.

В нас єдина мета – Україна одна! (твір)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1156 11002
Скачать документ

Твір шкільний

В нас єдина мета – Україна одна!

Боже великий, Творче могутній,

На нашу рідну землю поглянь.

Ми будем вірні Твому завіту.

Молим тя, Боже, єдність нам дай.

Україно! Земле моя різна! Найрідніший у світі куточок!

Всі ми серцем приростаємо до свого замріяного каю. Калинова кров тече в
наших жилах, душа бринить чарівними піснями, ніжними і грізними,
веселими і тужливими, як саме життя. А наша лагідна пісенна мова! Такі
духовні скарби, що своєю красою дивують цілий світ, міг створити народ,
позначений Божим Даром.

Усе, як є – дороги, явори,

Усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори!

Ліна Костенко “Маруся Чурай”

Господь благословив це райський край на творчість і любов, а разом з тим
– на муки і скорботу. Цим співучим миролюбним людям засівати б поле
хлібами, творить нові пісні – перлини, а їм завжди випадало боронити
Вітчизну від неволі.

Історії ж бо пишуть на столі,

Ми ж пишем кров’ю на своїй землі,

Ми пишем плугом, шаблею, мечем,

Піснями і невільницьким плачем.

Українці мають всі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина не раз
переживали дні могутності і слави. Мала справді легендарних героїв,
мужньо долала найважчі випробування. І потім відроджувалась, виростала з
руїн, виховувала нові покоління, закоханих у рідну землю лицарів правди
і волі. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші
народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких сусідів.

Оті криваві бойовища не нами вибрані, бо не з своєї воді ми кров ворожу
проливали у рідному краю. Вони самі прийшли сюди – не для братання. А
щоб відібрати родючі землі, плюскіт хвиль Дніпрових, п’янку, дорогоцінну
волю.

Та завжди було кому постояти за Вітчизну. Згадаймо українських видатних
діячів, що вклали великий внесок у справу нашої державності.

За часів Володимира Великого Київська держава досягла високого рівня
військової могутності, економічного розвитку й культурного піднесення.
Було введено християнство.

Щоб Русь порізнена устала

З-під віковічного ярма,

І квітом, повним, розцвітала

У згоді з ближніми всіма!

П.Грабовський “До Русі-України”.

Ярослав Мудрий організував походи проти печенігів, відвоював для своєї
держави галицькі терени, заснував Київську митрополію, розбудував Київ
та інші міста, побудував перлину нашої архітектури – храм святої Софії,
інші собори, заснував бібліотеку та книгописню, було створено перший
писаний звід законів Київської Русі – “Руську Правду”. Через династичні
шлюби своїх дітей налагодив дипломатичні зв’язки з багатьма країнами. У
роки його правління Київська Русь досягла найвищого розквіту.

Володимир Мономах, глибоко розуміючи згубність міжкнязівських чвар
доклав зусиль для об’єднання Київської держави. Він, зокрема, став одним
з організаторів зустрічі найвпливовіших князів у Любичі, під час якої
було досягнуто згоди про спільні заходи в боротьбі проти кочівників.
Своє ім’я уславив також вдалими походами проти половців. З Мономаха
розгорнулося велике будівництво в Києві; було споруджено міст через
Дніпро, кілька храмів. Знову почала збагачуватися державна скарбниця.
Мудрий володар, Мономах, хай і тимчасово, припинив усобиці та об’єднав
більшу частину Київської Русі.

Чи чуєш, батьку, як ступає

Непереможна радь твоя,

Як древній Фастів посилає

Полки Семена Палія.

М.Рильський “Неопалима купина”.

Відчайдушні запорожці своїм завзяттям і нечуваною хоробрістю наводили на
ворога жах. Поляки навіть легенду склади про те, що козак помирає лише
після четвертої смертельної рани. Мученицька смерть за неньку-Україну,
за віру християнську, була для запорожця найвищою честю. І все та земля,
кров’ю вірних сердець напоєна, ставала для ворога навіки нездоланною.
Скільки смертоносних вітрів пронеслось над нашим краєм, а він знову
оживав, розквітав, шумів хлібним колосом і бринів піснями.

