Організація та засоби проведення хімічної розвідки. Індикація отруйних речовин (лекція)

Лекція

Організація та засоби проведення хімічної розвідки. Індикація отруйних
речовин.

Висока токсичність бойових отруйних речовин, їх здатність викликати
масові ураження особового складу, висувають на перший план у системі
захисту військ від хімічної зброї такі заходи, як хімічна розвідка та
індикація отруйних речовин. Ці заходи є важливою ділянкою діяльності
командирів (начальників) та особового складу медичних підрозділів,
частин та установ, оскільки від своєчасності, достовірності їх
проведення залежить життя особового складу та боєздатність військ.

Індикація у перекладі з латинської мови означає «показувати, виявляти».
У військовій справі цей термін вперше був використаний у кінці першої
світової війни для позначення заходів по виявленню ОР при їх
використанні противником.

Перші способи індикації були запропоновані у 1914-1918 р.р. Прокоф’євим
та Колосковим. Перший запропонував для виявлення ОР індикаторні папірці,
а другий — скляні посудини з індикаторними речовинами, через які
засмоктувалось заражене повітря.

Після закінчення першої світової війни, коли почалися широкі
дослідження по вивченню властивостей хімічної зброї, термін індикація
почали використовувати і для кількісної оцінки зараження різних об’єктів
отруюючими речовинами.

Поряд з якісними розпізнаннями природи ОР іноді виникає необхідність
більш детального визначення її складу та структури, тобто ідентифікації.
Тому зараз термін «індикація» включає більш широкий зміст і під цим
терміном необхідно розуміти теорію і практику якісного виявлення
кількісного визначення та ідентифікації ОР у різних заражених
середовищах.

Індикація ОР вирішує 2 головних завдання:

1.Своєчасне повідомлення про використання хімічної зброї для того, щоб у
найкоротший строк можна було вжити необхідні заходи щодо захисту
особового складу, а також усунути наслідки хімічного нападу.

2.Контроль проведення заходів та ліквідації хімічного нападу.

1. Організація та проведення хімічної розвідки.

Хімічна розвідка — це комплекс заходів, спрямованих на виявлення
зараження отруйними речовинами місцевості у районах розташування військ,
та на напрямках їх дії, що проводяться з метою попередження ураження
особового складу хімічною зброєю.

Вимоги до хімічної розвідки:

своєчасність;

безперервність;

достовірність;

спадкоємність;

дієвість.

Основними завданнями хімічної розвідки є з’ясування хімічної обстановки
у районі розташування даного об’єкта (військової частини, етапу медичної
евакуації) і на напрямку у смузі дії військ з метою забезпечення високої
боєздатності особового складу в умовах використання противником хімічної
зброї.

Завдання хімічної розвідки можуть бути представлені таким чином:

– встановлення наявності зараження ОР місцевості та повітря і термінове
повідомлення про зараження особового складу;

– визначення характеру та ступеня зараження;

– визначення меж зараження районів та позначення їх знаками «заражено» з
позначенням виду ОР та часу визначення;

– визначення районів застою ОР;

– визначення напрямків переміщення зараженої хмари;

– визначення шляхів обходу (об’їзду) районів зараження;

– здійснення контролю за зміною ступеня зараження місцевості та повітря
ОР, а також за зміною меж районів зараження;

– виявлення зараження ОР джерел питної води та пунктів водопостачання.

Хімічна розвідка організується штабами частин та командирами
підрозділів. Безпосередньо керівництво у підрозділах здійснюють
командири підрозділів, а у частинах — хімічна служба.

Хімічна розвідка у ротах та батальйонах ведеться хімічними
спостерігачами та хімічними спостережними постами, призначених з
особового складу цих підрозділів і ведеться спеціально підготовленими
відділеннями, екіпажами, розрахунками. Вони ведуть розвідку на
командноспостережних пунктах своїх підрозділів.

