.

Українське козацтво й Запорозька Січ у шкільних підручниках і посібниках (науковий реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 5484
Скачать документ

Науковий реферат

Українське козацтво й Запорозька Січ у шкільних підручниках і посібниках

Найбільш важливою проблемою в подальшому розвитку загальної середньої
освіти є розробка нового змісту навчання, створення нового покоління
підручників.

Ця складна робота передбачає активну участь вчителів і методистів в
аналізі і обговоренні нині діючих навчальних програм і підручників.
Важлива також оцінка учнів.

Предметом цього реферату буде навчальний матеріал в підручниках з
історії України пов’язаний с темами про козацтво та Запорозьку Січ. За
програмою він вивчається в 5 класі у початковому навчанні історії, в 8 і
9 класах в системному курсі.

Роль козацтва та Запорозької Січі в історії України важко переоцінити.
На певному етапі історичного буття козацтво України, яке виникло
стихійно, взяло на себе найважливіші завдання, що стояли перед усією
нацією, виступило провідною організуючою силою в їх здійсненні. Тому
знання і розуміння учнями цього матеріалу має велике виховне значення
для вивчення багатовікового процесу державотворення в Україні.

Водночас шкільна освіта формує не основи наук, а забезпечує
загальноосвітню підготовку, необхідну всім громадянам незалежно від
їхньої майбутньої професії. Тому в тексті підручника мають бути
викладені базові знання. Текст повинен допомогти вчителю і учням
оволодіти засобами пізнання історії.

Підручнику належить центральна роль у впровадженні освітніх технологій.
Хороший підручник сприятиме вчителю як в організації навчальної
діяльності учнів і перевірці якості її виконання, так і готуватиме до
дорослого життя справжнього громадянина своєї країни.

Сьогодні, коли йде активна підготовка до прийняття державного стандарту
з історії і вже певним чином напрацьовані вимоги до сучасного підручника
історії [1] потрібно звернути увагу на ряд важливих чинників, які
повинні враховуватися при створенні навчально-методичного забезпечення в
п’ятому і восьмому класах, де вивчають теми козацтва.

Об’єктом огляду стали шкільні підручники і посібники (5-9 кл.) [2]

1. Навчальний посібник Сергієнка Г.Я. і Смолія В.А. — один з перших
посібників 90-х років, який буквально здійснив “революцію” в поглядах
вчителів, бо виступив з переглядом багатьох постулатів взагалі і теми
козацтва зокрема (визначив місце і значення козацтва в процесі
формування української народності (§ 10); пов’язав причини виникнення
українського козацтва з потребою утворення в Україні такої суспільної
сили, яка б стала провідною верствою української народності і творцем
нової власної держави, описав козацькі символи — клейноди, як визначне
явище в історії державності й культури українського народу (§ 12);
вперше намагався дати оцінку діяльності козацьким лідерам в епоху Руїни
(§ 18-19) і т. ін. і підготував фахівців до подальшого сприйняття
підручників перехідного покоління. Але посібник готувався нашвидкуруч
через книжковий “голод” і через це очевидні його “слабкі” сторони (не
скрізь доцільне структурування навчального матеріалу, не завжди вивірена
хронологія, посібник не зміг дати цілісного сприйняття історії еволюції
козацтва в цілому і Запорозької Січі, зокрема і т. ін.). Методичний
апарат у підручнику з проблеми козацтва є недостатнім.

2. Науковою ґрунтовністю відзначаються посібник Гриценко І.С. та ін. і
підручник Швидько Г.К.

До позитивних характеристик посібника І.С.Гриценка, які знайомлять нас з
історією козаччини слід віднести кольорові ілюстрації та портрети
видатних діячів нашої історії, додатки, розміщені в кінці книги у
вигляді хронології основних подій та упорядкованим (за М.Грушевським)
списком, що вказує на період гетьманування козацьких лідерів, тлумачний
словник. Підручник Г.Швидько містить ілюстрації, термінологічний
словник, історико-географічні назви українських земель ХIV-ХVIII ст.,
хронологію основних подій української історії, синхроністичну таблицю
правителів держав з якими пов’язана історія України ХIV – ХVIII ст. Ці
матеріали сприяють засвоєнню козацької тематики.

