Реферат
ТЕМА
Втрата Україною власної державності. Україна під владою сусідів.
(середина XIV – XVII ст.).
“Для України в XVI ст. наступив фатальний момент – вона втратила свою
незалежність”
Б.Лановик, Р.Матейко, З.Масякевич- Історія України. Навчальний посібник.
–К., 2000. –С.56
Вивчення теми повинно привести до розуміння
причин втрати української державності та розподілу її земель між
сусідами;
відмінності становищі українців в Литві і Польщі;
впливу створення Речі Посполитої на долю українців. Значення Люблінської
та Берестейської (Брестської) уній;
народних виступів проти польсько-шляхетського гніту;
виникнення козацтва, його різновидностей та ролі в житі українського
народу;
значення Запорозької Січі – колиски козацьких вільностей.
З початком XIV ст. спадкоємниця древньої Русі Галицько-Волинська держава
поступово почала втрачати свої позиції. Цьому сприяли:
економічні, демографічні, політичні втрати пов’язані з
монголо-татарським нашестям;
постійні зазіхання на суверенітет і незалежність держави з боку сусідніх
Польщі та Угорщини;
спустошливості напади кримськотатарських орд;
суперництво за владу між князями, боярські чвари;
гальмування процесу формування української народності;
втрата елітою почуття національного обов’язку, інтернаціональна погоня
за вигодою;
перемога в політичному противоборстві тенденції відокремлення земель.
Зверніть увагу:
В цей же час навколо України виросли нові централізовані держави
Розділ українських земель між сусідами
Користуючись ослабленням головного українського Галицько-Волинського
князівства ці держави розподілили між собою українські землі. До складу:
І. Великого Князівства Литовського увійшли землі – Київська,
Переяславська, Чернігово-Сіверська, Східна Волинь, Поділля.
ІІ. Польщі – Галичина і частина Волині, Західне Поділля;
ІІІ. Угорщини – Закарпаття.
IV. Туреччина – Покуття, протекторат над Кримом.
V. Молдавії –Шипинська земля (з XV ст.. стала називатись Буковиною)
З часом між цими державами розпочалися справжні війни за українські
землі. З особливою впертістю вони велися між Польщею і Литвою, Польщею і
Угорщиною, Литвою і Московією. Таким становищем скористалися українські
феодали. Вони, зраджуючи власний народ, почали міняти своїх господарів.
Чернігівські князі – Одоєвські, Воротинські, Мосальські перейшли під
руку Москви. Це стало причиною цілого ряду Московсько-литовських війн,
остання з них – четверта, продовжувалася більше 10 років (1512-1523).
Захоплення українських земель сусідами відбувалося різними шляхами:
приєднанням силою;
союзницькими угодами;
династичними зв’язками;
нав’язуванням підданства.
Відмінними були й умови перебування українських земель в складі інших
держав. Ті, що ввійшли до складу Угорщини і Молдови користування
обмеженою автономією. В Молдові руський елемент справляв великий вплив
на культурне і соціально-політичне життя країни. Руська мова до середини
XVII ст. була офіційною мовою канцелярії молдовських господарів.
Прямо протилежним були умови в Польщі і Литві.
Литва Польща
збереження старої системи управління;
залучення руського боярства на службу новоствореній державі;
утвердження “Руської правди” державою правовою основою;
визнання руської мови офіційною;
розширення впливу православ’я;
запозичення литовцями досвіду військової організації, будівництва
фортець і т.д.
зростання змішаних шлюбів, поширення українських звичаїв обрядів;
асиміляція литовців серед українців; запровадження польської
адміністративної системи;
призивання на вищі посади лише польських феодалів;
поширення на українські землі польського права;
офіційна мова виключно польська;
зміцнення позицій католицької церкви;
збільшення повинностей в зв’язку з розширенням фільваркового
господарства;
утиски української культури, традицій і звичаїв.
Великі князі литовські, які приєднали до себе левову частину України,
діяли за правом “старого не змінювати, а нового не впроваджувати”, чим
забезпечили поряд із звільненням від татаро-монгольського панування
легке “оксамитове” приєднання українських земель до Литви.
Це відбилося і в назві держави “Велике князівство Литовське, Руське і
Жемантійське”. Справді за даними Н.М.Яковенко, близько 90% населення
країни складали русини: тобто білоруси і українці. ВКЛ стало однією з
найбільших держав Європи.
