Христини
Усі обряди, пов’язані з народженням дитини, можуть бути трактовані як
акт прийому новонародженого в рід, громаду. Основним із цих обрядів є
хрестини, які на Україні влаштовувались за загально-християнським
зразком, хоча і з певними регіональними особливостями.
Хрестини намагались зробити в день народження, оскільки до цього, за
звичаєм, матері не можна було годувати дитину. Роль батька, як і у всіх
обрядах з новонародженим, відносно пасивна: він, заздалегідь
домовившись, запрошував кумів та сусідів на обід. Батько, як і мати, не
заходить до церкви під час самих хрестин, не приймає дитини тощо.
Головними дійовими особами обряду є кум і кума. На Україні відомі дві
форми кумівства: одна пара і кілька (до 20). Якщо кумів є кілька пар,
вони діляться на «старших» і «молодших», «хресних» і «підхресних». Усіх
кумів вважають членами родини, вони повинні опікуватись дитиною не менше
за рідних. У всіх східних слов’ян широко розповсюджений такий звичай:
якщо перша дитина помре, до другої запрошують як кумів перших
зустрічних, вони вважаються «божими кумами». Звичай також вимагав, щоб
хрещені батьки обирались не із родичів, крім того, брали за кумів лише
тих, хто мав дітей.
$
hOe
hOe
hOe
hOe
?????&???????(?о приносили хліб. Перш ніж нести дитину до церкви,
баба-повитуха купала немовля, загортала в сорочку, клала на вивернутий
кожух, а потім передавала кумові, який разом із кумою ніс дитину до
церкви. Після церковного обряду відбувалася гостина — обід, який у
народі звали «кашею». На початку обіду хрещені батьки ламали обрядовий
хліб і наділяли всіх гостей. Каша з медом подається у горщику, який
потім розбивається об підлогу або об стіл, що символізує оновлення
життя, а на Волині черепки ще й викидають на город, щоб гарбузи родили.
Після побажань щастя й здоров’я новонародженому недопиті чарки
виплескували на стелю, а на прощання кожному з гостей баба-повитуха
дарувала «квітку» зі словами: «Даю вам квітку, щоб наша дитина цвіла, як
квітка», інколи замість «квітки» дарували «виноград» — варені яблука й
груші.
У день після хрестин влаштовували ще одне свято — похрестини. Гостей
приймали на честь дитини, щоб вона росла розумною. Гостей і повитуху
пригощала сама породілля, гості давали дитині гроші, а після обіду везли
бабу-повитуху на бороні до корчми.
Одержавши ім’я, а значить і святого-заступника, дитина ставала, з точки
зору народу, захищеною від багатьох напастей і злих сил, тому із
хрестинами поспішали, особливо якщо дитина була слабенька.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
