: Підприємство 1 Підприємство 2 Підприємство 3 Підприємство 4
Підприємство 5
рішення. Крім цього, різке погіршення «Створення
в 1998 році Верховна фінансового стану виробництва рідких
Рада України прийняла всього об’єднання, лікарських препаратів
закони «Про охорону оскільки уранове у шприц-тюбиках
навколишнього виробництво і шприц-капельницях»
природного приносило понад (загальна вартість
середовища» та «Про 65% фінансових проекту $10333);
відходи», в яких чітко надходжень. «Реконструкція
обумовлювалось, що
виробництва
знищення будь-яких
полістиролу,
отруйних та шкідливих
що спінюється»
речовин може
(загальна вартість
здійснюватися тільки
$3099). В бюджет
з дозволу міської ради.
у вигляді податків
В 2000 р. парламент
з урахуванням фондів
затвердив програму
соціального
знищення токсичних
страхування
відходів, за яку
та Пенсійного
проголосували
фонду було
луганські депутати.
перераховано
Оскільки розробники
41 млн. грн.
від влади очікували
протидії місцевого
населення, було
доручено Міністерству
екології та природних
ресурсів надати
місцевій владі
обґрунтування
утилізації для того, щоб
отримати їх згоду.
Рубіжанська міська
рада не погодилася на
спалювання в місті
пестицидів. На основі
цього депутат Іоффе
запропонував
виключити Рубіжне зі
списку 147 точок та
населених пунктів, де
влада передбачала
утилізувати відходи.
Прем’єр-міністр своїм
розпорядженням
доручив зробити
це міністру екології
І. Зайцю. Але міністр
разом з мерами низки
міст області почали
давити на цього
депутата, щоб
ініціювати його відзив.
Адреси щорічних національних та спеціальних доповідей
про стан навколишнього природного середовища в Інтернет
Щорічні національні доповіді про стан навколишнього природного
середовища
Назва Рік Мова Формат Посилання Примітка
Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності
суспільства у навколишньому природному середовищі 2003 Англійська рсіг —
15 МЬ HYPERLINK “http://maiL.menr.gov.ua/pubL/specrep/”
http://maiL.menr.gov.ua/pubL/specrep/ engLish.pdf До 5-ї
Всеєвропейської конференції міністрів «Довкілля для Європи» (Київ,
травень 2003 р.)
Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності
суспільства у навколишньому природному середовищі 2003 Російська рсіг —
12 МЬ HYPERLINK “http://maiL.menr.gov.ua/pubL/specrep/”
http://maiL.menr.gov.ua/pubL/specrep/ russian.pdf До 5-ї
Всеєвропейської конференції міністрів «Довкілля для Європи» (Київ,
травень 2003 р.)
Карпатська конвенція 2002 Українська ГПЛГіІ HYPERLINK
“http://maiL.menr.gov.ua/pubL/bernconven/”
http://maiL.menr.gov.ua/pubL/bernconven/
Національна доповідь щодо збереження біологічного різноманіття в
Україні 2000 Англійська ГПЛГіІ HYPERLINK
“http://maiL.menr.gov.ua/pubL/specrep/”
http://maiL.menr.gov.ua/pubL/specrep/ Ьiodiv/Ьio_eng/index.htm 1997,
оновлено 2000
Программа сокращения загрязнений Дуная — Национальный обзор, Украина,
1998 г. 1998 Англійська лр — 5365 кЬ HYPERLINK
“http://maiL.menr.gov.ua/pubL/specrep/”
http://maiL.menr.gov.ua/pubL/specrep/ danuba.zip
Національна доповідь щодо збереження біологічного різноманіття в
Україні 1997 Українська сСос — 471 кЬ HYPERLINK
“http://maiL.menr.gov.ua/pubL/specrep/”
http://maiL.menr.gov.ua/pubL/specrep/ biodivZbiodiv_e.doc
Спеціальна доповідь
до Оргуської конференції,
1996р. 1996 Англійська др —
1272 кЬ HYPERLINK “http://maiL.menr.gov.ua/pubL/specrep/”
http://maiL.menr.gov.ua/pubL/specrep/ arhfin96.zip
Перше Національне повідомлення щодо питань зміни клімату 1996
Українська ГПЛГіІ HYPERLINK “http://www.cLimate.org.ua/ghg_emis/”
http://www.cLimate.org.ua/ghg_emis/ 1nat_comua.htmL
Перше Національне повідомлення щодо питань зміни клімату 1996
Англійська ГПЛГіІ HYPERLINK “http://www.cLimate.org.ua/ghg_emis/”
http://www.cLimate.org.ua/ghg_emis/ 1nat_com.htmL
Екологічні системи моніторингу України, 1996 1996 Англійська ггЬтй
HYPERLINK “http://maiL.menr.gov.ua/pubL/specrep/”
http://maiL.menr.gov.ua/pubL/specrep/ sistmon/index.htmL
Ситуативне дослідження з участі громадськості
Участь у прийнятті рішень на національному та регіональному рівнях щодо
проведення політики, стратегії, планів, програм та законодавства
Сектор: Хімічна промисловість України, керуючий державний орган —
Міністерство промислової політики України
Головна причина Частка хімічного комплексу у промисловому виробництві
залишається з радянських часів майже незмінною: за випуском
вибору сектора продукції — 6,2%, за вартістю промислово-виробничих
фондів — 8,3%, за чисельністю персоналу — 5,1%.
(відсоток від Хімічний комплекс нараховує 2102 підприємства і
виробництва всіх форм власності, на яких працює 211,3 тис. чол.,
валового вартість основних промислово-виробничих фондів складає 21,6
млрд. грн.
внутрішнього Хімічний комплекс дає 11,4% валютних надходжень до України
(поступається тільки металургії). Комплекс повністю
продукту, задовольняє мінімальний обсяг потреб України у відповідній
продукції.
відсоток від Найбільші підприємства комплексу відносяться до найвищого
(першого) класу небезпеки (за класифікацією
робочої сили, МНС України).
регіонального
впливу тощо):
Приклад Приклад 1 Приклад 2 Приклад 3 Приклад 4 Приклад 5
(Політика) (Стратегія) (План) (Програма) (Законодавство)
Назва: Концепція реалізації Загальнодержавна План реалізації Державна
програма Законопроект
державної політики програма поводження проектних рішень приведення «Про
хімічні
щодо скорочення з токсичними по мінімізації небезпечних об’єктів
джерела струму»
викидів забруднюючих відходами на радіаційної аварії виробничого
речовин в атмосферне 2000 — 2005 роки. на пункті захоронення об’єднання
повітря
радіоактивних відходів «Придніпровський
Київського державного хімічний завод»
міжобласного в екологічно
комбінату «Родон» безпечний стан
і забезпечення
захисту населення
від шкідливого
впливу іонізуючого
випромінювання
на 2005 — 2014 роки
Орган, що Кабінет Міністрів Верховна Рада України Кабінет Міністрів
Кабінет Міністрів Верховна Рада України
приймає/готує України
України України
рішення:
Дати: Постанова від Затверджена Законом На момент Постанова від
Існувало три
15 жовтня 2003 р. України від заповнення цієї форми 26 листопада 2003
р. законопроекти,
№ 610-р 14.09. 2000 року План узгоджувався № 1846 подані депутатами ВР:
№ 1947-ІІІ з Міністерством
проект № 5030
Протягом 2003 року охорони здоров’я
від 22.01.2004;
було виконано України та
проект № 4525
17 заходів із загальним Державним
від 21.01.2004 та
обсягом фінансування комітетом України
проект № 4525-1 від
12,593 млн. грн. з ядерного
23.12.2003
регулювання.
Екологічну експертизу
Натомість діяв
пройшов проект
«Графік виконання
№ 5030, який був
робіт», затверджений
взятийза основу
Наказом Генерального
Закону
директора комбінату
19 лютого 2004 року.
Термін дії графіку
з дня підписання
до 30 червня
2004 року.
Приклад
Приклад 1 (Політика)
Приклад 2 (Стратегія)
Приклад 3 (План)
Приклад 4 (Програма)
Приклад 5 (Законодавство)
Сфера поширення:
Територія України
Територія промислової Дніпропетровська зони комбінату область в м. Київ
Територія України
Статус:
Економічний сектор:
Національний
Промислове виробництво, насамперед підприємства хімічної, важкої
промисловості, паливно-енергетичного та військово-промислового комплексу
Обласний
Місцевий
Атомна промисловість Розпорядженням
КМУ від 07.06.1999 р. № 535-р
Придніпровський хімзавод із Фонду державного майна передано у сферу
управління Мінпалив-енерго України
Національний
Хімічна промисловість
Мета та очікувані результати:
Інше:
Реалізація дозволить створити систему регулювання викидів забруднюючих
речовин для забезпечення суттєвого скорочення їх надходження в
атмосферне повітря.
Державна цільова програма. Передбачається три етапи реалізації:
підготовчий, етап реалізації першочергових та середньострокових заходів.
Основними екологічними і соціально-економічними результатами мають бути:
зменшення шкідливого впливу токсичних відходів на довкілля і здоров’я
людини; поступова мінімізація виробництва токсичних відходів
Інвентаризація та статистична звітність перед прийняттям Закону
засвідчила, що на підприємствах України щороку утворюється близько 100
мільйонів тон токсичних відходів, а кількість підприємств, на яких
фіксуються токсичні відходи, перевищує 2500. Загальний обсяг накопичених
токсичних відходів становить 4.4 мільярда тон (Розділ І. цієї Програми).
До подібної ситуації призвів насамперед перекіс у структурі
промисловості України, оскільки дві третини національного валового
продукту припадає на
Регламентована робота ряду міністерств та відомств (Міністерства з
надзвичайних ситуацій, Державне агентство з ядерного регулювання,
Міністерства охорони здоров’я, Міськдерж-адміністрації тощо). На даному
етапі Проект мінімізації пройшов всі види експертиз, та готується до
затвердження в МНС до реалізації. Заплановано відвідне корегування
Плану, що викликано змінами у термінах його реалізації.
Київ — найбільше за чисельністю місто України. Кількість мешканців понад
2.6 млн. чоловік. Пріоритетні галузі виробництва: літако-, корабле-,
манинобудування, металообробка, хімічна, нафтохімічна, харчова
промисловості. Галузева функція комбінату «Родон» — збереження,
переробка і захоронення радіоактивних відходів.
Метою програми є приведення уранових об’єктів Придніпровського хімічного
заводу в екологічно безпечний стан і забезпечення захисту населення від
шкідливого впливу іонізуючого випромінювання.
Промисловий урбанізований район з добре розвинутою інфраструктурою.
Радіаційна небезпека (на 9 сховищах радіоактивних відходів загальною
площею понад 163 га накопичено близько 36 млн. тон радіоактивних
відходів). Пожежна небезпека (1000 тон вибухонебезпечних речовин).
Метою цього законодавства є визначення основних принципів державної
політики та правове регулювання відносин у сфері хімічних джерел струму;
організаційно-економічне стимулювання збирання та утилізації
відпрацьованих хімічних джерел струму з метою запобігання шкідливого
впливу відпрацьованих хімічних джерел струму та відходів від їх
утилізації на навколишнє середовище та здоров’я людини.
Хімічні джерела струму — це джерела електричної енергії, яка
виробляється безпосередньо перетворенням хімічної енергії в електричну,
та які складаються з одного чи декількох неперезаряджувальних первинних
елементів або перезаряджувальних вторинних елементів (акумуляторів), у
тому числі інтегровані у прибори промислового або побутового
призначення.