У частинах (з’єднаннях) хімічна розвідка здійснюється хімічними
спостережними постами (ХСП) та хімічними розвідувальними дозорами (ХРД),
що виділяються з підрозділів розвідки хімічних військ. ХСП ведуть
розвідку , як правило на командних пунктах частин (з’єднань), а ХРД
діють самостійно або у складі органів військової розвідки, передових,
розвідувальних рейдових, спеціальних та обхідних загонів, авангардів,
загонів забезпечення руху та загонів ліквідації наслідків використання
противником зброї масового ураження.

У дивізії, крім того, вона може проводиться приданими вертольотами
радіаційної та хімічної розвідки.

Хімічна розвідка проводиться спостереженням та обстеженням зараженої
місцевості. Спостереження здійснюється хімічними спостерігачами та
хімічними спостережними постами, а обстеження — розвідувальними
дозорами, які перемішуються на спеціально обладнаній техніці (БРДМ-РХ,
УАЗ-469-РХ, БТР-РХ).

На хімічних спостерігачів та хімічні спостережені пости покладаються
такі завдання:

— виявлення зараження ОР місцевості та повітря;

— встановлення типу ОР у районі розташування спостерігача чи поста;

— повідомлення про хімічне зараження тих підрозділів , у розташуванні
яких вони встановлені;

— встановлення ступеня зараження, місцевості та повітря ОР;

— контроль змін ступеня зараженості місцевості та повітря;

— взяття проб води, грунту, рослинності і т.ін.

На розвідувальні дозори, крім завдань, виконуваних хімічними
спостерігачами (постами), покладаються такі завдання:

— визначення та позначення меж районів хімічного зараження;

— відшукування шляхів їх обходу (об’їзду);

— виявлення напрямків, маршрутів та ділянок з найменшими ступенями
зараження ОР.

ХСП та ХРД забезпечується приладами хімічної розвідки, засобами зв’язку
та подачі сигналів сповіщення, знаками обгородження ділянок зараження.
Вони ведуть журнал хімічного та радіаційного спостереження і по команді
доповідають про виявлення ОР терміново.

У медичних підрозділах, частинах, установах хімічна розвідка
організується командирами (начальниками) цих підрозділів (частин) та
проводяться як у своїх інтересах ,так і в інтересах військ.

У своїх інтересах хімічна розвідка здійснюється :

— у місцях, де розгорнуті етапи медичної евакуації;

— на маршрутах їх переміщення;

— в районах майбутнього розгортання;

— на шляхах евакуації поранених та хворих. У трьох останніх випадках
хімічна розвідка здійснюється у випадку даних від вищого командування
про хімічне зараження місцевості у цих районах.

Хімічну розвідку здійснює, виконуючи функції хімічного спостерігача ,
санітарний інструктор — дозиметрист сортувального поста. При рухові
(розвідка нових районів розгортання та інше) санітарний
інструктор-дозиметрист включається до складу рекогносцирувальної групи
медичного підрозділу (частини).

У разі участі у проведенні хімічної розвідки в інтересах військ медична
служба здійснює дослідження води та продовольства на зараженість ОР, а в
деяких випадках (склади продовольства, пункти водозабору і інше) і
відбір проб води та продовольства для наступного лабораторного
дослідження їх (хімічного контролю).

2. Організація хімічного контролю.

Хімічний контроль полягає у визначенні факту та ступеня зараження
отруйними та сильнодіючими отруйними речовинами особового складу,
поранених та хворих, засобів індивідуального захисту, обмундирування,
взуття та спорядження техніки та озброєння, майна, води, продовольства,
фуражу та інших об’єктів.

Відповідно до діючих положень функції хімічного контролю розподіляються
в основному між хімічними військами, медичною та ветеринарною службами.

До обов’язків хімічних військ входить індикація ОР у повітрі, на грунті,
озброєнні, техніці, засобах захисту, обмундирування, спорядженні та
інш., матеріальних засобах, а також контроль дегазації цих об’єктів.

На ветеринарну службу покладається індикація ОР та отрут у фуражі та
воді, призначеній для пиття та миття тварин, а також на службових
тваринах на знятих шкурах та на тваринах, призначених для забиття на
м’ясо.

До завдань медичної служби входить визначення ОР та отрут, яке у воді,
що призначена для пиття, приготування їжі та помивки особового складу, а
також у харчових продуктах, починаючи з продовольчих складів і
закінчуючи казанком.

