Міністерство економіки України
Українська Академія Зовнішньої Торгівлі
Контрольна робота
з дисципліни “Міжнародний стратегічний менеджмент”
Виконала: студентка 1 курсу,
4 групи ММЗ 004
Єрьоменко Алла Іванівна.
Адреса: 04071 м. Київ,
вул. Межигірська 3, кв.27
Київ 2001
Макросередовище організації і необхідність його вивчення і врахування
в стратегії розвитку
Вступ
Кожний підхід до стратегічного аналізу, що використовується у світовій
практиці, має особливості у змісті та структурі окремих етапів і
підсистем, у переліку та послідовності дій у процесі аналізу, але
базується на двох основних посиланнях – аналізі ситуації в зовнішньому
та внутрішньому середовищі підприємства.
Метою стратегічного аналізу – є змістовний і більш-менш формальний опис
об’єкта дослідження, виявлення особливостей, тенденцій, можливих і
неможливих напрямів його розвитку. Отримані дані про об’єкт управління є
базою для визначення загальної концепції та способів управління ним.
Стратегічний аналіз при правильному його застосуванні виконує такі
функції : описову, роз’яснювальну та прогнозну.
Результатом стратегічного аналізу стає системна модель об’єкта
(підприємства) та його оточення.
Аналіз середовища – це незвична для вітчизняних підприємств та
організацій діяльність, якою в Україні почали займатись недавно.
Усі сучасні автори розрізняють:
зовнішнє середовище (або середовище непрямого впливу);
проміжне або безпосереднє середовище;
внутрішнє середовище організації.
Макросередовище
Уряд Економіка
Мікросередовище
Акціонери Постачальники
Профспілки Покупці
Підприємство
Кредитори Конкуренти
Природні фактори Науково-технічний прогрес
Соціально-демографічне середовище
Рис.1 Оточення бізнесу
Зовнішнє середовище – це сукупність факторів, які формують довгострокову
прибутковість організації і на які організація не може впливати взагалі
або має незначний вплив.
Проміжне середовище – це сукупність факторів, які формують довгострокову
прибутковість організації і на які вона може впливати через встановлення
ефективних комунікацій.
Внутрішнє середовище організації – це сукупність факторів, які формують
її довгострокову прибутковість організації і перебувають під
безпосереднім контролем керівників та персоналу організації.
Будь-яка організація знаходиться і функціонує в середовищі і діяльність
усіх їх без винятку можлива тільки в тому випадку, якщо середовище
дозволяє її здійснити. Внутрішнє середовище організації є джерелом її
життєвої сили. Воно містить в собі той потенціал, що дає можливість
організації функціонувати, а отже, існувати і виживати у відповідному
проміжку часу. Але внутрішнє середовище може також бути і джерелом
проблем і навіть загибелі організації в тому випадку, якщо вона не
забезпечує необхідного функціонування організації.
Для того щоб визначити стратегію поведінки організації і провести цю
стратегію в життя, менеджери повинні мати детальну уяву як про внутрішнє
середовище організації, її потенціал і тенденціях розвитку, так і про
зовнішнє середовище, тенденціях його розвитку і місця, що займає в ній
організація. При цьому внутрішнє середовище вивчається для того, щоб
розкрити сильні та слабкі місця організації, а зовнішнє оточення
вивчається стратегічним управлінням, у першу чергу для того, щоб
розкрити ті загрози і можливості, які організація повинна враховувати
при визначенні своїх цілей і шляхів їх досягнення.
Аналіз макросередовища організації.
Макрооточення створює загальні умови перебування організації в
зовнішньому середовищі. У більшості випадків макрооточення не має
специфічного характеру, безпосередньо до окремої взятої організації,
хоча ступінь впливу стану макрооточення на різні організації різна, що
пов’язано з відмінностями як у сферах діяльності, так і з внутрішнім
потенціалом організацій.
Як зазначалося, підприємство – це відкрита система, і його розвиток
залежить від зовнішнього середовища.
Ф. Котлер вважає, що зовнішнє середовище складається з шести основних
факторів: демографічних, економічних, природних, науково-технічних,
політичних і факторів культурного середовища.
Фактори зовнішнього середовища найчастіше класифікують за такими
групами:
1.Економічні -фактори, що пов’язані з обігом грошей, товарів, інформації
та енергії.
Вивчення економічної компоненти макрооточення дозволяє зрозуміти те, як
формуються і розподіляються ресурси. Вивчення економіки передбачає
аналіз ряду показників: розміри валового національного продукту, темпів
інфляції, рівня безробіття, процентної ставки, продуктивності праці,
норм оподатковування, платіжного балансу, норм нагромадження і т.п. При
вивченні економічної компоненти важливо звертати увагу на такі чинники,
як загальний рівень економічного розвитку, наявність природних ресурсів,
клімат, тип і рівень розвитку конкурентних відносин, структура
населення, рівень освіченості робочої сили і розмір заробітної плати.
