Мачуський В.В., Постульга В.Є. 2005 – Господарське законодавство
Зміст
Вступ 6
РОЗДІЛ 1. Основи правового регулювання господарської діяльності 7
§ 1. Поняття та види господарської діяльності 7
§ 2. Поняття та види господарських відносин 14
§ 3. Поняття та система господарського законодавства 18
РОЗДІЛ 2. Засади державного регулювання господарської діяльності 26
§ 1. Роль держави в регулюванні господарської діяльності
та в організації і забезпеченні функціонування державного
сектору економіки 26
§ 2. Державна регуляторна політика у сфері господарської
діяльності 31
§ 3. Державна реєстрація суб’єктів господарської діяльності 35
§ 4. Засоби державного регулювання господарської діяльно-
сті. Державна підтримка господарської діяльності 39
РОЗДІЛ 3. Суб(єкти господарювання 48
§ 1. Поняття та види суб’єктів господарювання 48
§ 2. Поняття та види підприємств. Об’єднання підприємств 54
§ 3. Поняття та види господарських товариств 61
§ 4. Особливості правового статусу інших суб(єктів госпо-
дарювання 64
РОЗДІЛ 4. Майнові засади господарювання 67
§ 1. Підстави виникнення майнових прав та майнових обов’язків у сфері
господарювання. Цінні папери в господарсь-
кій діяльності. Особливості корпоративних прав учасників
суб’єктів господарювання 67
§ 2. Правові режими майна суб’єктів господарювання 74
§ 3. Особливості правового режиму державного та комунального майна.
Правовий статус Фонду державного майна. Приватизація як особливий вид
набуття права власності 76
§ 4. Правовий режим використання природних ресурсів у сфе-
рі господарювання 79
§ 5. Правове регулювання відносин, пов’язаних із правом промислової
власності. Об’єкти права промислової власності 82
РОЗДІЛ 5. Господарські зобов(язання 85
§ 1. Загальні положення про господарські зобов(язання 85
§ 2. Господарські договори 90
§ 3. Виконання і припинення господарських зобов(язань 96
РОЗДІЛ 6. Юридична відповідальність суб’єктів господарської діяльності.
Захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання 106
§ 1. Поняття і види юридичної відповідальності суб’єктів господарської
діяльності 106
§ 2. Поняття, ознаки та функції господарсько-правової відповідальності.
Господарські правопорушення 110
§ 3. Види господарсько-правових санкцій 113
§ 4. Поняття захисту прав та законних інтересів учасників
господарських правовідносин, його форми та способи 119
§ 5. Господарські суди, третейські суди та міжнародні арбіт-
ражі. Порядок виконання судових рішень 122
РОЗДІЛ 7. Правове регулювання банкрутства 128
§ 1. Поняття банкрутства 128
§ 2. Провадження у справах про банкрутство 134
§ 3. Процедури, що застосовуються до неплатоспроможного
боржника 144
РОЗДІЛ 8. Правовий захист економічної конкуренції 150
§ 1. Поняття економічної конкуренції. Законодавство про
захист економічної конкуренції 150
§ 2. Прояви порушення законодавства щодо економічної конкуренції.
Правовий статус природних монополій 152
§ 3. Прояви недобросовісної конкуренції. Поняття і захист
комерційної таємниці 159
§ 4. Правовий статус Антимонопольного комітету України 164
§ 5. Обмеження щодо демпінгового та субсидованого імпорту
та інших порушень конкуренції в зовнішньоекономічній діяль-
ності в Україні 168
РОЗДІЛ 9. Правове регулювання зовнішньоекономічної
діяльності 172
§ 1. Поняття, суб(єкти та принципи зовнішньоекономічної діяльності 172
§ 2. Зовнішньоекономічний договір (контракт) 178
§ 3. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності 186
§ 4. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності 192
РОЗДІЛ 10. Правове регулювання інвестиційної діяльності.
Статус вільних економічних зон в Україні 201
§ 1. Поняття інвестиційної діяльності в Україні 201
§ 2. Види інвестиційної діяльності. Роль інноваційних
технологій у розвитку економіки України 204
§ 3. Правовий режим іноземного інвестування. Інвесту-
вання за межі України 209
§ 4. Державне сприяння інвестиційній діяльності. Правове
становище концесій 213
§ 5. Правовий режим вільних економічних зон 216
РОЗДІЛ 11. Правове регулювання ринку фінансових послуг 219
§ 1. Поняття та види фінансових послуг 219
§ 2. Державне регулювання ринків фінансових послуг 230
§ 3. Правовий статус окремих фінансових установ 234
РОЗДІЛ 12. Правові засади контролю господарської діяльності 239
§ 1. Поняття та елементи контролю 239
§ 2. Види контролю та система правоохоронних та право-
застосовних органів, які мають право здійснювати контроль
за діяльністю суб’єктів господарювання 244
§ 3. Форми контролю за законодавством України 251
Словник-довідник 258
Вступ
Ухвалення Верховною Радою України нових Цивільного і Господарського
кодексів спричинило суттєві зміни у правовому регулюванні господарської
діяльності. У господарське законодавство запроваджено нові поняття,
терміни; виникли нові правові інститути.
Водночас втратили чинність фундаментальні Закони України «Про
підприємництво» і «Про підприємства в Україні». Крім того, виникла
проблема розмежування дії Цивільного і Господарського кодексів, що
значною мірою ускладнюватиме правозастосування.
Зростання значення правового регулювання господарських відносин
об’єктивно обумовлює необхідність вивчення студентами основних положень
господарського законодавства.
Отже, навчальний посібник «Господарське законодавство» покликаний
допомогти студентам вільно орієнтуватись у головних принципах правового
регулювання господарської діяльності, а також набути знань і навичок
щодо організації та здійснення підприємницької діяльності.
Розділ 1
ОСНОВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
§ 1. Поняття та види господарської діяльності.
§ 2. Поняття та види господарських відносин.
§ 3. Поняття та система господарського законодавства.
§ 1. Поняття та види господарської діяльності
Поняття господарської діяльності наводиться в ст. 3 Господарського
Кодексу України (далі — ГК). Під господарською діяльністю розуміють
діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва,
спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи
надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Класичні ознаки господарської діяльності, наголошуючи на її суспільно
корисному характері, наводить авторитетний український учений
В. С. Щербина: «Суспільно корисна господарська ді-
яльність:
по-перше, полягає у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні
послуг не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших
осіб;
по-друге, виконується на професійних засадах;
по-третє, результати такої діяльності мають реалізовуватися за плату,
тобто функціонувати як товар;
по-четверте, поєднує як приватні інтереси виробника, так і публічні
інтереси (держави, суспільства, значних верств населення тощо)».
Виходячи зі змісту ст. 3, 42, 52 ГК загальні різновиди господарської
діяльності можна сгрупувати таким способом:
1) комерційна господарська діяльність (підприємництво) — господарська
діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних
результатів та з метою одержання прибутку;
2) некомерційна господарська діяльність — господарська діяльність, що
здійснюється без мети одержання прибутку;
3) господарське забезпеченням діяльності негосподарюючих суб’єктів —
діяльність негосподарюючих суб’єктів, спрямована на створення і
підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що
здійснюється за участі або без участі суб’єктів господарювання.
Слід зауважити, що вичерпний перелік видів господарської діяльності, які
підлягають ліцензуванню (а саме — 57 видів господарської діяльності),
установлює Закон України «Про ліцензування певних видів господарської
діяльності» від 01.06.2000.
Водночас відповідно до ст. 259 ГК вид господарської діяльності має місце
в разі об’єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів,
сировини та матеріалів, робочої сили) для створення виробництва певної
продукції або надання послуг. Окремий вид діяльності може складатися з
єдиного простого процесу або охоплювати низку процесів, кожний з яких
входить до відповідної категорії класифікації.
Виходячи з положень розд. VІ, VІІ ГК можна виокремити такі види
господарської діяльності:
1. Господарсько-торговельна діяльність — діяльність, що її здійснюють
суб’єкти господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на
реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів
народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх
реалізацію через надання відповідних послуг.
Залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), у межах якого
здійснюється товарний обіг, господарсько-торговельна діяльність виступає
як внутрішня або зовнішня торгівля.
Господарсько-торговельна діяльність може вестися суб’єктами
господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут;
енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і
громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва;
комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша
допоміжна діяльність із забезпечення реалізації товарів (послуг) у сфері
обігу.
Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими
договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції,
енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та
іншими договорами.
2. Агентська діяльність — комерційне посередництво, що полягає в наданні
комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання під час здійснення
ними господарської діяльності способом посередництва від імені, в
інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.
Комерційне посередництво є підприємницькою діяльністю.
Комерційним агентом може бути суб’єкт господарювання (громадянин або
юридична особа), який за повноваженням, що ґрунтується на агентському
договорі, здійснює комерційне посередництво.
Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоч і в чужих інтересах,
але від власного імені.
3. Перевезення вантажів — господарська діяльність, пов’язана з
переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів
народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та
повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники,
вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт,
автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та
вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт,
трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Допоміжним видом діяльності, пов’язаним з перевезенням вантажів, є
транспортна експедиція.
4. Капітальне будівництво — будівництво об’єктів виробничого та іншого
призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання
будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні
дослідження і розробки тощо, які виконуються суб’єктами господарювання
для інших суб’єктів або на їх замовлення та здійснюються на умовах
підряду.
5. Інноваційна діяльність — діяльність учасників господарських відносин,
що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання
довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності
витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та
інші сфери суспільного життя.
Фінансова діяльність включає грошове та інше фінансове посередництво,
страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і
страхування.
6. Фінансове посередництво — діяльність, пов’язана з отриманням та
перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених
законодавством. Фінансове посередництво здійснюють установи банків та
інші фінансово-кредитні організації.
Страхування у сфері господарювання — це діяльність, скерована на
покриття довготермінових та короткотермінових ризиків суб’єктів
господарювання з використанням заощаджень через кредитно-фінансову
систему або без такого використання.
Допоміжною діяльністю у сфері фінансів та страхування є недержавне
управління фінансовими ринками, біржові операції з фондовими цінностями,
інші види діяльності (посередництво у кредитуванні, фінансові
консультації, діяльність, пов’язана з іноземною валютою, страхуванням
вантажів, оцінювання страхового ризику та збитків, інші види допоміжної
діяльності).
7. Комерційна концесія — за договором комерційної концесії одна сторона
(правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві)
на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій
діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а
користувач зобов’язується додержувати умов використання наданих йому
прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.
Договір комерційної концесії передбачає використання комплексу наданих
користувачеві прав, ділової репутації і комерційного досвіду
правоволодільця в повному обсязі, із зазначенням або без зазначення
території використання щодо певної сфери підприємницької діяльності.
8. Зовнішньоекономічна діяльність — господарська діяльність, під час
здійснення якої майно та/або робоча сила перетинають митний кордон
України.
Крім того, розд. VІІІ ГК установлює спеціальні режими господарювання, а
саме:
1) спеціальна (вільна) економічна зона — частина території України, на
якій установлено спеціальний правовий режим господарської діяльності,
особливий порядок застосування та дії законодавства України. На
території спеціальної (вільної) економічної зони можуть запроваджуватися
пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови
підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів.
Спеціальні (вільні) економічні зони створюються для залучення інвестицій
та ефективного їх використання, активізації спільної з іноземними
інвесторами підприємницької діяльності з метою збільшення експорту
товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг,
упровадження нових технологій, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення
використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, прискорення
соціально-економічного розвитку України;
2) концесія — це надання з метою задоволення суспільних потреб
уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого
самоврядування на підставі концесійного догово-
ру на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб’єктам
господарювання (концесіонерам) права на створен-
ня (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об’єктом концесії за
умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов’язань, майнової
відповідальності і підприємницького ризику.
3) інші види спеціальних режимів господарської діяльності:
а) виключна (морська) економічна зона України;
б) здійснення господарської діяльності на державному кордоні України;
в) здійснення господарської діяльності в санітарно-захисних та інших
охоронних зонах, на територіях і об’єктах, що особливо охороняються;
г) господарська діяльність у Збройних Силах України;
д) здійснення господарської діяльності на території пріоритетного
розвитку;
е) здійснення господарської діяльності в умовах надзвичайного стану,
надзвичайної екологічної ситуації і в умовах воєнного стану.
1.1. Комерційна господарська
діяльність (підприємництво)
Одним з основних видів господарської діяльності є підприємництво.
Відповідно до ст. 42 ГК підприємництво — це самостійна, ініціативна,
систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється
суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних
і соціальних результатів та одержання прибутку.
Виходячи зі змісту ст. 42 ГК можна навести такі ознаки підприємницької
діяльності:
самостійність — це стан, який дає можливість підприємцю без обмежень
приймати рішення і здійснювати самотужки будь-яку діяльність, що не
суперечить чинному законодавству;
ініціативність передбачає виявлення особою в процесі діяльності
винахідливості, кмітливості, індивідуальних здібностей;
систематичність означає постійний, регулярний (а не разовий) характер
діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і
под.;
ризиковий характер підприємницької діяльності включає два складники,
один з яких передбачає можливість одержання позитивних результатів
(прибутку), а інший — можливість настання несприятливих наслідків
(збитків) від такої діяльності, які не завжди можна спрогнозувати і
запобігти їм;
одержання прибутку (доходу) — мета діяльності з виробництва продукції,
виконання робіт, надання послуг чи ведення торгівлі, бо результати
діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на оплатних засадах, а
в ціну товару (послуги) включається і можливий прибуток (дохід);
діяльність здійснюється особами, зареєстрованими як суб’єкти
підприємницької діяльності.
Визначаючи поняття підприємництва, науковці-юристи і вчені-економісти
пропонують до наведених ознак підприємницької діяльності додати й інші:
1) творчий та інноваційний характер цієї діяльності; 2) самостійну
юридичну відповідальність; 3) соціально відповідальний характер;
4) особисту майнову відповідальність; 5) майнову відповідальність
юридичної особи; 6) невпинне самооновлення.
Відповідно до ст. 44 ГК підґрунтям підприємництва є такі принципи:
1) вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;
2) самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір
постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення
матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання
яких не обмежено законом, установлення цін на продукцію та послуги
відповідно до закону;
3) вільне наймання підприємцем працівників;
4) комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;
5) вільне розпоряджання прибутком, що залишається у власності підприємця
після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;
6) самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності,
використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій
розсуд.
Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку
підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Перелік видів
господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік
видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, установлює
виключно закон.
У ст. 42 Конституції України проголошено, що кожен має право на
підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Здійснювати підприємницьку діяльність забороняється органам державної
влади та органам місцевого самоврядування. Підприємницька діяльність
посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого
самоврядування обмежується законом (але не забороняється взагалі) у
випадках, передбачених ч. 2 ст. 64 Конституції України, а саме — в
умовах воєнного або надзвичайного стану можуть установлюватись окремі
обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
1.2. Некомерційна господарська діяльність
Некомерційне господарювання — це самостійна систематична господарська
діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на
досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети
одержання прибутку (ст. 52 ГК).
Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб’єктами
господарювання державного або комунального секторів економіки в галузях
(видах діяльності), в яких відповідно до ст. 12 ГК забороняється
підприємництво, на підставі рішення відповідного органу державної влади
чи органу місцевого самоврядування. Некомерційну господарську діяльність
можуть вести також інші суб’єкти господарювання, яким здійснення
господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.
Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи
державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.
До суб’єктів некомерційної господарської діяльності можна віднести:
1) установи, організації, створені органами державної влади України, що
утримуються за кошти відповідних бюджетів; 2) установи, організації,
створені органами місцевого самоврядування, що утримуються за кошти
відповідних бюджетів; 3) кредитні спілки; 4) благодійні фонди і
благодійні організації; 5) громадські організації, створені з метою
провадження екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної,
культурної, освітньої та наукової діяльності; 6) творчі спілки;
7) політичні партії; 8) науково-дослідні установи; 9) вищі навчальні
заклади III—IV рівнів акредитації, внесені до Державного реєстру
наукових установ, яким надається підтримка держави.
§ 2. Поняття та види господарських відносин
Господарськими відносинами є суспільні відносини, що складаються навколо
господарської діяльності. Іншими словами, господарські відносини
виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності
між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими
учасниками відносин у сфері господарювання.
Своєю чергою, господарські відносини, урегульовані нормами
господарського права, є господарсько-правовими відносинами.
До кола господарських відносин уходять як відносини між рівними
суб’єктами, що діють на підставі власного вільного воле-
виявлення, так і відносини, яким властива публічна (владна) ознака.
Розрізняють такі види господарських відносин: господарсько-виробничі,
організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між
суб’єктами господарювання під час безпосереднього здійснення
господарської діяльності.
Під організаційно-господарськими відносинами розуміють відносини, що
складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами
організаційно-господарських повноважень у процесі управління
господарською діяльністю.
Внутрішньогосподарськими є відносини, що встановлюються між структурними
підрозділами суб’єкта господарювання, та відносини суб’єкта
господарювання з його структурними підрозділами.
З викладеного можна висновувати, що господарські відносини в основному
утворюються:
1) між суб’єктами господарювання (майново-господарські відносини);
2) між суб’єктами господарювання й іншими учасниками господарських
відносин (майново-господарські відносини);
3) між суб’єктами господарювання й органами державної влади і місцевого
самоврядування, що наділені господарською компетенцією
(майново-господарські відносини);
4) між суб’єктом господарювання та власником, який є засновником даного
суб’єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування,
наділеним господарською компетенцією щодо цього суб’єкта
(організаційно-господарські відносини);
5) між суб’єктами господарювання, які разом організовують об’єднання
підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих
об’єднань чи товариств (організаційно-господарські відносини);
6) між суб’єктами господарювання в разі, якщо один з них є щодо іншого
дочірнім підприємством (організаційно-господарські відносини);
7) між суб’єктом господарювання і його структурними підрозділами
(внутрішньогосподарські відносини);
8) між структурними підрозділами суб’єкта господарювання
(внутрішньогосподарські відносини).
1.2.1. Учасники відносин у сфері господарювання
Відповідно до ст. 2 ГК учасниками відносин у сфері господарювання є
суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також
громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками
суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них
організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Наразі можна стверджувати, що учасники господарських відносин залежно
від характеру повноважень поділяються на три групи: 1) суб’єкти
господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, наділені господарською компетенцією; 2) громадяни,
громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів
господарювання; 3) громадяни, громадські та інші організації, які
здійснюють щодо суб’єктів господарювання організаційно-господарські
повноваження на основі відносин власності.
Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин,
які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську
компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають
відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в
межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Тобто всі
суб’єкти господарювання є учасниками господарських відносин, але не всі
учасники господарських відносин є суб’єктами господарювання.
Суб’єкти господарювання — це:
1) господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до
Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства,
створені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи, які здійснюють
господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом
порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють
господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як
підприємці;
3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських
організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення
господарської діяльності.
Суб’єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на
основі права власності, права господарського відання, права оперативного
управління та права оперативно-господарського використання майна
відповідно до визначення цієї компетенції в цьому Кодексі та інших
законах.
До першої групи учасників господарських відносин крім суб’єктів
господарювання входять споживачі, органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією (держава,
органи державної влади та органи місцевого самоврядування є учасниками
відносин у сфері господарювання, але не є суб’єктами господарювання).
Варто зауважити, що ГК не наводить визначення терміна «споживач», тому
для з’ясування цього поняття необхідно звернутись до Закону України «Про
захист прав споживачів» від 12.05.1991 і до Закону України «Про природні
монополії» від 20.04.2000.
Закон України «Про захист прав споживачів» (далі — Закон) визначає
споживача як громадянина, який придбаває, замовляє, використовує або має
намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних
побутових потреб. Проте визначення Законом споживача тільки як
громадянина видається не зовсім прийнятним у контексті ГК, бо зникають
споживачі — юридичні особи.
У ст. 1 Закону України «Про природні монополії» (далі — Закон) міститься
визначення споживача товарів, що їх виробляють суб’єкти природних
монополій. Таким споживачем є фізична або юридична особа, яка придбаває
товар, що виробляється (реалізується) суб’єктами природних монополій. З
огляду на те, що згідно із Законом суб’єкт природних монополій є
суб’єктом господарювання (хоч і монопольним утворенням), визначення
споживача, наведене в Законі, може стати в пригоді для визначення
поняття споживача як учасника господарських відносин.
Водночас варто зауважити, що відповідно до ч. 3 ст. 175 ГК зобов’язання
майнового характеру, що виникають між суб’єктами господарювання та
негосподарюючими суб’єктами — громадянами (читай — споживачами), не є
господарськими і регулюються іншими законодавчими актами.
Стосовно до органів державної влади та органів місцевого самоврядування
як учасників господарських відносин можна зазначити таке.
У ГК бракує визначень органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, наділених господарською компетенцією, а також переліку
таких органів. Аналіз ГК уможливлює припущення, що господарською
компетенцією органи державної влади та органи місцевого самоврядування
наділяються не завжди, а тільки в певних випадках.
Як зазначають автори Методичних рекомендацій щодо вивчення Цивільного та
Господарського кодексів України, з ч. 2 ст. 8, статей 22, 24, 173, 176,
186 ГК можна зробити висновок про те, що органи державної влади та
місцевого самоврядування наділені господарською компетенцією в
організаційно-господарських відносинах лише в таких випадках:
1) державні органи управління наділяються організаційно-госдарськими
повноваженнями (компетенцією) стосовно суб’єктів господарювання, що
належать до державного сектору (ст. 22 ГК); 2) органи місцевого
самоврядування здійснюють організаційно-господарські повноваження щодо
суб’єктів господарювання комунального сектору (ст. 24 ГК).
До третьої групи учасників господарських відносин входять громадяни,
громадські та інші організації, які здійснюють щодо суб’єктів
господарювання організаційно-господарські повноваження на основі
відносин власності. Зміст організаційно-господарських повноважень, а
також коло суб’єктів таких повноважень можна визначити за допомогою
ст. 176 ГК «Організаційно-господарські зобов’язання».
Організаційно-господарськими визнаються господарські зобов’язання, що
виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб’єктом
господарювання та суб’єктом організаційно-господарських повноважень,
унаслідок яких зобов’язана сторона повинна здійснити на користь другої
сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або
утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від
зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
§ 3. Поняття та система господарського
законодавства
Термін «законодавство» зазвичай використовується у значенні як
сукупність законів та інших нормативно-правових актів, що регламентують
ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права.
У Популярній юридичній енциклопедії наводиться таке визначення
законодавства: законодавство — сукупність чинних нормативно-правових
актів: законів, постанов, декретів, указів, наказів, інструкцій
правотворчих органів, що регулюють правовідносини в державі.
Іноді під законодавством розуміють один з основних методів здійснення
державою своїх функцій способом ухвалення законів та інших
нормативно-правових актів, їх зміни або скасування.
Існують дві концепції визначення законодавства: законодавство у широкому
розумінні і законодавство у вузькому розумінні.
Як зазначає О. Ф. Скакун, широке трактування включає в поняття
законодавства акти законодавчих органів і підзаконні акти (акти органів
управління та ін.). Вузьке — акти законодавчих органів і постанови
парламенту про надання цим законам чинності.
Слід зауважити, що широке розуміння законодавства принижує роль закону,
об’єднуючи в одне ціле закони і підзаконні акти. Р. З. Лівшиц наголошує,
що широке розуміння законодавства — це шлях розмивання закону, підміни
його управлінськими рішеннями.
Водночас відповідно до рішення Конституційного суду України від
09.07.1998 № 12-РП/98 термін «законодавство» охоплює закони України,
чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази
Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України,
ухвалені в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і
законів України.
Для правильного розуміння поняття «законодавство» потрібно з’ясувати
питання співвідношення системи законодавства і системи права, у т.ч.
права і закону.
Загальновизнано, що основною формою вираження права є закон. Так само
система права і система законодавства співвідносяться між собою, як
зміст і форма. Система права являє собою сукупність правових норм, а
система законодавства є сукупністю нормативно-правових актів. Первинним
елементом системи права служить норма права, а первинним елементом
системи законодавства є стаття нормативно-правового акта. Отже, система
законодавства — це сукупність джерел права, які являють собою форму
вираження правових норм.
Перш ніж розпочати розгляд безпосередньо поняття господарського
законодавства, наведемо його показові визначення відомих
учених-господарників. В. К. Мамутов зазначає, що як галузь законодавства
господарське законодавство являє собою визначену нормативну
системно-структурну організацію. Поєднання господарсько-правових норм у
галузеву систему законодавства ґрунтується на єдності предмета
господарсько-правового регулювання. Системі господарського права
відповідає система господарського законодавства, яка охоплює
господарсько-правові норми, що містяться в таких джералах права, як
закони і підзаконні акти, котрі цілком або частково належать до предмета
господарсько-правового регулювання. Отже, система господарського
законодавства вужча від системи господарського права, яка включає всю
сукупність чинних у суспільстві джерел господарського права.
Водночас В. С. Щербина наголошує, що, відповідно, господарське
законодавство загалом можна визначити як систему нормативних актів, які
згідно із законом є інституційними джерелами господарського права.
Основними джерелами господарського права є саме закони та інші
нормативні акти.
Система господарського законодавства загалом обумовлена предметом
регулювання. Предметом господарського законодавства є господарські
відносини у спеціальному розумінні, тобто відносини між організаціями
щодо виробництва й реалізації продукції, відносини в капітальному
будівництві, відносини в закупівлі сільськогосподарської продукції в
аграрних товаровиробників, відносини організацій усіх видів транспорту з
клієнтами та між собою, відносини в державному страхуванні,
зовнішньоекономічній діяльності, планові та господарсько-процесуальні
відносини. Це — погляд представників теорії господарського права, згідно
з яким господарське законодавство являє собою окрему галузь — систему
нормативних актів, правила яких регулюють господарські відносини щодо
організації і здійснення господарської діяльності в галузі суспільного
виробництва й обігу.
Теорія господарського права виходить з того, що як галузь господарське
законодавство окреслене тільки господарськими відносинами і не включає
всіх нормативних актів (фінансового,
адміністративного, трудового права тощо), котрі теж регулюють народне
господарство.
Правильність такого підходу підтверджує ст. 4 ГК, згідно з якою
предметом регулювання Кодексу не є:
майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним
кодексом України;
земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо
використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та
об’єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;
трудові відносини;
фінансові відносини за участі суб’єктів господарювання, що виникають у
процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;
адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єктів
господарювання, в яких орган державної влади або місцевого
самоврядування не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і
безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо
суб’єкта господарювання.
Проте доволі спірним, на наш погляд, є визначення господарського
законодавства, сформульоване авторами навчального посібника
«Господарське законодавство», а саме: господарське законодавство — це
система економічних і правових норм (фінансового, комерційного,
трудового, банківського, земельного, адміністративного права і т.д.), що
регулюють різні галузі народного господарства.
Крім того, нормативно-правовому регулюванню господарської діяльності
присвячена ст. 7 ГК, де зазначено, що відносини у сфері господарювання
регулюються Конституцією України, ГК, законами України,
нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів
України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Наведемо найважливіші основні нормативно-правові акти, що є джерелами
господарського законодавства.
Конституція України
У ст. 8 Конституції України зазначено, що Конституція України має
найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти
ухвалюються на підставі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Для правового регулювання господарських відносин першорядне значення
мають в основному такі положення Конституції України:
Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав
усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість
економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти,
користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї
інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності є непорушним. Громадяни для задоволення своїх
потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної
власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути
застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на
підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і
повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з
наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається тільки в умовах
воєнного чи надзвичайного стану.
Ст. 42 Конституції України проголошує, що кожен має право на
підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Держава забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності. Не
допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне
обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі
монополії визначаються законом. Держава захищає права споживачів,
здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг
і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Крім того, відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами
України визначаються:
1) засади використання природних ресурсів, виключної (морської)
економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору,
організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку;
2) правовий режим власності;
3) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та
норми антимонопольного регулювання;
4) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної
справи;
5) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної
служби, організації державної статистики та інформатики;
6) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи,
організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства,
нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та
діяльності адвокатури;
7) засади місцевого самоврядування;
8) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами,
адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та
відповідальність за них.
Виключно законами України встановлюються:
1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система
оподатковування, податки і збори; засади створення і функціонування
фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус
національної валюти, а також статус іноземних валют на території
України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і
зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх
види і типи;
2) одиниці ваги, міри і часу; порядок установлення державних стандартів;
3) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон,
що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.
Господарський кодекс України
Після Конституції України головним джерелом господарського законодавства
є Господарський кодекс України (далі — ГК) від 16.01.2003 (набрав
чинності з 01.01.2004), що встановлює правові засади господарської
діяльності (господарювання).
ГК має на меті забезпечити зростання ділової активності суб’єктів
господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення
ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість
відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний
господарський порядок в економічній системі України, сприяти
гармонізації її з іншими економічними системами.
ГК визначає засади господарювання в Україні, установлює загальні
принципи господарювання і регулює господарські відносини, що виникають у
процесі організації та здійснення господарської ді-
яльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та
іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
ГК складається з 9 розділів, а саме: розділ І «Основні засади
господарської діяльності»; розділ ІІ «Суб’єкти господарювання»; розділ
ІІІ «Майнова основа господарювання»; розділ ІV «Господарські
зобов’язання»; розділ V «Відповідальність за правопорушення у сфері
господарювання»; розділ VІ «Особливості правового регулювання в окремих
галузях господарювання»; розділ VIІ «Зовнішньоекономічна діяльність»;
розділ VIIІ «Спеціальні режими господарювання»; розділ ІX «Прикінцеві
положення».
Цивільний кодекс України
Цивільним кодексом України (далі — ЦК) від 16.01.2003
(набрав чинності з 01.01.2004) регулюються особисті немайнові та майнові
відносини (цивільні відносини), що ґрунтуються на юридичній рівності,
вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Разом з тим ГК містить положення, що передбачають застосування до
регулювання господарських відносин положень ЦК (наприклад, у ст. 175 ГК
зазначено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками
господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з
урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Варто наголосити, що розмежування предметів регулювання ГК і ЦК є
складною проблемою, що виникла після набуття чинності цих нових
кодексів. Виходячи зі змісту ГК і ЦК можна висновувати, що застосування
положень ЦК до регулювання господарських відносин не виключається, однак
за наявності колізії переважному застосування підлягають норми,
сформульовані в ГК.
Закони України
Законів України, що регулюють господарські відносини, доволі багато, і
вичерпний їх перелік навести важко та й навряд чи доцільно. Найважливіші
з них такі: Закон України «Про власність» від 07.02.1991; Закон України
«Про оподаткування при-
бутку підприємств» від 28.12.1994; Закон України «Про ліцензування
певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000; Закон України
«Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000; Закон України «Про
лізинг» від 16.12.1997; Закон України «Про страхування» від 07.03.1996;
Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при
будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003; Закон
України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним
боргом та іпотечні сертифікати» від 19.06.2003; Закон України «Про
інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні
фонди)» від 15.03.2001; Закон України «Про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від
28.11.2002; Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від
16.04.1991; Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті» від 23.09.1994; Закон України «Про операції з
давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від
15.09.1995; Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних)
операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998; Закон
України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового
імпорту» від 22.12.1998; Закон України «Про захист національного
товаровиробника від субсидованого імпорту» від 22.12.1998; Закон України
«Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» від
22.12.1998.
Нормативно-правові акти Президента України
Укази Президента України належать до підзаконних нормативно-правових
актів, що також є важливим джерелом господарського законодавства.
Основними актами Президента України, що регулюють господарську
діяльність, є: Указ Президента України «Про усунення обмежень, що
стримують розвиток підприємницької діяльності» від 03.02.1998 № 79/98;
Указ Президента України «Про державну підтримку малого підприємництва»
від 12.05.1998 № 456/98; Указ Президента України «Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від
03.07.1998 № 727/98; Указ Президента України «Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 № 817/98; Указ
Президента України «Про запровадження дозвільної системи у сфері
підприємницької діяльності» від 20.05.1999 № 539/99; Указ Президента
України «Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у
сфері підприємництва» від 22.01.2000 № 89/2000; Указ Президента України
«Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та
підприємництва» від 25.05.2000 № 721/2000; Указ Президента України «Про
заходи щодо забезпечення підтримки та дальшого розвитку підприємницької
діяльності» від 15.07.2000 № 906/2000.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку органів
ліцензування» від 14.11.2000 № 1698; Постанова Кабінету Міністрів
України «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів
господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її
видачу» від 29.11.2000 № 1755; Постанова Кабінету Міністрів України «Про
Порядок проведення аналізу результатів функціонування спеціальних
(вільних) економічних зон і територій зі спеціальним режимом
інвестиційної діяльності» від 28.02.2001 № 184; Постанова Кабінету
Міністрів України «Про затвердження переліку документів, які додаються
до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності»
від 04.07.2001 № 756; Постанова Кабінету Міністрів України «Про
затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на
узгоджені дії, концентрацію суб’єктів господарювання» від 28.02.2002
№ 219; Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення
про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства
про захист прав споживачів» від 17.08.2002 № 1177; Постанова Кабінету
Міністрів України «Про затвердження Порядку і правил проведення
обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єктів
господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на
об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти
та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій
екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру» від 16.11.2002
№ 1788.
Розділ 2
ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
§ 1. Роль держави в регулюванні господарської діяльності та в
організації і забезпеченні функціонування державного сектору економіки.
§ 2. Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності.
§ 3. Державна реєстрація суб’єктів господарської діяльності.
§ 4. Засоби державного регулювання господарської діяльності. Державна
підтримка господарської діяльності.
§ 1. Роль держави в регулюванні господарської діяльності та в
організації і забезпеченні
функціонування державного сектору економіки
Економіка як сукупність виробничих відносин певної суспільної формації
опосередковується господарською діяльністю. Державне регулювання
економіки — це одна з форм державного впливу на економіку, що
ґрунтується на законодавстві та реалізується способом установлення та
застосування державними органами правил, спрямованих на коригування
економічної ді-
яльності фізичних і юридичних осіб, яке підтримується можливістю
застосування правових санкцій у разі їх порушення.
Сучасна економіка має змішаний характер, що полягає в поєднанні
механізмів ринкового саморегулювання та державного регулювання. Міра
державної участі в регулюванні в різних країнах неоднакова і залежить
від численних факторів.
Українська держава, беручи участь в організації господарської
діяльності, перш за все повинна забезпечити:
визначення економічного статусу України і стратегії
соціально-економічного розвитку на основі програмно-цільового управління
в інтересах українського народу, підпорядкування суспільного виробництва
потребам людини, її соціальній захищеності;
досягнення раціонального співвідношення ринкових механізмів
саморегулювання та державних важелів управління економічними процесами в
умовах багатоукладної економіки;
структурну перебудову галузей народного господарства з визначенням
пріоритетних напрямів економічного і соціального розвитку, їх державної
підтримки;
захищеність внутрішнього ринку за умов посилення економічної інтеграції
у світовий ринок;
зростання національного багатства і добробуту людей.
Держава визначає економічну політику за такими основними напрямами:
структурно-галузева політика; інвестиційна, амортизаційна політика;
політика інституційних перетворень; цінова політика;
антимонопольно-конкурентна політика; бюджетна, податкова,
грошово-кредитна, валютна політика; зовнішньоекономічна політика.
З метою забезпечення раціонального використання та повноцінного
відтворення природних умов господарювання, створення безпечних умов
життєдіяльності населення держава здійснює екологічну політику.
У соціально-економічній сфері держава проводить соціальну політику
захисту прав споживачів (консюмеризм), політику заробітної плати і
доходів населення, політику зайнятості, політику соціального захисту та
соціального забезпечення.
Держава визначає засади використання природних ресурсів, організації й
експлуатації енергосистем, транспорту, зв’язку; правовий режим
власності; правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції
та норми антимонопольного регулювання; бюджетну систему та державний
бюджет; систему оподаткування, податки і збори; засади створення і
функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного
ринків; статус національної валюти та іноземних валют на території
України; порядок випуску та обігу цінних паперів, їх види і типи;
порядок встановлення державних стандартів; порядок утворення і
функціонування вільних та інших спеціальних економічних зон; засади
зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; засади та інші питання
юридичної відповідальності; засади соціального захисту, засади
регулювання праці й зайнятості; інші питання управління господарством,
передбачені Конституцією і законами України.
У сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і
поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на
реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб’єктів господарювання і
споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому.
Під економічною стратегією розуміють свідомо обраний державою курс
економічної політики, розрахований на тривалу перспективу і спрямований
на розв’язання масштабних економічних та соціальних завдань,
гарантування економічної безпеки держави, збереження і примноження її
економічного потенціалу й національного багатства. Економічна стратегія
включає визначення пріоритетних цілей на досягнення яких орієнтується
народне господарство, засобів та способів реалізації стратегічних цілей
виходячи з наукового усвідомлення змісту об’єктивних процесів і
тенденцій, що відбуваються в національному та світовому господарстві, та
враховуючи весь спектр інтересів суб’єктів господарювання.
Правове закріплення економічної стратегії в Україні відповідно до
Конституції України здійснюється визначенням Верховною Радою України
засад внутрішньої і зовнішньої політики та затвердженням нею
загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального
розвитку. Статус, порядок розроблення та реалізації засад внутрішньої і
зовнішньої політики та згаданих загальнодержавних програм установлюються
законом. Прикладом у цьому зв’язку служать Закон України «Про
пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 1 липня 2001 р. та
Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в
Україні» від 16 січня 2003 р.
Економічна тактика — це сукупність найближчих цілей, завдань, засобів і
способів їх досягнення для реалізації стратегічного курсу економічної
політики в конкретних умовах, що складаються в поточному періоді
розвитку народного господарства.
Правове визначення економічної тактики здійснюється в плануванні
економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, у
програмах діяльності Кабінету Міністрів України, конкретних цільових
програмах економічного і соціального розвитку, відповідних законодавчих
актах.
Наприклад, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції
України разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої
влади, Інститутом економічного прогнозування НАН України за участі
Національного банку України розроблено Прогноз економічного і
соціального розвитку України на 2002—2006 рр., затверджений Постановою
Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2002 р. № 1586.
Основними формами державного планування господарської діяльності є плани
економічного й соціального розвитку та державний і місцеві бюджети.
Правові, економічні та організаційні засади формування цілісної системи
прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку
України, окремих галузей економіки та окремих
адміністративно-територіальних одиниць як складників загальної системи
державного регулювання економічного і соціального розвитку держави
визначаються Законом України «Про державне прогнозування та розроблення
програм економічного і соціального розвитку України» від 23 березня 2000
року.
Конкретні механізми реалізації положень цього закону передбачені
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 621 «Про
розроблення прогнозних і програмних документів економічного і
соціального розвитку та складання проекту державного бюджету».
Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування
безпосередньо не мають статусу суб’єкта господарювання, однак водночас
для економіки України характерна наявність великої кількості суб’єктів
господарювання, створених за участі держави.
Отже, державний вплив з погляду підстав його вияву можна поділити на
загальний, оскільки держава і її органи, вирішуючи перелічені раніше
завдання, виступають від імені народу і в публічних інтересах, і
окремий, коли держава (її органи) виступають як власник, який керує
своїми майновими фондами.
Державний сектор економіки є необхідним сегментом будь-якої економічної
системи, оскільки існують специфічні сфери
господарювання, в яких приватна ініціатива або неможлива, або
неефективна з тих чи інших причин (які різко відрізняються від
аналогічних у так званих промислово розвинених країнах).
Управління державним сектором, як підкреслює Е. Балацький, передбачає не
тільки відносини власності, що виникають з приводу володіння,
користування і розпоряджання майном державних унітарних підприємств, а й
відносини щодо участі держави в керуванні акціонерним капіталом, які
регулюються нормами зобов’язального права, а не права власності
(докладніше це питання розглядатиметься в § 4).
Суб’єктами господарювання державного сектору економіки відповідно до
ч. 2 статті 22 ГК є суб’єкти, засновані тільки на державній власності, а
також суб’єкти, засновані одночасно на державній та інших формах
власності, якщо частка державної власності в них перевищує 50 % чи
становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на
господарську діяльність цих суб’єктів. Деякими законодавчими актами
передбачена наявність особливостей регулювання певних аспектів
діяльності господарських товариств, у статутних фондах яких частка
держави становить не менше ніж 25 %.
Особливість регулювання діяльності суб’єктів державного сектору
економіки полягає в тому, що на них поширюється не тільки загальний
вплив держави, який відчувають на собі всі суб’єкти господарювання, а й
такий вплив, в якому реалізується право держави володіти, користуватися
та розпоряджатися своєю власністю.
Разом з тим держава може визначати щодо «свого» сектору економіки як
умови здійснення окремих господарських дій або аспектів діяльності, так
і особливості певних галузей. Як приклад першої ситуації можна навести
положення Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за
державні кошти» від 22 лютого 2000 року. Цим нормативним актом
передбачено особливий порядок укладання договорів розпорядниками
державних коштів, першою чергою суб’єктами господарювання державної
форми власності.
Другу ситуацію ілюструють положення Закону України «Про господарську
діяльність у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 року.
Держава реалізовує право державної власності в державному секторі
економіки через систему організаційно-господарських повноважень
відповідних органів управління щодо суб’єктів господарювання, що
належать до даного сектору і здійснюють свою діяльність на підставі
права повного господарського відання або права оперативного управління.
Суб’єктами управління щодо суб’єктів господарювання в державному секторі
економіки є Кабінет Міністрів України, міністерства, інші органи влади
та організації. Їхні повноваження в цьому аспекті відповідно до ст. 22
ГК визначаються законом.
Законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку
дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і
організаціям (наприклад, положення ч. 2 ст. 4 Закону України «Про
підприємництво», яка не втратила чинності з ухваленням Господарського
кодексу).
Правовий статус окремого суб’єкта господарювання в державному секторі
економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до
вимог законодавства. Хоч це не забороняє у випадках, передбачених
законом, здійснювати відносини між собою на договірних засадах.
Органам управління, які здійснюють організаційно-господарські
повноваження стосовно до суб’єктів господарювання державного сектору
економіки, забороняється делегувати іншим суб’єктам повноваження щодо
розпоряджання державною власністю і повноваження щодо управління
діяльністю суб’єктів господарювання, за винятком делегування згаданих
повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та
інших випадків.
Управління господарською діяльністю в комунальному секторі економіки
здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень
територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб’єктів
господарювання, які належать до комунального сектору економіки і
здійснюють свою діяльність на підставі права господарського відання або
права оперативного управління.
Правовий статус окремого суб’єкта господарювання в комунальному секторі
економіки визначається уповноваженими органами управління.
§ 2. Державна регуляторна політика
у сфері господарської діяльності
Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності — це
напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового
регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин
між регуляторними органами або іншими органами державної влади та
суб’єктами господарювання, недопущення ухвалення економічно недоцільних
та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави в
діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку
господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та в
спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Крім того, одним із пріоритетних напрямів реформування державного
управління економікою визнано дерегулювання, під яким слід розуміти
сукупність заходів, спрямованих на зменшення втручання державних органів
у підприємницьку діяльність, усунення правових, адміністративних,
економічних та організаційних перешкод у розвитку підприємництва.
Найважливішим нормативно-правовим актом, який регламентує цей аспект
діяльності держави, є Закон України «Про засади державної регуляторної
політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 р.
Згідно з цим законом під регуляторними органами розуміють Верховну Раду
України, Президента України, Кабінет Міністрів України, Національний
банк України, Національну раду України з питань телебачення і
радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої
влади, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган
місцевого самоврядування, а також посадову особу будь-якого із
зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має
повноваження одноособово ухвалювати регуляторні акти.
До системи органів виконавчої влади, які беруть участь у загальному
управлінні господарською діяльністю (без урахування галузевої
специфіки), відносять:
Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України;
Державний комітет України з питань регуляторної політики та
підприємництва;
Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики
України;
Державний комітет статистики України;
Державну податкову адміністрацію України;
Державну митну службу України;
Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку України;
Фонд державного майна України;
Державну службу експортного контролю України.
До інших органів держави, які безпосередньо впливають на господарську
діяльність, належить Антимонопольний комітет України.
Природно, що в цьому переліку зазначені регуляторні органи, рішення яких
можуть стосуватись абсолютно всіх суб’єктів господарювання. Водночас
деякі регуляторні органи ухвалюють акти, що стосуються суб’єктів
виключно певної галузі господарства (наприклад, Міністерство транспорту,
Державний комітет з будівництва та архітектури та ін.).
До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних
органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та
організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють
керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового
державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та
організації відповідно до своїх повноважень ухвалюють регуляторні акти.
Регуляторні органи в межах своїх повноважень ухвалюють
нормативно-правові акти, інші офіційні письмові документи, які
встановлюють, змінюють чи скасовують норми права, застосовуються
неодноразово та щодо невизначеного кола осіб, які або окремі положення
яких спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також
адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами
державної влади та суб’єктами господарювання.
Забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає:
установлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу
та до відстежування результативності регуляторних актів;
підготовку аналізу регуляторного впливу;
планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів;
оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і
пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, а також
відкриті обговорення за участі представників громадськості питань,
пов’язаних з регуляторною діяльністю;
відстежування результативності регуляторних актів;
перегляд регуляторних актів;
систематизацію регуляторних актів;
недопущення ухвалення регуляторних актів, які є непослідовними або не
узгоджуються чи дублюють чинні регуляторні акти;
виклад положень регуляторного акта в спосіб, який є доступним та
однозначним для розуміння особами, котрі повинні впроваджувати або
виконувати вимоги цього регуляторного акта;
оприлюднення інформації про здійснення регуляторної ді-
яльності.
Надзвичайно важливими в цьому зв’язку є повноваження спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної
регуляторної політики (а це — Державний комітет з питань регуляторної
політики і підприємництва) і його територіальних органів.
Так, проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами
виконавчої влади, підлягають погодженню з Держкомпідприємництва, а
проекти регуляторних актів, що розробляються Радою міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними
органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню з
відповідними територіальними органами Держкомпідприємництва.
Інші завдання та повноваження Державного комітету з питань регуляторної
політики та підприємництва визначаються Положенням, затвердженим Указом
Президента України від 25 травня 2000 р. № 721.
Передусім до них відносять:
участь у формуванні та реалізації єдиної державної політики у сфері
підприємництва, зокрема регуляторної політики, державної політики щодо
ліцензування підприємницької діяльності та державної реєстрації
підприємництва;
координацію діяльності органів виконавчої влади, пов’язаної з
розробленням та реалізацією заходів щодо проведення єдиної державної
регуляторної політики у сфері підприємництва, ліцензування
підприємницької діяльності, державної реєстрації підприємництва;
сприяння формуванню системи фінансово-кредитної, консультативної та
інформаційної підтримки підприємництва.
Відповідно до положень п. 4 Указу Президента України від
3 лютого 1998 р. № 79 у разі виявлення порушень щодо дерегулювання
Держкомпідприємництва приймає обов’язкове до виконання рішення щодо
необхідності усунення виявлених порушень, про яке письмово повідомляє
відповідно центральний орган виконавчої влади, голову місцевої державної
адміністрації. У разі якщо в місячний строк не вжито заходів щодо
виконання рішення Держкомпідприємництва, дія відповідного
нормативно-правового акта центрального органу виконавчої влади, голови
місцевої державної адміністрації зупиняється до усунення порушень,
зазначених у рішенні Державного комітету України з питань розвитку
підприємництва.
Крім того, Держпідприємництво України є спеціально уповноваженим органом
з питань ліцензування.
§ 3. Державна реєстрація суб’єктів
підприємницької діяльності
Суб’єкти господарювання підлягають державній реєстрації. Це —
обов’язкова передумова початку здійснення господарської діяльності.
Відсутність державної реєстрації викликає притягнення відповідних
посадових осіб до адміністративної (ст. 164 Кодексу про адміністративні
правопорушення) та, в певних випадках, до кримінальної (ст. 201
Кримінального кодексу) відповідальності.
Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців — це
засвідчення фактів створення або припинення юридичної особи, засвідчення
факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичної особи, а також
вчинення інших реєстраційних дій шляхом внесення відповідних записів до
Єдиного державного реєстру.
Мета державної реєстрації — превентивний (попередній) контроль за
законністю набуття, зміни чи припинення підприємницької
правосуб’єктності.
Положення про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької
діяльності затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 25
травня 1998 № 740.
Варто зазначити, що 15 травня 2003 р. було ухвалено Закон України «Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Саме
він з 1 липня 2004 р. визначатиме засади здійснення державної
реєстрації. Цей нормативний акт максимально відбиває вимоги директив
Європейського Союзу.
Відповідно до чинного законодавства державна реєстрація суб’єктів
підприємницької діяльності провадиться у виконавчому комітеті міської,
районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя
державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання
суб’єкта.
Місцезнаходженням суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи
на дату державної реєстрації може бути місцезнаходження (місце
проживання) одного із засновників або місцезнаходження за іншою адресою,
яка підтверджується договором, що передбачає передачу засновнику у
власність або користування приміщення, частини приміщення (договір
купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, лізингу, безоплатного
користування майном, про спільну діяльність, установчий договір тощо).
Під місцем проживання згідно з Законом України «Про свободу пересування
та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 р.
розуміється адміністративно-територіальна одиниця, на території якої
особа проживає строком понад шість місяців на рік. Місце проживання
особи має бути зареєстроване.
Якщо засновником (одним із засновників) суб’єкта підприємницької
діяльності є юридична особа, її державна реєстрація підтверджується
свідоцтвом про державну реєстрацію.
Іноземна юридична особа відповідним документом засвідчує свою реєстрацію
в країні місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського або
судового реєстру тощо). Цей документ повинен бути засвідчений згідно із
законодавством країни його видачі, перекладений українською та
легалізований у консульській установі України, якщо міжнародними
договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений
документ може бути також засвідчено в посольстві відповідної держави в
Україні та легалізовано в МЗС.
У разі коли власником (власниками) суб’єкта підприємницької діяльності є
фізична особа (фізичні особи), її (їх) підпис на установчих документах
засвідчується нотаріусом.
Для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної
особи власник (власники), уповноважений ним (ними) орган чи особа
(заявник) особисто або поштою (рекомендованим листом) подають до органу
державної реєстрації:
а) установчі документи в повному обсязі для створюваної
організаційно-правової форми суб’єкта підприємницької діяльності
відповідно до вимог законодавства: рішення власника (власників) майна
або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім
приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів
два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол
установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;
статут, якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної
організаційно-правової форми суб’єкта підприємницької діяльності;
б) реєстраційну картку встановленого зразка, яка є одночасно заявою про
державну реєстрацію;
в) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;
г) документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до
статутного фонду суб’єкта підприємницької діяльності в розмірі,
передбаченому законом.
Фізична особа (заявник), яка має намір провадити підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи, подає до органу державної
реєстрації реєстраційну картку, яка є одночасно заявою про державну
реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, дві фотокартки, довідку
(чи її копію) про включення до Державного реєстру фізичних осіб —
платників податків та інших обов’язкових платежів і документ, що
підтверджує внесення плати за державну реєстрацію, а також пред’являє
документ, що посвідчує особу.
Заявнику видається оригінал свідоцтва про державну реєстрацію з трьома
його копіями, а також оригінал та копія поданих ним установчих
документів з відміткою органу державної реєстрації.
