НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ПРУС МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
УДК 619:616.993.192.66:636.7
Бабезіоз собак (епізоотологія, патогенез та заходи боротьби)
16.00.11 – паразитологія, гельмінтологія
А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора ветеринарних наук
Київ – 2006
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному аграрному університеті
Кабінету Міністрів України
Науковий консультант
доктор ветеринарних наук, професор
Галат Владислав Федорович,
Національний аграрний університет,
завідувач кафедри паразитології та тропічної ветеринарії
Офіційні опоненти:
доктор ветеринарних наук, професор Дахно Іван Степанович, Сумський
Національний аграрний університет, завідувач кафедри паразитології і
токсикології
доктор біологічних наук, професор Корнюшин Вадим Васильович, Інститут
зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, завідувач відділу
паразитології
доктор ветеринарних наук, професор Ященко Микола Федорович, Інститут
ветеринарної медицини УААН, головний науковий співробітник лабораторії
патоімунології
Провідна установа Білоцерківський державний аграрний університет
Міністерства аграрної політики України, кафедра паразитології і
фармакології, м. Біла церква
Захист відбудеться „31”травня 2006 р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.004.14 у Національному аграрному
університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15,
навч. корпус № 3, ауд. 65
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного
університету: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навч. корпус №
4, кімн. 41
Автореферат розісланий „ 25” квітня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
О.Т. Бусенко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Бабезіоз собак – це паразитарне захворювання, що
викликається одноклітинними мікроскопічними організмами. Паразитують
бабезії переважно в еритроцитах, можуть зустрічатись у плазмі крові та
цитоплазмі клітин ретикуло-ендотеліальної системи. Бабезіоз – облігатно
трансмісивна хвороба, оскільки передача збудників відбувається тільки
через специфічних переносників – іксодових кліщів. Крім собак на
бабезіоз хворіють велика та дрібна рогата худоба, однокопитні тварини,
свині. Зареєстровані випадки бабезіозу і у людей.
Бабезіоз, як хвороба собак, відома з кінця XVIII століття. На початку
XIX століття цей протозооз був виявлений на території Росії, у тому
числі і в Україні. На сьогодні дана інвазія має надзвичайно широке
розповсюдження серед собак на усіх континентах земної кулі, в самих
різних природно-кліматичних зонах.
В Росії вивченням питань морфології, біології збудників бабезіозу,
розробки методів діагностики, лікування та профілактики хвороби
займались у різні часи такі вчені, як В.Л. Якимов, І.В. Абрамов, М.О.
Колабський, О.О. Марков, Н.І. Степанова, М.В. Крилов, Б.О. Тимофєєв,
Т.В. Балагула, А.Х. Гайдуков, Х. Георгіу, Б.І.
Іванюшин, В.Л. Лебедєва, С.В. Новгородцева, П.І. Христіановський.
В Україні вивченню питань епізоотології, патогенезу, розробці заходів
боротьби з бабезіозом собак приділялось недостатньо уваги. Із доступних
літературних джерел нам вдалось виявити декілька публікацій вітчизняних
дослідників стосовно цієї тематики: В.Я. Пономаренко, Ю.В. Дідок,
А.Н. Пономаренко (1996), В.Я. Пономаренко, А.Н.
Пономаренко (1998), В. Свідерський, Р. Рощина (2001),
А. Пригодін (2002).
Разом з тим, у літературних джерелах не в повній мірі з’ясовані питання
епізоотології бабезіозу собак в Україні. Залишається недостатньо
вивченим патогенез при цій інвазії. Не приділено уваги питанням
резистентності організму хворих на бабезіоз тварин. Актуальною
залишається розробка науково обґрунтованих схем лікування хворих собак
та засобів специфічної профілактики хвороби.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертаційної роботи є одним із напрямів науково-дослідної роботи
кафедри паразитології та тропічної ветеринарії навчально-наукового
інституту (ННІ) ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції
тваринництва НАУ „Вивчити епізоотологію, патогенез та імунітет при
бабезіозі тварин, розробити серологічні методи діагностики і науково
обґрунтовані заходи боротьби” (Державний реєстраційний номер
0102U006198).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягала у дослідженні
епізоотичної ситуації щодо бабезіозу собак в Україні, вивченні характеру
морфо-функціональних і метаболічних змін в організмі собак при
спонтанному і експериментальному бабезіозі та розробці науково
обґрунтованих схем лікування та специфічної профілактики цієї патології.
Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання дослідження:
Встановити епізоотичну ситуацію щодо бабезіозу собак в Україні.
Дослідити морфо-функціональні та метаболічні зміни в організмі собак,
хворих на бабезіоз.
Дослідити стан імунологічної реактивності організму собак, які хворіють
на бабезіоз.
Розробити науково обґрунтовану схему лікування тварин, хворих на
бабезіоз.
Розробити ефективний спосіб специфічної профілактики хвороби.
Об’єкт дослідження: собаки різних порід, спонтанно інвазовані збудником
Babesia canis, та безпородні цуценята і дорослі собаки, експериментально
заражені одноклітинними організмами.
Предмет дослідження: бабезіоз собак.
Методи дослідження: клінічні, гематологічні, патолого-анатомічні,
патолого-гістологічні, біохімічні, імунологічні і статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні проведені
дослідження епізоотичної ситуації щодо бабезіозу собак. Виявлена сезонна
динаміка хвороби, а також захворюваність тварин залежно від віку, породи
і статі.
Встановлено, що характер морфологічних і біохімічних змін крові собак як
при спонтанному зараженні збудником Babesia canis, так і
експериментальному відтворенні хвороби залежить від її стадії. Виявлено
порушення білкового, вуглеводного та мінерального обмінів, зміни
активності окремих ферментів (АСТ, АЛТ, б-амілази).