Приклад Приклад 1 (Політика) Приклад 2 Приклад 3
Приклад 4 (Стратегія) (План) (Програма) Приклад 5
(Законодавство)
переробні підприємства
хімічної та
металургійної
промисловості
з глибиною переробки
сировини не більше
50—60%.
Чи є цей процес Механізм прийняття є цілковито типовим для України,
оскільки повністю регулюється Прийняття рішення
прийняття рішень Постановою КМУ від 03 серпня 1998 р. №1198 «Про єдину
державну систему запобігання є типовим, оскільки
типовим? Чому? і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та
природного характеру» п. 27 «План здійснене
реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації». у
відповідності
Окремо слід зазначити, що доволі поширеною практикою в Україні є
невиконання прийнятих до механізму
програм і планів відповідно до прийнятих термінів внаслідок низької
виконавчої дисципліни прийняття законів
(організаційно-управлінська складова виконання) та недостатнього
фінансування. України
Сектор Екологічний сектор
Приклади Приклад 1 (План) Приклад 2 (Законодавство)
Назва стратегії, Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи Закон
України «Про питну воду та питне водопостачання»
плану, програми щодо поліпшення стану гігієни довкілля
та законодавства: на 2000 —2005 роки»
Орган, що приймає/ Кабінет Міністрів України готує рішення:
Верховна Рада України
Дати:
Національний план дій з гігієни довкілля (НПДГД) в Україні повинен був
здійснюватися згідно Указу Президента України від 31.12.1998 р. Перший
проект НПДГД, створений робочою групою за участю представників НДО, був
розповсюджений у січні 1999 року серед мережі санітарно-епідеміологічної
служби та обласних управлінь екології. Отримані зауваження враховані
робочою групою і другий варіант НПДГД був поданий на громадське
обговорення у березні 1999 року. Результатом обговорення на п’яти
регіональних семінарах стала низка пропозицій і доповнень, які були
враховані при підготовці третього варіанту проекту НПДГД. Цей варіант
був обговорений на Національному семінарі в кінці квітня 1999 року.
Четвертий варіант НПДГД разом з проектом постанови КМУ був направлений
на узгодження у міністерства і комітети (список за листом КМУ). У травні
і червні 1999 року отримані узгодження з 17 міністерствами та
відомствами. Зауваження були враховані і п’ятий проект НПДГД пройшов
повторне узгодження, але був повернутий як неузгоджений з необхідними
міністерствами та відомствами. Згідно вказівки КМУ зроблений шостий
варіант НПДГД і проект постанови КМУ в лютому 2000 року. І нарешті,
відповідна Постанова КМУ № 1556 була прийнята у жовтні 2000 року
Кінець 1999—2000 рр. розробка урядом законопроекту «Про питну воду» (в
різних модифікаціях назви «Про питну воду і питне водопостачання», «Про
питну воду і безпечне водопостачання»). Було підготовлено 4 різні
проекти Закону, що пройшли процедуру узгодження на рівні Ради Міністрів.
18 червня 2001 року ухвалення Верховною Радою України законопроекту про
питну воду та питне водопостачання Державного комітету України з
архітектури, будівництва та житлового господарства у першому читанні.
Січень 2000 р. екоНДО «МАМА-86» підготувала перші коментарі до структури
та змісту Закону та подала їх до робочої групи з його розробки. Серпень
—вересень 2001 р. проведення громадських консультацій, ініційованих
екоНДО «МАМА-86». Закон прийнято Верховною Радою 10 січня 2002 року.
Територія поширення:
Територія України
Рівень:
Національний
Житлово-комунальне господарство
Економічний Має універсальний рамковий характер і охоплює
сектор: екологічні аспекти діяльності промислових підприємств
різних галузей (паливно-енергетичний комплекс, хімічна
промисловість тощо).
Мета та очікувані Процес громадських консультацій мав на меті
узагальнити У результаті процесу обговорень зібрано 155 поправок
результати: позиції українських екоНДО, представників громадськості.
до законопроекту. Матеріали та резолюція громадських
Приклади
Приклад 1 (План)
Приклад 2 (Законодавство)
Для проведення консультацій була створена Координаційна Рада (КР), до
якої увійшли окремі екоНДО та їх регіональні організації-партнери. КР
визначила ті розділи Плану, які стали предметом подальшого
консультування за участю громадськості; забезпечила пошук зацікавлених
сторін для проведення консультаційних зустрічей в різних містах України.
В результаті, 240 осіб прийняли участь у п’яти семінарах і спільними
зусиллями за три місяці було зібрано понад 700 зауважень і пропозицій,
більша частина яких увійшла до остаточної офіційної редакції НПДГД.
слухань були направлені до владних структур та Комітету Верховної Ради
України з екологічної політики, що відповідали за редакційну роботу над
Законом. Відбулося 4 зустрічі робочої групи щодо обговорень поправок та
внесення їх до проекту закону. В результаті цієї роботи враховано 45
поправок, що надійшли від громадськості, серед них пропозиція проведення
громадських слухань щодо питань питної води. Основною позитивною рисою
Закону в частині правового регулювання участі громадськості є
закріплення окремих прав громадян-споживачів питної води: право на
одержання в установленому порядку повної, достовірної, своєчасної
інформації про якість питної води, обсяги її реалізації, режими подачі
та порядок розрахунку тарифів на послуги централізованого водопостачання
і водовідведення; право та проведення громадських слухань щодо прийняття
рішень з питань якості питної води та питного водопостачання.
Інше:
Текст Плану знаходиться на сайті: HYPERLINK “http://www.heaLth.gov.ua”
www.heaLth.gov.ua
Проблема забезпечення чистою питною водою, а також збереження водних
об’єктів, які можуть бути джерелами питного водопостачання є дуже
актуальною для України через значну концентрацію хімічної, важкої
промисловості, а також інших екологічно небезпечних галузей. Однак,
тривалий час належне комплексне правове регулювання проблем питного
водопостачання було відсутнє, за винятком окремих статей Водного кодексу
України та галузевих нормативно-правових актів.
Чи цей процес Прийняття Постанови КМУ у даному випадку не було
прийняття рішень типовим з огляду на активне лобіювання підготовки є
типовим? Чому? НПДГД з боку екологічної громадськості. Завдяки
активним діям груп українських екоНДО це був перший Національний план
дій в Україні, який став предметом громадських консультацій ще на стадії
його розробки. Крім того, виконання цього Плану значною мірою
гальмується через відсутність фінансового прорахунку вартості його
реалізації. Відтак, Міністерство фінансів України не виділило необхідних
коштів, а сам План дій виглядає скоріше як План намірів. Його реалізація
в окремих випадках здійснюється на локальному рівні у вигляді місцевих
планів дій з гігієни довкілля за рахунок залучення позабюджетних коштів.
Прийняття даного Закону не є типовим з огляду на активну участь
громадськості (хоча не всі її пропозиції були враховані) та підвищені
вимоги до його положень, оскільки цей Закон регулює відносини, що
знаходяться на стику таких соціально значимих інституцій як захист прав
споживачів, екологічні права громадян і охорона здоров’я населення.
Участь в процесі прийняття рішень на різних етапах проекту
Сектор: Хімічна промисловість України
Обґрунтування вибору сектору: Частка хімічного комплексу у промисловому
виробництві залишається з радянських часів майже незмінною: за випуском
продукції — 6,2%, за вартістю промислово-виробничих фондів — 8,3%, за
чисельністю персоналу — 5,1%. Хімічний комплекс нараховує 2102
підприємства і виробництва всіх форм власності, на яких працює 211,3
тис. чол., вартість основних промислово-виробничих фондів складає 21,6
млрд. грн.
Хімічний комплекс дає 11,4% валютних надходжень до України (поступається
тільки металургії). Комплекс повністю задовольняє мінімальний обсяг
потреб України у відповідній продукції.
Найбільші підприємства комплексу відносяться до найвищого (першого)
класу небезпеки (за класифікацією МНС України).
Назва проекту: Створення державного підприємства і спеціалізованого
полігону для поводження з токсичними та промисловими відходами
Орган, що приймає/ готує рішення: Кабінет Міністрів України
Дати: Перше розпорядження від 13 листопада 1999 р, друге розпорядження —
26 листопада 2003 року
Територія поширення:
Рівень:
Економічний сектор:
Мета та очікувані результати:
Чи цей проект є типовим? Чому?
Територія всієї України як потенційне місце для створення такого
підприємства і полігону Національний
Промислове виробництво, включно з хімічною промисловістю
В рамках реалізації вимог розпорядження уряду щодо переробки,
захоронення токсичних та промислових відходів, створення державного
підприємства і спеціалізованого полігону для поводження з токсичними
промисловими відходами, Мінпромполітики України був розісланий запит
всім обласним держадміністраціям щодо отримання від них дозволу на
розміщення на території областей такого полігону.
За рішенням місцевих органів влади від всіх облдержадміністрацій та АР
Крим Мінпромполітики України отримало негативну відповідь з цього
питання. Враховуючи викладене виникла проблема створення пересувної
мобільної установки для знешкодження токсичних відходів. Тоді
міністерство доручило Інституту хімічних технологій «ХІМТЕХНОЛОГІЯ» (м.
Сєвєродонецьк, Луганська обл.) створити спеціалізований підрозділ і
провести роботу зі збору, систематизації та аналізу кількості
накопичених токсичних промислових відходів та створити пересувну
мобільну установку для знешкодження токсичних відходів.
Кабінетом Міністрів України було прийнято відповідне рішення і пунктом 4
розпорядження КМУ від 26.11.03 № 723-р «Про деякі заходи щодо поліпшення
роботи у сфері поводження з небезпечними відходами» розпорядження КМУ
від 13.11.1999 р. № 1236-р визнано таким, що втратило чинність.
Прийняте урядове рішення не є типовим для прийняття рішень подібного
рівня, оскільки є результатом одностайної незгоди всіх місцевих Рад
народних депутатів, як законодавчих органів державної влади, на
попереднє рішення КМУ щодо розміщення полігону для токсичних промислових
відходів.
Ситуативне дослідження з інституційної спроможності
Зусилля уряду щодо розбудови власної інституційної спроможності
Урядова структура 1
Урядова структура 2
Урядова структура 3
Назва:
Пов’язані сектори:
Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
(Мінприроди)
До складу Міністерства входить Державна лісова інспекція. Органами
державного управління є також Державна екологічна інспекція, Державна
гідрометеорологічна служба. Після реорганізації Міністерства 2003 року
створено Державний комітет природних ресурсів. Це буде самостійний новий
орган виконавчої влади, який поступово підпорядкує собі усі природні
ресурси — воду, ліси, землі, якими зараз опікуються відповідні профільні
Державні комітети. До Комітету входять Державна служба заповідної справи
і Державна служба геодезії, картографії та кадастру.
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту
населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС)
Центральний орган виконавчої влади підпорядкований Кабінету Міністрів
України, керівник входить до складу Ради національної безпеки та оборони
України, Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та
надзвичайних ситуацій, Національної ради з питань безпечної
життєдіяльності населення, взаємодіє з 20-ма центральними органами
виконавчої влади з питань ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного
та природного характеру.
Міністерство промислової політики України (Мінпромполітики)
В своїй діяльності з екологічних питань Мінпромполітики співпрацює з
Міністерством палива та енергетики України, Міністерством охорони
здоров’я України, Державним комітетом ядерного регулювання України,
Міністерством охорони навколишнього природного середовища України,
Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державним
комітетом природних ресурсів України.