Богдан Хмельницький – гетьман України – засновник Української
гетьманської держави, керівник Національно-визвольної війни 1648-1964
рр. проти шляхетської Польщі. Займався питаннями становлення української
держави: державною реформою, адміністративним устроєм, регулярним
військом, податковою системою, судочинством, встановленням дипломатичних
зв’язків.

Ставши гетьманом, Іван Мазепа особливо піклувався про духовне життя. У
розвиток української освіти, науки, мистецтва, книгодрукування гетьман
укладав величезні гроші з державної скарбниці та власні. Кошти Мазепи
було споруджено до десятка нових храмів, піднято з руїн чимало церков
княжої доби, розбудовано Києво-Могилянську академію і закладено
Чернігівський колегіум. У різний спосіб довгий час стримував поневолення
українського населення російськими намісниками. “Не задля себе, а лише
для вас усіх, для жінок і дітей ваших, для користі матері моєї
Батьківщини – бідної України, всього війська Запорозького та народу
українського хочу те з допомогою Божою чинити, щоб ви від московської,
так і від шведської сторони не загинули”. – така присяга Івана Мазепи
переконала козаків у потребі підтримати наміри гетьмана – видобутися
з-під влади московського царя.

Пилип Орлик – людина надзвичайних здібностей, блискучої освіти й
шляхетності – знехтував власним добробутом задля боротьби за волю
України. За гетьманування Мазепи обіймав посаду генерального писаря, був
утаємничений у всі справи гетьмана, підтримав його під час повстання
проти влади московського царя й пішов разом з ним у вигнання, до кінця
залишаючись вірним ідеї визволення України.

Орлик переїжджав з однієї Європейської країни до іншої та скрізь
наполегливо клопотався про залучення країн Європи до справи визволення
України.

Ти мій рід, ти дитина моя,

Ти вся честь моя й слава.

В тобі дух мій, будуще моє

І краса, і держава.

“Мойсей” І.Франко

Своїм піднесенням український рух завдячував сузір’ю великих патріотів
України, надзвичайно талановитих людей. Беззастережна віра в Україну
сповнювала їх дивовижною силою. Наче легендарні велетні-титани, вони
утверджували ідею самобутності українського народу в той час, коли
імперії заповзялися довести, що ніякого окремого українського народу не
існує.

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засядеш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказ, вмережишся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі

І глянеш, як хазяїн домовитий

По своїй хаті, і по своїм полі.

“Мойсей” І.Франко

Сонцесяйна рать повстала на захист нашої національної культури, нашої
духовності: Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Леся
Українка, Павло Чубинський, Олександр Олесь, Михайло Грушевський… Для
них Україна – це рідна земля, рідна мова, славна історія нашого
багатостраждального народу.

Я так люблю,

Я так люблю її,

Мою Україну убогу,

За неї душу я віддам.

Т.Шевченко

На підтримку ідеї самостійної України виступив Іван Франко – великий
український поет і науковець, один з найвидатніших українських
суспільно-політичних діячів кінця ХІХ – початку ХХ ст.. 150-річчя якого
буде відзначати весь український народ у 2006 році. Поступово ця ідея
стала пануючою ідеєю західноукраїнського національно-визвольного руху. У
першій україно-польській робітничій газеті “Праця”, яка виходила у
Львові 1882 р. був надрукований Гімн Іван Франка, який починався
словами:

“Не пора, не пора, не пора

Москалеві, ляхові служить!

Довершилась України кривда стара, –

Нам пора для України жить”.

Святковій постановці п’єси Котляревського “Наталка Полтавка” з нагоди
сотої річниці виходу “Енеїди”. І.Котляревського, що проходила у 1896 р.
у Львові, передував вірш Івана Франка “Великі роковини”. Численні
глядачі в залі були свідками творення дива. Вічний козак Невмирака,
зігрітий теплом присутніх, раптом почав молодіти. І вже не плачі-жалі
виспівував він – зі сцени злітали крилаті слова, яким було затісно в
театрі. Тож вихоплювалися вони на львівські вулиці й линули далі – по
всій Україні:

До великого моменту

Будь готовий кожний з вас, –

Кожний може стать Богданом,

Як настане слушний час.

Мовиш: “Нині інші війни”.

Ну, то іншу зброю куй,

Ум гостри, наставлюй волю,

Лиш воюй, а не тоскуй!

Лиш борися, не мирися,

Радше впадь, а сил не трать,

Гордо стій і не корися,

Хоч пропадь але не зрадь!

Скільки молодих українців прилучили ці слова до великої справи
визволення Батьківщини!

Михайло Грушевський – український вчений світового рівня. В
1917-1918р.р. голова Української Центральної Ради. Президент Української
Народної Республіки. Його перу належать багатотомні праці “Історія
України – Руси”, “Нариси історії українського народу”. Відстоював ідею
соборності українських земель.

Володимир Винниченко більшу частину свого життя був професійним
революціонером. 1917 року очолював українську делегацію, яка передала
Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні
автономії. З 1918 року очолював Директорію УНР. Винниченко – автор
головних законодавчих актів Української Народної Республіки.

“Бажав би я, мій рідний краю,

Щоб ти на волю здобувавсь,

Давно сподіваного раю

Від себе власне сподіваюсь”

Так писав П. Грабовський, звертаючись до братів по нації з палким
закликом єднатись у боротьбі за відродження рідного краю.

Наприкінці 50-х – на початку 60-х р.р. ХХ століття постало нове
покоління борців за волю України. – шістдесятники: Василь Симоненко,
Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Іван Драч, Василь Стус, Євген
Сверстюк, Іван Світличний …

Занепокоєні долею рідної землі, вони відважилися на протест проти
нищення української культури і мови, проти перекручень історії, проти
переслідувань за слово й думку, проти незаконних арештів та
безпідставних вироків.

“Народе мій, замучений, розбитий”, –

звертався Іван Франко в поемі “Мойсей”

не тільки до Ізраїльтян, а й до рідного народу українського:

“О ні! Не самі сльози і зітхання

тобі судилися! Вірю в силу Духа

І в день воскресний твойого повстання!”

Українська нація вистояла, зберігши свою духовність. Вже чотирнадцять
років вона живе суверенним життям, проголосивши 24 серпня 1991 року свою
незалежність.

Українська нація росте і розвивається. Свідомість українців постійно
змінюється. 17 днів Майдану восени 2004 року потрясли не тільки Україну,
а й весь світ. Зігріта палкими серцями мільйонів національно свідомих
українців з усіх регіонів, незалежна демократична держава – Україна
продемонструвала Європі і всьому світові, що українці – міцна духом
волелюбна нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояти свій
демократичний вибір. Це рік єднання і пробудження українського народу.

Він, безперечно, стане золотою сторінкою нашої історії. “Помаранчева
революція” продемонструвала зрілість українського суспільства, а Майдан
став центром цієї революції, місцем правди і свободи, площею добра,
тепла, дружби, любові, братерства й абсолютної толерантності. Наші серця
стали частиною могутнього серця. Наші голоси – нотами потужного гімну
волі. Українці зробили свій вибір. Тож кріпімося духом! Присвятімо свою
працю і своє життя рідній Україні!

ХАЙ НА УКРАЇНІ ЗАПАНУЄ ДУХ ЛЮБОВІ!

ХАЙ ЄДНІСТЬ НАЦІЇ ЦВІТЕ!

НАШ ПРЕЗИДЕНТ В ЄВРОПЕЙСЬКУ СПІВДРУЖНІСТЬ

ДЕРЖАВУ І НАРОД ВЕДЕ!

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020