КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з предмету
“Сертифікація, ліцензування та управління якістю”
ЗАВДАННЯ
Умови впровадження стандартів ISO серії 9000 на виробництві.
Структура ліцензійної угоди та умови її скасування.
Порядок проведення робіт в процесі акредитації та випробувальних
лабораторій.
1. Тепер, коли використання засобів контролю якості розширюється і вони
стають невід’ємною частиною корпоративних інформаційних систем,
залишається тільки одне дрібне питання — що собою представляє ISO 9000?
Для тих, хто може подумати, що ця кодова назва секретного космічного
палива або нової таблетки, скажу, що ISO 9000 можна вважати першим
всесвітньо визнаним знаком зразково-показового ведення бізнесу. Загалом
ISO 9000 — це схема для проведення бізнес-процедур таким чином, щоб
забезпечити найвищу можливу якість роботи компаній. Схема ця охоплює всі
етапи виробництва продукції і надання послуг: закупівля сировини або
комплектуючих, аналіз контракту, контроль якості, проектування,
створення, обробка, доставка, навчання персоналу, а також обслуговування
і підтримка клієнтів.
“За останні п’ять років або близько того у цій країні багато хто
побажав сертифікувати свою організацію за ISO 9000, — говорить Тез
Дотрі, керівник одного з відділень Американської організації з контролю
якості. — А в останні два роки ISO 9000 став більш помітним і в
комп’ютерній індустрії”.
Роль інформаційних систем
Відповідальність за запровадження в повсякденну практику стандарту ISO
9000 напевно будуть нести відділи інформаційних систем.
“На підприємствах, де велика частина бізнес-процесів автоматизована,
системні адміністратори несуть неабияку долю відповідальності за успіх
реалізації стандарту”, — вважає Боб Викрой, старший аудитор із ABS
Quality Evaluations, однієї з компаній, що одержали право сертифікувати
фірми за ISO 9000.
Ви все ще не цілком впевнені, що розумієте, що являє собою ISO 9000?
Його процедури оформлені у вигляді системи управління документами, де
документи — це записи, що реєструють діяльність компанії і людей,
відповідальних за кожний з етапів процесу контролю якості.
ISO 9000 визначає базовий набір заходів щодо контролю якості. За
твердженням спеціалістів, ISO 9000 не є стандартом якості власне для
продукції або послуг підприємства.
Не дивуйтеся, якщо все це ви десь уже чули: ISO 9000 містить деяку
частину інформації, наявної в інших добре відомих системах оцінки
якості, — зокрема, в Total Quality Management (система тотального
контролю якості) або в розробленій Університетом Карнегі-Меллон
Capability Maturity Model (модель “зрілість-можливість”), що описує
процеси розробки ПЗ.
“Зацікавленість у ISO 9000 — це дуже важлива тенденція, — говорить Енн
Джексон, фахівець з ISO 9000 із Jackson Hill Consulting. — Вона
розвинулася в останні роки через зростання уваги до систем контролю
якості”.
Джерела
Що ж відрізняє ISO 9000 від безлічі інших систем контролю якості? Для
початку варто коротко розповісти про ISO 9000 і його джерела.
ISO 9000 (це — набір з п’ятьох підгруп: 9000, 9001, 9002, 9003 і 9004)
виданий Міжнародною організацією зі стандартизації із штаб-квартирою в
Женеві, що сама по собі є федерацією національних установ по роботі зі
стандартами, — таких як Американський національний інститут стандартів.
В основному текст ISO 9000 розроблений Британським інститутом
стандартів, який взяв на себе відповідальність щодо просування
стандартів на бізнес-процеси в Європейському Співтоваристві.
За останніми даними, близько 100 тис. компаній в усьому світі були
сертифіковані за ISO 9000, причому приблизно половина з них знаходиться
в Англії, а близько 10 тис. — у США. Незважаючи на те, що стандарти
створювалися з розрахунку на всі галузі промисловості, є чітка тенденція
до сертифікації в основному традиційних виробництв.
Щоб пройти сертифікацію за ISO 9000, компанії повинні насамперед
розробити і запровадити в дію ряд процесів відповідно до вказівок, що
містяться в документації. Потім спеціальна фірма-реєстратор здійснює
інспекцію компанії.