Для стратегічного управління при вивченні перерахованих показників і
чинників становлять інтерес не значення показників як такі, а в першу
чергу те, які можливості для ведення бізнесу це дає. Також у сферу
інтересів стратегічного управління входить і розкриття потенційних
загроз для фірми, що зведені в окремі складові економічної компоненти.
Дуже часто буває так, що можливості і загрози дуже пов’язані. Наприклад,
низька ціна робочої сили, з одного боку, може привести до зниження
витрат. Але, з іншого боку, вона таїть у собі загрозу зниження якості
праці.
Аналіз економічної компоненти ні в якому разі не повинно зводитися до
аналізу окремих її складових. Він повинен бути спрямований на комплексну
оцінку її стану. У першу чергу, це фіксація рівня ризику, ступінь
конкуренції і рівень ділової привабливості.
2. Політичні – фактори, що впливають на політичні погляди та поділяють
людей на окремі політичні групи і знаходять вираження в діяльності та
прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду.
Політична складова макрооточення повинна вивчатися в першу чергу для
того, щоб мати ясне уявлення про наміри органів державної влади по
відношенню до розвитку суспільства та про засоби, за допомогою яких
держава має намір проводити в життя свою політику. Вивчення політичної
компоненти повинно концентруватися на з’ясуванні того, які програми
намагаються провести в життя різні партійні структури, які групи
лобіювання існують в органах державної влади, як уряд відноситься до
різних галузей економіки і регіонам країни, які зміни в законодавстві і
правовому регулюванні можливі в результаті прийняття нових законів і
нових норм, що регулюють економічні процеси. При цьому важливо
усвідомити базові характеристики політичної системи: яка ідеологія
визначає політику уряду, наскільки стабільний уряд, наскільки він в
змозі проводити свою політику, яка ступінь суспільного невдоволення і
наскільки сильні опозиційні політичні структури.
3. Соціально-демографічні фактори, які впливають на рівень і тривалість
життя людей, а також формують їхню ціннісну орієнтацію.
Вивчення соціальної компоненти макрооточення спрямоване на те, щоб
усвідомити вплив на бізнес таких соціальних явищ і процесів, як
відношення людей до роботи і якості життя, існуючі у суспільстві звичаї
і вірування, демографічна структура суспільства, зростання населення,
рівень освіченості, мобільність людей і інше. Особливість соціальної
компоненти перебуває в тому, що вона впливає як на інші компоненти
макрооточення, так і на внутрішнє середовище організації. Ще однією
відмінною рисою соціальних процесів є те, що вони змінюються відносно
повільно, але приводять до дуже істотних змін в оточенні організації.
4. Технологічні – фактори, що пов’язані з розвитком техніки, обладнання,
інструментів, процесів обробки та виготовлення продуктів, матеріалів і
технологій.
Прогрес науки і техніки несе в собі величезні можливості і не менше
величезні загрози для фірм. Багато організацій не в змозі побачити нові
перспективи, що відкриваються, тому що технічний потенціал для
здійснення корінних змін переважно створюється за межами галузі, у якій
вони функціонують. Запізнившись із модернізацією, вони втрачають свою
частку ринку, що може привести до вкрай негативним наслідкам.
5. Конкуренція – фактори, які відбивають майбутні та поточні дії
конкурентів, зміни в частках ринків, концентрації конкурентів.
6. Географічні – фактори, пов’язані з розміщенням, топографією
місцевості, кліматом і натуральними ресурсами (зокрема корисними
копалинами).
Інший підхід до переліку компонентів зовнішнього середовища належить
О.С. Віханському, який додає до вищезгаданих правове та міжнародне
середовище.
Аналіз правового регулювання, що передбачає вивчення законів та інших
нормативних актів, які встановлюють правові норми і межі відносин, дає
організації можливість визначити для себе допустимі межі дій у
взаємовідносинах з іншими суб’єктами права і прийнятні методи
відстоювання своїх інтересів. Важливо звертати увагу на такі аспекти
правового середовища, як дієвість правової системи, які склалися
традиції в цій сфері та процесуальний бік практичної реалізації
законодавства.
При вивченні правової компоненти макрооточення стратегічне управління
цікавить ступінь правової захищеності, динамізм правового середовища,
рівень суспільного контролю за діяльністю правової системи суспільства.
