.

Філософія мови (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
534 5987
Скачать документ

Реферат на тему:

Філософія мови

1. Вступ

Наш конгрес має велике та широке завдання. Теоретичний аспект, напевно,
буде відповідний. Його історична частина є необхідна, але в теперішній
час від конгресу вимагається рішення: що робити, як зарадити Верховній
Раді та Урядові, щоб наша мова стала мовою нашого Українського народу
(міжнародного права).

Як науковець філософської науки, я хочу представити проблему мови у
світлі поняття та методології філософії.

2. Філософія пізнання

Філософія є наука наук. Зрозуміло, що кожна наука, створена людиною, є
предметом аналізу, вивчення її суті, існування та її цілі.

Мова, передусім, є посередником у пізнанні та спілкуванні з іншими
людьми.

Щодо пізнання, мова є виявом предмета знання для самого підмета, який
відчуває, що щось у нім нового знаходиться, і це походить до нього від
чогось іншого, котре є відмінне від свого Я (хоча є в собі), але також
від речей зовнішніх.

Такий самий процес у собі та ззовні відчувається у потребах, бажаннях та
в обов’язках своєї особи та інших осіб. Цей процес спостерігання є
смисловий як почуття, яке стає зображенням через фантазію та асиміляцію
і перетворюється у змістовне (хоча й смислове) поняття, себто стає
предметом першого поняття-знання.

Зміст цього поняття є смисловий (переданий смислом), суб’єктивний
(підмет відчуває), та об’єктивний (походить іззовні пізнаючого Я), і
його існування є відділене навіть коли не є пізнане під впливом смислів.

3. Ідея

Зображення, котре знаходиться у смисловій діяльності пізнання, стає
дальшим предметом цього пізнавання, в якому працює розум (інтелект). Він
залишає партикулярні, індивідуальні прикмети матеріального смислового
предмета, а затримує, краще спостерігає (та затримує) і присвоює те, що
є суттєве, основне смислового суб’єктивного предмета.

Цей головний елемент є в підметі на рівні розуму (інтелігенції), і його
зміст знаходиться в кожному предметі цього самого роду. Ця прикмета –
бачити смисловий зміст у такому загальному стані (рівні) – створена
розумом і називається – Універсальна.

Ця універсальність є здатність думки бути притаманною (хоча вона є
одинокою) всім іншим предметам, подібним між собою через суттєвий
спільний елемент.

Коротко – всі поняття і всі ідеї, які може мати та творити в собі розум,
у різноманітний спосіб присутні в пізнавальнім підметі та у предметах
смислового представлення у партикулярних предметах, тому що вони є
об’єктивними.

Вони можуть бути універсальні логічно, щоб злучати різні думки: це є
наука про чистий ідеалізм. Але знання дійсної філософії має ідеї
об’єктивного змісту, себто, що суб’єктивний зміст в одному предметі є
також і в інших зовнішніх подібних предметах.

Завдяки універсальності та об’єктивності думок людина може творити та
розвивати своє знання. Вона має досвід, має чуття та почуття, вона
творить абстрактні думки, котрі лучить між собою, пізнаючи щораз краще
та глибше світ, котрого є відповідальним господарем. Людство багато
зробило, щоб дійти до наукового знання пізнавальної діяльності розуму.

4. Слово-мова: ЛОГОС-ВЕРБУМ

Все, що може бути свідомо відчуте та пережите як знання початкове і
динамічна пізнавальна діяльність душі, може бути виявлене особою
назовні.

Тоді почуття та думки стають СЛОВОМ-ВЕРБУМ внутрішньої та відповідальної
діяльності іззовні. Мова людини стає знаком існування вартості знання.
Вже дитина своїм першим плачем щось означає.

Люди винайшли багато способів цього виявлення: голос, рух, плач, сміх,
смуток, терпіння тощо. Все, що є культурою для народу, є виявом
внутрішнього життя. Розвиток знаків є незліченний. Найголовнішим знаком
є мова, хоча різне мистецтво якісно має свою вартість, тому що виявляє
артистичну творчість у різноманітних формах та середниках.

5. Людина

Людина є найголовніше єство у світі. Греки називали її мікрокосмом –
малим світом. Але насправді людина перевищує світ завдяки своїй природі.
Вона є тіло і душа, котра є безсмертна, і тому перевищує цей мінливий
світ. Вона є сотворена, щоб дійти та брати участь в існуванні та в
діяльності з Богом. Надприродний дар дає їй можливість не лише пізнати
ціль свого життя, але також уживати середники та способи, щоб це
завдання довершити. Разом із Богом упорядковується дійсність та
будується доля людства і світу.

6. Історія мови. Словесне виявлення

Людина від самої появи на світ починає набирати вчення та виховання для
розвиваючого життя. Це починається в сім’ї, продовжується у
різноманітних шкільних осередках від нижчих – до найвищих. Ця вся
діяльність іде через мову, якою людина передає те, що знає, іншим,
молодшим особам. Необхідно, щоб усе життя у спільнотах люди володіли
однією загальною мовою. Всі народи прагнуть, щоб у їхніх державах була
одна загальна мова, щоб уможливити життя всього населення.

Мова є головним середником спілкування між особами на всіх рівнях
суспільства, є виявленням внутрішнього переживання, є виявом бажань та
різноманітних потреб. Ця єдність мови є запорукою також і політичного
життя. Виявлені ідеали письмово та через творчі артистичні діла мають
дуже великий вплив на історичні події, на переживання та осягнення
ідеалів: слово має велику силу.

7. Древні Греки

Науковці минулих сторіч почали обсервувати, іспитувати, давати собі
запитання про все, що є на Землі, як все постало, чому діє та до чого
прямує?