Г. К. Швидько вперше в шкільному підручнику: а) пояснює учням
унікальність козацтва в Україні (§ 3); б) показує зв’язки запорожців з
європейськими країнами (§ 4); в) подає козаччину як історичну передумову
державності (§ 19); г) широко висвітлює міжнародну політику
Б.Хмельницького (§22); д) змальовує новий етап визвольної війни проти
польсько-шляхетського панування в Україні (§ 23) — 1654 – 1657 рр., бо
автори попередніх підручників зупинялись на подіях 1654 р.

Нажаль (беручи до уваги вимоги до сучасного підручника) зміст тем
присвячених козаччині не враховує вікових особливостей учнів і явно
перевантажений фактами. Як у І.С.Гриценка, так і у Г.К.Швидько головними
є опис подій, тоді як аналіз діяльності людей, їх суспільних і особистих
потреб представлений досить слабо. Це стосується й методичного апарату
як посібника так і підручника.

Учням 5 класу, які вивчатимуть елементарний курс історії України за
“Гомоном віків” буде складно працювати саме за такою книгою.

В підручнику Г.К.Швидько навчальний матеріал про Запорозьку Січ
розпорошено в різних параграфах – 3, 4, 5, 7, 9, 10, 19, 28, 30, 32, 37,
40. На нашу думку це не скрізь доцільно і не завжди відповідає вимогам
програми [3], адже Запорозька Січ — явище суспільно-державне. Вивчення
її повинно розглядатися в контексті державотворення України, а не
окремо.

3. Очевидний крок уперед у створенні навчально-методичного забезпечення
курсів, які нас цікавлять, був зроблений В.О.Мисаном і Н.М.Яковенко.

В.Мисану вдалося написати підручник відповідно до вікових особливостей
дітей. Розділ 5 книги “Наша слава не вмре не загине” (§§ 22-28),
присвячений козацькій добі. Автор знайомить учнів із Запорозькою Січчю
та видатними особами цього періоду — Д.Вишневецьким, П.Сагайдачним,
Б.Хмельницьким, І.Мазепою, П.Полуботком.

Без сумніву, позитивною знахідкою автора, при побудові історичного
тексту, є § 26 — “Невдала спроба гетьмана Івана Мазепи”. Вперше в
підручник (рубрика “Цікаво знати”) був уведений матеріал, який
характеризує гетьмана з різних сторін, допомагаючи учням відчути минуле
епохи (прихід І.Мазепи до влади через хабар В.Голіцину, перелік нагород,
отриманих Іваном Степановичем від монархів Європи, випадок з царем
Миколою I у Нікольському соборі, збудованого І.Мазепою, що свідчив про
справжнє відношення церкви до гетьмана, якого слід було проклинати за
наказом Петра I).

Зазначимо, що В.Мисан через героїчні приклади боротьби за свою землю і
незалежність (§ 24-27) намагається вже учням 5 класу говорити правду,
іноді трагічну, про минуле. (“Цікаво знати: покарання козаків, які пили
горілку під час морських походів, боротьба з татарами і турками, як один
із засобів до існування запорожців, участь задунайських козаків у
військових операціях турецької армії проти слов’янських країн”).

В цілому автор дотримувався науковості у викладі навчального матеріалу з
проблеми (вводить словник основних термінів, пояснює важливі поняття
безпосередньо в тексті параграфів — кіш, курінь, реєстр і т. ін., подає
у підручнику найновіші дані археології козацької доби — “Поле козацької
слави” (§25). Цікаво знати (с.117) легенду про скарб П.Полуботка і т.
ін).

На наш погляд автор намагається спілкуватись з юним читачем, говорячи
йому досить непрості речі, про які йшлося вище, та очевидно, що цінність
цього спілкування не зменшилася, якби Мисан В.О., говорячи про Д.
Вишневецького, зазначив, що не всі історики ототожнюють його з
легендарним Байдою (§22), а знаменита промова П. Полуботка — ймовірно,
що витвір романтичної історіографії.