При патолого-анатомічних і патолого-гістологічних дослідженнях органів
собак при гострому перебігу бабезіозу встановлено дистрофічні процеси та
некробіоз кардіоміоцитів, гепатоцитів, клітин підшлункової залози та
нирок.
Встановлено, що зараження цуценят збудником Babesia canis стимулювало
імунодепресивну реактивність факторів як клітинного, так і гуморального
імунітетів. В той час, як у дорослих собак це викликало імунодепресивну
реактивність факторів клітинного імунітету і імуностимулювальну
реактивність факторів гуморального імунітету.
Проведені експериментальні і широкі виробничі дослідження щодо
терапевтично ефективної проти збудника бабезіозу і безпечної для собак
дози диміназен ацетурату. Доведено, що такою є доза вказаного препарату
1,75 мг/кг у вигляді 3,5%-го розчину при дворазовому застосуванні.
На підставі вивчення характеру функціональних і морфологічних змін в
організмі собак, хворих на бабезіоз, запропонована науково обґрунтована
схема лікування хворих тварин.
Запропоновано новий спосіб профілактики гострого перебігу бабезіозу
шляхом використання гіперімунної протибабезіозної сироватки крові.
Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень
дозволили виявити закономірності епізоотичного процесу щодо бабезіозу
собак в Україні. Виявлені нові дані відносно механізмів негативної дії
бабезій на організм собак, що дало можливість науково обґрунтувати
концепцію комплексного лікування хворих тварин. Практичну цінність мають
результати клінічних, біохімічних, імунологічних досліджень крові,
патолого-анатомічних і патолого-гістологічних досліджень органів
загиблих від бабезіозу собак.
За результатами досліджень, проведених на замовлення Державного
департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України, розроблено і
впроваджено у практику „Рекомендації з діагностики бабезіозів свійських
тварин та заходи боротьби з ними” (затверджені науково-методичною радою
Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України,
протокол №2 від 23 грудня 2004 р.). Для державних підприємств
ветеринарної медицини, лабораторій, приватних клінік, практикуючих
лікарів розроблено і впроваджено рекомендації „Діагностика та заходи
боротьби з бабезіозом собак” (затверджені вченою радою НАУ, протокол №5
від 27 грудня 2001 р.). Для лікарів ветеринарної медицини, що
спеціалізуються на лікуванні хвороб дрібних домашніх тварин
запропоновано „Спосіб комплексного лікування бабезіозу (піроплазмозу)
собак” (деклараційний патент на винахід 57244 А Україна), „Спосіб
виготовлення гіперімунної протибабезіозної сироватки крові собак”
(рішення про видачу патенту на винахід № 19503/1 від 26 грудня 2005 р.),
„Спосіб профілактики бабезіозу у собак” (заявка на винахід № 20040705206
від 01.07.2004 р.). Матеріали досліджень були використані при написанні
монографії „Наукове забезпечення сталого розвитку сільського
господарства в лісостепу України” (2003), підручників „Паразитологія та
інвазійні хвороби тварин” (2003, для навчальних закладів III-IV рівнів
акредитації) і „Паразитологія та інвазійні хвороби тварин” (2006, для
навчальних закладів I-II рівнів акредитації) та навчальних посібників
„Практикум із паразитології” (1999) і „Паразитологія та інвазійні
хвороби тварин. Практикум” (2004) для підготовки фахівців в аграрних
вищих навчальних закладах III–IV рівнів акредитації, а також „Довідника
лікаря ветеринарної медицини” (2004).
Результати досліджень використовуються у навчальному процесі при
викладенні дисципліни „Паразитологія та інвазійні хвороби тварин”
студентам факультету ветеринарної медицини НАУ.
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено аналіз наукової
літератури з напряму досліджень, викладеного у дисертації. Розроблено
схеми досліджень. Виконано, проаналізовано та узагальнено весь обсяг
клініко-експериментальних досліджень. Проведено клінічні, біохімічні,
імунологічні, патолого-анатомічні, патолого-гістологічні дослідження.
Сформульовано висновки та практичні пропозиції для виробництва.
Ряд виробничих і експериментальних досліджень автором проведено разом із
іншими дослідниками: науковим консультантом НВФ „Бровафарма”, доктором
ветеринарних наук Березовським А.В. (проведені експериментальні
дослідження щодо визначення ефективності та терапевтичної дози препарату
азидин-вет, розроблений спосіб комплексного лікування бабезіозу
(піроплазмозу) собак, рекомендації з діагностики бабезіозів свійських
тварин та заходи боротьби з ними і рекомендації з діагностики та
заходів боротьби з бабезіозом собак), лікарем-
консультантом МПП „Фауна-сервіс” Пульняшенком П.Р. (розроблений спосіб
комплексного лікування бабезіозу (піроплазмозу) собак і рекомендації з
діагностики та заходів боротьби з бабезіозом собак), аспіранткою
Краснянчук І.В (проведені деякі експериментальні дослідження щодо впливу
захворювання собак на бабезіоз на імунокомпетентні клітини крові),
аспіранткою Семенко О.В. (розроблений спосіб виготовлення гіперімунної
протибабезіозної сироватки крові собак і спосіб профілактики бабезіозу у
собак).
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної
роботи доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях
„Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин (Київ,
1996–2004 рр.); наукових конференціях професорсько-викладацького складу,
наукових співробітників та аспірантів НАУ (Київ, 1998–2005 рр.);
Міжнародному Московському конгресі з хвороб дрібних домашніх тварин
(Москва, 1999–2002, 2005 рр.); першій міській конференції з проблем
дрібних домашніх тварин (Київ, 1998 р.); Науково-практичній конференції
паразитологів (Київ, 1999 р.); Міжнародній науково-практичній
ветеринарній конференції з проблем дрібних тварин (Одеса, 2002–2003,
Полтава, 2004, Дніпропетровськ, 2005 рр.); Міжнародній
науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження
проф. І.О. Поваженка (Київ, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній
конференції, присвяченій 70-річчю від дня народження А.І. Собка (смт.
