Реферат на тему:
Діяльність робочих факультетів Криму у 20-х роках ХХ століття
Історія розвитку вищої освіти автономної Республіки Крим – одна з
найважливіших частин вітчизняної історії, яка пронизує всі сфери життя
суспільства – від народного господарства, повсякденного побуту людей до
духовного життя. Але, по-перш всього, це історія інтелігенції – того
соціального строю, який, не дивлячись на свою малочисельність у
недавньому минулому, завжди грав роль найважливішого ферменту у
складному процесі взаємодії суспільних сил, виражав сподівання всіх
елементів соціуму. Метою дослідження є комплексне вивчення розвитку
вищої освіти Криму наприкінці ХІХ – першій половині ХХ століття.
Виходячи з поставленої мети, сформульовані такі завдання дослідження:
прослідкувати передумови ставлення вищої освіти в Криму (кінець ХІХ –
початок ХХ століття);
з’ясувати етапи становлення робочих факультетів Криму у 1920-1930 р.;
визначити сумісні ознаки та специфіку історії освіти Криму,
поступальність узагальненого осягнення освітнього процесу.
При підготовці до конференції задіяні документи Державного архіву
Автономної Республіки Крим (ГААРК), Центрального Державного Архіву
вищих органів влади та управління України (ЦДАВО) публікації з
періодичного друку газети „Красный Крым”, виступів керівників освіти.
Однією з найперших задач Криму 1920 року – був розвиток вищої освіти.
Для того, щоб представити робочим та селянам реальну можливість успішно
займатися у вищій школі, при раді навчальних закладів були створені
робочі факультети. Так виник новий, не бувший до цього часу, тип
навчальних закладів, покликаний допомагати рішенню задачі –
пролетаризації вищої школи, вихованню нових кадрів народної
інтелігенції. Мету робфаку нарком освіти А.В. Луначарський визначив так:
„… значення робфаків заключається у тому, що вони не тільки призначені
для поповнення першого курсу різноманітних навчальних закладів, але й
для полегшення пролетаріату фактично завойовувати ці вищі школи для
себе…”. [1]
Вищою школою потрібно було не тільки оволодіти, але й обновити її склад,
країні потрібно було сформувати нову інтелігенцію з представників
робочого класу та селянства.
У Криму, при підтримці Норкомпосу, у грудні 1920 року був створений
перший робочий факультет. Кримревком 20 січня 1921 року створив
Положення про Сімферопольський робочий факультет, надрукував його у
газеті „Красный Крым” у спеціальному типографському листі у вигляді
наказу № 1, де зазначалось: „Для організації робочих факультетів
створити у центрі і на місцях особисті комісії з представників парткому,
ревкому, профсоюзу, політвідділу армії”. [2] Перші урочисті збори,
присвячені відкриттю робфаку, пройшли 21 лютого 1921 року у м.
Сімферополі у готелі „Метрополь”. Робочому факультету було надано ім’я
І.А. Назукіна. За перший навчальний рік було прийнято 204 студента,
викладацький склад нараховував близько 30 чоловік, з них: професор
Завадський, Д.В. Синіцин, Я.І. Френзель, А.І. Єлістратов та інші.
Завідуючим робфаку був І.В. Руднєв. У 1921 році були відкриті робочі
факультети у Сімферополі, Севастополі та Керчі.
У 1922 році були розроблені вимоги, щодо прийому. На робфаку навчалось
185 студентів. З них: робочих – 130, землеробів – 44, а людей, які не
займались фізичною працею – тільки 17. По закінченню другого навчального
року було випущено 35 чоловік. У 1922 році робфак випустив не тільки
студентів сімферопольського, але й севастопольського та керченського
робфаків. У грудні 1922 року в Ялті відкрився новий підрозділ робфаку.
Він розташувався у колишньому палаці графа Мордвінова. Навчання почали
250 студентів, з яких 150 чоловік отримали стипендії від Наркомпроса.
[3] Восени 1922 року на навчання у сімферопольський робфак було прийнято
100 чоловік. У листопаді 1923 року Кримський робфак був укомплектований
у складі 560 чоловік, з яких сімферопольський робфак нараховував 253
студента, севастопольський – 150 і близько 250 чоловік було прийнято у
1923 році.
На початку 1923-1924 навчального року сімферопольському робфаку надали
приміщення на вулиці Вокзальній, де раніше розташовувались піхотні
курси. Там займався перший курс. Другий та третій курси проводили
заняття в будинку колишнього притулку у провулку Фабра (сучасний
Совнаркомовський). Студенти третього курсу відвідували також фізичний та
хімічний кабінети університету по вулиці Госпітальній (сучасна вулиця
Курчатова). Аудиторії у колишньому притулку були розміщені дуже
незручно, були прохідними, що заважало повноцінним заняттям. Значно
кращі були аудиторії в будинку колишніх піхотних курсів.