Для одержання дозволу на виготовлення печаток і штампів суб’єкт
підприємницької діяльності (уповноважена ним особа) подає відповідному
органу внутрішніх справ копію свідоцтва про державну реєстрацію, два
примірники зразків печаток і штампів, які затверджуються власником і
додаткового погодження не потребують, а також документ, що підтверджує
внесення плати за видачу дозволу на виготовлення печаток і штампів.
Протягом п’яти робочих днів з дня одержання документів орган внутрішніх
справ зобов’язаний видати дозвіл на виготовлення печаток і штампів або
письмову відмову із зазначенням причин, які обумовлюються законодавством
України.
Від процедури державної реєстрації потрібно відрізняти постановку на
облік або реєстрацію в різноманітних уповноважених державних органах.
Насамперед суб’єкт господарювання після проходження процедури державної
реєстрації стає на облік:
у податковій інспекції (крім того, керівник і засновники реєструються в
податковій міліції);
територіальних органах статистики;
територіальних органах Пенсійного фонду;
територіальних органах соціального страхування (від нещасних випадків на
виробництві, тимчасової непрацездатності);
територіальних органах Фонду зайнятості.
У разі зміни назви, організаційно-правової форми суб’єкта
підприємницької діяльності, а також форми власності суб’єкт
підприємницької діяльності в місячний термін з моменту настання
зазначених змін зобов’язаний подати документи для перереєстрації з
підтвердженням опублікування інформації про зміни в друкованих засобах
масової інформації.
У разі зміни місцезнаходження (місця проживання) суб’єкт підприємницької
діяльності зобов’язаний у 7-денний термін з моменту настання такої зміни
подати до органу державної реєстрації:
реєстраційну картку з унесеними змінами;
оригінал свідоцтва про державну реєстрацію для внесення відповідних
змін.
Невиконання цієї вимоги в зазначений термін є підставою для звернення
органу державної реєстрації до суду (господарського суду) з позовом про
скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
Скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності —
юридичної особи здійснюється органом державної реєстрації за заявою
власника (власників) або вповноваженого ним (ними) органу, а також на
підставі рішення господарського суду в разі:
визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих
документів;
провадження діяльності, що суперечить установчим документам та
законодавству;
несвоєчасного повідомлення суб’єктом підприємницької діяльності про
зміну його назви, організаційної форми, форми власності та
місцезнаходження;
визнання суб’єкта підприємницької діяльності банкрутом
(у випадках, передбачених законодавством);
неподання протягом року до органів державної податкової служби
податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно із
законодавством.
Скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності —
фізичної особи здійснюється органом державної реєстрації за заявою
підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду (господарського
суду) у разі:
провадження діяльності, що суперечить законодавству;
несвоєчасного повідомлення підприємцем-громадянином про зміну свого
постійного або тимчасового місця проживання;
неподання протягом року до органів державної податкової служби
податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно із
законодавством.
§ 4. Засоби державного регулювання
господарської діяльності. Державна підтримка
господарської діяльності
Під методом державного впливу на господарські відносини слід розуміти
сукупність заходів впливу держави через органи законодавчої, виконавчої
та судової влади на суб’єктів господарських відносин з метою створення
та забезпечення умов господарської діяльності відповідно до ідеї
соціально орієнтованої економіки та національної економічної політики.
Існує ціла низка критеріїв розподілу методів, але найцікавішим є поділ
методів за характером впливу на прямі (адміністративний примус) та
непрямі (економічне та інше стимулювання).
Формою державного впливу на господарські відносини доречно визнавати
зовнішній вираз дії державних органів, що виникає в процесі реалізації
їх специфічних завдань і функцій у разі застосування обраного методу
державного впливу на економіку.
Розрізняють такі основні правові форми: планування (директивне й
індикативне), індивідуальне управлінське рішення, контроль, нагляд,
координація, формування звітності, інформаційне забезпечення суб’єктів
господарських відносин, припинення правопорушень, поновлення правового
становища, покарання винних у порушенні господарського законодавства,
нормативне регулювання тощо.
ГК оперує терміном «засоби регулюючого впливу», щоправда не даючи його
визначення, а лише наголошуючи, що вони застосовуються державою для
реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших
програм і програм економічного й соціального розвитку. Основними
засобами регулюючого впливу держави на суб’єктів господарювання
відповідно до ст. 12 ГК є:
державне замовлення, державне завдання;
ліцензування, патентування і квотування;
сертифікація та стандартизація;
застосування нормативів та лімітів;
регулювання цін і тарифів;
надання інвестиційних, податкових та інших пільг;
надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Державне замовлення є засобом державного регулювання економіки способом
формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів
продукції (робіт, послуг), необхідної для державних потреб, розміщення
державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання
робіт, надання послуг) серед суб’єктів господарювання незалежно від їх
форми власності.
У випадках, передбачених законодавством, Кабінет Міністрів України, інші
органи виконавчої влади можуть установлювати державні завдання, що є
обов’язковими для суб’єктів господарювання.
Державний контракт як форма реалізації державного замовлення згідно з
Законом України «Про поставки продукції для державних потреб» від 22
грудня 1995 р. — це договір, укладений державним замовником від імені
держави з виконавцем державного замовлення, в якому визначаються
економічні і правові зобов’язання сторін і регулюються взаємовідносини
замовника і виконавця.
Законодавством України можуть бути передбачені особливості державного
замовлення і, відповідно, державного контракту в певних сферах. Так,
наприклад, Закон України «Про державне оборонне замовлення» від 3
березня 1999 р. передбачає, що державний контракт з оборонного
замовлення — це договір, укладений державним замовником з виконавцем
відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України основних
показників оборонного замовлення (обсяги поставок (закупівлі) продукції,
виконання робіт, надання послуг, строки виконання замовлення тощо), який
передбачає зобов’язання сторін та їх відповідальність за виконання
оборонного замовлення.
Не можна не згадати в цьому зв’язку положення Закону України «Про
державний матеріальний резерв» від 24 січня 1997 р., в якому
визначаються основні вимоги щодо формування і розміщення замовлень на
поставку матеріальних цінностей до державного резерву.
Поставки продукції для державних потреб забезпечуються за кошти
Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються
для цього, у порядку, визначеному законом.
Ліцензування підприємницької діяльності є засобом державного регулювання
господарської діяльності, спрямованим на забезпечення єдиної державної
політики в тій чи тій сфері та захист економічних і соціальних інтересів
громадян.
Відносини, пов’язані з ліцензуванням підприємницької діяльності,
регулюються Законом України «Про ліцензування певних видів господарської
діяльності» від 1 червня 2000 р. Відповідно до його положень 59 видів
діяльності можуть здійснюватися суб’єктами господарювання тільки після
отримання ліцензії. Крім того, ліцензування банківської діяльності,
діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності,
ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та
використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування
у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом
етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими
виробами, у сфері телекомунікацій здійснюється згідно з законами, що
регулюють відносини в цих галузях.
Ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата
на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності
протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.
Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого
встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги
для провадження певного виду господарської діяльності.
Ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються
спільним наказом спеціально вповноваженого органу з питань ліцензування
(це — Державний комітет з питань регуляторної політики та
підприємництва) та органу ліцензування.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р.
№ 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» в Україні діє 34
органи ліцензування. На підставі ліцензії, виданої центральним органом
виконавчої влади, господарська діяльність провадиться на всій території
України, а на підставі ліцензії, виданої місцевим органом виконавчої
влади, — на території відповідної адміністративно-територіальної
одиниці.
Суб’єкт господарювання, який має намір провадити певний вид
господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через
уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу
ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії. До
заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну
реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або копія довідки про
внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій
України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал
документа.
Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню,
до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний
перелік яких визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 4
липня 2001 р. № 756 «Про затвердження переліку документів, які додаються
до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської
діяльності».
З метою забезпечення ефективного та раціонального використання обмежених
ресурсів, застосування новітніх технологій і обладнання, створення
вигідних для держави умов експлуатації таких ресурсів, ліцензування
видів господарської діяльності, провадження яких пов’язане з
використанням обмежених ресурсів у разі надходження кількох заяв про
видачу ліцензій, здійснюється тільки за результатами відкритих
конкурсів.
На території України органи ліцензування використовують бланки ліцензії
єдиного зразка. Строк дії ліцензії на провадження певного виду
господарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України за
поданням спеціально вповноваженого органу з питань ліцензування, але не
може бути меншим за три роки.
Для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата, які
провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ними
ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії
ліцензії, які реєструються в журналі обліку заяв та виданих ліцензій.
До речі, ведення відповідних видів діяльності без отримання ліцензії має
наслідком притягнення посадових осіб до аналогічної відповідальності, що
й за відсутність державної реєстрації.
Патентуванню згідно з Законом України «Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 р. підлягає торговельна
діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм
розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з
обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими
платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними
картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу
та побутових послуг.
Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує пра- во суб’єкта
підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого)
підрозділу вести зазначені види підприємницької діяльності. Торговий
патент не засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності на
інтелектуальну власність.
Спеціальний торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право
суб’єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до
закону.
У необхідних випадках держава застосовує квотування, установлюючи
граничний обсяг (квоти) виробництва чи обігу
певних товарів і послуг. Порядок квотування виробництва та/або обігу
(включаючи експорт та імпорт), а також розподілу квот установлюється
Кабінетом Міністрів України відповідно до закону. Так, щороку КМУ
визначає переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і
ліцензуванню (див., наприклад, Постанову КМУ від 25 грудня 2002 р. №
1939).
Стандартизація згідно з Законом України «Про стандартизацію» від 17
травня 2001 р. — це діяльність, що полягає в установленні положень для
загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих
завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній
сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції,
процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у
торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.
У сфері господарювання застосовуються:
державні стандарти України;
кодекси усталеної практики;
класифікатори;
технічні умови;
міжнародні, регіональні й національні стандарти інших країн
(застосовуються в Україні відповідно до чинних міжнародних договорів
України).
Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов’язковим для:
суб’єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в
нормативно-правових актах;
учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання
продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти;
виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про
відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих
стандартів у її маркуванні;
виробника чи постачальника, якщо його продукцію сертифіковано щодо вимог
стандартів.
Сертифікація відповідно до Закону України «Про підтвердження
відповідності» 17 травня 2001 р. — це процедура, за допомогою якої
визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує
відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем
управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам.
Норми і нормативи — це завчасно розроблені і затверджені в установленому
законом порядку розміри споживання основних фондів, природних і
матеріальних ресурсів, припустимих шкідливих викидів та інші обов’язкові
до застосування умови господарювання (наприклад, норми прискореної
амортизації, гігієнічні нормативи, норми відшкодування витрат на
відрядження в межах України та за кордон, затверджені постановою
Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663, норми природних
втрат (бою) продукції під час транспортування, зберігання та
реалізації).
Ліміти — гранично допустимі величини використання ресурсів або, навпаки,
гранично допустимі викиди (див., наприклад, Постанову Кабінету Міністрів
України від 10 серпня 1992 р. № 459 «Про порядок видачі дозволів на
спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів
використання ресурсів загальнодержавного значення»). Своїм статусом
ліміт чимось нагадує квоту.
Питанням регулювання цін і тарифів присвячено главу 21 ГК, а також норми
Закону України «Про ціни і ціноутворення» від
3 грудня 1990 р. Відповідно до ст. 189 ГК ціна (тариф) є формою
грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують
суб’єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору.
Суб’єкти господарювання можуть використовувати в господарській
діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни —
граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за
винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються
суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у
внутрішньогосподарських відносинах — також за рішенням суб’єкта
господарювання.
Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що
справляють вирішальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також
на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для
населення. Перелік згаданих ресурсів, продукції, послуг затверджує
Кабінет Міністрів України.
Відповідно до Закону України «Про природні монополії» 2000 р. державні
ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб’єктів
господарювання — природних монополістів.
Державне регулювання цін здійснюється встановленням фіксованих державних
та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних
надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів
рентабельності або запровадженням обов’язкового декларування зміни цін.
Одним з найголовніших інструментів регулювання господарської діяльності
є податкова політика держави. Оподаткування відносять до посередніх
методів державного регулювання, тобто таких, що ґрунтуються на
економічних засобах впливу на відносини, які регулюють державні суб’єкти
управлінської діяльності. Вони опосередковуються способом задіяння
економічних інтересів без прямого владного примусу та відбиваються на
поведінці учасників економічних відносин через створення умов, які
впливають на її мотивацію створенням тих чи інших матеріальних стимулів
заохочення.
З метою вирішення найважливіших економічних і соціальних завдань держави
закони, якими регулюється оподаткування суб’єктів господарювання,
повинні передбачати:
оптимальне поєднання фіскальної та стимулювальної функцій оподаткування;
стабільність (незмінність) протягом кількох років загальних правил
оподаткування;
усунення подвійного оподаткування;
узгодженість з податковими системами інших країн.
Ставки податків мають нормативний характер і не можуть установлюватись
індивідуально для окремого суб’єкта господарювання.
Система оподаткування в Україні має передбачати граничні розміри
податків і зборів, які можна справляти із суб’єктів господарювання. При
цьому податки та інші обов’язкові платежі, що відповідно до закону
включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх
собівартість, сплачуються суб’єктами господарювання незалежно від
результатів їх господарської діяльності.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня
1991 р. встановлення і скасування пільг платникам податків і зборів
(обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів
здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки
Крим і сільські, селищні, міські ради відповідно до законів України про
оподаткування.
Як правило, раз на півроку Державна податкова адміністрація видає
довідник пільг, наданих чинним законодавством юридичним особам щодо
сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.
Крім того, законодавство України може передбачати спрощену систему
оподаткування для окремих категорій суб’єктів господарювання. Так,
наприклад, ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого
підприємництва» передбачає таку спрощену систему способом заміни сплати
встановлених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів)
сплатою єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва.
Держава може надавати дотації суб’єктам господарювання: на підтримку
виробництва життєво важливих продуктів харчування, на виробництво
життєво важливих лікарських препаратів та засобів реабілітації
інвалідів, на імпортні закупівлі окремих товарів, послуги транспорту, що
забезпечують соціально важливі перевезення, а також суб’єктам
господарювання, що опинились у критичній соціально-економічній або
екологічній ситуації, з метою фінансування капітальних вкладень на
рівні, необхідному для підтримання їх діяльності, на цілі технічного
розвитку, що дають значний економічний ефект, а також в інших випадках,
передбачених законом.
Держава може здійснювати компенсації або доплати сільськогосподарським
товаровиробникам за сільськогосподарську продукцію, що реалізується ними
державі.
Підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб’єктів
господарювання визначаються законом.
Держава намагається стимулювати розвиток господарської діяльності.
Насамперед ця підтримка спрямована на розвиток окремих видів
підприємницької діяльності (Закон України «Про державну підтримку малого
підприємництва» від 19 жовтня 2000 р., Закон України «Про Національну
програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» від 21
грудня 2000 р.) або окремих галузей господарства (наприклад, Закон
України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості
в Україні» від 18 листопада 1999 р. в редакції 13 грудня 2001 р., Закон
України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період
2001—2004 років» від 18 січня 2001 р., Закон України «Про державну
підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які
розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії»
від 21 вересня 2000 р.)
Державна підтримка малого підприємництва здійснюється за такими
напрямами:
1) формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва,
організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації кадрів для суб’єктів малого підприємництва;
2) установлення системи пільг для суб’єктів малого підприємництва;
3) запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку
та звітності;
4) фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;
5) залучення суб’єктів малого підприємництва до виконання
науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки
продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.
Розділ 3
СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ
§ 1. Поняття та види суб’єктів господарювання.
§ 2. Поняття та види підприємств. Об’єднання підприємств.
§ 3. Поняття та види господарських товариств.
§ 4. Особливості правового статусу інших суб’єктів господарювання.
§ 1. Поняття та види суб’єктів господарювання
1.1. Поняття суб’єктів господарювання
Правовий статус суб’єктів господарювання в основному регламентують
розд. ІІ Господарського кодексу України (да-
лі — ГК), гл. 7, 8 Цивільного кодексу України (далі — ЦК), закони
України (наприклад, Закони України «Про банки і банківську діяльність»,
«Про страхування»), Укази Президента України (зокрема Указ Президента
України «Про державну підтримку малого підприємництва»), Постанови
Кабінету Міністрів України (наприклад, Постанова Кабінету Міністрів
України «Про затвер-
дження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені
дії, концентрацію суб’єктів господарювання»), інші нормативно-правові
акти.
Слід зауважити, що недостатня узгодженість (навіть суперечливість)
положень ГК і ЦК, що стосуються правового статусу юридичних осіб, у тому
числі суб’єктів господарювання, викликає суттєві труднощі під час
вивчення даної теми. Водночас поряд з такою неузгодженістю
спостерігається зайве дублювання норм, що регламентують правове
становище суб’єктів господарювання. Наприклад, і в ГК, і в ЦК наводяться
поняття і види товариств.
Загальне поняття суб’єкта господарювання визначено в ст. 55 ГК.
На відміну від інших учасників господарських відносин (споживачів,
органів державної влади і органів місцевого самоврядування) тільки
суб’єкти господарювання безпосередньо здійснюють господарську
діяльність. Інакше кажучи, як уже зазначалось, усі суб’єкти
господарювання є учасниками господарських відносин, але не всі учасники
господарських відносин є суб’єктами господарювання.
Виходячи зі змісту ст. 55 ГК можна навести такі ознаки, притаманні
суб’єктам господарювання:
1) вони здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність;
2) наділені господарською компетенцією (сукупністю господарських прав та
обов’язків);
3) мають відокремлене майно;
4) несуть відповідальність у межах належного їм майна, крім випадків,
передбачених законодавством (наприклад, відповідальність учасників
повного товариства).
Залежно від форми власності, напрямків діяльності, кількості учасників
тощо засновники вибирають організаційно-правову форму суб’єкта
господарювання (акціонерне товариство, товариство з обмеженою
відповідальністю та ін.). У переважній більшості суб’єкти господарювання
є юридичними особами. Проте ГК і ЦК передбачають здійснення
господарської (підприємницької) діяльності і без створення юридичної
особи.
Суб’єкт господарювання може бути створений за рішенням власника
(власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках,
спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів,
організацій і громадян способом заснування нового, реорганізації
(злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих)
суб’єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.
Установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його
створення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом,
— статут (положення) суб’єкта господарювання.
За загальним правилом суб’єкт господарювання підлягає державній
реєстрації. Діяльність незареєстрованого суб’єкта господарювання, який
підлягає державній реєстрації, забороняється.
Припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється способом його
реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації
— за рішенням власника (власників) чи вповноважених ним органів, за
рішенням інших осіб — засновників суб’єкта господарювання чи їх
правонаступників, а у випадках, передбачених ГК, — за рішенням суду.
1.2. Види суб’єктів господарювання
Види суб’єктів господарювання наведено в ч. 2 ст. 55 ГК, де зазначено,
що суб’єктами господарювання є:
1) господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до ЦК,
державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК, а
також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та
зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють
господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як
підприємці;
3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських
організацій (структурні одиниці), створені ними для здійснення
господарської діяльності.
Отже, суб’єкти господарювання становлять три відносно відокремлені
групи: 1) юридичні особи — суб’єкти господарювання; 2) фізичні особи —
громадяни України, іноземці та особи без громадянства; 3) відокремлені
підрозділи господарських організацій, насамперед філії та
представництва.
Розглянемо особливості правового статусу кожної групи суб’єктів
господарювання.
1.2.1. Юридичні особи — суб’єкти
господарювання
Юридичні особи — суб’єкти господарювання мають три підстави створення:
1) юридичні особи, створені відповідно до ЦК; 2) юридичні особи —
державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК; 3)
інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та
зареєстровані в установленому законом порядку.
Юридичні особи, створені відповідно до ЦК
Відповідно до ст. 80 ЦК юридичною особою вважається організація,
створена і зареєстрована в установленому законом порядку. Юридична особа
може бути створена способом об’єднання осіб та (або) майна.
Юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних
осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Юридичні особи приватного права, своєю чергою, поділяються на
товариства, установи та юридичні особи, створені в інших формах
відповідно до закону.
Товариством є організація, створена способом об’єднання осіб
(учасників), які мають право участі в цьому товаристві. Товариство може
бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.
Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.
Підприємницькими є товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність
з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками і
можуть бути створені тільки як господарські товариства (повне
товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою
відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.
Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті
одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками
(наприклад, споживчі кооперативи, об’єднання громадян, біржі,
торгово-промислові палати тощо).
Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або
засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Установою є організація, створена однією або кількома особами
(засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, способом
об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної
засновниками, за рахунок цього майна. Установа створюється на підставі
індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником
(засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. В
установчому акті установи окреслюється її мета, визначаються майно, яке
передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура
управління установою.
Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об’єднання громадян
тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати
підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця
діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її
досягненню.
Крім того, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади
мають право створювати, у тому числі одноособово, підприємницькі
(господарські) товариства, що є юридичними особами приватного права (ч.
3 ст. 167, ч. 3 ст. 168, ч. 3 ст. 169 ЦК).
Юридичні особи, створені відповідно до ГК
З огляду на загальний поділ юридичних осіб на юридичних осіб приватного
права і юридичних осіб публічного права варто наголосити, що переважна
більшість юридичних осіб приватного права створюється відповідно до ЦК,
а юридичні особи публічного права — відповідно до положень Конституції
України, ГК та законів.
До юридичних осіб публічного права належать усі установи (організації),
що створюються державою, Автономною Республікою Крим та територіальними
громадами і не здійснюють господарської діяльності (наприклад навчальні
заклади).
Юридичними особами, створеними згідно з ГК, є державні, комунальні та
інші підприємства. Відповідно, юридичними особами публічного права є
державні унітарні підприємства і державні комунальні підприємства.
Інші юридичні особи, які здійснюють господарську
діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку
Загальний порядок створення, організаційно-правові форми та правовий
статус юридичних осіб приватного права встановлюється ЦК, а правовий
статус унітарних і корпоративних підприємств регламентується ГК.
Водночас, ураховуючи положення ч. 2 ст. 9 ЦК («законом можуть бути
передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері
господарювання»), юридичними особами приватного права можуть визнаватись
певні підприємства, створені відповідно до положень ГК. Наприклад,
ст. 114—117 ГК передбачають можливість створення селянських
(фермерських) господарств, орендних підприємств, підприємств з
іноземними інвестиціями, іноземних підприємств. Зазначені суб’єкти
господарювання не є особливими організаційно-правовими формами
підприємств, а тому мають створюватись в організаційно-правових формах,
передбачених для юридичних осіб приватного права. Крім того, за певних
обставин до юридичних осіб приватного права, не предбачених ЦК, можна
віднести як унітарні, так і корпоративні підприємства, передбачені ГК.
Наприклад, створене фізичною особою унітарне (приватне) підприємство,
унітарні підприємства, створені споживчими товариствами, об’єднаннями
громадян, релігійними організаціями, або корпоративне підприємство
(господарське товариство), створене на основі приватної власності
юридичної особи, потрібно, на нашу думку, визнавати юридичними особами
приватного права.
Юридичними особами приватного права і суб’єктами господарювання можуть
визнаватись також кредитні спілки, благодійні та неприбуткові
організації (ст. 130, 131 ГК).
1.2.2. Фізичні особи — суб’єкти господарювання
До суб’єктів господарювання ГК відносить громадян України, іноземців та
осіб без громадянства. За загальним правилом іноземці та особи без
громадянства під час здійснення господарської діяльності в Україні
користуються такими самими правами і мають такі самі обов’язки, як і
громадяни України.
Відповідно до ст. 128 ГК громадянин визнається суб’єктом господарювання
в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної
реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.
Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:
1) безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним
створюється;
2) із залученням або без залучення найманої праці;
3) самостійно або спільно з іншими особами.
Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями всім своїм
майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Слід зазначити, що правовий статус підприємців — фізичних осіб
регламентовано також гл. 5 ЦК. Відповідно до ст. 50 ЦК право на
здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має
фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Разом з тим згідно з ч. 3
ст. 35 ЦК повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі,
яка досягла шістнадцяти років і яка бажає вести підприємницьку
діяльність.
Привертає до себе увагу той факт, що в ГК фізична особа — суб’єкт
господарювання визначається як «громадянин-підприємець», а в ЦК
використовується інший термін — «фізична особа — підприємець».
Крім того, ГК не зовсім вдало визначає правові форми підприємницької
діяльності громадян. Так, положення ГК про здійснення громадянином
підприємницької діяльності через приватне підприємство, що ним
створюється, може сприйматись як умова попередньої реєстрації фізичної
особи як підприємця за створення приватного підприємства. Але відповідно
до ч. 2 ст. 50 ЦК умова державної реєстрації фізичної особи поширюється
тільки на підприємницьку діяльність фізичної особи без створення
юридичної особи. Отже, фізична особа, що є засновником приватного
підприємства чи учасником господарського товариства, на наш погляд, не
повинна реєструватись як підприємець.
1.2.3. Відокремлені підрозділи господарських
організацій — суб’єкти господарювання
Відповідно до ст. 55 ГК суб’єктами господарювання є філії,
представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій
(структурні одиниці), створені ними для здійснення господарської
діяльності.
Зауважимо, що суб’єкти господарювання — відокремлені підрозділи
господарських організацій, насамперед філії та представництва, можуть
діяти тільки на підставі права оперативно-господарського використання
майна, без статусу юридичної особи.
Поняття філії та представництва визначено в ст. 95 ЦК. Філія — це
відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її
місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що
розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і
захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є
юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх
створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники
філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на
підставі виданої нею довіреності.
§ 2. Поняття та види підприємств.
Об’єднання підприємств
2.1. Поняття підприємства
Правовий статус підприємства визначається гл. 7 ГК. Відповідно до ст. 62
ГК підприємство — це самостійний суб’єкт господарювання, створений
компетентним органом державної влади або органом місцевого
самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та
особистих потреб способом систематичного здійснення виробничої,
науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в
порядку, передбаченому ГК та іншими законами.
Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і
для некомерційної господарської діяльності.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний
баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та
ідентифікаційним кодом і, якщо законом не встановлено інше, діє на
підставі статуту. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних
осіб.
2.2. Види та організаційні форми підприємств
Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти
підприємства таких видів:
1) приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян
чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);
2) підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство
колективної власності);
3) комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності
територіальної громади;
4) державне підприємство, що діє на основі державної власності;
5) підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі
об’єднання майна різних форм власності).
Залежно від способу створення (заснування) та формування статутного
фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє
необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не
поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи,
безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує
підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового
найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.
Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані
на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на
приватній власності засновника.
Корпоративне підприємство створюється, як правило, двома або більше
засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі
об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності
засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі
корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються,
участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків
підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства,
що створюються у формі господарського товариства, а також інші
підприємства, у тому числі засновані на приватній власності двох або
більше осіб.
Підприємства залежно від кількості працівників та обсягу валового доходу
від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих
підприємств, середніх або великих підприємств.
Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких
середньооблікова чисельність працівників за звітний (фінансовий) рік не
перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації
продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної
п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку
України щодо гривні.
Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова
чисельність працівників за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу
осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг)
за рік перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам євро за
середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Середніми визнаються всі інші підприємства.
2.2.1. Приватне підприємство
Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі
приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без
громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці.
Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності
суб’єкта господарювання — юридичної особи (ст. 113 ГК).
2.2.2. Підприємство колективної власності
Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне
підприємство, що діє на основі колективної власності засновника
(засновників).
Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи,
підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та
релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом (ст. 93
ГК).
2.2.3. Комунальні унітарні підприємства
Комунальне унітарне підприємство створюється компетентним органом
місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої
частини комунальної власності і входить до сфери його управління (ст. 78
ГК).
Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне
підприємство, є представником власника — відповідної територіальної
громади і виконує його функції у межах, визначених ГК.
Майно комунального унітарного підприємства перебуває в комунальній
власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського
відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного
управління (комунальне некомерційне підприємство).
Статутний фонд комунального унітарного підприємства створюється органом,
до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб’єкта
господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального
унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою.
2.2.4. Державне унітарне підприємство
Державне унітарне підприємство створюється компетентним органом
державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини
державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до
сфери його управління (ст. 73 ГК).
Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є
представником власника і виконує його функції у межах, визначених ГК та
іншими законодавчими актами.
Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності
і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання
чи праві оперативного управління.
Державне унітарне підприємство не несе відповідальності за
зобов’язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого воно
входить.
Державні унітарні підприємства можуть діяти як державні комерційні
підприємства або казенні підприємства.
2.2.5. Державне комерційне підприємство
Відповідно до ст. 74 ГК державне комерційне підприємство є суб’єктом
підприємницької діяльності, діє на підставі статуту на принципах
підприємництва, зазначених у ст. 44 ГК, і несе відповідальність за
наслідки своєї діяльності всім належним йому на праві господарського
відання майном згідно з ГК та іншими законами, ухваленими відповідно до
ГК.
Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві
господарського відання.
Статутний фонд державного комерційного підприємства створюється
уповноваженим органом, до сфери управління якого воно входить, до
реєстрації цього підприємства як суб’єкта господарювання. Мінімальний
розмір статутного фонду державного комерційного підприємства
встановлюється законом.
Державне комерційне підприємство зобов’язане приймати та виконувати
доведені до нього в установленому законодавством порядку державні
замовлення і державні завдання, а також ураховувати їх, формуючи
виробничу програму, визначаючи перспективу свого економічного і
соціального розвитку та вибираючи контрагентів.
Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати
належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків,
передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об’єкти,
що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові
комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне
підприємство має право тільки за попередньою згодою органу, до сфери
управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.
2.2.6. Казенне підприємство
Відповідно до ст. 76 ГК казенні підприємства створюються в галузях
народного господарства, в яких:
1) законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним
підприємствам;
2) основним (понад п’ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт,
послуг) виступає держава;
3) за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція
товаровиробників чи споживачів;
4) переважним (понад п’ятдесят відсотків) є виробництво су-
спільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і
характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути
рентабельним;
5) приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено
законом.
Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України.
У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і
характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери
управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і
ліквідація казенного підприємства провадяться відповідно до вимог
Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення
даного підприємства.
Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного
управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.
Казенне підприємство здійснює господарську діяльність відповідно до
виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно входить.
Водночас казенне підприємство самостійно організовує виробництво
продукції (робіт, послуг) і реалізовує її за цінами (тарифами), що
визначаються в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України, якщо
інше не передбачено законом.
Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює
контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна і
має право вилучити в казенного підприємства майно, яке не
використовується або використовується не за призначенням, та
розпорядитися ним у межах своїх повноважень.
Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом
розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних
фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно
входить.
Казенне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями лише коштами,
що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених
коштів держава в особі органу, до сфери управління якого входить
підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями
казенного підприємства.
2.3. Об’єднання підприємств
Відповідно до ст. 70 ГК підприємства мають право на добровільних засадах
об’єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші
види діяльності) на умовах і в порядку, установлених ГК та іншими
законами.
Об’єднанням підприємств є господарська організація, створена в складі
двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової
та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних
завдань.
Залежно від порядку заснування об’єднання підприємств можуть
створюватись як господарські об’єднання або як державні чи комунальні
господарські об’єднання.
Господарські об’єднання створюються як асоціації, корпорації,
консорціуми, концерни, інші об’єднання підприємств, передбачені законом.
Асоціація — договірне об’єднання, створене з метою постійної координації
господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, способом
централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій,
розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних
виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних
ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників
асоціації. У статуті асоціації має бути зазначено, що вона є
господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатись у
господарську діяльність підприємств — учасників асоціації. За рішенням
учасників асоціація може бути вповноважена репрезентувати їх інтереси у
відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.
Корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі
поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що
об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого
регулювання діяльності кожного з учасників органам управління
корпорації.
Консорціум — тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення
його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових
програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум
використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані
ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти,
що надходять з інших джерел, у порядку, визначеному його статутом.
У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою
діяльність.
Концерном визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших
організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи
учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і
виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та
іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх
повноважень, у тому числі правом репрезентувати їх інтереси у відносинах
з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники
концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Державні і комунальні господарські об’єднання утворюються переважно у
формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об’єднання
(комбінат, трест тощо).
§ 3. Поняття та види господарських товариств
Порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських
товариств регулюються ГК (гл. 9), ЦК (гл. 8) Законом України «Про
господарські товариства» та іншими актами законодавства.
3.1. Поняття господарських товариств
Відповідно до ст. 79 ГК господарськими товариствами визнаються
підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними
особами та/або громадянами способом об’єднання їх майна й участі в
підприємницькій діяльності товарист-
ва з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених Кодексом,
господарське товариство може діяти в складі одного учасника.
Засновниками й учасниками товариства можуть бути суб’єкти
господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у ст. 2
ГК, а також громадяни, які не є суб’єктами господарювання. Обмеження
щодо заснування та участі в господарських товариствах суб’єктів
господарювання або інших осіб установлюються Кодексом, іншими законами.
Господарські товариства є юридичними особами, а суб’єкти господарювання
— юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського
товариства, зберігають статус юридичної особи.
Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку
діяльність, якщо інше не передбачено законом.
3.2. Установчі документи
господарського товариства
Установчим документом повного товариства і командитного товариства є
засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства,
товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою
відповідальністю є статут (ст. 82).
Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості
про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та
учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття
ними рішень, включаючи перелік питань, щодо яких необхідна одностайність
або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені ст. 57
ГК.
Статут акціонерного товариства має містити також відомості про види
акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій
різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки
невиконання зобов’язань щодо викупу акцій.
Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей,
зазначених у частині другій цієї статті, повинен містити відомості про
розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення
ними вкладів.
Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток
учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та
додаткових внесків учасників.
Засновницький договір повного товариства і командитного товариства крім
відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, має визначати
розмір частки кожного з учасників, форму їх участі у справах товариства,
розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Стосовно вкладників
командитного товариства в засновницькому договорі зазначаються тільки
сукупний розмір їх часток у майні товариства та розмір, склад і порядок
внесення ними вкладів.
Найменування господарського товариства повинно містити зазначення виду
товариства, для повних товариств і командитних товариств — прізвища
(найменування) учасників товариства, які несуть додаткову
відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, а також
інші необхідні відомості. Найменування господарського товариства не може
вказувати на належність товариства до органів державної влади чи органів
місцевого самоврядування.
До установчих документів можуть бути включені також відомості щодо інших
умов діяльності господарського товариства, які не суперечать закону.
Якщо в установчих документах не зазначено строк діяльності
господарського товариства, воно вважається створеним на невизначений
строк.
3.3. Права та обов’язки учасників
господарського товариства
Відповідно до ст. 88 ГК учасники господарського товариства мають право:
а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному
в установчих документах, за винятком випадків, передбачених ГК та іншими
законами;
б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його
частку (дивіденди);
в) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника
товариство зобов’язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти
про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної
комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо;
г) вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу
товариства.
Учасники товариства мають також інші права, передбачені ГК, іншими
законами та установчими документами товариства.
Учасники господарського товариства зобов’язані:
а) додержувати вимог установчих документів товариства, виконувати
рішення його органів управління;
б) вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами
(засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до
Кодексу та закону про господарські товариства;
г) нести інші обов’язки, передбачені цим Кодексом, іншими законами та
установчими документами товариства.
3.4. Види господарських товариств
До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з
обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю,
повні товариства, командитні товариства.
Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний
фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної
вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном
товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю
товариства, у межах вартості належних їм акцій.
Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що
має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається
установчими документами, і несе відповідальність за своїми
зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю
сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю
товариства, у межах своїх вкладів.
Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство,
статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими
документами розмірів, і яке несе відповідальність за своїми
зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники
цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у
визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу
кожного з учасників.
Повним товариством є господарське товариство, усі учасники якого
відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку
діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну
відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном.
Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або
кілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку
діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну
відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено
стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності
товариства лише своїми вкладами (вкладники).
Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного
товариства можуть бути тільки особи, зареєстровані як суб’єкти
підприємництва.
§ 4. Особливості правового статусу інших
суб’єктів господарювання
4.1. Особливості статусу кредитних спілок
у сфері господарювання
Громадяни, які постійно проживають на території України, можуть
об’єднуватись у кредитні спілки (ст. 130 ГК).
Організаційні, правові та економічні засади створення та ді-
яльності кредитних спілок, їх об’єднань, права та обов’язки членів
кредитних спілок та їх об’єднань визначаються Законом України «Про
кредитні спілки» від 20.12.2001.
Кредитною спілкою є неприбуткова організація, заснована громадянами в
установленому законом порядку на засадах добровільного об’єднання
грошових внесків з метою задоволення потреб її членів у взаємному
кредитуванні та наданні інших фінансових послуг. Кредитна спілка є
юридичною особою і діє на підставі статуту, який затверджується
загальними зборами членів кредитної спілки.
Статусу юридичної особи кредитна спілка набуває з дня її державної
реєстрації.
Порядок державної реєстрації кредитних спілок та об’єднаних кредитних
спілок, їх перереєстрації, внесення змін до установчих документів та
порядок скасування державної реєстрації кредитних спілок визначається
Положенням про реєстрацію кредитних спілок, затвердженим Розпорядженням
Державної комісії з ре-
гулювання ринків фінансових послуг України від 11.11.2003 № 115.
4.2. Особливості статусу благодійних
та інших неприбуткових організацій
у сфері господарювання
Відповідно до ст. 131 ГК юридичні особи незалежно від форм власності, а
також повнолітні громадяни можуть створювати благодійні організації
(благодійні фонди, членські благодійні організації, благодійні установи
тощо).
Загальні засади благодійництва, правове регулювання відносин у
суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, умови
діяльності благодійних організацій установлює Закон України «Про
благодійництво та благодійні організації» від 16.09.1997.
Благодійною організацією визнається недержавна організація, яка здійснює
благодійну діяльність в інтересах суспільства або окремих категорій осіб
без мети одержання прибутків від цієї діяльності. Благодійні організації
утворюються і діють за територіальним принципом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також
державні та комунальні підприємства, установи, організації, що повністю
або частково фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками
(засновником) та/або членами благодійної організації.
Благодійна організація діє на основі статуту (положення), що
затверджується вищим органом управління благодійної організації, і є
юридичною особою.
Умови і порядок державної реєстрації всеукраїнських, місцевих та
міжнародних благодійних організацій визначаються Положенням про порядок
державної реєстрації благодійних організацій, затвердженим Постановою
Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 № 382.
Благодійна організація має право здійснювати неприбуткову господарську
діяльність, спрямовану на виконання її статутних цілей та завдань.
Порядок визначення структури ознаки непри-
буткових установ (організацій) затверджено наказом Державної податкової
адміністрації України від 03.07.2000 № 355. Здійснення благодійними
організаціями діяльності у вигляді надання певних послуг (виконання
робіт), що підлягають обов’язковій сертифікації або ліцензуванню,
допускається після такої сертифікації або ліцензування в установленому
законом порядку.
Розділ 4
МАЙНОВІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРЮВАННЯ
§ 1. Підстави виникнення майнових прав та майнових обов’язків у сфері
господарювання. Цінні папери в господарській діяльності. Особливості
корпоративних прав учасників суб’єктів господарювання.
§ 2. Правові режими майна суб’єктів господарювання.
§ 3. Особливості правового режиму державного та комунального майна.
Правовий статус Фонду державного майна. Приватизація як особливий вид
набуття права власності.
§ 4. Правовий режим використання природних ресурсів у сфері
господарювання.
§ 5. Правове регулювання відносин, пов’язаних із правом промислової
власності. Об’єкти права промислової власності.
§ 1. Підстави виникнення майнових прав
та майнових обов’язків у сфері господарювання.
Цінні папери в господарській діяльності.
Особливості корпоративних прав учасників
суб’єктів господарювання
Згідно зі ст. 139 ГК майном визнається сукупність речей та інших
цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне
визначення, виробляються чи використовуються в діяльності суб’єктів
господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших
передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів.
Проте таке визначення, на наш погляд, є неповним. Насамперед у ст. 190
ЦК майном як особливим об’єктом визнається і окрема річ (сукупність
речей), і майнові права та обов’язки. Зауважимо, що майнові права і
обов’язки теж відбиваються в ба-
лансі суб’єкта господарювання.
Майно можна класифікувати за кількома ознаками:
1) рухоме і нерухоме майно (ст. 181 ЦК України);
2) залежно від використання/невикористання в безпосередній виробничій
діяльності;
3) за здатністю до обігу: майно, вилучене з обігу, обмежене в обігу та
таке, що перебуває у вільному обігу (ст. 178 ЦК України);
4) матеріальні і нематеріальні активи.
У ст. 139 ГК наведено класифікацію майнових цінностей залежно від
економічної форми, якої вони набувають у процесі здійснення
господарської діяльності: основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари.
Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки,
споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий
інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого
використання, що віднесено законодавством до основних фондів.
Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та
предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого
призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.
Коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній
та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих
суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до
законодавства.
Товарами у складі майна суб’єктів господарювання визнаються вироблена
продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.
Особливим видом майна суб’єктів господарювання є цінні папери.
Класифікація майна має надзвичайно важливий прикладний аспект, оскільки
віднесення майна до того чи того виду може визначати його правовий
режим. Так, віднесення майна до категорії нерухомого автоматично
передбачає його обов’язкову державну реєстрацію.
Джерелами формування майна суб’єктів господарювання є:
грошові та матеріальні внески засновників;
доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);
доходи від цінних паперів;
капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
надходження від продажу (здавання в оренду) майнових об’єктів
(комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб’єктів;
кредити банків та інших кредиторів;
безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;
інші джерела, не заборонені законом.
На початковому етапі діяльності майно суб’єкта господарювання формується
за рахунок вкладів їх учасників та засновників. Такими вкладами можуть
бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні
папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами,
будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому
числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в
іноземній валюті.
Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника (засновника) у
статутному фонді1. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих
документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.
Деякі автори вважають, що починаючи з 2004 р. наявність статутного фонду
є обов’язковим для всіх видів підприємств2.
Законодавством передбачені випадки, коли для створення певного суб’єкта
господарювання (залежно або від організаційно-правової форми, або від
напрямку діяльності) необхідною умовою для державної реєстрації має бути
формування мінімального розміру статутного фонду (див. табл.).
Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні
кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.
У суб’єктів господарювання може створюватися резервний (страховий) фонд
у розмірі, регламентованому установчими документами, але не менше ніж
25 % статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством
України або установчими документами товариства.
Залежно від співвідношення прав на майно учасників (засновників) і
самого суб’єкта господарювання — юридичної особи виокремлюють три моделі
організацій3. Перша полягає в тому, що засновники передають юридичній
особі майно і, відповідно, втрачають речові права на нього, набуваючи
при цьому права зобов’язальні. У другому випадку засновники залишають за
собою право власності на майно, передане створеному суб’єкту
господарювання. Сам же суб’єкт отримує певні права на це майно: або
право господарського відання, або право оперативного управління.
Таблиця 1
МІНІМАЛЬНІ РОЗМІРИ СТАТУТНИХ ФОНДІВ ДЕЯКИХ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
№ з/п Вид суб’єкта Розмір мінімального
Третя модель організації: засновники, передаючи майно новому суб’єкту
господарювання, втрачають право власності на нього, але водночас не
отримують зобов’язальних прав (наприклад, у створенні об’єднань
підприємств).
Ч. 2 ст. 135 ГК визначає: «Власник має право особисто або через
уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності
засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому
майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення
некомерційної господарської діяльності — на праві оперативного
управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій,
склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними
рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови
господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом)
установчих документах господарської організації, а також здійснювати
безпосередньо або через уповноважені ним органи в межах, установлених
законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та
припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів».
Отже, у разі реалізації першого варіанта, забезпечуючи майном суб’єкт
господарювання, засновник певним способом обмежує себе в майновому
плані, передаючи своє майно. Але в обмін на це він отримує певні
правомочності, які носять зобов’язальний характер щодо суб’єкта,
відносно до якого він є засновником.
Такі правомочності мають назву «корпоративні права» і відповідно до
ст. 167 ГК трактуються як права особи, частка якої визначається у
статутному фонді (майні) господарської організації, що включають
правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською
організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної
організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону,
а також інші правомочності, передбачені законом та статутними
документами. У п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств» аналогічні положення визначають корпоративні права як
«право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі)…». У
цьому зв’язку потрібно зазначити, що існує певна суперечність між
визначенням корпоративних прав, які, на думку багатьох учених (ми її
підтримуємо), є зобов’язальним правом, що регулюється нормами речового
права.
Ст. 116 ЦК передбачає, що учасники господарського товариства мають право
в порядку, регламентованому установчим документом товариства та законом:
1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в
установчому документі, крім випадків, установлених законом;
2) брати участь у розподілі прибутку товариства й одержувати його
частину (дивіденди);
3) вийти в установленому порядку з товариства;
4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі
товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у
порядку, передбаченому законом;
5) одержувати інформацію про діяльність товариства в порядку,
регламентованому установчим документом.
Володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім
випадків, передбачених законодавством.
Крім того, згідно зі ст. 100 ЦК України право участі в товаристві є
особистим немайновим правом і не може окремо передаватись іншій особі.
Після процесу створення суб’єкта господарювання його майнові права та
майнові обов’язки можуть виникати:
з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом,
але таких, що йому не суперечать;
з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх
посадових осіб у випадках, передбачених законом;
унаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених
законом;
унаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна
за рахунок іншої особи без достатніх підстав;
унаслідок порушення вимог закону під час здійснення господарської
діяльності;
з інших обставин, з якими закон пов’язує виникнення майнових прав та
обов’язків суб’єктів господарювання.
Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня
реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не
встановлено законом.
Зауважимо, що законодавством може бути передбачена реєстрація угод,
майна, що є предметом угоди і прав на зазначене майно (наприклад,
реєстрація договорів — ч. 3 ст. 640 ЦК, реєстрація земельних ділянок —
ч. 7 ст. 128 Земельного кодексу України, реєстрація прав на нерухомість
— ч. 2 ст. 331 ЦК). При цьому законодавство в певних випадках передбачає
реєстрацію як угоди, так і прав на майно, що є предметом угоди.
Суб’єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до
встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати
цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб’єктів
господарювання.
Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами,
що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між
суб’єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та
передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також
можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
В Україні можуть випускатись і перебувати в обігу пайові, боргові та
інші цінні папери. У сфері господарювання у випадках, передбачених
законом, використовуються такі види цінних паперів: акції, облігації
внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик,
облігації підприємств, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати,
векселі, інші види цінних паперів, передбачені Господарським кодексом та
іншими законами.
Цінні папери можуть бути іменними або на пред’явника. Іменні цінні
папери передаються способом повного індосаменту (передавальний запис,
який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи), якщо інше
не зазначено законом або в них спеціально не вказано, що вони не
підлягають передачі. Цінні папери на пред’явника перебувають у вільному
обігу.
Порядок іменної ідентифікації цінних паперів у бездокументарній формі
встановлюється законом.
Правовий режим цінних паперів визначається Господарським, Цивільним
кодексами та Законами України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про
обіг векселів в Україні» та ін.
Майнові права суб’єктів господарювання захищаються законом. Вилучення
державою в суб’єкта господарювання його майна допускається не інакше як
у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом.
Збитки, завдані суб’єкту господарювання порушенням його майнових прав
громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи
органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до
закону.
§ 2. Правові режими майна
суб’єктів господарювання
Правовий режим майна позначає сукупність вимог, що пред’являються до
майна в разі його набуття, використання в процесі господарської
діяльності, вибуття. Правовий режим майна не слід сприймати лише з
позиції розпорядчих можливостей суб’єкта. У господарській діяльності він
виявляється в установленні особливих правил обліку майна, порядку
погашення його вартості, віднесення вартості майна на собівартість і
т. ін..
Основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій
базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші
речові права — право господарського відання, право оперативного
управління, а також право оперативного використання майна.
Господарська діяльність може здійснюватися також на підставі інших
речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених
Цивільним кодексом України (розд. ІІ кн. 3).
Майно суб’єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві
відповідно до умов договору з власником майна.
Майнову основу господарювання становить право власності. Це — речове
право, що характеризується найбільш повним, абсолютним, винятковим,
безпосереднім і безстроковим володінням особи річчю, поєднане зі
ставленням до речі як до своєї, обмеження якого допускається тільки в
передбачених Конституцією і законом випадках.
Суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі
права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими
суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм)
майном, у тому числі має право надати майно іншим суб’єктам для
використання його на праві власності, праві господарського відання чи
праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму
майна, передбачених ГК.
Види власності: державна, комунальна і приватна. Господарський кодекс
передбачає так звану колективну власність,
з приводу чого з-поміж правознавців існує певне непорозуміння. На нашу
думку, інститут колективної власності не може бути реалізований у
сучасній правовій системі України.
Правову базу здійснення права власності становить Закон України «Про
власність» від 7 лютого 1991 року.
Право господарського відання є правовою формою майнового статусу
суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається
майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з
обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за
згодою власника у випадках, передбачених законодавчими актами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб’єктом
господарювання, здійснює контроль за використанням та збереженням
належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не
втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Правом оперативного управління визнається правова форма майнового
статусу суб’єкта господарювання, який володіє, користується і
розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним
органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах,
установлених законами, а також власником майна (уповноваженим ним
органом).
Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за
суб’єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і
збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або
через уповноважений ним орган і має право вилучати в суб’єкта
господарювання надлишкове, а також не використовуване майно та майно,
використовуване ним не за призначенням.
Суб’єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність на
основі права оперативного використання майна, не можуть мати статусу
юридичної особи і реалізують свою господарську компетенцію в межах
статусу, визначеного господарською організацією, до складу якої вони
входять.
Крім того, майно може використовуватися суб’єктом господарювання на
підставі оренди. Оренда — це засноване на договорі строкове платне
користування майном, необхідним орендареві для здійснення
підприємницької та іншої діяльності.
Оренда регулюється нормами Цивільного кодексу України (глава 58), а
також Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від
10 квітня 1992 р. та Законом України «Про оренду землі» від 6 жовтня
1998 р.
§ 3. Особливості правового режиму державного
та комунального майна. Правовий статус Фонду
державного майна. Приватизація як особливий
вид набуття права власності
Специфічним як порівняти з іншими видами є використання державного і
комунального майна та правове регулювання управління в цій сфері. До
державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові
комплекси державних підприємств, цілісні майнові комплекси їх
структурних підрозділів, нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі
об’єкти незавершеного будівництва, приміщення), інше окреме
індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї)
держави в майні суб’єктів господарювання різних форм власності, а також
майно, закріплене за державними установами й організаціями для
здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в
безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в
оренду для використання його в господарській діяльності. Держава через
свої органи здійснює права власника також щодо об’єктів права власності
українського народу.
Управління об’єктами державної власності відповідно до закону здійснюють
Кабінет Міністрів України і, за його повноваженням, центральні та
місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом,
управління державним майном здійснюють також інші суб’єкти.
За визначенням І. Спасибо-Фатєєвої, управління об’єктами державної
власності — це діяльність передбачених законом органів держави щодо
здійснення повноважень із:
1) закріплення державного мйна за створюваними юридичними особами
публічного права;
2) передавання державного майна до статутних фондів корпорацій і
реалізації прав учасника господарських товариств або акціонера;
3) здійснення контролю за ефективністю використання державного майна
юридичними особами публічного права і корпораціями за участі держави
передбаченими законом способами;
4) визначення напрямів використання майна юридичних осіб публічного
права, що залишається після їх ліквідації.