Юрисдикція:
Загальнодержавний
Відповідні управління або відділи, які були опитувані:
Інтернет-сторінка або інші джерела інформації:
Відділ взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю
Щорічні Національні доповіді про стан навколишнього природного
середовища в Україні Веб-портал Мінприроди України HYPERLINK
“http://www.menr.gov.ua” www.menr.gov.ua Оргуський інформаційний центр
(зачинено з 29.10.03 р. в зв’язку з переїздом Міністерства в інше
приміщення та його ремонтом) Експозиція Мінприроди України на постійно
діючій виставці «Україна сьогодні», павільйон № 1 в НК «Експоцентр
України»
Управління прогнозування МНС України
HYPERLINK “http://www.mns.gov.ua” http://www.mns.gov.ua
Управління енергозбереження, охорони праці, навколишнього середовища та
пожежної безпеки; Управління інформаційних зв’язків
Іі1±р//іпс1ів1:гі.сот.иа
Контакти (ПІП, посада,
адреса):
Відділ взаємодії із ЗМІ та громадськістю: Начальник —
Гришанков Євген Олегович; Головний спеціаліст — Сімонова Олена
Дмитрівна; Провідний спеціаліст — Топух Ірина Григорівна.
тел/факс: (044) 2063117.
Волошин Сергій Миколайович, заступник начальника управління
прогнозування МНС України,
тел.: (044) 2473201 факс: (044) 2473139
HYPERLINK “mailto:vsn@ntu.mns.gov.ua” vsn@ntu.mns.gov.ua
Матюха Володимир Вікторович, заступник начальника Управління
енергозбереження, охорони праці, навколишнього середовища та пожежної
безпеки,
тел.: (044) 2463007
Бойко Тетяна Володимирівна, начальник Управління по зв’язкам зараз
називається Управління по зв’язках із засобами інформації та
громадськістю,
тел.: (044) 2463141/2463040
Урядова структура 1 Урядова структура 2 Урядова структура З
Чи ці структури Мінприроди України не є типовим МНС
України є типовим центральним Відрізняється від інших міністерств
є типовими міністерством, оскільки повинно органом виконавчої влади в
Україні, своїми універсальними функціями
в структурі уряду? координувати роботу усіх інших посадові особи
якого є державними управління галузями економіки.
Чому? міністерств в напрямку реалізації службовцями, які виконують свої
В своїй діяльності Мінпромполітики
засад збалансованого розвитку держави. функції відповідно до нормативно
керується Положенням про Міністерство
Починаючи з 1999 р. в рамках жорстко встановлених вимог. промислової
політики України,
адміністративної реформи Міністерство Є головним (провідним) органом яке
затверджено Указом Президента
увесь час реорганізується, об’єднуючи у системі центральних органів
України від 21 вересня 2001 року
або роз’єднуючи багато різних структур, виконавчої влади щодо
забезпечення № 849/2001. Відповідно до п. 5 цього
які мають відношення до природних реалізації державної політики у
сфері Положення Мінпромполітики України
ресурсів та їх збереження. З 2000 р. цивільної оборони, рятувальної
справи, має право «залучати спеціалістів
змінилося 4 міністри, із міністерства створення та функціонування
систем центральних та місцевих органів
вийшов департамент ядерних проблем, страхового фонду документації,
виконавчої влади, підприємств, установ
який перетворився на Державний поводження з радіоактивними і організацій
для розгляду питань,
комітет, а зараз із міністерства виходить відходами, захисту населення
що належать до їх компетенції.»
3 органи державного управління: і територій від надзвичайних ситуацій,
Підпорядкування за галузями
Державна служба заповідної справи, запобігання цим ситуаціям
промисловості відбувається через
Державна служба геодезії, картографії та реагування на них, ліквідації
їх управління та департаменти.
та кадастру, Державна геологічна наслідків та наслідків
Чорнобильської
служба, які утворять Державний комітет катастрофи, здійснює керівництво
природних ресурсів України. Але часті дорученою йому сферою управління
зміни в управлінні Міністерства та несе відповідальність за її
стан
не завадили роботі Громадської ради, і розвиток. (з Положення про МНС,
яка створена із 17 всеукраїнських затверджено Указом Президента
громадських організацій екологічного України від 28 жовтня 1996 року
спрямування і працює при Міністерстві № 1005/96 «Про Міністерство
України
з 1996 р. з питань надзвичайних
ситуацій
та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи»)
Адміністративний суд
Суд середнього рівня
Суд середнього рівня
винести протест, який зупинить дію опротестованого акта і підлягає
обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у
десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду
протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його
заступником до органу, який його видав, або до вищого органу. У такому ж
порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.
У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення
його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії
посадової особи, поновлення порушеного права.
Таким чином громадянин може впливати на дотримання екологічного
законодавства іншими особами.
2. Інститут поза(не)судового оскарження (як інституція) неправомірних
рішень, дій та бездіяльності у вищих
та контролюючих органах згідно Закону України «Про звернення громадян».
Громадяни можуть захищати свої екологічні
права та інтереси шляхом подання Скарги впродовж року з моменту
винесення рішення, вчинення дії або допущення
бездіяльності щодо покращення стану довкілля.
Вищий орган зобов’язаний:
— відмінити або змінити оскаржуване та забезпечити поновлення порушених
прав (п.п.3, 4 ст.19 ЗУ «Про звернення громадян»).
Оскарження не позбавляє громадянина права звернення до суду за захистом
того ж порушення (ст. 16 Закону України «Про звернення громадян».
Юрисдикція:
Територія усієї держави в цивільних, кримінальних та в справах про
адміністративні правопорушення.
Апеляційний суд м. Києва в межах території Києва:
розглядає справи
в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;
розглядає по першій інстанції справи, визначені законом (крім
апеляційних господарських судів).
Печерський районний суд м. Києва розглядає кримінальні та цивільні
справи, а також справи про адміністративні правопорушення в межах
території Печерського району Києва.
Євпаторійський міський суд розглядає кримінальні та цивільні справи, а
також справи про адміністративні правопорушення в межах території м.
Євпаторія.
Відповідні управління або відділи, які були опитувані:
Гусєва Людмила Дмитрівна, начальник Відділу прийому громадян та розгляду
їх попередніх звернень
тел. (044) 2533313
Відділ прийому громадян та розгляду їх попередніх звернень
Приймальня Голови Печерського районного суду м. Києва
Приймальня Голови Євпаторійського міського
суду
Інтернет-сторінка або інші джерела інформації:
HYPERLINK “http://www.scourt.gov.ua” www.scourt.gov.ua Друковані
періодичні видання:
«Вісник Верховного суду України»,
«Рішення Верховного суду України»; Книжкова серія «Бібліотека
судді».
Веб-сторінка та друковані органи в цих судах відсутні.
Власних дайджестів та веб-сторінки немає. Інформація про роботу цього
судового органу публікується у міській газеті «Евпаторийская здравница»,
висвітлюється у щотижневій телевізійній місцевій програмі «02 в эфире»
Контакти (ПІП, посада,
адреса):
Маляренко
Василь Тимофійович,
Голова Верховного суду
України
01024, Україна, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 4-А.
Чернушенко Антон Васильович, Голова Апеляційного суду м. Києва.
01025, Україна, м. Київ, вул. Володимирська, 15 Е-гггаіІ: HYPERLINK
“mailto:sud@gu.kiev.ua” sud@gu.kiev.ua
Сушко Людмила Петрівна, начальник Відділу прийому громадян та розгляду
їх попередніх звернень Апеляційного суду м. Києва
тел.: (044) 2282514/2281575
Фадєєва Ніна Миколаївна,
Голова Печерського
районного суду м. Києва.
01001, Україна,
м. Київ, вул. Хрещатик, 42-А
Приймальня:
(044) 2359005
Білей Володимир Петрович,
Голова Євпаторійського
міського суду.
97414, Україна,
Автономна Республіка Крим,
м. Євпаторія,
вул. Революції, 41.
тел.
Приймальня:
(06569) 30423
Чи ці суди
є типовими
в структурі уряду?
Чому?
Апеляційний суд м. Києва
є єдиним найвищим судовим є типовим за структурою,
органом судів загальної обсягами повноважень
юрисдикції та рівнем бюрократизму
для нашої країни, оскільки до реформування судової
Цей суд є типовим для України, оскільки має однакову структуру, функції
та повноваження поряд з іншими судами країни. Рівень завантаженості
Цей суд є типовим для України, оскільки має однакову структуру, функції
та повноваження поряд з іншими судами країни.
Сектор:
Адреса:
Територія/ населення:
Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
Державний
Україна, 03035, м. Київ-35, вул. Урицького, 35
Україна, загальна чисельність населення 48 млн., площа 60,4 млн. га.
Середня загальноосвітня школа м. Києва № 133
Державний, управління освіти Печерського району м. Київ, Міністерство
освіти і науки України
01034, Україна, Київ, вул. Бастіонна, 7/18
Межі Печерського району м. Києва.
Кількість учнів — 635
Всеукраїнська екологічна громадська організація «МАМА-86»
Громадський
Центральна районна бібліотека ім. Салтикова-Щедріна
Державний, управління культури при Печерській районній у м. Києві
державній адміністрації
01130, Україна, м. Київ, б-р Лесі Українки
На кінець 2003 року Центральна районна бібліотека ім. Салтикова-
Характеристика:
Центральний апарат Міністерства охорони навколишнього природного
середовища України зараз має 19 структурних підрозділів в центральному
апараті — 17 управлінь та 3 відділи на правах самостійних. Чисельність
працівників — 217 чол. Нова гранична чисельність працівників після
завершення реорганізації визначена у 204 чол. Буде створено 7
департаментів, 2 управління, 2 відділи, 1 сектор Для підтримки
громадських організацій проводяться
Заснована в 1933 році як початкова. Профільний предмет «Основи
екологічних знань» вивчається з 10 класу, 2 години на тиждень, 68 годин
на рік. Школа має факультатив екологічного спрямування «Основи
екологічних знань», який вивчається в 9-му класі (1 учбова година на
тиждень; загальна кількість 35 годин: 30 теоретичних та 5 практичних), а
також туристичний гурток. Під час навчального року
організація крім Києва мала також свої осередки ще в 16 містах України.
Особливістю цільової групи є жінки, діти, оскільки організація значною
мірою переймається впливом екологічних чинників на дану категорію
населення.
Інформування громадськості щодо екологічної ситуації та впливу
екологічних чинників на здоров’я здійснюється шляхом реалізації окремих
акцій та проектів. Зокрема, в Києві діє гаряча лінія «Екотелефон»: (044)
2295514; для залучення шкільної молоді проводяться різні конкурси
(наприклад, всеукраїнський конкурс дитячих малюнків «Дніпро очима
дітей»); завершення проектів супроводжується публікацією
11589 зареєстрованих читачів, які здійснили 56017 відвідувань за 2003
рік.
14 бібліотек району складає
9 дорослих та 5 дитячих. В них зареєстровано 50533 читачів, які
здійснили 320855 відвідувань
за 2003 рік.
Книжковий фонд бібліотеки становить 246 961 екземплярів книжок.
Загалом періодика в бібліотеці налічує 355 видів видань, 25 з яких
присвячені екологічній тематиці. Ці видання діляться на 15 дитячих
видань та
10 видань для дорослих.