Запримітьте:
В управлінській системі Литовської держави центральне місце, як і колись
на Русі, займали князі: великий, удільні, місцеві. Вважалося, що їх
власна місія як проводирів, відповідальних перед Богом за долю свого
народу, визначалася самим фактом народження. Це була єдина група
суспільства до якої “не давали доступу ні багатства, ні вплив, ні високі
урядові посади. Навіть королем стають, а князем народжуються”
Князі були у васальській залежності від великого князя. Вони:
присягли йому на вірність;
спланували щорічну данину;
виступали в військовій походу;
складали великокнязівську раду.
В своїх володіннях:
розпоряджалися землями і прибутками;
збирали мито;
здійснювали судові функції;
дбали про чисельність війська і його боєздатність;
переводили в бояри з інших станів суспільства;
Кожен удільний князь мав своїх васалів з місцевих князів і бояр.
Фактично удільні князівства у Литві були автономними державними
утвореннями.
Змінившись, українські удільні князі і боярство наприкінці XIV ст.
почали відверто претендували на незалежність. Центром самостійництва
стало Київське князівство.
Його князь Володимир Ольгердович (литовського походження):
проводив самостійну політику;
відмовився прийняти католицтво;
карбував власну монету;
вів переговори з Московським царством.
Зверніть увагу:
Неслухняно вів себе не тільки Київський князь Володимир Ольгердович, але
й Дмитро Корбут – князь Новгород-Сіверський, Федір Коріатович – князь
Подільський.
З’явились й інші несприятливі обставини:
активізувався Тевтонський орден;
посилився тиск Московського царства;
угорсько-польські війська захопили частину території;
Ці та інші обставини спонукали литовських феодалів до об’єднання з
Польщею, що й було досягнуто підписанням Кревської унії в 1385 році.
Пригадайте із шкільного курсу історії України
За умовами Кревської унії Великий князь Литовський Ягайло після
одруження з 15 річною польською королевою Ядвігою, ставав королем
Польщі. Він зобов’язувався покатоличити литовців та “навік приєднати всі
свої землі, литовські та руські, до Корони Польської”.
Як відомо проти умов Кревської унії понад століття точилася гостра
боротьба, яка завершилася в 1569 році підписанням Люблінської унії.
Угодою була створена із двох держав єдина федеративна держава – Річ
Посполита.
Запам’ятайте:
Укладення Люблінської унії призвело до значного посилення економічного
та національно-релігійного гніту в Україні, поставило українську
народність та грань знищення. В 1573р. постановою сейму і Литовським
статутом 1588 р. було введено кріпосне право, феодали набули право
судити селян, збільшилася чиншовий і натуральні податки.
В 1596 році підписана Берестейська (Брестська) церковна унія, наслідком
якої стало значне послаблення православної церкви, а, отже, і позицій
українського православного населення.
Посилення економічного і національно-релігійного гніту приводило до
зростання протесту в усіх верствах українського суспільства.
В панівних колах виникла православна магнатсько-шляхетська опозиція з
князем Василем-Костянтином Острозьким.
Мета опозиції – розширення автономії України в складі Речі Посполитої;
Методи досягнення мети:
– петиції до сейму і короля;
– підтримка культурно-освітньої справи;
– сприяння реформаційним рухам (кальвінізму, соцініанству);
– виступи за свободу совісті.
Відмітьте:
З часом місце магнатсько-князівської опозиції заступила
шляхетсько-старшинська. Мета і методи досягнення подібні.
Виникла опозиція і серед міщан, які наповнили новим змістом таку
легальну форму відстоювання своїх прав, як братства. Вони:
а) здійснювали опіку над православною церквою;
б) допомагали зубожілим міщанам;
в) дбали про відкриття українських шкіл, друкарень, бібліотек і т.д.
Найбільш відомі братства: Львівське Ставропігійне, Київське
Богоявленське, Луцьке Чеснохрестське.
Запам’ятайте:
Своєю просвітницькою та анти уніатською діяльністю братства ідейно
підготували національно-визвольну боротьбу українського народу ХVII
Свої форми протесту мали селяни, міщани, козаки
Втечі селян від поміщиків. Особливо із західних у східні і південні
райони під захист козаків;
Втечі ремісників з панських міст у міста з Магдебурзьким правом.
Збройні виступи селян.