Проте і після цього процес не закінчується. Насправді він не
закінчується ніколи — правила ISO 9000 потребують, щоб незалежні
аудитори відвідували підприємство кожні шість місяців протягом всього
часу його існування і пересвідчувалися у вірності компанії принципам
стандарту. В іншому випадку реєстрація може бути визнана недійсною.
Споживач вимагає
Незважаючи на те, що стандарти ISO розробляються за урядової підтримки,
сертифікація за ISO 9000 — справа цілком добровільна. Тиск, що примушує
підприємство здійснити сертифікацію, виходить з боку споживачів, а не
законодавчих органів. Найважливішим фактом, що стосується цього
стандарту, є те, що багато компаній, особливо в Європі, домагаються
реєстрації по ISO 9000 у своїх постачальників товарів і послуг.
Тобто “немає реєстрації зао ISO 9000 — не буде укладений контракт”. У
США, наприклад, NASA і Міністерство оборони бажають від своїх
постачальників сертифікації за ISO 9000. Корпорація DuPont являє собою
приклад підприємства, що відповідає ISO. Діяльність корпорації пов’язана
з всесвітніми продажами продукції хімічної промисловості. За словами
Роберта Пейна, фахівця з автоматизації документообігу, у тому, щоб
зареєструватися на відповідність ISO, був очевидний сенс: “До складу
продукції, що випускається європейськими підприємствами, входить стільки
компонентів нашого виробництва, що відповідність ISO 9000 просто
необхідна для нашого бізнесу”, — сказав він. Кожен завод DuPont повинен
окремо пройти процес реєстрації на відповідність ISO 9000; Пейн же
допомагає їм запровадити комп’ютерні системи, на яких будуть розміщені
описи процесів ISO 9000.
Спочатку на різноманітних підприємствах DuPont запроваджувалися методики
ISO 9000, які здійснювались вручну. На DuPont з’ясували, що ISO 9000 і
інша процедурна документація буде вестися щонайкраще, якщо для її
ведення використовувати системи типу клієнт-сервер на основі ПК. Для
створення остаточної версії системи ISO 9000 компанія використала
програмні продукти PC DOCS.
“Продукти PC DOCS найкраще підходять для наших потреб, — констатує Пейн.
— їх придбання обійшлося нам набагато дешевше, ніж розробка власних
програм для ISO 9000”.
За його словами, підприємства часто вкладають по 100 тис. дол. в
розробку власної системи ISO 9000 для кожного свого заводу замість того,
щоб придбати ліцензії на продукти PC DOCS всього за декілька сотень
доларів.
Приблизно два року тому Metatec, виробник компакт-дисків, вирішила
запровадити формалізовану систему контролю якості.
“Після довгих роздумів ми вибрали ISO 9000, оскільки це міжнародний
стандарт, що надає досконалу схему, на основі якої ми могли розробити
нашу власну систему контролю якості, — пояснює Алекс Дикий, глава
відділу інформації Metatec. — Зовнішні інспекції, передбачені ISO 9000,
також мали для нас значення, оскільки нам була необхідна незалежна
перевірка”.
Metatec, у якій переважно застосовуються Unix-комп’ютери, але є і
близько 300 ПК, що працюють під Windows, вирішила розробити свою власну
систему ISO 9000 на Си і Си++.
Фокусування на бізнес-процесах
Поставивши питання про ISO 9000, ви одержите одну із трьох відповідей —
або це відмінна система контролю якості бізнес-процесів, або неприємна
необхідність, або — марна витрата часу і грошей.
У Сполучених Штатах сьогодні багато хто розуміє, що проблема стала
актуальною в діловому світі не після докладної розповіді про неї в The
Wall Street Journal, а тоді, коли присвячена їй публікація з’явилася в
журналі коміксів Скотта Едамса Dilbert. Коли компанія Ділберта вирішила
впровадити у себе ISO 9000, її голова займався тим, що спостерігав за
слушністю виконання своїми колегами ряду безглуздих вказівок, нібито
продиктованих стандартом, на зразок приклеювання ярликів на кожен
предмет в офісі.
На думку захисників ISO 9000, думка про те, що стандарт змушує займатися
в компанії зайвою роботою, — помилкова. У ISO 9000 немає жодної фрази
про те, щоб клеїти ярлики на кожний аркуш паперу; стандарт лише
передбачає необхідність затвердження найважливіших документів і подальше
розміщення їх у якомусь захищеному каталозі.