Але цим не вичерпується коло завдань медичної служби з індикації ОР. У
медичних установах (частинах та підрозділах) здійснюються також такі
заходи:

— контроль зараженості медичного та санітарно-господарчого майна;

— контроль зараженості обмундирування, спорядження та інш. майна
уражених, поранених та хворих, що прибувають на етап медичної евакуації;

— контроль повноти дегазації води, продовольства, медикаментів та іншого
медичного та санітарно-господарчого майна;

— експертиза води та продовольства на зараженість отрутами, які
противник використав з диверсійною метою.

Хімічний контроль здійснюється після кожного випадку використання
противником хімічної зброї і проводиться за допомогою приладів хімічної
розвідки та хімічних лабораторій.

Прилади хімічної розвідки забезпечують можливість встановлення факту
зараження та визначення орієнтованої величини ступеню зараження
об’єктів, а також взяття проб у заражених районах для лабораторного
обстеження.

Польові хімічні лабораторії використовуються для кількісного визначення
ОР у різних заражених середовищах (пробах).

3. Методи індикації ОР та отрут

Для індикації ОР та отрут використовуються різні методи, які можна
розділити на дві групи:

а) суб’єктивні – грунтуються на показах органів чуття;

б) об’єктивні – грунтуються на показах технічних засобів.

Розрізняють такі методи індикації ОР та отрут:

органолептичний;

хімічний;

біохімічний; фізичний;

фізико-хімічний.

Органолептичні методи грунтуються на визначенні ОР за допомогою органів
чуття людини. Найбільш суттєве значення має зір (можна побачити краплі
ОР, виявити хмару та інш.). Особливості розриву хімічного боєприпасу:
глухий звук, маленька воронка, мало осколків, слабка руйнована дія, мало
поранених, утворюється хмара пари та туману.

Найбільше значення мають хімічні методи. Вони грунтуються на
використанні характерних хімічних реакцій між ОР та реактивом
(індикатором). Вони бувають прямі (виявлення ОР за їх характерними
хімічними властивостями у присутності індикатора) та непрямі (виявлення
ОР за продуктами їх розпаду). За наочністю вони можуть бути
колориметричними (кольоровими) та нефелометричними (осадовими). У
польових умовах частіше використовують колориметричні реакції.

З метою збільшення чутливості та специфічності методів індикації
використовуються біохімічні методи. Наприклад, для індикації
фосфорорганічних ОР використовують холінестеразну реакцію.

Біологічні методи індикації грунтуються на оцінці
клінікопатоморфологічних змін, що виникають у організмі спеціально
зараженої ОР чи отрутами тварин. Для цього використовуються собаки,
кішки, кролі, миші, щури, птахи, риби та інш. Велике значення цей метод
має при визначенні швидкодіючих ОР, високотоксичних, раніше невідомих
ОР. Але саме цей метод трудомісткий , не завжди специфічний.

Фізичні методи індикації грунтуються на визначенні ОР за фізичними
властивостями (температура кипіння та плавлення, розчинність, легкість,
питома вага, оптичні, електричні та теплові процеси у зараженому
середовищі и т.п.). Недолік цього методу той, що він вимагає
спеціального обладнання, високої кваліфікації працівника, тому мало
придатний до використання у польових умовах. Використовується для
вивчення невідомих ОР.

Фізико-хімічні методи грунтуються на використанні явищ, які
супроводжуються або є наслідком хімічних реакцій, що відбуваються на
взаємодії ОР з індикаторами і реєструються за допомогою фізичних
методів. Широко використовується в автоматичних засобах індикації ОР.

Оцінюючи методи індикації в цілому слід визначити, що найбільшу
достовірність мають хімічний, физико-хімічний та біохімічний методи,
дані інших методів можуть бути використані при аналізі виявлених
результатів.

4. Технічні засоби індикації отруйних речовин і отрут

(прилади хімічної розвідки).