Новий Світ, АР Крим, 2001 р.); XII конференції Українського наукового
товариства паразитологів (Севастополь, 2002 р.); Міжнародній
науково-практичній конференції „Досягнення та перспективи розвитку
ветеринарної медицини”, присвяченій 10-річчю заснування факультету
ветеринарної медицини Полтавської державної аграрної академії (Полтава,
2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми
ветеринарної медицини в умовах сучасного ведення тваринництва (Феодосія,
2003 р.); IV Міжнародній науковій конференції, присвяченій 125-річчю з
дня народження акад. К.І. Скрябіна (Вітебськ, 2004); Міжнародній
науково-практичній конференції „Ветеринарна медицина 2005: сучасний стан
та актуальні проблеми забезпечення ветеринарного благополуччя
тваринництва” (Ялта, 2005 р.); Науково-практичній конференції
Українського наукового товариства паразитологів, присвяченій 100-річчю з
дня народження акад. О.П. Маркевича (Севастополь–Ласпі, 2005 р.).
Публікації. Основний зміст дисертації викладений у 57 наукових працях, в
тому числі: у монографії, 27 наукових статтях, опублікованих у фахових
наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України (14 із них
написані одноосібно), 2 підручниках, 3 посібниках, 2 методичних
рекомендаціях, 1 патенті та у 21 тезах доповідей на наукових
конференціях.
Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота викладена на 275 сторінках
комп’ютерного тексту, ілюстрована 31 таблицею та 32 рисунками і
складається із вступу, огляду літератури, матеріалів і методів
досліджень, результатів власних досліджень, аналізу і узагальнення
результатів експериментів, висновків та пропозицій виробництву, списку
використаних джерел і додатків. У списку літератури наведено 488 джерел,
у тому числі 185 іноземних.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Загальна методика та основні методи досліджень. Експериментальну частину
роботи, апробацію та виробничу перевірку результатів досліджень
проводили протягом 1996 – 2005 років у науковій лабораторії кафедри
паразитології та тропічної ветеринарії НАУ і в умовах державних
підприємств ветеринарної медицини та приватних клінік, які
спеціалізуються на лікуванні хвороб дрібних домашніх тварин. Зокрема, в
умовах м. Києва дослідження проводили: у приватній клініці
„Фауна-сервіс”, центрі ветеринарної медицини „Друг”, Києво-Святошинській
районній лікарні державної ветеринарної медицини; в Чернігівській
міській лікарні державної ветеринарної медицини; в Бориспільській
районній державній лікарні ветеринарної медицини; Пролетарському
районному державному підприємстві ветеринарної медицини м. Донецька,
діагностичному центрі для тварин “Грета”, Донецькому державному
підприємстві ветеринарної медицини. Названі території є стаціонарно
ензоотичним осередком щодо бабезіозу собак і розташовані в різних
клімато-географічних зонах.
Об’єктом досліджень були хворі на бабезіоз собаки різних порід, віку та
статі при їх спонтанному зараженні збудником Babesia canis, що
знаходилися у приватній власності громадян, та безпородні цуценята 2-4
місячного віку і дорослі тварини, які слугували в якості лабораторної
моделі для експериментального відтворення хвороби. Експериментальне
зараження собак збудником бабезіозу проводили шляхом введення
стабілізованої гепарином крові, отриманої від клінічно хворих собак.
Матеріалом для досліджень слугували кров та свіжовідібрані шматочки
органів і тканин (серця, печінки, нирок, підшлункової залози, селезінки,
легень). Кров використовували для паразитологічних, морфологічних,
біохімічних та імунологічних досліджень, проби тканин – для
гістологічних досліджень.
Проведення досліджень при виконанні роботи розбили на шість етапів.
Дослідження першого етапу роботи були спрямовані на вивчення
епізоотичної ситуації щодо бабезіозу собак в Україні, сезонної динаміки
хвороби, ураженості собак збудником бабезіозу залежно від віку, статі та
породи. Вивчення розповсюдження бабезіозу собак проводили шляхом
аналізів звітів обласних управлінь ветеринарної медицини, що поступають
у Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства аграрної
політики України та звітів обласних лабораторій, що поступають у
паразитологічний відділ Центральної державної лабораторії ветеринарної
медицини, а також шляхом безпосереднього та телефонного спілкування із
фахівцями ветеринарної медицини, що працюють в обласних центрах.
Вивчення сезонної динаміки захворювання собак на бабезіоз та ураженості
тварин збудником хвороби залежно від віку, статі та породи проводили
шляхом аналізу записів в амбулаторних журналах та безпосередньої участі
у здійсненні амбулаторного прийому собак, проведенні їх клінічного
огляду і лабораторної діагностики за підозри захворювання на бабезіоз у
перерахованих вище державних та приватних підприємствах ветеринарної
медицини. Так, в Чернігівській міській лікарні державної ветеринарної
медицини за період з 1997 по 2001 рік проаналізовано 503 випадки
захворювання собак на даний протозооз. У Бориспільській районній
державній лікарні ветеринарної медицини у 2002 році було зареєстровано
120 випадків захворювання собак на бабезіоз. За період роботи у
приватній клініці „Фауна-сервіс” (м. Київ) з 1997 по 1999 роки
проаналізовано біля 400 випадків цієї хвороби. У центрі ветеринарної
медицини „Друг” (м. Київ) у 2003 році діагноз бабезіоз був підтверджений
у 163 собак. У Києво-Святошинській районній лікарні державної
ветеринарної медицини у 2002 році було виявлено 126 собак, хворих на
бабезіоз. У клініках ветеринарної медицини м. Донецька за 1999-2003 роки
було зареєстровано біля 200 випадків бабезіозу собак.
Таким чином, за період з 1997 по 2003 роки було проаналізовано і
клінічно обстежено більше 1500 собак, у яких виявлено збудника хвороби.