Надзвичайно цінним з козацької тематики є методичний апарат В.О. Мисана
[4], який вперше в підручниках цього періоду допомагає дітям
ознайомитись з проблемою. Маємо запитання, завдання, головоломки,
ребуси, кросворди, таблиці і т. ін. На жаль даний матеріал не вміщений
до книги, а виданий окремим зошитом , що зменшило цінність створеного
комплексу. З досвіду перевірки стану викладання історії в школах
Донецької області зазначимо, що в бібліотеках, як правило, були в
наявності книжки без зошитів. Про існування останніх вчителі навіть не
знали.

Яскравим явищем серед літератури для школяра стала книга Н.М.Яковенко
[5]. Автор відразу ж зазначила, що її праця — нова концепція історії
України — є наслідком переорієнтації історичної науки з ідеологічного
обслуговування на суто наукове дослідження.

Н. Яковенко назвала свій посібник нарисом; обрала вільний стиль викладу
матеріалу, зосередивши увагу читача на найбільш цікавих, з її точки
зору, питаннях.

В книзі немає “ідеалізованого набору героїко-патріотичних прикладів”. Це
завдання, на думку авторки, популярної літератури. Тому, навіть,
патріотичні теми подаються нею без звичного пафосу, виключно науково.
Прикладом такого підходу є тема “Запорозька Січ” (вона не розміщена
єдиним блоком, а зустрічається в контексті інших подій, які відбувались
в XVI – XVIII ст.).

Нарис цінний для нас своєю дискусійністю, тим, що не дає вичерпних
відповідей на поставлені питання, спонукає до наукового пошуку. Авторка
неодноразово вказує на недостатнє дослідження тієї чи іншої проблеми,
як-от: шляхта, простолюд, козаки — вузол взаємозв’язків і протиріч
(с.144-167), дискусійність щодо витоків української козаччини (с.111),
визначення самого поняття козак (с.109-110), взаємозв’язок козаків з
гайдамаками та історична оцінка діяльності останніх і т. ін.
(с.270-276). Н. Яковенко вперше в посібнику для школяра виносить на
розгляд ряд питань, пов’язаних з проблематикою козацтва: а) не вказує
однозначні чинники формування козацтва, а розглядає процес його
виникнення; б) знайомить з найбільш відомими в науці гіпотезами щодо
витоків українського козацтва; в) докладніше, ніж її попередники (автори
підручників) досліджує поняття “козак”, пов’язуючи його виникнення з
існуванням порубіжного світу та прослідковуючи історичну характеристику
від кінця XIII ст. до XVI ст. г) звертає увагу читачів на те, що тісний
зв’язок козаків з татарами зберігався протягом віків (торгівля, обмін
полоненими, союзництво у війнах, взаємодопомога при скрутних життєвих
ситуаціях з одного чи іншого боку).

Н.Яковенко не прагне створити романтичний ореол, описуючи козацьку
демократію і звичаї, вважаючи, що єдність козаків і утворення
Запорозької Січі диктувалися необхідністю виживання в суворих умовах:
без рівності, визнання пріоритету фізичної сили над багатством і
родовитістю, єдності (етнічна особливість, будь-яка інша не бралась
козаками до уваги), авторитету командирів, направленого на виконання
волі більшості, козацтво не перетворилося б у військову і політичну
силу.

Появу першої Запорозької Січі авторка однозначно пов’язує з особистістю
князя Байди-Вишневецького. Але зазначає, що насправді невідомо чи
називали так коли-небудь князя в козацькому середовищі.

Час П.Сагайдачного у нарисі — це підняття ролі Війська Запорозького до
загальноукраїнських масштабів.

В цілому книга і матеріал, що нас цікавить, розраховані на
підготовленого читача, який знає ази історії України. Сама форма викладу
примушує думати, сперечатись, не погоджуватись. Але найцінніше в ній те,
що учень знайомиться зовсім з іншою точкою зору. І його право сприймати
її за істину, чи навпаки — розпочати науковий пошук і самому поставити
крапку там, де вона не стояла.