Джейн Джозеф, керівник відділу контролю якості Manugistics, виробника ПЗ
для управління каналами постачання, була свідком впровадження ISO 9000
вже декілька разів — спочатку на своїй попередній роботі в IBM, а тепер
у своїй нинішній компанії. Вона спостерігала і гарні, і погані
реалізації стандарту. “Є компанії, що виконують купу зайвої роботи,
розробляючи системи з величезною кількістю докладних вказівок, які люди
ніколи не будуть застосовувати і наявність яких, між іншим, не потрібна
за стандартом”, — пояснює Джозеф.
Відсутність гарантії якості
Мабуть, найбільш дивна деталь всієї історії зі стандартом — це те, що
навіть консультанти із ISO 9000 не можуть впевнено сказати, чи система
контролю якості дійсно покращує якість.
“Після восьми років роботи з ISO 9000 мені вкрай важко сказати, чи
гарантована вам підвищена якість товару,придбаній в сертифікованій за
стандартом компанії, — попереджає Джим Лампрехт, консультант і автор
чотирьох книг про ISO 9000. — Багато людей скаржаться, що після того, як
компанія, від якої вони отримували продукт, одержала сертифікат, якість
її товару зовсім не поліпшилася”.
ISO 9000 варто розглядати лише як один з багатьох чинників, що необхідно
враховувати, приймаючи рішення про укладання договору з постачальником.
“Якщо сертифікація була проведена правильно, то її наявність має
означати, що компанія почала багато заходів з метою підвищення гарантії
якості для своїх клієнтів”, — підтверджує Лампрехт.
Багато консультантів говорять, що компанії, які пройшли сертифікацію за
ISO 9000, дійсно відчули вигоду як з погляду економії грошей, так і з
погляду поліпшення умов роботи службовців.
За даними цих оглядів, витрати на запровадження ISO 9000 складають у
середньому близько 220 тис. дол. Проте компанії, що використовують
системи ISO 9000, за спільною думкою, завдяки підвищенню продуктивності
заощаджують від однієї до декількох сотень тисяч доларів на рік.
Як описати вашу систему ISO 9000
Хоча й існує теоретична можливість розробки системи бізнес-процедур, що
відповідають ISO 9000, за допомогою олівця і блокнота, більшість з них
все ж створюється за допомогою текстових процесорів із тієї простої
причини, що це природний засіб збереження документів. На виробничих
підприємствах системи ISO можуть бути частиною єдиної програмної системи
контролю або ПЗ для проведення перевірок.
Проте, за твердженням консультантів з ISO 9000, щонайкраще в цьому
випадку підійде ПЗ для управління документами.
Практично будь-який додаток для автоматизації діловодства або
документообігу може бути використаний для створення системи ISO 9000 — у
компаніях для цього застосовують і Lotus Notes, і системи на основі мови
гіпертекстової розмітки HTML.
Що таке сертифікація за системою ISO 9000?
Об’єктом добровільної сертифікації за системою ISO 9000 є система якості
— сукупність елементів виробництва, технологічних процесів і
управлінських рішень, яка забезпечує підтримку на певному рівні і
постійне вдосконалення якості продукції підприємства. В ідеалі за
наявності цього сертифіката неякісної продукції просто не може бути
вироблено.
В Україні стандарти ISO 9000 версії 1994 року переведено і прийнято 1995
року як рекомендаційні ДСТУ (державні стандарти України). Однак система
стандартів серії 1994 року має цілу низку вад. Двадцять стандартів цієї
системи настільки формалізують виробництво, що воно втрачає спроможність
до розвитку. Крім того, побудована відповідно до стандартів 1994 року
система якості не може бути орієнтована на споживача, смаки якого, як
відомо, згодом змінюються.
Усі ці вади враховані й виправлені під час створення стандартів ISO 9000
версії 2000 року. Крім того, було введено таке поняття, як управління
якістю, що дуже нагадує класичне стратегічне управління підприємством.
Стандарти ISO версії 1994 року будуть чинні в Україні до 31 грудня 2003
року. Отже, тим, хто хоче сертифікуватися і впровадити на своєму
підприємстві прогресивну систему управління якістю, потрібно вибирати
версію 2000.