Загальний стан зовнішнього середовища може бути визначений за допомогою
такої групи показників (чинників):
Стан економіки та ринків (економічні фактори):
характер економіки та економічних процесів (у тому числі інфляція або
дефляція);
система оподаткування та якість економічного законодавства;
масштаби економічної підтримки окремих галузей (підприємств);
загальна кон’юнктура національного ринку;
розміри та темпи зростання чи зменшення ринку;
розміри та темпи зростання сегментів відповідно до інтересів фірми;
стан фондового ринку;
інвестиційні процеси;
ставки банківського проценту;
система ціноутворення та рівень централізовано регульованих цін;
вартість землі.
Діяльність уряду (політико-інституційні фактори).
стабільність уряду;
державна політика приватизації;
державний контроль і регулювання діяльності підприємств;
рівень протекціонізму;
міждержавні угоди з іншими урядами;
рішення уряду щодо підтримки окремих галузей;
вимоги забезпечення рівня зайнятості;
рівень корупції державних структур;
рівень економічної свободи держави.
Структурні тенденції
структура галузей національної економіки
виникнення нових галузей
згортання діяльності застарілих галузей
Науково-технічні тенденції
технологічні прориви
скорочення або продовження ”життєвого циклу технологій
питома вага наукоємких виробництв і продукції
вимоги до науково-технічного рівня виробництва, що забезпечує
конкурентоспроможність
вимоги до кваліфікації кадрів високотехнологічного виробництва
вимоги до науково-технічного рівня конкурентноспроможної продукції
5.Природно-економічна складова
природно-економічні умови
територіальне розміщення корисних копалин і природних ресурсів
розміщення великих промислових і сільськогосподарських центрів
законодавство з економічних питань
стан екологічного середовища та його вплив на виробництво.
6. Тенденції ресурсного забезпечення
структура і наявність національних ресурсів
імпорт/ експорт
рівень дефіцитності ресурсів, що споживаються наявними підприємствами.
доступність ресурсів (ціни та витрати на перевезення).
Демографічні тенденції
кількість потенційних споживачів( структура населення, зміни в групах та
в їх доходах)
наявна та потенційна кількість робочої сили
кваліфікаційні характеристики робочої сили (якість робочої сили)
Соціально – культурна складова
сприяння / недовіра до приватного бізнесу
відносини підприємства – громадські організації
ставлення до іноземців
профспілкова активність
Міжнародне середовище
структура господарства країни
характер розподілу доходів
середній рівень заробітної плати
вартість транспортних послуг
інфляція та ставка банківського процента
обмінний курс валюти відносно країни-партнера
рівень ВНП
-рівень податків.
При побудові системи факторів для аналізу зовнішнього середовища
потрібно враховувати такі властивості:
взаємозв’язок факторів, що характеризується силою, з якою зміна одного
фактора впливає на інші фактори зовнішнього середовища;
складність системи факторів, що впливає на організацію, зумовлена
кількістю, різноманітністю зв’язків і наслідків впливу;
динамічність і рухомість, тобто відносна швидкість і різні темпи зміни
факторів середовища;
невизначеність інформації про середовище та невпевненість у її
достовірності.
Підхід до вивчення компонент
Вивчаючи різні компоненти макрооточення, дуже важливо завжди мати на
увазі наступні два моменти. По-перше – це те, що всі компоненти
макрооточення сильно впливають один на одного. Зміни в одній із
компонент обов’язково приводять до того, що відбуваються зміни в інших
компонентах макрооточення. Тому їхнє вивчення й аналіз повинні вестися
не окремо, а системно, із спостереженням не тільки власне за змінами в
окремій компоненті, але і з з’ясуванням того, як ці зміни позначаться на
інших компонентах макрооточення.
По-друге – це те, що ступінь впливу окремих компонент макрооточення на
різні організації різна. Зокрема, ступінь впливу залежить від розміру
організації, її галузевої спрямованості, територіального розташування і
т.п. Вважаються, що великі організації мають більшу залежність від
макрооточення, ніж дрібні.
Система спостереження за зовнішнім середовищем
Для результативного вивчення стану компонент макрооточення в організації
створюється спеціальна система спостереження за зовнішнім середовищем.
Проведення спостережень може здійснюватися за допомогою різних способів.
Найбільше поширеними способами спостереження є:
• аналіз матеріалів, опублікованих у періодичній преса, книгах, інших
інформаційних виданнях;
• участь у професійних конференціях;
• аналіз досвіду діяльності організації;
• вивчення думки співробітників організації;
• проведення зборів обговорень усередині організації.
2. Особливості макросередовища в сучасних комерційних організаціях
України.
У зв’язку з переходом України до ринкових відносин, зовнішнє середовище
організацій нашої країни різко змінилося. Тому вона має свої особливості
у відмінності від інших країн, де ці відносини розвиваються протягом
багатьох десятиліть і тут навчилися протистояти впливам факторів
зовнішнього середовища.
Особливості середовища зовнішнього оточення полягають у їх складності і
рухливості, сюди також можна включити і невизначеність. Дуже велика
кількість факторів приходиться враховувати менеджерам. Тут можна
виділити кілька факторів, що стоять вище інших, такими є: високі
податки, урядове регулювання і бюрократія, труднощі в пошуках джерел
фінансування і підбір гарних працівників. І це дійсно дуже важливі
фактори, тому що саме вони є основними перешкодами і проблемами. Якщо їх
розглядати докладно, то це стане явно.
Податкове законодавство і взагалі законодавство в нас в Україні
настільки не ідеально, що організації не можуть як слід реагувати на
його зміни. Закони в Україні змінюються ледве не щотижня.
Штат бюрократичного апарата України настільки зріс , що деякі люди не
можуть відкрити свою справу, а організації повинні звітувати не перед
одним, а декількома чиновниками. І останнім часом усе більше виявляється
корупція в органах державної влади.
Труднощі в пошуках джерел фінансування не менш важлива проблема.
Особливо гостро ця проблема стоїть зараз, коли в країні відбувається й
економічна і політична криза. У даний момент, коли курс гривні падає,
організаціям не вигідно брати кредити в банках, тому що відсотки, під
якими видається кредит дуже високі.
Але особливо важливою проблемою є перебування гарних працівників,
особливо менеджерів. У нас в Україні одиниці менеджерів-професіоналів.
Це порозумівається тим, що в зв’язку з переходом від планової економіки
до ринкових відносин, не було спеціально підготовлених людей, які б
могли керувати в умовах ринкової економіки. Тільки зараз, розуміючи цю
проблему, здійснюють підготовку професіоналів-керівників.
Але не тільки вітчизняні організації зіштовхуються з цими факторами, але
і закордонні підприємці. І вони, якщо припускають почати свою діяльність
в Україні, повинні бути готові зштовхнутися з проблемами і перешкодами,
що у подібному ступені не існують в їх країні. Ці фактори можуть
включати надійність ділових партнерів і постачальників, банківське
обслуговування, валютно-фінансові операції, злочинність проти бізнесу,
етичні проблеми. Вони також повинні бути готові до того, що їхні
українські співробітники можуть надавати меншого значення проблемам, що
часто є важливими з погляду іноземних колег, таким, як управління
персоналом, реклама, несправедлива конкуренція, підвищення кваліфікації
працівників, а також їхнє навчання.
Висновки
Аналіз макросередовища – це дуже важливий для вироблення стратегії
організації і дуже складний процес потребуючий впливового відстеження в
середовищі процесів, оцінки факторів і встановлення зв’язків між
факторами і тими сильними і слабкими сторонами, а також можливостями і
погрозами, що укладені в макрооточенні.
Усі фактори макросередовища знаходяться в стані сильного взаємовпливу.
Зміна одного з факторів обов’язково приводить до того, що відбувається
зміна інших факторів. Тому їхнє вивчення й аналіз повинні вестися не
відокремлено, а системно з відстеженням не тільки власне зміни одного
фактора, але і з умовою того, як вони зміни позначаться на інших
факторах.
Також ступінь впливу окремих факторів на різні організації різна.
Зокрема, ступінь впливу виявляється по різному в залежності від розміру
організації і галузей приналежності. Крім цього, організація повинна
скласти список тих зовнішніх факторів які є потенційними погрозами для
організації. Також необхідно мати список тих зовнішніх факторів, зміни в
який можуть відкрити додаткові можливості для організації.
Для того щоб організація могла результативно вивчати стан факторів,
повинна бути створена спеціальна система відстеження макросередовища.
Очевидно, що, не знаючи середовища, організація не зможе існувати. Однак
вона не пливе в оточенні, як човен, що не має керма, весел і вітрила.
Організація вивчає середовище, щоб забезпечити собі успішне просування
до своїх цілей.
Українська ринкова економіка занадто часто слідує методу «проб і
помилок», у зв’язку з чим особливо важливе співробітництво з іноземними
партнерами.
Список використаної літератури
Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Прогресс, 1987.
Белошапка В.А., Загорий Г.В. Стратегическое управление. Принципы и
международная практика.- К.: Абсолют-В.- 1998.- 351с.
Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник.- 2-е изд., перераб. И
доп.-М.: Гардарика, 1998.- 296с.
Маркова В.Д., Кузнецова С.А. Стратегический менеджмент: Курс лекций.-
М.: ИНФРА-М; Новосибирск: Сибирское соглашение, 1999.- 288с.
Попов С.А. Стратегическое управление: 17-модульная программа для
менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 4.-М.: «ИНФРА»,
1999.- 344с.
PAGE 1
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