Періодика в бібліотеці
налічує 23 339 екземплярів,
які було видано 59 тис.,
з них 640 разів у 2003 році. В бібліотеках району щорічно проводяться
Урядові структури Школи ндо Інші джерела інформації
відкриті конкурси періодично проводяться фінальних матеріалів близько
25 заходів
з фінансуванням кращих екологічні акції, приурочені з інформаційно- за
екологічною тематикою:
пропозицій проектів різним дням, як-то: просвітньою метою «Нам з землею
разом
(наприклад, «До чистих «Збережи дерево», «Посади з окремих екологічних
жити», «Природа — храм
джерел») та конкурси на дерево» та День землі. проблем (наприклад,
людина в ньому гість»,
виконання окремих робіт. Учні видають свою газету- проект «Питна вода
«Екологічним шляхом
дайджест «ОКО», яка має в Україні»). Для у майбутнє», а також
екологічний розділ. інформування громадськості «Захисти зеленого друга»,
в головному офісі є штатна День землі для дітей.
одиниця інформаційного
менеджера та менеджера
по зв’язках з громадськістю
Інтернет-сторінка Щорічні Національні Газета Печерської районної
HYPERLINK “http://www.mama-86.org.ua” www.mama-86.org.ua HYPERLINK
“http://www.Libss.kiev.ua” www.Libss.kiev.ua
або інше джерело доповіді про стан в м. Києві державної Спільно с
партнерами
інформації: навколишнього природного адміністрації «Печерськ з
українській коаліції
середовища в Україні сьогодні». екологічних НУО
готуються з 1991 р. (але
«Альтер-Еко»
друкується із запізненням
видає українсько-російське
на 1— 2 роки)
періодичне видання
«Зелений салат», веб-сайт:
Веб-портал Мінекоресурсів
HYPERLINK “http://www.aLter-eco.org.ua/saLad”
www.aLter-eco.org.ua/saLad
України HYPERLINK “http://www.menr.gov.ua” www.menr.gov.ua
Оргуський інформаційний
центр (тимчасово зачинено
з 29.10.03 р. в зв’язку
з переїздом Міністерства
в інше приміщення та його
ремонтом)
Експозиція Мінприроди
України на постійно діючій
виставці «Україна сьогодні»
павільйон № 1
в НК «Експоцентр України»
Бібліотека Міністерства
та читальний зал при
Оргуському інформаційному
центрі, які планується
об’єднати разом
Щорічні міжнародні
виставки-ярмарки
«Екологія-2001 (2, 3, 4 і т.д.)»,
виставка до
5-ї Всеєвропейської
Конференції міністрів
з охорони довкілля
«Довкілля для Європи»
21—25.05.03 р.
Базові контакти Відділ взаємодії із ЗМІ Наталя Сергіївна Жила,
Слєсаренок Світлана, Директор Центральної
у вибраних та громадськістю: вчитель географії голова Наглядової Ради;
районної бібліотеки
установах: Начальник — Гришанков тел.: (044) 2952133
ім. Салтикова-Щедріна
Євген Олегович;
Листопад Олег, Чулаєвська
Головний спеціаліст —
менеджер по зв’язках Олена Анатоліївна
Сімонова Олена Дмитрівна;
з громадськістю тел.: (044) 2344321
Провідний спеціаліст —
тел.: (044) 2287749
Топух Ірина Григорівна.
2283101;
тел/факс: (044) 2063117
Факс: (044) 2295514;
e-maiL:
HYPERLINK “mailto:oLegL@mama-86.org.ua” oLegL@mama-86.org.ua
Чи є ці установи Мінприроди України Це типова державна школа,
Особливістю діяльності Вибрана бібліотека
типовими не є типовим міністерством. оскільки підпорядкована організації
є її активна повністю є типовою
Урядові структури
Школи
НДО
Інші джерела інформації
в структурі уряду? (див. таблицю «Зусилля
Чому? уряду щодо розбудови
власної інституційної спроможності»).
Міністерству освіти і науки України, яке запроваджує для усіх державних
шкіл загальні обов’язкові навчальні плани та стандарти в освіті.
Зазначена школа не є винятком.
співпраця з науковими експертами під час реалізації екологічних
проектів, проведення соціологічних опитувань, які супроводжують дані
проекти. За розміром бюджету та технічного забезпечення ВЕГО МАМА-86 є
однією з найбільш потужних національних екоНДО. Ця організація є типовою
для національних екоНДО з огляду на джерела фінансування (переважно
зарубіжні гранти), кількісний склад активу та відсутність власного
офісного приміщення
поряд з усіма іншими. Її відмінність полягає лише в тому, що вона
здійснює методичне керівництво в 14 районних бібліотеках, тобто є
центральним методичним центром в районі.
Інтернет-сторінка або інше джерело інформації:
Відбувається це шляхом взаємодії з органами виконавчої влади. Інформацію
про діяльність підприємств хімічної промисловості та їх вплив на
навколишнє середовище Управлінню інформаційних зв’язків надає Управління
енергозбереження, охорони праці, навколишнього середовища та пожежної
безпеки, але відбувається це досить нечасто. На Мінпромполітики
покладені функції куратора підприємств хімічної промисловості. Існуючий
рівень кадрового забезпечення Мінпромполітики не відповідає сучасним
потребам подібного державного органу. Підтвердженням вищезазначеного є
Наказ Мінпромполітики від
17.07.2002 року № 320,
в якому пропонується Управлінню кадрів та кадрової політики розглянути
питання про створення у структурі Мінпромполітики самостійного
підрозділу з охорони навколишнього середовища чисельністю не менше 5
осіб, який має бути підпорядкований безпосередньо Першому заступнику
державного секретаря.
ІтН:р//іпс1^Ггі.сот.иа
спецкурси з «Екології» та «Основи безпеки життєдіяльності», факультативи
«Валеологія», «Основи екології», «Екологія і людина». У школі
проводяться засідання міської екологічної ради, знаходяться офіси
екологічної НДО «Анастасія» та Міжнародної «Програми місцевих
екологічних дій» ІІБАШ-Україна. В школі постійно працює «Шкільна
екологічна рада».
Інформація про школу регулярно відображається в місцевих ЗМІ.
з можливістю залучення додаткових людських ресурсів до 300 чол.
НДО-партнерів: «Анастасія», «Євпаторійська спілка скаутів», «Крымская
Округа ПЛАСТ-НСОУ», «Барвінок», «Інститут розвитку креативних технологій
та мас-медіа», «Берегиня». Технічне забезпечення (оргтехніка та офісне
обладнання) дозволяють здійснювати ефективну діяльність. Виконано 12
проектів екологічного спрямування. Насьогодні реалізується 5 екологічних
проектів. Переважна більшість членів організації мають вищу освіту.
Інформація про діяльність Бібліотека має свій
організації поширюється рекламний проспект
відповідно до довготермінової та буклет, сторінку
«Інформаційної програми»: на сайті м. Євпаторія.
щомісячно регіональніою
телерадіокомпанією
«МОРІОН», в республіканській
газеті «Огляд кримських
справ»; щотижня в міській
газеті «Євпаторійська
здравниця», на радіо
«ХІТ ФМ», радіо «Каламит»,
в екологічному бюлетені
«Чиста хата», екологічних
збірниках: 1. «Опис стану
довкілля м. Євпаторія»
2. «Екологічний План Дій
м. Євпаторія».
Підготовлено до розміщення веб-сайт.
Базові контакти у вибраних установах:
Матюха Володимир Вікторович, Директор школи —
заступник начальника Донцова Ольга Олександрівна
Управління енергозбереження,
Управління організацією
здійснюється:
Голова — Сухобойченко
Директор бібліотеки — Аріхіна Світлана Дмитрівна,
Урядові структури
Школи
НДО
Інші джерела інформації
охорони праці, навколишнього середовища та пожежної безпеки, тел. (044)
2463007
Управління по зв’язкам зараз називається Управління по зв’язках із
засобами інформації та громадськістю. (начальник Бойко Тетяна
Володимирівна,
тел. (044) 2463141/2463040
Сергій Володимирович, Заступники:
з організаційного планування Губіна Н. Ю.
з фінансового планування Городецький А. В.
з інформаційної політики Євдокімова О. І.
з роботи Програми МЕП Мірошниченко І. В.
з системного аналізу та зовнішнім зв’язкам Яценко І. Ю.
Заступник — Тененіка Валентина Вікторівна.
Чи є ці установи Відрізняється від інших Школа є типовою для
типовими? Чому? міністерств своїми більшості шкіл Євпаторії
універсальними функціями за організацією учбового
процесу. Інформація отримана 29.01.04 від директора школи.
управліннями галузей економіки. В своїй діяльності Мінпромполітики
керується Положенням про Міністерство промислової політики України, яке
затверджено Указом Президента України від 21 вересня 2001 року №
849/2001. Відповідно до п. 5 цього Положення Мінпромполітики України має
право «залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої
влади, підприємств, установ і організацій для розгляду питань, що
належать до їх компетенції».
Підпорядкування за галузями промисловості відбувається через управління
та департаменти.
Організація активно співпрацює з органами місцевого самоврядування і має
підтримку депутатського корпусу. Організація не є типовою для м.
Євпаторії, оскільки чисельність організації може збільшуватися при
виконанні окремих проектів. Організація активно працює в проектах і
програмах, які забезпечують стабільне фінансування і впливають на
формування бюджету. Управління здійснюється на принципах
довготермінового стратегічного планування, яке забезпечує високу
оперативність реакції при виникненні проблемних ситуацій. Системний
підхід забезпечує високу якість та гнучкість управління.
Бібліотека є типовою для свого регіону за структурою книжкового фонду та
організацією обслуговання читачів.
Інформація отримана від директора бібліотеки 25 січня 2004 року.
Урядова установа
Урядова установа
НДО
Назва:
Сектор: Адреса:
Територія/ населення:
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту
населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС)
м. Київ
Україна, загальна чисельність населення 48 млн., площа 60,4 млн. га.
Ініціативний центр сприяння активності та розвитку громадянського почину
«Єднання» (ISAR-Єднання, Київ)
Громадський
Поштова адреса: ІСАР «Єднання», а/с 447, Київ 03150; Адреса офісу:
вул. Предславинська, буд. 26 а, кв.53. e-maiL: HYPERLINK
“mailto:isar@isar.freenet.kiev.ua” isar@isar.freenet.kiev.ua
За реєстраційним статусом є Київською міською організацією, за
поширенням діяльності — працює на всю Україну. Цільова аудиторія:
громадські організації, ініціативні групи, ініціативні громадяни, органи
місцевої влади, науковці — всі, кому небайдужі навколишні життєві
проблеми та шляхи їх вирішення.
Урядова установа
Урядова установа
ндо
Характеристика:
Інтернет-сторінка або інше джерело інформації:
Базові контакти у вибраних інституціях:
МОН України розглядає розвиток екологічної освіти як пріоритетний напрям
модернізації освіти в Україні. ЇЇ координацію здійснюють обласні
управління освіти і науки, інститути післядипломної педагогічної освіти,
де передбачені посади фахівців, що займаються питаннями екологічної
освіти та виховання. Для інформування про діяльність МОН є посада
керівника прес-центру в структурі Департаменту адміністративної роботи і
контролю. Колегією Міністерства затверджено Концепцію екологічної освіти
в Україні; прийнято Постанову КМУ «Про затвердження Державного стандарту
базової та повної загальної середньої освіти», № 24 від 14.01.04.