Метою другого етапу роботи було вивчити особливості клінічного прояву,
морфологічні та біохімічні зміни показників крові і сечі собак при
спонтанному бабезіозі, викликаному збудником Babesia canis.
Дослідження щодо вивчення клінічних і гематологічних змін у собак при
спонтанному бабезіозі проводили в клініці “Фауна-сервіс”,
навчально-науково-виробничій клініці ветеринарної медицини НАУ, в
Києво-Святошинській районній лікарні державної ветеринарної медицини, у
центрі ветеринарної медицини „Друг”, в Бориспільській районній лікарні
державної ветеринарної медицини. Всього клінічно було обстежено 198
хворих на бабезіоз собак різних порід, віку і статі.
Клінічне обстеження собак проводили за загальноприйнятими методиками
шляхом збору анамнезу, дослідження температури тіла, частоти пульсу та
дихальних рухів, проведення аускультації, перкусії, пальпації тощо.
Діагноз на бабезіоз підтверджували шляхом лабораторного дослідження
мазків крові.
Для проведення морфологічного дослідження кров у кількості 1-1,5 мл
брали у двохмілілітровий шприц із Vena cephalica antebrachii. З метою
запобігання зсідання крові внутрішні стінки шприца зволожували розчином
гепарину.
Підрахунок кількості еритроцитів та лейкоцитів проводили за допомогою
лічильної камери Горєва. Вміст гемоглобіну визначали гемоглобінціанідним
методом (В.В. Меншиков, 1987). Лейкограму виводили методом підрахунку
окремих лейкоцитів у фіксованих мазках крові, пофарбованих за методом
Романовського-Гімза.
Всього було проаналізовано 205 результатів досліджень крові як від
хворих на бабезіоз собак, так і від клінічно здорових (контрольних)
тварин.
З метою визначення біохімічних показників, кров у кількості 7-10 мл
брали у сухі і чисті центрифужні пробірки. Після її зсідання пробірки
поміщали у центрифугу і центрифугували при 3000 об/хв. протягом 15-20
хв. Отриману сироватку крові використовували для подальших досліджень.
Дослідження проводили в Українській лабораторії якості і безпеки
продукції АПК НАУ, лабораторії Науково-дослідного інституту екогігієни і
токсикології ім. Л.І. Медведя, діагностичній лабораторії приватної
клініки „Фауна-сервіс” (м. Київ).
Біохімічні показники сироватки крові визначали за допомогою біохімічних
аналізаторів Stat Fax (США) та Microlab–200 (Нідерланди) закритого типу
з проточною кюветою згідно інструкції до приладів та з допомогою
відповідних реактивів, а також за загальноприйнятими клінічними
лабораторними методами дослідження.
В сироватці крові собак визначали: вміст загального білку –
рефрактометричним методом за Рейсом (Н.І. Бокуняєва, 1975) та на
біохімічному аналізаторі; вміст сечовини – уніфікованим методом за
кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом (Л.А. Данілова, 2003); вміст
креатиніну – уніфікованим методом за кольоровою реакцією Яффе (метод
Поппера і співавторів) (Л.А. Данілова, 2003); концентрацію глюкози,
активність б-амілази, АЛТ і АСТ, концентрацію білірубіну загального і
білірубіну прямого на біохімічних аналізаторах Stat Fax та Microlab-200;
концентрацію натрію – мікроколориметричним методом за Олбенісом і
Лейном (Л.А. Данілова, 2003); концентрацію калію – колориметричним
мікрометодом за Лазаревим (Л.А. Данілова, 2003); вміст загального
кальцію – фотометричним методом з о-крезолфталеїнкомплексоном (О.М.
Горячковський, 1994); вміст магнію – уніфікованим методом за кольоровою
реакцією з титановим жовтим (І.П. Кондрахін, 1985); вміст хлору –
колориметричним методом (метод Архипова О.Г., 1988); вміст фосфору
неорганічного – за методом Брігса у модифікації С.Д. Іванівського (А.І.
Карпищенко, 2002).
Всього біохімічними методами було проаналізовано 127 проб сироваток
крові як від хворих на бабезіоз собак, так і від клінічно здорових
(контрольних) тварин.
Дослідження сечі хворих на бабезіоз собак проводили за
загальноприйнятими методами (І.П. Кондрахін, 1985). Всього було
досліджено 7 проб сечі від клінічно хворих на бабезіоз собак.
Мета третього етапу роботи полягала у моделюванні експериментального
бабезіозу собак з гострою формою перебігу та вивченні в умовах
експерименту морфологічних і біохімічних змін показників крові.
У 1-му досліді використали 9 цуценят 3-4 місячного віку. Їх розділили на
3 групи по 3 тварини в кожній. Собакам 1-ї групи ввели внутрішньовенно
по 0,5 мл стабілізованої гепарином інвазованої бабезіями крові. Тваринам
2-ї групи аналогічну дозу інвазованої крові ввели підшкірно. 3-я група
собак слугувала контролем. Донором інвазованої крові була хвора на
бабезіоз собака (спонтанне зараження) при 4%-му ураженні еритроцитів.
Оскільки за результатами 1-го досліду доза інвазованої бабезіями крові
0,5 мл як за підшкірного, так і внутрішньовенного введення виявилась
високою і із 6 цуценят дослідних груп 5 загинули, в другому досліді
використали 8 цуценят, з яких 5 тварин складали дослідну і 3 собаки –
контрольну групи. Собакам дослідної групи вводили підшкірно по 0,25 мл
інвазованої крові, взятої від хворої тварини при паразитемії 3% уражених
еритроцитів. Тривалість даного досліду складала 30 діб.
В літературних джерелах є різні судження щодо паразитоносійства після
перехворювання собак на бабезіоз і щодо патогенності їх крові для
сприйнятливих тварин (приміром, при гемотрансфузії). Тому ми вирішили
скористатись нагодою і провести 3-ій дослід, у якому ввели 0,5 мл крові
цуценяти № 2, що вижило при проведенні першого досліду, цуценяті № 18.
В 4-му досліді використали 8 безпородних цуценят 3-4 місячного віку.
Цуценятам дослідної групи (5 тварин) ввели підшкірно по 0,3 мл
стабілізованої гепарином крові. Перед початком досліду та через кожні 7
діб з підшкірної вени передпліччя цуценят обох груп брали кров, з якої
шляхом відстоювання і центрифугування отримували сироватку для
проведення біохімічних досліджень.
У 5-му досліді використали 8 цуценят 2-4 місячного віку. Тваринам
дослідної групи ввели підшкірно по 0,3 мл інвазованої бабезіями крові.
Перед початком досліду та через кожні 7 діб у цуценят обох груп брали
кров, яку стабілізували гепарином. Гематологічні дослідження проводили з
використанням напівавтоматичного гематологічного аналізатора Serono-190
(Швейцарія).
Четвертий етап роботи був присвячений вивченню деяких імунологічних
показників крові при експериментальному бабезіозі собак.
Мета 6-го досліду полягала у вивченні динаміки кількісних змін Т- і
В-лімфоцитів та фагоцитарної активності нейтрофілів крові цуценят при
їх експериментальному зараженні польовим штамом Babesia canis. У
проведенні досліду використали 8 безпородних цуценят 3-4 місячного віку.
У тварин дослідної групи шляхом введення інвазованої крові викликали
експериментальний бабезіоз.
Загальну кількість Т-лімфоцитів визначали методом спонтанного
розеткоутворення з еритроцитами барана за M. Jondal et al. Вміст
„активних” (ранніх) Т-лімфоцитів – методом Kerman et al. Кількість
Т-хелперів – методом розеткоутворення за Shohat, Joshua. Число Т-клітин
з переважно супресорною активністю – шляхом віднімання числа теофілін
резистентних Т-клітин від загального числа Т-лімфоцитів. Оцінка
гуморальної ланки імунітету включала визначення кількості В-лімфоцитів
методом комплементарного розеткоутворення за Чередєєвим А.М. у
модифікації Васильєвої З.Ф. Число 0-клітин підраховували відніманням від
100%-вої суми загальної кількості Т-лімфоцитів та В-лімфоцитів.
Фагоцитарну активність та фагоцитарний індекс нейтрофілів периферійної
крові визначали з використанням тест-культури Staphylococcus aureus,
штам 209 Р.
Якісні і кількісні дослідження білкових фракцій сироватки крові
проводили методом електрофорезу на папері.
Вміст альбумінів у сироватці крові визначали колориметричним методом.
У 7-му експерименті було використано 10 безпородних собак віком від 1 до
4 років. Собакам дослідної групи, з метою експериментального відтворення
бабезіозу, ввели внутрішньовенно по 1 мл стабілізованої гепарином крові,
узятої від хворої на бабезіоз тварини. Для визначення вмісту Т- і
В-лімфоцитів кров у собак брали з підшкірної вени передпліччя.
При проведенні п’ятого етапу досліджень вивчали патолого-анатомічні і
патолого-гістологічні зміни органів цуценят, що загинули в результаті
гострого перебігу бабезіозу при експериментальному відтворенні хвороби.
Патолого-анатомічний розтин трупів проводили у секційному залі кафедри
патологічної анатомії НАУ. Всього було піддано патолого-анатомічному
розтину 13 трупів цуценят. Гістологічні дослідження проводили у науковій
лабораторії кафедри патологічної анатомії Національного медичного
університету ім. О.О. Богомольця.
Метою шостого етапу досліджень було розробити науково обґрунтовану
схему лікування та засоби профілактики бабезіозу собак.
У 8-му досліді використали 20 безпородних собак віком від 1 до 4 років.
Тварин розділили на 4 групи по 5 голів в кожній. Собакам дослідних груп,
з метою експериментального відтворення хвороби, вводили внутрішньовенно
по 1 мл стабілізованої гепарином крові, взятої від хворої на бабезіоз
тварини. На 10-у добу досліду, в момент максимальної температурної
реакції, тваринам третьої групи вводили внутрішньом’язово азидин-вет у
дозі 1,75 мг/кг (за ДР) в 3,5%-му водному розчині. Собакам четвертої
групи вводили береніл у дозі 3,5 мг/кг в 7%-вому розчині. Введення
препаратів в аналогічній дозі повторили через добу.
Оскільки у 8-му досліді були використані дорослі собаки і викликати у
них гострий перебіг хвороби не вдалось, у 9-му досліді було задіяно 13
безпородних цуценят 3-4 місячного віку. Тваринам дослідних груп, з метою
відтворення хвороби, вводили підшкірно по 0,3 мл стабілізованої крові,
взятої від хворої на бабезіоз собаки. На 8-у добу досліду, в момент
клінічного прояву хвороби, цуценятам третьої групи застосували
азидин-вет у дозі 1,75 мг/кг в 3,5%-вому водному розчині. Введення
препарату повторили через добу.
У 10-му досліді було використано 13 безпородних цуценят 3 місячного
віку. У тварин двох дослідних груп викликали експериментальний бабезіоз.
Третя група була контрольною. На 5-у добу після зараження собакам першої
групи внутрішньом’язово вводили по 1 дозі байпамуну. Ін’єкцію препарату
повторювали через 24 години.
У 11-му досліді було використано 11 безпородних цуценят 4-5 місячного
віку. Мета досліду – зясувати профілактичну ефективність препарату
піроцид при бабезіозі собак. Цуценятам першої групи вводили
внутрішньом’язово розчин піроциду із розрахунку 2 мг/кг маси тіла.
Через 18 діб цуценятам 1-ї і 2-ї груп вводили підшкірно по 0,25 мл
крові, отриманої від клінічно хворої на бабезіоз собаки.
