Твiр-роздум. Мiй рiдний Харкове, тобi – моя любов
Мабуть, кожна людина вважає, що її мiсто, або село, де вона народилася i
живе, – найкращий куточок землi. Та це i зрозумiло, бо це мiсце – єдине,
неповторне: воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило тебе своєю
красою, подарувало друзiв. Ти – його часточка, його любий син i надiя.
Таким для мене є мiй Харкiв – добрий i чесний трудiвник, допитливий
дослiдник, культурний дiяч. У ньому дивовижно переплiтають ся сива й
славна давнина i запал молодостi, модернiзованi новобудови й величезнi
шедеври архiтектури минулих столiть. Вiн серйозний i водночас веселий,
гомiнкий i поважно тихий. Вiн гордо несе свою славу день за днем iз
поколiння в поколiння вже близько трьох з половиною столiть.
Я люблю його щирою й нiжною любов’ю. Найбiльше вiн подобається менi у
весняному цвiтiннi каштанiв i яблунь, сповнений ароматом квiтучого бузку
i свiжого зеленого вбрання. Яскраве сонце заливає свiжi асфальти i
молоду траву, вiддзеркалюється у вимитих вiдчинених шибках.
А який вiн загадково-дивний взимку! Цiєї пори вiн найошатнiший увечерi,
коли на бiлiй ковдрi снiгу велично сплять дерева, вгамовують ся i
затихають будинки.
h
h
Oe
Золотом вкриває мiй Харкiв осiнь. Менi здається, вона у нас особлива,
може, це тому, що в мiстi багато дерев, особливо кленiв, i коли вони
скидають своє листя нам пiд ноги, вся земля стає золотою. Кому як, а
менi жаль наступати на цю красу.
Лiто розмальовує вулицi Харкова рiзнобарв’ям. Та, зiзнаюся, я чомусь не
дуже люблю моє мiсто влiтку. Може тому, що пiсля прозорої дзвiнкої весни
на нього лягає спека, пилюка i загазоване повiтря. Стає сумно. Хоч,
може, цей сум має iншу причину? Лiтнi канiкули розлучають мене з
багатьма друзями.
…Я йду вулицями Харкова, зливаюся з перехожими i вiдчуваю себе
господарем (вiрнiше сказати – одним iз господарiв) рiдного мiста. Бо
пройде зовсiм небагато часу – i його буття залежатиме вiд мене i таких,
як я. Це саме нам дбати про наше мiсто вже через декiлька рокiв, i вiд
нас залежатиме його майбутнє. Я впевнений: якщо i надалi в серцях наших
палатиме вогонь любовi до Харкова, то повiк не згасне його слава!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
