.

Організація охорони праці. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 3176
Скачать документ

Реферат на тему:

Організація охорони праці. Розслідування та облік нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій

Організація охорони праці. Згідно зі ст. 13 Закону України “Про охорону
праці”, роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному
структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових
актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав
працівників у сфері охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує
функціонування системи управління охороною праці

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про охорону праці”, працівник
зобов’язаний:

• дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я
людей, що його оточують, у процесі виконання будь-яких робіт чи під час
перебування на території підприємства;

• знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці,
правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими
засобами виробництва, користуватися засобами колективного та
індивідуального захисту;

• проходити у встановленому законодавством порядку попередні та
періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених
вимог.

Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій1. Роботодавець
зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати
проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних
(протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на
важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або
таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового
медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних
медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити
проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться
відповідними закладами охорони здоров’я, працівники яких несуть
відповідальність згідно із

законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану
здоров’я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері
охорони здоров’я.

Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути
працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного
огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний
відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий
медичний огляд працівників:

• за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його
здоров’я пов’язане з умовами праці;

• за своєю ініціативою, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому
виконувати свої трудові обов’язки.

За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце
роботи (посада) і середній заробіток.

Навчання з питань охорони праці. Працівники під час прийняття на роботу
і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж,
навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги
потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення
аварії1.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є
потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок
роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних
нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною
небезпекою затверджується спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади з нагляду за охороною праці2.

Посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного
ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три
роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці
за участю профспілок.

Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань
охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду
за охороною праці.

Посадові особи згідно з переліком, затвердженим Державним комітетом
України з нагляду за охороною праці, до початку виконання своїх
обов’язків і періодично один раз на три роки проходять у встановленому
порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах
галузевого або регіонального управління охороною праці з участю
представників органу державного нагляду та профспілок.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку
знань з охорони праці, забороняється.

У разі незадовільних знань з питань охорони праці працівники повинні
пройти повторне навчання. На прохання працівника проводиться додатковий
інструктаж з питань охорони праці.

Міністерство освіти України організовує вивчення основ охорони праці в
усіх навчальних закладах системи освіти, а також підготовку та
підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням
особливостей виробництва відповідних галузей народного господарства за
програмами, погодженими з Державним комітетом України з нагляду за
охороною праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які
не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Уразі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб,
незадовільних знань з питань охорони праці вони повинні у місячний строк
пройти повторне навчання і перевірку знань.

Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення
кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей
виробництва відповідних об’єктів економіки забезпечуються спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти та
науки в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду
за охороною праці.

Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування
профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної,
галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни
праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на
запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням,
передбачається, поряд з іншими джерелами

фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих
бюджетах, що виділяються окремим рядком.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які
використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не
менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону
праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не
менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи
фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману
працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони
праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді. У колективному
договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних
гарантій у сфері охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений
законодавством, їх обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення
встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання
випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і
пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

Служба охорони праці на підприємстві. Роботодавець створює на
підприємстві службу охорони праці1. На підприємстві виробничої сфери з
кількістю працюючих менше 50 чоловік функції цієї служби можуть
виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові
підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти з охорони праці мають право видавати керівникам структурних
підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення
наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію
і пояснення з питань охорони праці, вимагати відсторонення від роботи
осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки
знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують
нормативів з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин,
механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень,
які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих; надсилати
керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності
працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста
з охорони праці може скасувати лише керівник підприємства.

Ліквідація служби охорони праці допускається лише у разі ліквідації
підприємства.

Служба охорони праці на підприємстві. На підприємстві з кількістю
працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці
відповідно до типового положення, що затверджується спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за
охороною праці. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб
функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва
особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю
працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці
можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають
відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцеві.
Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і
заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних
виробничо-технічних служб. Спеціалісти служби охорони праці у разі
виявлення порушень охорони праці мають право:

• видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові
для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від
них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони
праці;

• вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених
законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань
і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог
нормативно-правових актів з охорони праці;

• зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування
та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу
життю або здоров’ю працюючих;

• надсилати роботодавцеві подання про притягнення до відповідальності
працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.
Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації
підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Комісія з питань охорони праці підприємства. На підприємстві з метою
забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких
питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням
трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а
також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з
безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до
типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці1.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і
аварій. Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік
нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.