Управління об’єктами державної власності формують відносини:
усередині системи органів державної влади;
між центральними та місцевими органами державної влади;
між органами державної влади та державними підприємствами, установами,
організаціями, а також корпораціями, акції (вклади, частки) яких
належать державі.
Кабінет Міністрів України встановлює перелік державного майна, яке
безоплатно передається у власність відповідних територіальних громад
(комунальну власність). Передавання об’єктів господарського призначення
з державної в комунальну власність здійснюється в порядку, встановленому
законом.
Не можуть бути об’єктами передавання з державної в комунальну власність
підприємства, що здійснюють діяльність, яку дозволяється вести виключно
державним підприємствам, установам і організаціям.
Передавання об’єктів господарського призначення з державної в комунальну
власність здійснюється за Законом України «Про передачу об’єктів права
державної та комунальної власності» від 3 березня 1998 р. Управління
об’єктами державної власності відповідно до закону здійснює Кабінет
Міністрів України і, за його повноваженням, центральні та місцеві органи
виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним
майном здійснюють також інші суб’єкти.
Однією з особливостей, що стосуються державної власності,
є мораторій на примусову реалізацію майна, уведений у дію Законом
України від 29 листопада 2001 р.
Види майна, що може перебувати виключно в державній власності,
відчуження якого недержавним суб’єктам господарювання не допускається, а
також додаткові обмеження щодо розпоряджання окремими видами майна, що
належить до основних фондів державних підприємств, установ і
організацій, визначаються, наприклад, законом України «Про правовий
режим майна у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 р.
Майно державного (комунального) підприємства або його окремих
підрозділів, що є цілісними майновими комплексами і виокремлюються в
самостійні підприємства, а також об’єкти незавершеного будівництва,
акції (частки, паї), що належать державі у майні суб’єктів
господарювання, можуть бути відчужені на користь фізичних чи недержавних
юридичних осіб і приватизовані цими особами (Закон України «Про
приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р., Закон України «Про
приватизацію майна державних підприємств» від 19 лютого 1997 р.).
До об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать:
майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є
єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виокремлення у
самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва
з основної спеціалізації підприємства, зі структури якого вони
виділяються;
об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти;
акції (частки, паї), що належать державі в майні господарських товариств
та інших об’єднань.
Приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення,
а також казенні підприємства.
Покупцями об’єктів приватизації можуть бути: громадяни України, іноземні
громадяни, особи без громадянства, юридичні особи, зареєстровані на
території України, юридичні особи інших держав.
Не можуть бути покупцями: юридичні особи, у майні яких частка державної
власності перевищує 25 відсотків, органи державної влади, працівники
державних органів приватизації
Приватизація майна державних (комунальних) підприємств здійснюється не
інакше як на виконання Державної програми приватизації, що визначає
цілі, пріоритети та умови приватизації, яка затверджується щороку
Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України
відповідно до закону.
Приватизація державного майна здійснюється способом:
продажу об’єктів приватизації на аукціоні за конкурсом;
продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських
товариствах, на аукціоні за конкурсом, на фондових біржах та іншими
способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців;
продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного
підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій
відкритого акціонерного товариства після подання покупцем певних
документів;
викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом
приватизації. Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств
застосовуються щодо об’єктів, не проданих на аукціоні за конкурсом.
Фонд державного майна згідно з Указом Президента від 15 грудня 1999 р.
№ 1573 є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Водночас згідно з Тимчасовим положенням про ФДМУ, затвердженим
Постановою ВР України від 7 липня 1992 р., Фонд є державним органом,
який провадить державну політику у сфері приватизації державного майна,
виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною
власністю. Фонд у своїй діяльності підпорядкований (це положення визнано
неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 1 липня
1998 р.) і підзвітний Верховній Раді України.
В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Фонд
створює регіональні відділення. У разі потреби Фонд має право створювати
представництва в інших містах, а також районах України.
Фонд очолює голова, який призначається на посаду і звільняється з посади
Президентом України за згодою Верховної Ради України.
Основними завданнями Фонду є:
захист майнових прав України на її території та за кордоном;
здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх
приватизації, створення спільних підприємств;
здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна
підприємств, яке перебуває в загальнодержавній власності;
здійснення повноважень орендодавця майна державних підприємств і
організацій, їх структурних підрозділів;
сприяння процесу демонополізації економіки і створенню умов для
конкуренції виробників.
§ 4. Правовий режим використання
природних ресурсів у сфері господарювання
Відповідно до Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря,
водні та інші природні ресурси, що знаходяться у межах території
України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної
(морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського
народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної
влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених
Конституцією України.
Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права
власності народу відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою
охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право
набувається й реалізується громадянами, юридичними особами та державою
виключно відповідно до закону.
Правовий режим окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів,
надр, атмосферного повітря, тваринного світу) установлюється виключно
законами, до яких слід віднести Водний кодекс (6 червня 1995 р.),
Земельний кодекс (25 жовтня 2001 р.), Лісовий кодекс (21 січня 1999 р.,
Кодекс України про надра
(27 липня 1994 р.), Закон України «Про тваринний світ» (13 грудня
2001 р.), Закон України «Про рослинний світ» (9 квітня 1999 р.), Закон
України «Про охорону атмосферного повітря» (16 жовтня 1992 р.).
Існує ціла низка видів господарської діяльності, які стосуються
використання природних об’єктів, наприклад: Закон України «Про
бджільництво» від 22 лютого 2000 р., Закон України «Про мисливське
господарство та полювання» від 22 лютого 2000 р. Тимчасовий порядок
ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1192.
Суб’єкти господарювання використовують у своїй господарській діяльності
природні ресурси в режимі спеціального природокористування відповідно до
законів, у тому числі на праві власності та праві користування (оренди
земель, вод, лісів, надр тощо), а також використання їх як сировини
виробничого призначення.
Природні ресурси можуть надаватися суб’єктам господарювання для
використання або придбаватися ними у власність лише у випадках та
порядку, передбачених законом. Суб’єкти господарювання використовують у
господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або
загального природокористування відповідно до Господарського кодексу та
інших законів.
Кабінет Міністрів України забезпечує державний облік природних ресурсів,
що належать до державної власності, перебувають в управлінні Автономної
Республіки Крим та належать до комунальної власності і можуть
використовуватись у господарській діяльності.
Суб’єктам господарювання може передаватись у власність земля із
закритими водоймами, ділянками лісів, загальнопоширеними корисними
копалинами, що містяться в ній, у тому числі громадянам для ведення
селянського (фермерського) господарства, а також сільськогосподарським
підприємствам — для господарської діяльності.
Порядок надання землі у власність визначається виключно законом з
урахуванням необхідності визначення гарантій ефективного використання
землі суб’єктами господарювання, запобігання її безгосподарному
використанню та псуванню.
Суб’єктам господарювання для здійснення господарської діяльності
надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень)
уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому
числі за плату або на інших умовах).
Порядок надання в користування природних ресурсів громадянам і юридичним
особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним,
водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Суб’єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, має право:
експлуатувати корисні властивості наданих йому природних ресурсів;
використовувати для господарських потреб в установленому законодавством
порядку корисні копалини місцевого значення, водні об’єкти, лісові
ресурси, що містяться на наданій йому земельній ділянці;
одержувати доходи від результатів господарської діяльності, пов’язаної з
використанням природних ресурсів;
одержувати пільгові короткострокові та довгострокові кредити для
реалізації заходів щодо ефективного використання, відтворення та охорони
природних ресурсів, а також користуватися податковими пільгами під час
здійснення зазначених заходів;
вимагати компенсації шкоди, завданої належним йому природним ресурсам
іншими суб’єктами, а також усунення перешкод у здійсненні господарської
діяльності, пов’язаної з використанням природних ресурсів.
Суб’єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність,
зобов’язаний:
використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення,
визначеного за їх надання (придбання) для використання в господарській
діяльності;
ефективно й економно використовувати природні ресурси на основі
застосування новітніх технологій у виробничій діяльності;
уживати заходів щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню,
забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати
зниження їхньої якості в процесі господарювання;
своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів;
здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників
та користувачів природних ресурсів;
відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам
природних ресурсів.
§ 5. Правове регулювання відносин, пов’язаних
із правом промислової власності. Об’єкти права
промислової власності
Права промислової власності є особливою формою права власності суб’єкта
господарювання, що забезпечує захист його майнових та інших прав і
законних інтересів.
Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об’єкти
визначаються Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 р. та
спеціалізованими законами.
Об’єктами прав промислової власності у сфері господарювання згідно зі
ст. 155 ГК визнаються винаходи та корисні моделі, промислові зразки,
сорти рослин та породи тварин, торговельні марки (знаки для товарів і
послуг), комерційне (фірмове) найменування, географічне зазначення,
комерційна таємниця, комп’ютерні програми, інші об’єкти, передбачені
законом. До інших об’єктів законодавство відносить раціоналізаторські
пропозиції, компонування (топографії) інтегральних мікросхем.
Винахід (корисна модель) — це результат творчої діяльності людини в
будь-якій галузі технології.
Промисловий зразок — результат творчої діяльності людини в галузі
художнього конструювання.
Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка
комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що
виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що
виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть
бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації
кольорів.
Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція,
яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення в
будь-якій сфері діяльності.
Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає
можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману
споживачів щодо справжньої її діяльності.
Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що
вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою
та не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з видом
інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну
цінність та була предметом адекватних наявним обставинам заходів щодо
збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю
інформацію.
Зазначення походження товару охоплює (об’єднує) такі терміни:
просте зазначення походження товару (будь-яке словесне чи зображувальне
(графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне
місце походження товару);
кваліфіковане зазначення походження товару, куди входять:
назва місця походження товару;
географічне зазначення походження товару.
Топографія IMC — зафіксоване на матеріальному носії
просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної
мікросхеми та з’єднань між ними.
Комп’ютерна програма — набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів,
схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі,
придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його в дію для
досягнення певної мети або результату (це поняття включає як операційну
систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному
кодах).
Сорт рослин — окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого
покоління, популяція) в рамках нижчого з відомих ботанічних таксонів,
яка незалежно від того, задовольняє вона цілком або ні умови надання
правової охорони: ( може бути визначена ступенем вияву ознак, що є
результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів; ( може
бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем вияву
принаймні однієї з цих ознак; ( може розглядатись як єдине ціле з
позиції її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин
сорту.
Між тим наявність у наведеному нижче переліку комп’ютерних програм
означає їх подвійний захист, оскільки вони, крім того, є об’єктами
авторського права.
ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБ’ЄКТІВ ПРАВА
ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ
Об’єкт Нормативний акт
Винаходи та корисні моделі Закон України «Про охорону прав на винаходи і
корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. (в н.р. від 01.06.2000), гл. 39 ЦК
України, ст. 156 ГК
Промислові зразки Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»
від 15 грудня 1993 р., гл. 39 ЦК України, ст. 156 ГК
Селекційні досягнення (сорти рослин та породи тварин) Закон України «Про
охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1994 р. (в н.р. від 17 січня
2002 р., Закон України «Про племінну справу у тваринництві» н.р. 21
грудня 1999, гл. 42 ЦК України
Торговельна марка (знаки для товарів та послуг) Закон України «Про
охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р.,
гл. 44 ЦК України, ст. 157, 158 ГК
Географічне зазначення або зазначення походження товару Закон України
«Про охорону прав на зазначення походження товару» від 16 червня
1999 р., гл. 45 ЦК України, ст. 160, 161 ГК
Комерційне (фірмове) найменування Гл. 43 ЦК України, ст. 159 ГК
Комерційна таємниця Гл. 46 ЦК України, ст. 156 ГК
Раціоналізаторська пропозиція Гл. 41 ЦК України
Топографії інтегральних мікросхем Закон України «Про охорону прав на
топографії інтегральних мікросхем» від 5 листопада 1997 р., гл. 40 ЦК
України
Комп’ютерні програми Закон України «Про авторське право і суміжні права»
Разом з тим у законодавстві України поки що не мають правового
регулювання права на секрети виробництва (ноу-хау).
Розділ 5
ГОСПОДАРСЬКІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
§ 1. Загальні положення про господарські зобов’язання.
§ 2. Господарські договори.
§ 3. Виконання і припинення господарських зобов’язань.
§ 1. Загальні положення
про господарські зобов’язання
1.1. Поняття господарських зобов’язань
Термін «зобов’язання» досить часто вживається в різних значеннях. В
одних випадках під ним розуміють угоду між особами, тобто договір, в
інших — обов’язок, борг певної особи. Крім того, в юридичній літературі
існує поняття «зобов’язальне право», котре можна визначити як сукупність
правових норм, що регулюють суспільні відносини з передавання майна,
виконання робіт, надання послуг, відшкодування шкоди. Норми
зобов’язального права — найзначніша частина цивільного законодавства. У
Цивільному кодексі України (далі — ЦК) 1308 статей, з яких 706
безпосередньо присвячено зобов’язанням.
Водночас загальні положення про господарські зобов’язання містяться в
розд. IV Господарського кодексу України (далі — ГК). Своєю чергою, у ГК
із 418 статей майже 100 спрямовані на правове регулювання господарських
зобов’язань.
Отже, є всі підстави стверджувати, що існує два інститути
зобов’язального права — інститут цивільно-правових зобов’язань і
інститут господарських зобов’язань.
Ведучи мову про господарські зобов’язання, доречно, на наш погляд,
зупинитись на стислій порівняльній характеристиці цивільно-правових і
господарських зобов’язань.
Визначення цивільно-правового зобов’язання міститься в ст. 509 ЦК:
зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)
зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію
(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)
або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від
боржника виконання його обов’язку.
Інакше кажучи, зобов’язання встановлює юридичний зв’язок між двома
сторонами: кредитором, якому належить право вимоги, і боржником, на
якого покладається обов’язок виконання.
З одного боку, зміст зобов’язання може бути реалізований, як правило,
тільки через дії боржника, з другого — вирішальне значення має надання
кредиторові можливості вимагати певних дій від боржника. Якщо кожна зі
сторін у зобов’язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона
вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь
другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що перша має право
вимагати від другої. У цьому полягає відмінність зобов’язальних відносин
від правовідносин власності, оскільки в останніх перш за все важлива
можливість здійснення певних дій безпосередньо власником. Зобов’язальні
правовідносини передбачають передачу майна не взагалі до не визначеного
кола осіб, а тільки до чітко визначених кредиторів. Зобов’язання
встановлюється між конкретними суб’єктами (боржником і кредитором),
тобто має відносний характер, на відміну від абсолютного характеру
відносин власності, де з однієї сторони виступає власник, а з другої —
необмежене коло осіб, які не повинні чинити перепони власнику за
здійснення його права власності.
Важливою рисою зобов’язальних відносин є також чітка визначеність їх
змісту. Боржник у кожному окремо взятому зобов’язанні повинен здійснити
певні дії або утриматися від них.
Визначення безпосередньо господарського зобов’язання наводиться в ст.
173 ГК: господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом
господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері
господарювання з підстав, передбачених ГК, на основі якого один суб’єкт
(зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну
дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь
іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати
інформацію тощо) або утриматися від певних дій,
а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право
вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Привертає до себе увагу та обставина, що визначення господарського
зобов’язання, наведене в ст. 173 ГК, загалом відповідає визначенню
цивільно-правового зобов’язання, що міститься в ст. 509 ЦК. Зокрема, у
визначенні господарського зобов’язання, як і у визначенні
цивільно-правового зобов’язання, використовуються подібні поняття:
боржник і кредитор, зобов’язання вчинити певну дію на користь другої
(іншої) сторони, право вимагати від боржника (зобов’язаної сторони)
виконання його (її) обов’язку. Водночас визначення господарського
зобов’язання має і свої відмінності, головна з яких полягає в тому, що
сторонами в господарському зобов’язанні можуть бути не тільки боржник і
кредитор, як це має місце й у цивільно-правовому зобов’язанні, а й
зобов’язана й управнена сторона — суб’єкт господарювання і наділені
господарською компетенцією органи державної влади та місцевого
самоврядування (так звані організаційно-господарські зобов’язання). Крім
того, предметом господарського зобов’язання може бути обов’язок однієї
зі сторін здійснити не тільки господарську дію (чи певну дію як у
цивільно-правовому зобов’язанні), а й учинити певну дію саме
управлінсько-господарського характеру.
1.2. Види господарських зобов’язань
Основними видами господарських зобов’язань вважаються
майново-господарські зобов’язання та організаційно-господарські
зобов’язання (ч. 2 ст. 173 ГК). Крім того, у ГК сформульовано поняття
соціально-комунальних зобов’язань (ст. 177 ГК), публічних зобов’язань
(ст. 178 ГК), а також господарсько-договірних зобов’язань (ст. 179 ГК).
Відповідно до ст. 175 ГК майново-господарськими визнаються
цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських
відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких
зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь
другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має
право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Отже, і цивільно-правові зобов’язання, і майново-господарські
зобов’язання регулюються ЦК. Разом з тим, положення ЦК поширюються на
майново-господарські зобов’язання з урахуванням особливостей,
передбачених ГК.
Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути:
1) суб’єкти господарювання—господарські організації—юридичні особи,
створені відповідно до ЦК, державні, комунальні та інші підприємства,
створені відповідно до ГК, інші юридичні особи, які здійснюють
господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом
порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які
здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону
як підприємці; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи
господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для
здійснення господарської діяльності;
2) негосподарюючі суб’єкти — юридичні особи;
3) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені
господарською компетенцією.
Різновидом майново-господарських зобов’язань є господарсько-договірні
зобов’язання. Неодмінною ознакою господарсько-договірних зобов’язань є
чітко визначена підстава виникнення таких зобов’язань — господарський
договір. Відповідно до ст. 179 ГК майново-господарські зобов’язання, які
виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами
господарювання і негосподарюючими суб’єктами—юридичними особами на
підставі господарських договорів, є господарсько-договірними
зобов’язаннями. Проте варто наголосити, що ГК жодним чином не визначає
поняття господарського договору, що пояснюється, на наш погляд,
установленням надто широкого кола суб’єктів майново-господарських
зобов’язань і, зокрема, господарсько-договірних зобов’язань.
На відміну від майново-господарських зобов’язань (що певною мірою є
подібними до цивільно-правових зобов’язань), організаційно-господарські
зобов’язання є новим явищем у сучасному українському законодавстві.
Згідно зі ст. 176 ГК організаційно-господарськими визнаються
господарські зобов’язання, що виникають у процесі управління
господарською діяльністю між суб’єктом господарювання та суб’єктом
організаційно-господарських повноважень, на підставі яких зобов’язана
сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну
управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної
дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони
виконання її обов’язку.
Треба мати на увазі, що в організаційно-господарському зобов’язанні
сторонами будуть не боржник і кредитор, як у цивільно-правовому і
майново-господарському зобов’язанні, а зобов’язана сторона і управнена
сторона. Предметом організаційно-господарського зобов’язання буде не
господарська дія, а управлінсько-господарська (організаційна) дія.
Організаційно-господарські зобов’язання можуть виникати:
1) між суб’єктом господарювання та власником, який є засновником даного
суб’єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування,
наділеним господарською компетенцією щодо цього суб’єкта;
2) між суб’єктами господарювання, які разом організовують об’єднання
підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих
об’єднань чи товариств;
3) між суб’єктами господарювання в разі, якщо один з них є щодо другого
дочірнім підприємством.
Одним з видів організаційно-господарських зобов’язань є
соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання. Згідно зі
ст. 177 ГК суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради
за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні
робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх
професійну підготовку.
За публічним зобов’язанням (ст. 178 ГК) суб’єкт господарювання, який
відповідно до закону та своїх установчих документів зобов’язаний
здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному,
хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у
виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності в нього
такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими,
крім випадків, передбачених законодавством. Принагідно зауважимо, що
практично такі самі положення містяться й у ст. 633 ЦК «Публічний
договір».
1.3. Підстави виникнення
господарських зобов’язань
Підставою виникнення господарських зобов’язань, як і інших господарських
правовідносин, є передбачені ГК юридичні факти, що породжують
господарські права та обов’язки.
Відповідно до ст. 174 ГК господарські зобов’язання можуть виникати:
1) безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що
регулює господарську діяльність;
2) з акта управління господарською діяльністю;
3) з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а
також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не
суперечать;
4) унаслідок заподіяння шкоди суб’єктові або суб’єктом господарювання,
придбання або збереження майна суб’єкта або суб’єктом господарювання за
рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
5) у результаті створення об’єктів інтелектуальної власності та інших
дій суб’єктів, а також унаслідок подій, з якими закон пов’язує настання
правових наслідків у сфері господарювання.
Не слід випускати з уваги, що однією з підстав виникнення господарських
зобов’язань є угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені
законом, але такі, які йому не суперечать. Однак поняття угоди (як і
господарського договору) у ГК немає, а в ЦК використовуються поняття
договору і правочину (ч. 2 ст. 11 ЦК). Така неузгодженність важливих
положень ГК і ЦК може призвести до певних труднощів у правозастосуванні
норм, що регулюють виникнення господарських зобов’язань.
§ 2. Господарські договори
Основною підставою виникнення господарсько-договірних зобов’язань є
господарський договір. Порядок укладання, зміни та розірвання
господарських договорів визначене в гл. 20 ГК.
Між тим самого поняття господарського договору у ГК бракує. В.С. Щербина
визначає господарський договір як майнову угоду суб’єкта господарювання
з контрагентом, яка встановлює (змінює, припиняє) зобов’язання сторін у
сфері господарської (комерційної) діяльності під час виробництва і
реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.
Крім того, поняття господарського договору можна визначити виходячи зі
змісту ст. 180 ГК, а саме: господарський договір є угодою його сторін,
спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських
зобов’язань як погоджених сторонами, так і тих, що беруться ними як
обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.
При цьому треба мати на увазі, що хоч господарські договори за загальним
правилом і укладаються відповідно до вимог, установлених ЦК,
безпосереднє укладання господарських договорів повинно здійснюватись
насамперед з урахуванням особливостей, передбачених ГК, а також іншими
нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Такий специфічний порядок укладання господарських договорів дозволяє
вести мову про деякі характерні особливості, що уможливлюють
відмежування господарських договорів від цивільно-правових.
По-перше, визначальна відмінність між цивільно-правовими і
господарськими договорами полягає в неоднаковому застосуванні принципу
свободи договору. Так, якщо відповідно до ст. 627 ЦК сторони є вільними
в укладенні договору і виборі контрагента, то згідно з ч. 3. ст. 179 ГК
укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він
заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для
суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує
пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних
категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або
органів місцевого самоврядування.
По-друге, сторони цивільно-правового договору (за браку заборони в ЦК)
вправі відступити від положень ЦК і врегулювати свої відносини на
власний розсуд. Сторони господарського договору також можуть відступити
від положень ЦК, але вони не мають права відступити від положень ГК
(наприклад, суб’єкти господарювання, що належать до державного сектору
економіки і виконують зобов’язання, фінансування яких здійснюється за
рахунок державного бюджету чи за кошти державного кредиту).
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені
угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення
господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що беруться
ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.
Укладаючи господарські договори, сторони можуть визначати зміст договору
на підставі:
1) вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій
розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
2) зразкового договору, рекомендованого органом управління суб’єктам
господарювання для використання за укладення ними договорів, коли
сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови,
передбачені зразковим договором, або доповнювати його зміст;
3) типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у
випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли
сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають
право конкретизувати його умови;
4) договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших
можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти в разі вступу в договір не мають
права наполягати на зміні його змісту.
Господарський договір уважається укладеним, якщо між сторонами в
передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його
істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні
для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі
сторін повинна бути досягнута згода. Укладаючи господарський договір,
сторони зобов’язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк
дії договору.
Строком чинності господарського договору є час, протягом якого існують
господарські зобов’язання сторін, що виникли на підставі цього договору.
Закінчення строку чинності господарського договору не звільняє сторони
від відповідальності за його порушення, що трапилось під час дії
договору.
2.1. Порядок укладання господарських договорів
Загальний порядок укладання господарських договорів визначається ст. 181
ГК і є досить заформалізованим (порівняно з порядком укладання
цивільно-правових договорів), а також установлює завеликий строк для
врегулювання можливих розбіжностей між сторонами.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного
документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається
укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто через обмін
листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також
способом підтвердження взяття до виконання замовлень, якщо законом не
встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду
договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. У разі
якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій
стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами
оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні або
надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після
одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала
проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться
застереження в договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій
стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним
договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана
протягом двадцяти днів розглянути його, в цей самий строк вжити заходів
для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору
всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились
неврегульованими, передати в цей самий строк до суду, якщо на це є згода
другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених
у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена в
письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами,
телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору,
заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є
обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона—виконавець за
договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному
ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не
передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що
залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються
прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського
договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Певні різновиди господарських договорів мають свої особливості укладання
(спрощений спосіб укладання договору, обов’язковість укладання договору,
відповідальність за неукладення договору, незастосування загального
порядку укладання договору взагалі тощо). ГК установлює особливості
укладання таких договорів: попередніх договорів (ст. 182 ГК), договорів,
що укладаються на підставі державного замовлення (ст. 183 ГК),
договорів, що укладаються на основі вільного волевиявлення сторін,
зразкових і типових договорів (ст. 184 ГК), господарських договорів, що
укладаються на біржах, ярмарках та публічних торгах (ст. 185 ГК),
організаційно-господарських договорів (ст. 186 ГК), договорів, що
укладаються за рішенням суду (ст. 187 ГК).
Попередній договір
За попереднім договором суб’єкт господарювання зобов’язується у
визначений строк, але не пізніше одного року з моменту укладення
попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах,
передбачених попереднім договором.
Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити
предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладання
попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладання
господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній
договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від
укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення
такого договору в судовому порядку.
Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається
попереднім договором і не призводить до юридичних наслідків.
Договори за державним замовленням
Договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом
суб’єктами господарювання—виконавцями державного замовлення та
державними замовниками, що вповноважені від імені держави укладати
договори (державні контракти), в яких визначаються господарські
зобов’язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо
виконання державного замовлення.
Ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням
господарського законодавства і тягне за собою відповідальність,
передбачену ГК та іншими законами.
Особливості укладання господарських договорів на основі
вільного волевиявлення сторін, зразкових і типових договорів
У разі укладення господарського договору на основі вільного
волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за
ініціативою будь-якої зі сторін у строки, погоджені самими сторонами.
Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може
відбуватись у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з
додержанням загального порядку укладання господарських договорів.
Виокремлення господарських договорів, що укладаються на основі вільного
волевиявлення сторін, та встановлення особливого порядку укладання таких
договорів є ще одним чинником, що свідчить про глибоку відмінність
цивільно-правових договорів від господарських договорів. Вільне
волевиявлення сторін у цивільно-правовому договорі є загальним правилом
(засадничим положенням), тоді як у господарському договорі вільне
волевиявлення сторін виглядає, скоріше, як виняток.
Укладання господарських договорів на підставі зразкових і типових
договорів має здійснюватися з додержанням загальних умов укладання
договорів, що породжують господарські зобов’язання, не інакше як
способом викладу договору у вигляді єдиного документа, оформленого
згідно з вимогами ГК та відповідно до правил, установлених
нормативно-правовими актами щодо застосування зразкового або типового
договору.
Особливості укладання господарських договорів на біржах, ярмарках та
публічних торгах
До укладання господарських договорів на біржах, оптових ярмарках,
публічних торгах застосовуються загальні правила укладання договорів на
основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів,
якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних
торгів.
Укладання організаційно-господарських договорів
Договірне оформлення організаційно-господарських зобов’язань може
здійснюватись учасниками господарських відносин як на основі вільного
волевиявлення сторін, так і на основі примірних договорів, якщо
укладання таких договорів передбачено відповідними нормативно-правовими
актами. Спрощений спосіб укладання організаційно-господарських договорів
не допускається.
Укладання господарських договорів за рішенням суду
Спори, що виникають під час укладання господарських договорів за
державним замовленням або договорів, укладання яких є обов’язковим на
підставі закону та в інших випадках, установлених законом, розглядаються
судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду в
разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов’язані
укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними
попереднього договору.
День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо
переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного
господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів
Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначається ст. 188
ГК. За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів в
односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено
законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір,
повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона
договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у
двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону
про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо
зміни (розірвання) договору або в разі неодержання відповіді в
установлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована
сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір уважається
зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо
іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
§ 3. Виконання і припинення
господарських зобов’язань
Загальний порядок виконання зобов’язань визначений у гл. 22 ГК.
Виконання зобов’язання являє собою завершальну стадію розвитку
зобов’язальних правовідносин, на якій виконуються обов’язки і
реалізуються суб’єктивні права. Головну роль у виконанні зобов’язання
відіграє боржник (зобов’язана сторона), проте й на кредитора (управнену
сторону) покладаються певні обов’язки — прийняти виконання зобов’язання,
здійснити дії, без яких боржник не може виконати своїх обов’язків. Для
боржника виконання зобов’язання полягає в здійсненні дій, які він
повинен виконати згідно зі змістом зобов’язання. Виконання зобов’язання
може виявлятись і в утриманні боржником від певних дій. Виконанням
зобов’язання досягається його мета, і зобов’язання припиняється.
Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до
закону, інших правових актів, договору, а за браку конкретних вимог щодо
виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що в певних умовах
звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення
ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК.
Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного
виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та
забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються
одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків,
передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочення
виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не
було виконано належним чином.
Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських
санкцій, передбачених ГК, іншими законами або договором.
За загальним правилом договір створює права й обов’язки для
контрагентів, які його уклали. Водночас виконання господарського
зобов’язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу,
що не є стороною в зобов’язанні. Управнена сторона зобов’язана прийняти
виконання, запропоноване третьою особою—безпосереднім виконавцем, якщо
із закону, господарського договору або характеру зобов’язання не
випливає обов’язок сторони виконати зобов’язання особисто.
Варто зауважити, що у відповідних положеннях ГК і ЦК, що стосуються
виконання зобов’язань, використовуються подібні поняття третьої особи,
що не є стороною в зобов’язанні. Проте статус третьої особи в
господарських зобов’язаннях і в цивільно-правових зобов’язаннях має
суттєві відмінності. Так, згідно зі ст. 194 ГК виконання господарського
зобов’язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу,
що не є стороною в зобов’язанні. Водночас ст. 511 і 636 ЦК містять
положення про те, що зобов’язання не створює обов’язку для третьої
особи, а навпаки, припускається виконання зобов’язання на користь
третьої особи. Отже, у господарських зобов’язаннях у третьої особи
виникає обов’язок, а в цивільно-правових зобов’язаннях у третьої особи,
що не брала участі в укладенні договору, виникає право вимоги. Право
вимоги третьої особи в цивільно-правових зобов’язаннях може співіснувати
з правом вимоги особи, яка уклала договір, але одночасно ці вимоги
висуватись не можуть.
Разом з тим ст. 528 ЦК передбачено виконання обов’язку боржника іншою (а
не третьою) особою.
На противагу положенням ЦК (ст. 510—523 ЦК), що визначають сторони в
зобов’язанні (поступку права та переведення боргу, заміну кредитора і
боржника), у ГК міститься поняття передавання (делегування) прав у
господарських зобов’язаннях. Відповідно до ст. 195 ГК управнений суб’єкт
господарського зобов’язання, якщо інше не передбачено законом, може
передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом
чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою
вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для
здійснення господарсько-управлінських повноважень. Передавання
(делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком.
Передавання прав у господарських зобов’язаннях може здійснюватись двома
способами: передавання майнових прав (акт передавання прав уважається
чинним з дня одержання повідомлення про це зобов’язаною стороною) і
делегування права для здійснення господарсько-управлінських повноважень
(акт делегування господарсько-управлінських повноважень іншому суб’єкту
вважається чинним з дня офіційного опублікування цього акта).
Між тим небезінтересним є той факт, що положення про передавання прав у
господарських зобов’язаннях містять вирази, неприйнятні з погляду навіть
не права, а правової культури взагалі. На нашу думку, такі, наприклад,
фрази, як «з метою вирішення певних питань щодо управління майном» та
«коло господарських питань», не повинні фігурувати в кодифікованому
акті, яким і є ГК.
Виконання часткових і солідарних зобов’язань
Залежно від суб’єктного складу, коли на стороні кредитора або боржника
чи на обох сторонах одночасно виступає кілька осіб, зобов’язання
поділяють на часткові і солідарні.
За часткових зобов’язань, коли в господарському зобов’язанні беруть
участь кілька управнених або кілька зобов’язаних суб’єктів, кожний з
управнених суб’єктів має право вимагати виконання, а кожний із
зобов’язаних суб’єктів повинен виконати зобов’язання відповідно до
частки цього суб’єкта, визначеної зобов’язанням (ч. 1 ст. 196 ГК).
За солідарного виконання господарських зобов’язань застосовуються
відповідні положення ЦК, якщо інше не передбачено законом.
Виконання солідарних зобов’язань регламентується ст. 541—544 ЦК. У
відповідних статтях ЦК зазначено, що солідарний обов’язок або солідарна
вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема
в разі неподільності предмета зобов’язання. Розрізняють солідарну вимогу
кредиторів і солідарний обов’язок боржників.
У разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із
кредиторів має право пред’явити боржникові вимогу в повному обсязі.
Виконання боржником свого обов’язку одному із солідарних кредиторів у
повному обсязі звільняє боржника від виконання решті солідарних
кредиторів. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника,
зобов’язаний передати належне кожному з решти солідарних кредиторів у
рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними.
У разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор
має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як
від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор,
який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із
солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти
солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти,
доки їхній обов’язок не буде виконаний в повному обсязі. Виконання
солідарного обов’язку в повному обсязі одним із боржників припиняє
обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право на зворотну вимогу
(регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо
інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка
припадає на нього.
Місце виконання господарського зобов’язання
Господарське зобов’язання підлягає виконанню за місцем, визначеним
законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом
зобов’язання (ст. 197 ГК). У разі якщо місце виконання зобов’язання не
визначено, зобов’язання повинно бути виконано:
1) за зобов’язаннями, змістом яких є передавання прав на будівлю або
земельну ділянку, іншого нерухомого майна — за місцезнаходженням будівлі
чи земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
2) за грошовими зобов’язаннями — за місцем розташування управненої
сторони на момент виникнення зобов’язання, або за новим місцем її
розташування за умови, що управнена сторона своєчасно повідомила про
нього зобов’язану сторону;
3) за іншими зобов’язаннями — за місцезнаходженням постійно діючого
органу управління (місцем проживання) зобов’язаної сторони, якщо інше не
передбачено законом.
У разі відсутності управненої сторони ухилення її від прий-
няття виконання або іншого прострочення нею виконання зобов’язана
сторона за грошовим зобов’язанням має право внести належні з неї гроші
або передати за зобов’язанням цінні папери до депозиту нотаріальної
контори, яка повідомляє про це управнену сторону. Внесення грошей
(цінних паперів) до депозиту нотаріальної контори вважається виконанням
зобов’язання.
Виконання грошових зобов’язань
Платежі за грошовими зобов’язаннями, що виникають у господарських
відносинах, здійснюються в безготівковій формі або готівкою через
установи банків, якщо інше не встановлено законом (ст. 198 ГК).
Грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути
виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути
виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти
господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній
валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в
іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Отже, на відміну від ст. 524 ЦК, яка надає право сторонам визначати
грошовий еквівалент зобов’язань в іноземній валюті, у господарських
зобов’язаннях дозволяється виражати грошові зобов’язання в іноземній
валюті тільки тоді, коли суб’єкти господарювання мають право проводити
розрахунки в іноземній валюті, що передбачає отримання індивідуальної
ліцензії Національного банку України.
Відсотки за грошовими зобов’язаннями учасників господарських відносин
застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або
договором.
3.1. Забезпечення виконання
господарських зобов’язань
Під забезпеченням виконання зобов’язань розуміють спеціальні правові
заходи майнового характеру, які встановлюються законом або договором з
метою забезпечення належного виконання зобов’язань. У випадку
невиконання або неналежного виконання зобов’язання кредитор має право
вимагати виконання в примусовому порядку через звернення в суд. Суд,
застосовуючи заходи державного примусу, примушує боржника до виконання
зобов’язання, стягує збитки, завдані неналежним виконанням.
Відповідно до ст. 199 ГК виконання господарських зобов’язань
забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників
господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За
погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі,
що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які
звичайно застосовуються в господарському (діловому) обігу.
У згаданій статті ГК зазначено, що до відносин щодо забезпечення
виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються
відповідні положення ЦК.
У ЦК забезпечення виконання зобов’язань регламентується гл. 49, в якій
зазначено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою,
порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойка
Неустойка (штраф, пеня) — грошова сума або інше майно, які боржник
повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання.
Штраф — неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або
неналежно виконаного зобов’язання.
Пеня — неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно
виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Зауважимо, що предметом неустойки може бути не тільки грошова сума, а й
рухоме і нерухоме майно. Крім того, якщо в ЦК неустойка є тільки
способом (видом) забезпечення виконання зобов’язань, то в ГК неустойка
визнається також і заходом господарської відповідальності.
Порука
Порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання. Договір
поруки укладається між кредитором за основним зобов’язанням і
поручителем для забезпечення виконання основного зобов’язання. У
договорі поруки повинна бути виявлена воля поручителя покладення на себе
відповідальності за невиконання зобов’язання боржником.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за
виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за
порушення зобов’язання боржником частково або в повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник
і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо
договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність
поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й
боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки,
відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Гарантія
Відповідно до ст. 560 ЦК за гарантією банк, інша фінансова установа,
страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром)
виконання боржником (принципалом) свого обов’язку.
Водночас гарантія як спосіб забезпечення виконання зобов’язань
визначається також і ст. 200 ГК, а саме: гарантія є специфічним засобом
забезпечення виконання господарських зобов’язань способом письмового
підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою,
страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог
управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної в
письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов’язана сторона) не
виконає вказане у ньому певне зобов’язання, або настануть інші умови,
передбачені у відповідному підтвердженні.
Гарантія діє протягом строку, на який вона видана, і є чинною від дня її
видачі, якщо в ній не встановлено інше. Крім того, гарантія не може бути
відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого гарантією, гарант
зобов’язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов
гарантії.
Застава
Відносини застави як способу забезпечення виконання зобов’язань
регулюються § 6 гл. 49 ЦК, Законом України «Про заставу» від 02.10.1992,
іншими актами законодавства.
На підставі застави кредитор (заставодержатель) має право в разі
невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого
заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно
перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено
законом (право застави).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Виокремлюють такі види застав: іпотека і заклад.
Іпотека — застава нерухомого майна, що залишається у володінні
заставодавця або третьої особи.
Заклад — застава рухомого майна, що передається у володіння
заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі.
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери,
майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути
звернене стягнення.
Предметом застави також може бути майно, яке заставодавець одержить
після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).
Разом з тим предметом застави не можуть бути національні, культурні та
історичні цінності, які є об’єктами права державної власності і занесені
або підлягають занесенню до Державного реєстру національної культурної
спадщини, а також вимоги, які мають особистий характер, та інші вимоги,
застава яких заборонена законом.
Притримання
Новим видом забезпечення виконання зобов’язань є притримання.
Притримання надає право кредитору, який правомірно володіє річчю, що
підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі
невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або
відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків,
притримати її в себе до виконання боржником зобов’язання.
Отже, особа яка притримує річ, має право задовольнити свої вимоги до
іншої особи за рахунок цієї речі. При цьому реалізація речі повинна
здійснюватись відповідно до правил, установлених стосовно застави.
Загальногосподарські (публічні) гарантії виконання
зобов’язань
Відповідно до ст. 201 ГК з метою нейтралізації несприятливих наслідків
від економічних злочинів законом може бути передбачено обов’язок
комерційних банків, страховиків, акціонерних товариств та інших
суб’єктів господарювання, які залучають кошти або цінні папери громадян
і юридичних осіб, передавати частину своїх коштів для формування єдиного
страхового фонду публічної застави.
3.2. Припинення господарських зобов’язань
Загальні умови припинення господарських зобов’язань визначаються ст. 202
ГК.
Господарське зобов’язання припиняється: виконанням, проведеним належним
чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового
зобов’язання; у разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній
особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших
випадках, передбачених ГК або іншими законами.
Господарське зобов’язання припиняється також у разі його розірвання або
визнання недійсним за рішенням суду.
До відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються
відповідні положення ЦК (гл. 50 ЦК) з урахуванням особливостей,
передбачених ГК.
Припинення господарського зобов’язання виконанням
або зарахуванням
Досягнення мети, заради якої встановлювалось зобов’язання, здійснюється
способом його виконання. Виконання зобов’язання, проведене відповідним
чином, належить до найпоширеніших способів припинення зобов’язань.
Господарське зобов’язання, усі умови якого виконано належним чином,
припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною. У разі якщо
зобов’язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох
зобов’язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне
зобов’язання), господарське зобов’язання припиняється виконанням.
Господарське зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічної
однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи
визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї
сторони.
Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового
зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи
страхового зобов’язання.
Для застосування зарахування необхідна обов’язкова наявність певних
умов, а саме:
— вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних
взаємних зобов’язань між двома особами;
— вимоги повинні бути однорідними. Як правило, ідеться про взаємні
вимоги грошових сум;
— настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.
Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити
зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною
природою зарахування являє собою односторонній правочин, який викликає
відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги
сторін є рівними, то зобов’язання припиняється. Якщо розмір вимог
неоднаковий, то зобов’язання з більшим розміром суми вимог лишається
чинним, але в меншому розмірі. Не допускається зарахування вимог за
зобов’язаннями: а) за якими минув строк позовної давності; б) про
відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я або заподіянням
смерті; в) про довічне утримання; г) в інших випадках, передбачених
законом.
Припинення господарського зобов’язання за згодою сторін
чи в разі поєднання його сторін в одній особі
Господарське зобов’язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема
угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими самими сторонами,
якщо така заміна не суперечить обов’язковому акту, на підставі якого
виникло попереднє зобов’язання.
Господарське зобов’язання припиняється в разі поєднання управненої та
зобов’язаної сторін в одній особі. Зобов’язання виникає знову, якщо це
поєднання припиняється.
Припинення господарського зобов’язання в разі неможли-
вості виконання
Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі
виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше
не передбачено законом.
У разі неможливості виконання зобов’язання цілком або частково
зобов’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим
та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону,
яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків.
Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності
за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.
Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі
ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається
правонаступництво за цим зобов’язанням.
У разі неспроможності суб’єкта господарювання через недостатність його
майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за
рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб’єктів
господарювання банкрутами встановлюються ГК та іншими законами.
Ліквідація суб’єкта господарювання—банкрута є підставою припинення
зобов’язань за його участі.
Розділ 6
ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
ЗАХИСТ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ
СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
§ 1. Поняття і види юридичної відповідальності суб’єктів господарської
діяльності.
§ 2. Поняття, ознаки та функції господарсько-правової відповідальності.
Господарські правопорушення.
§ 3. Види господарсько-правових санкцій.
§ 4. Поняття захисту прав та законних інтересів учасників господарських
правовідносин, його форми та способи.
§ 5. Господарські суди, третейські суди та міжнародні арбітражі. Порядок
виконання судових рішень.
§ 1. Поняття і види юридичної відповідальності
суб’єктів господарської діяльності
Юридична відповідальність зазвичай розглядається як міра державного
примусу або ототожнюється з покаранням за правопорушення. Проте останнім
часом у теорії права поняття «юридична відповідальність» тлумачиться
більш широко, як явище загальносоціальне.
Категорія «відповідальність» означає усвідомлення індивідом, соціальною
групою, народом свого обов’язку перед суспільством, людством; розуміння
в цьому світлі обов’язку, суті і значення своїх вчинків, діяльності;
узгодження їх з обов’язками і завданнями, які виникають у зв’язку з
потребами суспільного розвитку.
Виконання суб’єктами відносин суспільно значимих обов’язків відповідно
до зазначених приписів контролюється суспільством за допомогою
спеціально створюваних механізмів та інститутів, а також самими
суб’єктами відносно один до одного.
У разі порушення дозволів чи заборон, неналежного виконання суб’єктами
господарювання обов’язків, покладених на них суспільством або набутих
ними згідно з зобов’язаннями за договором, вони несуть відповідальність
не тільки перед конкретним партнером за відносинами (іншим суб’єктом), а
й перед суспільством у цілому. Тобто ця відповідальність є соціальною,
оскільки невиконання окремим суб’єктом своєї функції порушує нормальне
функціонування всього суспільства як цілого, його вимог щодо поведінки
суб’єктів відносин, які внормовані встановленими або санкціонованими
приписами.
Відповідно до теорії права юридична відповідальність — це різновид
соціальної відповідальності. В юридичній науці існує двоаспектне
розуміння юридичної відповідальності:
позитивний аспект — передбачає заохочення за виконання корисних для
суспільства варіантів поведінки на рівні, що перевищує загальні вимоги.
негативний аспект — передбачає покарання за правопорушення (юридична
характеристика наслідків невиконання обов’язків).
Отже, юридична відповідальність — передбачені законом вид та міра
державно-владного (примусового) терпіння особою позбавлення благ
особистого, організаційного й майнового характеру за скоєне
правопорушення.
Загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою
структурою права на цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та
дисциплінарну (передбачену нормами трудового права). Але специфікою
юридичної відповідальності у сфері господарської діяльності є
різноплановий характер правопорушень. У цьому зв’язку постає питання:
який суб’єкт несе яку відповідальність? Проблема полягає в особливості
статусу суб’єкта господарювання — юридичної особи. У будь-якому разі
одні й ті самі дії певної посадової особи можуть мати негативні наслідки
як для неї самої, так і для суб’єкта господарювання. Наприклад,
укладення угоди без наміру виконувати її умови в майбутньому може
призвести до притягнення суб’єкта господарювання до цивільно-правової (у
відносинах з контрагентом за договором), фінансової (накладення штрафів
за ухилення від сплати податків) відповідальності, а посадова особа, яка
вчинила такі незаконні дії, може бути притягнена за наявності певних
ознак або до адміністративної, або до кримінальної та дисциплінарної
відповідальності.
У науковій літературі та в кодексах низки держав містяться різні тези з
приводу того, чи можуть юридичні особи нарівні з фізичними бути
суб’єктами адміністративної відповідальності. Деякі автори вважають, що
три види юридичної відповідальності — кримінальна, адміністративна,
дисциплінарна — настають лише за певні дії та розраховані, по суті,
тільки на фізичних осіб.
Аналіз законів України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб
за правопорушення у сфері валютних, податкових та інших правовідносин,
здійснив Конституційний Суд України 2001 року.
Так, норми Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про
систему валютного регулювання і валютного контролю» та податкових
законів, що встановлюють відповідальність за порушення їх приписів,
спрямовані на забезпечення режиму здійснення валютних операцій,
фінансової (в тому числі податкової) дисципліни. За змістом цих норм
предметом їх регулювання є відносини не цивільно-правового, а
публічно-правового характеру, і передбачена ними відповідальність також
є публічно-правовою.
Предмет та метод регулювання суспільних відносин, суб’єкт, що притягає
до відповідальності (як правило, орган виконавчої влади під час
здійснення контрольно-наглядових функцій, а в деяких випадках — суд),
брак відносин безпосереднього підпорядкування між контрольним органом і
особою, що притягається до відповідальності, дали підстави певний час
навіть юрисдикційним органам вважати, що така відповідальність юридичних
осіб за своїм характером є адміністративною.
Однак у численних законодавчих актах, які встановлюють відповідальність
підприємств, установ та організацій за порушення законодавства в
публічних сферах, у тому числі валютного та податкового, не дається
прямої вказівки на її вид чи характер правопорушень, а йдеться про
«фінансові санкції», «штрафи», «заходи впливу», «заходи впливу та
санкції» тощо. Більше того, за встановлення в цих законодавчих актах
відповідальності громадян і посадових осіб за правопорушення в
зазначених сферах прямо вказується на її адміністративний характер та
порядок притягнення до відповідальності саме таких осіб згідно з нормами
КУпАП.
Певний період у юриспруденції та законодавстві суб’єктами
адміністративного проступку визнавались як фізичні, так і юридичні
особи. Проте в умовах панування державної форми власності накладання
штрафів на юридичних осіб втрачало будь-який сенс, тому правова доктрина
схилялась до недоцільності визнання підприємств, установ та організацій
суб’єктами адміністративної відповідальності, що було нормативно
закріпленно в Указі Президії Верховної Ради Союзу РСР від 21 червня
1961 р. «Про подальше обмеження застосування штрафів, що накладаються в
адміністративному порядку» та аналогічному Указі Президії Верховної Ради
Української РСР від 15 грудня 1961 р. Цими нормативно-правовими актами
скасовано накладання адміністративних штрафів на підприємства, установи
та організації. Саме цю концепцію було реалізовано в ухваленому 7 грудня
1984 р. Ко-
дексі Української РСР про адміністративні правопорушення, за яким
суб’єктом адміністративної відповідальності є тільки фізична особа
(ст. 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 27, 30, 31, 32 Загальної частини та
Особлива частина Кодексу). Ця позиція законодавця залишилась незмінною,
свідченням чого є численні доповнення, які вносились до КУпАП протягом
усього часу його чинності, в тому числі і Законом України «Про внесення
змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» від 5 квітня
2001 р., метою ухвалення якого було приведення Кодексу у відповідність з
Конституцією і законами України. Законами про внесення змін до Загальної
та Особливої частин Кодексу, якими, зокрема, встановлювались нові склади
адміністративних правопорушень та адміністративні стягнення за них,
суб’єктом відповідальності за ці правопорушення визнавались тільки
фізичні особи.
Тому припис ч. 3 ст. 2 КУпАП, згідно з яким «положення цього Кодексу
поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за
вчинення яких передбачена законодавством, ще не включеним до Кодексу»,
стосується лише законів, що встановлюють адміністративну
відповідальність фізичних осіб. Звідси випливає, що органи державної
влади в разі застосування санкцій до підприємств, установ та організацій
за порушення валютного, податкового законодавства, а також суди під час
розгляду таких спорів не можуть з посиланням на ч. 3 ст. 2 КУпАП
застосовувати норми його ст. 38, яка визначає строки накладення
адміністративних стягнень лише на громадян та посадових осіб.
Підстави юридичної відповідальності — сукупність обставин, наявність
яких робить юридичну відповідальність можливою та обов’язковою. Брак
сукупності таких обставин її виключає.
§ 2. Поняття, ознаки та функції
господарсько-правової відповідальності.
Господарські правопорушення
Як зазначається в ч. 1 ст. 216 ГК учасники господарських відносин несуть
господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання
через застосування до правопорушника господарських санкцій на підставах
і в порядку, передбачених законами.
На нашу думку, найбільш слушно визначила господарську відповідальність
А. Шпомер. Господарська відповідальність — це настання несприятливих
майнових наслідків (стягнення збитків, штрафу тощо) в разі порушення
правил функціонування господарського механізму, які встановлюються
державними органами в інтересах держави або сторонами в договорі.