Навіщо це потрібно?
По-перше, у багатьох випадках наявність сертифіката ISO обов’язкова у
співпраці з державою — для участі в тендерах, постачання продукції на
держзамовлення, виконання робіт для військово-промислового комплексу.
Частіше за все така умова не закріплена в нормативно-правових актах і є
тільки рекомендацією, яка, однак, неухильно виконується.
По-друге, підприємствам-експортерам наявність сертифіката ISO дає змогу
збільшити закупівельні ціни на продукцію і при цьому збільшити продаж.
Закордонним контрагентам не треба буде витрачатися на випробування
продукції, тому набагато простіше і вигідніше мати справу з
підприємствами-носіями сертифіката ISO. Такою вигодою здебільшого
користуються підприємства машино- і приладобудівних галузей, а також
металургії.
Третя перевага наявності сертифіката ISO — можливість продовжити термін
дії обов’язкових сертифікатів (УкрСЕПРО) до п’яти років замість
звичайних одного або трьох.
В українському варіанті зазначені переваги частіше за все
короткострокові, оскільки в таких випадках сертифікат ISO відіграє роль
допуску до певних сфер бізнесу.
Основний плюс наявності сертифікованої за ISO системи якості — повна
прозорість і точність управління всіма виробничими і управлінськими
процесами, суттєве скорочення непродуктивних витрат. Проте побудова
такої системи — досить складний і витратний процес, що окупає себе не
одразу.
Хто може допомогти сертифікуватися?
Розробити систему якості за стандартами ISO 9000 можуть i міжнародні
консалтингові фірми: бюро «Верітас», «Тюф Норд», СГС, і українські —
«Югтест», «Тест консалтинг». Сертифікат відповідності до стандартів ISO
9000 розробленої системи якості мають право видавати українські
(Інститут якості, УкрЦСМ), а також міжнародні організації, як,
наприклад, «Верітас». Проте за кордоном беруться до уваги тільки
сертифікати, видані органом, що входить до IRKA, — міжнародної
організації сертифікованих аудиторів якості. В Україні жодна з
організацій наразі не є членом IRKA, але є дані, що туди незабаром
вступить Український інститут якості.
Нині близько 300 українських підприємств сертифіковано за системою
стандартів ISO 9000, з них тільки близько 20 — за версією 2000. Тільки
30 підприємствам сертифікат видали українські організації.
Порядок проведення сертифікації і витрати на неї
Для отримання сертифіката ISO 9000 необхідно пройти кілька етапів:
створення і впровадження системи якості, безпосереднє отримання
сертифіката. Крім того, раз на рік орган, який видав сертифікат,
проводить технічний нагляд за виконанням стандартів, а наприкінці
терміну, на який видано сертифікат (на три або п’ять років), проводить
аудит системи якості.
Левова частка витрат припадає на розроблення необхідної документації і
рекомендацій. Вони прямо залежать від кількості працівників, оскільки на
кожного з них створюється окрема інструкція діяльності. Консультанти
правлять за побудову системи якості на підприємстві з 50 працівниками
близько $5000. До цієї суми зазвичай входить вартість навчання
персоналу.
Другим елементом є безпосередньо отримання сертифіката. Для підприємства
з 50 працівниками його вартість отримання становить близько $1000. До
цієї суми входить вартість документальної перевірки системи якості на
відповідність стандартам, а також перевірка підприємства, яка полягає
переважно в опитуваннях працівників. Тобто якщо не було проведено
навчання персоналу, сертифікат отримати проблематично.
Далі систему якості необхідно підтримувати в актуальному стані, інакше
вона втратить гнучкість і тільки заважатиме розвиткові підприємства. Для
цього орган, що видав сертифікат, проводить раз на рік технагляд
(витрати підприємства — близько 1000 грн). Сертифікат звичайно видають
на три або п’ять років, і для його подовження необхідно пройти аудит
якості в органі, який видав сертифікат (витрати — від 2000 гривень).
Якщо за результатами аудиту системи якості знайдено невідповідності
стандартам ISO, аудитор передає на підприємство рекомендації щодо
приведення системи якості у відповідність до стандартів. Якщо протягом
60 днів (точний термін залежить від органу сертифікації) рекомендації не
виконано, сертифікат може бути відкликаний.
