Лев Толстой – майстер зображення внутрiшнього стану героїв
Що у свiтi є прекраснiше за людину? Адже вона найдосконалiше творiння
цього свiту. Можливо, саме тому людина є об’єктом дослiдження iнших
людей. Кожна епоха по-своєму уявляє iдеал людини. На творення цього
iдеалу впливають рiзнi фактори, бiльшою мiрою соцiальнi. I найвидатнiшi
постатi свiту людського намагаються вдихнути життя в iдеал своєї епохи.
Так, Лев Миколайович Толстой, хоча i вiрив у людську простоту i правду,
зображував велику людську єднiсть i людину на фонi цiєї єдностi.
Проте всi твори Толстого – зрiлого майстра – розкривають проблеми
людини. Тому вагомiшi постатi, зображенi автором, проходять через
своєрiднi психологiчнi переломи.
У П’єра Безухова, одного з героїв роману – епопеї “Вiйна i мир”, таких
переломiв кiлька. Викликанi вони розладом iз самим собою, неприйняттям
середовища, до якого вiн належав.
Але кiнець кiнцем переважали об’єктивнi чинники: життєвий уклад Росiї
змiнився пiд впливом вiйни 1812 року. Саме цей факт вiдродив П’єра у той
момент, коли вiн остаточно переконався у марностi внутрiшнiх зусиль. I
перед нами з’являється зовсiм новий герой, загартований усвiдомленням
близькостi до народу i сповнений власної величi, як людини, причетної до
цього народу.
Андрiй Болконський значно ранiше переглядає свої колишнi iдеали. На це
наштовхнули його i аустерлiцькi подiї, i смерть дружини, i пов’язане з
цiєю смертю почуття вiдповiдальностi за долю близької людини, i спроби
знайти себе, залучившись до реформаторської дiяльностi Сперанського, i
невiрнiсть Наташi. Але вiн набув вагомого досвiду – iнтересу до простої
людини, до такої, як капiтан Тушин. Моральну опору Андрiй Болконський
знайшов у усвiдомленнi себе як частки великого цiлого, iм’я якому –
народ.
Отже, в епопеї “Вiйна i мир” внутрiшнiй стан героїв залежить вiд
усвiдомлення своєї значимостi та єдностi з народом.
4
H”
мiж добром i злом пролягла у духовному свiтi героїв. Тому образи цього
твору складнiшi, психологiчно мiсткi, суперечливi та значущi. Такi риси
характеру Анни Каренiної, як сила волi, високо розвинене почуття
людської гiдностi, смiливiсть i вiдвертiсть, зумовлюють психологiчний
стан, в якому повсякчас перебуває героїня. У задушливiй атмосферi
аристократичного свiту, в оточеннi моральних потвор, таких як Каренiн i
Бетсi, вона не може не покохати Вронського, надiленого безлiччю чеснот.
Але Вронський не змiг подолати суперечливiсть мiж своїми благородними
вчинками i мораллю свого кола. Отже, внутрiшнiй стан героїв “Анни
Каренiної” зумовлений не лише станом суспiльства, а їх особистими
якостями. Якою глибиною вражає сцена скачок, сцена таємного побачення
Анни з дитиною та сцена передсмертних годин Анни. Цi сцени – вершина
психологiчного аналiзу.
Глибокий психологiчний аналiз стану героїв Толстого пов’язаний з
почуттями внутрiшнього драматизму самого автора, релiгiйноморалi-стичним
ставленням до людини та її вчинкiв.
Серед найвидатнiших творiв Л. М. Толстого є твiр, у якому один з
центральних героїв не може вирiшити своїх моральних проблем. Це Дмитро
Нехлюдов з роману “Воскресiння”. I тому саме цей образ, а не образ
Катюшi Маслової, є об’єктом глибоких психологiчних дослiджень автора.
Дмитро Нехлюдов бачить єдиний засiб позбавлення вiд суспiльного зла – у
вiдродженнi кращих моральних якостей особистостi. Тому глибока
психологiчна криза, в яку потрапляє герой, зумовлена усвiдомленням
особистого злочину – пiдлостi у ставленнi до Катюшi. Тому воскресiння
героїв вiдбувається саме в моральному планi.
Через внутрiшнiй стан людини Л. М. Толстой показав тогочасне
суспiльство. Його героїв не можна засуджувати, вони самi й судять себе,
i прирiкають на муки, i карають. Саме в цьому i полягає найвищий генiй
Л. М. Толстого як майстра художнього слова.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