Господарська відповідальність, на думку Д. Липницького, А. Болотова,
відрізняється сукупністю певних ознак:
1) суб’єктами відповідальності є як суб’єкти господарювання та їх
структурні підрозділи, так і учасники господарських відносин, у тому
числі відповідні органи державної влади;
2) у разі притягнення до неї йдеться (в кінцевому підсумку) про
перетерпіння несприятливих наслідків економічного характеру (полягає у
зменшенні благ суб’єкта господарювання, однак спрямована не на саму
особу суб’єкта господарювання, а на його майнову базу та організацію
діяльності);
3) застосовується у формі певної системи економічних санкцій,
передбаченої і господарським законодавством, і укладеними договорами, і
локальними нормативними актами суб’єктів господарювання;
4) застосовується тільки в разі правопорушення;
5) на відміну від цивільно-правової, адміністративної відповідальності,
передбаченої нормами трудового права, вона настає незалежно від вини
правопорушника;
6) з погляду форми ця відповідальність є юридичною, тому що являє собою
вплив потерпілого (суб’єкта господарювання) або іншого учасника
господарських відносин (державного органу управління або контролю) на
правопорушника (суб’єкта господарювання) безпосередньо або за допомогою
господарського суду, суду загальної юрисдикції або третейського суду.
Але в будь-якому разі держава забезпечує реалізацію господарської
відповідальності за допомогою системи вповноважених державних органів.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з
якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того,
чи є застереження про це в договорі;
передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за
недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є
застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов’язання, а також відшкодування
збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від
виконання взятих зобов’язань у натурі;
у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або
обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Нині виділяють кілька основних функцій господарської відповідальності:
компенсаційно-відновлювальну, стимулюючу, попереджувальну, превентивну
(запобіжну), контрольно-інформаційну, сигналізаційну, регулюючу
(адміністративну).
Підставою господарської відповідальності є скоєне учасником
господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
Господарське правопорушення — це протиправна дія або бездіяльність
суб’єктів господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм
господарського права, не узгоджується з юридичними обов’язками
зазначеного суб’єкта, порушує суб’єктивні права іншого учасника відносин
або третіх осіб. Так, згідно з ч. 2 ст. 193 ГК порушення зобов’язань є
підставою для застосування господарських санкцій.
Саме тому правопорушення залежно від юридичної підстави можуть бути
договірні (неналежне виконання господарського зобов’язання) та
позадоговірні (порушення правил здійснення господарської діяльності,
встановлених компетентними державними органами).
Договірні, своєю чергою, поділяються на правопорушення:
на стадії виникнення договорів;
пов’язані з порушенням строків виконання;
пов’язані з порушенням зобов’язань щодо якості;
пов’язані з порушенням державної дисципліни цін;
пов’язані з порушеннями у сфері кредитних і розрахункових відносин;
пов’язані з порушенням господарських зобов’язань щодо перевезення
вантажів.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне
виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення
господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від
нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо
інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за
порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову
відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання
виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних
і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської
діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення
зобов’язань контрагентами правопорушника, брак на ринку потрібних для
виконання зобов’язання товарів, брак у боржника необхідних коштів.
Сторони зобов’язання можуть передбачити певні обставини, які через
надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від
господарської відповідальності в разі порушення зобов’язання через дані
обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
За невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань чи
порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник
відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на
праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо
інше не передбачено законами.
Ч. 2 ст. 219 ГК передбачає, що засновники суб’єкта господарювання не
відповідають за зобов’язаннями цього суб’єкта, крім випадків,
передбачених законом або установчими документами про створення даного
суб’єкта. У цьому аспекті є надзвичайно цікавим питання щодо
відповідальності суб’єкта господарювання за зобов’язаннями свого
засновника, а також особливість відповідальності суб’єктів
господарювання державного сектору за зобов’язаннями свого засновника —
держави.
Ч. 3 ст. 96 ЦК України передбачає: «Учасник (засновник) юридичної особи
не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не
відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків,
установлених установчими документами та законом».
Але незважаючи на неоднозначний виклад цього питання в науковій
літературі, правозастосовна практика, особливо щодо розв’язання
міжнародних комерційних спорів, іде іншим шляхом. Так, у відомій справі,
пов’язаній з арештом на території Канади літака АН-124 «Руслан», що
належить державному підприємству АНТК ім. Антонова на праві
господарського відання, експертний висновок професора Довгерта та й
рішення судових органів Канади виходять з констатації факту, що він
перебуває в державній власності, а відповідно, можливе накладення
стягнення на нього за боргами держави.
Для реалізації відповідальності за правопорушення у сфері господарювання
встановлюється загальний (3 роки) та скорочені строки позовної давності
(спеціальна позовна давність), передбачені цивільним законодавством.
Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні
інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи
пред’явлення їм претензії чи звернення до суду.
У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій
суб’єкт господарювання чи інша юридична особа — учасник господарських
відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою
безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів
має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не
встановлено законом.
§ 3. Види господарсько-правових санкцій
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у
сфері господарювання, у результаті застосування яких для нього настають
несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:
відшкодування збитків;
штрафні санкції;
оперативно-господарські санкції.
Крім зазначених до суб’єктів господарювання за порушення ними правил
здійснення господарської діяльності застосовуються
адміністративно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються в порядку, визначеному законом,
безпосередньо учасниками господарських відносин або через звернення до
господарського суду, а адміністративно-господарські санкції — спеціально
вповноваженими державними органами або вповноваженими органами місцевого
самоврядування.
За невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань чи
порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник
відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на
праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо
інше не передбачено ГК та іншими законами.
Засновники суб’єкта господарювання не відповідають за зобов’язаннями
цього суб’єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими
документами про створення даного суб’єкта.
Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої
сторони зобов’язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або
звільнити відповідача від відповідальності.
Сторони зобов’язання можуть передбачити певні обставини, які через
надзвичайний характер цих обставин (форс-мажор) є підставою для
звільнення їх від господарської відповідальності в разі порушення
зобов’язання через дані обставини, і передбачити порядок засвідчення
факту виникнення таких обставин.
Відшкодування збитків як вид господарських санкцій
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання
або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен
відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси
якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата
або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена
сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або
додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила
господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена
відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість
додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені
стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення зобов’язання другою
стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала
збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання
зобов’язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених
законом.
У визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або
договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання
зобов’язання на день задоволення боржником у добровільному порядку
вимоги сторони, яка зазнала збитків, а в разі якщо вимогу не задоволено
в добровільному порядку, — на день подання до суду відповідного позову
про стягнення збитків.
Учасник господарських відносин, з вини якого допущено господарське
правопорушення, зобов’язаний ужити необхідних заходів до запобігання
збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або
зменшення їх розміру, а в разі якщо збитків іншим суб’єктам завдано,
зобов’язаний відшкодувати на вимогу цих суб’єктів збитки у добровільному
порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не
передбачено відшкодування збитків у іншому обсязі.
Штрафні санкції
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової
суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин
зобов’язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення
господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання
господарського зобов’язання. Штрафні санкції стягуються понад завдані
збитки.
Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:
— допускається стягнення тільки штрафних санкцій;
— збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад штрафні санкції;
— за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні
санкції.
За окремими видами зобов’язань законом може бути точно визначений розмір
штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Наприклад, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання
грошових зобов’язань» від 22 листопада 1996 р. передбачає, що пеня за
несвоєчасне виконання грошових зобов’язань або за затримку грошових
надходжень на рахунок клієнта банку — одержувача грошових коштів, яку
нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за
згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної
давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової
ставки Національного банку України, що діяла в період, за який
нараховувалася пеня.
У разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна
сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектору
економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту,
або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету
України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції
застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких
розмірах:
за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів
(робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості
неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня в розмірі
0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено
прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення
понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків
вказаної вартості.
Оперативно-господарські санкції
За порушення господарських зобов’язань до суб’єктів господарювання та
інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися
оперативно-господарські санкції — використовувані самими сторонами
зобов’язання в односторонньому порядку заходи оперативного впливу на
правопорушника з метою припинення або попередження порушень
зобов’язання.
До суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання, можуть бути
застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких
передбачено договором.
Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини
суб’єкта, що порушив господарське зобов’язання.
У господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких
видів оперативно-господарських санкцій:
одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управненою
стороною, зі звільненням її від відповідальності за це в разі порушення
зобов’язання другою стороною;
відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежним чином або
достроково виконано боржником без згоди другої сторони;
відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт унаслідок
прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі
банківських позичок тощо;
відмова управненої сторони зобов’язання від прийняття
дальшого виконання зобов’язання, порушеного другою стороною, або
повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за
зобов’язанням (списання з рахунка боржника в безакцептному порядку
коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);
установлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій
належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання:
зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на
попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки
їх якості тощо;
відмова від установлення на майбутнє господарських відносин зі стороною,
яка порушує зобов’язання.
Наведений перелік оперативно-господарських санкцій не є вичерпним.
Сторони можуть передбачити в договорі також інші оперативно-господарські
санкції. Різноманітність цього виду санкцій викликає численні
класифікації, які подаються в літературі.
Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт
порушення господарського зобов’язання другою стороною.
Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла
від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього
пред’явлення претензії порушнику зобов’язання.
Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських
санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням
оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися
до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків,
завданих її застосуванням.
Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з
відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення
господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути
застосовані спеціально уповноваженими органами держави або місцевого
самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто правові
заходи організаційного або майнового характеру, спрямовані на припинення
правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх
застосування визначаються Господарським кодексом, іншими законодавчими
актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені
виключно законами.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до
своїх повноважень та в порядку, встановленому законом, можуть
застосовувати до суб’єктів господарювання такі
адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу) —
ст. 240 ГК; адміністративно-господарський штраф — ст. 241 ГК; стягнення
зборів (обов’язкових платежів) — ст. 242 ГК; зупинення операцій за
рахунками суб’єктів господарювання — ст. 243 ГК; застосування
антидемпінгових заходів — ст. 244 ГК; припинення експортно-імпортних
операцій — ст. 245 ГК; застосування індивідуального режиму ліцензування
— ст. 245 ГК; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом
господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання
ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання окремих видів
господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб’єкта
господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта
господарювання — ст. 247 ГК; інші адміністративно-господарські санкції,
встановлені Господарським кодексом та іншими законами.
Зазначимо, що підстави та порядок застосування різних видів
адміністративно-правових санкцій передбачені Законами України «Про
зовнішньоекономічну діяльність», «Про захист економічної конкуренції»,
«Про ціни і ціноутворення», «Про оподаткування прибутку підприємств»,
«Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами» та ін.
Ясна річ, господарський кодекс установлює лише загальні правила. Проте
вже тепер спеціалісти відзначають, що норми ГК передбачають санкції, які
першою чергою обумовлюються нормами податкового права, що не зовсім
співвідноситься з положеннями ст. 4 ГК щодо розмежування господарських і
податкових відносин.
Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта
господарювання не пізніше як один рік з дня порушення цим суб’єктом
установлених законодавчими актами правил здійснення господарської
діяльності, крім випадків, передбачених законом.
§ 4. Поняття захисту прав та законних інтересів
учасників господарських правовідносин,
його форми та способи
Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів
господарювання та споживачів. При цьому згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції
України такий захист поширюється на всіх суб’єктів господарювання. Слід
зазначити, що в підґрунтя цього питання покладено приватні (автономні)
інтереси суб’єктів, а посягання на такі інтереси можуть бути з боку як
контрагентів за договору, так і вповноважених державних органів та їх
посадових осіб.
Потреба захисту суб’єктивного права, інтересу виникає передусім у
зв’язку з протиправною поведінкою. Однак захист може відбутись і в разі
загрози порушення права в майбутньому, що не завжди може розглядатися
протиправною поведінкою. Загроза може виникнути через дії самого носія
права, наприклад, у зв’язку з утратою відповідного документа.
Захист допускається й у разі порушення інтересу непротиправною
поведінкою. Особа може звернутися до суду з заявою про захист і в разі
колізії між її інтересами та інтересами інших учасників правовідносин,
причому навіть і тоді, коли поведінка кожного з них є правозгідною.
Досить часто різне розуміння інтересів контрагентів призводить до
виникнення спору між ними. Як правило, в такій ситуації щонайменше одна
зі сторін зобов’язання вважає свої права порушеними. У такому разі
розв’язання такого спору може бути передане або до спеціально
уповноваженого владного органу, або до органу, який вибрали сторони для
себе самостійно.
Суть правового захисту трактується неоднозначно. У наукових публікаціях
радянського періоду, за умов адміністративно-командної економіки,
висловлювалися найрізноманітніші думки щодо поняття правового захисту.
Одні автори вважали, що правовий захист включає видання правових норм,
які встановлюють права та обов’язки, порядок їх здійснення та захисту,
діяльність навіть самих суб’єктів зі здійснення своїх прав, а також
діяльність спеціальних органів з попередження правопорушень та
реалізації правових санкцій.
Інші додержувалися погляду, за яким правовий захист розглядався як
система заходів, спрямованих на забезпечення недоторканності права, його
здійснення та ліквідацію його порушень.
Правовий захист трактувався і як державно-примусова діяльність, керована
на відновлення порушеного права, забезпечення виконання юридичного
обов’язку.
За умов ринкової економіки під захистом прав суб’єктів господарювання
розуміють систему заходів (форм і способів діяльності), котрі
здійснюються відповідно до закону як суб’єктом господарювання
самостійно, так і через уповноважених осіб, і спрямованих на запобігання
й усунення погроз порушення прав відповідних суб’єктів, усунення
перешкод здійсненню цих прав, відновлення порушених прав і правового
статусу та притягнення порушників до відповідальності.
Варто наголосити, що держава встановлює, гарантує дотримання прав та
законних інтересів усіх суб’єктів господарювання. При цьому захист як
суспільних, так і приватних інтересів забезпечується державою
публічно-правовими засобами.
Державні гарантії прав та інтересів суб’єктів господарювання, на думку
М. Тітова, можна поділити на загальні та майнові.
Загальні полягають в тому, що держава гарантує суб’єктам господарювання
незалежно від вибраних ними організаційно-правових форм господарської
діяльності та форм власності однакові права і створює рівні можливості
для доступу до матеріально-технічних, фінансових, інформаційних,
природних і інших ресурсів. Разом з тим забезпечення
матеріально-технічними ресурсами, розподіленими централізовано державою,
здійснюється за умови виконання підприємством робіт і поставок для
державних потреб.
Майнові гарантії прав підприємств та інших суб’єктів господарювання
полягають у тому, що держава за допомогою прий-
няття відповідного законодавства, створення спеціальних структур, які
контролюють його виконання, гарантує недоторканність їх майна та
забезпечує захист права власності (ст. 13 Конституції України).
Також слід зауважити, що гарантії держави спрямовані на захист прав і
інтересів суб’єктів господарювання не тільки від неправомірних дій
юридичних чи фізичних осіб, а й від таких дій самої держави. Саме тому
право на захист є складною матеріально-процесуальною категорією. Кожен
його елемент існує за наявності певних передумов, як правило, у часових
межах і реалізується у специфічній процесуальній формі.
Право на захист — це передбачена законодавством можливість управомоченої
особи самостійно застосовувати дозволені або санкціоновані законом
юридичні засоби впливу на порушника або звернутися до відповідного
юрисдикційного органу з вимогою спонукати порушника до певної поведінки.
Найбільш важливою формою захисту є право на звернення за судовим
захистом. Носієм цього права є кожен учасник правовідносин, будь-яка
заінтересована особа. Його зміст становить не тільки право подання до
суду позову чи заяви (скарги), а й можливість подання зустрічного позову
чи заперечення проти позову.
Одним з важливих і поширених засобів захисту прав суб’єктів
підприємницької діяльності є визнання судом або господарським судом
виданого державним або іншим органом незаконного акта недійсним
(повністю або в частині). Нині в Україні відбувається процес створення
системи адміністративних судів, які як раз і покликані виконувати цю
функцію.
Крім того, до інших форм захисту можна віднести звернення до вищого
органу зі скаргою на неправомірні дії, звернення до органів, вибраних
самими сторонами як арбітрів (третейські суди, міжнародний комерційний
арбітраж, спеціалізовані установи [наприклад Комісія з вирішення
інвестиційних спорів]).
Права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів згідно
з ч. 2 ст. 20 ГК захищаються способом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади
та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що
суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб’єкта
господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з
підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних
інтересів суб’єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов’язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
Винятково важливими є засоби щодо забезпечення захисту честі, гідності
та ділової репутації підприємців і відшкодування моральної шкоди. Слід
зазначити, що порушення цих прав нерідко тягне за собою збитки й у
майновій сфері.
До 1993 р. законодавство України передбачало захист тільки честі і
гідності громадян та організацій. У зв’язку з унесенням змін до ст. 7
Цивільного Кодексу УРСР у ній був передбачений захист поряд з честю і
гідністю також ділової репутації громадян і організацій. Громадянин або
організація вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не
відповідають дійсності або викладені неправдиво, які не порочать їх
честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам,
якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають
дійсності.
Отже, закон надає потерпілому можливість захищати свою честь, гідність
та ділову репутацію способом пред’явлення цивільного позову.
За законом, судовому захисту підлягає ділова репутація будь-якого
суб’єкта підприємницької діяльності незалежно від того, фізична це чи
юридична особа.
§ 5. Господарські суди, третейські
суди та міжнародні арбітражі.
Порядок виконання судових рішень
Захист прав та законних інтересів може реалізовуватись кількома
способами, тобто кожна особа має право вільно вибирати не-
заборонений законом засіб захисту прав і свобод. З одного боку, це
активні безпосередні дії самих суб’єктів господарювання (так званий
самозахист), а також залучення органів, які будуть сприяти в такому
захисті. При цьому потрібно зазначити, що крім державних органів у
країні існує досить багато установ, які мають недержавний статус.
Так, Конституція України у ч. 5 ст. 55 надає кожному право будь-якими не
забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від
порушень та протиправних посягань. Тобто йдеться про право на самозахист
і самооборону. Самозахист (самооборона) — це застосування засобів
примусу самою управненою особою, без втручання відповідних державних та
інших органів. Проте це не означає, що самозахисту (самообороні) не
властивий державний примус. Цей державний примус наявний, хоч закон
делегує право на його застосування самій особі, інтереси якої порушені.
Самозахист здійснюється після вчинення правопорушення. Прикладом можуть
служити норми ч. 4, 6 ст. 193 ГК, які передбачають можливість відмови
від виконання (прий-
няття виконання) зобов’язання сторонами. Прикладом самозахисту
застосування сторонами зобов’язання є використання
оперативно-господарських санкцій.
Суб’єкти господарювання мають можливість використання досудового
врегулювання спорів як додаткового засобу правового захисту, що його
держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу
здійснення правосуддя виключно судом. Однак використання досудових
процедур є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту,
як це було раніше, до літа 2002 р., в рамках розгляду справ
господарськими судами.
Право на судовий захист не позбавляє суб’єктів правовідносин можливості
досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено
цивільно-правовим договором, коли суб’єкти правовідносин добровільно
вибирають засіб захисту їхніх прав.
Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням
кожного з учасників правовідносин і за відсутності в договорі
застереження щодо такого врегулювання спору.
Досудове врегулювання спору має також назву «претензійний порядок
врегулювання». Порядок застосування претензій визначається розд. ІІ
Господарського процесуального кодексу України та ст. 222 ГК.
В Україні, як і в інших країнах, створена система державних і
недержавних органів, що здійснюють захист законних прав і інтересів
суб’єктів господарювання, в тому числі способом розв’язання суперечок,
які виникають між учасниками відносин у сфері господарювання.
До органів, що здійснюють захист, відносять нотаріусів. За ст. 87 Закону
України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від
боржника майна нотаріуси вчиняють на документах, що встановлюють
заборгованість, виконавчі написи.
Нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо документи підтверджують
безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед
стягувачем. Стягнення за виконавчим написом провадиться так само, як і
виконання судових рішень. Тому за юридичною силою виконавчий напис,
вчинений нотаріусом, прирівнюється до рішення суду.
Але першою чергою згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України права
суб’єктів господарювання захищаються судом. Причому відповідно до ч. 2
ст. 124 Конституції юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини,
що виникають у державі. У сфері господарювання особливу роль відіграє
система господарських судів, хоч і не виключає захисту деяких прав
судами загальної юрисдикції.
Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи
(у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку
набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право
звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і
охоронюваних законом інтересів.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського
суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що
не є суб’єктами підприємницької діяльності.
Правові засади здійснення діяльності господарськими судами визначаються
Законом України «Про судоустрій України» від
7 лютого 2002 р. та Господарським процесуальним кодексом від 6 листопада
1991 р.
Систему господарських судів становлять місцеві господарські суди, якими
є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та
Севастополя, апеляційні господарські суди, які утворені в апеляційних
округах відповідно до Указу Президента України від 11 липня 2001 р. №
511 «Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження
мережі господарських судів України», та Вищий господарський суд України.
Якщо господарські суди належать до судової гілки влади і є державним
органом, то в країні існують також спеціалізовані недержавні установи,
які можуть за угодою сторін, між якими виникла суперечка, останню
вирішити. Насамперед це третейські суди.
Правові засади діяльності третейських судів в Україні визначені перш за
все в Постанові Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на
території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня
1991 р., в якій відзначається, що до прийняття відповідних актів
законодавства України на її території застосовуються акти Союзу РСР з
питань, не врегульованих українським законодавством, а також за умови,
що вони не суперечать Конституції і законам України.
Сьогодні в Україні діяльність третейських судів з розгляду господарських
спорів між юридичними особами регулюється Положенням про третейський суд
для вирішення господарських спорів між об’єднаннями, підприємствами,
організаціями і установами, затвердженим Постановою Державного арбітражу
при Раді Міністрів СРСР від 30 грудня 1975 р. №121.
Практична реалізація питань третейського судочинства відображена в
роз’ясненнях та листах Вищого Арбітражного суду України (роз’яснення від
17 лютого 1997 р. №02-5/57, від 3 грудня 1992 р. №01-6/1459, листи від
30 грудня 1999 р. № 01-8/612, від 14 жовтня 1998 р. №01-8/381 ). До того
ж посилання на можливість вирішення господарських та цивільних спорів у
третейському суді містяться в більш ніж тридцяти нормативно-правових
актах України, серед яких Цивільний процесуальний кодекс України,
Господарський процесуальний кодекс України, закони України «Про
заставу», «Про власність», «Про зовнішньоекономічну діяльність» та ін.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України
третейські суди, поряд з господарським судом, правомочні розглядати
будь-які економічні спори, підвідомчі господарському суду, за винятком
спорів про визнання недійсними актів органів державної влади, а також
суперечок, що виникають під час укладання, зміни і виконання
господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб.
Крім того, третейському суду не підвідомчі також справи про банкрутство,
а також сімейні трудові спори.
Найвідомішими центрами з третейського розгляду внутрішньоекономічних
спорів є Третейський суд при Київській третейській палаті,
Міжрегіональний третейський суд України при Асоціації третейських судів
України, Третейський суд при Київській торгово-промисловій палаті.
До міжнародного комерційного арбітражу відповідно до Закону України «Про
міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 можуть за угодою сторін
передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що
виникають під час здійснення зовнішньоторговельних та інших видів
міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б
однієї зі сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з
іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій,
створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а
також їх спори з іншими суб’єктами права України.
В Україні постійно діючими арбітражними установами є Міжнародний
комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України та
Міжнародна морська комісія при Торгово-промисловій палаті України.
Крім того, останнім часом в Україні все більше поширюються альтернативні
способи розв’язання конфліктів. До таких способів відносять
посередництво (медіація), фасилітацію, міні-суди, приватний арбітраж та
ін..
Зрозуміло, що винесення рішення компетентним органом ще не є гарантією
свідомого виконання свого обов’язку правопорушником. Саме з метою
примусити виконувати свої обов’язки в Україні діє спеціалізований
інститут — державна виконавча служба, правовий статус якої визначений
відповідним законом від
24 березня 1998 р. Державна виконавча служба входить до системи органів
Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів та інших
органів відповідно до законів України. Отже, у разі відмови порушника
від добровільного виконання свого обов’язку, підтвердженого рішенням
компетентного органу, суб’єкт господарювання повинен звернутися саме до
виконавчої служби.
Органами державної виконавчої служби є:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції
Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних,
Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;
районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи
державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Базовим законодавчим актом, який визначає процедуру здійснення
виконавчих дій, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21
квітня 1999 р. Його положення деталізують норми Інструкції про
проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції №
74/5 від 15 грудня 1999 р..
Крім цього, особливі процедури визнання і виконання рішень іноземних
судів на території України визначаються відповідним законом від 29
листопада 2001 р.
Розділ 7
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКРУТСТВА
§ 1. Поняття банкрутства.
§ 2. Провадження у справах про банкрутство.
§ 3. Процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника.
§ 1. Поняття банкрутства
Банкрутство з часів його виникнення як інститут господарського права
пройшло довгим історично складним шляхом. У праві страродавніх народів
забезпеченням боргу служило не стільки майно боржника, скільки він сам.
У початковий період розвитку римського права виконавче провадження
передбачало, що особі, щодо якої винесене судове рішення або яка визнала
свій борг, надавався тридцятиденний строк виконання. Якщо протягом цього
часу боржник не задовольняв вимоги свого кредитора, останній здобував
право власності на боржника як раба, тобто він міг за своїм бажанням
продати його за межі Риму або навіть убити.
Розвиток капіталістичних відносин, безперечно, потребував інших засобів
боротьби з явищем банкрутсва. Поступово в цивільному та торговельному
законодавстві більшості країн було запроваджено норми, спрямовані не на
тілесне покарання банкрута, а на стягнення його майна з метою
задовольнити позови та претензії кредиторів. У результаті еволюції
законодавства про банкрутство підприємств до нього дедалі більше
вносилося норм, скерованих не стільки на ліквідацію боржника, скільки на
його фінансове оздоровлення.
Сучасне поняття банкрутства бере своє джерело з конкурсного процесу, що
мав місце в середньовічній Італії. Термін банкрутство в перекладі з
італійської означає: banco — лава, rotto — зламаний. Така назва походить
від звичаю перекидати чи ламати лаву, на якій сидів неплатоспроможний
міняйла. З часом термін банкрут (банкрутство) залишився, але став
означати фінансовий крах боржника, неспроможного виконати свої
зобов’язання перед кредиторами.
Законодавче визначення поняття банкрутства міститься в Господарському
кодексі України (далі — ГК) і в Законі України «Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон)
від 14.05.1992, нова редакція якого (від 30.06.1999) набула чинності з
01.01.2000.
Зазначені нормативні акти встановлюють умови та порядок відновлення
платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності — боржника або
визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного
або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 2 ст. 209 ГК банкрутством вважається нездатність
боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом
вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом
ліквідаційної процедури.
Водночас, поряд з поняттям банкрутства, важливим є поняття
неплатоспроможності боржника, оскільки ГК і Закон першою чергою
спрямовані на відновлення платоспроможності.
Згідно з ч. 1 ст. 209 ГК суб’єкт підприємництва (боржник) визнається
неспроможним у разі нездатності після настання встановленого строку
виконати свої грошові зобов’язання перед іншими особами, територіальною
громадою або державою інакше як через відновлення його
платоспроможності.
Отже, за неспроможності боржник може виконати свої зобов’язання через
процедуру відновлення платоспроможності, а за банкрутства боржник
(банкрут) має задовольнити вимоги кредиторів через ліквідаційну
процедуру.
Виокремлюють кілька рівнів неплатоспроможності.
Поточна неплатоспроможність — фінансовий стан будь-якого підприємства,
якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми
наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для
погашення поточного боргу.
Критична неплатоспроможность — фінансовий стан підприємства містить
ознаки потенційного банкрутства. За критичної неплатоспроможності
перевага повинна надаватися позасудовим заходам відновлення
платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи
про банкрутство.
Надкритична неплатоспроможність — якщо за підсумками року коефіцієнт
покриття менше ніж 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його
фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної
неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів
можливе не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
1.1. Боржник і кредитор (кредитори)
Боржником визнається суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний
виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі
зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів),
протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Банкрутом є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові
зобов’язання встановлена господарським судом.
Боржником суб’єкт підприємницької діяльності стає після відкриття
провадження у справі про банкрутство (до визнання його банкрутом).
Банкрутом боржник стає після визнання його банкрутом господарським
судом.
Визначення боржника тільки як суб’єкта підприємницької діяльності, на
наш погляд, є не зовсім виправданим. Оскільки підприємницька діяльність
є складником господарської діяльності, то і боржниками (у контексті
банкрутства) необхідно визнавати суб’єктів господарської діяльності.
Як зазначає Б. М. Поляков, сучасне законодавство містить п’ять ознак
неплатоспроможності боржника: 1) характер грошових зобов’язань; 2)
базовий розмір грошових вимог; 3) спірність вимог; 4) строк несплати; 5)
наявність виконавчого провадження.
Розглянемо ознаки неплатоспроможності більш детально, одночасно
характеризуючи правовий стан боржника.
Грошові зобов’язання
Відповідно до ст. 1 Закону грошове зобов’язання — зобов’язання боржника
заплатити кредиторові певну грошову суму відповідно до
цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених
цивільним законодавством України. До складу грошових зобов’язань
боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату
подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, які виникли
внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з
виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками
(учасниками) боржника — юридичної особи, що виникли з такої участі.
Склад і розмір грошових зобов’язань, у тому числі розмір заборгованості
за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з
урахуванням процентів, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються
на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у
справі про банкрутство, якщо інше не встановлено Законом.
Базовий розмір грошових вимог
Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні
вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становить не менше від
трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Спірність вимог
Справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності
безспірних вимог кредитора (кредиторів). Безспірність вимог означає, що
спору між боржником і кредитором немає чи він вирішений у досудовому або
судовому порядку. Б. М. Поляков зазначає, що для ініціювання справи про
банкрутство важливим є факт браку спору за грошовим зобов’язанням,
оскільки він показує, що боржник не може об’єктивно задовольнити грошові
вимоги.
Строк несплати
Закон передбачає, що грошові зобов’язання повинні бути не задоволені
боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення
строку, якщо інше не передбачено Законом.
Наявність виконавчого провадження
Спірний характер грошового зобов’язання чи невиконання такого
зобов’язання боржником ще не є підставою визнання боржника
неплатоспроможним. Справа про неналежне чи не повне виконання грошового
зобов’язання вирішується судом у виконавчому провадженні. Після
закінчення виконавчого провадження настає процедура банкрутства.
Кредитори
Зі змісту ст. 210 ГК і ст. 1 Закону можна зробити висновок, що
кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні та фізичні особи,
територіальна громада або держава, які мають підтверджені відповідно до
законодавства вимоги до боржника щодо грошових зобов’язань, включаючи
кредиторів, вимоги яких повністю або частково забезпечені заставою.
Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також
визначені законом органи справляння податків, зборів (обов’язкових
платежів).
У процедурі банкрутства, як правило, бере участь не один кредитор. У
разі якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або
більше кредиторів, вони утворюють збори (комітет) кредиторів відповідно
до вимог Закону.
Закон розрізняє тільки два види кредиторів: конкурсні кредитори і
поточні кредитори. Між тим у літературі існують різні погляди стосовно
підстав для класифікації кредиторів. Найбільш прийнятною видається
класифікація кредиторів, запропонована Б. М. Поляковим.
Б. М. Поляков робить висновок про наявність семи видів кредиторів:
ініціатори, вимушені, заставні, кредитори поточної заборгованості,
привілейовані, реєстрові (конкурсні), кредитори погашеної
заборгованості.
1. Кредитори-ініціатори — кредитор або кредитори, за ініціативою яких
порушується справа про банкрутство. Право звернення з заявою до суду про
порушення справи про банкрутство належить особам, що мають безспірні
вимоги до боржника
(у т. ч. і сукупно) у розмірі не менше від трьохсот мінімальних розмірів
заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох
місяців після встановленого для їх погашення строку. Справа про
банкрутство порушується тільки один раз, і після порушення справи всі
інші кредитори-ініціатори не можуть реалізувати своє право на порушення
процедури банкрутства.
2. Вимушені кредитори — кредитори, що звертаються до суду після
опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення
справи про банкрутство або про визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури.
3. Заставні кредитори — кредитори, що мають вимоги, забезпечені заставою
(ст. 1 Закону України «Про заставу»). Вимоги таких кредиторів
задовольняються першою чергою.
4. Поточні кредитори (кредитори поточної заборгованості) — кредитори за
вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі
про банкрутство. Тобто кредитори, вимоги яких виникли із зобов’язань уже
під час здійснення процедури розпорядження майном або санації.
5. Привілейовані кредитори — погашення вимог привілейованих кредиторів
здійснюється незалежно від визнання таких вимог судом. З іншого боку, у
разі незвернення до суду вимоги таких кредиторів не вважаються
погашеними. Дія мораторію на вимоги привілейованих кредиторів не
розповсюджується. Привілейованими кредиторами є, зокрема, громадяни, що
мають вимоги з виплати заробітної плати.
6. Конкурсні (реєстрові) кредитори — кредитори за вимогами до боржника,
які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги
яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів
належать також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок
правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення
провадження у справі про банкрутство.
7. Кредитори погашеної заборгованості — кредитори, вимоги яких
вважаються погашеними з таких підстав: а) вимоги, заявлені після
закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і
вважаються погашеними; б) вимоги, не задоволені за недостатністю майна,
вважаються погашеними; в) у разі відмови кредитора від задоволення
визнаної в установленому порядку вимоги.
1.2. Заходи щодо запобігання банкрутству
боржника та позасудові процедури
Відповідно до ст. 211 ГК засновники (учасники) суб’єкта підприємництва,
власник майна, органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх
повноважень зобов’язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його
банкрутству.
Власники майна державного (комунального) або приватного підприємства,
засновники (учасники) суб’єкта підприємництва, що виявився
неплатоспроможним боржником, кредитори та інші особи в межах заходів
щодо запобігання банкрутству зазначеного суб’єкта можуть надати йому
фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення його зобов’язань
перед кредиторами, включаючи зобов’язання щодо сплати податків, зборів
(обов’язкових платежів) та відновлення платоспроможності цього суб’єкта
(досудова санація).
Надання фінансової допомоги боржнику передбачає його обов’язок взяти на
себе відповідні зобов’язання перед особами, які надали допомогу, в
порядку, встановленому законом.
Досудова санація державних підприємств здійснюється за рахунок бюджетних
коштів, обсяг яких установлюється законом про Державний бюджет України.
Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок
інших джерел фінансування узгоджуються з органом, наділеним
господарською компетенцією щодо боржника, у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.
§ 2. Провадження у справах про банкрутство
Провадження у справах про банкрутство регламентується Господарським
процесуальним кодексом України, Законом, ГК та іншими законодавчими
актами України. Провадження у справах про банкрутство складається з
таких стадій: подання заяви про порушення справи про банкрутство (ст. 7
Закону), порушення провадження у справі про банкрутство (ст. 11 Закону),
забезпечення вимог кредиторів і мораторій на задоволення вимог
кредиторів (ст. 12 Закону), виявлення кредиторів та осіб, які виявлять
бажання взяти участь у санації боржника (ст. 14 Закону), попереднє
засідання господарського суду (ст. 15 Закону), проведення зборів
кредиторів і утворення комітету кредиторів (ст. 16 Закону), винесення
ухвали про санацію боржника, призначення керуючого санацією (ст. 17
Закону), продаж у процедурі санації майна боржника (ст. 19, 20, Закону),
звіт керуючого санацією (ст. 21 Закону).
Отже, провадження у справах про банкрутство складається з процедур
установлення факту неплатоспроможності боржника та безспірності вимог
кредитора (кредиторів), що ініціює провадження (коли справа порушується
за заявою кредитора), виявлення всіх можливих кредиторів і санаторів,
розпорядження майном боржника, санації (коли остання можлива) або
визнання боржника банкрутом. Останнім етапом провадження є процедура
задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідації майнових активів
банкрута. Усі зазначені процедури становлять цілісне і, практично,
відокремлене від позовного процесу провадження, метою якого є
задоволення вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника. Тобто
процедура банкрутства має суттєві відмінності від позовного провадження.
По-перше, під час провадження у справах про банкрутство застосовується
переважна більшість норм, що містяться у Законі, а не норми
процесуального права, які записані в Господарському процесуальному
кодексі України й у даному разі мають додатковий характер.
По-друге, склад учасників у справах про банкрутство зовсім інший як
порівняти зі складом учасників позовного провадження. На відміну від
класичного складу учасників позовного провадження (відповідач, позивач,
треті особи), у провадженні у справах про банкрутство, поряд зі
сторонами — боржником і кредитором (комітетом кредиторів) — беруть чи
можуть брати участь: арбітражний керуючий (розпорядник майна,
ліквідатор), санатори (інвестори), власник майна, державний орган з
питань банкрутства, орган місцевого самоврядування, Фонд державного
майна України, трудовий колектив боржника.
По-третє, господарський суд, розглядаючи справи про банкрутство, по
суті, не вірішує спору, так би мовити, у чистому вигляді, усі спори вже
повинні бути розглянуті в позовному провадженні (безспірність вимог
кредиторів). У справах про банкрутство господарський суд від імені
держави, скоріше, здійснює контрольні функції над учасниками процедури
банкрутства. Одним з головних завдань суду в процедурі банкрутства є
забезпечення умов для фінансового оздоровлення суб’єкта господарювання
та, за можливості, усунення всіх негативних наслідків, що можуть
виникнути після ліквідації підприємства в разі банкрутства.
Як зазначає О. О. Терещенко, головне у провадженні справи про
банкрутство підприємства — якнайповніше задовольнити вимоги кредиторів,
пред’явлені до боржника.
2.1. Учасники провадження
у справах про банкрутство
Специфічність процедури банкрутства потребує наведення, поряд з
основними стадіями провадження у справах про банкрутство, загальної
характеристики учасників такого прова-
дження.
Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України і ст.
6 Закону справи про банкрутство розглядаються господарським судом за
місцезнаходженням боржника, яке визначається місцем його державної
реєстрації (ст. 93 Цивільного кодексу України).
2.1.1. Сторони у справах про банкрутство
Право на звернення до господарського суду (далі — Суд) із заявою про
порушення справи про банкрутство мають боржник або кредитор.
Як уже зазначалось, справа про банкрутство порушується Судом, якщо
безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять
не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були
задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх
погашення строку, якщо інше не передбачено Законом.
Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або
кредитором у письмовій формі, з дотриманням вимог ст. 7 Закону і
підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою,
повноваження якої визначені законодавством або установчими документами),
громадянином — суб’єктом підприємницької діяльності (його
представником).
2.1.2. Боржник
Безумовно Закон передбачає можливість звернення до господарського суду
не тільки кредиторів, а й боржника. Крім загальних умов порушення
провадження про банкрутство для боржника і кредитора Закон установлює
обов’язок боржника звернутись до Суду з заявою в місячний строк у разі
виникнення таких обставин: 1) задоволення вимог одного або кількох
кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань
боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; 2) орган боржника,
уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства
прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення
в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про
банкрутство; 3) у разі ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою
банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги
кредиторів у повному обсязі.
Подання до Суду боржником заяви про порушення справи про банкрутство
обумовлюється певними вимогами, а саме:
1) наявність рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти
майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою;
2) наявність майна, достатнього для покриття судових витрат;
3) наявність плану санації;
4) наявність бухгалтерського балансу на останню звітну дату, підписаного
керівником і бухгалтером підприємства-боржника;
5) перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його
місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;
6) протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано
представника працівників боржника для участі в арбітражному процесі під
час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості
скликання таких зборів — рішення конференції (зборів) представників
працівників боржника.
2.1.3. Кредитори (комітет кредиторів)
Заява кредитора до Суду про порушення провадження справи про банкрутство
повинна містити такі відомості:
1) розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру
неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті;
2) виклад обставин, що підтверджують наявність зобов’язання боржника
перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання;
3) докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста
мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено Законом;
4) докази обґрунтованості вимог кредитора;
5) інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора.
До заяви кредитора додаються відповідні документи:
1) рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до
боржника;
2) копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до
законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з
підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього
документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі
документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші
документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів;
3) докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного
задоволення вимоги, забезпеченої заставою, у разі якщо єдина
підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами
боржника.
4) до заяви кредитора — органу державної податкової служби чи інших
державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та
своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів),
додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості за
обов’язковими платежами в установленому законодавством порядку.
Заява кредитора може ґрунтуватися на об’єднаній заборгованості боржника
щодо різних зобов’язань перед цим кредитором. Кредитори мають право
об’єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою.
Така заява підписується всіма кредиторами, які об’єднали свої вимоги.
Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів
репрезентують збори кредиторів, а також комітет кредиторів, створені
відповідно до Закону.
До компетенції комітету кредиторів (у складі не більше ніж сім осіб)
належить прийняття рішення про:
1) вибори голови комітету;
2) скликання зборів кредиторів;
3) підготовку та укладення мирової угоди;
4) внесення пропозицій господарському суду щодо подовження або
скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації
боржника;
5) звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття
процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної
процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника
майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового
арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією,
ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних
угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість.
Кредитори, у тому числі й органи державної податкової служби, інші
державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю
справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), мають на зборах
кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів,
включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.
Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника.
Потрібно мати на увазі, що між кредиторами об’єктивно існують
суперечності у вигляді конфлікту інтересів. Якщо в позовному провадженні
можуть задовольнятись вимоги всіх кредиторів, то в процедурі банкрутства
— тільки вимоги більшості. Окремий кредитор не має права вимагати від
боржника задоволення своїх вимог безпосередньо. Усі дії від імені
кредиторів здійснюють збори кредиторів або комітет кредиторів. Після
створення комітету кредиторів Суд здійснює процедуру банкрутства на
підставі клопотань цього представницького органу. Певною мірою Суд
навіть обмежений у своїх діях рішеннями комітету кредиторів.
2.1.4. Арбітражний керуючий
Відповідно до ст. 3-1 Закону арбітражний керуючий — це суб’єкт
підприємницької діяльності, фізична особа, яка має вищу юридичну або
економічну освіту, володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою
особою щодо боржника і кредиторів та діє на підставі ухвали Суду.
Поряд з комітетом кредиторів арбітражний керуючий є важливою особою у
справі про банкрутство. Діяльність арбітражного керуючого може мати
вирішальне значення для боржника, оскільки саме через арбітражного
керуючого здійснюється реалізація відносин між боржником, кредиторами і
Судом. Арбітражний керуючий може мати статус розпорядника майна,
керуючого санацією або ліквідатора на всіх стадіях провадження у справі
про банкрутство.
Розпорядник майна — це фізична особа, на яку в установленому Законом
порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за
управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у
справі про банкрутство.
Керуючий санацією — фізична особа, яка відповідно до рішення Суду
організовує здійснення санації боржника.
Ліквідатор — фізична особа, яка відповідно до рішення Суду організовує
здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та
забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому
Законом порядку.
Діяльність арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора)
регламентується Законом, Ліцензійними умовами провадження господарської
діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією,
ліквідаторів), затвердженими Наказом Державного комітету України з
питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки
України від 04.05.2001 № 72/49 та Порядком контролю за додержанням
ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних
керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів),
затвердженим Наказом Державного комітету України з питань регуляторної
політики та підприємництва і Міністерства економіки та з питань
європейської інтеграції України від 13.02.2002 № 22/35.
2.1.5. Власник майна (орган, уповноважений
управляти майном) боржника
Одним із наслідків здійснення процедури банкрутства є обмеження
повноважень власника (органу, уповноваженого управляти майном) стосовно
управління і розпорядження майном. У процедурі розпорядження майном Суд
має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти
виконання його обов’язків на розпорядника майна. Так само з дня
винесення ухвали про санацію керівник боржника відсторонюється від
посади, і управління боржником переходить до керуючого санацією.
Одночасно припиняються повноваження органів управління боржника —
юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому
санацією.
Отже, власник майна боржника, з одного боку, є учасником провадження у
справі про банкрутство, а з другого — має досить обмежені повноваження
як порівняти з іншими учасниками.
Наведемо перелік основних можливостей власника майна (органу,
уповноваженого управляти майном) боржника в процесі провадження справи
про банкрутство: 1) учасник провадження у справі про банкрутство (ст. 1
Закону); 2) має право здійснювати досудову санацію (ст. 3 Закону); 3)
зобов’язаний вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству
підприємства-боржника (ст. 3 Закону); 4) має право приймати рішення про
звернення боржника з заявою до Суду про порушення провадження у справі
про банкрутство (ст. 7 Закону); 5) має право подавати клопотання про
продовження або скорочення строку виконання функцій розпорядником майна
(ст. 13 Закону); 6) за розсудом комітету кредиторів, за необхідності,
представник органу, уповноваженого управляти майном боржника, має право
брати участь із правом дорадчого голосу в роботі комітету кредиторів
(ст. 16 Закону);
7) має право відповідно до плану санації виконати зобов’язання боржника
(ст. 18 Закону); 8) повноваження власника припиняються з дня прийняття
господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і
відкриття ліквідаційної процедури, якщо цього не було зроблено раніше
(ст. 23 Закону); 9) має право оскаржувати до Суду дії ліквідатора (ст.
25 Закону); 10) має право отримати копію ухвали Суду про ліквідацію
боржника (ст. 32 Закону) 11) має право отримати майно, що залишилося
після задоволення вимог кредиторів (ст. 31 Закону); 12) керівник
боржника до подання кредиторами заяви про порушення справи про
банкрутство має право подати заяву про порушення справи про банкрутство
боржника з метою проведення керівником процедури санації.
2.1.6. Державний орган з питань банкрутства
Державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення
умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у
статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять
п’ять відсотків, суб’єктів підприємницької діяльності інших форм
власності у випадках, передбачених Законом, здійснює державний орган з
питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого в
установленому порядку.
Повноваження державного органу з питань банкрутства відповідно до Указу
Президента України від 23.10.2000 № 1159/2000 покладено на Міністерство
економіки та з питань європейскої інтеграції України (далі —
Мінекономіки). Мінекономіки України відповідно до покладених на нього
завдань виконує такі функції:
1) проводить державну політику щодо запобігання банкрутству, а також
забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом стосовно підприємств та інших
суб’єктів підприємницької діяльності;
2) пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих
(розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних
підприємств, щодо яких порушено справу про банкрутство;
3) здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб — суб’єктів
підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбітражні
керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори);
4) здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких
порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює та затверджує
форму подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення
єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у
справі про банкрутство;
5) утворює державну госпрозрахункову установу (агентство)
з питань банкрутства.
2.1.7. Державна госпрозрахункова
установа — Агентство з питань банкрутства
Державна госпрозрахункова установа — Агентство з питань банкрутства
(далі —Агентство) здійснює свою діяльність відповідно до Положення,
затвердженого Наказом Мінекономіки від 06.06.2000 № 114. Основною метою
Агентства є надання послуг у процесі провадження у справах про
банкрутство відповідно до Закону.
Відповідно до мети своєї діяльності Агентство на виконання Положення:
1) готує та подає до Мінекономіки пропозиції щодо вдосконалення
організаційних, економічних та інших умов, необхідних для реалізації
процедур відновлення платоспроможності боржників або визнання їх
банкрутами;
2) узагальнює практику застосування законодавства з питань банкрутства,
розробляє пропозиції щодо його вдосконалення,
а також щодо створення умов для реалізації процедур відновлення
платоспроможності боржника або визначення його банкрутом, подає їх на
розгляд Мінекономіки;
3) визначає порядок продажу активів у рахунок погашення податкового
боргу боржника відповідно до ст. 7 Закону України «Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами»;
4) на підставі укладених угод бере участь у досудовій санації та
процедурах банкрутства, виступає організатором торгів, конкурсів з
продажу активів платників податку, щодо яких порушено справу про
банкрутство;
5) створює та використовує інформаційну базу щодо неплатоспроможних
підприємств та організацій, юридичних і фізичних осіб, які провадять
експертну діяльність у сфері неспроможності (банкрутства) та фінансового
оздоровлення підприємств;
6) здійснює в установленому порядку операції з цінними паперами
(пакетами акцій підприємств);
7) надає юридичні, консультаційні, інформаційні та інші послуги
підприємствам, установам, організаціям та громадянам;
8) за замовленням розробляє план санації державних підприємств-боржників
та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності
перевищує п’ятдесят відсотків, інших суб’єктів підприємницької
діяльності або проводить їх експертизу;
9) бере участь у проведенні аналізу фінансово-господарського стану
суб’єктів підприємницької діяльності, що перебувають у державній
власності, з метою виявлення серед них боржників та запобігання їх
банкрутству.
2.1.8. Представник працівників боржника
Представник працівників боржника — особа, уповноважена загальними
зборами, на яких присутні не менш як три чверті від штатної чисельності
працівників боржника, або відповідним рішенням первинної профспілкової
організації боржника, репрезентувати їхні інтереси у проведенні процедур
банкрутства з правом дорадчого голосу. Варто зауважити, що Закон не
визначає конкретних повноважень представника працівників боржника. За
загальним правилом, представник працівників боржника бере участь у
зборах кредиторів та в роботі комітету кредиторів з правом дорадчого
голосу. Водночас, розв’язуючи питання погашення заборгованості з
заробітної плати, зміни умов праці, скорочення чисельності працівників,
треба враховувати думку представника працівників боржника.
2.1.9. Заінтересовані особи
стосовно до боржника
Заінтересовані особи стосовно боржника — юридична особа, створена за
участі боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів
управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому
числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про
банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із
зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) — боржником, а
саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей
Закону заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи
кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані
особи стосовно боржника.
2.1.10. Інвестори
Інвестори — фізичні особи та (або) юридичні особи, які бажають взяти
участь у санації боржника.
Відповідно до Закону інвестори мають право:
1) здійснювати досудову санацію;
2) брати участь у санації боржника, вносити пропозиції до плану санації;
3) брати на себе борг (частину боргу) боржника;
4) у разі звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в
процесі реалізації плану санації, виплачувати їм вихідну допомогу;
5) набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства
та плану санації.
§ 3. Процедури, що застосовуються
до неплатоспроможного боржника
У справі про банкрутство судові процедури регламентують порядок
застосування до боржника спеціальних заходів, спрямованих на створення
необхідних умов для відтворення його платоспроможності або для
ліквідації.
Відповідно до ст. 212 ГК і ст. 4 Закону щодо боржника застосовуються
такі судові процедури банкрутства:
1) розпорядження майном боржника;
2) мирова угода;
3) санація (відновлення платоспроможності) боржника;
4) ліквідація банкрута.
3.1. Розпорядження майном боржника
З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі
господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство
або в ухвалі, винесеній на підготовчому засіданні, зазначається про
введення процедури розпорядження майном боржника і призначається
розпорядник майна в порядку, встановленому Законом.
Під розпорядженням майном боржника розуміється система заходів щодо
нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з
метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових
активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.
Одним з головних завдань процедури розпорядження майном боржника є
створення сприятливих умов для застосування інших судових процедур.