3. Порядок проведення робіт в процесі акредитації органів з сертифікації
та випробувальних лабораторій
Метою акредитації є:
забезпечення єдиної технічної політики у сфері оцінки
відповідності;
забезпечення довіри споживачів до діяльності з оцінки
відповідності;
створення умов для взаємного визнання результатів діяльності
акредитованих органів на міжнародному рівні;
усунення технічних бар’єрів у торгівлі.
Основні принципи діяльності з акредитації
Діяльність з акредитації базується на таких основних
принципах:
забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх
заінтересованих сторін;
загальнодоступності та неупередженості проведення робіт з
акредитації;
прозорості діяльності з акредитації;
професійної компетентності виконавців робіт;
добровільності акредитації;
забезпечення участі органів виконавчої влади та громадських
організацій на паритетній основі;
застосування гармонізованих з міжнародними та європейськими
стандартами вимог щодо акредитації;
дотримання суспільних інтересів;
конфіденційності інформації, отриманої в процесі акредитації.
Національний орган з акредитації
Акредитація здійснюється національним органом з акредитації.
Національний орган з акредитації є державною неприбутковою
організацією, яка утворюється центральним органом виконавчої влади
з питань економіки.
Положення про національний орган з акредитації затверджується
центральним органом виконавчої влади з питань економіки.
Центральний орган виконавчої влади з питань економіки не має
права втручатися в діяльність з акредитації національного органу з
акредитації.
Національний орган з акредитації очолює керівник, який
призначається на посаду і звільняється з посади центральним
органом виконавчої влади з питань економіки.
До складу національного органу з акредитації входять:
Рада з акредитації;
технічні комітети з акредитації;
комісія з апеляцій.
Основними функціями національного органу з акредитації є:
акредитація органів з оцінки відповідності з подальшим
контролем за їх відповідністю вимогам акредитації, прийняття
рішення щодо акредитації, її поновлення, тимчасового зупинення або
визнання недійсною;
розроблення правил процедур і затвердження програм
акредитації органів з оцінки відповідності, а також здійснення
контролю за їх відповідністю вимогам акредитації;
організація навчання, підготовки персоналу з акредитації і
надання йому повноважень провадити діяльність з акредитації
відповідно до вимог, встановлених законодавством;
ведення реєстрів акредитованих органів з оцінки
відповідності, а також персоналу з акредитації;
представництво та участь від України у міжнародних,
європейських та інших регіональних організаціях з акредитації;
укладання в установленому законодавством порядку міжнародних
договорів про співробітництво та взаємне визнання акредитації
органів з оцінки відповідності;
участь у роботі щодо гармонізації нормативно-правових актів
та нормативних документів з міжнародними та європейськими
правилами і стандартами, які визначають вимоги до національного
органу з акредитації та акредитованих органів;
ведення фонду нормативно-правових актів і нормативних
документів з питань акредитації;
організація інформаційного забезпечення з питань акредитації.
Рада з акредитації
Рада є дорадчо-наглядовим органом національного органу з
акредитації. Рада з акредитації формується на паритетних
засадах з:
представників центральних органів виконавчої влади;
представників акредитованих органів з оцінки відповідності;
представників підприємств, установ та організацій,
Національної академії наук України, інших наукових установ та
громадських організацій.
Основними функціями Ради з акредитації є:
розроблення рекомендацій щодо формування політики в сфері
акредитації та нагляд за її проведенням;
нагляд за здійсненням акредитації відповідно до принципів,
норм та вимог, встановлених у цьому Законі та інших
нормативно-правових актах;
надання рекомендацій щодо затвердження правил процедур та
управління проведенням робіт з акредитації, здійснення контролю і
розгляду апеляцій, в тому числі визначення розміру зборів за
послуги в сфері акредитації;
погодження кваліфікаційних вимог, порядку та правил атестації
персоналу з акредитації, складу атестаційної комісії персоналу;
затвердження та увільнення членів комісії з апеляцій;
погодження положення про комісію з апеляцій та змін до нього;
підготовка пропозицій стосовно контролю за здійсненням
акредитації та організаційно-фінансовою діяльністю національного
органу з акредитації;
прийняття рекомендацій щодо укладення міжнародних договорів
про співробітництво та взаємне визнання акредитації органів з
оцінки відповідності;
розгляд щорічного звіту про діяльність національного органу з
акредитації.