Змістові галузі Стандарту передбачають вивчення питань екологічного
характеру. МОН України у спеціальному листі рекомендувало в
навчально-виховному процесі в дошкільних закладах на 2003/04 навчальний
рік для екологічної освіти використовувати 4 навчальних посібника; а для
учнів початкової школи (3-4 класи) загальноосвітніх навчальних закладів
— 11 підручників, посібник та хрестоматію з навчальної програми «Я і
Україна. Природознавство». Водночас у діючих навчальних програмах з
природничих, математичних та гуманітарних дисциплін, передбачені
розділи, де розкриваються проблеми охорони довкілля.
Друкований орган «Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки
України». Спільно з іншими установами випускає: Всеукраїнський
громадсько-політичний тижневик «Освіта», заснований в 1940 році , газету
«Освіта України», що надходить у всі школи, ПТУ і ВУЗи України.
Міністерство має також два сайти: HYPERLINK
“http://education.gov.ua/p1s/edu/” http://education.gov.ua/p1s/edu/
HYPERLINK “http://educ.home.ukr” educ.home.ukr ; HYPERLINK
“http://www.mon.gov.ua/” http://www.mon.gov.ua/
Полянський Павло Броніславович, начальник департаменту розвитку
дошкільної, загальної середньої
Основними завданнями МНС України є:
розробка та реалізація заходів щодо захисту населення від наслідків
надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи;
координація діяльності міністерств, інших центральних та місцевих
органів виконавчої влади, підприємств, установ у сфері захисту населення
і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру, організацій усіх форм власності з розв’язання проблем захисту
населення і територій від надзвичайних ситуацій та ліквідації їх
наслідків;
визначення основних напрямів роботи у сфері захисту населення
і територій від надзвичайних ситуацій, соціального захисту населення,
реабілітації забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи територій;
організація та координація здійснення всіх заходів на території зони
відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення, вирішення
питань їх фінансування, охорони громадського порядку і здоров’я
персоналу, який працює на цій території, захисту наукових і економічних
інтересів України;
управління у сфері поводження з радіоактивними відходами, керівництво
рятувальною справою;
підготовка і перепідготовка кадрів цивільної оборони та з питань захисту
населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та
Чорнобильської катастрофи, пошуково-рятувальних сил та
аварійно-рятувальних служб, навчання населення дій у надзвичайних
ситуаціях;
розроблення та здійснення на основі сучасних технологій та
з урахуванням міжнародних стандартів заходів щодо вдосконалення засобів
і способів проведення пошуково-рятувальних та аварійно-рятувальних
робіт.
HYPERLINK “http://www.mns.gov.ua” http://www.mns.gov.ua
Волошин Сергій Миколайович, заступник начальника управління
прогнозування МНС України,
Центр створений у 1997 р. для практичної реалізації програми малих
грантів для НУО «Зародки демократії» з метою сприяння розвитку
екологічного руху в Україні, Білорусі та Молдові. Програма реалізується
спільно з Інститутом сталих спільнот (США) за фінансової підтримки
Анства США з міжнародного розвитку. Головний принцип діяльності полягає
у тому, що для розв’язання актуальних проблем сучасності необхідно
забезпечити вільний доступ до інформації і всіляко сприяти розвитку
співробітництва між усіма секторами суспільства. За розповсюдження
інформації в організації відповідає інформаційний координатор, ця людина
одночасно є редактором інформаційного бюлетеня. Це — Гродзицька Марина.
Є ще інформаційний координатор програми «Місцеві екологічні плани дій в
Україні», Заруцька Олександра — відповідає за розповсюдження інформації
по програмі МЕП і є редактором бюлетеня програми «Чиста хата».
Прямої фінансової державної підтримки немає. Є підтримка органів
державної влади, органів місцевого самоврядування у виконанні проектів.
Є приклади дофінансування виконуваних нами програм із місцевих бюджетів.
Це стосується програми МЕП. Участь організації в екологічній освіті
відбувається під час виконання конкретних програм. Так, під час
виконання МЕП проводиться тренінг у громадах для всіх зацікавлених
стосовно ідентифікації, пріоритизації та шляхів вирішення екологічних
проблем на локальному рівні.
Щомісячний Інформаційний бюлетень ГЗАР-Київ спільно з ГЗАР-Єднання.
Поширюється безкоштовно, друкована версія на 915 адрес, електронна на
277 адрес.
Веб-сайт: HYPERLINK “http://www.ednannia.isar.kiev.ua”
www.ednannia.isar.kiev.ua . В рамках Програми місцевих екологічних
планів дій в Україні видається Бюлетень «Чиста хата»,
Веб-сайт: HYPERLINK “http://www.Leap.kiev.ua” www.Leap.kiev.ua
Олена Губар, виконавчий директор
тел.: (044) 2698542/2010160
e-maiL: HYPERLINK “mailto:heLena@isar.kiev.ua” heLena@isar.kiev.ua
Урядова установа Урядова установа НДО
Чи є ці структури типовими? Чому?
та позашкільної освіти, тел.: (044) 2161038;
Ващенко Лідія Семенівна, начальник відділу природничо-математичної та
технологічної освіти Головного управління змісту освіти,
тел.: (044) 2161083;
Структура Міністерства є типовою і визначається Постановою Кабінету
Міністрів України «Про упорядкування структури апарату центральних
органів виконавчої влади та його структурних підрозділів» від 15.10.2002
№ 1550. У структурі Міністерства передбачено посади спеціалістів, що
ведуть питання екологічної освіти.
тел.: (044) 2473201, факс: (044) 2473139 HYPERLINK
“mailto:vsn@ntu.mns.gov.ua” vsn@ntu.mns.gov.ua
Центральний орган виконавчої влади, Ресурсні організації проводять
постійне
565 осіб, 23 самостійних підрозділу, навчання організацій третього
сектору
розмір фінансування керівництва з питань організаційного розвитку.
15 113,7 тис. грн., 95% з вищою освітою, Це їх основне завдання. Ця
організація
10 осіб із науковими ступенями виконує грантові програми, під час
яких навчає інші НУО багатьом питанням їхнього виживання, виконує
програми з питань розвитку громад та вирішення соціальних проблем у
громадах. Це не є завданням ресурсного центру. Тим не менш, до цієї
організації весь час звертаються НДО з усієї України стосовно джерел
отримання інформації, стосовно джерел фінансування, стосовно вирішення
їх проблем, стосовно розповсюдження інформації про їх діяльність. Відтак
організація весь час веде діалог з іншими НДО, спілкується з їхніми
представниками. В цьому сенсі «Єднання» є ресурсним центром.
НДО
НДО
Назва: Сектор: Адреса:
Територія/ населення:
Характеристика:
Інститут екології (ІНЕКО)
Недержавна наукова установа
Київ-30, вул. Комінтерну, 1. 01025 Київ-25, а/с. 79
Зареєстрована у Києві. Територія діяльності — вся Україна. Має Південну
філію у м. Миколаїв. Діяльність ІНЕКО спрямована на розробку наукового
супроводу природоохоронної діяльності громадських організацій, а також
просвітницька діяльність і екоосвіта, підготовка обґрунтувань охорони та
відновлення біоландшафтного різноманіття
В організації немає окремого відповідального за поширення інформації.
Кожен співробітник при можливості інформує про результати діяльності
ІНЕКО. Іноді бувають проекти із бюджетних коштів. В залежності від року
вони можуть складати 0—50% загального фінансового обігу в ІНЕКО.
Практично кожного року ІНЕКО видає різнопланові інформаційно-просвітні
матеріали, направлені на різні групи населення, що стосуються переважно
екології ландшафтів, річок, збереження біо-ландшафтного різноманіття,
розробляє екологічні плани дій.
Всеукраїнська екологічна ліга (ВЕЛ) Громадська екологічна організація
03150 Київ, вул. Предславинська 22, оф. 2
Місцеві громади, органи влади та широкі верстви населення України
В організації є прес-служба, яка виконує наступні завдання: збір,
обробка і поширення інформації; робота із засобами масової інформації;
випуск бюлетеня організації.
Підтримка державою статутної діяльності відсутня. Бюджетні кошти ВЕЛ
отримує на виконання проектів, виграних в конкурсах Мінприроди. Ці кошти
складають 5% від загального бюджету організації. Участь ВЕЛ в просвітній
діяльності складається зі створення організацій, які займаються
екологічною освітою; проведення інформаційно-навчальних семінарів для
журналістів, активістів НУО, державних службовців, науковців; видавничої
діяльності, зокрема видання журналу «Екологічний вісник», видання
екологічних карт, методичних матеріалів для вчителів («Екологічна освіта
і виховання», «Екологічні ігри», «Екологічна варта»).
ндо ндо
Інтернет-сторінка Немає, незважаючи на кілька спроб її підготовки.
HYPERLINK “http://www.eco1eague.net” www.eco1eague.net
або інше джерело
інформації:
Базові контакти Хімко Роман Васильович Голова організації: Толстоухов
Анатолій Володимирович;
у вибраних тел. д. (044) 5325646 Перший заступник: Тимочко Тетяна
Валентинівна
інституціях: е-maiL: HYPERLINK “mailto:ximko@i.com.ua” ximko@i.com.ua
тел./факс: (044) 268-32-34
e-mai1: HYPERLINK “mailto:ve1@eco1eague.net” ve1@eco1eague.net
Мальцев Володимир Інокентійович.
тел. д. (044) 5460073
е-maiL: HYPERLINK “mailto:maLtsev@fm.com.ua” maLtsev@fm.com.ua
Чи є ці установи Схожий зі звичайними НДО: практично повністю Схожість
з іншими подібними організаціями полягає
типовими? Чому? працює на засадах роботи звичайних громадських у
різноманітних напрямках діяльності, роботі
природоохоронних організацій, відстоює їх ідеали. з різними віковими
групами.
Відрізняється від інших наукових екологічних Від решти екологічних
громадських організацій
недержавних інститутів, які переважно працюють для відрізняється,
насамперед, активною співпрацею
розробки різних обґрунтувань, особливо хижацького з політичною партією
парламентською типу —
використання різних природних ресурсів та переварювання
Народно-демократичною партією України.
державних коштів. ВЕЛ — єдина екоНДО створена політичною партією
Також відрізняється тим, що працює для громадськості, для вирішення
екологічних проблем в Україні.
як широкої так і вузькоспеціалізованої. Активніше від інших екоНДО
співпрацює з органами влади
(від центральних до місцевих) у вирішенні екологічних
проблем.
Діяльність організації планується колегіальним органом
Правління у складі 35 осіб.
Відмінністю організації є наявність наукових рад, які діють
в обласних організаціях ВЕЛ.
Результати за індикаторами по категоріям
Доступ до інформації
Загальний показник: 66,74
Підкатегорія Індикатор № Показник Стандартна похибка
Інформація про екологічну надзвичайну 1а 62.50 0.00
ситуацію 4Ь 75.00 0.00
7а 81.25 26.52
7Ь 62.50 0.00
8а 62.50 0.00
8Ь 62.50 0.00
13а 62.50 0.00
Середній показник у підкатегорії:
66,96
Інформація про результати регулярного 1а 62.50 0.00
моніторингу повітря і води 1Ь 100.00 0.00
4а 100.00 0.00
4Ь 100.00 0.00
7а 62.50 0.00
7Ь 62.50 0.00
9а 75.00 0.00
9Ь 75.00 0.00
Середній показник у підкатегорії:
79.69
Звіти про стан навколишнього природного 1 100.00 0.00
середовища 4 100.00 0.00
7 100.00 0.00
8 0.00 0.00
13 100.00 0.00
7а 100.00 0.00
Середній показник у підкатегорії:
83.33
Інформація, що надається виробничими 1а 62.50 0.00
підприємствами 1Ь 0.00 0.00
2а 100.00 0.00
2Ь 0.00 0.00
4а 100.00 0.00
4Ь 0.00 0.00
7Ь 0.00 0.00
Середній показник у підкатегорії:
37.50
Доступ до участі
Загальний показник: 68,02
Література
Беляков О. Масова комунікація та екологічна політика. Київ:
Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2001. — 149 с.
