.

Гуцульська сотня. Історія стрілецтва (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1056
Скачать документ

РЕФЕРАТ

з предмету “Історія України”

на тему: Історія стрілецтва.

Гуцульська сотня

Виконала учениця 4-А класу

Васкул Надя

гуцульська сотня

Після розгрому під Бережанами запанували серед Стрілецтва невідрадні
настрої. Доля Стрілецтва була невідома. Що буде дальше, коли У.С.С.
розгромлені та більша частина в полоні! Чи австрійське командування
дозволить на дальше формування стрілецьких частин, чи зліквідує У.С.С.
зовсім! Не диво, що, коли в цих умовах проголосили створення самостійної
Гуцульської Сотні, відразу зголосилося поверх 200 стрільців;

між ними були й такі, які щойно вийшли з лічниці. До сотні вибрали 180
стрільців, переважно “стару войну« і майже самих Гуцулів.

Дня 27-го жовтня 1916 р. Гуцульська Сотня від’їхала на Закарпаття до
Великого Бичкова та ввійшла спершу у склад ґрупи полк. фон Ґуклєра. Там
приділили до неї австрійських старшин і під-старшин, які ввели німецьку
команду. Проти при-ділу чужих людей та німецької команди Стрільці з
початку ремонстрували, бойкотуючи прикази нового команданта сотні Німця
чет. Ерлє, але скоро таки завдяки тому командантові, який дбав за
стрільців 1 якого вони дуже полюбили, невдоволення в сотні минуло. Після
того сотню приділили до іншої ґрупи, що нею командував австрійський
майор Русе. Ця група складалася з двох сотень мадярських гонведів, одної
скорострільної сотні, одної батерії гірських гармат, чети гузарів та
Гуцульської Сотні. Ґрупа була призначена до партизантки в околицях
Кірлібаби, Якобен, Дорни Ватри й була підчинена безпосередньо команді
7-ої австрійської армії ґен. Кевеша. З Бичкова Великого сотня виїхала до
ґрупи Русса 26-го листопада залізничкою до Борші, а далі пішла пішки
осінніми болотами до Кірлібаби.

Москалі продовжували офензиву під проводом Брусілова. Вони зайняли в
тому часі Кірлібабу та опанували фронт від Якобен до Дорни Ватри.
Рівночасно вдарили дуже сильно на пруський карпатський корпус та
добиралися до верхів Прислопу. Присліп і Кірлібаба, це дві точки, які
союзні війська старалися вдержати за всяку ціну тому, що через них
Москалі могли перейти у Се-мигород і злучитися з румунською армією.

Дня 28 листопада Австрійці відбили Кірлібабу так, що поміч Гуцульської
Сотні була вже тут зайва. Зате на другий день затрівожено сотню І кинемо
її на гору Присліп. Гуцульська Сотня пішла туди рятувати Прусаків, що
держалися вже тільки останками сил.

Непролазними яругами і вертепами рушила стрілецька розстрільна в напрямі
вершка на Прислопі. Сотня обсадила становища поруч Німців, між якими
Стрільці стрінули знайомих »камера-дів« з перших карпатських походів.
Ціла гора була встелена трупами і по їх кількості можна було пізнати
вагу цієї позиції. Коли знялась рання мряка, зараз посипалися з верху,
що займали Москалі, ручні фанати й крісові стріли. Кількох стрільців
було ранених. Одна частина стрільців відстрілювалась, решта поглиблювала
заколи.

Вночі прийшов на допомогу відділ Німців і досвітком другого дня почались
рівночасно два наступи. Москалі наступали на середину фронту, яку для
примани німецька команда лишила вільною. Рівночасно Німці почали
наступати на лівому, а Гуцульська Сотня на правому крилі. Гармати з обох
сторін .почали свою роботу вже від 3-ої години ранку.

Сам наступ проминув дуже скоро. Коли Москалі кинули свої сили на
середину, тоді Німці та Стрільці вдарили на їхні боки та відтяли
наступаючих від запасу, потім ударили на запасні сотні та захопили їх
без труду в полон. В цьому бою добула сотня разом з Німцями 3
скоростріли, багато крісів, набоїв та около 600 полонених.

Гуцульську Сотню коштував цей наступ одного вбитого й з 20 ранених.
Москалі зірвалися після тої програної до протинаступу, але сама німецька
артилерія його спинила. Московську офензиву зломили. Сотня передала
позицію Німцям та пішла в запас. За цей наступ Гуцульська Сотня дістала
признання від німецької команди в окремому приказі.