Положення про Раду з акредитації та її склад затверджує
центральний орган виконавчої влади з питань економіки.
Технічні комітети з акредитації
Технічні комітети з акредитації створюються національним
органом з акредитації.
Основними функціями технічних комітетів з акредитації є:
розроблення методичних рекомендацій з питань акредитації;
визначення спеціальних вимог і додаткових критеріїв
акредитації у відповідних сферах, підготовка і подання пропозицій
національному органу з акредитації.
Положення про технічні комітети затверджує національний орган
з акредитації.
Органи з оцінки відповідності, які можуть бути акредитовані національним
органом з акредитації
Відповідно до цього Закону можуть бути акредитовані органи з
оцінки відповідності будь-якої форми власності, а саме:
випробувальні та калібрувальні лабораторії;
органи із сертифікації продукції, процесів та послуг;
органи із сертифікації систем якості, систем управління
якістю, систем управління довкіллям;
органи із сертифікації персоналу;
органи контролю.
Порядок проведення акредитації
Акредитація органів з оцінки відповідності здійснюється
національним органом з акредитації в порядку, встановленому цим
Законом та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими
відповідно до нього.
Порядок проведення акредитації повинен включати:
подання заявки органом з оцінки відповідності (заявником) на
акредитацію чи розширення сфери його діяльності;
надання заявником інформації та документації, необхідної для
акредитації;
призначення групи аудиторів з акредитації;
складання програми робіт з акредитації та інформування про це
заявника;
проведення аналізу наданої інформації та документації;
проведення перевірки заявника на місці;
аналіз зібраних матеріалів і складання акта перевірки з
рекомендаціями щодо акредитації або про відмову в акредитації.
Рішення про акредитацію органів з оцінки відповідності
приймає керівник національного органу з акредитації. У разі
прийняття рішення про акредитацію органу з оцінки відповідності
йому видається атестат про акредитацію встановленого зразка, який
має строк дії до трьох років, та надається право використання
національного знака з акредитації. У разі прийняття рішення про
відмову в акредитації надсилається (видається) заявникові
повідомлення в письмовій формі про відмову в акредитації, в якому
визначаються підстави такої відмови.
Національний орган з акредитації періодично здійснює
перевірку акредитованих органів з оцінки відповідності. У разі
виявлення порушень законодавства у сфері акредитації він приймає
рішення про тимчасове зупинення дії або визнання недійсним
атестата про акредитацію.
Національний знак акредитації – знак, який засвідчує, що
організація, яка використовує цей знак, акредитована національним
органом з акредитації.
Опис та правила застосування національного знака акредитації
встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань
економіки.
Обов’язки акредитованих органів з оцінки відповідності
Акредитовані органи з оцінки відповідності повинні:
дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері
акредитації, на відповідність яким вони акредитовані;
посилатися на акредитацію тільки стосовно тих робіт, на
здійснення яких їх було акредитовано;
оплачувати всі роботи, пов’язані з їх акредитацією;
припинити посилання на акредитацію у своїй документації та
рекламі у разі припинення дії або визнання недійсним атестата про
акредитацію.
Відповідальність за порушення законодавства України у сфері акредитації
Особи, винні у порушенні законодавства України у сфері
акредитації, несуть відповідальність згідно з законами України.
Список літератури
Закон України “Про акредитацію органів з оцінки відповідності” / Голос
України. – 13 червня 2001 р.
Калита П.Я. Системы качества и международные стандарты ИСО серии 9000. –
К.: Украинская ассоциация качества, 1996. – 181 с.
Кириченко Л.С., Чернухіна Н.М. Сертифікація та якість продукції в
сучасних умовах господарювання: Навчальний посібник. – Львів; К., 1995.
Окрепилов В.В. Всеобщее управление качеством: Учебник. – СПб., 1996. –
Ч.1.
Сертифікація в Україні. Нормативні акти та інші документи * Під
загальною редакцією Б.М.Угарова. – К.: Основа, 1999. – Т.1-3.
Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якісю і сертифікації:
Підручник. – К., 1997. – 152 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