Не завадило б якби книга була краще ілюстрована і не лише в чорно-білому
кольорі, доповнена історичними мапами, системою проблемних завдань хоча
б до розділів нарису.

Але в цілому вона відповідає своєму призначенню: поглиблює знання з
історії України учнів гуманітарних класів і усіх бажаючих.

Підсумовуючи огляд підручників і посібників з проблеми, яка нас
цікавить, зупинимося на виданнях 1999-2000 р., схвально констатуючи їх
появу.

Для засвоєння початкового курсу історії в 5 класі нарешті з’явився
підручник, який, на наш погляд, найоптимальніше виконує свою функцію на
даному етапі. Йдеться про підручник Власова В.С., Данилевської О.М. [6].

Тема, яка є предметом нашого дослідження викладається у двох розділах (з
шести існуючих) — “Українські землі у складі Литви та під владою Польщі”
та “Українська козацька держава — Гетьманщина”.

Слід відзначити, що авторам вдалось (як нікому з попередників) увести до
підручника з історії в 5-му класі надзвичайно великий обсяг інформації,
яка знайомить з минувшиною через вітчизняних та іноземних дослідників,
наводить приклади сучасних досягнень істориків та археологів, тісно
переплітаючи віки і сьогодення.

Для відповідного вікового рівня В. Власов і О. Данилевська блискуче
забезпечують науковість викладу матеріалу через велику кількість
історичних оповідань (Козацькими шляхами. Через степи й пороги. Поклик
серця і т. ін.), чисельні пізнавальні рубрики (Це цікаво. Дізнайся про
це. Джерела свідчать і т. п.).

Теми козаччини допомагають вчителю формувати світоглядну культуру
школяра через вміло сконструйований навчальний діалог з дітьми. Бо учні
ніби самі стають учасниками подій XV – XVIII ст., де порядкують реальні
історичні постаті, а часом і вигадані персонажі, але вони завжди
виникають як живі люди — зі своїми сумнівами, турботами, болями
(безіменні козаки, джури, С.Кішка, П.Конашевич-Сагайдачний, І.Богун та
інші).

Виховний потенціал навчального матеріалу підручника з проблеми, що нас
цікавить, надзвичайний і закладений вже або в самій назві оповідання
(“Поклик серця” — про Д.Вишневецького, “Лицар волі” — про І.Сулиму, “Із
думою про Україну” — про І. Мазепу), або в змісті текстів (В Європі —
“Запорозька Січ очима австрійського посла”, “Дізнайтесь ще про це!” —
самовіддане служіння батьківщині П.Могили, “На перехрестях таємної
війни” — про розвідувальну службу Б.Хмельницького).

Розвивальний ефект навчального матеріалу зосереджений в різноплановому
методичному апараті, який спонукає до роздумів і пошуку.

Безліч цікавих запитань на полях підручника, які допомагають дітям
глибше пізнати і зрозуміти історію взагалі і козаччини зокрема
(“Спробуйте пояснити плач чайки як терпіння України над своїм
безталанням…”; “Чому П.Орлик змушений був поневірятися на чужині?…”;
“Витлумачте слова з оповідання про те, що головним будівничим у козаків
була природа?” та ін.)

На наш погляд, при перевиданні підручника авторам потрібно буде
попрацювати над ілюстративним матеріалом, додавши до нього різні поради:
як робити критичний аналіз ілюстрацій, таблиць, історичних карт, щоб
використовувати їх як джерело на початковому етапі вивчення історії.
Таких завдань у авторів немає зовсім, а сучасні вимоги до підручника
історії XXI ст. їх передбачають.

Автори зробили лише початок в цьому напрямку (с.108 “Козак Мамай”),
розмістивши поряд з ілюстрацією завдання, яке допомагає аналізувати
народну картину.