2-го грудня сотня відійшла на позиції на Кірлібабу і там злучилася знову
з Іншими частинами ґрупи майора Русса. В тому часі, завдяки заходам
Коша, приїхали до сотні давно вижидані стрілецькі старшини: сот. д-р
Омелян Левицький, четарі буковинці з 41 (черновецького) п. п.: Бужор та
Іванович і два хорунжі.

Тепер зачалося для Гуцульської Сотні тяжке життя. Сотнею кидали з одної
позиції на другу.

Становища треба було укріплювати матеріялом, що його сотня мусіла
носити з долини. Харчів давали мало, відпочинку ніякого. Серед таких
обставин згинув від гранати 13-го березня 1917 р. командант сотні Омелян
Левицький. Його поховали врочисто в Кірлібабі. Командантом сотні став
че. тар Бужор.

Ввесь час постою на позиціях коло Кірлібаби велася перестрілка стеж.
Більших боїв було два. З 5-го на 6-го січня 1917 р. Москалі повели
наступ, але з великими втратами відступили. Другий раз з 30-го на 31-го
березня пробоєвий відділ Гуцульської Сотні випав на забороло Москалів,
забрав одного старшину і 45 полонених, добув скоростріл І міномет та
понищив окопи. Відділ мав лише двох стрільців ранених.

Небаром у Росії розгорілася революція. Недовго до Великодних Свят на
московські позиції

прийшов зукраїнізований київський полк. Стрільці перекидували їм уночі
українські часописи і ставили перед засіками великі таблиці з
українськими патріотичними гаслами. На сам Великдень Стрільці разом з
вояками з тамтого боку відспівали спільно »Христос Воскреси і збігли в
яр »христосуватися«. Відтак взяли братів-українців до себе в гостину.
Вправді гостити не було чим, бо самі не мали що їсти, але почастували
коняком та обдарували калитками й часописами, яких транспорт прийшов був
саме з Відня від Українського Жіночого Комітету. Кращого дарунку не
могли їм дати. Земляки не знали, як дякувати за них. Зате вони принесли
Стрільцям писанок, пасок та цукру.

Сот. Д-р Омелян Левицький

Потім Стрільці вибралися в гостину до московських окопів. Гостили їх
там, чим хата багата. При цій нагоді спільно обговорили справу
»перемиря«. Показали свої відтинки та умовилися, що одні до других не
будуть стріляти. Також наладнали правильну почту з російськими
становищами. Прикріпили на їхніх дротяних засіках скриночку, до якої що
кілька днів носили свою почту: часописи для земляків і листи для рідні
по тамтій стороні фронту. По якомусь часі почали приходити до Стрільців
відповіді від рідні та навіть клунки з недалеких сіл. Ішла також між
обома сторонами вимінна торгівля. Стрільці доставляли землякам часописи
і часом напитки, а за це діставали мішки хліба та харчів.

Боїв не було. Дуже рідко-коли впав якийсь стріл. Очевидно, що таке
»перемиря« не сподобалося вищій австр. команді і 5. квітня Гуцульська
Сотня мусіла покинути вигідні становища та відійти в інше місце, на
полонину »Попадю«.

Пхор. Михайло Горбовий

На Попаді приділили Гуцульську Сотню до німецької дивізії ч. 200, що
належала до карпатського корпусу. Там сотня мала місяць »відпочинку«,
себто не сиділа в окопах, зате працювала важко при будові дороги через
Попадю і повітряної залізнички на »Агіь6іні«. Харчі були дуже лихі. В
таких умовинах прийшло навіть у сотні до заворушень. Стрільці домагались
повороту до У. С. С.

В половині червня прийшло до сотні доповнення з Коша, 45 стрільців з
двома старшинами хор. Стафиняком і хор. Голинським. Положення сотні було
далі дуже погане. Праця важка, харчів мало. Там то улюбленою піснею став
гимн »Ло-патенцуґу«.

Нарешті 18-го червня відійшла Гуцульська Сотня на відпочинок до с.
Петрова на Закарпатті. Звідти 27-го червня виїхала сотня до У. С. С. під
Конюхи коло Бережан саме в часі, коли розпочалась офензива Корейського і
коли Москалі зайняли Конюхи.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020