Для проведення індикації і ОР отрут використовують наступні технічні
засоби:

Індикаторні плівки АП-1. Призначені для визначення наявності в повітрі
аерозолів речовин типу V-газів під час випадання їх на обмундирування,
об’єкти бойової техніки, озброєння та інші поверхні. АП-I – це
поліетиленова підкладка з нанесеним на одну сторону її індикаторним
шаром. При попаданні на індикаторну поверхню аерозолів V-газів
з’являються плями синьо-зеленого кольору.

Забезпечується плівкою кожне відділення.

Військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР). Призначений для виявлення
отруйних речовин в повітрі, на місцевості і на поверхні різних
предметів. За допомогою його визначають: в повітрі, на місцевості,
бойовій техніці та інших предметах — зарин, зоман, іприт; в повітрі —
пари V-газів, фосгена, діфосгена, синільної кислоти, хлорциана і бі-зет.

Прилад хімічної розвідки медичної і ветеренарної служби (ПХР-МВ).
Призначений для виявлення:

— у воді: зарина, зомана, V-газів, іприта, трихлотриетіленаміна,
хлорциана, синільної кислоти і її солей, миш’якомістких ОР, алкалоідів
та солей важких металів;

— у фуражі: зарина, зомана, V-газів, іприта, трихлортриетиленаміна,
люізіта, синільної кислоти, хлорциана, фосгена і діфосгена;

— в повітрі та на різних предметах: зарина, зомана, V-газів, іприта,
трихлортриетиленаміна, люізіта, синильної кислоти, хлорциана,
миш’яковистого водню, фосгена та діфосгена.

u

ue

oooooooooooooooooooccccccc

a

&

a

a

/?/ 0n0T1O1*2I2I4L6?6 7^7?7-9p;a=&>~@?ABCeDooooooooooooooooooooocoooo

a

&

a

a

•ae—‚™??ooccoooooooooooooooooooooo

a

Mження за допомогою хімічної лабораторії. Оснащення приладу дає
можливість виконувати основні задачі по медичній експертизі води і
продовольства. На оснащенні є в медичному пункті частини. Без поновлення
можливо провести 80-90 аналізів, із них 30-40 — в пробах води та 40-50 в
сипучих продуктах чи в повітрі і на предметах.

Медичний прилад хімічної розвідки (МПХР). Прийнятий на оснащення
медичної служби в замін приладу ПХР-МВ. Можливості по визначенню ОР такі
ж, як у ПХР-МВ. Крім цього можливо також визначити в повітрі, воді та на
предметах ОР типу ВZ, для цього в комплект входить індикаторна трубка з
одним коричневим кільцем. Запас реактивів, в складі МПХР, розрахований
на проведення 100-200 аналізів. Поповнення реактивами, посудом та іншими
предметами проводиться із групового комплекта (ГК МПХР).

Її деякі відмінності в методиці проведення досліджень за допомогою МПХР
на відміну від ПХР-МВ.

Медична польова хімічна лабораторія (МПХЛ). МПХЛ є засобами оснащення
санітарно-епідеміологічних закладів медичної та ветеринарної служб (СЕЛ
дивізії, СЕЗ армії, СЕЗ фронту).

Призначення:

— для виявлення ОР в пробах води, продуктах харчування, фуражу,
медикаментів, перев’язувального матеріалу та предметах медичного та
санітарно-технічного оснащення;

— для визначення антихолинестеразних отрут, алкалоїдів і солей важких
металів у воді;

— для визначення ФОР, іпритів, миш’якомістких ОР у воді;

— для встановлення обсягу дегазації води, продовольства, фуражу,
медикаментів, перев’язочного матеріалу і предметів санітарно-технічного
і медичного оснащення;

— для встановлення зараження води, продовольства і фуражу невідомими
отруйними речовинами шляхом проведення біологічних досліджень.

Крім цього, за допомогою МПХЛ можливо визначити ОР в повітрі, а також
виконати лабораторні дослідження на активність холінестерази в крові у
осіб, котрі мають підозру на враження ФОР, і проводить лабораторну
експертизу секційного матеріалу осіб, які загинули від отруєння ФОР.
Запас реактивів та інших матеріалів забезпечує проведення не менше 120
аналізів різних проб, продуктивність на протязі робочого дня (10 годин)
складається з 25-30 аналізів проб на незнайому ОР.