Доречно буде ввести декілька невеличких історичних документів і
методичний апарат до них, щоб на початковому етапі вчити дітей їх
аналізу.

В цілому ж майстерність авторів полягає у тому, що їм вдалося вже
сьогодні через різні історичні тексти та методичний апарат написати
цікавий, дидактично досконалий єдиний блок про козацькі часи на Україні,
який дійсно підготує учнів до сприйняття (а можливо й дослідження)
козацької тематики вже в системному курсі (7-8 класи).

Оригінальний пробний підручник для учнів 7 класу, який створили сучасні
історики Смолій В.А., Степанков В.С. [7] пропонує свій підхід до
вивчення історії України, зокрема початків козаччини, хоча сучасна діюча
програма планує це вивчення у 8 класі.

Автори викладають матеріал, який нас цікавить у останньому 8 розділі —
Українські землі під владою іноземних держав (XIV — перша половина XVI
ст.).

У §§ 31 – 32 “Українські землі у складі Московії, Угорщини, Молдавії,
Кримського Ханства і Турецької імперії” автори (у підзаголовку “Велика
трагедія України”) знайомлять учнів з причинами виникнення козацтва;
називають ряд князів і воєвод (К.Острозький, Е.Дашкевич, С.Полозович,
Б.Претвич, П.Лянцкоронський), які стояли біля витоків організації
захисту земель від кримських і османських нападників, констатують про
формування нового стану українського суспільства, який швидко формувався
— Козацтва (перша половина XVI ст.), дають визначення самому поняттю
“козак”.

У §§ 33 – 34 — “Національні й соціальні процеси. Розвиток господарства”,
є підзаголовок “Як виникло козацтво”. В невеликому за обсягом тексті
автори змогли чітко, доступно і цікаво подати матеріал, оздобивши його
малюнками (Козак Мамай, Козацькі атрибути і зброя козацького війська XVI
ст.), що допомагають засвоїти необхідну інформацію.

Висновком до інформації про виникнення козацтва йде виділена шрифтом
головна думка, яку необхідно засвоїти учням — протягом першої половини
XVI ст. закладалися підвалини становлення козацтва як окремого стану
українського суспільства.

Слід зазначити, що автори старанно попрацювали не лише над текстами, а й
методичним апаратом підручника, підготувавши до параграфів рубрику
“Перевіряємо знання” та розмістивши в ній завдання I, II, III рівнів
складності.

Нам здається, що до §§ 31 — 32 (с.236 “Перевіримо знання”) доцільно
додати запитання до завдань I і III рівня, бо лише завдання II рівня
складності містять роботу над проблемою козаччини (8, що означає термін
“козак”), а цього замало. Перевірка знань до §§ 33 – 34 вже передбачає у
завданнях I, II, III рівнів роботу над проблемою, яка нас цікавить. Щоб
допомогти вчителю в організації роботи на уроці з учнями над проблемою
козаччини, авторам (при перевиданні підручника) можна ввести ряд
запитань і завдань на полях книги й додати найнеобхідніші документи та
ілюстрації з порадами їх досліджень.

На нашу думку, пробний підручник пропонує можливий варіант ознайомлення
учнів з темою козаччини вже у 7 кл. і слід до нього створити варіативну
програму, щоб вчителі самі обирали як їм зручніше і доцільніше працювати
з дітьми, і за якою книгою.

І завершує наш огляд стосовно навчальних посібників книжки В. Власова
[8] та Ф. Турченка, В. Мороко [9] для учнів загальноосвітніх шкіл,
вчителів і методистів.

Слід зазначити, що проблема козацтва та Запорозької Січі викладається у
В.Власова в основному грунтовніше ніж у попередніх шкільних виданнях.

Авторові прислужився досвід як свій, так і колег, що йшли
першопроходцями в розробці даної тематики для школяра (В.О.Мисан,
Г.Я.Сергієнко, В.А.Смолій, Т.К.Швидько, В.С.Степанков, Н. М.Яковенко).