У процесі застосування процедури розпорядження майном боржника:
1) господарським судом призначається розпорядник майна боржника. За
клопотанням розпорядника майна господарський суд може заборонити
укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов’язати
боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на
зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна,
про що виноситься ухвала;
2) уводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії
мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на
підставі виконавчих документів та інших документів, за якими
здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не
нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за
невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань
щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);
3) розглядаються заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, які
надійшли до господарського суду у зв’язку з порушенням справи про
банкрутство. Створюється реєстр кредиторів. Формуються представницькі
органи кредиторів (збори кредиторів і комітет кредиторів);
4) здійснюється аналіз фінансової, господарської та інвестиційної
діяльність боржника, його становище на товарних ринках;
5) суттєво обмежуються права органів управління боржника.
3.2. Мирова угода
Відповідно до ст. 35 Закону під мировою угодою у справі про банкрутство
розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно
відстрочення та (або) розстрочення, а також прощення (списання)
кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
e
e
HJvx~oeoB
?
~thU
???? ?B
^
O
O
U
i
o
oe
????????????U
h
h
F?F@I?JaMuocTHTHNoAAAAAAAAAAAAAAA
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
&
gd5
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
3r’?”–•V™?™„›D?R oYP¦O?A©>«J¬†.??°D±I±??i??µ/essOEssss/1/4Essss/ssssssss
ssssss/
gd5
gd5
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
gd5
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
?
a
X
Z
AE
E
?
a
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
gd5
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
?????????????????????? ??&?
!aenaenae°aenaenaenaenaenaeUAU h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
# h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
·@?thy
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
XZooioeaeaeaeaeaeaeaeOeaeaeoioioioE1/4E1/4E1/4E1/4E?eaeaeaeaeaeaeoioi h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
N P Ae AE u
ue
# h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
– h
h
! h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
??&?
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
# h
h
h
h
% h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
0I±?±F?H?A?A?a?ae?°?E?I?*?z¶|¶?¶o¶·o·o·??l?n?p?ae?e?d»f»3/41/4A1/4T1/2p1
/2?1/21/41/2H3/4¶3/4?3/4.?0?¤?¦?oAuAlA?A¦A?ALANA3/4AeAAe.AE0AEXAE?AE AEc
AE
uoeO?O?O?O?OoeaTHoeuoeuoeuoeOA?O?OAO?O«O?O«
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
gd5
gd5
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
&
(
8
?
?
?
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
8
gd5
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
&
&
&
gd5
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
gd5
h
h
h
h
h
h
h
gd5
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
/e/THTHTHO///THTH///AE/THTHTHTHTHTH
gd5
¤ ¤Egd5
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
v
x
i
?
†
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
¶
~
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
gd5
gd5
gd5
h
h
h
h
h
h
h
h
h
??
fVIII
?
fVIIII
?
SC6666
¶
yt
SC6666
¶
yt
SC666
¶
yt
fVIII
?
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
fVIII
?
fVIII
?
?
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
oeieYeOeOeioeiNENA1/2ANEN?±?±?±?±?±?ioeioeieioeioeioeieiNENENeOeOeYe?eOe
OeOe
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
– h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
&
F
gd5
&
F
„-`„-gd5
&
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
! h
h
oeeoeaeUaeONE?E?E?E?EO·O·O·O·OE?Oc“cOcOc…u…u…O·O·O h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
ooiaOiIiEAEiIi?E?·?E?·?·??EAEAEc“c“c?cEAEAEAEAEAEAE- h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
NH
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
uhh
yt
T
‚‚
lyt
T
V
A
B
‚‚
lyt
?
¶
?
3/4
n
p
–
?
?
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
-B
D
¤
‚‚
gd5 okd
lyt
‚‚
gd5 okd¦
lyt
‚‚
lyt
‚‚
lyt
‚‚
gd5 okd}
lyt
‚‚
lyt
‚‚
lyt
lyt
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
gd5
h
h
h
h
h
gd5
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
T
¬
¦
h
h
h
h
h
h
h
h
h
T
¬
h
h
h
h
h
h
·Q¦
gd5
h
h
h
h
h
h
h
h
h
gd5
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
X?0J!
&
gd5
&
gd5
NH
NH
Ae
????????? ?? ? ”
$
&
$
&
F!
gd5
X?
X?
h
gd5
gd5
gd5
&
TH
ue
f
?
gd5
gd5
A
Ae
Ue
TH
Z
\
?
gd5
gd5
gd5
oooeoeoeaoooooe*eoeaooooe
gd5
oeaoooooooooeeaeae*oooooe
gd5
&
gd5
6 угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про
банкрутство, проте одностороння відмова від мирової угоди не
допускається.
Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається
комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів — членів комітету та
вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені
заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової
угоди. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету
кредиторів.
Надання права укладення мирової угоди тільки комітету кредиторів певним
чином суперечить положенню про можливість укладення мирової угоди на
будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство, оскільки з
початку провадження у справі до моменту створення комітету кредиторів
спливає досить багато часу.
Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника
керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією,
ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та
керівника боржника і підписують її.
Мирова угода укладається в письмовій формі та підлягає затвердженню
господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду
про припинення провадження у справі про банкрутство.
Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом
і є обов’язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких
забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. У разі
визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів,
щодо яких були надані відстрочення та (або) розстрочення платежів або
прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі в
незадоволеній частині.
Мирова угода має містити положення про:
1) розміри, порядок і строки виконання зобов’язань боржника;
2) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх
частини.
Крім цього, мирова угода може містити умови про:
1) виконання зобов’язань боржника третіми особами;
2) обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні
права;
3) задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать
Закону.
3.3. Санація (відновлення
платоспроможності) боржника
Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів має право винести
ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого
санацією. Санація вводиться на строк не більше від дванадцяти місяців.
На стадії санації вирішується завдання фінансового оздоровлення боржника
через реалізацію заходів з відновлення платоспроможності боржника з
метою погашення заборгованості перед кредиторами.
Наслідками санації можуть бути:
1) виконання плану санації і відновлення платоспроможності боржника —
задоволення вимог кредиторів і припинення провадження у справі про
банкрутство (брак ознак банкрутства);
2) часткове виконання плану санації — можлива мирова угода;
3) часткове виконання чи невиконання плану санації — настання
ліквідаційної процедури.
З дня винесення ухвали про санацію:
1) керівник боржника відсторонюється від посади, і управління боржником
переходить до керуючого санацією;
2) припиняються повноваження органів управління боржника — юридичної
особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією.
Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення
про санацію та призначення керуючого санацією зобов’язані забезпечити
передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації
боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей;
3) арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо
розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури
санації, у разі якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не
суперечать інтересам конкурсних кредиторів;
4) протягом трьох місяців керуючий санацією зобов’язаний подати комітету
кредиторів план санації (заходи щодо відновлення платоспроможності
боржника, умови участі інвесторів у повному або частковому задоволенні
вимог кредиторів, строк та черговість виплати боржником або інвестором
боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання
взятих згідно з планом санації зобов’язань).
За п’ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав
для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов’язаний
надати комітету кредиторів письмовий звіт про результати проведення
санації.
За наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет кредиторів
приймає рішення про звернення до господарського суду з клопотанням щодо:
1) припинення процедури санації у зв’язку з виконанням плану санації і
відновленням платоспроможності боржника;
2) продовження встановленого строку процедури санації;
3) припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури;
4) припинення процедури санації і укладення мирової угоди.
3.4. Ліквідація банкрута
У разі неефективності санації (фінансове оздоровлення боржника не
відбулося) господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника
банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
За ліквідаційної процедури здійснюється реалізація майна боржника з
метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Реалізація
майна боржника відбувається на конкурсних засадах і під контролем
комітету кредиторів. Ліквідацію здійснює арбітражний
керуючий-ліквідатор. За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом
кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії. До
складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів,
фінансових органів, а за потреби — також представники державного органу
у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету
України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано
державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування.
Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які
належать йому на праві власності або повного господарського відання на
дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної
процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор
розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом
кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення
вимог кредиторів у такому порядку (ст. 31 Закону):
1) першою чергою задовольняються:
а) вимоги, забезпечені заставою;
б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому
числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов’язані з
набуттям ним прав кредитора щодо банку, — у розмірі всієї суми
відшкодування за вкладами фізичних осіб;
г) витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в
господарському суді та роботою ліквідаційної комісії;
2) другою чергою задовольняються вимоги, що виникли із зобов’язань
банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком
повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду
підприємства), зобов’язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю
та здоров’ю громадян, способом капіталізації відповідних платежів у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги
громадян — довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших
суб’єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти)
довірителів (вкладників);
3) третьою чергою задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів
(обов’язкових платежів);
4) четвертою чергою задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені
заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов’язань у
процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;
5) п’ятою чергою задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів
трудового колективу до статутного фонду підприємства;
6) шостою чергою задовольняються інші вимоги.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на
рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення
вимог попередньої черги.
У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для
повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються
пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому
порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог
цього кредитора.
Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання,
а також вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються
погашеними.
Розділ 8
ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНОЇ
КОНКУРЕНЦІЇ
§ 1. Поняття економічної конкуренції. Законодавство про захист
економічної конкуренції.
§ 2. Прояви порушення законодавства щодо економічної конкуренції.
Правовий статус природних монополій.
§ 3. Прояви недобросовісної конкуренції. Поняття і захист комерційної
таємниці.
§ 4. Правовий статус Антимонопольного комітету України.
§ 5. Обмеження щодо демпінгового та субсидованого імпорту та інших
порушень конкуренції у зовнішньоекономічній діяльності в Україні.
§ 1. Поняття економічної конкуренції.
Законодавство про захист економічної конкуренції
Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин у сучасному
суспільстві, є поняття конкуренції (сoncurrentia). Конкуренція — це
найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що
спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити
суперників.
Під економічною конкуренцією розуміється змагання між суб’єктами
господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над
іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти
господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями,
покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови
обігу товарів на ринку.
Слово «сoncurrentia» в перекладі з латинської означає «змагання,
суперництво». «Як економічна категорія конкуренція — це боротьба між
товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і
послуг, за привласнення найбільших прибутків».
Конкуренція як базовий механізм ринкових відносин примушує підприємців
змагатися один з одним і тим самим сприяти досягненню найвищих
результатів. Основним змістом конкуренції є якнайповніше задоволення
потреб населення, свобода доступу на різноманітні ринки, здешевлення
продукції та підвищення її якості тощо. Вона не дозволяє економічній
владі концентруватись в одних руках, перешкоджає зловживанню такою
владою і забезпечує відкритість ринків.
Конкуренція виконує в ринковій економіці такі функції: регулювальну;
мотиваційну; розподільну; контрольну.
Антимонопольно-конкурентна політика, яку здійснюють компетентні державні
органи, спрямована на створення оптимального конкурентного середовища
діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах
недопущення проявів дискримінації одних суб’єктів іншими, насамперед у
сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості
продукції, послуг, сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої
економіки.
Уповноважені органи державної влади й органи місцевого самоврядування
повинні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому та
вживати передбачених законом заходів щодо впорядкування конкуренції
суб’єктів господарювання.
Органам державної влади й органам місцевого самоврядування, що регулюють
відносини у сфері господарювання, забороняється ухвалювати акти або
вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб’єктів
господарювання тієї чи тієї форми власності, або ставлять у нерівне
становище окремі категорії суб’єктів господарювання чи іншим способом
порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи
державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за
додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб’єкти
господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом
порядку.
Згідно зі ст. 26 ГК рішення або дії органів державної влади та органів
місцевого самоврядування, які спрямовані на обмеження конкуренції чи
можуть мати наслідком такі обмеження, визнаються обґрунтованими у
випадках:
надання допомоги соціального характеру окремим суб’єктам господарювання
за умови, що допомога надається без дискримінації інших суб’єктів
господарювання;
надання допомоги за рахунок державних ресурсів з метою відшкодування
збитків, завданих стихійним лихом або іншими надзвичайними подіями, на
визначених ринках товарів або послуг, перелік яких установлюється
законодавством;
надання допомоги, в тому числі створення пільгових економічних умов
окремим регіонам з метою компенсації соціально-економічних втрат,
викликаних важкою екологічною ситуацією;
здійснення державного регулювання, пов’язаного з реалізацією проектів
загальнонаціонального значення.
Цілі конкурентного законодавства спрямовані на зміну поведінки суб’єктів
господарювання. Ця поведінка оцінюється під кутом зору заборон,
додаткових обов’язків та спеціальних вимог, що містяться в конкурентних
правових нормах.
Правові засади створення рівних можливостей для суб’єктів господарювання
закріплені в розд. 3, 28 Господарського кодексу України, Законі України
«Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р. Крім того, цю
сферу врегульовують норми законів України «Про Антимонопольний комітет
України» від
26 листопада 1993 р., «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7
червня 1996 р., «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 р.
Конкретизація Положень названих законів здійснюється насамперед нормами
актів, що ухвалюються уповноваженим органом — Антимонопольним комітетом
України.
Системний аналіз зазначених вище норм гл. 3, 28 ГК та згаданих законів
доводить, що норми ГК, спрямовані на регулювання відносин щодо захисту
економічної конкуренції, мають загальний характер і передбачають дальше
врегулювання їх спеціальним законодавством. Ним є перелічені закони,
інші законодавчі та підзаконні акти, ухвалені відповідно до цих законів.
§ 2. Прояви порушення законодавства щодо
економічної конкуренції. Правовий статус
природних монополій
Як зазначалось вище, проблеми конкуренції в господарській діяльності
першою чергою визначаються через можливі порушення відповідного
законодавства.
Порушеннями визнаються всі заборонені законодавством дії, що посягають
на економічну конкуренцію. Але прояви порушень надзвичайно різноманітні,
що потребує проведення певної їх класифікації.
За першою підставою для класифікації, пов’язаною зі становищем суб’єкта
на ринку, порушення поділяються на дві категорії:
1. Порушення, спрямовані на досягнення монопольного (домінуючого)
становища на ринку.
2. Порушення, пов’язані з використанням монопольного (домінуючого)
становища на ринку.
За сутністю вони поділяються:
1) на Порушення, пов’язані з діями на товарному ринку;
2) порушення, що перешкоджають нормальній діяльності службовців
антимонопольного комітету.
Одним з найпоширеніших і тяжких порушень є зловживання монопольним
(домінуючим) становищем.
Монополізацією визнається досягнення суб’єктом господарювання
монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або
посилення цього становища.
Суб’єкт господарювання може бути визнаним таким, що посідає монопольне
(домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку в нього
немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок
обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо
закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для
доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи
інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання,
частка якого на ринку товару перевищує 35 %, якщо він не доведе, що
зазнає значної конкуренції, або якщо його частка на ринку товару
становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції,
зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які
належать конкурентам.
Розпорядженням Антимонопольного комітету України від
5 березня 2002 р. № 49-р затверджено Методику визначення монопольного
(домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку. Крім того, в
Україні діє Міжвідомча робоча група зі статистичного вивчення
монопольного сектору в економіці України.
Держава активно втручається в діяльність суб’єктів господарювання —
монополістів. Так, наказом Міністерства економіки України та
Антимонопольного комітету України від 20 березня 1998 р. № 29-а/3
визначено перелік продукції монопольних утворень, ціни на яку підлягають
державному регулюванню, а постановою Кабінету Міністрів України від 22
лютого 1995 р. № 135 затверджене Положення про державне регулювання цін
(тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари
народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень.
Але саме по собі монопольне становище не є порушенням, і навіть можна
сказати, що досить багатьом товарним ринкам ще з часів радянської
планової економіки притаманний монопольний стан.
Порушенням є зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку,
під яким розуміють дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який
посідає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або
можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції,
зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання
або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів,
які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема,
визнається: установлення таких цін чи інших умов придбання або
реалізації товару, які неможливо було б установити за умов існування
значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших
умов до рівнозначних угод із суб’єктами господарювання, продавцями чи
покупцями без об’єктивно виправданих на те причин; обумовлення укладання
угод взяттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за
своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у
підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; обмеження
виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати
шкоди іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям; часткова або
повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності
альтернативних джерел реалізації чи придбання; суттєве обмеження
конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без
об’єктивно виправданих на те причин; створення перешкод доступу на ринок
(виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших
суб’єктів господарювання.
Водночас треба зазначити, що для економіки будь-якої країни притаманний
такий стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому ринку є
більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок
технологічних особливостей виробництва (у зв’язку з істотним зменшенням
витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів
виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб’єктами, не можуть
бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв’язку з чим
попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари
(послуги), ніж попит на інші товари (послуги). Цей стан має назву
природні монополії. Їх правовий статус визначається Законом України «Про
природні монополії» від 20 квітня 2000 р. В Україні діяльність суб’єктів
природних монополій можливе в таких сферах:
транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;
транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його
розподіл; транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;
передача та розподіл електричної енергії;
користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами
та іншими об’єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного
транспорту загального користування;
управління повітряним рухом;
зв’язок загального користування;
централізоване водопостачання та водовідведення;
централізоване постачання теплової енергії;
спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів,
аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Діяльність суб’єктів природних монополій, а також діяльність суб’єктів
господарювання на суміжних ринках підлягає ліцензуванню відповідно до
закону.
Предметом регулювання діяльності суб’єктів природних монополій з боку
держави є:
ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами
природних монополій;
доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб’єктами
природних монополій;
інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках,
передбачених законодавством.
Потрібно зазначити, що Законом «Про природні монополії» передбачене
створення Національних комісій регулювання природних монополій, котрі,
як передбачається, будуть центральними органами виконавчої влади зі
спеціальним статусом, що утворюються та ліквідуються Президентом
України.
Основними завданнями комісій є:
регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;
сприяння створенню умов, які забезпечують за рахунок виникнення та
розвитку конкуренції виведення товарного ринку зі стану природної
монополії, що дасть можливість ефективніше задовольняти попит, а також
сприяння розвитку конкуренції на суміжних ринках;
формування цінової політики у відповідній сфері регулювання;
сприяння ефективному функціонуванню товарних ринків на основі
збалансування інтересів суспільства, суб’єктів природних монополій та
споживачів товарів, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних
монополій.
Нині, до створення згаданих комісій, виконання їхніх завдань
покладається на Антимонопольний комітет.
Другим видом порушення конкурентного законодавства є
антиконкурентні узгоджені дії. Узгодженими діями, які самі по собі
природні для економіки і не протизаконні (згадайте об’єднання
підприємств), є укладення суб’єктами господарювання угод у будь-якій
формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка
інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність)
суб’єктів господарювання.
Антиконкурентними такі дії визнаються, якщо вони стосуються:
встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;
обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку,
інвестицій або встановлення контролю над ними; розподілу ринків чи
джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів,
обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або
споживачів чи за іншими ознаками; спотворення результатів торгів,
аукціонів, конкурсів, тендерів, усунення з ринку або обмеження доступу
на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців,
продавців; застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими
суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в
конкуренції; укладення угод за умови взяття іншими суб’єктами
господарювання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з
торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не
стосуються предмета цих угод, та інші дії.
Антиконкурентні узгоджені дії можуть бути дозволені відповідними
органами Антимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть,
що ці дії сприяють:
удосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;
техніко-технологічному, економічному розвитку; розвитку малих або
середніх підприємців;
оптимізації експорту чи імпорту товарів; розробленню та застосуванню
уніфікованих технічних умов або стандартів на товари; раціоналізації
виробництва.
Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування,
органів адміністративно-господарського управління та контролю є
наступним видом порушень законодавства про конкуренцію, під якими
розуміють ухвалення будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень,
постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або
будь-які інші дії чи бездіяльність зазначених органів, які призвели або
можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення
конкуренції.
До таких дій належать: заборона або перешкоджання створенню нових
підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у
будь-якій сфері діяльності, а також установлення обмежень на здійснення
окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних
видів товарів; пряме або опосередковане примушення суб’єктів
господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні
чи інші форми об’єднань або здійснення концентрації суб’єктів
господарювання в інших формах та інші дії.
Черговим видом порушення є концентрація без отримання відповідного
дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність
такого дозволу необхідна. Концентрацією визнається злиття суб’єктів
господарювання або приєднання одного суб’єкта господарювання до іншого
та набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або
кількома суб’єктами господарювання над одним або кількома суб’єктами
господарювання чи частинами суб’єктів господарювання, зокрема, способом:
— безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність
іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або
структурного підрозділу суб’єкта господарювання, одержання в управління,
оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування
активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного
підрозділу суб’єкта господарювання, в тому числі придбання активів
суб’єкта господарювання, що ліквідується;
— призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника
спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу
суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з
перелічених посад в інших суб’єктах господарювання, або створення
ситуації, за якої більше від половини посад членів спостережної ради,
правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше
суб’єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи;
— створення суб’єкта господарювання двома і більше суб’єктами
господарювання, який тривалий період самостійно здійснюватиме
господарську діяльність, і при цьому зазначене створення не приводить до
координації конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що
створили цей суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним
суб’єктом господарювання;
— безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим
способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує
досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі
управління відповідного суб’єкта господарювання.
Не вважаються концентрацією:
створення суб’єкта господарювання, метою чи внаслідок створення якого
здійснюється координація конкурентної поведінки між суб’єктами
господарювання, що створили зазначений суб’єкт господарювання, або між
ними та новоствореним суб’єктом господарювання. Такі дії розглядаються
як узгоджені дії відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 5 Закону України
«Про захист економічної конкуренції»;
придбання часток (акцій, паїв) суб’єкта господарювання особою, основним
видом діяльності якої є проведення фінансових операцій чи операцій з
цінними паперами, якщо це придбання здійснюється з метою їх наступного
перепродажу за умови, що зазначена особа не бере участі в голосуванні у
вищому органі чи інших органах управління суб’єкта господарювання. У
такому разі наступний перепродаж має бути здійснений протягом одного
року з дня придбання часток (акцій, паїв). На клопотання зазначених осіб
з обґрунтуванням про неможливість здійснення наступного перепродажу
органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти рішення про
подовження цього строку;
дії, які здійснюються між суб’єктами господарювання, пов’язаними
відносинами контролю, у вищезгаданих випадках, крім випадків набуття
такого контролю без отримання дозволу Антимонопольного комітету України,
якщо необхідність отримання такого дозволу передбачена законом;
набуття контролю над суб’єктом господарювання або його частиною, в тому
числі завдяки праву управління та розпорядження його майном арбітражним
керуючим, службовою чи посадовою особою органу державної влади.
Суб’єкти господарювання, заінтересовані у здійсненні узгоджених дій,
концентрації звертаються за відповідним дозволом до
АМКУ. Розгляд таких заяв і справ відбувається в порядку, передбаченому
розд. VI Закону «Про захист економічної конкуренції», а також відповідно
до розпорядження АМКУ від 12 лютого 2002 р. № 26-р.
У разі якщо Антимонопольний комітет України не надав дозволу суб’єктам
господарювання на узгоджені дії, концентрацію вони можуть звернутися за
наданням такого дозволу до Кабінету Міністрів України згідно з порядком,
визначеним постановою КМУ від 28 лютого 2002 р. № 219.
У разі проведення концентрації такий дозвіл надається в тому числі через
погодження установчих документів об’єднань підприємств.
Крім того, суб’єктам господарювання, об’єднанням забороняється схиляти
інших суб’єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про
захист економічної конкуренції чи сприяти вчиненню таких порушень, а
також цілий ряд інших порушень конкурентного законодавства України, які
переважно стосуються процедурних положень.
Суб’єктам господарювання, що мають значно більший ринковий вплив як
порівняти з малими або середніми підприємцями, які є їхніми
конкурентами, забороняється створювати перешкоди в господарській
діяльності малим або середнім підприємцям.
§ 3. Прояви недобросовісної конкуренції.
Поняття і захист комерційної таємниці
Особливим видом порушення конкурентного законодавства є недобросовісна
конкуренція До неї відносять будь-які дії в конкуренції, що суперечать
правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7
червня 1996 р. недобросовісною конкуренцією визнаються такі дії:
неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів,
упаковки (використання без дозволу вповноваженої на те особи чужого
імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших
позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв
літературних, художніх творів, періодичних видань, зазначень походження
товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб’єкта
господарювання (підприємця), який має пріоритет на їх використання);
неправомірне використання товару іншого виробника (введення в
господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника
способом змін чи зняття позначень виробника без дозволу вповноваженої на
те особи);
копіювання зовнішнього вигляду виробу (відтворення зовнішнього вигляду
виробу іншого суб’єкта господарювання (підприємця) і введення його в
господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може
призвести до змішування з діяльністю іншого суб’єкта господарювання
(підприємця));
порівняльна реклама (реклама, що містить порівняння з товарами,
роботами, послугами чи діяльністю іншого суб’єкта господарювання
(підприємця));
дискредитація суб’єкта господарювання (підприємця) (поширення в
будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей,
пов’язаних з особою чи діяльністю суб’єкта господарювання (підприємця),
які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб’єкта
господарювання (підприємця));
купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим
асортиментом (купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання
послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання
послуг, не потрібних споживачу або контрагенту);
схиляння до бойкоту суб’єкта господарювання (підприємця) (спонукання
конкурентом іншої особи безпосередньо або через посередника до відмови
від установлення договірних зв’язків із цим суб’єктом господарювання
(підприємцем));
схиляння постачальника до дискримінації покупця (замовника) (спонукання
постачальника конкурентом покупця (замовника) безпосередньо або через
посередника до надання постачальником конкуренту покупця (замовника)
певних переваг перед покупцем (замовником) без достатніх на те підстав);
схиляння суб’єкта господарювання (підприємця) до розірвання договору з
конкурентом (вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб
спонукання господарюючого суб’єкта (підприємця) — учасника договору до
невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов’язань перед
цим конкурентом способом надання або пропонування суб’єкту
господарювання (підприємцю) — учаснику договору безпосередньо або через
посередника матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг);
підкуп працівника постачальника або працівника покупця (замовника)
(надання або пропонування йому конкурентом постачальника безпосередньо
або через посередника матеріальних цінностей, майнових чи немайнових
благ за неналежне виконання або невиконання працівником покупця
(замовника) службових обов’язків, що випливають з укладеного договору
або пов’язані з укладенням між постачальником і покупцем договору
поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло
призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед
постачальником);
досягнення неправомірних переваг у конкуренції (отримання таких відносно
іншого суб’єкта господарювання (підприємця) способом порушення чинного
законодавства, яке підтверджено рішенням державного органу, наділеного
відповідною компетенцією).
Особливим проявом недобросовісної конкуренції є неправомірне збирання,
розголошення та використання комерційної таємниці.
Відповідно до ст. 505 ЦК комерційною таємницею є інформація, яка є
секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та
сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які
звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у
зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних
існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих
особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею
можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного,
виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до
закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Згідно з ч. 2 ст. 162 ГК строк правової охорони комерційної таємниці
обмежується часом дії сукупності зазначених раніше умов.
Особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію, що належить
суб’єкту господарювання, зобов’язана відшкодувати завдані йому такими
діями збитки відповідно до закону. Особа, яка самостійно і добросовісно
одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право
використовувати цю інформацію на свій розсуд.
Під розголошенням комерційної таємниці розуміється ознайомлення іншої
особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно
до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою,
якій ці відомості були довірені в установленому порядку або стали відомі
у зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це завдало чи могло
завдати шкоди суб’єкту господарювання (підприємцю).
Під схилянням до розголошення комерційної таємниці розуміється
спонукання особи, якій були довірені в установленому порядку або стали
відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків відомості, що
відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до
розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди
суб’єкту господарювання (підприємцю).
Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у
виробництво або врахування під час планування чи здійснення
підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи
неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до
законодавства України комерційну таємницю.
Слід зазначити, що суб’єктом такої форми недобросовісної конкуренції, як
розголошення комерційної таємниці, є особа, якій відомості, що
становлять комерційну таємницю, були довірені в установленому порядку
або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.
Захистом від недобросовісної конкуренції вважається врегульована законом
діяльність держави, її органів і посадових осіб, які контролюють процес
конкуренції, учасників конкуренції, спрямованої на встановлення
елементів спірних матеріально-правових відносин, що виникли внаслідок
порушення конкуренції, правил та інших чесних звичаїв у підприємницькій
діяльності, припинення недобросовісних дій та притягнення винних осіб до
відповідальності.
Вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собою
накладання Антимонопольним комітетом України штрафів, передбачених
Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (їх розмір
може становити до трьох відсотків виручки від реалізації товарів,
виконання робіт, надання послуг суб’єкта господарювання за останній
звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф, або до п’яти
тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Крім того, до
порушників може бути застосоване вилучення товарів з неправомірно
використаним позначенням та копій виробів іншого суб’єкта господарювання
(підприємця) або рішення про спростування неправдивих, неточних або
неповних відомостей.
Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених як недобросовісна
конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у
порядку, визначеному цивільним законодавством України.
До того ж у ст. 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення
містяться ознаки правопорушень, пов’язаних з недобросовісною
конкуренцією, за вчинення яких можуть бути притягнуті вповноважені
посадові особи, у тому числі суб’єктів господарювання.
У ст. 231, 232 Кримінального кодексу України передбачена
відповідальність за незаконне збирання з метою використання або
використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, а також
розголошення комерційної таємниці.
Потрібно зазначити, що розвиток законодавства, насамперед пов’язаного з
правовим регулюванням прав промислової власності (торгові марки,
зазначення походження товарів і т. і.), призводить до того, що обсяг
порушень законодавства про недобросовісну конкуренцію постійно
змінюється. Наприклад, це стосується введення в правове поле України
поняття «загальновживаний знак для товарів та послуг», а також захист
товарних знаків під час використання їх у мережі Інтернет як доменних
імен. Потреба зважати на змінюваність законодавства підкреслюється
багатьма авторами.
§ 4. Правовий статус
Антимонопольного комітету України
Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної
конкуренції, захист інтересів суб’єктів господарювання та споживачів від
його порушень здійснюється органами Антимонопольного комітету України.
Його правовий статус визначений Законом України «Про Антимонопольний
комітет України» від 26 листопада 1993 р.
Антимонопольний комітет України є державним органом зі спеціальним
статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту
конкуренції в підприємницькій діяльності. Він підконтрольний
Президентові України та підзвітний Верховній Раді України (щороку подає
парламенту звіт про свою діяльність).
Основними завданнями Антимонопольного комітету України є участь у
формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:
здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист
економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання
перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і
припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та
регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються)
суб’єктами природних монополій;
сприяння розвитку добросовісної конкуренції;
методичного забезпечення застосування законодавства про захист
економічної конкуренції.
Повноваження Антимонопольного комітету України поділяються на три великі
групи:
у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист
економічної конкуренції;
у сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією;
у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння
розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності
Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про
захист економічної конкуренції.
До найвагоміших можна віднести повноваження:
розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист
економічної конкуренції, про надання дозволу, надання висновків,
попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації та проводити
розслідування (дослідження ) за цими заявами і справами;
розглядати заяви і справи;
приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції
розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та
переглядати рішення, надавати висновки;
розглядати справи про адміністративні правопорушення;
ухвалювати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість;
перевіряти суб’єкти господарювання, об’єднання, органи влади, органи
місцевого самоврядування, органи адміністра-
тивно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог
законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення
розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про
захист економічної конкуренції;
дозволяти або забороняти узгоджені дії, концентрацію;
під час розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист
економічної конкуренції, проведення перевірки та в інших передбачених
законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань,
органів влади, органів місцевого самоврядування, органів
адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб
і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі
з обмеженим доступом;
у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових
приміщень та транспортних засобів суб’єктів господарювання — юридичних
осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії
інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі
незалежно від їх місцезнаходження;
залучати працівників органів внутрішніх справ, митних та інших
правоохоронних органів для забезпечення проведен-
ня розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної
конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування;
проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також
становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб’єктів господарювання
на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);
визначати наявність або брак контролю між суб’єктами господарювання або
їх частинами та склад групи суб’єктів господарювання, що є єдиним
суб’єктом господарювання;
здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист
економічної конкуренції.
Здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного
комітету України у сфері державного контролю за дотриманням
антимонопольного законодавства не допускається.
Антимонопольний комітет України утворюється в складі Голови та десяти
державних уповноважених.
Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення, які ним
утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і
Севастополі, становлять систему органів Антимонопольного комітету
України, яку очолює Голова Комітету.
До органів Антимонопольного комітету України також відносять колегіальні
органи — адміністративні колегії Антимонопольного комітету України
(можуть бути постійні і тимчасові),
адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного
комітету України.
Голова Антимонопольного комітету України призначається на посаду та
звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради
України. Строк повноважень Голови Антимонопольного комітету України
становить 7 років.
Провадження у справах про порушення антимонопольного законодавства являє
собою процесуальну сторону регулювання господарських відносин.
Органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про
порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:
заявами суб’єктів господарювання, громадян, об’єднань, установ,
організацій про порушення їх прав унаслідок дій чи бездіяльності,
визначених Законом України «Про захист економічної конкуренції» як
порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
органів адміністративно-господарського управління та контролю про
порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
Органи Антимонопольного комітету України мають право надавати
рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам
адміністративно-господарського управління та контролю, суб’єктам
господарювання, об’єднанням стосовно припинення дій, які містять ознаки
порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення
причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а в разі якщо
порушення припинено — щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих
порушень. Рекомендації надаються у формі листа. Рекомендації органів
Антимонопольного комітету України підлягають обов’язковому розгляду
органами чи особами, яким вони надані.
У процесі розгляду справи органи Антимонопольного комітету України за
поданою суб’єктом господарювання заявою про вжиття заходів для
відвернення негативних та непоправних на-
слідків для суб’єктів господарювання внаслідок порушення законодавства
про захист економічної конкуренції можуть прийняти попереднє рішення
про:
заборону особі (відповідачу), в діях якої вбачаються ознаки порушення,
вчиняти певні дії, в тому числі про блокування цінних паперів;
обов’язкове вчинення певних дій, якщо невідкладне вчинення цих дій є
необхідним виходячи із законних прав та інтересів інших осіб.
Фактичною підставою юридичної відповідальності є специфічний склад
правопорушення, який має особливості у справах, що розглядаються АМКУ.
За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист
економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України
приймають рішення, в тому числі про:
визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної
конкуренції;
припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
зобов’язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу
адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або
змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані
антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування,
органів адміністративно-господарського управління та контролю;
визнання суб’єкта господарювання таким, що посідає монопольне
(домінуюче) становище на ринку;
примусовий поділ суб’єкта господарювання, що посідає монопольне
(домінуюче) становище на ринку;
накладення штрафу (згідно зі ст. 52 Закону «Про захист економічної
конкуренції» у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб’єкта
господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за
останній звітний рік, що передував року,
в якому накладається штраф);
блокування цінних паперів;
усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної
конкуренції;
скасування дозволу на узгоджені дії в разі вчинення заборонених дій;
оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації
Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення
стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі
опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з
обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним
уповноваженим, головою територіального відділення інформації,
розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали
участь у справі),
у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;
закриття провадження у справі.
§ 5. Обмеження щодо демпінгового
та субсидованого імпорту та інших порушень
конкуренції в зовнішньоекономічній
діяльності в Україні
Поряд із прагненням щодо створення конкурентного середовища, держава
заінтересована в розвитку національного товаровиробника і захищає його
від антиконкурентних дій імпортерів аналогічної продукції.
Правовим підґрунтям такого захисту є три закони від 22 грудня 1998 р.:
Закон України «Про захист національного товаро-
виробника від субсидованого імпорту», Закон України «Про захист
національного товаровиробника від демпінгового імпорту», Закон України
«Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну». Крім
того, до цієї сфери можна віднести Закон України «Про усунення
дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності,
створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» від
17 лютого 2000 р.
Законодавством передбачено, що в разі застосування суб’єктами
господарювання за кордоном певних дій, що не відповідають конкурентним
правилам, що, своєю чергою, завдає або може завдати шкоди національному
товаровиробникові, компетентні державні органи можуть прийняти рішення
про запровадження особливих умов імпортування.
До дій, які можуть викликати впровадження особливих заходів, відносять:
Субсидований імпорт — увезення на митну територію країни імпорту
(Україну) товару (товарів), що користується пільгами від субсидії, яка
надається для виробництва, перероблення, транспортування або експорту
такого товару в країні, з якої він експортується.
Демпінговий імпорт — увезення на митну територію України товару за
цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні
експорту, що завдає шкоди національному товаровиробнику подібного
товару.
Крім того, спеціальні заходи щодо імпорту здійснюються за наявності
дослідження, в ході якого визначаються:
1) тенденції зростання обсягу імпорту в Україну товару (товарів) та
(або) умов його здійснення;
2) факти заподіяння значної шкоди та (або) виникнення загрози заподіяння
значної шкоди національному товаровиробнику, що є наслідком цього
імпорту;
3) наявність причинно-наслідкового зв’язку між зростанням обсягу імпорту
товару та (або) умовами його здійснення та заподіянням значної шкоди та
(або) виникненням загрози заподіяння значної шкоди.
Проведення антидемпінгового розслідування, а також розгляд питань щодо
субсидованого імпорту та особливих умов імпорту в Україні здійснюється
Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, Державною
митною службою України, а також Міжвідомчою комісією з міжнародної
торгівлі.
Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі очолює Голова, яким за посадою
є міністр економіки та з питань європейської інтеграції України.
Персональний склад Комісії затверджується Кабінетом Міністрів України за
поданням Голови Комісії.
Формою роботи Комісії є засідання.
На засіданнях Комісії приймаються рішення:
про порушення антидемпінгового, антисубсидиційного розслідування;
про позитивні або негативні висновки стосовно наявності демпінгу та
методи, що дають можливість визначити демпінгову маржу, а також щодо
наявності нелегітимної субсидії та методів, що дають можливість
визначити її суму;
про позитивні або негативні висновки щодо наявності шкоди та її розмір;
щодо визначення причинно-наслідкового зв’язку між демпінговим імпортом
(субсидованим імпортом) та шкодою;
про застосування антидемпінгових, компенсаційних заходів;
наявність факту імпорту в Україну, зростання обсягів такого імпорту,
методи, які дають змогу встановити цей факт, товар, що є об’єктом
розгляду, а також методи визначення можливого заподіяння значної шкоди,
її розміри, наявність загрози заподіяння значної шкоди національному
товаровиробнику подібного або безпосередньо конкуруючого товару,
наявність причинно-наслідкового зв’язку між імпортом та заподіянням
значної шкоди чи загрозою заподіяння значної шкоди національному
товаровиробнику подібного або безпосередньо конкуруючого товару;
строки та умови імпорту в Україну, тенденції зростання його обсягів і
різноманітні аспекти економічної та торговельної ситуації щодо такого
імпорту;
застосування передбачених Законом заходів у зв’язку з виявленими
обставинами;
з інших питань у межах повноважень, передбачених законами.
Антидемпінгові заходи можуть застосовуватися способом запровадження
справляння антидемпінгового мита. Розмір ставки антидемпінгового мита
встановлюється відповідним рішенням Комісії.
Антисубсидиційна процедура передбачає застосування компенсаційних
заходів у вигляді компенсаційного мита.
Якщо зростання обсягу імпорту в Україну відбувається в таких розмірах та
(або) у такі строки або на таких умовах, що заподіюється або існує
загроза заподіяння значної шкоди, з метою захисту національних інтересів
може бути прийнято рішення про застосування таких спеціальних заходів:
обмеження строку дії дозволів на імпорт;
запровадження режиму квотування імпорту в Україну, що є об’єктом
спеціального розслідування, з визначенням обсягів квот та порядку їх
розподілу;
перегляд розміру ввізного мита на імпортований товар та інше.
Розділ 9
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
§ 1. Поняття, суб’єкти та принципи зовнішньоекономічної діяльності.
§ 2. Зовнішньоекономічний договір (контракт).
§ 3. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
§ 4. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
§ 1. Поняття, суб’єкти та принципи
зовнішньоекономічної діяльності
1.1. Поняття та суб’єкти
зовнішньоекономічної діяльності
Зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів господарської діяльності
регулюють в основному такі нормативні акти: розд. VII Господарського
кодексу України від 16.01.2003, Закон України «Про зовнішньоекономічну
діяльность» від 16.04.1991, Закон України «Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994, Закон України «Про
операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»
від 15.09.1995, Закон України «Про регулювання товарообмінних
(бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від
23.12.1998, Закон України «Про захист національного товаровиробника від
демпінгового імпорту» від 22.12.1998, Закон України «Про захист
національного товаровиробника від субсидованого імпорту» від 22.12.1998,
Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в
Україну» від 22.12.1998, Указ Президента України «Про застосування
Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 04.10.1994 №
567/94, Указ Президента України «Про облік окремих видів
зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні» від 07.11.1994
№ 659/94, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного
регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993, Положення про порядок
видачі разових (індивідуальних) ліцензій, затверджене Наказом
Міністерства економіки України від 17.04.2000 № 47, Порядок здійснення
обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів),
затверджений Наказом Міністерства економіки України від 29.06.2000
№ 136, Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій
за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними
операціями, затверджене Постановою Правління Національного банку України
від 03.12.2003 № 514, Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ) від
30.10.1947, Конвенція Організації Об’єднаних Націй про договори
міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 (Згідно з Указом
Президії Верховної Ради Української РСР Україна приєдналась до Конвенції
23.08.1989), Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів,
підготовлені Міжнародною торговою палатою 1953 р. (Правила ІНКОТЕРМС в
редакції 2000 р.).
Поняття зовнішньоекономічної діяльності
Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності
суб’єктами господарювання визначаються Господарським Кодексом України
(далі — ГК), Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі — Закон)
та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 377 ГК зовнішньоекономічною діяльністю суб’єктів
господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення
потребує перетину митного кордону України майном, зазначеним у ч. 1 ст.
139 ГК, та/або робочою силою.
Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її
суб’єктів добровільно вступати в зовнішньоекономічні відносини,
здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності
перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Крім того, ст. 1 Закону визначає зовнішньоекономічну діяльність як
діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних
суб’єктів господарської діяльності, побудовану на взаємовідносинах між
ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Згідно зі ст. 378 ГК суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності є:
1) господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до
Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства,
створені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи, які здійснюють
господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом
порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють
господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як
підприємці;
3) підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб’єктів господарювання,
що не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення
тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і
зареєстровані в порядку, встановленому законом.
У зовнішньоекономічній діяльності також можуть брати участь
зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи,
утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або
органами місцевого самоврядування.
Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право
відкривати свої представництва на території інших держав згідно з
законами цих держав, а також мають право на участь у міжнародних
неурядових економічних організаціях.
Іноземні суб’єкти господарської діяльності, що здійснюють
зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на
відкриття своїх представництв на території України. Представництво
іноземного суб’єкта господарської діяльності — установа або особа, яка
репрезентує інтереси іноземного суб’єкта господарської діяльності в
Україні і має на це належно оформлені відповідні повноваження.
Реєстрацію зазначених представництв здійснює Міністерство економіки
протягом шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб’єктом
господарської діяльності документів на реєстрацію.
Держава гарантує однаковий захист усіх суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності. Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність
її суб’єктів у випадках, не передбачених законом, у тому числі й через
видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші
від установлених,
є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке
забороняється.
До суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано
санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої
діяльності в разі порушення чинних законів України, що стосуються цієї
діяльності, згідно зі ст. 37 Закону. Санкції, зазначені в цій статті,
застосовуються Міністерством економіки та з питань європейської
інтеграції України (далі — Мінекономіки) за рішенням судових органів
України або за поданням органів державної податкової та
контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, комісії з
питань повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно перебувають
за її межами, та Національного банку України.
Разом з тим відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від
14.04.1999 № 593 «Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності» під час
провадження підприємствами — резидентами України зовнішньоекономічної
діяльності для них може встановлюватись режим сприяння.
1.2. Види зовнішньоекономічної діяльності
До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні
суб’єкти цієї діяльності, належать:
експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;
надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг
іноземним суб’єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих,
транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових,
експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних,
управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших,
що прямо і виключно не заборонені законами України; надання зазначених
послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктам
зовнішньоекономічної діяльності України;
наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та
інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності;
навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;
міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках,
передбачених законами України;
кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності; створення
суб’єктами зовнішньоекономічної ді-
яльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України;
створення іноземними суб’єктами господарської діяльності зазначених
установ на території України у випадках, передбачених законами України;
спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності та іноземними суб’єктами господарської ді-
яльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм,
проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном
як на території України, так і за її межами;
підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням
ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних
об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності;
аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за
межами України;
організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок,
аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних
заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участі суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової,
консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну
валюту в передбачених законами України випадках;
товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на
формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;
орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської
діяльності;
операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах,
валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними
суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і за її
межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі із
суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так
і за її межами;
інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо й у
виключній формі законами України.
Посередницькі операції, у процесі яких право власності на товар не
переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів,
договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.
1.3. Принципи зовнішньоекономічної діяльності
Відповідно до ст. 2 Закону суб’єкти господарської ді-
яльності України та іноземні суб’єкти господарської діяльності під час
здійснення зовнішньоекономічної діяльності враховують такі принципи:
Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної
діяльності, що полягає:
у виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати
зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами,
що діють на території України;
обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання
України в галузі міжнародних економічних відносин.
Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає:
у праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у
зовнішньоекономічні зв’язки;
праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в
будь-яких формах, котрі прямо не заборонені чинними законами України;
обов’язку додержувати в процесі зовнішньоекономічної діяльності порядку,
встановленого законами України;
виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на
всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.
Принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає:
у рівності перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
незалежно від форм власності, у тому числі держави, під час здійснення
зовнішньоекономічної діяльності;
забороні будь-яких, крім передбачених Законом, дій держави, результатом
яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за
формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;
неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів,
крім випадків, передбачених цим Законом.
Принцип верховенства закону, що полягає:
у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;
забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих
органів, що в будь-який спосіб створюють для суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, що
встановлені законами України.
Принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності,
який полягає в тому, що Україна як держава:
забезпечує рівний захист інтересів усіх суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її
території згідно з законами України;
здійснює рівний захист усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
України за межами України згідно з нормами міжнародного права;
здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за
її межами тільки відповідно до законів України, умов підписаних нею
міжнародних договорів та норм міжнародного права.
Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу під час
увезення та вивезення товарів.
§ 2. Зовнішньоекономічний договір (контракт)
2.1. Поняття та порядок укладення
зовнішньоекономічного договору (контракту)
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»
зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально оформлена угода
двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх
іноземних контр-
агентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення
їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Варто наголосити, що в ст. 382 ГК не наводиться визначення
зовнішньоекономічного договору, а лише зазначається, що суб’єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які
зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких
заборонено законодавством України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в письмовій формі,
якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду
на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.
Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визначається правом
місця його укладення. Місце укладення договору (контракту) визначається
відповідно до законів України.
Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту)
визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше.
Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору
(контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку,
встановлюється Законом. Термін «право» означає чинне в державі право, за
винятком колізійних норм. Угода сторін про вибір права повинна бути явно
виявлена або явно випливати з умов договору або поведінки сторін.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у
судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або
чинним міжнародним договорам, згоду на обов’язковість яких надано
Верховною Радою України.
Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і
розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Найбільш поширеним у міжнародній практиці є контракт купівлі-продажу,
предметом якого є майно. Згідно з цим контрактом продавець
зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець
зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Укладення зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу, права і
обов’язки продавця і покупця, які виникають із таких договорів,
регулюються також Конвенцією Організації Об’єднаних Націй про договори
міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 р. Згідно з
Указом Президії Верховної Ради Української РСР Україна приєдналась до
Конвенції 23 серпня 1989 р.
Згідно з даною Конвенцією договори на поставку товарів, що підлягають
виготовленню або виробництву, вважаються договорами купівлі-продажу,
якщо тільки сторона, яка замовляє товари, не бере на себе зобов’язання
поставити суттєву частину матеріалів, необхідних для виготовлення або
виробництва таких товарів. Конвенція не застосовується до договорів, в
яких зобов’язання сторони, яка поставляє товари, полягають в основному у
виконанні роботи або в наданні інших послуг.
Договір купівлі-продажу вважається міжнародним, якщо на момент його
укладення комерційні підприємства покупця та продавця перебувають у
різних державах.
Оскільки зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально
оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності та їх іноземних контрагентів, укладення договору складається
принаймні із двох стадій: пропозиції однієї сторони укласти договір та
прийняття пропозиції другою стороною.
Пропозиція укласти договір називається офертою, а сторона яка її
зробила, — оферентом. Прийняття пропозиції чи згода укласти договір
називається акцептом, а сторона, яка прийняла пропозицію, — акцептантом.
Пропозиція про укладення договору визнається офертою, якщо вона
достатньо визначена і виявляє намір оферента бути зв’язаним умовами
оферти в разі акцепту. Оферта вважається достатньо визначеною, якщо в
ній зазначений товар і прямо чи непрямо встановлюється кількість і ціна
або передбачається порядок їх визначення. Пропозиція, адресована
невизначеному колу осіб, розглядається тільки як запрошення робити
зустрічні оферти, якщо інше прямо не вказано особою, яка зробила
пропозицію. У зв’язку з цим виокремлюють два види оферти: тверда і
вільна.
Тверда оферта передбачає пропозицію про продаж певного товару одному
можливому покупцеві з зазначенням строку дії оферти, тобто часу,
протягом якого продавець вважатиме себе зв’язаним умовами оферти. Вільна
оферта не містить вказівки на строк її дії і не зобов’язує продавця
додержувати умов, які в ній зазначені, протягом певного часу. Згода
покупця з умовами оферти підтверджується твердою контрофертою, де
зазначаються її умови.
Оферта набуває чинності, коли вона отримана тією стороною, якій вона
направлена.
Доки договір не укладений, оферта може бути відізвана оферентом, якщо
повідомлення про відзив було отримано адресатом оферти до відправлення
їм акцепту.
Заява або інша дія адресата оферти, яка виражає згоду з офертою, є
акцептом. Акцепт оферти набирає чинності, коли вказана згода отримана
оферентом. Акцепт не набирає чинності, якщо оферент не отримує вказаної
згоди в установлений ним строк, а якщо строк не встановлений, то
протягом нормально потрібного для цього часу, враховуючи обставини
угоди, в тому числі швидкість використовуваних оферентом засобів
зв’язку.
Усна оферта повинна бути акцептована негайно, якщо з обставин не
випливає інше.
Відповідь на оферту, яка має служити акцептом, але містить доповнення,
обмеження або інші зміни, є відхиленням оферти і являє собою зустрічну
оферту.
Продавець зобов’язаний поставити товар, передати належні документи на
нього і передати право власності згідно з вимогами договору. Продавець
повинен поставити товар, який за кількістю, якістю й описом відповідає
умовам договору. Покупець повинен оглянути товар або забезпечити його
огляд в такий короткий строк, який практично можливий за даних обставин.
Крім того, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є
укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних
умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору,
умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів
даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі
сторін має бути досягнуто згоди.
У міжнародній торгівлі виділяють три основних види операцій
купівлі-продажу:
Експорт (експорт товарів) — продаж товарів українськими суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської
діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі).
Реекспорт (реекспорт товарів) — продаж іноземним суб’єктам господарської
діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше
імпортовані на територію України.
Імпорт (імпорт товарів) — купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій
формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в
іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з увезенням або без
увезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів,
призначених для власного споживання установами та організаціями України,
розташованими за її межами.
