.

Дружба народiв у творчостi Тараса Шевченка

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
268 1135
Скачать документ

Дружба народiв у творчостi Тараса Шевченка

Усi ми знаємо Тараса Григоровича Шевченка як українського народного
письменника, справжнього патрiота своєї нацiї. Майже усе написане ним
було присвячене Українi, яку поет змальовував з великою любов’ю. Його
заклик “Свою Україну любiть” проходить червоною ниткою через усю його
творчiсть, так само, як мотив ненавистi до поневолювачiв рiдного народу.
Але чи є це пiдставою вважати, що Шевченко ставив свою нацiю понад усе?

Може скластися таке враження – багато рядкiв його творiв присвяченi
обвинуваченню царської Росiї або польської шляхти. Та лише на перший
погляд. Тiльки в дуже обмежених людей патрiотизм набуває форми
несприйняття i ворожого ставлення до усiх iнших нацiй. Тараса Шевченка ж
обмеженою людиною назвати нiяк не можна.

“З його слiв я вперше зрозумiв, як треба любити батькiвщину i свiй
народ” – пише про Шевченка… грузинський поет Акакiй Церетелi у статтi
“Мої спогади про Шевченка”, який вiдчув пiсля спiлкування з українсь ким
Кобзарем спорiдненiсть доль двох настiльки рiзних народiв.

“Сей новий патрiотизм нашого поета, – уточнює цю думку Iван Франко, –
…основується свiдомо та твердо на любовi до всiх людей, на бажаннi
загальнолюдського братерства, на прихильностi до всiх пригноблених i
покривджених, мiж котрими перша i найближча серцю поета його рiдна
Україна”.

Для будь-якої людини є природним любити найрiднiше. Але вiддаючи серце
близьким людям, наприклад, членам своєї родини, культурна людина не
вважатиме ворогами усiх iнших людей лише за те, що вони не входять в
коло “близьких”. Те саме є справедливим i щодо ставлення патрiота до
iнших народiв.

Так, нам вiдомо з творiв Шевченка, як вiн ставився до Росiйської iмперiї
– “тюрми народiв”. Вiн засуджував колонiальну полiтику росiй-ського
царизму, увесь державний устрiй. Але саме Iмперiя, царизм були його
ворогами – а не росiяни взагалi. “Москалi” як представники ворожого
устрою – а не росiйського народу. Росiйський народ у його зображеннi був
майже такою самою жертвою, як український та всi iншi народи, що входили
до складу Росiйської iмперiї.

   Од молдаванiна до фiнна

   На всiх язиках все мовчить, –

пише Шевченко, але його спiвчуття поневоленим також охоплює усiх “од
молдаванiна до фiнна”. Поет закликає до солiдарностi мiж безправними
народами, до їх об’єднання проти спiльного ворога – конкретно го
суспiльного ладу.

Так само у “Гайдамаках” та iнших творах на iсторичну тематику, хоча у
деяких героїв звучить ворожiсть до “ляхiв” взагалi, не слiд плутати їх
слова з авторськими. Польський народ не був у розумiннi Шевченка ворогом
українцiв, так само, як народ росiйський.

Так, упродовж рiзних iсторичних перiодiв певнi нацiї пригноблю ються
представниками iнших, i образи за це часто живуть довше за власне
поневолення. Але Шевченко не пiддається й таким образам. Вiн пам’ятає
про спорiдненiсть мiж близькими нацiями краще, нiж про ситуативну
ворожнечу.

   Того ж батька, такi ж дiти, –

   Жити б та брататься.

   Нi, не вмiли, не хотiли,

   Треба роз’єднаться! –

пише вiн про український та польский народи. До народного повстання
гайдамакiв призвiв не конфлiкт мiж iнтересами саме народiв – винною є
польська шляхта, а самi нацiї, на його думку, є братнiми. I пiзнiше, у
вiршi “Ще як були ми козаками” , поет повертається до цiєї ж теми:

   Отак-то, ляше, друже-брате!

   Неситiї ксьондзи, магнати

   Нас порiзнили, розвели…

   Шевченко мрiє про об’єднання мiж слов’янськими народами:

   Щоб усi слов’яни стали

   Добрими братами,

   I синами сонця правди…

Це – рядки з поеми “Єретик”. До речi, образ ворога в цiй поемi грають
вже не “москалi” чи “ляхи-шляхтичi”, а нiмцi – чергове уособлення
колонiальної полiтики, як такої, на прикладi конкретних iсторичних
обставин.

I, нарештi, доказом ставлення Кобзаря до дружби всiх народiв можуть
стати рядки (“I Архiмед, i Галiлей”):

   I на оновленiй землi

   Врага не буде супостата,

   А буде син, i буде мати,

   I будуть люди на землi.

Саме “люди” взагалi, без роздiлення на народи, або пригноблених та тих,
хто гнобить. Отже, дружба народiв була не лише темою що епiзодично
порушувалась у рiзних його творах – вона була частиною шевченкiвської
мрiї про свiтле майбутнє.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020