Автолабораторія АЛ-4М. Автомобільна лабораторія (радіометрична і
хімічна) призначена головним чином для проведення кількісного і якісного
дослідження проб та харчових продуктів, фуражу, води та забруднення
радіоактивними речовинами і визначення ОР в пробах повітря, води,
харчових продуктах, грунту, а також в пробах, взятих з різних об’єктів
зовнішнього середовища.

Можливості її більші, ніж інших приладів, бо неї закладені реактиви і
прилади, які дозволяють використовувати усі методи індикації ОР, а також
і методи елементарного аналізу. На оснащенні є в СЕО фронту.

Газокаталізатор ГСА-12. ГСА-12 являється загальновійськовим
автоматичним приладом для виявлення в повітрі парів фосфорорганічних ОР
та видачі при цьому світлового і звукового сигналів оповіщення, а також
приведення до дії автономного зовнішнього сигнального пристрою.
Призначений для експлуатування в підрозділах війська (відділення, взвод,
рота) в переносному та бортовому варіантах.

Дія приладу основана на іонізуючому принципі, молекули ФОР впливають
на рухомість іонів, які утворюються при дії альфа-частин джерел
іонізування. Живлення приладу від 12В.

Автоматичний газосигналізатор ГСП-11. ГСП-11 призначений для
безперервного контролю повітря з метою визначення в ньому наявності
фосфорорганічних ОР. При виявленні ФОР прилад подає світловий та
звуковий сигнал. Прилад встановлюється в хімічних розвідувальних
машинах. По принципу дії ГСА-11 являється фотоколориметричним приладом.
Фотоколориметруванню підлягає індикаторна смужка після змочування її
розчином та просмоктування повітря. При наявності в повітрі ФОР червоний
колір на смужці зберігається до моменту контролю і включається сигнал
безпеки. Чутливість: I-діапазон — 5.10_S0-5_Tмг/л, II-діапазон —
2.10_S0-6_Tмг/л.

Прилад радіаційної та хімічної розвідки (ПРХР). ПРХР призначений для
використання на бронеоб’єктах з метою безперервного контролю, виявленню,
сигналізації та керуванню виконавчими механізмами системи колективного
захисту:

— при значному гамма-випромінюванні (захист від ударної хвилі);

— при гамма-випромінюванні радіоактивно-зараженої місцевості з
(випромінюваним) вимірюванням потужності дози;

— при появі в повітрі пару ОР. Включає чотири функціональні схеми.
Схема «О» призначена для виявлення ОР в повітрі поза бронеоб’єктом та
видачі постійної світлової і переривистої звукової сигналізації та
помаху на виконавчі механізми засобів захисту екіпажу бронеоб’єкта.
Робота схеми основана на реєструванні змін току іонізаційної камери з
внутрішнім джерелом іонізації при попаданні пару ОР в об’єм детектора.

5. Зараженість місцевості та об’єктів ОР.

Правила відбору проб для аналізу. Індикація ОР і отрут.

Зараженість місцевості та об’єктів ОР При використанні противником
хімічної зброї місцевість і об’єкти, які знаходяться на ній можуть бути
зараженими ОР. Зараженими прийнято називати такі об’єкти, на поверхні чи
в об’ємі котрих є отруйні речовини.

Ступінь і тривалість зараження ОР предметів і об’єктів навколишнього
середовища визначається типом ОР, їх агрегатним станом, щільністю
зараження, метеорологічними умовами і порою року. Ступінь зараження
залежить також від застосування заходів захисту, від рельєфу місцевості,
природи і властивостей об’єкту.

Так, грунт, бетон, тканини і деревина добре вбирають рідкі ОР.
Наприклад, іприт проникає до 30 мм в грунтову дорогу, до 10 мм в цеглу,
до 40 мм в нефарбоване дерево. Більшість ОР розчиняється в лакофарбуючих
та масляних покриттях, асфальті, гумі і тому можливо більш довготривале
їх зараження.

