.

Лiричний герой збiрки поезiй Павла Тичини “Сонячнi кларнети”

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
253 2144
Скачать документ

Лiричний герой збiрки поезiй Павла Тичини “Сонячнi кларнети”

Iнодi дивуєшся, як щедро природа надiляє деяких людей своїми дарами. Не
поскупилася вона на них, коли надiляла мистецькими здiбностями сина
сiльського дяка з-пiд Чернiгова Павла Тичину. Спiвочий талант поєднався
з винятковими музичними здiбностями, а його захоплення живописом
поступилося лише перед поетичним даром. Так на лiтературному небосхилi
України спалахнула зiрка, що за силою i красою свого сяяння стала
гордiстю української лiтератури. У її iсторiї постать спiвця “Сонячних
кларнетiв” не має собi рiвних за глибиною осягнення свiтової гармонiї й
дисонансiв, за емоцiйнiстю, символiкою та оригiнальнiстю вiршування.

Коли я читав поезiї “Сонячних кларнетiв”, то вiдчував, що зi мною
розмовляє добрий, щирий i розумний друг. Вiн схвильовано вiдкривав менi
свої чистi, потаємнi почуття, розповiдав про найдорожче, захоплював
своїм викриттям сутi природи, навчав її розумiти i любити. Вiн наче
запросив мене у свiт, де панує гармонiя i краса. I я, зачарований
рядками його вiршiв, пiшов за ним у свiт гармонiї природи i людини,
iнтелекту й духовностi, почуття й обов’язку, нацiонального i
загальнолюдського, землi i космосу:

   Блакить мою душу обвiяла.

   Душа моя сонця намрiяла,

   Душа причастилася кротостi трав –

   Добридень! – я Богу сказав!

`

крити таємницю щастя своїм читачам. Вiн сам творить гармонiю i кличе у
свiй дивний свiт: будьте молодi й щасливi! Радiйте! Життя того варте!

Зачарований спостерiгач i замислений мрiйник, герой першої збiрки Павла
Тичини намагається передати свiй пiднесений стан влучним мис-тецьким
засобом: вiн переконливо малює живi, радiснi, iнтонацiйно багатi
картини. Тiльки людина, закохана у свiт в усiх його проявах, спроможна
створити таку красу:

   Йду в простори я, чумний, тривожний

   (Гасне день, облiтає, мов мак).

   В моїм серцi i бурi, i грози,

   Й рокотання – ридання бандур.

I тут я вiдчув, що в душi героя поєднався оптимiзм з якимось
очiкуванням. Очiкуванням чого? I друг вiдповiдає менi тривожними
рядками:

   Буде бiй

   Вогневий!

   Смiх буде, плач буде…

   Перламутровий…

Мабуть, саме ця вiдповiдь допомагла менi зрозумiти, що, хоч
найголовнiшою ознакою свiтлої поезiї “Сонячних кларнетiв” є тонке
спостереження навколишнього свiту i милування його гармонiєю, однак це
книга передчуття сподiваного щастя, яке так i не справдилося. Я бачу
лiричного героя в скорботi: вiн приймав революцiю, що несла надiї
Українi, але його вразлива душа не могла змиритися з її жахами. Вiн
сумно зазначає: “Не буть нiколи раю, у цiм кривавiм краю”, але тiльки
безмежною любов’ю сповненi його почуття:

   I цiй країнi вмерти? –

   Де вiн родився вдруге, –

   Яку любив до смертi?

Мiй друг, герой “Сонячних кларнетiв”, пробудив у моєму серцi незнанi
ранiш хвилюючi i прекраснi почуття до навколишнього буття. I я так
вдячний йому за це!

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020