Спробуємо проаналізувати матеріал найновіших посібників з точки зору
деяких дискусійних проблем, і встановити в якій мірі вдалось авторам і
їх попередникам донести до школяра сучасний стан дослідження питання.

Вклад Запоріжжя у державотворчість українського народу. (Вперше ця
проблема зазвучала у навчальному посібнику Г.Я.Сергієнка і В.А.Смолія §
16, пункт … “Формування держави”; більш докладніше була розроблена
Г.К.Швидько, § 19 — “Утворення української козацької держави”; отримала
подальше обґрунтування у нарисі Н.Яковенко § 1 — “Організація території
і модель влади козацької держави”).

В. Власов вперше заговорив про цю проблему у підручнику для 5 класу —
“Відродження української держави”; надав їй наукового, але доступного
для учнів викладу у посібнику для 8 класу, чітко визначивши усі функції
держави, її кордони, адміністративно-територіальний устрій, внутрішню,
зовнішню політику. Наявність у посібнику необхідних карт для засвоєння
даної проблеми (жодна історична книга попередників карт не має), рубрик
“Зверніть увагу! Допитливим, Джерела свідчать”; методичного апарату
розвивального характеру, чіткого історичного тексту з вміло розміщеною
інформацією надрукованою різними шрифтами, а також ілюстрацій допомагає
дітям опанувати проблему з різних сторін.

Перетворення Запорожжя у важливий фактор міжнародних стосунків. Вперше
це питання розглядається Г.К.Швидко, “Запорожці в Європейських країнах”
і носить досить скупий інформаційний характер.

В.Власов вийшов на цю проблему інакше, розмістивши дрібним шрифтом
текст, який зафіксував хронологічні межі визнаного сусідніми державами
Запорожжя (кін. XVI — перша пол. XVII ст.) та вказавши представників
яких саме країн приймали козаки.

Питання оцінок деяких козацьких лідерів в історії України досить успішно
піднімає у своєму нарисі Н.Яковенко. Вдала знахідка В.Власова — це
розміщення в посібнику “Пам’ятки для характеристики історичної
особистості” (с.53). На нашу думку, доцільно в цю пам’ятку ввести
останнім пунктом таке питання: “Чи обізнані ви з оцінкою діяльності
даної особи, яку давали їй сучасники та провідні вітчизняні і зарубіжні
історики”. Це спонукатиме дітей (і вчителів) до пошуку об’єктивного
сприйняття історичної особи, що жила і діяла в певну епоху.

Матеріал про міжнародні відносини держави Б.Хмельницького потрапив в
шкільний посібник вже в 1993 році (Сергієнко Г.Я., Смолій В.А.). Про них
писали всі вище зазначені автори, які створювали підручники і посібники
для вивчення початкового курсу історії в 5 класі (Гриценко І.С., Мисан
В.О., Власов В.С., Данилевська О.М.)

Г.К. Швидько приділила міжнародній політиці Б. Хмельницького цілий
окремий параграф. Н.Яковенко також знайшла місце для даної проблеми у
своєму нарисі. В. Власов у навчальному посібнику з Історії України для 8
класу найцікавіше розкрив це питання. Він розмістив у параграфі
“Утворення української козацької держави“ матеріал про місце України в
міжнародних відносинах тогочасної Європи, показавши позиції
католицького, протестантського та православного таборів, познайомив
дітей з зовнішньою політикою козацької держави. Крім тексту автор
знайомить учнів з картиною Т. Г. Шевченка “Дари в Чигирині “ (шкода, що
до картини немає запитань, які б допомогли вчителю організувати роботу
над нею).

Методичний апарат, створений автором сприяє продуктивній роботі учнів
(як, наприклад, запитання: “Поміркуйте чи можна твердити, що
зовнішньополітичні відносини Гетьманщини визначалися принципом: “У
держави немає постійних друзів і постійних ворогів, а є постійні
інтереси“. Відповідь обґрунтуйте”).

Питання про правовий аспект входження України до складу Росії звучав в
посібнику Г.Я.Сергієнко і В.А.Смолія при характеристиці Березневих
статей 1654 р., де автори однозначно вказали, що Україна увійшла до
складу Росії на правах широкої автономії .