Суб’єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту),
мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до
Закону та інших законів України та/або закону країни укладення договору
(контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається
відповідно до ГК, Закону та інших законів України з урахуванням
міжнародних договорів України. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності,
складаючи текст зовнішньоекономічного договору (контракту), мають право
використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних
органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі
ГК, Законом та іншими законами України.
2.2. Форма зовнішньоекономічного
договору (контракту)
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в письмовій формі,
якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду
на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.
Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визначається правом
місця його укладення. Місце укладення договору (контракту) визначається
відповідно до законів України. Так само і форма зовнішньоекономічних
договорів (контрактів) щодо земельних ділянок, будівель та іншого
нерухомого майна, розташованого на території України, визначається
законами України.
Відповідно до Положення «Про форму зовнішньоекономічних договорів
(контрактів)», затвердженого наказом Міністерства економіки України від
06.09.2001 № 201 зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається
суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у
простій письмовій формі. Повноваження представника на укладення
зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення,
статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать
Закону.
Від імені суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України, що є
юридичними особами, зовнішньоекономічний договір (контракт) підписує
особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих
документів даного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, та особа,
уповноважена на це довіреністю, виданою за підписом керівника суб’єкта
зовнішньоекономічної діяльності одноособово чи в іншому порядку,
передбаченому установчими документами, або особа, уповноважена на це
установчими документами безпосередньо.
Дії, які здійснюються від імені іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної
діяльності суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України,
уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного
суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб’єкту
зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу
державної влади, управління або вищої організації, за винятком випадків,
передбачених законами України.
Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які
види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та
у виключній формі заборонені законами України.
2.3. Порядок обліку (реєстрації)
зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
Порядок обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
здійснюється відповідно до наказу Міністерства економіки України від
29.06.2000 № 136 з урахуванням Наказу Міністерства економіки України від
11.07.2002
№ 207 «Про затвердження Переліку товарів, експорт яких здійснюється за
умови реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів)».
Документи на реєстрацію контрактів подаються до Мінекономіки в
установлений час (графік) і приймаються у спеціально визначеному
приміщенні Міністерства фахівцями управління нетарифного регулювання та
контрактного обліку.
Датою подання документів на реєстрацію контрактів уважається день
реєстрації заяви в Міністерстві економіки України, що підтверджується
відповідним записом у журналі реєстрації.
Підтвердженням реєстрації зовнішньоекономічного договору (контракту) є
картка реєстрації-обліку контракту встановленої форми.
Засвідчена копія картки реєстрації-обліку подається суб’єктом
зовнішньоекономічної діяльності України в Торгово-промислову палату
України або в регіональну Торгово-промислову палату для отримання
сертифіката про походження товару.
Картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору (контракту)
дійсна для митного оформлення експортної продукції протягом 12 місяців з
дати її оформлення.
Заявник має право оскаржити відмову в реєстрації контракту в порядку,
установленому законодавством України.
2.4. Загальна характеристика Міжнародних
правил інтерпретації комерційних термінів
Правила ІНКОТЕРМС відомі в усьому світі і широко застосовуються в
практиці міжнародної торгівлі. ІНКОТЕРМС — скорочення від англ.
International commercial terms — міжнародні торгові терміни. Повна назва
— Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів. Правила
видаються Міжнародною торговою палатою й уперше були опубліковані 1936
року. У дальшому до них уносилися зміни і доповнення 1953, 1967, 1976,
1980, 1990 та 2000 років. За своєю суттю Правила є систематизованим
збірником міжнародних торгових звичаїв. Хоч вони мають лише рекомендацій
характер, це, як свідчить світова практика, не зменшує їхньої важливості
і значення. Застосування Правил
ІНКОТЕРМС спрощує складання і погодження договорів, сприяє однаковому
розумінню і тлумаченню контрагентами різних країн умов поставки,
оскільки вони застосовуються в зовнішньоекономічній діяльності
суб’єктами господарювання більшості країн світу.
Указом Президента України від 04.10.1994 № 567/94 «Про застосування
Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» з метою
однакового тлумачення комерційних термінів суб’єктами підприємницької
діяльності України за укладання договорів, а також учасниками відносин,
що виникають у зв’язку з такими договорами, установлено, що під час
укладання суб’єктами підприємницької діяльності України всіх форм
власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів
(контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила
інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою
палатою 1953 року. Суб’єкти підприємницької діяльності України під час
укладання договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів
(контрактів), повинні забезпечувати додержання Правил IНКОТЕРМС.
На Кабінет Міністрів України покладене завдання:
а) опублікувати у двотижневий строк державною мовою України в газеті
«Урядовий кур’єр» Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів,
підготовлені Міжнародною торговою палатою 1953 року (у редакції 2000
р.);
б) забезпечувати опублікування державною мовою України наступних змін до
Правил IНКОТЕРМС. Такі зміни застосовуються через десять днів після їх
опублікування в газеті «Урядовий кур’єр» до відносин, що виникають у
зв’язку з договорами,
у тому числі зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними
після опублікування відповідних змін. «ІНКОТЕРМС-2000» були опубліковані
в числах «Урядового кур’єра» № 63 від 3 квітня та № 68 від 10 квітня за
2002 р.
Отже, суб’єкти підприємницької діяльності — резиденти України можуть
посилатися в зовнішньоекономічних контрактах, що укладаються ними, на
правила ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р.
Посилання на ІНКОТЕРМС-2000 в договорі купівлі-продажу чітко визначає
відповідні обов’язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень.
Слід підкреслити, що сфера дії ІНКОТЕРМС обмежується питаннями,
пов’язаними з правами та обов’язками сторін договору купівлі-продажу
відносно поставки товарів (під словом «товари» тут розуміються
«матеріальні речі», а «нематеріальні товари», такі як комп’ютерне
програмне забезпечення, виключаються).
В ІНКОТЕРМС-2000 терміни для полегшення розуміння згруповані в чотири
категорії, відмінні між собою по суті, починаючи з терміна, згідно з
яким продавець тільки забезпечує покупцю доступ до товару на власних
площах продавця («E»-термін — Ex Works); далі йде друга група, в рамках
якої продавець зобов’язаний доставити товар перевізнику, призначеному
покупцем («F»-терміни — FCA, FAS і FOB); далі «C»-терміни, відповідно до
яких продавець повинен укласти договір на перевезення, не беручи, проте,
на себе ризик втрати чи пошкодження товару або додаткові витрати
внаслідок подій, що мають місце після відвантаження та відправлення
товару (CFR, CIF, CPT і CIP); і, нарешті, «D»-терміни, за яких продавець
має нести всі витрати та ризики, необхідні для доставки товару до місця
призначення (DAF, DES, DEQ, DDU і DDP).
«E»-термін покладає на продавця мінімальні зобов’язання: продавець
повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці —
звичайно на власних площах продавця.
З іншого боку, як часто відбувається на практиці, продавець може
допомагати покупцю завантажити товар на транспортний засіб, наданий
останнім.
«F»-терміни вимагають від продавця доставки товару для перевезення
відповідно до вказівок покупця. У разі якщо місцем, названим у договорі
як місце доставки, є площі продавця, поставка є завершеною, коли товар
завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, а в інших випадках
— коли товар наданий у розпорядження покупця без розвантаження з
транспортного засобу продавця.
«C»-терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на
звичайних умовах за власний кошт. Тому пункт, до якого він повинен
оплачувати транспортні витрати, обов’язково має бути зазначений після
відповідного «C»-терміна. За умовами термінів CIF і CIP продавець також
повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування. Необхідно
зауважити, що «C»-терміни відрізняються від усіх інших термінів тим, що
вказують на дві «критичні» точки. Перша — це точка, до якої продавець
повинен організувати перевезення й нести витрати за договором
перевезення, а друга — це точка переходу ризиків. Сутність «C»-термінів
полягає у звільненні продавця від будь-яких дальших ризиків і витрат
після належного виконання ним договору купівлі-продажу способом
укладення договору перевезення та передавання товару перевізникові, а
також забезпечення страхування за термінами CIF і CIP.
«D»-терміни відмінні за своєю природою від «C»-термінів, тому що
відповідно до «D»-термінів продавець відповідає за прибуття товару в
узгоджене місце чи пункт призначення на кордоні або всередині країни
імпорту. Продавець зобов’язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки
товару до цього місця (пункту).
Отже, «D»-терміни позначають договори прибуття, тоді як «C»-терміни —
договори відвантаження (відправлення).
§ 3. Державне регулювання
зовнішньоекономічної діяльності
Відповідно до ст. 380 ГК державне регулювання зовнішньоекономічної
діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і
законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення
рівних умов для розвитку всіх видів підприємництва у сфері
зовнішньоекономічних відносин та використання суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення
конкуренції й обмеження монополізму суб’єктів господарювання у сфері
зовнішньоекономічної діяльності.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування не мають права
втручатися в оперативну діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:
захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності;
створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від
форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення
інвестицій;
заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму у сфері
зовнішньоекономічної діяльності.
Верховна Рада України
Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної
діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради
України належать:
ухвалення, зміна та скасування законів, що стосуються
зовнішньоекономічної діяльності;
затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;
розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання
зовнішньоекономічної діяльності;
укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України
про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства
України у відповідність із правилами, встановленими цими договорами.
Кабінет Міністрів України:
вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України
відповідно до законів України;
здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів і
відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
координує роботу торговельних представництв України в іноземних
державах;
ухвалює нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної
діяльності у випадках, передбачених законами України;
проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань
зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами
України про міжнародні договори України, забезпечує виконання
міжнародних договорів України з питань зов-
нішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління,
підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання
інші суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;
відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на
розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств,
державних комітетів і відомств — органів оперативного державного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть
бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які вона має
згідно з законами України;
забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану
України;
здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів
Державного валютного фонду України;
забезпечує виконання рішень Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй з
питань зовнішньоекономічної діяльності.
Національний банк України:
здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та
інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність
України;
репрезентує інтереси України у відносинах із центральними банками інших
держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами
та укладає відповідні міжбанківські угоди;
регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших
держав;
здійснює облік і розрахунки за наданими й одержаними державними
кредитами і позиками, провадить операції з централізованими валютними
ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у
розпорядження Національного банку України;
здійснює інші функції відповідно до Закону «Про банки і банківську
діяльність» та інших законів України. Національний банк України може
делегувати виконання покладених на нього функцій банку для
зовнішньоекономічної діяльності України.
Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики:
забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики під час
здійснення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на
зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому
числі відповідно до міжнародних договорів України;
здійснює контроль за додержанням усіма суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;
провадить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування в
порядку, визначеному законами України;
Відповідно до п. 1 Положення «Про Міністерство економіки України та з
питань європейскої інтеграці», що затверджене Указом Президента України
від 23.10.2000 №1159/2000 Міністерство економіки є головним (провідним)
органом у системі центральних органів виконавчої влади у забезпеченні
реалізації єдиної державної політики економічного і соціального розвитку
України.
Міністерство економіки є центральним органом виконавчої влади зі
спеціальним статусом, діяльність якого скеровується і координується
Кабінетом Міністрів України.
Державна митна служба України:
здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.
Антимонопольний комітет України:
здійснює контроль за додержанням суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності антимонопольного законодавства.
Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю. До органів
місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю належать:
— місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі і розпорядчі
органи;
— територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання
зовнішньоекономічної діяльності України.
Нормативні акти місцевих Рад народних депутатів України та
підпорядкованих їм виконавчих органів стосовно регулювання
зовнішньоекономічної діяльності ухвалюються тільки у випадках, прямо
передбачених законами України. Місцеві Ради народних депутатів України
та їх виконавчі органи діють як суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
тільки через створені ними зовнішньоекономічні комерційні організації,
які мають статус юридичної особи України.
Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України
можуть створювати свої територіальні підрозділи (відділення), якщо це
випливає з їх компетенції, яка визначається законами України та
положеннями про ці органи.
3.1. Ліцензування зовнішньоекономічної діяльності
Відповідно до ст. 381 ГК Кабінет Міністрів України може встановлювати
перелік товарів (робіт, послуг), експорт та імпорт яких здійснюються
суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності лише за наявності ліцензії.
Порядок ліцензування експортно-імпортних операцій та види ліцензій
визначаються законом.
Режим квотування зовнішньоекономічних операцій запроваджується у
випадках, передбачених законом, чинними міжнародними договорами України
та здійснюється способом обмеження загальної кількості та/або сумарної
митної вартості товарів, яка може бути ввезена (вивезена) за певний
період. Порядок квотування зазначених операцій та види квот визначаються
законом.
Крім того, згідно зі ст. 16 Закону під ліцензуванням
зовнішньоекономічних операцій розуміється комплекс дій органу виконавчої
влади з надання дозволу на здійснення суб’єктом зовнішньоекономічної
діяльності експорту (імпорту) товарів.
Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі
автоматичного або неавтоматичного ліцензування.
Автоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої
влади з надання суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на
здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо
яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження). Автоматичне
ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з
оформлення та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на
товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню.
Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу
виконавчої влади з надання суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності
дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту)
товарів, щодо яких установлюються певні квоти (кількісні або інші
обмеження). Неавтоматичне ліцензування експорту (імпорту) як
адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії
використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших
обмежень) на експорт (імпорт) товарів.
Ліцензування експорту товарів запроваджується в Україні в разі:
1) значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому
ринку, особливо сільськогосподарської продукції, продуктів рибальства,
продукції харчової промисловості та промислових товарів широкого вжитку
першої необхідності або інших товарів, що мають вагоме значення для
життєдіяльності в Україні;
2) необхідності забезпечення захисту життя, здоров’я людини, тварин або
рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі,
національного багатства художнього, історичного чи археологічного
значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно
до вимог державної безпеки;
3) експорту дорогоцінних металів, крім банківських металів;
4) необхідності застосування заходів захисту вітчизняного
товаровиробника;
5) необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та
авторських прав;
6) необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.
Ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні в разі:
1) різкого погіршання стану платіжного балансу та зовнішніх платежів
(якщо інші заходи є неефективними);
2) різкого скорочення або мінімального розміру золотовалютних резервів;
3) необхідності забезпечення захисту життя, здоров’я людини, тварин або
рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі,
національного багатства художнього, історичного чи археологічного
значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно
до вимог державної безпеки;
4) імпорту дорогоцінних металів, крім банківських металів;
5) необхідності застосування заходів захисту вітчизняного
товаровиробника;
6) необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та
авторських прав;
7) необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.
Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів,
у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень),
приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства
економіки з визначенням списку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких
підпадає під режим ліцензування, періоду дії цього режиму та кількісних
або інших обмежень щодо кожного товару.
У разі застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних
заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про
запровадження режиму ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з
міжнародної торгівлі згідно із законодавством.
Стосовно до кожного виду товару може встановлюватися лише один вид
ліцензії.
Ліцензії видаються на підставі заявок суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності, що подаються за формою, встановленою Міністерством
економіки.
Для одержання ліцензії заявники звертаються, як правило, до одного
органу виконавчої влади. У разі необхідності в одержанні погодження
можливе звернення до кількох органів виконавчої влади, але не більше ніж
до трьох.
Розгляд заявок на одержання ліцензій може здійснюватися в порядку їх
надходження, який визначається за датами реєстрації заявок або одночасно
після закінчення оголошеного строку їх приймання.
У разі запровадження режиму автоматичного ліцензування заявка на
одержання ліцензії та інші необхідні документи можуть подаватися в
будь-який робочий день до митного оформлення товарів. Строк видачі
ліцензії не повинен перевищувати 10 робочих днів від дати одержання
заявки та інших необхідних документів, що відповідають установленим
вимогам.
У разі запровадження режиму неавтоматичного ліцензування строк розгляду
заявок не повинен перевищувати 30 днів від дати одержання заявки, якщо
вони розглядаються в порядку їх надходження, та не більше 60 днів
починаючи від дати закінчення оголошеного строку приймання заявок, якщо
всі вони розглядаються одночасно.
Ліцензія видається, якщо заявку та інші подані документи оформлено з
додержанням вимог, установлених законодавством.
Рішення про відмову у видачі ліцензії повинне бути вмотивованим,
прийнятим у строки, встановлені для розгляду заявок, і надсилається
(видається) заявникові в письмовій формі.
У разі відмови у видачі ліцензії заявник має право на оскарження рішення
згідно із законодавством.
За видачу ліцензії справляється збір, розмір якого встановлюється
Кабінетом Міністрів України з урахуванням фактичних витрат, пов’язаних
із застосуванням процедури ліцензування.
Митне оформлення товарів здійснюється за умови подання митному органу
оригіналу ліцензії, яку одержав суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності.
§ 4. Митне регулювання
зовнішньоекономічної діяльності
Правову регламентацію митного регулювання зовнішньоекономічної
діяльності забезпечують в основному такі нормативні акти: Митний кодекс
України від 11.07.2002, Закон України «Про зовнішньоекономічну
діяльність від 16.04.1991, Закон України «Про єдиний збір, який
справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» від
04.11.1999, Порядок митного оформлення імпортних товарів (продукції), що
підлягають обов’язковій сертифікації в Україні, затверджений постановою
Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1997 р. № 1211, Положення
«Про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України
товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності», затверджене
постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2001 р. № 412,
Порядок справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний
кордон, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня
2002 р.
№ 1569, Порядок проведення митними органами перевірки преференційних
сертифікатів при ввезенні товарів на митну територію України на умовах
угод про вільну торгівлю, затверджений Наказом Державної митної служби
України від 13.10.2003
№ 683, Конвенція про створення Ради Митного Співробітництва 1950 р.,
Митна Конвенція про карнет А.Т.А. для тимчасового ввезення товарів 1961
р., Міжнародна конвенція 1973 р. щодо спрощення та гармонізації
(узгодження) митних процедур (Конвенція Кіото), Митна конвенція про
перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП)
14.11.1975 р., Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу
у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного
законодавства від 09.06.1977.
Загальноправові засади організації та здійснення митної справи в
Україні, питання регулювання економічних, організаційних, правових,
кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України
визначає Митний кодекс України (далі — Кодекс) від 11.07.2002. Кодекс
спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України,
створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та
інтересів суб’єктів підприємницької діяльності та громадян, а також
забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ст. 3 Кодексу порядок переміщення через митний кордон
України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов’язане з
установленням та справлянням податків і зборів, процедури митного
контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних
правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять
митну справу.
Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної
діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у
міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної
форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших
міжнародних норм і стандартів.
Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови
митного обкладання, спеціальні митні зони і митні режими на території
України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через
територію України забороняється, визначаються виключно законами України
та Кодексом.
Згідно зі ст. 11 Кодексу безпосереднє здійснення митної справи
покладається на Митну службу України. Митна служба України — це єдина
загальнодержавна система, яка складається з митних органів та
спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі
митної справи, регіональні митниці, митниці. Спеціально уповноважений
центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи утворюється,
реорганізовується та ліквідовується Президентом України за поданням
прем’єр-міністра України.
Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні
завдання:
1) виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань
митної справи;
2) захист економічних інтересів України;
3) забезпечення виконання зобов’язань, передбачених міжнародними
договорами України з питань митної справи, укладених в установленому
законом порядку;
4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників
зовнішньоекономічних зв’язків, інших юридичних та фізичних осіб;
5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного
регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;
6) здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і
транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України,
вдосконалення форм і методів їх здійснення;
7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через
митний кордон України;
8) здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади
заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання
учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на
зовнішньому ринку;
9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та
пасажиропотоку через митний кордон України;
10) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;
11) розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи;
12) ведення митної статистики;
13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної
діяльності;
14) здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів
походження товарів з України.
Митний контроль
Під митним контролем розуміють сукупність заходів, що здійснюються
митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення
додержання норм Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з
питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в
установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 40 Кодексу митному контролю підлягають усі товари і
транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних
процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з
питань митної справи.
Митний контроль товарів, транспортних засобів перевізників у пунктах
пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово
відповідно до типових технологічних схем пропуску через державний кордон
України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних
засобів перевізників, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних
органів способом:
1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;
2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів,
особистого огляду громадян);
3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний
кордон України;
4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;
5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через
митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти
нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів
справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;
6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних
ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної
торгівлі та інших місць, де перебувають або можуть перебувати товари і
транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться
діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом.
У ст. 42 Кодексу зазначено, що під час проведення митного контролю митні
органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для
забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та
міжнародних договорів України, укладених в установленому законом
порядку, контроль за додержанням яких покладено на митні органи.
Товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх
упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються
через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби
пред’являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах
пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території
України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю
та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених
товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.
Митний контроль закінчується:
а) у разі ввезення на митну територію України — після здійснення в
повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що
переміщуються через митний кордон України;
б) у разі вивезення за межі митної території України — після здійснення
у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів та
перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів,
які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу
дії митного режиму.
Митне оформлення
Під митним оформленням розуміють виконання митним органом дій
(процедур), які пов’язані із закріпленням результатів митного контролю
товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон
України, і мають юридичне значення для дальшого використання цих товарів
і транспортних засобів.
Відповідно до ст. 70 Кодексу метою митного оформлення є засвідчення
відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних
засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення
результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на
митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її
територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється
посадовими особами митного органу в місцях розташування відповідних
підрозділів митних органів протягом часу, що його встановлюють митні
органи за погодженням з органами, уповноваженими здійснювати види
контролю, зазначені у ст. 27 Кодексу.
Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної
декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та
оформлення документів відомостей щодо товарів і транспортних засобів,
які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття
товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю
та митного оформлення здійснюється проставленням відповідних відміток на
митній декларації та товаросупровідних документах.
З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів митним
органом за вмотивованим письмовим розпорядженням керівника відповідного
митного органу або його заступника можуть братися проби та зразки
зазначених товарів для дослідження (аналізу, експертизи). Оплата
проведення дослідження (аналізу, експертизи) товарів здійснюється за
рахунок коштів Державного бюджету України.
Митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом
однієї доби з часу пред’явлення товарів і транспортних засобів, що
підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх
необхідних документів і відомостей.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом
митних процедур, визначених ним на підставі Кодексу відповідно до
заявленого митного режиму.
У разі відмови в митному оформленні та пропуску через митний кордон
України товарів і транспортних засобів митний орган зобов’язаний
видавати заінтересованим особам письмове пові-
домлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз’яс-
ненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та
пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Декларування
Під декларуванням розуміється заявлення за встановленою формою
(письмовою, усною, способом вчинення дій) точних відомостей про товари і
транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а
також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та
митного оформлення.
Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей,
необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення,
визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних
декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного
оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної
справи.
Перелік товарів, що підлягають обов’язковому декларуванню,
встановлюється цим Кодексом та актами Кабінету Міністрів України.
Тимчасова та неповна декларація
Відповідно до ст. 82 Кодексу, якщо декларант з поважних причин, перелік
яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному
обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на
митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через
митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через
територію України), то такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у
спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної
декларації та під зобов’язання про подання митної декларації, заповненої
у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів
у вільний обіг.
Рішення про можливість випуску товарів у вільний обіг з наступним
оформленням митних документів у повному обсязі приймається митним
органом виходячи з обставин переміщення таких товарів через митний
кордон України, характеристики підприємства, установи, організації та за
умови сплати належних податків і зборів у повному обсязі.
Періодична митна декларація
У разі якщо товари регулярно переміщуються через митний кордон України
однією й тією самою особою на одних і тих самих умовах та підставах,
митний орган може дозволити такій особі подавати періодичну митну
декларацію, яка оформляється на переміщення товарів за певний погоджений
з митним органом період.
Порядок та умови подання періодичної митної декларації визначаються
Кабінетом Міністрів України.
Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному
органу комерційних супровідних та інших необхідних документів.
Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній
містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі потрібні
документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою
особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку
митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.
З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує
факти, які мають юридичне значення.
Вантажна митна декларація
Відповідно до п. 2 Положення «Про вантажну митну декларацію» (далі —
Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9
червня 1997 р. № 574 вантажна митна декларація (далі — ВМД) — це
письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить
відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через
митний кордон України, митний режим, в який вони заявляються, а також
іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного
оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших
платежів.
ВМД застосовується під час декларування транспортних засобів і товарів,
що переміщуються через митний кордон України юридичними або фізичними
особами, яким вони належать, або уповноваженими ними особами.
Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів
та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та
обов’язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних
фінансових, господарських та інших операцій.
ВМД складається з уніфікованого адміністративного документа форми МД-2
на п’яти зброшурованих основних аркушах різного кольору та уніфікованого
адміністративного документа форми МД-3 на такій само кількості
зброшурованих додаткових аркушів різного кольору.
Облік суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах.
Суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності (далі — ЗЕД), за потреби
здійснювати митне оформлення будь-яких вантажів до моменту здійснення
митного оформлення, повинен звернутись до митного органу (вантажного
відділу або митного поста) за місцем своєї державної реєстрації і стати
на облік.
Облік ЗЕД в митних органах регламентується Порядком ведення обліку
суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах (далі —
Порядок), затвердженим наказом Держмиткому України від 31.05.96 № 237.
Відповідно до п. 1.1 Порядку обліку в митному органі підлягають суб’єкти
ЗЕД, які перебувають у зоні діяльності цього митного органу незалежно
від форми власності. Митні органи забезпечують ведення обліку суб’єктів
ЗЕД, які здійснюють переміщення товарів через митний кордон України, а
також надання Міністерству статистики, Міністерству економіки та з
питань європейскої інтеграції України та Державній податковій
адміністрації інформації про цей облік.
Брак облікової картки суб’єкта ЗЕД є підставою для відмови у митному
оформленні вантажів.
Розділ 10
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ. СТАТУС ВІЛЬНИХ
ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ
§ 1. Поняття інвестиційної діяльності в Україні.
§ 2. Види інвестиційної діяльності. Роль інноваційних технологій у
розвитку економіки України.
§ 3. Правовий режим іноземного інвестування. Інвестування за межі
України.
§ 4. Державне сприяння інвестиційній діяльності. Правове становище
концесій.
§ 5. Правовий режим вільних економічних зон.
§ 1. Поняття інвестиційної діяльності в Україні
Одним із пріоритетних напрямків визначення економічної політики держави
є згідно із Господарським кодексом діяльність, спрямована на створення
суб’єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентрації
коштів на потреби розширеного відтворення основних засобів виробництва,
переважно в галузях, розвиток яких визначено як пріоритет
структурно-галузевої політики, а також забезпечення ефективного і
відповідального використання цих коштів та здійснення контролю за ним,
тобто інвестиційна політика.
Активізація інвестиційної діяльності та значне нарощування обсягів
інвестицій є актуальним завданням держави.
Державна інвестиційна політика може провадитися двома способами:
здійснення державних інвестицій;
створення механізмів, які сприяють підвищенню надійності приватних
інвестицій, у тому числі через надання державних гарантій.
Відповідно до Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо
збільшення надходжень інвестицій в економіку України» від 22 лютого
2001 р. № 108 забезпечення збільшення надходжень інвестицій в економіку
України визначено одним із пріоритетних напрямів діяльності Кабінету
Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1801
затверджена Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002—2010
роки, яку ухвалено відповідно до Указу Президента України «Про заходи
щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» від 12 липня 2001 р.
Для активізації інвестиційної діяльності згідно з Програмою слід:
знизити рівень державного регулювання підприємниць-
кої діяльності та забезпечити стабільність відповідного законодавства;
усунути неоднозначність трактування нормативно-правових актів та
завершити судову реформу;
удосконалити нормативну базу з питань реалізації прав власності;
завершити адміністративну реформу, забезпечити публічність та прозорість
у прийнятті рішень органами влади і в результаті подолати бюрократизм та
вияви корупції;
запровадити ефективні методи корпоративного управління;
сприяти розвиненості ринків капіталу, першою чергою банківського
сектору, фондового та страхового ринків;
знизити податкове навантаження;
забезпечити стабільність політичного середовища;
активізувати діяльність зі створення позитивного іміджу держави.
Кардинальні зміни суспільно-економічного устрою держави обумовлюють
проведення структурних реформ у всіх галузях економіки. Це викликає
потребу залучення відповідних майнових та інтелектуальних цінностей, що
вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у
результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний
ефект. Такі цінності мають назву інвестицій. Ними можуть бути:
кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші
матеріальні цінності);
майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші
інтелектуальні цінності;
сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань,
оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого
досвіду, необхідних для організації того чи того виду виробництва, але
не запатентованих (ноу-хау);
права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами,
обладнанням, а також інші майнові права;
інші цінності.
Правове регулювання діяльності, пов’язаної з інвестиціями, здійснюється
нормами Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня
1991 р. Згідно з цим законом інвестиційною діяльністю є сукупність
практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації
інвестицій.
Суб’єктами (інвесторами й учасниками) інвестиційної діяльності можуть
бути громадяни і юридичні особи України та інших держав, а також
держави.
Інвестори — суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про
вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних
цінностей в об’єкти інвестування. Інвестори можуть виступати як
вкладники, кредитори, покупці, а також виконувати функції будь-якого
учасника інвестиційної діяльності.
Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні
особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як
виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.
Інвестиційна діяльність може здійснюватись на основі спільного
інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України,
інших держав.
Правовою формою реалізації інвестицій можна визнати укладення
інвестиційного договору. Під останнім розуміється договір, однією
стороною якого є інвестор, а другою — сторона, що приймає інвестиції, —
реципієнт (фізична або юридична особа — як існуюча, так і така, що
спеціально створена інвестором, а також держава), що регулює відносини з
приводу довготермінового вкладення майна, майнових прав і інших
цінностей, що мають ринкову вартість (у визначеному вигляді, формі і
кількості), в обраний об’єкт інвестування (реальний, фінансовий або
інтелектуальний), передбачені законодавством України з метою отримання
прибутку і мають ризикований характер.
Деякі інвстиційні договори підлягають державній реєстрації (наприклад,
іноваційні).
§ 2. Види інвестиційної діяльності.
Роль інноваційних технологій
у розвитку економіки України
Інвестиції є багатогранним явищем, у зв’язку з чим вони можуть бути
класифіковані за низкою підстав.
За характером і ступенем участі суб’єктів у інвестиційній ді-
яльності інвестиції поділяються:
на капітальні;
фінансові;
реінвестиції.
Капітальні інвестиції — господарська операція, яка передбачає придбання
будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних
фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації.
Амортизаційна політика має бути спрямована на підвищення фінансової
заінтересованості суб’єктів господарювання у здійсненні інвестицій в
основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів.
До капітальних інвестицій відносять витрати на нове будівництво,
розширення, реконструкцію та технічне переоснащення діючих підприємств,
придбання машин, обладнання, інструменту, інвентаря, проектно-пошукові
роботи та інші витрати.
За радянських часів як єдина форма капітального інвестування визнавалось
капітальне будівництво — інвестиційна діяльність, що здійснюється з
метою створення нових і відтворення діючих основних фондів, в які
вкладаються кошти. Як підрядна діяльність капітальне будівництво
регулюється § 3 гл. 61 ЦК, гл. 33 ГК. Згідно зі ст. 14 Закону України
«Про інвестиційну діяльність» однією з форм реалізації республіканських
державних інвестицій є республіканське державне замовлення на виконання
робіт у капітальному будівництві, яке розміщується, як правило, на
конкурсній основі з урахуванням економічної вигідності цих замовлень для
підприємств і організацій. Положення про підрядні контракти в
будівництві України затверджене Науково-технічною радою Міністерства
України у справах будівництва і архітектури (протокол від 15 грудня 1993
р. № 9).
Крім того, у цій сфері існує Закон України «Про майнову відповідальність
за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на
будівництві об’єктів» від 06.04.2000, але його чинність зупинено.
Фінансова інвестиція — господарська операція, яка передбачає придбання
корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових
інструментів. Фінансові інвестиції, своєю чергою, поділяються на прямі
та портфельні.
Прямі інвестиції — господарська операція, яка передбачає внесення коштів
до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права,
емітовані такою юридичною особою (іноді таку форму ще називають
корпоративною).
Портфельні інвестиції — господарська операція, що передбачає придбання
цінних паперів, їх похідних та фінансових активів за кошти на фондовому
ринку.
Реінвестиція — господарська операція, яка передбачає здійснення
капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку),
отриманого від інвестиційних операцій.
Залежно від об’єктів інвестування розрізняють такі форми інвестиційної
діяльності:
інноваційна діяльність;
капітальні вкладення.
1. Інноваційна діяльність — діяльність, спрямована на використання і
комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює
випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг. Правовий
статус визначається Законом України «Про інноваційну діяльність» від 4
липня 2002 р., гл. 34 ГК.
Інновації — новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені
конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також
організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного,
комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та
якість виробництва і (або) соціальної сфери.
Інноваційна діяльність здійснюється за такими напрямами:
проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення
об’єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;
розроблення, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів
техніки і технології;
розроблення і впровадження нових ресурсоощадних технологій, призначених
для поліпшення соціального й екологічного становища;
технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових
підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва
нової продукції або впровадження нової технології.
Інноваційним визнається проект, яким передбачаються розроблення,
виробництво і реалізація інноваційного продукту і (або) інноваційної
продукції, що відповідають певним вимогам. Державну реєстрацію
інноваційних проектів здійснює за поданням суб’єктів інноваційної
діяльності спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у
сфері інноваційної діяльності. Цей орган веде Державний реєстр
інноваційних проектів. Проект може фінансуватись із бюджетів різних
рівнів, а також отримувати податкові та митні пільги.
З метою реалізації найбільш важливих і пріоритетних інвестиційних
проектів створюються технологічні парки. Згідно із Законом України «Про
спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних
парків» від 16.07.1999 технологічний парк — це юридична особа або
об’єднання на підставі договору про спільну діяльність юридичних осіб
(учасників), головною метою яких є діяльність щодо виконання
інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого впровадження
наукомістких розробок, високих технологій та конкурентоспроможної на
світових ринках продукції
2. Капітальні вкладення — інвестиції у відтворення основних фондів і на
приріст матеріально-виробничих запасів (див. раніше).
Залежно від виду інвестиції можуть бути майнові і немайнові.
З огляду на характер участі інвестора в інвестуванні розрізняють:
прямі інвестиції — здійснюються безпосередньо інвестором;
непрямі інвестиції — здійснюються за посередництвом інших осіб —
інвестиційних або фінансових посередників.
Фактично до посередників можуть бути віднесені всі професійні учасники
ринку фінансових послуг (Закон України «Про фінансові послуги та
державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р.). Їх
можна поділити на суб’єктів, для яких інвестування є лише однією серед
інших форм діяльності (банки, страхові компанії, довірчі товариства,
установи нагромаджувального пенсійного забезпечення, кредитні спілки,
ломбарди). Тобто такі структури покликані виконувати певні функції, але
для забезпечення основних напрямів діяльності вони здійснюють
інвестування.
Водночас інвестиційна діяльність є основною для лізингових компаній та
інвестиційних фондів і компаній.
Згідно зі ст. 292 ГК лізинг — це господарська діяльність, спрямована на
інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в
наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне
користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк
майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність
(господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у
відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати
лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Фактично, це
особлива форма довгострокової оренди, в якій поєднуються елементи
купівлі-продажу, доручення, кредиту.
Згідно зі ст. 806 ЦК за договором лізингу одна сторона (лізингодавець)
передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві)
у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було
набуто ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий
лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця
(постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем
специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену
плату (лізингові платежі).
Лізингодавцем може виступати суб’єкт підприємницької ді-
яльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа,
який передає в користування об’єкти лізингу за договором лізингу.
Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути
двох видів — фінансовий чи оперативний.
1. Фінансовий лізинг — це згідно з Законом України «Про фінансовий
лізинг» від 11 грудня 2003 р. (раніше цей закон мав назву «Про лізинг»)
вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового
лізингу. За цим договором лізингодавець зобов’язується набути у
власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених
лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування
лізингоодержувачу на визначений строк не менше від одного року за
встановлену плату (лізингові платежі).
2. Оперативний лізинг — це договір лізингу, у результаті укладення якого
лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від
лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший від строку, за який
амортизується 90 відсотків вартості об’єкта лізингу, визначеної в день
укладення договору.
Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути
подовжений або об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може
бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за
договором лізингу. Потрібно підкреслити, що нині договір оперативного
лізингу не має детального законодавчого регулювання, а тому його
використання в господарській практиці є досить проблематичним.
За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним
тощо:
1) зворотний лізинг — це договір лізингу, який передбачає набуття
лізингодавцем майна у власника і передавання цього майна йому в лізинг;
2) пайовий лізинг — це здійснення лізингу за участі суб’єктів лізингу на
основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або
кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи
свої кошти;
3) міжнародний лізинг — це договір лізингу, що здійснюється суб’єктами
лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо
майно чи платежі перетинають державні кордони.
Об’єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для
використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу
на ринку і щодо якого немає обмежень про передавання його в лізинг.
Предметом договору фінансового лізингу може бути неспоживча річ,
визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до
законодавства до основних фондів.
Не можуть бути об’єктами (предметом) лізингу земельні ділянки, інші
природні об’єкти, а також цілісні майнові комплекси державних
(комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.
Перехід права власності на об’єкт лізингу до іншої особи не є підставою
для розірвання договору лізингу.
До інших професійних суб’єктів інвестування відносять інститути
спільного інвестування — корпоративний інвестиційний фонд або пайовий
інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов’язану з об’єднанням
(залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від
вкладання їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та
нерухомість. Ді-
яльність таких фондів регулюється Законом України «Про інститути
спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від
15 березня 2001 р.
§ 3. Правовий режим іноземного інвестування.
Інвестування за межі України
Особливу увагу законодавством приділено інвестуванню, в якому наявний
іноземний елемент. У цьому зв’язку ми можемо розглядати два аспекти:
іноземне інвестування в Україну та інвестування за межі України.
Особливе правове регулювання мають іноземні інвестиції, тобто цінності,
що вкладаються іноземними інвесторами (юридичні особи, створені
відповідно до законодавства, іншого ніж законодавство України; фізичні
особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території
України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні
урядові та неурядові організації; інші іноземні суб’єкти інвестиційної
діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України —
ст. 390 ГК) в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до
законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення
соціального ефекту. Такі цінності згідно зі ст. 391 ГК можуть
інвестуватись у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою
Національним банком України, будь-якого рухомого і нерухомого майна та
пов’язаних з ним майнових прав; інших цінностей (майна).
Правове регулювання іноземних інвестицій здійснюється нормами Закону
України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р.,
Закону України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» від 10
вересня 1991 р. Але в цій сфері існує подвійність джерел правового
регулювання, серед яких неабияку роль відіграють міжнародні договори,
причому як багатосторонні (наприклад, Угода СНД «Про співробітництво в
галузі інвестиційної діяльності» від 24 грудня 1993 р.), так і
двосторонні (наприклад, Закон України «Про ратифікацію Угоди між
Україною та Португальською Республікою про сприяння та взаємний захист
інвестицій» від 26 грудня 2002 р.).
Під іноземним інвестором розуміється фізична і юридична особа або
держава, які мають постійне місцезнаходження (проживання) за межами
території України та приймають рішення про переміщення вільних або
залучених коштів у економіку України. На думку А. Омельченка, до
іноземних інвесторів застосовуються норми права, які, крім того,
стосуються «іноземних суб’єктів господарської діяльності» та
«нерезидентів».
Іноземні інвестиції можуть здійснюватись у таких формах:
— часткової участі в підприємствах, що створюються спільно з
українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих
підприємств. Підприємство отримує статус підприємства з іноземними
інвестиціями, якщо воно створюється у будь-якій організаційно-правовій
формі відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в
статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше від 10
відсотків (ч. 2 ст. 63,
ст. 116 ГК);
— створення підприємств, що цілком належать іноземним інвесторам, філій
та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або
придбання у власність діючих підприємств повністю;
— придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого
майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні
засоби та інші об’єкти власності, способом прямого одержання майна та
майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних
паперів;
— придбання самостійно чи за участі українських юридичних або фізичних
осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на
території України;
— придбання інших майнових прав; господарської (підприємницької)
діяльності на основі угод про розподіл продукції;
— в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без
створення юридичної особи на підставі договорів із суб’єктами
господарської діяльності України.
Іноземні інвестиції підлягають державній реєстрації, яка здійснюється
урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та
Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом 3 робочих
днів після фактичного їх внесення у порядку, що визначається Кабінетом
Міністрів України, і відбувається в порядку, передбаченому постановою
Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 928. За державну
реєстрацію іноземної інвестиції вноситься плата в розмірі 20
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Незареєстровані іноземні
інвестиції не дають права на одержання пільг і гарантій, передбачених
законодавством України.
Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну
інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво
тощо), не пов’язану зі створенням юридичної особи.
Згідно зі ст. 394 ГК та ст. 7 Закону України «Про режим іноземного
інвестування» для іноземних інвесторів на території України
встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської
діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та
міжнародними договорами України.
Господарським кодексом, законом про режим іноземного інвестування,
іншими законодавчими актами та чинними міжнародними договорами
передбачено цілу низку гарантій для іноземних інвесторів, які
використовуються з метою забезпечення стабільності правового режиму
іноземного інвестування.
До цих гарантій відносять:
застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій у разі
зміни законодавства про іноземні інвестиції (на вимогу іноземного
інвестора у випадках і в порядку, визначених законом, застосовуються
державні гарантії, які визначаються законодавством, що було чинним на
момент вкладення інвестицій);
гарантії щодо примусового вилучення, а також від незаконних дій органів
влади та їх посадових осіб (іноземні інвестиції в Україні не підлягають
націоналізації; не можуть бути реквізовані, крім випадків здійснення
рятувальних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій
та в порядку, передбаченому законодавством);
компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам (завданих їм
незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади або органів
місцевого самоврядування, їх посадових осіб);
гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності (іноземний інвестор
має право на повернення своїх інвестицій не пізніше ніж за шість місяців
після припинення цієї діяльності, а також доходів за цими інвестиціями в
грошовій або товарній формі, якщо інше не встановлено законом або угодою
сторін);
гарантії переказу прибутків та використання доходів від іноземних
інвестицій (після сплати ними податків, зборів (обов’язкових платежів)
гарантується безперешкодний негайний переказ за кордон їхніх доходів,
прибутків та інших коштів у іноземній валюті, одержаних на законних
підставах від здійснення інвестицій);
інші гарантії здійснення інвестиційної діяльності.
Наявність зареєстрованої іноземної інвестиції передбачає певні переваги.
Насамперед майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора
до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів
для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладання
митом. Причому таке майно не повинно відчужуватись протягом 3 років.
Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню
і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва
в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З метою забезпечення розроблення та реалізації державної політики щодо
залучення іноземних інвестицій в економіку України, використання
сучасного світового економічного досвіду та прискорення інтеграції
України в систему міжнародних господарських зв’язків відповідно до Указу
Президента України від
11 квітня 1997 р. при Президентові України утворена Консультативна рада
з питань іноземних інвестицій в Україні.
У зв’язку з інститутом іноземного інвестування не можна не згадати сумно
відомий Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні
суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та
коштів вітчизняного походження» від 17 лютого 2000 р., яким, незважаючи
на положення згаданих законів про іноземне інвестування про неможливість
скасування пільг (а їх раніше було набагато більше, в тому числі і
пов’язаних зі звільненням від оподаткування) окремим групам іноземних
інвесторів, такі пільги було скасовано.
Інвестування може відбуватись і за межі України. Ця діяльність
регулюється окремо. Насамперед це Указ Президента України № 839 від 13
вересня 1995 р. «Про інвестування майнових цінностей резидентами за
межами України». Резиденти можуть інвестувати майнові цінності за межами
України з метою:
внесення до статутних фондів підприємств, створених за кордоном;
закріплення за філіями, представництвами та іншими відокремленими
підрозділами для виконання покладених на них завдань.
Інвестиції за кордон можуть здійснюватись у вигляді майнових прав та
майна, крім сировини, комплектувальних виробів і запасних частин,
товарів народного споживання, а також таких, які відповідно до чинного
законодавства віднесено до високоліквідних та стосовно до експорту яких
передбачено ліцензування, квотування або спеціальний режим.
Інвестування майнових цінностей за межами України підлягає ліцензуванню.
Видачу індивідуальних ліцензій на проведення такого інвестування
здійснює Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції
України на підставі Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій
на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України і
Положення про порядок контролю та звітності щодо використання майнових
цінностей, які інвестуються за межами України, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1996 р. № 229.
З метою врегулювання капітальних операцій, пов’язаних з інвестуванням
резидентами коштів (валютні цінності, виражені в гривнях або в іноземній
валюті) за кордон, Національний банк України встановлює порядок видачі
резидентам індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон,
затверджений постановою Правління Національного банку України 16 березня
1999 р. № 122.
§ 4. Державне сприяння інвестиційній діяльності.
Правове становище концесій
Сучасна інвестиційна політика України базується на створенні спеціальних
режимів інвестиційної діяльності. Такі режими можуть діяти в рамках
певної галузі господарювання або в межах певної території, визначеної як
вільна економічна зона або територія пріоритетного розвитку.
У першому випадку нині такі преференції існують у галузях
літакобудування (Закон «Про державну підтримку літакобудівної
промисловості в Україні» від 12 липня 2001 р.), сільського господарства
(Закон «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період
2001—2004 років» від 18 січня 2001 р.), суднобудування (Закон «Про
державну підтримку суднобудівної промисловості України» від 23 грудня
1997 р.), бронетанковій (Закон «Про визнання бронетанкової галузі однією
з пріоритетних у промисловості України та заходи щодо надання їй
державної підтримки» від 11 січня 2001 р.), автомобілебудування (Закон
«Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні» 19 вересня
1997 р.), гірничо-металургійному комплексі (Закон «Про подальший
розвиток гірничо-металургійного комплексу» від 17 січня 2002 р.).
В Україні певний час діяли Державний інвестиційно-кліринговий комітет
(при Міністерстві промислової політики) та Агентство з питань
спеціальних (вільних) економічних зон. Нині їхні функції виконує
Міністерство економіки.
Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління
державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної
діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками
інвестиційної діяльності.
Захист інвестицій — це комплекс організаційних, технічних та правових
заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню
інвестицій, досягненню мети викладення інвестицій, ефективній діяльності
об’єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та
інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу)
від інвестицій. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм
власності, а також іноземних інвестицій.
Гарантії — це підкріплена силою держави система юридичних засобів і
умов, що посилюють права управнених суб’єктів і обов’язки зобов’язаних
суб’єктів правовідносин, забезпечуючи їх реалізацію опосередковано
особливою процедурою (деталізація регулювання, надання регулювання
більшої юридичної сили і т. ін.).
Насамперед інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані,
реквізовані або до них не можуть бути вжиті заходи, тотожні за
наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на підставі
законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі
збитків, заподіяних у зв’язку з припиненням інвестиційної діяльності.
Одним із джерел інвестування вітчизняної економіки є приватизація
державного та відчуження комунального майна на користь фізичних та
юридичних осіб, які відповідно до законодавства можуть бути покупцями у
процесі приватизації.
До речі, у законодавстві України навіть виокремлюється спеціалізована
група так званих промислових інвесторів, під якими згідно з п. 10
Державної програми приватизації на 2000—2002 роки, затвердженої Законом
України «Про Державну програму приватизації» від 18 травня 2000 р.
розуміється вітчизняний чи іноземний інвестор або їх об’єднання, які
заінтересовані у збереженні частки підприємства на ринку відповідного
продукту та не менше трьох років виробляють продукцію (виконують роботи,
надають послуги), аналогічну основній продукції (роботам, послугам)
підприємства, що приватизується, або споживають в основному виробництві
продукцію (роботи, послуги) такого підприємства чи виробляють продукцію
(роботи, послуги), яка використовується в основному виробництві
підприємства, що приватизується, як основна сировина, чи здійснюють
безпосередній контроль на таких підприємствах не менше від одного року.
Промисловим інвестором не може бути компанія, зареєстрована в офшорній
зоні. Для такої категорії інвесторів можуть установлюватись певні
переваги в процесі приватизації.
Крім залучення інвестиційних коштів держава бере участь в інвестуванні
через створення нових підприємств, а також передання майна в оренду.
Деякі інвестиції, насамперед, які фінансуються за державні кошти або
кошти місцевих бюджетів, підлягають державній реєстрації, яка
здійснюється після відповідної експертизи. Порядок затвердження
інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх
комплексної державної експертизи затверджений Постановою Кабінету
Міністрів України від 11 квітня 2002 р.
Надання інвесторам права на проведення господарської діяльності,
пов’язаної з використанням об’єктів, що перебувають у державній або
комунальній власності і передаються в концесію, відбувається на підставі
Закону України «Про концесії» від 16 липня 1999 р. способом укладення
концесійного договору та Закону України «Про концесії на будівництво та
експлуатацію автомобільних доріг» від 14.12.1999.
Концесія — це надання з метою задоволення громадських потреб
уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого
самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій
основі юридичній або фізичній особі (суб’єкту підприємницької
діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління
(експлуатацію) об’єкта концесії (строкове платне володіння), за умови
взяття суб’єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе
зобов’язань зі створення (будівництва) та (або) управління
(експлуатації) об’єктом концесії, майнової відповідальності та можливого
підприємницького ризику.
У концесію можуть надаватись об’єкти права державної чи комунальної
власності, які використовуються для здійснення ді-
яльності в таких сферах господарської діяльності (крім видів
підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства можуть
здійснюватися виключно державними підприємствами й об’єднаннями):
водопостачання, відведення та очищення стічних вод;
надання послуг міським громадським транспортом;
збирання та утилізація сміття;
надання послуг, пов’язаних з постачанням споживачам тепла;
будівництво та експлуатація автомобільних доріг, об’єктів дорожнього
господарства, інших дорожніх споруд;
будівництво та експлуатація шляхів сполучення;
будівництво та експлуатація вантажних і пасажирських портів;
будівництво та експлуатація аеропортів;
надання послуг у сфері кабельного телебачення;
надання послуг зв’язку;
надання поштових послуг;
транспортування та розподіл природного газу;
виробництво та (або) транспортування електроенергії;
громадське харчування;
будівництво жилих будинків;
надання послуг у житлово-експлуатаційній сфері;
використання об’єктів соціально-культурного призначення;
створення комунальних служб паркування автомобілів;
надання ритуальних послуг;
будівництво та експлуатація готелів, туристичних комплексів, кемпінгів
та інших відповідних об’єктів туристичної індустрії.
§ 5. Правовий режим вільних економічних зон
З метою залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізації
спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для
нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок
високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових
технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури
ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів,
прискорення соціально-економічного розвитку України в Україні можуть
створюватися спеціальні (вільні) економічні зони. Їхній правовий статус
визначається Законом України «Про загальні засади створення і
функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня
1992 р., гл. 39 ГК та окремими законами, які визначають статус
конкретних вільних зон (наприклад, Закон України «Про спеціальні
економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в
Донецькій області» від 24 грудня 1998 р.).
Спеціальна (вільна) економічна зона (ВЕЗ) згідно з законом та ст. 401 ГК
являє собою частину території України, на якій установлюються і діють
спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок
застосування і чинності законодавства України. На території спеціальної
(вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні,
валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності
національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.
На території України можуть створюватися спеціальні (вільні) економічні
зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні,
транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси,
комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські
тощо. Окремі зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним
типам спеціальних (вільних) економічних зон.
Крім того, існує так звана територія пріоритетного розвитку (ТПР). Це
територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та
екологічні умови, незадовільний стан зайнятості населення і на якій
запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення
нових робочих місць.
Спеціальні (вільні) економічні зони створюються Верховною Радою України
за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або
місцевих Рад та місцевої державної адміністрації.
Територія і статус спеціальної (вільної) економічної зони, в тому числі
строк, на який вона створюється, визначаються окремим законом для кожної
спеціальної (вільної) економічної зони.
Нині в Україні діє 11 ВЕЗ і 9 ТПР.
На території спеціальної (вільної) економічної зони мають право
функціонувати будь-які суб’єкти економічної діяльності згідно із
законодавством України та законом про створення цієї зони.
Суб’єкт спеціальної економічної зони — це інвестор, який реалізує на
території зони, затвердженої відповідним уповноваженим органом,
інвестиційний проект чи проекти на підставі договору (контракту) щодо
його реалізації та зареєстрований органом господарського розвитку й
управління відповідної спеціальної економічної зони як суб’єкт даної
зони.
Суб’єкти економічної діяльності мають право самостійно вибирати види,
форми і методи своєї діяльності на території спеціальної (вільної)
економічної зони, що не суперечать законодавству та передусім закону про
створення цієї зони.
Діяльність суб’єктів господарювання частково регламентується договором
(контрактом) на реалізацію інвестиційного проекту на території
пріоритетного розвитку в спеціальній (вільній) економічній зоні, типова
форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 5
липня 1999 р. № 1199 (нова редакція від 15 травня 2003 р.).
Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2003 р.
№ 847 утворено спільну парламентсько-урядову комісію з комплексного
дослідження і узагальнення досвіду функціонування спеціальних (вільних)
економічних зон та територій пріоритетного розвитку зі спеціальним
режимом інвестиційної діяльності.
Спеціальна (вільна) економічна зона вважається ліквідованою з моменту
закінчення строку, на який її було створено, якщо його не буде подовжено
Верховною Радою України. Спеціальна (вільна) економічна зона може бути
ліквідована Верховною Радою України до закінчення строку, на який її
було створено, за поданням Президента України або Кабінету Міністрів
України.
Згідно зі ст. 404 ГК на всіх суб’єктів господарювання, що здійснюють
інвестиції у спеціальній (вільній) економічній зоні, поширюється система
державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством про
інвестиційну діяльність та про іноземні інвестиції. Держава гарантує
суб’єктам господарювання спеціальної (вільної) економічної зони право на
вивезення прибутків та інвестицій за межі даної зони і межі України
відповідно до закону.
Розділ 11
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ
ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
§ 1. Поняття та види фінансових послуг.
§ 2. Державне регулювання ринків фінансових послуг.
§ 3. Правовий статус окремих фінансових установ.
§ 1. Поняття та види фінансових послуг
Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення
регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових
послуг установлює Закон України «Про фінансові послуги та державне
регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 (далі — Закон).
Метою Закону є створення правових засад для захисту інтересів споживачів
фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку
конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні та єдиної
державної політики у фінансовому секторі країни.
Крім того, правове регулювання надання фінансових послуг та державне
регулювання ринків фінансових послуг здійснюють в основному такі
нормативні акти: Директива 73/183/ЄЕС Ради Європейського Співтовариства
«Про скасування обмежень щодо вільного заснування банків та інших
фінансових установ та вільного надання ними незалежних послуг» від 28
червня 1973 р., Директива 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради
«Щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення» від
20.03.2000, Господарський кодекс України (далі — ГК) від 16.01.2003,
Цивільний кодекс України (далі — ЦК) від 16.01.2003, Закон України «Про
кредитні спілки» від 20.12.2001, Закон України «Про банки і банківську
діяльність» від 07.12.2000, Закон України «Про фінансовий лізинг» від
16.12.1997, Закон України «Про страхування» від 07.03.1996, Закон
України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при
будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003, Закон
України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним
боргом та іпотечні сертифікати» від 19.06.2003, Закон України «Про
інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні
фонди)» від 15.03.2001, Закон України «Про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від
28.11.2002, Положення про Державну комісію з регулювання ринків
фінансових послуг України, затверджене Указом Президента України від 4
квітня 2003 р. № 292/2003, Положення про Державний реєстр фінансових
установ, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання
ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 41, Ліцензійні умови
провадження страхової діяльності, затверджені розпорядженням Державної
Комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003
№ 40, Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими
установами, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання
ринків фінансових послуг України від 05.08.2003 № 25, Положення про
заходи впливу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг
України, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання
ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 42, Положення про
реєстрацію кредитних спілок, затверджене Розпорядженням Державної
комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 11.11.2003
№ 115.
У широкому розумінні (ст. 901 ЦК) послугою є зобов’язання, унаслідок
якого одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої
сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення
певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується
оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено
договором.
Поняття безпосередньо фінансової послуги визначене у ст. 1 Закону. Під
фінансовою послугою розуміються операції з фінансовими активами, що
здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок
цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок
залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку
або збереження реальної вартості фінансових активів.
Визначальними ознаками фінансової послуги є: а) у разі надання фінансова
послуга передбачає здійснення операцій з фінансовими активами; б)
фінансова послуга надається фінансовою установою, а також, якщо це прямо
передбачено законом, фізичними особами — суб’єктами підприємницької
діяльності (далі — суб’єкти підприємницької діяльності).
Відповідно до Закону фінансовими активами є кошти, цінні папери, боргові
зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.
Фінансовою установою визнається юридична особа, яка відповідно до закону
надає одну чи кілька фінансових послуг та яка внесена до Державного
реєстру фінансових установ у порядку, установленому законодавством. До
фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові
компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи
нагромаджувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і
компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є
надання фінансових послуг.
Фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів,
платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші
форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими
активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів
із зобов’язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6)
надання коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту;
7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у
сфері страхування та нагромаджувального пенсійного забезпечення; 10)
торгівля цінними паперами; 11) факторинг;
12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у ст. 1
Закону.
Вважаємо за доцільне стисло розглянути правове забезпечення окремих
видів фінансових послуг:
1. Випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або
їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків, переказ
грошей. Загальні засади функціонування платіжних систем, а також поняття
та загальний порядок проведення переказу грошей визначає Закон України
«Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.01.
2. Довірче управління фінансовими активами, залучення фінансових активів
із зобов’язанням щодо наступного їх повернення. На підставі ст. 47
Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 і за
умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки
мають право здійснювати довірче управління коштами та цінними паперами
за договорами з юридичними та фізичними особами.
У гл. 70 ЦК (ст. 1029 ЦК) також зазначено, що за договором управління
майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні
(управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона
зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим
майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи
(вигодонабувача).
Крім того, у Законі України «Про державне регулювання ринку цінних
паперів в Україні» від 30.10.1996 містяться визначення діяльності з
управління цінними паперами та діяльністі з управління активами.
Діяльність з управління цінними паперами — діяльність, що здійснюється
від свого імені за винагороду протягом визначеного терміну на підставі
відповідного договору щодо управління переданими у володіння цінними
паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї
особи або визначених цією особою третіх осіб.
Діяльність з управління активами — діяльність, що здійснюється за
винагороду компанією з управління активами на підставі відповідного
договору про управління активами, які належать інвесторам на праві
власності.
Водночас певні положення щодо правового регулювання довірчого управління
містяться також у Законах України «Про інститути спільного інвестування
(пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про фінансово-кредитні
механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з
нерухомістю», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим
іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».
3. Діяльність з обміну валют. Підставою проведення операцій з валютними
цінностями є ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
До валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і дорожніми та іменними
чеками належать:
а) купівля у фізичних осіб — резидентів і нерезидентів готівкової
іноземної валюти за готівкові гривні;
б) продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за
готівкову гривню;
в) зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних
готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;
г) купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також
купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;
д) конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної
держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;
е) прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.
Порядок організації торгівлі іноземною валютою встановлений Декретом
Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і
контролю» (далі — Декрет) від 19.02.1993. Відповідно до ст. 6 Декрету
торгівля іноземною валютою на території України резидентами і
нерезидентами — юридичними особами здійснюється через уповноважені банки
та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною
валютою Національного банку України. Уповноважені банки та інші
фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України,
мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту
готівкою у фізичних осіб — резидентів і нерезидентів, а також продавати
її фізичним особам — резидентам.
Крім того, з метою лібералізації валютного ринку України і вдосконалення
порядку здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти на
валютному ринку України постановою Національного банку України від
18.03.1999 № 127 затверджені Правила здійснення операцій на
міжбанківському валютному ринку України.
Безпосередньо порядок відкриття та організації роботи пунктів обміну
іноземної валюти на території України, здійснення валютно-обмінних
операцій з іноземною валютою і платіжними документами, що виражені в
іноземній валюті, установлений Інструкуцією про порядок організації та
здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою
постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 № 502.
5. Фінансовий лізинг. Загальні правові та економічні засади фінансового
лізингу в основному визначені ЦК (ст. 806 ЦК), ГК (ст. 292 ГК), а також
Законом України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовим
лізингом визнається вид цивільно-правових відносин, що виникають із
договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у
власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених
лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її в користування
лізингоодержувачу на визначений строк не менше від одного року за
встановлену плату (лізингові платежі).
6. Надання коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового
кредиту, надання гарантій та поручительств.
Відповідно до п. 1.11.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств» фінансовий кредит — це кошти, які надаються
банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська
установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або
резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових
установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами
або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими
організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами в позику юридичній або
фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під
процент.
Правила надання фінансових кредитів установлюються Національним банком
України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів
України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до
законодавства.
Варто зауважити, що положення Закону про право на здійснення операцій з
надання фінансових послуг виключно фінансовими установами певним чином,
на наш погляд, обмежує дієздатність юридичних та фізичних осіб. У ч. 2
ст. 6 Закону зазначено, що підстави, порядок та правові наслідки
припинення дії договорів про надання фінансових послуг визначаються
цивільним законодавством. Віднесення Законом таких сталих іститутів
цивільного права, як позика, гарантія і поручительство, до окремих видів
фінансових послуг якраз і вступає в суперечність із Цивільним кодексом
України.
Правові засади здійснення операції позики закладено у гл. 71 ЦК. Статтею
1046 ЦК визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець)
передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або
інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується
повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або
таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості. Поряд
з цим гл. 71 ЦК жодним чином не обмежує статусу учасників договору
позики. Тобто сторонами договору позики за ЦК можуть бути фізичні та
юридичні особи незалежно від їхнього правового статусу (а не виключно
фінансові установи і фізичні особи — підприємці, як це передбачено
Законом).
Стосовно таких видів фінансових послуг, як поручительство і гарантія,
можна зазначити таке. Поручительство (точніше порука) і гарантія
належать до способів (видів) забезпечення виконання зобов’язань.
Відповідно до ст. 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається
перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У разі
порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і
поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо
договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність
поручителя.
Поняття гарантії міститься і в ЦК, і в ГК.
Відповідно до ст. 560 ЦК за гарантією банк, інша фінансова установа,
страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром)
виконання боржником (принципалом) свого обов’язку.
Згідно зі ст. 200 ГК гарантія є специфічним засобом забезпечення
виконання господарських зобов’язань способом письмового підтвердження
(гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою
організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої
сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому
підтвердженні, якщо третя особа (зобов’язана сторона) не виконає вказане
в ньому певне зобов’язання, або настануть інші умови, передбачені у
відповідному підтвердженні.
З огляду на викладене можна зробити висновок, що підприємства, які не є
фінансовими установами, мають право надавати позики, гарантії й поруки
відповідно до законодавства України.
Крім того, можливість та порядок надання окремих фінансових послуг
юридичними особами, котрі за своїм правовим статусом не є фінансовими
установами, визначаються законами (у даному разі ЦК) та
нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання
діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в
межах їх компетенції (Держфінпослуг).
7. Послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного
забезпечення. Відносини у сфері страхування, спрямовані на створення
ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів
підприємств, установ, організацій та громадян регулюються ЦК (гл. 67
ЦК), ГК (ст. 352, 353, 354 ГК), а також Законом України «Про
страхування» від 07.03.1996.
Відповідно до ст. 352 ГК страхування — це діяльність спеціально
уповноважених державних організацій та суб’єктів господарювання
(страховиків), пов’язана з наданням страхових послуг юридичним особам
або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у
разі настання визначених законом чи договором страхування подій
(страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються через
сплату страхувальниками страхових платежів. Ліцензійні умови провадження
страхової діяльності затверджені Розпорядженням Державної комісії з
регулювання ринків фінансових послуг України (далі — Держфінпослуг) від
28.08.2003 № 40.
Складовою частиною системи накопичувального пенсійного забезпечення є
система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах
добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків,
передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою
отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних
виплат.
Правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного
забезпечення в Україні визначає Закон України «Про недержавне пенсійне
забезпечення» від 09.07.2003. Послуги у сфері накопичувального
забезпечення надаються на підставі пенсійного контракту. Відповідно до
ст. 55 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» пенсійний
контракт є договором між пенсійним фондом та його вкладником, який
укладається від імені пенсійного фонду його адміністратором та згідно з
яким здійснюється недержавне пенсійне забезпечення учасника або кількох
учасників фонду за рахунок пенсійних внесків такого вкладника.
8. Торгівля цінними паперами. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про
державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996
торгівля цінними паперами — здійснення цивільно-правових угод з цінними
паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки
новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок
своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій
рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність), крім
випадків, передбачених законодавством.
Крім того, відповідно до ст. 356 ГК торговці цінними паперами мають
право здійснювати такі види посередницької діяльності:
а) виконання за дорученням, від імені та за рахунок емітента обов’язків
щодо організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим
способом;
б) купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними
паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи;
в) купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними
паперами від свого імені та за свій рахунок.
9. Факторинг. Загальні умови та порядок здійснення факторингових
операцій визначаються ЦК (гл. 73), ГК (ст. 350 ГК), Законом України «Про
банки і банківську діяльність» (ст. 47 Закону), іншими законами, а також
нормативно-правовими актами Національного банку України.
Відповідно до ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під
відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або
зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони
(клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити
факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
1.2. Договір про надання фінансових послуг
Фінансові послуги відповідно до ст. 6 Закону надаються суб’єктами
підприємницької діяльності на підставі договору. У Законі не міститься
визначення договору про надання фінансових послуг, а лише наводяться
обов’язкові положення такого договору.
Договір про надання фінансових послуг повинен містити:
1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб’єкта
підприємницької діяльності; 3) прізвище, ім’я і по батькові фізичної
особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування,
місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції;
6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його
внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок
зміни і припинення дії договору; 9) права та обов’язки сторін,
відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов
договору; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Держфінпослуг установлює додаткові вимоги до договорів про надання
фінансових послуг фізичним особам, якщо це не врегульовано законом.
Під час укладення договору юридична або фізична особа мають право
вимагати у суб’єкта підприємницької діяльності надання балансу або
довідки про фінансове становище, підтверджені аудитором (аудиторською
фірмою), а також бізнес-план, якщо інше не передбачено законодавством
України.
Підстави, порядок та правові наслідки припинення дії договорів про
надання фінансових послуг визначаються цивільним законодавством,
законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, а також
укладеними відповідно до них договорами.
1.3. Умови створення
та діяльності фінансових установ
Відповідно до ст. 7 Закону особа набуває статусу фінансової установи
тільки після внесення про неї запису до Державного реєстру фінансових
установ. Документом, що підтверджує статус фінансової установи, є
свідоцтво про реєстрацію фінансової установи
Державний реєстр фінансових установ (далі— Реєстр) є системою одержання,
нагромадження, зберігання, захисту, використання та поширення
адміністративної інформації (даних) про фінансову установу. Положення
про Державний реєстр фінансових установ затверджено розпорядженням
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від
28.08.2003 № 41.
Реєстр створено з метою сприяння захисту інтересів споживачів фінансових
послуг та забезпечення державного регулювання ринків фінансових послуг,
а також для забезпечення органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, учасників ринків фінансових послуг інформацією про
фінансові установи, які включені до Реєстру.
У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг
потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких
послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
Крім того, фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг,
тільки якщо: 1) облікова і реєструвальна система відповідає вимогам,
установленим нормативно-правовими актами; 2) внутрішні правила
фінансової установи узгоджені з вимогами законів України та
нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання
та нагляд за ринками фінансових послуг; 3) професійні якості та ділова
репутація персоналу відповідають установленим законом вимогам.
Наприклад, така фінансова установа, як страховик (страхова компанія)
може розпочати свою діяльність лише після виконання таких основних умов:
а) отримання свідоцтва про державну реєстрацію; б) отримання свідоцтва
про реєстрацію як фінансової установи (по суті, друга державна
реєстрація);
в) реєстраціїї своїх правил страхування в Держфінпослуг, г) отримання
ліцензії на здійснення страхової діяльністї з конкретного виду
страхування; д) виконання вимог щодо формування статутного капіталу.
Додаткові умови здійснення діяльності фінансовими установами містяться в
ст. 10 Закону, а саме: 1) керівник або службовець фінансової установи не
можуть брати участь у підготовці та прийнятті рішення щодо взяття
фінансовою установою будь-якого зобов’язання на їх користь; 2) керівник,
службовець або призначений експерт фінансової установи не можуть брати
участь у підготовці та прийнятті рішення на користь установи або
підприємства, в якому вони, їх близькі родичі або підприємство, яким
вони володіють, мають діловий інтерес; 3) особа, яка є членом органу
управління або службовцем фінансової установи, може укладати договори з
цією фінансовою установою щодо надання такій особі відповідних
фінансових послуг на умовах, що не відрізняються від звичайних; 4)
особа, яка є членом органу управління фінансової установи, не може
укладати договори щодо надання цій фінансовій установі професійних
послуг (робіт), якщо загальні збори власників не нададуть попередньої
згоди на укладення такого договору.
1.4. Запобігання легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом
З метою запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів,
одержаних злочинним шляхом, Законом установлюються певні заборони і
зобов’язання, що є обов’язковими для фінансових установ під час надання
фінансових послуг.
По-перше, фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових
послуг забороняється вступати в договірні відносини з анонімними
особами, відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.
По-друге, фінансовим установам забороняється вступати в договірні
відносини з клієнтами — юридичними чи фізичними особами, у разі якщо
виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.
Разом з тим фінансова установа зобов’язана ідентифікувати відповідно до
законодавства України:
а) клієнтів, що відкривають рахунки у фінансовій установі та/або
укладають договори про надання фінансових послуг;
б) клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому
моніторингу;
в) осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.
Фінансова установа надає відповідні фінансові послуги тільки після
здійснення ідентифікації особи клієнтів та вжиття заходів відповідно до
законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (насамперед Закон
України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом» від 28.11.2002).
§ 2. Державне регулювання
ринків фінансових послуг
Під ринками фінансових послуг розуміють сферу діяльності учасників
ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових
послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на
ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг,
операцій із цінними паперами та на ринках інших видів, що забезпечують
обіг фінансових активів.
Учасниками ринків фінансових послуг є юридичні особи та фізичні особи —
суб’єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають
право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території
України, та споживачі таких послуг.
Метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є:
1) проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових
послуг;
2) захист інтересів споживачів фінансових послуг;
3) створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків
фінансових послуг;
4) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових
ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів
суспільства;
5) забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових
послуг та захисту прав їх учасників;
6) додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;
7) запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної
конкуренції на ринках фінансових послуг;
8) контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг;
9) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових
послуг.
Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється
способом:
1) ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування
діяльності з надання фінансових послуг;
2) нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;
3) нагляду за діяльністю фінансових установ;
4) застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;
5) ужиття інших заходів з державного регулювання ринків фінансових
послуг.
2.1. Органи, які здійснюють державне
регулювання ринків фінансових послуг
Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:
1) щодо ринку банківських послуг — Національним банком України;
2) щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів — Державною
комісією з цінних паперів та фондового ринку;
3) щодо інших ринків фінансових послуг — спеціально уповноваженим
органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
Указом Президента України від 4 квітня 2003 р. № 292/2008 затверджено
Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг
України (Держфінпослуг).
Держфінпослуг є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним
статусом і одночасно спеціальним уповноваженим органом виконавчої влади
у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених
законодавством.
Основними завданнями Держфінпослуг у межах її повноважень є:
1) проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання
фінансових послуг;
2) розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг;
3) здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових
послуг і додержанням законодавства в цій сфері;
4) захист прав споживачів фінансових послуг через застосування заходів
впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових
послуг та їх припинення;
5) узагальнення практики застосування законодавства України з питань
функціонування ринків фінансових послуг, розроблення і внесення
пропозицій щодо його удосконалення;
6) запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових
послуг;
7) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових
послуг.
Держфінпослуг має право в межах своїх повноважень:
1) вимагати під час реєстрації фінансових установ та ліцензування їх
діяльності документи, визначені законодавством України;
2) одержувати в установленому порядку від фінансових установ звітність
та іншу інформацію згідно із законодавством, а від підприємств, установ
(у тому числі банків), організацій та громадян — інформацію, необхідну
для виконання покладених на
Держфінпослуг завдань;
3) здійснювати інспектування фінансових установ, а також їх споріднених
та афілійованих осіб;
4) залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої
влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності (за
погодженням з їхніми керівниками), консультативних та експертних
організацій до розгляду питань, що належать до її компетенції, а також
зовнішніх експертів, які мають відповідну кваліфікацію, до проведення
перевірок (інспектування) фінансових установ;
5) вимагати від посадових осіб фінансових установ, діяльність яких
підлягає регулюванню і нагляду з боку Держфінпослуг, надання пояснень,
необхідної інформації та документів;
6) досліджувати дані про клієнта фінансової установи тільки з метою
виконання завдань нагляду;
7) установлювати порядок та форму ведення обліку договорів страхування і
вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового
відшкодування;
8) проводити перевірки, у тому числі тематичні та зустрічні, щодо
правильності застосування страховиками законодавства України про
страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що
характеризують виконання договорів страхування; призначати не частіше
від одного разу на рік проведення за рахунок страховика додаткової
обов’язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;
9) видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень
законодавства про страхову діяльність, а в разі їх невиконання зупиняти
чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених
порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з
державного реєстру страховиків (перестраховиків);
10) видавати приписи страховим посередникам про усунення виявлених
порушень законодавства, а в разі їх невиконання приймати рішення про
виключення страхового або перестрахового брокера з державного реєстру
страхових та перестрахових брокерів;
11) одержувати в установленому порядку від аварійних комісарів
інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань, у тому
числі інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та
заподіяну шкоду;
12) застосовувати до фінансових установ, які не додержуються законів та
інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання
фінансових послуг, такі заходи впливу:
а) зобов’язати порушника вжити заходів до усунення порушення; б)
вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; в)
накладати штрафи відповідно до закону; г) тимчасово зупиняти дію або
анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових
послуг; д) відсторонювати керівництво від управління фінансовою
установою та призначати її тимчасову адміністрацію; е) затверджувати
план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; є)
порушувати питання про ліквідацію фінансової установи;
13) призначати проведення примусової санації фінансової установи у
випадках та порядку, установлених законом;
14) звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації
страховика (перестраховика) або страхового посередника у випадках,
передбачених законом;
15) засновувати друковані засоби масової інформації, а також
висвітлювати питання розвитку та функціонування ринків фінансових послуг
в інших засобах масової інформації;
16) одержувати в установленому порядку від органів статистики,
центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування інформацію, документи та матеріали, необхідні для
виконання покладених завдань;
17) користуватися базами даних Національного банку України, Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку, які ведуться з метою
регулювання ринків фінансових послуг і забезпечення діяльності
фінансових установ, та надавати відповідну інформацію зазначеним
органам;
18) утворювати в разі потреби за погодженням з Національним банком
України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку,
Антимонопольним комітетом України, міністерствами та іншими
заінтересованими центральними органами виконавчої влади комісії та
робочі групи;
19) у межах співробітництва з міжнародними організаціями, державними
органами і неурядовими організаціями іноземних держав:
а) надавати та одержувати інформацію з питань нагляду за фінансовими
ринками й установами, яка не становить державної таємниці та не
призводить до розголошення професійної таємниці;
б) надавати інформацію стосовно до діяльності окремих фінансових установ
у випадках і в порядку, встановлених у відповідних міжнародних
договорах, учасником яких є Україна;
в) брати участь у міжнародних конференціях, симпозіумах, семінарах,
зустрічах, нарадах з питань, що належать до її компетенції;
г) репрезентувати Кабінет Міністрів України за його дорученням у
міжнародних організаціях та укладати в межах своїх повноважень
міжнародні договори.
§ 3. Правовий статус окремих
фінансових установ
3.1. Банки
Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові
засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає
Закон України «Про банки і банківську ді-
яльність» (далі — Закон).
Відповідно до ст. 2 Закону банком визнається юридична особа, яка має
виключне право на підставі ліцензії Національного банку України
здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових
коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від
свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення
банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Під банківським кредитом розуміється будь-яке зобов’язання банку надати
певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати
право вимоги боргу, будь-яке подовження строку погашення боргу, яке
надано в обмін на зобов’язання
боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на
сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Банківська система України складається з Національного банку України та
інших банків, що створені і діють на території України відповідно до
положень Закону.
Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства
з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.
Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як
спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними,
інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).
Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за
видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання
діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та
нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.
Банк набуває статусу спеціалізованого банку, у разі якщо більше ніж 50
відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу
спеціалізованого ощадного банку, у разі якщо більше ніж 50 відсотків
його пасивів є вкладами фізичних осіб.
Банки мають право створювати банківські об’єднання таких типів:
банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова
група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з
додержанням вимог антимонопольного законодавства України.
З метою захисту та репрезентування інтересів своїх членів, розвитку
міжрегіональних та міжнародних зв’язків, забезпечення наукового та
інформаційного обміну і професійних інтересів, розроблення рекомендацій
щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові
спілки чи асоціації (ст. 13 Закону).
Банківські спілки та асоціації не мають права вести банківську чи
підприємницьку діяльність і не можуть бути створені з метою отримання
прибутку.
Асоціація (спілка) банків є договірним об’єднанням банків і не має права
втручатись у діяльність банків — членів асоціації (спілки).
Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд
відповідно до положень Конституції України, Закону, Закону України «Про
Національний банк України», інших законодавчих актів та
нормативно-правових актів Національного банку України.
3.2. Кредитні спілки
Організаційні, правові та економічні засади створення та діяльності
кредитних спілок, їх об’єднань, права та обов’язки членів кредитних
спілок та їх об’єднань визначає Закон України «Про кредитні спілки»
(далі — Закон).
Відповідно до ст. 1 Закону кредитною спілкою визнається неприбуткова
організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх
об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її
членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок
об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.
Кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів.
Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше ніж
50 осіб, які відповідно до Закону можуть бути членами кредитної спілки
та об’єднані хоча б за однією з таких ознак: мають спільне місце роботи
чи навчання або належать до однієї професійної спілки, об’єднання
професійних спілок, іншої громадської чи релігійної організації або
проживають в одному селі, селищі, місті, районі, області.
Державна реєстрація кредитних спілок здійснюється відповідно до
Положення про реєстрацію кредитних спілок, що затверджене розпорядженням
Держфінпослуг від 11.11.2003 № 115.
Членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іноземці та
особи без громадянства, які постійно проживають на території України і
мають повну цивільну дієздатність.
Кредитна спілка надає кредити своїм членам на умовах їх платності,
строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.
Отримувати кредити від імені членів кредитної спілки можуть також
селянські (фермерські) господарства та приватні підприємства, які
перебувають у їх власності. Розмір кредиту, наданого одному члену
кредитної спілки, не може перевищувати 20 відсотків від капіталу
кредитної спілки.
3.3. Страхові компанії
Відносини у сфері страхування і на ринку страхових послуг, страхового
захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян
регламентується ЦК, ГК, Законом України «Про страхування» (далі —
Закон).
Відповідно до ст. 2 Закону страховиками (страховими компаніями)
визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних,
командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно
з Господарським кодексом України з урахуванням особливостей,
передбачених Законом, а також одержали в установленому порядку ліцензію
на здійснення страхової діяльності.
Ведення Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України
як складової частини Державного реєстру фінансових установ здійснюється
Держфінпослуг, яка є його розпорядником та адміністратором відповідно до
Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого
розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 № 41.
Учасників страховика має бути не менше від трьох. Страхова діяльність в
Україні здійснюється виключно страховиками — резидентами України.
Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами
страхування, іншими ніж страхування життя, встановлюється в сумі,
еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який займається страхуванням
життя, — 1,5 млн євро за валютним обмінним курсом валюти України.
Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути тільки
страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з
формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання
послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових
угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов’язано
із зазначеними видами діяльності,
а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб
страховика.
3.4. Інвестиційні фонди і компанії
Правові та організаційні основи створення, діяльності та
відповідальності суб’єктів спільного інвестування, особливості
управління їх активами, вимоги до складу, структури та зберігання
активів, особливості розміщення та обігу цінних паперів інститутів
спільного інвестування, порядок та обсяг розкриття інформації
інститутами спільного інвестування з метою залучення та ефективного
розміщення фінансових ресурсів інвесторів регулюються Законом України
«Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні
інвестиційні фонди» від 15.03.2001 (далі — Закон).
Відповідно до ст. 1 Закону інститут спільного інвестування (ІСІ) — це
корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який
провадить діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) грошових
коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні
папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.
ІСІ залежно від порядку здійснення його діяльності може бути відкритого,
інтервального та закритого типу.
ІСІ належить до відкритого типу, якщо він (або компанія з управління
його активами) бере на себе зобов’язання здійснювати в будь-який час на
вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або
компанією з управління його активами).
ІСІ належить до інтервального типу, якщо він (або компанія з управління
його активами) бере на себе зобов’язання здійснювати на вимогу
інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з
управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії
строку, але не рідше від одного разу на рік.
ІСІ належить до закритого типу, якщо він (або компанія з управління його
активами) не бере на себе зобов’язань щодо викупу цінних паперів,
емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) до моменту
його реорганізації або ліквідації.
ІСІ може бути строковим або безстроковим.
3.5. Довірчі товариства
Поняття довірчого товариства, особливості його створення та діяльності
визначає Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства»
(далі — Декрет) від 17.03.1993. Відповідно до ст. 1 Декрету довірчим
товариством є товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює
представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з
довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Майном довірителя
є кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності
довірителя.
Довірче товариство здійснює такі довірчі операції:
1) для громадян — збереження та представницькі послуги для
обслуговування майна довірителів;
2) для юридичних осіб — розпоряджання майном, агентські послуги, ведення
рахунків для власників їх цінних паперів та управління голосувальними
акціями, переданими довірчому товариству через участь у загальних зборах
акціонерного товариства.
Розділ 12
ПРАВОВІ ЗАСАДИ КОНТРОЛЮ
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
§ 1. Поняття та елементи контролю.
§ 2. Види контролю та система правоохоронних та правозастосовних
органів, які мають право здійснювати контроль за діяльністю суб’єктів
господарювання.
§ 3. Форми контролю за законодавством України.
§ 1. Поняття та елементи контролю
Державний контроль — це одна з форм впливу держави в особі її органів а
також органів місцевого самоврядування на економіку.
Згідно зі ст. 19 ГК держава здійснює контроль і нагляд за господарською
діяльністю суб’єктів господарювання в таких сферах:
збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб’єктами
господарських відносин — за станом і достовірністю бухгалтерського
обліку та звітності;
фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових
відносин — за додержанням суб’єктами господарювання кредитних
зобов’язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог
валютного законодавства, податкової дисципліни;
цін і ціноутворення — з питань додержання суб’єктами господарювання
державних цін на продукцію і послуги;
монополізму та конкуренції — з питань додержання
антимонопольно-конкурентного законодавства;
земельних відносин — за використанням і охороною земель;
водних відносин і лісового господарства — за використанням та охороною
вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;
виробництва і праці — за безпекою виробництва і праці, додержанням
законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною
безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено
обов’язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;
споживання — за якістю і безпечністю продукції та послуг;
зовнішньоекономічної діяльності — з питань технологічної, економічної,
екологічної та соціальної безпеки.
Держава забезпечує захист прав суб’єктів господарювання і споживачів
незалежно від їх організаційних форм і форм власності на майно
Одним з основних питань контролю є визначення його сутності. Сутність
контролю взагалі і фінансового контролю зокрема полягає в ефективному
попередженні, виявленні та запобіганні порушенням щодо використання
фінансових ресурсів.
На дев’ятому конгресі Міжнародної організації вищих контролюючих органів
(INTOSAI) 1977 р. в Лімі контроль був визнаний обов’язковим елементом
управління супільними фінансовими засобами.
Фінансовий контроль, за визначенням Б. Ф. Усача— одна з форм управління
фінансами, особлива сфера контролю, зумовлена формуванням і
використанням фінансових ресурсів у всіх структурних підрозділах
економіки держави.
Фінансовий контроль є частиною загальнодержавного контролю. Значення
фінансового контролю визначається характером фінансової діяльності
держави. Тому фінансовий контроль можна визначити як діяльність
державних органів та організацій щодо забезпечення законності,
фінансової дисципліни і доцільності під час мобілізації, розподілу і
використання грошових коштів і зв’язаних з ними матеріальних цінностей.
Сферою контролю є господарські операції, здійснювані з використанням
грошей, а в окремих випадках — і без них (наприклад бартерні угоди).
Отже, суть господарського контролю полягає в регулюванні процесу
відтворення відповідно до чинного законодавства. На сьогодні одним з
основних нормативно-правових актів, що закріплює засади контролю в
Україні, є Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 р. № 817/98.
Основними завданнями господарського контролю відповідно до Указу
Президента України є:
— перевірка додержання порядку реалізації державної політики контролю за
використанням підприємствами коштів бюджетів усіх рівнів та
позабюджетних фондів, стану обліку і звітності;
— прийняття органами державної контрольно-ревізійної служби обов’язкових
до виконання підприємствами рішень за фактами порушень фінансової
дисципліни, нецільового використання коштів, несплати податків, зборів
(обов’язкових платежів), неподаткових платежів та приховування отриманих
доходів;
— звертання органів державної контрольно-ревізійної служби в інтересах
держави до судів і господарських судів;
— періодичне проведення планових ревізій і перевірок використання
бюджетних коштів та позабюджетних фондів, збереження майна, однак не
рідше від одного разу на три роки;
— установлення адміністративної відповідальності за недодержання порядку
проведення операцій з бюджетними коштами, нецільове використання коштів
бюджетів і позабюджетних фондів, за невиконання вимог контрольних
органів щодо усунення порушень;
— здійснення фінансового контролю контрольно-ревізійною службою у
взаємодії з органами податкової служби, державного казначейства, суду й
прокуратури з метою недопущення паралелізму й дублювання;
— систематичне інформування органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування про факти порушень фінансової дисципліни і
внесення пропозицій щодо забезпечення їх усунення та притягнення винних
до відповідальності.
Указом Президента України Генеральній прокуратурі України, іншим
правоохоронним органам запропоновано забезпечити належний розгляд
матеріалів, переданих контрольно-ревізійною службою, про виявлені факти
порушень у використанні коштів бюджетів усіх рівнів і позабюджетних
фондів та державного і комунального майна, а також своєчасно реагувати
на факти порушення порядку розгляду матеріалів, що надходять від
контролюючих органів.
Відповідно до законодавчих, нормативно-інструктивних матеріалів
контролюючі органи наділені широкими правами, що дає їм змогу вимагати
повноти і якості контролю. Вони володіють правом не тільки досліджувати
документи, фінансову звітність,
а й проводити обстеження, здійснювати контрольні обміри виконаних робіт,
інвентаризації, аналізувати техніко-економічні показники, робити
висновки та вносити рекомендації щодо усунення виявлених негативних явищ
і їх попередження.
Перелічені завдання випливають з функцій контролю: профілактичної,
інформаційної і мобілізаційної.
У ринковому середовищі контролю підлягає вся господарсько-фінансова
діяльність підприємства, що спонукає підприємців відповідально ставитися
до виконання своїх обов’язків. З іншого боку, ліквідуються умови, які
породжують безгосподарність. Контроль у цьому випадку покликаний
виявляти подібні явища і сприяти їх ліквідації, реалізуючи при цьому
профілактичну функцію.
Інформаційна функція полягає в тому, що одержана під час контролю
інформація є підставою для прийняття відповідних рішень і проведення
коригувальних дій, завдяки яким забезпечується нормальне функціонування
об’єкта, що перевіряється.
У процесі контролю виявляють не тільки недоліки, а й позитивні сторони
діяльності. Останні як передовий досвід можуть стати надбанням інших
суб’єктів господарювання, завдяки чому реалізується мобілізаційна
функція контролю.
Дослідження предмета господарського контролю різними прийомами і
способами утворює метод контролю. Метод (від грец. methodos — спосіб
пізнання) — це спосіб дослідження або практичного виконання чого-небудь,
спосіб наукового пізнання й установлення істини.
Методи контролю — це прийоми і засоби його здійснення. На сьогодні в
наукових колах триває дискусія, що саме належить до методів контролю, а
що — до його форм. Думки розійшлися, тому перевірку та ревізію відносять
як до методів, так і до форм.
Методи вельми різноманітні і залежать від об’єкта контролю, мети і
завдань, які стоять перед перевіряльниками, та від інших факторів.
Методи фінансового контролю слід відрізняти від методики проведення
перевірок, ревізій. Методика встановлює порядок перевірки: з чого її
починати і чим закінчувати. Розроблено методики перевірки зберігання
готівки в касах, збереження і витрат матеріальних цінностей на
підприємствах і організаціях, виплат з фонду заробітної плати та ін.
Методика контролю розробляється з урахуванням форми власності,
організаційної структури, територіального аспекту.
Тому можна твердити, що взагалі метод контролю — це сукупність прийомів
і способів дослідження розширеного відтворення суспільно необхідного
продукту й додержання вимог його (відтворення) законодавчого
регулювання.
У процесі функціонування господарський контроль сформував свій метод у
системі прикладних економічних наук. Метод характеризується
використанням загальнонаукових і власних методичних прийомів і способів
контролю.
Предметом контролю є виявлення законності, реальності, економічної
доцільності та ефективності використання фінансових ресурсів у процесі
підприємницької діяльності згідно з чинним законодавством та
забезпечення їх збереження. У процесі контролю застосовуються
загальнонаукові методи дослідження: аналіз, сінтез, індукція, дедукція,
абстрагування, моделювання.
До названих методів додали також так звані загальнонаукові методичні
прийоми, які включають аналогію, конкретизацію, системний аналіз,
функціонально-вартісний аналіз. Практика показує, що найчастіше в
контролі застосовується метод порівняльного аналізу.
Вивчаючи предмет, перевіряльники (ревізори) використовують різні способи
і прийоми пізнання: спостереження й експеримент, окреме і загальне,
причину і наслідок тощо.
На практиці в контрольно-ревізійній роботі використовують специфічні
прийоми і способи контролю.
Інвентаризація — спосіб фактичної перевірки наявності
товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також контролю за їх
зберіганням. Більшість випадків нестач, крадіжок, розтрат виявляється за
допомогою інвентаризації.
Економічний аналіз показників виробничої і фінансово-господарської
діяльності підприємств під час ревізії особливо потрібний. Тільки за
допомогою глибокого аналізу можна з’ясувати причини невиконання завдання
з реалізації продукції, з прибутків, установити фактори, які впливають
на збільшення чи зменшення витрат, тощо.
Перевірка виконання прийнятих рішень є одним зі способів фактичного
контролю. Метод перевірки виконання законів, указів, постанов, положень,
інструкцій, розпоряджень, наказів органічно поєднується як у фактичному,
так і в документальному контролі.
Письмові пояснення матеріально відповідальних і посадових осіб потрібні
для виявлення причин допущених порушень. Пояснення сприяють допоміжному
з’ясуванню обставин і умов порушень та недоліків, реальності
господарських операцій і достовірності фактів зловживань.
§ 2. Види контролю та система
правоохоронних та правозастосовних органів,
які мають право здійснювати контроль
за діяльністю суб’єктів господарювання
У ринкових умовах господарювання підвищення ефективності виробництва,
розподілу, обміну і споживання суспільно необхідного продукту неможливе
без належного контролю за використанням товарно-грошових відносин.
Науковці виділяють види контролю за різними критеріями, тому розглянемо
головні з них.
За суб’єктами господарський контроль в Україні поділяється на зовнішній
та внутрішній (внутрішньогосподарський).
Зовнішнім слід вважати контроль, що його здійснюють спеціальні, вищі
стосовно до об’єкта, що перевіряється, або незалежні від нього органи
господарського контролю.
Відповідно, внутрішнім контролем є контроль у межах однієї організації
або галузі силами їх структурних підрозділів і штатних працівників.
Внутрішній (внутрішньогосподарський) контроль слід розглядати у двох
напрямах: галузевий (за радянських часів його називали відомчим) і
контроль власника. Своєю чергою, галузевий контроль здійснюється на
державних (у тому числі казенних) підприємствах (установах і
організаціях) відповідно до чинного законодавства на рівні штатних
ревізорів. Контроль власника здійснюється з його ініціативи органом
(міністерством, державним комітетом, акціонерним виробничим
об’єднанням), якому підпорядковане підприємство на правах власності
згідно з законодавчими актами.
Іще раз зазначимо, що в підґрунтя класифікації видів контролю можуть
бути покладені різні критерії. І якщо ми розглядали галузевий та
позагалузевий контроль, керуючись характером взаємовідносин між
суб’єктом контролю й підконтрольним об’єктом, то не менш важливо
диференціювати контроль за змістом чи напрямами його здійснення.
Відповідно, виділяють фінансовий контроль, банківський, податковий,
контроль за виконанням управлінських рішень та ін.
За органами, що здійснюють фінансовий контроль, фінансовий контроль в
Україні поділяється на державний, контроль органів місцевого
самоврядування, незалежний (аудиторський) і контроль власника.
Державний контроль в Україні згідно з чинним законодавством здійснюють у
міру необхідності та в межах своєї компетенції різноманітні органи
державного управління України та підвідомчі їм організації: Верховна
Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Рахункова
палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради,
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації та виконавчі органи відповідних рад (їхні місцеві
фінансові управління), Національний банк України, Міністерство фінансів
України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державна митна
служба України, Державне казначейство України, Державна податкова служба
України, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Фонд
державного майна України, Агентство з питань банкрутства, служби
галузевого контролю. Можливий також поділ даних оргнів на органи
зовнішнього державного фінансового контролю (Верховна Рада України,
Президент України, Кабінет Міністрів України, Рахункова палата, Верховна
Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради) та внутрішнього
державного фінансового контролю. Внутрішній державний фінансовий
контроль здійснюється в системі виконавчої влади спеціально створеними
для цього органами, які не є частиною організаційної структури
підконтрольних об’єктів. Спеціалізовані органи контролю: Державний
комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації
(Держстандарт України), Державний митний комітет України, Державний
комітет України у справах захисту прав споживачів (Держспоживзахист),
Державна інспекція України з контролю за цінами, Державна автомобільна
інспекція, Державна пожежна інспекція, Державна санітарна інспекція та
ін.
Контроль органів місцевого самоврядування здійснюють органи місцевого
самоврядування на місцях відповідно до покладених на них повноважень.
Незалежний (аудиторський) контроль (як різновид зовнішнього контролю)
здійснюється на договірних платних засадах під час перевірки
достовірності звітних даних, балансів і водночас надає консультаційні
послуги з питань обліку, фінансів, економіки тощо. Такий контроль
призначений здебільшого для об’єктів недержавного сектору економіки.
Контроль власника можна поділити: на галузевий (його іноді називають
внутрішньосистемний) — це контроль міністерств, державних комітетів,
концернів — і внутрішньогосподарський (здійснюваний власниками
підприємств, бухгалтерською і фінансово-економічною службою
підприємств).
Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати
державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх
статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду
визначаються законами.
Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб’єктів
господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб під час
здійснення ними державного контролю та нагляду забороняються.
Органи державної влади і посадові особи зобов’язані здійснювати
інспектування та перевірки діяльності суб’єктів господарювання
неупереджено, об’єктивно й оперативно, додержуючись вимог законодавства,
поважаючи права і законні інтереси суб’єктів господарювання.
Суб’єкт господарювання має право на одержання інформації про результати
інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять
днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та
рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових
осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені
суб’єктом господарювання в установленому законодавством порядку.
Усі суб’єкти господарювання зобов’язані здійснювати первинний
(оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати
статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону
фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської
діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від
суб’єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних,
не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
Основними органами, які мають право здійснення контролю в межах своєї
компетенції є:
— органи і посадові особи податкової служби (Закон України «Про державну
податкову службу в Україні» від 4.12.1990);
— органи і посадові особи державної контрольно-ревізійної служби (Закон
України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»
26.01.1993);
— органи і посадові особи Державної служби з боротьби з економічною
злочинністю МВС України (Закон України «Про міліцію» 20.12.1990);
— органи і посадові особи санітарно-епідеміологічної служби (Закон
України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення» від 24.02.1994);
— органи і посадові особи Державної пожежної охорони (Закон України «Про
пожежну безпеку» 17.12.1993);
— органи і посадові особи Державного комітету з нагляду за охороною
праці (Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992);
— органи і посадові особи служби у справах захисту прав споживачів та
ін.
У певних випадках гсподарська діяльність потребує попереднього
проведення екологічної експертизи відповідно до Закону України «Про
екологічну експертизу» від 09.02.1995.
Існують спеціалізовані установи щодо контролю якості різних видів
продукції, наприклад, ліків (Закон України «Про лікарські засоби» від
04.04.1996), харчових продуктів (Закон України «Про якість та безпеку
харчових продуктів і продовольчої сировини» від 23.12.1997) та ін.
Держава зобов’язує суб’єктів господарювання вести бухгалтерський облік
та звітність відповідно до вимог, установлених законодавством (Закон
України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від
16.07.1999).
Деякі науковці в даній класифікації виділяють галузевий і позагалузевий
контроль, а внутрішньогосподарський контроль відокремлюють.
Галузевий контроль здійснюється контрольно-ревізійними підрозділами
міністерств, що фінансуються за рахунок бюджету, підпорядковуються як
вищому органу державного контролю, так і відповідному міністерству. Його
основна функція — детальний контроль за правильністю витрачання
бюджетних коштів. На галузевий контроль відповідно до чинного
законодавства покладений обов’язок періодичного проведення ревізій
господарсько-фінансової діяльності підлеглих підприємств. На сьогодні
частково ліквідовано галузевий контроль, не приділяється належна увага
організації внутрішнього контролю в державних установах.
Позагалузевий контроль здійснюють державні органи управління та органи
спеціалізованого контролю, зокрема Міністерство фінансів України,
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна інспекція
з контролю за цінами та ін.
У процесі цього контролю особливе місце має вивчення інформації про
результати діяльності: виконання рішень; перевірка кошторисно-фінансової
і розрахункової дисципліни; додержання чинного законодавства у
здійсненні операцій із цінними паперами; контроль за державною
реєстрацією суб’єктів підприємницької діяльності та порядком видачі
ліцензій; перевірка бухгалтерських документів і облікових регістрів,
пов’язаних з установленням і застосуванням цін, тощо.
Важливу роль у здійсненні позагалузевого фінансового контролю виконують
Міністерство фінансів України і його місцеві органи. Вони концентрують
свою увагу на питаннях фінансової політики держави, контролюють на
підприємствах і в об’єднаннях додержання фінансово-кошторисної
дисципліни. Крім того, Головне контрольно-ревізійне управління України,
його органи на місцях провадять ревізії і перевірки діяльності в
міністерствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних
установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують
кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, надають
пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання
їх у дальшому.
На відміну від позагалузевого, галузевий контроль провадить в основному
перевірки на тих ділянках і у сферах діяльності, де необхідні спеціальні
знання, компетентність, а його функції спрямовані на перевірку
законності, вірогідності і доцільності господарських операцій на
підпорядкованих підприємствах. Відповідно до постанови Кабінету
Міністрів України від 10 липня 1998 р. «Про заходи щодо поліпшення
контрольно-ревізійної роботи в міністерствах та інших центральних
органах виконавчої влади» часткове звільнення ревізорів від підвідомчої
залежності полягає в тому, що керівник контрольно-ревізійного підрозділу
міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади призначається
на посаду і звільняється з посади відповідного міністерства керівником
за погодженням з Головним контрольно-ревізійним управлінням України.
За правовими наслідками галузевий та позагалузевий види контролю також
мають свої відмінності. Якщо галузевий контроль може обмежуватися
заходами адміністративно-організаційного впливу, то в разі
позагалузевого контролю контролюючий орган може вдаватися до примусових
заходів або ж звертатися з поданням результатів контролю у відповідні
державні органи, які вповноважені застосовувати відповідні заходи
впливу.
Внутрішньогосподарський контроль здійснюється власниками,
бухгалтерськими, фінансовими та іншими функціональними службами
підприємств. Відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні»
основна відповідальність за організацію контролю на кожному підприємстві
перш за все покладається на його безпосереднього власника в особі
держави, колективу акціонерів, орендарів та інших осіб, які несуть повну
відповідальність за раціональність використання власних матеріальних,
трудових і фінансових ресурсів. Такий контроль має дискретний характер.
Суттєвим недоліком внутрішньогосподарського контролю на підприємствах є
те, що він обмежується окремими тематичними перевірками без вивчення
вірогідності господарських операцій і їх процесів за документами. Своєю
чергою, це не забезпечує всебічного контролю, потребує дальшого
дослідження тих чи тих явищ фахівцями галузевого контролю. З метою
поліпшення контрольної діяльності органів внутрішньогосподарського
контролю, підвищення якості його контрольних функцій варто будувати його
роботу більш чітко й організовано.
Науковці вважають, що органи, які здійснюють державний контроль в
Україні, можна об’єднати у групи, створивши різноманітні його види,
зокрема парламентський, президентський і галузевий. Перелічені види
державного контролю розрізняються за характером і обсягом, формами і
методами проведення, юридичними наслідками, тобто мають свої
особливості, завдяки чому є самостійними.
За періодичністю здійснення контроль поділяється на попередній, поточний
і наступний.
Попередній контроль здійснюється до виконання господарської операції з
метою запобігання незаконним діям, неефективному використанню коштів і
прийняттю необґрунтованих рішень. Він застосовується переважно на стадії
погодження і за-
твердження кошторисів, договорів, під час підписання розпорядчих і
виконавчих документів на здійснення господарських операцій. Перед тим як
виписати видатковий касовий ордер на видачу підзвітної суми, бухгалтерія
підприємства перевіряє наявність грошей, доцільність витрат,
відповідність їх потребам за нормами тощо, тому можна казати, що
попередній контроль повинен носити профілактичний характер. Деякі автори
пов’язують дії попереднього контролю з проміжком часу між прийняттям
рішення і настанням терміну його виконання. У зв’язку з цим вони
вважають, що такого проміжку часу може взагалі не бути, а отже,
попередній контроль не завжди є обов’язковим.
Поточний контроль має оперативний характер і здійснюється в процесі
виконання господарських операцій. Поточний контроль покладається в
основному на служби внутрішньогосподарського контролю. Його завдання —
оперативне виявлення і своєчасне припинення порушень і відхилень, що
виникли в процесі виконання господарських операцій і виробничих завдань.