Пари ОР поглинаються (сорбуються) різними матеріалами. Ступінь сорбції
залежить від типу ОР, характеру поверхні та природи матеріалу об’єкта.
Так, наприклад, пари більшості ОР не сорбуються поверхнею металевих,
скляних виробів, фанери і дощок, але можуть довго утримуватися
обмундируванням, мішковою тарою, брезентом, в жирах, воді та деяких
харчових продуктах можливе навіть їх розчинення.

Ступінь і характер зараження води залежить від фізико-хімічних
властивостей ОР, способу зараження, розміру водоймища і швидкості течії
води.

Непроточні водоймища і, особливо, колодязі зберігають зараженість на
протязі декількох тижнів і навіть місяців, в залежності від типу ОР.
Важко гідролізуючі ОР (зомана, V-гази) дають стійке і довготривале (до
декількох тижнів) зараження. При використанні іприту, зарину, ІКС-АР
зараження зберігається на протязі декількох годин і навіть діб. ОР,
котрі легко гідролізуються з утворенням нетоксичних речовин (фосген)
практично не викликає зараження води. Зараження води в інших водоймищах
(річках, струмках) швидко зменшується і вже через годину після
застосування хімічної зброї в районі зараження воно не перевищує
гранично допустимих величин. Тривалість зараження води в різних пунктах
збільшується по мірі віддалення від району початкового зараження і в
гирлі річок, може становити декілька діб (2-4).

Зараження ОР артезіанської води в трубних колодязях найменш вірогідно,
завдяки глибокому заляганню водного шару і добрій герметизації місця
забору.

Харчові продукти ОР можуть заражати в краплинно — рідкому, аерозольному
і пароподібному стані. Особливо найбільш небезпечними являються стійкі
ОР (V-гази, зоман, іприт), які можуть викликати зараження харчових
продуктів на декілька діб, тижнів і навіть місяців. Глибина проникнення
ОР залежить від температури навколишнього середовища, виду продукту,
захисних властивостей тари та інш. Скляна та металева тара (упаковка)
повністю захищає від ОР і отрут продукти, які зберігають в ній (бідони,
бочки, консервні банки). Упаковка з картону і паперу, поліетиленові
мішки, дерев’яні і фанерні ящики не захищають продукти від ОР. В
незахищених сипучих продуктах (крупа, мука і інш.) ОР, в залежності від
агрегатного стану проникають на глибину 1-7 см , в товщу м’яса — на 2-5
см, в овочі — на 0,5-2 см. В жирах, маслах, жировмісних продуктах ОР
розчиняється дуже швидко, заражуючи всю масу.

Правила відбору проб для аналізу. Відбір проб води та продовольства для
направлення на аналіз в лабораторію проводиться в тих випадках, коли
медична служба не може зробити остаточне заключення на місці.

При підозрі на зараження джерела води слід обдивитися прилягаючу до
нього місцевість для виявлення крапель чи плям ОР. Якщо такі виявлені,
то необхідно взяти проби грунту, рослинності і інш., бо їх дослідження
може дати більш вірогідні дані про природу ОР, котрими заражене джерело.

Проби води із колодязів та інших відкритих джерел слід брати з поверхні
та з придонного шару. В кожному шарі проби відбирають із двох і більш
різних місць і змішують їх в загальну пробу, об’ємом 1,5-2 л, при цьому
воду старанно перемішують. Якщо проба води буде доставлена на аналіз
пізніше двох годин з моменту її взяття, ОР витягують адсорбентом (шляхом
пропускання через колонку з активованим вугіллям) чи органічними
розчинниками (бензолом, толуолом, ефіром) по спеціальній методиці. На
дослідження в цьому випадку направляють активоване вугілля чи органічний
розчинник (10 мл).

Відбір проб води із водопроводу, свердловини роблять по
загальноприйнятій методиці.

Перед взяттям проб продуктів необхідно обстежити територію навколо місця
розміщення складу, транспорту та інших продовольчих об’єктів. При
наявності сліду (краплі, плями, аерозоль) ОР на тарі, брезенті на інших
покриттях, а також на самих харчах, якщо вони зберігаються відкритими,
знімають чи відсікають заражені місця та переносять в пробірку (колбу),
яку щільно закупорюють.