Автори підручників для 5 класу віднеслись до цієї проблеми по-різному.
В.О.Мисан, взагалі, не звернув на неї уваги; І.С.Гриценко та інші (с.88)
відмітили, що “цар” радо згодився взяти Україну під опіку й присягав
(?), що Україна буде незалежною, а тільки козаки присягнуть на вірність
цареві“. Але про правовий аспект входження України до складу Росії мова
не йшла. В.Власов і О.Данилевська в рубриці “Дізнайтеся ще про це!”
повідомляють учням про підписання українсько-московського договору, який
передбачав встановлення рівноправних і взаємовигідних відносин між обома
державами. І за яким незалежність України майже не зазнала обмежень.

Г.К.Швидько (с.174-175 — “Статі Богдана Хмельницького“) уточнює назву
договору (три варіанти “Березневі статті“,”Московські статті“ і “Статті
Богдана Хмельницького“), вказує на те, що міжнародний договір мав і
конституційний характер, бо визначав державно-правовий устрій України —
статус автономії, але як і її попередники не акцентує уваги на
дискусійності цього питання.

Н.Яковенко “шукає” корені творення міфу “возз’єднання” України з Москвою
і вказує, що належать вони церковній історіографії, яка оперувала
образом суцільного православного простору і загрози з боку “латинства”,
а в “радянський час цей міф був оточений новою аурою, санкціонуючи
історичним авторитетом неподільність радянської імперії” і наголошуючи
на месіанській ролі її організуючого ядра — Росії, що завжди “визволяла
від чужоземних загарбників” уведення до свого складу сусідні народи”.

В.Власов приділяє українсько-московському договору 1654 р. належну
увагу, докладно інформуючи юних читачів про оформлення міждержавних
відносин. Автор ґрунтовно знайомить учнів з даними істориків про
реальний перебіг подій.

Викликає схвалення методичний апарат підготовлений В.Власовим, особливо
його таблиця (с. 138), яку пропонується проаналізувати учням, порівнявши
Гетьманську Україну і Московію за певними чинниками: влада, правління,
основа економічного устрою, наявність самоврядування в містах, основні
риси культури, зв’язки із зовнішнім світом.

Підсумовуючи огляд викладу окремих дискусійних проблем в шкільних
підручниках, зупинимося на питанні еволюції українського козацтва,
зокрема, запорозького у підручнику Ф.Г.Турченко і В.М.Мороко [10].

При тому, що це питання представлено і в інших підручниках, на нашу
думку підручник Ф.Турченка і В.Мороко в змозі забезпечити процес
навчання і підготувати учителя і учня до сприйняття державного стандарту
освіти з історії. Автори, на наш погляд, не лише змогли донести до
свідомості школяра складний, трагічний етап еволюції козацтва, а й
показали виховну силу цього феномену для майбутніх поколінь (Тема I
—“Українські землі в складі Російської імперії наприкінці XIX ст.”,
параграфи 3, 7, 8, 10, 11). Параграф 3 — “Наддніпрянська Україна в
системі міжнародних відносин у XVIII — першій половині XIX ст.” дає
дітям інформацію про створення козацького і земського ополчення, про
перехід козацького Коша задунайських козаків під проводом Йосипа
Гладкого на сторону російського уряду, про причини створення окремого
Запорозького Війська.

Питання еволюції українського козацтва не пройшло повз увагу дослідників
і при висвітленні ролі Кирило-Мефодіївського братства в українському
суспільстві. Вперше зі школярами заговорили про українську національну
ідею, дали їй визначення і хронологічно вказали коли саме місце
козацької еліти займають різночинці (40-і роки XIX ст.), які утворили
нову генерацію патріотів України.

До позитивного багажу авторів в роботі над історичним текстом, який нас
цікавить, відносимо і повторювально-узагальнювальний урок до теми № 1.

Визначаючи позитивні зрушення в дослідженні козацької тематики і
створенні підручників для учнів 5-9 кл. слід вказати на існуючі
проблеми.

