РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
ГЕНРІХ БЕЛЛЬ
Найвищою цінністю для Генріха Белля була людина, людське життя. Саме
гуманізм є найпривабливішою рисою його творчості. Гуманізм
високохудожніх і глибокозмістовних творів Белля привернув до нього увагу
читачів усього світу: його книги перекладено 48 мовами. Про величезну
міжнародну популярність Белля свідчить і той факт, що у 1972 році йому
було присуджено Нобелівську премію з літератури. Генріх Белль завжди
відстоював ідею миру між народами, брав участь у громадських акціях,
спрямованих проти атомного озброєння, виступав із публіцистичними
станнями, боровся за перемогу людяності і добра в усьому світі. Пережите
знаходило відображення у творчості, яка сама по собі була втручанням у
життя.
Генріх Белль народився у Кельні 21 грудня 1917 року. У статті “ Про
самого себе “ він писав: це був час, “ коли мій батько, солдат
ландштурму, охороняв міст, коли у найстрашніший і найголодніший рік
світової війни у нього народилася восьма дитина, коли двоє дітей померли
ще маленькими, коли мій батько проклинав війну і дурня-кайзера,
пам’ятник якому він мені пізніше показував “. Атмосфера війни і
негативне ставлення до неї входять у життя Белля з раннього дитинства.
Кельн, у якому Белль народився і прожив майже все життя, відрізнявся
стійкими традиціями католицизму як у побутовому, так і в моральному
плані. Сила цих традицій особливо яскраво виявилась у неприйнятті
націонал-соціалізму.
Генріх Белль сприймав релігію насамперед як систему моральних норм.
Діти в родині скульптора й теслі Віктора Белля виховувалися на
гуманістичних ідеалах, почували відразу до воєнщини ( а згодом–до
фашизму ).
Після закінчення народної школи Генріх навчався у гуманітарній
греко-латинській гімназії.
У 1933 році влада в Німеччині перейшла до Гітлера. Родина Беллів
сприйняла цю подію як особисте нещастя. Розбудова Третьої імперії
почалась із страт і репресій. І хоча безпосередньо Беллям ніщо не
загрожувало, їм були ненависні й нові порядки, й новий фюрер нації.
Старший брат став членом підпільної антифашистської спілки католицької
молоді, й Генріх не раз був присутній на імперії почалась із страт і
репресій. І хоча безпосередньо Беллям ніщо не загрожувало, їм були
ненависні й нові порядки, й новий фюрер нації. Старший брат став членом
підпільної антифашистської спілки католицької молоді, й Генріх не раз
був присутній на нелегальних засіданнях керівництва цієї спілки, що
відбувалися в їхньому домі. Сам Генріх відмовився вступити до союзу
гітлерівської молоді, що було виявом мужності, адже з двохсот
гімназистів так вчинило лише троє. Коли Генріх зустрічав на вулицях
рідного міста загін штурмовиків або ж гітлерівської молоді під прапором
із свастикою, він швидко ховався у першому-ліпшому подві’ї, щоб не
віддавати честь. Белль писав пізніше, що в дитинстві та юності він
пережив три ступені загрози своєму існуванню–економічний ( пов’язаний зі
світовою економічною кризою 1929-1932 рр.), політичний ( прихід Гітлера
до влади ) і власне воєнний. І з кожним ступенем для нього все
відчутнішою стала ворожість навколишнього світу.
Ставлення Белля у трицяті роки до нацистського режиму можна назвати
станом “ внутрішньої еміграції “, якою для нього були родина таїї
найближче оточення, де панували свої моральні цінності. Та відокремлене
життя не могло тривати довго. У липні 1939 року Белля було мобілізовано
“ на кілька тижнів для участі в навчаннях “. У солдатській шинелі Генріх
Белль пройшов усю війну, побував у багатьох країнах. На власні очі
побачив страхіття війни, жорстокість фашизму; кілька місяців провів у
полоні. Восени 1945 року повернувся додому; там його чекали руїни. Він
відбудовує житло для себе й своєї родини ( одружився Белль у 1942 році
).
Війна стає предметом зображення вже у перших оповіданнях Белля, але
цим творам ще бракує глибокого політичного осмислення подій і явищ.
Справжній успіх у читачів і визнання в літературних колах принесли Беллю
повість “ Поїзд приходить вчасно “ ( 1949 ) та збірка оповідань “
Мандрівнику, коли ти прийдеш у Спа…?” ( 1950).
Спадщина Белля велика і різноманітна: романи, оповідання, п’єси,
вірші, переклади, рецензії, публіцистичні та літературно-критичні
статті. У 1977–1978 роках вийшло зібрання його творів у десяти томах.
Після цього Белль написав ще чимало нових книг.
У перших творах Белля, присвячених подіям війни, підкреслюють її
протиприродність, абсурдність. Автор виступає проти ідеалізації війни та
її учасників, бо вони не герої, а жертви; ті ж, кому поталанило не
загинути і повернутися,–то загублене покоління.
Одним з найвизначніших творів про війну є роман Белля “ Де ти був,
Адаме?” ( 1951 ).
Життя повоєнної Західної Німеччини зобразив Белль у романах “ І
не сказав жодного слова “ ( 1953 ), “ Дім без господаря “ ( 1954 ), “
Більярд о пів на десяту “ ( 1959 ), “ Очима клоуна “ ( 1963 ), “
Груповий портрет з дамою “
( 1971 ).
Починаючи з повісті “ Втрачена честь Катаріни Блюм, або Як виникає
насильство й до чого воно може призвести “ ( 1974 ), книги Белля
набувають дедалі трагічного забарвлення. Це стосується й двох останніх
романів–“ Дбайлива облога “ ( 1985 ) і “ Жінки на тлі річкового пейзажу
“ ( 1986 ). І така тональність творів зрозуміла: минувшина у вигляді
неонацистських та неофашистських організацій постійно нагадувала про
себе. Своїми творами Генріх Белль попереджав, як небезпечно забувати
минуле, застерігав, що “ потенційні кати “ живуть і сьогодні.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