Пробу сипучих продуктів, які знаходяться в мішковій тарі, беруть за
допомогою металевої лопатки (щупа) з поверхні, яка прилягає до
мішковини. Відбір проводять декілька разів і в різних місцях.

Проби сухарів, галет, печива, сухих овочів, харчових концентратів,
кускового цукру, які знаходяться в ящику, мішковині, беруть з поверхні,
яка прилягає до тари, з найбільшим зараженням.

Проби м’яса, риби, хліба та твердих жирів беруть за допомогою скальпеля
і пінцету, зрізуючи шар товщиною 0,5-1,0 см з місць найбільшого
зараження чи з тих окремих ділянок, де видно сліди ОР. Мілку рибу, свіжі
фрукти і овочі беруть цілими екземплярами.

Пробу рідких продуктів (рослинне масло, рідка їжа) беруть після
старанного перемішування усієї маси, яка знаходиться у посуді. Маса
харчових продуктів повинна бути не менше 150-200 грам. Взяті проби води
і харчових продуктів пакуються, нумеруються і направляються з
супровідними документами в лабораторію (СЕЛ дивізії, СЕЗ армії, СЕЗ
фронту). В супровідному документі вказують: куди направляється проба,
назва і місце знаходження (на карті) об’єкта, де взята проба, час, місце
і спосіб застосування ОР, назва, номер і час взяття проби, результати
досліджень на місці і характер припущеного зараження проби, мета
дослідження проби, адреса, на яку необхідно направити результати
аналізу, посада, звання та прізвище особи, яка направила пробу на
аналіз.

Умови упаковки і транспорту проб повинні забезпечити безпеку оточуючих і
збереження ОР в доставленому матеріалі.

Індикація ОР і отрут. На медичних пунктах і в лікувальних закладах
індикація ОР в пробах води і сипучих продуктах проводиться за допомогою
табельного приладу хімічної розвідки ПХР-МВ (МПХР). Цей прилад дозволяє
отримати лише попередній висновок. При встановленні зараження джерел
води і сипучих видів продуктів користуватися ними категорично
заборонено. Якщо за допомогою приладу ПХР-МВ (МПХР) неможливо встановити
зараження досліджуваного об’єкту, але є підозра на його зараження, то
проби із цих об’єктів направляються в лабораторію, де на оснащенні є
медична польова хімічна лабораторія (МПХЛ).

Видача заключення про придатність продовольства і води для вживання
особовим складом здійснюється тільки лікарями-спеціалістами, які мають
відповідну підготовку в області воєнної гігієни і токсикології.

Можливі наступні варіанти експертного рішення:

1. Продовольство (вода) придатне до вживання особовим складом без
обмеження.

2. Вода придатна до вживання особовим складом з обмеженим строком
вживання (наприклад на протязі 1 дня чи на протязі до 10 днів).

3. Продовольство (вода) придатне до вживання здоровими
військовослужбовцями при виконанні бойових завдань і робіт в зоні
зараження.

4. Продовольство придатне до вживання після проведення рекомендованої
обробки (наприклад, проварювання на протязі 30 хв.).

5. Продовольство не придатне до вживання, підлягає дегазації з наступним
повторним лабораторним дослідженням.

6. Продовольство не придатне до вживання особовим складом і підлягає
знищенню.

На лікаря частини покладаються наступні заходи медичної експертизи:
обстеження зараженого об’єкта і прилягаючої до нього території, з метою
збору і оцінки властивостей зараження і індикації ОР на місці за
допомогою приладу ПХР-МВ (МПХР), відбір проб і доставку їх в спеціальну
лабораторію (СЕЛ дивізії, СЕО армії, СЕО фронту). Безпосередньо
організовує і відповідає за проведення експертизи начальник медичної
служби частини.

Фахівець медичної служби виконує лабораторний контроль проб води і
продовольства, що надходять з місць приготування їжі, випічки хліба, з
продовольчих складів і пунктів водопостачання частини.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *