РЕФЕРАТ
на тему:
Військова присяга
Ритуал прийняття військової присяги на вірність Україні вперше був
проведений Легіоном січових стрільців 3 вересня 1915 р. Але ритуал
прийняття військової присяги як клятви воїна на вірність своєму
народові, Вітчизні існує з давніх-давен. На території сучасної України
його започатковано у IX ст. з приходом на наші землі скандинавів. Саме
від них було запозичено цей обряд. Вступаючи до дружини, воїни клялися
князеві у своїй вірності, і після цього дружинники вважалися побратимами
Громадяни України, які призвані або добровільно вступили на військову
службу, приймають Військову присягу на вірність народу України, її
складають в урочистій обстановці, зі зброєю в руках, біля Бойового
прапора військової частини, перед строєм командирів і воїнів. Молодий
воїн дає персональну клятву народові України, державі, називаючи своє
прізвище, ім’я, по батькові.
Текст Військової присяги:
Я (прізвище, ім’я, по батькові) вступаю на військову службу і урочисто
клянусь народу України завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і
чесно виконувати військовий обов’язок, накази командирів, неухильно
дотримуватися Конституції, законів України, зберігати державну і
військову таємницю.
Я клянусь захищати Українську державу, непохитно стояти на сторожі її
свободи і незалежності.
Я присягаю не зрадити народу України.
Військова присяга — документ юридичної сили, що має велике державне
значення. Текст Військової присяги затверджено Указом Президії Верховної
Ради України 14 листопада 1991 р. У ній сформульовано найважливіші
вимоги, які ставляться до воїна і які він має неухильно виконувати в
інтересах національної безпеки України. Коротко зупинимося на цих
вимогах.
«Бути вірним і відданим народові України». Складаючи присягу» воїн
Збройних Сил України клянеться перед народом, державою бути вірним і
відданим їм. Вірними і відданими рідній землі були запорізькі козаки,
січові стрільці, борці з фашизмом у роки другої світової війни.
Відданість народу, державі означає сумлінне виконання воїном своїх
обов’язків щодо захисту свободи та національної незалежності держави.
Вірність народу, державі означає чесне служіння Інтересам усього народу,
держави в цілому, а не інтересам окремих людей чи груп.
Найтяжчий злочин — порушення Військової присяги, зрада народу і
Батьківщини.
«Сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, накази командирів».
Найважливіший обов’язок Збройних Сил України — забезпечення сприятливих
зовнішніх умов для розбудови держави, підтримання високої боєздатності,
готовності до збройного захисту незалежності, територіальної цілісності
та недоторканності кордонів України. Це — обов’язок і кожного
військовослужбовця. Бойова готовність Збройних Сил залежить не тільки
від озброєності армії та флоту, від високої організованості та
дисципліни військ, а й від боєздатності кожного воїна. Щоб бути
боєздатним, готовим до виконання військового обов’язку, необхідно
старанно навчатися військової справи, опановувати знання та вміння,
необхідні для майстерного володіння довіреною зброєю, військовою
технікою. Сьогодні зброя і військова техніка є колективними засобами
ведення бойових дій, тому недбале ставлення хоча б одного з воїнів до
виконання своїх обов’язків може призвести до втрати боєздатності
екіпажу, обслуги, підрозділу, до поразки в бою, а в мирний час — до
пошкодження дорогої бойової техніки, приладів, зброї.
Накази, розпорядження командирів видаються на основі Конституції,
законів, статутів Збройних Сил України і відповідно до конкретної
ситуації. Наказ командира — це закон для підлеглого. Невиконання наказів
веде до зниження військової дисципліни, бойової готовності військ.
«Неухильно дотримуватися Конституції, законів України». Кожний
військовослужбовець є повноправним громадянином України, а тому він має
неухильно дотримуватись вимог її Конституції та законів. Для цього слід
знати зміст не тільки статутів Збройних Сил, а й інших законів України,
що регламентують військову діяльність, права та обов’язки.
«Зберігати державну і військову таємницю». Служба у Збройних Силах
пов’язана з тим, що воїни ознайомлюються із сучасною бойовою технікою і
зброєю, їх секретними зразками, з новими військовими технологіями,
документацією тощо. Така інформація не повинна дістатися зарубіжним
спецслужбам і розвідкам.
До державної таємниці належать питання, що стосуються національної
безпеки України: відомості про найновіші наукові, військові відкриття,
винаходи, технології, про дислокацію підприємств оборонної
промисловості, їх профіль і продукцію, про запаси й обсяг видобування
особливо цінних корисних копалин» про стан промисловості, транспорту,
державні запаси продуктів, хліба та ін. Військовою таємницею є
інформація про дислокацію військових частин, їх чисельний склад,
озброєність, зразки техніки, про будівництво військових об’єктів, бойову
готовність військ, прізвища, військові звання командирів, адреси, номери
телефонів військових частин та ін.
Зберігати і не розповсюджувати державну та військову таємницю —
обов’язок кожного громадянина, кожного військовослужбовця.
Розповсюдження, передача такої інформації вважається злочином проти
Батьківщини і карається згідно із законами України.
Використана література:
Військова справа. Підручник. – К., 1998.
Допризовна підготовка юнаків. – К., 2000.
Словник-довідник з військової справи. – Харків, 1999.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