У 1925-1926 навчальному році на робфак Криму було прийнято 245
студентів. Половина з них була направлена Кримським Центральним
комітетом через райісполкоми та сільські ради. 30 % направили партійні
організації, 20% – КСПС. [4] На початку 1925 року на кримському робфаку
на першому курсі навчалось 287 студентів, на другому – 116 та на
третьому – 130. [5]
Робфак був важливим органом по підготовці національних кадрів у процесі
політики коренизації. Керівництво НКП РСФСР регулярно звертало увагу
місцевих просвіщенців на необхідність залучення на робфаки студентів
різноманітних національностей. В червні 1923 році Рада про просвіті
національностей неросійської мови при колегії НКП РСФСР розіслала в
національні республіки інструктивний лист, де вказувалось „… при
комплектуванні робфаків у 1923-1924 році звернути серйозну увагу на
привернення в робфаки широких мас нацмен…, головною задачею компанії
по прийому на робфаки являється всесвітнє залучення до вступу
пролетарської селянської молоді… і виявлення її сприяння при вступі.
… Прийняти міри, щоб з кандидатів нацмен, які слабо володіють
російською мовою, зарахованих на робфак, були засновані групи підсиленої
підготовки, в особливості з російської мови”. [6]
Якщо у 1921 році студенти робфаку кримські татари складали 7,6%, у 1923
році – 15%, то у 1926 – році – 32%. [7]
У 1923 році у Москві був зібраний Всеросійський з’їзд губернських рад по
справам національних меньшинств (губраднацменів). Він проаналізував і
роботу робфаків. В підсумкових документах з’їзду з питань праці робфаків
та вузів вказувалось: „Школою майбутніх будівників повинні стати
робфаки. Тому при прийомі на робфак партійні та профоргани повинні
представити особливу кількість місць, для робочої та майбутньої
селянської молоді нацмен…”. [8]
У зв’язку з укріпленням матеріального положення робфака вдосконалювалась
учбова та методична робота. Цьому сприяла енергійна робота завідуючого
учбовою частиною Є. Р. Богутар’янець. До 1926 року остаточно
сформувалась учбова програма, по якій працював сімферопольський робфак
та правила прийому до нього студентів. Навчальні плани, програми та
методи викладання на робфаках складались таким чином, щоб дати слухачам
достатній запас для занять у вищих навчальних закладах.
При організації робфаку у 1921 році матеріальний стан студентів був дуже
важким. Зима 1921 року видалась дуже сувора, у навчальних кабінетах було
так зимно, що заняття інколи переносили в готелі, де мешкали студенти.
Студентам видавали погано випечений хліб з додачею соломи, а на обід
тільки перлову кашу. Посередині другого навчального року на житті
робфаку особливо страшно відобразився голод у Криму. До листопада 1923
року Наркомпрос постачав на робфак продукти. На кожного студента
приділялось 60 фунтів борошна, 7.5 фунтів крупи, 2.5 фунта олії.
Всі продукти надходили в загальний котел. Додатково виплачувалась
маленька грошова стипендія. У 1923 році студент отримував 6 карбованців
на місяць, у 1924 році – 15 карбованців, а в 1926 році – по 19
карбованців. [9]
Навчальний процес сімферопольського робфаку забезпечувався відповідною
матеріально – технічною базою. Під студентські гуртожитки
використовувались колишні готелі. У готелі „Метрополь” мешкало 80
чоловік, „Північний” – 40 чоловік, у приміщенні піхотних курсів –
близько 30. Гуртожитки, за виключенням готелю „Метрополь” були холодні
та сирі, в одній кімнаті мешкало близько 15 чоловік. Не вистачало самого
необхідного. Але молодість перемагає все. Ентузіазм був таким великим,
що труднощі не лякали, а лекції відвідували 90-95% студентів.
Таким чином, робфаки склали важливу сторінку у розвитку вітчизняної
вищої освіти. Курс на їх створення був обумовлений тим, що студентами
ВУЗів на початку 20-х років становились випускники шкіл – дев’ятирічок
(колишніх класичних гімназій). Це, по висновку керівників Наркомпросу
РСФСР „засмічувало” студентський контингент, так як дев’ятирічки були
платними і в умовах НЕПу доступними тільки дітям „нетрудових елементів
непролетарського походження”. Тому з метою „пролетаризації” вузівського
студентства основним джерелом абітурієнтів стали робфаки.
Джерела і література
Луначарский А.В. Просвещение и революция, – М.; Работник просвещения,
1926, – 432 с.
Красный Крым – 1921 – январь.
Красный Крым – 1922 – 19 декабря.
Красный Крым – 1925 – 20 июня.
Державний архів АРК. Ф.Р. – 20., Оп. 3 –Д.23, Л.112.
Центральний Державний Архів вищих органів влади та управління України
(ЦДАВО) – Ф. – 116, -Оп.3, – Д.1013, Л.4 – 4 об.
Красный Крым – 1926 – 21 марта.
ЦДАВО – Ф. – 116, -Оп.3, – Д.1013, Л.13.
Красный Крым – 1923 – 18 ноября.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