Зміст процедури розслідування, оформлення та обліку результатів
здійснюється відповідно до положення, що затверджується Кабінетом
Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об’єднаннями
профспілок2.

Нещасний випадок на виробництві — складний юридичний факт. У п. 5
Положення дається перелік подій та обставин, які в сукупності визначають
зв’язок нещасного випадку з виробництвом. Наприклад, теплові удари,
опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою
та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок
аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та
інші надзвичайні події), що призвели до втрати працівником
працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності
переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на
один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

Обставини, що вказують на зв’язок з виробництвом, конкретизують час,
місце виконання трудових обов’язків, характер завдання роботодавця.
Наприклад, перебування на робочому місці, на території підприємства або
в іншому місці роботи протягом робочого часу починаючи з моменту приходу
працівника на підприємство до моменту, коли він залишив його, який
повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового
розпорядку, або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час
відпустки, у вихідні та святкові дні.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання
або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один
примірник якого він зобов’язаний видати потерпілому або іншій
заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення
розслідування.

Коли визнано, що нещасні випадки пов’язані з виробництвом, про них
складається акт за формою Н-1. Якщо за висновками роботи комісії з
розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не потрібно
складати акт за формою Н-1, про такий нещасний випадок складається акт
за формою НТ (невиробничий травматизм) відповідно до Порядку
розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

У р азі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди
потерпілого з його змістом питання вирішує посадова особа органу
державного нагляду за охороною праці, рішення якої обов’язкове для
роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може
бути оскаржене у судовому порядку.

Список використаної літератури

Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П. Д. Пилипенка. — Львів:
Вільна Україна, 1996.

Трудове право України: Підручник / За ред. Н. Б. Болотіної, Г. І.
Чанишевої. — К.: Т-во “Знання”; КОО, 2000.

Трудовое право России: Учеб. для вузов / Отв. ред. Р. 3. Лиф-шиц, Ю. П.
Орловский. — М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998.

Трудовое право Украины: Учеб.-справ, пособие / Отв. ред. Г. И. Чанышева,
Н. Б. Болотина. — Харьков: Одисей, 1999.

Венедиктов В. С. Трудовое право Украины: Учеб. пособие. — Харьков:
Консум, 1998.

Вороніна Л. Сфера і порядок застосування контракту як особливої форми
трудового договору // Право України. — 1994. — № 11-12.— С. 32-34.

Голощапов С. А. Понятие, виды, причины, подведомственность трудовых
споров. — М.: ВЮЗИ , 1984. — Ч. I.

Гончарова Г., Жернаков В. Сфера укладання колективного договору // Право
України. — 2000. — № 8.

Давиденко Г. Зміни порядку розгляду індивідуальних трудових спорів //
Право України. — 1992. — № 7.

Давиденко Г І. Розгляд судами спорів, пов’язаних з укладанням, зміною і
припиненням трудового договору // Вісн. Верх. Суду України. — 1997. — №
3.

Єрьоменко В. Призначення на посаду: актуальні питання теорії і практики
// Право України. — 2000. — № 6.

Жернаков В. Правове регулювання праці: співвідношення трудового і
цивільного права // Право України. — 2000. — № 7.

Жернаков В. В. Сфера дії трудового права: історичні та методологічні
аспекти. Правова держава. — К.: ІнЮре, 1998. — Вип. 9.

Заржщъкий О., Смирнов Д. Перспективи розвитку трудового права у
Конституції України // Право України. — 1997. — № 9. — С 39-41.

Клюев А. А., Маврин А. В. Трудовые споры. — М.: Профиздат, 1978.

Коссак С. Особливості участі третіх осіб у трудових справах // Право
України. — 1997. — №11.

Лазор Л. Підвідомчість трудових спорів, що виникають за результатами
атестації // Рад. право. — 1982. — № 8.

Лазор В. Про соціальну значимість трудового договору в ринкових
відносинах // Право України. — 2000. — № 7.

Лазор В. Юридична природа трудового договору у ринкових відносинах //
Право України. — 2000. — № 1.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020