У змістовному плані:

— Підручники і посібники, за виключенням небагатьох, не знайомлять з
дискусійними питаннями учнів, а констатують факти, як уже певну істину.

— В підручниках козацтво має бути показано різнобічно для об’єктивності
сприйняття; слід до навчального комплексу вводити свідчення не лише
чужинців і вітчизняних істориків які “бачили” в цьому явищі одні
позитивні якості, а й відомості тих авторів що сприймали козацтво як
негативний елемент (П.Куліш, К.Шайноха, Т.Корзон, С.Соловйов,
В.Ключевський, М.Покровський та інші).

— В підручниках відсутній показ тих чинників, які єднали українське
козацтво з аналогічними явищами порубіжного світу (козаки донські,
терські та ін., ускоки і гайдуки у південних слов’ян, а також у румун і
угорців). Слід також яскравіше визначати феномен українського козацтва
(це показала лише Г.Швидько).

— На наш погляд доцільно увести у підручники до відповідних тем
козаччини (це можуть бути певні рубрики: “Досліди, чи це було насправді
так?”, “Т.Шевченко — історик”, “Поетична творчість, чи історичний
документ?” та ін.) уривки з творчості Т.Шевченка де він навмисне
спотворює фактичний матеріал, але, в цілому, вірно змальовує історичну
епоху.

— До підручників доцільно уводити (можливо там де формується словник
персоналій) відомості як про маститих дослідників козаччини в минулому
(М.Костомаров, В.Антонович, Д.Яворницький, М.Грушевський), так і про
сучасних істориків, що працювали і продовжують працювати над проблемою
(О.Апанович, К.Свєшніков, В.Сергійчук, Ю.Мицик, В.Пірко та ін.).

— На наш погляд слід ввести в підручники інформацію про затоплення
козацьких святинь Каховським морем, щоб попередити в майбутньому подібні
трагедії.

У методичному аспекті:

Авторам майбутніх підручників слід пам’ятати що створюючи нову книжку
необхідно дотримуватись як орієнтації на державний стандарт освіти з
історії, так і на критерії до сучасного підручника і з історії, зокрема
[12].

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Див. Матеріали Міжнародного семінару “Підготовка і видання
підручників з історії, 12-14 жовтня 1998, Чернігів; Ізабелль де Кегель
“Кілька думок щодо розробки підручників з історії // Історія в школах
України, 1999.-№2. і ін.)

2. Гриценко І.С., Карабанов М.Н., Лотоцький А.Л. Гомін віків.:
Навчальний посібник з історії України для 5 класу. — К.:Проза, 1994; 3.
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Історія України.
Всесвітня історія (нова редакція) 5-11 клас — К.: Перун, 1998.

4. Мисан В.А. Робочий зошит з історії України. Підручник для 5 класу
середньої школи. Вид. 2-ге, виправлене та доповнене, — К.: Генеза, 1997.
— С. 68-93.

5. Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця
XVIII ст…

6. Власов В.С.,Данилевська О.М. Вступ до історії України.: Підручник для
5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. — К.: Абрис, 1999.

7. Смолій В.А., Степанков В.С. Історія України.: Давні часи та
середньовіччя.: Пробний підручник для 7 класу. — К.: Освіта, 2000.

8. Власов Віталій. Історія України.: 8 клас/ за ред. Ю.А.Мицика:
Навчальний посібник. — К.: А.С.К., 2000.

9. Турченко Ф.Г., Мороко В.М. Історія України (кінецьXVIII — початок XX
ст.): Підруч.для 9 класів середньої школи.—К.: Генеза, 2000.

10. Турченко Ф., Мороко В. Історія України (кінець XVIII — початок XX
ст.): Підруч.для 9 класів середньої школи. — К.: Генеза, 2000.

11. Проект. Державний стандарт загальної середньої освіти в Україні.
Суспільствознавство. — К.: Генеза, 1997 р.

12. Див.: Ізабель де Кегель // Історія в школах України. — 1999. — №2.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020