Борейко В. Экологические преступления военных в Украине и сопредельных
территориях. Киев: Киевский эколого-культурный центр, 2000. — 152 стр.
Васюта О.А., Васюта С.І., Філіпчук Г.Г. Екологія і політика. У 2-х
томах. Чернівці: Зелена Буковина, 1998
Голубовська-Онімісова Г. Громадські консультації з написання НПДГНС в
Україні. Доповідь. К., 2000. — 67 с.
Грінкевич Л. Що реєструє Реєстр викидів // Інформаційно-аналітичний
бюлетень проекту «Київ-2003». — травень-липень 2002. — С. 16-19
Грищенко А., Поляков Л., Сунгуровский Н. Гражданский контроль над
силовыми структурами — требование времени // Зеркало недели. — 2000. — 4
ноября
Громадянське суспільство в Україні. Аналітичний звіт за результатами
загальнонаціонального опитування недержавних організацій України на
замовлення Регіонального Представництва Світового банку. Київ:
Видавничий дім «Козаки», 2003. — 64 с.
Довідка про підсумки роботи Міністерства екології та природних ресурсів
України щодо виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України і
результати соціально-економічного розвитку в галузі охорони
навколишнього природного середовища в 2003 році та пріоритетні завдання
на 2004 рік. Київ, 2004. — 28 с.
Екологічний атлас Києва. — К.: ТОВ «Агенство Інтермедіа», 2003. — 60 с.
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»
№1264-ХІІ від 25 червня
1991 року
Закони України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня
1991 року
Закон України «Про об’єднання громадян» №2460-ХІІ від 6 травня 1992 року
Закон України «Про інформацію» №2657-XII від 2 жовтня 1992 року
Закон України «Про охорону атмосферного повітря» №2707-ХІІ від 16 жовтня
1992 року
Закон України «Про державну таємницю» №1655 від 13 грудня 2001 року.
Закон України «Про екологічну експертизу» №45/95 від 9 лютого 1995 року
Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»
№1490-Ш від 22 лютого
2000 року.
Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру» №1809-ІІІ від 8 червня
2000 року
Закон України «Про загальнодержавну програму поводження з токсичними
відходами» №1947-Ш від 14 вересня 2000 року
Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» №2918-Ш від 10
січня 2002 року
Законодавство України про участь громадян і їх об’єднань в охороні
навколишнього природного середовища. Київ, ЕкоПраво-Київ, 2002 — 168 с.
Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього природного
середовища у 4-х томах. Чернівці: «Зелена Буковина», 1997—1998
Звіт за даними дослідження «Стан розвитку неурядових організацій України
у 2002 році». Київ: Творчий Центр Каунтерпарт, 2003. — 120 с.
Звіт роботи комісії по комплексному обстеженню місця захоронення
залишків обладнання та матеріалів шахтної пускової установки (ШПУ) в
селі Болеславчик Первомайського району Миколаївської області станом на
17 вересня 2000 року. За підписом Першого заступника голови
Миколаївської облдержадміністрації М.І. Тульського. — Миколаїв, 17
вересеня 2000 р.
Звіт облдержадміністрації про підведення підсумків здійснених заходів
щодо остаточної ліквідації наслідків надзвичайної екологічної ситуації у
Первомайському районі Миколаївської області за період 2000—2001 років /
Затверджений Головою Миколаївської облдержадміністрації О.М. Гаркушею. —
Миколаїв, 24 вересня 2001. — 30 с.
Зуєв В. Закон України «Про питну воду та питне водопостачання»: історія
прийняття, реалії та перспективи.. // Інформаційно-аналітичний бюлетень
проекту «Київ-2003». — січень—квітень
2002. — С. 16—17
Ільченко О. Є план. Гігієнічний. План дій з гігієни довкіцлля — перший
національний план європейського типу в Україні // «Влада». — 12 — 18
січня 2001. — С. 19
Кабінет Міністрів України. Постанова «Про єдину державну систему
запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та
природного характеру» № 1198 від 3 серпня 1998 року.
Кабінет Міністрів України. Постанова «Про затвердження Положення про
державну систему моніторингу довкілля» № 391 від 8 червня 2000 року.
Кабінет Міністрів України. Постанова «Про виділення коштів для
проведення невідкладних заходів з ліквідації наслідків масового
захворювання населення на токсикодермію у Перво-майському районі
Миколаївської області» № 1408 від 11 вересня 2000 року.
Кабінет Міністрів України. Постанова «Деякі питання розслідування та
обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на
виробництві» № 1094 від 21 серпня 2001 року.
Кабінет Міністрів України. Постанова «Про затвердження ведення
державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря» №1655 від 13
грудня 2001 року.
Кабінет Міністрів України. Постанова «Про Порядок планування та
фінансування природоохоронних заходів з Державного фонду охорони
навоклишнього природного середовища» № 189 від 21 травня 2002 року.
Кабінет Міністрів України. Постанова «Про заходи щодо подальшого
забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчї влади» № 1302
від 29 липня 2002 року.
Кабінет Міністрів України. Постанова «Про заходи щодо поліпшення стану
гігієни довкілля на
2000 — 2005 роки» № 1556 від 13 жовтня 2003 року.
Кабінет Міністрів України. Постанова «Про затвердження Державного
стандарту базової та повної загальної середньої освіти» від 14 січня
2004 року.
Катастрофа признана государственной. Что дальше? // «Товарищ». — 2000. —
№ 36.
Колишні військові території — випробування цивільним життям. Потрібність
«непотрібних» територій. Київ: Український незалежний центр політичних
досліджень, 2003. — 40 с.
Конституція України. Прийнята 28 червня 1996 року.
Конференція «Реалізація Національного плану дій з гігієни довкілля в
Україні» (24 квітня
2001 р. — м.Київ). Інститут гігієни та медичної екології АМН України.
Круглий стіл «Шляхом від Лондону до Будапешту». Організатор ВЕГО
«МАМА-86». м.Київ, 28 квітня 2004 року. Потенціал НПДГД та МПДГД для
вирішення проблем екологічного здоров’я дітей в Україні.
Листопад Олег. Уроки Болеславчика // «Столиця». — 2000. — 14 листопада
Малишева Н.Р. Сучасний стан правового регулювання питань виробництва та
використання питної води та перспективи його вдосконалення. Аналітичний
огляд. К., грудень 2000. — 13 с.
Міністерство екології та природних ресурсів України. Наказ «Про заходи
щодо поліпшення роботи зі зверненнями громадян в системі Мінекорерусрсів
України» № 52м від 3 квітня 2003 року.
Міністерство екології та природних ресурсів України. Наказ «Про
організацію «Оргуського інформаційного центру» при Мінекорерурсів №69
від 14 травня 2003 року.
Міністерство екології та природних ресурсів України. Наказ «Про
затвердження Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у
сфері охорони довкілля» № 168 від 18 грудня 2003 року.
Міністерство екології та природних ресурсів України. Державне управління
екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області. Відповідь на
інформаційний запит щодо організації збору інформації про вплив на
навколишнє середовище ВО «Придніпровський хімічний завод» № 4-565-6-1
від 1 квітня 2004 року.
Міністерство освіти і науки. Управління змісту освіти. Відповідь на
інформаційний запит щодо розвитку екологічної освіти в Україні №
2/2-13-275 від 27.02.04.
Міністерство освіти і науки України. Лист № 1/9-289 від 06.06.2003.
[Перелік програм, навчально-методичних посібників, рекомендованихї
Міністерством для використання в дошкільних, загальноосвітніх і
спеціальних навчальних закладах у 2003/04 навчальному році]
Міністерство охорони здоров’я України. Наказ «Про затвердження Державних
санітарних правил і норм «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води
централізованого господарсько-питного водопостачання» № 383 від 23
грудня 1996 року
Міністерство охорони здоров’я України. Наказ «Про затвердження Державних
санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від
забруднення хімічними та біологічними речовинами)» № 201 від 9 липня
1997 року
Міністерство охорони здоров’я України. Наказ «Про затвердження списків і
введення в дію гігієнічних регламентів шкідливих речовин у повітрі
робочої зони і атмосферному повітрі населених місць» № 30 від 23 лютого
2000 року
Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної
безпеки України. Наказ «Про затвердження Інструкції про зміст та порядок
складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин
на підприємстві» № 7 від 10 лютого 1995 року
Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної
безпеки України. Наказ «Про затвердження Порядку реєстрації та
постановки на облік організацій, що займаються інвентаризацією викидів
забруднюючих речовин на підприємстві» № 143 від 9 вересня 1997 року
Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Наказ «Про
порядок особистого прийому громадян керівництвом Мінприроди України» №
150 від 8 квітня 2004 року.
Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Відповідь на
інформаційний запит щодо прецедентів участі громадськості в процесі
прийняття рішень при вирішенні екологічних проблем підприємтсв хімічної
промисловості України. № 4618-к/12/2-11 від 14 травня
2004 року.
Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Проект
Концепції Державної програми моніторингу навколишнього природного
середовища України // HYPERLINK “http://www.menr.gov.ua”
www.menr.gov.ua
Міністерство промислової політики України «Мінпромполітики України».
Відповідь на інфор-маційий запит щодо надання інформації про вирішення
екологічних проблем Мінпромполітики України № 01/8-3-275 від 22 квітня
2004 року
Мовчан М. Моніторинг довкілля м.Києва — шлях до сталого розвитку //
Територія. Сталий розвиток. Київ. — 2003. — №1. — С. 9 — 10.
На ликвидацию последствий экологического бедствия в Николаевской области
выделено 5 миллионов гривен // «Факты и комментарии». — 2000. — 8
сентября
Не з крану, а з бювету // «Україна молода». — 2004. — 17 лютого
Озеро ртути под Лесным массивом? // «Вечерние Вести». — 2000. — 8
декабря
Позняк Е. Закон України «Про питну воду та питне водопостачання»: участь
громадськості у прийнятті рішень Інформаційно-аналітичний бюлетень
проекту «Київ-2003». — січень—квітень 2002. —
С. 16—17
Практичний семінар «Підвищення ролі неурядових організацій у житті
місцевих громад» проекту «Мережа участі громадськості у прийнятті
рішень». Київ, Центр «Паритет», 21—22 травня
2004 року.
Президент України. Указ «Про Міністерство України з питань надзвичайних
ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської
катастрофи» № 1005 від 28 жовтня 1996 року.
Президент України. Указ «Про оголошення території у межах населених
пунктів Болеславчик, Мічурине, Підгір’я, Чаусове-1, Чаусове-2
Первомайського району Миколаївської області зоною надзвичайної
екологічної ситуації» № 1039 від 31 серпня 2000 року.
Президент України. Указ «Про додаткові заходи щодо забезпечення
відкритості у діяльності органів державної влади» №683/2002 від 1 липня
2002 року.
