Проникливе вiдчуття вiтчизни (Олександр Блок)
“Бо тема моя, я знаю тепер це твердо, без жодних сумнiвiв – жива,
реальна тема; вона не тiльки бiльша за мене, вона бiльша за всiх нас i
вона всезагальна наша тема… Цiй темi я свiдомо й невiдворотно
присвячую життя”.
Олександр Олександрович Блок цiлковито, безмiрно любив Росiю, вiддавав
їй душу як коханiй жiнцi. Його життя навiки переплелося з вiтчизною, вiн
приносив їй в жертву частинку себе, а вона зцiлювала його душу своїм
“гойним простором”.
Блок бачив Росiю такою, якою її бачив Гоголь – надхмарною й прекрасною.
Вона – дитя Гоголя, його твориво. “Вона вiдкрилася йому в красi й
музицi, в свистi вiтру та в польотi навiженої трiйки”, – писав О. О.
Блок у статтi “Дитя Гоголя”. В цю ж саму трiйку й сiдає поет, у нiй вiн
летить безмежними полями, розмитими й брудними шляхами Росiї. Та дорогою
Блок бачить те, що стискає його серце – вбогiсть i приниженiсть
Вiтчизни.
И в лоскутах ее лохмотий
Души скрываю наготу.
Душа поета гола, тому що гола країна. “Це – стрункий танок тисячоокої
Росiї, якiй уже нема чого втрачати; все тiло своє вона подарувала
свiтовi i тепер, вiльно кинувши руки на вiтер, пiшла в танок по всьому
своєму безцiльному, непридуманому роздоллю”, – писав Блок у статтi
“Безчасся”. Та саме безцiльним роздоллям лiкує Росiя людину. Треба
полюбити її, “треба проїздитися по Росiї”, – писав перед смертю Гоголь.
Над печалью нив твоих заплачу,
Твой простор навеки полюблю…
Приюти ты в далях необъятных!
Нас и жить и плакать без тебя.
e
О. О. Блок створив свою власну заповiдь любовi: “Якщо тiльки полюбить
росiянин Росiю – полюбить i все, що є в Росiї. Без хвороб i страждань,
якi в такiй кiлькостi накопичились в нiй i в яких виннi ми самi, не
вiдчув би нiхто з нас спiвстраждання до неї. А спiвстраждання вже є
початком любовi…” Блок жив любов’ю до Росiї, i це додавало йому сил.
У поезiях Блока лунає пророче передбачення й вiдчуття долi вiтчизни в
минулому. Величезне значення мають вiршi “Скiфи” та “На полi
Куликовому”. Поезiя “Русь” просякнута магiчними й казковими мотивами.
Перед нами постає така Русь, якою її створив Гоголь, повна обрядiв i
таємниць. Росiя для Блока – це особлива країна, приречена перенести жахи
й приниження, але стати переможецею. Ключ до перемоги О. О. Блок бачив у
революцiї, в її, як вiн вважав, високих iдеалах. Вiн розглядав революцiю
як стихiю, здатну перетворити свiт. Але цього не вiдбулося, i поетова
мрiя розвiялась, як мана, лишивши в душi лише гiркий осад надiй, якi не
справдилися.
“Вiтчизна – це життя або смерть, щастя або загибель”. Життя за таким
принципом для Блока – не фанатизм, а цiлковита Вiдданiсть Росiї. Поет
вiрив, що настане час, коли на країну впаде промiнь сонця, i вона заграє
всiма кольорами райдуги. Сьогоднi, на рубежi третього тисячолiття,
тiльки ми маємо вибирати мiж життям i смертю i тим самим визначати свою
долю.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