AE

E

EI`

b

?

E

Ib

???????¤?¤?$???????TH?Ці питання пробували пояснити: що їх лучить, хто
їх помножує та перемінює. Ціль їхнього старання була – знайти закони та
перші причини, котрі мали б бути одинокі, але також загальні,
універсальні. В такий спосіб починає нова наука, наука філософії. Вона
постає повільно, але доцільно бажає доказати вартість самого свого
знання.

Всі стараються довести, що вони є переконані і що кажуть правду. Не лише
в собі, але також до зовнішніх предметів, що є об’єктивними.

Від цієї здатності розуму, цебто мати думки універсальні
(трансцендентальні), цебто об’єктивні, залежить уся вартість не лише
філософії, але всіх інших наук.

Всі інші пояснення пізнання, не основані на законі об’єктивної правди,
не можуть бути здатними, тому не можуть виявляти та основувати дійсність
і справедливість у житті.

Теперішня культура нашого народу не є основаною на об’єктивності.
Спільноти, влади, різні інституції мирянські та церковні не можуть
провадити та осягнути ціль свого життя. Негативні наслідки неточної
філософської науки про вартість ідеї та мови є нещасно присутні в цілому
людстві.

Через універсальне протиставлення між людьми та нерозуміння один одного,
у Світі панує лише хаос, незгода, поверховість. Підлі матеріальні та
духовні інтереси, незнання правди, неможливість бути справедливими
доводять до поділу народів, до боротьби, до страшних воєн і до взаємного
знищення людства.

8. Релігія

Людина своїм розумом може дійти до Найвищої Правди, що існує як
пояснення та причина всього, що є у світі.

Також через історичне Об’явлення можна злучити два джерела про існування
Найдосконалішого Єства, про Його суть та відносини до світа і до
сотворінь у цілому всесвіті.

Під час науки Христа до людей один учений єврей запитав Його: «Скажи,
Учителю, що є найважливіше в житті?» Відповідає Ісус словами пророка у
Старому Завіті: «Пам’ятай, Ізраїлю, що твій Господь є ЄДИНИЙ БОГ». Цей
мудрий чоловік зрозумів, подякував і відійшов.

Світ і людина потребують Бога.

Перші філософи Пресократики своїми розумовими силами дійшли, що Бог
існує, що є початок (Архе) всього, що є духом, що все є під Його волею
та силою (Парменід).

Гераклід називає це Боже Єство ЛОГОСОМ та Божим РОЗУМОМ і СЛОВОМ.
Людина, запізнавши Бога двома джерелами, повинна побільшити філософське
знання та має пізнати засади перебігу життя. Чутлива совість допомагає
оцінювати та упорядковувати спосіб існування.

Навпаки, коли народ не має духовної єдності, він є призначеним до
повільної загибелі. Не маючи спільного ідеалу, не маючи порозуміння
однією мовою в усіх особистих та суспільних вимогах та вияву своєї
творчості та добробуту, такий народ є зневажений, є використаний та є
під ярмом близьких народів. Переважно, коли його край є природно багатий
так, як Україна, народ не є допущений до повної свободи.

Всякі спроби поліпшення та звільнення стають даремними: дух є слабий і
опанований страхом. Але найважливіша причина розділення та розпорошення
– це діючі релігійні інституції і велика численність церков та сект.

Монотеїсти вірять в одного Бога. Але заради надмірного наступу держави у
головних релігійних справах послаблюють діяльність церков та сект.
Історично всі церкви, віддалені від правдивої Христової церкви, були і є
в наших часах під впливом атеїстичних державних влад. Декотрі з них
намагаються затримати цей поділ, щоб легше панувати над народами.

Етичні суспільні закони є противні, вірні є переслідувані, а інші Церкви
віддалені від правдивої Церкви, є фінансовані державами. Найвища влада
для безбожних не є Бог, а держава і їх приватні інтереси.

Пропозиції:

1) Навчання філософії.

2) Одна церква-релігія.

3) Навчання філософії передається через вчення і через вивчення.

Філософія доводить до правди: вчить:

– як пізнати правду?

– як передати правду?

Посередником виконання є переважно школа та наукові інституції.

Відчувається в Україні велика потреба вивчення історії філософії так, як
це в світі виконується, також західноєвропейськими державами. Три
останні роки в гуманітарних відділах Середньої Школи (літературних,
історії, географії, права, соціології, мистецтва, економіки і т.д.)
приготовляють молодь до університету. Учні віком 16 – 19 років у повному
розвитку свого віку вивчають, як дійти до дійсної правди і як її
боронити та здійснювати.

Деякі держави, засновані на негативних засадах, не дозволяють, щоб народ
знав правду. Вони контролюють, щоб і церкви не вчили Християнської
правди та боронили права людини. Якби не це, в університетах науковий
рівень став би вищим.

Любов до ближнього часто є противною державним законам, тому що ці
закони є противні природним законам людини. Правдива церква Христова має
обов’язок протиставитися навіть у великих труднощах і карах. Єдність у
вірі переймає цілу особу не лише як душу, але як цілу дійсність зі
своїми обов’язками впродовж цілого життя із відповідальністю. Обов’язки
особисті та суспільні мають бути виконані разом із допомогою Божою.
Держава має сприяти злуці православних церков із католицькими. Незнання,
фальшива історія та політичне насильство ділять весь наш народ.

Об’єктивна правда, бажана справедливість та сумлінна жертовність і
співпраця є гарантією суспільного успіху.

Не конвенція, себто спільна умова, доводить до щастя, а те, що є
виконане чесно природними, духовними і фізичними діями та силами, що
передаються Богом людині.

В собі знайдемо план майбутності.

Відважно вперед!

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020