Президент України. Указ «Про додаткові заходи щодо забезпечення
реалізації громадянами констиуційного права на звернення» № 700 від 13
серпня 2002 року.
Президент України. Указ «Про заходи щодо підвищення ефективності
державного управління у сфері охорони навколишнього природного
середовища та використання природних ресурсів» № 1039 від 15 вересня
2003 року.
Проект «Київ-2003». Інформування та залучення різних секторів
суспільства до процесу «Довкілля для Європи» та підготовки 5-ої
міністерської конференції. Фінальний звіт. Київ, 2003. — 72 с.
Посібник з питань інформаційно-просвітньої роботи з проблем питної води,
скдалений на основі досвіду кампанії «Питна вода в Україні». К.: ВЕГО
«МАМА-86», 2003. — 92 с.
Пристінська Г. Екологічні права громадян: взаємодія Оргуської конвенції
та національного законодавства України // Інформаційно-аналітичний
бюлетень проекту «Київ-2003». — 2003. —
№ 5. — С. 37—40.
Рева Г.В., Врублевський В.К., Ксьонзенко В.П., Мариніч І.В. Український
соціум: загрози екстремальних ситуацій. Київ: Інформаційно-видавничий
центр «Інтелект», 2003. — 432 с.
Саппа Н.Н. Социальный диалог в экологическом конфликте. Харьков:
«Основа», 1999. — 173 с.
Спільний бюлетень Координатора Проектів ОБСЄ в Україні та громадської
еколого-правової організації «ЕкоПраво-Київ». Київ, 2001.
Стегній О. Екологічний рух в Україні: соціологічний аналіз. Київ:
Видавничий дім «КМ Академія», 2001. — 243 с.
Стегній О. Інституціоналізація екологічних інтересів у суспільстві
соціогенних ризиків. Київ: Інститут соціології НАН України, 2002. — 380
с.
Тимченко О.І., Сердюк А.М., Турос О.І. Гігієна довкілля: політика,
практика, перспективи. К., 2000. — 127 с.
Тустановська І. Право на екологічну інформацію та можливості його
судового захисту // Інформаційно-аналітичний бюлетень проекту
«Київ-2003». — 2002. — № 3—4. — С. 27—30.
Українська політична нація: генеза, стан, перспективи. / За ред.
В.С.Крисаченко. — Київ, Національний інститут стратегічних досліджень,
2003. — 632 с.
Управління у сфері охорони довкілля та природокористування в Україні:
проблеми та шляхи їх вирішення. Київ: ВЕГО «МАМА-86», 2003. — 160 с.
Фракція Народно-демократичної партії у Верховній Раді України.
Всеукраїнська екологічна Ліга. Заходи проведені в рамках підготовки до
парламенстьких слухань щодо дотримання вимог екологічного законодавства
в Україні, напрямків реалізації та вдостоналення екологічної політики.
Київ, 2000. — 37 с.
Цвєткова Г. Питна вода в Україні: зміцнення зв’язків та розширення
можливостей для діяльності на локальному та міжнародному рівнях. Третя
редакція. К., 2002. — 44 с.
Экологическая авария на столичном заводе «Радикал» продолжается
полстолетия // Электронный дайджест Вектор. — 23 октября. — 2001.
E-mail: HYPERLINK “mailto:isg@ukr.net” isg@ukr.net
Яку воду нам пити ?// «Урядовий кур’єр». — 2004. — 17 лютого.
Список використаних абревіатур/глосарій
АРК Автономна Республіка Крим
ВАТ відкрите акціонерне товариство
ВЕЛ Всеукраїнська екологічна ліга
ВРУ Верховна Рада України
ГДК гранично допустимі концентрації
Гептил високотоксичне ракетне паливо
ГОСТ державні стандарти (государственные стандарты)
ДІПК держаний інститут підвищення кваліфікації
ДСанПін державні санітарні правила і норми
ІНЕКО Інститут екології
ЕНС екологічна надзвичайна ситуація
ЗАТ закрите акціонерне товариство
ЗМІ засоби масової інформації
КМУ Кабінет Міністрів України
Мінекобезпеки Міністерство охорони навколишнього природного середовища
та ядерної безпеки
України
Мінекоресурсів Міністерство екології та природних ресурсів України
Мінпаливенерго Міністерство палива та енергетики України
Мінприроди Міністерство охорони навколишнього природного середовища
України
Мінпромполітики Міністерство промислової політики України
МНС Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення
від наслідків Чорнобильської катастрофи
МОН Міністерство освіти і науки України
НДО недержавна організація
НПДГД Національний план з гігієни довкілля
ОБСЄ Організація з безпеки та співробітництва в Європі
ООН Організація Об’єднаних Націй
Програма МЕП Програма місцевих екологічних планів дій в Україні
РАВ радіоактивні відходи
Ропа лікарський соляний розчин морської води
Реєстри викидів та перенесення забруднювачів (РВПЗ) — це каталог або
база даних, що містить інформацію про потенційно шкідливі викиди (скиди)
або перенесення забруднювачів в довкілля (в повітря, воду, грунт) з
різних джерел забруднення. Він також містить інформацію про
транспортування відходів у місця їх переробки або захоронення
СЕС Санітарно-епідеміологічна станція
ТАСІС Програма технічної допомоги Європейського Союзу здійснює
фінансування грантів для
передачі «ноу -хау» з метою підтримки процесу переходу до ринкової
економіки та розвитку демократичного суспільства в Нових Незалежних
Державах та в Монголії
Хвостосховище комплекс гідротехнічних споруд для підйому та зберігання
відвальних хвостів. Складається з дамби і пристроїв для її нарощування,
магістрального та розподільного пульпопроводів, водоприймальних
колодязів та водоспускного колектора, спеціальних пристроїв для очищення
стічних вод (Тлумачний гірничий словник за редакцією В. С. Біле-цького,
Донецьк 1998:
HYPERLINK “http://www.vesna.org.ua/txt/biletskv/slovnyk/”
http://www.vesna.org.ua/txt/biletskv/slovnyk/ )
ЦГО Центральна геофізична обсерваторія
Чисельність таких підприємств визначалася рекомендацією авторів
методології «Ініціатива доступу» — Інститутом світових ресурсів.
Виробниче об’єднання «Придніпровський хімічний завод» (ВО ПХЗ) — перше
підприємство в Україні з виробництва уранового концентрату для
військового та мирного використання. У 1991 році у зв’язку з розпадом
Радянського Союзу і відсутністю сировини, яка постачалася з-за кордону,
було зупинено уранове виробництво, що призвело до різкого погіршення
фінансового становища об’єднання. На момент дослідження завод
збанкрутував, а на його базі виникло декілька малих
комерційно-виробничих підприємств з різними формами власності — від
приватних підприємств до акціонерних товариств. Невеликий обсяг фондів
та інфраструктури перейшли до новоствореного державного підприємства
«Бар’єр», що опікується, переважно, моніторингом хвостосховищ.
Впродовж 2002 р. завершено освоєння інвестицій з проектів «Створення
виробництва рідких лікарських препаратів у шприц-тюбиках и
шприц-капельницях» (загальна вартість проекту $10333); «Реконструкція
виробництва полістиролу, що спінюється» (загальна вартість $3099). За 10
місяців 2003 року на ВАТ «Концерн Стирол» вироблено майже 990 тис. т
аміаку, близько
767 тис. т карбаміду, майже 274 тис. т аміачної селітри, 11,5 тис. т
натрієвої селітри, більш ніж 4,3 тис. т нітриту натрію,
17 тис. т полістиролу. На долю ВАТ «Концерн Стирол» припадає 3%
світового експорту карбаміду та 2,2% аміаку.// Електронний
дайджест для керівників ВЕКТОР. — 18 грудня 2003 р., e-mail: HYPERLINK
“mailto:isg@ukr.net” isg@ukr.net .
ЗАТ «Лукор» — єдиний в Україні діючий виробник етилену та поліетилену з
річною потужністю в 250 тис. т і 100 тис т відповідно. Створено в 2000
р. на базі майна одного з найбільших в країні виробників хімічної
продукції концерну «Оріана» (м. Калуш, Івано-Франківська обл.), ще одним
з засновників цього підприємства стала російська компанія
«ЛУКойл-Нефтехим» //Електронний дайджест для керівників ВЕКТОР. — 5
лютого 2004 р., e-mail: HYPERLINK “mailto:isg@ukr.net” isg@ukr.net
Підтвердженням цього висновку є проведення загальних зборів
постраждалого від техногенного забруднення населення п’яти сіл з вимогою
створення незалежної міжнародної комісії для з’ясування причин
захворювання і щоденного оприлюднення звітів про екологічну ситуацію у
постраждалому районі //Факты и комментарии. — 2000. — 8 сентября
За даними прес-служби Державного комітету зв’язку і інформатизації
України, якщо в 1998 році кількість користувачів мережі Інтернет
становила 0,2% населення, то сьогодні 8% (3,5 млн. чол.). За останні три
роки кількість вітчизняних веб-сайтів зросла в тричі до 28,8 тис. Вже
83% центральних і регіональних органів виконавчої влади мають електронні
інформаційні ресурси. // Щотижневик 2000. — 2004. — 6—12 лютого. Блок
«Держава».
За попередніми даними Міністерства культури України, станом на 2003 рік
в України загальна кількість масових публічних бібліотек становила 20,4
тис., а їхній книжковий фонд становив 339 млн. одиниць. Всього ж, разом
з бібліотеками іншого підпорядкування, в Україні нараховувалось понад 42
тисячі цих закладів. Щотижневик 2000. — 2004. — 13 — 19 лютого. Блок
«Аспекти».
В даному огляді це міністерство має різні назви, що пояснюється
урядовими рішеннями щодо зміни обсягу його повноважень та офіційної
назви.
Старі проблеми та нові загрози. Прес-реліз Харківської правозахисної
групи до Дня прав людини від 10 грудня 2003 року // e-mail: HYPERLINK
“mailto:root@khpg.org” root@khpg.org
Вступ
Вступ
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
ІІІ. Участь
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 16
PAGE 18
PAGE 17
IV. Інституційна спроможність
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 21
PAGE 22
PAGE 23
Додаток 1
Додаток 1
PAGE 24
PAGE 23
Додаток 1
Додаток 1
PAGE 26
PAGE 26
Додаток 1
Додаток 1
PAGE 26
PAGE 26
Додаток 1. Ситуативне дослідження з доступу до інформації
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 27
PAGE 28
Додаток 1. Ситуативне дослідження з доступу до інформації
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 24
PAGE 25
Додаток 1. Ситуативне дослідження з доступу до інформації
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 26
PAGE 25
Додаток 1. Ситуативне дослідження з доступу до інформації
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 27
PAGE 28
Додаток 1. Ситуативне дослідження з доступу до інформації
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 27
PAGE 28
Додаток 1. Ситуативне дослідження з доступу до інформації
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 26
PAGE 27
Додаток 1. Ситуативне дослідження з доступу до інформації
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 29
PAGE 30
Додаток 1. Ситуативне дослідження з доступу до інформації
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 29
PAGE 30
Додаток 1. Ситуативне дослідження з доступу до інформації
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 28
PAGE 29
Додаток 1. Ситуативне дослідження з доступу до інформації
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 29
Додаток 1. Ситуативне дослідження з доступу до інформації
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 32
Додаток 1. Ситуативне дослідження з доступу до інформації
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 32
Додаток 1. Ситуативне дослідження з доступу до інформації
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 32
Додаток 1. Ситуативне дослідження з доступу до інформації
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 32
Додаток 1. Ситуативне дослідження з доступу до інформації
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 33
Додаток 2
Додаток 2
PAGE 36
PAGE 35
Додаток 3. Ситуативне дослідження з участі громадськості
Додаток 3. Ситуативне дослідження з участі громадськості
PAGE 38
PAGE 37
Додаток 3. Ситуативне дослідження з участі громадськості
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 40
Додаток 3. Ситуативне дослідження з участі громадськості
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 40
Додаток 3. Ситуативне дослідження з участі громадськості
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 39
Додаток 3. Ситуативне дослідження з участі громадськості
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 40
Додаток 3. Ситуативне дослідження з участі громадськості
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 40
Додаток 3. Ситуативне дослідження з участі громадськості
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 40
Додаток 3. Ситуативне дослідження з участі громадськості
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 40
Додаток 3. Ситуативне дослідження з участі громадськості
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 39
Додаток 4
Додаток 4
Додаток 4
Додаток 4
Додаток 4
Додаток 4
Додаток 4
Додаток 4
Додаток 4
Додаток 4
Додаток 4. Ситуативне дослідження з інституційної спроможності
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 42
PAGE 43
Додаток 4. Ситуативне дослідження з інституційної спроможності
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 45
PAGE 44
Додаток 4. Ситуативне дослідження з інституційної спроможності
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 48
PAGE 47
Додаток 4. Ситуативне дослідження з інституційної спроможності
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 47
PAGE 48
Додаток 4. Ситуативне дослідження з інституційної спроможності
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 50
PAGE 51
Додаток 4. Ситуативне дослідження з інституційної спроможності
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 52
PAGE 53
Додаток 4. Ситуативне дослідження з інституційної спроможності
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 49
PAGE 50
Додаток 4. Ситуативне дослідження з інституційної спроможності
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 49
PAGE 50
Додаток 4. Ситуативне дослідження з інституційної спроможності
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 49
PAGE 50
Додаток 4. Ситуативне дослідження з інституційної спроможності
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 53
Додаток 4. Ситуативне дослідження з інституційної спроможності
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 55
Додаток 4. Ситуативне дослідження з інституційної спроможності
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 52
Додаток 4. Ситуативне дослідження з інституційної спроможності
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 55
Додаток 5. Результати за індикаторами по категоріям
Додаток 5. Результати за індикаторами по категоріям
PAGE 58
PAGE 57
Додаток 6
Додаток 6
PAGE 58
PAGE 59
Додаток 6. Література
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в
Україні
PAGE 60
PAGE 61
Методологія
Частина I Категорія А
Доступ до інформації Загальні законодавчі передумови для підтримки
доступу до інформації
Категорія В
Інформація про екологічні надзвичайні ситуації
Категорія С
Інформація про моніторинг води і повітря
Категорія 0
Звіти про стан навколишнього природного середовища
Категорія Е
Зміст і порядок складання звілв на промислових підприємствах
Частина II Категорія А
Участь у прийняти екологічно Загальні законодавчі передумови для
підтримки учасл у прийнятті
значимих рішень екологічно значимих рішень
Категорія В
Участь у прийнятті рішень на різних рівнях щодо проведення політики,
стратегії, планів, програм та законодавства
Категорія С
Участь у прийнятл рішень на рівні реалізації проеклв
Частина IV Категорія А
Розвиток інституційної Загальні законодавчі передумови для розвитку
інституційної
спроможності для спроможності
поінформованої участі
Категорія В
Діяльність державних установ щодо розвитку власної інституційної
спроможності
Категорія С
Діяльність уряду щодо розвитку спроможності громадськості
Таблиця 1
Назва Рік Мова Посилання Примітка
Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Україні у 2001 році 2001 Українська HYPERLINK
“http://maiL.menr.gov.ua/pubL/nreport/Nd2001u.pdf”
http://maiL.menr.gov.ua/pubL/nreport/Nd2001u.pdf (формат pdf, об’єм 13
Mb)
Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Україні у 2000 році 2000 Українська HYPERLINK
“http://maiL.menr.gov.ua/pubL/nreport/Nd2000.zip”
http://maiL.menr.gov.ua/pubL/nreport/Nd2000.zip (формат pdf, об’єм 19
Mb)
Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Україні у 1999 році 1999 Українська HYPERLINK
“http://maiL.menr.gov.ua/pubL/nreport/Nd99ukr.pdf”
http://maiL.menr.gov.ua/pubL/nreport/Nd99ukr.pdf (формат pdf, об’єм 30
Mb)
Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Україні у 1999 році 1999 Англійська HYPERLINK
“http://maiL.menr.gov.ua/pubL/nreport/Nd99eng.pdf”
http://maiL.menr.gov.ua/pubL/nreport/Nd99eng.pdf (формат pdf, об’єм 30
Mb)
Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Україні у 1998 році 1998 Українська HYPERLINK
“http://nature.org.ua/nr98/index.htm”
http://nature.org.ua/nr98/index.htm Безпосередній вихід
на сторінку з укр. версією
HYPERLINK “http://nature.org.ua/” http://nature.org.ua/
nr98/ukrvers/index.htm
Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Україні у 1998 році 1998 Англійська HYPERLINK
“http://nature.org.ua/nr98/index.htm”
http://nature.org.ua/nr98/index.htm Безпосередній вихід на сторінку з
англ. версією HYPERLINK “http://nature.org.ua/” http://nature.org.ua/
nr98/engLv/index.htm
Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Україні у 1996 році 1996 Українська HYPERLINK
“http://maiL.menr.gov.ua/pubL/nreport/”
http://maiL.menr.gov.ua/pubL/nreport/ nd96/indexa.htm Безпосередній
вихід
на сторінку з укр. версією
HYPERLINK “http://maiL.menr.gov.ua/” http://maiL.menr.gov.ua/
pubL/nreport/nd96/
ukrvers/index.htm
Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Україні у 1996 році 1996 Англійська HYPERLINK
“http://maiL.menr.gov.ua/pubL/nreport/”
http://maiL.menr.gov.ua/pubL/nreport/ nd96/indexa.htm Безпосередній
вихід на сторінку з англ. версією HYPERLINK “http://maiL.menr.gov.ua/”
http://maiL.menr.gov.ua/ pubL/nreport/nd96/ ukrvers/index.htm
Спеціальні доповіді про стан навколишнього природного середовища
Назва Рік Мова Формат Посилання Примітка
Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності
суспільства у навколишньому 2003 українська pdf — 15 Mb HYPERLINK
“http://maiL.menr.gov.ua/pubL/specrep/”
http://maiL.menr.gov.ua/pubL/specrep/ ukrainian.pdf До 5-ї
Всеєвропейської конференції міністрів «Довкілля для Європи» (Київ,
травень 2003 р.)
природному середовищі
Назва: Верховний суд України Апеляційний суд м. Києва
Печерський районний Євпаторійський міський суд
[Згідно глави 4 Закону
суд м. Києва
України «Про судоустрій
України» від 7 лютого
2002 року № 3018-Ш
в системі спеціалізованих
судів Указом Президента
України мають бути створені
місцеві адміністративні суди
у формі окружних судів, що
утворюються в округах. Згідно
Указу Президента України від
1 жовтня 2002 року № 889/2002
«де-юре» створено вищий
спеціалізований суд — Вищий
адміністративний суд України.
На його виконання Постановою
ВРУ від 11 грудня 2003 року
№ 1393-ІУ обрано перші
дев’ять суддів до Вищого
адміністративного суду
України.
Загальна кількість суддів
Вищого адміністративного
суду України визначено
в кількості 65 осіб (згідно
Указу Президента України
від 7 листопада 2002 року
№ 995/2002.]
Споріднені 1. Прокуратура України.
сектори: Згідно статтей 19 та 21 Закону України «Про прокуратуру» від 5
листопада 1991 року № 1789 громадяни можуть
звернутися до прокурора із заявою про порушення законності. Для
перевірки виконання законів прокурор вправі
Адміністративний суд Суд середнього рівня Суд середнього рівня
Верховний суд України
Адміністративний суд Суд середнього рівня
Суд середнього рівня
системи 7 лютого 2002 року в цьому суді відрізняється Він входить до
системи
функції апеляційних судів від інших судів країни, судів загальної
юрисдикції.
м. Києва виконував Київський оскільки він знаходиться Рівень
завантаженості
обласний суд. в центральному районі є меншим у порівнянні
Він здійснював судочинство столиці, в якому зосереджена з судами великих
міст.
в складі колегії суддів більша кількість органів
в касаційному (апеляційному) та установ державної влади.
порядку. Тому й кількість справ
Після реформування судової в провадженні цього суду
системи це апеляційне є більшою.
судочинство в Києві здійснює
Апеляційний суд м. Києва,
Верховний суд України.
Зусилля уряду щодо розбудови інституційної спроможності громадськості
Урядові структури Школи ндо Інші джерела інформації
Назва:
Головний офіс: Україна, 01001 м. Київ, вул. Михайлівська, 22, офіс 1
Згідно свого статусу охоплює всю країну, але насамперед ті міста, де має
свої осередки. На початок 2004 р. Щедріна мала
92218, бібліотека має абонементський та читальний зали. Стандартна
структура книжкового фонду за таблицею ББК, періодика України, Росії,
Криму складала в 2003 р. 111 назв (78 журналів, 33 газети), а на цей рік
— 78 назв (50 журналів, 28 газет).
Міністерство освіти і науки України (МОН)
Державний
Україна, м. Київ,
проспект Перемоги,10 (освіта);
бульвар Шевченка, 16 (наука)
Підкатегорія Індикатор
№ Показник Стандартна похибка
Участь у прийнятті рішень на етапі 1 реалізації проекту 2
3
8
10
Середній показник у підкатегорії: 100.00 62.50 62.50 62.50 100.00
77.50 —
Розвиток інституційної спроможності
Загальний показник: 81,25
Підкатегорія Індикатор
№ Показник Стандартна похибка
Діяльність держави щодо розвитку власної 1 інституційної спроможності
задля надання 2 інформації, залучення громадськості до участі3 та
забезпечення правосуддя 100.00 75.00 62.50 0.00 0.00 0.00
Середній показник у підкатегорії: 79.17
Діяльність держави щодо розвитку інституційної 1 спроможносл
громадськосл задля реалізації б принципів доступу 7 100.00 50.00 100.00
0.00 40.40 0.00
Середній показник у підкатегорії: 83.33
Загальні показники
Категорія Загальний показник
Доступ до інформації
66.87
Підкатегорія
Інформація про екологічну надзвичайну ситуацію Інформація про результати
регулярного моніторингу Державні звіти про стан навколишнього природного
середовища Звіти виробничих підприємств Індекс
66.96 79.69 83.33 37.50 Стандартна похибка
10.52 17.00 38.92 45.48
Категорія Загальний показник
Доступ до участі
68.81
Підкатегорія
Участь в прийнятт рішень щодо національної та місцевої політики Участь у
прийнятт рішень на етапі реалізації проекту Індекс
60.12 77.50 Стандартна похибка
33.29 20.54
Категорія Загальний показник
Розвиток інституційної спроможності
77.08
Підкатегорія
Діяльність держави щодо розвитку власної інституційної спроможност задля
надання інформації, залучення до участі громадськості та забезпечення
законодавства Діяльність держави щодо розвитку інституційної спроможност
Індекс
79.17
75.00 Стандартна похибка
16.28 37.83
громадськості задля реалізації принципів доступу
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