Наприклад, товар може бути виданий покупцю після попередньої оплати,
здійсненої через банк. Тим самим підприємство перевіряє законність
господарських операцій, раціональність витрачання коштів, матеріальних
цінностей, запобігає випадкам безгосподарності й зловживань.
Наступний контроль здійснюється після завершення господарських операцій,
коли закінчився визначений звітний період. Його мета — встановити
правильність, законність і економічну доцільність здійснених
господарських операцій, виявити вади в роботі підприємства, факти
безгосподарності й крадіжок. За його результатами розробляються заходи
щодо ліквідації виявлених вад і усунення причин та умов їх виникнення.
Одним із недоліків наступного контролю в умовах централізованої системи
управління є постійне збільшення звітних показників для вищих органів,
вирішення дрібних питань у централізованому порядку, що надає наступному
контролю паперового характеру.
За інформаційним забезпеченням розрізняють документальний і фактичний
контроль.
Документальний контроль полягає в установленні суті і достовірності
господарської операції за даними первинної документації, облікових
регістрів і звітності, в яких вона була відображена в бухгалтерському,
оперативному й статистичному обліку.
Фактичний контроль полягає в установленні реального (справжнього) стану
об’єкта за допомогою зважування, вимірювання, лабораторних аналізів
тощо. До об’єктів фактичного контролю відносять: гроші готівкою в касі,
основні засоби, нематеріальні активи, готову продукцію. Фактичний і
документальний контроль взаємопов’язані, а тому сукупне їх застосування
дає змогу встановити справжній стан об’єктів, розробити заходи щодо
усунення недоліків.
У теорії провадження контролю виділяють і інші — особливі види контролю,
які включають:
Слідство — форма контролю, яка застосовується судово-слідчими органами
для встановлення точної суми заподіяної шкоди і винних осіб. Результати
слідства оформляються протоколами і постановами.
Лічильна перевірка звітності є сукупністю спеціальних прийомів контролю
її достовірності. Це одна з форм наступного контролю, яка здійснюється
фінансовими органами, що контролюють розрахунки підприємств з бюджетом
щодо платежів із прибутків (доходів). Достовірність звітних даних
підлягає перевірці, крім того, статистичними і банківськими органами,
працівниками облікового, фінансового і контрольно-ревізійного апарату
вищих органів під час приймання звітності, ревізій, тематичних перевірок
і аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства. При цьому
важливо перевірити достовірність вихідної облікової інформації
виробничих одиниць та інших підрозділів, на підставі якої потім
формуються зведені звітні показники по підприємству в цілому. Лічильна
перевірка включає елементи як технічної (формальної) перевірки, так і
контролю по суті.
Господарський спір — це спосіб виявлення дотримання законності й
забезпечення законних прав у господарських взаємовідносинах підприємств.
Господарські спори між підприємствами вирішуються господарським судом.
Правильність вирішення господарських спорів підприємств багато важить у
забезпеченні державної дисципліни та виконанні договірних зобов’язань.
Результати розгляду господарських спорів оформляються рішеннями й
постановами.
Обстеження — ознайомлення зі станом підконтрольного об’єкта на місці,
зокрема, зі станом складського господарства, використанням виробничих
потужностей, охороною праці й технікою безпеки. Виявляють при цьому
позитивні й негативні сторони діяльності підприємства. Результати
обстеження оформляються доповідними записками, довідками, висновками,
пропозиціями.
Перелічені форми контролю використовуються в роботі перевірних служб не
ізольовано, а в поєднанні, що суттєво підвищує дієвість фінансового
контролю. Отже, зміст контролю втілюється в його формах.
§ 3. Форми контролю за законодавством України
Згідно з українським законодавством контроль буває двох форм: перевірка
та ревізія (а також інспекція як особлива форма). Дане положення
міститься в багатьох нормативних актах, зокрема, в Законі України «Про
державну контрольно-ревізійну службу в Україні».
Перевірка — це обстеження і вивчення окремих ділянок
фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації
або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або
доповідною запискою.
Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською
діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням
законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності,
спосіб документального викриття нестач, розтрат, привласнень та крадіжок
коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За
наслідками ревізії складається акт.
На думку деяких авторів, ревізія є одним з методів контролю, проте інші
вважають її формою контролю. Ми відносимо ревізію до основних форм
контролю, однак не можна відкидати теорій, згідно з якими ревізія
належить до видів контролю. У зв’язку з цим необхідно навести також
класифікацію проведення ревізій:
Повні ревізії, як правило, охоплюють усі сторони господарської
діяльності об’єкта перевірки; стан збереження грошових засобів і
матеріальних цінностей; відповідність їх наявності даним бухгалтерського
обліку; відповідність фактичних витрат бухгалтерським документам; чи
своєчасно і правильно проводились інвентаризації товарно-матеріальних
цінностей, розрахунки з підприємствами, установами, організаціями;
правильність використання грошових засобів і матеріальних цінностей,
виконання господарських і фінансових планів тощо.
Часткові, або вибіркові, ревізії провадяться для з’ясування будь-якої
конкретної сторони діяльності, наприклад, правильності використання
фонду заробітної плати, правильності збереження грошей і т. ін.
Під час документальних ревізій перевіряється наявність необхідних
фінансових документів, їх оформлення, облік, збереження. Документи
дозволяють визначити законність і доцільність витрат, додержання
фінансової дисципліни, виконання фінансового плану.
Фактична ревізія передбачає перевірку наявності грошових засобів,
матеріальних цінностей і їх відповідність документам. Як правило, за
фактичної ревізії провадиться інвентаризація.
Комплексні ревізії провадяться представниками кількох органів і
охоплюють усі сторони фінансової і господарської діяльності.
За формами здійснення контрольні перевірки поділяють на превентивні й
поточні.
Превентивні (від лат. praeventio — попередження, запобігання) контрольні
перевірки здійснюють на стадії попереднього контролю виробничої і
господарсько-фінансової діяльності підприємств. Власник перевіряє
оптимальність планів і збалансованість ресурсами згідно з нормативами.
Якщо органи контролю здійснюють превентивні перевірки періодично, то
внутрішньогосподарський контроль власника передбачає їх систематичне і
безперервне виконання. Разом з тим контрольні органи перевіряють
юридично-правову обґрунтованість документа, який відображає
достовірність проведення господарської операції, кількісні та якісні її
вимірники, норми витрачання сировини, ціни. Без підпису керівника й
головного бухгалтера окремі документи (чек, касовий ордер) не
приймаються до виконання і вважаються недійсними. Превентивні перевірки
дають змогу запобігти нестачам, перевитратам та іншім порушенням.
Поточні контрольні перевірки — засіб оперативного, систематичного
контролю конкретних операцій. Вони здійснюються всіма контрольними
органами з питань, що входять до їхньої компетенції. Так, комерційні
банки перевіряють використання готівки з каси, своєчасність і повноту
здавання виторгу до банку тощо. Поточні контрольні перевірки провадяться
з метою запобігання безгосподарності, для профілактики правопорушень.
Виокремлюють камеральні перевірки, які провадяться міністерствами,
комітетами на стадії прийняття від підпорядкованих підприємств
фінансової звітності (без виїзду на підприємство). Мета камеральної
перевірки — здійснення контролю за додержанням чинного законодавства, а
також підготовка інформації для проведення перевірки або тематичної
ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств.
Тематична перевірка — це вивчення однієї або кількох сторін діяльності
підконтрольного об’єкта. Результати тематичної перевірки, одержані на
підставі документального і фактичного контролю, оформляються актами або
доповідними записками. За результатами тематичної перевірки
перевіряльники роблять висновки про стан підконтрольного об’єкта і
розробляють пропозиції щодо поліпшення ситуації. Ці пропозиції
розглядаються і затверджуються до виконання керівником органу, від імені
якого проводилась тематична перевірка. Виконання таких пропозицій
систематично перевіряється.
Ревізії, контрольні перевірки, що провадяться органами
контрольно-ревізійної служби, здійснюють на підставі розпорядчого
документа, підписаного начальником служби, управління, керівником
підрозділу служби в районі, місті. За ініціативою державної
контрольно-ревізійної служби ревізія підприємства, установи, організації
провадиться не частіше від 1 разу на рік та не рідше
ніж 1 раз у три роки. Головною умовою проведення планової перевірки є
повідомлення установи, що буде перевірятися, не пізніше ніж за 10 днів
до початку перевірки. За дорученням правоохоронних органів ревізію
провадять у будь-який час.
Органами державної податкової служби можуть провадитися безвиїзні,
виїзні та оперативні перевірки. Безвиїзні перевірки провадяться органами
державної податкової служби за своїм місцезнаходженням на підставі
бухгалтерських звітів, балансів, податкових декларацій (розрахунків),
наданих платниками податків (іншими особами), а також іншої наявної в
органів державної податкової служби інформації.
Виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності можуть бути
плановими (документальними та оперативними) або позаплановими
(документальними, повторними документальними, оперативними та
зустрічними).
Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка господарської
діяльності суб’єкта господарської діяльності, яка передбачена у плані
органу державної податкової служби.
Здійснюються також позапланові перевірки. Оперативною перевіркою
вважається перевірка суб’єктів підприємницької діяльності, які провадять
таку діяльність у сферах торгівлі, громадського харчування та послуг,
щодо додержання ними порядку проведення розрахунків, обліку товарів та
грошових коштів, а також порядку виконання операцій купівлі-продажу
іноземної валюти (провадиться без попереднього повідомлення такого
платника податків).
Документальна позапланова виїзна перевірка провадиться за рішенням
керівника органу державної податкової служби або його заступника без
попереднього повідомлення платника податків.
Документальні позапланові виїзні перевірки господарської діяльності
суб’єктів господарської діяльності можуть провадитися органами державної
податкової служби за наявності хоча б однієї з таких обставин:
1) виявлення за наслідками зустрічних перевірок фактів, які свідчать про
порушення платником податків норм податкового законодавства України;
2) неподання платником податків у встановлений строк документів
обов’язкової звітності;
3) виявлення недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової
звітності;
4) подання платником податків у встановленому порядку скарги про
порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової
служби під час провадження планової чи позапланової виїзної перевірки і
необхідність такої перевірки для визначення наявності порушення;
5) виникнення потреби в перевірці інформації, одержаної від особи, яка
мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не
дає пояснень та їх документальних підтверджень на обов’язковий письмовий
запит органу державної податкової служби протягом трьох робочих днів з
дня його вручення належним чином платнику податків;
6) проведення реорганізації (ліквідації) юридичної особи;
7) прийняття рішення Кабінетом Міністрів України;
8) одержання доручення Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх
справ України або Генеральної прокуратури України, центрального органу
державної податкової служби України;
9) подання суб’єктом підприємницької діяльності до органу податкової
служби заяви про відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість;
10) надходження до органу державної податкової служби від банківських
установ та митної служби інформації про порушення суб’єктом
підприємницької діяльності чинного порядку здійснення розрахунків під
час провадження зовнішньоекономічної діяльності або встановлення таких
фактів на підставі внутрішньої інформації органів державної податкової
служби;
11) наявність недоїмки з платежів у бюджет у суб’єкта підприємницької
діяльності.
Зустрічна позапланова виїзна податкова перевірка господарської
діяльності суб’єкта господарської діяльності (без його попереднього
повідомлення) провадиться за рішенням керівника органу державної
податкової служби або його заступника за на-
слідками виявлених порушень податкового законодавства України за
результатами документальних (оперативних) планових (позапланових)
виїзних податкових перевірок. Право посадових осіб органів державної
податкової служби на проведення зустрічної позапланової виїзної
податкової перевірки підтверджується відповідним посвідченням за
підписом керівника органу державної податкової служби або його
заступника.
Під час проведення перевірок посадові особи контрольного органу ДПАУ
мають право:
1) провадити опитування осіб;
2) одержувати від будь-яких юридичних чи фізичних осіб інформацію,
пов’язану з предметом перевірки;
3) здійснювати огляд територій, що використовуються для провадження
господарської діяльності, та приміщення, що використовуються для
одержання доходів чи пов’язані з утриманням інших об’єктів
оподаткування;
4) вилучати документи, що свідчать про невиконання податкових
зобов’язань.
З’ясуємо методи контролю, які застосовує Національний банк України. НБУ
провадить контроль у формі інспектування комерційних банків та інших
фінансово-кредитних установ, що підпадають під його компетенцію.
Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок
№ 276 регулює процес планування та проведення інспектування службою
банківського нагляду НБУ банків та інших осіб, які охоплюються
наглядовою діяльністю НБУ.
Служби банківського нагляду НБУ перевіряють банки, філії банків,
власників істотної участі в банку, юридичних осіб, що здійснюють
банківську діяльність без банківської ліцензії.
Перевірки поділяють на: планову (інспектування), спеціальну
(інспектування) та тематичну (інспектування). Виокремлюють вступний
контроль.
Комплексним інспекційним перевіркам підлягають банки, які здійснюють
банківську діяльність на підставі банківської ліцензії. Філії банків
підлягають тільки тематичним і спеціальним перевіркам за окремими
рішеннями НБУ. Інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ,
підлягають тематичним перевіркам.
Вступний контроль здійснюється в разі подання банком клопотання та інших
потрібних документів на здійснення державної реєстрації підрозділів
банку, отримання банківської ліцензії на здійснення банківських операцій
тощо.
Перевірки здійснюються з метою визначення ризиків, притаманних банку,
рівня безпеки і стабільності його операцій, достовірності звітності
банку і додержання банком банківського законодавства України, а також
нормативно-правових актів НБУ.
Інспекційні перевірки банків та їх філій здійснюються відповідно до
плану інспекційних перевірок. НБУ може прийняти рішення про проведення
позапланової перевірки (у тому числі спеціальної перевірки) за наявності
обґрунтованих підстав.
Плани інспекційних перевірок банків складаються щокварталу з урахуванням
прогнозного річного плану. Планова інспекційна перевірка банку
(юридичної особи в цілому, включаючи окремі перевірки філій)
здійснюється не частіше від одного разу на рік. Про проведення планової
перевірки НБУ зобов’язаний повідомляти банк не пізніше ніж за 10 днів до
початку цієї перевірки.
Виїзна інспекційна перевірка складається з таких трьох етапів:
1) підготовка до проведення інспектування;
2) процес інспектування;
3) оформлення результатів інспектування.
За результатами проведеного інспектування складається звіт (за
результатами комплексного інспектування) або довідка (за результатами
тематичного чи спеціального інспектування) про інспектування.
Господарський Кодекс у п. 6 ст. 19 установлює, що органи державної влади
і посадові особи зобов’язані здійснювати перевірки та інспектування
діяльності суб’єктів господарювання неупереджено, об’єктивно й
оперативно, додержуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні
інтереси суб’єктів господарювання.
П. 7 ст. 19 ГК встановлює, що суб’єкт господарювання, який
перевіряється, має право на одержання інформації про результати
перевірки та інспектування його діяльності не пізніше як через
30 днів після їх закінчення.
Словник-довідник
Адміністративно-господарські санкції — заходи організаційно-правового
або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення
суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Адміністративно-господарський штраф — грошова сума, що сплачується
суб’єктом господарювання до відповідного бюджету в разі порушення ним
установлених правил здійснення господарської діяльності.
Акціонерне товариство — 1) господарське товариство, яке має статутний
фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної
вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном
товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю
товариства, у межах вартості належних їм акцій; 2) товариство, статутний
капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової
номінальної вартості.
Андеррайтинг — купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх
перепродажем інвесторам; укледання договору про гарантування повного або
часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи
частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про
накладання на покупця обов’язку робити все можливе, щоб продати якомога
більше цінних паперів, не беручи зобов’язання придбати будь-які цінні
папери, що не були продані.
Асоціація — договірне об’єднання, створене з метою постійної координації
господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, способом
централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій,
розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних
виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних
ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників
асоціації.
Асоційовані підприємства (господарські організації) — група суб’єктів
господарювання — юридичних осіб, пов’язаних між собою відносинами
економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному
фонді та/або управлінні.
Аудит — перевірка бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів
та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів
господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку,
його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам.
Аудиторська діяльність — діяльність громадян та організацій, предметом
якої є здійснення аудиту, організаційне і методичне забезпечення аудиту
та надання інших аудиторських послуг.
Аудиторська палата України — самоврядний орган, що здійснює сертифікацію
суб’єктів, які мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує
програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде облік
аудиторських організацій та аудиторів.
Банк — юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії
Національного банку України здійснювати в сукупності такі операції:
залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та
розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на
власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та
юридичних осіб.
Банківська гарантія — письмове підтвердження (гарантійний лист) банку,
іншої кредитної установи, страхової організації (банківська гарантія)
про задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми,
зазначеної в письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов’язана
сторона) не виконає вказане в ньому певне зобов’язання, або настануть
інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Банківська діяльність — залучення у вклади грошових коштів фізичних і
юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на
власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських
рахунків фізичних та юридичних осіб.
Банківський кредит — будь-яке зобов’язання банку надати певну суму
грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги
боргу, будь-яке подовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на
зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на
зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Банкрутство — нездатність боржника відновити свою платоспроможність та
задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через
застосування визначеної судом ліквідаційної процедури.
Бартер (товарний обмін) — господарська операція, яка передбачає
проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі,
іншій ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної
заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування коштів
на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт,
послуг).
Благодійна організація — недержавна організація, яка здійснює благодійну
діяльність в інтересах суспільства або окремих категорій осіб без мети
одержання прибутків від цієї діяльності.
Валовий дохід — загальна сума доходу платника податку від усіх видів
діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території
України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній
зоні, так і за її межами.
Велике підприємство — підприємство, в якому середньооблікова чисельність
працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг
валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік
перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним
курсом Національного банку України щодо гривні.
Виробничий кооператив — добровільне об’єднання громадян на засадах
членства для спільної виробничої або іншої господарської ді-
яльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об’єднанні
його членами майнових пайових внесків.
Відповідальне зберігання — господарська операція платника податку, що
передбачає передавання згідно з договорами схову матеріальних цінностей
на зберігання іншій особі без права їх використання у господарському
обігу такої фізичної чи юридичної особи, з дальшим поверненням цих
матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних або
кількісних характеристик.
Вклад учасників та засновників господарського товариства — будинки,
споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права
користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками,
спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на
об’єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній
валюті.
Внутрішньогосподарські відносини — відносини, що складаються між
структурними підрозділами суб’єкта господарювання, та відносини суб’єкта
господарювання з його структурними підрозділами.
Господарська діяльність — діяльність суб’єктів господарювання у сфері
суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію
продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що
мають ціновий вираз.
Господарсько-торговельна діяльність — діяльність, що здійснюється
суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на
реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів
народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх
реалізацію через надання відповідних послуг.
Господарське об’єднання — об’єднання підприємств, утворене за
ініціативою підприємств незалежно від їх виду, які на добровільних
засадах об’єднали свою господарську діяльність.
Господарське товариство — 1) підприємство або інший суб’єкт
господарювання, створений юридичними особами та/або громадянами способом
об’єднання їх майна й участі в підприємницькій діяльності товариства з
метою одержання прибутку; 2) юридична особа, статутний (складений)
капітал якої поділений на частки між учасниками.
Господарсько-виробничі відносини — майнові та інші відносини, що
виникають між суб’єктами господарювання під час безпосереднього
здійснення господарської діяльності.
Гудвіл — нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця
між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю,
як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання
кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів
(робіт, послуг), нових технологій тощо.
Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності — напрям
державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання
господарських відносин, а також адміністративних відносин між
регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами
господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та
неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави в
діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку
господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та в
спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Державне замовлення — засіб державного регулювання економіки через
формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів
продукції (робіт, послуг), необхідної для державних потреб, розміщення
державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання
робіт, надання послуг) серед суб’єктів господарювання незалежно від їх
форми власності.
Державне комерційне підприємство — суб’єкт підприємницької діяльності,
що діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе
відповідальність за наслідки своєї діяльності всім належним йому на
праві господарського відання майном.
Державне (комунальне) господарське об’єднання — об’єднання підприємств,
утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету
Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням
міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять
підприємства, що утворюють об’єднання), або рішенням компетентних
органів місцевого самоврядування.
Державне майно у сфері господарювання — цілісні майнові комплекси
державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно,
інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції
(частки, паї) держави в майні суб’єктів господарювання різних форм
власності, а також майно, закріплене за державними установами й
організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та
майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і
організаціям або в оренду для використання його в господарській
діяльності.
Державне унітарне підприємство — утворюється компетентним органом
державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини
державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до
сфери його управління.
Державний контракт — договір, укладений державним замовником від імені
держави із суб’єктом господарювання — виконавцем державного замовлення,
в якому визначаються економічні та правові зобов’язання сторін і
регулюються їхні господарські відносини.
Державний реєстратор — посадова особа, яка здійснює державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.
Дериватив — стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання
придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи,
а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.
Дивіденд — платіж, який здійснюється юридичною особою — емітентом
корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника
таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв’язку з
розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами
бухгалтерського обліку.
Довіреність — письмовий документ, що видається однією особою іншій особі
для представництва перед третіми особами.
Договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на
встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Договір на користь третьої особи — договір, в якому боржник зобов’язаний
виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не
встановлена в договорі.
Договір приєднання — договір, умови якого встановлені однією зі сторін у
формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений тільки
через приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір управління майном — угода, за якою установник управління передає
управителю в довірчу власність майно з метою досягнення визначених ним
цілей та встановлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління
цим майном.
Економічна конкуренція (конкуренція) — змагання між суб’єктами
господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над
іншими суб’єктами господарювання, унаслідок чого споживачі, суб’єкти
господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями,
покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови
обігу товарів на ринку.
Електронний документ — документ, інформація в якому зафіксована у
вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.
Електронний документообіг (обіг електронних документів) —сукупність
процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання,
зберігання, використання та знищення електронних документів, які
виконуються із застосуванням перевірки цілісності та в разі потреби — з
підтвердженням факту одержання таких документів.
Електронний цифровий підпис — вид електронного підпису, отриманого за
результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який
додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу
підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача.
Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців —
автоматизована система збирання, нагромадження, захисту, обліку та
надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.
Залежне господарське товариство — господарське товариство (товариство з
обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство), в
якому іншому (головному) господарському товариству належать двадцять або
більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або
додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих
акцій акціонерного товариства.
Застава — унаслідок застави кредитор (заставодержатель) має право у разі
невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого
заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно
перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено
законом (право застави).
Збитки — витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження
її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала
б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил
здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зобов’язання — правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана
вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,
виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від
певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його
обов’язку.
Зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів господарювання — господарська
діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетину митного
кордону України майном та/або робочою силою.
Інвестиції у сфері господарювання — довгострокові вкладення різних видів
майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав у об’єкти
господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або
досягнення іншого соціального ефекту.
Інжиніринг — надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних
завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій,
проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних
робіт з будівництва об’єктів, розроблення технічної документації,
проектування та конструкторське опрацювання об’єктів техніки і
технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та
пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного,
фінансового або іншого характеру, пов’язані з такими послугами
(роботами).
Інноваційна діяльність — діяльність учасників господарських відносин, що
здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання
довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності
витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та
інші сфери суспільного життя.
Іноземне підприємство — унітарне або корпоративне підприємство, створене
за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців
або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю
у власність цих осіб.
Іпотека — вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що
залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким
іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого
іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок
предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Іпотечні активи — реформовані в консолідований іпотечний борг
зобов’язання за договорами про іпотечний кредит здійснювати платежі в
рахунок погашення основного зобов’язання протягом строку обігу
сертифікатів.
Іпотечний пул — об’єднання іпотек за іпотечними договорами, що
забезпечує виконання основних зобов’язань, реформованих у консолідований
іпотечний борг
Командитне товариство — 1) господарське товариство, в якому один або
кілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку
діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну
відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено
стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності
товариства лише своїми вкладами (вкладники); 2) товариство, в якому
разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку
діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність
за зобов’язаннями товариства всім своїм майном (повними учасниками), є
один чи кілька учасників (вкладників), котрі несуть ризик збитків,
пов’язаних з діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів
та не беруть участі в діяльності товариства.
Комерційне посередництво (агентська діяльність) — підприємницька
діяльність, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам
господарювання під час здійснення ними господарської діяльності способом
посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок
суб’єкта, якого він представляє.
Комерційний представник — особа, яка постійно та самостійно виступає
представником підприємців під час укладення ними договорів у сфері
підприємницької діяльності.
Комунальне унітарне підприємство — утворюється компетентним органом
місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої
частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Консорціум — тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення
його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових
програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).
Концерн — об’єднання підприємств, а також інших організацій на основі їх
фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з
централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку,
інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.
Концесія — надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим
органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі
концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або
іноземним суб’єктам господарювання (концесіонерам) права на створення
(будівництво) та/або управління (експлуатацію) об’єктом концесії за
умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов’язань, майнової
відповідальності і підприємницького ризику.
Кооперація — система кооперативних організацій, створених з метою
задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.
Корпоративне підприємство — утворюється, як правило, двома або більше
засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі
об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності
засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі
корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються,
участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків
підприємства.
Корпоративні права — права особи, частка якої визначається у статутному
фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на
участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання
певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі
ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності,
передбачені законом та статутними документами.
Корпорація — договірне об’єднання, створене на основі поєднання
виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що
об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого
регулювання діяльності кожного з учасників органам управління
корпорації.
Кредитна спілка — неприбуткова організація, заснована громадянами в
установленому законом порядку на засадах добровільного об’єднання
грошових внесків з метою задоволення потреб її членів у взаємному
кредитуванні та наданні інших фінансових послуг.
Лізинг — господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи
залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу
однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні
(лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю
або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи
погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця)
майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових
платежів.
Ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта
господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду
господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання
ліцензійних умов.
Ломбардна операція — операція фізичних чи юридичних осіб з отримання
коштів від юридичної особи, кваліфікованої як фінансова установа згідно
із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей.
Майно — 1) окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та
обов’язки; 2) сукупність речей та інших цінностей (включаючи
нематеріальні активи), які мають вартісний вираз, виробляються чи
використовуються в діяльності суб’єктів господарювання та відображаються
в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку
майна цих суб’єктів.
Майно підприємства — виробничі й невиробничі фонди, а також інші
цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі
підприємства.
Майново-господарське зобов’язання — цивільно-правове зобов’язання, що
виникає між учасниками господарських відносин під час господарської
діяльності, унаслідок якого зобов’язана сторона повинна вчинити певну
господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної
дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони
виконання її обов’язку.
Мале підприємство — підприємство, в якому середньооблікова чисельність
працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а
обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей
період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за
середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Місцезнаходження юридичної особи — місцезнаходження постійно діючого
виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності —
місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені
юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана
засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється
зв’язок з юридичною особою.
Місце проживання фізичної особи — житловий будинок, квартира, інше
приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у
відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно,
переважно або тимчасово, що розташований за певною адресою, за якою
здійснюється зв’язок з фізичною особою — підприємцем.
Монопольне становище — домінуюче становище суб’єкта господарювання, яке
дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб’єктами обмежувати
конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг).
Недобросовісна конкуренція — будь-які дії в конкуренції, що суперечать
правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності
(неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання,
створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та
досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання,
розголошення та використання комерційної таємниці та ін.).
Некомерційне господарювання — самостійна систематична господарська
діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на
досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети
одержання прибутку.
Непідприємницьке товариство — товариство, яке не має на меті одержання
прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Нерухоме майно (нерухомість) — земельні ділянки, а також об’єкти,
розташовані на земельній ділянці і невід’ємно пов’язані з нею,
переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Неустойка (штраф, пеня) — грошова сума або інше майно, які боржник
повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання.
Об’єднання підприємств — господарська організація, утворена у складі
двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової
та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних
завдань.
Оперативно-господарські санкції — заходи оперативного впливу на
правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень
зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в
односторонньому порядку.
Опціон — стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати)
цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з
фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого
придбання за рішенням сторін контракту.
Організаційно-господарські відносини — відносини, що складаються між
суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських
повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Організаційно-господарське зобов’язання — господарське зобов’язання, що
виникає у процесі управління господарською діяльністю між суб’єктом
господарювання та суб’єктом організаційно-господарських повноважень,
унаслідок якого зобов’язана сторона повинна здійснити на користь другої
сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або
утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від
зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Орендне підприємство — підприємство, створене орендарем на основі оренди
цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального
підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу
(структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення
підприємницької діяльності.
Перевезенням вантажів — господарська діяльність, пов’язана з
переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів
народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та
повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Підприємництво — самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик
господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання
(підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів
та одержання прибутку.
Підприємство — самостійний суб’єкт господарювання, створений
компетентним органом державної влади або органом місцевого
самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та
особистих потреб способом систематичного здійснення виробничої,
науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.
Підприємство з іноземними інвестиціями — підприємство, у статутному
фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція.
Підприємство колективної власності — корпоративне або унітарне
підприємство, що діє на основі колективної власності засновника
(засновників).
Позовна давність — строк, у межах якого особа може звернутися до суду з
вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Попередній договір — договір, сторони якого зобов’язуються протягом
певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний
договір) на умовах, установлених попереднім договором.
Посадові особи товариства — голова та члени виконавчого органу, голова
ревізійної комісії (ревізор), а в разі створення ради товариства
(спостережної ради) — голова і члени цієї ради.
Право власності — право особи на річ (майно), яке вона здійснює
відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право господарського відання — речове право суб’єкта підприємництва,
який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним
власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності
розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника.
Право оперативного використання майна — використання суб’єктом
господарювання — відокремленим підрозділом (структурною одиницею)
господарської організації наданаго йому майна для здійснення
господарської діяльності
Право оперативного управління — речове право суб’єкта господарювання,
який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним
власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної
господарської діяльності.
Право притримання — кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає
передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання
ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування
кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків має право
притримати її в себе до виконання боржником зобов’язання.
Правочин — дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення
цивільних прав та обов’язків.
Представництво — 1) відокремлений підрозділ юридичної особи, що
розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і
захист інтересів юридичної особи; 2) правовідносини, в яких одна сторона
(представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені
другої сторони, яку вона представляє.
Приватне підприємство — підприємство, що діє на основі приватної
власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства
та його (їх) праці чи з використанням найманої праці.
Природна монополія — стан товарного ринку, за якого задоволення попиту
на ньому є ефективнішим за умови браку конкуренції внаслідок
технологічних особливостей виробництва (у зв’язку з істотним зменшенням
витрат виробництва на одиницю продукції в міру збільшення обсягів
виробництва), а товари (послуги), які виробляються суб’єктами
господарювання, не можуть бути замінені у споживанні іншими, через що
попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на такі
товари, ніж попит на інші товари (послуги).
Промислово-фінансова група — об’єднання, яке створюється за рішенням
Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних
програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної
перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними
договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.
Проценти — дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на
користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на
визначений строк коштів або майна.
Публічний договір — договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на
себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання
послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна
торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги
зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Регуляторний акт — ухвалений уповноваженим регуляторним органом
нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на
правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних
відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади
та суб’єктами господарювання.
Роялті — платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування
або за надання права на користування будь-яким авторським правом на
літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні
програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудиокасети,
кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення;
за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і
послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі,
формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного
або наукового досвіду (ноу-хау).
Свідоцтво про державну реєстрацію — документ установленого зразка, який
засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про
державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи — підприємця.
Спеціальна (вільна) економічна зона — частина території України, на якій
установлено спеціальний правовий режим господарської діяльності,
особливий порядок застосування та дії законодавства України.
Спеціальний торговий патент — державне свідоцтво, яке засвідчує право
суб’єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до
закону.
Споживче товариство — самоврядна організація громадян, які на основі
добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об’єднуються
для спільної господарської діяльності з метою колективного
організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів.
Страхування — діяльність спеціально уповноважених державних організацій
та суб’єктів господарювання (страховиків), пов’язана з наданням
страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо
захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи
договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових
фондів, які формуються шляхом сплати страху-
вальниками страхових платежів.
Строк — певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія,
яка має юридичне значення.
Суб’єкти господарювання — учасники господарських відносин, які
здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію
(сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно
і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна,
крім випадків, передбачених законодавством.
Сублізинг — вид піднаймання предмета лізингу, згідно з яким
лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам
(лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на
погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу,
отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.
Суспільна мораль — система етичних норм, правил поведінки, що склались у
суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей,
уявлень про добро, честь, гідність, громадянський обов’язок, совість,
справедливість.
Термін — певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія,
яка має юридичне значення.
Товари — матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та
деривативи, що використовуються в будь-яких операціях, крім операцій з
їх випуску (емісії) та погашення.
Товариство з додатковою відповідальністю — 1) господарське товариство,
статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими
документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми
зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники
цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у
визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу
кожного з учасників; 2) товариство, засноване однією або кількома
особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких
визначений статутом.
Товариство з обмеженою відповідальністю — 1) засноване одним або
кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на
частки, розмір яких установлюється статусом; 2) господарське товариство,
що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається
установчими документами, і несе відповідальність за своїми
зобов’язанніми тільки своїм майном.
Торгівля на виплат — господарська операція, яка передбачає продаж
резидентом або нерезидентом товарів фізичним чи юридичним особам на
умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк та під
процент.
Торговий патент — державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта
господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності
протягом установленого строку.
Унітарне підприємство — створюється одним засновником, який виділяє
необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не
поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи,
безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує
підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового
наймання, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.
Управління іпотечними активами — цивільно-правові відносини за
здійснення юридичних і фактичних дій щодо розпорядження платежами за
іпотечними активами від свого імені, за рахунок та в інтересах
установників управління майном.
Установа — організація, створена однією або кількома особами
(засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, способом
об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної за-
сновниками, за рахунок цього майна.
Установчі документи суб’єкта господарювання — рішення про його утворення
або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут
(положення) суб’єкта господарювання.
Учасники відносин у сфері господарювання — суб’єкти господарювання,
споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та
інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання
чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі
відносин власності.
Фермерське господарство — форма підприємницької діяльності громадян зі
створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну
сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з
метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення
фермерського господарства, відповідно до закону.
Філія — відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її
місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Фінанси суб’єктів господарювання — самостійна ланка національної
фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів, що
забезпечує покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг) і
одержання прибутку.
Фінансовий лізинг — вид цивільно-правових відносин, що виникають із
договору фінансового лізингу.
Форвардний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов’язання
особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час
та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу
під час укладення такого форвардного контракту.
Ф’ючерсний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов’язання
придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на
визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання
зобов’язань сторонами контракту.
Холдингова компанія — суб’єкт господарювання, що володіє контрольним
пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств).
Цінний папір — документ установленої форми з відповідними реквізитами,
що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між
суб’єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та
передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також
можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
Штрафні санкції — господарські санкції у вигляді грошової суми
(неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин
зобов’язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення
господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання
господарського зобов’язання.
Юридична особа — організація, створена і зареєстрована в установленому
законом порядку.
Юридичні послуги — надання консультацій з питань чинного законодавства,
здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних
життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і
реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних
дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська
допомога, захист прав та інтересів особи тощо).
Ядерний страховий пул — об’єднання страховиків-резидентів України, які в
установленому порядку отримали ліцензію на проведення обов’язкового
страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду.
Якість продукції — сукупність властивостей, які відображають безпеку,
новизну, довговічність, надійність, економічність, ергономічність,
естетичність, екологічність продукції тощо, які надають їй здатність
задовольняти споживача відповідно до її призначення.
Ярмарок — захід, безпосередньо пов’язаний з торгівлею (роздрібною чи
оптовою), що провадиться регулярно в певному місці та у визначений
строк.
Щербина В. С. Господарське право. — К., 2003. — С. 6—7.
Див.: Мачуський В. В. Правове забезпечення підприємницької діяльності.
— К.: КНЕУ, 2002. — С. 8—18.
Див.: Саніахметова Н. О. Предпринимательское право в вопросах и
ответах. — Х., 2000. — С. 5—10.
Войтюк І. А., Карабань В. Я., Ротань В. Г., Шевчук П. І. Методичні
рекомендації щодо вивчення Цивільного та Господарського кодексів
України. — К., 2003. — С. 16
Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В. К. Гіжевський, В. В.
Головченко, В. С. Ковальский (кер.) та ін. — К., 2003. — С. 142.
Скакун О. Ф. Теория государства и права. — Х., 2000. — С. 270.
Лівшиц Р. З. Теория права. — М., 2001. — С. 224.
Критичний огляд думок, висловлених у юридичній літературі щодо правової
системи, див.: Ющик О. І. Галузі та інститути правової ситеми (міфи і
реальність). — К., 2002.
Мумутов В. К. Хозяйственное право. — Х., 2002. — С.
Щербина В. С. Господарське право. — К., 2003. — С. 16.
Жук Л. А., Жук І. Л., Неживець О. М. Господарське законодавство. — К.,
2003. — С. 12.
Конституційні засади правопорядку у сфері господарювання визначаються
також ч. 2 ст. 5 ГК.
Струнку класифікацію господарських законів див.: Щербина В. С.
Господарське право. — К., 2003. — С. 22.
Саниахметова Н. Государственное регулирование экономики и
предпринимательства // Підприємництво, господарство та право. — 2001. —
№ 7. — С. 3.
Чистов С. М. Державне регулювання економіки: Навч.-метод. посіб. для
самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002. — С. 21.
Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник. — В 2 т. / Отв.
ред.
О.М. Олейник. — М.: Юристъ, 2000. — Т. 1. — С. 509.
Ластовецький А. Необхідність, межі та критерії доцільності державного
регулювання підприємницького сектору економіки // Підприємництво,
господарство та право. — 2002. — № 8. — С. 73.
Цит. за: Мамутов В., Савельев Л. Судьба государственного сектора в
современной экономике // Підприємництво, господарство та право. — 2002.
— № 9. — С. 3.
Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»
від
29 листоп. 2001 р. № 2864-III // Відомості Верховної Ради України. —
2002. — № 10. — Ст. 77.
Див. мотивувальну частину Рішення Конституційного Суду України
№11-рп/2003 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів
України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону
України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (справа
про мораторій на примусову реалізацію майна) від 10 черв. 2003 р.
Указ Президента України від 3 лютого 1998 р. №79 «Про усунення
обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності».
Красовська А. Державна реєстрація як умова реалізації права на
підприємництво в Україні // Підприємництво, господарство та право. —
2002. — № 7. — С. 62.
Руденко Н. Державна реєстрація юридичних осіб і фізичних
осіб-підприємців // Вісник центру комерційного права. — 2003. — № 13. —
С. 2.
Докладніше див.: Старцев О. Реєстрація фізичної особи-суб’єкта
підприємницької діяльності в державних органах // Підприємництво,
господарство та право. — 2001. — № 6. — С. 31—34.
Див.: Береславський С., Луценко Д, Сегеда С. Як зареєструвати
підприємницьку діяльність / Центр комерційного права. — К., 2002. — 78
с.
Подцерковний О., Ломакіна О. Проблеми визначення методів і форм
державного регулювання господарських відносин // Підприємництво,
господарство та право. — 2002. — № 8. — С. 5.
Там само.
Див. більше: Береславський С., Сегеда С. Ліцензування господарської
діяльності / Центр комерційного права. — К., 2002. — 82 с.
Див. більше: Сегеда С, Татаревський О. Патентування підприємницької
діяльності / Центр комерційного права. — К., 2003. — 96 с.
Ластовецький А. Оподаткування — найголовніший посередній метод
державного регулювання підприємництва // Підприємництво, господарство та
право. — 2002. —
№ 7. — С. 76.
Емельянчик С. Право на вклад (долю) в уставном фонде хозяйственного
общест-
ва // Підприємництво, господарство та право. — 2001. — № 12. — С. 39.
Спасибо-Фатеева И. Государственная регистрация в сфере имущественного
оборота // Підприємництво, господарство та право. — 2000. — № 7. — С. 5.
Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник. — В 2 т. / Отв.
ред.
О.М. Олейник. — М.: Юристъ, 2000.— Т. 1. — С. 323.
Соловьев А. Наиболее общее понятие права собственности //
Підприємництво, господарство та право. — 2001. — № 9. — С. 55.
Спасибо-Фатєєва І. Питання управління державною і комунальною
власністю: приватно-правовий аспект // Підприємництво, господарство та
право. — 1999. — № 10. —
С. 11.
Щербина В. С. Господарське право. — К., 2003. — С. 133—134.
Спиридонов Л. И. Теория государства и права. — М., 1996. — С. 279.
Див., напр.: Демський Е. Щодо адмінвідповідальності юридичних осіб //
Юридичний вісник України. — 2002. — № 33. — С. 6—7; № 34. — С. 8—9.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним
зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський
Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень п. 22 ч. 1 ст. 92
Конституції України; ч. 1, 3 ст. 2, ч. 1 ст. 38 Кодексу України про
адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних
осіб) від 30 травня 2001 р. № 7-рп.
Шпомер А. Особливості господарської відповідальності у сфері економіки
// Підприємництво, господарство та право. — 2002. — № 6. — С. 6.
Хозяйственное право: Учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С.
Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В. К. — К.: Юринком-Интер, 2002. — С.
862—863.
Шпомер А. Господарська відповідальність як метод державного регулювання
економіки // Підприємництво, господарство та право. — 2002. — № 7. — С.
8.
Щербина В. С. Господарське право: Підручник. – К.: Юрінком-Інтер, 2003.
— С. 143—144.
Спасибо-Фатєєва І. Проблеми відповідальності юридичних осіб //
Підприємництво, господарство та право. — 2001. — № 9. — С. 3.
Кукса В. Епопея з «Русланом» як підручник правового нігілізму //
Дзеркало тижня. — 2003. — № 38 (463). — 4—10 жовт. — С. 7.
Чернадчук В, Чернадчук Т. До питання щодо оперативно-господарських
санкцій // Підприємництво, господарство та право. — 2002. — № 3. — С.
13—15.
Додатково див.: § 5 розд. 8.
Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України від 16
січня 2003 р. — К.: А.С.К., 2004. — С. 459.
Лаврін О. Захист прав суб’єктів господарювання, його форми та способи
// Підприємництво, господарство та право. — 2002. — № 11. — С. 59.
Хозяйственное право: Учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С.
Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В. К. — К.: Юринком-Интер, 2002. — С.
217.
Чернадчук Т. Щодо захисту цивільних прав: деякі аспекти //
Підприємництво, господарство та право. — 2001. — № 12. — С. 27.
До речі, 2003 року Україна в цій установі виграла справу, предметом
якої була грошова сума, що перевищувала 9 млрд дол. США.
Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002 р. у
справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою
відповідальністю «Торговий Дім “Кампус Коттон клаб”» щодо офіційного
тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України
(справа про досудове врегулювання спорів).
Детальніше про процедури див.: Сегеда С., Татаревський О. Захист своїх
прав у господарському суді / Центр комерційного права. — К., 2002.
Дані з довідника LexQuorum2003 (електронний варіант).
Див. більше: Черепухин А. В. Система альтернативного разрешения
конфликтов: Учеб.-метод. пособие для вузов. — Х.: Торнадо, 2001. — 208
с.
Див. більше: Сегеда С, Татаревський О. Як виконати судове рішення /
Центр комерційного права. — К., 2003. — 126 с.
Тітов М. І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти. —
Х., 1997. — С. 12.
Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. — К.,
2000. —
С. 255.
Визначення банкрутства, наведене в Законі, практично ідентичне.
Див.: Роз(яснення Вищого господарського суду «Про порядок порушення
справ про банкрутство за заявами органів державної податкової служби»
від 21.08.2001
№ 02-5/926.
Поляков Б. М. Право несостоятельности (банкротства) в Украине. — К.,
2003. — С. 81.
Поляков Б. М. Право несостоятельности (банкротства) в Украине. — К.,
2003. — С. 84.
Поляков Б. М. Право несостоятельности (банкротства) в Украине. — К.,
2003. — С. 153.
Див.: Порядок проведення досудової санації державних підприємств,
затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2000 № 515.
Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. — К.,
2000. — С. 255.
Хабібуллін В. М., Авторгов А. М. Деякі процесуальні дії у провадженні
зі справи про банкрутство з точки зору практики. — К., 2003. — С. 110.
Основи економічної теорії / С. В. Мочерний, С. А. Єрохін, Л. О.
Каніщенко та ін.; За ред. С. В. Мочерного. — К.: ВЦ «Академія», 1997.
Корчак Н. Загальні положення державного захисту конкуренції у
підприємницькій діяльності // Підприємництво, господарство та право. —
2001. — № 2. — С. 9.
Рекомендаційні роз’яснення щодо застосування окремих норм Законів
України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної
конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції» у зв’язку з
набранням чинності Господарським кодексом України та Законом України
«Про внесення змін до деяких законів України з питань захисту
економічної конкуренції» від 20.11.03 № 1294-IV // Юридична практика. —
2004. — № 6. — С. 13—14.
Мельник С. Злоупотребления монопольным положением на рынке //
Підприємництво, господарство та право. — 2000. — № 12. — С. 14—16.
Наказ Державного комітету статистики України, Міністерства економіки та
з питань європейської інтеграції України, Антимонопольного комітету
України від 29 травня 2002 р. № 207/159/3.
Детальніше див.: Шумило І. Антиконкурентні узгоджені дії //
Підприємництво, господарство та право. — 2001. — № 1. — С. 15—18.
Грановский А. Процедура государственного контроля за экономической
концентрацией в форме согласования учредительных документов объединений
предприятий // Підприємництво, господарство та право. — 2001. — № 4. —
С. 30—32.
Коваль В. Розголошення, схилення до розголошення, неправомірне збирання
та використання комерційної таємниці як форми недобросовісної
конкуренції // Підприємництво, господарство та право. — 2002. — № 8. —
С. 24.
Безух О. Захист від недобросовісної конкуренції як інститут
конкурентного права // Підприємництво, господарство та право. — 2001. —
№ 7. — С. 34—35.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо правової охорони інтелектуальної власності» від 22 травня 2003 р.
// Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2003. — № 35. — Ст. 271.
Див.: Кузьмина С. Проблемы применения законодательства о конкуренции //
Підприємництво, господарство та право. — 1999. — № 9. — С. 6—8.
Відповідно до змін, внесених у Закон «Про Антимонопольний комітет
України» Законом вiд 20 листопада 2003 р. № 1294-IV. До цього, з 2000 по
2004 рік, АМКУ мав статус центрального органу виконавчої влади.
Це повноваження наразі не може бути реалізоване (до внесення змін у
КУпАП).
Журик Ю. Порядок розгляду справ про порушення антимонопольного
законодавства України // Підприємництво, господарство та право. — 2000.
— № 7. — С. 14.
Туйск И. Основание юридической ответственности за нарушение
законодательства о защите экономической конкуренции // Підприємництво,
господарство та право. — 2002. — № 6. — С. 15—17.
Наприклад, з 2001 р. було запроваджене справляння антидемпінгового мита
щодо імпорту в Україну хутра штучного та полотна ворсового походженням з
Республіки Білорусь та щодо імпортних поставок ламп електричних
походженням з Російської Федерації.
Зазначені заходи застосовувались щодо імпорту в Україну нових легкових
автомобілів походженням з Російської Федерації, цементу, ламп
електричних, шприців з голками чи без голок з пластмасових матеріалів та
ін.
Майном у ГК визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи
нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи
використовуються в діяльності суб’єктів господарювання та відображаються
в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку
майна цих суб’єктів.
Офіційне тлумачення до Закону див. у рішенні Конституційного Суду від
26.11.98 № 16-рп/98.
Див. Постанову Верховної Ради України «Про приєднання України до
Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва 1950 року» від
19.06.1992.
Про приєднання до Конвенції див. Указ Президента № 699/2000 (699/2000)
від 23.05.2000.
Див. Інструкцію «Про порядок заповнення вантажної митної декларації»,
затвер-
джену наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 (у
редакції наказу Держмитслужби України від 18.04.2002 № 207.
Андрущенко І. Державна інвестиційна політика як регулятор активізації
ринку цінних паперів в Україні // Підприємництво, господарство та право.
— 2002. — № 10. — С. 71.
Деякі автори небезпідставно відносять до суб’єктів інвестиційної
діяльності також осіб без громадянства. Див.: Стойка В. Инвестиционная
деятельность: проблемы и пути решения // Підприємництво, господарство та
право. — 2001. — № 12. — С. 3—5.
Там само. — С. 5.
Симсон О. Критерии квалификации инвестиционных договоров //
Підприємництво, господарство та право. — 2001. — № 1. — С. 30.
Детальніше див.: Симсон О. Существенные условия и классификация
инвестиционных договоров // Підприємництво, господарство та право. —
2001. — № 3. — С. 18—21.
Напр., див.: Полатай В. Класифікація інвестицій: теоретичний та
прикладний аспекти // Підприємництво, господарство та право. — 1999. — №
10. — С. 27—29.
П. 1.28 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28
грудня 1994 р.
Вінник О. М. Інвестиційне право: Навч. посіб. — К.: Атіка, 2000. —
С. 10—11.
Кибенко Е. Международно-правовые аспекты регултрования иностранных
инвестиций // Підприємництво, господарство та право. — 2000. — № 5. — С.
3.
Марущак М. Правовий зміст поняття «іноземний інвестор» за
законодавством України // Підприємництво, господарство та право. — 2002.
— № 4. — С. 60.
Омельченко А. Інвестиційне право. — К., 1999. — С. 54.
Крупа Л. К вопросу о юридическом содержании понятия «специальный
правовой режим» // Підприємництво, господарство та право. — 2001. — № 7.
— С. 15.
Вінник О. М. Інвестиційне право: Навч. посіб. — К.: Атіка, 2000. —
С. 207—208.
Напр., ст. 16 Закону України «Про особливості приватизації відкритого
акціонерного товариства «Укртелеком»» від 13 липня 2000 р.
Бек Ю. Поняття суб’єкта спеціальної економічної зони України //
Підприємництво, господарство та право. — 2001. — № 7. — С. 59.
Усач Б. Ф. Контроль і ревізія: Підручник — К.: Знання-Прес (Вища освіта
ХХІ століття), 2002. — 253 с.
Калюга Є. В. Фінансово-господарський контроль у системі управління:
Монографія. — К.: Ельга: Ніка-Центр, 2002. — 360 с.
Стефанюк І. Б. Мета і завдання державного фінансового контролю
підприємницької діяльності // Фінансовий контроль. — 2001. — № 3. — С.
46—51.
PAGE
PAGE 107
Слід зазначити, що останнім часом термін «статутний фонд»
використовується як синонім терміна «статутний капітал» (наприклад, див.
положення Закону України «Про банки і банківську діяльність»; п. 1.8 ст.
1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; ст. 10 Закону
України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні
інвестиційні фонди)» та ін.
2 Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України: від 16
січня 2003 р. — К.: А.С.К., 2004. — С. 162.
3 Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник. — В 2 т. / Отв.
ред.
О.М. Олейник. — М.: Юристъ, 2000. — Т. 1. — С. 310—311.
70
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
З
І
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ш
Ю
Я
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