У 12-му досліді використали 3-х безпородних собак віком 1-2 роки.
Провели їх гіперімунізацію шляхом введення інвазованої бабезіями крові.
Через 3 тижні у собак з підшкірної вени передпліччя взяли по 200 мл
крові. З неї отримали сироватку, яку законсервували 5%-вим розчином
фенолу. Титр специфічних антитіл в РТЗК сироватки становив 1:140-1:160.
Метою 13-го досліду було вивчити реакцію імунокомпетентних клітин крові
собак на введення гіперімунної протибабезіозної сироватки. У даному
досліді використали 8 безпородних цуценят 3-4 місячного віку. Цуценятам
дослідної ( 5 тварин) групи вводили підшкірно отриману гіперімунну
сироватку крові із розрахунку 1 мл на 1 кг маси тіла. Через добу
введення сироватки крові повторили. Перед першим введенням сироватки у
цуценят взяли кров для проведення гематологічних та імунологічних
досліджень. Повторні дослідження крові проводили через один, два та
п’ять тижнів від початку досліду.
Наступні два досліди були присвячені з’ясуванню можливості використання
гіперімунної сироватки крові для профілактики бабезіозу собак.
У 14-му досліді використали 6 безпородних цуценят 3-4 місячного віку.
Цуценятам дослідної групи (3 голови) вводили підшкірно гіперімунну
сироватку із розрахунку 1 мл на 1 кг маси тіла. Введення сироватки в
аналогічній дозі повторили через добу. Через два тижні після введення
сироватки цуценятам обох груп ввели підшкірно по 0,3 мл стабілізованої
гепарином крові, взятої від хворої на бабезіоз собаки. За тваринами
протягом всього досліду було встановлене постійне клінічне
спостереження. Перед початком досліду та через кожні 7 діб проводили
гематологічні дослідженя. Термін проведення досліду складав 50 діб.
Оскільки при проведенні 14-го досліду не вдалось змоделювати клінічну
картину гострого перебігу бабезіозу у цуценят дослідних груп, вирішили
повторити даний експеримент. При проведені 15-го досліду було
використано 6 цуценят 3 місячного віку. Цуценятам дослідної групи
вводили підшкірно по 1 мл гіперімунної протибабезіозної сироватки крові.
Введення сироватки в аналогічній дозі повторили через добу. На 22-гу
добу з початку досліду цуценятам обох груп вводили підшкірно по 0,6 мл
стабілізованої гепарином крові, взятої від клінічно хворої на бабезіоз
собаки з паразитемією біля 3% вражених еритроцитів.
З метою виробничого випробування отриманої гіперімунної сироватки крові
для профілактики бабезіозу собак, у травні 2004 року групі чистопородних
собак в кількості 6 голів було введено підшкірно одноразово сироватку із
розрахунку 1 мл на 1 кг маси тіла. Тварини були різних порід, віку і
статі і належали мешканцям передмістя м. Києва, що є ензоотичним
осередком щодо бабезіозу собак.
Таким чином, для проведення експериментальних досліджень було
використано 138 собак різного віку. Виконано 421 гематологічне, 110
імунологічних, 40 біохімічних досліджень. Проаналізовано більше ніж 5,5
тисяч експериментальних результатів досліджень. Було піддано
патолого-анатомічному розтину 13 трупів цуценят, що загинули в
результаті експериментального відтворення гострого перебігу бабезіозу.
Було виготовлено і проаналізовано 72 гістологічних препарати органів
тварин.
Експериментальні дослідження, описані в дисертаційній роботі,
ґрунтувалися на принципах моральних цінностей людини, не нанесення шкоди
тваринам, милосердя та справедливості до них. При цьому враховувались
міжнародні принципи Європейської конвенції про захист хребетних тварин,
які використовуються для експериментів та інших наукових цілей
(Страсбург, 1985).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ
Епізоотологія бабезіозу собак в Україні
Проаналізовано розповсюдження бабезіозу собак на території України.
Отримані дані відображені на рис.1. Як видно із наведених даних,
захворювання собак на бабезіоз реєструється у 18 із 24 областей України
і в Автономній Республіці Крим. Вільними від даної інвазії залишаються
території шести областей переважно південної та степової зони України.
Це Вінницька, Кіровоградська, Миколіївська, Запорізька, Херсонська та
Одеська області. Наведені дані підтверджують, що територія України є
ензоотичним осередком щодо бабезіозу собак.
Захворюваність собак на бабезіоз, за даними Чернігівської міської
державної лікарні ветеринарної медицини, в період з 1997 по 2000 роки
зросла більш як у 100 разів. Майже половина із зареєстрованих хворих
тварин (49,3%) хворіли в травні, 19,7% – протягом квітня і 10,1% – у
жовтні. Мінімальне ураження тварин спостерігали в грудні – 0,2%, в
лютому і серпні – по 0,4%, а в січні хворобу не реєстрували взагалі.
Виявлено, що сприйнятливість псів була вищою за сук на 30,6%. Найбільш
часто уражалися собаки вікової групи 1-5 років (54,5%), тоді як
захворювання на бабезіоз тварин до 1 року становило 24,1% і старших 5
років – 21,4%. Найбільш часто уражалися бабезіями собаки порід пудель
(10,3%), доберман-пінчер (9,2%), спанієль, чау-чау (8,0%). Досить рідко
хворіли собаки порід бассет, кавказька вівчарка, такса, бульдоги, пінчер
і тойтер’єр (1,2%).
Ензоотичний осередок
Рис. 1 Розповсюдження бабезіозу собак в Україні
Благополучний осередокАналіз
захворюваності собак на бабезіоз у м. Бориспіль за 2002 р. показав, що в
зимові місяці хвороба не реєструвалася. З березня кількість хворих
тварин збільшувалася і досягала максимуму у квітні (35,8%) і травні
(25%). У липні та серпні захворювання собак на бабезіоз не реєстрували.
Наступне зростання інвазованості собак бабезіями у вересні (10%), жовтні
(15,8%) та листопаді (7,5%)
пов’язано із досягненням температурного оптимуму для кліщів-переносників
і розвитком їх наступної генерації упродовж літа.
У м. Києві, за даними центру ветеринарної медицини „Друг”, у 2003 р. у
зимові місяці випадків захворювання собак на бабезіоз не реєстрували. У
березні було зафіксовано 5 випадків (3%) бабезіозу собак. У квітні
діагноз на бабезіоз був підтверджений у 16,5% собак. Пік захворюваності
собак був встановлений у травні, коли бабезії були виявлені в крові
27,6% тварин. В літні місяці екстенсивність бабезіозної інвазії
поступово знижувалась, що пов’язано, в першу чергу, із спадом
біологічної активності кліщів-переносників. Наступний пік захворюваності
собак на бабезіоз був констатований у вересні (19%) і жовтні (15,3%). Із
163 хворих на бабезіоз тварин 90 (55,3%) були пси і 73 (44,7%) – суки.
Це пояснюється більшою популяцією у власності населення самців,
порівняно із самками. Встановлено, що частіше хворіли на бабезіоз
собаки, старші 5 річного віку (58,3%), відносно тварин молодших вікових
груп (41,7%). Найбільш часто уражалися збудником бабезіозу наступні
породи: спанієль (15,9%), помісі (12,9%), німецька вівчарка (9,8%),
ротвейлер (9,2%), доберман, пудель (4,9%). Порівняно рідко хворіли на
бабезіоз собаки порід бультер’єр, кері-блю-тер’єр, російська борза –
0,6%.
Динаміка захворюваності собак на бабезіоз протягом року у м. Донецьку, в
цілому, співпадає з такою у інших регіонах України. Першим піком
ураженості собак збудником хвороби був травень (29,3%) і червень
(19,8%), другий пік припадав на вересень (11,2%) і жовтень (10,3%). Але
і в літні місяці, на відміну від Києва, Чернігова чи Борисполя,
спостерігалася досить висока екстенсивність бабезіозної інвазії (у липні
– 7,7%, серпні – 8,6%). Захворюваність псів вища, порівняно з суками, на
10,4%. Більш сприйнятливими до збудника хвороби були тварини у віці від
1 до 5 років. Найбільш часто уражалися збудником бабезіозу собаки порід
пудель, доберман-пінчер (8,6%), чау-чау, спанієль, ердель-тер’єр (7,7%),
коллі, боксер (6,8%). Порівняно рідко хвороба реєструвалася у собак
порід кавказька вівчарка, такса, той-тер’єр, пінчер – 0,8%.
Таким чином, піками захворювання тварин на даний протозооз були травень,
коли хворобу виявляли майже у 40% обстежених собак, та вересень-жовтень
– хворіло біля 13% тварин, що пов’язано з біологічною активністю
кліщів-переносників.
Результати досліджень крові і сечі собак, хворих на бабезіоз. Проведено
гематологічні дослідження 21 хворої на бабезіоз собаки при спонтанному
зараженні збудником Babesia canis. Діагноз був підтверджений виявленням
збудника в мазках крові, виготовлених за загальноприйнятими методиками.
Тварини були різних порід, віку та статі. Перебіг хвороби гострий.
Паразитемія – 3-5% уражених еритроцитів. Собак умовно розподілили на три
групи по 7 голів у кожній. У першій групі були тварини, обстежені в
момент перших проявів хвороби. До другої групи увійшли собаки, власники
яких звернулись за ветеринарною допомогою через 2-3 доби з часу прояву
хвороби. У третій групі були собаки, в яких на момент обстеження хвороба
тривала 4-5 діб. Контрольною групою були 5 клінічно здорових собак.
У собак першої групи гематологічні показники незначно відрізнялись від
тварин контрольної групи. У них спостерігали деяке зменшення вмісту
гемоглобіну та кількості еритроцитів, збільшення кількості
паличкоядерних нейтрофілів та моноцитів. У тварин другої групи зменшення
вмісту гемоглобіну та кількості еритроцитів у 1,5 рази, порівняно з
собаками контрольної групи, у більшості з них також відмічали
лейкоцитоз, моноцитоз, зсув нейтрофільного ядра вліво. У собак третьої
групи виявили зменшення вмісту гемоглобіну і кількості еритроцитів у 3
рази, порівняно з тваринами контрольної групи, а в деяких ці показники
сягали критичної межі. У лейкограмі – зсув нейтрофільного ядра вліво та
моноцитоз.
З метою встановлення динаміки морфологічних змін крові собак, хворих на
бабезіоз, провели експеримент, у якому використали 8 цуценят 2-4
місячного віку. У цуценят дослідної групи викликали гострий перебіг
хвороби шляхом підшкірного введення крові, отриманої від хворого на
бабезіоз собаки. Гематологічні дослідження проводили з використанням
напівавтоматичного гематологічного аналізатора Serono-190 (Швейцарія).
Отримані результати наведені у табл. 1.
До початку експерименту показники крові цуценят дослідної і контрольної
груп не відрізнялись. Аналізуючи динаміку вмісту гемоглобіну видно, що
на 8-му добу цей показник в крові тварин дослідної групи зменшився майже
на 40 г/л, порівняно із початком досліду, а на 15-у добу – більше, ніж у
2 рази. На 22-у добу цей показник дещо зріс, що свідчить про покращення
загального стану тварин. Динаміка кількості еритроцитів корелює із
динамікою вмісту гемоглобіну. На 15-у добу досліду кількість еритроцитів
у крові цуценят дослідної групи, порівняно з контрольною, зменшилась у
2,5 рази. На 22-у добу цей показник зріс з 1,8 до 2,5 Т/л. Динаміка
величини гематокриту також корелює з динамікою вмісту гемоглобіну і
кількості еритроцитів та на 15-у добу досліду цей показник крові
тварин дослідної групи, порівняно з контрольною, був зменшений більше,
ніж у 2 рази. На 22-у добу він зріс більше, ніж на 5%. Середній об’єм
еритроцита у крові цуценят дослідної групи, порівняно з контрольною,
зменшений у середньому на 5,5% і найнижчий показник (на 12,5%, Р
Таблиця 1
Динаміка морфологічних змін крові собак при експериментальному
бабезіозі, М+m, n = 5
Доба дос-ліду Групи тварин Гемогло- бін, г/л Еритро- цити,
Т/л Гемато- крит, % Середній об’єм еритро- цита, мкм3 Середня
концентрація гемоглобіну в еритроциті, пікогр. Середня концентрація
гемоглобіну в крові, г/л Тромбо- цити, Г/л Лейко
цити,
Г/л
1. Дослід- на 98,0?1,3 4,1?0,1 23,3?0,8 59,2?0,8 23,5?0,7 41,6?0,7
352,2?1,4 10,6?1,0
Конт- рольна 98,6?1,1 4,2?0,05 23,3?0,2 58,3?0,6 23,5?0,1 41,6?0,5
352,0?1,5 10,9?1,1
8. Дослід-на 58,4?0,7
* 2,9?0,3
** 15,7?0,4* 54,0?0,9
** 18,2?0,4
* 33,2?0,4
* 297,4?4,1* 15,0?1,5
Конт- рольна 99,3?0,9 4,3?0,3 23,7?0,9 58,6?0,3 23,7?0,05 41,6?0,6
361,0?2,3 10,3?1,0
15. Дослід-на 43,2?1,4
* 1,8?0,3
** 10,5?0,5* 53,0?0,2
* 21,9?0,3
** 38,4?0,6
** 107,2?1,2* 4,9?0,8
*
Конт- рольна 102,0?1,3 4,5?0,5 27,0?1,0 60,6?0,5 24,2?0,3 42,2?0,7
368,3?2,7 10,4?0,4
22. Дослід-на 55,3?1,8
* 2,5?0,2
** 15,7?0,8* 60,6?0,5
*** 21,7?0,3
** 37,0?0,6
* 48,6?8,1
* 17,4?1,3
**
Конт- рольна 104,0?1,2 4,6?0,6 30,6?1,3 62,6?0,5 24,7?0,9 43,0?0,7
371,6?3,4 9,2?0,9
Примітки: 1. *Pзнижені у середньому на 11%, але найнижчими ці показники були на 8-му
добу досліду.
На особливу увагу заслуговує динаміка кількості тромбоцитів у крові
цуценят дослідної групи. Їх кількість протягом досліду значно знижується
і на 22-гу добу вона в крові тварин дослідної групи, порівняно з
контрольною, була зменшена у 7,6 рази. Це може свідчити про виснаження
системи згортання крові і розвиток синдрому коагулопатії.
Отже, морфологічні зміни крові собак, хворих на бабезіоз, проявляються
різко вираженою анемією, тромбоцитопенією, нейтрофільозом із зсувом ядра
вліво, моноцитозом, лімфоцитопенією.
Поряд з вивченням морфологічних змін крові собак, хворих на бабезіоз,
проведені визначення біохімічних показників сироватки крові тварин
трьох груп. Ці дослідження були проведені в діагностичній лабораторії
клініки ветеринарної медицини “Фауна-сервіс”. Отримані результати
представлені в табл. 2.
Таблиця 2
Біохімічні показники сироватки крові собак при спонтанному бабезіозі,
M(m, n = 7
Показники Групи тварин
контроль перша друга третя
Сечовина, ммоль/л 5,7(1,2 8,0(2,3 25,8(9,2*** 33,9(9,5*
Креатинін, мкмоль/л 84,3(2,7 96,8(5,5*** 201,5(12,7* 328,3(21,7*
Глюкоза, ммоль/л 4,7(0,8 4,1(1,0 5,5(0,6 6,6(1,5
б-амілаза, од/л 367,0(8,3 797,7(12,6* 1766,0(21,3* 1152,0(28,1*
Загальний
білок, г/л 73,0(2,6 59,4(4,2* 53,0(2,5* 52,6(3,3*
АСТ, Од/л 29,3(2,2 108,7(22,5** 114,2(16,4* 210,7(26,5*
АЛТ, Од/л 18,6(1,7 71,5(6,9* 51,6(2,5* 84,3(6,3*
Білірубін загаль-
ний, мкмоль/л 6,3(0,7 8,0(1,7 26,5(6,1** 340,0(22,2*
Білірубін прямий, мкмоль/л 2,7(0,3 2,5(0,4 11,9(2,8** 208,0(5,8*
Примітки: 1. * Р
@
j
?
e
8
>
@
j
?
e
. cEo
o
VVZOOUaeYZafa ae®eAe†?BoBoouAEthoaaaaaaaaoooOE1/2EEEEoo t ///eeeaTHOeCeae????? t v ??o?? ??¦?? ???0????? ?F?????? ? ? ”y7 F A ”y7 F A ”y7 F A ”y7 F A ”y7 F A ”y7 F A $ ?-B5?:a>tBzFVJiiiiiieTHI3/4°IIIIIIIII
?Т?Т???????????????рильний імунітет або премуніція до того виду
збудника, який викликав первинне захворювання. Термін премуніції
продовжується від декількох місяців до одного року і навіть більше, що
залежить від гостроти перебігу хвороби.
Загальна кількість лейкоцитів в крові цуценят дослідної групи, порівняно
з контрольною, за період досліду зменшилась в 1,16 рази. Найбільш
суттєва їх різниця зареєстрована на 8-му добу досліду, коли в крові
тварин дослідної групи їх кількість, порівняно з контрольною, знизилась
в 1,5 рази (Р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