Опришківство
липень 1431 р. В Бельзщині;
1431-1434 рр. в Бакоті на Поділлі;
1457 р. Буковина (керівник Лев);
1490-92 Буковина і Покуття під керівництвом Мухи;
1514 р. Угорщина під проводом Д’єдзя Дожі.
Селянсько-козацькі повстання
1591-1593 рр. – К.Косинського – гетьмана реєстрових козаків;
1594-1597 рр. – С.Наливайка;
1625 р. – Марка Жмайла;
1630 р. – Тараса Федоровича (Трясила);
1637 р. Павла Бута (Павлюка);
1638 р. Острянина, Гуні, Скидана;
1645 р. Адама Душницького.
Пригадайте: причини поразки селянсько-козацьких повстань.
Зверніть особливу увагу:
В Речі Посполитій українське населення терпіло не тільки від панських
нагайок, а й незакінчених татарських набігів. Васал Туреччини Кримське
ханство спустошувало українські землі.
За 300 років кримчани полонили понад 3 млн. українців. Дуже прикро, що
на ці набіги часто підбивав татар московський цар. За даними С.Соловйова
в в 1482 р. посол Івана ІІІ Михайло Кутузов одержав інструкції схилити
кримського хана Менглі Гірея, щоб він “послал рать свою на Подолькую
землю или на киевские места”. С.М.Соловёв. Соч., кн.ІІІ. –М., 1989.
–С.90.
Литовські та польські феодали мало дбали про захист українських земель,
доводилося покладатися на власні силу населення. З XVI ст. важливу роль
у захисті України від татарських набігів стало відігравати козацтво.
Козацтво – нова соціальна верства українського суспільства, яка в
основному виникла в XIV-XV ст.
Запам’ятайте:
Поява козацтва пов’язана з 2-ма основними чинниками:
І – природнім прагненням людей до особистої господарської, політичної і
духовної свободи;
ІІ – необхідністю захисту цієї свободи від зазіхань ворогів.
Загалом проблема поява та формування козацтва дискусійна. О.Д.Бойко в
навчальному посібнику “Історія України” для студентів вузів нараховує 10
версій виникнення козацтва. При цьому дуже слушно орієнтує на
необхідність врахування сумарної дії пропонованих версіями чинників, які
тільки в такому разі наближають нас до знання істини.
Козацтво поділялося:
І – за соціальним статусом на: реєстрове і нереєстрове
ІІ – за місцем проживання: січове і міське (городове)
Січове козацтво ще називали низовим (жило в нижній течії Дніпра) або
запорозьким (розташовувались за дніпровськими порогами).
Історичне значення козацтва:
народ України в стані козацтва мав могутню опору в прагненні до
визволення з під гніту Речі Посполитої;
козацтво, не тільки підтримувало дух протесту, але й вселяло віру в
перемогу, брало безпосередню участь
козацтво захищало, надавало притулок всім скривдженим;
козаки були керівниками і організаторами виступів населення проти
шляхти;
козацькі господарства демонстрували переваги вільної праці над
кріпацькою, чим розхитували феодальні порядки;
козаки фактично сприяли зародженню нової капіталістичної системи,
демонструючи можливість соціально-економічного життя без пана;
козацтво взагалі, Запоріжжя зокрема, стало зародком нової державності,
нових органів управління, що дало можливість М.Костомарову, а за ним і
К.Марксу назвати Запорозьку Січ з її демократизмом і високою моральністю
“Християнською козацькою республікою”;
Запорозька Січ, на думку історика О.Апановича, була Збройними Силами
України.
Попрацюйте самостійно
Завдання для самоопрацювання і роздумів
Ознайомтеся з особливостями монголо-татарського панування:
на українських землях;
на російських землях;
Розберіться з причинами “оксамитового” входження українських земель до
складу Литви;
Подумайте, як змінилося становище українського населення з введенням в
дію Першого і Другого Литовських статутів;
Визначтеся з роллю церкви в житті суспільства і причин протистояння
католицизму і православ’я;
Дайте відповідь: який головний зміст Третього Литовського статуту;
Які причини переходу української знаті в католицтво;
Подумайте над взаємовідносинами козаків з кримськими татарами;
Обґрунтуйте своє бачення виникнення і значення козацтва в історичній
долі України;
Перерахуйте головні заслуги перед Україною Дмитра Вишневецького (Байди)
і гетьмана П.Сагайдачного.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
